kyiv.nmc.dsns.gov.ua · 2020-06-26 · 2 Укладач: Іван Гаврилюк –...

1

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Навчально-методичний центр цивільного захисту

та безпеки життєдіяльності міста Києва

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з упорядкування роботи консультаційних пунктів з питань цивільного

захисту при житлово-експлуатаційних організаціях міста Києва

Розглянуто і схвалено

на засіданні методичної комісії

НМЦ ЦЗ та БЖД міста Києва

Протокол № 2 від 25.02.2020 року

Київ - 2020

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:DSNS_emblem_2016.svg

2

Укладач:

Іван Гаврилюк – методист Центрального методичного кабінету (безпеки

життєдіяльності населення) Навчально-методичного центру цивільного захисту

та безпеки життєдіяльності населення міста Києва

Рецензенти:

Анатолій Іванов - начальник Центрального методичного кабінету (безпеки



Наталія Ільченко - методист Центрального методичного кабінету (безпеки



Методичні рекомендації підготовлені працівниками НМЦ ЦЗ та БЖД міста

Києва з метою надання методичної допомоги місцевим органам виконавчої влади,

керівникам підприємств, установ, організацій (суб’єктів господарювання) щодо

порядку створення та організації роботи консультаційних пунктів з питань

цивільного захисту при житлово-експлуатаційних організаціях з проведення

ними просвітницько-інформаційної роботи з питань поведінки населення в

умовах надзвичайних ситуацій за місцем його проживання.

Методичні рекомендації відповідають вимогам законодавчих та

нормативних документів з питань цивільного захисту України.

3

ЗМІСТ

№

п/п

Найменування

Стор-ки

Вступ

5-65 5-6

І. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з упорядкування роботи

мережі консультаційних пунктів з питань цивільного захисту

при житлово-експлуатаційних об’єднаннях комунальних

підприємств «Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду району» районних в місті в місті Києві державних

адміністрацій.

1.Загальні положення.

2.Нормативно-правова база створення та діяльності

консультаційних пунктів.

3.Мета створення та завдання консультаційних пунктів

4.Порядок створення консультаційних пунктів та організаційні

засади управління ними.

5.Матеріально – технічне забезпечення діяльності

консультаційних пунктів.

6.Інформаційно-довідковий куточок з питань цивільного

захисту.

7.Організація роботи консультаційного пункту з питань

цивільного захисту.

8.Інформаційно-просвітницька робота та пропаганда знань

серед непрацюючого населення.

6-19

ІІ. Додатки: 20-166

1. Додаток 1. РОЗПОРЯДЖЕННЯ виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про

упорядкування роботи та функціонування мережі

консультаційних пунктів з питань цивільного захисту в місті

Києві»

20-21

2. Додаток 2. ПРИМІРНЕ ПОЛОЖЕННЯ про консультаційні

пункти з питань цивільного захисту при ЖЕО комунального

підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду району» та організаціях і установах незалежно від форм

власності та підпорядкування в місті Києві

21-31

3. Додаток 3. РОЗПОРЯДЖЕННЯ районної в місті Києві

державної адміністрації про упорядкування роботи

консультаційних пунктів з питань цивільного захисту при ЖЕО

комунального підприємства «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду району»

31-33

4

4. Додаток 4. ПОЛОЖЕННЯ про консультаційні пункти з питань

цивільного захисту комунального підприємства «Керуюча

компанія з обслуговування житлового фонду району» при ЖЕО

та організаціях незалежно від форм власності та

підпорядкування району міста Києва

33-43

5. Додаток 5. НАКАЗ директора комунального підприємства

«Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду

району» про функціонування консультаційних пунктів

цивільного захисту при ЖЕО району.

44-46

6. Додаток 6. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ відповідальної

особи за роботу консультаційного пункту з питань цивільного

захисту комунального підприємства «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду району» при ЖЕО _____

______ району міста Києва

46-48

7. Додаток 7. ПЛАН роботи консультаційного пункту з питань

цивільного захисту ЖЕО № ___ комунального підприємства


району» на 202 ____ рік

48-49

8. Додаток 8. СПИСОК працівників консультаційного пункту з

питань цивільного захисту ЖЕО № _____ комунального

підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду району

49-50

9. Додаток 9. ГРАФІК надання консультацій з питань цивільного

захисту та безпеки життєдіяльності працівниками ЖЕО

№_____ консультаційного пункту комунального підприємства


району» на ______ 202_рік

50

10. Додаток 10. ЖУРНАЛ обліку консультацій, наданих

відвідувачам консультаційного пункту ЖЕО №____

комунального підприємства «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду району» у 202_ році

51

11. Додаток 11. ІНФОРМАЦІЙНО-довідковий куточок з питань

цивільного захисту ЖЕО № ___

53-54

12. Додаток 12 ТЕМАТИКА консультацій з питань цивільного

захисту відвідувачам на консультаційному пункті ЖЕО ___

54-56

13. Додаток 13 ТИПОВА загальна програма навчання

непрацюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях

57-167

14. Додаток 14. ЛІТЕРАТУРА

168

5

ВСТУП

Найвищою цінністю суспільства є життя і здоров’я людини. Та, на жаль, з

кожним роком зростає кількість чинників, які несуть небезпеку і загрозу життю

та здоров’ю людей.

Відповідальними за ліквідацію надзвичайної ситуації та її наслідків є

підготовлені для таких цілей сили цивільного захисту. Інша справа торкається

випадків, які можуть трапитися з населенням у першій фазі надзвичайної

ситуації, коли люди на деякий час залишаються сам на сам з обставинами у які

потрапили, подальша їх доля, особливо незахищених верств населення,

залежить від знань та умінь адекватно і правильно діяти у таких ситуаціях.

Навчити населення правильно діяти у надзвичайних ситуаціях та в умовах

терористичного акту на сьогодні одне із пріоритетних завдань, що стоїть перед

державою.

Виконання цього завдання потребує значних зусиль, адже у першу чергу

необхідно змінити у свідомості громадян стереотип мислення, аби кожен

зрозумів, що від рівня його обізнаності з питань цивільного захисту, від його

свідомого бажання опанувати ці знання сьогодні може залежати його життя і

здоров’я.

Інформаційно-просвітницька робота з питань поведінки населення в умовах

надзвичайних ситуацій організовується місцевими органами виконавчої влади

та органами місцевого самоврядування, в тому числі, через утворені при них

консультаційні пункти, та передбачає:

- інформування населення про методи реагування у разі виникнення

надзвичайних ситуацій;

- створення в консультаційних пунктах умов для оволодіння громадянами

навичками користування найбільш поширеними засобами захисту, а також

отримання знань щодо надання домедичної допомоги.

В свою чергу громадяни України зобов’язані:

вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та порядок дій у разі

їх виникнення;

порядок надання домедичної допомоги постраждалим;

правила користування засобами захисту;

дотримуватися отриманих знань, щоб у разі необхідності, допомогти собі

та оточуючим.

Права та обов’язки громадян у сфері цивільного захисту

1.Громадяни України мають право на:

1) дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних

ситуаціях;

2) дотримуватися заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій

діяльності, не допускати порушень виробничої і технологічної дисципліни,

вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до

надзвичайної ситуації;

6

3) вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх

виникнення, надання домедичної допомоги постраждалим, правила

користування засобами захисту;

4) повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення


5) у разі виникнення надзвичайної ситуації до прибуття аварійно-рятувальних

підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна;

6) дотримуватися протиепідемічного, протиепізоотичного та

протиепіфітотичного режимів, режимів радіаційного захисту;

7) виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм

належать на праві приватної власності, первинними засобами пожежогасіння,

навчати дітей обережному поводженню з вогнем.

РОЗДІЛ І

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з упорядкування та функціонування мережі консультаційних пунктів

з питань цивільного захисту при житлово-експлуатаційних організаціях

комунальних підприємств та керівникам житлово-будівельних

кооперативів, об’єднаннях співвласників багатоквартирних будинків міста

Києва

І. Загальні положення

1.1. Рекомендації розроблені відповідно до вимог статті 42 Кодексу

цивільного захисту України, пунктів 27-29 Порядку здійснення навчання

населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444, та інших нормативно-

правових і організаційно-розпорядчих актів, що регламентують підготовку

населення до дій у надзвичайних ситуаціях та організацію роботи

консультаційних пунктів з питань цивільного захисту при житлово-

експлуатаційних організаціях комунальних підприємств «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду району» та керівникам житлово-будівельних


Києва (далі - консультаційні пункти).

Матеріали Методичних рекомендацій можуть бути корисними

працівникам структурних підрозділів з питань цивільного захисту районних в

місті Києві державних адміністрацій, які організовують та контролюють роботу

консультаційних пунктів, а також керівникам житлово-будівельних


Києва:

установ і організацій незалежно від форм власності та підпорядкування,

на базі яких такі пункти створюються.

1.2. Рекомендації визначають нормативну базу, мету, порядок створення

та завдання консультаційних пунктів, організаційні засади управління ними,

матеріально–технічне забезпечення діяльності пунктів, організації та ведення

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T125403.html


http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP130444.html


7

навчання населення не зайнятого у сфері виробництва та обслуговування

питанням захисту та дій у надзвичайних ситуаціях.

1.3. Організація роботи консультаційних пунктів визначається Примірним

положеннями про них, які розробляються за методичною допомогою

педагогічних працівників Навчально-методичного центру цивільного захисту та

безпеки життєдіяльності міста Києва, місцевими органами виконавчої влади та

вводяться в дію їх відповідними розпорядчими документами.

2. Нормативно-правова база створення та діяльності

консультаційних пунктів

Створення та забезпечення функціонування мережі консультаційних

пунктів з питань цивільного захисту здійснюється відповідно до вимог:

- Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI.

- Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 р. № 444, «Про

затвердження порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних

ситуаціях».

- Наказу МВС від 16.10.2018 р. № 835 «Про Типове положення про

територіальні курси цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, навчально-

методичні центри цивільного захисту та безпеки життєдіяльності»

затвердженого та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2018 р.

№ 1256/32708.

- Наказ МНС України від 06.07.2011 № 587 « Про затвердження

Методичних рекомендацій щодо порядку створення, обладнання та

забезпечення функціонування консультаційних пунктів з питань цивільного

захисту при житлово-експлуатаційних організаціях та сільських (селищних)

радах».

- Наказ МВС України від 06.02.2017 № 92 « Про затвердження Інструкції

з організації перевірок діяльності міністерств та інших центральних органів

виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого

самоврядування щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових

актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту».

3. Мета створення та завдання консультаційних пунктів

3.1. Консультаційні пункти при житлово-експлуатаційних організаціях

комунальних підприємств «Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду району» і при житлово-експлуатаційних організаціях комунальних

підприємств «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду району» та

житлово-будівельних кооперативів, об’єднаннях співвласників

багатоквартирних будинків міста Києва:

з метою ведення на їх базі просвітницько-інформаційної роботи з питань

поведінки в умовах надзвичайних ситуацій шляхом:

- інформування населення про методи реагування у разі виникнення


8

- створення умов на пунктах для оволодіння громадянами навичками

користування найбільш поширеними засобами захисту і надання першої само-

та взаємодопомоги.

3.2. Головними завданнями консультаційних пунктів є:

участь у підготовці населення, не зайнятого у сфері виробництва та

обслуговування, з питань захисту та дій у надзвичайних ситуаціях за тематикою

консультацій, рекомендованою ДСНС України;

сприяння розвитку громадської свідомості щодо особистої та колективної

безпеки;

підвищення рівня морально-психологічного стану громадян в умовах

загрози і виникнення надзвичайних ситуацій.

Відповідно до покладених на них головних завдань консультаційні

пункти забезпечують:

доведення до непрацюючого населення правил:

- дій в умовах надзвичайних ситуацій та проявів терористичних актів;

- застосуванню засобів індивідуального та колективного захисту;

- надання першої медичної само - та взаємодопомоги постраждалим;

- поведінки в несприятливих побутових і нестандартних ситуаціях;

- забезпечення особистої та колективної безпечної життєдіяльності в різні

пори року;

створення умов для самостійного вивчення населенням за місцем його

проживання матеріалів посібників, пам’яток, іншого друкованого навчально-

інформаційного матеріалу, перегляду та прослуховування спеціального циклу

теле - та радіопередач;

участь в просвітницько-інформаційній роботі та пропаганді знань серед

населення з питань заходів цивільного захисту, які сплановані та проводяться у

регіоні, а також роз’яснення правил поведінки та дій в умовах виникнення

надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій:

організація та участь у виставках, змаганнях, оглядах-конкурсах, бесідах,

вікторинах, виступах по радіо та телебаченню, поширення друкованої, аудіо та

відео продукції;

участь у роботі місцевих органів влади та громадських організацій з

забезпечення високого рівня морально-психологічного стану населення не

зайнятого у сфері виробництва та обслуговування в умовах загрози та при

виникненні надзвичайних ситуацій, а також при ліквідації їх наслідків;

постійне вивчення та освоєння перспективного досвіду щодо форм і

методів просвітницько-інформаційній роботі та пропаганди знань;

створення та удосконалення необхідної навчально-матеріальної бази.

Через консультаційні пункти та локальні системи оповіщення керівники

потенціального-небезпечних підприємств і об’єктів надають постійну і

оперативну інформацію населенню, яке проживає в зонах можливого ураження,

а також про стан їх захисту та методи і способи забезпечення безпеки людей

при аваріях.

9

4. Порядок створення консультаційних пунктів та організаційні

засади управління ними

4.1. Підготовка непрацюючого населення до дій в умовах надзвичайних

ситуацій за місцем його проживання здійснюється у місті Києві – виконавчим

органом Київською міською радою (Київською міською державною

адміністрацією) через районні в місті Києві державні адміністрації, а в районах

- районними в місті Києві державними адміністраціями шляхом проведення

інформаційно-просвітницької роботи через утворену ними мережу

консультаційних пунктів при житлово-експлуатаційних організаціях

(далі - ЖЕО) комунальних підприємств «Керуючої компанії з обслуговування

житлового фонду району» та житлово-будівельних кооперативів, об’єднаннях

співвласників багатоквартирних будинків міста Києва:

.

Порядок створення та діяльності мережі консультаційних пунктів при

житлово-експлуатаційних організаціях визначається розпорядженням

виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної

адміністрації) (додаток 1), в районах міста Києва – відповідними

розпорядженнями районних в місті Києві державних адміністрацій (додаток 2).

Для створення мережі консультаційних пунктів на території району

розпорядженням голови районної в місті Києві державної адміністрації

визначаються: завдання керівнику комунального підприємства «Керуюча

компанія з обслуговування житлового фонду району» на якій базі їх

створювати; прізвища осіб, які відповідальні за створення і роботу

консультаційних пунктів; порядок фінансування і матеріально-технічного

забезпечення; обладнання та оснащення навчальними засобами та інші

організаційні питання.

При визначенні кількості пунктів та місць їх розташування доцільно

виходити з того, що кожен консультаційний пункт повинен обслуговувати

мікрорайон, у якому мешкає не більше 1500-2000 громадян, не зайнятих у сфері

виробництва та обслуговування.

Організаційна структура консультаційних пунктів (кількість працівників) може

бути різною в залежності від фінансових можливостей, кількості непрацюючого

населення яке він обслуговує, території в межах якої діє орган самоорганізації

населення.

Чисельність працівників, які забезпечують роботу консультаційних

пунктів, джерела фінансування та видатки на їх утримання визначаються і

затверджуються районними в місті Києві державними адміністраціями та

установами (організаціями) рішеннями яких ці пункти створюються.

При розробленні розпоряджень їх проекти погоджуються з відділом з

питань цивільного захисту районної в місті Києві державної адміністрації які

забезпечують створення та функціонування консультаційних пунктів (житлово-

комунальне, фінансово-господарське забезпечення тощо).

4.2. На підставі розпорядження районної в місті Києві державної

адміністрації (додаток 3-4) консультаційні пункти при житлово-

експлуатаційних організаціях комунальних підприємств «Керуюча компанія з

10

обслуговування житлового фонду району створюються наказом керівника

комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду району», (додаток 5), а в організаціях незалежно від форм власності та

підпорядкування в місті Києві їх керівниками, в яких визначається: перелік

приміщень, які виділені для розташування пункту та строки його обладнання;

мікрорайон, (група будинків тощо), мешканці яких охоплюються навчанням на

пункті; особи, відповідальні за створення, обладнання (посадова особа органу

влади, організації, при яких створюється пункт) та організацію роботи пункту;

кількість консультантів – фахівців різних напрямів (цивільного захисту,

безпеки життєдіяльності, медицини, пожежної безпеки, охорони праці тощо),

які залучаються до роботи пункту на громадських засадах; порядок його роботи

та організацію проведення консультацій; порядок взаємодії пункту з

керівництвом об’єктів потенційної небезпеки щодо забезпечення надходження

від них інформації про стан безпеки; робота з населенням, організаціями,

підприємствами та установами щодо створення активу з питань цивільного

захисту консультаційного пункту на місцях; порядок забезпечення пункту

необхідним майном, літературою, навчальними посібниками та технічними

засобами; облік та звітність про проведену пунктом за рік роботу, особа,

відповідальна за виконання наказу.

4.3. Загальне керівництво діяльністю консультаційних пунктів з питань

цивільного захисту здійснюють: керівники комунального підприємства

«Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду району» районних в

місті Києві державних адміністрацій та керівники житлово-будівельних


Києва:

на базі, яких були створені такі пункти.

Безпосередня відповідальність за організацію роботи консультаційного

пункту, покладається на спеціально призначену особу, відповідальну за роботу

консультаційного пункту.

Такою особою відповідно до додатку 1 Порядку проведення навчання

керівного складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і

здійсненням заходів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету

Міністрів України від 23 жовтня 2013 р. № 819 (в редакції постанови Кабінету

Міністрів України від 28.03.2018 р. № 230) (далі – Порядок) може бути один з

працівників ЖЕО (організації), якій у встановлений Порядком термін

зобов’язаний пройти відповідну підготовку у Навчально-методичному центрі

цивільного захисту та безпеки життєдіяльності міста Києва.

Крім осіб, які безпосередньо відповідають за роботу консультаційних

пунктів до проведення просвітницько-інформаційної роботи і пропаганди знань

цивільного захисту серед населення можуть залучатися (за їх згодою) активісти

з числа ветеранів системи цивільного захисту, викладачі цивільного захисту та

безпеки життєдіяльності навчальних закладів, а також студенти старших курсів

вищих навчальних закладів освіти, медичний персонал, громадяни, які раніше

успішно пройшли повний курс навчання та мають необхідну підготовку.

11

4.4. У повсякденній діяльності особа, відповідальна за роботу

консультаційного пункту керується Положенням про нього.

Положення консультаційного пункту розробляється відповідно до вимог

нормативно-правових актів та Примірного положення про консультаційні

пункти з питань цивільного захисту при житлово-експлуатаційних організаціях,

комунальних підприємств «Керуючих компаній з обслуговування житлового

фонду районів», житлово-будівельних кооперативах, об’єднаннях співвласників

багатоквартирних будинків міста Києва посадовою особою, яка відповідає за

питання цивільного захисту, погоджується з відділом з цивільного захисту

району, підписується керівником ЖЕО та затверджується керівником

комунального підприємства «Керуючої компанії з обслуговування житлового

фонду району» та керівниками житлово-будівельних кооперативів, об’єднаннях

співвласників багатоквартирних будинків міста Києва:

.

4.5. Особа, яка відповідає та безпосередньо організує роботу

консультаційного пункту зобов’язана:

розробляти та вести плануючі, облікові та звітні документи;

організовувати проведення консультації з питань захисту та дій в умовах

НС за порядком та в обсязі, установленому наказом начальника цивільного

захисту установи (організації);

проводити інструктаж консультантів;

забезпечувати необхідною літературою та приладами мешканців, які

побажали самостійно вивчати питання щодо їх захисту та привільних дій в

умовах НС;

своєчасно оновлювати зміст наочної інформації;

організовувати роботу консультантів з числа активістів цивільного

захисту;

вести облік заходів, проведених з навчання непрацюючого населення в

закріпленому за пунктом районі;

складати звіти про виконання плану роботи пункту і представляти їх

керівникові установи (організації);

складати заявки на придбання навчального і наочного приладдя,

технічних засобів навчання, літератури, вести їх облік, зберігання та своєчасне

списання;

стежити за станом та порядком у приміщеннях, які використовуються для

забезпечення просвітницько-консультаційної роботи;

приймати участь у заходах з пропаганди знань серед населення з питань

захисту та дій в умовах НС;

покращувати стан навчально-матеріальної бази пункту;

підтримувати постійну взаємодію з питань навчання з органами

управління з питань цивільного захисту та Центром міста.

Для співробітників пункту, у тому числі і для тих, які працюють за

сумісництвом або на громадських засадах, функціональні обов'язки

розробляються спеціально призначеною особою з питань НС установи

12

(організації), при якій створений консультаційний пункт та затверджуються її

керівником.

5. Матеріально-технічне забезпечення діяльності консультаційних

пунктів

5.1. Матеріальні та фінансові витрати, пов’язані з виділенням приміщень,

їх обладнанням та оснащенням навчальними засобами, організацією роботи

пункту, здійснюються за рахунок місцевого бюджету.

5.2. Консультаційний пункт розміщується у спеціально виділеному

приміщенні, у якому розміщується наглядова інформація, література, прилади.

При неможливості виділення для пункту окремого приміщення, як

виняток, може бути тимчасово розміщений в інших приміщеннях: кімнатах

здоров’я, методичних та технічних кабінетах, сховищах, кабінетах громадських

рад тощо.

Окреме приміщення (у разі його виділення) має бути обладнаним

відповідними меблями та технічними засобами навчання.

5.3. Консультаційний пункт повинен мати обладнання та оснащення

засобами навчання та літературою у відповідності до сучасних вимог до теорії

та практики захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

техногенного та природного характеру.

На пункті повинна бути:

інформація про потенційну небезпеку, що характерна для місць

проживання населення та способи реагування на неї;

інформація про небезпечні сезонні явища (ожеледиця; блискавка;

купальний, грибний сезон тощо) й заходи особистої безпеки;

відомості про розташування захисних споруд й закріплення за ними

мешканців, місце знаходження пункту видачі та порядок отримання населенням

засобів індивідуального захисту;

рекомендації щодо дій населення при виникненні можливих

надзвичайних ситуаціях, прийомів користування засобами захисту та надання

першої медичної допомоги постраждалим;

порядок дій за попереджувальним сигналом "Увага всім!" та при

проведенні евакуаційних заходів;

права громадян України у сфері цивільного захисту;

засоби індивідуального захисту та надання першої медичної допомоги

постраждалим;

прилади радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю,

медичні засоби.

адреси та номери телефонів аварійних служб.

Направленість експозицій з відповідними поясненнями, їх наочність і

простота у виготовленні повинні забезпечувати доступність і розуміння

кожним громадянином демонстраційних матеріалів, переконання людей у

реальності захисту від ураження при виникненні надзвичайної ситуації,

виховувати у громадян високі морально-психологічні якості.

Кожний відвідувач пункту повинен мати можливість отримати конкретну

13

та вичерпну інформацію про ймовірні НС у районі його проживання, місцях

укриття та маршрутах проходу до них, про адреси пунктів видачі засобів

індивідуального захисту, порядок евакуації тощо.

На видному місці розташовуються розпорядок дня, графік проведення

консультацій, прізвища та телефони консультантів.

5.4. Устаткування та оснащення консультаційних пунктів забезпечується

органами місцевої виконавчої влади та органами місцевого самоврядування,

керівниками об'єктів у веденні яких вони перебувають і включає: технічні

засоби навчання; навчальні та наочні приладдя; медичне майно та засоби

індивідуального захисту; навчальну літературу; стенди.

5.5. Технічні засоби навчання:

телевізор, відеомагнітофон, проектори для діапозитивів і слайдів,

прийомні пристрої провідного та ефірного віщання;

5.6. Навчальне майно: протигази цивільні для дорослих і дітей; камера

захисна дитяча; різні респіратори; засоби захисту шкіри; дозиметри побутові;

аптечка індивідуальна; різні вогнегасники; ватно-марлеві пов'язки; протипилові

ткані маски, респіратори; пакети перев'язні; індивідуальні протихімічні пакети;

бинти, вата та інші матеріали для виготовлення найпростіших засобів

індивідуального захисту; аптечка першої медичної допомоги. (додаток 5).

Кількість зразків навчального майна консультаційного пункту

визначається місцевими умовами.

5.7. Навчальна література:

навчальні посібники з питань цивільного захисту, безпеки

життєдіяльності;

виписки із законодавчих та інших нормативно-правові акти України щодо

питань цивільного захисту та безпеки життєдіяльності;

різного роду рекомендації, пам’ятки, брошури з питань охорони життя і

здоров'я людини у надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних

ситуаціях;

підшивки журналів «Надзвичайна ситуація», «Безпека життєдіяльності

тощо

5.8.Стенди:

1. Небезпечні та шкідливі фактори середовища проживання.

Схема розташування будинків на території обслуговування з показом

аварійно-небезпечних зон (їх параметри і наслідки впливу на людей, споруди і

навколишнє середовище), шкідливих факторів навколишнього середовища та

пни аваріях на комунальних та електроенергетичних системах

життєзабезпечення, що створюють надзвичайні умови життєдіяльності людей

за місцем їх помешкання, сховищ, які закріплені за районом, місць отримання

мешканцями засобів індивідуального захисту, засобів оповіщення та маршрутів

екстреної евакуації.

2. Інформаційно-довідковий матеріал про характерні типи і види

надзвичайних ситуацій.

Коротка характеристика можливих стихійних лих, осередків ураження і

зон забруднення ( при умовах, що такі зони є) при виробничих аваріях і

14

катастрофах на вибухонебезпечних підприємствах, підприємствах хімічної

промисловості і атомної енергетики, об’єктах, які використовують СДОР,

транспортних комунікаціях, інфекційних захворювань.

3. Порядок оповіщення та інформації населення про надзвичайні ситуації.

Дії при отриманні єдиного сигналу «УВАГА ВСІМ», тексти можливих

екстрених інформаційних повідомлень, які можуть озвучити по каналах радіо

та телевізійного віщання, каналам провідного радіомовлення.

4. Радіаційна безпека.

Поняття про радіацію. Головні джерела опромінювання. Наслідки

опромінювання. Норми радіаційної безпеки. Зразки сучасних побутових

приладів для вимірювання рівнів радіації та доз опромінювання.

5. Засоби захисту населення у надзвичайних ситуаціях.

Схеми обладнання закріплених за мешканцями району захисних споруд.

Хімічні та медичні засоби індивідуального захисту людини. Найпростіші

засоби захисту органів дихання і шкіри.

6. Само - та взаємодопомога при можливих ураженнях та травмах.

Перша допомога при кровотечах. Первинні реанімаційні заходи.

Іммобілізація. Перша допомога при опіках. Перша допомога при ураженнях

СДОР.

7. Захист сільськогосподарських тварин і рослин.

Захист тварин і рослин від небезпечних й шкідливих факторів. Захист

продуктів харчування, фуражу і води.

8. Основи побутової санітарії та гігієни.

Санітарні норми, допустимі рівні концентрації шкідливих речовин в

побутовому середовищі. Шляхи та способи забезпечення необхідних

санітарних показників.

9. Електробезпека.

Особливості дії електричного струму на організм людини. Основні

вимоги електробезпеки. Способи захисту від ураження людини струмом.

10. Основи пожежної безпеки.

Пожежна та вибухова безпека побутового електро-, газообладнання,

систем опалення та вентиляції.

11. Захист населення у несприятливих побутових або нестандартних

ситуаціях.

Можливі ситуації, які не набули масштабу надзвичайних, але являють

собою загрозу життю та здоров’ю людей чи заподіяння матеріальних збитків.

Загальні відомості та причини побутових травм. Шляхи запобігання побутових

травм. Дії населення по попередженню терористичних актів та у випадках їх

прояву.

Якщо при установах, організаціях з будь яких причин консультаційні

пункти не створюються, при них обов’язково повинні бути обладнані

інформаційно-довідкові куточки з питань цивільного захисту. (Додаток 11)

6. Інформаційно-довідковий куточок з питань цивільного захисту.

15

Інформаційно-довідкові куточки з питань цивільного захисту - це

спеціально відведене, добре освітлене та доступне для загального огляду місце

з обладнаними стендами, що розкривають основні питання захисту населення

та території відповідно до умов місцевості, де проживає непрацююче

населення.

При оформленні стендів інформаційно-довідкових куточків, як правило,

передбачається висвітлення наступної інформації:

1.Загальні положення, у яких витягами із Законів України та інших

нормативно-правових актів визначаються права та обов’язки населення щодо

його дій в умовах можливих надзвичайних ситуацій.

2.Коротка характеристика можливих стихійних лих, аварій, катастроф які

найбільш імовірні на території та зон забруднення.

3.Схема і порядок оповіщення населення при виникненні надзвичайних

ситуацій: єдиний сигнал цивільного захисту «УВАГА ВСІМ», зміст можливих

екстрених інформаційних повідомлень, що передаються по радіо і телевізійним

каналам, каналами провідного радіомовлення та порядок дій по ним.

4.Місця розміщення захисних споруд і маршрути руху до них.

5. Порядок дій населення при виникненні надзвичайних ситуацій, які

характерні для району помешкання населення, а також при несприятливих

побутових або нестандартних ситуаціях.

6. Порядок дій при евакуації населення.

7. Телефони спеціальних служб (швидкої допомоги, міліції, пожежної

безпеки, газового господарства та інші).

7. Організація роботи консультаційного пункту з питань цивільного

захисту. 7.1. Робота консультаційного пункту здійснюється згідно із щорічними

організаційно-методичними вказівками з підготовки населення начальника

територіальної підсистеми міста Києва єдиної державної системи цивільного

захисту-голови виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської

державної адміністрації).

В річному плані визначаються основні напрямки просвітницько-

інформаційної роботи та пропаганди знань серед населення з питань захисту та

дій у надзвичайних ситуаціях, а також заходи щодо удосконалення навчально-

матеріальної бази пункту.

План роботи консультаційного пункту розроблюється та підписується

особою, яка безпосередньо відповідає за його роботу, погоджується керівником

структурного підрозділу (посадовою особою) з питань НС району (міста) і

затверджується начальником цивільного захисту - керівником органу

виконавчої влади.

7.2. Навчання населення, не зайнятого у сфері виробництва та

обслуговування, здійснюється шляхом:

- проведення консультацій з питань захисту та дій в умовах можливих

надзвичайних ситуацій за рекомендаціями щорічних Організаційно-методичних

16

вказівок з навчання населення начальника цивільного захисту відповідного

регіону;

- проведення інформаційних та агітаційних заходів (бесід, лекцій, вечорів

питань і відповідей, показів діафільмів, відеофільмів тощо);

- розповсюдження та читання пам’яток, листівок, посібників,

прослуховування радіопередач, переглядання телепрограм з тематики захисту

населення;

- самостійне вивчення населенням правил поведінки та дій в умовах

надзвичайних ситуацій за рекомендованою працівниками консультаційного

пункту літературою;

- проведення представницьких заходів (Дня рятівника, змагань, оглядів-

конкурсів, тощо);

- участі у тренуваннях з ЦЗ та захисту від надзвичайних ситуацій.

7.3.. Основна увага при навчанні населення звертається на морально-

психологічну підготовку, умілі дії у надзвичайних ситуаціях, характерних для

місць його проживання, на виховання у громадян почуття високої

відповідальності за свою підготовку та підготовку своєї родини до захисту у

надзвичайних ситуаціях.

7.4. При проведенні консультацій на пунктах, обов'язково надавати

інформацію про потенційну небезпеку, що характерна для місць проживання

населення та методи реагування на неї. Особливу увагу необхідно звертати на

громадян, які проживають поряд з потенційно небезпечними об'єктами та у

сільській місцевості, а також на дітей та соціально незахищені верстви

населення.

7.5. Просвітницьку роботу та пропаганду знань серед населення з питань

захисту та дій у надзвичайних ситуаціях доцільно спрямовувати на підготовку

громадян до дій при виникненні надзвичайних ситуацій, зокрема: особливостей

поведінці у різні періоди року, поведінці на воді, на дотримання правил

пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних норм, при виникненні епідемій,

епізоотій, отруєнь тощо.

7.6. Для проведення консультацій залучаються працівники

консультаційного пункту, спеціалісти ЖЕО, консультанти з числа активістів

ЦЗ, які пройшли підготовку в Центрі міста з питань цивільного захисту.

З медичних тем та питань психологічної підготовки для проведення

занять залучаються працівники органів охорони здоров’я.

Для відпрацювання найбільш складних тем, проведення тренувань

залучаються (за згодою) штатні робітники структурних підрозділів з питань ЦЗ

та Центру міста з питань цивільного захисту.

7.8. Роботу персоналу пункту потрібно організовувати таким чином, щоб

кожен його відвідувач, у любий час міг отримати вичерпну інформацію

(роз’яснення) щодо питань гарантованого забезпечення захисту та порядку його

дій в умовах надзвичайної ситуації.

На забезпечення цієї вимоги на консультаційному пункті постійно

повинен бути працівник, здатний конкретизувати положення інформації стендів

(довідкової літератури, нормативних документів), а також контактні телефони

17

консультантів – фахівців з відповідних питань цивільного захисту або напрямів

цивільної безпеки.

7.9. Контроль за роботою консультаційних пунктів здійснюють посадові

особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,

ЖЕО, при яких створені пункти та працівники структурних підрозділів з питань

ЦЗ міста, району.

7.10. Звітність про роботу консультаційних пунктів надається в місцеві

органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, розпорядженнями

яких ці пункти створені, за формою, змістом та у терміни, які встановлені

Табелем строкових донесень.

7.11. Консультаційно-методичну допомогу з організації роботи

консультаційних пунктів здійснюють працівники Центру міста.

Майстри виробничого навчання надають постійну методичну допомогу

керівнику організації з питань удосконалення роботи пункту та особам, які

безпосередньо відповідають за його роботу у проведенні консультацій та

складанні пам’яток, листівок, відбору літератури, відомостей та інформації

щодо потенційних небезпек та способів захисту населення у разі їх проявлення.

7.12. Основні документи, які повинні бути на консультаційному пункті:

- витяг з розпорядження виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації);

- витяг з розпорядження районної в місті Києві державної адміністрації

про створення консультаційних пунктів;

- наказ директора комунального підприємства «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду району» про створення консультаційного

пункту при ЖЕО;

- наказ відомчої житлової організації незалежно від форми власності, при

якій створено пункт та організацію роботи:

- положення про консультаційний пункт;

- список працівників пункту;

- посадові інструкції штатних працівників пункту;

- план роботи пункту на рік;)

- розпорядок дня;

- графік надання консультацій з питань цивільного захисту та безпеки

життєдіяльності працівниками консультаційного пункту;

- журнал обліку консультацій, наданих відвідувачам консультаційного

пункту).

7.13. Чисельність працівників, які забезпечують роботу консультаційних

пунктів, джерела фінансування та видатки на їх утримання визначаються і

затверджуються наказами підприємств та організацій, рішеннями яких ці

пункти створюються.

Загальне керівництво консультаційними пунктами здійснюють посадові

особи комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду району».

Посадовою особою відповідно може бути штатний (позаштатний)

працівник з питань цивільного захисту, пожежної безпеки або охорони праці, а

18

у разі його відсутності ці функції можуть бути покладені на одного з інших

працівників організації.

До складу працівників відповідальних за роботу консультаційного пункту

залучаються працівники, які є штатними працівниками житлово -

експлуатаційного об’єднання комунального підприємства «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду району», а також призначені особи.

Особа, відповідальна за роботу консультаційного пункту відповідає

за: - планування заходів, які проводяться на пункті;

- міст та своєчасне оновлення наочної інформації;

- організацію роботи інструкторів консультаційного пункту;

- стан навчально-матеріальної бази.

Особа, відповідальна за роботу консультаційного пункту зобов’язана:

- розробляти та вести плануючі, облікові та звітні документи;

- організовувати проведення консультацій з питань захисту та дій

населення в умовах надзвичайних ситуацій за порядком та в обсязі,

встановленим наказом керівника органу влади, організації;

- проводити інструктаж інструкторів консультаційного пункту;

- забезпечувати необхідною літературою та приладами мешканців, які

побажали самостійно вивчати питання щодо їх захисту та правильних дій в

умовах надзвичайних ситуацій;

- вести облік проведених заходів з навчання непрацюючого населення на

закріпленій за пунктом території;

- складати звіти про виконання плану роботи пункту і представляти їх

керівникові органу влади, організації, при якій створено консультаційний

пункт;

- складати заявки на придбання навчального приладдя, технічних засобів

навчання, літератури, вести їх облік, зберігання та своєчасне списання;

- стежити за станом та порядком у приміщеннях, які використовуються

для забезпечення інформаційно-просвітницької роботи;

- брати участь у заходах з пропаганди знань з питань захисту та дій в

умовах надзвичайних ситуацій серед непрацюючого населення;

- підтримувати з органами управління з питань надзвичайних ситуацій та

курсами, центрами постійну взаємодію з питань навчання населення діям у


Особа відповідальна за роботу консультаційного пункту повинна

знати: - нормативно-правові та законодавчі акти держави у сфері цивільного

захисту та відслідковувати зміни в них;

- потенційну небезпеку, що характерна для місць проживання населення

на певній території;

- заходи з реагування на небезпеки;

19

- дії населення при виникненні надзвичайних ситуацій;

- місця укриття та маршрути проходу до них;

- порядок дій за сигналом «Увага Всім!», адреси пунктів видачі засобів

індивідуального захисту, правила користування ними та надання домедичної

допомоги;

- психофізіологію людей похилого віку.

- веде журнал персонального обліку осіб, яким надано консультації;

- дбає про вдосконалення, збереження та ефективне використання

навчальної матеріально-технічної бази консультаційного пункту, її готовності

до подальшої роботи.

8. Інформаційно-просвітницької робота та пропаганда знань серед

непрацюючого населення

Невід’ємною частиною загальної підготовки непрацюючого населення до

дій у надзвичайних ситуаціях є організація інформаційно-просвітницької

роботи.

Мета просвіти населення у сфері цивільного захисту:

поширення серед населення найбільш актуальних знань з питань

цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, на основі яких можуть бути

вироблені навички раціональної поведінки у надзвичайних ситуаціях задля

збереження життя та здоров’я;

формування психологічної готовності населення до дій у надзвичайних

ситуаціях з метою уникнення панічних проявів;

піднесення інтересу громадян до основ безпеки життєдіяльності як

базисної потреби людини;

прищеплення відповідальності та переконаності в особистій ролі в

системі збереження безпеки.

Навчання непрацюючого населення здійснюється шляхом: проведення інформаційних та агітаційних заходів (бесід, лекцій, показу

навчальних відеофільмів тощо);

розповсюдження та читання пам’яток, листівок, посібників,

прослуховування радіопередач, переглядання телепрограм з тематики захисту

населення;

самостійного вивчення населенням правил поведінки та дій в умовах

надзвичайних ситуацій за рекомендованою працівниками консультаційного

пункту літературою;

проведення представницьких заходів (днів професійних свят, змагань,

оглядів-конкурсів тощо).

Основна увага при навчанні населення звертається на морально-



20



При проведенні консультацій на консультаційних пунктах необхідно

обов’язково надавати інформацію про потенційну небезпеку, що характерна

для місць проживання населення та методи реагування на неї.

На консультаційному пункті постійно повинна знаходитись особа, здатна

конкретизувати інформацію стендів, довідкової літератури, нормативних

документів тощо.

Додаток 1

ВИКОНАВЧИЙ ОРГАН КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

(КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ)

РОЗПОРЯДЖЕНННЯ

«___» __________ 202___р. № ______

Про функціонування мережі


з питань цивільного захисту

в місті Києві

Відповідно до статті 42 Кодексу цивільного захисту України, пунктів

27-29 Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року

№ 444, наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 07 червня 2011

року № 587 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку

створення, обладнання та забезпечення функціонування консультаційних

пунктів з питань цивільного захисту при житлово-експлуатаційних організаціях

та сільських (селищних) радах " та з метою подальшого вдосконалення

просвітницько-інформаційної роботи і пропаганди знань з питань захисту та дій

у надзвичайних ситуаціях серед населення за місцем проживання, яке не

зайняте у сфері виробництва та обслуговування:

1. Затвердити Примірне положення про консультаційні пункти з питань

цивільного захисту при житлово-експлуатаційних дільницях комунального

підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду району»

міста Києва та житлово-будівельних кооперативах, об’єднаннях співвласників

багатоквартирних будинків міста Києва (додаток 2).




http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN66052.html





21

2. Головам районних в місті Києві державних адміністрацій та керівникам

житлово-будівельних кооперативів, об’єднаннях співвласників

багатоквартирних будинків міста Києва:

2.1. Протягом місяця уточнити мережу консультаційних пунктів з питань

цивільного захисту у районах міста.

2.2. Привести у відповідність функціонування мережі консультаційних

пунктів з питань цивільного захисту із вимогами зазначених нормативно-

правових актів.

3. Управлінню з питань цивільного захисту виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації):

3.1. Спільно з Головним управлінням ДСНС України у місті Києві

забезпечити подальший контроль за виконанням установами та організаціями

міста вимог, встановлених нормативними документами щодо упорядкування та

діяльності консультаційних пунктів з питань цивільного захисту.

4. Навчально-методичному центру цивільного захисту та безпеки

життєдіяльності міста Києва:

4.1. Забезпечити інформаційно-методичну підтримку та методичний

супровід діяльності консультаційних пунктів з питань цивільного захисту.

5. Контроль за виконанням розпорядження покласти на заступників

голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом

обов’язків.

Голова_________________________________ підпис

Додаток 2

до розпорядження

ЗАТВЕРДЖЕНО

Розпорядження виконавчого органу

Київської міської ради (Київської

міської державної адміністрації)

_______________№____________

ПРИМІРНЕ ПОЛОЖЕННЯ

про консультаційні пункти з питань цивільного захисту комунальних

підприємств «Керуючих компаній з обслуговування житлового фонду районів»

при житлово-експлуатаційних організаціях, житлово-будівельних

кооперативах, об’єднаннях співвласників багатоквартирних будинків міста

Києва.


1.1. Це Примірне положення визначає єдині вимоги до порядку створення

та організації роботи консультаційних пунктів з питань цивільного захисту при

житлово-експлуатаційних організаціях не залежно від форми їх власності та

22

підпорядкування: житлово-експлуатаційних організаціях комунальних


міста Києва, житлово-будівельних кооперативах, об’єднаннях співвласників

багатоквартирних будинків тощо міста Києва (далі – консультаційні пункти).

Консультаційні пункти з питань цивільного захисту є осередками

просвітницько-інформаційної роботи і пропаганди знань серед населення

відповідної адміністративної території з питань захисту та дій у надзвичайних

ситуаціях. Вони забезпечують органам місцевої виконавчої влади та

самоорганізації населення виконання завдань з навчання населення за місцем

проживання, яке не зайняте у сфері виробництва та обслуговування, захисту та

діям в умовах надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних

ситуацій.

1.2. Діяльність консультаційних пунктів з питань цивільного захисту

організовується відповідно до вимог статті 42 Кодексу цивільного захисту

України, пунктів 27-29 Порядку здійснення навчання населення діям у

надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів

України від 26 червня 2013 року № 444, наказу Міністерства надзвичайних

ситуацій України від 07 червня 2011 року № 587 "Про затвердження




радах" та інших нормативно-правових і організаційно-розпорядчих актів, що

регламентують підготовку населення до дій у надзвичайних ситуаціях.

1.3. Мережа консультаційних пунктів з питань цивільного захисту на

адміністративній території міста, району міста створюється:

розпорядженнями районних в місті Києві державних адміністрацій при

житлово-експлуатаційних організаціях комунальних підприємств «Керуючих

компаній з обслуговування житлового фонду районів» міста Києва;

рішеннями керівників житлово-будівельних кооперативів, об’єднань

співвласників багатоквартирних будинків тощо.

Один консультаційний пункт може обслуговувати мешканців групи

будинків (мікрорайон), у яких мешкає не більше 1500-2000 громадян, не

зайнятих у сфері виробництва та обслуговування.

Населення, яке мешкає у власних будинках, рішенням керівників

відповідних державних адміністрацій закріплюється для навчання за

консультаційними пунктами за територіальним принципом.

1.4. На підставі розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації), районних в місті Києві державних

адміністрацій консультаційні пункти з питань цивільного захисту створюються

наказами керівників комунальних підприємств «Керуючих компаній з

обслуговування житлового фонду району» та керівників організацій, де

створюються ці пункти, у яких вказується:

перелік приміщень, які виділені для розташування пункту та строки його

обладнання;











23

мікрорайон, (група будинків тощо), мешканці яких охоплюються

навчанням на пункті;

особи, відповідальні за створення, обладнання (посадова особа органу




які залучаються до роботи пункту на громадських засадах;

порядок роботи пункту та організації проведення консультацій;

порядок взаємодії пункту з керівництвом об’єктів підвищеної небезпеки

щодо забезпечення надходження від них інформації про стан безпеки;

порядок роботи з населенням, організаціями, підприємствами та

установами щодо створення активу з питань цивільного захисту

консультаційного пункту на місцях;

порядок забезпечення пункту необхідним майном, літературою,

навчальними посібниками та технічними засобами;

облік та звітність про проведену пунктом за рік роботу;

особа, відповідальна за виконання наказу.

1.5. У повсякденній діяльності консультаційні пункти з питань

цивільного захисту керуються Положеннями про них.

Положення про консультаційний пункт з питань цивільного захисту

розробляється відповідно до вимог нормативних актів та Примірного

положення посадовою особою з питань цивільного захисту організації (органу

влади), де створюється пункт, погоджується структурним підрозділом

(посадовою особою) з питань цивільного захисту району (міста) та

затверджується керівником комунального підприємства «Керуючих компаній з

обслуговування житлового фонду району» і підписується керівником ЖЕО або

на базі яких створені пункти.

1.6. Загальне керівництво консультаційними пунктами здійснюють

керівники організацій, на базі яких створено пункти.

1.7. Контроль за діяльністю консультаційних пунктів здійснюється:

посадовими особами з питань цивільного захисту комунальних


міста Києва;

структурними підрозділами з питань цивільного захисту районів міста

Києва під час перевірок стану цивільного захисту об’єктів, на базі яких ці

пункти створено, та при проведенні щорічних оглядів-конкурсів на кращий

консультаційний пункт;

управлінням з питань цивільного захисту виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації) – у ході перевірки

стану цивільного захисту районів.

1.8. Інформаційно-методична підтримка з організації роботи

консультаційних пунктів з питань цивільного захисту здійснюється

педагогічними працівниками Навчально-методичного центру цивільного

захисту та безпеки життєдіяльності міста Києва (далі – Центр).

24

ІІ. Завдання консультаційних пунктів та їх кадрове забезпечення


участь у підготовці населення за місцем проживання, яке не зайняте у

сфері виробництва та обслуговування, з питань захисту та дій у надзвичайних

ситуаціях за загальною програмою навчання населення діям у надзвичайних

ситуаціях та тематикою консультацій, рекомендованих ДСНС України;


безпеки;



2.2. Відповідно до покладених на них головних завдань консультаційні


доведення до непрацюючого населення правил та рекомендацій щодо:

дій в умовах надзвичайних ситуацій та проявів терористичних актів;

застосування засобів індивідуального та колективного захисту;

надання домедичної, першої медичної само- та взаємодопомоги


поведінки в несприятливих побутових і нестандартних ситуаціях;

забезпечення особистої та колективної безпечної життєдіяльності в різні

пори року;

створення умов для самостійного вивчення населенням матеріалів

загальної програми навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях,

посібників, пам’яток, іншого друкованого навчально-інформаційного

матеріалу, перегляду та прослуховування спеціального циклу теле -

радіопередач;

надання інформації населенню щодо прав та обов’язків громадян України

у сфері цивільного захисту;

участь в інформаційно-просвітницькій роботі та пропаганді знань серед



надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій

(організація та участь у виставках, змаганнях, оглядах-конкурсах, бесідах,


відеопродукції тощо);

участь у роботі місцевих органів влади та громадських організацій із

забезпечення високого рівня морально-психологічного стану населення в

умовах загрози та при виникненні надзвичайних ситуацій, а також при

ліквідації їх наслідків;

доведення до мешканців конкретних повідомлень, що стосуються участі

населення у заходах цивільного захисту за місцем проживання:

дій за попереджувальним сигналом "Увага всім!",

при проведенні евакуаційних заходів,

інформації про місця знаходження захисних споруд цивільного захисту

(цивільної оборони) (далі - захисні споруди),

пунктів видачі засобів індивідуального захисту тощо);

25

постійне вивчення та освоєння передового перспективного досвіду щодо

форм і методів просвітницько-інформаційної роботи та пропаганди знань;


2.3. Безпосередня відповідальність за організацію роботи

консультаційного пункту покладається на позаштатну спеціально призначену

посадову особу з питань цивільного захисту житлово-експлуатаційної

організації, яка працює під контролем її керівника, а у відомчому житловому

секторі – керівника відповідного підприємства, організації.




з числа ветеранів цивільного захисту, викладачі нормативних дисциплін

«Безпека життєдіяльності» та «Цивільний захист» вищих навчальних закладів, а

також студенти старших курсів вищих навчальних закладів, медичний

персонал, громадяни, які раніше успішно пройшли повний курс навчання та

мають необхідну підготовку.

2.4. Особа, яка безпосередньо організовує роботу консультаційного

пункту, відповідає за планування заходів, які проводяться на пункті, зміст та

своєчасне оновлення наочної інформації, організацію роботи консультантів з

числа активістів цивільного захисту, стан навчально-матеріальної бази та

зобов'язана:


організовувати проведення консультацій з питань захисту та дій в умовах

надзвичайних ситуацій за порядком та в обсязі, установленому наказом

керівника організації, органу влади;





вести облік заходів, проведених з навчання непрацюючого населення у



керівникові організації, органу влади;



списання;


забезпечення консультаційної роботи;

брати участь у заходах просвітницько-інформаційної роботи з пропаганди

знань серед населення з питань захисту та дій в умовах надзвичайних ситуацій;


управління з питань цивільного захисту та курсами, центрами.



розробляються спеціально призначеною особою з питань цивільного захисту

26

організації (органу влади), при який створено пункт та затверджуються її


2.5. Особа, відповідальна за роботу консультаційного пункту, при

призначенні на посаду і в подальшому у встановлені терміни.

ІІІ. Матеріально-технічне забезпечення діяльності консультаційних

пунктів

3.1. Навчальну матеріально-технічну базу консультаційного пункту з

питань цивільного захисту складає окреме приміщення, яке визначене для:

проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо дій в разі

виникнення аварій, катастроф, стихійних лих, імовірних для конкретної

території;

надання практичної допомоги населенню у самостійній підготовці за

загальною програмою навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, яка

рекомендована ДСНС України та відпрацьовується з врахуванням місцевих

умов, особливостей регіону за допомогою оснащення і наочних засобів

навчання, спеціальної літератури, навчальних посібників та іншого майна,

необхідного для навчання;

інформаційно-довідковий куток з питань цивільного захисту, що

забезпечує доступне доведення до мешканців певної території необхідної

інформації з питань цивільного захисту та повідомлень, розроблених на основі

аналізу особливостей місцевих умов та ймовірних місцевих небезпек, які

можуть спричинити надзвичайні ситуації.

3.2. Рішенням керівника комунального підприємства «Керуючої компанії

з обслуговування житлового фонду району», для консультаційного пункту при

ЖЕО виділяється приміщення у адміністративній будівлі організації, яке

оснащується необхідними меблями (столи, стільці, шафи тощо). Біля вхідних

дверей консультаційного пункту розміщується табличка з надписом

«Консультаційний пункт з питань цивільного захисту».



Засоби обладнання та оснащення консультаційного пункту повинні

відповідати сучасним вимогам теорії та практики захисту населення і територій

від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.


та вичерпну інформацію про ймовірні надзвичайні ситуації у районі його

проживання, місця укриття та маршрути проходу до них, про адреси пунктів

видачі засобів індивідуального захисту, порядок евакуації тощо.

3.3 Інформаційно-довідковий куточок з питань цивільного захисту є

обов’язковим елементом консультаційного пункту житлово-експлуатаційної

організації та являє собою окремий стенд з тематично оформленими

планшетами. Інформаційно-довідкові куточки розміщуються у легкодоступних

для огляду місцях з масовим перебуванням людей адміністративного

приміщення організації (коридори, холи, вестибюлі тощо).

27

3.4 Тематичний зміст планшетів інформаційно-довідкового куточка

викладається зрозуміло, наочно, вкрай лаконічно та розміром шрифту, що

забезпечує його легке застосування та включає:

пам’ятку щодо порядку зв’язку з екстреними службами, які діють за

скороченими телефонними номерами (101, 102, 103, 104 тощо) та

комунальними аварійними службами допомоги населенню;

карти-схеми зони відповідальності ЖЕО з інформацію про імовірні

загрози техногенного характеру (аварій, катастроф на потенційно-небезпечних

підприємствах), наслідки яких можуть негативно впливати на життєдіяльність

населення;

сигнали цивільного захисту (порядок оповіщення населення) в разі

виникнення аварії, катастрофи або стихійного лиха, дії населення з

отриманням таких сигналів або інформації;

рекомендації щодо засобів захисту від впливу небезпечних факторів

імовірних загроз техногенного характеру та правил поведінки під час

виникнення аварій та катастроф;

інформацію про імовірні загрози природного характеру (стихійні лиха)

відповідно до пори року, наслідки яких можуть негативно впливати на

життєдіяльність населення, що мешкає на території ЖЕО комунального

підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду району»,

та рекомендації щодо засобів захисту від впливу небезпечних факторів

імовірних сезонних загроз природного характеру і правил поведінки під час

стихійного лиха;

схему розміщення захисних споруд цивільного захисту (далі – захисні

споруди), закріплення мешканців житлових будинків за захисними спорудами,

маршрути висування населення до них, порядок отримання населенням засобів

індивідуального захисту;

порядок проведення евакуації населення із схемою розміщення та

адресами збірних евакуаційних пунктів, рекомендації щодо готовності

населення до проведення евакуаційних заходів;

розклад роботи консультаційного пункту та порядок отримання

консультаційної допомоги з питань цивільного захисту.

3.5. Для тематичного оформлення приміщення консультаційного пункту

використовуються:

навчально-наочні посібники (плакати, стенди);

спеціальна навчальна література;

технічні засоби навчання;

навчальне майно.

Крім того, для більшої наочності зон розповсюдження небезпечних

факторів імовірних аварій на потенційно небезпечних об’єктах, роз’яснення

заходів цивільного захисту щодо укриття населення у захисних спорудах, його

евакуації та екіпірування засобами захисту можуть застосовуватися макети

місцевості, що обслуговується ЖЕО, наявних на місцевості будівель і споруд.

3.6. Навчально-наочні посібники (плакати, стенди) розміщуються на

стінах приміщення консультаційного пункту та можуть включати, з

28

урахуванням місцевих особливостей, інформаційні матеріали наступного

змісту:

структура єдиної державної системи цивільного захисту та її

територіальної підсистеми (склад суб’єктів забезпечення цивільного захисту,

обов’язки центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого

самоврядування щодо цивільного захисту населення і територій від

надзвичайних ситуацій);

права і обов’язки громадян щодо захисту населення і територій від

надзвичайних ситуацій, обов’язки дорослого населення щодо захисту дітей;

правила особистої, пожежної та техногенної безпеки;

класифікація надзвичайних ситуацій;

хімічна небезпека;

радіація;

електричний струм;

увага газ;

розлив ртуті;

при пожежі;

землетрус;

обмороження;

небезпека на воді;

безпека руху;

безпека переходів;

застарілі боєприпаси;

тероризм;

небезпека у лісі;

безпечна прогулянка у лісі;

ураган;

повінь;

блискавка;

ожеледиця;

життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях;

засоби захисту органів дихання і шкіри (засоби індивідуального захисту);

евакуація населення;

укриття населення в захисних спорудах;

медичний захист;

дозиметричний і хімічний контроль;

оповіщення та інформування;

інші інформативні матеріали, які розкривають зміст заходів захисту

населення і територій відповідного регіону.

3.7. Спеціальна навчальна література, призначена для самостійної роботи

відвідувачів консультаційного пункту та повинна бути представлена:

навчальними посібниками з питань цивільного захисту;

витягами із нормативно-правових актів з питань цивільного захисту та

безпеки життєдіяльності;

29

пам’ятками та рекомендаційними брошурами з питань охорони життя і

здоров’я людини у надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних

ситуаціях;

підшивками спеціалізованих журналів і газет.

3.8. Технічні засоби навчання: телевізор, відеоапаратура, комп’ютер з

електронною базою спеціалізованих видань та доступом до мережі Інтернет,

прийомні пристрої дротового та ефірного віщання тощо.

3.9. Навчальне майно: засоби індивідуального захисту, які рекомендовані

для застосування на території чи об’єкті, що обслуговується пунктом; засоби

пожежогасіння; засоби надання домедичної та першої медичної допомоги;

медичні муляжі та багатофункціональні тренажери для навчання навичкам

надання першої допомоги; радіометри та дозиметри побутові.



3.10. Обов’язки із розроблення та впровадження стенду інформаційно-

довідкового кутка та навчально-наочних посібників приміщення

консультаційного пункту (далі – навчально-наочні посібники) за пропозиціями

особи, відповідальної за роботу консультаційного пункту, покладаються на

керівника ЖЕО.

3.11. Матеріальні та фінансові витрати, пов’язані з виділенням та

утриманням приміщень консультаційного пункту, їх обладнанням та

оснащенням необхідною навчальною матеріально-технічною базою

здійснюються за рахунок місцевого бюджету.

ІV. Організація роботи консультаційних пунктів:

4.1. Робота консультаційних пунктів організовується за річним планом

роботи пункту згідно із положеннями актів нормативно-правової бази та

щорічними організаційно-розпорядчими документами з підготовки населення

відповідного регіону з питань цивільного захисту.

4.2. У річному плані визначаються основні заходи консультаційної та

просвітницько-інформаційної роботи з пропаганди знань серед населення з

питань захисту та дій у надзвичайних ситуаціях, а також заходи щодо

удосконалення навчально-матеріальної бази пункту.

План роботи консультаційного пункту розробляється та підписується


структурного підрозділу (посадовою особою) з питань надзвичайних ситуацій

району і затверджується керівником комунального підприємства «Керуючої

компанії з обслуговування житлового фонду району» та підписується

керівником ЖЕО.

Консультаційна робота з питань цивільного захисту та безпеки

життєдіяльності працівниками пункту здійснюється згідно з графіком їх роботи

на місяць.



30

проведення консультацій з питань захисту та дій в умовах можливих

надзвичайних ситуацій з врахуванням рекомендацій керівництва відповідного

регіону, що відображаються у Організаційно-методичних вказівках з навчання

населення діям в умовах надзвичайних ситуацій;

проведення інформаційних та агітаційних заходів (бесід, лекцій, вечорів

питань і відповідей, демонстрації відеоматеріалів тощо);

розповсюдження пам’яток, листівок, посібників, прослуховування

радіопередач, перегляд та прослуховування спеціальних відео - та аудіо-

матеріалів з тематики захисту населення;

забезпечення умов для самостійного вивчення населенням правил

поведінки та дій в умовах надзвичайних ситуацій за рекомендованою

працівниками пункту програмою і літературою та за їх консультаційною

допомогою;


оглядів-конкурсів тощо);

участі у тренуваннях з цивільного захисту та захисту від надзвичайних

ситуацій.

4.4. Консультаційні пункти можуть використовуватися для доведення до

мешканців конкретних повідомлень, що стосуються їх участі у заходах

цивільного захисту за місцем проживання (дій за попереджувальним сигналом

"Увага всім!", при проведенні евакуаційних заходів, укритті у захисних

спорудах, видачі засобів індивідуального захисту тощо).

4.5. При проведенні консультацій на пунктах обов'язково надається

інформація про потенційну небезпеку, що характерна для місць проживання


громадян, які проживають поряд з потенційно небезпечними об'єктами, а також

на дітей та соціально незахищені верстви населення.

Керівники потенційно небезпечних об’єктів надають через

консультаційні пункти постійну та оперативну інформацію населенню, яке

проживає в зонах можливого ураження, про стан їх захисту, методи й способи

забезпечення безпеки при аваріях.



цивільного захисту, які пройшли підготовку (консультації) на курсах Центру

міста.



4.7. Робота персоналу пункту організовується таким чином, щоб кожен

його відвідувач у будь який час міг отримати вичерпну інформацію




повинен бути працівник (консультант), здатний конкретизувати положення

інформації стендів (довідкової літератури, нормативних документів), а також

31

список контактних телефонів консультантів – фахівців у відповідній галузі

знань з цивільної безпеки.

4.8. Просвітницька робота та пропаганда знань серед населення з питань

захисту та дій у надзвичайних ситуаціях спрямовується на підготовку громадян

до дій при виникненні надзвичайних ситуацій, зокрема: особливостей

поведінки у різні періоди року, поведінки на воді, на дотримання правил



4.9. Основна увага при навчанні населення звертається на морально-





4.10. Основними документи, які повинні бути на консультаційному

пункті:

витяг з розпорядження виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації), районної в місті Києві державної

адміністрації « Про упорядкування та функціонування консультаційних

пунктів при ЖЕО комунального підприємства «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду району», наказ директора комунального

підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду району»,

при яких ЖЕО створено консультаційні пункти, про їх створення та

організацію роботи:

наказ директора комунального підприємства «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду району» про упорядкування роботи та

функціонування мережі консультаційних пунктів з питань цивільного захисту;

положення про консультаційний пункт з питань цивільного захисту;

список працівників консультаційного пункту з питань цивільного

захисту;

план роботи консультаційного пункту з питань цивільного захисту на рік;

графік надання консультацій з питань цивільного захисту працівниками з

питань цивільного захисту;

журнал обліку консультацій;

функціональні обов'язки працівників консультаційного пункту з питань

цивільного захисту;

порядок роботи консультаційного пункту з питань цивільного захисту;

тематика для самостійного навчання населення з питань цивільного

захисту на консультаційному пункті з питань цивільного захисту на 202 ___ рік;

перелік структурних підрозділів навчально-методичного центру

цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, які здійснюють навчання

населення з питань цивільного захисту на території міста Києва.


органи виконавчої влади, розпорядженнями яких ці пункти створено, за

формою, змістом та у терміни, які встановлено Табелем термінових та

строкових донесень з питань цивільного захисту.

32

4.12. На навчально-матеріальній базі консультаційних пунктів

педагогічними працівниками Центру за погодженням з керівником

комунального підприємства «Керуюча компаня з обслуговування житлового

фонду району» при ЖЕО організовуються заняття з функціонального навчання

за виїзною формою їх проведення.

Начальник управління


ВО КМР (КМДА) (підпис) (Ім’я ПРІЗВИЩЕ)

Додаток 3


Герб України

___________РАЙОННА В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

04__, м. Київ - ___, вул. ______, __, тел. ________, e-mail____________

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

« __» _________ 2019 р. м. Київ № ________

Про функціонування мережі консультаційних

пунктів з питань цивільного захисту

при житлово – експлуатаційних

організаціях комунального підприємства

«Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду району» _________

району міста Києва

Відповідно до положень статті 42 Кодексу цивільного захисту






33






радах ", пункту 1.3. Примірного положення про консультаційні пункти з

питань цивільного захисту при житлово-експлуатаційних організаціях міста

Києва, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської

ради (Київської міської державної адміністрації) від «__» ________ 2019 р.

№ ______ (далі – ПОЛОЖЕННЯ) та з метою подальшого вдосконалення

просвітницько-інформаційної роботи і пропаганди знань з питань захисту та дій

у надзвичайних ситуаціях серед населення за місцем проживання, яке не

зайняте у сфері виробництва та обслуговування:

1. Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду району» при житлово-експлуатаційних дільницях району та

головам співвласників житлово-експлуатаційних організацій кооперативних

форм власності (ОСББ, ЖБК тощо):

1.1. У термін до _____ створити консультаційні пункти з питань


1.2. Призначити осіб, відповідальних за роботу консультаційних пунктів з

питань цивільного захисту.

1.3. Розробити та погодити з відділом з питань цивільного захисту

_________ районної в місті Києві державної адміністрації Положення про

консультаційні пункти при ЖЕО_________ в термін до _____ 202__року.

1.4. Визначити для розміщення консультаційних пунктів спеціальні

приміщення (кімнати, кабінети) в ЖЕО та до _______ 202_ року обладнати їх

необхідними стендами і укомплектувати навчальними засобами.

2. Начальнику відділу з питань цивільного захисту районної в місті Києві

державної адміністрації:

2.1. Надати організаційну допомогу комунальному підприємству

«Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду району» та головам

співвласників житлово-експлуатаційних організацій кооперативних форм

власності (ОСББ, ЖБК тощо) у створенні та організації роботи консультаційних

пунктів;

2.2. За методичним супроводом педагогічних працівників Навчально-

методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності міста Києва

забезпечити організацію та ведення інформаційно-просвітницької роботи з

питань поведінки в умовах надзвичайних ситуацій, а саме:

інформування населення про методи реагування у разі виникнення


створення умов для оволодіння громадянами навичками користування

найбільш поширеними засобами захисту і надання першої само- та

взаємодопомоги.








34

3. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступників

голови районної в місті Києві державної адміністрації відповідно з розподілом

обов’язків.

Голова (підпис) (ініціали, прізвище)

Додаток 4

Варіант


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ КП «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду

району»

________________від_________

ПОЛОЖЕННЯ

про консультаційний пункт з питань цивільного захисту Комунального

підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду району»

при ЖЕО №______ .


1.1. Це положення визначає єдині вимоги до порядку створення та

організації роботи консультаційного пунктів з питань цивільного захисту при

житлово-експлуатаційних організаціях комунального підприємства «Керуюча

компанія з обслуговування житлового фонду району» та організаціях

незалежно від форм власності та підпорядкування міста Києва. (далі-

консультаційні пункти)

Консультаційні пункти з питань цивільного захисту є осередками

просвітницько-інформаційної роботи і пропаганди знань серед населення

відповідної адміністративної території з питань захисту та дій у надзвичайних

ситуаціях та забезпечують органам місцевої виконавчої влади та

самоорганізації населення виконання завдань з навчання населення за місцем

проживання, яке не зайняте у сфері виробництва та обслуговування, захисту та

діям в умовах н

1.2. Діяльність консультаційних пунктів з питань цивільного захисту

організовується відповідно до вимог статті 42 Кодексу цивільного захисту


35








радах " та інших нормативно-правових і організаційно-розпорядчих актів, що

регламентують підготовку населення до дій у надзвичайних ситуаціях.

1.3. Мережа консультаційного пункту з питань цивільного захисту на

території району міста створюється:

розпорядженням голови районної в місті Києві державної адміністрації

при житлово-експлуатаційних організаціях комунального підприємства

«Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду району» міста Києва;

рішенням керівників житлово-будівельних кооперативів, об’єднань

співвласників багатоквартирних житлових будинків тощо.

Один консультаційний пункт може обслуговувати мешканців групи

будинків (мікрорайон), у яких мешкає не більше 1500-2000 громадян, не

зайнятих у сфері виробництва та обслуговування.

Населення, яке мешкає у власних будинках, рішенням керівників

відповідних державних адміністрацій закріплюється для навчання за

консультаційними пунктами за територіальним принципом.

1.4. На підставі розпорядження міського голови, голів районних в місті

Києві державних адміністрацій консультаційні пункти з питань цивільного

захисту створюються наказами керівників організацій, де створюються ці

пункти, у яких вказується:

перелік приміщень, які виділені для розташування пункту та строки його

обладнання;

мікрорайон, (група будинків тощо), мешканці яких охоплюються

навчанням на пункті;

особи, відповідальні за створення, обладнання (посадова особа органу




які залучаються до роботи пункту на громадських засадах;

порядок роботи пункту та організації проведення консультацій;

порядок взаємодії пункту з керівництвом об’єктів підвищеної небезпеки

щодо забезпечення надходження від них інформації про стан безпеки;

порядок роботи з населенням, організаціями, підприємствами та

установами щодо створення активу з питань цивільного захисту

консультаційного пункту на місцях;

порядок забезпечення пункту необхідним майном, літературою,

навчальними посібниками та технічними засобами;

облік та звітність про проведену пунктом за рік роботу;

особа, відповідальна за виконання наказу.










36

1.5. У повсякденній діяльності консультаційні пункти з питань

цивільного захисту керуються Положеннями про них.

Положення консультаційного пункту з питань цивільного захисту

розробляється відповідно до вимог нормативних актів та Примірного

положення посадовою особою з питань цивільного захисту організації (органу

влади), де створюється пункт, погоджується структурним підрозділом

(посадовою особою) з питань цивільного захисту району (міста) та

затверджується керівником організації.

1.6. Загальне керівництво консультаційними пунктами здійснюють,

керівники організацій, на базі яких створено пункти.

1.7. Контроль за діяльністю консультаційних пунктів здійснюється:

посадовими особами з питань цивільного захисту Керуючих компаній з

обслуговування житлового фонду районів міста Києва;

структурними підрозділами з питань цивільного захисту районних в місті

Києві державних адміністрацій під час перевірок стану цивільного захисту

об’єктів, на базі яких ці пункти створено та при проведенні щорічних оглядів-

конкурсів на кращий консультаційний пункт;

управлінням з питань цивільного захисту виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - ВО КМР

(КМДА)– у ході перевірки стану цивільного захисту районів міста.

1.8. Інформаційно-методична підтримка з організації роботи

консультаційних пунктів з питань цивільного захисту здійснюється

педагогічними працівники Навчально-методичного центру цивільного захисту

та безпеки життєдіяльності міста Києва (далі – Центр).

ІІ. Завдання консультаційних пунктів та їх кадрове забезпечення


участь у підготовці населення за місцем проживання, яке не зайняте у

сфері виробництва та обслуговування, з питань захисту та дій у надзвичайних

ситуаціях за загальною програмою навчання населення діям у надзвичайних

ситуаціях та тематикою консультацій, рекомендованою ДСНС України;


безпеки;



2.2. Відповідно до покладених на них головних завдань консультаційні


доведення до непрацюючого населення правил та рекомендацій щодо:

дій в умовах надзвичайних ситуацій та проявів терористичних актів;

застосування засобів індивідуального та колективного захисту;

надання домедичної, першої медичної само-взаємодопомоги


поведінки в несприятливих побутових і нестандартних ситуаціях;

забезпечення особистої та колективної безпечної життєдіяльності в різні

пори року;

37

створення умов для самостійного вивчення населенням матеріалів

загальної програми навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях,


матеріалу, перегляду та прослуховування спеціального циклу теле -


надання інформації населенню щодо прав та обов’язків громадян України

у сфері цивільного захисту;

участь в інформаційно-просвітницькій роботі та пропаганді знань серед



надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій

(організація та участь у виставках, змаганнях, оглядах-конкурсах, бесідах,


відеопродукції тощо);

участь у роботі місцевих органів влади та громадських організацій із

забезпечення високого рівня морально-психологічного стану населення в

умовах загрози та при виникненні надзвичайних ситуацій, а також при

ліквідації їх наслідків;

доведення до мешканців конкретних повідомлень, що стосуються участі

населення у заходах цивільного захисту за місцем проживання:

дій за попереджувальним сигналом "Увага всім!",

при проведенні евакуаційних заходів,

інформації про місця знаходження захисних споруд цивільного захисту

(цивільної оборони) (далі - захисні споруди),

пунктів видачі засобів індивідуального захисту тощо);

постійне вивчення та освоєння передового перспективного досвіду щодо

форм і методів просвітницько-інформаційної роботи та пропаганди знань;


2.3. Безпосередня відповідальність за організацію роботи

консультаційного пункту покладається на спеціально призначену посадову

особу з питань цивільного захисту комунального підприємства «Керуюча

компанія з обслуговування житлового фонду району» та відповідальної особи

ЖЕО, яка працює під контролем її керівника, а у відомчому житловому секторі

– керівника відповідного підприємства, організації.




з числа ветеранів цивільного захисту, викладачі нормативних дисциплін

«Безпека життєдіяльності» та «Цивільний захист» вищих навчальних закладів, а

також студенти старших курсів вищих навчальних закладів, медичний

персонал, громадяни, які раніше успішно пройшли повний курс навчання та

мають необхідну підготовку.

2.4. Особа, яка безпосередньо організовує роботу консультаційного

пункту, відповідає за планування заходів, які проводяться на пункті, зміст та

своєчасне оновлення наочної інформації, організацію роботи консультантів з

38

числа активістів цивільного захисту, стан навчально-матеріальної бази та

зобов'язана:


організовувати проведення консультацій з питань захисту та дій в умовах

надзвичайних ситуацій за порядком та в обсязі, установленому наказом

керівника організації, органу влади;





вести облік заходів, проведених з навчання непрацюючого населення у



керівникові організації, органу влади;



списання;


забезпечення консультаційної роботи;

брати участь у заходах просвітницько-інформаційної роботи з пропаганди

знань серед населення з питань захисту та дій в умовах надзвичайних ситуацій;


управління з питань цивільного захисту та курсами, центрами.



розробляються спеціально призначеною особою з питань цивільного захисту

організації (органу влади), при який створено пункт та затверджуються її


2.5. Особа, відповідальна за роботу консультаційного пункту, при

призначенні на посаду і в подальшому - у встановлені терміни один раз на три

роки проходить функціональне навчання на курсах Центру міста Києва.

ІІІ. Матеріально – технічне забезпечення діяльності консультаційних

пунктів

3.1. Навчальну матеріально-технічну базу консультаційного пункту з

питань цивільного захисту складає окреме приміщення, яке визначене для:

проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо дій в разі

виникнення аварій, катастроф, стихійних лих, імовірних для конкретної

території;

надання практичної допомоги населенню у самостійній підготовці за

загальною програмою навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, яка

рекомендована ДСНС України та відпрацьовується з врахуванням місцевих

умов, особливостей регіону за допомогою оснащення і наочних засобів

навчання, спеціальної літератури, навчальних посібників та іншого майна,

необхідного для навчання;

39

інформаційно-довідковий куток з питань цивільного захисту, що

забезпечує доступне доведення до мешканців певної території необхідної

інформації з питань цивільного захисту та повідомлень, розроблених на основі

аналізу особливостей місцевих умов та ймовірних місцевих небезпек, які

можуть спричинити надзвичайні ситуації.

3.2. Рішенням керівника житлово-експлуатаційної організації для

консультаційного пункту виділяється приміщення у адміністративній будівлі

організації, яке оснащується необхідними меблями (столи, стільці, шафи тощо).

Біля вхідних дверей консультаційного пункту розміщується табличка з

надписом «Консультаційний пункт з питань цивільного захисту».



Засоби обладнання та оснащення консультаційного пункту повинні

відповідати сучасним вимогам теорії та практики захисту населення і територій

від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.


та вичерпну інформацію про ймовірні надзвичайні ситуації у районі його

проживання, місця укриття та маршрути проходу до них, про адреси пунктів

видачі засобів індивідуального захисту, порядок евакуації тощо.

3.3 Інформаційно-довідковий куточок з питань цивільного захисту є

обов’язковим елементом консультаційного пункту житлово-експлуатаційної

організації та являє собою окремий стенд з тематично оформленими

планшетами.

Інформаційно-довідкові куточки розміщуються у легкодоступних для

огляду місцях з масовим перебуванням людей адміністративного приміщення

організації (коридори, холи, вестибюлі тощо).

3.4 Тематичний зміст планшетів інформаційно-довідкового куточка

викладається зрозуміло, наочно, вкрай лаконічно та розміром шрифту, що

забезпечує його легке застосування та включає:

пам’ятку щодо порядку зв’язку з екстреними службами, які діють за

скороченими телефонними номерами (101, 102, 103, 104 тощо) та

комунальними аварійними службами допомоги населенню;

карти-схеми зони відповідальності ЖЕО з інформацією про імовірні

загрози техногенного характеру (аварій, катастроф на потенційно-небезпечних

підприємствах), наслідки яких можуть негативно впливати на життєдіяльність

населення;

сигнали цивільного захисту (порядок оповіщення населення) в разі

виникнення аварії, катастрофи або стихійного лиха, дії населення з

отриманням таких сигналів або інформації;

рекомендації щодо засобів захисту від впливу небезпечних факторів

імовірних загроз техногенного характеру та правил поведінки під час

виникнення аварій та катастроф;

інформацію про імовірні загрози природного характеру (стихійні лиха)

відповідно до пори року, наслідки яких можуть негативно впливати на

життєдіяльність населення, що мешкає на території ЖЕО та рекомендації щодо

40

засобів захисту від впливу небезпечних факторів імовірних сезонних загроз

природного характеру і правил поведінки під час стихійного лиха;

схему розміщення захисних споруд цивільного захисту (далі – захисні

споруди), закріплення мешканців житлових будинків за захисними спорудами,

маршрути висування населення до них, порядок отримання населенням засобів


порядок проведення евакуації населення із схемою розміщення та

адресами збірних евакуаційних пунктів, рекомендації щодо готовності

населення до проведення евакуаційних заходів;

розклад роботи консультаційного пункту та порядок отримання

консультаційної допомоги з питань цивільного захисту.

3.5. Для тематичного оформлення приміщення консультаційного пункту

використовуються:

навчально-наочні посібники (плакати, стенди);

спеціальна навчальна література;

технічні засоби навчання;

навчальне майно.

Крім того, для більшої наочності зон розповсюдження небезпечних

факторів імовірних аварій на потенційно небезпечних об’єктах, роз’яснення

заходів цивільного захисту щодо укриття населення у захисних спорудах, його

евакуації та екіпірування засобами захисту можуть застосовуватися макети

місцевості, що обслуговується ЖЕО, наявних на місцевості будівель і споруд.

3.6. Навчально-наочні посібники (плакати, стенди) розміщуються на

стінах приміщення консультаційного пункту та можуть розміщувати, з

урахуванням місцевих особливостей, інформаційні матеріали наступного

змісту:

структура єдиної державної системи цивільного захисту та її

територіальної підсистеми (склад суб’єктів забезпечення цивільного захисту,

обов’язки центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого

самоврядування щодо цивільного захисту населення і територій від

надзвичайних ситуацій);

права і обов’язки громадян щодо захисту населення і територій від

надзвичайних ситуацій, обов’язки дорослого населення щодо захисту дітей;

правила особистої, пожежної та техногенної безпеки;

класифікація надзвичайних ситуацій;

хімічна небезпека;

радіація;

електричний струм;

увага газ;

розлив ртуті;

при пожежі;

землетрус;

обмороження;

небезпека на воді;

безпека руху;

41

безпека переходів;

застарілі боєприпаси;

тероризм;

небезпека у лісі;

безпечна прогулянка у лісі;

ураган;

повінь;

блискавка;

ожеледиця;

життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях;

засоби захисту органів дихання і шкіри (засоби індивідуального захисту);

евакуація населення;

укриття населення в захисних спорудах;

медичний захист;

дозиметричний і хімічний контроль;

оповіщення та інформування;

інші інформативні матеріали, які розкривають зміст заходів захисту

населення і територій відповідного регіону.

3.7. Спеціальна навчальна література, призначена для самостійної роботи

відвідувачів консультаційного пункту та повинна бути представлена:

навчальними посібниками з питань цивільного захисту;

виписками із нормативно-правових актів з питань цивільного захисту та

безпеки життєдіяльності;

пам’ятками та рекомендаційними брошурами з питань охорони життя і

здоров’я людини у надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних

ситуаціях;

підшивками спеціалізованих журналів і газет.

3.8. Технічні засоби навчання: телевізор, відеоапаратура, комп’ютер з

електронною базою спеціалізованих видань та доступом до мережі Інтернет,

прийомні пристрої дротового та ефірного віщання тощо.

3.9. Навчальне майно: засоби індивідуального захисту, які рекомендовані

для застосування на території чи об’єкті, що обслуговується пунктом; засоби

пожежогасіння; засоби надання домедичної та першої медичної допомоги;

медичні муляжі та багатофункціональні тренажери для навчання навичкам

надання першої допомоги; радіометри та дозиметри побутові.



3.10. Обов’язки із розроблення та впровадження стенду інформаційно-

довідкового кутка та навчально-наочних посібників приміщення

консультаційного пункту (далі – навчально-наочні посібники) за пропозиціями

особи, відповідальної за роботу консультаційного пункту, покладаються на

керівника ЖЕО.

3.11. Матеріальні та фінансові витрати, пов’язані з відділенням та

утриманням приміщень консультаційного пункту, їх обладнанням та

42

оснащенням необхідною навчальною матеріально-технічною базою

здійснюються за рахунок місцевого бюджету.

ІV. Організація роботи консультаційних пунктів:

4.1. Робота консультаційних пунктів організовується за річним планом

роботи пункту згідно із положеннями актів нормативно-правової бази та

щорічними організаційно-розпорядчими документами з підготовки населення

відповідного регіону з питань цивільного захисту.

4.2. У річному плані визначаються основні заходи консультаційної та

просвітницько-інформаційної роботи з пропаганди знань серед населення з

питань захисту та дій у надзвичайних ситуаціях, а також заходи щодо

удосконалення навчально-матеріальної бази пункту.

План роботи консультаційного пункту розробляється та підписується


структурного підрозділу (посадовою особою) з питань надзвичайних ситуацій

району (міста), затверджується керівником комунального підприємства

«Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду району» та

підписується керівником ЖЕО.

Консультаційна робота з питань цивільного захисту та безпеки

життєдіяльності працівниками пункту здійснюється згідно з графіком їх роботи

на місяць.



проведення консультацій з питань захисту та дій в умовах можливих

надзвичайних ситуацій з врахуванням рекомендацій керівництва відповідного

регіону, що відображаються у Організаційно-методичних вказівках з навчання

населення діям в умовах надзвичайних ситуацій;

проведення інформаційних та агітаційних заходів (бесід, лекцій, вечорів

питань і відповідей, показів діафільмів, відеофільмів тощо);

розповсюдження та читання пам’яток, листівок, посібників,

прослуховування радіопередач, перегляд та прослуховування спеціальних

відео-аудіо матеріалів з тематики захисту населення;

забезпечення умов для самостійного вивчення населенням правил

поведінки та дій в умовах надзвичайних ситуацій за рекомендованою

працівниками пункту програмою і літературою та за їх консультаційною

допомогою;


оглядів-конкурсів тощо);

участі у тренуваннях з цивільного захисту та захисту від надзвичайних

ситуацій.

4.4. Консультаційні пункти можуть використовуватися для доведення до

мешканців конкретних повідомлень, що стосуються їх участі у заходах

цивільного захисту за місцем проживання (дій за попереджувальним сигналом

43

"Увага всім!", при проведенні евакуаційних заходів, укритті у захисних

спорудах, видачі засобів індивідуального захисту тощо).

4.5. При проведенні консультацій на пунктах обов'язково надається

інформація про потенційну небезпеку, що характерна для місць проживання


громадян, які проживають поряд з потенційно небезпечними об'єктами та у

сільській місцевості, а також на дітей та соціально незахищені верстви

населення.

Керівники потенційно небезпечних об’єктів надають через

консультаційні пункти постійну та оперативну інформацію населенню, яке

проживає в зонах можливого ураження, про стан їх захисту, методи й способи

забезпечення безпеки при аваріях.



цивільного захисту, які пройшли підготовку (консультації) на курсах Центру.



4.7. Робота персоналу пункту організовується таким чином, щоб кожен

його відвідувач у будь який час міг отримати вичерпну інформацію




повинен бути працівник (консультант), здатний конкретизувати положення

інформації стендів (довідкової літератури, нормативних документів), а також

список контактних телефонів консультантів – фахівців у відповідній галузі

знань з цивільної безпеки.

4.8. Просвітницька робота та пропаганда знань серед населення з питань

захисту та дій у надзвичайних ситуаціях спрямовується на підготовку громадян

до дій при виникненні надзвичайних ситуацій, зокрема: особливостей

поведінки у різні періоди року, поведінки на воді, на дотримання правил



4.9. Основна увага при навчанні населення звертається на морально-





4.10. Основними організаційно-розпорядчими документами, які повинні

бути на консультаційному пункті, є:

витяг з розпорядження голови райдержадміністрації про створення

консультаційних пунктів на території району міста;

наказ керівника комунального підприємства «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду району», організації при якій створено пункт,

про його створення та організацію роботи;

положення про консультаційний пункт;

44

план роботи консультаційного пункту на рік;

графік надання консультацій з питань цивільного захисту працівниками

консультаційного пункту;

журнал обліку консультацій.


органи виконавчої влади, розпорядженнями яких ці пункти створено, за

формою, змістом та у терміни, які встановлено Табелем термінових та

строкових донесень з питань цивільного захисту.

4.12. На навчально-матеріальній базі консультаційних пунктів

педагогічними працівниками курсів Центру за погодженням з керівниками

наказами керівників комунальних підприємств «Керуючих компаній з

обслуговування житлового фонду району» та при ЖЕО можуть

організовуватись заняття з функціонального навчання за виїзною формою їх

проведення.

Начальник відділу з питань

цивільного захисту

_____________ районної

в місті Києві державної адміністрації (підпис) (Ім’я ПРІЗВИЩЕ)

„____” _________ 202___ р.

Додаток 5

НАКАЗ

комунального підприємства «Керуюча компанія

з обслуговування житлового фонду району» _____ районної

в місті Києві державної адміністрації

«__»______________202_ р. №_________

Про функціонування мережі



Відповідно до статей 33, 34 Закону України «Про захист населення і тери-

торій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру",

статті 42 Кодексу цивільного захисту України, пунктів 27-29 Порядку

здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444,

наказу Міністерства надзвичайних ситуацій України від 07 червня 2011 року

№ 587 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку створення,

обладнання та забезпечення функціонування консультаційних пунктів з питань

цивільного захисту при житлово-експлуатаційних організаціях та сільських

(селищних) радах " та інших нормативно-правових і організаційно-розпорядчих

актів, що регламентують підготовку населення до дій у надзвичайних








45

ситуаціях. Примірного положення про консультаційні пункти органів місцевого

самоврядування, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації) від «__» _____ 202_р.

№ ___, розпорядження начальника цивільного захисту – голови районної в місті

Києві державної адміністрації від __ 202_ р. № _____ та з метою забезпечення

якісного проведення просвітницько-інформаційної роботи і пропаганди знань

серед населення, яке не зайняте у сферах виробництва та обслуговування, з

питань захисту та дій у надзвичайних ситуаціях,

НАКАЗУЮ:

1. Начальникам житлово - експлуатаційних організацій (згідно

переліку) комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду району» в термін до «__»________2020 року:

1.1. У приміщеннях ЖЕО створити та обладнати консультаційні пункти

з питань цивільного захисту, визначити особу, відповідальну за роботу

консультаційного пункту з питань цивільного захисту та за пунктом закріпити

мешканців будинків для надання їм консультаційної допомоги з питань

цивільного захисту:

- ЖЕО №____ комунального підприємства «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду району» за адресою: вул. ___________,

буд.___, особа, відповідальна за роботу консультаційного пункту

________________ Ім’я, Прізвище. Закріпити за пунктом для надання

консультаційної допомоги мешканців мікрорайону будинки. № ________,

№____, №________.;

- ЖЕО №____ комунального підприємства «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду району» за адресою: вул. ___________,

буд.___, особа, відповідальна за роботу консультаційного пункту

________________ Ім’я, Прізвище. Закріпити за пунктом для надання

консультаційної допомоги мешканців мікрорайону будинки. № ________,

№____, №________.; і т. д (в залежності від переліку ЖЕО).

1.2 Для забезпечення роботи на консультаційному пункті призначити по

три консультанта (на громадських засадах) із числа активістів цивільного

захисту:

- Консультанти ЖЕО №__ 1._______________________________________

2. ______________________________________

3._______________________________________

- Консультанти ЖЕО №__ 1._______________________________________

2. ______________________________________

3._______________________________________

- т. д (в залежності від переліку ЖЕО).

1.3.До _________ розробити та затвердити до вимог Примірного

положення про консультаційний пункт з питань цивільного захисту при ЖЕО

46

затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) від _______ 2020 року № ____та

Положення районної в місті Києві державної адміністрації від _______2020

року №____.

1.4 До _______ оформити приміщення пункту наглядовою інформацією,

забезпечити технічними засобами навчання, зразками навчального майна

(навчальні та наочні приладдя, медичне майно, засоби індивідуального

захисту); навчальною літературою та організувати його роботу згідно з

нормативними документами.

1.5. До ________2020 року спланувати та провести роботу з мешканцями

будинків №№ ___, №__, організаціями, підприємствами, установами

закріпленого для надання консультаційної допомоги з питань цивільного

захисту мікрорайону щодо створення активу консультаційного пункту та

визначення серед нього (на громадських засадах) консультантів пункту.

1.6. Спланувати роботу пункту, оформити його дошку документації з

визначенням розпорядку роботи та графіку проведення консультацій, які до

______________2020 року представити начальнику відділу з питань цивільного

захисту районної в місті Києві державної адміністрації та директору

комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового

фонду району» на затвердження.

1.7. Доведення необхідної для мешканців, закріплених за пунктом

будинків мікрорайону, інформації щодо питань їх цивільного захисту та

безпеки життєдіяльності здійснювати через висвітлення цих питань на

відповідних стендах, розкладах спеціальної літератури, а також шляхом

безпосередніх консультацій відвідувачів пункту.

Просвітницько-інформаційну роботу здійснювати через розповсюдження

серед населення різного роду пам’яток, рекомендацій, буклетів тощо. Для

забезпечення пунктів цими засобами організувати та постійно підтримувати

зв'язок з педагогічними працівниками міських курсів цивільної оборони.

Питання організації заходів з пропаганди знань з цивільного захисту

серед населення узгодити з працівниками відділу з питань надзвичайних

ситуацій районної у місті ________________ державної адміністрації.

1.8. До _____ _______2020 року погодити з керівником потенційно

небезпечного об’єкту ________ (Назва об’єкта за переліком) порядок надання

постійної та оперативної інформації населенню про стан техногенної безпеки,

обладнання, методи й способи забезпечення безпеки у разі можливих аварій та

порядок оповіщення населення, яке проживає у зоні можливого ураження.

1.9. Облік заходів, проведених консультаційним пунктом, вести у

спеціальному журналі обліку.

2. До _____ 2020 року погодити з начальником відділу з питань

цивільного захисту районної у місті Києві державної адміністрації порядок,

форму і терміни подання звітів за проведену пунктом роботу.

3. Матеріальне забезпечення щодо обладнання консультаційного пункту

ЖЕО покласти:

47

на головного інженера _____________________, фінансове забезпечення,

головного бухгалтера_______________________ та начальника житлово-

експлуатаційного об’єднання комунального підприємства «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду району».

4. Наказ довести до працівників комунального підприємства «Керуюча

компанія з обслуговування житлового фонду району», до виконавців ЖЕО - під

розпис.

5. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Директор комунального підприємства

«Керуючої компанії з обслуговування

житлового фонду району» Підпис Прізвище

Додаток 6

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор комунального підприємства

«Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду району»_________

районної в місті Києві державної

адміністрації

_____________________________

ПІБ

«____»____________202____р.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОБОВ’ЯЗКИ

особи, відповідальної за роботу консультаційного пункту з питань

цивільного захисту при ЖЕО ____ комунального підприємства «Керуюча

компанія з обслуговування житлового фонду району»

Відповідальний консультаційного пункту з питань цивільного захисту

відповідає за безпосередню організацію роботи консультаційного пункту, за

планування заходів, які проводяться на пункті, зміст та своєчасне оновлення

наочної інформації, організацію роботи консультантів з числа активістів

цивільного захисту, стан навчально-матеріальної бази.

Він зобов'язаний:

- розробляти та вести плануючі, облікові та звітні документи


- організовувати проведення консультацій з питань цивільного захисту та

щодо дій при загрозі або виникненні надзвичайних ситуацій за порядком та в

обсязі, установленому розпорядженням відповідного органу виконавчої влади;

органу місцевого самоврядування;

48

- проводити інструктаж консультантів з числа активістів цивільного

захисту;

- забезпечувати необхідною літературою та приладами мешканців, які

бажають самостійно вивчати питання щодо їх захисту та правильних дій при

загрозі або виникненні надзвичайних ситуацій;

- вести облік заходів, проведених консультаційним пунктом щодо

навчання непрацюючого населення з питань цивільного захисту;

- складати звіти про виконання плану роботи консультаційного пункту і

представляти їх керівнику комунального підприємства «Керуюча компанія з

обслуговування житлового фонду району»;

- складати заявки на придбання навчального і наочного приладдя,

технічних засобів навчання, літератури, вести їх облік, забезпечити зберігання

та своєчасне списання;

- стежити за станом та порядком у приміщеннях, які використовуються

для забезпечення просвітницько-консультаційної роботи;

- приймати участь у заходах з пропаганди знань серед населення з питань

цивільного захисту та щодо дій при загрозі або виникненні надзвичайних

ситуацій;

- підтримувати постійну взаємодію з питань навчання непрацюючого

населення із відділом з питань цивільного захисту _______ районної в місті

Києві державної адміністрації та навчально-методичним центром цивільного

захисту та безпеки життєдіяльності міста Києва.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

Повинен знати:

- законодавство та нормативно-правові акти, що забезпечують реалізацію

політики держави у сфері цивільного захисту населення і територій від

надзвичайних ситуацій у частині виконання своїх функціональних обов’язків;

- характеристику потенційних небезпек за місцем проживання населення,

порядок доведення до населення інформації про загрозу або виникнення


- порядок ведення плануючої, облікової та звітної документації


- наявний фонд і місця розташування захисних споруд, місця

розташування пунктів видачі засобів радіаційного та хімічного захисту, збірних

евакуаційних пунктів, засобів централізованого та локального оповіщення

населення, аварійно-рятувальних служб тощо;

- порядок роботи пункту та організацію проведення консультацій;

- правила дій при загрозі або виникненні надзвичайних ситуацій та

проявів терористичних актів;

- призначення та правила застосування засобів індивідуального та

колективного захисту;

- основи надання домедичної допомоги постраждалим при невідкладних

станах;

49

- правила поведінки населення в несприятливих побутових і

нестандартних ситуаціях;

- основні вимоги щодо забезпечення особистої та колективної безпечної

життєдіяльності в різні пори року.

Повинен вміти:

- розробляти та вести плануючі, облікові та звітні документи


- організовувати проведення консультацій з питань цивільного захисту та

щодо дій при загрозі або виникненні надзвичайних ситуацій;

- розробляти навчально-методичні документи з проведення консультацій,

інформаційних та агітаційних заходів;

- створювати умови для самостійного вивчення населенням матеріалів,


матеріалу, перегляду та прослуховування спеціального циклу теле- та


- користуватися елементами навчально-матеріальної бази та технічними

засобами для проведення консультацій.

Особа, відповідальна за

роботу консультаційного пункту ______________________ПІБ

Додаток № 7

ПОГОДЖЕНО

Начальник відділу

з питань ЦЗ_________ районної в місті Києві

державної адміністрації

_____________________

"___"_______________202_р.

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор комунального

підприємства «Керуюча

компанія з обслуговування

житлового фонду району»

__________________ району

_______________________

"___"_______________202_р.

ПЛАН

роботи консультаційного пункту з питань цивільного захисту

комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду району» ____ району при ЖЕО № ___ на 202 ____ рік

№

з/п Заходи, що плануються Дата Виконавці

Відмітка

про

виконання

1.

ПРОВЕДЕННЯ КОНСУЛЬТАЦІЙ

ЗА ТЕМАМИ:

50

1.1. "Дії населення за

попереджувальним сигналом ЦО

"Увага всім!";

20.01 Відповідальний

за роботу

пункту _______

Консультант,

__________,

тлф _______

2.

2.1.

ПРОСВІТНИЦЬКО-

ІНФОРМАЦІЙНА РОБОТА

Вирішення питання з

керівництвом міських курсів

цивільної оборони щодо спільного

розроблення тематики пам’яток з

питань поведінки населення в

умовах ….;

Розповсюдження пам’яток

серед мешканців будинків (через

конс’єрж. тощо);

Доведення до мешканців

будинків №№ ___ інформації про

проведення

до 25.01

січень-

лютий

до 15.03

Відповідальний

за роботу

пункту _______

3.

3.1.

ПРОПАГАНДА ЗНАНЬ З

ПИТАНЬ ЦИВІЛЬНОГО

ЗАХИСТУ

Доведення до мешканців

будинків №№ ___ інформації про

дії рятувальних служб міста ___

при _____

березень

Консультант

__________,

тел. _______

4.

4.1.

СТВОРЕННЯ ТА

УДОСКОНАЛЕННЯ

НАВЧАЛЬНО-МАТЕРІАЛЬНОЇ

БАЗИ ПУНКТУ

Розроблення змісту та

виготовлення стенду …

до 25.01

Відповідальний

за роботу ___



Додаток 8

СПИСОК

працівників консультаційного пункту з питань цивільного захисту

ЖЕО № __комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду району»

№

з/

Прізвище,

ім’я, по

Рік

народжен

ня

Штатна посада

(для керівника

пункту) або

Домашня

адреса,

Примітк

а

51

п батькові фахівець у галузі

(для актова)

телефони

1. Посадова особа ЖЕО, яка відповідає за роботу пункту

1.

2. Консультанти, фахівці у відповідній галузі знань (на громадських

засадах)

1.

2.

3.



Додаток 9

ГРАФІК

надання консультацій з питань цивільного захисту та безпеки

життєдіяльності працівниками консультаційного пункту комунального

підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду

району» _____ на ______ 202_рік

Посада, фахівець, прізвище, ім’я, по

батькові

Дата проведення консультації

1. Посадова особа ЖЕО, яка

відповідає за роботу пункту

__________________

2. Фахівці ЖЕО

2.1. Головний інженер ЖЕО

__________

2.2.

3. Консультанти, фахівці (на

громадських засадах)

4.

Примітка: 1. Консультації проводяться з 9.00 до 18.00 у заплановані у графіку

числа місяця.

2. У числа, в які робота консультантів у приміщенні пункту графіком

не передбачена, консультацію з питань цивільного захисту та

безпеки життєдіяльності можна отримати у фахівців з відповідних

52

галузей знань за телефонами, наведеними у списку працівників

консультаційного пункту.



Додаток № 10

ЖУРНАЛ

обліку консультацій, наданих відвідувачам консультаційного пункту з

питань цивільного захисту при ЖЕО № __ комунального підприємства

«Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду району» у 202_ році

№

з/п

Прізвище,

ім’я, по

батькові

працівника,

який

надавав

консультаці

ю

Дата

проведенн

я

консульта

ції

Кому

надана


я

Тема

консультації

Підпис

працівника,

який

надавав


ю

Примітка: 1. Журнал обліку консультацій заводиться перед початком кожного

навчального року у системі цивільного захисту України та

заповнюється особою яка відповідає за роботу пункту.



53

Додаток 11

ІІІНННФФФОООРРРМММАААЦЦЦІІІЙЙЙНННООО---ДДДОООВВВІІІДДДКККОООВВВИИИЙЙЙ КККУУУТТТОООЧЧЧОООККК ЦЦЦИИИВВВІІІЛЛЛЬЬЬНННОООГГГООО

ЗЗЗАААХХХИИИСССТТТУУУ

ЖЖЖЕЕЕООО №№№______________________________________________________________________________ рррааайййооонннууу КККИИИЄЄЄВВВААА

ТЕЛЕФОНИ КЕРІВНОГО СКЛАДУ

РАЙОНУ

Посада Прізвище,

ім’я та по-

батькові

Робочий

телефон

Голова _________

районної в м. Києві

державної


ПІБ Гаряча

лінія

Тел..

Запис на

прийом

Тел..

Заступник голови

________районної в

м. Києві державної


ПІБ Тел..

Начальник увідділу з

питань ЦЗ

___________

районної в м. Києві

державної


ПІБ Тел..

Головні спеціалісти-

оперативні чергові

РДА

ПІБ Тел..

Начальник ЖЕД

№____

ПІБ тел

ПОТЕНЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНІ ОБ’ЄКТИ ______________________ РАЙОНУ

Склад трансформаторного мастила ВАТ «А.Е.С. иївобленерго»,

вул. Стеценка, 1-а

вибухо-пожежонебезпечний

ККЗБН «Росинка», вул. Е. Потьє, 6 хімічна небезпека

ПАТ «Київмедпрепарат», вул. Саксаганського, 139 хімічна небезпека,

НВС «Смородинська» ПАТ «АК «Київводоканал», вул. Овруцька, 25 хімічна небезпека

НВС «Сирецька» ПАТ «АК «Київводоканал», вул. Танкова, 1 хімічна небезпека

НВС «Нивки-5» ПАТ «АК «Київводоканал», вул. Саратовська, 22 хімічна небезпека

ПАТ«Київський з-д. автоматики ім Петровського», вул Старокиївська, 10 пожежонебезпечний

ДАХК «Артем», вул. Мельникова,2/10 пожежонебезпечний

ВАТ «Будшляхмаш» вул. Дегтярівська,21 пожежонебезпечний

ДВ «Преса України», пр-т Перемоги, 50 вибухо-пожежонебезпечний

Станція теплопостачання «СТ-1», ПАТ «Київенерго», вул. Жилянська, 85 вибухо-пожежонебезпечний

Котельна ТРЕД № 2 КП «Київпастранс», вул. Довженка, 3 вибухо-пожежонебезпечний

Котельна «Лагерна-Гонти», ПАТ «Київенерго», вул. О. Теліги, 3-г вибухо-пожежонебезпечний

Котельна «Нивки» ПАТ «Київенерго», вул. Салютна, 23-б вибухо-пожежонебезпечний

Котельна «Кіностудії ім. Довженко» ПАТ «Київенерго» пр-тПеремоги,44 вибухо-пожежонебезпечний

Котельна «Молодь» ПАТ «Київенерго», вул. Дегтярівська, 46 вибухо-пожежонебезпечний

Котельна «Дегтярівська» ПАТ «Київенерго», вул. Дегтярівська, 43 вибухо-пожежонебезпечний

Котельна «Багговутівська» ПАТ «Київенерго», вул. Багговутівська, 36 вибухо-пожежонебезпечний

Котельна «Лук’янівська» ПАТ «Київенерго», вул. Нижньоюрківська, 53 вибухо-пожежонебезпечний

Котельна «Сирець - 2» ПАТ «Київенерго», вул. Бакинська, 22 вибухо-пожежонебезпечний

Котельна «Сирець» ПАТ «Київенерго»,вул. Бакинська, 2 вибухо-пожежонебезпечний

Котельна «Котовського» ПАТ «Київенерго», вул. Щусева, 44 вибухо-пожежонебезпечний

Котельна «Київського зоологічного парку»,пр-т Перемоги, 32 вибухо-пожежонебезпечний

ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ПРАВА: «Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої

порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан

довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення».

(Конституція України, ст.50)

«Громадяни України…мають право на:

1) отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події . що виникли або можуть

виникнути, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі;

2) забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання;

3) звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від


4) участь у роботах із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних

формувань цивільного захисту;

5) отримання заробітної плати за роботу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у разі залучення

до таких робіт згідно з трудовими договорами;

6) соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю,

здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації

наслідкців;

7) медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі

отримання фізичних і психологічних травм.

- звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань

захисту від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

ОБОВ’ЯЗКИ: Громадяни України зобов’язані:

1) дотримуватись правил поведінки. Безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях:

2) дотримуватись заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати

порушень виробничої і технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть

призвести до надзвичайної ситуації;

3) вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі виникнення. Надання домедичної

допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;

4) повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацій;

5) у разі виникнення надзвичайних ситуацій до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати

заходів для рятування населення і майна;

6) дотримуватися проти епідеміологічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів.

Режимів радіаційного захисту;

7) виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві приватної

власності, первинними засобами пожежогасіння, навчати дітей обережному поводженню з вогнем.

(«Кодекс цивільного захисту України», ст. 21)

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ:

АЗС

ТЕЦ 50 - Теплоелектростанція;

50 - потужність, тис. кВт

54

Додаток 12

ТЕМАТИКА консультацій відвідувачам на консультаційному пункті ЖЕО № ____

№

з/п

Назва тем для

консультацій

Короткий зміст консультацій

1 Стихійні лиха, що характерні для даної місцевості та дії населення з ліквідації їх наслідків

Землетруси, затоплення, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, смерчі, блискавки. (Дії населення з ліквідації наслідків того чи іншого стихійного лиха).

2 Небезпечні хімічні речовини (НХР) та захист від них

Хлор

Аміак Ртуть ...(Фізичні особливості, ознаки ураження, засоби захисту, самодопомога та взаємодопомога

3 Оповіщення населення про надзвичайні ситуації

Попереджувальний сигнал "УВАГА ВСІМ". Якими засобами передається. Зміст дій населення, робітників та службовців при тій чи іншій надзвичайній ситуації

4 Порядок використання засобів Колективного захисту

У мирний час ___________________________ У воєнний час ___________________________

РОЗМІЩЕННЯ ЗАХИСНИХ СПОРУД ЦЗ

Закріплення мешканців житлових будинків за захисними спорудами:

Захисна споруда №1 (вул.____________) – мешканці будинків: ____________________________

__________________________________________________________________________________

(перелік будинків, мешканці яких закріплені за захисною спорудою №1) Захисна споруда №2 (вул. ______________) мешканці будинків: ___________________________

__________________________________________________________________________________

(перелік будинків, мешканці яких закріплені за захисною спорудою №2)

ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ НАСЕЛЕННЯМ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Пункт видачі засобів індивідуального захисту розташований за адресою:

______________________________________________________________

Почувши повідомлення про видачу засобів індивідуального захисту –

НЕ ПАНІКУЙТЕ, зберігайте спокій, повідомте сусідів; своєчасно прийдіть

на пункт видачі та отримайте засоби захисту. Виконуйте всі вказівки

працівників пункту видачі ЗІЗ.

ДІЇ НАСЕЛЕННЯ ПІСЛЯ ОТРИМАННЯ СИГНАЛІВ ЦЗ

(у випадку раптового виникнення хімічної небезпеки)

■ уникайте паніки; надягніть засоби індивідуального захисту органів дихання, найпростіші засоби захисту шкіри;

■ по можливості НЕГАЙНО ПОКИНЬТЕ зону забруднення; візьміть із собою необхідні речі та документи; виходьте із зони

зараження у бік перпендикулярний напрямку вітру та обходьте тунелі, яри, лощини, у яких можуть накопичуватись отруйні

речовини;

■ перед виходом з будинку вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання.

При підозрі на ураження: уникайте фізичних навантажень; пийте велику кількість рідини (чай, молоко, сік, вода);

зверніться до медичного закладу. Якщо засобів індивідуального захисту немає і вийти із району аварії неможливо,

залишайтесь у будинку (приміщенні), щільно закрийте вікна та двері, заклейте щілини, вентиляційні отвори тощо, вимкніть

джерела електро-, водо- і газопостачання; чекайте повідомлення влади з питань надзвичайних ситуацій.

55

№

з/п




5 Порядок отримання, підготовки та використання засобів індивідуального захисту

Засоби індивідуального захисту видаються на пункті видачі, який знаходиться _______________________ Лицева частина протигаза підбирається Протигази, респіратори використовуються при

6 Медичні засоби

індивідуального захисту

Аптечка індивідуальна. Призначена для

надання допомоги при:

______________________

ППМ – пакет перев'язочний медичний –

для накладення стерильних пов’язок на

рани та опіки _____________

7 Екстрена евакуація з районів аварій, катастроф та стихійного лиха

Екстрена евакуація населення проводиться при : аваріях на АЕС з викидом радіоактивних речовин, загрожуючих здоров 'ю людей

8 Самодопомога та взаємодопомога при можливих пораненнях та ураженнях

Самодопомога та взаємодопомога при:кровотечах переломах кісток вивихах _______________________ отруєнні ________________________ опіках ____________________

9 Дії при обеззараженні території, робочого місця, квартири та одягу

Дії населення при

Дезактивації Дегазації Дезінфекції

території

робочого місця

квартири

одягу

території

робочого місця

квартир

одягу

території

робочого

місця

квартири.

одягу

10 Обов'язки дорослого населення із захисту дітей

Уміти: виготовити ватно-марлеві пов'язки; підготувати дитячий одяг і взуття для захисту шкіри від радіоактивних, отруйних речовин і біологічних засобів. підготувати все необхідне для евакуації дітей при посадці на транспортні засоби і у дорозі контролювати поведінку дітей. Якщо необхідно, дати дітям радіозахисний засіб № 1, № 2

11 Можливі аварії на підприємстві та дії при їх ліквідації

Викид (вилив) хлору. Викид (вилив) аміаку. Пожежа. Вибухи різного походження. Розлив ртуті. Аварія в енергосистемах

56

№

з/п




12 Правила поведінки та дії у зонах радіоактивного зараження

Привести в готовність засоби індивідуального захисту і тримати їх постійно при собі. Провести додаткову герметизацію квартири, господарських приміщень; загерметизувати харчові продукти, зробити запас води. надягнути ЗІЗ; оповістити сусідів; надати допомогу хворим; надалі діяти відповідно до вказівок місцевого органу влади.

13 Правила поведінки та дії при виявлені вибухонебезпечних предметів

Забороняється їх торкатися.

Виставити знак місцезнаходження

вибухонебезпечного предмета (при

виявленні в лісі, в полі), якщо в людному

місці, то поставити охорону і терміново

зателефонувати за номерами: 101, 102, , .

14 Захист продуктів харчування, води

Продукти харчування зберігаються у бочках,

ящиках, целофанових пакетах,

молокопродукти - в металевому і скляному

посуді.

Зернофураж - у зерносховищах, отворах та

інших приміщеннях.

Над артезіанськими та іншими джерелами

води роблять навіси, а для стікання

зараженої води - стічні рівчаки або канави з

водовідстійниками, де ця вода

знезаражується

15

Терористичні акти та дії населення в разі їх проявів

Вийти у безпечне місце

Під час евакуації зберігати спокій

По можливості надати допомогу постраждалим

Виконувати вказівки щодо подальших дій



57

Додаток 13

Типова загальна програма навчання непрацюючого населення діям

у надзвичайних ситуаціях

Стаття 42 Кодекс ЦЗ України.

Навчання непрацюючого населення.

Непрацююче населення самостійно вивчає пам’ятки та інший

інформаційно-довідковий матеріал з питань цивільного захисту, правила

пожежної безпеки у побуті та громадських місцях та має право отримувати від

органів державної влади, органів місцевого самоврядування, через засоби

масової інформації іншу наочну продукцію, відомості про надзвичайні ситуації,

у зоні яких або у зоні можливого ураження від яких може опинитися місце

проживання непрацюючих громадян, а також про способи захисту від впливу

небезпечних факторів, викликаних такими надзвичайними ситуаціями.

Пункти 27-29 ПКМУ № 444 від 26 червня 2013 року про

затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у

надзвичайних ситуаціях

27. Навчання непрацюючого населення діям у надзвичайних ситуаціях

здійснюється шляхом проведення інформаційно-просвітницької роботи за

місцем проживання та самостійного вивчення загальної програми навчання

населення діям у надзвичайних ситуаціях та інших інформаційно-довідкових

матеріалів з питань цивільного захисту, правил пожежної безпеки у побуті та

громадських місцях.

28. Інформаційно-просвітницька робота з питань поведінки в умовах

надзвичайних ситуацій організовується місцевими органами виконавчої влади

та органами місцевого самоврядування, в тому числі через утворені при них

консультаційні пункти, та передбачає:

інформування населення про методи реагування у разі виникнення


створення в консультаційних пунктах умов для оволодіння громадянами

навичками користування найбільш поширеними засобами захисту і надання

першої само - та взаємодопомоги.

29. Для задоволення потреби у самостійному вивченні загальної програми

навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях місцеві органи виконавчої

влади та органи місцевого самоврядування за методичного супроводження

територіальних курсів, навчально-методичних центрів цивільного захисту та

безпеки життєдіяльності видають навчальні, навчально-наочні посібники,

брошури, розповсюджують інформаційні матеріали, буклети тощо.

Інформаційно-просвітницька робота з населенням щодо правил поведінки в

умовах надзвичайних ситуацій проводиться шляхом запровадження постійних

58

рубрик у засобах масової інформації, зокрема друкованих, а також за

допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, аудіовізуальних та

інтерактивних засобів та соціальної реклами.

Непрацююче населення має право отримувати від органів державної

влади та органів місцевого самоврядування відомості про надзвичайні ситуації,

у зоні яких або у зоні можливого ураження від яких може опинитися місце


небезпечних факторів, викликаних такими ситуаціями.

Організаційні вказівки

Метою загальної програми навчання непрацюючого населення діям у

надзвичайних ситуаціях (далі - Програма) є забезпечення самостійного

вивчення населенням, не зайнятим у сфері виробництва та обслуговування

основних способів захисту від надзвичайних ситуацій, оволодіння

відомостями, необхідними для виконання правил поведінки і дій в умовах

загрози і виникнення надзвичайних ситуацій, а також набуття вмінь та

навичок щодо надання домедичної допомоги потерпілим та використання

засобів індивідуального і колективного захисту.

Програма передбачає отримання населенням мінімально достатніх

відомостей про:

стан безпеки за місцем проживання з урахуванням ризику виникнення

техногенних загроз і стихійного лиха та заходи щодо усунення та мінімізації

їх наслідків,

способи інформування й оповіщення населення про загрозу або

виникнення надзвичайної ситуації,

порядок укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту,

забезпечення засобами індивідуального захисту;

дії під час проведення евакуації.

елементарні знання з виготовлення та використання засобів

індивідуального захисту (простіших засобів захисту);

прийоми з надання домедичної допомоги само - та взаємодопомоги.

Для забезпечення самостійного вивчення населенням Програми місцеві

органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за методичного

супроводження територіальних курсів, навчально-методичних центрів

цивільного захисту та безпеки життєдіяльності й за сприяння громадських

організацій:

видають та розповсюджують навчальні, навчально-наочні посібники,

брошури, інформаційні матеріали, буклети тощо;

запроваджують постійні рубрики у засобах масової інформації, зокрема

друкованих, а також за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій,

аудіовізуальних та інтерактивних засобів та соціальної реклами;

надають населенню свого регіону відомості про надзвичайні ситуації, у

зоні яких або у зоні можливого ураження від яких може опинитися місце


небезпечних факторів, викликаних такими ситуаціями.

59

За результатами навчання населення повинно:

а) знати:

можливі небезпечні та шкідливі фактори середовища проживання;

порядок дій за сигналом “Увага всім!” та іншими мовними

повідомленнями органів управління у справах цивільного захисту;

перелік служб, до яких потрібно звертатись у разі виникнення певних

видів надзвичайних ситуацій, способи зв’язку з ними;

місця розташування захисних споруд цивільного захисту, призначених

для їх укриття, пунктів видачі засобів індивідуального захисту;

правила поведінки (дії) під час проведення евакуації;

заходи, що застосовуються в умовах надзвичайного стану, та

додержання протиепідемічного режиму;

прийоми надання домедичної допомоги;

б) вміти:

використовувати індивідуальні та колективні засоби захисту,

виготовляти прості засоби захисту органів дихання та шкіри;

вірно діяти за сигналом “Увага всім!” та іншими мовними

повідомленнями органів управління у справах цивільного захисту;

виконувати заходи щодо захисту дітей та дотримуватися відповідних

вимог у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

в) мати:

укомплектовану «тривожну валізу», найпростіші засоби

індивідуального захисту органів дихання та шкіри.

психологічну готовність до дій у надзвичайних ситуаціях, впевненість

у надійності заходів і прийомів захисту від їх наслідків.

Вибір тем для вивчення (крім тем обов'язкового мінімуму, що

позначені зіркою - * та населення, що мешкає у сільської місцевості - **)

визначається місцевими органами влади виходячи з загальної обізнаності

населення регіону у питаннях безпеки життєдіяльності та особливостей

регіону з точці зору можливих потенційних небезпек.

ЗМІСТ ТЕМ

ТЕМА 1. Права і обов’язки населення у сфері цивільного захисту. 61

ТЕМА 2. Основні поняття про надзвичайні ситуації, оповіщення про

надзвичайні ситуації. 62-63

ТЕМА 3. Дії населення при попереджувальному сигналі «Увага всім !»

та з отриманням мовної інформації від територіальних органів з питань

надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

64-65

ТЕМА 4. Основи організації життєзабезпечення населення в районах

надзвичайних ситуацій та тимчасового відселення 66-69

ТЕМА 5. Правила поведінки та дії населення під час землетрусів,

затоплень, селевих потоків, зсувів, ураганів, лісових пожеж, снігових

заметів та ожеледиці.

69-82

60

ТЕМА 7. Рекомендації з гігієни харчування, профілактичних заходів та

ведення приватних господарств на територіях з підвищеним рівнем

радіації.

91-95

ТЕМА 8. Дії населення при знезараженні територій, будівель, споруд,

одягу. Санітарна обробка людей. 95-98

ТЕМА 9. Дії населення при аваріях з викидом небезпечних хімічних

речовин. Дегазація приміщень, особистих речей, одягу. Домедична

допомога ураженому.

98-106

ТЕМА 10. Профілактика отруєнь недоброякісними харчовими

продуктами та грибами. 106-112

ТЕМА 11. Інфекційні захворювання. Характеристика найбільш

поширених збудників інфекційних захворювань. 112-114

ТЕМА 12. Правила поведінки населення при проведенні ізоляційно-

обмежувальних заходів. 114-116

ТЕМА 13. Дезінфікуючі речовини та розчини. Порядок проведення

дезінфекції. 117-118

ТЕМА 14. Засоби колективного захисту населення. Підвищення

захисних властивостей житла. 118-123

ТЕМА 15. Промислові та підручні засоби захисту органів дихання та

шкіри. Медичні засоби індивідуального захисту, правила їх

використання.

123-130

ТЕМА 16. Обов’язки дорослих щодо безпеки та захисту дітей.

Виховання у дітей навичок поведінки в екстремальних ситуаціях.

Засоби індивідуального захисту дітей.

130-132

ТЕМА 17. Захист продуктів харчування, фуражу, води від забруднення

радіоактивними, отруйними речовинами та бактеріальними засобами. 133-137

ТЕМА 18. Організація захисту сільськогосподарських тварин і рослин

від забруднення. Обсервація та карантин. 137-141

ТЕМА 19. Евакуація. Порядок проведення евакуації. 141-142

ТЕМА 20. Екстрена евакуація та тимчасове відселення населення із

районів стихійного лиха і техногенних аварій. 142-144

ТЕМА 21. Основні причини загибелі уражених людей. 144-145

ТЕМА 22. Типові помилки при наданні домедичної допомоги. 145

ТЕМА 23. Екстрена допомога при: електротравмах, утопленні,

небезпечній для життя кровотечі, переломах кісток, травматичного або

опікового шоку.

145-151

ТЕМА 24. Основи догляду за хворим. 151-152

ТЕМА 25. Пожежо - і вибухонебезпечні предмети у побуті. 153

ТЕМА 26. Рекомендації населенню щодо профілактики та дій при

виникненні пожеж. 153-157

ТЕМА 27. Правила поведінки при виявленні вибухонебезпечних

предметів. 157-159

ТЕМА 28. Морально-психологічна підготовка населення до дій у 159-161

61


ТЕМА 29. Психологія натовпу. Безпека при масових скупченнях

людей. 161-162

ТЕМА 30. Терористичні прояви. Причини, можливі наслідки. Запобіжні

заходи. Дії у разі їх виникнення. 162-167

Література (Додаток 14) 168

ТЕМА 1. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКТ ГРОМАДЯН У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ 1. 1. Стаття 21 Кодексу цивільного захисту України.

Права та обов’язки громадян у сфері цивільного захисту 1. Громадяни України мають право на:

отримання інформації про надзвичайні ситуації або небезпечні події, що виникли або можуть виникнути, у тому числі в доступній для осіб з вадами зору та слуху формі;

забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання;

звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;

участь у роботах із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту;

отримання заробітної плати за роботу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у разі залучення до таких робіт згідно з трудовими договорами;

соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров’ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків;

медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання фізичних і психологічних травм.

2. Громадяни України зобов’язані:

дотримуватися правил поведінки, безпеки та дій у надзвичайних ситуаціях;

дотримуватися заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої і технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації;

вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення, надання домедичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;

повідомляти службі екстреної допомоги населенню про виникнення надзвичайних ситуацій;

у разі виникнення надзвичайної ситуації до прибуття аварійно-рятувальних підрозділів вживати заходів для рятування населення і майна;

дотримуватися протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режимів, режимів радіаційного захисту;

виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві приватної власності, первинними засобами пожежогасіння, навчати дітей обережному поводженню з вогнем. 2. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах,

у разі виникнення надзвичайних ситуацій користуються тими самими правами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

ТЕМА 2. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ, ОПОВІЩЕННЯ

ПРО НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/paran1654#n1654

62

Надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру - порушення

нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об’єкті на ній або на

водному об’єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою

небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке

призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об’єкті,

ведення там господарської діяльності, загибелі людей та /або значних матеріальних втрат.

Аварія - небезпечна подія техногенного характеру, яка спричинила загибель людей чи

створює на об’єкті або території загрозу життю та здоров’ю людей і призводить до

руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого

або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа - велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких,

трагічних наслідків.

Надзвичайна екологічна ситуація - надзвичайна ситуація, при якій на окремій

місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що

потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.

Зона надзвичайної екологічної ситуації - окрема місцевість України, на якій

виникла надзвичайна екологічна ситуація.

Зона можливого ураження - окрема територія, на якій внаслідок виникнення

надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру виникає загроза життю або

здоров’ю людей та заподіяння матеріальних втрат.

Стихійне лихо - явище природи, яке викликає катастрофічні обставини і

характеризується раптовим порушенням нормального життя та діяльності населення,

загибеллю людей, руйнуванням або пошкодженнями будівель та споруд, знищенням

матеріальних цінностей.

Нещасний випадок - непередбачений збіг обставин, який супроводжується людськими

жертвами і травмами.

Об’єкт підвищеної небезпеки - об’єкт, на якому використовуються, виготовляються,

переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи

категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені

порогові маси, а також інші об’єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою

виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Потенційно небезпечний об’єкт - об’єкт, на якому можуть використовуватися або

виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини,

біологічні препарати, а також інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну

загрозу виникнення аварії.

Небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина,

біологічні агенти та речовини біологічного походження, які становлять небезпеку для життя

і здоров’я людей та довкілля.

Інфекційні хвороби - розлади здоров’я людей що виникають внаслідок зараження

живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, грибками), передаються від

заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

Епідемія - масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної

території за короткий проміжок часу.

Енфітотія - одночасне розповсюдження інфекційної захворюваності серед

сільськогосподарських рослин у визначеній місцевості, населеному пункті або на об'єкті

господарської діяльності, природні і господарсько-економічні умови яких виключають

повсюди розповсюдження даної хвороби.

Панфітотія - масове захворювання рослин і різке збільшення шкідників

сільськогосподарських рослин на території цілих регіонів, декілька держав або материків.

63

ОПОВІЩЕННЯ

Для забезпечення управління цивільним захистом створюється загальнодержавна,

територіальні і об'єктові системи зв'язку і оповіщення.

Зв'язок організовується у відповідності з рішенням начальника цивільного захисту,

вказівками начальника штабу і розпорядженням вищестоящого органу управління.

Оповіщення організовується у всіх ланках управління цивільного захисту з метою

своєчасного приведення системи ЦЗ в різні ступені готовності і доведення до органів

управління і всього населення розпоряджень і сигналів цивільного захисту.

Відповідальність за організацію зв'язку і системи оповіщення несуть начальники

територіальних управлінь (відділів) з надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення,

штабів ЦЗ та з НС, а за її підготовку і безперервну роботу - відповідні керівники об'єктів

зв'язку.

В системах оповіщення цивільного захисту використовуються електросирени типів «С-

40», «С-28» та інші, а також спеціальна апаратура АДУ-ЦВ, П-160, П-157, Р-413, «Горіх» та

інша.

Електросирена С-40 забезпечує озвучення території в радіусі 300-700 м. Радіус

озвучення залежить від рівня вуличних шумів, характеру і висоти забудови, висоти

встановлення електросирени над поверхнею землі. Вони встановлюються на найбільш

високих будинках на рівні не менше як 2,5 м від верхньої точки даху в стороні від димових і

вентиляційних труб, а також джерел сильних і постійних шумів.

Електросирена «С-28» встановлюються в шумних цехах промислових підприємств.

Апаратура дистанційного управління і циркулярного виклику (АДУ-ЦВ) призначена для

створення місцевих автоматизованих систем централізованого оповіщення населення в

містах, населених пунктах і на об`єктах господарської діяльності.

Апаратура П-160 в комплекті з іншою апаратурою призначена для створення

автоматизованих систем централізованого оповіщення цивільного захисту обласної лайки.

Вона забезпечує передачу і прийом п'яти сигналів оповіщення, речової інформації і одного

перевірочного сигналу, а також управління місцевими системами оповіщення (міст, районів).

При передачі речової інформації два із п'яти сигналів використовуються одночасно для

переключення мовного тракту. Час проходження сигналу з отриманням підтвердження про

його прийом в одній ланці не перевищує 3 с. Працює по діючим телефонним провідним і

радіорелейним каналам зв'язку, а також по виділеним фізичним цепам. Передача сигналів і

речової інформації здійснюється шляхом відбору каналу зв'язку у споживача на час передачі

без попередження абонента про відбір.

Апаратура П-157 разом з іншою апаратурою оповіщення (П-160, Р-413) призначена

для загальнодержавної і обласних автоматизованих систем централізованого оповіщення


Апаратура забезпечує дистанційне управління іншою апаратурою оповіщення (П-160),

а також автоматичний контроль за проходженням сигналів оповіщення. Апаратура

розрахована на передачу і прийом по одному дуплексному телеграфному каналу або

фізичній цепі до 25 адресних, 10 виконавчих і 65 контрольних команд. В апаратурі

передбачений безперервний автоматичний контроль поправності телеграфного каналу.

Комплекс засобів багато канального голосового оповіщення по телефонним

каналам зв'язку «ГОРІХ-0» призначається для передачі голосових повідомлень по

телефонним лініям в автоматичному режимі. Комплекс дозволяє збільшувати кількість

каналів оповіщення з 4 до 16 шляхом встановлення каскаду засобів оповіщення, при цьому

можлива одночасна передача до 4 різних повідомлень.

Використання засобів комплексу «ГОРІХ-О» дозволяє зменшити час оповіщення в 2-5

разів і вивільнити персонал для рішення оперативних завдань.

64

ТЕМА 3. ДІЇ НАСЕЛЕННЯ ПРИ ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНОМУ СИГНАЛІ «УВАГА

ВСІМ» ТА ОТРИМАННЯМ МОВНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

ВІД ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ОРГАНІВ З ПИТАНЬ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ

НАСЕЛЕННЯ

Головний спосіб оповіщення населення про дії при виникненні надзвичайних ситуацій -

це передача повідомлення по мережі провідного мовлення (через квартирні і зовнішні

гучномовці), а також через місцеві радіомовні станції і телебачення. Для привернення уваги

населення в екстремальних випадках перед передачею інформації включаються сирени, а

також інші сигнальні засоби.

Запам'ятайте! Сирени і переривисті гудки інших сигнальних засобів означають

сигнал цивільного захисту «УВАГА ВСІМ!». Почувши такий сигнал, негайно увімкніть гучномовець, радіоприймач або телевізор і

слухайте повідомлення управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного

захисту населення області (міста або сільського району).

На кожний випадок надзвичайних ситуацій управлінням (відділом) з питань

надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста або сільського

району) готуються приблизні варіанти повідомлень, які потім, з урахуванням конкретних

подій, корегуються.

Інформація передається протягом 5 хвилин після подачі звукових сигналів (сирени,

гудки і т.д.).

Повідомлення управління (відділу) з питань НС та ЦМ включає:

місце і час виникнення надзвичайної ситуації;

розміри та масштаби надзвичайної ситуації;

час початку та тривалість дії факторів ураження; територія (райони, масиви, вулиці,

будинки і т.д.), яка потрапляє в осередки (зони) ураження; порядок дій при надзвичайних

ситуаціях; інша інформація.

Варіанти повідомлень управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та

цивільного захисту населення

При аварії на хімічно небезпечному суб'єкті господарської діяльності:

«УВАГА! Говорить управління (відділ) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного

захисту населення ... області (міста обласного підпорядкування, району)

ГРОМАДЯНИ! Сьогодні ... (дата, місяць і час) трапилася аварія на........(назва об'єкту) з

викидом в повітря .(назва НХР) - сильнодіючої отруйної речовини. Хмара зараженого

повітря поширюється у..... (такому-то) напрямку з швидкістю ...... км/г і досягне ...... (міст,

районів, населених пунктів) через.. ... (хв. год.). В зону хімічного зараження

потрапляють:....... (іде перерахування міст і населених пунктів, районів).

Жителям ... (міст, населених пунктів) із приміщень не виходити, зачинити вікна, двері,

здійснити герметизацію квартир (будинків). У підвалах, нижніх поверхах не ховатися, тому

що хлор важчий за повітря і затікатиме у низинні місця та підвальні приміщення.

Жителям...... (міст, населених пунктів) негайно залишити квартири (будинки), об'єкти

господарської діяльності за планом евакуації і виходити у ... райони (такі-то).

Всім громадянам надіти засоби індивідуального захисту:

цивільні протигази усіх типів, дитячі протигази, камери захисні дитячі, а при їх

відсутності - ватно-марлеву пов'язку або рушник, попередньо змочені водою або 2 %

розчином питної соди.

Повідомте про це сусідів. Слухайте наступні наші повідомлення. У подальшому дійте у

відповідності з вказівками управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та

цивільного захисту населення ... області (міста обласного підпорядкування, району)».

65

При аварії на радіаційно небезпечному суб'єкті господарської діяльності:


захисту населення області (міста, району).

ГРОМАДЯНИ! Сьогодні ... (дата, місяць і час) трапилася аварія на ...... (назва) атомній

електростанції з викидом в повітря радіоактивних речовин. Хмара радіоактивного повітря

поширюється у ... (такому-то) напрямку з швидкістю ... км/г і досягне: ... (міст і районів)

через ... (хв. год.). В зону можливого випадання радіоактивних опадів потрапляють ... (іде

перерахування міст, населених пунктів, районів).

Жителям ... (міст, населених пунктів, районів із приміщень не виходити, зачинити

вікна, двері, здійснити герметизацію квартир (будинків) та місць утримання

сільськогосподарських тварин. Пам'ятайте, що підвальні, заглиблені і загерметизовані

приміщення є надійним місцем укриття від радіоактивних опадів.

Всім громадянам прийняти йодистий препарат та привести у готовність засоби

індивідуального захисту органів дихання і шкіри і постійно тримати їх при собі. По нашій

команді або при необхідності одягніть їх. При собі майте плівкові (полімерні) накидки, плащі

або куртки.

Повідомте про це сусідів. Слухайте наступні наші повідомлення, У подальшому дійте у

відповідності з вказівками управління (відділу, штабу ЦЗ) з питань надзвичайних ситуацій та

цивільного захисту населення..... області (міста обласного підпорядкування, району)»

При загрозі повені (катастрофічного затоплення) на території області (міста

обласного підпорядкування, району)


захисту населення ... області (міста обласного значення, району).

ГРОМАДЯНИ! Сьогодні ... (дата, місяць і час) внаслідок злив вийшли із русел: ...

(вказати які) річки , що може привести до затоплення частини території: … (міст, населених

пунктів, районів) ... області.

Населенню, що проживає на території ... (міст, населених пунктів, районів) області

перенести необхідні речі на горища, верхні поверхи, підготувати необхідний одяг і взуття,

зібрати продукти харчування. Перед виходом вимкнути електроенергію, газ і самим вийти в

безпечні райони ... (перерахувати). Там пройти реєстрацію на збірних евакопунктах ...

(вказати адресу).

Якщо ви не змогли залишити зону катастрофічного затоплення, підготуйте підручні

плаваючі засоби та підніміться на верхні поверхи будинків і споруд.

Про отриману інформацію сповістіть сусідів, надайте допомогу старим і хворим. За

будь-яких обставин не втрачайте самовладання, не піддавайтесь паніці.

Слухайте наступні ваші повідомлення. У подальшому дійте у відповідності з

вказівками управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту

населення ... області (міста обласного підпорядкування, району) і чекайте на допомогу

аварійно-рятувальних сил.

Повідомлення будуть залежати від екстремальних умов, розмірів, тривалості та

масштабів можливих наслідків надзвичайних ситуацій, ступеню небезпеки факторів

ураження для населення області (міста, району) та стану рятувальних і невідкладних

аварійних відновлювальних робіт.

Кожний громадянин повинен знати телефони органу управління з питань НС та ЦЗН і

аварійно-рятувальних сил району (міста обласного значення)

Громадянин, який знаходиться на роботі, повинен виконувати всі розпорядження

керівництва суб'єкта господарської діяльності, а при знаходженні вдома :

тримати вдома постійно включеними радіоприймачі, телевізори для того, щоб слухати

розпорядження і вказівки органів виконавчої влади, управлінь (відділів) з питань

надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;

66

привести в готовність індивідуальні засоби захисту органів дихання і шкіри, при їх

відсутності приготувати найпростіші засоби (повсякденний одяг, взуття, ватно-марлеві

пов'язки, плівку тощо);

постійно тримати при собі засоби індивідуального захисту;

підготувати аптечку АІ-2 або її аналоги, при їх відсутності автомобільну або домашню

аптечку» перев'язувальний бинт, вату, марлю, протихімічний пакет, антибіотики, засоби

йодної і засоби профілактики проти інфекції;

провести у квартирі (домі) протипожежні профілактичні заходи, підвищити захисні

властивості квартири (дому) від радіоактивних речовин (провести додаткову герметизацію);

захистити продукти харчування і води від радіоактивного та хімічного зараження

(покласти їх в холодильник, завернути в пергамент, плівку, целофан та пакети), використати

герметичний посуд (термоси, банки, бідони, каністри тощо);

знати (уточнити) місце найближчого сховища або укриття, де можна укритися. При їх

відсутності приступити до пристосування під укриття підвалу (погребу) і до будівництва

укриття найпростішого типу;

при об'явленні відселення (евакуації) швидко підготуватися до неї (уточнити при

необхідності місце збірного евакуаційного пункту).

Якщо сигнал застав вас в транспорті, громадському місці (магазині, театрі, на

ринку тощо), необхідно уважно і спокійно вислухати вказівки адміністрації про те, де

поблизу знаходиться станція метрополітену, сховище (укриття) і як найшвидше добратися і

укритися в них, якщо є час, то якнайшвидше добратися додому і діяти у відповідності з

отриманими вказівками.

Якщо сигнал застав ваших дітей в школі, дитячому саду тощо негайно необхідно

їх забрати додому і діяти у відповідності до отриманих розпоряджень органів управління у

сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

ТЕМА 4. ОСНОВИ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ У ЗОНАХ

НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ТИМЧАСОВОГО ВІДСЕЛЕННЯ

Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного

лиха і у воєнний час передбачає заходи, що здійснюються центральними, місцевими

органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування; органами управління з

надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, адміністрацією підприємств,

установ і організацій завчасно, а також у разі надзвичайної ситуації з метою створення умов

для виживання населення, яке може опинитися (опинилося) в осередках ураження.

Життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях здійснюється з метою

збереження життя і здоров'я людей, потерпілих внаслідок надзвичайних ситуацій, на

маршрутах евакуації та в містах їх відселення і повинно забезпечувати створення умов для

виживання в умовах надзвичайних ситуацій населення на основі задоволення його

першочергових потреб по встановленим нормам і нормативам у життєво необхідних видах

матеріальних засобів і послуг.

Заходами життєзабезпечення населення, спрямованими на задоволення мінімуму

життєвих потреб громадян, які потерпіли (можуть потерпіти) від наслідків надзвичайних

ситуацій, надання їм побутових послуг і реалізацію соціальних гарантій на період

проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, є:

тимчасове розміщення громадян в безпечних районах;

організація харчування у районах лиха і тимчасового розселення;

організація забезпечення населення, що потерпіло, одягом, взуттям і товарами першої

необхідності;

організація надання фінансової допомоги потерпілим;

забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідемічного нагляду в районах

тимчасового розселення;

67

відновлення функціонування сфери соціального захисту населення, яке потерпіло

внаслідок НС.

При створенні і підтриманні умов життєзабезпечення потерпілого внаслідок

надзвичайних ситуацій населення повинні підтримуватися наступні його основні принципи:

пріоритетність функції держави в підготовці і проведенні всього комплексу заходів

життєзабезпечення в НС;

раціональний розподіл функцій з життєзабезпечення в НС між центральними,

регіональними, місцевими та відомчими органами управління у сфері захисту населення і

територій від надзвичайних ситуацій;

територіально-галузева організація життєзабезпечення в надзвичайних ситуаціях;

персональна відповідальність посадових осіб за виконання законодавчих,

нормативних і правових актів з життєзабезпечення в НС;

завчасність підготовки держави (регіону, території) життєзабезпечення в НС;

забезпечення соціальної захищеності і психологічної підтримки громадян в зонах НС;

забезпечення фізіологічної та енергетичної достатності норм життєзабезпечення в НС;

відкритість процесу життєзабезпечення за рахунок використання ресурсів від інших

регіонів держави та закордонної допомоги;

здатність до швидкого відновлення системи життєзабезпечення після дії на неї

дестабілізуючих факторів природних та техногенних НС.

Задоволення першочергових потреб населення у життєво важливих видах

матеріальних засобів і послуг здійснюють:

забезпеченням водою, продуктами харчування, житлом, предметами першої

необхідності;

інформаційним, медичним і санітарно-епідемічним, транспортним та комунально-

побутовим забезпеченням.

Забезпечення водою населення в НС повинно передбачувати задоволення:

потреб у воді лікувально-медичних заходів, санітарно-гігієнічного оброблення і

профілактики населення;

господарсько - питтєвих і комунально-побутових потреб потерпілого населення і

особового складу сил ЦЗ.

Забезпечення продуктами харчування потерпілого населення в НС повинно

передбачувати задоволення потреб у зерні, муці, хлібобулочних і макаронних виробах, м'ясі і

м`ясопродуктах (консервах), молоці і дитячому харчуванні, рибі і рибопродуктах

(консервах), картоплі і овочах, солі, цукру і чаю, а також фуражу для тваринництва.

Забезпечення житлом потерпілого населення в НС повинно передбачувати

розгортання та спорудження при необхідності в зоні НС тимчасового житла (палаток,

землянок, збірних та рухомих будинків тощо), а також використання житлового фонду, що

зберігся (будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, піонерські табори, житлові будинки

тощо) для розміщення потерпілого населення в місцях його відселення і евакуації.

Забезпечення предметами першої необхідності потерпілого в НС населення

повинно передбачати задоволення його потреб у верхньому одязі, взутті, головних уборах,

постільній білизні, простому побутовому посуді, мінімумі товарів галантереї і парфумерії

(нитки, голки, мило тощо) та інших товарах (тютюнові вироби, сірники, примуси, гас тощо).

Інформаційне забезпечення в НС повинно передбачувати своєчасне оповіщення

його і органів управління всіх рівнів про можливості і реальне виникнення НС, можливих

його наслідках, правилах поведінки в зонах НС.

Медичне і санітарно-епідемічне забезпечення населення в НС повинно

передбачувати надання першої допомоги потерпілому в зоні НС населенню, забезпечення

його простішими медикаментами і медичним майном, сортування поранених і надання їм

кваліфікованої і елементів спеціалізованої медичної допомоги рухомими формуваннями

Служби медицини катастроф у зоні НС з наступною (при необхідності) евакуацією

68

потерпілих в лікувальні заклади для стаціонарного лікування, а також виконання санітарно-

гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Транспортне забезпечення населення в НС повинно передбачати проведення

заходів із задоволення потреб в транспортних засобах для вирішення задач евакуації

(перевезення) потерпілих із зони НС в райони відселення і підвозу матеріально-технічних

ресурсів життєзабезпечення в зони НС.

Забезпечення комунально-побутовими послугами населення, потерпілого в НС,

повинно передбачати проведення заходів щодо задоволення його мінімально необхідних

потреб у теплі, освітленні, санітарній очистці території, банно-пральному, ритуальному

обслуговуванню.

Забезпечення безпеки населення та його функціонування в умовах надзвичайних

ситуацій, обумовлених стихійним лихом, техногенними аваріями і катастрофами, є

загальнодержавною задачею, обов'язковою для вирішення всіма територіальними, відомчими

і функціональними органами управління і регулювання, службами і формуваннями та

суб'єктами господарювання.

Об`єми і терміни проведення заходів щодо завчасної підготовки системи захисту

населення визначають виходячи із принципу розумної достатності в забезпечення безпеки

населення в умовах надзвичайних ситуацій мирного часу.

Заходи медичного захисту при надзвичайних ситуаціях необхідно проводити з метою

попередження або зниження рівня ураження, шкоди для життя і здоров'я людей від дії

небезпечних і шкідливих факторів стихійного лиха, техногенних аварій і катастроф, а також

для забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій і в місцях

дислокації евакуйованих.

Заходи медичного захисту населення в умовах природних і техногенних

надзвичайних ситуаціях необхідно планувати і здійснювати з використанням наявних сил і

засобів міністерств і відомств України, безпосередньо виконуючих задачі захисту життя і

здоров'я людей, а також спеціалізованих підсистем, екстреної медичної допомоги, санітарно-

епідемічного контролю; захисту і життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях.

екологічної безпеки та інших, з їх нарощуванням шляхом створення і розгортання необхідної

кількості медичних формувань і установ.

Домедичну допомогу потерпілим до їх евакуації в лікувальні заклади надають

безпосередньо в осередках ураження при проведенні рятувальних і інших невідкладних

робіт. Надання цієї допомоги необхідно виконувати з участю завчасно сформованих для

такої мети з самого населення санітарних постів і санітарних дружин, до складу яких

належить включати осіб, спеціально навчених загальним прийомам надання само - і

взаємодопомоги та здатних організувати практичне виконання населенням цих прийомів в

екстремальних умовах.

В рамках підготовки до виконання заходів медичного захисту населення в

надзвичайних ситуаціях необхідно завчасно створювати також спеціальні медичні

формування і установи; вести підготовку медичного персоналу, накопичувати медичні

засоби захисту, медичного і спеціального майна та техніки для оснащення медичних

формувань і установ; проводити профілактичні заходи і щеплення населенню; готувати до

розгортання додаткову мережу лікарняних ліжок; розробляти режими поведінки і дії

населення в надзвичайних ситуаціях.

Організація безперебійного забезпечення населення, що опинилося в осередках

ураження і зонах зараження внаслідок надзвичайних ситуацій, продуктами харчування,

питною водою і предметами першої необхідності є одним із головних питань, яке повинні

вирішувати всі органи управління захистом населення і територій від НС. Це означає

створення системи підвозу продуктів харчування, питної води і предметів першої

необхідності, складування і організація місць та порядку їх видачі, забезпечення

громадського порядку. Цю роботу, як правило виконують спеціалізовані формування служб

цивільного захисту(торгівлі і харчування, інженерні, охорони громадського порядку,

матеріально-технічного забезпечення).

69

Необхідно приділяти увагу щодо завчасної підготовки і проведення заходів щодо

захисту продуктів харчування, джерел та систем забезпечення населення водою від

зараження радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними засобами.

Відновленням функціонування систем водопостачання, електро -, газо

забезпечення та каналізації в першу чергу повинні займатися комунально-господарські

служби місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування та

спеціалізованих формувань ЦЗ відповідних галузевих служб.

Своєчасна організація і проведення робіт щодо санітарної обробки населення,

знезаражування техніки і транспорту, територій і споруд, засобів захисту, одягу і взуття

та проведення дезінфекції у цих умовах має першочергове значення щоб не допустити

вторинного ураження населення радіоактивними і хімічними речовинами та бактеріальними

засобами, а також не допустити погіршення санітарно-епідеміологічного стану населених

пунктів і територій та виникнення осередків інфекційних, захворювань населення і

особового складу формувань цивільного захисту. Це завдання в першу чергу виконують

спеціалізовані формування відомчих та комунально-господарських служб місцевих

адміністрацій та органів місцевого самоврядування (створення і забезпечення роботи СОП,

СОТ, пересувних КСО, інфекційно-душових установок ДДА-53А, ДДА-66, ДДП, ПуСО,

використання комунальної, сільськогосподарської, дорожньої, будівельної техніки тощо).

Організацією соціального захисту потерпілого населення внаслідок надзвичайних

ситуацій займаються органи соціального захисту населення місцевих адміністрацій та

органів місцевого самоврядування та страхові організації.

Організацію інформації населення про наслідки надзвичайних ситуацій, стан

проведення аварійно-рятувальних робіт та порядок життєзабезпечення і соціальний захист

постраждалого населення здійснюють місцеві державні адміністрації та органи місцевого

самоврядування, адміністрація уповноваженого керівника з організації і проведення

аварійно-рятувальних робіт в осередках ураження і зонах зараження внаслідок виникнення

надзвичайних ситуацій.

ТЕМА 5. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ТА ДІЇ НАСЕЛЕННЯ ПІД ЧАС ЗЕМЛЕТРУСІВ,

ЗАТОПЛЕНЬ, СЕЛЕВИХ ПОТОКІВ, УРАГАНІВ, ЛІСОВИХ ПОЖЕЖ, СНІГОВИХ

ЗАНОСІВ ТА ОЖЕЛЕДИЦІ

ЗЕМЛЕТРУСИ

Дії під час землетрусу:

зберігати спокій, уникати паніки;

діяти негайно, як тільки з’явиться відчуття коливання ґрунту або будівлі, головна

небезпека, яка загрожує - це предмети і уламки, що падають;

у разі знаходження на першому - другому поверсі, швидко залишити будинок та

відійти від нього на відкрите місце;

негайно залишити кутові кімнати у разі знаходження вище другого поверху;

негайно перейти у більш безпечне місце у разі знаходження у приміщенні;

стати в отворі внутрішніх дверей або у кутку кімнати, подалі від вікон і важких

предметів;

не кидатись до сходів або до ліфта, у разі знаходження у висотній будівлі вище

п’ятого поверху. Вихід зі споруди найбільш буде заповнений людьми, а

ліфти вийдуть з ладу;

вибігати з будинку швидко, але обережно. Остерігатись уламків, електричних дротів

та інших джерел небезпеки;

віддалитись від високих споруд, шляхопроводів, мостів та ліній електропередач;

у випадку пересування автомобілем, зупинитись, відчинити двері та залишитись у

автомобілі до припинення коливань; перевірити чи немає поблизу постраждалих,

70

сповістити про них рятувальників та, по можливості, надати допомогу.

Дії після землетрусу:

зберігати спокій, заспокоїти дітей та тих, хто отримав психічну травму в результаті

землетрусу, оцінити ситуацію;

допомогти, по можливості, постраждалим, викликати медичну допомогу тим, хто її

потребує;

переконатись, що житло не отримало ушкоджень. Бути дуже обережним, може

статися раптове обвалення, а також загрожувати небезпека від витоку газу, від ліній

електромереж, розбитого скла;

перевірити зовнішнім оглядом стан мереж електро-, газо- та водопостачання;

обов’язково кип’ятити питну воду, вона може бути забруднена;

перевірити чи немає загрози пожежі;

не користуватись відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими

плитами і не вмикати їх до того часу, доки не будете впевненим, що немає витоку газу;

не користуватись довго телефоном, окрім як для повідомлення про серйозну

небезпеку;

не поспішати з оглядом міста, не відвідувати зони руйнувань, якщо там не потрібна

допомога;

уникати морського узбережжя, де може виникнути небезпека від морських хвиль,

спричинених сейсмічними поштовхами;

бути готовими до повторних поштовхів;

дізнатись у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування адреси

організацій, які відповідають за надання допомоги постраждалому населенню.

Правила поведінки під час землетрусу

Вдома:

не піддаватися паніці і зберігати спокій, підбадьорювати присутніх;

укритися під міцними столами, поблизу головних стін чи колон, тому що головна

небезпека виходить від падіння внутрішніх стін, стель, люстр;

триматися подалі від вікон, електроприладів, посуду на вогні, який треба відразу

згасити;

відразу ж загасити будь-яке джерело пожежі;

розбудити й одягти дітей; допомогти відвести в безпечне місце їх та людей похилого

віку;

використовувати телефон тільки у виняткових випадках, щоб покликати на допомогу,

передати повідомлення органам правопорядку, пожежним, цивільного захисту;

постійно слухати інформацію по радіо;

відкрити двері для забезпечення виходу у разі потреби;

не виходити на балкони;

не користуватися ліфтом;

не користуватися сірниками, тому що може існувати небезпека витоку газу; ледь

закінчиться перша серія поштовхів, залишити будинок, але перш ніж залишити його (якщо

він ще цілий), закрити водопровідні крани, відключити газ і електроенергію;

винести предмети першої необхідності і цінності;

виходити з житла, спиною до стіни, особливо якщо прийдеться спускатися сходами;

закрити двері будинку;

зібравши всіх членів родини, а також тих, хто живе поблизу, направитися в

найближчий центр збору людей, бажано пішки, а не на якому-небудь транспортному засобі;

71

уникати вузьких і захаращених чим-небудь вулиць.

По дорозі до безпечних місць:

направлятися до місцевості, вільної від будинків, електромереж і інших об’єктів;

уважно стежити за стінами, що можуть упасти, триматися подалі від веж, дзвонів,

водоймищ;

залишити небезпечну зону, при неможливості зробити це - знайти укриття під

портиком входу в під’їзд;

стежити за небезпечними предметами, що можуть виявитися на землі (дроту під

напругою, скла, зламаної дошки та інш.);

не підходити близько до місця пожежі;

не вкриватися поблизу гребель, річкових долин, на морських пляжах і берегах озер;

забезпечити себе питною водою;

слідувати інструкціям місцевої влади;

брати участь у негайній допомозі іншим.

У машині:

не дозволяти людям піддаватися паніці;

не зупинятися під мостами, шляхопроводами, лініями електропередач;

при паркуванні машини не загороджувати дорогу іншим транспортним засобам;

їхати і зупиняти автомобіль подалі від балконів, карнизів і дерев;

за можливістю, не користуватися автомобілем, а пересуватися пішки.

У громадському місці:

головну небезпеку представляє юрба, що, піддалась паніці (у цьому випадку

намагатися вибрати безпечний вихід, ще не помічений юрбою);

намагатися не падати, інакше є ризик бути розтоптаним, не маючи ні найменшої

можливості піднятися;

схрестити руки на животі, щоб не зламати грудну клітку;

намагатися не опинитися між юрбою і перешкодою.

У школі та інших навчальних закладах:

дотримуватись розробленого заздалегідь, відповідними органами, ситуаційного плану;

тримати ситуацію під контролем, щоб допомогти іншим (впевненість і володіння

обстановкою дорослого дозволяють дітям дотримуватись його вказівок, не піддаючись

паніці);

тренування, проведені заздалегідь з дітьми, дозволять діяти більш правильно і

спокійно;

діти повинні знати заздалегідь, де знайти притулок - якщо вчитель ховається під

кафедрою, маленькі повинні використовувати для цих цілей свої парти (кожен крок

дорослого повинен повторюватися всіма дітьми);

кожного учня необхідно вчити бути відповідальним за свої речі (у такий спосіб його

увага відволікається від головної проблеми і це дозволяє легше вгамувати страх під час

евакуації);

у вчителя повинний бути повний список присутніх учнів і при виході він повинен

його звірити з наявністю дітей;

подбати про передачу дітей батькам чи у спеціально призначені центри для їхнього

збору.

У потязі або у метро:

72

бути готовими до того, що як тільки відбудеться поштовх, можливо буде відключена

електроенергія (вагон зануриться в темряву, але незважаючи на це не слід піддаватися

паніці);

підземні станції у випадку землетрусу є безпечним місцем (металоконструкції

дозволяють їм добре протистояти поштовхам).

Після повернення додому:

слід оглянути будинок на предмет серйозних ушкоджень;

не користуватися сірниками, електровимикачем (може існувати небезпека витоків

газу);

не користуватися телефоном, щоб не перевантажувати лінію.

У випадку знаходження під уламками:

дихати глибоко, не дозволяти страху перемогти себе й занепасти духом (необхідно

спробувати вижити за будь-яку ціну);

оцінити ситуацію і визначити, що є в ній позитивного;

пам’ятати, що людина здатна витримати спрагу й, особливо, голод протягом

достатньої кількості днів, якщо не буде даремно витрачати енергію;

мати впевненість, що допомога прийде обов’язково;

шукати у кишенях або поблизу предмети, що могли б допомогти подавати світлові чи

звукові сигнали (наприклад, будь-яким предметом наносити удари по трубах чи стінах,

внаслідок чого завдяки звуку, який утвориться, привернути увагу);

пристосуватися до обстановки і намагатись знайти можливий вихід;

у разі нестачі повітря, не запалювати свічок, що випалюють кисень;

у випадку, коли єдиним шляхом виходу є вузький лаз, необхідно просуватися крізь

нього. Для цього необхідно розслабивши м’язи поступово просуватися, притиснувши лікті

до боків, і рухаючись ногами вперед.

ПОВІНЬ (ПАВОДОК, ПІДТОПЛЕННЯ, КАТАСТРОФІЧНЕ ЗАТОПЛЕННЯ)

При отриманні попередження про загрозу затоплення внаслідок виходу із русел

великих та малих річок або внаслідок руйнування гребель водосховищ і виникнення

катастрофічного затоплення слід дотримуватися встановленого порядку, без зволікання

вийти в безпечні та підвищені місця.

При рятувальних роботах необхідно проявляти витримку і самовладання, суворо

дотримуватись вимог рятувальників. Не можна переповнювати рятувальні засоби (катери,

човни, плоти і т.д.), оскільки це загрожує безпеці рятувальників і тих, хто підлягає

врятуванню.

Потрапивши у воду, слід скинути із себе важкий одяг і взуття, відшукати поблизу

плаваючі чи підвищені над водою предмети, скористатися ними до отримання допомоги.

Якщо є час, то необхідно вжити заходи щодо рятування майна і матеріальних

цінностей: перенести їх у безпечні місця, а самим зайняти верхні поверхи (горища), дахи

будинків.

При достатньому часі попередження паводку здійснюються заходи щодо підготовки

і проведення завчасної евакуації населення і сільськогосподарських тварин, щодо вивозу

матеріальних цінностей з районів можливого затоплення, про що оголошується спеціальним

розпорядженням місцевих державних адміністрацій. Населення про початок і порядок

евакуації сповіщається з використанням місцевих радіотрансляційних мереж і телебачення,

через адміністрацію суб’єктів господарювання.

Населенню повідомляється місця розгортання збірних евакуаційних пунктів, строки

прибуття на ці пункти, маршрути руху під час евакуації пішим порядком, а також інші

73

відомості, що співвідносяться з місцевою обстановкою, очікуваним масштабом лиха, часом

його упередження.

За наявності достатнього часу, населення із небезпечних районів евакуюється разом з

майном. З цією метою кожній родині надається автомобільний чи інший транспорт з

зазначенням його подачі.

У випадку раптових паводків попередження населення проводиться всіма

наявними технічними засобами оповіщення, з поміж яких - гучномовні і пересувні

установки.

Раптовість виникнення повені викликає необхідність особливих дій і поведінки

населення.

Якщо люди, що проживають у населеному пункті, спостерігають підйом води на

першому поверсі чи інших поверхах і на вулиці, необхідно залишити квартиру, піднятися

на верхні поверхи; якщо будинок одноповерховий - зайняти приміщення на горищах. При

перебуванні на роботі, згідно з розпорядженням адміністрації суб’єкту господарювання, слід

дотримуватися встановленого порядку, зайняти підвищені місця.

Знаходячись у полі при раптовому затопленні, слід зайняти підвищені місця або дерева,

використати різного роду плаваючі засоби, що маєте під рукою або збудуйте їх з колод,

дошок, автомобільних камер, бочок, бідонів та інших підручних матеріалів, які легші за

воду.

Основні дії в зоні раптового затоплення під час повені, паводка:

зберігати спокій, уникати паніки;

швидко зібрати необхідні документи, цінності, ліки, продукти та інші необхідні речі;

надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації

в першу чергу;

за можливістю негайно залишити зону затоплення;

перед виходом з будинку вимкнути електро – та газопостачання, загасити вогонь у

грубах. Зачинити вікна та двері, якщо є час - закрити вікна та двері першого поверху

дошками (щитами);

відчинити хлів - дайте худобі можливість врятуватися;

піднятись на верхні поверхи. Якщо будинок одноповерховий, зайняти горищні

приміщення;

до прибуття допомоги залишайтесь на верхніх поверхах, дахах, деревах чи інших

підвищеннях, сигналізуйте рятувальникам, щоб вони мали змогу швидко вас знайти;

перевірте чи немає поблизу постраждалих, надайте їм, за можливістю, допомогу;

потрапивши у воду, зніміть з себе важкий одяг і взуття, відшукайте поблизу предмети,

якими можна скористатися до надходження допомоги;

не переповнюйте рятувальні засоби (катери, човни, плоти тощо).

Дії після повені, паводка:

переконайтесь, що житло не отримало внаслідок повені ніяких ушкоджень та не

загрожує заваленням, відсутні провалини в будинку і навколо нього, не розбите скло і немає

небезпечних уламків та сміття;

не слід користуватись електромережею до повного осушення будинку;

обов’язково кип’ятіть питну воду, особливо з джерел водопостачання, які були

підтоплені;

просушити будинок, провести ретельне очищення та дезінфекцію забрудненого

посуду і домашніх речей та прилеглої до будинку території;

здійснюйте осушення затоплених підвальних приміщень поетапно (з розрахунку 1/3

об’єму води на добу);

електроприладами користуйтесь тільки після їх ретельного просушування;

74

заборонено вживати продукти, які були підтоплені водою під час повені. Позбавтесь

від них та від консервації, що була затоплена водою і отримала ушкодження;

все майно, яке було затопленим, підлягає дезінфекції;

дізнайтесь у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування адреси

організацій, що відповідають за надання допомоги постраждалому населенню.

СЕЛЬ, ЛАВИНА

Сель - це стрімкий потік руйнівної сили на басейнах гірських річок, що

складається із суміші води та крихких, ламких порід і виникає внаслідок інтенсивних дощів

чи танення снігу, а також прориву завалів.

Він характеризується різким підйомом рівня води, короткочасним періодом дії та

значною руйнівною силою, виникає раптово, рухається зі швидкістю понад 10 м/с і

проходить найчастіше хвилями за період від десяти хвилин до декількох годин. Крутий

передній фронт селевої хвилі може сягати 15 м заввишки.

Як правило, місця сходження селевих потоків відомі. У більшості випадків населення

про небезпеку може бути попереджено, але лише за десятки хвилин, іноді - за 2-3 години.

Лавина - швидкий, раптовий рух снігу та (або) льоду вниз стрімкими схилами гір,

який загрожує життю і здоров’ю людей, завдає шкоди об’єктам економіки та довкіллю.

! Дії населення при загрозі селю, лавин уважно слухайте інформацію по телевізору та радіоприймачу про обстановку,

рекомендації про порядок дій;

зберігайте спокій, уникайте паніки, за необхідності надайте допомогу інвалідам,

дітям, людям похилого віку та сусідам;

підготуйте документи, одяг, найбільш необхідні й цінні речі, невеликий запас

продуктів харчування на декілька днів, питну воду, медикаменти, кишеньковий ліхтарик,

приймач на батарейках;

вимкніть електро- та водопостачання, закрийте газові крани, загасіть вогонь у грубах.

зачиніть щільно вікна, двері, вентиляційні та інші отвори.

винесіть із будинку легкозаймисті та отруйні речовини і по можливості заховайте в

ямах чи погребах.

Дії населення у разі сходу селевого потоку:

почувши шум потоку, що наближається, негайно підніміться з дна лощини вгору по

стоку не менше, ніж на 50-100 метрів;

негайно заховайтеся за скелю, дерево, ляжте на землю, захистіть руками голову,

притисніть коліна до живота, орієнтуючи своє тіло за рухом лавини, і дихайте через одяг;

тому, кого застав селевий потік, врятуватися, як правило, не вдається. пам’ятайте, що

під час руху селевого потоку розкочується каміння великої маси на значні відстані;

Якщо вас захопила та зносить лавина:

виконуйте плавальні рухи і тримайтесь, за можливістю, з краю лавини, де швидкість

руху менша;

спробуйте створити простір навколо лиця і грудної клітини у разі зупинки лавини - це

допоможе вашому диханню;

не кричіть, якщо ви виявились всередині лавини, сніг повністю поглинає звуки, а крик

та безглузді рухи лише позбавлять вас сил, кисню та тепла;

не панікуйте та не дозволяйте собі заснути;

пам’ятайте, що вас шукають і можуть врятувати протягом деякого часу.

Дії населення після сходження селевого потоку та снігової лавини:

повідомте, за можливістю, про лихо органи місцевої влади найближчого населеного

пункту, якщо ви опинилися поза зоною сходу лавини;

зберігайте спокій, заспокойте дітей та тих, хто отримав психічну травму в результаті

селю (лавини), оцініть ситуацію;

75

вибравшись з-під лавинного снігу самостійно чи за допомогою рятувальників,

обстежте своє тіло,

зверніться до лікаря, навіть якщо ви вважаєте себе здоровим;

допоможіть, за можливістю, постраждалим, викличте медичну допомогу тим, хто її

потребує;

допоможіть, при потребі, рятувальникам у пошуку і рятуванні постраждалих;

повідомте своїх родичів про свій стан та місцеперебування. Не користуйтеся довго

телефоном, окрім як для повідомлення про серйозну небезпеку;

переконайтесь, що ваше житло не отримало ушкоджень. Перевірте зовнішнім оглядом

стан мереж електро -, газо- та водопостачання. Не користуйтеся відкритим вогнем,

освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх до того часу,

доки не будете впевнені, що немає витоку газу;

тримайтеся подалі від будинків, стовпів електромереж, високих парканів;

не поспішайте з оглядом населеного пункту, не відвідуйте зони руйнувань, якщо там

не потрібна ваша допомога;

дізнайтеся у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси

організацій, які відповідають за надання допомоги постраждалому населенню.

ЗСУВ Зсув - це зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння без

втрати контакту з нерухомою основою на більш низький гіпсометричний рівень. Ознакою

зсуву є заклинювання дверей та вікон будівель, просочування води на зсувонебезпечних

схилах та зміщення ґрунту.

Яких небезпек слід очікувати від зсувів: руйнування і завалення житлових та

виробничих будівель, потенційно небезпечних об’єктів, інженерних та дорожніх споруд,

магістральних трубопроводів та ліній електромереж, а також травмування та загибель людей.

Дії населення при загрозі зсуву:

уважно слухайте та вивчайте інформацію про обстановку, можливі місця та приблизні

межі зсувів, а також інструкції про порядок дій у випадку загрози виникнення зсуву;

повідомте при появі ознак зсуву органи місцевого самоврядування та органи

цивільного захисту;

при отриманні інформації про стихійне лихо дійте залежно від ступеня загрози та

швидкості зміщення зсуву, зберігаючи спокій, уникаючи паніки;

підготуйтесь до евакуації, з’ясуйте у місцевих органів державної влади та місцевого

самоврядування місце збору мешканців для евакуації;

за наявності часу та незначній швидкості руху зсуву (декілька метрів на місяць): за

можливістю, вивозьте своє майно у раніше намічене місце, вимкніть всі мережі

енергопостачання; щільно зачиніть вікна, двері, горища і вентиляційні отвори;

терміново перейдіть у безпечне місце при швидкості руху зсуву понад 0,5-1,0 метра на

добу;

швидко одягніться, візьміть документи та зберіть найбільш цінні і необхідні речі,

запас продуктів харчування на декілька днів;

не користуйтесь ліфтом, його може заклинити від перекосу будинку;

виведіть худобу на більш безпечну місцевість, а якщо немає часу, відчиніть хлів –

дайте худобі можливість врятуватися;

допоможіть, за можливістю, постраждалим, надайте або викличте допомогу для тих,

хто її потребує. Допоможіть, у разі необхідності, рятувальникам у відкопуванні та діставанні

постраждалих із завалів;

з’ясуйте у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування адреси

організацій, які відповідають за надання допомоги постраждалим.

СМЕРЧ, ГРОЗА, ЗЛИВА

76

Ураган - це вітер великої руйнівної сили і значної тривалості, швидкість якого 30 м/с і

більше.

Смерч - це висхідний вихор повітря, яке швидко обертається, що має вигляд темного

стовпа діаметром від декілька десятків до сотень метрів з вертикальною, іноді вигнутою

віссю обертання.

Гроза - це атмосферне явище, що пов’язано з розвитком потужних купчасто-дощових

хмар, що супроводжується багаторазовими електричними розрядами між хмарами і земною

поверхнею, звуковими явищами, сильними опадами, нерідко градом.

Злива - короткочасні атмосферні опади великої інтенсивності.

З отриманням штормового попередження:

зміцнити не досить тривкі конструкції, зачинити двері, приміщення на горищі,

слухові вікна, вентиляційні отвори;

великі вікна і вітрини необхідно оббити дошками. Шибки заклеїти смужками паперу

або тканини, а якщо можливо, вийняти;

двері і вікна з підвітряної сторони залишити відкритими, щоб урівноважити

внутрішній тиск у будівлі;

з дахів, балконів, лоджій прибрати предмети, які при падінні можуть заподіяти людям

травмувань;

якщо є можливість і необхідність, треба вимкнути комунальні енергетичні мережі,

відкрити допоміжні люки для пропускання води;

легких споруд людей перевести у більш міцні будівлі або укрити в захисних

спорудах;

припинити зовнішні роботи. Запастися електричними ліхтарями, гасовими лампами,

свічками. Доцільно створити запаси води на 2-3 доби, підготувати похідні плитки, примуси;

не забути запастися продуктами харчування та фуражем для худоби, медикаментами,

особливо перев’язочними матеріалами;

радіоприймачі і телевізори тримати постійно ввімкненими;

находячись у будинку, слід стерегтися поранень осколками скла, що розлітаються.

Для цього треба відійти від вікон і встати впритул до простінку. Можна використовувати

також міцні меблі;

заборонено знаходитися на шляхопроводах, наближатися до місць зберігання

легкозаймистих або сильнодіючих отруйних речовин;

якщо ураган (смерч) застав вас на відкритій місцевості, ліпше за все сховатися у

канаві, ямі, яру, будь-якій виїмці: лягти на дно заглиблення і щільно притулитися до землі;

знаходитись у пошкодженій будівлі небезпечно: вона може обвалитися під новим

натиском вітру;

особливо слід стерегтися розірваних електропроводів: не виключена імовірність того,

що вони під напругою;

не укривайтеся під деревами, які стоять окремо, не підходьте до ліній електропередач

і тощо.

ГРОЗА

Якщо ви перебуваєте у приміщенні:

негайно зачиніть всі кватирки, вікна, двері, бо протяги можуть «затягти» у

приміщення блискавку;

вимкніть електроприлади з розетки;

у квартирах не користуйтеся водогоном;

77

не слід умиватися над раковинами або ваннами, в жодному разі не митися у ваннах,

необхідно негайно припините це, при перших спалахах блискавиць чи

ударах грому;

перебувайте подалі від вікон, де можливі протяги, електроприладів, труб, взагалі

будь-якого металевого начиння;

утримайтесь від дзвінка по телефону, але якщо це необхідно – то зробить це одразу ж

після чергового грозового розряду, швидко використавши невеличку паузу до наступного

розряду.

Якщо гроза застала вас на вулиці, у полі, в лісі, на річці:

не ховайтеся в невеликих спорудах, будинках, наметах, і особливо серед острівців

дерев, краще сховатись у якомусь заглибленні;

якщо вас двоє чи більше – не скупчуйтесь в укритті разом, а ховайтеся поодинці −

можливе ураження блискавкою спричинить трагедію одному, а не всім, бо розряд, як відомо,

перебігає через контакт людських тіл;

бігти до сховища слід нешвидко і злегка пригнувшись. А не випростаним у весь зріст

– розряди контактують із вищими точками, якої і може бути людська голова;

перебуваючи у сховищі, ноги тримайте вкупі, а не розкидано, тим самим звузивши

площу можливого ураження розрядом;

негайно треба позбутись усіх речей, які є на вас чи при вас: лопата, сокира, ножі,

браслети, навіть годинники – покладіть у захищеному місці далі від себе;

не лягайте на землю, бо тим самим збільшуєте площу ураження розрядом, сядьте,

злегка нагнувши голову, або вона не була вище предметів, які довкола вас;

якщо відчули у схованці, що оточуючі вас предмети або частина споруд, скажімо,

паркан, наче дзинчить чи якось відлунюють, негайно поміняйте схованку, яка стала

небезпечною;

якщо волосся на голові мовби ворушиться, а то й здиблюється, принаймні так вам

здається, теж перейдіть в інше місце, бо тут накопичується електрична енергія, яка може

«притягти» блискавку;

якщо гроза застала вас з довгими, особливо металевими предметами в руках

(вудочками, граблями, вилами), не йдіть із ними, а покладіть подалі від себе та перечекайте

негоду;

під час грози ніколи не торкайтеся металевих споруд і залізних електроопор, опор

мостів, дротяних огорож і подібних об’єктів з металу;

негайно припинить прогулянку на велосипеді або верхи на коні – велосипед поставте

подалі від себе, а коня прив`яжіть. Бажано не ховатися під високими деревами і не торкатися

металевого стовпа чи паркану;

якщо гроза застала вас у човні на водоймі або ви плавали у цей час, то найбезпечніше

вибратися з води на берег, а якщо це неможливо, то намагайтеся сидіти у човні нерухомо,

витягнувши весла, а вплавслід добиратися повільно, спокійно, не розмахуючи руками.

КУЛЬОВА БЛИСКАВКА

Заходи безпеки:

при перших ознаках грози зачиніть кватирки, вікна, двері;

якщо до вас наближається кулькова блискавка, стійте спокійно, затамувавши подих,

не робіть жодних різких рухів та не намагайтеся одразу ж утікати.

Якщо кульова блискавка потрапила до вашого помешкання:

тримайтеся подалі від електроприладів та електропроводки;

78

якщо ви маєте в руках якийсь предмет з ізолюючими властивостями, виставте його

перед собою і таким чином спробуйте зупинити наближення кулькової блискавки. Якщо

блискавка «прилипне» до нього, обережно покладіть його на землю, опісля цього спробуйте

повільно вийти з приміщення, не викликаючи різких коливань потоків повітря;

після зникнення блискавки в приміщенні, як правило, виникає пожежа, тому ретельно

перевірте,чи часом щось не горить.

ПОЖЕЖА

Правильно використовуйте засоби гасіння пожеж:

для приведення в дію пінного вогнегасника підніміть рукоятку вгору і перекиньте її

до упору, переверніть вогнегасник вверх дном. Струмінь піни, що виникає, спрямуйте на

поверхню, яка горить (за відсутності струменю піни

стряхніть вогнегасник або прочистіть отвір);

вуглекислотний вогнегасник спрямуйте розтрубом на поверхню, що горить,

обертаючи маховичок проти ходу годинникової стрілки до упору, відкрийте запірний

вентиль. Снігоподібною масою, яка викидається з розтруба, покривайте поверхню, яка

горить, до повного припинення горіння. Не тримайте розтруб голою рукою, можна

обморозитися;

для приведення в дію пожежних кранів, які знаходяться в будинку (споруді),

необхідно відкрити дверцята шафи і розкачати в напрямку осередку пожежі рукав, який

з’єднаний з краном і стволом. Відкрити вентиль поворотом маховичка проти ходу

годинникової стрілки і спрямуйте струмінь води із ствола на осередок горіння.

Якщо пожежа застала вас у приміщенні:

зорієнтуйтеся щодо наявної небезпеки й напрямку її знаходження;

якщо ви прокинулись від шуму пожежі і запаху диму, не сідайте в ліжку, а скотіться з

нього на підлогу;

повзіть по підлозі під хмарою диму до дверей приміщення, але не відчиняйте їх

відразу, щоб уникнути посилення пожежі від великого притоку повітря ззовні;

обережно доторкніться до дверей тильною стороною долоні, якщо двері гарячі - не

відчиняйте їх, дим та полум’я не дозволять вийти, якщо двері негарячі, то обережно

відчиніть їх та швидко виходьте;

щільно закрийте двері, а всі щілини і отвори заткніть будь – якою тканиною, щоб

уникнути подальшого проникнення диму та повертайтесь поповзом у глибину приміщення і

вживайте заходів щодо порятунку;

присядьте, глибоко вдихніть повітря, прочиніть вікно або розбийте віконне скло

твердим предметом та приверніть увагу людей, які можуть викликати пожежну команду;

якщо ви вийшли через двері, зачиніть їх і поповзом пересувайтесь до виходу із


обов’язково зачиніть за собою всі двері;

під час пожежі заборонено користуватися ліфтами;

виходити із зони пожежі необхідно в навітряну сторону туди, звідки дме вітер;

якщо ви знаходитесь у висотному будинку не біжіть вниз крізь вогонь, а користуйтеся

можливістю врятуватися на даху будівлі;

при задимленості сходових клітин варто щільно зачинити двері, що виходять на них, а

при сильній задимленості перейти на балкон, захопивши із собою вологу ковдру, щоб

укритися від вогню у випадку його проникнення через отвори;

коли немає іншого виходу, евакуацію потрібно продовжувати по пожежних сходах

або через іншу квартиру, якщо там немає вогню, використавши міцно зв’язані простирадла,

мотузки або пожежні рукави. Спускатися треба по одному, підстраховуючи один одного;

79

якщо на вас насувається вогневий вал, не гаючись падайте, закривши голову мокрою

тканиною, затримайте дихання;

якщо вас відрізало вогнем, димом від основних шляхів евакуації, необхідно затулити

ганчірками всі шпарини по периметру дверей та під ними, щоб перешкодити доступ вогню

та диму.

Дії під час рятування постраждалих від пожежі з будинків:

перед тим, як увійти у приміщення, що горить, накрийтесь мокрою ковдрою, будь-

яким одягом чи щільною тканиною;

відчиняйте двері з особливою обережністю:

відчиняйте повільно, прикриваючи себе дверним полотном, щоб забезпечити захист від

перепаду температури та впливу полум’я;

у сильно задимленому приміщенні рухайтесь поповзом або пригинаючись;

для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину;

у першу чергу рятуйте дітей, інвалідів та літніх людей. Пам’ятайте, що маленькі діти від

страху часто ховаються під ліжко, в шафу та забиваються у куток;

виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер;

побачивши людину на якій горить одяг, зваліть її на землю та швидко накиньте

пальто, плащ або будь-яку ковдру чи покривало (бажано зволожена) і щільно притисніть до

тіла, за необхідності, викличте медичну допомогу;

якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум’я, ні в

якому разі не біжіть – це сприяє роздуванню вогню.

Якщо ви опинилися в осередку пожежі на відкритій місцевості:

не панікуйте та не тікайте від полум’я, що швидко наближається, у протилежний від

вогню бік, а долайте крайку вогню проти вітру, закривши голову і обличчя одягом;

з небезпечної зони, до якої наближається полум’я, виходьте швидко, перпендикулярно

напряму розповсюдження вогню;

якщо втекти від пожежі неможливо, то вийдіть на відкриту місцевість або галявину,

ввійдіть у водойму або накрийтесь мокрим одягом і дихайте повітрям, що знаходиться

низько над поверхнею землі – повітря тут менш задимлене, рот і ніс при цьому прикривайте

одягом чи шматком будь-якої тканини;

гасити полум’я невеликих низових пожеж можна, забиваючи полум’я гілками

листяних порід дерев, заливаючи водою, закидаючи вологим ґрунтом та затоптуючи ногами;

під час гасіння пожежі, не відходьте далеко від доріг та просік, не упускайте з виду

інших учасників гасіння пожежі, підтримуйте з ними зв’язок за допомогою голосу;

будьте обережні в місцях горіння високих дерев, вони можуть завалитися та

травмувати вас;

особливо будьте обережні у місцях торф’яних пожеж, враховуйте, що там можуть

створюватися глибокі вирви, тому пересувайтеся, за можливістю, перевіряючи палицею

глибину шару, що вигорів; після виходу з осередку пожежі повідомте місцеву адміністрацію

та пожежну службу про місце, розміри та характер пожежі.

Дії при пожежі в міському громадському транспорті:

негайно повідомте про пожежу водієві, спробуйте відчинити двері (використовуйте

кнопку аварійного відкриття), застосувати для гасіння вогнища пожежі вогнегасник і

підручні засоби. БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ! У тролейбусах і трамваях металеві частини можуть

опинитися під напругою в результаті обгорання захисної ізоляції проводів;

при заблокуванні дверей використовуйте для евакуації аварійні люки в даху і через

бічні вікна. За необхідності вибийте обома ногами скло (або твердим предметом). Якщо Ви

вдало, без серйозних травм звільнилися, то за можливості допоможіть тим, хто залишився в

зоні вогню, в першу чергу дітям і людям похилого віку; у будь-якому транспорті є матеріали,

що виділяють при горінні отруйні гази, тому залишайте салон швидко, закриваючи рот і ніс

80

хусткою або рукавом. Вибравшись із салону, відійдіть подалі, тому що можуть вибухнути

баки з пальним або статися замикання високовольтної електричної мережі;

телефоном або через водіїв проїжджаючих машин повідомте про пожежу в пожежну

частину. Надайте допомогу постраждалим.

вказівки.

Дії при пожежі у вагоні потяга:

негайно повідомте провідникові про пожежу, пройдіть по вагону і, не піднімаючи

паніки, голосно, виразно і спокійно оголосіть пасажирам про те, що

трапилося. Розбудіть сплячих пасажирів і візьміть за руки дітей. Найбезпечніше

евакуюватися в передні вагони, але якщо це неможливо, то йдіть в хвіст потяга, щільно

закриваючи за собою двері купе і міжвагонних переходів. Обов’язково перевірте разом з

провідником наявність людей в тамбурах, купе, туалетах палаючого вагону;

використовуючи вогнегасники і підручні засоби (ковдри, мокрі ганчірки тощо), разом

з пасажирами спробуйте загасити вогонь. Закрийте вікна, щоб вітер не роздував полум’я. Не

намагайтеся рятувати від вогню багаж, якщо це загрожує вашій безпеці (візьміть тільки

найнеобхідніше – документи, гроші,

цінності тощо). Якщо вогонь відрізав вас від виходів, то прийдіть до купе або туалет, щільно

причинивши за собою двері, відкрийте вікно і чекайте прибуття

допомоги, привертаючи до себе увагу. Не стрибайте з вагона потяга і не намагайтеся

вибратися на дах – це небезпечно! У крайньому випадку – стрибайте, одягнувши на себе весь

наявний одяг;

при неможливості загасити пожежу і зв’язатися з начальником потягу або з

машиністом зупиніть потяг за допомогою стоп-крану, виведіть з вагона всіх людей, і разом з

провідниками розчепіть вагони, запобігаючи розповсюдженню вогню по всьому потягу.

Для запобігання руху вагонів під ухил підкладіть під колеса гальмові колодки або

інші підручні предмети;

відведіть пасажирів від палаючого вагону і надішліть людей у найближчий населений

пункт повідомити про те, що трапилося в пожежну

охорону. Далі дійте за вказівкою начальника потягу і пожежників. Помітивши сигнали

людей, які залишилися у вагоні, негайно повідомте про них пожежникам.

Будь-яким способом запобігайте виникненню паніки та надайте домедичну допомогу

постраждалим.

Якщо горить одяг на людині:

зупиніть людину, не давайте їй бігати, а то полум`я розгориться ще більше;

допоможіть швидко скинути палаючий одяг, чи загасити її за допомогою простирадла,

ковдри, пальта або струменя води. Гасити полум’я на одязі можна

піском, землею, снігом. Сам постраждалий може згасити вогонь, перекочуючись по землі;

залиште голову відкритою, щоб він не задихнувся продуктами згорання;

викличте швидку допомогу;

надайте посильну домедичну допомогу

Домедична допомога при опіках:

посадіть або покладіть постраждалого, негайно припинив вплив високої температури;

обливайте місця опіків великою кількістю води (15 хв. і більше), будьте обережні,

щоб уникнути переохолодження постраждалого, особливо взимку;

якщо є можливість, то зніміть з уражених ділянок каблучки, годинники, паски, взуття

до того, поки ці місця не почали набрякати;

до обпеченої шкіри не можна доторкатися руками, намагатися зняти присталі залишки

згорілого одягу (обережно ножицями зрізують лише їх краї);

всі опіки необхідно захистити, прикриваючи їх чистою тканиною без ворсу;

дайте людині знеболювальний засіб для запобігання виникнення больового шоку;

81

постраждалому давайте вживати рідину в достатній кількості;

перевіряйте пульс та дихання кожні 10 хв. До прибуття екстреної допомоги.

Запам’ятайте ! Не змащуйте опіки ніякими кремами, лосьйонами, оліями або

маслами ! Не проколюйте пухирі !

СНІГОВІ ЗАМЕТИ (ХУРТОВИНА)

Дії населення підчас стихійного лиха:

лише у виняткових випадках виходьте з будинків, забороняється виходити поодинці;

повідомте членам родини або сусідам, куди ви йдете й коли повернетеся;

в автомобілі можна рухатися тільки по центральних дорогах і шосе;

забороняється відходити від машини за межі видимості;

зупинившись на дорозі, подайте сигнал тривоги переривчастими гудками, підніміть

капот або повісьте яскраву тканину на антену, чекайте допомоги в автомобілі;

При цьому можна залишити мотор працюючим, відкривши скло для забезпечення

вентиляції й запобігання отруєнню чадним газом;

якщо ви втратили орієнтацію, пересуваючись пішки поза населеним пунктом, зайдіть

у перший будинок, що трапиться, уточніть місце знаходження й, по можливості, дочекайтеся

закінчення заметілі там;

якщо вас залишають сили, шукайте укриття й залишайтеся в ньому;

будьте уважними й обережними при контактах з незнайомими людьми, тому що під

час стихійних лих різко зростає число крадіжок з автомобілів, квартир і службових

приміщень.

Дії населення після стихійного лиха:

якщо в умовах сильних заметів ви виявилися блокованими у приміщенні, обережно,

без паніки з’ясуєте, чи немає можливості вибратися з-під заметів самостійно

(використовуючи наявний інструмент і підручні засоби);

повідомите керівництву з ліквідації НС чи адміністрації населеного пункту про

характер заметів;

якщо самостійно розібрати сніжний замет не вдається, спробуйте встановити зв’язок

з рятувальними підрозділами;

увімкніть радіотрансляційний приймач (телевізор) і виконуйте вказівки місцевої

влади;

прийміть заходи щодо збереження тепла й ощадливо використовуйте продовольчі

запаси.

ОЖЕЛЕДИЦЯ

Рекомендації щодо заходів безпеки під час ожеледиці:

прикріпіть на суху підошву вашого взуття шматочки поролону або лейкопластир чи

ізоляційну стрічку на суху підошву (хрест-навхрест або східцем);

пам’ятайте, що найкращими для пересування по слизькій поверхні є підошви з

мікропористої чи іншої м’якої основи та без високих підборів;

людям похилого віку краще у «слизькі дні» взагалі не виходити з дому. Але якщо

необхідно, не соромтесь взяти палицю з гумовим наконечником або шипом. Пам’ятайте, що

дві третини травм люди, старші 60 років, одержують при падінні;

прогулянки вагітних жінок в ожеледицю без супроводу – небезпечні.

ходити не поспішаючи, ноги злегка розслабити в колінах, ступаючи на всю ступню;

у випадку порушення рівноваги − швидко присісти, щоб утримуватися на ногах;

82

у момент падіння згрупуйтеся, напружте м’язи, а торкнувшись до землі, обов’язково

перекотіться – від цього удар пом’якшиться;

не тримайте руки в кишенях − це збільшує можливість важчих травм, переломів;

обходьте металеві кришки люків. Як правило, вони покриті льодом;

не ходіть краєм проїжджої частини дороги, це небезпечно завжди;

небезпечні прогулянки в ожеледицю в нетверезому стані. У стані сп’яніння травми

найчастіше важкі, всупереч поширеній думці, що п’яний падає завжди вдало;

якщо ви впали і через деякий час відчули біль у голові, нудоту, біль у суглобах,

утворилися пухлини, терміново зверніться до лікаря в травмпункт;

щоб уникнути небезпеки, тримайтеся далі від будинків − ближче до середини

тротуару, адже взимку велику небезпеку становлять бурульки.

Надання само- і взаємодопомоги при надзвичайних ситуаціях

Кожна людина повинна мати індивідуальний перев'язувальний

пакет, протихімічний пакет (ППІ-8) і аптечку (АІ-2 або її аналоги,

побутову чи автомобільну), знати місця розташування аптек та медичних

закладів і вміти зупинити кровотечу, для чого притиснути пальцями

артерію до кістки вище рани, а потім поверх одягу (або підклавши м'яку

підкладку вище рани і ближче до неї) накладіть джгут. Не закривайте

джгут бинтом. Час накладання скрутня джгута укажіть в записці, яку

треба закріпити на пов'язці або іншому видному місці.

Місця пальцевого притискання

для зупинки артеріальної кровотечі

Перев’язати рану за допомогою перев'язувального пакета, бинта.

Пов`язка захистить рану від додаткових травм, забруднення і зараження.

Накласти шину при травматичних пошкодженнях кісток і суглобів для

забезпечення їх нерухомості. Шину (палицю, смужку фанери і т.д.)

прибинтуйте так, щоб вежа захопила два суміжних суглоба вище і

нижче місця перелому. При накладанні шини, зламаній кінцівці надайте

найбільш вигідне положення, а при вивихах зафіксуйте той стан, при

якому кінцівка опинилася після травми місцях виступів кісток між

тілом і шиною підкладіть прокладки з м'якої тканини. Якщо нема шини,

пошкоджену ногу прибинтуйте до здорової, а руку - до тулуба.

При переломах (вивихах) накласти шину або інші засоби. При

цьому кінцівкам надати зручне положення.

Якщо нема можливості накласти шину,

пошкоджену ногу прибинтовують до здорової.

При опіках скиньте з постраждалого одяг, що

горить, погасіть вогонь водою або щільною тканиною

Добре вимийте водою шкіру і очі при попаданні на них

кислот, лугів та інших агресивних рідин. На обпалену

ділянку тіла покладіть пов'язку. Неможливо віддирати від обпалених ділянок шкіри залишки

одягу, що поприлипали до тіла, розкривати пухирі.

При обмороженні доставте потерпілого в приміщення, дайте йому теплого пиття,

розітріть спиртом і обережно промасажуйте м’язи чисто вимитими руками. Бажано

помістити потерпілого в ванну з температурою води 25-35°С. Неможливо розтирати снігом

обморожені місця.

При ураженні електричним струмом не торкайтесь ураженого, так як він

знаходиться під напругою і є провідником струму. Вимкніть головний вимикач, при

неможливості цього зробити, відкиньте провід від потерпілого за допомогою сухої палиці

або іншого предмету, що не проводить струм.

83

При нещасному випадку на воді, витягнувши потерпілого з води, очистіть йому

порожнину рота від сторонніх предметів, видаліть воду із шляхів дихання, покладіть

утопленика на зігнуте коліно, голова повинна бути опущена донизу, декілька раз сильно

надавіть на спину.

У випадку зупинки дихання і серця негайно приступіть до проведення штучного дихання

методом «із рота в рот» і непрямого масажу серця.

Видалення води з шляхів дихання утопаючого

Для проведення штучного дихання покладіть потерпілого

на спину, голову максимально відкинути назад, підкласти

йому під лопатки валик з одягу; висуньте нижню щелепу

вперед і, натискуючи на підборіддя, розкрийте рот

потерпілому; на відкритий рот покладіть пов`язку або

носову хусточку; затисніть потерпілому ніс, зробіть

глибокий вдих, щільно приставте свої губи до губ

потерпілого і видихніть йому весь об'єм повітря в легені. Повітря вдувати 16-18 раз за

хвилину до відновлення природного дихання. При правильному проведенні штучного

дихання грудна клітка потерпілого піднімається.

Для проведення непрямого масажу серця потерпілого покладіть на спину на тверду

поверхню, встаньте з лівої сторони від нього і покладіть долоні рук одна на іншу на нижню

частину грудної клітки. Пальцями рук при цьому не торкайтесь грудної клітки. Різкими

рухами, подібними на поштовхи, надавлюйте на грудну клітку 50-60 разів за хвилину.

Грудна клітина повинна зміщатися за напрямком до хребта на 4-5 см.

Проведення штучного дихання і непрямого масажу

серця

При одночасному проведенні штучного дихання і

непрямого масажу серця чергуйте 4-5 надавлювань на

грудну клітку з одним вдуванням повітря в легені.

Після відновлення дихання і серцевої діяльності

потерпілого тепло накрийте, напоїть чаєм і направте в лікувальний заклад.

При наданні медичної допомоги потерпілим можна використовувати вміст домашньої

аптечки, а також аптечки для оснащення транспортних засобів.

В домашній аптечці рекомендується мати: таблетки валідолу, калію перманганат,

10 % розчин аміаку (нашатирний спирт), 5% розчин йоду, таблетки анальгіну або іншого

протибольового засобу, антибіотики, гідрокарбонат натрію (сода питна), лимонну кислоту,

бинт марлевий стерильний, вату медичну гігроскопічну, медичний джгут, лейкопластир.

ТЕМА 6. ДЖЕРЕЛА РАДІАЦІЇ.

ПОНЯТТЯ ПРО ДОЗИ ОПРОМІНЕННЯ, РІВНІ ЗАБРУДНЕННЯ. ПОБУТОВІ

ДОЗИМЕТРИЧНІ ПРИЛАДИ ТА РОБОТА 3 НИМИ. ОСНОВНІ НОРМИ ПОВЕДІНКИ

ТА ДІЇ НАСЕЛЕННЯ

ПРИ РАДІАЦІЙНИХ АВАРІЯХ І РАДІАЦІЙНОМУ ЗАБРУДНЕННІ МІСЦЕВОСТІ.

РЕЖИМИ РАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ

6.1. Джерела радіації. Поняття про дози опромінення, рівні забруднення Побутові

дозиметричні прилади та робота з ними

До радіаційних небезпечних об'єктів на території України відносяться:

атомні електростанції;

підприємства по виготовленню і переробці відпрацьованого ядерного палива;

підприємства по похованню радіоактивних відходів;

науково-дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами;

84

ядерні реактори на об'єктах транспорту та інші. Найбільш небезпечними із всіх аварій

на радіаційне небезпечних об'єктах, є аварії з викидом радіонуклідів в атмосферу і

гідросферу, що приводять до радіоактивного забруднення навколишнього природного

середовища.

Ступінь забруднення характеризується поверхневою (об’ємною) щільністю зараження

радіонуклідами і вимірюється активністю того чи іншого радіонукліда.

Радіаційна дія на персонал об'єктів і населення в зоні радіоактивного забруднення

оцінюється величиною дози зовнішнього і внутрішнього опромінювання людей.

Основними дозиметричними величинами, за допомогою яких оцінюється дія радіації

на людину, є поглинута і еквівалентна доза її опромінювання

Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гамма і рентгенівському

випромінюванні.

Поглинута доза - це основна дозиметрична величина для оцінки радіаційної

небезпеки.

Еквівалентна доза - дозиметрична величина для оцінки шкоди здоров'ю людини від

дії іонізуючого випромінювання будь-якого складу, дорівнює добутку поглинутої дози на

коефіцієнт якості.

Коефіцієнт якості випромінювання (К) дорівнює: для гамма і бета випромінювання -

одиниці; для альфа випромінювання -двадцяти.

Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на АЕС

залежать від типу реактора, ступеню його руйнування, метеорологічних умов, рельєфу

місцевості і, головним чином, від характеру вибуху (тепловий чи ядерний).

При аварії на АЕС з тепловим вибухом і руйнуванням реактора відбувається викид

радіонуклідів у атмосферу, гідросферу і літосферу, що обумовлює радіоактивне забруднення

довкілля і опромінювання працюючого персоналу і населення

Важкість променевої хвороби у залежності від величини дози опромінювання:

Доза опромінювання Важкість

захворювання Клінічна форма хвороби

Зв Бер

1-2,5 100-250 1 – легка

2,5-4 250-400 11 – середня Кістково-мозкова

4-6 400-600 111 –тяжка

6-10

10-80

>80

600-1000

1000-8000

>8000

ІУ - дуже тяжка

Перехідна

Кишкова

Церебральна

Зони радіоактивного забруднення на місцевості при тепловому вибуху будуть

характеризуватись значними рівнями радіації. Вони поділяються на зони: відчуження,

безумовного відселених, гарантованого (добровільного) відселення і підвищеного

радіоекологічного контролю.

Зона відчуження - це територія, з якої проводиться евакуація населення негайно після

аварії і на ній не здійснюється господарська діяльність.

Зона безумовного відселення - це територія навколо АЕС, на якій щільність

забруднення ґрунту довго живучими радіонуклідами цезію дорівнює 15,0 Кі/км2 І більше,

або стронцію - 3,0 Кі/км2 і більше, або плутонію - 0,1 й/км

2 і більше, де розрахована

ефективна доза опромінювання Із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини

перебільшує 5 мЗв (0,5 бер) на рік.

Зона гарантованого (добровільного) відселення - це територія, на якій щільність

забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 5,0 до 15,0 Кф/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0

Кі/км2

або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де ефективна доза опромінювання із урахуванням

коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може перебільшити 0,5 мЗв

(0,05 бер) на рік.

85

Зона підвищеного радіоекологічного контролю - це територія із щільністю

забруднення грунту радіонуклідами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15

Кф/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км

2, де ефективна доза опромінювання із

урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів в рослини та інших факторів може

перебільшити 0,5 мЗв (0,05 бер) на рік.

Аварія з повним руйнуванням реактору на атомній електричній станції і його ядерним

вибухом - може мати місце внаслідок стихійного лиха, падіння літаючого апарату на атомну

електричну станцію, дій вибуху звичайних чи ядерних боєприпасів у воєнний час або

диверсії.

На території сліду радіоактивної хмари такого вибуху, як і при наземному ядерному

вибуху, виділяють зони: надзвичайно небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного

забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного забруднення (зона А),

радіаційної небезпеки (зона М).

Найменування

зон

Індекс

зони

Доза опромінення за 1-й

рік після аварії, рад

Потужність опромінювання

через 1 годину після аварії,

рад/год

На

зовнішній

межі зони

На

внутрішній

межі зони

На зовнішній

межі зони

На

внутрішній

межі зони

1 2 3 4 5 6

Радіаційної

небезпеки М 5 50 0,0014 0,14

Помірного

забруднення А 50 500 0,14 1,4

Сильного

забруднення Б 500 1500 1,4 4,2

Небезпечного

забруднення В 1500 5000 4,2 14

Надзвичайно

небезпечного

забруднення

Г 5000 - 14 -

Умовами проживання і трудової діяльності населення без обмеження по радіаційному

фактору є одержання додаткової дози за рахунок забруднення довкілля радіоактивними

ізотопами дози, що не перебільшує межі опромінювання, які встановлені Державними

гігієнічними нормативами «Норми радіаційної безпеки України (НРБУ- 97)».

Під радіаційною обстановкою при аваріях на АЕС розуміють ступінь радіоактивного

забруднення місцевості і атмосфери, що впливають на життєдіяльність населення та

проведення аварійно-рятувальних і невідкладних відновлювальних робіт.

Прогнозування і оцінка радіаційної обстановки включає вирішення наступних

задач:

визначення напрямку осі сліду хмари викиду радіоактивних речовин, внаслідок аварії

або руйнування ядерного реактора АЕС, за метеоданими;

розмірів зон забруднення місцевості, які розмежовуються за очікуваними значеннями

доз опромінювання населення;

потужності дози гамма-випромінювання на осі сліду,

ДОЗ внутрішнього (інгаляційного) опромінювання людей, що знаходяться на сліду, за

час проходу хмари;

концентрації радіоактивного йоду-131 в повітрі за час проходу радіоактивної хмари;

можливих радіаційних уражень людей, що знаходяться на забрудненій території;

допустимого рівня перебування населення в зонах радіаційного забруднення.

86

Вказані задачі можуть вирішуватися розрахунковим методом з послідуючим

уточненням на основі фактичних вимірювань на забрудненій місцевості (за даними

радіаційної розвідки або систем контролю радіаційної обстановки).

Вихідними даними для прогнозування і оцінки радіаційної обстановки є:

координати місця розташування АЕС;

тип реактора і його енергетичну потужність;

час початку викиду радіоактивних речовин в повітря;

напрям вітру і його швидкість на висоті флюгеру (10 м);

клас стійкості атмосфери; загальна хмарність, висота хмари і вид хмарності;

прогноз зміни метеорологічних даних на ближчі 12 годин після аварії. Прогнозування

і оцінка радіаційної обстановки проводиться за допомогою формул і таблиць.

Для виявлення і виміру іонізуючих випромінювань радіоактивних речовин

використовуються дозиметричні прибори - рентгенометри, радіометри-рентгенометри,

індикатори, індивідуальні дозиметри. За своїм призначенням поділяються на прилади для

формувань цивільного захисту і побутові для використанням населенням. Частина приладів

може бути подвійного призначення як для формувань ЦЗ, так і для населення.

Дозиметр ДБГ-06Т призначається для виміру потужності експозиційної дози гамма-

випромінювання на робочих місцях, в сусідніх приміщеннях і на території об'єктів, що

використовують радіоактивні речовини і інші джерела іонізуючих випромінювань, в

санітарно-захисній зоні і зоні спостереження. Може використовуватися для контролю

ефективності біологічного захисту, радіаційних упаковок і радіоактивних відходів, а також

виміру потужності експозиційної дози в період виникнення, протікання і ліквідації наслідків

аварійних ситуації.

Радіометр бета-гамма випромінювання «Прип'ять» призначається для

індивідуального і колективного користування при вимірі потужності еквівалентної

(експозиційної) дози гамма-випромінювання, щільності потоку бета-випромінювання і

об'ємної (питомої) активності в рідких і сипучих речовинах.

Дозиметр-радіометр побутовий АНРИ-01 «Сосна» призначається для

індивідуального користування населенням з метою контролю радіаційної обстановки на

місцевості, жилих і робочих приміщеннях.

Індикатор зовнішнього гамма-випромінювання «БЕЛЛА» призначається для

виявлення і оцінки за допомогою звукової сигналізації інтенсивності гамма-випромінювання,

а також визначення рівня потужності еквівалентної дози за цифровим табло.

На сьогодні існує багато приладів, які можливо використовувати населенням у якості

побутових, але при користуванні ними необхідно бути уважними з сучасними одиницями

виміру.

6.2. Основні норми поведінки та дії населення при радіаційних аваріях і радіаційному

забрудненню місцевості. Після оголошення загрози виникнення надзвичайних ситуацій обстановка може

змінюватися дуже швидко. У певний момент виникне потреба подати один із сигналів

оповіщення цивільного захисту. Мета подання сигналів - своєчасно попередити населення

міст і сільської місцевості та суб'єкти господарської діяльності про виникнення

безпосередньої загрози внаслідок ураження радіаційними і хімічними речовинами та

бактеріальними засобами, ударною хвилею та іншими факторами ураження при виникненні

техногенних і природних надзвичайних ситуацій (вибухи, великі пожежі, землетруси, повені

тощо) та про необхідність використання засобів колективного і індивідуального захисту.

Сигнали подаються територіальними органами цивільного захисту, захисту населення і

територій від надзвичайних ситуацій.

Для попередження населення про радіоактивне зараження встановлені наступні

сигнали:

на воєнний час – «Повітряна небезпека» і «Загроза радіаційного зараження»:

«!

(.

87

на мирний час – «Аварія на атомній електростанції».

Ці сигнали подаються управліннями (відділами) з питань надзвичайних ситуацій та

цивільного захисту населення завчасно, для привернення уваги подаються звукові сигнали

(сиренами, гудками тощо), які вважаються попереджувальними сигналами.

Запам'ятайте ! Сирени і переривисті гудки інших сигнальних засобів означають

/сигнал цивільного захисту» УВАГА ВСІМ!». «Увага всім!» - це головний сигнал Цивільного захисту України за яким населення

зобов'язане ввімкнути наявні засоби зв'язку і радіо (теле) мовлення для прослуховування

екстреного повідомлення.

Головний спосіб оповіщення населення про дії при виникненні надзвичайних

ситуацій - це передача повідомлення по провідного мовлення (через квартирні і зовнішні

гучномовці), а також через місцеві радіомовні станції і телебачення. Для привернення уваги

населення в екстремальних випадках перед передачею інформації включаються сирени, а


За сигналом «Радіаційна небезпека» може бути наступний текст повідомлення

управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного .захисту населення

області (сільського району, міста обласного значення):

«Увага! Говорить управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного

захисту населення _____ області. Громадяни! Виникла безпосередня загроза

радіоактивного зараження. Приведіть у готовність засоби індивідуального захисту і тримайте їх постійно при собі.

За командою органів управління цивільного захисту надягніть їх.

Для захисту поверхні тіла від забруднення радіоактивними речовинами використовуйте

спортивний одяг, комбінезони і чоботи.

При собі майте плівкові (полімерні) накидки, куртки або плащі. Перевірте

герметизацію житлових приміщень, стан вікон і дверей.

Загерметизуйте продукти харчування і створіть у ємностях запас води.

Укрийте свійських тварин і корми. Сповістіть сусідів про отримання інформації.

Надайте в цьому допомогу хворим і старим».

Надалі дійте відповідно до вказівок органів управління цивільного захисту.

Можливий інший текст повідомлення, приблизно аналогічний цьому.

Текст передається з повторенням протягом 5 хвилин. Це мовне повідомлення є

рекомендаціями для кожного громадянина про порядок дій щодо забезпечення себе і своїх

рідних від радіоактивного зараження.

Радіоактивному зараженню (РЗ) при ядерних вибухах піддається не лише район, що

прилягає до місця вибуху, але й місцевість, що віддалена від нього на багато десятків і навіть

сотень кілометрів. При цьому на великих площах виникають зони зараження, що являють

небезпеку для особового складу органів управління і сил цивільного захисту та населення п

+++ротягом тривалого часу.

Положення зони зараження визначається напрямком середнього вітру, з яким співпадає

її вісь. За своєю конфігурацією (якщо напрямок вітру на різних висотах однаковий) зона

утворює півколо з навітряної від центру вибуху сторони і витягнутий у напрямку середнього

вітру еліпс. Площа зони приблизно дорівнює добутку довжини на ширину і коефіцієнт 0,8.

Ступінь зараження місцевості оцінюється рівнями радіації, що вимірюються у

рентгенах або радах на годину (Р/год), а ступінь ураження людей внаслідок зовнішнього

опромінювання визначається величиною дози радіації (що вимірюється у рентгенах або

радах).

Для характеристики зон зараження із врахуванням небезпеки перебування в них

людей користуються дозами радіації з моменту випадіння радіоактивних речовин до їх

повного розпаду (Д), а ступінь забруднення характеризується поверхневою (об'ємною)

щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється їхньою активністю.

Радіаційна дія на персонал об'єктів і населення в зоні радіоактивного забруднення

оцінюється величиною дози зовнішнього і внутрішнього опромінювання людей.

««

г

88

Основними дозиметричними величинами, за допомогою яких оцінюється дія радіації на

людину, є поглинута і еквівалентна доза її опромінювання

Розміри зон радіоактивного зараження також можуть бути самими різними. При

наземному ядерному вибуху потужністю 50 кт на рівнинній місцевості (швидкість вітру 50

км/год) довжина зони А досягає 111 км при ширині 11 км, зони Б - 43,5 км, зони В - 23,3 км

відповідно. Для інших тротилових еквівалентів та іншої швидкості вітру характеристики,

зрозуміло, будуть іншими. Аналізуючи ці дані, слід мати на увазі, що в деяких випадках

можна евакуювати людей - із зон сильного і небезпечного зараження у напрямках,

перпендикулярних до їх вісі. Такі відстані, як 2,5-1,5 км, можна пройти навіть пішки за 20-30

хвилин, не чекаючи повного формування зон.

Зони мають позначення:

радіаційної небезпеки «М» - червоного кольору;

зона помірного забруднення «А» - синього кольору;

сильного забруднення «Б» - зеленого кольору;

зона небезпечного забруднення «В» - коричного кольору;

зона надзвичайно небезпечного забруднення «Г» - чорного кольору.

Умовами проживання і трудової діяльності населення без обмеження по радіаційному

фактору є одержання додаткової дози за рахунок забруднення довкілля радіоактивними

ізотопами дози, що не перебільшує межі опромінювання, які встановлені Державними

гігієнічними нормативами «Норми радіаційної безпеки України» (НРБУ-97).

Важко припустити, що завчасно буде відомий час, протягом якого треба буде

знаходитись у захисних спорудах. Тому неминуче виникає складна задача забезпечення

людей продуктами харчування, водою, медикаментами. Необхідно кожному завчасно

запастися ними, надійно укрити або запакувати, щоб запобігти їх зараженню.

Під безпосередньою загрозою слід розуміти імовірність радіоактивного зараження

території не пізніше, як за 1 годину після оповіщення. Тому в населених пунктах і районах,

де виявлено радіоактивне забруднення, або у напрямку яких рухається радіоактивна хмара,

подається сигнал «Радіаційна небезпека». За цим сигналом всі надягають респіратори

(тканинні маски проти пилу або ватно-марлеві пов'язки, а за їх відсутності - протигази),

беруть підготовлений запас продуктів харчування і води, медикаменти, предмети першої

необхідності і йдуть у сховища або протирадіаційні укриття.

Якщо обставини вимушують укритися у будинку (квартирі) або виробничому

приміщенні, то необхідно, не гаючи часу, закрити вікна і двері, завісити їх цупкою

тканиною, закрити всі щілини, що маються. У тому випадку, якщо люди вже опинилися в

зоні зараження або їм треба буде подолати її, вони повинні прийняти радіозахисні засоби.

При повному з’ясуванні радіаційної обстановки у межах зони А першу добу можна

знаходитись у простіших захисних спорудах і у звичайних загерметизованих приміщеннях.

Населення тут не отримає доз радіації, які могли б призвести до втрати працездатності.

Прийом радіозахисних засобів не обов'язковий.

У зоні Б небезпека радіаційного ураження значно зростає. Тут уберегти людей від

опромінення можна лише у спорудах з коефіцієнтом захисту не нижчим, як 20. Перебування

людини на відкритій місцевості протягом перших 12 годин після випадіння радіоактивних

осадків може вивести її з ладу. У даному випадку виникне погреба приймати радіозахисні

засоби.

У зоні В на відкритій місцевості і у дерев'яних будівлях, навіть при короткочасному

знаходженні там, люди можуть зазнати важких радіаційних уражень, особливо у першу добу

після ядерного вибуху (аварії на АЕС). Тому населення треба укривати у сховищах і ПРУ з

коефіцієнтом захисту не нижчим за 50. Дії на зараженій місцевості повинні бути суворо

регламентовані, причому треба буде застосовувати радіозахисні засоби.

Якщо люди опиняться ще ближче до центру ядерного вибуху (аварії на АЕС), у зоні

найбільш небезпечного радіоактивного зараження (зона Г), то від важких уражень і втрат їх

можуть зберегти лише сховища з високим коефіцієнтом захисту (не нижче 200). Знадобиться

89

здійснювати весь комплекс медичних заходів з профілактики променевої хвороби.

Однак зони підвищеної радіаційної небезпеки складатимуть невеликий процент на

всьому сліді радіоактивної хмари (5-6% при потужності вибуху 50 кт і швидкості вітру 50

км/год). Тому, якщо вжити необхідних заходів захисту, радіаційні втрати населення можна

буде звести до мінімуму.

При ядерних вибухах ступінь радіоактивного зараження, а також форма і розмір

районів зараження залежать від потужності і виду ядерного вибуху, метеорологічних умов,

рельєфу місцевості, часу, що минув після вибуху, характеру ґрунту і рослинності.

Сховища (укриття) є ефективним засобом захисту від радіоактивного

забруднення. Тривалість перебування у сховищах (укриттях) залежить від ступеня радіоактивного

зараження місцевості. Якщо сховище (укриття) знаходиться в зоні зараження з рівнем

радіації через 1 год. після вибуху від 8 до 80 р/год., то час перебування у ньому людей

складатиме від декількох годин до однієї доби; у зоні зараження з рівнем радіації від 80 до

240 р/год. знаходження людей у захисній споруді збільшується до 3 діб; у зоні зараження з

рівнем радіації 240 р/год. цей час складатиме 3 діб і більше.

Після закінчення вказаних термінів із сховищ (укриттів) можна перейти до житлових

приміщень. Протягом наступних 1-4 діб (в залежності від рівнів радіації у зонах зараження)

із таких приміщень можна періодично виходити назовні, але не більше 3-4 годин на добу. В

умовах сухої і вітряної погоди, коли можливе пилоутворення і при виході з приміщення, слід

використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання.

При вказаних термінах перебування у сховищах (укриттях) стає зрозумілою

необхідність: мати запаси продуктів харчування (не менш як на 4 доби), питної води (із

розрахунку 3 л на людину на добу), а також предмети першої необхідності і медикаменти.

При знаходженні населення під час ядерного вибуху поза сховищами (укриттями)

з метою захисту слід використовувати природні укриття. Якщо у місцях, де знаходяться люди, що рухаються до укриття, таких сховищ немає,

треба повернутися до вибуху спиною, лягти на землю обличчям донизу, руки заховати під

себе; через 5-12 секунд після вибуху, коли мине ударна хвиля, встати і негайно надягти

протигаз, респіратор або якийсь інший засіб захисту органів дихання, аж до того, щоб

закрити рот і ніс хусткою, шарфом або цупкою матерією з метою виключення потрапляння

всередину організму радіоактивних речовин, вражаюча дія яких може бути значною і

протягом тривалого часу, оскільки виділення їх з організму відбувається повільно, потім

струсити пил, що осів на одяг та взуття, вдягти засоби захисту шкіри, що маються,

(використати надівання одягу і взуття як засобів захисту), і вийти із осередку ураження або

укритися у найближчій захисній споруді.

Знаходження людей на зараженій радіоактивними речовинами місцевості поза

сховищами (укриттями), не дивлячись на використання засобів індивідуального захисту,

пов'язане з можливістю небезпечного опромінення і, як наслідок цього, розвиток променевої

хвороби. Щоб попередити важкі наслідки опромінення і послабити прояви променевої

хвороби в усіх випадках знаходження на зараженій місцевості необхідно здійснювати

медичну профілактику уражень іонізуючими випромінюваннями.

Більшість протирадіаційних препаратів, що є, вводиться в організм з таким

розрахунком, щоб вони встигли потрапити в усі клітини і тканини до можливого

опромінення людини. Час прийому препаратів встановлюється в залежності від способу їх

введення в організм: таблеткові препарати, наприклад, приймаються за 30-40 хв., препарати,

що вводяться шляхом ін'єкцій внутрішньом'язево - за 5 хв. до початку можливого

опромінення Застосовувати препарати рекомендується і у випадках, якщо людина

опроміненню вже піддавалася.

Протирадіаційні препарати є у спеціальних наборах, що розраховані на індивідуальне

користування. Наприклад, в аптечку індивідуальну АІ-2 входять наступні препарати:

90

радіозахисний засіб №1 (гніздо № 4, два пенали рожевого кольору), який приймають

при загрозі радіоактивного опромінення по 6 таблеток відразу, запиваючи їх водою, а при

опроміненні, що продовжується - через 4-5 годин ще 5 таблеток;

радіозахисний засіб № 2 (гніздо № 6, пенал білого кольору) приймається по одній

таблетці щоденно протягом 10 днів після випадіння радіоактивних опадів за умови вживання

не консервованого молока;

проти блювотний засіб (гніздо № 7, пенал голубого кольору) застосовується по 1

таблетці на прийом при появі первинної реакції на опромінення, а також при появі нудоти

після удару голови;

протибактеріальний засіб № 2 (гніздо .№ 3, великий пенал без пофарбування)

застосовується після опромінення при виникненні шлунково-кишкових розладів по 7

таблеток за один прийом у першу добу і по чотири таблетки у наступні дві доби;

засіб, що використовується при отруєнні або загрозі отруєння фосфорорганічними

отруйними речовинами, розміщується у гнізді № 2 аптечки;

протибольовий засіб, що використовується у цілях профілактики шоку у ураженого

або при шоку, розміщується у гнізді № 1 аптечки;

протибактеріальний засіб № 1, що використовується при бактеріологічному нападі

противника і в цілях попередження інфекції, розміщується у гнізді № 5 аптечки.

З метою зменшення можливості ураження радіоактивними речовинами на території

осередку ураження (в зонах зараження) забороняється приймати їжу, пити, палити.

Після виходу із вогнища ядерного ураження (зони радіоактивного зараження)

необхідно якомога швидше провести часткову дезактивацію і санітарну обробку, тобто

видалити радіоактивний пил: при дезактивації - з одягу, взуття, засобів індивідуального

захисту, при санітарній обробці - з відкритих ділянок тіла і слизових оболонок очей, носа і

рота.

Складною проблемою при діях у зоні радіоактивного зараження є організація

харчування людей. Готувати їжу на відкритій місцевості можна після випадіння

радіоактивних речовин при рівні радіації не більшому за 1 р/год. При рівнях до 5 р/год

розгортання кухонь допускається у палатках. На місцевості з більш високими рівнями їжу

треба готувати тільки в закритих герметичних і дезактивованих приміщеннях або в закритих

спорудах. Ділянку навколо них доцільно дезактивувати або зволожувати у радіусі від 20 до

100м.

Прийом їжі на відкритій місцевості і у відкритих спорудах дозволяється при рівні

радіації до 5 р/год. При більш високих рівнях харчуються на дезактивованій зволоженій

території у спеціально обладнаних; захисних спорудах або у герметизованих спорудах.

Продукти і вода доставляються сюди у герметичній закупорці і посуді.

Для попередження або послаблення дії на організм радіоактивних речовин та

можливого уникнення захворювання променевою хворобою:

максимально обмежте перебування на відкритій території, при виході з приміщення

використовуйте засоби індивідуального захисту (респіратор, пов'язку, плащ, гумові чоботи);

при знаходженні на відкритій території не роздягайтесь, не сідайте на землю, не

паліть;

суворо дотримуйтесь правил особистої гігієни;

перед входом в приміщення взуття вимийте водою або витріть мокрою ганчіркою,

верхній одяг витрусіть і почистіть вологою щіткою;

у всіх приміщеннях, що призначені для перебування людей, кожний день робіть

вологе вбирання, бажано з використанням миючих засобів;

приймайте харчі тільки в закритих приміщеннях, ретельно мийте руки з милом перед

їжею;

воду вживайте тільки з перевірених джерел;

91

сільськогосподарські продукти з індивідуальних господарств, особливо молоко,

зелень, овочі і фрукти вживайте в їжу тільки за рекомендаціями органів охорони здоров'я;

виключіть купання в відкритих водоймах до перевірки ступеня їх радіоактивного

забруднення;

не збирайте в лісі ягоди, гриби і квіти.

Знання кожним громадянином правил поведінки і дій в умовах радіоактивного

забруднення місцевості, постійне використання інформації територіальних органів

управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення щодо правил

поведінки та дій в умовах НС збереже життя і здоров'я не тільки самого, але своїх рідних і

оточуючих.

ТЕМА 7. РЕКОМЕНДАЦІЇ З ГІГІЄНИ ХАРЧУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИЧНИХ

ЗАХОДІВ ТА ВЕДЕННЯ ПРИВАТНИХ ГОСПОДАРСТВ НА ТЕРИТОРІЯХ З

ПІДВИЩЕНИМ РІВНЕМ РАДІАЦІЇ.

Щоб уберегти продукти харчування і воду від зараження радіоактивними речовинами,

необхідно, насамперед, ізолювати їх від зовнішнього середовища.

В домашніх умовах основним засобом захисту продуктів харчування і води від

зараження є збереження їх у тарі, що герметично закривається, або використання для

їхнього укриття захисних матеріалів (поліетиленової плівки, щільного паперу, клейонки і

т.п.).

Хліб, сухарі, кондитерські вироби варто загорнути в щільний папір і укласти в металеві

каструлі, поліетиленові мішки. Цукор, муку, крупу, вермішель доцільно тримати в пакетах із

щільного паперу. Для більшої надійності ці продукти краще укласти в коробки, ящики, які

викладені зсередини клейонкою або іншим плівковим матеріалом. Гарний захист м'яса,

ковбас, рибних виробів забезпечують домашні холодильники.

Олія, молоко, рослинні жири краще зберігати в металевих або скляних банках із

кришками, що щільно закриваються. Для захисту овочів варто використовувати дерев'яні

ящики, а потім укрити їх брезентом або іншою щільною тканиною.

Для укриття продуктів харчування в умовах сільської місцевості можна

використовувати підвали, овочесховища, склади й інші спеціально підготовлені помешкання.

У них повинні бути забиті щілини в стінах, дверях, вентиляційні отвори. Вікна варто закрити

щитами, що оббиті толем, або закласти цеглиною. Двері оббити по обидва боки щільним

матеріалом.

Картоплю, капусту, моркву й інші овочі, що зберігаються поза помешканнями,

доцільно вкривати матами з очерету, соломи, а потім засипати ґрунтом товщиною 15 -20 см.

Якщо овочі знаходяться у полі, то в місцях їхнього збереження треба викопати котлован

глибиною 0,5 м і шириною 1,5 - 2 м, закласти в нього картоплю або інші коренеплоди,

поверху накрити соломою товщиною 20-30 см і засипати прошарком землі (15-20 см) .

Для захисту води варто використовувати термоси, графини, цебра, бідони, ванни. Весь

посуд повинний, закриватися щільними кришками, а цебра і ванни - накриватися щільним

матеріалом.

Запаси води необхідно створювати з розрахунку на кожну людину в добу від 10 до 15

літрів, тільки для приготування їжі необхідно від 3 до 5 літрів.

У містах і населених пунктах, де є система водопостачання, подача води відбувається

по трубам із водопровідною арматурою, що забезпечує надійний її захист.

У населених пунктах сільської місцевості широко поширені шахтні колодязі із

дерев'яним зрубом або залізобетонними кільцями. Для захисту таких криниць, навколо зрубу

(верхнього кільця) насипають глиняний прошарок товщиною до 50 см і шириною 1,5 - 2 м.

Глину утрамбовують, поверх засипають прошарок щебню, гальки або гравію товщиною 10-

15 см. Верхню частину дерев'яного зрубу обшивають дошками або багатошаровою фанерою.

92

Над криницею влаштовують будку або навіс, а шахту закривають щільною кришкою,

оббитою аркушевим залізом або толем. Бажано із шахти криниці викачати воду й очистити

дно.

Якщо час не дозволяє виконати зазначені роботи, застосовують найбільш простий засіб

захисту води від радіоактивного зараження - перекриття шахти криниці пилонепроникною

тканиною, брезентом, плівкою.

Продукти харчування, що радіоактивно заражені, піддаються дезактивації, а ті, що

зберігаються в герметичній тарі, можуть бути використані після ретельного обмивання

посуду теплою водою.

М'ясо, сир, олія, що знаходяться в негерметичній тарі, опрацьовують шляхом зняття

ножом зараженого прошарку товщиною не менше 2-3 см.

Картопля, морква, буряк і інші овочі та фрукти старанно миють струменем води, при

двох-триразовому промиванні досягається видалення до 80% радіоактивних речовин. При

знятті шкірки з овочів із наступним кип'ятінням їх до напівготовності відбувається остаточне

видалення радіонуклідів. Варто враховувати, що найбільше в порівнянні з картоплею,

морквою й іншими коренеплодами наповнення стронцію-90 відбувається в столовому буряку

(у 6-8 разів більше), тому він підлягає ретельній обробці.

Молоко, заражене радіоактивними речовинами, у домашніх умовах не вживається, воно

підлягає переробці у сир. Рослинну олію відстоюють протягом 3-5 діб і верхню прошарок

вживають у їжу.

Якість обробки продуктів харчування підлягає дозиметричному контролю, при

можливості необхідно перевірити їх у лабораторії цивільного захисту або СЕС.

Для очищення води від радіоактивних речовин застосовують декілька засобів:

відстоювання, фільтрування, коагулювання з наступним відстоюванням, перегонка. Перший

засіб дозволяє видалити тільки нерозчинні радіонукліди. При використанні коагуляторів

(глини, кальцинованої соди, фосфатів) можна видалити до 40% радіонуклідів стронцію і

цезію. Фільтрацією через пісок, торф, гравій можна досягти очищення до 70%.

У сільській місцевості, на дачних (садових) ділянках очищену воду з заражених водойм

можна одержати шляхом устрою спеціальних криниць на відстані 5-10 м від берегу водойми.

Необхідно враховувати, що дно криниці повинно бути нижче поверхні рівня води у водоймі.

Якщо грунт берега не пропускає воду, то між водоймою і криницею влаштовують

фільтруючу траншею або трубу.

Кращі результати при видаленні радіонуклідів із води досягаються при перегонці або

пропусканні її через іонообмінні смоли.

Харчування населення, яке мешкає на території зараженій радіонуклідами, повинно

бути різноплановим, повноцінним, мати значну кількість калорійних харчових речовин,

вітамінів, ультра мікроелементів

Радіонукліди, які випадають на поверхню землі, можуть попасти в організм людини,

раніше всіх з продуктами харчування і водою.

Як можна зменшити радіаційне опромінення організму людини?

По-перше, в раціон харчування повинні входити такі речовини, які перешкоджають

засвоєння організмом радіонуклідів. При цьому використовуються не хімічні сполуки, а

природні, органічні сполуки, які не несуть небезпеку, не дають побічних явищ.

Найбільш розповсюджені з них пектини або полісахариди - органічні сполуки, що

вступають в контакти з радіонуклідами, не дозволяючи їм розчинятися у клітинах живого

організму. Їх отримують із водоростей.

Враховуючи те, що пектини входять в склад продуктів харчування, найбільше

необхідно вживати яблука, тикву, моркву, капусту, буряк, редис, а влітку і осінню - сливи,

полуницю, вишню, чорну плодову горобину, обліпиху.

Засвоєнню радіонуклідів в організмі перешкоджають і фруктові соки, до складу яких

входять органічні кислоти, які мають здібність вступати у тісну взаємодію з радіонуклідами

і, створювати з ними ряд сполук, які виводяться із організму. Наявність в раціоні харчування

93

гранатового, яблучного, грушевого, сливового, томатного, виноградного соків - один із

способів позбавитися від шкідливого впливу внутрішнього опромінення організму.

Для підтримання необхідної кількості калію в організмі необхідно вживати петрушку,

шпинат, цибулю, часник, брюссельську і цвітну капусту, турнепс, щавель, селера та інші

види зелених культур. Їх можна вирощувати на присадибних та садових ділянках, придбати в

торгівельній мережі.

Велике значення для зменшення радіаційного впливу має нормальне співвідношення в

організмі кальцію і магнію, яке досягається систематичним вживанням молока, сира, а також

квасолі, гороху та інших бобових культур.

В умовах радіаційного забруднення місцевості не виключена можливість попадання

всередину організму людини «гарячих часток» - дуже шкідливих для живих клітин.

Попадаючи з продуктами харчування в організм, вони, маючи нерівну поверхню(гострі

кути), застряють у шлунково-кишковому тракті. Великі дози радіації, які вони несуть -

руйнують навколо себе всі тканини, викликають недоброякісні перетворювання. Для

зменшення впливу «гарячих часток» необхідно слідкувати за нормальною роботою

кишечнику. Важливо для цього вживати продукти, де є волокнисті речовини: капусту, буряк,

моркву, житній хліб.

Продукти, які мають світло-жовті і червоні пігменти, зменшують вірогідність появи

раку. Це - помідори, червона морква, вишня, смородина. При цьому важливо, щоби вони

вживались систематично, утворювали перешкоду грізним хворобам. Для підтримання

високої імунної системи - щита проти хвороб, можна, не використовуючи складного

лікування і хімічних препаратів, вирівняти вміст в організмі вітамінів, макро - і

ультрамікроелементів: заліза, міді, кобальту, молібдену, які повинні бути в оптимальних

кількостях і співвідношеннях. Для цього важливо збалансувати денний раціон харчування з

вітамінами і мікроелементами. В нього повинні входити: 0,5 л молока, 300 г хліба, не менше

300 г овочів, до 300 г фруктів і фруктових соків, 200 г м’яса, риби, 20 г рослинної олії. Для

дітей ця доза повинна бути вдвоє менше, а для малюків до 4 років - втроє.

Добова калорійність їжі повинна бути: для тих, хто займається фізичною працею - 3100

кілокалорій, розумовою працею - 2700; для дітей - від І до 3 років - 1320 кілокалорій, від 4 до

6 років - 1900, від 7 до 10 років - 2300, від 11 до 13 років - 2500, від 14 до 17 років - 2750

кілокалорій.

Важливе значення для оздоровлення організму має виїзд у місця, де є чисті продукти.

Це може вивести із організму цезій-137, головний радіоактивний забруднювач у потерпілих.

Для дорослих цей термін повинен бути від 3 до 4 місяців, для дітей більше 2 місяців.

Активний спосіб життя, заняття фізкультурою, прогулянки на свіжому повітрі дають

добрий вплив на організм людини, допомагають йому боротися з хворобами, у тому числі і з

радіацією.

Населенню в зонах радіоактивного забруднення необхідно суворо дотримуватись вимог

ДР-97 «Допустимі рівні вмісту радіонуклідів цезію-137 і стронцію-90 у продуктах

харчування».

Внаслідок радіаційних аварій (катастроф) на поверхню землі випадає у великій

кількості радіонукліди цезія-137 і стронцію-90, які і є головними забруднювачами

навколишнього природного середовища, у першу чергу сільськогосподарських угідь та

джерел водопостачання для населення.

Вони характеризуються великим періодом напіврозпаду, високим коефіцієнтом

переходу із ґрунту в рослини і інтенсивністю включення в біологічний процес. Радіонукліди

накопичуються в рослинах, а потім з продуктами харчування попадають в організм людини.

Для того, щоби уникнути цього, необхідно понизити інтенсивність включення

радіонуклідів в біологічний кругообіг. Оскільки більше 80% радіонуклідів стронцію-90

концентрується, як правило, у верхньому шару ґрунту на глибині біля 5 см, їх можна

перенести шляхом глибокої оранки у нижчі шари, до яких не доходить коренева система

рослин.

94

Можна використати і інший спосіб - зняти 3-5 см зараженого ґрунту і замінити його

«чистим» ґрунтом, знятий ґрунт захоронити у відведених «могильниках».

Значне зменшення забруднення продукції рослинництва досягається шляхом

вапнування ґрунтом, внесення органічних добрив, торфу, глини (попередньо перевіривши їх

радіоактивність).

В осінній період важливо провести збирання листя, трави, стеблин картоплі і помідорів.

Зібрану біомасу необхідно вивести і захоронити в встановлених місцях «могильниках».

Після оброблення ґрунту і проведеного збирання урожаю необхідно провести обслідування

на радіоактивність, використовуючи для цього дозиметричні прибори (у тому числі і

побутові).

Весняне оброблення ґрунту доцільно проводити по можливості раніше, коли ґрунт ще

тримає вологу, що дозволяє уникнути пилі. При необхідності поливу, воду необхідно брати

із перевірених джерел на радіоактивність.

Захист рослин від радіоактивних речовин зводиться до зменшенню можливостей

додаткового збільшення зараження їх радіоактивними речовинами, що лежать на поверхні

ґрунту, а також максимальному і швидкому видаленню радіоактивних часток з поверхні

рослин, насіння і овочів, зменшенню доступу радіонуклідів з ґрунту в рослини шляхом

проведення комплексу відповідних заходів.

При летальному і сильному ступеню зараження радіоактивними речовинами (70-100 %)

рослини скошують і вивозять за межі поля, а поле переорюють і проводять пересів іншими

культурами. При середній (50-70 %) і слабкій (10-30 %) ступенях зараження проводять

пересів культур і здійснюється ретельний догляд за посівами.

Пониження переходу стронцію-90 і цезію-137 з ґрунту в рослини у зонах «М» і «А»:

звичайна оранка ґрунту і внесення мінеральних і органічних добрив у встановлених нормах

для різних типів ґрунтів.

Використання земель у зонах «М» і «А» для сільськогосподарського використання: без

обмежень.

Використання земель для сільськогосподарського виробництва: на периферії зони при

щільності зараження стронцієм-90 до 2 Кю/км2 землі переключаються на виробництво

овочів. Дозволено розводити скот на власних кормах. В середині зони можливо вирощування

продовольчих зернових і бобових культур.

Збирання врожаю і порядок використання сільськогосподарської продукції: збирання

проводиться в першу чергу; використання врожаю за призначенням з дотриманням

радіологічного контролю.

При проведенні заходів щодо захисту сільськогосподарських рослин від радіоактивних

речовин необхідно використовувати комплексний підхід і враховувати місцеві умови

вирощування сільськогосподарських рослин.

Якщо в індивідуальному господарстві є корова, коза, то молоко можна вживати тільки

при умові, коли для випасу використовуються «чисті» пасовиська і угіддя для сінокосу.

Вживання м'яса кроликів, птиці можливе якщо за 1-1,5 місяці до можливого забою, вони

будуть переведені на «чисті» корма, а утримання птиці буде без вигулу.

Основні способи захисту сільськогосподарських тварин від радіоактивних засобів:

в умовах стійлового або табірного утримання на пасовиськах - укриття тварин в

обладнаних тваринницьких приміщеннях і захисних спорудах;

в умовах підгінного тваринництва, а також при відсутності спеціально підготовлених

приміщень - укриття в ярах, лісах, штучних виїмках, перегін тварин на ділянки, що не

заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами, або на ділянки з

допустимими рівнями зараження;

забезпечення особливо цінних тварин індивідуальними засобами захисту органів

дихання і травлення;

евакуації тварин в безпечні господарства;

95

специфічна профілактика інфекційних захворювань тварин і використання

антидотних засобів.

Пристосовані для захисту тварин приміщення дерев'яного типу зменшують ступінь

опромінювання тварин в середньому в 2-3 рази, в кам'яних і залізобетонних - в 10 раз. У

вказаних приміщеннях створюються запаси кормів і води на 5-7 діб. Режим утримання

тварин в таких приміщеннях залежать від коефіцієнту захисту приміщень, наявності запасів

фуражу і води.

Заходи щодо ліквідації наслідків радіоактивного зараження включають:

організацію і терміни проведення охоронних і карантинних заходів, вимушеного

прищеплення, сортування і ветеринарної обробки заражених тварин і надання їм лікувальної

допомоги;

визначення можливостей і термінів забою на м'ясо заражених тварин, ветеринарно-

санітарна експертиза туш і органів, отриманих від цих тварин;

дезактивація місць розміщення тварин, фуражу, води, предметів догляду, інвентарю і

т.д.;

організація захисту особового складу формувань ЦЗ і установ служби, що працюють в

осередках зараження;

заходи, що пов'язанні з можливими вторинними факторами ураження.

Ветеринарна обробка тварин проводиться на спеціальних площадках, що обладнуються в

залежності від температури зовнішнього повітря на відкритій місцевості або в приміщеннях.

Площадки ветеринарної обробки розгортують таким чином, щоб на них можливо було б

обробляти одночасно не менше п'яти тварин за потоком.

ТЕМА 8. ДІЇ РОБІТНИКІВ, СЛУЖБОВЦІВ ТА НАСЕЛЕННЯ ПРИ ЗНЕЗАРАЖЕННІ

ТЕРИТОРІЙ, БУДІВЕЛЬ СПОРУД, РОБОЧИХ МІСЦЬ, ОДЯГУ. САНІТАРНА

ОБРОБКА ЛЮДЕЙ

У результаті аварії, як правило, не утворюється таких значних зон радіоактивного

зараження, як при вибухах ядерних боєприпасів або руйнуванні АЕС, але від цього небезпека

ураження людей не зменшується. Ця небезпека може бути виключена або зменшена за

рахунок проведення силами і засобами ЦЗ і населення комплексу заходів з ліквідації

наслідків радіоактивного зараження. Кожний громадянин, окрім теоретичних знань, повинен

мати практичні навички з гігієни харчування, профілактичних заходів та веденню приватних

господарств на територіях з підвищеним рівнем радіації та вміти проводити заходи з

дезактивації, дегазації, дезінфекції та санітарної обробки людей.

Роботи по дезактивації територій і споруд проводять у тих випадках, коли їх

зараження буде являти собою безпосередню небезпеку для людей і коли ці роботи дають

значний виграш у часі у порівнянні з тим, який буде вимагатися для природної дезактивації.

При дезактивації території застосовують наступні способи дезактивації:

змивання радіоактивних речовин з доріг і площ, що мають тверде покриття,

струменем води під тиском за допомогою поливальних, пожежних, спеціальних машин,

мотопомп та інших агрегатів, що забезпечують подачу води;

видалення радіоактивних речовин підмітанням за допомогою підмітально-

прибиральних і вакуумних машин, а з невеликих ділянок місцевості із твердим покриттям -

мітлами і віниками;

зрізання шару зараженого ґрунту або снігу за допомогою бульдозерів, скреперів,

грейдерів, шляхо-укладчиків, видалення шару ґрунту за допомогою снігоочищувачів;

переоранка або перекопування зараженої поверхні за допомогою тракторних плугів

або лопат;

засипка зараженої поверхні шаром (6-8 см) незараженої землі, гравієм або щебнем.

Серед способів дезактивації споруд головне місце відводиться обробці струменями

96

води під тиском. Ефективність цього способу збільшується, якщо одночасно протирати

заражену поверхню щітками. Інші способи дезактивації (обробка миючими розчинами,

застосування промислових пилососів на об’єктах народного господарства, піскоструменева

обробка) можна вважати допоміжними, оскільки їх використовують при проведенні

невеликих за обсягом робіт.

Спосіб дезактивації зрізанням шару забрудненого ґрунту (снігу) забезпечує досить

високу ефективність при використанні дорожньої техніки (грейдери, бульдозери). Але

наявність великої кількості ґрунту, який необхідно видалити, і тривалий час, що

витрачається на це, знижують загальну ефективність робіт. Видалений при зрізанні верхній

шар землі (снігу) переміщують до меж ділянок, що очищуються, утворюючи насипи, які

можуть використовуватися для захисту від радіації із сусідніх заражених ділянок. Такі

насипи складаються із суміші зараженого і чистого ґрунту (снігу) і тому їх радіоактивність

значно знижена.

Небезпека опромінення людей залежить від площі зараження. Зниження рівня радіації у

заданих межах може бути досягнуто дезактивацією як самих ділянок, де будуть знаходитись

люди, так і прилеглих до них бічних і торцевих узбіч, які являться захисною зоною, що

охороняє від дії радіації з ділянок місцевості, що не піддавалися дезактивації. Таким чином,

створення захисних зон уздовж вулиць, доріг і проїздів може значно зменшити зовнішнє

опромінення людей.

Захист населення від опромінення у сільській місцевості буде здійснюватись, як відомо,

у протирадіаційних укриттях. Після зараження місцевості необхідно без зволікання провести

дезактивацію укриттів, використовуючи для цього такі способи, як замітання (мітлами,

віниками) радіоактивних речовин, зрізання зараженого ґрунту (лопатами) і обтирання

заражених поверхонь (вологим ганчір'ям)

Населення у містах буде використовувати для захисту від зовнішнього опромінення,

поряд із захисними спорудами, житлові і виробничі будівлі. Зменшенню опромінення людей,

що укрилися у спорудах і будівлях, буде сприяти дезактивація дахів, при якій видаляється до

80% радіоактивних речовин. З цією ж метою проводять дезактивацію 10-метрової зони

навколо будинків. Якщо навколо будинків площа має тверде покриття, то радіоактивні опади

видаляють змиванням водою або замітанням за допомогою підручних засобів; за відсутності

твердого покриття треба провести перекопування ґрунту або його видалити.

Переорювання зараженої території призводить до утворення поверхні із незараженої

землі підґрунтового шару. Але шар ґрунту 16-20 см, під яким опинилися радіоактивні

речовини, не забезпечує потрібного захисту для людини, що знаходиться на зораному ґрунті,

оранку необхідно здійснювати на глибину не менше як 30 см.

Одним з трудомістких способів зменшення залишкової радіації є засипання поверхні

зараженої території чистою незараженою землею (щебнем, гравієм). Товщина захисного

шару незараженого ґрунту повинна бути не менш, як 10 см. Місце, де береться незаражений

ґрунт, обирають недалеко від зараженої ділянки, щоб скоротити час на перевезення.

Виконання робіт по дезактивації території у зимових умовах ускладнене унаслідок

низьких температур, наявності снігу і льоду, що перешкоджає видаленню радіоактивних

частинок.

Радіоактивні частинки можуть знаходитися у шарі льоду, під стоговим покривом, або

бути змішаними із снігом, і у кожному випадку треба правильно вибрати найбільш

придатний спосіб дезактивації.

При товщині снігового покриву, що не перевищує 5-6 см, вибір способу дезактивації не

залежить від місцезнаходження радіоактивних частинок у сніговому покриві. У цьому

випадку можна ефективно використовувати підмітально-прибиральні та поливально-миючі

машини із снігоочисним обладнанням (плуг і циліндрична щітка). Можливе змивання світу

сильним струменем води у тих місцях, де поверхня мас достатній ухил і дренаж для того,

щоб потоки стікаючої води не встигли замерзнути.

97

Для проведення робіт з знезараження використовується авто-розливальна станція АРС-

12У (АРС-14), комплект ДК-4, ІДК-1, ДК-3; комунальна, сільськогосподарська, дорожня і

будівельна техніка, що придатна для використання при виконанні робіт з знезаражування.

При зараженні робочого місця і квартири (будинку) отруйливими речовинами і

бактеріальними засобами необхідно проводиш відповідно їх дезінфекцію. Для цього можна

використовувати різні дегазуючі і дезінфікуючі речовини - хлорне вапно, хлораміни, луги -

формалін, лізол тощо.

На робочих місцях і у квартири (будинку) для дегазації ( дезінфекції) дерев'яних і

металевих предметів, стін, стель і підлог застосовують ганчірки, що просочені дегазуючими

(дезінфікуючими) розчинами. У будинках обробці розчинами підлягають, окрім поручнів

сходів, і дверні ручки; унітази засипаються хлорним вапном. М'ясі меблі у випадку їх

зараження бактеріальними засобами після обробки пилососом протираються ганчіркою або

щіткою, що змочена 3%-ним розчином хлораміну.

Існує багато засобів дезактивації одягу і взуття. Однак, не всі вони рівноцінні. При

виборі способу дезактивації керуються не лише загальними умовами (наявністю часу,

засобів), але й враховують характер і ступінь зараження, а також особливості і якість

матеріалів, з яких виготовлений одяг, взуття.

Дегазація одягу, взуття може бути часткова і повна. При проведенні особовим

складом формувань і населенням часткової санітарної обробки одночасно здійснюється, як

вже зазначалося, часткова дезактивація одягу, взуття і засобів індивідуального захисту. В

суху погоду при знаходженні в заражених районах і при виході з них особовий склад

формувань і населення проводять часткову дезактивацію одягу, взуття і засобів

індивідуального захисту якомога частіше.

Якщо часткова дезактивація проводиться в зоні зараження, то одяг, взуття і засоби

індивідуального захисту не знімають. Після виходу в незаражений район їх знімають і

проводять дезактивацію у одягнутому респіраторі (протигазі).

Якщо після обробки залишкова зараженість одягу, взуття і засобів індивідуального

захисту залишається вищою за допустиму, то проводиться додаткова обробка на

майданчиках дезактивації, що розгортаються поблизу санітарно - обмивочних пунктів або

майданчиків санітарної обробки, де особовий склад буде проводити повну санітарну

обробку.

При роботах, що пов'язані з дегазацією, дезінфекцією і дезактивацією, необхідно

обережно поводитися з знезаражуючими розчинами. Витиральні матеріали, що використані

при таких роботах, слід складати у спеціально відведенні місця, а потім спалювати

(матеріали після дезактивації можна закопувати у землю).

Після проведення робіт на зараженій місцевості, а також робіт, що пов'язані із

знезараженням робочих місць і квартири, треба обов'язково пройти повну санітарну обробку.

Санітарною обробкою називається видалення радіоактивних речовин, знешкодження

або видалення отруйних речовин, хвороботворних мікробів і токсинів з шкірних покровів

людей, а також з надітих індивідуальних засобів захисту, одягу та взуття. Вона може бути

повною або частковою.

Часткова санітарна обробка при зараженні радіоактивними речовинами проводиться

при можливості на протязі першого часу після зараження, за випадом радіоактивних речовин

безпосередньо в зоні радіоактивного зараження і повторюється після виходу з неї.

При зараженні крапельно-рідкими отруйними речовинами та їх аерозолями санітарна

обробка проводиться негайно.

Особовий склад сил ЦЗ і населення використовує для проведення часткової санітарної

обробки індивідуальні протихімічні пакети (ІПП-8 та його аналоги), а також різні підручні

засоби. Правила користування пакетом ШП-8 у вигляді інструкції прикладаються до нього.

Повна санітарна обробка полягає в обмиванні тіла теплою водою з милом. При

зараженні радіоактивними речовинами повна санітарна обробка проводиться в тому випадку,

якщо після проведення часткової санітарної обробки зараження шкірних покровів та одягу

залишається більше допустимих величин. Повна санітарна обробка повинна проводитися при

98

можливості не пізніше 3-5 годин з моменту зараження: проведення її після 10-12 годин

практично не ефективно. Одяг замінюється, якщо після його оброблення зараження

залишається вище допустимих норм. Повна санітарна обробка при зараженні крапельно-

рідкими ОР і їх аерозолями може проводитися після проведення часткової обробки з

гігієнічними цілями.

Для проведення повної санітарної обробки використовуються: санітарні пункти

обмивання на базі стаціонарних бань, душових павільйонів і санпропускників; комплекти

санітарної обробки КСО; інфекційно-душеві установки ДДА-53А, ДДА-66,ДДП.

Комплект санітарної обробки КСО призначається для повної санітарної обробки

особового складу сил ЦЗ в теплий час року і часткової обробки в холодний час року.

Комплект працює від автомобілів ГАЗ, ЗІЛ і Урал-375.

Пропускна здібність за 10-12 чол. за годину, продуктивність за гарячою водою (38-

42°С) при роботі від автомобіля ГАЗ 3-4 л/хв., від автомобіля ЗІЛ 5-6 л/хв., час розгортання

(згортання) комплекту 8-10 хв., маса комплекту з ящиком для упакування -40кг.

Дезінфекційна душова установка ДДА-53А (ДДА-66 і ДДП) призначенні для миття

людей і дезінфекції (дезінсекції) одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту в польових

умовах. Основні технічні характеристики ДДА-53А (ДДА-66): кількість дезінфекційних

камер - 2 (1), об'єм однієї камери - 1,8 м3

(2,5 м3), витрати дизельного палива - 21-29 кг/г,

дров - 60-85 кг/г, ємність котла і водонагрівача - 277 л, продуктивність за паром при роботі

на рідкому паливі - 315 кг/г, при роботі на сухих дровах ~ 205 кг/г, робочий тиск в котлі - 4

кгс/см2, час розгортання установки: літом - 35-40 хв., зимою - 50-60 хв., час згортання

установки -13-15 хв., розрахунок - 4 (3) чол.

Основні технічні характеристики ДДП: кількість дезінфекційних камер - 1, об'єм

одної камери - 1,4 м3, витрати дизельного палива - 15 кг/г, дров - 40 кг/г, ємність котла - 130

л, продуктивність за паром при роботі на рідкому паливі - 150 кг/г, при роботі на сухих

дровах - 100 кг/г, робочий тиск в котлі - 4 кгс/см2, витрати води при роботі установки - 3000

л/г , розрахунок - 2 чол.

Санітарний обмивальний пункт СОП розгортається в містах і сільській місцевості на

базі бань, душових павільйонів, санпропускників та інших приміщень, які здатні для

проведення санітарної обробки.

ТЕМА 9. ДІЇ НАСЕЛЕННЯ ПРИ АВАРІЯХ З ВИКИДОМ НЕБЕЗПЕЧНИХ

ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН

ДЕГАЗАЦІЯ ПРИМІЩЕНЬ, ОСОБИСТИХ РЕЧЕЙ, ОДЯГУ.

ДОМЕДИЧНА ДОПОМОГА УРАЖЕНОМУ

9.1. Сильнодіючі отруйні речовини, що використовуються у промисловості.

До найбільш небезпечних (надзвичайно і високо токсичних) хімічних речовин

відносяться:

фторорганічні сполуки (фтороцтова кислота і її ефіри, фторетанол та інші);

хлоргідрини (епіхлоргідрон);

галогени (хлор, бром);

інші сполуки (етиленоксид, аліловий спирт, метил бромід, фосген, інші).

До сильно токсичних хімічних речовин відносяться:

мінеральні і органічні кислоти (сірчана, азотна, фосфорна, оцтова, інші);

луги (аміак, вапно, їдкий калій та інші);

сполуки сірки (діметилсульфат, розчинні сульфіди, сірковуглець, розчинні тіоціанати,

хлорид і фторид сірки);

хлор- і бромзаміщені похідні вуглеводню (хлористий і бромистий метил);

деякі спирти і альдегіди кислот;

99

органічні і неорганічні нітро- і аміносполуки (гідроксилаамін, гідрози, анілін,

толуїдин, нітробензол, динітрофенол);

феноли, крезоли та їх похідні; гетероциклічні сполуки.

До помірно токсичних, мало токсичних і практично не токсичних хімічних

речовин, які не представляють собою хімічної небезпеки, відноситься вся основна маса

хімічних сполук.

Необхідно відмітити, що особу групу хімічно небезпечних речовин складають

пестициди - препарати, які призначені для боротьби з шкідниками сільськогосподарського

виробництва, бур'янами і т.д. Більшість з них дуже токсична для людини.

Більшість із вище перерахованих хімічних речовин, у тому числі і мало токсичні

можуть стати причиною важкого ураження людини. Водночас привести до масових

санітарних втрат в наслідок аварій (катастроф), що супроводжуються викидами (виливами)

хімічних речовин, можуть не всі хімічні сполуки, включаючи навіть надзвичайно, високо і

сильно токсичні.

Тільки частина хімічних сполук при поєднанні визначених токсичних і фізико-хімічних

властивостей, таких, як висока токсичність при дії через органи дихання, шкіряні покрови,

велика тоннажність виробництва, використання, зберігання і перевезення, а також

можливість легко переходити в аварійних ситуаціях в головний фактор ураження (пар або

тонко дисперсний аерозоль), який може стати причиною ураження людей. Ці хімічні сполуки

відносяться до небезпечно-хімічних речовин (НХР).

Таким чином, НХР - це обертання в великих кількостях у промисловості, сільському

господарстві і на транспорті токсичних хімічних сполук, що можуть при руйнуванні (аварії)

на об'єктах легко переходити в повітря і викликати масові ураження сил цивільного захисту

та населення.

До хімічно небезпечних об'єктів відносяться:

заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і

агрегати, які виробляють або використовують НХР;

заводи або їх комплекси по переробці нафтопродуктів;

виробництва інших галузей промисловості, які використовують НХР;

підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції і

очисні споруди, які використовують хлор або аміак;

транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські

танкери, що перевозять хімічні продукти;

склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Аналіз структури підприємств, що виробляють або використовують НХР, показує що в

їх технологічних лініях обертається, як правило, незначна кількість токсичних хімічних

продуктів. Значно більша кількість НХР за об'ємом знаходиться на складах підприємств. Це

приводить до того, що при аваріях у цехах підприємств в більшості випадків мають місце

локальне зараження повітря, обладнання цехів, території підприємств. При цьому ураження в

таких випадках може отримати в основному виробничий персонал.

При аваріях на складах підприємств, коли руйнуються ємності, НХР розповсюджується

за межі підприємства, що приводить до масового ураження не тільки персоналу

підприємства, але і населення, що розташовано в зоні ураження суб'єкта господарювання.

При організації робіт з ліквідації хімічної небезпечної аварії на об'єкті господарської

діяльності і її наслідків необхідно враховувати не тільки фізико-хімічні властивості НХР, але

і їх вибухову і пожежну небезпеку, можливість виникнення протягом пожежі нових

сильнодіючих отруйних речовин і на цій основі приймати необхідні заходи щодо захисту

персоналу, який приймає участь в роботах.

Аналіз аварійних ситуацій, які мали місце, і виконані розрахунки показують, що об'єкти

з хімічними небезпечними компонентами можуть бути джерелом: залпових викидів НХР в

атмосферу, в водойми; хімічної пожежі з поступом токсичних речовин в довкілля; руйнівних

100

вибухів; зараження об'єктів і місцевості в осередках аварії і на сліді розповсюдження хмари;

широких зон задимлення у сполуці з токсичними продуктами.

Дія НХР через органи дихання частіше, ніж через інші шляхи дії, приводить до

ураження людей, реалізується на великих відстанях і площах з швидкістю вітрового

переносу. Для багатьох НХР характерна тривалість зараження навколишнього середовища, а

також прояв віддалених ефектів ураження людей і об'єктів біосфери.

Масштаби ураження при хімічних небезпечних аваріях дуже сильно залежать від

метеорологічних обставин і умов зберігання НХР. Так, іноді сильний викид може не

спричинити значної шкоди або він буде мінімальним, в той же час менший викид в інших

умовах може привести до більшої шкоди.

Із цих особливостей хімічних небезпечних аварій слідує:

захисні заходи і, понад все, прогнозування, вияв і періодичний контроль за змінами

хімічної обстановки, оповіщення персоналу підприємства, населення і сил ЦЗ, повинні

проводитися з надзвичайно високою оперативністю;

серед населення і сил ЦЗ, що знаходяться в зонах розповсюдження НХР, можуть бути

уражені, для обслідування яких і надання їм медичної допомоги знадобляться значні сили і

засоби;

локалізація джерела поступу НХР в довкілля має визначну роль в попередженні

масового ураження людей.

9.2. Дії робітників, службовців та населення при аваріях з викидом сильнодіючих

отруйних речовин Особливістю хімічних надзвичайних ситуацій є висока швидкість формування і дія

факторів ураження, що викликає необхідність прийняття цілого ряду оперативних і

попереджувальних заходів, які спрямовані на захист населення і сил ЦЗ під час ліквідації їх

наслідків. З урахуванням специфіки хімічних небезпечних надзвичайних ситуацій при

локалізації і ліквідації їх наслідків приймаються заходи, які спрямовані спочатку на

обмеження і призупинення викиду (виливу) НХР, локалізації хімічного ураження,

попередження зараження ґрунту і джерел водозабезпечення населення.

Оповіщення населення і сил ЦЗ про факт виникнення хімічної небезпечної аварії

(катастрофи) або її передумов, а також про зараження місцевості і повітря, напрямку руху

хмари сильнодіючої отруйної речовини здійснюється з метою своєчасного прийняття заходів

захисту від хімічної дії НХР.

Оповіщення про факт аварії повинно передаватися у всі населенні пункти і на об'єкти

господарської діяльності, що знаходяться на шляху руху хмари НХР і в межах площі, що

обмежена радіусом, який дорівнює максимальній можливій глибині розповсюдження хмари

НХР при даних метеорологічних умовах.

Після отримання оповіщення про аварію на об'єкті з НХР приводяться в готовність до

використання засоби індивідуального і колективного захисту, а в ряді випадків можуть

проводитися підготовчі заходи до проведення тимчасової евакуації (відселення) населення і

особового складу сил ЦЗ.

Головний спосіб оповіщення населення про дії при виникненні надзвичайних ситуацій -

це передача повідомлення по мережам провідного мовлення (через квартирні і зовнішні

гучномовці), а також через місцеві радіомовні станції і телебачення. Для притягнення уваги

населення в екстремальних ситуаціях перед передачею інформації включаються сирени, а


Сирени і переривисті гудки інших сигнальних засобів означають сигнал

цивільного захисту» УВАГА ВСІМ!».

Почувши такий сигнал, негайно треба включити гучномовець, радіоприймач або

телевізор і слухати повідомлення управління (відділу, штабу ЦЗ) з питань надзвичайних

ситуацій та цивільного захисту населення області (міста обласного підпорядкування,

сільського району або у окремих випадках хімічно небезпечного об'єкту).

101

Інформація передається протягом 5 хвилин після подачі звукових сигналів (сирени,

гудки і т.д.).

Вислухавши це повідомлення управління (відділу, штабу ЦЗ) з питань НС та ЦЗН,

кожний повинен діяти без паніки і метушні у відповідності з отриманими вказівками.

Повідомлення управління (відділу) з питань НС та ЦЗН, включає: місце і час

виникнення НС; розміри та масштаби НС; час початку та тривалість дії факторів ураження;

територія (райони, масиви, вулиці, будинки і т. д.), яка попадає в осередки (зони) ураження;

порядок дій при НС; інша інформація.

Для своєчасного оповіщення про виникнення безпосередньої небезпеки ураження НХР

і негайного прийняття населенням і силами ЦЗ заходів щодо захисту подається сигнал

«ХІМІЧНА НЕБЕЗПЕКА (ТРИВОГА)». При цьому населення і сили ЦЗ інформуються, яким

НХР заражена атмосфера, і які необхідно виконати рекомендації з захисту.

По цьому сигналу особовий склад сил ЦЗ і населення відразу використовують засоби

індивідуального захисту або укриваються в сховищах. В приміщеннях вентиляційні системи

без фільтрів виключаються або переводяться на режим внутрішньої циркуляції повітря, а

системи з фільтрами включаються.

Системи оповіщення включають: систему оповіщення і персонал, що обслуговує її.

Оповіщення про загрозу виникнення або факт аварії здійснюється диспетчерами,

операторами і черговими хімічно небезпечних об'єктів.

Отримавши інформацію про викид в атмосферу сильнодіючих отруйних речовин,

глибину і час розповсюдження отруйної хмари та про небезпеку хімічного зараження,

необхідно надіти засоби індивідуального захисту органів дихання, найпростіші засоби

захисту шкіри (плащі, накидки) і покинути район аварії.

Якщо відсутні засоби індивідуального захисту і вийти з району аварії неможливо:

залишайтесь у приміщенні, увімкніть гучномовець місцевого радіомовлення

(радіоприймач, телевізор);

чекайте повідомлень управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та

цивільного захисту населення області (міста, району або НЦЗ об'єкту)

щільно закрийте вікна і двері, димоходи, вентиляційні віддушини (люки)

вхідні двері завісьте шторою, використовуючи ковдри і будь-які щільні тканини

заклейте щілини у вікнах і стики рам плівкою, лейкопластиром або звичайним

папером від проникнення в приміщення пару (аерозолів) сильнодіючих отруйних речовин.

Залишаючи робоче місце, квартиру (будинок):

виключіть джерела електроенергії

візьміть з собою особисті документи, необхідні речі

надіньте протигаз або ватяну марлеву пов'язку, накидку або плащ, гумові чоботи

виходьте із зони хімічного зараження в сторону, яка перпендикулярна напрямку вітру

обходьте переходи через тунелі, яри, лощини - в низьких місцях може бути висока

концентрація сильнодіючих отруйних речовин.

Почувши розпорядження про евакуацію, будьте уважні до вказівок управління

(відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста,

району або НЦЗ суб’єкта господарської діяльності) і ретельно виконуйте їх.

При евакуації транспортом уточніть час і місце посадки. Не запізнюйтесь і не

приходьте раніше призначеного строку. Попередьте про евакуацію і від'їзд сусідів.

При виході із зони зараження, зніміть верхній одяг і провітріть його на вулиці,

прийміть душ, умийтесь з милом, ретельно вимийте очі і прополощіть рот.

Тимчасова евакуація (відселення) населення (особового складу сил ЦЗ) передбачає їх

вивіз (вивід) із району хімічного зараження (можливого району хімічного зараження) з

метою виключення або зменшення ступеню ураження.

Найбільш ефективна тимчасова евакуація (відселення) населення, яка може бути проведена

до підходу первинної хмари сильнодіючої отруйної речовини.

102

Однак після проходу первинної хмари НХР при негативній хімічній обстановці, що

складається, повинна проводитися організація евакуації населення або забезпечення його

захисту з використанням засобів індивідуального захисту.

При організації укриття населення і особового складу сил ЦЗ в сховищах (укриттях),

розташованих, як правило, в підвалах та заглиблених приміщеннях, треба враховувати, що

більшість НХР важче за повітря і можуть накопичуватися в низьких місцях і затікати в

підвальні і заглибленні приміщення. Крім того, ряд сильнодіючих отруйних речовин не

затримується фільтрами фільтровентиляційних установок сховищ. В таких випадках

сховища (укриття) можуть використовуватися тільки в режимі повної ізоляції.

При користуванні укриттям (підвалом, перекритою щілиною і т.д.) не варто забувати,

що воно може служити захистом від попадання на шкірні покрови й одяг краплиннорідких

ОР, але не захищає від парів або аерозолів отруйних речовин, що знаходяться в повітрі. При

перебуванні в таких укриттях обов'язково треба використовувати протигази.

Знаходитися в сховищі (укритті) необхідно до одержання розпорядження на вихід із

нього. Коли таке розпорядження надійде, необхідно надіти всі необхідні засоби

індивідуального захисту (особам, що знаходяться в сховищах, надіти протигази і засоби

захисту шкіри; особам, що знаходяться в укриттях, - засоби захисту шкіри) і покинути

спорудження, щоб вийти за межі осередку ураження.

Виходити з осередку хімічної зараження потрібно по напрямках, позначеним

спеціальними покажчиками або показаними постами ЦЗ (поліції). Якщо немає ні покажчиків,

ні постів, то рухатися необхідно в одну зі сторін, перпендикулярну напрямку вітру. На

зараженій отруйними речовинами території варто рухатися швидко, але не бігти і не

піднімати пилюку. На ній не можна притулятися до будинків і доторкатися до навколишніх

предметів (вони можуть бути заражені). Не варто наступати на видимі краплі і мазки ОР.

На зараженій території забороняється знімати протигази й інші засоби захисту. У тих

випадках, коли невідомо, заражена місцевість або немає, краще діяти так, мовби вона

заражена.

Особлива обережність повинна виявлятися при прямуванні по зараженій території

через парки, сади, городи і поля. На листах і гілках рослин можуть знаходитися осілі краплі

сильнодіючих отруйних речовин (бойових отруйних речовин), при доторку до них можна

заразити одяг і взуття, що може призвести до зараження.

По можливості варто уникати прямування ярами і лощинами, через луки і болота; у цих

місцях можливий тривалий застій парів ОР (сильнодіючих отруйних речовин). У містах пари

отруйних речовин можуть застоюватися в замкнутих кварталах, парках, а також у під'їздах і

на горищах будинків. Заражена хмара в місті поширюється на найбільші відстані по вулицях,

тунелям, трубопроводам.

У випадку виявлення після хімічного зараження або під час прямування по зараженій

території крапель або мазків отруйних речовин на шкірних покровах, одягу, взуття або

засобах індивідуального захисту необхідно, негайно зняти їх тампонами з марлі (вата) і

уражені місця опрацювати, розчином із протихімічного пакета.

Якщо пакета немає, краплі (мазки) ОР можна зняти тампонами з паперу або дрантя,

носовою хусткою. Тільки з'явиться ознак зараження ОР нервово-паралітичного типу варто

прийняти антидот (засіб при отруєнні ФОР із гнізда № 2 аптечки АІ-2) і заражені місця

опрацювати шляхом ретельного промивання теплою водою з милом.

Після виходу з осередку хімічної поразки обов'язково проводиться повна санітарна

обробка, вона проводиться по можливості найближчим часом. Якщо неможливо швидко

пройти її, спочатку проводяться часткова дегазація, а після санітарна обробка.

Інформацію про аварії і про те, що необхідно робити в кожному конкретному випадку,

ви отримаєте із повідомлення, яке передається управлінням (відділом) з питань

надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення області (міста, району) через

радіотрансляційну мережу (телебачення) або через гучномовний зв'язок служби охорони

громадського порядку (міліція).

103

! Небезпечна зона аварії (катастрофи) на транспорті по периметру огороджується

спеціальними знаками. Наближатися до цієї зони і входити до неї категорично

заборонено. Якщо ви не змогли покинути приміщення до підходу отруйної хмари, залишайтесь у

приміщенні, зробіть герметизацію вікон, дверей, вентиляційних отворів, використовуйте

найпростіші засоби захисту (ватно-марлеву пов'язку, маску із тканини, рушник тощо),

змочені водою.

Про можливість повернення до місця проживання (роботи) вас повідомлять після

ліквідації наслідків аварійної ситуації з використанням засобів масової інформації.

9.3. Дегазація приміщень, особистих речей, одягу. Невідкладна та домедична допомога

ураженому

При частковій дегазації і дезінфекції з використанням дегазаційних комплектів

насамперед оброблюються ті частини і поверхні техніки і транспорту, з якими необхідний

контакт при виконанні роботи (поставленої задачі).

Повна дегазація складається з повного обеззаражування або видалення з всієї поверхні

техніки і транспорту отруйних речовин шляхом протирання заражених поверхонь розчинами

для дегазації; при відсутності їх можуть бути використані розчинники і розчини для

дезактивації. Для протирання використовуються щітки дегазаційних машин, комплектів і

приборів або мотлох (клоччя).

Засоби обеззаражування техніки і транспорту: авторозливальна станція АРС-12У

(АРС-14), комплекти ДК-4, ЩК-1, ДК-3; комунальна, сільськогосподарська, дорожня і

будівельна техніка, що здібна для використання при виконанні робіт з обеззаражування.

Авторозливальна станція призначена для дезактивації, дегазації і дезінфекції техніки і

транспорту, дегазації і дезінфекції території рідкими розчинами, транспортування і

тимчасового зберігання рідин, спорядження рідинами оболонок, перекачування рідин з одної

тари в іншу.

АРС-12У представляє собою автомобіль ЗІЛ-157, на якому змонтовано спеціальне

обладнання, а станція АРС-14 змонтована на шасі автомобіля ЗІЛ-131.

Автомобільний комплект спеціальної обробки ДК-4 призначається для дезактивації,

дегазації і дезінфекції автомобільної техніки і включає: газорідинний прилад, комплект для

дегазації озброєння і обмундирування (ИДС-С), чотири індивідуальні протихімічні пакети,

порошок для дезактивації СФ-2 (СФ-2У), ЗІП і деталі кріплення, ящик для укладки і

транспортування комплекту.

Індивідуальний комплект для спеціальної обробки автотракторної техніки ІДК-1 призначається для дезактивації, дегазації і дезінфекції автотракторної техніки з

використанням стисненого повітря від компресору автомобіля. Всі частини комплекту

вкладаються в сумку з бавовняно-паперової тканини.

Комплект пристосувань до автомобільних водо, мастило - і паливозаправників ДКЗ

призначається для дезактивації, дегазації і дезінфекції автотракторної техніки з

використанням авто-паливозаправника АТЗ-3-157у механізованої автоцистерни АЦМ-4-150

або водомастилозаправника ВМЗ-ЗІЛ-157 (комплект до ВМЗ може бути використаний також

для миття особового складу). Обробка автотракторної техніки за допомогою комплекту ДКЗ

може виконуватися бензином, гасом, дизельним паливом, водою або розчином для

дезактивації.

Поливальна мийна машина ПМ-130 може використовуватися для дезактивації,

дегазації і дезінфекції території, споруд і техніки. В обладнанні ПМ-130 для цього є три

насадки, два пожежних рукава з брандспойтами і обладнання для очищення від снігу.

Пункт спеціальної обробки ПуСО призначається для проведення повної санітарної

обробки особового складу і населення, повної дезактивації, дегазації і дезінфекції озброєння,

техніки, дезактивації і дезінфекції обмундирування, одягу, взуття і засобів захисту.

104

Розгортається на незараженій місцевості близько або безпосередньо в районі дій сил ЦЗ, що

підлягають спеціальній обробці.

Станція знезаражування транспорту СОТ створюється для проведення повного

знезаражування техніки і автотранспорту невоєнізованих формувань ЦЗ. СОТ формується на

базі автомобільних колон, гаражів, міських автогосподарств, станцій технічного

обслужування автомобілів, мийних відділень трамвайних і тролейбусних депо.

Можливості СОТ: по дегазації протиранням змоченим мотлохом - 60 од. (з розрахунку

роботи 20 годин за добу).

Дегазація одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту здійснюється кип’ятінням,

паро-аміачною сумішшю, пранням і провітрюванням.

Дегазація кип’ятінням проводиться в бучильних установках У-4М або інших

ємностях для верхнього одягу, шерстяного одягу і головних уборів з штучного хутра (шубно-

хутрові і шкіряні вироби цим способом проводити дегазацію не можливо).

Дегазація способом прання основана на розкладі і змиванні отруйних речовин

водяними розчинами миючих засобів при високих температурах. Дегазації пранням

піддаються вироби з бавовняно-паперових тканин, а також ватний одяг. В якості миючого

розчину використовується 0,3 %-ий водяний розчин порошку СФ-2У (СФ-2).

Дегазація провітрюванням (природна дегазація) може бути використана для всіх

видів одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту, особливо в випадках їх зараження

отруйними речовинами. Вона проводиться при наявності часу і при відсутності інших

засобів дегазації. Дегазація провітрюванням найбільш швидко проходить в літніх умовах при

температурі 18-25 °С.

Для дегазації і дезінфекції бавовняно-паперового одягу, індивідуальних засобів захисту

і брезентів, а також предметів домашнього побуту призначена бучильна установка БУ-4М.

Станція знезаражування одягу СОО створюються на базі механічних пралень, пралень

самообслуговування, фабрик і ательє хімчисток, дезінфекційних відділень бань і санітарних

пропускників. Призначаються для знезаражування одягу і індивідуальних засобів захисту,

заражених радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами.

Розчин для дегазації № 1 представляє собою 5%-ий розчин гексахлормеламіну (ДТ-6)

або 10%-ий розчин дихлораміну (ДТ-2, ДГХ-2) в дихлоретану і призначається для дегазації

V-газів, отруйних речовин типу іприт і для дезинфекції. Температура замерзання розчину -

35 °С.

Розчин для дегазації № 2-ащ представляє собою водний розчин 2% їдкого натру, 5%

моноетаноламіну і 20% аміаку і призначається для дегазації отруйних речовин типу зоман.

Температура замерзання розчину - 40 °С.

Розчин для дегазації № 2-бщ представляє собою водний розчин 10% їдкого натру і

25% моноетаноламіну; призначається для дегазації отруйних речовин типу зоман.

Температура замерзання розчину - 30 °С,

При відсутності розчинів для дегазації № 2-ащ і № 2-бщ для дегазації озброєння і

техніки, які заражені отруйними речовинами типу зоман, може використовуватися 20-25%-

ий водяний розчин аміаку або 5-10%-ий водяний розчин їдкого натру.

Водяна суспензія ДТС ГК використовується в дегазаційних машинах і комплектах для

дегазації озброєння і техніки, які заражені V-газами і іпритом.

Водяні кашки ДТС ГК і хлорного вапна використовуються для дегазації і дезінфекції

грубих металевих, гумових і дерев'яних виробів.

Для дегазації отруйних речовин можуть бути використані розчинники: дихлоретан,

бензин, гас, дизельне паливо і спирт, а також 0,3% водяні розчини миючих порошків СФ-2У,

«ДОН», «ЕРА» і інші. Всі вказані розчинники і розчини не знищують отруйні речовини, а

тільки сприяють змиванню їх з зараженої поверхні.

При виході із зони зараження засоби індивідуального захисту можуть зніматися. При

цьому знімання їх без попередньої дегазації може здійснюватися при роботі з високо

летючими сильнодіючими отруйними речовинами (хлором, аміаком, ціанистим воднем і

т.д.). Після закінчення перерви засоби захисту можуть використовуватися без їх заміни.

105

При роботі зі НХР, що володіють проміжною або низькою летучістю, засоби захисту

шкіри повинні піддаватися дегазації (нейтралізації) на людях.

Після виконання задачі засоби захисту обробляються розчинами для дегазації

(нейтралізації). Після перевірки їх справності і просихання вони направляються для

наступного використання за прямим призначенням.

Приймати харчі, пити воду, палити в зоні зараження сильнодіючими отруйними

речовинами категорично заборонено, так як це може привести до непередбачених

наслідків.

Після проведення робіт з дегазації особовий склад повинен пройти медичний огляд

персоналом медичного пункту.

Потерпілим в зоні зараження або в районі хімічної небезпечної ситуації надається

домедична допомогаі приймаються заходи щодо негайної евакуації потерпілих в лікарняні

установи.

В основу організації медичної допомоги при небезпечних хімічних надзвичайних

ситуаціях передбачена двоетапна система медичного евакуаційного забезпечення:

перша домедична і перша лікарняна допомога, що надається безпосередньо в районі

аварії (катастрофи) і осередку хімічного зараження,

спеціалізована допомога і стаціонарне лікування, що організовані за межами

хімічного зараження.

Домедична допомога особам, які потерпіли від НХР і отримали травми, надається

безпосередньо на місці ураження (отримання травми). Це досягається двома шляхами:

по-перше, самі потерпілі надають само- і взаємодопомогу;

по-друге, до рятувальних робіт негайно залучаються медичні підрозділи (санітарні

дружини, санітарні пости і медичні підрозділи суб`єктів господарської дальності.

Потерпілі евакуйовуються з району аварії і зони зараження незалежно від важкості

ураження. Важко уражених супроводжує медичний персонал, для чого формуються бригади

супроводу. Всі пораненні і хворі доставляються в лікувальні заклади (клініки, лікарні,

госпіталі і т.д.).

Головна вимога до організації домедичної допомоги - надати її максимальній

кількості потерпілих в короткі строки і доставити їх в лікарняні заклади. При цьому

легкопоранені можуть евакуйовуватися невеликими групами пішим порядком потерпілі, які

знаходяться у важкому стані, вивозяться транспортом. Для перевезення потерпілих

використовують санітарний транспорт і тільки в окремих випадках допускається

використання транспортних засобів загального користування. Неправильне транспортування

може стати небезпечним ускладненням для потерпілих. Ось чому автомобілі, що призначенні

для перевезення потерпілих, повинні мати відповідне санітарне обладнання.

Для евакуації потерпілих встановлені окремі правила. В першу чергу на транспорт

завантажуються важко уражені, потім уражені середньої важкості, останніми - легко

уражені. Інфекційні хворі і потерпілі з різко вираженими признаками психічного розладу

перевозяться окремо.

На другому етапі надання медичної допомоги виконується в лікувальних закладах.

Загальні принципи надання медичної та домедичної допомоги при отруєннях НХР

включають:

припинення дії отрути на організм людини;

виведення отрути, яка всмокталася в організм людини;

знешкодження отрути в організмі за допомогою медикаментозних засобів;

усунення деяких проявів отруєння організму людини, що викликані дією отрути.

При наданні додопомоги особам, що одержали зараження отруйними речовинами, все

вирішує чинник часу. На ураженого, що знаходиться в зоні зараження отруйними

речовинами, треба негайно надіти протигаз, попередньо обробити рідиною з індивідуального

протихімічного пакета поверхню обличчя (при попаданні на нього ОР). У випадку попадання

отруйних речовин на відкриті ділянки тіла або одяг ураженого терміново проводиться

106

дегазація цих ділянок. Потім ураженого при можливості швидко евакуювати із зараженої

території.

При ураженні отруйними речовинами нервово-паралітичного типу (V-гази, зарин,

зоман) та появі симптомів отруєння (звуження зіниць або утруднений подих, задуха,

судороги й ін.) - ураженому, крім того, вводять антидот за допомогою шприц-тюбика або

шляхом прийому таблетки з пеналу червоного кольору, що знаходиться в аптечці АІ-2

(гніздо № 2).

Шприц-тюбик підготовляють і використовують так. Спочатку загвинчують до упору

ковпачок, що закриває голку шприца, тим самим проколюють внутрішню плівку тюбика;

потім виймають ковпачок із голки, тримаючи її вгору. Голку шприца вводять колючим

прямуванням у м’яз сідниці, стегна або плеча з зовнішньої сторони (у термінових випадках

голку можна вводити в м’яз, проколюючи одяг), видавлюють весь вміст тюбика і виймають

голку з м’язу.

При припиненні дихання ураженому отруйними речовинами роблять штучне дихання.

Ураженим синильною кислотою в якості антидота дають амілнітрит. Для цього,

відламавши в ампулі з антидотом - головку, закладають ампулу під шолом-маску (маску)

протигаза ураженому. При припиненні дихання ураженому роблять штучне дихання і потім

дають дихати амілнітрит.

При ураженні шкіри крапельно-рідкими отруйними речовинами або при їх попаданні

на одяг негайно проводять дегазацію і часткову санітарну обробку за допомогою

індивідуального протихімічного пакета. Ділянки шкіри, які заражені отруйними речовинами,

після опрацювання змащують розчином йодної настойки.

Уражених отруйними речовинами задушливої дії треба тепліше укрити і швидко

доставити в медичний заклад. Штучне дихання таким ураженим робити не можна.

Домедична допомога при ураженні отруйними речовинами сльозоточивої дії полягає в

ретельному промиванні ураженому очей чистою водою; якщо різь в очах не припиняється,

ураженого варто направити в медичний заклад. Промивання очей, природно, здійснюється

поза зоною зараження, коли можна буде зняти протигаз.

При отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами (НХР) необхідно діяти у

відповідності до вимог аварійних карток на ці хімічно небезпечні речовини.

ТЕМА 10. ПРОФІЛАКТИКА ОТРУЄНЬ НЕДОБРОЯКІСНИМИ ХАРЧОВИМИ

ПРОДУКТАМИ ТА ГРИБАМИ

При вживанні недоброякісних продуктів харчування і води, особливо при вживанні

останніх без перевірки їх якості, людина може отримати ураження радіонуклідами (стронцій-

90 і цезій-137 та іншими), отруєння сільськогосподарськими і побутовими отрутохімікатами

(зооцидами, пестицидами, хлорорганічними пестицидами, отрутохімікатами, інсектицидами)

промисловими отрутами, отрутами тваринного і рослинного походження, біологічними

засобами.

Харчові продукти, що знаходяться в осередках зараження, при зберіганні на відкритих

майданчиках і у не герметичних приміщеннях піддаються небезпеці зараження

радіоактивними і хімічними речовинами та збудниками інфекційних хвороб, перш за все, не

упаковані в тару або не герметично запаковані. Щоб зберегти від зараження продукти

харчування, фураж і воду, необхідно перш за все максимально ізолювати їх від зовнішнього

середовища.

У домашніх умовах основним засобом захисту продуктів харчування і запасів води від

зараження є: герметизація квартир, будинків, комор, зберігання продуктів у герметичній тарі

або упаковці із захисних матеріалів (вищої, першої і другої категорії):

герметично закрита металева, скляна тара і деякі види дерев'яної і полімерної тари

(фляги з гумовою кільцевою прокладкою;

діжки сталеві зварювальні і дерев'яні заливні;

107

банки для консервів, банки із кришкою, що знімається, і прокладкою із фольги, яка

прокатана;

труби алюмінієві;

банки скляні, закатані металевими кришками;

пляшки з вузькою шийкою, герметичне закриті металевими капсулами або закупорені

щільними корковими пробками і алюмінієвими ковпачками;

пакети із комбінованого матеріалу, паперу, фольги, поліетилену та інші види тари).

Вживаючи тих чи інших заходів щодо захисту продуктів, треба пам'ятати і

додержуватись правил їх зберігання. Не можна, наприклад, тримати м'ясо і рибу у мідному

та оцинкованому посуді. Це може призвести до отруєння.

Більш складним є захист продуктів харчування в умовах сільської місцевості, де в

індивідуальному користуванні знаходяться значно більші запаси, ніж у міських жителів.

Картоплю, капусту, моркву і інші овочі, м'ясні і молочні продукти треба укривати у

підготовлених льохах, коморах і сараях. Зерно, борошно та інші сипкі продукти доцільно

зберігати не в мішках, а в скринях або ящиках з щільними кришками.

Захист продовольства, харчової сировини і фуражу при зберіганні, в процесі їх

технологічної переробки, транспортування і реалізації, а також водо джерел і систем

водопостачання від радіоактивного, хімічного і бактеріологічного зараження з однією із

важливих задач цивільного захисту в усіх ланках, де практично розв'язуються ці питання.

Це обумовлюється тим, що з зараженими продуктами і водою радіоактивні, отруйні

речовини і бактеріологічні засоби можуть потрапити в організм людини і викликати

небезпечні захворювання і ураження.

Надійним способом захисту продовольства, харчової сировини і фуражу є ізоляція їх

від зовнішнього середовища шляхом герметизації сховищ і складів, застосування захисної

тари і відповідних пакувальних матеріалів. Для захисту продуктів при перевезеннях

використовуються спеціальні транспортні засоби. Для захисту сільськогосподарської

продукції і фуражу використовують герметичні складські приміщення, різну тару та

матеріали для укриття. В герметичних складах штабеля з запасами сільськогосподарською

продукцією і фуражу, що упаковані в тканинні мішки, необхідно укривати брезентом або

поліетиленовою плівкою, а в складах, що не піддаються герметизації - подвійним шаром

брезенту або поліетиленової плівки та іншої тари.

При зберіганні відкритим способом в полі сільськогосподарську продукцію, що

знаходиться в насипах, укривають брезентом, поліетиленовою плівкою або укривають

підручними матеріалами і буртують. Скирти сіна і соломи накривають брезентом, плівкою

або не кормовою соломою (шаром в 20-30 см). Для захисту сіна від біологічних аерозолів

скирти необхідно обкласти тюками соломи.

Для перевезення продукції в умовах зараження навколишнього середовища РР, ОР і БЗ

в першу чергу необхідно використовувати спеціальні транспортні засоби (зерновози,

борошно вози), а також спеціальну м'яку тару.

Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами

сільськогосподарська продукція і фураж підлягають обов'язковому знезаражуванню і

контролю ступеню зараження до відповідних допустимих величин.

Важливим і складним заходом є організація захисту води від зараження. При загрозі

виникнення надзвичайних ситуацій всі джерела води в районах розміщення населення мають

бути захищені, загерметизовані і підготовлені до роботи в умовах зараження місцевості.

Найкращим способом водопостачання є влаштування артезіанських свердловин. Вода,

що видобувається з таких свердловин, практично не заражена.

Харчові добавки - це природні або синтетичні речовини, які навмисно вводяться у

харчові продукти для придання їм заданих властивостей, але самі по собі не

використовуються у якості харчових продуктів. Використання харчових добавок може бути

направлено на поліпшення зовнішнього виду і смакових властивостей продукту, зберігання

якості продукту у процесі його зберігання або прискорення строків виготовлення харчових

108

продуктів.

Основні вимоги, які пред`являються до них - їх не шкідливість при будь-якому

тривалому вживанню цього продукту у реально добовій кількості. Харчові продукти, як

правило, повинні виготовлятися без харчових добавок.

Свинець у воді має антропогенне походження. Його склад у питній воді (за ДОСТом)

регламентовано - не більше 0,03 мг/л. Особлива небезпека свинцю складається у тому, що

він здатний накопичуватися в організмі і погано з нього виводиться.

Свинець являє собою небезпеку для людей різного віку, особливо для дітей та вагітних

наслідки накопичення свинцю пов`язані зі здатністю викликати передчасні роди у жінок,

знижувати вагу дітей при народженні, гальмувати його розумовий і фізичний розвиток.

Тривала дія свинцю може приводити до недокрів`я (анемії) із-за його можливостей

гальмувати виникнення гемоглобіну; газової слабкості; гіперактивності; агресивної

поведінки. У дорослих свинець може стимулювати захворювання гіпертонію і викликати

пониження слуху.

Головне джерело забруднення ґрунту свинцем - вихлопні гази автомобілів, які

використовують у якості палива етилований бензин (АІ-92, АІ-98). У містах з інтенсивним

рухом щільність свинцю в атмосфері в 5-12 разів перебільшує природну (0,3-0,5 мкг/мз).

Свинець випадає на поверхню ґрунту і змивається дощовою або талою водою, таким чином

проникає у водоносні горизонти, а з останніх у колодязі та мережі централізованого

забезпечення водою населених пунктів. Особливу небезпеку у цьому плані складають

відкриті водойми, які використовуються для забезпечення водою великих міст.

Засоби пониження місткості свинцю у питній воді:

для пиття і приготування їжі використовуйте тільки холодну воду, так як гаряча вода

краще вимиває свинець із сантехнічної арматури;

перед тим, як набрати воду із водопровідного крану, дайте їй декілька хвилин стекти,

особливо коли краном не користувалися декілька годин. Таким чином свинець, який

перейшов із деталей сантехнічної арматури, буде змитий;

самий ефективний спосіб пониження кількості свинцю у воді - це використання

спеціальних фільтрів із активованого вугілля, які понижують його концентрацію на 88-90%.

Цей процес називається адсорбцією.

Летучі органічні сполуки (ЛОС) є водяними домішками, які являють собою

небезпеку, коли їх концентрація досягає небезпечних рівнів. Особливість їх є важкість і

дорожнеча визначення. До них відносяться: бензол/ тетрахлористий вуглець, вінілхлорид,

толуол, діхлоретан, інші.

ЛОС попадають у питну воду в результаті антропогенної діяльності людини із-за

індустріального витікання, промислових аварій і халатності. ЛОС - це побічні продукти при

виробництві отрутохімікатів, перегонці нафта, фарби, лаків, клеїв, фарбників, парфумерних

виробів тощо. Головний шлях проникнення ЛОС у питну воду, це попадання на поверхню

фунту і досягнення водоносного шару. У значних кількостях ЛОС знаходиться у відкритих

водоймах, річках, особливо в районах розташування індустріальних зон.

ЛОС є небезпечними домішками які при тривалій дії можуть викликати

наступні захворювання:

Рак - бензол, тетрахлористий вуглець, трихлоретилен, вініл-хдорид, пентахлорфенол,

толуол, діхлорметан, хлорзаміщенні метану;

Ушкодження нирок - діхлорбензол, діхлоретан, трихлобензол;

Ушкодження нервової систем - трихлоретан, діхлоретан;

Ушкодження печінки - трихлоретан, діхлоретан, трихлорбензол.

Найбільш ефективний спосіб пониження концентрації ЛОС у воді - це використання

фільтрів на основі активованого вугілля.

Бактерії можуть попасти у питну воду різними шляхами: із грунту, з яким стикається

вода; при будівництві водопровідних мереж; через тріщина у трубах при коливаннях у них

тиску. Наявність шкідливих бактерій у воді контролюється. Так як дуже важко визначити

109

всю гаму мікроорганізмів, визначають вміст кишкової палички (е. Соlі). Якщо е. Соlі є в

питній воді, тоді мало місце забруднення. Згідно ДОСТу допускається не більше 100

бактерій на куб. мл води.

Бактерії можливо розділяти на хвороботворні (патогенні) і не патогенні. Перші із них

можуть переборювати природну захисну систему організму (імунну систему),

розмножуватися у ньому і викликати захворювання, іноді важкі.

Способи профілактики бактеріальних захворювань:

кип'ятіння води;

використання фільтрів.

Деякі фільтруючі системи складаються із подвійної системи фільтрації: механічна

фільтрація (наприклад, керамічний фільтр), фільтрація через активоване вугілля, срібло та

інші фільтруючі матеріали. На сьогодні у торговій мережі є велика кількість фільтрів для

питної вода з використанням різних фільтруючих матеріалів і всі вони мають різні показники

ефективності, ось чому треба підбирати фільтри до конкретної місцевості з урахуванням

забрудненості довкілля, особливо водоймищ, річок і підземних горизонтів води.

Хлор широко використовується для знезаражування води від бактерій, вірусів та

інших мікроорганізмів. Його використання привело до того, що такі хвороби як холера і тиф,

які легко розповсюджуються через заражену воду, сьогодні {фактично не зустрічаються у

розвинутих державах.

Хлор - це один із хімічних елементів, газоподібна речовина, якого є сильним агентом

окислення, а також сильнодіючою отруйною речовиною. Є декілька проблем, які стосуються

наявності хлору у питній воді.

По-перше, це проблема якості води. Якщо в ній надмірна кількість хлору, то він придає

їй неприємний запах і смак.

По-друге, це захворювання, які може викликати хлор. Показано, що люди, які п'ють

хлоровану воду мають ризик виникнення раку сечового пухиря більше на 21% і ризик

виникнення раку прямої кишки на 33% більше, ніж ті, які п'ють воду з невеликим вмістом

хлору.

Найбільш ефективний спосіб пониження кількості хлору у питній воді - це

використання фільтрів з активованим вугіллям, що значно понижує його концентрацію, або

фільтрів, які мають комплексний набір різних фільтруючих матеріалів, у тому числі і

активоване вугілля, що підвищує показники фільтру.

Радон - є радіоактивним елементом, який виникає при розпаду природного урану або

торію. Радон знаходиться також у сигаретному диму і в питній воді. Радон - це

безкольоровий газ, без почуттів і запаху хімічний інертний газ. Він радіоактивний і при

розпаду випускає високо енергетичні частки альфа- і бета.

У воді радон представляє подвійну небезпеку:

по-перше, від пиття води, яка може викликати появу злоякісних пухлин шлунку і

нирок;

по-друге, від вдихання повітря, куди переходить радон із води, особливо у ванній

кімнаті і на кухні.

Виявити радон у питній воді дуже важко, для цього потрібна спеціальна апаратура.

Способи пониження радону у питній воді:

кип'ятіння. При кип'ятінні води або приготуванні їжі значна кількість радону

випаровується;

найбільш ефективний спосіб пониження концентрації радону у питній воді - це

використання фільтрів на основі активованого вугілля;

вентиляція ванної кімнати і кухні;

не палити у приміщеннях. Паління у курців викликає ризик захворювання раком

легенів у 10-20 разів, ніж у звичайних людей.

Нітрати (нітрити), попадаючи в організм людини з їжею і водою, легко

всмоктуються, попадають у кров, де вступають у реакцію з гемоглобіном, окислюючи

110

молекулу заліза. Внаслідок чого виникає метгемоглобін і транспортна функція еритроциту

порушується. Ось чому, при достатньому вмісту кисню у крові, спостерігається тканинна

гіпоксія - порушення дихання клітин.

Основні симптоми: синюшність обличчя, губ, видимих слизистих оболонок, головна

біль, підвищене стомлення, пониження працездатності, задишка, серцебиття, навіть до

втрати свідомості і смерті при вираженому отруєнні.

Особливо небезпечно хронічне попадання нітратів в організм новонароджених і дітей

молодшого віку, так як тривале кисневе голодування може викликати порушення росту і

формування організму, затримання фізичного і психічного розвитку, порушення функції

серцево-судинної системи. Крім того, нітрати (нітрити) сприяють виникненню рака,

уроджених пороків розвитку, не сприятливо діють на плід. Нітрити більш токсичні, ніж

нітрати.

Джерелами нітратів в довкіллі є: природний шлях, при окисленні органічних

сполук; азотні добрива і перегній; великі сільськогосподарські комплекси; міські звалища,

транспорт і промисловість.

Джерелами попадання нітратів в організм людини є: овочі і фрукти (найбільш

інтенсивно накопичують нітрати чорна редька, буряк, салат, щавель, редис, шпинат,

петрушка, кріп та інші); м'ясні та рибні продукти (особливо у сирокопчених ковбасах);сири

(застосовують у виробництві); вода (особливо у системах забезпечення населення водою з

відкритих водойм, річок).

Понизити вміст нітратів у продуктах можливо їх кулінарним обробленням: мийкою і

вимочуванням продуктів; відварюванням; жаренням і тушкуванням овочів; дотриманням

певних правил зберігання продуктів і овочів.

Гриби - це одне з найцікавіших і найпотаємніших явищ природи, цінний харчовий

продукт, однак серед грибів багато отруйних, які можуть викликати сильні отруєння, а іноді і

смерть. Це такі гриби, як бліда поганка, мухомори, опеньки несправжні та багато інших. Для

отруєння досить з’їсти половину поганки, а смертність від неї досягає більш як у 50 %

випадків.

Розрізняють чотири групи отруєння людей грибами, у тому числі:

Перша група - отруєння грибами строчками, виявляється через 6-10 годин,

з'являється слабкість, нудота, блювота, іноді розлад шлунку.

Друга група - отруєння блідою поганкою і близькими до неї видами грибів,

виявляється через 8-24 години, раптові болі в животі, блювота, розлад шлунку, слабкість,

зниження температури, висока імовірність смертельних наслідків.

Третя група - отруєння мухоморами виявляється через 30 хвилин - 6 годин,

появляється нудота, блювота, розлад шлунку, запаморочення, марення, розширення зіниць.

Рідко наступає смерть.

Четверта група - отруєння опеньками несправжніми, жовчним і чортовим грибом та

неспецифічне отруєння їстівними грибами при неправильному приготуванні, зберіганні та

заготівлі. Відсутні загальні ознаки отруєння, яке виявляється через 30 хвилин - 2 години

розладнанням шлунково-кишкового тракту,

У хворих, що отруїлися грибами, спостерігаються такі спільні ознаки недуги: болить

усередині, розладнується шлунок, нудить, починається блювота, людина відчуває загальну

слабкість. Спостерігається також зміна зіниць. Одна стає вужчою, друга ширшою. Буває, що

іноді у хворого з'являються зорові і слухові галюцинації, конвульсії, марення. Після

збудження наступає втрата свідомості, при цьому спостерігається посмикування деяких

м'язів. Найчастіше обличчя і пальців рук.

Навіть при легкому отруєнні грибами треба негайно звернутися за медичною

допомогою чи відправити хворого до лікарні. Часто від того, як швидко буде надано медичну

допомогу, залежить життя людини. Дещо можна зробити хворому до того, як прийде лікар.

Насамперед, треба прикласти до живота і ніг грілки. Щоб не допустити активного

всмоктування отрути в організм, треба як найшвидше промити шлунок: дати випити хворому

3-4 склянки солоної води, а тоді визвати блювоту. Процедуру повторювати декілька разів.

111

Після цього рекомендується дати хворому міцного чаю, кави або молока. Але поки

прийде лікар, не годувати. І, звичайно, не можна давати хворому спиртних напоїв, оцет, бо

вони сприяють всмоктуванню отрути. Щоб установити причини отруєння, варто зберегти

рештки грибів.

Профілактика отруєння грибами:

Збирайте тільки ті гриби, які добре знаєте.

Ніколи не вживайте у їжу незнайомі гриби.

Добре знайте відміни їстівних і отруйних грибів.

Не збирайте ніяких грибів близько від залізничних і автомобільних шляхів, атомних і

теплових електростанцій, великих промислових зон.

Не робіть домашню заготівлю грибів у герметичній упаковці, що викликає

захворювання ботулізмом.

Не купуйте на базарах суміші грибів із різних їх видів у якості грибної ікри, салатів,

пирогів з грибами і інших виробів з подрібнених грибів.

Будь-яку заготівлю грибів на зберігання робіть тільки у відкритому посуді під марлею

або папером.

Обов'язково перевіряйте гриби на радіоактивність.

Сушіть тільки певні види грибів, такі як білий гриб, підосичник, підберезник, маслюк,

моховик, зморшок і трюфель білий; не користуйтеся сумнівними методами перевірки грибів

на отруйність.

При збиранні грибів необхідно дотримуватись певних правил:

Збирайте в лісі лише ті гриби, про які ви знаєте напевне, що вони їстівні.

Гриби, яких ви не знаєте чи які викликають у вас сумнів, не кладіть у їжу і не

пробуйте сирими на смак.

Ніколи не беріть і не їжте грибів, що мають біля основи ніжки подібне на бульбу

потовщення, не куштуйте їх.

Коли збираєте пластинчаті гриби, особливо сироїжки та лісові печериці, намагайтеся

брати їх цілою ніжкою, щоб не допустити помилки, про яку згадано у попередньому пункті.

Збираючи для засолювання вовнянки, чорнушки, грузді, підгрузди та інші гриби, що

мають молочний сік, обов'язково вимочіть їх і добре виполощіть у холодній воді, аби вимити

гірку шкідливу для шлунку речовину. Те саме треба зробити з валуями, сироїжками, що

мають їдкий, гіркий присмак, та із свинушками.

Ніколи не збирайте і не їжте грибів перезрілих, червивих, зіпсованих.

Не їжте сирих грибів.

Якщо ж зустрінете в лісі бліду поганку, краще знищіть її. Червоний мухомор

залишайте для лосів.

Деякі народні способи визначення отруйності грибів, якими НЕ СЛІД

КОРИСТУВАТИСЯ:

Опущена у відвар грибів срібна ложка чи срібна монета чорніє, якщо в каструлі є

отруйні гриби.

Потемніння срібних предметів залежить від хімічного впливу на срібло амінокислот, в

яких є сірка (утворюється сірчане срібло чорного кольору). Такі амінокислоти є і в їстівних

грибах, і в отруйних.

Якщо цибулина або часник, які варяться разом з грибами, буріють або синіють, серед

їстівних є отруйні гриби.

Побуріння чи почорніння цибулі і часнику можуть викликати як отруйні, так і не

отруйні гриби.

Отруйні гриби обов'язково викликають скисання молока. Молоко скисає від наявності

ферменту типу пепсин і органічних кислот, які можуть бути як в їстівних грибах, так і в

отруйних.

112

Личинки комах, слимаки не їдять отруйних грибів. Личинки і слимаки поїдають і

отруйні, і їстівні гриби.

Отруйні гриби обов'язково мають неприємний запах, а їстівні - приємний.

Бліда поганка пахне майже так, як і печериця.

ТЕМА 11. ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ. ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕЯКИХ

ЗБУДЖУВАЧІВ.

Інфекційні хвороби людей - це захворюваність хвороботворними мікроорганізмами

(бактеріями, вірусами, рикетсіями, грибками) та виробленими ними токсинами і яка

передається від хворої людини або тварини здоровій людині. Характерними інфекційними

захворюваннями є: чума, туляремія, бруцельоз, сибірська виразка, холера, ботулізм,

натуральна віспа, сап, орнітоз, висипний тиф, енцифаломіоліт, жовта лихоманка, кишкові та

ряд інших захворювань, у тому числі грип.

Бактерії можна розглядати під мікроскопом. Вони розмножуються простим поділом. У

сприятливих умовах через кожні 30 хвилин виникають з однієї клітини 2 самостійні. Під

дією прямих променів сонця дезінфікуючих речовин і температури більш ніж 60 градусів

бактерії гинуть. До низьких температур малочутливі. Деякі види бактерій (збудники сибірки,

газової гангрени, правця) можуть утворювати поза організмом людини чи тварини спори, які

дуже стійкі і зберігаються десятки років. Бактерії виділяють токсини, а деякі з них у

невеликих кількостях можуть спричинити загибель людини чи тварини.

Грибки - це одне, або багатоклітинні організми, які відрізняються від бактерій

складнішою будовою. Розмножуються простим поділом, спороутворенням, брунькуванням і

статевим шляхом. Спори грибків стійкі до висушування, дії променів сонця і дезінфікуючих

засобів. Захворювання, які виникають внаслідок дії грибків, характеризуються ураженням

внутрішніх органів, важким і затяжним протіканням. Це такі важкі інфекційні захворювання

людей, як: кокцидіодемікоз, гістоплазмоз та інші мікози.

Рикетсії є однією із груп бактеріоподібних організмів, що паразитують в клітинах

живої тварини. Розмножуються поперечним бінарним діленням. Не утворюють спор,

достатньо стійкі до висушування, заморожування і дії відносно високих температур до 50

градусів. Рикетсії є причиною захворювання людей висипним тифом, Ку-лихоманки та

інших.

Віруси - це велика група біологічних агентів, які не мають клітинної структури.

Розвиваються і розмножуються тільки у живих клітинах, використовуючи для цього їх

біосинтетичний апарат. Вони легко переносять низькі температури та температури до 60

градусів, але погано - висихання, ультрафіолетове випромінювання та дію дезінфікуючих

засобів: формаліну, хлораміну та інших.

Патогенні віруси є причиною багатьох важких і небезпечних захворювань людей,

тварин та рослин. До них відносяться: віспа, ящур, тропічні пропасниці та інші.

Епідемічним процесом називають процес виникнення і розповсюдження інфекційних

захворювань серед людей і який представляє собою неперервну ланцюгову послідовність

виникнення однорідних інфекційних захворювань людей. Він виявляється в формі

епідемічної і екзотичної захворюваності.

Епідемічна захворюваність або ендемія - це постійна реєстрація на визначеній території

захворюваності, яка властива даній місцевості. Екзотична захворюваність відмічається при

завозі збудників на територію, яка вільна від даної інфекційної хвороби. Епідемічним

вибухом називають обмежений за часом і на визначеній території різкий підйом

захворюваності, яка пов'язана з одночасним зараженням людей.

Захворюваність визначається відношенням числа захворювань за певний відрізок часу

до числа жителів даного району, міста в той самий період.

Смертність - це число смертей від даного захворювання, яке визначено коефіцієнтом

на 100 тисяч, 10 тисяч і 1000 чоловік, що охоплені епідемічним спостереженням.

113

Шляхи передачі збудника - це визначені елементи навколишнього середовища або їх

комбінації, які забезпечують перенос збудника від джерела до оточуючих людей в

конкретних епідемічних умовах. Основні шляхи передачі збудників інфекційних

небезпечних захворювань людей і сільськогосподарських тварин: повітряно-крапельний,

харчовий, водяний, трансмісійний, контактний.

Всі інфекційні захворювання людей розділяються на 4 групи:

кишкові інфекції,

інфекції дихальних шляхів,

кров'яні інфекції,

інфекції зовнішніх покровів.

Характеристика деяких збудників інфекційних захворювань людей

Най

мен

уван

ня

захворю

ван

ня

Способи і шляхи

розповсюдження збудників

Стійкість в

навколишньо

му

середовищі

Інкубаційний

період

Неб

езп

ека

хворого

Кар

анти

н д

іб

Стр

оки

об

сервац

ії,

діб

В звичайних

природних

умовах

При

аварії

Мін

імал

ьн

ий

Сер

едн

ій

Мак

сим

альн

и

й

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Чум

а

Перенесення

блохами,

зараження

крапельним

способом через

слизисті і

пошкоджену

шкіру

У в

ид

і ае

розо

лі

в

крап

ельн

ій р

ідкій

і

пи

льн

ій ф

азі.

Пал

ички

чум

и з

бер

ігає

жи

ттєд

іяльн

ість

в в

од

і

до 3

0 д

іб, н

а п

овер

хн

і

хліб

а і

овочів

– д

екіл

ька

тиж

нів

, в м

олоц

і д

о 3

міс

яц

ів, н

а зе

млі

до 2

міс

яц

ів.

Дек

ілька

год

ин

1-2

діб 6 діб

Над

зви

чай

но в

исо

ка

6

Тул

яр

емія

Через

пошкодження

шкіри або

слизисту

оболонку очей,

при вдихувані

зараженої пилі,

при уживанні

зараженої води

або харчів, при

укусах

комахами або

кліщів.

У в

ид

і ае

розо

лі

та з

араж

енн

я

повіт

ря, вод

и і

хар

чови

х

прод

укті

в.

В в

од

і зб

еріг

аєть

ся д

о 9

0 д

іб, в

зволож

еном

у ґ

рун

ті б

ільш

е 30

діб

, н

а хар

чови

х п

род

укта

х д

о

10 д

іб. Д

об

ре

пер

еноси

ть н

изк

у

тем

пер

атуру.

Декіл

ька

годин

2-3

діб

21

доба

Не

неб

езп

ечн

ий

Не

вст

ановлю

ється

-

Ор

ніт

оз

При диханні

зараженим

повітрям.

При

заражені

повітря

аерозолем

.

У

висушеному

стані вірус

може

зберігатися до

9 місяців

5 діб 8-15

діб

25

діб

Неб

езп

ечн

ий

Вст

ановлю

єтьс

я

-

114

Най

мен

уван

ня

захворю

ван

ня

Способи і шляхи

розповсюдження збудників

Стійкість в

навколишньо

му

середовищі

Інкубаційний

період

Неб

езп

ека

хворого

Кар

анти

н д

іб

Стр

оки

об

сервац

ії,

діб

В звичайних

природних

умовах

При

аварії

Мін

імал

ьн

ий

Сер

едн

ій

Мак

сим

альн

и

й

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Ботул

ізм

Через рот при

вживанні

заражених

харчових

продуктів і

води.

У виді

аерозолі Б

акте

рії

боту

ліз

му у

довкіл

лі

створю

ють

сп

ори

, які

маю

ть

вел

ики

й с

туп

інь с

тій

кост

і.

Токси

н, щ

о п

ерев

еден

ий

в

порош

ок з

бер

ігає

ться

три

вал

ий

час

2 год. 1

доба

10

діб

Не

неб

езп

ечн

ий

Не

вст

ановлю

ється

2

Особливістю біологічних небезпечних засобів ураження людей, сільськогосподарських

тварин і рослин є: можливість визвати масові інфекційні захворювання, епідемічне їх

розповсюдження, наявність інкубаційного (скритого) терміну захворювань, важкість

індикації бактеріальних небезпечних засобів і довге зберігання в навколишньому

природному середовищі, можливість ураження великої кількості людей і тварин, а також

території, велика важкість діагностики цих захворювань, які можуть бути при комбінованій

дії, психічна дія на людину.

ТЕМА 12. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НАСЕЛЕННЯ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ІЗОЛЯЦІЙНО-

ОБМЕЖУВАЛЬНИХ ЗАХОДІВ.

Поки існує загроза застосування хімічної і бактеріологічної зброї та природні осередки

інфекційних захворювань, необхідно чітко знати способи і методи захисту населення.

Осередком інфекційних захворювань називається територія, заражена

хвороботворними збудниками і яка є джерелом розповсюдження інфекційних захворювань:

іноді її просто називають осередком епідемічного зараження.

Особливістю інфекційних хвороб є перш за все їх зараження, тобто, можливість

передачі хвороби від хворої людини або тварини до здорової.

Захворювання настає не одразу, а після прихованого (інкубаційного) періоду, який

може тривати протягом декількох днів, тижнів, а іноді і місяців, в залежності від збудника

інфекційних захворювань. Збудника інфекційних захворювань можна визначити лише за

допомогою спеціальних лабораторних методів дослідження і за допомогою аналізу

відібраних проб, що, зрозуміло, ускладнює своєчасне вжиття заходів. Але, якщо

підтвердився факт появи інфекційного збудника, то негайно оголошується карантин.

Карантин - система тимчасових організаційних, режимних, обмежувальних,

адміністративних, господарських, санітарних, епідемічних, гігієнічних, лікувальних, і

профілактичних заходів, які спрямовані на попередження розповсюдження інфекційної

хвороби і забезпечення локалізації епідемічного, епізоотичного або епіфіотичних осередків і

наступну їх ліквідацію.

115

Мета карантину - повна ізоляція осередку ураження і ліквідація в ньому інфекційних

захворювань, що виникли. Карантин може оголошуватися з метою попередження

інфекційних захворювань, коли збудник не встановлений, але є характерні ознаки

захворювання,

При оголошенні карантину проводяться наступні заходи:

На зовнішніх межах зони карантину встановлюється охорона, організовується

комендантська служба і патрулювання.

В населених пунктах і на об'єктах організовується місцева (внутрішня) комендантська

служба, здійснюється охорона інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передавальних

пунктів тощо.

Із районів карантину вихід людей, вивіз тварин та майна забороняється. Виїзд на

заражену територію дозволяється начальниками цивільного захисту лише спеціальним

формуванням і видам транспорту.

Транзитний проїзд транспорту через осередки ураження забороняється (винятком

може бути лише залізничний транспорт).

Об'єкти господарської діяльності, що продовжують свою діяльність, переходять на

особливий режим роботи, із суворим дотриманням протиепідемічних вимог. Робітники зміни

розподіляються на окремі групи (якомога меншими за складом), контакт між ними

скорочується до мінімуму. Харчування і відпочинок робітників і службовців організується за

групами у спеціально відведених для цього приміщеннях. Припиняється робота всіх

навчальних .закладів, видовищних закладів, ринків і базарів.

Населення в зоні карантину розподіляється на дрібні групи, йому не дозволяється без

крайньої потреби виходити із своїх будинків або квартир. Продукти харчування, вода і

предмети першої необхідності доставляються спеціальними командами. При необхідності

виконання термінових робіт поза будівлею люди повинні бути обов'язково у засобах

індивідуального захисту.

Робота магазинів, майстерень, побутових установ може бути відновлена лише після

встановлення виду застосованих збудників, виявлення епідеміологічної ситуації у тому

випадку, коли не потребується суворих режимних заходів одразу ж після закінчення

дезінфекції зовнішнього середовища і санітарної обробки населення.

В осередку інфекційних захворювань всі робітники і службовці підприємств і установ

повинні вживати наступних заходів особистої безпеки:

носити захисні маски;

додержуватись елементарних правил особистої гігієни на роботі і вдома;

не вживати неперевірені або заражені продукти харчування і воду;

не палити на зараженій території;

при появі нездужання або кволості негайно звертатися до начальника цеху, санпосту

або прикріпленої санітарної дружини.

Населення в осередку інфекційного захворювання проводить дезінфекцію своїх

квартир, знезараження води і продуктів харчування, миється в домашніх умовах, змінює

одяг, стежить за своїм самопочуттям і при найменшому нездужанні (температура, простуда,

понос) негайно викликає до себе лікаря по телефону, через прикріплену санітарну дружину

або санітарного уповноваженого по будинку.

За умов карантину обов'язково передбачається проведення екстреної профілактики,

посиленого епідеміологічного нагляду за населенням (подвірні обходи, ранні виявлення,

ізоляція і госпіталізація інфекційних хворих, посилений медичний контроль за виконанням

санітарно-гігієнічних заходів, санітарної обробки і дезінфекції, а також профілактичних

щеплень). Таке лікування організує медичний персонал, закріплений до об'єктів, дільничні

медичні працівники, а також особовий склад медичних формувань. За кожною санітарною

дружиною закріплюється частина вулиці, квартал, будинок чи цех, які сандружинниці

обходять 2-3 рази на добу; населенню, робітникам і службовцям видають лікувальні

препарати. Для профілактики застосовуються антибіотики широкого спектру дії та інші

препарати, що забезпечують профілактичний та лікувальний ефект. Населення, що має

116

аптечки АІ-2 (або її аналоги), профілактику здійснює самостійно, використовуючи препарати

з аптечки.

Карантин в осередку інфекційних захворювань після дезинфекції зовнішнього

середовища замінюють обсервацією.

Обсервація - режимні і обмежувальні заходи, які передбачають разом з посиленням

медичного і ветеринарного нагляду і проведення протиепідемічних, лікувальних,

профілактичних, ветеринарних і санітарних заходів, обмеження пересування і переміщення

людей або сільськогосподарських тварин в усіх прилеглих з зоною карантину

адміністративно-територіальних утвореннях, які створюють зону обсервації, поширення

інфекційних захворювань.

Мета її - попередження розповсюдження інфекційних захворювань. Для цього

здійснюються, власне, ті ж лікувально-профілактичні заходи, що і при карантині, але за умов

обсервації ізоляційно-обмежувальні заходи є менш суворими. Зокрема, вихід населення із

зараженої зони не забороняється, а обмежується і допускаються за умови обов'язкового

проведення профілактичних заходів. У меншій мірі обмежується спілкування населення

всередині осередку.

Для відвернення масового поширення інфекційних захворювань населення зобов'язане

ретельно додержуватись правил особистої гігієни, тримати у чистоті житла, двори, місця

загального користування. У житлових будинках необхідно обробляти дезінфікуючими

розчинами поручні сходів, дверні ручки, унітази засипати хлорним вапном, все прибирання у

приміщеннях проводити лише вологим способом, не допускати розведення мух та інших

комах.

В осередку інфекційних захворювань воду дозволяється брати лише із водопроводу або

із незаражених, перевірених медичною службою вододжерел. Всі продукти слід зберігати у

щільно закритій тарі і обробляти перед вживанням: воду і молоко прокип'ятити, сирі овочі і

фрукти старанно мити і кип'ятити, для приймання їжі користуватися індивідуальним

посудом.

Перед виходом із приміщення надягати індивідуальні засоби захисту органів дихання і

шкіри; перед входом з вулиці у житлове приміщення взуття і плащі необхідно залишати

зовні До обробки їх дезінфікуючими розчинами. Особливу увагу слід приділити догляду за

хворими.

Необхідно додержуватися усіх заходів протиепідемічного нагляду, якщо хворий

залишений вдома, то його краще розмістити в окремій кімнаті, або, якщо немає можливості, -

то відокремити ширмою або простирадлами.

У приміщенні провести дезінфекцію, знезараження предметів, до яких хворий

доторкався. Знезараження здійснюється простішими способами: миттям із милом,

кип`ятінням окремих предметів тощо. Вести догляд має одна людина. При догляді треба

додержуватись заходів безпеки і правил особистої гігієни, слід користуватися простішими

засобами індивідуального захисту. Всі відходи від хворого повинні знезаражуватись

(засипатися хлорним вапном або дезінфікуючими препаратами) і лише після цього

викидатися в каналізацію, загальну убиральню.

Для дезінфекції приміщень частіше за все використовується освітлений (відстояний)

0,1-0,5 процентний розчин хлорного вапна. Для виготовлення 5%-го розчину потрібно у 10 л

води розвести 0,5 кг хлорного вапна і дати можливість розчину відстоятися.

Карантин або обсервація може оголошуватись і у мирний час у випадках небезпечних

захворювань у районі, регіоні. Однак він носить дещо послаблений режим у залежності від

захворювань (не залучаються воєнізовані формування ЦЗ). Можливо оголошення карантину

місцевого значення (школи, дитячого садка тощо) без обмеження і ізоляції території, без

залучення озброєної охорони, комендантської служби і т. ін., силами медичних закладів

міста, району.

117

ТЕМА 13. ДЕЗИНФІКУЮЧІ РЕЧОВИНИ ТА РОЗЧИНИ. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ

ДЕЗІНФЕКЦІЇ

Санітарною обробкою називається відокремлення радіоактивних речовин,

знешкодження або відокремлення отруйних речовин, хвороботворних мікробів і токсинів з

шкірних покривів людей, а також з надітих індивідуальних засобів захисту, одягу та взуття.

Вона може бути повною або частковою.

Часткова санітарна обробка при зараженні радіоактивними речовинами проводиться

при можливості на протязі першого часу після зараження, за випадом радіоактивних речовин

безпосередньо в зоні радіоактивного зараження і повторюється після виходу з неї.

При зараженні крапельно-рідкими отруйними речовинами та їх аерозолями санітарна

обробка проводиться негайно.

При одночасному зараженні радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними

засобами в першу чергу знешкоджується отруйні речовини, а після проводяться дії, які

передбачені для оброблення при зараженні радіоактивними речовинами і бактеріальними

засобами.

Особовий склад сил ЦЗ і населення використовує для проведення часткової санітарної

обробки індивідуальні протихімічні пакети (ІПП-8 та його аналоги), а також різні підручні

засоби. Правила користування пакетом ІПП-8 у вигляді інструкції прикладаються до нього.

Повна санітарна обробка полягає в обмиванні тіла теплою водою з милом. при

зараженні радіоактивними речовинами повна санітарна обробка проводиться в тому випадку,

якщо після проведення часткової санітарної обробки зараження шкірних покровів та одягу

залишається більше допустимих величин. Повна санітарна обробка повинна проводитися при

можливості не пізніше 3-5 годин з моменту зараження: проведення її після 10-12 годин

практично не ефективно. Одяг замінюється, якщо після його оброблення зараження

залишається вище допустимих норм. Повна санітарна обробка при зараженні крапельно-

рідкими ОР і їх аерозолями може проводитися після проведення часткової обробки з

гігієнічними цілями.

При зараженні бактеріальними засобами повній санітарній обробці підлягають всі

люди, що знаходяться в районі дії бактеріальних засобів, незалежно від того,

використовувались засоби захисту і чи проводилася часткова санітарна обробка. Заражений

одяг підлягає дезінфекції або заміні.

Для проведення повної санітарної обробки використовуються: санітарні пункти

обмивання на базі стаціонарних бань, душових павільйонів і санпропускників; комплекти

санітарної обробки КСО; інфекційно-душеві установки ДДА-53А, ДДА-66, ДДП.

Комплект санітарної обробки КСО призначається для повної санітарної обробки

особового складу сил ЦЗ в теплий час року і часткової обробки в холодний час року.

Комплект працює від автомобілів ГАЗ, ЗІЛ і Урал-375.

Дезінфекційна душова установка ДДА-53А (ДДА-66 і ДДП) призначені для миття

людей і дезінфекції (дезінсекції) одягу, взуття і індивідуальних засобів захисту в польових

умовах.

Санітарний обмивочний пункт СОП розгортається в містах і сільській місцевості на

базі бань, душових павільйонів, санпропускників та інших приміщень, які здатні для

проведення санітарної обробки.

При частковій дезінфекції з використанням дегазаційних комплектів насамперед

обробляються ті частини і поверхні техніки і транспорту, з якими необхідний контакт при

виконанні роботи.

Засоби знезаражування техніки і транспорту: авторозливна станція АРС-12У (АРС-14),

комплекти ДК-4, ІДК-1, ДК-3, комунальна, сільськогосподарська, дорожня і будівельна

техніка, що придатна для використання при виконанні робіт з знезаражування.

Пункт спеціальної обробки ПуСО призначається для проведення повної санітарної

обробки особового складу і населення, повної дезактивації, дегазації і дезінфекції озброєння,

техніки, дезактивації і дезінфекції обмундирування, одягу, взуття і засобів захисту.

118

Розгортається на незараженій місцевості близько або безпосередньо в районі дій сил ЦЗ, що

підлягають спеціальній обробці.

Дезінфекція місцевості здійснюється хімічним і механічним способами. Дегазація

місцевості може здійснюватися також шляхом дії на отруйні речовини струменем гарячих

газів реактивних двигунів теплових машин.

Дезінфекція хімічним способом здійснюється поливкою місцевості розчинами

(суспензією) для дегазації або розсипанням сухих речовин для дегазації.

Механічний спосіб дезінфекції полягає в відокремленні зараженого шару ґрунту або

снігу. Зрізання верхнього шару ґрунту здійснюється на глибину 3-4 см, шару рихлого снігу -

до 20 см, щільного снігу - до 6 см.

Обробка паро-вітряною сумішкою використовується для дезинфекції всіх видів одягу і

індивідуальних засобів захисту, крім шубно-хутрових, шкіряних і валяних виробів, які

підлягають обробці паро-формаліновою сумішкою в відповідності з інструкціями

експлуатації дезинфекційно-душових автомобілів (ДДА) і дезінфекційно-душових причепів

(ДДП).

Обробка кип`ятінням використовується для дезинфекції виробів з бавовняно-паперових

тканин і індивідуальних засобів захисту, виготовлених з гуми і прогумованих тканин.

Водяні кашки ДТС ГК і хлорного вапна використовуються для дегазації і

дезінфекції грубих металевих, гумових і дерев`яних виробів. Кашки готуються шляхом

ретельного перемішування двох об`ємів ДТС ГК або хлорного вапна з одним об`ємом води.

Для дезинфекції техніки використовуються розчини формальдегіду, фенолу і його

похідні (крезол, лізол і нафтазол); розчини для дегазації № 1, № 2-ащ, № 2-бщ; суспензії і

кашки ДТС ГК і хлорного вапна; водяні розчини порошку СФ-2У (СФ-2).

Формальдегід - безкольоровий задушливий газ, що розчиняється в воді. На

забезпеченні знаходиться 35-40% -й водяний розчин формальдегіду, який називається

формаліном. Зберігається і перевозиться в залізних бочках або в спеціальних бутлях, які

вставляються в плетені корзини.

Фенол - тверда речовина рожево-коричневого кольору, добре розчиняється в воді. В

практиці частіше використовується покрашена в рожевий колір рідка карболова кислота, що

складається з 90% фенолу і 10% води.

Крезол - масляниста темно-бура рідина, слабко розчиняється в воді, добре

розчиняється в кислотах і лугах; використовується в вигляді 3-5%-их гарячих мильних

крезолових розчинах.

Лізол - розчин крезолів в рідкому (калійному) милі і являє собою червоно-буру

маслянисту рідину, що добре розчиняється в воді; для дезінфекції озброєння і техніки

використовується у вигляді 3-5%-их водяних розчинів.

Нафтазол - суміш 65% нафтенового мила і 35% крезолу, що володіє дією при

дезінфекції і митті, в вигляді 5-10%-их водяних розчинів використовується для тих же цілей

що і лізол.

ТЕМА 14. ЗАСОБИ КОЛЕКТИВНОГО ЗАХИСТУ РОБІТНИКІВ, СЛУЖБОВЦІВ,

НАСЕЛЕННЯ.

ПІДВИЩЕННЯ ЗАХИСНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЖИТЛА

Захисні споруди цивільного захисту- це споруди, які призначені для захисту людей

від дії факторів ураження надзвичайних ситуацій техногенного, природного, екологічного,

соціально-політичного та воєнного характеру і за своїми захисними властивостями діляться

на сховища і протирадіаційні укриття.

Сховища ЦЗ - це споруди, які забезпечують комплексний захист укриття людей від

дії факторів ураження надзвичайних ситуацій. Сховища, які знаходяться в зонах можливого

виникнення масових пожеж і в зонах ураження НХР, забезпечують також укриття людей від

високих температур, отруєння продуктами горіння і ураження НХР.

В мирний час сховища повинні використовуватися в інтересах суб`єктів господарської

119

діяльності та обслуговування населення. місткість сховищ по типовим проектам складає:

100, 150, 300, 450, 600, 750, 900, 1200, 1500, 1800 і більше чоловік.

Приміщення сховищ розділяються на основні (приміщення для укриття людей,

тамбури-шлюзи, тамбури) і допоміжні (приміщення для розміщення обладнання систем

фільтровентиляції, електрозабезпечення, водозабезпечення і каналізації). В сховищах

передбачаються захисні входи і виходи.

Норма площі підлоги основних приміщень для однієї людини складає не менше 0,4-0,5

м2, а використання сховищ в мирний час для виробничих потреб повинна складати не більше

40% загальної площі сховища. Об`єм приміщень на одну людину повинен бути не менше як

1,5 м3. Приміщення для укриття людей обладнуються нарами для сидіння розміром 0,45*0,45

м, для лежання 0,55*1,8 м - на одна людину), ширина проходу між нарами повинна бути

0,7-0,85 м, а ширина прохідного проходу в сховищі повинна мати наступні розміри - 0,9-1,2

м.

Дизельна електростанція розташовується у зовнішньої стіни сховища і відділяється

від інших приміщень не горючою стіною з величиною вогнестійкості, що дорівнює 1 годині.

Вхід у ДЕС з сховища обладнується тамбуром з двома герметичними дверима, о

відкриваються в сторону сховища.

Санітарні вузли: для чоловіків - 1 очко і 1 пісуар на 150 чоловік; для жінок - 1 очко

на 75 чоловік; один умивальник на кожні 200 чоловік, але не менше одного на санітарний

вузол.

Входи в сховища і аварійні виходи. Вхід складається з спуску сходів або пандусу,

попереднього тамбуру, тамбуру (тамбур-шлюзу) і вхідних отворів з дверима. Кількість

входів залежить від місткості сховищ і кількості людей, що приходяться на один вхід. Для

забезпечення пропуску людей після сигналу цивільного захисту на закриття дверей при

входах в сховище створюються одно- або двокамерні тамбури-шлюзи.

Герметизація сховищ виконується для виключення проникнення всередину сховищ

отруйних речовин, радіоактивної пилі, біологічних аерозолів, газоподібних продуктів

горіння при пожежах і затікання повітряної ударної хвилі, а гідроізоляція - для виключення

проникнення ґрунтових і поверхневих вод.

Вентиляція. Сховища обладнуються механічними системами припливної і припливно-

витяжної вентиляції для підтримання допустимих теплових і вологих та газових параметрів

повітря на протязі всього часу перебування в них людей.

Система вентиляції сховищ повинна забезпечувати нормальну її роботу по режиму

чистої вентиляції на протязі 48 годин і в режимі фільтровентиляції 12 годин.

В сховищах, що розташовані в зонах масових пожеж або сильної загазованості

території шкідливими речовинами від вторинних факторів, передбачається режим повної

ізоляції з регенерацією внутрішнього повітря з розрахунковою тривалістю режиму на протязі

6 годин. В систему вентиляції входять окремі забірні канали повітря для різних режимів,

проти вибухові пристрої з розширювальними камерами, що встановлюються на забірних і

витяжних каналах, фільтри проти пилу, фільтри-поглиначі, вентилятори, розвідна система,

герметичні клапани, витяжний канал ( в сховищах, які обладнані для роботи в режимі повної

ізоляції, окрім того засоби регенерації) і теплоємний фільтр.

Сховища обладнуються центральним опаленням в вигляді самостійного

відгалуження від загальної опалювальної мережі об`єкту або будинків і споруд.

Для забезпечення водою сховище обладнується підключеним до зовнішньої

водопровідної мережі водопроводом. На вводі водопровідної мережі встановлюється запірна

арматура. На випадок виходу із строю зовнішніх водопровідних мереж передбачається

ємність для аварійного запасу води.

В сховищах встановлюються промивні туалети з відводом стічних вод в зовнішню

каналізаційну мережу через самостійні випуски (самопливом або шляхом перекачування) з

встановленням засувки в середині сховища і аварійного резервуару для збору фекалій.

Електрозабезпечення виконується від зовнішньої мережі міста або суб`єкта

господарської діяльності.

120

В сховищах великої місткості або на групу близько розташованих сховищ робиться

захисна дизельна електростанція (ДЕС) на випадок виходу із строю зовнішнього джерела

електрозабезпечення.

В сховищах без ДЕС використовуються місцеві джерела освітлення. Освітленість

приміщень в цих випадках не нормується. Сховища повинні мати телефонний ввід і

радіотрансляційну точку.

Під сховища можуть бути пристосовані підвальні поверхи виробничих, допоміжних і

адміністративно-побутових будинків і споруд; окремо розташовані заглиблені споруди

виробничого, господарського і побутового призначення; пішохідні тунелі, вентиляційні

галереї і тунелі, пустоти в великих фундаментах та інші; підвали в жилих будинках.

Сховища, що обладнуються в пристосованих приміщеннях існуючих будинків і

споруд, повинні максимально задовольняти вимогам, які пред’явлені до сховищ, що

спеціально будуються.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) - це споруди, які забезпечують захист людей від дії

іонізуючих випромінювань при радіоактивному зараженні місцевості при неперервному

перебуванні в них розрахункової кількості людей на протязі 1-2 діб. В зоні можливих

слабких руйнувань ПРУ забезпечують також захист від обвалення окремих елементів

будинків, для чого їх несучі конструкції повинні бути розраховані на тиск в фронті ударної

хвилі повітря, що дорівнює 0,2 кг/см2.

ПРУ в межах зон можливих слабких руйнувань необхідно розташовувати в підвалах і

ЦЗ цокольних поверхах, а за межами зон можливих руйнувань - крім того, і на перших

поверхах.

ПРУ повинні мати приміщення: для розміщення людей, санітарного вузла,

вентиляційної камери, зберігання брудного верхнього одягу. В ПРУ місткістю до 50 чоловік

допускається замість санітарного вузла передбачається приміщення для виносної тари під

фекалії і відходи.

В ПРУ улаштовується не менше двох входів. Ширина входів приймається в залежності

від кількості людей, що підлягають укриттю, із розрахунку 250 чоловік на 1м ширини

входу. На входах встановлюються звичайні з ущільненням двері.

Всі пройми під час переводу приміщень на режим укриття заставляються матеріалами,

які забезпечують такий захист як огороджувальні конструкції.

Приміщення, які пристосовуються під ПРУ, повинні бути забезпечені вентиляцією,

опаленням, каналізацією і освітленням у відповідності з вимогами їх експлуатації в мирний

час і в надзвичайних ситуаціях.

В ПРУ будь-якої місткості в ЦЗ цокольних і перших поверхах будинків, а також в

укриттях місткістю до 50 чоловік, що розміщуються в підвальних поверхах будинків

використовується не примусова вентиляція. В інших випадках використовується примусова

вентиляція.

Водозабезпечення ПРУ повинно здійснюватися від зовнішньої або внутрішньої

водопровідної мережі. Норма використання води на одну людину - 25 л на добу. При

відсутності водопроводу в укриттях передбачаються місця для розміщення баків з питною

водою із розрахунку на одну людину 3 л на добу.

Електрозабезпечення ПРУ передбачається від загальної електромережі.

Протирадіаційні укриття (ПРУ ) будуються у відповідності з вимогами ДБН В 2.2.5-97

«Захисні споруди цивільного захисту».

Укриття простішого типу - це споруди, які забезпечують захист людей від світлового

випромінювання і уламків зруйнованих будинків, а також понижують дію проникаючої

радіації, ударної хвилі вибуху і радіоактивних випромінювань на зараженій місцевості.

До укриттів простішого типу відносяться спеціально збудовані щілини, а також

підвали і інші заглиблені приміщення, які пристосовані для захисту людей.

Щілини викопуються в ґрунті у вигляді вузьких ровів з зломами в плані під кутом 90-

120о. Довжина прямого відрізка повинна бути не більше 15 м. Місткість щілини приймається

від 10 до 50 чоловік. В щілинах до 25 чоловік робиться один вхід, а при більшій місткості -

121

два входи.

Підвали та інші заглиблені і підземні приміщення і споруди, які пристосовуються

під простіші укриття, повинні бути достатньо міцні, з загороджуючими конструкціями із

негорючих матеріалів і не мати транзитних комунікацій (трубопроводів опалення і

забезпечення водою діаметром більше 70 мм, паропроводів більше 40 мм, кабелів високої

напруги). Місткість укриттів в підвалах будинків - 50-300 чоловік.

В підземних гірських виробітках в залежності від їх характеристик і місця

розташування можуть створюватися сховища і протирадіаційні укриття. Гірські виробітки

можуть використовуватися для розміщення пунктів управління, укриття матеріальних

ресурсів, розміщення виробництв з унікальним обладнанням, холодильників тощо.

При експлуатації захисних споруд в мирний час повинна бути забезпечена цілісність:

захисних властивостей як споруди в цілому, так і й окремих елементів (входів, аварійних

виходів, захисних герметичних дверей, устроїв проти вибухів); герметизація і гідроізоляція

всієї захисної споруди; інженерно-технічне обладнання і можливість переводу його в любий

час на експлуатацію за призначенням.

Демонтаж обладнання, перепланування приміщень, створення отворів та інші

порушення захисних властивостей споруди забороняється.

Підприємства, установи і організації, що експлуатують захисні споруди, повинні

призначити відповідальних осіб, які повинні виконувати систематичний контроль за

правильним утриманням захисних споруд, цілісністю їх захисних властивостей, устроїв і

інженерно-технічного обладнання.

В захисній споруді, що експлуатується, повинна бути наступна документація: правила

утримання і табель оснащення; плани зовнішніх і внутрішніх інженерних мереж з вказівкою

устроїв, що відключають їх; паспорт сховища (протирадіаційного укриття), журнал

перевірки стану захисної споруди; план захисної споруди з вказівкою місць розміщення для

укриття людей і шляхів евакуації; інструкції по експлуатації фільтровентиляційного та

іншого обладнання, правила користування приборами.

Зберігання конструкцій і внутрішнього обладнання підтримується шляхом

провітрювання приміщень захисних споруд за спеціальним режимом, що встановлюється в

залежності від місцевих метеорологічних умов і характеру захисної споруди в мирний час.

Якщо захисна споруда використовується для потреб суб'єкта господарської діяльності, то

параметри температури і вологості підтримуються у відповідності з проектом. Якщо захисні

споруди находяться в стані консервації, для них рекомендується відповідний режим

провітрювання.

Захисні споруди і їх інженерно-технічне обладнання повинно утримуватися в повній

справності і постійній готовності до використання за призначенням. Утримання і

експлуатація окремих агрегатів обладнання виконується за інструкцією заводів-

виготовлювачів.

Системи і елементи інженерно-технічного обладнання захисних споруд, крім фільтрів-

поглиначів і регенеративних установок, допускається експлуатувати при використанні цих

споруд в мирний час.

Контроль за станом захисних споруд, перевіркою справності інженерних актом,

проведення профілактичних і ремонтних робіт виконується в установлені терміни.

Заходи щодо приведення в готовність захисних споруд (сховищ і ПРУ) для

використання за призначенням повинні включати:

розчистку підходів до захисних споруд, установлення надписів-вказівок, світових

сигналів «Вхід»;

звільнення приміщень споруд від майна і матеріалів, які не використовуються при

експлуатації приміщень в режимі сховищ;

обладнання приміщень нарами і лавами;

розконсервацію інженерно-технічного обладнання;

зняття звичайних дверей, пандусів і легких екранів з захисних герметичних і

герметичних дверей;

122

перевірку справності захисних герметичних і герметичних дверей та пройм;

перевірку сховища на герметичність і тиск в кисневих балонах;

закриття і герметизацію заборів повітря і витяжних отворів і повітроводів системи

вентиляції мирного часу, що не використовується для вентиляції сховища (ПРУ);

перевірку стану і очистка аварійного виходу, закриття захисних герметичних дверей і

ставень;

перевірку справності систем життєзабезпечення (вентиляції, опалення,

водозабезпечення, каналізації, зв`язку, електрозабезпечення і устроїв відключення);

відкриття санвузлів, що не використовувалися в мирний час;

перевірку наявності аварійних запасів води для питних і технічних потреб,

підключення мереж сховища до зовнішнього водопроводу і поповнення аварійних запасів

води; розставлення бачків з питною водою;

переключення систем освітлення приміщень на режим сховища (укриття);

встановлення і доукомплектування захисних споруд інструментом, інвентарем,

приборами, засобами індивідуального захисту;

провітрювання приміщень захисної споруди (сховища або ПРУ).

Для забезпечення нормальної експлуатації захисних споруд ЦЗ створюються ланки

обслуговування укриттів, яка складається із 4 чоловік, а командир ланки призначається

комендантом сховища.

Ланка обслуговування забезпечує своєчасну підготовку сховища до прийому людей і

правильне розміщення їх і дотримання ними правил поведінки в сховищі, а також

безаварійну роботу внутрішнього обладнання і засобів зв`язку,

З метою швидкого заповнення сховища, маршрути руху до нього позначаються

покажчиками, на яких вказується: сховище № 2, відстань до нього -150 м і стрілка, яка вказує

напрям руху. Підходи до сховища повинні постійно бути розчищені.

Розміщення укриваємих виконується за вказівками коменданта сховища (укриття) і

особового складу ланки обслуговування. Забороняється приносити у сховище (укриття)

легкозаймисті та отруйні речовини, великі речі, а також домашніх тварин.

По сигналу «Закрити захисні споруди» особовий склад ланки обслуговування, за

вказівками коменданта, зупиняє допуск людей в сховище і закриває входи. Укриваємим

забороняється ходити без необхідності по приміщенням, курити, запалювати свічки та інші

освітлювальні засоби з відкритим вогнем. Відпочинок в сховищі організовується позмінне.

Вихід із сховища без дозволу коменданта забороняється. Вивід укриваємих виконується за

вказівками коменданта після отримання ним відповідного розпорядження або при

аварійному стані сховища, яке створює загрозу життю і здоровію громадян.

У випадку завалу сховища (укриття) або його пошкодження комендант, не чекаючи

допомоги із зовні, організує роботи щодо виходу із нього, використовуючи для цього

укриваємих.

В наш час, щоб привернути увагу людей, будуть звучати гудки електросирен

підприємств, організацій і транспортних засобів.

Це - сигнал ЦЗ «УВАГА ВСІМ!». Почувши його, не губіться. Негайно ввімкніть

удома, на роботі репродуктор радіотрансляції, телевізор, радіоприймач, налаштувавши їх на

основну програму місцевого мовлення. Щоб проінформувати про небезпеку, що загрожує

тим, у кого немає ні радіо, ні телевізора, а також тих, хто працює у полі, у лісі, на

будівництвах і інших віддалених місцях, використовують телефон, інші пересувні

гучномовні установки, посланців на транспортних засобах, на конях, пішки.

Для того, щоб захистити свій дім, квартиру від проникнення радіоактивного пилу і

НХР, треба зарівняти усі щілини у вікнах і дверях, закрити витяжки і димоходи, поставити

на дверях ущільнювачі із гуми, губчастих гумовотехнічних матеріалів.

У кам`яних будівлях щілини зарівнюють шпаклівкою або штукатурним розчином, у

дерев`яних - проконопачуються. Конструкції із дерев`яних збірних щитів склеюють двома

шарами паперу. Віконні шибки рекомендується проконопачувати і, якщо треба, промазати

замазкою.

123

Крім проведення робіт по захисту від проникнення радіоактивного пилу і НХР

необхідно посилити захисні властивості кожного будинку від радіоактивного

випромінювання (проникаючої радіації). Віконні прорізи, особливо дерев`яних будинків,

закладаються цеглою, мішками з піском або землею. Стіни першого поверху будівель

обсипаються грунтом на висоту 1,8 від підлоги. Для кріплення ґрунтового обсипання можна

застосовувати тини, дошки і т.д. на перекриття насипається допоміжний шар грунту.

При будівництві або ремонті підвалів і льохів ще у мирний час треба робити їх

перекриття з таким розрахунком, щоб у випадку необхідності на них можна було насипати

шар ґрунту товщиною 60-90 см.

Профілактичні протипожежні заходи провадяться з метою зменшення можливості

виникнення і розповсюдження пожеж. Своєчасне проведення попереджувальних заходів

населенням знизить можливість виникнення пожеж і зменшує ймовірність їх швидкого

розповсюдження.

Для попередження пожеж у квартирі потрібно зняти занавіски і тканинні штори,

замість них повісити штори із білого паперу або тканини, попередньо просочені розчином

борної кислоти або бури. Таке просочення надає паперу або тканині вогнетривкості. По

можливості треба зробити на вікна дерев`яні віконниці (щити), пофарбувавши їх ззовні у

білий колір або покривши вогнетривкою речовиною. Шибки вікон бажано покрити

розчином вапна або крейди. Для отримання вапняного розчину треба змішати 10 вагових

частин вапна, 1 частину жиру і 3 частини води. Легко спалахуючи предмети (картини,

меблі) слід поставити у простінки. Одяг, взуття, книги, якими не користуються, треба

скласти у шафи або валізи. Гас, бензин та інші горючі матеріали необхідно винести із

будинку і тримати у безпечних місцях.

Дерев`яні споруди (сараї, паркани), що не являють собою особливої цінності, слід

розібрати (дошки і колоди використовувати при будівництві укриттів). Старі дерев`яні

будівлі для підвищення ї вогнетривкості обмазуються глиняним або вапняним розчином. Усі

горища, сходові клітки, тамбури і комори повинні бути звільнені від громіздких і

непотрібних речей. На горищах дерев`яну тирсу, торф, мох, що використовуються для

утеплення, по можливості замінити вогнетривкими матеріалами: піском, шлаком, сухою

землею, глиною. Захисний шар повинен бути 5-10 см, наскільки дають можливість

перекриття. Перевірте, чи добре відчиняються двері, що ведуть у коридори і на сходові

площадки.

Необхідно підготувати засоби пожежогасіння: налити воду у діжки, баки і ванни,

заповнити піском ящики і поставити їх так, щоб вони не заважали вільному виходу із

квартири. Підготувати наявний протипожежний інвентар (відра, багри, драбини та ін.). Слід

перевірити справність пожежних кранів і вогнегасників і у випадку необхідності вжити

заходів до їх виправлення або заміни.

Дуже важливо, щоб кожний житель будинку ознайомився з розташуванням вводів і

пристроїв відключення будинкових комунальних мереж. Це дасть можливість своєчасно

відключити у випадку пошкодження. Залишаючи будинок, не можна кидати ввімкнутими

електроприлади, запалені газові плити, примуси і керосини, плити, що топляться, особливо

слід бути уважним після оголошення загрозливого положення. Крім того, кожній людині

необхідно знати елементарні правила гасіння займань і пожеж і діяти з вогнем сміливо і

енергійно.

ТЕМА 15. ПРОМИСЛОВІ ТА ПІДРУЧНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ

ОРГАНІВ ДИХАННЯ ТА ШКІРИ.

МЕДИЧНІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ПРАВИЛА ЇХ

ВИКОРИСТАННЯ

Для захисту органів дихання є фільтруючі протигази, респіратори і ізолюючі протигази,

які забезпечують захист органів дихання, очі і шкіру обличчя від НХР.

124

ПРОТИГАЗ ГП-5 забезпечує захист органів дихання, очі і шкіру обличчя від

радіоактивного, хімічного і бактеріологічного зараження. ГП-5 призначається для дорослого

населення.

Розмір шолому-маски підбирається за обміром голови (довжина замкнутої лінії, яка

проходить через маківку голови, щоки і підборіддя).

Результат виміру голови,

см До 63 63,5-65,5 66-68 68,5-70,5 71

Розмір

шолому-маски 0 1 2 3 4

Протигаз ГП-7В призначається для командного складу невоєнізованих формувань

цивільного захисту, а також для особового складу, який працює з переговорними апаратами.

Протигаз ГП-7В дозволяє здійснювати приймання води в зараженій атмосфері.

Протигаз складається з фільтруючо-поглинаючої коробки з чохлом, шолому-маски, сумки,

коробки для фляги і вкладишу.

Розмір шлему-маски підбирається за обміром параметрів голови: вертикального

(довжина замкнутої лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя) і

горизонтального (довжина замкнутої лінії, яка проходить через лоб, скроні і полицю).

Результати вимірювань визначають типорозмір (розмір маски і номеру лямок

наголовника з сторони кінців) лицевої частини у відповідності розмірними інтервалами.

Сума вимірювань,

см

Розмір

лицевої

частини

Номер упору лямок наголовника

лобовий скроневий щічний

До 118,5 1 4 8 6

119-121 1 3 7 6

121,5-123,5 2 3 7 6

124-126 2 3 6 5

126,5-128,5 3 3 6 5

129-131 3 3 5 4

131,5 і більше 3 3 4 3

ПРАВИЛА КОРИСТУВАННЯ ПРОТИГАЗОМ ГП-7 В:

Перш ніж надягнути протигаз треба:

вийняти лицьову частину з сумки і перевірити стан скла окулярів та клапанів видиху;

скласти і покласти лицьову частину в сумку;

закріпити сумку протигазу стрічкою (мотузкою) щоб він не зсувався;

підготувати головний убір до швидкого скидання з голови;

прибрати волосся з лоба і скронь, воно призводить до порушення герметичності

(жінки зачісують волосся назад, знімають гребінці, шпильки).

ПРОТИГАЗ ГП-7В ОДЯГАЮТЬ У ТАКІЙ ПОСЛІДОВНОСТІ:

затримати дихання і заплющити очі;

зняти головний убір;

вийняти лицеву частину з сумки, взяти її обома руками за щічні лямки так щоб великі

з середини тримали лямки;

зафіксувати підборіддя у нижньому заглибленні обтюратора;

руками рук догори і назад натягнути наголовник і підтягнути до упору щічні лямки;

зробити повний видох, розплющити очі, поповнити дихання та одягнути головний

убір.

125

ІЗОЛЮЮЧИЙ ДИХАЛЬНИЙ АПАРАТ ИП-4 ИП-4 ПРИЗНАЧАЄТЬСЯ для захисту органів дихання, шкіри

обличчя і очей від любої шкідливої домішки в повітрі незалежно

від її концентрації при виникненні робіт в умовах недостатку або

відсутності кисню.

ІЗОЛЮЮЧИЙ ДИХАЛЬНИЙ АПАРАТ ИП-4 СКЛАДАЄТЬСЯ:

лицевої частини з з`єднувальною трубкою;

регенеративного патрону;

дихального мішку;

каркасу.

Лицева частина ИП-4 призначена для ізоляції органів дихання від навколишнього

середовища, направлення газової суміші, що видихається в регенеративний патрон,

підведення очищеної від вуглекислого газу і водяного пару і водяного пару і збагаченої

киснем газової суміші до органів дихання, а також захисту очей і обличчя від любої

шкідливої суміші в повітрі.

Регенеративний патрон призначається для отримання кисню, необхідного для дихання,

а також для поглинання вуглекислого газу і вологи, які знаходяться в газовій суміші, що

видихається.

Дихальний мішок являється резервуаром для газової суміші, що видихається і кисню,

який виділяється регенеративним патроном.

Клапан надмірного тиску призначається для випуску зайвого газу з системи дихання

при роботі.

Каркас призначається для розміщення в ньому дихального мішка, попередження

стиснення мішку при експлуатації апарату і закріплення регенеративного патрону.

Підбір лицевої частини за розміром проводиться за обміром голови (довжина замкнутої

лінії, яка проходить через маківку голови, щоки і підборіддя).

Розмір

шлему

Величина виміру голови, см

ИП-4, ИП-46

1 До 64

2 64,5-68,5

3 69 і більше

4 -

В положення практичного використання ИП-4 переводиться в такому ж порядку, як і

фільтруючий протигаз.

РЕСПІРАТОР РУ-60М ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ для захисту органів дихання від НХР у

вигляді пару і газу при їх концентрації не більше 10 - 15 ГДК.

РУ-60М СКЛАДАЄТЬСЯ З:

гумової маски;

фільтруючо-поглинальних патронів;

пластмасових манжет з клапаном вдиху і клапаном видиху;

трикотажного обтюратора;

наголовника для закріплення респіратора на голові.

В даний час промисловістю випускається цілий спектр засобів індивідуального захисту

для захисту шкіри: захисні комплекти, спеціальний захисний одяг, загальновійськовий

комплексний захисний костюм, побутовий, виробничий і спортивний одяг. Вони за типом

захисної дії поділяються на ізолюючі (плащі і костюми), матеріал яких покривається

спеціальними газо- і вологонепроникними плівками і фільтруючі, що представляють собою

костюми із звичайного матеріалу, який насичується спеціальним хімічним складом для

нейтралізації або сорбції пари НХР.

126

! ЦІКАВИЙ ФАКТ. У Києві станом на 27.07.2013 року, непрацююче населення, яке

проживає у прогнозованих зонах хімічного забруднення (а це майже 2/3 мешканців міста),

було забезпечено засобами індивідуального захисту лише на 0,5% потреби (середній

показник по Україні – 7,4%). Забезпечення працівників підприємств, що знаходяться у зоні

можливого хімічного забруднення, засобами індивідуального захисту складало 23,8%

потреби (середній показник по Україні – 38,6%).

На хімічно-небезпечних об'єктах поточний запас промислових засобів

індивідуального захисту для працівників становив 85,7% (середній показник по Україні –

85,1%). На сьогодні ситуація із забезпеченням населення ЗІЗ, на жаль, не покращилася.

В таких умовах виникає нагальна потреба активно готувати населення до

використання для захисту від радіоактивних речовин (РР) та небезпечних хімічних речовин

(НХР) НАЙПРОСТІШІ (саморобні) ЗАСОБИ

ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ (НЗІЗ).

Перш за все це ватно-марлеві пов'язки, протипилові

тканинні маски. Але виготовлення цих засобів захисту

потребує певного часу та відповідних матеріалів. А як

бути, якщо НС застала людину несподівано і часу

підготуватися до захисту від впливу РР чи НХР немає? Тож

треба вчити населення використовувати для захисту

органів дихання та шкіри те, що є «під рукою». Це може

бути рушник, шарф (на фото), хустка, капелюх, шапка,

носовичок тощо. Захисні властивості цих предметів значно підвищаться, якщо їх зволожити

водою, а в ідеалі – нейтралізуючими розчинами.

Показаний на фото елемент жіночого одягу запатентований і

виготовлений із спеціального підібраного фільтруючого

матеріалу, але, за відсутністю такого, підійде і звичайний

бюстгальтер.

Для збільшення захисних

властивостей НЗІЗ бажано мати

напоготові пластикову ємність,

завчасно наповнену

нейтралізуючою речовиною.

Найкращий варіант – невеличкий розпилювач рідини (на

фото). Сьогодні в побуті використовуються безліч таких

пристроїв. Використання розпилювача дає можливість

періодично зволожувати захисту тканину не знімаючи її з

обличчя, що є дуже важливим під час перебування в зоні дії

НХР. Після виходу із зони забруднення РР чи НХР розпилювач стане до нагоди при

проведенні спеціальної обробки (нейтралізації, деконтамінації).

Для захисту очей від впливу НХР

можна використати маску чи

окуляри для плавання, шапочку

для душа (на фото),

поліетиленовий пакет тощо.

Лижні окуляри (на фото), окуляри

для захисту очей від травмування

під час роботи з металоріжучим

інструментом без додаткової

підготовки для цієї мети не підходять, бо в них є вентиляційні

отвори. Але і такі окуляри можна пристосувати для захисту від

НХР, якщо закрити ці отвори скотчем, пластиром, жувальною гумкою, зубочистками,

127

загостреними сірниками тощо.

Тепер що стосується захисного одягу. Безумовно, можна, як радять деякі підручники,

робити його із звичайного одягу просочивши його мильно-олійною емульсією (на 2 л гарячої

води 250-300 г. господарського мила та 0,5 г. мінеральної або

рослинної олії.

В той же час в оточуючому нас світі сьогодні широко

використовуються полімерні матеріали, які можна

пристосувати для захисту від РР та НХР. Так найпростіший

капюшон для захисту голови від НХР можна зробити,

наприклад, з поліетиленового пакету (на фото), якщо розрізати

для цього одну з його сторін. В комплекті із захисною маскою

та окулярами для плавання цей пакет доволі надійно захистить

людину від небезпечних речовин.

Для захисту кистей рук крім

звичайних рукавичок (краще шкіряних

чи брезентових) підійдуть гумові,

поліетиленові (вони є в кожному великому

універсамі) рукавички, поліетиленові пакети

(на фото) відповідного розміру тощо.

Достатньо ефективним засобом для захисту від

РР та НХР є поліетиленовий водозахисний

рибацький плащ (так званий дощовик). Але

його треба трошки доопрацювати. По-перше,

зробити з достатньо великого пакету захисний

фартух (на фото), а по-друге, ущільнити

рукава, поли плащу за допомогою

мотузок, зажимів, скотчу, ізоляційної

стрічки, банківських гумок тощо.

В залежності від ситуації та наявності часу на

підготовку НЗІЗ, плащ можна використати як

у звичайному вигляді, так і у вигляді

комбінезону. В другому варіанті

використовуються мотузки (гумки)

відповідного розміру

Безум

овно,

якщо під рукою є

шматок марлі чи

бавовни відповідного

розміру з нього краще

зробити ватно-

марлеву пов'язку чи

протипилову

тканинну маску, яку в подальшому

можна використовувати в якості протигазу (респіратора) вологого типу

(так було за часів Першої світової війни). А як бути, коли тканини

великого розміру немає ? В цьому випадку можна зробити найпростіший

фільтруючий устрій, використовуючи пластикові пляшки, упаковку для

харчових продуктів, одноразовий посуд тощо. Наводимо зразок такого

респіратора, який зроблено із ємності для сметани (по своїй формі та

розміру ця посудина один до одного нагадує дихальну маску, яка

використовується на сучасних пасажирських літаках). В якості

128

наповнювача такої маски можна взяти носовичок, медичний бинт, шкарпетки (безумовно,

бажано чисті) тощо. В ідеалі при користуванні таким НЗІЗ вдих треба робити через

респіратор, а видихати через ніс. Якщо для користувача це проблематично, ніс можна

закрити защіпкою, ватою, м'яким папером, тощо.

Такий варіант респіратора – найпростіший захисний устрій від чадного газу в разі

виникнення в приміщенні пожежі. Перш ніж скористатися ним, наповнювач ємності треба

зволожити водою.

Аналогічно можна зробити НЗІЗ із

пластикових пляшок. Враховуючи на

безліч форм і розмірів цієї тари, в

цьому випадку є де розгорнутися

творчій фантазії. Наявність на пляшці

фланцю дає можливість користуватися

таким НЗІЗ, утримуючи його зубами.

У 2012

році під

час

протестува

льних

подій в

Туреччині для захисту від

сльозогінного газу мітингувальники використовували

саморобні протигази, зроблені із пластикових пляшок

великого розміру (на фото). В якості нейтралізатора вони використовували оцет. Судячи із

повідомлень ЗМІ цей НЗІЗ певною мірою захищав органи дихання та очі людей від

поліцейських (сльозоточивих) газів.

Трошки доопрацювавши турецький варіант НЗІЗ можна

зробити саморобний протигаз вологого типу із змінним

фільтром. Маючи декілька таких заздалегідь підготовлених

фільтрів можна певний час захистити себе від впливу НХР.

Безумовно, жоден із

наведених зразків НЗІЗ не замінить ЗІЗ які

виробляються промисловістю, відповідають вимогам

ДСТУ, пройшли відповідні випробування. Але, враховуючи на сумну статистику, яку

наведено на початку цього матеріалу, використання НЗІЗ на сьогодні є найбільш реальним

засобом захистити населення від існуючих небезпек.

Медичні засоби захисту призначені для профілактики і надання допомоги населенню,

що потерпіло від надзвичайних ситуацій. За їх допомогою можна врятувати життя більшій

кількості людей, попередити або значно знизити розвиток уражень у них, підвищити

стійкість організму людини до дії ураження радіоактивними, отруйними речовинами і

бактеріальними засобами.

129

Для профілактики ураження НХР та надання першої медичної допомоги у НС

використовуються табельні засоби – індивідуальна аптечка АІ-2, індивідуальний

протихімічний пакет ІПП-8 та індивідуальний перев`язувальний пакет ІПП.

До медичних засобів захисту належать:

радіозахисні препарати;

засоби захисту від дії отруйних речовин – антидоти;

протибактеріальні засоби( антибіотики, вакцини, сироватки)

АПТЕЧКА ІНДИВІДУАЛЬНА АІ-2

Призначена для профілактики уражень людей ОР,

радіоактивними та бактеріальними засобами.

Аптечка містить набір медикаментозних засобів

(антидот, радіо-проектори), що запобігають або

нейтралізують дію на організм людини іонізуючих

випромінювань, ОР і біологічних засобів. Комплект

препаратів покладений у пенали та розподілений по гніздах у пластмасовій коробочці. Після

видачі аптечку необхідності носити при собі (можна носити у кишені).

У АПТЕЧЦІ ЗНАХОДЯТЬСЯ ТАКІ ЗАСОБИ:

ГНІЗДО 1 - шприц-тюбик з протибольовим засобом промедолом, який використовується

при переломах, обширних ранах та опіках. Порядок користування шприц-тюбиком такий:

дістати його з аптечки, взяти лівою рукою за ребристий обідок, а правою - за корпус тюбика

та енергійним рухом повернути його за годинниковою стрілкою до упора. Потім збити

ковпачок, який захищає голку і, тримаючи шприц-тюбик голкою догори, видавити з нього

повітря до появи краплі рідини на кінчику голки. Після цього, не торкаючись голки руками,

вколоти її у м’які тканини стегна чи руки і витиснути рідину шприц-тюбика. В екстрених

випадках укол можна зробити крізь одяг.

ГНІЗДО 2 - знаходиться засіб для попередження отруєнь фосфорорганічними

речовинами (6 таблеток), які вкладені у круглий пенал червоного кольору. Одну таблетку

приймають по сигналу «Хімічна тривога» перед тим, як надіти протигаз. При наростанні

ознак отруєння приймають ще одну таблетку. Повторно рекомендується приймати не раніше

як через 5-6 год.

ГНІЗДО 3 - в продовгуватому круглому безколірному пеналі знаходиться

протибактеріальний засіб № 2 - сульфадиметоксин (15 таблеток). Приймають при

розладнанні шлунка, що виникло після опромінення. В першу добу приймають 7 таблеток за

один прийом, а у наступні дві доби по 4 таблетки також за один прийом.

ГНІЗДО 4 - у двох восьмигранних пеналах знаходиться радіозахисний засіб № 1

цистамін (по 6 таблеток у кожному пеналі). Цей препарат приймають при загрозі

опромінення, по 6 таблеток за один прийом запиваючи водою. Протирадіаційні препарати

вводяться в організм людини з таким розрахунком, щоб вони встигли потрапили у всі

клітини і тканини до можливого опромінення. У разі продовження опромінювання, але не

раніше, як через 4-5 год. після першого прийому, рекомендується прийняти ще 6 таблеток.

Цистамін приймають і при появі ознак променевої хвороби.

ГНІЗДО 5 - в двох однакових чотиригранних безколірних пеналах знаходиться

протибактеріальний засіб № 1 - тетрациклін, гідрохлорид (5 таблеток у кожному пеналі).

Приймати його слід у випадку застосування противником біологічних засобів, при

виникненні інфекційного захворювання, а також при пораненнях, опіках як протизапальний

засіб. Спочатку приймають всі таблетки одного пеналу (5 таблеток), через 6 годин

приймають таблетки другого пеналу (5 таблеток).

ГНІЗДО 6 - в чотиригранному пеналі білого кольору знаходиться радіозахисний засіб №

2 - калій йодид (10 таблеток). Приймати його слід по 1 таблетці щоденно на протязі 10 днів

після випадання радіоактивних речовин при використанні в їжу свіжого молока. В першу

чергу препарат слід давати дітям (по одній таблетці).

130

ГНІЗДО 7 - в круглому пеналі голубого кольору знаходиться протиблювотний засіб -

етаперазин (5 таблеток). Приймати його слід при появі нудоти після травми голови (струсу

мозку) з метою попередження блювоти прийняти 1 таблетку. Якщо нудота продовжується, то

через 3 - 4 год. прийняти ще 1 таблетку. Необхідно пам’ятати, що дітям до 8 років на один

прийом дають 1/4 таблетки, дітям від 8 до 15 років - 1/2 таблетки будь-якого з вказаних

медикаментів, крім радіозахисного засобу № 2 і протибольового засобу, які дають дітям у

повній дозі незалежно від їх віку.

Аптечки АІ-2 слід зберігати в опалювальних приміщеннях, на віддалі не менше 1 м від

джерел тепла при температурі від 00 до 20

0С.

Індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8) призначається для знезараження

краплинно-рідинними отруйними речовинами, що потрапили на шкіру, одяг і спорядження.

Пакет складається з флакону з розчином для дегазації і чотирьох ватно-марлевих

тампонів. Рідина пакету отруйна. Вона не повинна потрапити в очі.

Пакет перев`язувальний медичний (ІПП) випускається трьох типів: індивідуальний,

звичайний, першої допомоги з однією подушечкою і першої допомоги з двома подушечками.

Пакет складається з бинту, двох ватно-марлевих подушечок, чохла і шпильки.

ТЕМА 16. ОБОВ`ЯЗКИ ДОРОСЛИХ ЩОДО БЕЗПЕКИ ТА ЗАХИСТУ ДІТЕЙ.

ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ НАВИЧОК ПОВЕДІНКИ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ

СИТУАЦІЯХ. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ.

Захист дітей від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного

характеру є самим гуманним і шляхетним обов`язком усього дорослого населення, в першу

чергу кожної матері і кожного батька, будь-якого працівника дитячого дошкільного і

шкільного закладу. Для виконання цього обов`язку необхідно, щоб усе доросле населення

було підготовлено до захисту дітей:

знало способи і засоби захисту дітей у НС;

уміло будувати найпростіші укриття, щоб укрити в них дітей у випадку відсутності

інших, більш надійних споруд;

знало правила розміщення і поводження дітей у захисних спорудах і укриттях;

могло підготувати дітей до евакуації в заміську зону;

уміло надівати на дітей засоби індивідуального захисту і виготовляти для них

найпростіші такі засоби;

знало особливості захисту дітей при надзвичайних ситуаціях та діях по сигналах

оповіщення ЦЗ і в осередках ураження (зонах зараження).

Особливо велика роль батьків, керівників та працівників дитячих закладів у

забезпеченні захисту дітей при загрозі виникнення і в умовах безпосереднього виникнення

надзвичайної ситуації та її факторів ураження.

Почувши попередження про загрозу виникнення НС, в інтересах захисту дітей

необхідно:

з’ясувати всі питання, які пов`язані з укриттям дітей у захисних спорудах;

придбати для дітей засоби індивідуального захисту органів дихання і медичні засоби

захисту;

виготовити найпростіші засоби захисту органів дихання дітей і підготувати їхній

повсякденний одяг у якості засобів захисту від радіоактивних та отруйних речовин і

бактеріальних засобів;

потренувати дітей у використанні засобів індивідуального захисту і у перебуванні в

них;

підготувати все для можливої евакуації дітей або перебування їх тривалий час у

захисних спорудах;

ознайомити дітей старшого віку із сигналами оповіщення ЦЗ і діями по ним.

131

ОБОВ’ЯЗКИ ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ ЩОДО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЯХ:

роз`яснювати порядок укриття дітей у захисних спорудах, забезпечувати засобами


підготувати все необхідне для евакуації дітей або перебування їх тривалий час в

захисних спорудах;

постійно контролювати правильність застосування дітьми засобів захисту;

пам`ятати, що із АІ-2, крім знеболюючих засобів і радіозахисного засобу № 2, дітям

віком до 3 років на один прийом дають ¼ таблетки, а дітям віком від 8 до 15 років –

половину дози дорослих;

проводити посадку дітей на транспортні засоби у першу чергу;

при відсутності захисних споруд, будувати найпростіші укриття і розміщувати там

дітей та жінок з дітьми у першу чергу;

при отриманні сигналу про ту чи іншу НС діяти тільки згідно з рекомендаціями

управління (відділу) з питань НС області (району, міста) і штабу ЦЗ та НС об`єкту;

якщо отруйні речовини потрапили на відкриті ділянки тіла або одяг дітей –

якнайшвидше обробити заражені місця дегазуючими розчином із індивідуального

протихімічного пакету ІПП-8;

після виходу із зараженої місцевості провести часткову, а після і повну санітарну

обробку;

при несподіваній хворобі дитини надати їй першу допомогу, негайно сповістити

лікувальний заклад та при необхідності вжити заходи до її ізоляції;

в умовах надзвичайних ситуацій заборонити дітям відлучатись з дому, їсти сирі овочі,

необроблені продукти харчування;

уміти кожному із батьків надавати само- і взаємодопомогу при ураженнях внаслідок


знати сигнали оповіщення ЦЗ і порядок дій на ними при аваріях, катастрофах та

стихійних лихах;

стежити за виконанням дітьми правил особистої гігієни.

Батьки повинні домовитись з сусідами, у разі необхідності, про взаємодопомогу за

доглядом і поведінкою дітей у НС.

Для захисту населення, у тому числі і дітей, від дії факторів ураження радіоактивними

і хімічними речовинами та бактеріальними засобами використовуються засоби

індивідуального захисту органів дихання і шкіри та медичні засоби.

Основними засобами захисту органів дихання є фільтруючі протигази, респіратори та

найпростіші засоби.

Засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіряних покровів

використовуються в системі захисних заходів в зонах НС, які повинні запобігати

наднормативній дії на дітей небезпечних і шкідливих аерозолів, газів і пару, що попали в

навколишнє середовище при руйнуванні обладнання і комунікацій відповідних об’єктів, а

також знижувати небажані ефекти дії на людину променевого, теплового та іонізуючого

випромінювань.

В якості засобів індивідуального захисту органів дихання необхідно використовувати

цивільні протигази і респіратори, що випускаються промисловістю та простіші засоби (маски

проти пилу із тканин і пов`язки).

Основними засобами захисту органів дихання є фільтруючі протигази, респіратори та

найпростіші засоби.

Дитячі протигази ДП-6, ДП-6М, ПДФ-7, ПДФ-Д і ІВДФ4П призначені для дітей у

віку від 1,5 року і старше.

ДП-6 складається з фільтруючо-поглинальної коробки ГП-4у і лицьової частини МД-1

п'ятого росту. ДП-6М складається з фільтруючо-поглинаючої коробки ДП-6м і лицевої

частини МД-1 першого-четвертого ростів. В комплект протигазів ДП-6 і ДП-6М входять

також сумки і олівці (КПЗО).

132

Дитячий протигаз ПДФ-7 складається з фільтруючо-поглинаючої коробки ГП-5 і

лицевої частини МД-1А (п'яти ростів).

Дитячі протигази ДП-6М і ПДФ-7 упаковуються в деревині ящики по 50 (40) шт. В

кожному ящику лицеві частини одного росту.

Протигаз ПДФ-Д призначається для дітей дошкільного віку від 1,5 до 7 років.

Складається з фільтруючо-поглинаючої коробки ГП-5 і лицевої частини МД-3 (чотирьох

ростів), сумки, коробки з не запітнілими плівками, утеплених манжет і олівця (КПЗО).

Протигази упаковуються в дерев'яні ящики по 40 шт. з лицевими частинами: першого росту-

8 шт., другого-12 шт., третього-9 шт. і четвертого-11 шт.

Протигаз ПДФ-Ш призначається для дітей шкільного віку від 7 до 17 років.

Складається з фільтруючо-поглинаючої коробки ГП-5 і лицевої частини МД-3 (третього і

четвертого ростів) ШМ-62У (нульовий, перший, другий і третій ріст), сумки, коробки не

запітнілими плівками, утеплених манжет. Ріст маски підбирається по висоті і ширині

обличчя дитини (відстань між найбільш виступаючими точками дуг вилиці).

Найменування вимірювань Ріст маски

1 2 3 4 5

Висота обличчя, мм До 77 77-85 85-92 92-99 92-99

Ширина обличчя, мм До 108 108-116 111-119 115-123 124-135

Діти старшого віку надівають протигази самостійно. На дітей молодшої групи

надягають дорослі і зав’язують гарантійну тасьму. Обов’язково потрібно слідкувати, щоб

була вийнята гумова пробка з отвору на дні фільтрувальної коробки і щоб волосся не

попадало під маску.

Для захисту органів дихання дітей віком від 7 до 17 років від радіоактивного пилу і

бактеріальних засобів призначається респіратор Р-2д, який виготовляється 4 ростів.

Тканині маски проти пилу ПТМ-1 складаються із корпусу і кріплення. Корпус

виготовляється з 4-5 шарів тканини. Напроти очей робляться прорізи, в які вставляються

скельця або прозора плівка. На голові маска закріплюється за допомогою смужки тканини,

резинки або зав`язок.

Ватно-марлева пов`язка виготовляється з марлі розміром 100х50 см, на середину якої

накладається шар вати розміром 30*20 см і товщиною 1-2 см. марля з обох сторін

загинається і накладається на вату. Кінці розрізуються вздовж середини, в результаті чого

виникають зав`язки.

Для захисту шкіряних покровів дітей від радіоактивної пилі і бактеріальних засобів

можуть використовуватися накидки з непромокальної тканини, а також спортивні (лижні)

костюми, а для самих маленьких – різноманітні комбінезони. Якщо до звичайного одягу

дітей пришити нескладні пристосування, що герметизують, і просочити одяг спеціальним

розчином, вони на якийсь час захистять і від парів отруйних речовин. На ноги дітям варто

надівати гумові чобітки, боти або калоші, на руки – гумові абр шкіряні рукавички.

Крім засобів захисту органів дихання і шкіри для захисту дітей можуть бути

використані медичні засоби захисту і профілактики – аптечка АІ-2 і індивідуальний

протихімічний пакет. Наявні в аптечці засоби (крім радіозахисного засобу № 2 і

протибольового засобу) на один прийом дають дітям до 8 років –1/4, а дітям від 8 до 15 років

– ½ частини дорослого; радіозахисний засіб № 2 і протибольовий засіб дітям дають у повній

дозі. При користуванні протихімічним пакетом треба мати на увазі, що рідину з нього можна

використовувати для знешкодження ОР, що потрапили на шкіру тільки в дітей від 7 років і

більше; для опрацювання шкіри дітей від 1,5 до 7 років варто використовувати лужно-

перекисну рецептуру.

133

ТЕМА 17. ЗАХИСТ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ, ФУРАЖУ І ВОДИ

ВІД ЗАРАЖЕННЯ РАДІОАКТИВНИМИ, ОТРУЙНИМИ

РЕЧОВИНАМИ І БАКТЕРІАЛЬНИМИ ЗАСОБАМИ

Захист продуктів від радіоактивних і отруйних речовин, бактеріологічних

(біологічних) засобів при зберіганні, в процесі їх технологічної переробки, транспортування і

реалізації, а також вододжерел і систем водопостачання від РР, ОР і БЗ є однією з важливих

задач цивільного захисту в усіх ланках, де розв’язуються ці питання. Це обумовлюється тим,

що з зараженими продуктами і водою радіоактивні, отруйні речовини і бактеріальні засоби

можуть потрапити в організм людини і викликати небезпечні захворювання і ураження.

Радіоактивні продукти ділення і радіоактивні речовини (РР), що утворилися в момент

аварії на АЕС і ядерного вибуху, випадають із радіоактивної хмари на місцевість у вигляді

опадів і заражують усе, що знаходиться на ній. Якщо запаси продовольства виявляться не

укритими або буде порушена цілісність тари і упаковки, то радіоактивні речовини

безпосередньо заразять продукти харчування або будуть занесені в їжу з заражених

поверхонь тари, кухонного інвентаря і обладнання, одягу і рук при обробці продуктів.

Радіоактивні речовини, що потрапили на поверхню не запакованих продуктів або через

щілини і нещільності тари, проникають всередину: у хліб і сухарі – на глибину пор; сипучі

продукти (муку, крупу, цукор-пісок, кухонну сіль) – поверхневі (10-15 мм) і нижче лежачі

шари в залежності від щільності продукту. М`ясо, риба, овочі і фрукти забруднюються

радіоактивним пилом з поверхні, великі частинки осідають на дно тари, а дрібні утворюють

завись.

Найбільшу небезпеку створює потрапляння радіоактивних речовин всередину

організму з зараженою їжею і водою, тому що потрапляння їх у кількостях, більших за

встановлені, викликає променеву хворобу.

Бойові і сильнодіючі отруйні речовини (ОР) являють собою небезпеку для зараження

незахищеного продовольства, води, фуражу в усіх варіантах їх застосування –

краплиннорідкому, твердому ( у вигляді аерозолів – туману, диму) і у газоподібному стані.

Краплини рідких ОР і аерозолів проникають у таропакувальні матеріали із дерева на

глибину 5-20 мм, фанери – 3-4 мм і просочують брезент, картон, чотири-, п’ятишаровий

папір, багато з полімерних плівок, мішкову тканину. Розчиняючись і всмоктуючись, вони

заражують незахищені продукти. Глибина проникнення ОР у продукти харчування, особливі

сипкі, у декілька азів більше, ніж у таропакувальні матеріали, при цьому в твердих жирах,

маслі вершковому, комбіжирі, маргарині вона поступово збільшується. У рослинних оліях

краплини отруйних речовин і аерозолі розчиняються і можуть поширитися на всю масу.

Пари ОР легко проникають з повітрям через нещільності приміщень, негерметичну

тару і упаковку і концентруються: у борошні, крупі, картоплі, овочах – у зовнішньому шарі;

у хлібі – головним чином у скорині; у солі, цукровому піску (внаслідок їх низької здатності

утримувати пари ОР) у низько лежачих шарах; у м’ясі вони заражують у першу чергу

ділянки, що вкриті жиром.

Харчові продукти, що знаходяться в осередку бактеріологічного ураження, при

зберіганні на відкритих майданчиках і у не герметичних приміщеннях піддаються небезпеці

зараження збудниками інфекційних хвороб, перш за все не упаковані в тару або не

герметично запаковані продукти харчування. На зараженій території бактеріальні рецептури

тривалий час зберігають свої властивості ураження, особливо за низьких температур і у

похмуру погоду (декілька тижнів і більше). Вони можуть виживати і на внутрішніх

поверхнях приміщень і тари, а також у різних харчових продуктах, де мікроорганізми

активно розмножуються.

Таким чином, щоб зберегти від зараження радіоактивними, отруйними речовинами і

бактеріальними засобами продукти харчування, фураж і воду, необхідно перш за все

максимально ізолювати їх від зовнішнього середовища. У домашніх умовах основним

засобом захисту продуктів харчування і запасів води від зараження є: герметизація квартир,

134

будинків, комор, зберігання продуктів у герметичній тарі або упаковці із захисних

матеріалів, яка за своїми захисними властивостями поділяється на три категорії : вища,

перша і друга.

До вищої категорії належать тара, що захищає від радіоактивних, отруйних і

бактеріальних засобів. Це герметично закрита металева, скляна тара і деякі види дерев’яної і

полімерної тари: фляги з гумовою кільцевою прокладкою; діжки сталеві зварювальні і

дерев’яні заливні; банки для консервів; банки із кришкою, що знімається і прокладкою із

фольги, яка прокатана; труби алюмінієві; банки скляні, закатані жерстяними кришками;

пляшки з вузькою шийкою, герметично закриті металевими капсулами або закупорені

щільними корковими (поліетиленовими) пробками і алюмінієвими ковпачками; пакети із

комбінованого матеріалу, паперу, фольги, поліетилену.

Тара першої категорії, що захищає продовольство від бактеріальних засобів і

радіоактивних речовин: діжки дерев’яні, сухо тарні; ящики дощаті з поліетиленовими

вкладишами, банки і пакети із комбінованого матеріалу (для пакування концентратів круп,

молока); пляшки з поліхлорвінілу для рослинної олії та ін.

До другої категорії тари, що захищає продовольство тільки від радіоактивних

речовин, належать: ящики; барабани дерев`яні без поліетиленових вкладишів, багатошарові

паперові мішки тощо.

Найбільш перспективною як покривальний матеріал є відносно дешева плівка із

поліетилену високого тиску (низької густини). Вона охороняє продукти від зараження

радіоактивних речовин і частково від отруйних речовин і бактеріальних засобів. Зокрема,

хліб, сухарі, кондитерські вироби можна загорнути у декілька шарів паперу, потім скласти у

банки, каструлі або поліетиленові мішки (пакети). Сипкі продукти (борошно, цукор, крупа,

вермішель) доцільно тримати в пакетах із цупкого паперу, поліетиленових мішках, які

скласти в коробки, ящики, викладені всередині картоном, клейонкою або іншими плівковими

матеріалами.

М`ясо, масло, ковбасу, рибу можна зберегти від зараження в домашніх холодильниках.

Для більшої надійності їх укладають у поліетиленові пакети, а вершкове масло, маргарин,

жири – у скляні або металеві банки із кришками, що щільно закриваються. Овочі слід

зберігати у дерев`яних або фанерних ящиках, викладених всередині папером, целофаном,

поліетиленовою плівкою, пергаментом або клейонкою, а зовні вкрити брезентом або іншою

цупкою тканиною.

Усі види продуктів, що знаходяться у металевих або скляних консервних банках, а

також у посуді, що герметично закривається, зараженню, у тому числі отруйними

речовинами і бактеріальними засобами, не піддаються. У випадку необхідності така тара

швидко знезаражується.

Вживаючи тих чи інших заходів щодо захисту продуктів, треба пам`ятати і

додержуватись правил їх зберігання.

Не можна, наприклад, тримати м`ясо і рибу у мідному та оцинкованому посуді. Це

може призвести до отруєння.

Більш складним є захист продуктів харчування в умовах сільської місцевості.

Картоплю, капусту, моркву і інші овочі, м’ясні і молочні продукти треба укривати у

підготовлених льохах, коморах і сараях. Зерно, борошно та інші сипкі продукти доцільно

зберігати не в мішках, а в скринях або ящиках з щільними кришками.

При герметизації складів сільськогосподарських підприємств слід добре затулити всі

щілини в фундаменті, підлозі, стелі, стінах, дверях, перегородках і покрівлі. Ушкоджене

скло треба замінити новим. Ще краще прикрити вікна щільними дерев`яними щитами,

обшитими толем, а зайві віконні прорізи закласти цеглою. Двері необхідно обшити з

внутрішнього боку повстю, а зовні – клейонкою, між дверима і коробкою набити гуму або

смужки тканини, вати, повсті, зробити пристрої притискування.

Ще більш ретельно треба захистити продукти, що зберігаються поза приміщенням. На

сухому місці слід вибрати спеціальні майданчики, розчистити і розрівняти їх, покрити

настилом із колод, дощок, хмизу або іншого матеріалу, настил у свою чергу повинен бути

135

вистелений брезентом або поліетиленовою плівкою. Потім продукти, що знаходяться у тарі,

необхідно скласти штабелями, а не упаковані скласти в бурти (насипи) і укрити брезентом,

поліетиленовою плівкою або підручними матеріалами, наприклад, шаром соломи (10-15 см)

або гілок (20-30 см), а для зменшення займистості промазати глиною.

Якщо овочі знаходяться у полі, то поблизу місця їх зберігання треба викопати котлован

глибиною 0,5 м і шириною 1,5 м, засипати в нього картоплю або інші плоди, зверху покласти

мати з соломи, очерету або просто шар соломи (20-30 см), зверху насипати землю (20-30 см).

Захист продовольства, харчової сировини і фуражу при зберіганні, в процесі їх

технологічної переробки, транспортування і реалізації, а також вододжерел і систем

водопостачання від радіоактивного, хімічного і бактеріологічного зараження з однією із

важливих задач ЦЗ в усіх ланках, де практично розв`язуються ці питання.

Це обумовлюється тим, що з зараженими продуктами і водою, радіоактивні, отруйні

речовини і бактеріологічні засоби можуть потрапити в організм людини і викликати

небезпечні захворювання і ураження.

Для захисту сільськогосподарської продукції і фуражу використовують герметичні

складські приміщення, різну тару та матеріали для укриття. В герметичних складах штабеля

з запасами сільськогосподарської продукції і фуражу, що упаковані в тканинні мішки,

необхідно укривати брезентом або поліетиленової плівки.

При зберіганні продукції на відкритому повітрі необхідно прийняти заходи до їх

складування або упаковки незахищеної продукції і фуражу.

Для упаковки використовують крафтпаперові мішки з підвищеною механічною

міцністю. Можливе використання бочок, щільних ящиків, контейнерів та інших ємностей,

що мають захисні властивості і придатні для зберігання сільськогосподарської продукції і

фуражу.

При зберіганні відкритим способом в полі сільськогосподарську продукцію, що

знаходиться в насипах, укривають брезентом, поліетиленовою плівкою або укривають

підручними матеріалами і буртують.

Площадку під бурт зерна очищають від трави, сміття і утрамбовують. По її периметру

відривають канаву глибиною не менше 20 см ( для стоку води). Потім встановлюють і

закріплюють дерев’яні щити, обшиті зовні рубероїдом або іншим щільним матеріалом,

затуляють місця їх стиків і на загороджену площадку настилають шар соломи (сіна, гілок),

після чого засипають туди 3-метровий шар зерна, який зверху накривають брезентом. При

цьому під брезент кладуть шар соломи, що оберігає його від проникнення аерозолів. Кінці

матеріалів для укриття ретельно закріплюють.

Скирти сіна і соломи накривають брезентом, плівкою або не кормовою соломою

(шаром в 20-30 см). Для захисту сіна від біологічних аерозолів необхідно обкласти тюками

соломи.

При перевезенні сільськогосподарської продукції і фуражу в умовах зараження

навколишнього середовища РР, ОР і БЗ в першу чергу необхідно використовувати спеціальні

транспортні засоби (зерновози, борошновози), а також спеціальну м’яку тару (мішки з

тканини з поліетиленовими вкладишами, багатошарові крафт-мішки).

В цих умовах можуть бути використані суцільнометалеві залізничні вагони з

ущільненням дверей і люків; суцільнометалеві автофургони і контейнери; залізничні, річні і

морські ізотермічні ємності та судна, інші аналогічні транспортні засоби.

Заражені радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами

сільськогосподарська продукція і фураж підлягають обов`язковому знезаражуванню і

контролю ступеню зараження до відповідних допустимих величин.

Важливим і складним заходом є організація захисту води від зараження. При

загрозі виникнення надзвичайних ситуацій всі джерела води в районах розміщення

населення мають бути захищені, загерметизовані і підготовлені до роботи і умовах

радіоактивного зараження місцевості. На найбільш важливих з них передбачається захист від

дії ударної хвилі. Для енергоживлення водопідйомників у випадку необхідності

резервуються пересувні електростанції. В населених пунктах і на підприємствах сільських

136

районів підготовлюються і частково проводиться герметизація всіх джерел води. Всі системи

водопостачання в населених пунктах позаміської зони готуються до роботи в умовах

зараження місцевості. Вживаються заходи щодо підвищення стійкості енергопостачання

водопровідних станцій, для чого накопичуються автономні джерела, використовуються

судові джерела енергії і енергопоїзди; на об’єктах передбачається будівництво артезіанських

колодязів для водопостачання захисних споруд і населення.

У містах і населених пунктах, де є системи водопостачання, вода, призначена для

пиття, очищується і знезаражується у спеціальних очисних пристроях, що знаходяться на

водонапірних станціях. Подача води проводиться до систем труб з запірною арматурою, що

дає можливість забезпечити надійну герметизацію. Зараження води можливе лише при

безпосередньому руйнуванні труб або очисних споруд.

У населених пунктах сільської місцевості широко розповсюджені шахтні колодязі з

дерев`яним зрубом. Через отвір шахти зверху або через бічні стінки разом з поверхневими

водами у них можуть проникнути радіоактивні, отруйні речовини і різні види мікробів

(бактерій).

Для захисту таких колодязів навколо них у діаметрі 1-1,5 м треба вийняти шар ґрунту

глибиною до 20 см і замість нього покласти глину, котру потім зверху засипати піском. Це

заглиблення може бути також залите бетоном або асфальтом. Частину зрубу, що виступає,

необхідно гарно обшити дошками. Кришку для отвору шахти краще зробити із двох шарів

дошок з прошарком із толю, брезенту, листового заліза або якогось плівкового матеріалу.

Зверху кришку треба додатково оббити листовим залізом. Якщо колодязь має механічне

обладнання або коловорот, то над зрубом слід зробити двоскатну покрівлю.

Колодязь повинен мати загальне відро. Колодязі з ручним насосом можна обшити

дошками, а для рукоятки зробити проріз. Для захисту прорізу верхній зріз обсадної труби

необхідно закрити м’яким чохлом з брезенту, нижній кінець чохла закріпити на обсадній

трубі, а верхній – на шарнірі, що з’єднуватиме штангу насоса і рукоятку. У колодязі з

бетонним або цегляним оздобленням, а також у колодязі, що має обсадну металеву трубу,

проникнення шкідливих речовин з поверхневими водами майже виключено.

Для захисту джерела води треба вирити котлован, розчистити місце для виходу води,

укріпити його стінки і дно. Над джерелом слід звести дерев’яну або іншу надбудову, котру

обкласти глиною, у надбудові зробити отвір, що закривається щільною кришкою, всю

споруду обсипати ґрунтом. Для відводу води треба зробити зливну трубу або виготовити

лоток.

Найкращим способом водопостачання є влаштування артезіанських свердловин. Вода,

що видобувається з таких свердловин, практично не заражена.

Для захисту води у домашніх умовах рекомендується використовувати термоси,

графини, відра і навіть ванни. Весь посуд повинен закриватися щільними кришками, а відра

та ванни – накриватися зверху клейонкою, поліетиленовими або іншими плівковими

матеріалами. Запаси води слід створювати із розрахунку, що на кожну людину на добу

тільки на приготування їжі буде потрібно від 3 до 5 літрів, а в загальній кількості – 10 л води.

За станом радіаційного забруднення продуктів харчування, фуражу і води здійснюється

постійний радіаційний контроль СЕС, ветеринарними лабораторіями і гідрометеостанціями і

відповідності з вимогами ДР-97.

ВИМОГИ ДР-97 ДОПУСТИМИХ РІВНІВ ВМІСТУ РАДІОНУКЛІДІВ В ПРОДУКТАХ ХАРЧУВАННЯ ТА

ПИТНІЙ ВОДІ 9БК/КГ, БК/Л)

№ Найменування продуктів 137

С8 90

Sr

1. Хліб, хлібопродукти 20 5

2. Картопля 60 20

137

3. Овочі (листові, коренеплоди, столова зелень) 40 20

4. Фрукти 70 10

5. М`ясо і м’ясні продукти 200 20

6. Риба і рибні продукти 150 35

7. Молоко і молочні продукти 100 20

8. Яйця (шт.) 6 2

9. Вода 2 2

10. Молоко згущене і концентроване 300 60

11. Молоко сухе 500 100

12. Свіжі дикоростучі ягоди і гриби 500 50

13. Сушені дикоростучі ягоди і гриби 2500 250

14. Лікарські рослини 600 200

15. Інші продукти 600 200

16. Спеціальні продукти дитячого харчування 40 5

ТЕМА 18. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ТВАРИН І РОСЛИН ВІД ЗАРАЖЕННЯ. ОБСЕРВАЦІЯ І КАРАНТИН

Захист сільськогосподарських тварин досягається їх укриттям в обладнаних

тваринницьких приміщеннях і захисних спорудах; забезпеченням особливо цінних тварин

індивідуальними засобами захисту; захистом запасів кормів і вододжерел, своєчасною

евакуацією тварин на безпечну відстань від приміських господарств великих міст і зон

можливого затоплення, зараження.

Після виникнення аварій на АЕС і об’єктах із НХР основними заходами є:

вивід незахищених тварин із районів з високими рівнями радіації і зон зараження

отруйними речовинами на незаражену територію або на ділянки з більш низькими рівнями

зараження;

проведення ветеринарної обробки уражених тварин і надання їм лікувальної

допомоги, знезараження тваринницьких приміщень та інших місць розміщення тварин,

кормів і води;

постійний контроль за ступенем зараженості тварин і об’єктів.

Герметизація приміщень. Основним і найбільш надійним способом захисту тварин є

укриття їх в обладнаних (загерметизованих) приміщеннях або спеціальних захисних спорудах.

Пристосовані для захисту тварин спеціальні приміщення дерев`яного типу зменшують ступінь

опромінення укритих там тварин у середньому у 2-3 рази, а кам`яні і залізобетонні – у 10

разів.

Герметизація приміщень полягає у промазуванні стелі глиняним, вапняним або

цементним розчином, з насипкою зверху нього шару шлаку або піску. Цими ж розчинами

замазують щілини у стінах, стелях, віконних рамах, дверях. Великі щілини перед

замазуванням проконопачують мохом, клоччям або ганчір`ям. На вікнах з зовнішнього боку

влаштовують з’ємні щільні щити з дошок або іншого матеріалу. Там, де немає шибок, віконні

рами з обох боків забивають щитами і засипають поміж них пісок, торф, тирсу або землю.

Двері обшивають толем. Між дверима і дверними рамами набивають шар гуми, повсті і

щільно закривають двері нижніми запорами. Із внутрішнього боку двері завішують

зволоженим брезентом. У витяжні вентиляційні і пічні труби вставляють засувки, що щільно

закриваються.

В обладнаних приміщеннях створюють запаси корму і води на 5-7 діб, розміщуючи їх у

кормових проходах, кормокухнях, коморах, тамбурах. Краще, якщо корми будуть упаковані в

тару, а вода налита в діжки, цистерни та інші ємності. На території тваринницької ферми

створюють запаси кормів на 7-10 діб і надійно їх укривають.

138

Для захисту обслуговуючого персоналу у тваринницькому приміщенні обладнують

спеціальну кімнату або поблизу нього будуть протирадіаційні укриття.

Одночасно з герметизацією приміщень проводять протипожежні заходи. Приміщення

на горищі звільняють від займистих предметів, встановлюють там ящики з піском, діжки з

водою і протипожежний інвентар. На горища, сіновали і дахи встановлюються зовнішні

драбини, а на крутих дахах приміщень роблять трапи. Для надання більшої вогнетривкості

дерев`яним будівлям або дерев`яним частинам споруд їх білять вапном. За відсутності вапна

для обмазування використовують глиняну, змішану з солом`яною січкою. Така обмазка

підвищує вогнетривкість споруд і їх захисну потужність. Непотрібні дерев`яні тини поблизу

приміщень розбирають. На відстані 20-30 м від споруд ставлять і обладнують протипожежні

щити. Навколо скирт сіна, соломи зорюють смуги шириною 4-5 м. Вживають заходів щодо

забезпечення пожежних машин водою, підготовлюють під`їзні шляхи до водоймищ і місць

забору води.

На відгінних пасовищах для захисту тварин використовують яри, лощини, ліси, штучні

виробки, підвітряні скати гір. Для захисту від радіоактивного пилу можна використовувати ліс

з великими деревами.

Для влаштування укриттів риють траншею глибиною 2,5-3 м і шириною 3-4 м. Стелю

роблять із колод і засипають шаром землі товщиною 40-50 см. При слабкому ґрунті стіни

укріплюють дошками. Двері і вентиляцію обладнують так само, як і в тваринницьких

приміщеннях.

Індивідуальні засоби захисту (захисні маски, панчохи і накидки) виготовляють із

підручних матеріалів. Захисну маску для тварин, що має вигляд циліндричного мішка, шиють

із трьох шарів мішковини з прокладкою між ними двох шарів клоччя. На боці маски

пришивають гнізда для каркасних паличок, до дна – залізний обруч. Довжина кола верхнього

краю бокової стінки 65 см, висота – 35 см. Для забезпечення щільного прилягання верхньої

частини маски її край загинають і роблять додатковий валик (обідок), котрий прошивають

нитками. На цьому обідку роблять 5-6 шльонок, через які пропускають кругову тасьму, при

затягуванні вона щільно притискає край маски до морди тварини. Дві тасьми на потилиці

фіксують захисну маску за вухами (рогами). Маска затримує до 85 % радіоактивного пилу.

Панчохи шиють з брезенту, мішковини або іншого матеріалу і зав`язують на кінцівках. Знизу

на панчоху прошивають по формі корита шматок гуми, дерматину. Накидки виготовляють із

будь-якої цупкої тканини (поліетиленової плівки) і укріплюють на спині тварини тасьмами.

Захист тварин при перевезеннях і перегонах. Одним із способів захисту тварин є їх

евакуація із приміських господарств, розташованих поблизу великих міст, а також із районів,

заражених радіоактивними речовинами.

Евакуація тварин із приміських господарств у безпечні райони в умовах незараженої

місцевості провадиться по заздалегідь наміченим маршрутам, котрі повинні передбачати місця

водопою, годування і відпочинку тварин.

При перегоні тварин через ділянки зараження не допускають поїдання ними зараженої

рослинності і пиття води із заражених водоймищ. Для цього тваринам завчасно надягають

торби, захисні маски або навіть перев`язують морду мотузкою. На кінцівки надягають захисні

панчохи. Для перегону тварин обирають шляхи з твердим ґрунтом без пилу або ж ділянки з

низькою рослинністю.

При перевезеннях тварин по зараженій місцевості на автомашинах кузови їх зверху

затягають брезентом або іншим матеріалом, на дно кузова насипають шар землі, щілини в

бортах затуляють.

Захист тварин від інфекційних захворювань. Найбільш дієвим і ефективним засобом

захисту тварин від інфекційних захворювань є профілактичні щеплення тваринам.

При підозрі на виникнення інфекційних захворювань серед тварин на території

сільськогосподарського підприємства встановлюється режим обсервації до остаточного

виявлення збудника захворювання. У цей період забороняється ввід, вивід і транзитний прогін

тварин через осередок зараження.

139

При карантині, крім заходів проваджуваних при обсервації, передбачені додаткові

заходи, що включають охорону осередку ураження, обмеження в’їзду і заборона виїзду з

нього.

Карантин знімають після проведення протиепідемічних заходів в осередку зараження,

заключної дезінфекції і закінчення строку карантину, встановленого для даного захворювання.

До способів захисту кормів належать: зберігання їх у загерметизованих приміщеннях

(складах, амбарах, підвалах, овочесховищах); укриття спеціальними або підручними

матеріалами; застосування захисної тари (упаковки) і спеціального транспорту для

перевезення.

Герметизація складів, овочесховищ, амбарів та інших приміщень здійснюється тими ж

способами, що й герметизація тваринницьких приміщень. Крім того, на засклені вікна з

внутрішнього боку встановлюють дерев`яні знімні щити, обшиті толем, для охорони зерна від

осколків скла. Щоб до складу не проникали гризуни, на вентиляційних отворах, віддушинах,

вікнах, дверних прорізах і лазах встановлюють дрібні металеві сітки. Нижню частину дверей

оббивають смужкою листової сталі або заліза.

Якщо зерно або фураж знаходиться у полі, на току, вживають заходів щодо його

якнайшвидшого перевезення на склад. Частину, що залишилася, зсипають у мішки, складають

на майданчику і накривають брезентом, синтетичними плівками або багатошаровими

паперовими полотнищами.

Для захисту сіна і соломи використовують накриття, сараї і клуні. Якщо сіно

зберігається в скиртах, його закривають зверху шаром соломи або дрібних гілок висотою 15-

20 см, брезентом, поліетиленовою плівкою, а зверху накладають зв`язані у верхній частині

жердини. Взимку з метою захисту на поверхню копиці можна заморозити шар льоду.

Купи картоплі або інших коренеплодів укривають матами з очерету, соломи або шаром

соломи на 20-30 см, потім засипають землею на 20-30 см.

При перевезенні кормів у металевих кузовах машин самоскидів їх укривають

брезентом, котрий зверху із боків закріплюють, а при перевезенні кормів на звичайних

бортових машинах брезент укладають на дно кузова.

Не упаковані корми перевозять у спеціально обладнаних фургонах, рефрижераторах,

контейнерах, кузови і двері яких герметизують. Рідини перевозять в цистернах або бідонах.

Для захисту шахтного колодязя з дерев`яним зрубом навколо нього у діаметрі 1-1,5 м

викопують заглиблення у 50 см і замість вийнятого ґрунту укладають і утрамбовують глину

(глиняний замок), котру засипають піском (заливають бетоном або асфальтом).

Виступаючу частину зрубу щільно обшивають дошками на відстані 15-20 см від зрубу,

між дошками і зрубом набивають глину. Кришку для отвору шахти роблять із двох шарів

дошок з прошарком між ними толю, брезенту, листового заліза або поліетиленової плівки.

Зверху кришку додатково оббивають листовим залізом. Якщо колодязь має механічне

обладнання або коловорот, то над зрубом треба зробити двоскатове покриття, яке наглухо

закриває верхній отвір колодязя і коловорот.

Для захисту джерела на його місці риють котлован, розчищають місце виходу води,

укріплюють його стінки і дно. Над джерелом зводять дерев’яну або іншу надбудову, котру

обкладають глиною. У надбудові роблять отвір, що закривається щільною кришкою. Для

відводу води влаштовують зливну трубу або лоток.

У водонапірних баштах герметизують двері, вікна, баки. Водозабірні колонки

закривають дерев`яними ковпаками, обшитими толем або залізом. Водопійні корита для

тварин закривають щільними кришками. За відсутності кришок після кожного водопою

корита перевертають догори дном.

Найбільш небезпечними для тварин є поширення хмари парів НХР. При отриманні

відомостей про просуванні хмари у напрямку тваринницьких ферм, при знаходженні там

тварин необхідно негайно укрити їх у заглиблених спорудах і залізобетонних тваринницьких

приміщеннях. За відсутності таких – укрити в наявних приміщеннях, охороняючи тварин,

оскільки при охолодженні хімічної хмари частина пари адсорбується, тобто перетворюється

на рідину, групується у краплини, котрі під своєю вагою випадають у вигляді дощу і

140

заражують місцевість. У той же час ці приміщення слід якомога краще загерметизувати і

особливо з тієї сторони, звідки рухається хмара НХР. Необхідно зачинити двері, вікна, по

можливості законопатити всі щілини, щоб повітря не могло проникнути у приміщення.

Закрити витяжні отвори. Включити вентиляційну систему, зробити все можливе, щоб тварини

якомога менше дихали отруєним повітрям.

У випадку неможливості повної герметизації тваринницького приміщення

застосовують індивідуальні засоби захисту.

Тривалість перебування у приміщеннях, пристосованих до укриття тварин, залежить

від швидкості вітру, температури зовнішнього повітря, кількості тварин. Як показала

практика, у цегляному типовому приміщенні (при нормі 16 м3

– на корову, 12-13 м3

– на

голову молодняку крупної рогатої худоби до дворічного віку і 6 м3 – на свиню) тварин можна

утримувати без шкоди для їх здоров’я; у зимовий період при добових коливаннях температури

зовнішнього повітря від –20оС і швидкістю вітру 2-4 м/с - до 72 годин; при вітрі 5-6 м/с – до

90 годин; при температурі від +8 до +16оС – до 34 годин.

Якщо відмічено, що у тварин почастішало дихання, з’явилася слинотеча і пітливість,

підвищилася на 1-1,5оС температура тіла (вимірюється у 2-3 тварин, розміщених у середній

частині), виходить, що підвищився вміст вуглекислого газу (запалений сірник миттю згасає,

якщо в повітрі 5% СО2), і їм не вистачає кисню. В цьому випадку треба негайно провітрити

приміщення, відкривши вікна і двері з підвітряної сторони, висунувши засувки вентиляційних

труб. Їх можна відкрити і після проходження зараженої хмари, якщо немає вітру.

Тварини утримуються в приміщенні доки не буде ліквідована небезпека ураження.

Перше годування і доїння тварин слід провести через 4-6 годин після укриття.

Телят-молочників бажано тримати разом з підсосними коровами, що зменшує

можливість виникнення запалення вим`я (мастита) у корів. У подальшому годування і доїння

проводять один раз на добу. Корм і вода подаються одночасно. При нестачі води слід

використовувати соковиті корми – картоплю, буряки, турнепс, капусту, моркву та ін. Сіль на

цей час період виключають з раціону.

Мінімальна добова норма на одну голову складатиме: великій рогатій худобі – 5-6 кг

сіна та 1-2 кг концентратів, 20-30 л води; вівцям і козам – 0,5-1 кг сіна, 4-5 л води; свиням – 2-

3 кг концентратів, 6-8 л води.

При виникненні необхідної евакуації тварин у першу чергу це здійснюється із району,

що безпосередньо прилягає до місця аварії, а також із пасовищ, де вони знаходились на цей

час, якщо слід зараженої хмари розповсюджується в їх напрямку. Виведення тварин з пасовищ

проводиться під кутом 90о до сліду хмари по найбільш безпечним маршрутам і вживаються всі

заходи захисту як і при дії у випадку радіаційного зараження місцевості.

Домашні кішки, собаки, декоративні птахи можна евакуювати разом з господарями (з

дозволу органів служби захисту рослин і тварин ЦЗ), але тільки після огляду і хімічного

контролю.

Захист рослин від радіоактивних речовин зводиться до зменшення можливостей

додаткового збільшення зараження їх радіоактивними речовинами, що лежать на поверхні

ґрунту, а також максимальному і швидкому видаленню радіоактивних часток з поверхні

рослин, насіння і овочів, зменшенню поступу радіоактивних речовин з ґрунту в рослини

шляхом проведення комплексу відповідних заходів.

Ефективність заходів з захисту сільськогосподарських культур від хімічних отруйних

речовин залежать від своєчасного їх виявлення та визначення ділянок і ступеню зараження.

При летальному і сильному ступені зараження радіоактивними речовинами (70-100%)

рослини скошують і вивозять за межі поля, а поле переорюють і проводять пересів іншими

культурами. При середній (50-70%) і слабкій (10-30%) ступенях зараження проводять пересів

культур і здійснюється ретельний догляд за посівами.

При зараженні посівів біологічними засобами проводять оброблення посівів

пестицидами – інсектицидами і фунгіцидами.

141

Важливими заходами щодо захисту рослин від бактеріальних засобів є проведення

карантину з метою запобігання заносу збудників хвороб, шкідників і бур`янів

сільськогосподарських культур.

При проведенні заходів щодо захисту сільськогосподарських культур від

радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів необхідно використовувати

комплексний підхід і враховувати місцеві умови вирощування сільськогосподарських рослин.

Для захисту сільськогосподарської продукції фуражу використовують герметичні

складські приміщення, різну тару та матеріали для укриття.

Площадку під бурт зерна очищають від трави, сміття і утрамбовують. По її периметру

відривають канаву глибиною не менше 20 см (для стоку води). Потім встановлюють і

закріплюють дерев`яні щити, обшиті зовні рубероїдом або іншим щільним матеріалом,

затуляють місця їх стиків і на загороджену площадку настилають шар соломи (сіна, гілок),

після чого засипають туди 3-метровий шар зерна, який зверху накривають брезентом. При

цьому під брезент кладуть шар соломи.

Бурти картоплі і коренеплодів укривають спочатку 20-30 см шаром соломи, а потім

засипають 40-50- сантиметровим шаром землі, по периметру відривають стічні канави.

Скирти сіна і соломи накривають брезентом, плівкою або не кормовою соломою

(шаром в 20-30 см). Для захисту сіна від біологічних аерозолів скирти необхідно обкласти

тюками соломи.

Сінаж і силос при звичайному зберіганні, як правило, надійно захищені від

радіоактивних, хімічних речовин і бактеріальних засобів.

При перевезенні сільськогосподарської продукції і фуражу в умовах зараження

навколишнього середовища РР, ОР і БЗ в першу чергу необхідно використовувати спеціальні

транспортні засоби (зерновози, борошновози), а також спеціальну м’яку тару (мішки з

тканини з поліетиленовими вкладишами, багатошарові крафт-мішки).

В цих умовах можуть бути використані суцільнометалеві залізничні вагони з

ущільненням дверей і люків; суцільнометалеві автофургони і контейнери; залізничні, річні і

морські ізотермічні ємності та судна, інші аналогічні транспортні засоби.

При перевезенні зернофуражу насипом і в м’якій тарі бортовими автомобілями і

причепами для їх захисту від радіоактивних, хімічних і бактеріальних засобів повинні

використовуватися матеріали для укриття (брезент, плівка тощо).

Заражені радіоактивними, хімічними і бактеріальними засобами сільськогосподарська

продукція і фураж підлягають обов`язковому знезаражуванню і контролю ступеня зараження

до відповідних допустимих величин.

ТЕМА 19. ЕВАКУАЦІЯ. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЕВАКУАЦІЇ.

Евакуація - це організований вивід (вивіз) населення (у тому числі і персоналу

суб'єктів господарської діяльності) із осередків ураження внаслідок аварій, катастроф і

стихійного лиха та зон радіаційного забруднення місцевості і хімічного зараження та

катастрофічного затоплення.

Евакуація із районів стихійних лих, а також аварій і катастроф організовується

начальниками цивільного захисту міст і районів та їх органами управління ЦЗ з питань

надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

Безпосередньо проведенням евакуаційних заходів займаються начальники і штаби

ЦЗ та з НС суб'єктів господарської діяльності, керівники домоуправлінь та житлово-

експлуатаційних контор під керівництвом евакуаційних комісій, що створюються у містах

(районах) та на об'єктах господарської діяльності.

З отриманням розпорядження на проведення евакуації начальники і органи управління

цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій разом з

комісіями з питань евакуації і службами ЦЗ у відповідності з певними планами проводять

оповіщення керівників підприємств і установ, навчальних закладів, ЖЕО тощо, а через них

142

робітників і службовців, їх сімей та іншого населення про час прибуття на збірні евакуаційні

пункти для евакуації. Для оповіщення населення використовуються різного роду системи

оповіщення, а також засоби масової інформації - радіо, телебачення, преса тощо.

Евакуація проводиться у найкоротші строки після її оголошення. Для здійснення

цього заходу використовуються усі види громадського транспорту (залізничний,

автомобільний, водний і навіть авіаційний), що не зайняті невідкладними виробничими і

господарськими перевезеннями, а також транспорт індивідуального користування. Певна

частина населення, що піддягає евакуації, може виводитися пішим порядком.

Автотранспорт у більшості випадків використовується для вивозу евакуйованих на

невелику відстань. При перевезеннях автотранспортом, окрім пасажирських автобусів,

застосовуються пристосовані для перевезення людей вантажні автомобілі. Підвищуються

норми завантаження автотранспортних засобів. Автотранспорт зводиться в автоколони по

25-30 машин.

Для вивозу населення залізницею і водним транспортом використовуються не лише

пасажирські залізничні состави і судна, але й інші засоби, що звичайно не застосовуються у

нормальних умовах для перевезення людей, - товарні вагони і на піввагони, вантажні судна,

баржі, платформи тощо. Передбачається більш ущільнене завантаження вагонів і суден, а

також збільшення довжини поїздів.

Колони евакуйованих пішим порядком, як правило, формуються поблизу збірних

евакопунктів. У цілях кращої організації переходу практикується розбивання колон за

цехами та іншими виробничими підрозділами. На чолі колон ставляться досвідчені і

авторитетні керівники. Вивід населення пішки здійснюється по дорогам, а також по

маршрутам і колонним шляхам. Марш піших колон планується звичайно на відстань одного

добового переходу із задачею вийти із зони можливих руйнувань (зараження).

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що містяться у

зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення,

хімічного ураження, прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у 50-

кілометровій прикордонній смузі, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і

катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю

людини).

У мирний час практичні заходи евакуації населення плануються на випадок: загальної аварії на АЕС;

всіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин, внаслідок яких виникає

безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоровію людей, що проживають у зоні

можливого ураження;

загрози катастрофічного затоплення місцевості;

масових лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичних і

гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що загрожують населеним пунктам.

ТЕМА 20. ЕКСТРЕНА ЕВАКУАЦІЯ ТА ТИМЧАСОВЕ ВІДСЕЛЕННЯ НАСЕЛЕННЯ З

РАЙОНІВ СТИХІЙНОГО ЛИХА І ТЕХНОГЕННИХ АВАРІЙ.

Евакуація населення з районів стихійних лих буде проводитись усіма наявними

способами евакуації. Перевага буде надаватись автомобільному та залізничному

транспортові.

При аварії на підприємствах або катастрофам на транспорті силами керівників

підприємств та місцевих органів здійснюється евакуація робітників і службовців, а у

необхідних випадках і місцевого населення, що проживає поблизу аварії або катастрофи, що

сталася, а також потерпілих. При евакуації можуть бути внесені корективи у попередні

розрахунки у зв'язку із обстановкою, що склалася.

Про евакуацію на випадок катастрофічного затоплення (повені) як правило,

повідомляється спеціальним розпорядженням комісії по боротьбі з паводком (повінню,

катастрофічним затопленням) через органи цивільного захисту, захисту населення і

143

територій від надзвичайних ситуацій. Розпорядження про початок і порядок евакуації

передається по всіх каналах зв'язку, телебачення, для всього населення, а працюючі, крім

того, оповіщаються через адміністрацію підприємств, установ, навчальних закладів.

Населення, що не зайняте у сфері виробництва і обслуговування сповіщається через житлово-експлуатаційні контори і домоуправління, населенню повідомляються місця

розгортання збірних евакопунктів, строки явки на ці пункти, маршрути проходження при

евакуації пішим порядком, а також інші відомості, що узгоджуються із місцевою

обстановкою, очікуваним масштабом лиха, часом його упередження. При наявності

достатнього часу населення евакуюється разом з майном. З цією метою кожній сім’ї

надається автомобільний або інший транспорт із указівкою часу його подачі.

Евакуація проводиться у найближчі населені пункти, що знаходяться поза зоною

затоплення. Розселення населення здійснюється у громадських будівлях або на житловій

площі місцевого населення.

У зонах можливого затоплення тимчасово припиняють роботу школи і дошкільні дитячі

заклади. Дітей переводять у школи і дитячі заклади, які знаходяться у безпечному місці.

У випадку раптової повені (катастрофічного затоплення) попередження населення

провадиться усіма наявними засобами оповіщення, у тому числі і пересувними

гучномовними установками.

Населення, що не зайняте у сфері виробництва і обслуговування сповіщається через

житлово-експлуатаційні контори і домоуправління, населенню повідомляються місця

розгортання збірних евакопунктів, строки явки на ці пункти, маршрути проходження при

евакуації пішим порядком, а також інші відомості, що узгоджуються із місцевою

обстановкою, очікуваним масштабом лиха, часом його упередження.

При наявності достатнього часу населення евакуюється разом з майном. З цією метою

кожній сім’ї надається автомобільний або інший транспорт із указівкою часу його подачі.

Евакуація проводиться у найближчі населені пункти, що знаходяться поза зоною

затоплення. Розселення населення здійснюється у громадських будівлях або на житловій

площі місцевого населення.

Готуючись до евакуації кожний громадянин зобов'язаний:

підготувати та взяти з собою паспорт, військовий квиток, документ про освіту та фах,

свідоцтва про шлюб та народження дітей, трудову книжку або пенсійне посвідчення, гроші і

цінності;

наявні засоби індивідуального захисту (респіратор, одяг та взуття, пристосовані для

захисту шкіри від радіоактивних речовин);

комплект верхнього одягу та взуття за сезоном та погодою;

продукти харчування і воду на 3 доби, які упаковані у герметичні місткості, пакети,

постільну білизну.

Загальна вага особистих речей, на кожного члена сім'ї, повинна бути не більш як 50

кілограмів. Дітям дошкільного віку вкладається у кишеню або пришивається до одягу

записка, де зазначається прізвище, ім'я та по батькові, домашня адреса, а також ім'я та по

батькові матері і батька.

Залишаючи квартиру, слід вимкнути освітлювальні і нагрівальні прилади, закрити

водопровідні та газові крани, вікна й двері. Прикріпити на двері заздалегідь підготовлену

табличку «У приміщенні (квартирі) №....мешканців немає».

На шляхах евакуації необхідно:

неухильно виконувати всі розпорядження керівників;

швидко та грамотно діяти за сигналами оповіщення;

не залишати своїх місць у транспорті та не виходити з нього без дозволу;

після прибуття до кінцевого пункту евакуації пройти реєстрацію та зайняти

призначене помешкання.

По прибутті на станцію (пристань вивантаження) висадка евакуйованих провадиться за

командою старших вагонів, суден і автомобілів. Усі громадяни, що прибули у позаміську

144

зону, повинні пройти реєстрацію на прийомних евакуаційних пунктах і розселитися на місце

проживання за вказівкою робітників цих пунктів.

Евакуйовані розселяються у населених пунктах місць евакуації як у громадських

будівлях, так і у житлових будинках місцевих жителів (у порядку їх ущільнення).

Питання комунально-побутового обслуговування евакуйованого населення

вирішуються за рахунок розширення існуючих у сільській місцевості і створення

додаткових комунальних установ.

Медичне обслуговування забезпечується існуючою мережею лікарень, поліклінік,

медичних пунктів, аптек. Евакуйованим дітям надається можливість продовжувати

навчання у школах за місцем евакуації.

Місцеві органи управління, куди евакуюються люди із районів стихійних лих, аварій,

катастроф, а також керівники підприємств, установ, організацій повинні виявляти постійну

турботу про населення, що евакуюється, вживати заходів щодо його працевлаштування та

всебічного забезпечення.

Населення, що прибуло, зобов'язане виконувати усі вказівки місцевих органів влади,

приймати активну участь у будівництві (дообладнанні) протирадіаційних укриттів,

необхідних для захисту у випадку радіоактивного зараження, і створенні певних побутових

умов для проживання.

Непрацюючі або ті, що втратили роботу у зв'язку з евакуацією, зобов'язані

працевлаштуватись.

Не допускається самовільне, без особливого дозволу на це місцевих органів, залишення

евакуйованими місця розселення, переїзд з одного населеного пункту в інший.

Місцеве населення, до якого будуть підселюватись громадяни у порядку ущільнення,

повинно приймати діяльну участь у підготовці житла для евакуйованих. У цій справі треба

широко застосовувати досвід прийому і розміщення робітників і службовців, що прибувають

у колективні сільськогосподарські підприємства для участі у сезонних

сільськогосподарських роботах.

ТЕМА 21. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЗАГИБЕЛІ УРАЖЕНИХ ЛЮДЕЙ

Домедична допомога - найпростіші, термінові і доцільні міри для порятунку життя

людини і попередження ускладнень при надзвичайних ситуаціях, нещасливому випадку,

ушкодженні, раптовому захворюванні, проводяться до прибуття медичного працівника або

доставки постраждалого в лікувальний заклад.

Домедична допомога, здійснювана самим постраждалим, зветься самодопомога,

наприклад самостійне накладення пов'язки при пораненні.

Взаємодопомога – домедична допомога, що робиться іншими людьми, як правило, у

більшому обсязі.

Запам'ятайте ! Своєчасне і правильне виконання найпростіших прийомів домедичної

допомоги при травматичних пошкодженнях, опіках, обмороженнях і нещасних випадках,

радіоактивному опромінюванні, отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами та

зараженню бактеріологічними засобами дозволить зберегти здоров'я та життя потерпілому.

Кожна людина, повинна мати індивідуальний перев’язувальний пакет, протихімічний

пакет (ШП-8) і аптечку (АІ-2, побутову або автомобільну), знати місце близько розташованої

аптеки та медичного закладу.

Негайне надання домедичної допомоги, особливо необхідно при станах, які гостро

розвиваються і загрожують життю і здоров'ю людини, при надзвичайних ситуаціях і

нещасних випадках (таких, як зараження, отруєння, кровотеча, шок та інші). Від

правильного надання першої допомоги нерідко залежить успіх подальшої медичної

кваліфікованої допомоги. Наприклад, швидке і правильне накладення пов'язки і шини при

відкритому переломі кістки нерідко запобігає небезпечним ускладненням (шок, інфекція і т.

д.); положення хворого в несвідомому стані на животі з поверненої убік головою,

145

перешкоджає вилученню блювотних мас і крові в трахею і бронхи і настанню смерті в

найближчі хвилини від задухи.

Домедична допомога складається із 3-х груп заходів:

Негайне припинення дії зовнішніх чинників ураження, що ушкоджують, або

видалення постраждалого з несприятливих умов.

Надання першої допомоги в залежності від характеру ушкоджень постраждалого.

Якнайшвидше звертання за медичною допомогою в найближчу лікарню, поліклініку,

фельдшерсько-акушерський пункт, в аптеку, тому що медичну допомогу може надати

працівник будь-якого з цих закладів.

При раптових захворюваннях, тяжких ушкодженнях внаслідок нещасних випадків,

наприклад, на транспорті, при пожежах і т. д., необхідний негайний виклик лікаря швидкої

допомоги. У цих випадках не тільки на місці події, але і під час наступного транспортування

постраждалого в лікувальний заклад можуть виникнути загрозливі для життя ускладнення.

Ліквідувати їх може тільки лікар, у розпорядженні якого є спеціальне оснащення в

автомобілі (або літаку) швидкої допомоги. При відсутності такої можливості необхідно

використовувати види транспорту, які призначені для перевезення хворих і травмованих.

Подібні транспортні засоби по можливості пристосовують для перевезення, наприклад,

підстилають у кузов вантажівки прошарок хмизу, соломи або сіна, на який ставлять носилки,

кладуть матраци і т. д. Для перенесення постраждалого використовують носилки, а при їхній

відсутності застосовують інші засоби.

ТЕМА 22. ТИПОВІ ПОМИЛКИ ПРИ НАДАННІ ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ.

Основними причинами загибелі постраждалих є: невміння надати само- і

взаємодопомогу при ураженнях, надмірна втрата крові внаслідок поранень, отруєння

значними дозами сильнодіючих отруйних речовин, високі рівні опромінювання

радіоактивними речовинами, значні опіки тіла при пожежах, некваліфікована домедична

допомога при ураженнях, неправильне транспортування та інші

При наданні само- і взаємодопомоги найбільш типовими помилками, які мають

негативний вплив на життя і здоров’я постраждалих, є:

неправильна зупинка кровотечі пальцевим притисканням;

неправильне накладання джгута (скрутня) при зупинці кровотечі;

неправильне накладання пов'язок на різні ділянки тіла при ураженнях;

неправильна іммобілізація місць вивихів, переломів кісток;

невміле надання першої допомоги при побутових травмах і нещасних випадках та

інші.

Для постійного надання першої допомоги, необхідно постійне удосконалювання

медичних знань і навичок. У належному порядку повинні утримуватися аптечки на

підприємствах, в автомашинах і вдома. Правильно і своєчасно зроблена домедична

допомога набагато знижує небезпеку несприятливого виходу нещасливого випадку.

ТЕМА 23. ЕКСТРЕНА ДОПОМОГА ПРИ ЗЛЕКТРОТРАВМАХ,

УТОПЛЕННІ, НЕБЕЗПЕЧНОЇ ДЛЯ ЖИТТЯ КРОВОТЕЧІ,

ПЕРЕЛОМАХ КІСТОК, ТРАВМАТИЧНОГО АБО ОПІКОВОГО ШОКУ

МЕТОДИ І СПОСОБИ ЗУПИНКИ КРОВОТЕЧІ

Серед травм, які виникають в осередках ураження надзвичайних ситуацій, може бути

велика кількість ран - ударів, розтрощувань, різаних, колотих, рваних та інших.

Раною називають всяке порушення цілості шкірних і слизистих оболонок організму

людини, при цьому найбільше ушкоджуються - м'язи, кістки, внутрішні органи.

146

Ознаками рани є: вхідні шляхи для попадання в організм людини мікроорганізмів

збудників інфекцій і, крім того, постійне джерело роздратувань, які пагубно діють на

пораненого.

Домедична допомога при пораненнях повинна забезпечувати зупинку кровотечі,

закриття рани пов'язкою, нерухомість (іммобілізацію) для забезпечення спокійного

положення пошкодженої частини тіла.

Тимчасова зупинка кровотечі є одним з самих важливих завдань при рятуванні

уражених і при значних кровотечах проводиться у першу чергу.

При зовнішній кровотечі - кров виливається на поверхню шкіри. Розрізнюють

наступні види кровотечі й способи її тимчасової зупинки:

капілярна кровотеча, коли кров повільно сочиться з пошкоджених судин;

зупиняється накладанням давлючої пов’язки;

венозна кровотеча, коли із рани витікає безперервно струмінь темно-червоної крові;

зупиняють його шляхом надання підвищеного стану пошкодженої частини тіла й накладання

тугої давлючої пов'язки; при пошкодженні великих вен кровотечу зупиняють накладанням

джгута;

артеріальна кровотеча, коли з рани витікає світло-червона кров; зупиняють її

пальцевим притискуванням артерії до прилягаючої кістки, накладанням давлючої пов'язки,

джгута або закрутки. Кровотеча із малих артерій може бути зупинена накладанням давлючої

пов'язки: на рану накладають декілька шарів стерильної марлі або бинта, потім шар вати, і

все це щільно прибинтовують.

Джгут може бути гумовим або із тканини. Гумовий джгут являє собою товсту

еластичну гумову трубку або стрічку довжиною до 1,5 м з ланцюжком і крючком на кінцях

або без них. Перед накладанням такого джгута під нього обов'язково підкладається м'яка

підстилка із ткані, вати або марлі. Джгут беруть за середину, злегка розтягують і обертають

ним кінцівку так, щоби наступні обороти розташувалися рядом з першими і з'являлася

широка давлюча поверхня; кінці джгута скріплюють за допомогою крючка і ланцюжка, при

їх відсутності зав’язують.

Джгут із тканини - бавовняно-паперова стрічка шириною 3-4 см і довжиною біля 1 м з

приєднаними до одного її кінця закрутки і пряжки, накладають на кінцівку своєю подвійною

частиною, у декілька шарів намотують на кінцівку (шари стрічки повинні лежати один на

одному), потім вільний кінець стрічки надівається у пряжку, можливо туге натягування і

закріплюється за допомогою закрутки. При відсутності джгута можна використовувати

підручні засоби (вірьовка, косинка, бинт та інше), за допомогою яких накладається закрутка.

Вона повинна кільцем охвачувати кінцівку так, щоби під неї вільно проходили чотири

пальці; після чого, підсунути паличку під закрутку, й закручують до зупинки кровотечі.

Важливо правильно накладати джгут і закрутку. При правильному накладанні кінцівка

нижче коліна біліє, пульс пропадає і зупиняється кровотеча. Недостатньо туго накладений

джгут (закрутка) не зупиняє кровотечу; від здавлювання вен створюється застій крові, від

чого кінцівка синіє і набрякає, а кровотеча збільшується. Однак неможливо джгут (закрутку)

накладати надто туго: сильне перетягування кінцівки викликає стійке порушення чутливості

і руху кінцівок скоро після накладання його і може привести до омертвіння кінцівки,

Необхідно особливо підкреслити те, що джгут або закрутка накладається не більше ніж

на 1,5-2 год., а в холодний час і при променевих (радіаційних) ураженнях - не більше як на 1

год., інакше може виникнути омертвіння кінцівки. Час накладання джгута або закрутки

обов'язково повинен бути відмічений на папірці, який підкладають під джгут (закрутку), або

на самій пов'язці.

Якщо з моменту накладання джгута або закрутки пройшло більше 1-2 годин, то

необхідно послабити джгут (закрутку) - до появи рожевого кольору кінцівки і відновлення

чутливості. Роблять це повільно, з тим щоби у випадку відновлення кровотечі потік крові не

виштовхнув кров'яний згусток, який появився у рані. Через 5 хвилин після повного

розслаблення джгута (закрутки) і не відновлювання кровотечі можна рахувати його

147

зупиненим. При цьому розслаблений джгут (закрутку) не знімають. При відновленні

кровотечі використовують пальцеве притискування судини або підняття кінцівки; можна

також використати знову джгут (закрутку), але накладати його слід на нове місце.

Зупинка кровотечі із ран кінцівок їх згинанням у суглобах з наступною фіксацією є

другим надійним способом. В область суглобного згинання попередньо кладуть валик із

марлі або вати. Транспортування хворих з зупиненою кровотечею необхідно обережно без

поштовхів і різких рухів, щоби не викликати наступну кровотечу.

Для захисту рани від можливого ураження бактеріями, отруйними або радіоактивними

речовинами на неї накладають пов'язку; пов'язка також сприяє зупинці кровотечі і утримує

пошкоджений орган в зручному спокійному стані.

На рану звичайно кладуть кусок стерильної марлі або бинта, потім шар вати і

закріпляють пов'язку за допомогою бинта. Бинт, як правило, розмотують зліва направо так,

щоб кожний шар щільно прилягав один на другий і прикривав половину ширини

попереднього шару. Щоб бинт не сповзав і не розмотувався, на початку і в кінці бинтування

роблять закріплювальні ходи, бинтування проводять від найбільш вузької частини тіла до

більш широкої (знизу вверх); щоб не було кишень, при бинтуванні кінцівок роблять

перегинання бинта після одного або декілька шарів.

Для накладання пов'язки зручно користуватися індивідуальним перев'язочним пакетом,

який складається із бинта, двох ватно-марлевих подушечок, чохла і булавки. Розкрив пакет,

виймають бинт і подушечки так, щоб не торкатися їх внутрішньої поверхні руками;

подушечки накладають внутрішньою поверхнею на рану, а при наскрізних пораненнях - на

вхідний і вихідний отвір, і потім прибинтовують їх; кінець бинта закріпляють булавкою.

При проникаючій рані грудної клітини, повітря зі свистом засмоктується в рану, а при

видиху - з шумом виходить із неї. Таку рану необхідно закрити як можливо скоріше. Для

цього на рану кладуть декілька шарів марлі, товстий шар вати і закривають її куском

клейонки, компресним папером, прогумованою оболонкою індивідуального пакету або

іншим, який не пропускає повітря, матеріалом, після чого туго забинтовують.

Сітчасті пов'язки більш гнучкі ніж із бинта, вони довго і надійно утримуються на

будь-якій ділянці тіла, у тому числі на голові, суглобах, стопі. Ці пов'язки, особливо зручні

для накладення на один палець, на декілька пальців і цілком незамінні для накладання на

кінцівки та інші частини тіла постраждалого. Їхня перевага - зберігання шкірного подиху і

відсутність поту під пов'язкою.

Правильно накладена пов'язка захищає рану від інфекції, постійно вбирає виділення із

неї, у тому числі гній, дозволяє зупинити кровотечу (капілярну або венозну), може служити

тимчасовою іммобілізацією, полегшувати біль та інше. Ось чому, накладена у ранні строки

пов'язка, попереджує виникнення нагноєння рани, газової гангрени, небезпечних ускладнень,

стовбняку тощо.

Зміна пов'язки вдома, як правило, неприпустима через небезпеку додаткового

інфікування рани. При невмінні це робити можливі й інші ускладнення - посилення болі,

поява кровотечі й інші. Тому кожний хворий повинний бережно поводитися з пов'язкою,

стежити за тим, щоб вона не сповзала, а якщо це відбулося - зробити додаткове бинтування.

Пов'язка постійно повинна бути чистою.

Допомога при переломах, ударах і вивихах. Переломами називають порушення

цілості кісток. При переломах кісток кінцівок міняється їх форма у порівнянні зі здоровою,

з'являється різка біль у місці перелому, особливо коли нею рухати. Переломи бувають

відкриті і закриті; відкритий перелом супроводжується порушенням шкіряного покрову.

При переломах потерпілому необхідно забезпечити спокій і нерухомість поламаної

кістки. Це зменшить біль, яка може бути причиною шоку і попередить можливі ускладнення

за рахунок вторинного поранення кровоносних судин і м'яких тканин. При відкритих

переломах на рану спочатку накладають пов'язку. Одяг і взуття при переломах знімають, для

цього їх іноді розрізають по швам.

148

Іммобілізацію поламаної кінцівки, як правило, проводять за допомогою стандартних

шин, які накладають на зовнішню і внутрішню поверхні. Шини повинні обов'язково

захвачувати два сусідніх суглоби, між якими знаходиться ушкоджена кістка.

При накладанні шин на оголену поверхню їх необхідно обкласти ватою або іншим

м'яким підручним матеріалом, після закріпити бинтом, рушником, косинками, ремінцями та

іншими. При відсутності стандартних шин у якості шин можна використовувати підручні

тверді предмети (дошки, куски фанери, палиці і т. д.) або прибинтовують зламану ногу до

здорової, а поламану руку, зігнуту у лікті - до тулуба. Після іммобілізації ушкодженій

кінцівці необхідно придати найбільш зручний стан; руку після накладання шини підвішують

на косинці.

Надання першої допомоги при ударах полягає в змазуванні області удару настойкою

йоду і накладання давлючої пов’язки. Кінцівці після удару необхідно придати піднятий стан і

забезпечити повний спокій.

Ураженим, у яких є удари з розтрощеними м'язами і великими крововиливами у м'які

тканини кінцівок, обов'язково проводять шинування кінцівок (для полегшення евакуації).

При вивихах необхідно накласти тугу пов'язку або шину. У випадку ушкодження

хребта ураженого необхідно обережно покласти на щит, двері, дошку і т. д. і терміново

доставити у лікувальний медичний заклад.

Допомога при опіках, обмерзаннях, шоку, памороках. В осередках ураження

внаслідок надзвичайних ситуацій велика кількість уражених може отримати опіки,

обмерзання, шок, втратити свідомість.

Опіки - це ушкодження, які викликані дією високої температури (полум'я, гарячий пар,

кип'яток, напалм) або їдких хімічних сполук (сильні кислоти, луги та інші). Розпізнають

опіки наступних ступенів:

І ступеня, коли на місці опіку є почервоніння і відчувається біль;

ІІ ступеня, коли на місці опіку з'явилися пухирі;

ІІІ ступеня, який характеризується омертвінням усіх шарів шкіри;

ІУ ступеня, коли уражена не тільки шкіра, але і тканини: сухожилля, м'язи, кістки.

Опіки площею більш 1/3 поверхні тіла небезпечні для життя людини.

Надання першої медичної допомоги полягає у гасінні одягу на потерпілому (облити

водою, а якщо її нема, накинути на потерпілого ковдру, піджак або пальто та інші, щоб

закінчити доступ кисню). Потім частину тіла, яка має опіки, звільнити від одягу. Якщо

потрібно, одяг розрізають, частини одягу, які пристали до тіла, не зривають, а обрізають

навколо і залишають на місці. Зрізати і розривати пухирі заборонено. При значних опіках

після зняття одягу потерпілого краще всього завернути чистою білизною, прийняти - заходи

проти шоку і направити в лікувальний заклад.

При опіках окремих частин тіла шкіру навколо опіку необхідно протерти спиртом,

одеколоном, а на місце опіку накласти суху стерильну пов'язку. Змазувати поверхню опіку

жиром або якою-небудь маззю забороняється.

При невеликих опіках І ступеню на почервонілу шкіру необхідно накласти марлеву

салфетку, змочену спиртом. На перший час печія і болісність декілька підвищиться, але

швидко біль стихне, а почервоніння зменшиться.

При опіках ІІ, а тим паче ІІІ і ІУ ступеню потерпілого, після надання йому першої

допомоги, необхідно терміново відправити у лікувальний заклад. Домедична допомогапри

опіках від світового випромінювання надається так, як і при звичайних опіках.

При великих опіках часто розвивається шок. При таких опіках обов'язково проводять

протишокові заходи. Потім для боротьби з інфекціями використовують антибіотики

(протибактеріальний засіб №1 із аптечки АІ-2, біоміцин, пеніцилін та інші). Всім потерпілим

необхідно у великій кількості давати пиття - 4-5 л у перші дві доби. Для цього готують

підсолену воду (1-0,5 чайної ложки повареної солі і стільки харчової соди на 1 л води), дають

її теплою або гарячою невеликими порціями.

149

Примерзання виявляються у вигляді синьо-червоних плям, що набувають фіолетового

відтінку. Допомога полягає в змазуванні йодною настойкою ураженої ділянки та накладанні

зігрівального компресу.

Обмороження першого ступеня характеризується почервонінням з відтінком

синюшності, набряклістю шкіри, жаром у тілі і болем. Допомога - розтерти побілілу ділянку

чистим сукном чи хустинкою змоченою у горілці, спирті, одеколоні, змазати жиром та

накласти пов'язку.

При обмороженні другого ступеня шкіра має червоний колір з пухирями. Допомога -

накладання сухої стерильної пов'язки, розтирання заборонено.

При обмороженні третього і четвертого ступеня настає відносно поверхневе та

глибинне омертвіння тканини. Необхідна термінова медична допомога.

Замерзання настає при тривалій дії холоду на весь організм. Подавати допомогу слід

обігріванням, розтиранням тіла, наданням ванни з температурою води до 20 градусів,

потрохи збільшуючи її до 30-35 градусів.

Шок - складна реакція організму на больові роздратування від різних травм. Виникає

головним чином при важких ранах, переломах і опіках, які супроводжуються кровотечею і

великою втратою крові, переляку, перевтомою, променевим ураженням, інфекційними

захворюваннями.

Розрізняють дві фази шоку. Перша фаза збудження: уражений неспокійний, стогне,

кидається, пульс у нього напружений. Ця фаза коротка і швидко переходить у другу -

пригнічення: блідість, холодний піт, дихання поверхневе, кров'яний тиск падає, наступає

стан заціпеніння (уражений може і не втрачати свідомість, але ні нащо не реагує або реагує

слабо).

Для профілактики шоку або коли він наступив необхідно:

зупинити кровотечу;

накласти шину (якщо поламана кінцівка);

використати протибольовий засіб із аптечки АІ-2 або її аналогів (засіб вводиться

уколом у м'язи, у невідкладних випадках через одяг) або дати морфін, анальгін, у крайньому

випадку 100-150 г горілки;

тепло накрити потерпілого, дати теплої (гарячої), краще підсоленої води (1-0,5 чайної

ложки повареної солі і стільки харчової соди на 1 л води), напоїти чаєм або кавою;

з усіма заходами обережності доставити у медичний заклад.

Непритомність (памороки) - стан, який розвивається внаслідок нервового потрясіння,

переляку, великої втрати крові. Признаки непритомності: різка блідість, холодний піт,

послаблення серцевої діяльності, втрата свідомості.

Для надання допомоги потрібно розстібнути у потерпілого комір, зняти ремінець,

винести його на відкрите місце, куди вільно поступає свіже повітря. Ноги потерпілого

необхідно підняти вище голови. Внаслідок цього поліпшується кровообіг мозку і в більшості

випадків потерпілий приходить до свідомості. Якщо непритомність глибока і свідомість не

повертається, ураженому необхідно дати понюхати нашатирний спирт, збризнути груди і

обличчя холодною водою.

Допомога при ураженні електричним струмом. Нерідко можливі випадки ураження

людей електричним струмом внаслідок стихійних лих, виробничих аварій і в биту, а також

при проведенні пошуково-рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт.

Людину, яка попала під напругу, необхідно як найшвидше звільнити від джерела

струму - виключити струм вимикачем, зняти запобіжники або перерубати провід, наприклад,

сокирою з сухою дерев'яною ручкою.

Якщо потерпілий лежить на землі, то його можна від’єднати від електричного проводу

сухою палицею, дошкою; іноді потерпілого можна відтягнути від предмету, який проводить

струм, взявши його за сухий одяг, уникаючи при цьому тіла потерпілого. Якщо струм

проходить через тіло потерпілого в землю, необхідно перервати подавання струму.

150

Після того, як потерпілий буде звільнений від джерела струму, йому негайно надається

допомога: робиться якщо це необхідно - штучне дихання, на місця опіків накладаються

пов’язки, госпіталізація.

Допомога утопленику. Утопленику, якого витягнули із води, якщо у нього відсутнє

дихання, необхідно зробити штучне дихання. У порядку підготовки до цього необхідно

виконати наступне: спочатку видаліть воду з дихальних шляхів, для чого потерпілого

покладіть грудьми собі на коліно так, щоб голова висіла вниз і декілька разів натисніть на

грудну клітину долонями, що буде сприяти швидкому видаленню води.

Якщо в роті є слиз, блювотні маси, пісок, потрібно очистити порожнину рота. Коли

вода перестає виділятися з рота і носа, потерпілого покладіть на спину, підклавши спочатку

валик з одягу під поперек, і починайте робити штучне дихання до появи ознак життя.

Допомога при сонячному ударі. Внаслідок перегрівання організму і надмірного

припливу крові до голови спостерігається тимчасова втрата свідомості. Ознаки сонячного

удару: почервоніння обличчя, висихання шкіри, нудота, часта блювота. Пульс ледве

відчутий. Потерпілого перенести у тінь або накрити голову, придати тілу наполовину сидяче

положення, розстібнути комірець, грудну клітину та голову змочити холодною водою. При

необхідності зробити штучне дихання. При необхідності звернутися за допомогою до

медичного працівника.

Допомога при харчових отруєннях. Харчове отруєння найбільш часто настає при

вживанні недоброякісних продуктів, головним чином: м'яса, риби, консервів, грибів тощо.

Найбільш вразливими є центральна нервова система, органи травлення, серцево-судинна

система. Загальні ознаки отруєння: головний біль, блювота, підвищення температури,

пронос, слабкість, судороги. Захворювання починається через 2-12 годин після отруєння.

Домедична допомога при отруєннях: негайно промити шлунок, дати проносне, зробити

очисну клізму, дати багато питва. Після чого постраждалим необхідно надати термінову

кваліфіковану медичну допомогу.

Допомога при інфекційних захворюваннях. Інфекційні хвороби людей - це

захворюваність хвороботворними мікроорганізмами (бактеріями, вірусами, рикетсіями,

грибками) та виробленими ними токсинами і яка передається від хворої людини або тварини

здоровій людині інфекційні хвороби проявляються в виді епідемічних осередків.

Характерними інфекційними захворюваннями є: чума, туляремія, бруцельоз,

сибірська виразка, холера, ботулізм, натуральна віспа, сап, орнітоз, висипний тиф,

енцифаломіоліт, жовта лихоманка, кишкові та ряд інших захворювань.

Всі інфекційні захворювання людей розподіляються на 4 групи: кишкові інфекції,

інфекції дихальних шляхів, кров'яні інфекції, інфекції зовнішніх покровів.

З метою попередження розповсюдження інфекційних захворювань і ліквідації

осередку, який виникнув, проводиться комплекс ізоляційних обмежувальних заходів, що

називаються карантином або обсервацією, які передбачають виконання визначених правил.

Штучне дихання виконується сумісно з непрямим масажем серця при всіх нещасних

випадках: ураженнях електрострумом, важких травмах, отруєннях, захлинаннях водою та

інших, якщо настала клінічна смерть. При наданні допомоги однією людиною 3-5 вдихань, 5-

8 надавлювань поперемінно.

Найбільш ефективними способами штучного дихання рахуються способи «із рота в

рот» і «із рота в ніс п.

Головним показником необхідності надання допомоги є реакція зіниці ока на світло.

При настанні біологічної смерті - зіниця розширена на величину райдужної оболонки і не

реагує на світло. Штучне дихання продовжувати довго, інколи протягом двох-чотирьох

годин. Припиняють його, коли потерпілий починає дихати самостійно, ритмічно,

безперервної. Якщо після відновлення дихання воно знову припиняється, штучне дихання

необхідно відновити.

Якщо у потерпілого нема пульсу і розширені зіниці, то це означає, що призупинилася

серцева діяльність, її можна відновити за допомогою непрямого масажу серця і штучного

дихання. Масаж серця роблять так: ритмічно, різкими поштовхами, надавлюють м'якими

151

частинами долоні обох рук на нижню третину груді; вдавлюючи груди на 3-4 см, руки

швидко знімають, щоби груди швидко випрямилися. Ритм таких дій - 60-80 надавлювань за

хвилину. Штучне дихання необхідно застосувати через кожні 5-8 здавлювань грудної

клітини. Обидві процедури зручно виконувати разом з іншою людиною: виконуються вони

до відновлення серцевої діяльності і природного дихання у потерпілого.

Надання заходів першої допомоги потерпілому можливо не тільки там, де сталося

ураження, а і в автомобілі (поїзді і т.д.) при доставці потерпілого у лікувальний медичний

заклад. Тільки при появі явних прикмет біологічної смерті - трупних плям, дубіння м'язів

(спочатку дубіють м'язи нижньої щелепи, потім все з більшим трудом розгинаються суглоби)

- надання допомоги слід рахувати безкорисною.

ТЕМА 24. ОСНОВИ ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМ

Догляд за хворим - це поєднання заходів, які забезпечують багатогранне

обслуговування хворого, створюють оптимальні умови і обстановку, що сприяють

благополучному перебігу хвороби, скорішому видужанню, полегшення страждання і

попередженню ускладнень, виконанню лікарняних призначень. Важливо захищати хворого

від впливу негативних чинників, відривати його від надмірної уваги до свого часом важкого

стану. Правильний підхід припускає створення сприятливої побутової і психологічної

обстановки на всіх етапах лікування.

Стримане, рівне і спокійне відношення допомогти, підтримати необхідне терпіння у

хворого, здійснити продиктовані лікарем раціональний режим і лікування. Уміння створити

оптимістичний настрій у хворого - вагомий внесок у справу його видужання. Важливо

пам'ятати, що особисті, психічні чинники істотно впливають на перебіг хвороби, на її хід.

На переживання людини під час хвороби впливають не тільки її характер і можливі

наслідки, але і домашня і службова обстановка, обмеження і незручності, пов'язані з

лікуванням, і т.д. Правильний підхід припускає знання основ психології хворого, порушення

звичних умов існування, стабільності внутрішнього світу призводить до занепокоєння,

страху, тривогам.

Знання особливостей психології хворих дозволяє встановлювати правильні

взаємовідносини між хворим і тим хто доглядає, що полегшує догляд за хворим: повага і

розуміння (більшість), недовіра й обережність (меншість), невіра і повне заперечення

(одиниці); довіра і взаємна повага

Загальний догляд. Обсяг догляду залежить від стану постраждалого, відповідно до

якого лікар може призначити йому суворий постільний режим (не дозволяється сидіти),

постільний режим (можна рухатися в постелі, не покидаючи її, напів постільний режим

(можна ходити по помешканню) і так званий загальний режим, коли рухова активність

хворого істотно не обмежується. Природно, що чим менше вона обмежена, тим у більшому

ступені хворий може обслуговувати себе сам. Проте навіть можливість повного

самообслуговування не звільняє близьких від необхідності догляду за ним, створення при

цьому максимально можливих умов комфорту, необхідного психологічного клімату,

забезпечення рекомендованого лікарем режиму харчування і раціону, спостереження за

станом хворого і виконанням їм лікарських призначень.

Кімната, що призначена для хворого, повинна бути простора, світла, і по можливості,

захищена від шуму, ізольована. Достаток повітря і світла, оптимальний температурний

режим у помешканні роблять сприятливий вплив на організм при будь-якому захворюванні

При відсутності кондиціонера помешкання провітрюють. Для захисту хворого від холодного

потоку повітря під час провітрювання кімнати, його тіло добре прикривають ковдрою, а

голову - рушником або шарфом. Влітку вікна можуть бути відкриті цілодобово, зимою

відчиняти фрамуги (кватирки) протягом 3-5 разів на добу. Неприпустимо замість

провітрювання збризкувати помешкання різноманітними ароматними засобами. Температура

в помешканні повинна бути постійна, у межах 18-20 градусів, а відносна вологість повітря -

30-60%. При необхідності підвищення вологості в кімнаті ставлять судини з водою або

152

кладуть зволожене дрантя на опалювальні батареї, для зменшення вологості помешкання

посилено провітрюють. Достаток денного світла необхідно хворому, вид сонця і неба

сприятливо впливає на його настрій і стан. Силу світла варто зменшувати лише при

захворюваннях очей і деяких хвороб нервової системи. Електричні лампочки повинні бути

прикриті матовими абажурами, а вночі залишають включеними лише нічники.

Необхідно старанно підтримувати чистоту помешкання. Прибирання варто проводити

не рідше 2 разів у день: віконні рами, двері, меблі протирають вологим дрантям, поли миють

або протирають щіткою, обгорнутою вологим дрантям. Килими, портьєри й інші предмети,

де може накопичуватися пилюка, переважно видалити або часто витрушувати або чистити

пилососом. Завжди необхідні шумозахисні міри: ізоляція від транспортних і вуличних

шумів, зниження гучності звучання телевізорів, радіоприймачів і інше.

Для важкохворих необхідна підкладна клейонка, гумове коло, підкладне судно,

сечоприймач. Постіль хворого повинна бути достатньої довжини і ширини, із рівною

поверхнею, зручною й охайного. Бажано використовувати багато секційний матрац, поверх

якого кладуть простирадло, при необхідності під простирадло підкладають клейонку. У ряді

випадків, наприклад при поразках хребта, під матрац кладуть твердий щит. Бажано таке

розміщення ліжка, яке дозволяє підійти до хворого по обидва боки, ліжко не варто ставити

поруч о джерелами обігріву помешкання.

Важкохворим допомагають роздягтися, зняти взуття, в особливих випадках при

необхідності одяг обережно розрізають.

Зміну постільної білизни важкохворим потрібно робити уміло, не створюючи для них

незручної пози, змушеної м'язової напруги, не завдаючи біль. Хворого бережно пересувають

на край постелі, щоб звільнилася частина простирадла, скатують як бинт, на цій частині

постелі розстеляють свіже простирадло, на яке і перекладають хворого. Найважливіше

значення має дотримання правил особистої гігієни хворому. Необхідно щоденний ранковий і

вечірній туалет, щоб шкіра була чиста і нормально функціонувала. Варто пам'ятати, що

шкіру хворого забруднюють виділення сальних і потових залоз, рогові лусочка, мікроби і

пилюка, а шкіру промежини - виділення сечостатевих органів і кишечнику. При відсутності

протипоказань хворого з дозволу лікаря миють у ванній або під душем не рідше 1 разу в

тиждень. Якщо ванна і душ протипоказані, то, крім умивання, його щодня обтирають

ватяним тампоном, змолоченим кип'яченою або туалетною водою, краще горілкою або

одеколоном. Голову, шию і верхню частину тулубу варто мити щодня, руки перед кожним

прийомом їжі. При суворому постільному режимі ноги миють не рідше трьох разів у

тиждень, ставлячи для цього на ліжко тазик.

Пахова область, пахові складки, складки шкіри під грудними залозами, регулярно

миють або протирають камфорним спиртом, горілкою або одеколоном, щоб уникнути

попрілості .Важкохворі, виснажені і ті, що знаходяться тривалий час у постелі, потребують в

особливо ретельному догляді за шкірою, щоб уникнути утворення пролежнів у місцях, що

піддаються тривалому тиску. З цією ціллю протирають шкіру хрестця і попереки два рази на

добу камфорним спиртом і підкладають під хрестець гумове коло, обгорнене чистою

наволочкою.

Раціональне харчування хворих - суттєвий елемент у лікуванні та догляді, так як

характер їжі і режим харчування можуть сприятливо вплинути на течію хвороби і

прискорити одужання.

Основні принципи харчування - збалансування їжі і раціональний режим.

Спостереження за станом постраждалого - важлива умова успіху лікування. Лікарю

необхідно доповідати про всі зміни, які проходять з хворим (як за станом психіки так і за

станом хвороби) При догляді за хворим - необхідно враховувати як особливості віку хворого,

так і особливості догляду за хворими при різних захворюваннях (органів дихання, серцево-

судинними, травмами, ранами, опіками, інфекційними захворюваннями, шлунково-

кишкового тракту, очей, отруєннях (зараженнях), ударах, переломах, вивихах, психічних

захворюваннях, травмах тощо).

153

ТЕМА 25. ПОЖЕЖО- І ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ПРЕДМЕТИ У ПОБУТІ.

Пожежа - неконтрольований процес горіння, який супроводжується знищенням

матеріальних цінностей та створює небезпеку життю і здоров'ю людей.

До пожежо- і вибухонебезпечних речовин належать лаки, фарби, горючі й мастильні

речовини, розчинники, аерозолі, газ тощо

Пожежнонебезпечними матеріалами є меблі, речі, газети, журнали, книжки, картон,

дерев'яні споруди, пластмасові вироби і покриття, дрова, вугілля, обпилювання, стружка,

щеп.

Поблизу цих матеріалів категорично забороняється курити, користуватися відкритим

вогнем. Якщо необхідно розігріти пожежонебезпечну рідину, це роблять за допомогою

гарячої води.

Горіння може розпочатися, коли є займиста речовина, кисень і джерело запалювання

(відкритий вогонь). Горючі матеріали горять і після зникнення джерела запалювання.

Особливо обережними треба бути з легкозаймистими матеріалами і речовинами (бензин,

ацетон, спирт). При виникненні загоряння можна застосувати аерозольний хладоновий

вогнегасник «ОАХ» разового користування.

Синтетичні і пластикові вироби під час горіння виділяють отруйні гази.

Правильно використовуйте засоби гасіння пожеж:

для приведення в дію пінного вогнегасника підніміть рукоятку вгору і перекиньте її

до упору, переверніть вогнегасник вверх дном. Струмінь піни, що виникає, спрямуйте на

поверхню, яка горить (за відсутності струменю піни

стряхніть вогнегасник або прочистіть отвір);

вуглекислотний вогнегасник спрямуйте розтрубомна поверхню, що горить, обертаючи

маховичок проти ходу годинникової стрілки до упору, відкрийте запірний вентиль.

Снігоподібною масою, яка викидається з розтруба, покривайте поверхню, яка горить, до

повного припинення горіння. Не тримайте розтруб голою рукою, можна обморозитися;

для приведення в дію пожежних кранів, які знаходяться в будинку (споруді),

необхідно відкрити дверцята шафи і розкачати в напрямку осередку пожежі рукав, який

з’єднаний з краном і стволом. Відкрити вентиль поворотом маховичка проти ходу

годинникової стрілки і спрямуйте струмінь води із ствола на осередок горіння.

Пожежі часто виникають через такі причини:

несправність або неправильна експлуатація електрообладнання, газових плит,

електричних побутових приладів;

увімкнення в одну розетку декількох побутових приладів великої потужності;

несправність електропроводки;

сушіння речей над газовою плитою;

користування саморобними електричними гірляндами для ялинки, запалювання

хлопавок і бенгальських вогнів поблизу хвої;

використання легкозаймистих маскарадних костюмів із паперу та вати;

несправна або залишена без догляду побутова електротехніка;

необережне поводження з вогнем; ігри з вогнем;

удари блискавки;

збереження легкозаймистих матеріалів та речовин на балконі та вдома;

витік газу;

використання піротехніки.

ТЕМА 26. РЕКОМЕНДАЦІЇ НАСЕЛЕННЮ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ТА ДІЙ ПРИ

ВИНИКНЕННІ ПОЖЕЖ.

Профілактичні протипожежні заходи населенням проводяться як у період загрози

виникнення надзвичайної ситуації, так і повсякденно з метою зменшення можливості

виникнення і розповсюдження пожеж.

154

Своєчасне проведення попереджувальних заходів населенням знизить можливість

виникнення пожеж, займань і зменшує імовірність їх швидкого розповсюдження.

З настанням холодної погоди небезпека виникнення пожеж значно збільшується.

Пожежі у цей період частіше за все виникають від неправильного топлення печей і плит, від

відігрівання замерзлих трубопроводів відкритим вогнем, несправності електропроводки, від

залишених і не вимкнутих електронагрівальних приладів, дитячих пустощів з вогнем та

інших причин.

Запобігання виникненню пожеж від електричного струму. Для запобігання

ушкодженню ізоляції і виникненню коротких замикань (і як наслідок — пожежі) не

дозволяється:

зафарбовувати й білити шнури і проводи; вішати на них будь-що;

допускати зіткнення електричних проводів з телефонними, з теле- і радіоантенами,

гілками дерев і покрівлями споруд;

використовувати як провідник електричного струму телефонні і радіопроводи;

довільно вбивати в стіни гвіздки, це може призвести до ушкодження скритої ізоляції;

самостійно проводити ремонт електророзеток, переносити електропроводку.

Під час виникнення пожежі у приміщенні школи учні мають виконувати накази і

розпорядження вчителів. План евакуації школярів має знаходитися у рамці під склом на

видному місці. На ньому позначено також аварійні та запасні виходи.

Не можна ховатися у кабінетах, підсобних приміщеннях, туалетах тощо.

Під час евакуації треба поводитися організовано та не піддаватися паніці.

В осінньо-зимовий період підвищене навантаження несуть електропроводи,

електрообладнання, електронагрівальні прилади. І там, де це не враховується і не

приділяється потрібної уваги питанням пожежної безпеки, нерідко виникають пожежі.

Щоб уникнути пожеж з цієї причини, електропроводку і електричні прилади необхідно

завжди тримати у справному стані. Старі електропроводи слід замінити новими, провислі -

натягнути на ролики, оголені місця проводів - ізолювати. Несправні лампові патрони,

штепселі, вимикачі - відремонтувати.

У цілях пожежної безпеки все населення у повсякденному житті повинно виконувати

певні профілактичні протипожежні правила:

Обережно поводитися із газовими і електронагрівальними приладами.

Не користуватися несправними газовими апаратами і електронагрівальними

приладами.

Не залишати працюючі газові і електронагрівальні прилади на довгий час без нагляду.

Не дозволяти користуватися газовими і нагрівальними приладами дітям і особам, що

не знайомі з правилами користування.

Не розбирати і не ремонтувати газові і електронагрівальні прилади власними силами і

засобами.

При користуванні електронагрівальними приладами -прасками, чайниками, плитками

- їх слід встановлювані на вогнетривкі підставки (керамічні, бетонні, цегляні).

Виходячи з дому, слід потурбуватися про те, щоб не залишати ввімкнутими

електричні прилади, газові плити, примуси, гасівки, що горять, і печі, що топляться.

Для зменшення можливості виникнення пожеж кожний громадянин повинен суворо

дотримуватись встановлених правил і обов'язків по їх попередженню у житлових будинках,

на лісових масивах, на промислових підприємствах та в інших місцях. Порушники цих

правил підлягають штрафу, що стягується в адміністративному порядку, а злісні порушники,

з вини яких виникли пожежі, що завдали значних матеріальних збитків, притягуються до

кримінальної відповідальності

Пам'ятайте, що не можна вдома:

користуватися несправними електричними побутовими приладами;

захаращувати балкони і підвали;

155

гратися з вогнем;

зберігати на балконах і в гаражах легкозаймисті матеріали;

сушити речі над плитою.

Правила гасіння пожежі в квартирі на початковій стадії загоряння:

слід вимкнути джерела струму, перекрити крани газоподачі, джерело вогню накрити

простирадлом;

якщо пожежа виникла через несправність електропроводки, нічого не можна заливати

водою, можна взяти пісок, повстину, вогнегасники;

вікна відкривати не можна, бо кисень посилить вогонь.

Якщо вогонь відразу загасити не вдалося, необхідно якомога швидше покинути

приміщення і покликати на допомогу, Якщо є можливість, закрити по дорозі всі двері.

Не можна ховатися у шафах, під ліжком чи столом, у туалеті чи ванній кімнаті.

Необхідно зателефонувати за номером 101.

Якщо пожежа застала вас у приміщенні:

зорієнтуйтеся щодо наявної небезпеки й напрямку її знаходження;

якщо ви прокинулись від шуму пожежі і запаху диму, не сідайте в ліжку, а скотіться з

нього на підлогу;

повзіть по підлозі під хмарою диму до дверей приміщення, але не відчиняйте їх

відразу, щоб уникнути посилення пожежі від великого притоку повітря ззовні;

обережно доторкніться до дверей тильною стороною долоні, якщо двері гарячі - не

відчиняйте їх, дим та полум’я не дозволять вийти, якщо двері негарячі, то обережно

відчиніть їх та швидко виходьте;

щільно закрийте двері, а всі щілини і отвори заткніть будь – якою тканиною, щоб

уникнути подальшого проникнення диму та повертайтесь поповзом у глибину приміщення і

вживайте заходів щодо порятунку;

присядьте, глибоко вдихніть повітря, прочиніть вікно або розбийте віконне скло

твердим предметом та приверніть увагу людей, які можуть викликати пожежну команду;

якщо ви вийшли через двері, зачиніть їх і поповзом пересувайтесь до виходу із


обов’язково зачиніть за собою всі двері;

під час пожежі заборонено користуватися ліфтами;

виходити із зони пожежі необхідно в навітряну сторону туди, звідки дме вітер;

якщо ви знаходитесь у висотному будинку не біжіть вниз крізь вогонь, а користуйтеся

можливістю врятуватися на даху будівлі;

при задимленості сходових клітин варто щільно зачинити двері, що виходять на них, а

при сильній задимленості перейти на балкон, захопивши із собою вологу ковдру, щоб

укритися від вогню у випадку його проникнення через отвори;

коли немає іншого виходу, евакуацію потрібно продовжувати по пожежних сходах

або через іншу квартиру, якщо там немає вогню, використавши міцно зв’язані простирадла,

мотузки або пожежні рукави. Спускатися треба по одному, підстраховуючи один одного;

якщо на вас насувається вогневий вал, не гаючись падайте, закривши голову мокрою

тканиною, затримайте дихання;

якщо вас відрізало вогнем, димом від основних шляхів евакуації, необхідно затулити

ганчірками всі шпарини по периметру дверей та під ними, щоб перешкодити доступ вогню

та диму.

Дії під час рятування постраждалих від пожежі з будинків:

перед тим, як увійти у приміщення, що горить, накрийтесь мокрою ковдрою, будь-

яким одягом чи щільною тканиною;

відчиняйте двері з особливою обережністю:

156

відчиняйте повільно, прикриваючи себе дверним полотном, щоб забезпечити захист від

перепаду температури та впливу полум’я;

у сильно задимленому приміщенні рухайтесь поповзом або пригинаючись;

для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину;

у першу чергу рятуйте дітей, інвалідів та літніх людей. Пам’ятайте, що маленькі діти від

страху часто ховаються під ліжко, в шафу та забиваються у куток;

виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер;

побачивши людину на якій горить одяг, зваліть її на землю та швидко накиньте

пальто, плащ або будь-яку ковдру чи покривало (бажано зволожена) і щільно притисніть до

тіла, за необхідності, викличте медичну допомогу;

якщо загорівся ваш одяг, падайте на землю і перевертайтесь, щоб збити полум’я, ні в

якому разі не біжіть – це сприяє роздуванню вогню.

Якщо ви опинилися в осередку пожежі на відкритій місцевості:

не панікуйте та не тікайте від полум’я, що швидко наближається, у протилежний від

вогню бік, а долайте крайку вогню проти вітру, закривши голову і обличчя одягом;

з небезпечної зони, до якої наближається полум’я, виходьте швидко, перпендикулярно

напряму розповсюдження вогню;

якщо втекти від пожежі неможливо, то вийдіть на відкриту місцевість або галявину,

ввійдіть у водойму або накрийтесь мокрим одягом і дихайте повітрям, що знаходиться

низько над поверхнею землі – повітря тут менш задимлене, рот і ніс при цьому прикривайте

одягом чи шматком будь-якої тканини;

гасити полум’я невеликих низових пожеж можна, забиваючи полум’я гілками

листяних порід дерев, заливаючи водою, закидаючи вологим ґрунтом та затоптуючи ногами;

під час гасіння пожежі, не відходьте далеко від доріг та просік, не упускайте з виду

інших учасників гасіння пожежі, підтримуйте з ними зв’язок за допомогою голосу;

будьте обережні в місцях горіння високих дерев, вони можуть завалитися та

травмувати вас;

особливо будьте обережні у місцях торф’яних пожеж, враховуйте, що там можуть

створюватися глибокі вирви, тому пересувайтеся, за можливістю, перевіряючи палицею

глибину шару, що вигорів; після виходу з осередку пожежі повідомте місцеву адміністрацію

та пожежну службу про місце, розміри та характер пожежі.

Дії при пожежі в міському громадському транспорті:

негайно повідомте про пожежу водієві, спробуйте відчинити двері (використовуйте

кнопку аварійного відкриття), застосувати для гасіння вогнища пожежі вогнегасник і

підручні засоби. БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ! У тролейбусах і трамваях металеві частини можуть

опинитися під напругою в результаті обгорання захисної ізоляції проводів;

при заблокуванні дверей використовуйте для евакуації аварійні люки в даху і через

бічні вікна. За необхідності вибийте обома ногами скло (або твердим предметом). Якщо Ви

вдало, без серйозних травм звільнилися, то за можливості допоможіть тим, хто залишився в

зоні вогню, в першу чергу дітям і людям похилого віку; у будь-якому транспорті є матеріали,

що виділяють при горінні отруйні гази, тому залишайте салон швидко, закриваючи рот і ніс

хусткою або рукавом. Вибравшись із салону, відійдіть подалі, тому що можуть вибухнути

баки з пальним або статися замикання високовольтної електричної мережі;

телефоном або через водіїв проїжджаючих машин повідомте про пожежу в пожежну

частину. Надайте допомогу постраждалим.

вказівки.

Дії при пожежі у вагоні потяга:

негайно повідомте провідникові про пожежу, пройдіть по вагону і, не піднімаючи

паніки, голосно, виразно і спокійно оголосіть пасажирам про те, що

трапилося. Розбудіть сплячих пасажирів і візьміть за руки дітей. Найбезпечніше

евакуюватися в передні вагони, але якщо це неможливо, то йдіть в хвіст потяга, щільно

157

закриваючи за собою двері купе і міжвагонних переходів. Обов’язково перевірте разом з

провідником наявність людей в тамбурах, купе, туалетах палаючого вагону;

використовуючи вогнегасники і підручні засоби (ковдри, мокрі ганчірки тощо), разом

з пасажирами спробуйте загасити вогонь. Закрийте вікна, щоб вітер не роздував полум’я. Не

намагайтеся рятувати від вогню багаж, якщо це загрожує вашій безпеці (візьміть тільки

найнеобхідніше – документи, гроші,

цінності тощо). Якщо вогонь відрізав вас від виходів, то прийдіть до купе або туалет, щільно

причинивши за собою двері, відкрийте вікно і чекайте прибуття

допомоги, привертаючи до себе увагу. Не стрибайте з вагона потяга і не намагайтеся

вибратися на дах – це небезпечно! У крайньому випадку – стрибайте, одягнувши на себе весь

наявний одяг;

при неможливості загасити пожежу і зв’язатися з начальником потягу або з

машиністом зупиніть потяг за допомогою стоп-крану, виведіть з вагона всіх людей, і разом з

провідниками розчепіть вагони, запобігаючи розповсюдженню вогню по всьому потягу.

Для запобігання руху вагонів під ухил підкладіть під колеса гальмові колодки або

інші підручні предмети;

відведіть пасажирів від палаючого вагону і надішліть людей у найближчий населений

пункт повідомити про те, що трапилося в пожежну

охорону. Далі дійте за вказівкою начальника потягу і пожежників. Помітивши сигнали

людей, які залишилися у вагоні, негайно повідомте про них пожежникам.

Будь-яким способом запобігайте виникненню паніки та надайте домедичну допомогу

постраждалим.

Якщо горить одяг на людині:

зупиніть людину, не давайте їй бігати, а то полум`я розгориться ще більше;

допоможіть швидко скинути палаючий одяг, чи загасити її за допомогою простирадла,

ковдри, пальта або струменя води. Гасити полум’я на одязі можна

піском, землею, снігом. Сам постраждалий може згасити вогонь, перекочуючись по землі;

залиште голову відкритою, щоб він не задихнувся продуктами згорання;

викличте швидку допомогу;

надайте посильну домедичну допомогу.

Домедична допомога при опіках:

посадіть або покладіть постраждалого, негайно припинив вплив високої температури;

обливайте місця опіків великою кількістю води (15 хв. і більше), будьте обережні,

щоб уникнути переохолодження постраждалого, особливо взимку;

якщо є можливість, то зніміть з уражених ділянок каблучки, годинники, паски, взуття

до того, поки ці місця не почали набрякати;

до обпеченої шкіри не можна доторкатися руками, намагатися зняти присталі залишки

згорілого одягу (обережно ножицями зрізують лише їх краї);

всі опіки необхідно захистити, прикриваючи їх чистою тканиною без ворсу;

дайте людині знеболювальний засіб для запобігання виникнення больового шоку;

постраждалому давайте вживати рідину в достатній кількості;

перевіряйте пульс та дихання кожні 10 хв. До прибуття екстреної медичної допомоги.

Запам’ятайте ! Не змащуйте опіки ніякими кремами, лосьйонами, оліями або

маслами ! Не проколюйте пухирі !

ТЕМА 27. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРИ ВИЯВЛЕННІ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ

ПРЕДМЕТІВ

Вибухонебезпечні предмети - авіабомби, артилерійські і мінометні боєприпаси,

протитанкові і протипіхотні міни, ручні гранати, вибухівку та підозрілі вибухові устрої

тощо

158

Вибухонебезпечні предмети можуть бути виявлені всюди, де проходили бойові дії: у

полях, городах, в лісах і парках, у річках, озерах та інших водоймах, а також на території

колишніх артилерійських і авіаційних полігонів.

При виявленні вибухового пристрою, або предмета схожого на нього необхідно:

негайно повідомити про це органи влади на місцях та відповідні державні структури

(територіальні підрозділи ДСНС та МВС України);

при виробництві земляних або інших робіт - зупинити роботу;

добре запам'ятати місце виявлення предмета;

встановити попереджувальні знаки або використовувати різні підручні матеріали -

жердини, кілки, мотузки, шматки матерії, камені чи грунт;

не допускати сторонніх осіб до небезпечного предмету, доки не прибули фахівці

відповідних служб.

Не намагайтеся самостійно знешкодити або перенести предмет схожий на

вибуховий пристрій до прибуття співробітників ДСНС чи правоохоронних органів!

Пам'ятайте, що це небезпечно для життя Вас і оточуючих!

Загроза вибуху. Запорукою запобігання вибухам є неухильне дотримання правил

пожежної та техногенної безпеки, а також пильність та відповідальність людей.

Однією із найпоширеніших причин вибухів є витік побутового газу у житлових і

адміністративних будівлях.

Ознакою загрози вибуху побутового газу є різкий запах деодоранту, який змішується з

метаном (запах газу).

Якщо ви відчули стійкий запах деодоранту необхідно:

зберігати спокій;

негайно вимкнути газові прилади;

відкрити вікна та двері і провітрити приміщення;

не курити та не користуватись електричними приладами;

вийти з приміщення та зателефонувати до Служби газу (тел. № 104);

якщо будинок багатоквартирний, повідомити інших мешканців та, не користуючись

ліфтом, залишити будівлю;

надайте допомогу в евакуації літнім та важкохворим людям;

перевірте сусідні квартири на наявність у них дітей, які тимчасово залишились без

нагляду дорослих, та повідомте про це представників Служби газу (правоохоронних органів,

аварійно-рятувальних підрозділів);

відійти на безпечну відстань від будинку (у разі можливості на відкритий майданчик

або пустир) та чекати подальших інструкцій спеціалістів.

Також причиною багатьох вибухів на території України є боєприпаси, що залишилися з

часів Великої Вітчизняної війни та сучасні боєприпаси (далі – вибухонебезпечні предмети).

У разі виявлення боєприпасів або речей, за зовнішніми ознаками схожих на

боєприпаси, необхідно:

негайно припинити всі роботи в районі виявлення вибухонебезпечного предмета;

по можливості попередити про підозрілий предмет осіб, які знаходяться поряд;

вивести (відвести) на максимальну відстань усіх людей (не менше 100 метрів), які знаходились

поблизу, намагаючись рухатись назад по своїх слідах;

позначити місце перебування предмета, а по можливості огородити його (для огорожі

можна використовувати різні підручні матеріали: дошки, жердини, гілки, мотузки, шматки

матерії тощо);

негайно повідомити про знахідку в місцеві органи виконавчої влади, у МНС та в МВС

(повідомлення робити не поспішаючи, чітко, із зазначенням точної адреси (орієнтирів) місця

знаходження вибухонебезпечного предмета);

159

очікувати на безпечній відстані від місця знаходження вибухонебезпечного предмета

або предмета схожого на нього, представників органів місцевої влади, МНС, ДСНС, при цьому

здійснюючи заходи щодо недопущення до небезпечної зони інших людей.

Категорично забороняється:

курити та використовувати відкритий вогонь поблизу місця знаходження

вибухонебезпечного предмета або предмета, схожого на нього;

піднімати, витягувати з ґрунту, зрушувати з місця, кидати, ударяти і розбирати будь-які

вибухонебезпечні предмети;

приносити в місця перебування людей предмети, що схожі на вибухонебезпечні.

Слід пам’ятати: у будь-якому разі при виявленні вибухонебезпечного предмета або

предметів підозрілого характеру лише безумовне виконання заходів безпеки є гарантом того,

що не станеться випадку каліцтва чи загибелі.

ТЕМА 28. МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА НАСЕЛЕННЯ

ДО ДІЙ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ.

До основних форм морально-психологічної підготовки населення до дій у

надзвичайних ситуацій відносяться:

теоретична підготовка, яка реалізується в ході занять, що проводяться методом

лекцій, групових занять, диспутів і вікторин, усних часописів, зустрічей, а також рядом

інших методів, що дозволяє розширити кругозір і об'єм знань тих, яких навчають. Для

теоретичної підготовки широко використовуються можливості радіо, телебачення, художні і

хронікально-документальні фільми. Свій внесок у теоретичну підготовку вносить правильно

оформлена наочна агітація. Особливо важливу роль грає самостійна робота тих, яких

навчають, із необхідною навчальною літературою, матеріалами газет і часописів;

практична підготовка реалізується в ході занять, які проводяться методом

практичних занять, навчань і тренувань з цивільного захисту, при цьому практичні заняття

повинні бути максимально наближені до реальних умов можливих надзвичайних ситуацій на

даній території (в місті, районі, населеному пункті, на об'єкті господарської діяльності), що

при мінімальному відриві робітників, службовців і населення дозволить досягти високих

результатів у їхній підготовці. Все доросле населення, у тому числі і не зайняте на

виробництві, навчається з використанням теоретичних і практичних форм. Конкретні методи

реалізації форм навчання, їхній обсяг визначається місцевими органами виконавчої влади;

політична спрямованість, що базується на відношенні людей до політичного

устрою, до керівних органів влади і тієї політичної лінії, що проводить президент України,

КМУ та інші органи управління;

історична спрямованість, що базується на історично сформованих моральних

нормах людського гуртожитку, моральні норми яких складалися десятиліттями (дружба,

товариство, взаємодопомога й ін.);

урахування індивідуально-психологічних і національних особливостей груп

населення, колективів та окремих громадян: не перекручування інформації про сформовану

обстановку; вивчення й урахування психологічного стану і поводження людей.

Моральний чинник - це найбільш активна сторона духовної сили товариства,

сукупність ідейно-політичних, моральних і соціально-психологічних явищ і принципів у

суспільних відносинах, що визначає духовні сили народу і його готовності ліквідувати

наслідки аварій, катастроф. Виходячи з цього матеріал для заняття повинний забезпечувати

формування в населення необхідного рівня морально-психологічної підготовки і сприяти:

формуванню стійкої психіки людини як основи і передумови успішної діяльності;

створення у населення психологічної готовності до дій в екстремальних ситуаціях;

розвитку надійності функціонування психіки людини в ході проведення рятувальних і інших

невідкладних робіт;

створення морально-психологічної настроєності на активну діяльність;

160

зімкнення інтересів колективів рятувальників і населення на успішне виконання

заходів цивільного захисту;

Необхідно знати і враховувати, що не урівноважений психічний стан у людей може

бути викликаний цілим рядом чинників, які повинні враховуватись при масових скопищах

людей, особливо небезпечних з урахуванням психології натовпу:

чинники фізичного стану: фізична втома людини; стан змореності; відсутність

нормального тривалого сну, погане харчування; знижена свідома активність;

психічні чинники: підвищення збудженості; неясність ситуації; переживання

крайньої небезпеки; почуття безсилля перед небезпекою; активізація уяви;

соціальні чинники: втрата віри в керівництво; несподіване і раптове наростання

катастрофи;

постійністю і послідовністю морально-психологічного підготовки, її планування;

правове забезпечення соціального захисту населення в умовах надзвичайних

ситуацій.

При підготовці матеріалу занять необхідно враховувати такі принципи морально-

психологічної підготовки:

Усвідомлення неминучості природних і техногенних аварій, катастроф, стихійних

лих;

Формування свідомого героїзму;

Реальність підготовки населення до ліквідації наслідків конкретних аварій, катастроф,

стихійних лих;

Вироблення почуття впевненості у своїх силах і можливостях;

Розвиток спроможності реально сприймати ситуацію в надзвичайних ситуаціях;

Виробітку почуття боргу, свідомого перебування в складі невоєнізованих формувань;

Проведення занять в обстановці максимально наближеної до умов у надзвичайних

ситуаціях;

Виробітку позитивного і стимулюючого впливу на почуття небезпеки на психіку

людини.

Пропаганда цивільного захисту не має своїх специфічних окремих форм і методів,

вона користується всім багатством пропагандистської діяльності держави.

Форми і методи, пропаганди:

Розвивати і виховувати в керівного складу, особового складу формувань і населення

прагнення свідомо і відповідально ставитися до участі в заходах ЦЗ.

Підвищити ефективність, змістовність і наочність пропаганди, використовувати її як

спонукальний чинник для вивчення населенням питань цивільного захисту.

Повніше використовувати в пропаганді цивільного захисту можливості преси, радіо,

телебачення, кіно.

Активізувати усну пропаганду на місцях, удосконалювати форми і методи, ширше

використовувати такі форми, як бесіди за круглим столом, диспути, вечора питань і

відповідей, зустрічі з учасниками ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих.

Наглядно показувати приклади мужності і героїзму, самовідданих дій людей при

виконанні задач цивільного захисту, наполегливо формувати у населення високі морально-

психологічні якості, готовність до активних дій у НС.

В організаційно-методичних рекомендаціях щодо навчання населення України з

питань захисту та дій в умовах надзвичайних ситуацій сказано, що потрібно нарощувати

обсяги пропаганди знань, спрямованих на дії населення при виникненні надзвичайних

ситуацій, зокрема, у зимовий період, можливій паводковій обстановці, поведінці на воді,

дотриманню правил пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних норм, виникненні епідемій та

161

отруєнь серед населення здійснювати за сприянням громадських товариств, організацій через

всі наявні засоби масової інформації, друковані матеріали та мережу навчально-

консультаційних пунктів при житлово-експлуатаційних органах та сільських радах.

Основну увагу звернути на населення, яке проживає поряд з потенційно небезпечними

об'єктами та у сільській місцевості; при організації навчання населення, яке не зайняте у

сфері виробництва та обслуговування, основну увагу приділяти створенню мережі

навчально-консультаційних пунктів при житлово-експлуатаційних органах, сільських радах,

в діяльності яких мати і використовувати інформацію про рівень небезпеки та можливості

використання зовнішніх систем захисту населення за місцем проживання та необхідні

інформаційно-навчальні матеріали щодо правильних дій в умовах надзвичайних ситуацій;

передбачити протягом року у місцевих періодичних виданнях публікування матеріалів з

питань розвитку громадської свідомості щодо власної і колективної безпеки, продовжити

розробку та розповсюдження пам'яток для населення щодо дій у надзвичайних ситуаціях та

інших навчально-пізнавальних матеріалів.

ТЕМА 29. ПСИХОЛОГІЯ НАТОВПУ. БЕЗПЕКА ПРИ МАСОВИХ НАТОВПАХ

ЛЮДЕЙ

Психологи вважають, що натовп - особливий біологічний організм. Він діє за своїми

законами і не завжди враховує інтереси окремих осіб, в тому числі і їх життя.

Досвід підтверджує, що досить часто натовп стає небезпечнішим від стихійного лиха

або аварії, які його створили.

Почуття страху, що охоплює групу людей, миттєво передається іншим і переростає в

некерований процес - паніку. У людей різко підвищується емоційність сприйняття того, що

діється навкруги, знижується відповідальність за свої вчинки. Людина не може розумно

оцінити свою поведінку і обстановку, що склалася. В такій атмосфері досить тільки одному

висловити, виявити бажання втекти з небезпечного району, як людська маса починає сліпо

копіювати його дії. Тому найчастіше гинуть не від самої небезпеки, а від страху і паніки, що

виникають у натовпі. Про це треба завжди пам'ятати І передбачати можливу небезпеку.

Зрозуміло, що нейтралізувати паніку може або сильне емоційне гальмо, або чудо. Але,

як відомо, чудес не буває. А серед засобів нейтралізації паніки - категоричні команди, гаряче

переконання у відсутності небезпеки.

Статистика свідчить, що у місцях, де збирається дуже багато людей, наприклад у

школі, кінотеатрі, на стадіоні і т.д., некеровані панічні дії можуть викликати навіть людські

жертви.

Щоб не загинути у натовпі, краще правило - не потрапляти в нього або обминути його.

Якщо це неможливо, ні в якому разі не йти проти натовпу.

Пам'ятайте, що найнебезпечніше - бути затиснутим і затоптаним у натовпі! Люди в паніці не помічають тих, хто перебуває поряд. Кожен думає про особистий

порятунок. Люди пориваються вперед, до виходу. Найбільша тиснява буває в дверях, перед

сценою, біля арени і т.д. Тому, входячи в будь-яке приміщення треба звернути увагу на

запасні і аварійні виходи, знати, як до них добратися.

Не наближайтеся до вітрин, стін, скляних дверей, до яких тебе можуть притиснути і

роздушити. Якщо натовп захопив тебе - не чини йому опору. Глибоко вдихни, зігни руки в

ліктях, підніми їх, щоб захистити грудну клітину. Не тримай руки в кишенях, не чіпляйся ні

за що руками, - їх можуть зламати. Якщо є можливість, застебни одяг. Високі каблуки

можуть коштувати тобі життя, так само, як і розв'язаний шнурок. Викинь сумку, парасольку і

т.д. Якщо у тебе щось впало, ні в якому разі не намагайся підняти, - життя дорожче.

Головне завдання в натовпі - не впасти. Якщо тебе збили з ніг і ти впав на землю,

спробуй згорнутися клубком і захистити голову руками, прикриваючи потилицю. При будь-

якій можливості треба спробувати встати.

З метою запобігання надзвичайним ситуаціям під час проведення масових заходів

рекомендується створення так званих «груп порятунку».

162

Основне їхнє завдання - своєчасне і оперативне реагування на раптові запити присутніх

і недопущення панічних настроїв.

ТЕМА 30. ТЕРОРИСТИЧНІ ПРОЯВИ. ПРИЧИНИ, МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ.

ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ. ДІЇ У РАЗІ ЇХ ВИНИКНЕННЯ.

Загроза терористичних атак не є актуальною для України, але така загроза існує.

Найбільш вірогідними цілями терористичних атак є місця масового перебування людей та

об’єкти підвищеної небезпеки, які внаслідок підриву призводить до значної кількості

людських жертв і можуть створити додаткову загрозу населенню та територіям, внаслідок

викиду у навколишнє природне середовище небезпечних речовин (хімічних, біологічних,

радіоактивних).

Типовою зброєю терористів є використання замаскованих вибухових пристроїв.

Залежно від мети терористичного акту такі пристрої, споряджені годинниковим механізмом,

можуть залишатись терористами у житлових будинках, навчальних закладах, установах і

організаціях, підприємствах, громадському транспорті тощо.

Завдяки пильності громадян можна запобігти численним жертвам від спрацювання

вибухового пристрою.

Терористи намагаються розмістити вибухові пристрої у найбільш уразливих місцях, де

зможуть завдати найбільшої шкоди населенню.

До таких місць, як правило, належать:

автомобілі;

входи, внутрішні двори, підсобні приміщення адміністративних і житлових будинків,

складських приміщень;

урни для сміття, інженерні комунікації в місцях масового перебування людей

(фестивалі, ярмарки, базари, супермаркети, підземні переходи тощо);

громадський транспорт (вагони тролейбусів, автобусів, трамваїв, поїздів тощо);

об’єкти підвищеної небезпеки тощо.

В окремих випадках вибуховий пристрій може бути замаскований у поштових

посиланнях (посилки, конверти), букетах квітів, подарунках тощо.

Також до ознак підозрілих предметів, що можуть бути вибуховими пристроями можна

віднести:

електропроводи, що виходять з невідомого предмета, антени, лампочки на його

поверхні, хід годинника, що прослуховується;

залишені предмети побутового призначення (валізи, сумки, гаманці, дитячі іграшки,

ручні ліхтарики тощо);

предмети, що знаходиться в не призначених для цього місцях (наприклад, велика

дитяча іграшка біля вхідних дверей);

предмети з прикріпленими до них мобільними телефонами, радіостанціями,

акумуляторами.

Слід пам’ятати, що вибухова речовина може бути різноманітного виду та мати різні

властивості, що, у свою чергу, надає можливість замаскувати вибуховий пристрій навіть у

поштовому конверті.

З метою попередження вибуху та встановлення наявності вибухового пристрою

необхідно:

бути уважними та звертати увагу на покинуті речі (валізи, сумки, пакунки, парасольки

тощо);

звернути увагу на ділянки свіжоскопаної землі, свіжо оштукатуреної або

свіжопофарбованої стіни будівлі;

не приймати від сторонніх осіб подарунків, квітів, поштових посилань;

користуючись громадським транспортом, не погоджуватись на пропозиції

супроводжувати речі невідомої особи (у тому числі провідників, стюардів, контролерів).

163

При виявленні вибухового пристрою або підозрілої речі необхідно:

зберігати спокій;

негайно повідомити про знахідку представників міліції, охорони, аварійно-рятувальних

служб або зателефонувати за номерами 101, 102;

не курити;

не користуватись запальничками, іншими джерелами відкритого, а також предметами,

що можуть його утворювати;

не торкатись до підозрілої речі руками або іншими речами;

у жодному разі не намагатися переміщувати вибуховий пристрій (підозрілий предмет)

або змінювати його положення;

залишити місце, де виявлено підозрілий предмет, при можливості організувати охорону

на безпечній відстані, як зазначено нижче.

№

з/п

Тип вибухового пристрою

(підозрілої речі)

Безпечна відстань

1 Ручна граната Не менш ніж 200 метрів

2 Тротилова шашка Не менш ніж 50 метрів

3 Банка ємністю 0,33 літра Не менш ніж 60 метрів

4 Валіза (кейс) Не менш ніж 230 метрів

5 Дорожня валіза Не менш ніж 350 метрів

6 Автомобіль типу «Жигулі» Не менш ніж 460 метрів

7 Автомобіль типу «Волга» Не менш ніж 580 метрів

8 Мікроавтобус Не менш ніж 920 метрів

У разі отримання повідомлення від представників влади (правоохоронних органів,

аварійно-рятувальних служб) про евакуацію із будинку (зони ймовірної надзвичайної ситуації

або проведення антитерористичної операції) необхідно зберігати спокій та чітко виконувати

отримані інструкції.

Якщо ви знаходитесь у квартирі:

візьміть з собою документи, гроші, цінності та, у разі необхідності, ліки;

потрібно знеструмити квартиру та перекрити воду і газ;

надайте допомогу в евакуації літнім та важкохворим людям;

перевірте сусідні квартири на наявність у них дітей, які на час оголошення евакуації

залишились без нагляду дорослих, та повідомте про це представників правоохоронних органів

(аварійно-рятувальних підрозділів);

обов’язково замкніть свою квартиру;

залишайте будинок спокійно, не створюючи паніки.

Якщо ви знаходитесь на вулиці:

уникайте великих скупчень людей;

якщо ви опинились у натовпі, не намагайтесь вийти з нього, рухайтесь у тому ж

напрямку, що й натовп;

руки зігніть у ліктях на рівні грудей та розсуньте їх, звільняючи від тиску грудну

клітину;

не тримайте руки у кишенях;

якщо натиск натовпу набрав загрозливого характеру, негайно покиньте будь-яку ношу

та позбавтесь від сумок на довгому ремні і шарфу;

якщо ви упали, намагайтесь одразу встати на ноги, не опираючись на руки, а якщо це

неможливо, потрібно згорнутись клубком і захистити голову передпліччями, поклавши долоні

на потилицю.

164

Вибух. У разі вибуху (спрацювання вибухового пристрою) у вашій або сусідній

квартирі необхідно:

негайно по телефону повідомити про подію правоохоронні (№ 102), аварійно-

рятувальні (№ 101) та медичні (№ 103) служби;

у разі можливості та наявності необхідних знань і навичок надати домедичну допомогу


обов’язково відкрити вікна і двері для провітрювання, оскільки продукти вибуху

містять отруйні та шкідливі компоненти;

дочекатись прибуття представників правоохоронних органів (аварійно-рятувальних

служб) та у подальшому діяти за їх вказівками.

Якщо в результаті вибуху важким предметом притиснуло будь-яку частину тіла, необхідно:

масажувати її для підтримання циркуляції крові;

намагатись перебувати як можна довше при свідомості (читайте вірші, співайте пісні

тощо);

подавати сигнали всіма доступними засобами (мобільний телефон, стукіт по

перекриттях та металевих предметах тощо).

Слід пам’ятати, що одразу після повідомлення про вибух аварійно-рятувальними

підрозділами розпочинаються роботи щодо визволення постраждалих з-під завалів. Під час

аварійно-рятувальних робіт передбачено періодичні «хвилини тиші», коли зупиняється робота

спеціального обладнання та приймаються сигнали про допомогу.

В окремих випадках терористи використовують вибуховий пристрій у поєднанні з

ємністю з хімічно або біологічно небезпечною речовиною. Хімічно та біологічно небезпечні

речовини можуть також розповсюджуватись без допомоги вибухового пристрою (аерозольним

шляхом, через речі масового використання тощо).

У разі коли після вибуху (або раптово) з’являються хмара або різкий сторонній запах,

подібні ознаки нездужання в оточуючих людей (запаморочення, нудота, слабкість у суглобах і

кінцівках тощо) необхідно:

негайно залишити місце забруднення, орієнтуючись на погодні умови та фізичні

властивості хмари (у разі її наявності);

негайно по телефону повідомити про подію правоохоронні (№ 102), аварійно-

рятувальні (№ 101) та медичні (№ 103) служби;

у разі коли покинути місце забруднення неможливо, вжити заходів для захисту органів

дихання і шкіри підручними засобами (застебнути одяг, закрити обличчя, закрити органи

дихання вологою тканиною);

після виходу з місця зараження негайно звернутись до медичних закладів.

Можна розглядати і як форму тероризму. Телефонні погрози стосуються, як правило,

місць великого скупчення людей, коли повідомляється про мінування вокзалів, кінотеатрів,

адміністративних будинків, шкіл і т. д. За твердженням працівників міліції, в основному

подібними витівками займаються 10—15-літні підлітки, які мають на меті зірвати таким

чином контрольну роботу чи батьківські збори. Незважаючи на те, що повідомлення в

переважній більшості не підтверджуються, на перевірку кожної заяви відволікається багато

людей і техніки (міліція, співробітники спеціальних підрозділів,пожежники,рятувальники,

медики) та завдаються матеріальні збитки.

Проте, до дзвінків можуть вдаватися і колеги по роботі, конкуренти по бізнесу чи

просто хворі люди, що мають на меті вивести вас із стану психологічної рівноваги. При

цьому постійно набирається ваш телефонний номер і у трубку говорять різні неприємні або

вульгарні речі. Особливо неприємно, коли дзвінок лунає пізно ввечері, вночі або слухачем є

малолітня дитина.

Але якщо ви відчули, що вам дзвонять зі злими намірами, зберігайте спокій і не

видавайте своїх емоцій: той, хто дзвонить, чекає від вас саме емоційної відповіді.

При отриманні інформації по телефону, рекомендується:

165

не класти передчасно слухавку;

з’ясувати вимоги аноніма та інформацію про характер погрози;

уважно вислухати й за можливістю записати вимоги;

спробувати під час розмови визначити стать, вік, особливості мови особи, яка

зателефонувала;

запропонувати повторити вимоги, поставити уточнюючі запитання про характер

погрози, місце й час її реалізації, мотивувати аноніма надати якнайбільше інформації про

вчинення терористичного акту;

установити мотиви дій аноніма, поставити запитання про цілі, які переслідує анонім,

запропонувати інші шляхи вирішення його вимог;

обов’язково звернути увагу на фонові звуки (шум вулиці, машин, які проїжджають,

музику, звуки, що допоможе в подальшому визначити місце, звідки здійснено дзвінок);

закінчуючи розмову з анонімом, повторити основні моменти бесіди з ним;

після завершення розмови повідомити про погрозу в правоохоронні органи.

Рекомендації керівникам підприємств, організацій, установ щодо дій в

екстремальних ситуаціях

Виявлення підозрілого предмета, який може виявитися вибуховим пристроєм

Запобіжні заходи:

посилення пропускного режиму при вході (в'їзді) на територію об'єкта;

щоденні обходи території підприємства і огляд місць зосередження небезпечних

речовин на предмет своєчасного виявлення вибухових пристроїв або підозрілих предметів;

періодична комісійна перевірка складських приміщень;

більш ретельний підбір і перевірка кадрів;

при здачі складських приміщень в оренду рекомендується включати в договір пункти,

що дають право при необхідності перевіряти їх на свій розсуд.

У разі виявлення:

повідомити в правоохоронні органи;

дати вказівки співробітникам перебувати на безпечній відстані від знайденого

предмета;

при необхідності розпочати евакуацію людей згідно наявного плану;

забезпечити безперешкодний під'їзд до місця виявлення предмета автомашин

правоохоронних органів, медичних, пожежних та інших;

забезпечити присутність осіб, які виявили знахідку, до прибуття слідчо-оперативної

групи;

дати вказівки не наближатися, не чіпати, не розкривати і не переміщати знахідку.

Порядок прийому повідомлень, що містять загрози терористичного характеру, по

телефону і письмово:постарайтеся дослівно запам'ятати розмову і зафіксувати її на папері;

по ходу розмови відзначте стать, вік, особливості мови того, хто телефонував (голос,

темп мови, вимова, манера мови і т.д.);

відзначте звуковий фон (шум, звуки, голоси);

відзначте характер дзвінка (міський або міжміський);

зафіксуйте точний час початку розмови та її тривалість;

за наявності на Вашому телефонному апараті автомата визначення номера - запишіть

номер у зошит.

При отриманні письмової загрози:

приберіть документ в чистий поліетиленовий пакет і жорстку папку;

не залишайте на ньому відбитків своїх пальців;

не розширюйте коло осіб, щоб ознайомити їх зі змістом документа;

http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE

http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BE%D1%85%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8

http://ua-referat.com/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80

http://ua-referat.com/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82

166

анонімні документи не зшивайте, не склеюйте, не робіть на них написи, не згинайте.

Пам’ятайте, що реєстраційний штамп проставляють тільки на супровідних листах

організацій.

Як діяти, якщо Ви потрапили на вулиці в перестрілку?

відразу ж ляжте і озирніться, виберіть найближче укриття і проберіться до нього, не

піднімаючись у повний зріст. Укриттям можуть служити виступи будівель, пам'ятники,

бетонні стовпи, бордюри, канави і т.д. При першій можливості сховайтеся в під'їзді

житлового будинку, в підземному переході і дочекайтеся закінчення перестрілки;

прийміть заходи по порятунку дітей, при необхідності прикрийте їх своїм тілом;

по можливості повідомте про подію співробітників правоохоронних органів.

Як діяти при захопленні автобуса (тролейбуса) терористами ?

Викрадення людей, захоплення заручників з метою отримання викупу, задоволення

інших політичних вимог або обміну стало одним з поширених видів кримінальних злочинів.

Крім того, стати заручником можна випадково, наприклад, при пограбуванні магазину,

банку, квартири або при захопленні терористами транспортного засобу, громадської будівлі і

т.п.

Якщо Ви опинилися в захопленому терористами автобусі (тролейбусі):

не залучайте до себе їх увагу, не допускайте дій, які можуть спровокувати нападників

до застосування зброї, не відповідайте на образи і приниження, не дивіться в очі злочинцям,

не ведіть себе зухвало;

виконуйте вимоги злочинців, не заперечуйте їм, не ризикуйте життям своїм і

оточуючих, не допускайте істерики і паніки;

не реагуйте на їх провокаційну або зухвалу поведінку;

якщо ви поранені, постарайтеся не рухатися, цим Ви уникнете додаткову втрату крові;

огляньте салон, позначте місця можливого укриття в разі стрілянини.

якщо спецслужби зроблять спробу штурму - лягайте на підлогу між кріслами і

залишайтеся там до кінця штурму;

після звільнення негайно покиньте автобус (тролейбус), тому що не виключена

можливість попереднього його мінування терористами і вибуху (загоряння). Якщо ви потрапили в число тих, хто звільняється, то повинні максимально допомогти

тим, хто залишається у терористів. Для цього надайте групі по боротьбі з тероризмом якомога більше і

точнішу інформацію, а саме:кількість терористів;в якій частині будівлі, транспортного засобу вони

знаходяться;

їх озброєння;

число заручників;

де вони знаходяться;

моральний та фізичний стан терористів;

особливості поведінки терористів (агресія, дія наркотиків);

хто головний в групі.

Як діяти при захопленні літака терористами?

Ні за яких обставин не піддаватися паніці, навіть якщо ваші сусіди встали з своїх

місць, залишайтеся сидіти в кріслі.

Ніколи не вступайте в сперечання з терористами, не провокуйте їх на застосування

зброї. Тим більше, не намагайтеся самостійно знешкоджувати бандитів.

Якщо серед пасажирів є діти і вони плачуть, або в салоні знаходяться хворі люди, які

стогнуть, ніколи не виражайте своєї незадоволеності. Будь-який спалах негативних емоцій

може підірвати і без того напружену обстановку.

Вживання спиртних напоїв залиште до приземлення.

Ніколи не обурюйтеся діями пілотів. Екіпаж завжди має рацію.

Не вірте терористам: вони можуть говорити що завгодно, але переслідують тільки свої

інтереси.

167

Не покидайте літак до того, доки не буде даний спеціальний наказ. В іншому випадку

вас можуть прийняти за терориста і помилково відкрити стрілянину.

Якщо ви побачили, що хтось з членів екіпажу покинув літак, у жодному випадку не

привертайте до цього факту увагу інших пасажирів. Дії екіпажу можуть помітити терористи.

Постарайтеся по можливості вступити з терористами в довірливий контакт, спробуйте

пом’якшити цих людей, зняти в ході спокійної розмови хоча б частину внутрішньої напруги,

яка їх наповнює. Як свідчить досвід, особливо вдається настроїти терористів на довірчу

хвилю жінкам.

Втеча – це крайній випадок, але він може мати успіх.

Будьте готові до захоплення терористів (штурму літака) , якщо по певним причинам

ви відчули, що переговори з ними не дали результатів.

Наказ бортпровідника – закон для пасажира. Якщо бортпровідник вимагає, щоб всі

лягли, це потрібно робити без зволікання. Під час штурму сховайтеся за спинки крісла, щоб

терористи не змогли вас схопити і використати як живий щит.

Покидайте літак якнайскоріше. Не зупиняйтеся, щоб відшукати особисті речі.

Будьте готові до того, що вам належить відповідати на питання слідчих, тому

намагайтесь запам’ятати все, що відбувається, в деталях.

Звісно, порівнювати рівень терористичної загрози в Україні чи наприклад, Росії,

Ізраїлі, США, не доводиться. Проте, як показує світовий досвід, небезпека чатує на кожного.

Для організації масштабного вибуху достатньо лише однієї людини, зацикленої на певній

ідеї чи ненависті. І виявити потенційного терориста буває дуже складно. Тож, знання вище

зазначених правил безпеки допоможе населенню уникнути можливих небезпечних ситуацій!

Якщо ви опинились у будинку (приміщенні, території), захопленому терористами,

але не були ними знайдені, необхідно:

зберігати спокій та намагатись уникнути контакту з терористами;

як можна тихіше повідомити правоохоронні органи про терористичну атаку, а також

про своє місцезнаходження;

не курити;

не наближатись до дверей та вікон;

чітко виконувати інструкції та команди правоохоронців;

сховати свої документи та візитні картки.

Пам’ятайте, що одразу після вашого повідомлення антитерористичними підрозділами

буде вжито вичерпних заходів для збереження вашого життя та здоров’я.

Почувши про початок антитерористичної операції (стрільба, вибухи), необхідно:

лягти на підлогу обличчям вниз, поклавши руки долонями на потилицю;

чітко виконувати команди співробітників антитерористичного підрозділу уникаючи

різких рухів.

У разі захоплення терористами як заручника необхідно:

не провокувати своїми діями терористів на насильницькі дії (уникати різких рухів,

шуму тощо);

на вимогу терористів негайно віддати їм особисті речі;

не реагувати на провокаційні дії терористів;

не дивитись терористам в очі;

не вживати алкоголю;

бути готовим до складнощів (відсутність свободи руху, їжі, води тощо);

не чинити опір озброєним терористам, що може призвести до численних людських

втрат.

168

Додаток 14

ЛІТЕРАТУРА:

1. «Кодекс цивільного захисту України» від 2.10.2012 року № 5403-VI

2. ( введений в дію з 01.07.2013 року)

3. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12. 05. 2015 р. № 389- VІІІ.

4. Закон України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 р. № 638-ІV.

5. Постанова КМУ від 23.10.2001 року № 819 «Порядок проведення навчання керівного

складу та фахівців, діяльність яких пов’язана з організацією і здійсненням заходів з

питань цивільного захисту»

6. Постанова КМУ № 444 від 26 червня 2013 р «Порядок здійснення навчання населення

діям у надзвичайних ситуаціях»

7. Постанова КМУ від 9 січня 2014 р. № 11 «Положення про єдину державну систему

цивільного захисту»

8. Постанова КМУ від 15 27вересня 2017 р. № 733 «Про затвердження Положення про

організацію оповіщення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій та зв’язку у

сфері цивільного захисту»

9. Постанова КМУ від 19 серпня 2002 р. № 1200 «Про затвердження Порядку

забезпечення населення і працівників формувань та спеціалізованих служб цивільного

захисту засобами індивідуального захисту, приладами радіаційної та хімічної розвідки,

дозиметричного і хімічного контролю»

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. № 841 «Про

затвердження Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення

надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

11. Наказ МНС України «Про затвердження рекомендацій щодо дій населення у разі

загрози та виникнення вибуху, у тому числі тих, що виникли внаслідок терористичної

діяльності» від 18 грудня 2009 № 860. (Офіційний сайт ДСНС України www.mns.gov.ua )

12. Наказ ДСНС від 12 липня 2016 р. № 335 «Примірний перелік документів з питань

цивільного захисту, що розробляються центральними і місцевими органами виконавчої

влади, органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання».

13. Наказ МНС України від 07.06.2011 № 587 «Про затвердження Методичних

рекомендацій щодо порядку створення, обладнання та забезпечення функціонування

консультаційних пунктів з питань цивільного захисту при житлово-експлуатаційних

організаціях та сільських (селищних) радах».

14. Національні стандарти України: Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях.

(Основні положення. ДСТУ 5058:2008, Держспоживстандарт 2009.).

15. Реагування на надзвичайні ситуації: навч. пос.) / О.Г. Барило, П.Б. Волянський, С.О.

Гур’єв, М.Л. Долгий, О.П. Євсюков, В.М. Михайлов, Н.І. Іскра, С.П. Потеряйко,

А.В. Терент’єва, О.В. Ткаченко – К.: Видавництво «Бланк – Прес», 2014 – 208 с.

kyiv.nmc.dsns.gov.ua · 2020-06-26 · 2 Укладач: Іван Гаврилюк –...

Documents

Transcript of kyiv.nmc.dsns.gov.ua · 2020-06-26 · 2 Укладач: Іван Гаврилюк –...