Research and Innovation - Conferencii.comconferencii.com/files/archive/2020-02.pdfResearch and...

Research and Innovation ∙ Yunona Publishing ∙ New York, USA ∙ 2020

Research and Innovation

Collection of scientific articles

Yunona Publishing, New York, USA

2020

Submitted for review in Conference Proceedings Citation Index -

Social Sciences & Humanities (CPCI-SSH)


2

Yunona Publishing, New York, USA


Reviewers:

Dr. Jerald L. Feinstein DeVry University - Engineering Dean (Denver, Colorado, USA)

Cathy A. Enz,

Professor of Innovation and Dynamic Management Chair and is a full professor at the School of Hotel Administration at Cornell University (Ithaca, New York, USA)

Science editor:

Drobyazko S.I.

Doctor of Economic Sciences, Professor of Economics, European academy of sciences, London, United Kingdom

Research and Innovation: Collection of scientific articles. - Yunona Publishing, New York, USA, 2020. - 216 p.

ISBN 978-0-9988574-3-5 Collection of scientific articles published is the scientific and practical

publication, which contains scientific articles of students, graduate students, candidates and doctors of sciences, research workers and practitioners from Europe, Russia, Ukraine and other countries. The articles contain the study, reflecting the processes and changes in the structure of modern economy and state structure. The collection of scientific articles is for students, postgraduate students, doctoral candidates, teachers, researchers, practitioners and people interested in the trends of modern economic science development.

ISBN 978-0-9988574-3-5 © 2020 Copyright by Yunona Publishing © 2020 Authors of the articles


3

CONTENT

NATIONAL ECONOMICS AND MANAGEMENT .....................................................................5 Lilija Nakashidze, Tetiana Hilorme, Iryna Nakashydze. PECULIARITIES OF CONSTRUCTION OF AIR-CONDITIONING SYSTEMS ON THE BASIS OF USE OF RENEWABLE ENERGY SOURCES .................................................................................................... 5 Petko Stanislav. INVESTMENTS MARKET AND ITS SPECIFICITY OF FUNCTIONING IN UKRAINE .............................................................................................................................................. 10 Cherkasova Svitlana. CURRENT TRENDS OF THE DEVELOPMENT OF THE NON-BANKING INSTITUTIONAL INVESTMENT SYSTEM IN UKRAINE ....................................... 14

ENTERPRISES ECONOMICS AND MANAGEMENT.............................................................18

Teresa Dieguez. INNOVATION IN SUSTAINABILITY: DELTA CAFÉS, PORTUGAL ........... 18 Lidiia Karpenko, Volodymyr Vareshchenko. PROCESS MODELING OF THE STATE INVESTMENT STRATEGY: SYSTEMATICS OF FUNDAMENTAL FACTOR MODELS......... 23 Sven Mues. EVALUATION METHODOLOGY FOR THE DISMANTLING OF ELECTRICAL AND ELECTRONIC EQUIPMENT.................................................................................................... 27 Ralf Stahlberg. COSTS DUE TO SICKNESS RELATED ABSENTEEISM IN GERMAN COMPANIES......................................................................................................................................... 33 Stefan-Markus Schoefer. RESEARCH APPROACHES TO THE DARK TRIAD........................ 41 Koval Igor, Sierikov Anatolii. VIEWING CAPITAL AS A FIELD OF BUSINESS INTERESTS OF THE REPERTURE .......................................................................................................................... 46 Kryzhanovskii G. A., Maslakov V. P., Zhukov V.E., Bragin A. A. COMPREHENSIVE MODEL OF FUNCTIONING AND DEVELOPMENT OF AN AIR TRANSPORTATION ENTERPRISE – THE MAIN OPERATOR OF THE AIPORT ....................................................................................... 50 Sierikov Anatolii. TRINITARIAN THINKING AS THE BASIS FOR RENEWED UNDERSTANDING OF THE ECONOMY........................................................................................ 65

PRODUCTIVE FORCES DEVELOPMENT AND REGIONAL ECONOMY ........................69

Arif Murrja, Sadik Maloku. MANAGING THE CONFLICT BETWEEN KOSOVO AND SERBIA BASED ON THE“THEORIES OF THE GAME”- FOURTEEN RULES AS A GUARANTEE OF THE AGREEMENT.............................................................................................. 69 Yuriy Bakun. INNOVATIVE COMPONENTS OF ADVISORY SERVICES AS AN INFRASTRUCTURAL ELEMENT OF THE DEVELOPMENT OF AGRICULTURAL PRODUCTION AND RURAL AREAS…………………………………………………………...79

MONEY, FINANCE AND CREDIT..............................................................................................83

Barbora Drugdová. THE INSURANCE MARKET, NON-LIFE INSURANCE AND INTERNATIONAL RISKS IN THE SLOVAK REPUBLIC............................................................. 83

STATE ADMINISTRATION, SELF-GOVERNMENT AND GOVERNMENT SERVICE ...90

Kozhukhova N.N., Shepeleva V.N. PROBLEMS OF PROCESSING AND SECURITY OF BIOMETRIC DATA STORAGE IN THE RUSSIAN FEDERATION............................................. 90 Zhyvylo Iryna. REGULARITIES OF INFORMATION SUPPORT IN PUBLIC GOVERNANCE SYSTEMS ON ORPHAN DISEASES IN THE CONDITIONS OF DIZHITALIZATION OF THE DIAGNOSTIC SYSTEM ...................................................................................................................... 94 Nesterenko Victor. ANALYSIS OF DOCUMENT TRAFFIC IN THE ARMED FORCES OF UKRAINE FOR THE 2014-2019 PERIOD……………………………………………………...99 Strizhakova Anastasia. THE IMPORTANCE OF EUROREGIONS IN THE SYSTEM OF INTERSTATE RELATIONS............................................................................................................... 107


4

MANAGEMENT ...........................................................................................................................111 Michael Wenzel. LEADERSHIP ROLES AND THEIR INFLUENCE DURING CHANGE PROCESSES ........................................................................................................................................ 111 Stoyanov S.P. TO THE NOTES FOR IMMEDIATE SELECTION OF ALTERNATIVE FOR MANAGEMENT OF LOGISTIC SYSTEM ..................................................................................... 127 Mynzhanova G., Sailaubekov N. EVOLUTION OF HUMAN RESOURCE MANAGEMENT THEORY…………………………………………………………………………………………132

MARKETING ................................................................................................................................136

Al-Tmeizi A.Y., Blagukch H. GOODS AND ASSORTMENT MANAGEMENT ENTERPRISE ............................................................................................................................................................... 136 Al-Tmeizi A.Y., Guzey D. WAYS TO IMPROVE MANAGEMENT OF PRODUCT CHANNELS............................................................................................................................................................... 139 Krasimir Marinov. A STUDY ON THE PROCESS FORMALISATION OF PRODUCT INNOVATION...................................................................................................................................... 142

PSYCHOLOGY, PEDAGOGY, EDUCATION, PHILOSOPHY AND PHILOLOGY..........149

Kilderov Dmytro. CHARACTERISTIC OF STUDENTS' THINKING ACTIVITY IN THE PROCESS OF STUDYING GRAPHIC DISCIPLINES ................................................................... 149 Pet’ko Lyudmila, Holovko Tamila. VICTORIA AMAZONICA: ONE OF THE AMAZING AND BEAUTIFUL PLANTS IN THE AMAZON RAINFOREST........................................................... 154 Petridou Charitini, Neli Vasileva. THE STUDY OF DEVELOPMENTAL DYSLEXIA FROM THE PERSPECTIVE OF KERR, MORGAN AND HINSHELWOOD .......................................... 160 Antonios Skodras, Neli Vasileva, Eleni Nari. DIGITAL GAMES AND ATTENTION DEFICIT HYPERACTIVITY DISORDER........................................................................................................ 167 Georgieva M.A. THE MAGNAURA SCHOOL IN CONSTANTINOPLE AS CENTER OF THE HIGHER SECULAR SCIENCE IN EUROPE V‒XV CENTURY................................................. 172 Zaplatynska A.B. CONDITIONS OF THE ORGANIZATION OF TEACHING STUDENTS WITH DISABILITIES IN HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS ............................................ 175 Kulyk O. D. THE MAIN FACTORS OF THE IMPACT ON THE FORMATION OF THE COMMUNICATIVE COMPETENCE OF THE STUDENTS IN HUNGARY IN THE CONDITIONS OF MULTILINGUALISM ....................................................................................... 180 Matviienko Olena. PSYCHOLOGICAL FEATURES OF PRESCHOOLER AS A SUBJECT OF EDUCATIONAL ACTIVITY............................................................................................................. 185 Ovsiienko L. M. THE INFLUENCE OF GENERAL EUROPEAN TRENDS ON A MULTILINGUAL STUDYING IN GERMANY.............................................................................. 191 Popova Ludmila. FORMATION OF READINESS IN FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS FOR INTERCULTURAL PROFESSIONAL COMMUNICATION BY THE MEANS OF INNOVATIVE EDUCATIONAL TECHNOLOGIES................................................ 196 Svitlana Terekhova, Lev Medin. TERMS MIGRATION, MIGRATION ROUT AND THEIR SEMANTIC EXTENDING IN UKRAINIAN, RUSSIAN AND ENGLISH (BASED ON CHERNOBYL MIGRATION SOURCES) ........................................................................................ 201

SOCIOLOGY AND POLITICAL SCIENCE .............................................................................207

Aleskerova Sara Tahir gizi. ARMENIAN LOBBY IN AMERICA AGAINST THE INTERESTS OF AZERBAIJAN ............................................................................................................................... 207 Malikili Gunel. INFORMATION SOCIETY DEVELOPMENT .................................................... 211


5

NATIONAL ECONOMICS AND MANAGEMENT

Lilija Nakashidze, D.Sc. (Technical Sciences), senior scientific researcher

Tetiana Hilorme, Ph.D. (Economical sciences), Associate Professor Oles Honchar Dnipro national university, Ukraine

Iryna Nakashydze Ph.D. (Philological sciences)

Dnipro national university of railway transport named after academician V. Lazaryan, Ukraine

PECULIARITIES OF CONSTRUCTION OF AIR-CONDITIONING SYSTEMS

ON THE BASIS OF USE OF RENEWABLE ENERGY SOURCES

Abstract. Paper presents the developed method of calculating the energy efficiency of the application of different systems of providing climatic conditions in the premises based on the use of the energy of the Sun and the environment. It is advisable to use performance indicators for generating each of the elements of the system.

Keywords: renewable energy sources, air-conditioning system, RES converters, solar radiation, heat pump.

The use of energy efficient climate systems in facilities based on the use of

renewable energy is intended to reduce the consumption of energy resources, which contributes to the implementation of the strategy of energy conservation and sustainable development. The introduction of such an innovation (Lyashkov, V.I. (2005), Nakashidze, L.V. (2014), Renewable energy technologies: cost analysis series: Renewable Power Generation Costs. IRENA Secretariat (2012)) allows:

- increase the thermal efficiency of the base fence of the building; - to improve the thermal comfort of the premises; - to increase the level of regulation of heating systems and heat supply of

buildings; - to increase the efficiency of heat supply systems, including the use of

decentralized heat supply, etc. Designing and creating efficient energy systems provided for the use of

renewable energy is a multifactorial task. One of the major problems of such innovative power plants is the identification of the features of the interfacial and interchangeability of its basic structural elements.

Energy supply systems that utilize solar radiation, the heat of ventilation emissions, and other renewable energy sources are multicomponent and technically complex in an integrated manner. These energy systems are an aggregate of a number of subsystems and elements. At the same time there is interaction at different levels, that is, between individual elements and subsystems, as well as with the environment. Therefore, when designing these energy systems, it is proposed to use an approach that involves hierarchical decomposition.

According to (Saaty, T. I. (1990)), the following steps are envisaged for the projected system:


6

- decomposition of the task of designing the air-conditioning and energy supply system, which uses renewable energy as the energy carrier. The key is to determine the main criteria for evaluating the performance of such a system;

- sequential aggregation of systems, which are presented in the form of models of objects of design and models of functioning of complex system of energy supply at decomposition; creation of a hierarchy that reflects the structure of the air-conditioning system and the energy supply, the process of its functioning;

- construction of a hierarchical structure of the problems of designing the air-conditioning system and energy supply on the basis of a hierarchy of its description;

- development of iterative procedures for verification and refinement of solutions obtained at different hierarchical levels of solving the problem of designing air-conditioning and energy supply systems, which include RES converters, heat pumps, heat accumulators, etc.

The difficulties associated with the development of the above procedures are due to the need to take into account the large amount of information, relationships that arise between the components of the air-conditioning system and the energy supply of the building, i.e. engineering systems, structures of the structure (Nakashidze. L.V. (2013), Nakashidze L.V., Gabrinets V.A., Trofimenko A.V. (2015)).

For example, it is important to determine the mechanisms for redistribution of energy flows and their correction for renewable energy converters that are part of the energy supply system as an element of the conversion of energy from solar radiation.

In order to assess the completeness of the use of the components of the climate system in the premises based on the use of RES, it is proposed to use the interconnections that occur during the operation of the air-conditioning and energy systems. These interconnections are defined by (Nakashydze, L.V., Nakashydze, I. S. & Brynin, Y. S. (2018)):

- objective operating conditions (solar insolation level, ambient temperature, wind speed, etc.);

- normative indicators for thermal energy (hot water temperature, heating system temperature, coolant temperature, etc.) that are controlled by the user.

According to the proposed methodological approach, it is envisaged to make a hierarchical decomposition to the level of interconnections that occur in the elements of the climate system in premises based on the use of RES (Renewable energy technologies: cost analysis series: Renewable Power Generation Costs. IRENA Secretariat (2012)). For example, the definition of energy fluxes that occur when solar radiation is received by a RES converter.

The appropriate choice of design solutions is made on the basis of the general measure of technical adaptation of the constituent elements ((Nakashidze. L.V. (2013), Nakashidze L.V., Gabrinets V.A., Trofimenko A.V. (2015))) (for example, RES converter, heat pump, heat accumulator) to the operation in the general system of providing climatic conditions (Gil’orme, T., Ryzhyk, Y., & Yaresko, A. (2016), Nakashydze, L.V., Nakashydze, I. S. & Brynin, Y. S. (2018)) in premises based on the use of RES at different conditions.

When predicting the composition and layout of a climate system in a facility based on the use of renewable energy, it is advisable to use indicators of the


7

efficiency of generating each of the elements. This indicator is additive. For example, if the capacity of a climate system in RES-based premises is taken as an indicator of generation efficiency, it consists of:

- RES converters (the main element of the transformation of solar radiation into thermal energy);

- heat pump (the main element of environmental energy conversion); - heat accumulator (accumulation and redistribution of received energy), etc. The efficiency of the air-conditioning and energy supply system, which is a

complex technical system for efficient use during the year (cold season, warm season and transition period), is calculated based on the characteristics of its subsystems listed above.

As an example of such characteristics can be the efficiency of conversion of solar radiation by RES converters, the degree of conversion of the heat pump, etc.

Thus, the methodology is based on the fact that when designing an air-conditioning and energy system:

- functional connections are established taking into account its purpose; - distinguished basic groups of dependencies that reflect its properties

(characteristics). Based on the use of hierarchical decomposition technique, a number of

schematic solutions of the systems of providing climatic conditions in the premises based on the use of the energy of the Sun and the environment have been formed.

Indoor climate systems based on renewable energy use have the following common features:

- ‘mechanical’ connection to the objects of traditional architecture of elements intended for use of alternative energy sources (solar collectors, photovoltaic batteries, etc.) leads to the fact that the functionality of the energy supply systems is not realized enough, the load on the structure increases, the architecture of buildings is changed is not always successful;

- the need for an individual approach to design and design solutions complicates the large-scale implementation of such energy systems.

Combining heat pumps and RES converters with other components of the air-conditioning and energy systems while using multiple sources of renewable energy and environmental heat extends the potential of such systems. The combination of alternative energy sources has certain features, in the determination of which it is necessary to:

- take into account the interdependent requirements that determine the nature and quality of the functioning of energy supply systems;

- carry out a structural analysis of energy supply systems to reveal the nature of interconnections and the purpose of each of its subsystems;

- explore the features of controls and feedback mechanisms; - determine the degree of impact on the energy systems of operating conditions

to improve the reliability and energy efficiency of the whole system; - define algorithms of functioning of subsystems of the power supply system

taking into account their interaction. This allows to predict during design such a set of three-dimensional

architectural and engineering solutions, which are the result of scientific methods


8

defined by a set of technical solutions that meet the objectives of minimizing energy consumption for the needs of the object of placement of the energy supply system.

The peculiarities of combining the components of climate systems in the premises based on the use of solar energy and the environment are determined by:

- specifics of the object of accommodation of the air-conditioning and energy supply system, ie requirements for the quality of thermal and electric energy, type and parameters of load, requirements for the energy supply schedule;

- economic, environmental, architectural, social and other limits; - climatic and landscape characteristics of the region of location of the energy

supply system; - the level of provision of traditional and unconventional energy sources, taking

into account their potential; - features of the interplay of individual components of the energy supply

system. Air-conditioning and power supply systems with RES converters, heat pumps,

heat accumulators and other structural elements must be multifunctional, i.e. the positive features of the individual elements must be mutually complementary and interconnected. Mutual adaptation of constituent elements when changing external and internal conditions is achieved through:

- equipping power supply systems with adaptive-modular components, which are characterized by possible variants of the ratio of the number of different types of power grid elements and the interconnections between them;

- the possibility of flexible group construction and restructuring of different types of components, the description of which requires the creation of space-time and combinatorial model of the system;

- the ability to use flexible control algorithms. Indoor climate systems based on the use of solar energy and the environment

with a coolant are classified according to the following characteristics: - by destination - hot water systems, heating and combined (heat supply

systems); - by time work during the year - seasonal and year-round; - by terms of coverage of consumers - individual, group, centralized; - by the nature of the movement of the coolant - without circulation, with

natural or forced circulation; - by the number of contours - single, double and multi-contour; - by the mode of heat extraction with constant or variable temperature of the

coolant; - by existance of a duplicate energy source - with or without backup. Combined air-conditioning and energy systems have more complex schemes

than others. Based on the fact that energy must be perceived and converted into thermal energy, accumulated and transmitted to the consumer, the common components of the systems are energy receivers and accumulators, circulation pumps or fans and heat exchangers. The features of circuit diagrams depend on the structure of the storage tanks (open or closed selection of coolant), the type of storage tank (combined with a heat exchanger or used coil heater), the location of the battery system and duplicate sources, as well as from many other factors. Energy efficiency


9

is largely determined by the efficiency of its receiver. RES converters, which combine both fencing and receiver functions, are the defining element of the developed circuit solutions for energy systems using solar energy and environmental energy. Low-potential environmental heat is utilized through a thermodynamic cycle of heat pumps with the appropriate arrangement of equipment.

The method of calculation of energy efficiency of application of different systems of providing of climatic conditions in premises on the basis of use of energy of the Sun and the environment is developed.

On the basis of the experimental data obtained during the operation of the air-conditioning and energy supply system, the efficiency of the use of different types of renewable energy sources is shown, and the possibility of reducing by 65 ... 70% of the total heat load in the home air-conditioning.

References

1. Nakashidze, L.V. (2014). Energy saving in the implementation of complex energy systems for buildings with energy-active enclosures. Renewable Energy of the 21st Century: Proceedings of the 15th Anniversary International Scientific and Practical Conference. Kiev. pp. 152 -154.

2. Renewable energy technologies: cost analysis series: Renewable Power Generation Costs. IRENA Secretariat (2012). Abu Dhabi: IRENA Secretariat. 12 p.

3. Lyashkov, V.I. (2005). Theoretical foundations of heat engineering. Moscow. 260 p. 4. Saaty, T. I. (1990). Multicriteria decision making: The analytical hierarchy process. N.Y.

380 p. 5. Nakashidze. L.V. (2013). Complex system of energy supply of the training building with the

use of energy-active protections and energy of alternative sources. Bulletin of the Kiev National University of Technology and Design. 6 (74). pp. 140-45.

6. Nakashidze L.V., Gabrinets V.A., Trofimenko A.V. (2015). Use of alternative energy sources in the housing and communal sector. International scientific journal "Alternative Energy and Ecology". 15-16 (179-180). pp. 84-90.

7. Nakashydze, L.V., Nakashydze, I. S. & Brynin, Y. S. (2018). Improvement of reliability of converters of renewable energy onsidering the characteristics of problem areas. Sustaiable housing and human settlement: Monograph. Dnipro – Bratislava: pp. 130-138.

8. Gil’orme, T., Ryzhyk, Y., & Yaresko, A. (2016). Formation of the mechanism of energy efficiency management on the basis of ‘predator-prey’ concept. Problems of development modern science: Theory and practice: Collection of scientific articles. EDEX, Madrid, España, 107-110. URL: http://conf.at.ua/27.07.2016_ispanija.pdf#page=107


10

Petko Stanislav PhD in Economics, Associate Professor, Department of international management,

Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman (Ukraine)

INVESTMENTS MARKET AND ITS SPECIFICITY OF FUNCTIONING IN UKRAINE

Петько С. М.

к.е.н., доцент кафедри міжнародного менеджменту Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

РИНОК ІНВЕСТИЦІЙ ТА СПЕЦИФІКА ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ В УКРАЇНІ

Abstract. This article is devoted to the investment market investigation and it’s specificity of

functioning in Ukraine. A specified group of investors – the global players were identified in the article. Was represent the dynamics of the foreign direct investments to Ukraine during 2004 – 2019 years period.

Keywords: investments, global players, globalization, domestic government bonds, foreign direct investments.

Анотація. Стаття присвячена дослідженню ринку інвестицій та специфіки його

діяльності в Україні. Виокремлено специфічну групу інвесторів – глобальних гравців. Представлено динаміку прямих іноземних інвестицій в Україну за період 2004–2019 рp.

Ключові слова: інвестиції, глобальні гравці, глобалізація, облігації внутрішньої державної позики, прямі іноземні інвестиції.

У другій половині ХХ століття, з посиленням процесів

транснаціоналізації глобальної економіки, почали формуватися передумови щодо формування глобального інвестиційного ринку. Цей процес відбувався завдяки сприятливих економічних, політичних, науково-технологічних, інформаційних, інституціональних та соціальних факторів, де кожен із зазначених факторів може становити окремий предмет комплексного наукового дослідження. Інвестиційні ресурси почали долучатися до детермінованого в часі постійного грошового кругообігу, об’єднуватися у глобальний світовий потік, синтезуючи національну та інтернаціональну виробничо-інвестиційну діяльність з діяльністю у світовій валютно-фінансовій сфері. Ці питання нами освітлювалися в попередніх публікаціях [9; 10; 11; 13].

Не можна не наголосити на тому, що на рівень розвитку глобального ринку інвестицій впливає: загальноекономічна ситуація в глобальній економіці, облікові ставки провідних центробанків Світу (ФРС, ЕЦБ, Банк Японії), стабільність та гнучкість глобальної фінансової системи, розвиток глобальної інвестиційної інфраструктури та впровадження новітніх фінансових цифрових технологій.

Як зазначає український учений Д. Г. Лук’яненко, «…серед суб’єктів глобального інвестиційного ринку (транснаціональних фінансових і нефінансових корпорацій, держав, міжнародних організацій) за умов підвищення самодостатності ринку капіталу, за неадекватності міжнародно інституціоналізованих регулятивних впливів на нього виокремлюється група


11

специфічних інвесторів – глобальних гравців. У найбільш загальному розумінні глобальний гравець – це економічний агент, що здійснює операції на глобальному ринку та водночас є його маркет-мейкером, тобто його діяльність визначає і кон’юнктуру цього ринку. На глобальному фінансовому ринку глобальними гравцями є насамперед ТНК, ТНБ та інституціональні інвестори – резиденти розвинутих країн світу» [12, c. 97]. Тому, вчений додає «…на сьогодні, глобальні гравці визначають поточні тенденції в динаміці та географічному розподілі регіональних інвестицій оскільки глобальний характер діяльності та адекватне інформаційно-аналітичне забезпечення надають змогу досить швидко ідентифікувати найбільш привабливі ринки та види операцій. Інвестиційна поведінка глобальних гравців орієнтує всіх інших інвесторів у аспектах прибутковості та надійності операцій на тих чи інших ринках» [там само, c. 97].

Якщо брати до уваги економіку України, то глобальні гравці виступили як кредитори (інвестори) для фінансування дефіциту державного бюджету. Підтвердженням викладеного вище є ситуація з ОВДП в Україні (табл. 1). Але, в певній мірі, вони все ж таки є фінансовими спекулянтами, яких крім високих ставок по ОВДП, що пропонує Міністерство Фінансів України, нічого не цікавить [7; 8]. Своєю чергою, Національний Банк України виступає як покупець та депозитарій ОВДП, тобто установою, яка веде централізований облік ОВДП у бездокументарній формі.

На жаль, уряд, як і в попередніх роках (2018−2019 рр), у 2020 р. продовжує залучати через ОВДП спекулятивний капітал на підтримання макрофінансової стабільності.

Таблиця 1 Об’єми ОВДП, що знаходяться в обігу (січень 2020 р.)

Основні покупці українських ОВДП млрд. грн. Валюта, в якій

номіновані ОВДП млрд. грн.

НБУ 337.065 Банки 334.268

Гривня 717.391

Нерезиденти (глобальні гравці) 115.780 Юридичні особи 26.016

Долари США 99.673

Фізичні особи 9.619 Євро 5.685 Загалом, млрд. грн. 822.749

Складено автором за джерелом [6].

Новому уряду необхідно зменшити залежність від надходження спекулятивного капіталу глобальних фінансових гравців, який в один прекрасний момент може закінчитися, що перетвориться для нашої держави фінансовою катастрофою.

Взагалі інтерес глобальних інвесторів до України прямо виражається в надходженні ПІІ в реальний сектор економіки, а не в спекуляціях на фінансовому ринку (табл. 2). Згідно останніх показників статистики Міністерства Фінансів України за третій квартал 2019 р. в Україну надійшло лише 1.711 мільярдів доларів в реальний сектор економіки. За прогнозами експертів обсяг ПІІ за весь 2019 р. приблизно буде на рівні показників 2018 р.


12

Отже, динаміка та масштаби ПІІ в реальний сектор української економіки, насамперед, залежить від процесів транснаціоналізації, тому що операційна діяльність ТНК базується на залученні та використанні іноземного капіталу (інвестуванні), основною метою якого є створення філіалів, спільних підприємств, дочірніх компаній у приймаючій країні. Особливо, якщо ТНК або ТНБ з «ім’ям» відкривають свої представництва або спільні підприємства – це потужний сигнал для інших інвесторів з усього світу вкладати свої гроші в економіку України. Дивлячись на компанії з іноземним капіталом, які вже ведуть свою операційну діяльність в Україні, інвестори приймають стратегічні рішення та тактику щодо інвестування.

Таблиця 2 Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україні

Роки ПІІ до України

(млрд. дол. США) ПІІ з України

(млрд. дол. США) Сальдо

Зріст/падіння до минулого року (%)

2004 1.715 0.004 +1.711 +21.3

2005 7.808 0.275 +7.533 +340,3

2006 5.604 0.133 +5.471 -23,8

2007 9.891 0.673 +9.218 +60,7

2008 10.913 1.010 +9.903 +7,4

2009 4.816 0.162 +4.654 -53,0

2010 6.495 0.736 +5.759 +23,7

2011 7.207 0.192 +7.015 +21,8

2012 8.401 1.206 +7.195 +2,6

2013 4.499 0.420 +4.079 -43,3

2014* 0.410 0.111 +0.299 -92,7

2015* 2.961 0.051 +2.910 +907,4

2016* 3.284 0.016 +3.268 +8,5

2017* 2.202 0.008 +2.194 -32,9

2018* 2.355 0.005 +2.350 +7,6

2019** 1.711 0 +1.711 0

*З 2014 року не включаються в офіційну статистику окуповані території Східної України (Донецька та Луганська області) та анексований Російською Федерацією Крим. ** Статистика подана за третій квартал 2019 року. Складено за джерелом [6].

Завдяки сприятливого інвестиційного клімату саме інвестиції в реальний

сектор економіки зможуть допомогти нашій країні покращити макропоказники та посісти провідне місце серед країн реципієнтів глобального інвестиційного ринку.

Щодо комплексного становлення ринку інвестицій, залишаються не вирішеними багато спірних питань та проблем, з якими стикаються інвестори при входженні на український ринок. Не важливо, в яку саме сферу буде вкладати свої гроші потенційний інвестор, уряд України має забезпечити


13

інвесторів резидентів та нерезидентів своїми гарантіями, захистом, підтримкою та чітко прописаним законодавством.

Підсумовуючи викладений матеріал, зазначимо, що владні органи та урядові організації повинні виступати гарантами інвестицій та мають зробити наступні кроки щодо покращення інвестиційного клімату в Україні: 1) розробити чітко прописане законодавство щодо захисту прав інвесторів; 2) знизити податкові ставки на додану вартість; 3) позиціонувати Україну як привабливу країну для інвестицій з прозорою економікою та політичною системою; 4) будувати стабільну високомаржинальну економіку; 5) викорінювати корупцію на усіх рівнях урядової ієрархії; 6) розробляти довгострокові програми економічного розвитку та стратегій не менш ніж на 5 років; 7) перешкоджати найшвидше закінчити війну на Сході на прийнятних для України умовах. трудовій міграції населення до країн ЄС; 8) найшвидше закінчити війна на Сході на прийнятних для України умовах.

Література

1. Губський Б., Лукьяненко Д., Сіденко В. Інтернаціоналізація української економіки.

Економіка України. 2000. № 9. С. 15−23. 2. Лук’яненко Д. Г. Про умови розвитку СП на Україні. Проблеми реформування

ринкової економіки. Київ, 2006. С. 82−88. 3. Лук'яненко Д. Г., Білошапка В. А., Пестрєцова О. І. Спільні підприємства в Україні:

організація і умови ефективного розвитку [Текст]: підручник / за ред. Д. Г. Лук'яненка. Київ: Хвиля-Прес, 2007. 197 с.

4. Лук’яненко Д., Мозговий О. Фінансово-інвестиційна асиметрія глобального економічного розвитку. Ринок цінних паперів України. 2006. Вип. 3/4. С. 11−12.

5. Лук’яненко Д. Г., Поручник А. М. Інноваційний ресурсекономічного розвитку України: інтелектуальна місія університетів. Вища школа. 2011. № 12. С. 74−86.

6. Минфин. Индексы. URI: https://index.minfin.com.ua/finance/bonds 7. Національний банк України. Ринок облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП).

URI: https://bank.gov.ua/markets/ovdp (дата звернення 31.01.2020) 8. ОВДП – облігації внутрішньої державної позики. URI:

https://minfin.com.ua/ua/invest/ovgz/ (дата звернення 31.01.2020) 9. Петько С. М. Глобалізація як основа світових інтеграційних процесів. Экономика.

Финансы. Право: інформаційно-аналітичний журнал. - Київ. 2013. № 11/1. С. 22–24. 10. Петько С. М. Проблеми України як правової держави в євроінтеграційному процесі //

Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії і практики : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Київ, 18 лютого 2010). Київ: Ун-т «Україна», 2010. С. 77–79.

11. Петько С. М. Роль Південнокорейських урядових організацій у підтримці малого та середнього бізнесу. Науковий вісник УжНУ. Серія «Міжнародні економічні відносини та світове господарство». Ужгород : ДВНЗ Ужгородський національний ун-т, 2020. Вип. 29.

12. Ресурси та моделі глобального економічного розвитку: монографія / [Д. Г. Лук’яненко та ін.]; за заг. ред. Д. Г. Лук’яненка, А. М. Поручника. Київ: КНЕУ, 2011. 703 с.

13. Pet’ko Stanislav Mikhailovich. Transnational corporations in the economy of Ukraine. Intellectual Archive. Toronto: Shiny Word Corp. 2014.Volume 3 (March). Number 2. Р. 35–41.


14

Cherkasova Svitlana Doctor of Economic Sciences, professor

Lviv University of Trade and Economics (Ukraine, Lviv)

CURRENT TRENDS OF THE DEVELOPMENT OF THE NON-BANKING INSTITUTIONAL INVESTMENT SYSTEM IN UKRAINE

Черкасова С. В.

доктор екон. наук, професор Львівський торговельно-економічний університет

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ НЕБАНКІВСЬКОГО

ІНСТИТУЦІЙНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Abstract. The analysis of institutional development of non-bank institutional investment in Ukraine is conducted. The role of the research institutes in financing economic growth has been determined.

Keywords: non-bank institutional investment, financial institutions, financial system, securities.

Анотація. У статті проведений аналіз інституційного розвитку небанківського

інституційного інвестування в Україні. Визначено зниження ролі досліджуваних інститутів у фінансуванні економічного зростання..

Ключові слова: небанківське інституційне інвестування, фінансові інститути, фінансова система, цінні папери.

Ринкові перетворення та розвиток інституційної структури фінансового

ринку в Україні привели до появи та розвитку діяльності небанківських інституційних інвесторів. В сучасних умовах в Україні формується система небанківських інституційних інвесторів, яка, відповідно до практики розвинених країн, може скласти серйозну конкуренцію банкам в питаннях фінансування розвитку економіки та в залученні інвестиційного капіталу.

Об'єднання інституційних інвесторів в систему стає можливим внаслідок спільних рис їхньої діяльності [6]. Для інституційного інвестора обов’язковим є процес інвестування залучених коштів для формування інвестиційних активів. Подібними є й інші риси, серед яких: об’єднання залучених коштів в єдиний “пул”, професійне управління сформованими інвестиційними активами, розподіл отриманого інвестиційного доходу між учасниками або клієнтами інституційного інвестора. За цими спільними рисами до складу системи небанківського інституційного інвестування в Україні входять інститути спільного інвестування, першість серед яких належить венчурним фондам, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди (далі - НПФ) і кредитні спілки.

Зростання потреби вітчизняної економіки в додаткових інвестиційних ресурсах здійснює позитивний вплив на збільшення кількості таких інститутів, розширення їх складу, посилення конкуренції між ними, що забезпечує підвищення ефективності функціонування фінансової системи країни.

В 2018 р. система небанківського інституційного інвестування в країні налічувала 1929 фінансових інститутів [1; 5]. За п’ятирічний період чисельність


15

цієї групи інститутів зазнала зменшення на 13,7 %. Причинами цього стали консолідація фінансових інститутів, збиткова діяльність частини з них, посилення конкурентної боротьби на ринку, втрата частини установ на окупованих територіях в Криму та на Донбасі.

За 2014-2018 рр. найбільшого зменшення зазнала чисельність компаній зі страхування життя (47,4 %), кредитних спілок (39,2 %), невенчурних інвестиційних фондів (31,3 %) [1; 5]. Зменшилась в країні і кількість компаній з ризикових видів страхування та недержавних пенсійних фондів. Зростання кількісного складу у досліджуваному періоді було характерно лише для венчурних фондів (9,6 %) [1], що свідчить про високу популярність саме цих інститутів серед індивідуальних інвесторів.

Останніми роками процес створення нових інституційних інвесторів в небанківському фінансовому секторі країни пригальмувався і йшов більш повільно, ніж входження на ринок інших видів небанківських фінансових установ (далі - НФУ). Це призвело до зниження питомої ваги чисельності досліджуваних інститутів в загальній кількості НФУ в Україні з 68,8 % в 2014 р. до 56,3 % в 2018 р. [1; 5]. Тому розвиток небанківського інституційного інвестування в Україні в сучасних умовах відбувається не за рахунок зростання складу його професійних агентів, а за рахунок нарощування активів.

Діяльність системи небанківського інституційного інвестування забезпечує нагромадження альтернативних до банківських фінансових ресурсів. Активний розвиток цієї системи сприяє розширенню способів фінансування та збільшенню обсягів ресурсів для забезпечення розвитку національної економіки, що справляє позитивний макроекономічний ефект.

Небанківські інституційні інвестори на відміну від банків приваблюють своїми фінансовими операціями тих прихильників колективного інвестування, які схильні до довгострокових і більш ризикових стратегій вкладення коштів. До того ж досліджувані інститути залучають кошти в тих сегментах ринку, діяльність в яких для банків не є пріоритетною.

В 2018 р. сукупна величина інвестиційних активів досліджуваної групи інститутів склала 281,1 млрд. грн., що складає 77 % від вартості їх загальних активів. За період 2014-2018 рр. сума цих активів зросла на 24,8 % [1; 5], що характеризує розвиток досліджуваної системи в країні. Таке зростання було забезпечено за рахунок діяльності інститутів спільного інвестування і НПФ.

Економісти вважають, що діяльність будь-якого суб’єкта економіки здійснює позитивний вплив на забезпечення економічного зростання країни лише тоді, коли темпи нарощування його активів перевищують темпи зростання ВВП. До кінця 2014 р. темпи нарощування активів у небанківських інституційних інвесторів були вищими за темпи зростання ВВП України. Починаючи з 2015 р., ці показники суттєво уповільнились і в усіх наступних роках аналізу були суттєво нижчими за темпи зростання номінального ВВП. Зазначене свідчить, що позитивний вплив на забезпечення фінансування економічного зростання вітчизняна система небанківських інституційних інвесторів здійснювала лише до кінця 2014 р. Має місце зниження співвідношення суми інвестованих активів досліджуваною групою інститутів до ВВП країни з 14,4 % в 2014 р. до 7,9 % в 2018 р. [1; 3; 5].


16

Дослідженню підлягали і тенденції зміни інвестиційних уподобань в цій групі інститутів. За останній п'ятирічний період небанківські інституційні інвестори наростили обсяги вкладень на банківські депозити та зменшили інвестиції в цінні папери. Розмір коштів, розміщених на банківських депозитах в цілому зріс більш, як на третину (38,7 %) [2; 3].

Пропорційно до зростання розміру інвестицій на банківські депозити досліджувана група фінансових інститутів зменшила свої вкладення в цінні папери. За п’ятирічний період обсяг портфеля цінних паперів досліджуваних інститутів скоротився на 42,5 % [1; 3 5], тобто, практично наполовину. Причиною цього стало очищення фондового ринку від спекулятивних цінних паперів і обмежений перелік ефективних фондових інструментів на ринку.

Показово, що вкладення в цінні папери та на банківські депозити не займають пріоритетного місця в портфелі активів небанківських інституційних інвесторів. Найбільшими за обсягами є дебіторська заборгованість, позики та інші інвестиції. З огляду на те, що венчурні фонди є найбільшою групою фінансових інститутів в складі небанківських інституційних інвесторів, саме вони значною мірою формують свої активи за рахунок наданих позик.

Участь небанківських інституційних інвесторів у фондовому способі фінансування господарської діяльності в країні залишається незначною, адже має місце тенденція до скорочення питомої ваги вкладень в цінні папери в загальному обсязі їх активів. Якщо в 2014 р. частка вкладень небанківських інституційних інвесторів у цінні папери в сукупності складала 36,9 %, то в 2018 р. зменшилась до 17 % на користь інших видів активів [1; 3; 5].

Найбільш крупними інвесторами національної економіки серед небанківських інституційних інвесторів є інститути спільного інвестування, зокрема венчурні фонди. Їх частка в сукупному портфелі інвестованих активів досліджуваної групи інститутів в 2018 р. становила 78,4 %, друге місце посідали страхові компанії (14,5 %), третє – невенчурні інвестиційні фонди (5,5 %) [1; 5]. Роль НПФ і кредитних спілок в фінансуванні економічного зростання в Україні залишається мізерною і невластивою для розвинених країн світу.

Для посилення ролі системи небанківських інституційних інвесторів у фінансуванні економічного зростання необхідно реалізувати комплекс заходів, серед яких: підвищення ефективності національного фондового ринку, розширення переліку привабливих для інвесторів цінних паперів, вихід з кризи банківської системи та розширення складу довгострокових депозитних послуг, підвищення страхової культури членів суспільства, збільшення обсягів страхових послуг, запровадження другого накопичувального рівня пенсійної системи та пропагування серед населення досвіду успішно функціонуючих кредитних спілок.

В українській практиці в складі системи небанківських інституційних інвесторів спостерігається одночасне поєднання крупних за обсягами діяльності і невеликих фінансових інститутів. Найбільш крупними інститутами в секторі небанківського інституційного інвестування залишаються венчурні фонди, а дрібними - НПФ і кредитні спілки. Враховуючи світовий досвід, заходи державного регулювання повинні передбачати додаткові стимули для


17

розвитку цих невеликих фінансових інститутів і залучення до процесів колективного інвестування у такий спосіб дрібних інвесторів.

Подальший розвиток системи небанківського інституційного інвестування в Україні слід розглядати у контексті збільшення обсягів колективних інвестицій, залучення до цих процесів дрібних інвесторів через вдосконалення механізмів захисту їх прав, підвищення рівня обізнаності громадян про існуючі механізми інвестування заощаджень.


1. Аналітичні огляди індустрії управління активами в Україні : аналітичні матеріали Української асоціації інвестиційного бізнесу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http ://www.uaib.com.ua.

2. Основні показники діяльності банків України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.bank.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id.

3. Річні звіти Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2014-2018 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: ://www.nssmc.gov.ua.

4. Статистичні матеріали Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http ://www. ukrstat.gov.ua.

5. Статистика та аналітичні матеріали Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http ://www. npf/gov/ua.

6. Черкасова С. В. Наукові підходи до визначення сутнісних ознак інституційного інвестора. / С. В. Черкасова // Наука й економіка. Науково-теоретичний журнал Хмельницького економічного університету. – 2014. – Випуск 2 (34) – С. 33-38.


18

ENTERPRISES ECONOMICS AND MANAGEMENT

Teresa Dieguez Professor, Specialist (Strategy and Entrepreneurship)

Polytechnic Institute of Cávado, Ave (IPCA) and Polytechnic Institute of Porto (IPP), Portugal

INNOVATION IN SUSTAINABILITY: DELTA CAFÉS, PORTUGAL Abstract. The current sustainability-based strategy is shared by nations, national and

international bodies and companies. Innovation must be guided by a sense of responsibility that, pursuing development, minimizes the potential negative effects of organizations' actions through innovative products, services, processes and development models. In this sense, sustainability and innovation, as key factors to achieve a long-term competitive advantage, proved to be critical for greatest success. This study begins with a literature review, followed by presentation of a Portuguese case study, a case of innovation for sustainability, which shows how the implementation of this type of innovation can bring bilateral benefits. Some conclusions are presented and suggestions for future research are done.

Key words: innovation, sustainability, environment, social, strategy.

INTRODUCTION The concept of innovation is very broad and so various classifications have

been developed and used in the literature (Abernathy & Clark, 1985; Cumming, 1998; Johannessen et. al, 2001; Marques, 2014). Briefly, innovation is the successful exploration of new ideas. It is often the outcome of changes occurring simultaneously in different areas, where interrelation and interdependence are prominent features (Caraça et al, 2009). Sustainable business model innovation also has become prominent in literature and practice as a way to gain competitive advantage, while solving social and environmental issues (Dentchev et al., 2016; Massa et al, 2017). It can be defined as innovation to create significant positive impacts, and significantly reduced negative impacts for the environment and society, through changes in the way the organization and its value-network create, deliver and capture value or change their value propositions (Bocken et al, 2013). It is the integration and relationship between innovation and sustainability that allows organizations to create a cohesive and secure future, ensuring their survival in the changing and competitive internal and external environments.

LITERATURE REVIEW Successful applications of new ideas resulting from organizational processes in

which different resources are combined are innovations (Dodgson et al, 2014). They define its five types as: product/service, process, marketing, organizational and business model (Sivam et al, 2019). Organizations seek to differentiate themselves on the market (Baregheh et al, 2009) and when cooperating with external partners (Chesbrough, 2003; Gassmann et al, 2010), they are collaborating in an open-innovation environment with lots of sources of knowledge that can contribute to corporate innovation projects (Romana et al, 2018) and internalize all required knowledge and competencies (Michelino et al, 2014). More specifically, the use of external knowledge helps to sustain a firm’s competitiveness (Brettel & Cleven,


19

2011). Positive correlations between collaborations with customers, suppliers and universities are frequently connected with new product development performance (Inauen & Schenker-Wicki, 2011). In what concerns to social, organizational, and ethical issues in the context of innovation, collaboration with external partners seems to be critical (de Medeiros et al, 2014) and enables firms to execute sustainability innovations (Lozano, 2007; Carrillo-Hermosilla et al, 2010; Lee & Kim, 2011), while partners such as local communes, intermediaries, and NGOs can also help to improve the market acceptance of innovation outcomes (Achterkamp & Vos, 2006; Holmes & Smart, 2009; Niinimäki& Hassi, 2011).

CASE STUDY This work is characterized by being a qualitative study, aiming to share best

practices already in use in a Portuguese Company, named “Grupo Nabeiro - Delta Cafés”. The information was collected from Portuguese media, academic studies, international management journals, family-business literature and Delta Cafés internal publications. Delta Cafés, as a brand and company, was founded in 1961 in central-eastern part of Portugal, near the border with Spain. It was founded by Rui Nabeiro, with three employees, in a warehouse with an area of 50 square meters and two ovens with a capacity of 30 kg. Today, Delta Cafés is no longer a small enterprise, but an international and diversified holding company, managed by three generations of the Nabeiro’s family. In the World and European, highly concentrated, coffee trade market Delta Cafés is an irrelevant player, but in Portugal where it carries nearly 80% of its business, it is the undisputed market leader in several categories. Delta Cafés is now a well-known and respected brand in Portugal and it is considered one of the richest in human values companies operating in the Portuguese market. Sustainability of the Delta Cafés

At the forefront of innovation and corporate responsibility, Delta Cafés was the first Portuguese company to win the Social Responsibility Award, has more than 55,000 direct clients, 350 million Euros in sales and more than 6.5 million Delta coffees consumed daily only in Portugal. Delta Cafés has begun allocating greater resources to the development of its internal innovation mechanism and nowadays invests more than 10% of its profits on research and development as well as innovation, Delta Cafés positions itself in an advantageous front to pursue its sustainable and innovative solutions, aiming to introduce innovative products and services that continue to surprise and retain its customers. The organization's main responsibility is to ensure economic profitability while reducing the environmental impact and maximizing the positive social impact. This is only possible through the commitment to business excellence, based on eco-efficient production, Staffs’ training for change and development of competitive communities. The cycle of developing new products is based on the principles of eco-efficiency and eco-design, seeking to promote sustainability at the origins, reducing production process inefficiencies and waste production. Along the value chain, Delta Cafés seeks to implement the values within it, namely condemning the practices of child labor, forced labor, discrimination based on race, sex, religion, disability, sexual orientation or political affiliation, and even corruption .


20

MIND innovation Model Delta Cafés has since 2010 a Centre Team that constitutes the centre of Delta’s

innovation, managed in collaboration with the entire Delta team and external partners. It has very positive results and in 2017, it was created the Delta's Innovation Model (MIND): an incubator and accelerator of innovation and business ideas, aiming to foster a culture of innovation in all companies and in each of its employees. Through MIND's online platform, it is possible for any employee to include suggestions for innovations. The given suggestions are then evaluated, with a selection of 8 to 10 ideas, and later incorporated into a business model. The results of these actions are translated by the high number of patent applications, with the majority of them linked with technology and sustainability, and not linked with coffee (its core business product). Delta Cafés follows an intellectual property strategy centered on logic of freedom to operate. In addition, the team also develops fundamental research projects, with scientific content and close with Higher Institutions. Product sustainability innovation

The deficient living conditions of small coffee producers, combined with the climate change, threaten the future availability of coffee. Facing these factors, several studies indicate that coffee production may not be enough to respond to future demand, due the worldwide population growing. Delta Cafés is really committed to contributing to a more sustainable coffee production, reducing environmental impacts and improving economic and social aspects of the small producers’ families. Delta Cafés’ social responsibility initiatives towards producing countries go back to the 90’s. The campaign “Um café por Timor” that aimed the construction of infrastructures and schools for the local population was recognized, in 2003, by the Social Accountability International with the “Positive Community Impact Award”. The company is oriented towards two essential aspects: promoting the revitalization of the coffee sector across Angola’s coffee sector revival and increasing the quality of small producers coffee life through technical and commercial training actions.

Fostering the revitalization of the coffee industry Through “Angonabeiro”, the company of the group dedicated to the Angolan

market, Delta Cafés enables small coffee producers to create and develop their business, via an advance payment for their future coffee production, which is then drained to the roasting plant. The support covers 20,000 producers, with a value of 50 million kwanzas. In parallel, professional training is given, human resources become more qualified, organization obtains higher quality coffee and harvests have higher levels of productivity and profitability. These initiatives guarantee the sustenance of thousands of families, preventing the abandonment of the agriculture and dynamizing an economic sector with enormous potential for Angolan economy. The reason that explain these strategies are specially linked with: i) support for small farmers guarantying the buying of their produced coffee; 2) delivery professional training to small farmers allowing them to obtain higher quality coffee as well as enhance productivity and profitability; 3) contribute to revitalize the coffee sector, as Angola in the past was the 4th largest worldwide coffee producer; 4) support thousands of


21

families who would otherwise have to find other professional activities, as 56% of the population work in the coffee production.

Increased quality of life for small holder farmers coffee In 2018 Delta Cafés became a member of the International Coffee Partners

(ICP), an Association whose mission for 18 years has been to make small producers more competitive, and thereby improve the quality of life of their families and communities, ensuring the continuity of coffee production in the medium term. With adherence to ICP, Delta Cafés joined other important family owned coffee companies: and this increased the positive impact on thousands of small holder families, who bring coffee to our tables every day. ICP promotes innumerable good practices and have success stories, demonstrating the strength that organizations committed to sustainability have to offer more opportunities and quality of life to the people who work with them.

CONCLUSION In the vast majority of organizations, innovation and sustainability are not

placed at the same level in order to create a strategy that promotes a safe future both internally and externally for the organization itself. One of the main obstacles to the correct approach to sustainability is inherently linked to the protection of the environment. However, this concept covers many more levels of implementation, such as social, Human and technological resources, among others. Companies seek to optimize short-term financial performance, neglecting in this way the most pressing needs of consumers and ignore the broader influences that can determine their long-term success. In this sense, the mastery of innovation techniques for sustainability is important: the challenges presented to business require the development of strategies committed with sustainability at economic, social and environmental levels, having in minded the pressures and expectations of stakeholders.

References

1. Abernathy, J. and Clark, K. (1985). Mapping the winds of change. Research Policy, 3, 322. 2. Achterkamp, M. C. and Vos, J. F. J. (2006). A framework for making sense of sustainable

innovation through stakeholder involvement. International Journal of Environmental Technology and Management, 6(6), 525-538.

3. Baregheh, A., Rowley, J. and Sambrook, S. (2009). Towards a multidisciplinarydefinition of innovation. Management Decision, 47(8), 1313-1339.

4. Bocken, N. M. P., Short, S., Rana, S. and Evans, S. (2013). A value mapping tool for sustainable business modelling. Corporate Governance, 13(5), 482-497.

5. Brettel, M. and Cleven, N. J. (2011). Innovation culture, collaboration with external partners and NPD performance. Creativity and Innovation Management, 20(4), 253-272.

6. Caraça, J. M. G., Lundvall, B. A. and Mendonça, S. (2009). The changing role of science in the innovation process: from Queen to Cinderella? Technological Forecasting and Social Change, 76(6), 861-867.

7. Carrillo-Hermosilla, J., del Río, P. and Könnölä, T. (2010). Diversity of eco-innovations: Reflections from selected case studies. Journal of Cleaner Production, 18(10-11), 1073-1083.

8. Chesbrough, H. (2003). Open innovation. The new imperative for creating and profiting from technology. Boston: Harvard Business School Press


22

9. Cumming, B. S. (1998). Innovation overview and future challenges. European Journal of Innovation Management, 1(1), 21-29.

10. de Medeiros, J. F., Ribeiro, J. L. D. and Cortimiglia, M. N. (2014). Success factors for environmentally sustainable product innovation: A systematic literature review. Journal of Cleaner Production, 65, 76-86.

11. Dentchev, N, Baumgartner, R., Dieleman, H., Jóhannsdóttir, L., Jonker, J., Nyberg, T., Rauter, R., Rosano, M., Snihur, Y., Tang, X. and van Hoof, B. (2016). Embracing the variety of sustainable business models: social entrepreneurship, corporate intrapreneurship, creativity, innovation, and other approaches to sustainability challenges. Journal of Cleaner Production, 113, 1-4.

12. Dodgson, M., Gann, D. and Phillips, N. (2014). The oxford handbook of innovation management. Oxford: Oxford University Press.

13. Gassmann, O., Enkel, E., & Chesbrough, H. (2010). The future of open innovation. R&D Management, 40(3), 213-222.

14. Holmes, S. And Smart, P. (2009). Exploring open innovation practice in firm-non profit engagements: A corporate social responsibility perspective. R&D Management, 39(4), 394-422.

15. Inauen, M. and Schenker-Wicki, A. (2011). The impact of outside-in open innovation on innovation performance. European Journal of Innovation Management, 14(4),496-520.

16. Johannessen, J. A., Olsen, B. and Lumpkin, G. (2001). Innovation as newness: what is new, how new and new to whom? European Journal of Innovation Management, 4(1), 20-31.

17. Lee, K. H. And Kim, J. W. (2011). Integrating suppliers into green product innovation development: An empirical case study in the semiconductor industry. Business Strategy and the Environment, 20(8), 527-553.

18. Lozano, R. (2007). Collaboration as a pathway for sustainability. Sustainable Development, 15(March), 370-381.

19. Marques, J. (2014). Closed versus Open Innovation: Evolution or Combination? International Journal of Business and Management; 9(3), 196-203.

20. Massa, L., Tucci, C. L.and Afuah, A. (2017). A critical assessment of business model research. Academy of Management Annals, 11(1), 73-104.

21. Michelino, F., Caputo, M., Cammarano, A. And Lamberti, E. (2014). Inbound and outbound open innovation: Organization and performances. Journal of Technology Management & Innovation, 9(3), 65-82.

22. Niinimäki, K. and Hassi, L. (2011). Emerging design strategies in sustainable production and consumption of textiles and clothing. Journal of Cleaner Production, 19(16), 1876-1883.

23. Romana, R., Globocnik, Perl-Vorbach, E. and Baumgartne, R. (2018). Open innovation and its effects on economic and sustainability innovation performance. Journal of Innovation & Knowledge, 4, 226–233.

24. Sivam, A, Dieguez, T, Ferreira, L.P and Silva, F. J.G. Key settings for successful Open Innovation Arena. Journal of Computational Design and Engineering;6(4), 507-515.


23

Lidiia Karpenko, Doctor in Economics, Professor of the Economic and Financial Policy Department

Volodymyr Vareshchenko Post Gradueted Student of the Economic and Financial Policy Department

Odessa Regional Institute for Public Administration of the National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, Ukraine

PROCESS MODELING OF THE STATE INVESTMENT STRATEGY:

SYSTEMATICS OF FUNDAMENTAL FACTOR MODELS

Abstract. This paper investigates the innovative trends in the process modeling of international strategies in the coordinates of globalization changes and European integration, such as: maximizing the geometric mean return, the systematic fundamental factor models. The methodological platform for effective elaboration of building strategic programs tactics of territories development is proposed in the work. Three types of factor models (statistical, macroeconomic and fundamental) for evaluating investment processes and justifying the development of international strategies, their variability and optimality are examined. Empirical and theoretical solutions allow to assess the process modeling of international strategies and optimize the choice of managerial decisions based on innovative dominants of economic development.

Keywords: factor models, the geometric mean return, international strategies, crowdfunding, crowdsourcing, crowdinvesting, state strategy.

The problem statement. Current conditions of economic development of Ukraine dictate the need to study the patterns of increasing investment activity. The problem of revitalization investment activity is now being transformed and consist of not only increasing investment, but in using it effectively.

The key principle of investment management is to combine investment with innovation, while innovative development requires a large-scale investment policy of the state. An important task of reforming the current state of the economy is to develop and implement an effective mechanism for coordinating the investment activity of economic entities, which will be the key to the implementation of the State Strategy for Regional Development until 2027.

The latest researches and publications analysis. The analysis of the best international and European practices, scholar's publications show a variety of approaches to process modeling of international strategies on the platform systematic of fundamental factor models. Studies of domestic and foreign scientists of economists testify to significant developments in the sphere of strategy of activation of innovative investment development, investment controlling in coordinates of financial and economic security, economic and mathematical modeling of development of territories, application of innovative methods of industrial development, features of the European investment market.

For example, Hilorrme T., Fedoruk O., ShevchenkoI., Drobyazko, S. present innovative methods for the development of industries [3] . Fabozzi F. explores investment management [2]. Authors like Elton E., Gruber M., Brown S. and Goetzmann W. investigate the question of modern portfolio theory and investment analysis [1]. Piarce J., for instant, had dedicated his works to strategic management, formulation, implementation, and control [4]. Karpenko L. and Voronzhak P. are


24

working on the issues of base alternatives and the paradigm of impact investing development in the coordinates of globalization changes and euro integration [5]. Problem Description. The purpose of the paper is to study the innovative trends in the process modeling of the state investment strategy in the coordinates of globalization changes and European integration; analysis and characterization of the investment control management steps, such as: maximizing the geometric mean return, the systematic fundamental factor models.

Results and discussion. The process of strategic planning is the forecasting of the company's social and economic development, the search for new opportunities, the choice of strategies. As the main tool of strategic planning, one can distinguish the process of forming strategies, interpreted as the concept of creating and using a competitive advantage to prevent and suppress the efforts of competitors directed against the firm. Strategy is a guide to the achievement of the goals set and the realization of the organization's mission. Strategy formation is always associated with the problem of choosing alternative solutions. Without a strategy, the organization is unable to compete effectively: its actions will not meet the changed conditions and contribute to solving unexpected problems. There are four levels of strategy formation: the corporate strategy, the strategy of industries congeners group, functional strategies and operational strategists. The high level of economic development, as shown by the experience of the industrial countries of the world, is provided by a number of innovative transformations [1].

Lets begin our research with factor models. There are three types of factor models being used today to manage equity portfolios: statistical factor models, macroeconomic factor models, and fundamental factor models [2;3].

We have special scientific interest for studding the next modern direction such as maximizing the geometric mean return. This allows creating the process modelling of international strategies, taking into account the current trends in the development of territories. One alternative to utility theory is simply to select that portfolio that has the highest expected geometric mean return. Many researchers have put this forth as a universal criterion [1;2;5]. We have a special scientific interest in studying the following modern direction, such as maximizing the geometric mean return. This allows creating a process for modeling international strategies, taking into account current trends in the development of territories. The theory of utility suggests a possible development vector - the choice of a portfolio with the highest geometric mean return as expected. Most economists adhere to the point of view of the principle of universality by this criterion. The proponents have also argued that the maximum geometric mean: has the highest probability of reaching, or exceeding, any given wealth level in

the shortest possible time; the highest probability of exceeding any given wealth level over any given

period of time. These characteristics of the maximum geometric mean portfolio are extremely

appealing and have attracted many advocates [4;5;6]. A certain group of theorists reject the criterion estimate of geometric average profitability, since it is believed that investors put a primary goal to maximize the expected usefulness of marginal wealth, and thereby they accept the principles of utility theory. The geometric mean is easy to


25

define. Instead of adding together the observations to obtain the mean, we multiply them [2]. If Rij is the i-th possible return on the j-th portfolio and each outcome is equally likely, then the geometric mean return on the portfolio R Gj is:

0.1)1(...)1()1( /1/12

/11 N

NjN

jN

jGj RRRR (1)

If the likelihood of each observation is different and Pij is the probability of the i-th outcome for portfolio j, then the geometric mean return is: 0.1)1(/...)1()1( 2211 P NjNj

P jjP jjGj RRRR (2)

This is sometimes written in compact form. The symbol tt means product. Thus, the above series can be written as:

0.1)1( 11

PijjN

iGj RR (3)

The next, we are going to do the systematic fundamental factor models (Table 1). Table 1

Fundamental factors and market sensitive factor definitions for wilshire atlas factor model (systematized by the authors on [5;6])

Fundamental factors

Meaning

1.Earnings/price ratio

Sum of the most recent four quarters' earnings per share divided by the closing price.

2. Book value/price ratio

Book value divided by common equity shares outstanding.

3. Market capitalization

The natural logarithm of the product of a security's price multiplied by the number of shares outstanding.

4. Net earning revision

Analysts momentum measure: Net earnings revision, based on I/B/E/S data, measures analysts' optimism of earnings. Net earnings revision is the percentage of analysts who are feeling more optimistic about earnings in the next period. The higher the net earnings revision number, the more optimistic analysts are about an increase in that company's earnings.

5. Reversal

Price momentum measure: Reversal captures the mean reversion tendencies of stocks. It is a measure of the difference between a security's actual return in the last period and the expected return with respect to its beta. If a stock has a positive reversal this means that it had a higher than expected return in the last period given its beta. Thus, this security is expected to have a lower than expected return in the next period so that the returns for this security will conform to the norm expectations over the long run.

6. Earnings torpedo

Earnings momentum measure: Earnings torpedo, based on I/B/E/S data, is a measure of the estimated growth in earnings for a security relative to historical earnings. Earnings torpedo is based on the ratio of next year's estimated earnings per share versus its historical earnings per share. The securities in the universe are then ranked by the estimate and given an earnings torpedo score. A security with a high earnings torpedo score is considered to be vulnerable to a large drop in price if earnings do not meet the higher earnings estimates forecasted by analysts in the next period.

7. Historical beta

Classic measure of security volatility. Measured for each security by regressing the past 60 months' worth of excess returns against the S&P500. A minimum of 38 months are required for the data to be valid.

Fundamental factor models use company and industry attributes and market data as raw descriptors. Examples are price-earnings ratios, book-price ratios,


26

estimated economic growth, and trading activity. The inputs into a fundamental factor model are stock returns and the raw descriptors about a company. Those fundamental variables about a company that are pervasive in explaining stock returns are, then, the raw descriptors retained in the model. Using cross-sectional analysis, the sensitivity of a stock's return to a raw descriptor is estimated

In the process modelling of international strategies, innovative forms of investment are widely used: crowdfunding, crowdinvesting, сrowdsourcing [5]. Crypto currency is the subject form of strategy and innovative dominant of monetary policy. Crowdfunding acts as the new instrument of investment of innovative projects in the modern business environment. Advantages to the businessman from the sector of small and medium business can be defined through crowd funding which is capable to provide unique support for existence of businessmen at several levels [6].

Conclutions and proposals. The paper explores innovative strategic technologies such as crowdfunding, crowdinvesting, сrowdsourcing. Summing up the research of this problem, the authors note that the modeling of the strategy of the enterprise development, industry, region, territory, and country is a complex system process, which is based on a specific subject area, founds the specifics and features of the research object. The apparatus of economic and mathematical methods allows constructing and calculating an estimate of the strategy efficiency as a whole or a strategic plan for the implementation of the investment project, while imposing a control function. It is suggested that the systematic of fundamental factor models are proposed and the fact of globalization of the economy is taken into account. This article considers the variation of process modelling of international strategies using the economic and mathematical apparatus for assessing the effectiveness of implementation and further optimization in action.

References

1. J. Elton Edvin, J. Gruber Martin, J. Brown Stephen, and N. William Goetzmann, “Modern Portfolio. Theory and Investment Analysis”, 7-th Edition. − USA: New York: Hamilton Printing Company, 2014.

2. J. Frank Fabozzi, CFA, “Investment management”, 2nd ed. – USA, New Jersey: Prentice-Hall, Inc., 2008.

3. T. Hilorme, L. Karpenko, O. Fedoruk, I. Shevchenko, and S. Drobyazko, “Innovative methods of performance evaluation of energy efficiency project”, Academy of Strategic Management Journal, 2018, vol. 17, no 2, pp.1-10.

4. John Pearce, “Strategic management: formulation, implementation and control”, 8th ed. - USA, New Jersey: Publications Office of the McGraw-Hill Companies, 2013.

5. L. Karpenko, P., and Voronzhak, “Вase alternatives and the paradigm of impact investing development in the coordinates of globalization changes and euro integration”. In: Proceedings of the 4th International Conference on European Integration 2018. Ostrava: VSB Technical University of Ostrava, 2018, pp.659-668.

6. Karpenko, L., Pashko, P., Voronzhak, P., Kalach, H. & Nazarov, M. (2019). Formation of the system of fair business practice of the company under conditions of corporate responsibility. Academy of Strategic Management Journal, London, 18 (2), pp. 1-8.


27

Sven Mues Dipl.-Ing. (Univ.), Wirtschaftsingenieur PhD-Student, Faculty of Management,

Comenius University in Bratislava, Slovakia

EVALUATION METHODOLOGY FOR THE DISMANTLING OF ELECTRICAL AND ELECTRONIC EQUIPMENT

Abstract. The mass distribution of high-tech products and ever shorter product life cycles

has led to a constantly increasing return flow of used technical equipment in recent years. Reports about exhaustible raw material reserves as well as about an imminent ecological collapse due to growing mountains of waste are becoming more and more conscious of the population as well as of the manufacturing companies. Every year in Germany alone, more than 1.5 million tons of electrical and electronic devices are up for disposal. This estimate is based on the sales figures of past years and an average device-specific service life.

Keywords: high-tech products, product life cycles, raw material reserves, waste. INTRODUCTION Industrial production is in a state of change, the dynamics of which are

influenced not least by socially induced forces. An essential element of this is the growing environmental awareness. In order to illustrate its influence on production, it makes sense to delimit the field of production from today's perspective. Not so long ago, production was equated with manufacturing and was understood to mean little more than the purely physical process of workpiece machining and assembly taking place in the factory. Today, production is equated with the entire process chain from product definition, derived from the customer's wishes, through development, manufacturing, assembling, service and recycling. Customer proximity as a success factor requires that companies increasingly deal with their products even after they have already passed the shop counter. Our current environmental awareness, and not least the many unsolved problems in the area of waste disposal, has led to a high level of awareness in society and to corresponding requirements and regulations in the area of environmental protection.

ECONOMIC CONSIDERATION - GENERAL INFORMATION Dismantling is an indispensable prerequisite for the recycling of electrical and

electronic equipment. Only by separating components containing harmful substances, such as picture tubes in televisions, plastic housings containing additives or control panels coated with paints containing heavy metals, can the environmental impact of the subsequent processes be minimized or even made possible in the first place. Dismantling also enables the recovery of recyclable materials and a concentration of single-variety materials, which makes subsequent reprocessing much easier.

However, dismantling is associated with considerable costs. The aim is to significantly reduce the costs arising from dismantling. Fields of activity are the areas of construction and dismantling. A major part of the dismantling costs is determined during the construction of the equipment. Therefore, ecological aspects must be taken into account as early as the product development stage, in addition to traditional requirements such as suitability for production or assembly. The costs are caused


28

especially in the dismantling companies. Efficient planning and organization of dismantling enables rationalization effects here.

In order to support dismantling and recycling-friendly design, not only design guidelines and information and selection tables are required, but also evaluation procedures that assess the design of a device with regard to its environmentally relevant properties. With the help of evaluation procedures, the ecological consequences of different product alternatives can be compared and weak points identified before the product goes into production.

EVALUATION OF THE RESULTS For many appliances, it will happen that the Recycling Report does not list any

operators at all, as for these designs a change in the dismantling depth does not result in an additional contribution margin. If the dismantling and recycling suitability of a design is checked, this would be a clear sign for the designer that this design needs to be reconsidered. Either many parts or components in this device are not compatible with each other or the dismantling effort for segregation is too great.

To a certain extent, the designer can draw on experience gained in the field of assembly-compatible product design, which has been intensively developed in recent years. However, it is only possible to draw conclusions about the automation of assembly and disassembly to a certain extent.

A logical reversal of the processes, which in terms of automation means the usability of technologies and equipment for automated assembly also for disassembly, applies only to the processes involved in the formation or dissolution of the building structure of a product, i.e. to the sequence in which components are assembled or disassembled. It does not always apply to procedures for joining or releasing the connections between components. It is obvious that in particular non-detachable connections, e.g. welded connections, can be joined automatically, but cannot be released again with the same technical equipment. Thus two factors must be taken into account in the first instance to ensure that the dismantling of a product can be automated:

The complexity of the building structure, which is decisive for an automatic dismantling process, and

The design of the connections that is decisive for automated dismantling procedures.

Tree structures, also known as hierarchical structures, are particularly suitable as building structures. These results in a very simple disassembly procedure, since all components can be detached one after the other from a central component without having to clamp around, embrace or change the central component.

Connections that are particularly suitable for automated disassembly are detachable connections with axial accessibility of the connection for a disassembly tool in the direction of joining or detachment.

EVALUATION OF RESULTS - GENERAL INFORMATION Industrial production is in a state of change, the dynamics of which are

influenced not least by socially induced forces. An essential element of this is the growing environmental awareness. In order to illustrate its influence on production, it makes sense to delimit the field of production from today's perspective (Figure 1). Not so long ago, production was equated with manufacturing and was understood to


29

mean little more than the purely physical process of workpiece machining and assembly taking place in the factory. Today, production is equated with the entire process chain from product definition, derived from the customer's wishes, through development, manufacturing, assembly, service and recycling. Customer proximity as a success factor requires that companies increasingly deal with their products even after they have already passed the shop counter. Our current environmental awareness, and not least the many unsolved problems in the area of waste disposal, has led to a high level of awareness in society and to corresponding requirements and regulations in the area of environmental protection.

Changes in the value chain influence production strategies

Focus on value creation- Reduction of the vertical range of manufacture - Focus on strengths in the value chain

Internationalization of value creation - regional Advantages in low-cost countries (Asia for electronics, Eastern Europe for electromechanics) - Value creation with key customers

Product- definition

Product development

Pre- fabrication Assembly Service Recycling

Figure 1. Value chain

If we now look on the added value that is generated by a product, we can see,

especially in the area of electrical and electronic products, that the part of the actual production is characterized by a drastic decline in added value. The reasons for this are on the one hand the rapid technological development of products based mainly on microelectronics, and on the other hand the success of systematic rationalization efforts, which in the past has concentrated mainly on the pure manufacturing part. In contrast, the other stages of the added value chain, development or even service and disposal, are subject to constant increase.

Companies are increasingly forced to take care of the disposal of their products themselves or to cooperate with a qualified buyer. The need to optimize the costs of a product over its entire life cycle requires product developers to deal with the various aspects of product recycling in addition to their existing tasks. Recycling plays a decisive role in the overall economic balance. An additional complicating factor is that in many cases, previous cost accounting does not take into account the shift in the value-added components described above.

An important goal must therefore be to provide companies with a tool that allows them to assess products for their environmental relevance and to describe


30

recommendations for action for their disposal. The core of this tool is an evaluation method for determining and reducing recycling costs.

SCOPE OF RECYCLING The field of recycling covers a broad spectrum of individual functions in the

management and operational area. In the management area, this is primarily the core task of dismantling planning, which is linked to recycling-compatible product design, recycling-oriented production, logistical planning of suppliers and customers, and planning of the company's own capacities. These functions are flanked by training, controlling, reporting and cost accounting. For example, Eco balances are increasingly being drawn up to assess the environmental friendliness of production processes. Among other things, energy consumption and emissions to air and water are taken into account. These planning functions must lead to an operative field that serves to carry out these tasks in production. The products are received in the recycling area, identified and pre-selected according to condition and function, and then either upgraded and resold or dismantled and recycled or disposed of in material fractions. This also includes the functions of testing and inspection, logistics and transportation, as well as final storage in a landfill. In all these processes, the respective legal regulations and the corresponding industrial safety and health standards must also be taken into account.

For this reason, the Information Technology Equipment Ordinance, a new "streamlined set of rules" jointly developed by the Federal Environment Agency and industry, was passed in the German Federal Government cabinet. Initially, however, it only covers electronic office equipment products such as computers, fax machines, overhead projectors and dictation machines. The regulations stipulate that manufacturers and distributors are obliged to take back and dispose of their old equipment. The local authorities have to collect the discarded equipment at their own expense. Unfortunately, this new regulation only applied at first to products purchased after the new regulation comes into force. For telephones and televisions, but also for refrigerators, washing machines and other appliances, this regulation also applied later. The Ministry of the Environment exercised restraint in this respect: "We are trying to get into this area with a lean regulation, further regulations are being discussed".

Even without legal compulsion, many manufacturers already offer their customers a take-back service for obsolete appliances and operate recycling centers. The company Xerox is a pioneer in this new branch of industry. Since 1987, the American company has been dismantling copiers, printers and fax machines and using them to manufacture new devices, 80 percent of which consist of recycled parts.

The aim of recycling during product use is to reuse a used product for a new application. It is implemented in mechanical engineering in so called "exchange product manufacturing". In five production steps:

1) Disassembly, 2) Cleaning, 3) Check and sort, 4) Component reconditioning or replacement with new parts and 5) Remounting


31

are produced, for example, vehicle replacement engines. Such industrial remanufacturing in series is found in numerous industries. Especially in the case of machine tools, not only refurbishment but also modernization (installation of new controls and increase in accuracy) is often carried out. In such cases, the value of the recycled product becomes higher than that of the original new product. The operators of exchange product manufacturing companies follow three different ways to introduce reconditioned products and components into the market:

Re-manufactured products or assemblies (replacement products), fully guaranteed as a new product, can be offered as an attractive alternative for manufacturers and customers for the comprehensive repair of delivered defective products or as an alternative to a new product that would otherwise be necessary. This path is open to both original manufacturers and remanufacturing companies operating in free competition.

Offering inexpensive remanufactured branded products of a certain brand makes it possible to attract customers who would otherwise avoid a new product of the same brand for price reasons. The remanufactured products are often marketed under leasing or rental contracts. This second way of opening up the market for remanufactured products, which is primarily offered to the original manufacturer, is thus aimed at covering not only replacement but also initial demand with remanufactured products.

High-quality components from used, but no longer reconditionable, complete products can be dismantled and, after thorough testing, used as a "quasi-new part" in the new production of the same or a product compatible with the corresponding component. So far, this method has only been used sporadically and not with so-called "safety parts", since both the corresponding test procedures and, in particular, the necessary market acceptance have to be further developed. However, it is to be classified as quite worthwhile and promising for the future.

The number of reconditioned automotive products, such as engines, transmissions, rear axle drives, starters and alternators, often reaches 10 % of new production. To a lesser extent, consumer goods, e.g. household appliances such as electric shavers, water heaters and power tools, are remanufactured. Outside Germany, large quantities of refrigeration units, instant cameras or gasoline lawnmowers, capital goods such as industrial robots, vending machines for cigarettes and beverages and numerous other products are already being remanufactured. The industrial remanufacturing of products in series is characterized by the effort to design the individual recycling of each product as a series production of larger batches. In this context, opportunities for rationalization, such as the use of technical aids and better utilization of personnel and production facilities, can be exploited. The five manufacturing steps of such exchange product production already mentioned are thus passed through by a larger batch of products to be recycled without damage, i.e. in a uniform manner. Originally in one product additional

LIFE CYCLE ENGINEERING Anyone who takes overall product responsibility seriously will endeavor to

make recycling the mainstay of a holistically closed design concept for technical products. For this life-cycle engineering, one must not only know practicable


32

recycling paths, but also deal with the question to what extent a provision for later recycling also justifies additional expenditure in new production.

The costs of environmentally sound disposal by recycling as much as possible will very soon reach respectable orders of magnitude in the total product costs for many large series technical products.

One of the most vivid examples of this is the now mandatory recycling of chlorofluorocarbons (CFCs) from refrigeration appliances. The costs of this already amount to 12.5 % of the total product costs or over a third of the production costs of simple appliances. In future, such recycling and dismantling costs must not only be reduced by design measures, but also justify additional costs in production. With small increases in manufacturing costs, it should be possible to achieve considerable reductions in disposal costs.

Increases in manufacturing costs are already being accepted today in order to keep the first two components of total product costs - production and usage costs - as low as possible. The most common example of this is the design efforts for lightweight construction of motor vehicles, for example. Although production costs are rising, energy savings in subsequent operation and thus lower operating costs make up for this several times over. It would therefore be short-sighted to focus primarily on low production costs. In the future, it must be assumed that disposal costs will also be included in the overall calculation.


33

Ralf Stahlberg Diploma in Mechanical Engineering, Master of Science in Economics

Ph. D. Student Faculty of Management, Comenius University in Bratislava, Slovakia

COSTS DUE TO SICKNESS RELATED ABSENTEEISM IN GERMAN

COMPANIES

Abstract. Absences due to illness and the associated costs are a major challenge for many companies in Germany. Legal regulations oblige companies to continue to pay wages in case of illness. The continued payment of wages alone, which companies must pay 100% for up to six weeks, are a major financial burden and pose great challenges and existential questions for companies. In addition, there are many other costs and factors to be considered which are not published in public statistics and reports because they are not known and are absorbed by the companies. How can companies optimize their planning reliability, what costs exist and how can the company be adjusted preventively to the development? More and more companies are asking themselves these and other questions.

Keywords: Absenteeism, sick leave, competition, internationalization, continued payment of wages, continued remuneration, labor costs, lateral absenteeism costs, industrial labor costs

INTRODUCTION In Germany, the average sickness rate in the statutory health insurance scheme

was 4.20% in calendar year 2017, 4.28% in 2018 and 4.34% in 2019 [1]. According to the published figures, there has been an increase in recent years. The publications raise several questions, particularly from an entrepreneurial perspective. Are these numbers realistic and what do they mean for individual companies? How are the numbers made up? What is the economic impact of absences in the company? In literature and public institutions, mean values and estimates are assumed to be costs for companies. As a tendency and orientation, this is quite reasonable. In order to determine the actual costs, it makes more sense to determine the lateral absenteeism costs (LAC) for a company, regardless of its size, in order to derive trends for further business planning and potential investments. (LAC = Despite intensive research, no term could be found in the literature to summarize the non-transparent costs associated with absence due to illness. For simplification, the author chooses the new term: lateral absenteeism costs (LAC) in the further presentation of the topic)

COSTS CAUSED BY ABSENCE DUE TO ILLNESS The Federal Institute for Occupational Safety and Health prepares an annual

"Accident Prevention Report on Work" for the Federal Ministry of Labor in Germany. One component of the report is the costs of sickness-related absences for the German economy. In order to calculate the loss of production costs, which was estimated at € 76 billion in 2017, the certified sick leave days are determined and then extrapolated with the average wage costs. The loss of gross value added, or labor productivity was estimated at € 136 billion [2].

The estimates are based on data from the national accounts of the Federal Statistical Office and on incapacity to work data from members of the statutory health insurance (SHI). Data from 30 million SHI member years are included in the


34

evaluation. The evaluation according to economic sectors is not available from all participating SHI funds, so that data from about 14 million SHI member years are extrapolated for the estimate [3].

The cost of loss of production was calculated in the above calculation based on an average compensation of employees of € 41,700. Compensation of employees includes gross wages and salaries and employers' contributions to social security and private social protection schemes, e.g. insurance [4]. As described, some potential company-dependent salary components are not considered in the overall economic analysis, which can have a considerable influence on the sickness-related absence costs. Lateral absenteeism costs must also be taken into account within the company. In an international context, the labor costs of the individual countries play an important role. In comparison of only German companies, they differ in the sectors, they are assumed to be constant when the sectors are the same, but in reality, they differ from company to company, influenced by collective bargaining, regional influences and others. In German companies that compete internationally, they are important because, with the same absence rate due to illness, the illness-related costs are higher in the countries where the labor costs are higher and thus there is a competitive disadvantage or advantage, depending on the perspective [5], [6].

The following cost factors must therefore be considered when calculating the absence costs due to illness:

- Labor costs - continued remuneration in the event of illness - Lateral absenteeism costs INDUSTRIAL LABOR COSTS In business administration, labor costs are all expenses or costs that arise from

the use of human labor in the company [7]. Direct labor costs are directly related to the income of an employee. They include wages and salaries, Christmas bonuses, holiday pay, sick pay or travel allowances between home and work [8]. Indirect labor costs are non-wage labor costs, which for the most part consist of employers' contributions to social security, such as health, nursing care, unemployment, accident and pension insurance, vocational training costs and other [9]. A comprehensive overview is provided by the European Community (EC) Regulation, which defines the standardization of labor costs for all EU Member States [10].

The continued payment of wages in the event of illness is one of the direct labor costs. A high rate of absenteeism combined with high labor costs leads to a high burden for companies and thus to a competitive disadvantage, if companies are in international competition. However, the same applies to regional companies. With high absenteeism, labor costs are higher and therefore even small businesses can only offer work or services at higher costs or have to accept profit losses. The Institute of the German Economy describes that Germany has for years occupied an unfavorable position in the international labor cost comparison for the manufacturing industry, which is at the centre of global competition, together with the Scandinavian countries, Belgium, Switzerland and France. Against this background, it is also discussed whether non-wage labor costs in particular represent a burden for German industry in this country [11].


35

Compared with the EU member states, Germany ranks eighth in terms of total economic labor costs at €34.6, and thus behind the Scandinavian and Western European countries such as Belgium, Luxembourg, the Netherlands and France in terms of costs per hour worked. Denmark is at the top of the EU member states with 43.5 € per hour. When looking at labor costs in relation to the industrial sector, where most internationally oriented companies are located, it is led by Belgium with 44.8 € and Denmark with 44.7 € per working hour. Germany follows in fourth place in this comparison with 40.2 € per hour [12].

However, the fourth place in the industrial analysis also means that 24 countries in the EU have more favorable costs for working hours in the industrial sector than Germany. With Slovakia (€ 11.6), the Czech Republic (€ 11.4), Croatia (€ 9.7), Poland (€ 9.3), Hungary (€ 9.2 per working hour), some countries are in the immediate geographical vicinity of Germany. Romania (5.8 €), Bulgaria (4.7 € per working hour) are not directly bordering Germany but can be reached within Europe with a transfer time of a few days. The Institute for German Economy reports that labor costs per hour worked in the manufacturing industry in 2015 were €6.09 for Turkey and €1.78 for the Ukraine, both of which are more difficult to reach due to the further distance and more difficult infrastructure in Eastern Europe. For years, however, labor migration from Ukraine to Poland, the Czech Republic and other countries has been observed, leading to a decrease in labor costs in the receiving countries, which has an impact on the cost ratio to western EU member states [13]. Labor costs in the USA were €33.96 at the same time [14].

CONTINUED REMUNERATION IN THE EVENT OF SICKNESS The continued remuneration paid by employers in 2017 was estimated at €

52.121 billion, which corresponds to 5.2% of Germany's social benefits in 2017 [15]. Continued payment in the event of illness is one of the most important social benefits that the employer must provide due to statutory provisions and is undoubtedly a core element of social security in Germany. It ensures that all employees are effectively covered in the event of illness. Social hardship cases are avoided by the Continued Remuneration Act. Chronically ill or disabled employees, if they are more frequently unable to work, are more dependent on the protection provided by the Continued Remuneration Act [16].

Following various changes and adjustments in Germany in recent decades, the level of continued remuneration is now 100% for a period of six weeks. If an employee is sick for longer than these six weeks, sick pay is paid by the relevant health insurance company with which the employee is insured. The amount paid by the health insurance company depends on the regular income and is usually 70% of the gross salary, but no more than 90% of the net salary. One-off payments such as Christmas bonuses or incentives are considered in the calculation, the maximum amount is limited by law to € 105.88 per day [17].

The notification of incapacity to work to the employer, but not to the health insurance fund, is obligatory for the employee concerned. If an absence lasts longer than three days, a medical certificate must be submitted to the employer as of the following day, which also states the probable duration of the illness. Some companies require a certificate from the first day. If the employee does not comply with the


36

notification obligation, this can have an influence on continued remuneration, especially if the employer could take recourse against third parties involved. If the employee is late in submitting the statement, however, full payment is made retroactively from the first day of illness [18].

The continued payment of remuneration can be a burden, depending on the absence rate in the company. In order to prevent smaller companies with up to 30 employees from experiencing unplanned financial problems, companies must take out remuneration insurance, which is defined and laid down in the Expenditure Compensation Act, to protect themselves against high suddenly occurring costs due to sickness-related absences or maternity leave [19].

The coverage is regulated by the pay-as-you-go system (U1), for continued sick pay and the pay-as-you-go system (U2) for maternity. In both cases, companies with less than 30 employees pay a monthly contribution to the employee's health insurance. The amount of continued remuneration in the event of illness depends on the level of monthly contributions when illness occurs. For U1, the continued pay in the event of illness is between 50% - 80%. In the case of 80%, this means that 80% of the continued pay is paid by the employee's health insurance fund and 20% by the employer. As stipulated in the Continued Remuneration Act, this payment is also made over a period of six weeks until full payment is made by the health insurance fund. The maximum payment by the health insurance fund in the first six weeks cannot exceed 80%. The U2 pay-as-you-go system is similar in terms of financing, but here 100% of the costs are covered by the health insurance funds and all companies are obliged to participate, regardless of size. The background here is that it is to be excluded in such a way that women are disadvantaged in hiring because companies fear high costs due to maternity [20].

There is no doubt that the sickness insurance system in Germany offers great security and that employees and their family members have no financial worries in case of a serious or protracted illness, can regenerate well and receive excellent medical care. If you put the German regulations in relation to other countries, it becomes all the clearer what advantages health care offers. Some countries only pay portions of continued pay, other countries do not pay continued wages on the first days of absence, others combine less money and days off. In other countries, the continued payment of the wages is taken over by the health insurance companies, which means that direct close support, but also controlling during absences, takes place. Due to its structure, the German system also offers room for abuse and increased absence through motivational absenteeism [18], [21].

LATERAL ABSENTEEISM COSTS (LAC) The greatest financial burden for the employer in connection with sick leave is

the continued remuneration paid described above. Other costs related to incapacity to work are defined by the author as lateral absenteeism costs. Lateral absenteeism costs are expenses that are not transparent and always quantifiable. They could also be called invisible costs, e.g. work is carried out that could be carried out more quickly or efficiently by experienced staff. In the production area it can be standard work processes, in the office area networks to colleagues or customers. In the craft trades, additional costs arise, for example, from the separation of teams due to the fact that


37

several vehicles have to be used and the time required to complete construction sites is increased.

Table 1 Lateral Absenteeism Costs

Description CostCategory LAC continued remuneration in the event of sickness Personnel Social security contributions Personnel Temporary staff (additional expenditure in case of fluctuation, double expenditure) - Agency worker

Personnel X

Overtime + supplement Personnel X Late shift + supplement Personnel X Night shift + supplement Personnel X Weekend work + supplement Personnel X Public holiday + supplement Personnel X Overtime + loss of productivity through demoralization (motivation)

Production X

Initial training Personnel / Production X Training (occupational safety, production, quality, organization, etc.)

Personnel / Production X

Training on the Job Personnel / Production X occupational safety (training, PPE, ...) Personnel / Production X Personal protective equipment PPE (extra) Production / Work Safety X Added value Personnel / Production X Quality losses Personnel / Quality X Loss of automation Personnel / Production X Delivery bottlenecks (order to delivery issues) Supply Chain X Special transports Supply Chain X Loss of orders General X Organizational and process changes Administration X Auxiliary materials Production X Detective costs Administration X Prevention costs Personnel / Production X Health insurance companies - Arrangements Personnel X Control costs Production / Quality X Procurement of qualified personnel Personnel X Legal costs Personnel X Company integration management (BEM) Administration X Return, welcome talks Personnel / Production X Reintegration Support and instruction Personnel / Production X Company doctor Administration X Sickness following an accident at work General X Maintenance Production / Work Safety X Image loss General X Health meeting Personnel X Project Management Administration X Contractual penalty Administration X ... further individual company factors

The BAuA/BMAS determines the cost of a day of absence due to illness by

taking into account the costs of loss of production, which relate to the average compensation of employees and the loss of labor productivity in relation to the


38

average gross value added. The loss of gross value added can be reduced by the occurrence of lateral absenteeism costs, as the company generates revenues using temporary staff or overtime. It is nevertheless an additional expense for companies that are subject to an additional risk in addition to the costs. Other literature names, but does not quantify, only a few, very general additional costs, usually using terms rather than concrete figures. Reference is made to the introduction of a company health management system or company health promotion, in this context potential improvements are named but not evaluated in monetary terms. Others point to the introduction of occupational health and safety management, which can be seen in combination with company health management, but also promises success as an individual solution [2], [22] [23]. The following table provides an overview of the costs that can be caused by an employee's absence due to illness. It contains personnel cost items, as well as expenses that exceed the personnel costs of the employee concerned. The overview is based on data from the literature as well as those caused in a German industrial production site. Marginal deviations may occur depending on other companies, other industries, other regions, etc. Not all costs have to be incurred. The costs incurred depend on the degree of absence from the enterprise, but also on the individual employee, for example, whether legal measures are necessary [24], [25].

CONCLUSION The assumed sick leave in Germany is ultimately due to statistics from

individual health insurance companies. These statistics in turn are used in the publications of the Federal Institute for Occupational Safety and Health (BAuA) and in many subject-related literatures. Figures from the health insurance companies are used, although the health insurance reports already refer to the fact that not all details and numbers are available, and extrapolations are used. In principle, the procedure is acceptable because the potential deviation in the data is repeated annually and therefore tends to remain constant. However, different company-specific procedures are not considered, such as the fact that some companies only require their employees to submit a certificate of incapacity for work from the third day onwards. This fact bypasses the health insurance companies and thus all published statistics, even if some literature refers to it. Purely published figures and graphics ignore this fact. In addition, and here the influence is similar, there is a grey figure of sick employees who do not submit the certificate to the health insurance companies, which they would be obliged to do, but only to the employer. This procedure again generates an absence that is not available to the statistics. The deviation in costs in companies is similar. The published data on loss of production costs and loss of labor productivity are statistically determined values that show a trend over years and create comparability, but they are not representative of the real costs in a company. In order to make an actual situation analysis, each company should analyze its own figures in order to derive meaningful measures for optimization. In order to be able to do this in a meaningful way, the list of lateral absenteeism costs serves as an aid for the companies. By determining the actual company-specific costs, measures and investments can be defined that can have a positive influence on sick leave, increase employee satisfaction and contribute to improving competitiveness. For employees, the system offers comprehensive and secure protection. However, continued


39

remuneration also has disadvantages that lead to disadvantage in international competition. Abuse of the advantages of the system, competitiveness, strain on employers over a long period of time compared to other countries, loss of personal responsibility of the individual because the employer or the health insurance company assume responsibility.

References

1. Radke, Rainer. 2020. Jährlicher Krankenstand in der GKV bis 2020 [online]. [Retrieved 2020-02-14]. Available online: https://de.statista.com/statistik/daten/studie/5520/umfrage/durchschnittlicher-krankenstand-in-der-gkv-seit-1991/

2. BMAS/BAuA. 2018. Sicherheit und Gesundheit bei der Arbeit - Berichtsjahr 2017 - Unfallverhütungsbericht Arbeit [online]. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://www.baua.de/DE/Angebote/Publikationen/Berichte/Suga-2017.pdf?__blob=publicationFile&v=13

3. BAuA. Volkswirtschaftliche Kosten durch Arbeitsunfähigkeit 2017 [online]. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://www.baua.de/DE/Themen/Arbeitswelt-und-Arbeitsschutz-im-Wandel/Arbeitsweltberichterstattung/Kosten-der-AU/pdf/Kosten-2017.pdf?__blob=publicationFile&v=4 : s.n.

4. HAUG, Thorsten. Das Arbeitnehmerentgelt in den VGR und dessen Nutzung als Bezugsgröße in der sozialen Sicherung [online]. Statistisches Bundesamt. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://www.statistik-berlin-brandenburg.de/home/pdf/kolloquien/2017/10_6_Haug_Arbeitnehmerentgelt.pdf

5. SCHRÖDER, Christoph. Industrielle Arbeitskosten im internationalen Vergleich. [online] IW-Trends-Vierteljahresschrift zur empirischen Wirtschaftsforschung, 2015, 43. Jg., Nr. 3. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://www.iwkoeln.de/fileadmin/publikationen/2016/296545/IW-Trends_2016-03-03_industrielle_Arbeitskosten.pdf

6. BAuA. Volkswirtschaftliche Kosten durch Arbeitsunfähigkeit 2017 [online]. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://www.baua.de/DE/Themen/Arbeitswelt-und-Arbeitsschutz-im-Wandel/Arbeitsweltberichterstattung/Kosten-der-AU/pdf/Kosten-2017.pdf?__blob=publicationFile&v=4 : s.n.

7. WEBER, Jürgen. Arbeitskosten [online]. Gabler Wirtschaftslexikon, 2018. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://wirtschaftslexikon.gabler.de/definition/arbeitskosten-27003/version-250666

8. BPB - Bundeszentrale für politische Bildung. Verlagerungsmotive [online]. [Retrieved 2019-12-28]. Available online: https://www.bpb.de/nachschlagen/zahlen-und-fakten/globalisierung/52851/verlagerungsmotive

9. DEBITOOR. Lohnnebenkosten - Was sind Lohnnebenkosten? [online]. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://debitoor.de/lexikon/lohnnebenkosten

10. Europäischen Gemeinschaft (EG). Verordnung (EG) Nr. 1737/2005 der Kommission vom 21. Oktober 2005 zur Änderung der Verordnung (EG) Nr. 1726/1999 in Bezug auf Definition und Übermittlung von Informationen über Arbeitskosten [online]. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/de/TXT/?uri=CELEX%3A32005R1737#ntr1-L_2005279DE.01001101-E0001

11. SCHRÖDER, Christoph. Die Struktur der Arbeitskosten in der deutschen Wirtschaft. [online] IW-Trends-Vierteljahresschrift zur empirischen Wirtschaftsforschung, 2015, 42. Jg., Nr. 2. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://www.iwkoeln.de/fileadmin/publikationen/2015/230934/IW-Trends_2015-02-05_Schroeder.pdf


40

12. EUROSTAT. Niveau der Arbeitskosten nach NACE Rev. 2 Tätigkeit [online]. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=lc_lci_lev&lang=de

13. FÜCKS, Ralf. Ukraine verstehen. Interview: Paweł Kaczmarzyk über ukrainische Arbeitsmigration nach Polen [online]. [Retrieved 2019-12-09]. Zentrum Liberale Moderne. Available online: https://ukraineverstehen.de/semtschuk-interview-kaczmarczyk-arbeitsmigration-nach-polen/

14. SCHRÖDER, Christoph. Industrielle Arbeitskosten im internationalen Vergleich. [online] IW-Trends-Vierteljahresschrift zur empirischen Wirtschaftsforschung, 2015, 43. Jg., Nr. 3. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://www.iwkoeln.de/fileadmin/publikationen/2016/296545/IW-Trends_2016-03-03_industrielle_Arbeitskosten.pdf

15. BMAS. Sozialbudget 2017. [online]. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://www.bmas.de/SharedDocs/Downloads/DE/PDF-Publikationen/a230-17-sozialbudget-2017.pdf;jsessionid=B4E8D10A81E73924106F4CDDEE718C7D?__blob=publicationFile&v=2

16. BMAS. Entgeltfortzahlung - bei Krankheit und an Feiertagen [online]. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://www.bmas.de/SharedDocs/Downloads/DE/PDF-Publikationen/a164-entgeltfortzahlung-bei-krankheit-und-an-feiertagen.pdf?__blob=publicationFile

17. AOK. Krankengeld – wie viel erhalte ich? [online]. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://www.aok.de/pk/nordwest/inhalt/krankengeld-wie-viel-bekomme-ich-13/

18. Bundesamt für Justiz. Entgeltfortzahlungsgesetz (EntgFG) vom 26. Mai 1994 (BGBl. I S. 1014, 1065), das zuletzt durch Artikel 7 des Gesetzes vom 16. Juli 2015 (BGBl. I S. 1211) geändert worden ist [online]. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://www.gesetze-im-internet.de/entgfg/__5.html

19. Bundesamt für Justiz. Aufwendungsausgleichsgesetz (AAG) vom 22. Dezember 2005 (BGBl. I S. 3686), das zuletzt durch Artikel 5 des Gesetzes vom 6. Mai 2019 (BGBl. I S. 646) geändert worden ist [online]. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://www.gesetze-im-internet.de/aufag/AAG.pdf

20. LOHNEXPERTE.DE. Was bedeutet Umlageverfahren U1 und U2? [online]. [Retrieved 2019-08-15]. Available online: https://www.lohnexperte.de/lohn-info/erklaerung-umlage-u1-und-u2.html

21. OSTERKAMP, Rigmar. Arbeitsausfall durch Krankheit-ein internationaler Vergleich. ifo Schnelldienst, 2001, 54. Jg., Nr. 21, pp. 19-21

22. BRANDENBURG, Uwe; NIEDER, Peter. Betriebliches Fehlzeiten-Management: Instrumente und Praxisbeispiele für erfolgreiches Anwesenheits-und Vertrauensmanagement. Springer-Verlag, 2009. ISBN 9783834911940, pp. 51-54

23. NEUNER, Ralf. Psychische Gesundheit bei der Arbeit – Gefährdungsbeurteilung und Betriebliches Gesundheitsmanagement. Springer-Verlag, 2019. ISBN 978-3-658-23961-9, p.110

24. WHITAKER, Stuart C. The management of sickness absence. Occupational and environmental medicine, 2001, 58. Jg., Nr. 6, S. 420. [Retrieved 2019-12-11]. Available online: https://oem.bmj.com/content/58/6/420.short

25. Own experience of the Autor


41

Stefan-Markus Schoefer Diploma in Public Administration, Master of Science

Ph. D. Student Faculty of Management, Comenius University in Bratislava, Slovakia

RESEARCH APPROACHES TO THE DARK TRIAD

Abstract. Psychologists call the combination of narcissism, machiavellism and psychopathy

the Dark Triad. Common to these three characteristics is their low social tolerance, which manifests itself in ruthlessness and the tendency to deceive others as well as in the unwillingness to comply with rules or moral principles. The properties of the Dark Triad can increase over time and thus put a considerable strain on the professional environment. Some recently developed screening tests for the dark personality traits give hope that employees and managers can be assessed better and earlier, and can thus act better.

Keywords: Dark Triad, destructive behavior, negative effects in the economy, short test. INTRODUCTION Three psychological features have received a great deal of media attention in

recent years regarding their negative effects in professional and economic life: narcissism, machiavellism and subclinical psychopathy. The narcissist addicted to attention and admiration. The machiavellist ice cold and eager for power. The psychopath without compassion for others, so no empathy. In the scientific community, these personality traits are called the Dark Triad of personality. The job-related effects of increased forms of dark personality traits on third parties are recognized and consistently to be assessed as negative. Over-expression of these characteristics is of particular importance in personnel psychology when selecting and evaluating managers. On the one hand, these dark characteristics of people in society are considered undesirable, on the other hand, the characteristics seem to be in a more complex relationship to professional success - thought for a long time!

THE NEED TO RECOGNIZE THE PERSONAL CHARACTERISTICS

OF THE DARK TRIAD Every year the economy is harmed by the counterproductive and destructive

behavior of its executives and employees.The so-called Dark Triad of personality consists of three related characteristics with the common core of insufficient tolerance, lack of honesty and lack of integrity. A self-obsessed and convincing interpersonal behavioral style characterizes both the psychopathic construct and the narcissist (Jonason, Li & Buss, 2010). Freud recognized as early as 1931 that this particular form of personality can have a great influence on people and explained: "People of this type impress others as personalities, are particularly suitable to serve others as supports and to take on the role of leaders who give new impulses to cultural development or to damage the existing"(Freud, 1931, p. 511). With this knowledge the call of business became ever louder to investigate this phenomenon of the Dark Tride and to establish an early warning system against people with these personality traits in companies. The phenomenon was first scientifically investigated and described by Canadian psychologists Delroy L. Paulhus and Kevin M. Williams in 2002 (Paulhus & Williams, 2002).


42

According to the scientists, corporate scandals such as the American energy giant Enron, which went bankrupt in 2001 due to massive balance sheet fraud, clearly prove how much people can jeopardize their economy and society with their ability to lie and manipulate. These effects, which can sometimes be traced back to the Dark Triad of the personality, are rightly an important topic, which questions of economic psychology are raised in a variety of ways. Scientific knowledge on this topic is growing steadily, which will hopefully help to answer open questions about narcissism, machiavellism and psychopathy in a professional context (Lingnau, Fuchs & Dehne-Niemann, 2017).

The scientist Boddy reported in 2006 a much-noticed study that corporate psychopaths are extremely manipulative people. Often it was to be noted that these were in high managerial positions but were overwhelmed by the requirements. Further Boddy stated that the leadership qualities of most of the affected psychopathic CEOs were absent, which in turn led to a state of non-leadership as the actions of the psychopathic CEO did not match the organizational values of the company. Ethical responsibility would include the performance of leadership responsibilities to employees, stakeholders and society and this simply did not happen. The psychopathic CEO did not have the confidence and respect of the employees (Boddy, 2006).

The scientist Hare already pointed out in this context in 2003 that there are many studies of this deviant behavior in the workplace in terms of narcissism and machiavellianism. But neglected was a third expression of the Dark Triad namely to investigate corporate psychopathy. The general public fueled by media influence, often associate with psychopathy with individuals who commit murder, rape or other serious crimes. A valid international accepted standard for the assessment of psychopathy is the revised Psychopathy Checklist (PCL-R). This checklist provides a rating scale for clinical constructs of qualified clinicians based on survey and incidental information (Hare, 2003). Neumann and Hare, (2008) conducted in a study with 203 senior executives, found that the ability to approach and engage in open communication with other people made it possible for psychopathic leaders to achieve success in their careers - though negative performance appraisals (Neumann & Hare, 2008).

Based on these findings, Mathieu, Hare, Jones, Babiak and Neumann (2013) have set themselves the task of processing the development of an instrument for the evaluation of psychopathic features in corporate and organizational settings. Ultimately the result was a 113-part business scan with 360 views, also known as B-Scan. This instrument, which is designed as a rating scale involves members and employees of its own and other departments, including superiors and subordinates and asks them about the person to be assessed. Thus, the B-Scan 360 an instrument that uses reviews from others to measure psychopathic characteristics in the workplace. The difficulty in doing this would only be the survey data collection. Nobody - friend, co-worker, or subordinate would openly and honestly fill in questionnaires - if this could lead to the obvious disadvantage of the person in question.The advancing digitization and the possibility to conduct anonymized online internet surveys have allowed researchers to collect data and thus solved this problem (Mathieu, Hare, Jones, Babiak & Neumann, 2013).


43

In further consideration it should be mentioned that leadership is omnipresent, but is mainly represented in our social community at work. People react very quickly to who can take responsibility for the good of the community. The psychologist Bales (2017) has confirmed this in experiments. In this experimental context however he also found that those with managerial responsibility tend to influence results and events. He also found that people with certain characteristics got excellent and very good results. So far, the signs of the Dark Triad have been insufficiently checked and only marked as such. The introduction of control mechanisms and regulations could control and control these properties (Bales, 2017).

THE ECONOMY NEEDS A QUICK TEST TO DETERMINE THE

DARK TRIAD The interest and research on the characteristics of the Dark Triad has increased

rapidly over the last decade. The economy in particular has a great interest in leaders to localize the characteristics of the Dark Triad in order to avert economic damage. In recent years, there has been a significant increase in scientific publications dedicated to the Dark Triad. The characteristics of the Dark Triad, consisting of psychopathy, machiavellianism and narcissism, represent a number of socially repulsive negative characteristics that are responsible and crucial for the personality of abuse. In particular, psychopathy is characterized by a high level of thrill, interpersonal antagonism, manipulation and anti-social behavior (Neumann & Hare, 2008). Machiavellianism is characterized by a very high level of self-interest and tendencies towards deception, exploitation and manipulation of other people. Furthermore, a cynical view of life and interpersonal relationships (Christie & Geis, 1970). To a large extent, people with narcissism usually concentrate on themselves, are characterized by self-absorption, dominance and the feeling of ambition and grandiosity, as well as by the devaluation of others (Emmons, 1987).

Many of these scientific publications investigated the usefulness of these traits, because it was initially thought that the traits of the Dark Triad could have a positive effect on a company's standing among leaders. Furnham, Richards and Paulhus (2013) provide an overview of this in their scientific work. In this context, an attempt had also been made to extract a quintessence of a few test questions by reducing the test characteristics to the Dark Triad in order to generate a faster and thus more manageable test. One of the most recent publications by Malesza, Ostaszewski, Büchner and Kaczmarek (2019) on this topic came to the clear conclusion that the characteristics of the Dark Triad are differently meaningful and that the quintessential formation of characteristics can ultimately only be a rough guideline. Especially when it comes to predicting behavior at work, leadership behavior, interpersonal behavior, mating behavior, anti-social behavior, aggression, communication behavior and financial misconduct or making a (clear) assignment to the Dark Triad. This statement is supported by Jones and Paulhus (2010) and by Lee and Ashton (2005).

In order to establish a shorter evaluation method, two short tests of the Dark Triad were developed. On the one hand the short Dark Triad test from Jones and Paulhus at the year 2014. For this purpose, the researchers had only 27 points to check the Dark Triad and on the other hand the Dirty Dozen Test with only 12 points from Jonason and Webster from the year 2010 (Jonason & Webster 2010).


44

Many scientists agree that these short tests are very useful for the first approach to get an impression of the test person, since they represent a manageable and time-based alternative to the previous test scenarios (Jonason & Luévano, 2013; Rauthmann, 2012). The main criticism, however, is the fact that there are far too few reliable and meaningful identifications for the Dark Triad with only 12 or 27 objects to be examined. Therefore, the scientists agree that these short tests should only be understood as a rough guideline and their importance should be assessed with caution. However, it should be made clear that these tests are an important tool in order to be able to carry out a test scenario in a relatively short time. In addition, if the test result is positive, further validation tests can and should be connected. Also, the dark personality traits should not be re-examined separately from each other, since there are usually overlaps, because in this context there are usually two dark forms in a test person. With the short tests presented, it will be possible to recognize the first signs of the Dark Triad as early as the applicant phase, and this was exactly the goal of the scientists (Jones & Paulhus, 2014; Maples, Lamkin & Miller, 2014; Miller, Few, Seibert, Watts, Drawer & Lynam, 2012).

CONCLUSION In sum, the primary goal of publications by Jonason and Webster (2010) and

Jones and Paulhus (2014) was to provide a well-customized, manageable, and reduced version for detecting the Dark Triad metric based on the provision of the Dark Triad personality based model proposed by Paulhus and Williams (2002). This statement is also supported by the scientists from the most recent study by Malesza, Ostaszewski, Büchner and Kaczmarek (2019).

Another goal was to determine that the division into the three forms of the Dark Triad should be sought and that a general assignment to the Dark Triad should not be generalized. The studies also showed that the dark personality traits were stable over time, since repeated tests at roughly the same intervals gave approximately the same results. From the results of these three studies and the extensive scientific information on other studies, it can be assumed that this short test offers a very good opportunity to recognize the personality traits of the Dark Triad early on. So that the scientists have provided the business with a good and manageable test procedure to avert further damage. For a long time, people, leaders, managers and board members with the personality traits of the Dark Triad were given more freedom than other people. The reason for this was that these people act as if they were entitled to this freedom and as if they were only making the best of it. Very often these people take advantage of other people's trust and count on the fact that no one will get in their way as they strive for more and more power and status In summary, it can be said that the Dark Triad of personality is an important topic for the economy for the reasons described and that it will keep the economy busy. The level of scientific knowledge on this topic is growing steadily. As it turns out, an increasingly scientifically sound research provides answers to open questions about narcissism, Machiavellism and psychopathy in a professional context. In addition, the short tests presented offer a manageable opportunity to identify the personality traits of the Dark Traid in the first approach and to integrate them early into the job application phases.


45

References

1. Bales, R. (2017). Social interaction systems. Theory and measurement. New York: Routledge, (pp. 54-69).

2. Boddy, C. R. (2006). The dark side of management decisions: Organisational psychopaths. Management decision, 44(10), 1461-1475.

3. Christie, R., & Geis, F. L. (1970). Studies in Machiavellianism. New York, NY: Academic Press.

4. Emmons, R. A. (1987). Narcissism: Theory and measurement. Journal of personality and social psychology, 52(1), 11-17.

5. Furnham, A., Richards, S. C., & Paulhus, D. L. (2013). The Dark Triad of personality: A 10 year review. Social and Personality Psychology Compass, 7(3), 199-216.

6. Freud, S. (1931). Über libidinöse Typen. Gesammelte Werke XIV, Frankfurt a. M.: Fischer Verlag, (p. 511).

7. Hare, R. D. (2003). The Hare Psychopathy Checklist—Revised (2nd ed.). Toronto: Multi-Health Systems.

8. Jonason, P. K., Li, N. P., & Buss, D. M. (2010). The costs and benefits of the Dark Triad: Implications for mate poaching and mate retention tactics. Personality and Individual Differences, 48(4), 373-378.

9. Jonason, P. K., & Luévano, V. X. (2013). Walking the thin line between efficiency and accuracy: Validity and structural properties of the Dirty Dozen. Personality and Individual Differences, 55(1), 76-81.

10. Jonason, P. K., & Webster, G. D. (2010). The dirty dozen: A concise measure of the dark triad. Psychological assessment, 22(2), 420-432.

11. Jones, D. N., & Paulhus, D. L. (2010). Different provocations trigger aggression in narcissists and psychopaths. Social Psychological and Personality Science, 1(1), 12-18.

12. Jones, D. N., & Paulhus, D. L. (2014). Introducing the short dark triad (SD3) a brief measure of dark personality traits. Assessment, 21(1), 28-41.

13. Lee, K., & Ashton, M. C. (2005). Psychopathy, Machiavellianism, and Narcissism in the Five-Factor Model and the HEXACO model of personality structure. Personality and Individual differences, 38(7), 1571-1582.

14. Lingnau, V., Fuchs, F., & Dehne-Niemann, T. E. (2017). The influence of psychopathic traits on the acceptance of white-collar crime: do corporate psychopaths cook the books and misuse the news? Journal of Business Economics, 87(9), 1193-1227.

15. Malesza, M., Ostaszewski, P., Büchner, S., & Kaczmarek, M. C. (2019). The adaptation of the Short Dark Triad personality measure–psychometric properties of a German sample. Current Psychology, 38(3), 855-864.

16. Maples, J. L., Lamkin, J., & Miller, J. D. (2014). A test of two brief measures of the dark triad: The dirty dozen and short dark triad. Psychological Assessment, 26(1), 326–331.

17. Mathieu, C., Hare, R. D., Jones, D. N., Babiak, P., & Neumann, C. S. (2013). Factor structure of the B-Scan 360: A measure of corporate psychopathy. Psychological Assessment, 25(1), 288-293.

18. Miller, J. D., Few, L. R., Seibert, L. A., Watts, A., Zeichner, A., & Lynam, D. R. (2012). An examination of the Dirty Dozen measure of psychopathy: A cautionary tale about the costs of brief measures. Psychological Assessment, 24(4), 1048.

19. Neumann, C. S., & Hare, R. D. (2008). Psychopathic traits in a large community sample: links to violence, alcohol use, and intelligence. Journal of consulting and clinical psychology, 76(5), 893-899.

20. Paulhus, D. L., & Williams, K. M. (2002). The dark triad of personality: Narcissism, Machiavellianism, and psychopathy. Journal of research in personality, 36(6), 556-563.

21. Rauthmann, J. F. (2012). The Dark Triad and interpersonal perception: Similarities and differences in the social consequences of narcissism, Machiavellianism, and psychopathy. Social Psychological and Personality Science, 3(4), 487-496.


46

Koval Igor, Kharkiv Academic Theater of Musical Comedy

Sierikov Anatolii Candidate of Physical and Mathematical Sciences, Professor,

Kharkiv National University of Civil Engineering and Architecture

VIEWING CAPITAL AS A FIELD OF BUSINESS INTERESTS OF THE REPERTURE

Коваль І.М.,

Харківський академічний театр музичної комедії Сєріков А.В.

кандидат фізико-математичних наук, професор, Харківський національний університет будівництва та архітектури

ГЛЯДАЦЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК СФЕРА ДІЛОВИХ ІНТЕРЕСІВ РЕПЕРТУАРНОГО

ТЕАТРУ

Abstract. In the work it is proved that the spectators, the carriers of the so-called spectator capital, are in fact a kind of means of generating additional income of the repertory theater, so they should be in the sphere of business interests of the theater management.

Keywords: repertoire theater, spectator capital, viewer relations management Анотація. В роботі доведено, глядачі, носії так званого глядацького капіталу,

фактично є своєрідним засобом створення додаткового доходу репертуарного театру, тому повинні бути в сфері ділових інтересів керівництва театру.

Ключові слова: репертуарний театр, глядацький капітал, управління відносинами з глядачем

Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про культуру»

щодо визначення поняття «креативні індустрії»» [1] та розпорядження Кабміну України від 24.04.2019 за № 265-р «Про затвердження видів економічної діяльності, які належать до креативних індустрій» [2] фактично сформували новий підхід до діяльності театрів, визнаючи останні повноцінним джерелом росту валового внутрішнього продукту (ВВП) держави. Разом з тим, щоб театральна справа набула індустріальних ознак, вона повинна «генерувати» помітні доходи (або прибутки). У сучасних українських репертуарних театрів існує свого роду «обмежувач» у вигляді декларованого Законом [3] положення про їхню неприбутковість. Останнє є результатом вимоги влади відносно доступності для соціуму театральних вистав. Своєрідною «сатисфакцією» виступає зобов’язання влади надавати неприбутковим (некомерційним) театрам з відповідних бюджетів грошове забезпечення, яке фактично є основним джерелом грошових надходжень у таких театрів. Серед інших джерел, що дозволяє Закон [3], є кошти, які отримуються від продажу глядачам театральних квитків і не обкладаються податком (рис. 1).


47

Рис. 1. Додаткові джерела фінансування сучасного українського репертуарного театру (створено на основі [3])

Виникає проблема ефективного управління вказаним джерелом грошей.

Дана публікація присвячується цьому актуальному питанню. Для кращого розуміння обговорюваної проблеми доцільно скористатися

моделлю діяльності сучасного українського репертуарного театру, що наведена на рис.2.

Рис. 2. Модель діяльності сучасного українського репертуарного театру (авторська розробка)


48

Аналіз моделі вказує на трьох дійових осіб на ринку театральних продуктів і послуг, а саме: театр, глядачів (споживачів) та владу, яка врегульовує взаємовідносини перших двох на принципах соціального добробуту. До принципів можна віднести: турботу з боку державної влади про забезпечення загальної зайнятості населення та можливостей реабілітації його працездатності; доступність освіти та закладів культури; державну підтримку малозабезпечених верств населення; наявність дієвої системи охорони здоров’я й соціального захисту кожної людини та інше [4, С. 418]. Щоб більш-менш узгоджено вирішати проблеми фінансування театральної справи, доцільно використовувати зрозумілу всім переліченим вище дійовим особам мову, серед базових понять якої повинні бути вартість та капітал. В якості капіталу сприймається будь-яка цінність, яка при її залученні у господарську діяльність здана генерувати грошові потоки. З огляду на це тлумачення для соціуму й окремого його члена вже давно введена характеристика із назвою людський капітал [5], який складається із капіталу здоров’я та розумово-психологічного капіталу. Автори цієї публікації раніше довели, що обидві ці складові покращуються у людей внаслідок відвідувань театральних вистав [6]. В цих епізодах господарської діяльності театральних колективів глядачі виступають в якості споживачів (або клієнтів), які приносять у театр (через купівлю квитків) грошові потоки. Це дозволяє ввести таку характеристику як споживчий [7] або клієнтський [8] капітал, який певним чином сприймається як джерело вартості бізнесу, котрий можна вигідно продати.

При більш вузькому (утилітарному) трактуванні цінності цього капіталу для репертуарного театру, його можна назвати глядацьким. Цей капітал є своєрідним засобом створення додаткового доходу репертуарного театру, а також індикатором конкурентного становища театру на ринку театральних продуктів та послуг. Величина глядацького капіталу значною мірою залежить від лояльності (відданості) глядачів до конкретного театру. Тому надважливо для колективу цього театру навчитися ефективно використовувати цей ресурс, ефективно «вирощувати» його, а значить, відповідно управляти ним. З цієї причини таке завдання повинно стати одним із головних у сфері ділових інтересів керівництва сучасного репертуарного театру. Щоб успішно справлятися з виникаючою проблемою керівництву театру необхідно застосовувати сучасні технології управління відносинами із клієнтами (Customer Relationship Management або CRM).

Концепція CRM спрямовує на проактивну працю із глядачем. З цією метою передбачається регулярний збір і аналіз інформації про кожного глядача, як реального, так і потенційного. Потрібно відстежувати реакцію глядача на ділові пропозиції, його задоволеність якістю обслуговування, зміною переваг з часом та таке інше і, в кінцевому підсумку, скільки доходу глядач приносить (або міг би принести) театру. Повинні відстежуватися всі стадії відносин з глядачем. І ретельно уловлюватися ознаки небезпечного погіршення відносин, оскільки, як відомо, на конкурентному ринку витрати на залучення нового клієнта на порядок перевищують витрати на утримання наявного клієнта [9, С. 52].


49


1. Про внесення змін до Закону України «Про культуру» щодо визначення поняття «креативні індустрії: Закон України від 19.06.2018 №2458-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 34. Ст. 257.

2. Про затвердження видів економічної діяльності, які належать до креативних індустрій: Розпорядження Кабінету міністрів України від 24 квітня 2019 р. № 265-р. Урядовий кур’єр. 2019. 16 трав. (№ 90).

3. Про театри і театральну справу. Закон України від 31.05.2005 за №2605-IV. Відомості Верховної Ради України. 2005. № 26. Ст. 350.

4. Сковронський Д. М. Поняття конструкції «соціальна держава» в історичному аспекті. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки : збірник наукових праць. 2016. № 845. С. 413–419.

5. Schultz T. Investment in Human Capital. The American Economic Revien. 1961. Vol.51. № 1. рр. 1–17.

6. Сериков А.В., Коваль И.Н. Театр как хозяйствующий субъект в сфере рекреации человеческого капитала. Вісник економічної науки України. 2014. № 3(27). С.129-134.

7. Азарова А.О., Писаренко К.М. Аналіз методів оцінювання споживчого капіталу. Вісник Хмельницького національного університету. 2017, № 2, Том 1. С. 189–193.

8. Верба В.А., Тищенко О.О. Клієнтський капітал як джерело вартості підприємства. Проблеми економіки. 2014. № 1. С. 186 – 192.

9. Пепперс Д., Роджерс М. Управление отношениями с клиентами. Как превратить базу ваших клиентов в деньги. / Пер. с англ. М.: Манн, Иванов и Фербер. 2006. 337 с.


50

Kryzhanovskii G. A., Doctor of technical sciences, Professor

Maslakov V. P., Doctor of technical sciences, Associate professor,

Zhukov V.E., Candidate of technical sciences

Bragin A. A. Senior lecturer

Saint-Petersburg State University of Civil Aviation, Saint-Petersburg, Russia

COMPREHENSIVE MODEL OF FUNCTIONING AND DEVELOPMENT OF AN AIR TRANSPORTATION ENTERPRISE – THE MAIN OPERATOR OF

THE AIPORT

Крыжановский Г. А., Доктор технических наук, профессор,

Маслаков В. П., Доктор технических наук, доцент,

Жуков В.Е., Кандидат технических наук,

Брагин А. А. Старший преподаватель

Санкт-Петербургский государственный университет гражданской авиации, Россия

КОМПЛЕКСНАЯ МОДЕЛЬ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ И РАЗВИТИЯ АВИАТРАНСПОРТНОГО ПРЕДПРИЯТИЯ – ГЛАВНОГО ОПЕРАТОРА АЭРОПОРТА

Abstract. The article presents flow chart of structurally functional model and flow chart of

the interaction of heterogeneous flows during activity on airport services market, as the basis for development of imitation model of the main operator of the airport.

Aggregate of structurally functional, imitation models of the enterprise, and also ordered sequence of its application presents itself as complex model of functioning and development compared to the new for Russian Federation’s civil aviation type of the air transport enterprise – the main operator of the airport.

Keywords: the main operator of the airport, management system, air transportation enterprise, complex organizational and technical system, simulation modeling.

Аннотация. В статье представлены блок-схема структурно-функциональной

модели и блок-схема взаимодействия разнородных потоков в процессе функционирования на рынке аэропортовых услуг как основа для разработки компьютерной имитационной модели главного оператора аэропорта.

Совокупность структурно-функциональной, имитационной моделей предприятия, а также упорядоченной последовательности их использования представляет собой комплексную модель функционирования и развития относительно нового для гражданской авиации РФ типа авиатранспортного предприятия – главного оператора аэропорта.

Ключевые слова: главный оператор аэропорта, авиатранспортное предприятие, сложная организационно-техническая система, имитационное моделирование.

В процессе реорганизации монопольных объединений (объединенных

авиаотрядов) гражданской авиации СССР в 90-х годах прошлого века были


51

созданы фактически новые хозяйствующие субъекты — аэропорты (юридические лица) в организационно-правовой форме акционерных обществ.

Постановлением Правительства РФ от 22 июля 2009 № 599 «О порядке обеспечения доступа к услугам субъектов естественных монополий в аэропортах» впервые определено понятие «главного оператора» как хозяйствующих субъекта, то есть авиатранспортного предприятия. [1,2]

Практика управления данным типом авиапредприятия в цифровой экономике требует разработки комплексной модели функционирования и развития главного оператора аэропорта (ГОА).

Функциональные подсистемы каждого авиапредприятия представляют собой совокупность объектов и средств, контролирующих органов, а также необходимой документации, взаимодействие которых позволяет реализовать определенную, строго заданную (целевую) базовую функцию. По этим признакам авиапредприятие целесообразно рассматривать как типичную сложную организационно-техническую систему (СОТС). [3,4]

Главный оператор аэропорта (ГОА) обладает всеми признаками, позволяющими рассматривать его как СОТС. Действительно:

• существование ГОА как самостоятельного хозяйствующего субъекта имеет смысл только в рамках системы более высокого уровня — экономической системы страны — и характеризуется четко выраженными, общими для всего предприятия стратегическими целями развития, подчиненными миссии и стратегическим целям развития системы более высокого уровня;

• структура ГОА может быть представлена как взаимосвязанная совокупность отдельных элементов, каждый из которых функционирует в интересах достижения отдельной подцели. Совокупность же подцелей дает возможность реализовать системозначимые свойства отдельных элементов.

Именно за счет реализации данных свойств формируется процесс реализации общей цели всего предприятия;

• на структуру ГОА наложены единые упорядоченные и внутренне управляемые системы материальных, информационных и нормативно-правовых связей;

• из состава элементов, входящих в структуру, всегда можно выделить один управляющий элемент, имеющий функции ЛПР (лица, принимающего решение), основной прерогативой которого является право определения конкретных направлений и способов расходования всех ресурсов предприятия для достижения его долгосрочных, среднесрочных и краткосрочных целей;

• в рамках существующей структуры ГОА создана и действует система ненаполненных связей как совокупность взаимосвязанной подсистемы задания и контроля частных показателей результативности работы каждого элемента по однозначно сформулированным управляющим элементом подцелям.

Исходя из изложенного, методологический подход к решению проблемы синтеза комплексной модели авиатранспортного предприятия — главного


52

оператора аэропорта предполагает последовательное выполнение следующих трех основных этапов.

Системный анализ: рассмотрение структуры и порядка функционирования ГОА, с одной стороны, как субъекта рынка аэропортовых услуг РФ, то есть элемента экономической системы страны, и с другой — как относительно самостоятельной сложной организационно-технической системы.

Системное моделирование: формализованное описание объективных основных и устойчивых связей между показателями, характеризующими структуру и порядок взаимодействия отдельных элементов авиапредприятия, и показателями, характеризующими выполнение его миссии и стратегических целей по отношению к экономической системе страны.

Системное управление: разработка взаимосвязанной совокупности общих методов, применение которых обеспечит возможность разработки, адаптации к конкретным условиям и постоянного совершенствования инженерных методик решения практических задач стратегического, текущего планирования и оперативного управления деятельностью авиапредприятия данного типа.

Стратегия практической реализации изложенного подхода представлена на рис. 1 в виде блок-схемы. Задача синтеза комплексной модели ГОА решается при следующих смысловых предпосылках.

Специфика организации работы ГОА как хозяйствующего субъекта обусловлена, с одной стороны, высокой степенью влияния стохастических факторов на исходные потоки (поток заявок потенциальных потребителей услуг и поток потенциальных пассажиров аэропорта).

Рис. 1. Блок-схема последовательности разработки комплексных методов

моделирования и совершенствования системы управления главного оператора аэропорта


53

С другой стороны, получение совокупного дохода ГОА предполагает организацию сбалансированной обработки порождаемых исходными потоками нескольких функционально разнородных потоков:

• поток заявок на реализацию технологических операций по подготовке воздушных судов (ВС) к выполнению рейсов;

• поток заявок на обслуживание пассажиров в аэропорту; • поток поступлений денежных средств от продаж аэропортовых

услуг; • поток заявок на услуги поставщиков материальных ресурсов,

необходимых для производственной деятельности ГОА; • поток заявок на проведение финансовых операций по авиационным

и неавиационным видам деятельности. В формализованном виде указанные особенности можно описать

следующим образом. Плотность распределения времени поступления заявок на реализацию

технологических операций по подготовке аэродрома к эксплуатации воздушными судами (ВС) и выполнению рейсов описывается функционалом вида:

(1) где fnn — плотность распределения времени выполнения технологических

операций; Knвс — совокупность параметров, отражающих летно-технические характеристики парка ВС авиаперевозчиков (габариты, пассажировместимость, максимальная сертифицированная взлетная масса (MCTOM), записанная в свидетельстве о регистрации ВС и т.д.).

Пусть fun(t) — плотность распределения случайной величины — моментов времени поступления заявок потенциальных пользователей аэропорта (авиаперевозчиков) на аэропортовые услуги.

Тогда плотность распределения другой случайной величины — моментов времени поступления денежных средств от продаж аэропортовых услуг fdc(t) можно рассматривать как функционал вида:

(2) где P(lk) — вероятность выбора данного аэропорта потенциальным

пользователем (авиаперевозчиком), которая определяется уровнем спроса lk на рынке аэропортовых услуг.

fр.д.(t) — плотность распределения времени обслуживания заявки потенциального пользователя аэропорта.

Так как поставки материальных ресурсов от поставщиков осуществляются, в основном, на контрактной основе, то плотность распределения транзактов )(.. tрмf в этом потоке можно описать зависимостью

вида:

плttплtte

плtttрмf

0)(..

(3)


54

При этом предполагается подтвержденный практикой экспоненциальный характер уменьшения вероятности запаздывания заявки относительно планового срока ее подачи плt .

При этом предполагается подтвержденный практикой экспоненциальный характер уменьшения вероятности запаздывания заявки относительно планового срока ее подачи плt .

Плотность распределения времени поступления заявок на финансовые операции , в общем виде, представляет собой функционал:

)( ),( ),( ),( tкрftвзрftбоftдсfфFtфf (4)

где: )(tдс

f , )(tбо

f , )(tвзр

f , )(tкр

f — плотности распределения времени

бухгалтерского обслуживания транзактов соответственно в потоке денежных средств от продаж аэропортовых услуг, в потоке операций по взаиморасчетам и в потоке финансово-кредитных операций.

Результирующая эффективность управления ГОА будет определяться как видом указанных плотностей распределения, так и согласованностью их показателей.

Приведенные общие функциональные зависимости дают основание полагать, что аналитические методы синтеза комплексной математической модели ГОА едва ли могут быть полезны в данной ситуации, так как их использование приведет к необходимости введения целого ряда упрощающих и ограничивающих область допустимого применения предпосылок, что неизбежно вызовет снижение адекватности модели.

Наличие специфических для ГОА ограничений: по допустимому времени решения задачи, по необходимости строгого учета вероятностного характера многих производственных процессов, по необходимости прямого учета основных показателей функционирования рынка и других — позволили авторам прийти к выводу, что наиболее целесообразным является применение метода имитационного моделирования. [5]

Его основу составляет разработка комплексной модели функционирования, включающая в качестве основных компонентов блок-схему взаимодействия разнородных потоков в процессе функционирования ГОА и вычислительный алгоритм имитационного моделирования. Их разработка должна производиться на основе построения структурно-функциональной модели ГОА, отражающей с системных позиций порядок и характер влияния различных факторов на функционирование данного предприятия и его системы управления (хозяйственного механизма).

В качестве методологической основы синтеза структурно-функциональной модели ГОА приняты принципы целостности, сложности и организованности как основные свойства исследуемого объекта.

Блок-схема структурно-функциональной модели ГОА как СОТС, разработанная с использованием изложенного выше методологического подхода, показана на рис. 2.

Используются следующие обозначения:


55

O — объект управления (аэропорт); R — система управления (хозяйственный механизм); I — векторный показатель воздействия внешней среды на объект

управления; IR — векторный показатель воздействия внешней среды на систему

управления (хозяйственный механизм); F — векторный показатель управляющего воздействия системы

управления на объект управления; D — векторный показатель обратной связи; A — векторный показатель выходных характеристик предприятия. ГОА представляет собой СОТС, поведение которой определяется

требованиями выполнения правила оптимизации (максимизации или минимизации) некоторой целевой функции при заданных условиях.

Допустимые значения целевой функции задаются вполне определенным правилом оптимизации, то есть имеется некоторое отображение параметров, характеризующих внешнюю и внутреннюю среду предприятия, в значения существенных переменных его состояния как экономической системы.

Для авиапредприятий в качестве указанных переменных ИКАО рекомендовано использование показателей рентабельности продаж (отношение эксплуатационной операционной прибыли к эксплуатационным/операционным доходам, (%) и чистой рентабельности (отношение чистой прибыли к эксплуатационным /операционным доходам, %). [6, дополнение 1, табл. 9]

Рис. 2. Блок-схема структурно - функциональной модели ГОА как

сложной организационно-технической системы (СОТС)


56

Эксплуатационные / операционные доходы (выручка) – доходы от всех видов деятельности предприятия.

Эксплуатационные / операционные расходы включают в себя все расходы на предоставление (производство) аэропортовых услуг (себестоимость), а также коммерческие и управленческие расходы ГОА.

Проведённый синтез структурно-функциональной модели ГОА как СОТС делает принципиально возможной и непосредственную разработку его имитационной модели, исходя из следующих предпосылок.

Системный анализ функционирования главных операторов аэропортов, как предприятий воздушного транспорта, показывает, что практически все объекты, участвующие в процессах организации, подготовки и предоставления аэропортового обслуживания могут быть представлены в виде блоков, предназначенных для обслуживания разнородных транзактов, порождаемых исходными потоками потенциальных пассажиров и ВС, характеризуемых, в общем виде, плотностями распределения .

Потоки пассажиров и ВС, которые пользуются услугами аэропорта, порождают финансовые потоки, потоки материальных средств, потоки трудовых ресурсов (персонала) в процессе предоставления аэропортового обслуживания.

Исходя из указанных предпосылок, процедура формирования имитационной модели функционирования и развития ГОА включает в себя три основных этапа:

• формирование содержательной постановки задачи; • разработка блок-схемы взаимодействия разнородных потоков

транзактов, порождаемых исходными потоками пассажиров и ВС; • разработка компьютерной имитационной модели

функционирования авиапредприятия; В основу содержательной постановки задачи положена следующая

типовая ситуация. ГОА сертифицирован по требованиям ФАП – 286 в качестве оператора

аэродрома, обеспечивает полеты ВС в соответствии с требованиями главы VIII ФАП–128, и функционирует на рынках аэропортовых услуг РФ несовершенной конкуренции в условиях государственного ценового регулирования ставок сборов и тарифов на его услуги. [7,8,9]

Предложение аэропортовых услуг ГОА порождает спрос на них авиаперевозчиков в виде потоков ВС, выполняющих регулярные и нерегулярные перевозки и потоков убывающих, прибывающих, транзитных и трансферных пассажиров. Авиаперевозчики и пассажиры желают воспользоваться услугами главного оператора аэропорта. Они выбирают либо данный аэропорт, либо аэропорт конкурирующего ГОА.

В процессе функционирования ГОА осуществляется предоставление аэропортового обслуживания, измеряемого показателями числа самолетовылетов (СВ) воздушных судов (ВС), максимальной сертифицированной взлетной массой ВС, записанной в их свидетельства о регистрации (МСТОМ), пассажирообменом и грузооборотом на внутренних (ВВЛ) и международных воздушных линиях (МВЛ). [10]


57

Авиаперевозчики и пассажиры оплачивают услуги ГОА, по авиационным и неавиационным видам деятельности, формируя эксплуатационные (операционные) доходы, из которых производится оплата его операционных (постоянных и переменных) расходов.

Финансовые потоки ГОА формируются из поступлений денежных средств (выручки) за предоставленное аэропортовое обслуживание по авиационным и неавиационным видам деятельности, в соответствии с условиями договоров на наземное обслуживание ВС с авиаперевозчиками.

Кроме того, в состав финансовых потоков входят поступления денежных средств от операторов, осуществляющих по гражданско - правовым договорам с ГОА предоставление некоторых видов аэропортовых услуг авиаперевозчикам по авиационным видам деятельности и/или пассажирам по неавиационным видам деятельности на территории аэропорта, кредиты банков и других кредитных организаций.

В состав финансовых потоков ГОА также входят инвестиционные потоки в развитие и модернизацию инфраструктуры аэропорта, которые формируются как из потоков инвестиций от инвесторов, так и из собственных средств предприятия. Разница между операционными доходами (выручкой) и операционными расходами образует операционную прибыль (прибыль от продаж) ГОА, которая в дальнейшем участвует в формировании прибыли до налогообложения и, в конечном итоге, чистой прибыли. Отношение операционной прибыли к доходам (%) представляет собой величину эффективности управления (среднедневной и/или среднегодовой рентабельности продаж) ГОА.

Описанная выше содержательная постановка задачи была принята в качестве основы для разработки блок-схемы взаимодействия разнородных потоков в процессе функционирования на рынке аэропортовых услуг ГОА, представленной на рисунке 3.

Имитационная модель ГОА представляет собой объединение блоков в виде электронных таблиц с вычислительной алгоритмизацией (рисунок 4).

Алгоритм вычислений реализован в модели на основе использование функциональных зависимостей, выражаемых производственной функцией, где основными производственными ресурсами являются труд (L) и капитал (K). Если обозначить объем аэропортовых услуг через Y, то производственную функцию можно записать в векторной форме в виде:

Y = f (K, L) (5) В наиболее простом случае производственная функция есть скалярная

функция N аргументов: y = f (x1, … …, x N) (6)

Здесь величина «y» имеет, как правило, стоимостной характер, выражая объем предоставленных аэропортовых услуг в денежном выражении (операционные доходы/выручка). В качестве аргументов выступают объемы затрачиваемых ресурсов на предоставление аэропортовых услуг.


58

Рис. 3. Блок-схема взаимодействия разнородных потоков в процессе функционирования ГОА на рынке аэропортовых услуг

Блок «Операционная деятельность» предназначен для имитационного

моделирования объемов производственной деятельности ГОА на основе полученных результатов прогнозирования объемов перевозок пассажиров (годового пассажирообмена) моделируемого аэропорта.


59

Рис. 4. Блок-схема компьютерной имитационной модели

функционирования и развития ГОА

Результаты моделирования в виде плана-прогноза производственной программы ГОА экспортируются в блок «Доходы (выручка) от предоставляемого аэропортового обслуживания».

В указанном блоке осуществляется имитационное моделирование ставок сборов и тарифов на услуги ГОА по авиационной и неавиационной деятельности с учетом прогнозируемых курса рубля и инфляции доллара.

Доходы от аэропортового обслуживания по видам деятельности получены умножением моделируемых величин ставок сборов (тарифов) на величины соответствующих производственных показателей блока «Операционная деятельность».

Моделирование прочих доходов производится по их фактической средней удельной величине на одного пассажира умножением ее величины на моделируемые величины пассажирообмена.

Плановые эксплуатационные доходы (выручка) ГОА получены как сумма доходов от аэропортового обслуживания и прочих доходов.

В блоке «Персонал и операционные расходы ГОА» производится имитационное моделирование плановой производительности персонала (WLU) [11] на основе ее функциональной зависимости от величин пассажирообмена аэропортов РФ (рис. 5,6).

Моделирование плановой производительности (VFP) [12] ГОА, как главного оператора аэропорта производится на основе ее функциональной зависимости от величины WLU. [13]


60

Моделирование плановой эффективности управления (рентабельности продаж) (ROS) ГОА производится на основе ее функциональной зависимости от величины VFP. [13]

Моделирование величин среднесписочной численности персонала осуществляется делением прогнозируемых величин годового пассажирообмена на плановую производительность персонала.

Расчет финансового результата от реализации (операционной прибыли, /прибыли от продаж) выполняется умножением плановой рентабельности продаж (%) на величину доходов (выручки) от всех видов деятельности.

Плановые эксплуатационные (операционные) расходы (себестоимость + коммерческие + управленческие расходы), без НДС, получены как разность моделируемых величин доходов (выручки) и финансового результата от реализации (прибыли от продаж).

Моделирование прочих расходов производится по их фактической средней удельной величине на одного пассажира умножением на прогнозируемые величины пассажирообмена.

x - пассажирообмен y - WLU R2 - величина достоверности аппроксимации

Рис. 5. Функциональная зависимость производительности персонала

(WLU) региональных аэропортов РФ от пассажирообмена (≤ 5500 тыс. условных пассажиров)

Моделирование прочих расходов производится по их фактической

средней удельной величине на одного пассажира умножением на прогнозируемые величины пассажирообмена.

Расходы на аэропортовое обслуживание получены как сумма моделируемых величин операционных расходов и моделируемых величин прочих расходов.

Моделирование расходов на аэропортовое обслуживание по статьям расходов выполняется на основе их сложившейся структуры для главных операторов аэропортов РФ с учетом принятой средней нормы амортизации


61

основных средств и моделируемой динамики доли расходов на персонал в структуре операционных расходов.

y = 0,0686x + 3153,2R² = 0,9479

-

1 000

2 000

3 000

4 000

5 000

6 000

7 000

- 5 000 10 000 15 000 20 000 25 000 30 000 35 000 40 000 45 000 50 000тыс.усл. пасс.

WLU(усл.пасс./раб.)

x - пассажирообмен y - WLU R2 - величина достоверности аппроксимации

Рис. 6. Функциональная зависимость производительности персонала

(WLU) аэропортов РФ от пассажирообмена (> 5500 тыс. условных пассажиров)

Моделирование среднемесячной заработной платы выполняется делением

годового фонда оплаты труда персонала на его среднесписочную годовую численность и делением на 12.

Моделирование производительности труда персонала в денежном выражении (выработки) выполнено делением величин годовых доходов (выручки) на среднесписочную годовую численность персонала.

В блоке «Финансовая деятельность» производится имитационное моделирование НДС по видам и объемам на основе моделируемых показателей плановых доходов (выручки).

В блоке «План-прогноз финансовых результатов» производится имитационное моделирование конечных результатов финансовой деятельности предприятия по строкам, соответствующим строкам «Отчета о финансовых результатах» (форма 2 баланса), при этом имитационное моделирование коммерческих и управленческих расходов производится для их суммы по функциональной зависимости ее от моделируемых величин пассажирообмена.

Блок «Инвестиционная деятельность» предназначен для имитационного моделирования предварительной программы инвестиций в модернизацию и развитие инфраструктуры моделируемого аэропорта на плановый период.

Блок «Источники финансирования предприятия» предназначен для имитационного моделирования источников финансирования в модернизацию и развитие инфраструктуры по видам и объемам финансирования.


62

Блок «Показатели эффективности» предназначен для расчета чистого денежного потока (NCF) и дисконтированного денежного потока (PV) на основе принятой в модели ставки дисконтирования.

В блоке «Оценка экономической эффективности инвестиций» производится имитационное моделирование показателей «Чистая текущая стоимость (NPV)» и «Внутренняя норма доходности (IRR)» на основе моделируемых в предыдущих блоках модели показателей.

В блоке «План - прогноз движения денежных средств» производится имитационное моделирование показателя «Денежный поток» на основе моделируемых в предыдущих блоках модели показателей.

Результаты моделирования экспортируются в блок имитационной модели «Прогнозный баланс предприятия» и реализуются в виде плана-прогноза чистой прибыли ГОА, используемой в качестве собственного источника инвестиций развития инфраструктуры аэропорта.

Имитационная модель позволяет произвести оценку эффективности различных вариантов инвестиционного проекта модернизации и развития инфраструктуры аэропорта с использованием ряда методов оценки эффективности инвестиций, в том числе по показателям чистой текущей стоимости (NPV), внутренней нормы доходности (IRR) и рентабельности активов по формуле Дюпона.

Обслуживание воздушных судов, пассажиров, регулирование финансовых потоков, обслуживание объектов инфраструктуры аэропорта в данном случае может быть интерпретировано как обслуживание заявок в многоканальных устройствах с различным количеством каналов и различным временем задержки. Ухудшение работы каждого из блоков в той или иной ситуации может привести к снижению производительности (VFP) ГОА в целом.

Так как все указанные блоки формально описываются как многоканальные системы массового обслуживания (СМО), то, изменяя параметры каждого блока, можно моделировать ту или иную ситуацию и количественно оценивать величину производительности (VFP) моделируемого ГОА.

Совокупность структурно-функциональной, имитационной моделей предприятия, а также упорядоченной последовательности их использования представляет собой комплексную модель функционирования и развития главного оператора аэропорта.

В основе построения модели экономического поведения ГОА как предприятия лежит представление о том, что оно стремится к достижению такого состояния, при котором ему была бы обеспечена максимальная операционная прибыль (прибыль от продаж) при сложившейся конъюнктуре рынка аэропортовых услуг и государственном регулировании его деятельности (ограничении на получаемые доходы) в качестве хозяйствующего субъекта естественной монополии.

Все исходные данные, определяющие интенсивность и характер взаимодействия указанных потоков, должны соответствовать истинным значениям реального функционирования ГОА и современным представлениям об условиях его работы.


63

Развитие инфраструктуры аэропорта должно соответствовать возрастающим потребностям населения и экономики региона в воздушных перевозках, способствовать вовлеченности РФ в мировые рынки авиаперевозок.

Практическое использование компьютерной имитационной модели обеспечивает решение следующих основных задач предприятия:

• формирование производственной программы функционирования ГОА на плановый период;

• получение количественной оценки предполагаемых изменений операционных доходов Dэ, операционных расходов Rэ, эффективности управления Kэ, обусловленных изменениями параметров функционирования одного или нескольких блоков, определяющих взаимодействие разнородных потоков в процессе функционирования ГОА;

• получение количественных прогнозных оценок объемов необходимых инвестиций в инфраструктуру аэропорта;

• оценку эффективности инвестиций. В результате имитационного моделирования работы ГОА в различных

режимах могут быть получены данные, характеризующие эффективность управления предприятием, в тех или иных условиях и степень эффективности принятия того или иного управленческого решения, связанного с организацией его функционирования. Кроме того, имитационная модель должна обеспечивать учет изменений финансово-экономических показателей предприятия в зависимости от интенсивности потоков ВС и пассажиров, как из-за влияния макроэкономических факторов, конкуренции со стороны других главных операторов аэропортов, так и из-за сезонных колебаний.

Имитационное моделирование работы ГОА может стать методом отражения спроса в соотношении с предложением на аэропортовые услуги в условиях нестабильности экономики и необходимости модернизации инфраструктуры аэропорта.

Имитационное моделирование в управлении может восприниматься как своеобразный «тренажер», позволяющий менеджеру любого уровня прогнозировать деятельность предприятия с учетом влияния различных контролируемых и неконтролируемых факторов внешней и внутренней среды. С помощью простейших инструментариев имитационного моделирования имеется возможность просчитывать вероятность того или иного результата при учете влияния сразу нескольких факторов. Оперативность и простота метода позволяют варьировать огромное количество ситуаций при множестве комбинаций начальных условий.

Литература

1. Decree of the Government of the Russian Federation of July 22, 2009 N 599 "On the procedure for ensuring access to the services of natural monopolies at airports" (as amended) — Access: https://base.garant.ru/12168581/, free, (date of the application 08.02.2020).

2. About protecting competition [Digital information resource]. — Federal Law of July 26, 2006 No. 135-FZ (as amended on December 27, 2018) (as amended and entered into force


64

on January 8, 2019 — Access: https://www.zakonrf.info/doc-15964082/, free, (date of the application 08.02.2020).

3. Rozenberg I.N., Solovev I.V., Tsvetkov V.Ia., Integrated innovations in the management of complex organizational and technical systems. M.: Feoriya, 2010. – 248 p.

4. Solovev I.V., Tikhonov A.N., Ivannikov A.D., Tsvetkov V.Ia. Fundamentals of managing a complex organizational and technical system. Informational aspect. – M.: Max Press, 2010. – 208 p.

5. Madera A.G. Modeling and decision making in management. Guide for future top managers [Text]. — M.: LKI, 2015. — 688 p. — ISBN 978-5-382-01598-9

6. ICAO’s Annual Report of the Council 2018. [Электронный ресурс]. — ICAO — Access: https://www.icao.int/annual-report-2018/Pages/RU/default.aspx, free, (date of the application 08.02.2020).

7. On approval of the Federal Aviation Rules "Requirements for Civil Aviation Aerodrome Operators. Form and Procedure for Issuing a Document Confirming the Compliance of Civil Aviation Aerodrome Operators with the Requirements of the Federal Aviation Rules" [Digital information resource]. — Order of the Ministry of Transport of the Russian Federation dated September 25, 2015 No. 286. — Access: www.Consultant.ru/document/cons_doc_LAW_188073/, free, (date of the application 08.08.2019).

8. On approval of the Federal Aviation Rules "Preparation and execution of flights in the civil aviation of the Russian Federation" [Digital information resource]. — Order of the Ministry of Transport of the Russian Federation of July 31, 2009 No. 128 (ed. from 14.06.2019). — Access: www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_91259/, free, (date of the application 08.08.2019).

9. On state regulation of prices (tariffs, fees) for services of natural monopolies in transport terminals, ports, airports and services for the use of inland waterway infrastructure "(as amended) [Digital information resource]. — Decree of the Government of the Russian Federation of April 23, 2008 No. 293 — Access: https://base.garant.ru/12168581/, free, (date of the application 08.02.2020).

10. On the approval of form No. 67-ga (fin.) "Report on the financial activities of airlines and air transport organizations" [Electronic resource]. - Order of the Federal Aviation Service of Russia dated 05.26.1997 No. 99 — Access: www.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi?req=doc&base=EXP&n-=667945#08867524554767163, free, (date of the application 08.02.202).

11. Graham, Anne. Managing airports: an international perspective. [Теxt]/ A. Graham. 5th Ed — Routledge, 2018. — 744 p. — ISBN 10 113828534X, 13 978-1138285347

12. Tae Oum, Nicole Adler, Chunyan Yu. Privatization, Corporatization, Ownership Forms and Their Effects on the Performance of the World's Major Airports [Text]/ Tae Oum, Nicole Adler, Chunyan Yu. — Journal of Air Transport Management №12 (2006). P. 109–121— ISSN: 0969-6997.

13. Maslakov V.P., Lugovaia E.IU. On the performance problem of the main operators of regional airports in Russia [Text]/ V.P. Maslakov, E.IU. Lugovaia // Development of the transport system of Russia: problems and prospects. — Collection of works of I International Scientific and Practical Conference "Development of the transport system of Russia: problems and prospects”, 31.10.2016, Nizhny Novgorod, SPO "Professional science"— 2016. — P. 31-39. — ISBN 978-5-00-006424-0.


65

Sierikov Anatolii Candidate of Physical and Mathematical Sciences, Professor,

Kharkiv National University of Civil Engineering and Architecture

TRINITARIAN THINKING AS THE BASIS FOR RENEWED UNDERSTANDING OF THE ECONOMY

Сєріков А.В.

кандидат фізико-математичних наук, професор, Харківський національний університет будівництва та архітектури

ТРИНІТАРНЕ МИСЛЕННЯ ЯК ПІДҐРУНТТЯ ДЛЯ ОНОВЛЕНЬ РОЗУМІННЯ

ЕКОНОМІКИ

Abstract. The paper illustrates the potentialities of Trinitarian thinking for the discovery of new aspects in understanding well-known economic ideas.

Keywords: trinitarian thinking, representations in economics, definitions, semantic formula Анотація. В роботі проілюстровано потенційні можливості тринітарного мислення

для розтину нових аспектів у розумінні відомих економических уявлень. Ключові слова: тринітарне мислення, уявлення в економіці, дефініції, семантична

формула Розуміння сутності економіки, як і будь-якої науки, неможливе без

осмислення низки визначень базових понять, які концетрують у собі найважливіші уявлення цієї науки. Достатню кількість публікацій за результатами досліджень предметів/явищ в сфері економіки частково або повністю присвячено виявленню їх змістовної сутності з подальшим написанням для них дефініцій. В підсумку економічна література має велику кількість багатозмістовних дефініцій, що несе з собою загрозу неадекватних комунікацій та відповідних подальших взаємодій між суб’єктами господарсько-економічної діяльності. Усунення таких непорозумінь бачиться «заняттям» актуальним.

Метою даної роботи є пошук нового концептуального підходу для однозначного і вичерпного визначення дефініцій в економіці.

В якості матеріалів, що були покладені в основу виконаних досліджень, використовувалися описи предметів/явищ, для яких формулювалися авторами публікацій дефініції. Їхні оновлені варіанти стали результатом використання різноманітних методів системного мислення.

У Філософському енциклопедичному словнику дається таке тлумачення [1, С. 80]: «визначення (від лат. definitio - логічне визначення, дефініція, розмежування) - логічнf дія, спрямована на виявлення відмінностей об'єкта від інших об'єктів шляхом встановлення його специфічних і типових ознак або такого розкриття поняття певного об'єкта, яке замінює опис його властивостей». Тому для позначення результату зазначеного логічного дії доцільно використовувати слово «дефініція». Практично такі ж думки висловлюються в роботі [2, С. 53-54]. При цьому виділяється принцип повноти дефініції. Відповідно до нього, дефініція є повною, якщо, і тільки якщо, маючи


66

її, ми можемо про будь-який довільно взятий предмет/явище сказати, підпадає він/воно чи ні під поняття, яке визначається. Дефініція повинна виключати двозначність, використання одного і того ж поняття в різних сенсах, усувати можливе змішання предмета і його імені і підкорятися принципу єдності поняття [2, С. 145, С. 314].

Серед відомих підходів для формування дефініцій (див., наприклад, [3]) в економічних дослідженнях досить часто використовуються наступні три: (1) дескриптивний, заснований на простому описі зовнішньої (формальної) сторони предмета/явища; приклад такої дефініції знаходиться на самому початку цієї статті; (2) атрибутивний, націлений на виявлення і опис найбільш характерних ознак або атрибутів предмета/явища; (3) сутнісний, що дозволяє найбільш повно і точно розкрити природу і сенс існування предмета/явища.

Згадані підходи засновані на звичному редукціонізмі, тобто на уявному розчленовуванні досліджуваної проблеми на частини. Це призводить до втрати цілісного бачення проблеми і порушення принципу повноти дефініції. Тому краще вдатися до холістичного (цілісного, системного) аналізу проблем.

Найбільш простою серед сложних систем є тринітарна (або тріадна); вона може використовуватися в якості «цеглини» для побудови інших сложних систем [4] та формування системного тринітарного мислення (аналіза) [5, C. 10]. Пояснення останнього можна побачити на рис. 1, де наведено побудову зв’язку між нездоровим та здоровим способами життя. На рисунку сформовано три моделі, а саме: (1) рис.1,а відображає структурну вкладеність; (2) ієрархічні відносени зображено на рис.1,б; (3) модель на рис. 1,в описує структуру зв’язків елементів тріади (суціцльні лінії) та відносин між ними (переривчасті лінії); в цій моделі з’являється ланка зворотнього зв’язку, завдяки якій в системі реалізується циклічність, а з нею і нелінійність поведінки.

ис. 1. Тринітарні моделі узгодження протилежних способів життя

(авторська розробка на базі ідеї в [5, С. 11])

З позиції теорії графів тринітарна система є мультиграфом, тому в ній можуть міститися більше ніж три типи зв’язків та відношень. Крім того, у тріади, як системи, існує властивість емерджентності, котра, як окремий приклад, складається в появі площі трикутника. Лінія або бінарна конструкція площі не має. Значить, тріада суттєво відрізняється від діади.


67

Викладений підхід може широко застосовуватися при організації переходу з «проблемного» стану S0 до безпроблемного стану Z (рис. 2). Позначення на рис. 2 наповнені наступним змістом: R - ресурси будь-якої природи, що витрачаються на здійснення цілеспрямованого переходу; W - «побічний продукт» або непередбачуваний результат переходу; P і T - ймовірність і час цілеспрямованого досягнення стану Z ; p і t - ймовірність (вкрай мала) і час (непередбачуваний і може бути вкрай тривалим) спонтанного переходу із стану S0 в стан Z ;Q - оператор (драйвер, механізм), завдяки якому здійснюється цілеспрямований перехід; I - інформація (інструкція, управлінське рішення), що визначає роботу драйвера [6, C. 159].

ДіяльністьQ(I)

РесурсиR, T

РезультатZ, W

ПРОБЛЕМАS0

Системна тріада

Рис. 2. Семантична формула системної тріади (авторська розробка)

Використання коротко викладеного тут тринітарного мислення

проілюструємо на відомому моменті управління проектами [7]. Кожен проект характеризується власною вартістю, яка є похідною від вартості ресурсів, що забезпечують виконання цього проекту. Ця вартість часто зветься бюджетом, а під бюджетуванням розуміється визначення вартісних значень ресурсів, що залучаються на певних умовах до реалізації проекту [7, С. 39]. Але це не єдиний погляд на бюджетування.

На бюджетування дивляться як на фінансове планування, результати якого використовуються в якості підґрунтя для управління господарською діяльністю. Для неї притаманним є динамізм (змінність). Таку ж поведінку має мати і бюджетування, яке стає невід’ємною частиною господарювання. Тому бюджетування, як певна проблема, повинно описуватися тринітарною семантичною формою, наданою на рис. 2. За таких умов на бюджетування доцільно дивитися як на діяльність суб’єкту господарювання з ресурсного забезпечення обраної власної справи. При цьому бюджет може сприйматися в якості динамічних ресурсних запасів з власною структурою, що створюються і використовуються суб’єктом господарювання в його бюджетній діяльності, яка є складовою господарської діяльності. Бажано, щоб ресурсні запаси мали якомога більшу ліквідність, наближену до ліквідності готівкових грошей.

Викладене вище свідчить про необхідність застосування тринітарного системного мислення з метою цілісного аналізу результатів досліджень предметів/явищ в сфері економіки, що відкриває нові грані її розуміння.


68


1. Філософський енциклопедичний словник. / Ред. В.І. Шинкарук. К.: Абрис. 2002. 742 с. 2. Кононюк А.Е. Понятология (Общая теория понятий). Книга 3. Теория определений

понятий. К.: Освіта України. 2014. 656 с. 3. Ушакова Л. Н. Общие правила формулирования дефиниций. Молодой ученый. 2008.

№1. С. 190-196. 4. Цветков В.Я. Тринитарные системы. International Journal of Applied and Fundamental

Research. 2016. N 11. С. 556. 5. Кудж С.А. Тринитарный анализ. Перспективы Науки и Образования. 2018. № 2 (32).

С. 10 – 16. 6. Сєріков А.В. До обґрунтування синергетичного державного управління (на прикладі

ринку праці). Теорія та практика державного управління. 2019. № 2(65). С. 159 – 171. 7. Шаврин А.В. Руководство по управлению проектами на основе стандарта ISO 21500.

М.: Лаборатория знаний. 2017. 110 с.


69

PRODUCTIVE FORCES DEVELOPMENT AND REGIONAL ECONOMY

Arif Murrja, PhD in Economics, Associate Professor, Faculty of Economy and Agribusiness,

Agricultural University of Tirana, Albania Sadik Maloku,

PhD in Economics, Associate Professor “Ukshin Hoti” University, Prizëren, Kosovo

MANAGING THE CONFLICT BETWEEN KOSOVO AND SERBIA BASED

ON THE“THEORIES OF THE GAME”- FOURTEEN RULES AS A GUARANTEE OF THE AGREEMENT

Abstarct. In democracy, conflict resolution ends with an agreement. The purpose of the

study is the organic resolution of the conflict, while the objective of the study is the integration of Kosovo and Serbia into the European Union (EU) and North Atlantic Treaty Organisation (NATO). The methodology used is to identify the components of the game, then, the conflict is analyzed in a descriptive, constructive and normative aspect. The concept of “game” is as important in modern mathematics as the concepts “derivative” or “integrals” or “probabilities”. The participants in the conflict are called players. These can be individuals, groups of people, political parties, party coalicions, private companies, monopolies, states etc.

The conflict is managed based on "multi-zero game theory", the "mini-max principle of Von Neumann" and "Nash Equilibrium ". The principle of “play with many zeroes from Von Neumann is focused on the minimization of the expected maximal damage which can be inflicted by the opponent. Meanwhile, the most famous concept in the theory of the game and Nash equilibrium is when the players relinquish following their dominant strategy.

Keywords: Conflict, agreement, integration, rational, antagonism.

1. INTRODUCTION At the core of the problem between Kosovo-Serbia lies the conflict between

Albanians and Serbians. The conflict emanated since the so-called Balcanic wars (first war in 1912 and second war in 1913) when Serbia, Montenegro, Bulgaria and Greece joined forces against the Otoman Empire. The Fall of the Otoman Empire, brought the disintegration of the Albanian native lands. This painful process started with the Berlin process in 1878 and continued with the Ambassadors Conference in 1913 (it has been called the Peace Conference in London). Figure 1 in the first map reflects the Albanian territories in four administrative units within the Otoman Empire, called vilayet (an administrative-military unit during Ottoman rule) whereas the second map identifies 1) the map of Kosovo and 2) and other Albanian territories, which have been annexed from Albania in favour of the ex-Federation of Yugoslavia and Greece.

During the Balcanic Wars, the world was engulfed in the WW1 (1914-1918) and twenty years later in the WW2 (1939-1945). After WW2, the borders of Albania did not change and the territory of Kosovo remained under the administration of the Yugoslavian federation. A decade after the death of Marshall Jisif Broz Tito (leader of Yugoslavia from 1945 to 1980), the Yugoslavian Federation started to disintegrate. In 1991, three of the six republics of the federation declared independence.


70

Figure 1. The disintegration of Albania during the Ambassadors Conference in London, 1913

Source: sq.wikipedia.org/wiki/Copëtimi i Shqipërisë

Croatiaand Slovenia declared independence on the 25th June og 1991, whereas FYROM (Northern Macedonia today ) declared it on the 8th of September 1991. After a bloody war on the 1st of May 1992 Bosnia Hercegovina declared independence and later on the 21th of May 2006, the last state, Montenegro declared its independence without struggle. During the disintegration of the Yugoslavian Federation, Kosovo and Vojvodina remained und the administration of Serbia (see the first map on Figure 2).

Figure 2. The transformation of the ex-Federation of Ygoslavia 1991-2006

Suorce: Zejnullahi, 2014.

-Kosovo as part of the Yugoslavian Federation and later on Serbia Kosovo won the status of independent region during the years 1968-1974.

During the years 1981 the Albanians from Kosovo demanded independence, but their riots were brutally mowed down by Serbia. After the year 1991 Kosovo was under the administration of Serbians. The conflict reached its peak on the 28th of February 1989 when the Serbian military started a campaign of mass genocide and banishment against the Albanians of Kosovo and it lasted until June 1999. On the 24th of March NATO intervenes. On the 12th of June 1999, Milloshevicaccepted the peacekeeping mission of KFOR in Kosovo.

The conferences regarding the ex-republic of Yugoslavia, especially those of Daiton, Hague, London and the public appearance of Kosovo Liberation Army (KLA), the Rambuja conference, the military intervention of NATO and the postwar


71

events, all became the catalyst for the birth of the Nation of Kosovo. On the 10th of June 1999, the Security Council, approved of the resolution 1244, when Kosovo passes under the protectorate of OKB and under the security umbrella of NATO. For the period 1999-2006 Kosovo was administered by SRSG and UNMIK (see the second map in Figure 2).

The conferences regarding the ex-republic of Yugoslavia, especially those of Daiton, Hague, London and the public appearance of KLA, the Rambuja conference, the military intervention of Nato and the postwar events, all became the catalyst for the birth of the Nation of Kosovo. On the 10th of June 1999, the Security Council, approved of the resolution 1244, when Kosovo passes under the protectorate of United Nations Organizations (OKB) and under the security umbrella of NATO. For the period 1999-2006 Kosovo was administered by Special Representative of the UN Secretary-Genera (SRSG) and United Nation Mission in Kosovo (UMNIK) (see the second map in Figure 2).

The Kosovo process of independence started on November 2005. On the 2nd of February 200, the special envoy regarding the statute of Kosovo, MarttiAhtisaari, handed in his proposal for th independence of Kosovo. After some discussions, Kosovo declared independence on 17th of February 2008 (see the maps on Figure 3).

Figure 3. Kosovo, the youngest country in the world Suorce: Zejnullahi, 2014.

Serbia vehemently rejected such a reality and asked for the abolishment of the Independence Declaration of Kosovo. In October 2008, Serbia demanded the counselling opinion from the international Court of Justice. On the 2 of July 2010, the Court promulgated that the Independence Declaration of Kosovo did not by any means encroach upon the international rights.

2. LITERATURE REVIEW Conflicts are present in politics, economics, ideological religion, diplomacy,

technology, biology, medicine, military sciences, national security security, astronomy etc. (Kolanec 2017). Conflict means a strong disagreement between two sides, states etc. that can lead to military confrontation (fjalori.shkenca.org). Game theory is the formal study of conflict and cooperation. Game theoretic concepts apply whenever the actions of several gents are interdependent. These agents may be individuals, groups, firms, or any combination of these. The concepts of game theory provide a language to formulate, structure, analyze, and understand strategic


72

scenarios (Turocy & Stengel, 2001). The study focuses on the conflict between Kosovo and Serbia.

In the international rights, six known types of conflicts are divided into two subgroups. In the first group included is 1) conflicts on territorial rights, including the act of secession; 2) conflicts to control the government; 3) economic conflicts regarding trade, money, natural resources, drug smuggling and others alike; meanwhile the second group comprises conflicts on ideological clashes, which are less tangible, such as: 1) ethnic conflicts; 2) religious conflicts; 3) ideological conflicts (Zejnullahi 2014). Diplomatic means for the resolution of the conflicts between states are: 1) direct negotiations; 2) good services; 3) peace brokering; 4) questionnaire commissions; 5) reconciliation and 6) use of arbitral bodies (Shahinovich 2017). If none succeeds, the extreme option remains war.

In this study, diplomatic means are juxtaposed with regard to the resolution of the conflict by means of mathematical and decision-taking methods. The mathematical model in every conflict resolution is called “game”. In “the theory of the game” the rational attitude of all the players is accepted. This means that the rational players must take decisions and adhere to the logics of “rationale”. If the participants in the conflict do not stick to the principle of rational attitude, the the “theory of the game” cannot happen (Kolaneci 2017).

The concept of “game” is as important in modern mathematics as the concepts “derivative” or “integrals” or “probabilities” (Kolaneci 2017). The object of study in game theory is the game, which is a formal model of an interactive situation (Turocy & Stengel, 2001). We start with abstractly defining what we mean by a game.

A game consists of (i) a set of players: In these notes we limit ourselves to the case of 2 players everything generalizes to N players. (ii) a set of possible strategies for each player: We denote a possible strategy for player i = 1, 2 by si and the set of all possible strategies by Si. (iii) a payoff function that tells us the payoff that each player gets as a function of the strategies chosen by all players: We write payoff functions directly as functions of the strategies, vi (s1, s2). (Einav 2003).

There exist three classes of important plays: antagonistic plays, plays with coalicions and thosewithout. Many conflicts in the human society are a mixture of plays without coalitions and with coalitions (Kolaneci 2019). Game theory deals with strategic interactions among multiple decision makers, called players (and insome context agents), with each player’s preference ordering among multiple alternatives captured in an objective function for that player, which she either tries to maximize (in which case the objective function is a utility function or benefit function) or minimize (in which case we refer tothe objective function as a cost function or a loss function) (Basar 2010).

Conflict management (in the diplomatic sense) or play management (mathematical sense) is based on: 1) play with many zeroes; 2) principle of mini-max from Von Neumann and 3) Nash equilibrium. The principle of “play with many zeroes” from Von Neumann is focused on the minimization of the expected maximal damage which can be inflicted by the opponent. Meanwhile, the most famous concept in the theory of the game and Nash equilibrium is when the players relinquish following their dominant strategy.


73

The concepts of game theory provide a common language to formulate, structure, analyse and eventually understand different strategical scenarios. Generally, game theory investigates conflict situations, the interaction between the agents and their decisions (Basar 2010). The two essential parts of von Neumann’s 1928 paper are the mathematization of “Gesellschaftsspiele” or “games of strategy” and the proof of the theorem “Max Min = Min Max” for a game involving two players who play against each other and for which the players’ gains add up to zero. That is the theorem now known as the minimax theorem for two-person zero-sum games (Kjeldsen 2001).A Nash equilibrium, also called strategic equilibrium, is a list of strategies, one for each player, which has the property that no player can unilaterally change his strategy and get a better payoff (Turocy & Stengel, 2001). The Pareto principle is a special case of the wider phenomenon of Pareto distributions. Pareto stated in his book that there is a simple law that governs the distribution of income in all countries and at all times (Dunford etc, 2014).

3. METHODOLOGY Diplomatic resolutions of conflicts have faced the solutions offered by the

“theories of the game”. Initially, we have identified the components in a conflict such as: 1) the participants (active participants), 2) the strategy of each player, 3) the players’ vested interests and 4) the weakness function of each player. Then, we have analysed the conflict in descriptive, constructive and normative terms and in the end we have defined the strategies of the players. The assessment of the strategies has been conducted based on the Likert scale from 1 to 5 (Joshi etc. 2015).

Strategies Assessment according to Likert

“Kosovo and Serbia do not absolutely want integration in EU and NATO

1

“Kosovo and Serbia do not want integration in EU and NATO

2

“Kosovo and Serbia are indifferent to the integration of EU and NATO

3

“Kosovo and Serbia want the integration to the EU and NATO.

4

“Kosovo and Serbia absolutely want the integration in the EU and NATO

5

Figure 4. Strategy assessment according to the Likert scala Suorce: Representing the author.

Hypothesis Ho:If Kosovo and Serbia absolutely want the integration to the EU and NATO,

they will resolve their disputes through agreements. Ha:If Kosovo and Serbia do not want integration in the EU and NATO, they

will not be able to reach an agreement and the conflict shall remain unresolved (or open).

4.1. Discussions and analysis of the conflict Components of the game (conflict)are: 1. The active players are Kosovo and Serbia. These players are at the same

time players of vested interests.


74

2. The strategies of the players are five (refer to figure 4), but a precondition for the “theory of the game” remains the “rational attitude” that conditions Kosovo and Seriba in choosing one of the strategies: 1) Absolute integration in EU and NATO or 2) no integration in EU and NATO.

3. The intermediary players are USA, EU, Russia, China and England. 4. The weakness function is “good neighbors in peace” between Kosovo

and Serbia and the accruement of EU funds for their economic development. 5. The play is antagonistic comprising of coalicions in which the active

players remain unchanged whereas the intermediary players have changed. When the conflict first erupted in 1913, the intermediary players of vested interests were Germany, France, Engalnd, USA, Russia, Italy, Austro-Hungaria and the Otoman Empire.

4.1.2. Analysis of the conflict

4.1.2.1. Descriptive analysis In the topic of the introduction of this study, a descriptive timeline followed the

conflict between Kosovo and Serbia. A brief history of Kosovo from 1913 until its declaration of independence on the 17th of February, 2008 is being portrayed as following:

Kos

ovo

is a

"vi

laye

t" o

f A

lban

ian

terr

itor

ies

unde

r th

e O

ttom

an E

mpi

re.

Kos

ovo

was

unj

ustl

y gi

ven

to

the

Yug

osla

v F

eder

atio

n by

th

e A

mba

ssad

ors

Con

fere

nce

in L

ondo

n, 1

913.

Kos

ovo

gain

s th

e st

atus

of

the

Aut

onom

ous

Pro

vinc

e w

ithi

n th

e Y

ugos

lav

Fed

erat

ion.

Kos

ovo

is a

t war

. Fre

ed b

y N

AT

O in

terv

enti

on,

anda

ssis

ted

by th

e K

osov

o L

iber

atio

n A

rmy.

Kos

ovo

is a

pro

tect

orat

e un

der

UN

and

NA

TO

. It i

s ad

min

iste

red

by th

e S

RS

G,

UM

NIK

Kos

ovës

.

Kos

ovo

is in

the

proc

ess

of

decl

arin

g in

depe

nden

ce.

Kos

ovo

proc

laim

ed th

e de

clar

atio

n of

Ind

epen

denc

e.

Pra

191

3

1913

-197

4

1974

28/0

2/19

8-11

/06/

1999

12/0

6/19

99-

2005

2006

-16

/02/

2008

17/0

2/20

08 Sta

tuso

f K

osov

o

The period since the annexation of Kosovo until its independence

Figure 5. Descriptive analysis of the conflict Burimi: Representing the authors Kosovo has been independent now since a decade ago (2008-2019) and has

been recognized by 111 states or 55.95% of states in the world, but Serbia hasn’t recognized it yet. In diplomatic terms, the the refusal from Serbia to recongise Kosovo is a political, territorial, economic, natural resource, ethnic and religious. Thus, we have a multi-dimensional conflict at hand, which according to the theory of the mentoned game, is an antagonistic one consisting of more coalitions. Serbia conditions its recognition of Kosovo’s independence by demanding territorial, economic benefits as well as natural resources.


75

4.1.2.2.Constructive analysis Political talks between Kosovo and Serbia started in late 2012. Obviously,

there have been difficulties, but it should be emphasized that there was no lack of leaders' desire for dialogue. The decision of the Government of Kosovo to tax the goods imported from Serbia at 100% seems to have faded the desire for dialogue. EU and US interest players have opposed the Kosovo government's decision, recommending the abolition of the tax and have called for resumption of dialogue and reaching agreement as a necessary condition for their integration into the European family. Despite the temporary interruption of the peace talks, the mutual desire to negotiate and the possibility of a constructive settlement by agreement have been present.

4.1.2.3. Normative analysis The normative aspect of conflict is to set rules to reach agreement to satisfy the

parties. Determining the rules is based on the "strict rationalistic criterion" discovered in 2010 by the prominent American scientist Robert Wilson. The rules that satisfy the agreement are:

Nr. Rules

1 The desire and constructiveness among the players. 2 The players (leaders) must possess quality information. 3 The formation of professional teams from each party to negotiate. 4 Taking into consideration previous precedents (other international agreements).

5 The strategies used by each player (leader) are to better act as counter measure against the strategies used by other conflicting participants.

6 The player (leader) places the interests of the homeland and its people above his personal interests.

7 The player's useful function (political leader) satisfies the transitional element: if the political leader prefers alternative A compared to B and option B as opposed to C then he should prefer alternative A as opposed to C.

8 The usefulness of the political leader is not dictated by any other person. 9 The Application the Mini-Max Principle according to Von Neumann. 10 The implementation Nash-Ekuilibrium. 11 The application Pareto Principle. 12 In any democratic state, political leaders are not dictators in the sense of K. J. Arroe. 13 The implementation of the "organic theory" of conflict resolution (Rosen 2008). 14 Territories discussed between the parties are treated as "free cities" with special status.

5. CONCLUSIONS 5.1 Management of the conflict according to the "multi-zero game" In the theory of decision-making, the diplomatic solution of the fragmentation

of Albanian territories and the annexation of Kosovo to the Yugoslav federation is antagonistic game with many zeroes. From the annexation in 1913 to 11 June 1999, the winning party was the Yugoslav federation (mostly Serbs) and the losing side was Kosovo (Albanians).

5.2 Management of Conflict according to the "Mini-Max Principle of Von Neumann"

In the theory of decision-making, the diplomatic solution of Kosovo'sprotecrorate under UN and NATO,is an antagonistic game based on the


76

Mini-Max Principle of Von Neumann. The protectorate was the optimum solution, in which each of the parties (Kosovo and Serbia) minimized the maximum damage inflicted by the opponent. The maximization the damage was the continuation of the war. The Security Council Resolution 1244, left Kosovo and Serbia with two alternatives: (1) Acceptance of the Protectorate and (2) Non-acceptance of the Protectorate.

Serbia Strategies Accepting the

protectorate Refusal of the protectorate

Acceptance of the protectorate

End of the war Continuation of the

war

Kos

ovo

Refusal of the protectorate

Continuation of the war

Continuation of the war

Figure 6. Matrix according to the Mini-Max Principle of Von Neumann Burimi: Representing the authors. From the analysis of the conclusions in the above matrix we find that the

optimal solution between the parties was the end of the war. If, at least one of the players decided not to accept, the fight would have continued.

5.3 Management of conflict according to "Nash-Equilibrium" In the theory of the decision-making, the ultimate solution to the "deal" conflict

is the non-antagonistic game that needs to be resolved according to Nash's Equilibrium. The agreement is a necessary condition for Kosovo and Serbia in order for them to be admitted to the EU and NATO. In this situation, Kosovo and Serbia face two strategies; (1) Absolutely want integration into the EU and NATO; and (2) Do not want EU and NATO integration. According to the Likert scale, the first strategy is rated 5, while the second strategy is 2.

Serbia

Strategies "Absolutely wants

integration into EU and NATO"

“Does not want integration in the EU and

NATO” "Absolutely wants integration

into EU and NATO" (5:5) (5:2)

Kos

ovo

“Does not want integration in the EU and NATO”

(2:5) (2:2)

Figure 7. Matrix according to Nash-Ekuilibrium Suorce: Representing the authors. From the analysis of the conclusions in the above matrix, we conclude that the

greatest benefit of the two nations is the achievement of the agreement as it paves the path for their integration into the EU and NATO. If one of the players decides not to accept, the chance of integration for both parties remain zero. Naturally, the strategy "Do not want to integrate" on both sides is even more aggravating.

The quantitative evaluation according to the Likert scale, translates into the following qualitative assessment:


77

Assessment Objective: Aim:

(5:5) An agreement is achieved Kosovo and Serbia absolutely want to join the EU and NATO.

(5:2) An agreement is not achieved

It is not possible to integrate into the EU and NATO and why Kosovo accepts.

(2:5) An agreement is not achieved

It is not possible to integrate into the EU and NATO and why Serbia accepts it

(2:2) Agreement is not achieved

Not only is integration not possible, but conflict remains open.

- Validation of the hypothesis Based on the above, the basic hypothesis is proved, "If Kosovo and Serbia

want absolutely to integrate into the EU and NATO, they will reach the agreement", while the alternative hypothesis remains unfounded, "If Kosovo and Serbia do not want to integrate into the EU and NATO, they will not reach agreement ".

6. RECOMMENDATION We recommend that the parties reach the agreement under the 14 proposed

rules. Rigorous adherence to these rules will enable an agreement that will satisfy all parties (action players and players of vested interests). The objective of the paper is the "agreement" between Kosovo and Serbia and their integration into the EU and NATO.

References

1. Ankur Joshi1, Saket Kale , Satish Chandel and D. K. Pal (2015) ”Likert Scale: Explored and Explained”, p. 500.

2. Dane Bertram “Likert Scales” http://poincare.matf.bg.ac.rs/~kristina/topic-dane-likert.pdf 3. Einav Liran (2003), “Economics 51: Game Theory”, p.1. 4. Harvey S. Rosen (2008) “Public Finance” p. 5, 5. Kolaneci Fejzi (2017) https://balkanëeb.com/a-i-kenaq-marreveshja-rama-basha-rregullat-e-

sjelljes-racionale/ 6. Kolaneci Fejzi (2019) https://gazetamapo.al/zgjidhja-e-ndershme-e-konfliktit-studente-

qeveri-duke-zbatuar-matematiken/ 7. Rosie Dunford, Quanrong Su, Ekraj Tamang and Abigail Wintour (2014) “The Pareto

Principle”, The Plymouth Student Scientist, 2014, 7, (1), p. 141. 8. Shahinovih Arinda (2017) “Zgjidhja e mosmarrëveshjeve ndërkombëtare me mjete

paqësore” Cetrum nr. 7, p. 31-35. 9. Tamer Basar (2010) “Lecture Notes on Non-Cooperative Game Theory”, p. 3. 10. Tinne Hoff Kjeldsen (2001) “John von Neumann’s Conception of the Minimax Theorem: A

Journey Through Different Mathematical Contexts”, p. 43. 11. Theodore L. Turocy and Bernhard von Stengel (2001) “Game theory” p. 4, 12. Zenjnullai Veton (2014) ‘’Zgjidhja paqёsore e konflikteve’’, p. 6-23 and p. 46-51. 13. Sherifi Isak (2014), “Zhvillimet politiko-diplomatike në ish-Jugosllavi me theks të veçantë

Kosova dhe Maqedonia 1981-2008” p. 16-20 and 42-50. 14. https://plato.stanford.edu/entries/game-theory/#Bib 15. https://sq.wikipedia.org/wiki/Luft%C3%ABrat_Ballkanike 16. https://sq.wikipedia.org/wiki/Trevat_shqiptare_n%C3%AB_vilajete 17. https://sq.wikipedia.org/wiki/Lufta_e_Par%C3%AB_Bot%C3%ABrore 18. https://sq.wikipedia.org/wiki/Kongresi_i_Berlinit 19. https://sq.wikipedia.org/wiki/Jugosllavia 20. https://sq.wikipedia.org/wiki/Josip_Broz_Tito 21. https://sq.wikipedia.org/ëiki/Rezoluta_1244_e_K%C3%ABshillit_t%C3%AB_Sigurimit 22. https://sq.wikipedia.org/ëiki/Lufta_e_Kosov%C3%ABs


78

23. https://sq.wikipedia.org/ëiki/Shpallja_e_Pavar%C3%ABsis%C3%AB_s%C3%AB_Kosov%C3%ABs

24. https://en.wikipedia.org/ëiki/Socialist_Autonomous_Province_of_Kosovo 25. https://www.living-democracy.al/textbooks/volume-3/part-1/unit-4/lesson-1/ 26. https://en.wikipedia.org/wiki/Minimax_theorem 27. https://sq.wikipedia.org/ëiki/Njohja_nd%C3%ABrkomb%C3%ABtare_e_Kosov%C3%ABs 28. http://kdi-kosova.org/ëp-content/uploads/2018/03/18-Sfidat-FINAL-ALB-06.pdf


79

Yuriy Bakun Candidate of Agricultural Science, Doctoral Student,

National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine

INNOVATIVE COMPONENTS OF ADVISORY SERVICES AS AN INFRASTRUCTURAL ELEMENT OF THE DEVELOPMENT OF

AGRICULTURAL PRODUCTION AND RURAL AREAS

Abstract. The article is describes the main functions of advisory services system: informational, consulting, educational and innovative. Features of the realization by the advisory system of its innovative function as an infrastructural element of the development of agricultural production and rural areas has been revealed. The competitive advantages and barriers in creating and implementing of innovation in the economy has been highlighted. The directions of increasing of social effectiveness of innovation function implementation by the advisory services system has been determined.

Keywords: advisory services, service infrastructure, development, transfer innovation, competitiveness of agricultural production, rural areas, standards of living of population.

The strategy for the successful development of national economic systems of

the leading countries in recent years is closely linked with leadership in research, the emergence of new knowledge, the development of high-tech production and the creation of mass innovative products. The development of innovative potential is not only a way of dynamic development and success, but also a means of ensuring the security and sovereignty of the Ukraine, its competitiveness in the modern world. In this regard, it is important not only to create innovation in the state. It is significant to disseminate information on innovations and train them in the effective use among producers and the population. This role is called upon to fulfill the agricultural advisory service. Its main goal is to contribute for improving the well-being of the rural population, the development of rural areas by increasing knowledge, improving practical skills of the rural population and agricultural producers.

The development of agricultural advisory services in Ukraine is an important element for the further development of the agrarian sphere of the state. The need to disseminate of agricultural knowledge among agricultural producers, their training and information support is also recognized in most countries of the world. The success of the agricultural sector largely depends on its dynamism in the development of the latest technologies and the use of market conditions. It is also important to carry out organizational changes for its ongoing development.

This role is intended to be fulfilled by the agricultural advisory system. The main purpose of the system is to promote: improving the practical skills of commodity producers, improving the well-being of the rural population and rural development.

The purpose of the article is to reveal the features of the realization by the advisory services system of its innovative function as an infrastructural element of the development of agricultural production and rural areas and to determine the directions of increasing of social effectiveness of this function implementation.


80

This question is the subject of many scientists' attention. Among such scientists we can point out such as Birner R. and others [1], Klerkx L. and others [2], Korinets R. Ya. and others [3], Heikkila A. [4], Hobcraft P. [5], Phillips J. [6], Satell, G. [7].

One of the laws of industrial development in the countries of the world is the priority of the transition to high-tech production in the processing industries. A generalization of world economic trends gave reason to identify two characteristic groups of countries, with their respective reasons, for such the transition. One of these groups of countries is the country with cheap labor, mainly located in the subtropical and tropical climates. It is difficult for Ukraine to compete with such countries, since the cost of living of the population in them is an order of magnitude lower than in our state. The second such group includes economically advanced states, which are characterized by stability and a favorable investment climate. The business environment in such countries is characterized by the ability to minimize investment risks in the transition to high-tech industries. Thus, Ukraine does not have advantages for competition in the markets of products of processing industries in comparison with other countries of the world.

Agro-industrial sectors can act as an engine of economic growth compared to other sectors. One of the characteristic reasons for this situation is the stable demand for products. This makes possible internal compensation of expenses for technical and technological modernization, the introduction of the latest technologies, and an increase in the level of processing of products. At the same time, we cannot talk about the exclusivity of agro-industrial sectors. In Ukraine, about 10% of gross domestic product is created in such industries. With an increase in the potential of these sectors, we can talk about most of its production’s share in the gross domestic product, but in no case about its exceptional influence.

The subjects of the advisory services system fulfill four main functions: informative, consultative, educational and innovative (Fig.1).

Fig.1. Functions of advisory services

Advisory services system is the connected link between business entities and science institutions and educational organizations, subjects of trade and service infrastructure. The role of advisory services system in society is conditioned the necessity of use of information. The attention of the direction is connected with creation of own data bases and use of external data bases by different science, educational and business topics. It connected with maintenance of intellectual property rights during use and transfer of information. The second consultative function is connected with need of explanation of order of information use, performance of economic actions and so on.

The implementation of the second function requires the involvement in the advisory services system of diversified specialists in technological issues of agricultural production, in organization and management of business processes,

Functions of advisory services

Innovative

Educational

Consultative

Informative


81

peculiarities of management of personal, investment activity, business-planning, accounting, in mastering of market methods of business-activity.

More deep of knowledge transfer already connected not only consulting, but with regular education. Business activity is characterized by dynamism. In connection with this periodical renewal of knowledge for different specialists during their work is necessity. This function is accomplished by subjects of advisory services system in educational organizations and scientific institutions of state.

In market conditions effective work in competition requires to increase of competitiveness of output or search more effective organization for its production. Realization of this function is related with creation and introduction of innovations. The subjects of innovations in economy are science institutions, higher education institutions, innovation departments of business entities, separate originators. The tasks of advisory services, in this respect, conclude in establishment of connection with subjects of innovation, maintenance of intellectual property rights on innovation and mastering of effective order of innovation transfer.

A comparative analysis of the innovation system of Ukraine relative to the world level on the basis of international indices indicates that Ukraine has a high educational and scientific potential, capable of producing a variety of innovations in the form of ideas, scientific developments, patents.

Among the competitive advantages of Ukraine are the following: − in accordance with the Global Competitiveness Index − high market

capacity, quality of higher, secondary and professional education; − in accordance with the Global Innovation Index, the basis of Ukrainian

innovation competitiveness is human capital, that is, the knowledge and skills that people possess. This allows them to create value in the global economic system. Its effective implementation is the main competitive advantage.

Among the main barriers to the development of innovations in Ukraine are: − imperfection of institutions, including the political, regulatory and business

environment; − poorly developed infrastructure, including innovation and transfer of

innovations, since gross capital formation as a percentage of gross domestic product, environmental sustainability, accessibility and high-quality work of e-government is characterized by low level. This is due to the following reasons: low level of use of information and communication technologies, insufficient level of organizational changes and the application of new skills in public administration in the provision of public services and democratic processes.

Generally the optimization of work of advisory services system in Ukraine is important for solving of social problem. Wherein the directions of increasing of social role of advisory system are: legislative stimulation for all subjects, that realized of innovation activity, and particularly by subjects of advisory system; expansion of versatile contacts of domestic scientists and inventors with specialists of foreign countries; promotion of development of innovation infrastructure; involvement of the best specialists in advisers and expert-advisers; development of methodic and consulting ensuring of innovation transfer for agro-industrial production; increasing of innovation culture level via accomplishment of cultural and educational measures and so on.


82

Based on the above, it is important for Ukraine to focus on strengthening of innovative potential and using it as an engine of economic growth for all sectors of the economy, in particular in the sectors of agricultural production.

References

1. Birner, R., Davis, K. E., Pender, J., Nkonya, E., Anandajayasekeram, P., Ekboir, J., Mbabu, A., Spielman, D. J., Horna, D., Benin, S., & Cohen, M. (2009). From best practice to best fit: A framework for designing and analyzing pluralistic agricultural advisory services worldwide. Journal of Agricultural Education and Extension, 15, 341–355.

2. Klerkx, L., Hall, A., & Leeuwis, C. (2009). Strengthening agricultural innovation capacity: Are innovation brokers the answer? International Journal of Agricultural Resources. Governance and Ecology, 8(5–6), 409–438.

3. Korinets, R. Ya., Andriienko, S. M., Kropyvko, M. F. ta in. (2014). Yak stvoryty silskohospodarsku doradchu sluzhbu ta pidtrymaty yii diialnist . Posibnyk dlia orhaniv mistsevoho samovriaduvannia ta mistsevoi vykonavchoi vlady [How to set up an agricultural advisory service and support it. A guide for local governments and local executive bodies] / za red. R. Ya. Korintsia, M. P. Hrytsenka. Lviv; NVF «Ukrainski tekhnolohii», 48.

4. Корінець Р. Я., Андрієнко С. М., Кропивко М. Ф. та ін. (2014). Як створити сільськогосподарську дорадчу службу та підтримати її діяльність. Посібник для органів місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади / за ред. Р. Я. Корінця, М. П. Гриценка. Львів; НВФ «Українські технології», 48.

5. Heikkila, A. (2018). 5 Innovative Agricultural Practices That Are Changing the World. URL : https://innovationexcellence.com/blog/2018/08/06/5-innovative-agricultural-practices-that-are-changing-the-world/.

6. Hobcraft, P. (2018). The Essential Connection Between Strategy and Innovation. URL : https://innovationexcellence.com/blog/2018/02/06/the-essential-connection-between-strategy-and-innovation/.

7. Phillips, J. (2017). 3 Innovation Types: Evolution, Preventative, Creative. URL : https://innovationexcellence.com/blog/2017/10/09/3-innovation-types-evolution-preventative-creative/.

8. Satell, G. (2016). Collaboration Is The New Competitive Advantage. URL : https://innovationexcellence.com/blog/2016/04/28/collaboration-is-the-new-competitive-advantage/.


83

MONEY, FINANCE AND CREDIT

Barbora Drugdová Department of Insurance, Faculty of National Economics,

University of Economics in Bratislava, Slovakia

THE INSURANCE MARKET, NON-LIFE INSURANCE AND

INTERNATIONAL RISKS IN THE SLOVAK REPUBLIC

Abstract. The article is devoted to insurance market and to insurance of international risks as a part of non-life risks in the Slovak Republic. Since 1 May 2004, the Slovak insurance market has been part of the uniform European Union insurance market, which includes over 5,000 insurance companies. After Slovakia’s admission to the European Union, several legislative changes have been adopted in the area of commercial insurance industry, which also influenced non-life insurance and the insurance of international risks as part of non-life risks. The most recent act in the area of commercial insurance mentioned in the paper is the Act of the National Council SR No. 39/2015 Coll. on Insurance, in which there are legislative changes in life and also non-life insurance. The insurance companies associated in the Slovak Insurance Companies' Association deal with insuring international risks on the Slovak insurance market. By 31 December 2018, there were 21 commercial insurance companies on the Slovak insurance market, of which 21 were associated in the Slovak Insurance Companies' Association. Commercial insurers offer a wide variety of insurance products. Amongst them are also products aimed at insuring international risks, as a part of non-life risks.

Keywords: international risk, commercial insurance market, non-life insurance, insurance companies, technical insurance premium

Introduction The economic and social development of the European Union and in the word

is at present influenced by globalisation and integration. This also holds for also the insurance industry, non-life insurance, as well as the commercial insurance market in the area of non-life insurance. Insurance and the insurance industry extend directly or indirectly to all areas of human activities, and so they affect each firm, enterprise, citizen, entire society; all the changes in society are reflected in some way also in insurance activity. Development of science, technology and culture brings to the market new modern products, new activities, and thus also new risks. Enterprises and businesspeople, citizens, state, as well as insurance companies have to take into consideration and calculate with these risks. Consequently, commercial insurance companies have to constantly prepare new insurance products related to life and non-life risks for the commercial insurance market and simultaneously monitor the development in the entire economy (e.g. GDP development, unemployment growth, inflation, growth of prices, movement of money/pecuniary incomes, demographic data, and other macro-economic and micro-economic indicators).

Description of Non-life Risks Non-life risks can be divided into four groups: The first group includes risks

that present danger to health and lives of persons – e.g. accident (casualty), illness, disability, and the like. The second group includes risks that cause financial losses – credit risks, legal risks, risks of financial losses, liability risks and the like. The third group contains risks producing direct material losses – elemental risks, theft,


84

vandalism, and the like. The fourth group includes international risks. Non-life insurance is short-term, i.e. the insurance contract is closed for an indefinite duration with a yearly insurance period, or one that is shorter than a year in contrast to life insurance contracts which are long-term and are closed for a definite duration. The insurance contract constitutes a bilateral legal document, which is a basis of contractual relation between the insurer and the insurant. In it, the insurer pledges to provide within a negotiated extent the insurance premium, if an accidental insurance event arises, which is stipulated in the insurance contract, and the insurant takes a pledge to pay the insurance premium.

Essence and description of international risks as part of non-life risks Economic relations arising between two or more states bring a lot of new risks

but also the opportunities of forecasting, reducing, and eliminating them. Many of these risks pass from one state into another, e.g. price fluctuations, inflation development, and the like. On the other hand, some risks enable to refrain from and eliminate numerous difficulties of a different kind, e.g. import of shortage raw materials and materials, thus supporting the development of production while enabling the expansion of exports and the like.

In professional foreign and domestic sources available, we encounter with the classification of international risks as part of non-life risks in the area of non-life insurance, which are connected with international commercial relations. We understand the concept of international risks as the risks arising outside the territory of a given state.

The problems of international risks are extensive and comprehensive in terms of diversification of the cases in terms of export, re-export or import; from numerous aspects, including commercial, legal, technical, banking and financial ones, as well as from broader political and economic connections.

The most frequent classification is that into three groups of international risks, the focus will be on them in the present paper, namely: commercial risks, political and economic risks, and other types of risks.

Classification of International Risks as Part of Non-life Risks International risks are classified in non-life risks. International risks are divided

into commercial or trade (financial) risks, political and economic risks and special types of risks.

Description and classification of commercial risks Commercial risks create a system of larger and smaller risks, relating to mainly

trade-and-finance transfers. The intensity of commercial risks is stronger in external relations than in

internal economy of countries, mainly due to the following reasons: - Difference in mentalities accompanied with a limited communicative

competence, but also with difficulties in searching for new markets. - Language barriers involve the danger of misunderstanding or wrong

interpretations in closing contracts, which may result in negative consequences. - Differences in legal systems may lead to the situation when the contract is

interpreted according to the law and commercial usage of the exporter as well as the


85

importer. Awards of the courts concerned are hard to enforce abroad and may be more expensive than the subject-matter of the dispute.

- A larger distance between contractual parties, which results in less mutual knowledge, worse orientation in a foreign market, and also in a higher transportation risk.

- Commercial risks in contractual relations ensue from the danger that the foreign partner fails to adhere to the contract closed either because it is not willing to do so, or because the party concerned is unable to stand by the contract. The inability of the partner to fulfil commitments resulting from the contract is, as a rule, caused by the change in the economic position or in an unrealistic estimate of their economic possibilities.

The intensity of the impact of commercial risks on individual operations abroad is, in general, given by two factors:

- The first factor is the partner’s reliability – it is possible to assess the legal position of the partner from this aspect, the partner’s proprietary condition, commercial efficiency, technical and economic conditions of fulfilling the commitment, and the like.

- The second factor is a degree of legal protection of a given contractual relation – it is as a rule the case of legal perfection of the contract, its terms and conditions, the law according to which the legal relation is assessed, character of sanctions for non-fulfilment of the contract.

Commercial risks are kinds of risks, which can affect the results achieved mainly in the negative direction. They are one of the few kinds of risks in which the protection can be applied via their minimisation. These risks are influenced by the quality of work of entities in the sphere of foreign economic relations, their ability to appraise risks and choose suitable ways of their restriction. Commercial risks can be divided into: market risk, risk of the failure to take over the goods, risk of non-payment (default risk), commodity risk, and transportation risk. Commercial insurance companies offer a broad scale of insurance products to individual entities of the national economy for the coverage of commercial risks.

Description and classification of political and economic risks Political risks ensue from an overall political, economic and financial situation

of the country to into which exports directed. The concept of political risk is in general connected with an immediate threat

to profit; in extreme cases it also involves the danger of the economic existence of foreign companies, or even also international enterprises. The reasons for the rise of political risks result from changes in the political environment of an enterprise. They are materialized by means of measures adopted by the state, and these mean for the exporter the risk of non-ratification or cancellation of the contract, embargo of export, non-performance of foreign exchange transfer, confiscation of materials and products, and the like.

From the broadest perspective, this risk results from hostile activities, e.g. war, revolution, strikes, commotions, civil wars, etc. Political and economic risks in international trade can no longer be considered to be external risks. These risks cannot be generally underrated. It is necessary to the calculation of the deal. An immense indebtedness of the developing world, extensive financial insolvency,


86

international debt crisis, dangerous and explosive situation in many world regions, all these factors just strengthen and emphasize the necessity to decrease political and economic risks.

Political and economic risks are classified into the following kinds: Exchange risk – the money that the importer has already paid at their bank

cannot be (temporarily) exchanged for any other foreign currency as a result of government measures of an importing country as well as due to shortage of foreign exchange.

Moratorium – settlement and transfer of the amount due to the exporter will not be permitted by the state at the time of debt maturity, but will allow only partial payment of the debt, or the deferral of payment will be directed.

Transfer risk – the money paid by the importer at the bank cannot be (partially or completely) transferred abroad, because the importing country refuses to permit this kind of transfer for economic and political reasons.

The risk of transfer involves the danger of a complete or partial restriction of the transfer of profit, material goods, know-how, licence fees, payment for services s well as of capital.

The risk of transfer is currently becoming one of the greatest risks for international financial institutes and banks. Transfer risks usually include: a country’s financial insolvency and risk of obstacles to trade.

Special kinds of risks as part of international risks Special kinds of risks constitute a separate group of international risks. This

group includes the following risks: exchange rate risk, risks of interest rate fluctuation, inflation risk, legal risk, foreign investment risks, natural and technical disasters/catastrophes, risks of terrorist attacks, and specific risks. We can include the following risks in the group of specific risks: specific risks of certainty, safety, covering events that present danger to our health, freedom, and life of employees of international companies and institutions, as well as of family members, and apprehensions to the future. Everyday reality persuades us about a rising “capability” of man or a group of people who have to nationalistic, ideological, religious, sectarian, or even terrorist inclinations, who pose a threat to not only property but also health and lives of innocent people. A rising number of terrorist attacks on the threshold of the millennium cannot leave calm all peace-loving people on this planet. We can mention also more severe attacks, e.g. attack in the United States in 2001, or in Spain in the year 2004, and other terrorist attacks mainly in the US, Great Britain, France, Germany as well as in third countries.

Insurance of International Risks as Part of Non-life Risks on the Slovak Commercial Market

On the Slovak commercial insurance market, the insurance of international risks as part of non-life insurance belongs to the province of commercial insurance companies, which are associated in the Slovak Association of Insurers.

Numerous commercial insurance companies operate on the commercial insurance market in advanced economies. Each of them participates in this market with a different offer of insurance products and attempts to cover the largest possible space (insurance field). As at 31 December 2018 as mentioned before, as many as


87

twenty-one commercial insurance companies operated on the Slovak insurance market; all of them were associated in the Slovak Association of Insurers.

Table 1 depicts the technical premium in life and non-life insurance as at 31 December 2018 in thousand euros and the participation of individual commercial insurance companies in the total technical insurance premium on the Slovak insurance market.

Table 1 Technical insurance premium in life insurance and non-life insurance

as at 31 December 2018 in EUR thousands

No Commercial insurance company

Technical insurance

premium in life insurance

Technical insurance

premium in non-life

insurance 1 AEGON Life Insurance company, a.s. 50,976 0 2 Allianz – Slovenská poisťovňa/Slovak Insurance

company , a. s. 232,654 396,257

3 ČSOB Poisťovňa/Insurance company, a. s. 52,754 43,360 4 ERGO Life Insurance company, a.s. 2,824 1,155 5 Generali Slovensko insurance company, a. s. 102,288 143,984 6 NN Life Insurance company, a. s. 75,384 0 7 KOMUNÁLNA insurance company, a.s.VIG 100,063 85,816 8 KOOPERATIVA insurance company, a. s., VIG 346,987 272,736 9 Insurance company Cardif Slovakia, a.s. 5,930 23,772 10 Poštová poisťovňa/Post Office Insurance company,

a.s. 13,995 1,851

11 Insurance company of the Slovak Savings Bank, a. s. VIG

0 0

12 UNION Insurance company, a. s. 9,424 48,036 13 UNIQA Insurance company, a. s. 31,795 97,860 14 Wüstenrot Insurance company, a. s.. 29,424 26,849 15 AXA, Life-insurance company, a. s. branch of

insurance from another Member State 52,824 17,201

16 AXA, insurance company, a. s. branch/agency from another Member State 0 0

17 BASLER, Sachversicherungs, insurance company, a. s. from another Member State

0 4 264

18 Collonade Insurance, S.A., insurance company, a. s. from another Member State

0 26,444

19 D.A.S. 0 0 20 Groupama insurance company, a.s., branch/agency 372 9,985 21 MetLife, Europe 120,347 6,059 22 Slovak Office of Insurers 0 13 Total 1,269,677 1,245,551

Source: Internal materials, SAP, Bratislava 2020

The total technical premium in 2018 was 2,536,100 thous. euros. As can be seen from Table 2, technical insurance in life and non-life insurance as at 31 December 2018 (ths. Euro) of the insurance company Allianz – Slovenská poisťovňa,


88

a. s., indicates it was the leader in the Slovak insurance market in the life insurance business with 239,329 thousand euros and in non-life insurance with 364,039 thousand euros.The second position was occupied by KOOPERATÍVA, insurance company, a. s. in the area of life insurance amounting to 346 987 thous. euros and also in non-life insurance amounting to 272 736 thous. euros; the third place in life insurance business was taken by the insurance company Generali Slovensko, insurance company, a. s.with 102,288 thous. euros and in non-life insurance with 143,984 thous. euros.

The most important insurance products in the area of international risks offered by commercial insurance companies on the commercial insurance market are: transportation insurance (insurance of international transportation of consignments), insurance of investment unit (building and assembly insurance), insurance of exhibitions and fairs, product liability insurance, insurance of international road carrier, motor hull insurance for travel abroad, aircraft operation insurance and special risks insurance. Special risks include mainly: insurance of equipment of nuclear industry and of allied perils, export credit insurance, insurance of caution money, insurance of early delivery of goods to a foreign buyer, and insurance of shipping charges.

Another group, which we classify in the area of international risks relate to insurance of persons, namely: insurance of tourist risks, tourism insurance, insurance of medical expenses incurred abroad and the like.

In connection with the insurance of international risks, as part of non-life risks, it has to be mentioned that commercial insurance companies on the Slovak insurance market do not offer some insurance, which are in used in European Union countries, in particular in Great Britain, Germany and France, and in the entire advanced world, mainly in Japan and in the United States of America. They are in particular insurance products from the area of commercial risks (e.g. banking and financial risks) and also insurance products that belong to the special kinds of risks (e.g. natural catastrophes risks and technical disasters, as well as risks of terrorist attacks and the like.)

Conclusion In conclusion, we can say that the Slovak insurance market is a dynamically

developing commercial market, which forms part of the financial market. The total technical premium in the year 2018 was 2,536,100 thousand euros.The international risk insurance as part of nonlife risks is very important. This results from economic and political aspects. The problems of international risks as part of nonlife risks is very extensive and comprehensive, and in terms of diversification of cases according to whether it is the case of export, re-export, or import, and numerous other aspects: commercial, legal,technical, banking and financial ones, as well as according to a broader political and economic context. In connection with the insurance of international risks as part of nonlife risks in the globalisation and integration processes, in the future, the commercial insurance companies operating on the Slovak insurance market can be expected to offer the insurance products specialized in international risk insurance, offered by commercial insurance companies in other insurance companies of the European Union and in the entire advanced world. It is in particular the case of insurance products in the area of commercial risks, mainly banking and financial risks.


89

References

1. Beck, U. (1992). Risk Society: Towards a New Modernity. London: Sage, 1992. 260 pp.. ISBN 97- 808-039-8345-8

2. Breveníková, D. – Čejková, V. – Ondrejová, Z. (1995). Poistenie a poisťovníctvo. Anglicko – slovenský a slovensko – anglický slovník. Bratislava : Publ. ELITA, 184pp.

3. Drugdová, B. (2016). Insurance Non –life. Bratislava: ŠEVT Publisher, 180 pp. 4. Drugdová,B.(2016).THE COMMERCIAL INSURANCE MARKET AND

INTERNATIONAL RISKS IN THE SLOVAK REPUBLIC, In International scientific conference Research and Innovation: Collectionof scientific articles. - Yunona Publishing, New York, USA, 2019. - 200 p. ISBN 978-0-9988574-3-0

5. Kunreuther, H.C. - Pauly, M. V. – Mcmorrow, S.. (2013). Insurance and 6. Behavovioral Economics: Improving Decisions in the Most Misunderstood Industry. 7. New York: Cambridge University Press, 329 pp. 8. www.slaspo.sk 9. www.cap.cz. 10. www.nbs.sk


STATE ADMINISTRATION, SELF-GOVERNMENT AND GOVERNMENT SERVICE

Kozhukhova N.N.,

Senior Lecturer of the Department of Management Shepeleva V.N.

student of the Department of Management Sevastopol Branch of Moscow State University, Russia

PROBLEMS OF PROCESSING AND SECURITY OF BIOMETRIC DATA

STORAGE IN THE RUSSIAN FEDERATION

Кожухова Н.Н., cтарший преподаватель

Шепелева В.Н. cтудент

Филиал Московского государственного университета им. М.В.Ломоносова в г.Севастополе, Россия

ПРОБЛЕМЫ ОБРАБОТКИ И ОБЕСПЕЧЕНИЯ СОХРАННОСТИ БИОМЕТРИЧЕСКИХ ДАННЫХ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ

Abstract. This article discusses the main adverse trends and problems that arise during the

processing and storage of biometric personal data in the Russian Federation. The analysis of the main threats and their sources taking into account domestic specifics is carried out.

Keywords: biometric data, information technologies, digital identification. Аннотация. В данной статье рассмотрены основные неблагоприятные тенденции и

проблемы, возникающие при обработке и хранении биометрических персональных данных в Российской Федерации. Проведен анализ основных угроз и их источников с учетом отечественной специфики.

Ключевые слова: биометрические данные, информационные технологии, цифровая идентификация.

В последние годы в России тема биометрической идентификации

граждан и сохранности этих данных находится в центре внимания общественности и политических элит. Под термином «биометрические персональные данные» принято понимать уникальные биологические и физиологические характеристики человека, которые позволяют установить его личность [2]. В основном это обусловлено внедрением и развитием Единой биометрической системы, для нормативно-правового обеспечения которой, был принят Федеральный закон от 29 декабря 2017 г. № 482-ФЗ «О внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» [1], который вступил в силу с 1 июля 2018 г. Он был первым из целого перечня запланированных законопроектов в рамках реализации программы «Цифровая экономика» согласно Распоряжению Правительства Российской Федерации № 1632-р от 28 июля 2017 г. Важно отметить, что многие изменения, касающиеся биометрических данных, появились в законодательстве недавно, поэтому


91

нормативно-правовые акты, которые бы их конкретизировали, находятся на стадии разработки и проектирования.

Неблагоприятные тенденции, связанные со всеми технологическими нововведениями последнего времени не обошли стороной и систему сбора и обработки биометрических персональных данных. Беспокойство и опасения по поводу функционирования самой системы в основном вызывает вопрос информационной сохранности и безопасности этих данных. Такие негативные последствия существования базы биометрических данных как риски компрометации этих данных и рост нагрузки на финансовые организации, которые будут вынуждены обеспечивать этой информации крайне высокий уровень защиты, весьма актуальны. Основной теоретической проблемой является требование уникальности. Вводят два понятия: частота ложного одобрения (false acceptance rate, FAR) и частота ложного отказа (false rejection rate, FRR). Первый параметр отражает вероятность того, что по данным пользователя a будет идентифицирован пользователь b, к примеру, в результате совпадения их показателей. Второй параметр отражает вероятность того, что система не узнает пользователя, посчитав его посторонним лицом. Согласно данным исследования Bayometric, ведущего мирового поставщика биометерических систем безопасности, средний FAR для отпечатков пальцев составляет 0,01%, а для лица и голоса (параметров, используемых российскими банковскими учреждениями) он может достигать 1-2% [5].

Рис.1. Показатели FAR и FRR для различных типов биометрии Именно поэтому возникает сомнение по поводу массового использования

биометрических систем: если одна попытка идентификации из ста будет заканчиваться несанкционированным доступом, то в масштабах страны это даст сотни тысяч инцидентов. Кроме того, используемые в Единой биометрической системе данные не являются секретными, и заинтересованное лицо может их с легкостью получить.

На любую ценную информацию существует спрос, а соответственно, существует и предложение. Очень многие люди небезосновательно уверенны, что кому-либо переданная информация, может попасть к третьим лицам и не спешат вносить свои данные в Единую биометрическую систему. Однажды


92

скомпрометированные биометрические данные скомпрометированы навсегда – пользователь не сможет изменить украденные отпечатки пальцев, как мог бы изменить логин и пароль в случае их взлома. При этом биометрические данные могут одновременно оказаться скомпрометированными во всех ресурсах, в которых используются. Потенциально человек будет страдать от этой проблемы на протяжении всей оставшейся жизни.

По мере расширения областей применения технологии цифровой идентификации, случаи утечки данных участились. Число жалоб в РКН на незаконную обработку персональных данных за шесть месяцев 2019 года выросло на 44%. По данным ФинЦЕРТ, только за шесть месяцев 2019 года выявлено более 13 тысяч предложений о продаже персональных дынных, в то время как за весь 2018 год зарегистрировано менее 100 судебных исков по статьям, связанным с злоупотреблением служебным положением для доступа к персональным данным. Еще одним слабым местом является отсутствие ответственности банка и его сотрудников за некорректную идентификацию клиента [3]. Злоумышленник может зарегистрироваться под чужим паспортом, и никакого механизма по распознаванию поддельных документов в системе не закреплено.

По данным исследования систем обработки биометрических данных с установленными продуктами «Лаборатории Касперского», которое было проведено экспертами Kaspersky ICS CERT в третьем квартале 2019 года, вредоносное программное обеспечение было заблокировано на 37% компьютеров, выполняющих функции сбора, обработки и хранения биометрических данных [4]. Фактически каждый третий компьютер подвергся риску заражения вредоносным программным обеспечением. Анализ источников угроз показал, что, как и для многих других систем, которые предполагают повышенные меры защиты, для систем обработки биометрии основным источником угроз является сеть Интернет.

Рис. 2. Источники угроз для систем обработки биометрических данных

с установленными продуктами «Лаборатории Касперского» Таким образом, на данный момент в отечественной практике есть место

как испытанным технологиям, так и новым инициативам. Внедрение Единой биометрической системы — масштабный и амбициозный эксперимент, в


93

котором банки выступают в роли первопроходцев. Если удаленная идентификация по лицу и голосу продемонстрирует хорошие результаты и не вызовет масштабных проблем, то можно ожидать ее распространения и на другие задачи — в первую очередь на ресурсы «электронного правительства».


1. Федеральный закон от 31 декабря 2017 г. № 482-ФЗ «О внесении изменений в

отдельные законодательные акты Российской Федерации» URL: http://www.consultant.ru/document/cons_doc_LAW_286744/ (дата обращения: 10.02.2020).

2. Аюпова А. Р., Ахатов Р. Р. Биометрический паспорт: зло или добро // Здоровый образ жизни как условие устойчивого развития государства : сборник материалов Всероссийской научно-практической конференции. — 2017. — С. 35—38.

3. Рассолов И.М., Чубукова С.Г., Микурова И.В. Биометрия в контексте персональных данных и генетической информации: правовые проблемы // Lex Russica. 2019. №1 (146). URL: https://cyberleninka.ru/article/n/biometriya-v-kontekste-personalnyh-dannyh-i-geneticheskoy-informatsii-pravovye-problemy (дата обращения: 10.02.2020).

4. Угрозы безопасности для систем обработки и хранения биометрических данных URL: https://securelist.ru/biometric-data-processing-and-storage-system-threats/95221/ (дата обращения: 09.02.2020).

5. Top Five Biometrics: Face, Fingerprint, Iris, Palm and Voice URL: https://www.bayometric.com/biometrics-face-finger-iris-palm-voice/ (дата обращения: 09.02.2020).


94

Zhyvylo Iryna Candidate of Medical Sciences, Junior Researcher

State Institute «National Scientific Center “Institute of cardiology named after academician M.D. Strazhesko” of the

National Academy of Medical Sciences of Ukraine» (Ukraine, Kyiv)

REGULARITIES OF INFORMATION SUPPORT IN PUBLIC GOVERNANCE SYSTEMS ON ORPHAN DISEASES IN THE CONDITIONS OF

DIZHITALIZATION OF THE DIAGNOSTIC SYSTEM

Живило Ірина кандидат медичних наук, молодший науковий співробітник

Державна установа «Національний науковий центр “Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска” Національної академії медичних наук України»

ЗАКОНОМІРНОСТІ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СИСТЕМАХ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ОРФАННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В УМОВАХ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВʼЯ ДЕРЖАВИ

Abstract. The article deals with the problem of formation of the State Register of Rare

Diseases (hereinafter - RH), which was recognized at the state level only in 2014 with the adoption of the Law of Ukraine “On Amendments to the Fundamentals of the Health Care Legislation on Providing Prevention and Treatment of Rare (Orphan) Diseases”.

For 6 years, the procedure for creating and maintaining a state register of citizens suffering from RH has not been approved in Ukraine. The lack of a register makes it impossible to clearly identify the number of patients, their need for medicines, medical devices and to monitor their health properly. These data are selectively collected by physicians and community organizations. As a result, the provision of Orphan patients in Ukraine is not fully, not systematically, with interruptions in treatment, which leads to irreversible, and in the worst case, fatalities.

Establishment and maintenance of a state registry of citizens suffering from RH will improve the health of citizens with RH, increase the level of access of citizens with RD to timely detection, diagnosis and treatment, including quality, effective and safe medicines, medical devices and products of special medical nutrition, to ensure the rational use of medicines for the treatment of orphan diseases in accordance with the clinical needs of patients with RH.

Keywords: orphan disease, public policy, eHealth system, public registry, public health. Анотація. У статті розглянуто проблема формування державного реєстру

рідкісних захворювань (далі - РЗ) яка визнана на державному рівні лише у 2014 році з прийняттям Закону України “Про внесення змін до Основ законодавства

України про охорону здоров’я щодо забезпечення профілактики та лікування рідкісних (орфанних) захворювань”.

Протягом 6 років в Україні не затверджений порядок створення та ведення державного реєстру громадян, які страждають на РЗ. Відсутність реєстру не дає можливості чітко визначити кількість хворих, їх потребу у лікарських засобах, медичних виробах та здійснювати належний моніторинг стану їхнього здоров’я. Ці данні вибірково збираються лікарями та громадськими організаціями. Як наслідок, забезпечення орфанних хворих в Україні відбувається не в повній мірі, не систематично, з перервами у лікуванні, що призводить до незворотніх, а в гіршому випадку до летальних наслідків.

Створення та забезпечення функціонування державного реєстру громадян, які страждають на РЗ дозволить підвищити показники здоров’я громадян із РЗ, підвищити рівень доступу громадян із РЗ до своєчасних виявлення, діагностики та лікування, у тому числі якісними, ефективними та безпечними лікарськими засобами, медичними виробами та


95

продуктами спеціального лікувального харчування, забезпечити раціональне застосування лікарських засобів для лікування орфанних захворювань відповідно до клінічних потреб пацієнтів із РЗ.

Ключові слова: орфанне захворювання, державна політика, система eHealth, державний реєстр громадян, охорона здоров’я.

В рамках реформи охорони здоров’я в Україні запроваджується

електронна система у сфері охорони здоров’я (eHealth). Такі зміни, безумовно, є вимогами сучасного світу, який постійно діджиталізується і розвивається. Зокрема, це проявляється в тому, що він семимильними кроками йде назустріч впровадження онлайн-процедур і швидкому обміну інформацією. Тому діджиталізація, безперечно, є важливою складовою для розвитку сфери охорони здоров’я в Україні.

Слід відмітити що модель системи eHealth базується на передовому досвіді зарубіжних країн.

Модель системи eHealth України [1, 6] це інформаційно-телекомунікаційна система, яка в підсумку буде включати наступні складові:

- реєстр пацієнтів; - реєстрація декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну

допомогу; - реєстр суб’єктів господарювання в сфері охорони здоров’я, що містить

інформацію про заклади охорони здоров’я, фізичних осіб - підприємців, які мають ліцензію на здійснення господарської діяльності з медичної практики, і лабораторії;

- реєстр медичних фахівців; - реєстр договорів про медичне обслуговування населення за програмою

медичних гарантій; - реєстр договорів про реімбурсації. В ході змістовного наповнення та базового формування електронних

реєстрів інформаційно-телекомунікаційної системи eHealth слід відмітити про відсутність державного реєстру громадян, які страждають на РЗ. Відсутність зазначеного реєстру в свою чергу не дає можливості чітко визначити кількість пацієнтів з РЗ, їхню потребу в лікуванні, у тому числі лікарських засобах, вироби медичного призначення та продуктах спеціального дієтичного харчування, та, як наслідок, необхідний розмір фінансування за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів і подальший моніторинг та контроль їхнього використання.

Створення такого державного реєстру передбачено на рівні закону. Відповідно до статті 53-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” держава забезпечує заходи з профілактики РЗ та організацію надання громадянам, які страждають на такі захворювання, відповідної медичної допомоги. З цією метою центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я:

- визначає та затверджує перелік РЗ та забезпечує офіційну його публікацію;


96

- в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, забезпечує створення та ведення державного реєстру громадян, які страждають на РЗ.

Із наведених вище зобов’язань виконано лише одне – на підзаконному рівні, а саме наказом МОЗ України від 27 жовтня 2014 р. № 778 затверджено перелік РЗ, який містить 275 позицій із зазначенням кодів Міжнародної статистична класифікація МКХ-10.

У Рекомендації Європейської Ради щодо заходів у сфері РЗ від 8 червня 2009 р. № 2009/C 151/02 державні реєстри пацієнтів із РЗ розглядаються як необхідне джерело відомостей про РЗ, а також як один із ключових елементів національних планів чи стратегій, які рекомендується розробити кожній країні-члену ЄС.

Заслуговує на увагу також рекомендація експертного комітету ЄС, створеного 30 листопада 2009 р. на підставі рішення Європейської Комісії

№ 2009/872/EC з метою надання консультативної підтримки Європейської Комісії у підготовці та запровадженні заходів у сфері РЗ. Згідно з Рекомендацією названого експертного комітету ЄС “Щодо рідкісних захворювань щодо реєстрації пацієнтів із РЗ та збору даних” від 5 червня

2009 р. створення реєстрів на засадах державно-приватного партнерства та належна система кодування РЗ у таких реєстрах надають змогу збирати необхідний масив даних для забезпечення належного стану здоров’я пацієнтів із РЗ та проведення досліджень у цій сфері.

Зокрема, у Великобританії запроваджено систему кодування РЗ Orphanet, яка відрізняється більшим рівнем стандартизації, ніж Міжнародна статистична класифікація МКХ-10.

Окремо також слід зазначити, що на сьогодні в Україні проводиться поетапне впровадження в дію електронної системи охорони здоров’я eHealth, яку Європейські експерти з ОЕСР (Організація економічного співробітництва та розвитку) визнали однією з найперспективніших у державному секторі по всьому світу [2].

Враховуючи можливості системи eHealth та той факт, що в ній вже функціонують інші реєстри у сфері охорони здоров’я, державний реєстр громадян, які страждають на РЗ, доцільно інтегрувати та вести в зазначеній системі. Це дасть можливість акумулювати всі медичні дані про пацієнта з РЗ та фіксувати кожен його крок щодо лікування (виписаний рецепт, призначені аналізи та їхні результати тощо) в єдиній системі.

У довгостроковій перспективі система eHealth покликана спростити життя всім учасникам процесу: від лікаря первинної ланки до провізора в аптеці. Система повинна стати джерелом достовірної статистики, сприяти підвищенню доступності та прозорості послуг з охорони здоров’я, а також антикорупційним інструментом [3].

Введення зазначеної реформи та її перехідний період буде відбуватись доволі тяжко, але в кінцевому результаті завдяки прозорості системи держава зможе управляти процесами розрахунків, що має сприяти економії бюджетних коштів для їх перерозподілу на найбільш пріоритетні заходи у сфері охорони здоров’я.


97

Окремо необхідно зазначити про пріоритетність комплексної системи захисту інформації інформаційно-телекомунікаційної системи eHealth, що міститься в центральній базі даних електронної системи охорони здоров’я. Більшість даних, які будуть включені у систему, до цього часу або ніколи не уніфікувалися, або зберігалися в паперовому вигляді. Електронна система охорони здоров’я покликана об’єднати реєстри медичних установ, лікарів і пацієнтів таким чином, щоб інформація про дії, що відбуваються в системі eHealth, була доступною для системного аналізу. Це стане основою для отримання потенційних можливостей для розвитку нових продуктів і сервісів суб’єктами господарювання.

Так, на основі систематизації цих даних та їх аудиту можливим буде формування більш актуальних пропозицій на ринку, створення нових проектів у сфері охорони здоров’я, а також створення сервісів, які будуть надавати якісний аналіз такої інформації та формувати на їх основі оптимальні рішення.

Одночасно з цим держава зможе відстежувати загальну картину стану здоров’я населення, що сприятиме забезпеченню формування подальшої політики державних органів у сфері охорони здоров’я шляхом об’єктивного визначення пріоритетів у фінансуванні [4].

Досвід європейських країн показав, що використання електронних систем охорони здоров’я сприяє підвищенню рівня якості надання медичних послуг. Так, використання системи eHealth надає такі переваги, як:

- зниження смертності і збільшення тривалості життя пацієнтів; - економія бюджетних коштів і коштів населення; - покращення діагностики та хірургічних втручань; - оптимізація процедури прийому пацієнтів, а також уникнення черг; - надання послуг засобами дистанційного зв’язку; - доступ медичних працівників до медичної інформації пацієнтів, які є

громадянами більшості країн Європейського Союзу. Для прикладу слід відмітити програму розвитку телекомунікацій в

Шотландії яка дозволила заощадити приблизно 78,6 млн фунтів стерлінгів протягом п’ятирічного періоду (2006-2011 рр.) Завдяки прискоренню виписки пацієнтів із закладів охорони здоров’я, уникнення госпіталізації, а також зменшення кількості прийомів на дому.

Електронні системи охорони здоров’я світу відкривають перспективи легкого обміну даними між установами охорони здоров’я різних рівнів, який вже був впроваджений у багатьох країнах. Більш того, стають можливим транскордонний обмін інформацією про пацієнтів і електронні рецепти. Найвідомішим в цьому аспекті є європейський проект - European Patient Smart Open Services (epSOS), в якому взяли участь 23 країни. Його мета полягає в забезпеченні фахівців охорони здоров’я основною інформацією про історію хвороб пацієнтів і характером наданої їм допомоги.

У багатьох випадках своєчасний доступ до такої інформації може врятувати життя хворого (наприклад, в разі, якщо пацієнт має алергію на певні препарати, хронічні захворювання і т.д.) [5]. При цьому такий обмін даними відбувається з дотриманням прав пацієнтів в сфері захисту персональних даних.


98

Запровадження електронної системи у сфері охорони здоров’я (eHealth) дозволить:

- створити “єдиний медичний простір” для координації і інтеграції між рівнями медичної допомоги, а також для запровадження нової системи управління якістю послуг;

- створити та забезпечити функціонування державного реєстру громадян, які страждають на РЗ, із уніфікованою системою кодування РЗ, із включенням до нього інформації про пацієнтів, діагноз яким не вдалось встановити;

- виписувати електронні рецепти; - реалізувати принцип “гроші ходять за пацієнтом”; - контролювати, наскільки ефективно витрачаються виділені на охорону

здоров’я бюджетні кошти; - підвищити показники здоров’я громадян із РЗ, у майбутньому кожному

пацієнту швидко отримати свою медичну інформацію, а лікарям правильно ставити діагноз з урахуванням цілісної картини здоров'я пацієнта;

- підвищити рівень доступу громадян із РЗ до своєчасних виявлення, діагностики та лікування, у тому числі якісними, ефективними та безпечними лікарськими засобами, виробами медичного призначення та продуктами спеціального лікувального харчування;

- ведення державного реєстру громадян, які страждають на РЗ, в системі eHealth.


1. Постанова Кабінету міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 411 “Про деякі питання

електронної системи охорони здоров’я”, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/411-2018-%D0%BF;

2. Доступ к новым лекарственным средствам в Европе: Технический доклад о политических инициативах и возможностях для сотрудничества и исследований https://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0011/292844/Access-new-medicines-TR-PIO-collaboration-research-ru.pdf?ua=1;

3. Закон України “Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 5, ст.31), https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2168-19;

4. Наказ МОЗ України від 19.03.2018 № 503 “Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу”, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0347-18;

5. Наказ МОЗ України від 19.03.2018 № 504 “Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги”, https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-19032018--504-pro-zatverdzhennja-porjadku-nadannja-pervinnoi-medichnoi-dopomogi;

6. Указ Президента України №722/2019 від 30 вересня 2019 року “Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року”, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019?lang=uk.


99

Nesterenko Victor head of department,

General staff of the Armed Forces of Ukraine, (Ukraine, Kyiv)

ANALYSIS OF DOCUMENT TRAFFIC IN THE ARMED FORCES OF UKRAINE FOR THE 2014-2019 PERIOD

Нестеренко В.О.

начальник відділу, Генеральний штаб Збройних Сил України

АНАЛІЗ ДОКУМЕНТООБІГУ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

ЗА ПЕРІОД 2014-2019 РОКІВ

Abstract. The article deals with the general status of the workflow in the General Staff of the Armed Forces of Ukraine by years for the period to be analyzed. The procedure of actions of the military management bodies of different levels of management regarding the development and implementation of requirements (for the period 2014-2019) is analyzed:

to data formats of electronic document circulation in state bodies, bodies of military management;

on the functioning of electronic document flow; prior to registration of documents, organization of workflow, in particular electronic

workflow. Proposals were made to the heads (heads) of the military management bodies of the Armed

Forces of Ukraine, heads of structural subdivisions of the General Staff of the Armed Forces of Ukraine and military administrations (institutions), individual units (military units) to him subordinate to the development of electronic document flow, electronic information resources and interoperability data, electronic and administrative services, electronic trust services and electronic identification.

Keywords: electronic document, electronic document flow, information technologies, electronic digital signature, electronic document flow system.

Анотація. У статті розглянуто загальний стан документообігу у Генеральному штабі Збройних Сил України по роках за період, який підлягав аналізу. Проаналізовано порядок дій органів військового управління різних ланок управління щодо розроблення та впровадження вимог (за період 2014-2019 роки):

до форматів даних електронного документообігу в державних органах, органах військового управління;

щодо функціонування електронного документообігу; до оформлення документів, організації документообігу, зокрема електронного

документообігу. Надано пропозиції керівникам (начальникам) органів військового управління Збройних

Сил України, керівникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України та органів військового управління (установ), окремих підрозділів (військових частин) йому підпорядкованих щодо розвитку системи електронного документообігу, електронних інформаційних ресурсів та інтероперабельності відкритих баз даних, надання електронних та адміністративних послуг, електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації.

Ключові слова: електронний документ, електронний документообіг, інформаційні технології, електронний цифровий підпис, система електронного документообігу.


100

Відповідно до п. 18 Протокольного рішення від 03.01.2020 в Адміністративному управлінні Генерального штабу Збройних Сил України проведений порівняльний аналіз документообігу в Збройних Силах України за період 2014-2019 роки [1].

У ході визначеного завдання вивчалися тенденції до зміни кількості службових документів за конкретними категоріями:

- Генеральний штаб листування з Офісом Президента України (Адміністрацією Президента); листування з Кабінетом Міністрів України; листування з Апаратом Ради національної безпеки і оборони; листування з Міністерством оборони України; запити (звернення) народних депутатів. - Органи військового управління Збройних Сил України вихідні ініціативні документи до вищих органів військового управління; доповіді до вищих органів військового управління на виконання доручень

керівного складу Генерального штабу Збройних Сил України, які перебувають на контролі;

вхідні документи від вищих органів військового управління; вхідні ініціативні документи від підпорядкованих органів військового

управління; доповіді від підпорядкованих органів військового управління на

виконання доручень, які перебувають на контролі. - Документообіг у Генеральному штабі Збройних Сил України. Загальний стан документообігу у Генеральному штабі Збройних Сил

України по роках за період, який підлягав аналізу представлений на рис. 1.

0

10000

20000

30000

40000

50000

60000

70000

2014 рік 2015 рік 2016 рік 2017 рік 2018 рік 2019 рік

Рис. 1. Документообіг у Генеральному штабі Збройних Сил України Довідково. Зменшення загального документообігу в 2019 році в порівнянні з 2018 роком склало 3,9%.

На рис. 2 представлені зміни кількісних показників документообігу між

Генеральним штабом Збройних Сил України, органами державної влади та народними депутатами України:


101

Рис. 2. Зміни кількісних показників документообігу між Генеральним

штабом Збройних Сил України, органами влади та народними депутатами України

Довідково. Зменшення документообігу між Генеральним штабом Збройних Сил України та органами влади у 2019 році в порівнянні з 2018 роком склало 10%.

Кількість доручень керівного складу Міністерства оборони України,

надісланих до Генерального штабу Збройних Сил України (через Адміністративне управління ГШ ЗС України) відображена на рис. 3.

Рис. 3. Кількість доручень керівного складу Міністерства оборони України

Довідково. Зменшення кількості доручень керівного складу Міністерства оборони України в 2019 році у порівнянні з 2018 роком склало 12%. У період з 2014 по 2019 роки документообіг у Генеральному штабі Збройних Сил України не зазнавав критичних коливань, за виключенням 2014 року.

Для порівняння, відповідно до отриманих статистичних даних загальний

обсяг службових документів у 2014 році – 46.926, у 2019 році – 61.191; різниця складає – 14.265. Проте детальний аналіз показує, що значно нижчий обсяг документообігу в 2014 році відмічається лише у першому півріччі, показники в другому півріччі майже зрівнялися із середньостатичними (період 2015-2019 роки, рис. 4).


102

0

5000

10000

15000

20000

25000

30000

35000

І‐півріччя ІІ‐півріччя

2014

середньостатисничний

Рис. 4. Показники документообігу (2014 рік, середньостатистичний) Така статистика, передусім, пояснюється низькою активністю органів

державної влади, яка спостерігалася на початку 2014 року внаслідок подій всередині країни.

У 2019 році в Генеральному штабі Збройних Сил України спостерігається позитивна динаміка щодо запровадження електронного документообігу.

Так, відсоток документів, опрацьованих в електронній формі складає: 2018 рік – 15%, 2019 рік – 22%.

- Документообіг в органах військового управління, підпорядкованих Генеральному штабу Збройних Сил України.

На фоні загального зменшення документообігу, яке спостерігалося в Збройних Силах України (Генеральний штаб види (роди) військ (сил)) у 2019 році, статистика в органах військового управління неоднорідна, зокрема:

- Командування Сухопутних військ Збройних Сил України зменшення кількості доручень керівництва Генерального штабу Збройних

Сил України – 4%, водночас: збільшення документообігу “по горизонталі” і “до низу по вертикалі” – 6%. - Командування Повітряних Сил Збройних Сил України зменшення кількості доручень керівництва Генерального штабу Збройних

Сил України – 5%; зменшення документообігу “по горизонталі” і “до низу по вертикалі” –

4%. - Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України збільшення кількості доручень керівного складу Генерального штабу

Збройних Сил України – 2.4%; збільшення документообігу “по горизонталі” і “до низу по вертикалі” –

11%. - Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України збільшення кількості доручень керівного складу Генерального штабу

Збройних Сил України – 9%; збільшення документообігу “по горизонталі” і “до низу по вертикалі” – 8%. - Командування Сил Спеціальних операцій Збройних Сил України


103

зменшення кількості доручень керівництва Генерального штабу Збройних Сил України – 4%, водночас:

збільшення документообігу “по горизонталі” і “до низу по вертикалі” – 4%. - Об’єднаний оперативний штаб Збройних Сил України збільшення кількості доручень керівництва Генерального штабу

Збройних Сил України – 11%; збільшення документообігу “по горизонталі” і “до низу по вертикалі” –

13%. Закономірною є залежність документообігу в органах військового

управління Збройних Сил України від кількості доручень керівного складу Міністерства оборони України (рис. 5).

0

10000

20000

30000

40000

50000

60000

70000

80000

90000

2014 2015 2016 2017 2018 2019

МОУ

КСВ ЗСУ

КПС ЗСУ

КВМС ЗСУ

Рис. 5. Залежність документообігу від кількості доручень керівного складу МО України

Збільшення обсягу запитів (задач) від органів влади (управління)

тенденційно збільшує показники документообігу в Генеральному штабі та видах (родах) військ (сил) ЗС України, одна задача (рішення) від вищого органу управління, як правило, розподіляється на декілька підпорядкованих та розбивається на підзадачі.

Приклад проходження документу від Кабінету Міністрів України (Варіант - №635/1/1-19-ДСК від 22.04.2019) (рис. 6).

Проаналізувавши наведені графічні порівняльні матеріали з’ясовано, що електронний документообіг має ряд переваг перед паперовим. Основними перевагами електронного документообігу є наступні:

- економія часу: працівники витрачають менше часу на пошук паперових документів. Завдяки центральній базі даних, регулярно створюються резервні копії файлів, завдяки чому виключається можливість того, що документ буде безповоротно втрачено [2];

- підвищення прозорості внутрішньої роботи установи органа державної влади: система електронного документообігу дозволяє керівництву


104

спостерігати за статусом документа, протягом усіх етапів його погодження та затвердження;

- більше гнучкості щодо фізичного місцезнаходження співробітників: завдяки можливостям електронного доступу і комунікацій, службовці отримують можливість працювати віддалено;

- підвищення безпеки інформації та документів: центральна база даних дозволяє робити резервні копії документів, завдяки чому знижується ризик випадкової чи навмисної втрати файлів;

- більш адекватне використання фізичного простору і техніки: залежно від статусу і актуальності інформації, документи та файли можуть безпечно видалятися після закінчення терміну їх зберігання. Управління даними не тільки допомагає відповідати корпоративним нормам, але і сприяє більш адекватному використанню місця для зберігання;

- ведення історії кожного файлу та супутньої документації: система електронного документообігу дозволяє централізовано керувати взаємовідносинами з клієнтами та постачальниками [3];

- підвищення рівня задоволеності працівників і керівників: оптимізація щоденних завдань дозволяє співробітникам отримувати більше задоволення від робочого процесу;

- зменшення витрат на друк, поштові марки, конверти та пересилку: паперові документи, які пересилаються між відділами або постачальниками, можуть пересилатися в електронному вигляді.

Рис. 6. Проходження документу № 545/1/1-19-ДСК від 22.04.2019 Варіант проходження запиту (звернення) народного депутата України

представлено на рис. 7. Таким чином, проведене дослідження показало, що переваг у

електронного документообігу значно більше ніж у паперового, тому з метою збереження динаміки до зменшення паперового документообігу керівникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України та органів військового управління (установ), окремих підрозділів (військових частин) необхідно [4]:

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

ГШ ЗС УКРАЇНИ

ВКСКтаМО ГКЕУ ЗС УКРАЇНИ

КВМС ЗСУ ТИЛ ЗСУ ГУВСтаМО ОЗБРОЄННЯ ЗСУ УЗГ ЗСУ


105

активізувати роботу щодо запровадження електронного документообігу; застосовувати передовий досвід країн-членів НАТО щодо вирішення

питань повсякденної діяльності шляхом безпосередньої комунікації з дотриманням принципу службової субординації та компетенції [5];

обмежити надання ініціативних доповідей та документів інформаційного характеру.

Рис. 7. Проходження запиту (звернення) народного депутата України Як висновок слід відмітити, що у період з 2014 по 2019 роки кількісний

стан документообігу не зазнавав суттєвих змін. Збільшення (зменшення) службового листування в Генеральному штабі та органах військового управління Збройних Силах України відбувалося, в основному, на фоні зростання (зменшення) активності органів влади і Міністерства оборони України.

Внаслідок триваючої агресії з боку Російської Федерації традиційно високим у громадян залишається попит на інформацію, що пов’язана із станом справ в районі проведення операції Об’єднаних Сил та питання соціального захисту населення. Резонансні події у Збройних Сил України активізують соціально активні верстви населення, тому кількість звернень (запитів) народних депутатів та громадян періодично збільшується.

Збільшення документообігу “по горизонталі" пов’язується, передусім, з тим, що керівниками структурних підрозділів Генерального штабу та органів військового управління Збройних Сил України вживаються заходи щодо налагодження взаємодії з вирішення питань повсякденної діяльності, надання вказівок (у межах компетенції), відомостей і пропозицій без підготовки доповіді керівництву Генерального штабу Збройних Сил України.

Також ведеться активна робота щодо реалізації заходів з трансформації Збройних Сил України, що потребує узгодження певних організаційних питань.

Водночас, продовжують мати місце випадки надсилання керівниками структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України телеграм до органів військового управління Збройних Сил України, які дублюють доручення керівництва Генерального штабу Збройних Сил України.

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ АПАРАТ РНБО УКРАЇНИ МО УКРАЇНИ

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ШТАБ ЗС УКРАЇНИ

КОМАНДУВАННЯ ВИДУ ЗС УКРАЇНИ


106

В цілому відмічається позитивна тенденція щодо опрацювання (обліку, отримання, передавання) документів в електронному вигляді при цьому використовуючи систему електронного документообігу СЕДО-М.


1. Окреме доручення першого заступника Начальника Генерального штабу до п. 18 протокольного рішення від 01.03.2020р. – К. : ГШ ЗС України, 2020. – 5 с.;

2. Про електронні документи та електронний документообіг [Електронний ресурс]: Закон України від 22.05.2003 р. № 851-ІV. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/851-15#n58;

3. Деякі питання документування управлінської діяльності [Електронний ресурс]: Постанова кабінету міністрів України від від 17 січня 2018 р. № 55. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-2018-п;

4. Питання Міністерства цифрової трансформації діяльності [Електронний ресурс]: Постанова кабінету міністрів України від 18 вересня 2019 р. № 856. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/856-2019-п;

5. Наказ Міністерства оборони України від 16.06.2015р. м. Київ №270 Про прийняття на озброєння Збройних Сил України захищеної системи електронного документообігу Міністерства оборони України – К. : МО України, 2015. – 10 с.


107

Strizhakova Anastasia Ph. D.

O.O. Bogomolets National Medical University

THE IMPORTANCE OF EUROREGIONS IN THE SYSTEM OF INTERSTATE RELATIONS

Стрижакова А. Ю.

кандидат наук государственного управления Национальный медицинский университет, Киев, Украина

ЗНАЧЕНИЕ ЕВРОРЕГИОНОВ В СИСТЕМЕ МЕЖГОСУДАРСТВЕННЫХ

ОТНОШЕНИЙ

Abstract. The article analyzes the features of Euroregions in the implementation of state regional policy in Europe and the world, the development of models of cross-border cooperation. The main problems of development of Euroregions are also studied and the European experience of cross-border cooperation is considered.

Keywords: cross-border cooperation, the state regional policy, Euroregion. Аннотация. В статье проанализированы особенности еврорегионов в реализации

государственной региональной политики в Европе и мире, развитие моделей трансграничного сотрудничества. Также исследованы основные проблемы развития еврорегионов и рассмотрен европейский опыт трансграничного сотрудничества.

Ключевые слова: трансграничное сотрудничество, государственная региональная политика, еврорегион, трансграничные кластеры.

Сегодня Европейский Союз все больше внимания уделяет

трансграничному сотрудничеству, в том числе между приграничными регионами стран-членов ЕС и государств СНГ. В этом контексте особое значение приобретают еврорегионы как трансграничные социально-экономические союзы интегрированных территорий сопредельных стран.

В последнее время в мире стали активно развиваться научные исследования, связанные с трансграничным сотрудничеством и реализацией совместных проектов в рамках еврорегионов. Общие вопросы теории и методологии трансграничного сотрудничества рассматривали в своих работах ученых П. Беленький, В. Дергачев, М. Долишний, Е. Матвеев, Н. Микула, В. Пила, О. Чмир, т. Терещенко, О. Урбан, Л. Вардомский, В. Колосов и др.

Проблематика большинства исследований касается конкретных приграничных территорий и деятельности еврорегионов, эффективность которых довольно различна. Понятно, что в настоящее время в трансграничных регионах возникает множество общих проблем в экологической, транспортной, экономической, культурно-образовательной, социальной и других сферах, для решения которых необходимо объединять усилия. Возникают также вопросы методологического плана по организации трансграничного сотрудничества, прежде всего, в форме еврорегионов.

Цель исследования заключается в анализе еврорегионов в системе трансграничного сотрудничества.


108

Начиная с 60-х гг. XX ст., ситуация стала меняться - и не в последнюю очередь благодаря развитию еврорегионов как интегрированных социально-экономических территорий. В еврорегионах административная граница постепенно теряла свое разделительное значение, а усилия соседних стран были направлены на решение общих задач: строительство дорог, мостов, объектов инфраструктуры, развитие торговли, бизнеса, установление контактов между людьми. Результатом европейской интеграции стало создание Европейского Союза, который постоянно развивается. Этому в немалой степени способствовали и более двухсот территорий регионального сотрудничества, что действовали и действуют в приграничных зонах европейских стран. Более 80-ти из этих территорий имеют слово «еврорегион» в своем названии.

К примеру, приоритетность регионального сотрудничества на территориях Иберийского полуострова способствовали значительному росту социально-экономического развития периферийных районов вдоль границ Испании и Португалии. В свое время они были наименее развитыми в Европе. Трансграничное сотрудничество Франции и Германии во многом способствовало формированию успешной модели немецко-французского применения, установлению взаимодействия между этими странами. Это тем более показательно, что в их истории, как известно, войн было немало [1].

Микула Н. дает такое понятие еврорегиона – это одна из организационных форм трансграничных отношений, где в пределах своей компетенции и при согласии центральных государственных органов – на базе специальных расширенных полномочий на международное сотрудничество – местные органы власти приграничных областей имеют возможность разрабатывать специальные комплексные программы экономического, культурного и гуманитарного взаимодействия, реализовать конкретные трансграничные экономические проекты, решать проблемы занятости, инфраструктуры, экологии. Еврорегионы могут создаваться как юридическое или не юридическое лицо, имеют свою организационную структуру и определены источники финансирования [2].

Функционирование еврорегионов как формы приграничного сотрудничества характеризуется следующими особенностями [3]:

– создание еврорегиона не приводит к возникновению нового административно-территориального образования со статусом юридического лица;

- правовое регулирование на территории каждого из членов еврорегиона осуществляется в соответствии с действующим законодательством государства, в состав которого он входит;

– организационная структура еврорегиона выполняет координационные функции и не имеет властных полномочий, а также не может подменять органы власти, действующие на территории каждого из его членов;

– в политическом смысле еврорегионы не действуют против национальных интересов государства; не является наднациональным образованием;


109

– в своей деятельности еврорегионы не подменяют внешнеполитические функции государств, приграничные территории которых являются членами еврорегионов;

– необходимым условием эффективного функционирования еврорегионов является наличие четко определенных общих интересов их членов, в частности, в решении таких проблем:

~ укрепление взаимного доверия и безопасности; ~ выработка общей стратегии охраны окружающей среды, использования

общих водных ресурсов; ~ выработка общей стратегии пространственного развития

трансграничного региона; ~ совместного использования энергетических ресурсов; ~ согласование развития пограничной инфраструктуры; ~ развития общей предпринимательской и информационной

инфраструктуры; ~ эффективного использования человеческих ресурсов путем взаимного

признания их профессиональной квалификации, созданию единого рынка труда;

~ поддержки совместных местных инициатив органов местного самоуправления, общественных организаций.

В отдельных случаях отношения между территориальными органами власти могут быть оформлены другими типами договоров, а именно, например, договором поставки товаров или оказания услуг. Такой договор можно использовать для торговли, аренды, концессий на оказание коммунальных услуг, на осуществление общественных работ [3].

Опыт развития межгосударственных отношений показывает, что такие международные организации, как ЕС, ОБСЕ, Совет Европы заинтересованы в построении единого экономического и социального пространства на основе регионального сотрудничества [4]. Современная научная мысль дает возможность утверждать, что модель еврорегиона, которая используется приграничными регионами в странах Европейского союза более сорока лет и объединяет около 260 регионов, является эффективной формой приграничного сотрудничества.

Первое еврорегиональное образование появилось на границе Германии и Нидерландов в 1958 году.

Наиболее общие цели создания подобной формы пограничных отношений совпадают с основными путями развития приграничного сотрудничества, заявленными в Европейской рамочной конвенции о трансграничном сотрудничестве общинами или властями (заключена 21.05.1980 г. в Мадриде), среди которых развитие сотрудничества соседних регионов в сфере экономики, охраны окружающей среды, науки, культуры, туризма и спорта, содействие в реализации совместных проектов и заключения соглашений между местными и региональными властями, взаимопомощь в решении проблем в кризисных ситуациях [9]. Конкретные цели создания каждого еврорегиона зависят от геополитических, исторических, социально-


110

культурных и экономических особенностей смежных регионов, характера общих проблем и приоритетных для данных территорий задач [6].

Карелии официально была высказана Правительством РК в 1998 году, а затем поддержана лидерами трех приграничных Региональных союзов Финляндии. В 1999 году была разработана концепция создания еврорегиона, которая легла в основу его Устава (подписан 24.02.2000 г. В г. Йоэнсуу) [7].

Таким образом, если для стран Европы еврорегион - форма приграничного сотрудничества, способствует не только усилению и углублению добрососедских отношений, но и является своеобразным инструментом интеграции той или иной страны в европейские структуры, то для многих стран сейчас это лишь одна из моделей приграничного сотрудничества, что дает возможность во-первых, привлечь инвестиции на территорию пограничного региона, во-вторых, приобрести опыт различной профессиональной деятельности, социальной работы и организации самого приграничного сотрудничества, в-третьих, реализовать проекты, направленные на развитие инфраструктуры приграничных районов, сохранение культурного наследия, решения проблем охраны окружающей среды, при этом эффективность работы еврорегиона зависит от эффективности реализуемых в нем проектов, целенаправленного использования инвестиций, заинтересованности участников в работе в рамках еврорегионального создания.


1. П.В. Бойков еврорегионы как перспективная форма сотрудничества Беларуси со

странами ЕС. Политология и Идиология Проблемы управления №1 (22) 2007. 194-197 2. Декларация Ассамблеи регионов Европы "О регионализме в Европе"

http://www.aer.eu/en/information/search.html?no_cache=1 3. Подопригора А. Революция регионов. – М.: ОЛМА Медиа Групп, 2006 – 320 с. 4. Столяров М. В. РОССИЯ В ПУТИ. Новая Федерация и Западная Европа //

[Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.stoliarov.ru/index.php?source=monographies/book2/4/8.htm

5. Еврорегион «Карелия» – Официальный сайт Еврорегиона «Карелия» //[Электронный ресурс]– Режим доступа: http://euregio.karelia.ru/article/3

6. Устав Еврорегиона «Карелия» (подписан 24.02.2002 г. в г. Йоэнсуу) 7. Страчко А. Еврорегионы как прообраз будущей Европы // [Электронный ресурс] -

Режим доступа: http://bdg.press.by/1998/98_06_04.472/15suxon.htm


111

MANAGEMENT

Michael Wenzel PhD Student Faculty of Management

Comenius University in Bratislava, Slovakia

LEADERSHIP ROLES AND THEIR INFLUENCE DURING CHANGE PROCESSES

Abstract. Changes in the workplace situation, for example due to economic influences that

affect an organization, represent a challenging and not easily understandable situation for many employees. Even if the change in the economic framework conditions is obvious, it may not be easy for employees to make these changes and relate them to one's own professional situation. In addition to the classic economic drivers of change, the desire and necessity of digitization are becoming increasingly important in many companies. In some companies the argumentation why the digitization is necessary comes in form of a slogan without well-defined content. Without well-defined targets for the digitization the urge to digitize can also fuel fears of this change in staff.

Keywords: change, workplace, organization, digitization. INTRODUCTION In which areas can digitization in the company be meaningfully and profitably

used for everyone? Even if digitization is often understood in a very binary way, it is not a question of storing professional expertise, for example in a knowledge database of the company. To design successful processes, people involuntarily and naturally mix this knowledge with the related experiences, sensations, desires, beliefs, and feelings that they carry. The mental models then form out of the multifaceted interplay of all these partial information and individual processes.

These mental models represent a collection of inner descriptions of each individual's environment, based on personal experiences that guide and guide people's actions (Dittrich, 2017, p. 1). Executives who draw their faith in visions and their values from this same inner reflection of experience, biographies and societal challenges are perceived as authentic by their environment (Yaacoub, 2016, p. 48).

However, people are able to adjust themselves to new situations and to shape the new environment to the extent that it can be perceived as bearable or pleasant. As a result, people can be convinced from a psychological perspective of a need for change. However, this is usually accompanied by resistance to the change. But this resistance is not a cultural defect or an individual weakness, but a tendency that lies in the nature of man. One of the most important tasks in this context is first of all to convince people that change is necessary and then to win them for the processes of change, even if they are felt to be painful and exhausting (von Rosenstiel, von Hornstein, 2012, p IV).

The way in which managers guide their employees can have a considerable influence on how harmoniously and successfully the change process can be sustainably implemented.

This paper deals with the effects of different leadership styles on the motivation of the guided. Leadership styles can also have a negative impact on the runners in the medium term. For this purpose, different leadership styles are presented, examined and embedded in the framework of change processes.


112

Max Weber (1864-1920), a German sociologist and economist, focused his research on which influences led to the legitimacy of domination. He distinguished legal domination from the belief in laws within bureaucratic societies, traditional dominance based on historically valid structures such as feudalism or charismatic rule based on a person-created order. Weber defines charisma as a non-ordinary personality quality with superhuman powers or properties that are not accessible to all (Achouri, 2015, p. 176).

DEFINITION OF LEADERSHIP "Leadership is a much-debated topic, where cold cognitions and hot emotions

are often mixed incompatibly. The assessments vary between idolization and heroization (cult of personality), banalization and trivialization (leadership is "nothing but" the loopholes of organization and a reifying technique), emotionalized transfiguration and sober scientification, and finally demonization or diabolization (seduction and domination of the innocent, ignorant, reluctant masses). "(Blessin & Wick, 2014, p. 23).

Blessin and Wick present the management concept predominantly negatively occupied here. The positive perception of leadership is not discussed here. Positive aspects, such as controlling and directing the energies of the employees of individual organizations towards a common goal and, at best, with success, are given little consideration in this summary.

Most commercial companies have the purpose of generating income. The goal of non-profit organizations is to be successful in the sense of their task. To sum up, organizations are, in most cases, founded to be successful in a certain way. This is already a matter of course.

Every organization, every business needs leadership to achieve goals (von Rosenstiel, 2014, p.3).

Summing up these points, leadership is a particularly important contribution in a company to achieve business goals. These conclusions are self-evident. "Of course, the self-evident is often reflected little, since self-evident is usually little thoughtful." (von Rosenstiel, 2014, p.3)

Summarized in the shortest possible form, leadership is the purpose-based influence of superiors on the led (von Rosenstiel, 2014, p.3), so that they achieve certain goals. As a rule, the goals of the leaders are derived from the goals of the organization (von Rosenstiel, 2014, p.3).

Organizations are understood as a social structure that has a certain formal structure and is committed to a permanent pursuit of goals (Felfe, 2009, p. 2).

The term leadership can be subdivided into different areas. Business management or the leading position itself. Means the tasks required to manage or manage an organization. Managing directors, board members, owners etc. fulfill these tasks (Felfe, 2009, p. 3).

Personnel management also has a major influence on employees through its structural and procedural organization, for example through pre-defined compensation and incentive systems to which executives have only limited influence (Felfe, 2009, p. 3). This is also called the depersonalized leadership.

The tools of depersonalized leadership are also called Leadership Substitutes. Depending on the nature of these leadership substitutes, they can support or


113

complicate the work of managers (Felfe, 2009, p. 3). Von Rosenstiel also takes this point and states that leadership is done in the hands of humans. As tight as the regulations may be, however extensive the number of special regulations may be, it is the managers who translate the rules into real life. Depending on their interpretation, the employees then make 'service by regulation' or the rules are handled flexibly and creatively in order to achieve the best possible results in terms of the company's success (von Rosenstiel, 2014, p.4). This transition serves to get to the actual aspect of the leadership, the personal leadership by a supervisor. This interaction between supervisors and their direct employees is personal leadership (Felfe, 2009, p. 4).

DEFINITION OF LEADERSHIP CULTURE The leadership culture is part of the corporate culture and can be understood as

"... the pattern of the basic shared assumptions (beliefs) that a group uses (and teaches to the new members) to produce direction, alignment, and commitment". It is based on the values that the organization follows and on the individual values of each leader. In addition, it also includes the tools of the previously learned depersonalized management substitutes, which influence the employees, for example feedback or incentive systems. Corporate culture, leadership culture and leadership behave in a close relationship and influence each other (Hollmann, 2013, p. 78).

The culture of leadership, together with the corporate culture, strongly influences the values with which the leaders of an organization identify themselves in connection with their tasks. Values are important in the way they can assist decisions in difficult situations (Frey, Graupmann, Fladerer, 2016, p. 307).

As part of a leadership culture that is characterized by appreciation, openness, fairness, trust and openness, values can also be practiced in adulthood (Frey, Graupmann, Fladerer, 2016, p. 308).

Referring to the focus on business success as discussed in the previous chapter, it seems important multiplier that the leaders are endowed with the values, or better, the composition of values that provide the best possible foundation for the company's success.

DEFINITION OF LEADERSHP DEVELOPMENT Management development is an important area of application for every

management concept (Pundt, Nerdinger, 2012, p. 39). The management development is part of the personnel development. It is based

on managerial planning and, in the medium term, helps to meet the current and future needs of executives (Wien, Franzke, 2013, p. 112).

Management development means all measures that lead to an improvement of the thinking and acting of executives. (Becker, 2013, p. 343)

With regard to global economic dynamics and demographic change, executives today face major challenges (Lüke, Winter, 2013, p. 311).

The requirements of globalization for executives and their development must also be emphasized. In global companies, executives often have to lead teams with different cultural backgrounds in different countries. In doing so, the visible cultural peculiarities that show themselves in the behavior and the signals of employees must be taken into account. However, the leader must also be aware of the invisible peculiarities and certain cultural backgrounds that are made up of the values, beliefs and basic assumptions of these people. In order to meet these global cultural


114

demands, managers usually need special support programs (Byebierggaard, P., Yoder, B., 2007, p. 41).

In addition to the qualification of specialist competences, the further development of non-specialist skills such as methodological competence, personnel skills and social competence is increasingly coming to the fore. Managers also need to be prepared to deal with themselves, to use corporate resources, and to deal constructively with employees (Wien, Franzke, 2013, p. 114).

For HR departments, it is advisable to carry out surveys of both the existing executives and the employees in order to create company-specific management development programs. From the results of these two perspectives, development potential can be derived, which can be built up by targeted training of existing and future managers (Rowold, Borgmann, 2013, p. 36).

Executives need to be open to changes in their own roles, as well as the changes that come with the environment. Spaces of maneuver must be granted to the managers so that their own initiative is promoted. The development of executives must also be geared to the needs of the partners and others involved in the company's success. Organizational processes must be optimized, as without optimization, this effect of executive development in organizational contradictions remains stuck (Fröse, Kaudela tree, Dievernich, 2015, p. 142).

The acceptance of the need for change goes hand in hand with the recognition and realization of the need for change. Various studies have shown that, according to many years of divisional leadership, there is no need for skills training for them, even though many of them have obvious deficits. On the other hand, young executives in particular have a high demand on their own leadership behavior and accordingly demand participation in subsidy programs. Not infrequently, the learned is reflected on their own situation as a guided with the result that they themselves are poorly managed. As a result of the poor role model effect, these young department heads and possible future executives have a similarly bad behavior or leave the organization (Steinert, 2014, p. 13).

As part of management development, the interdisciplinary development of managers also represents a critical success factor (Hutchinson, 2017, p. 112).

In cross-business unit workshops, the understanding of the realities of the other business units can be strengthened and the networking of executives strengthened as well. In addition, this exchange supports the collective intelligence of management (Villiger, Herhausen, Schögel, 2013, p. 29).

Due to the potential of transformational leadership, training programs are being developed to help executives to communicate this leadership style. In fact, initial successes can be seen in the learnability of transformational leadership (Felfe, Bittner, 2014, p. 12).

THE FULL RANGE LEADERSHIP MODEL The Full Range Leadership Model, developed by Bernard Bass in 1998,

merges transactional and transformational leadership styles (Welk, 2015, p.36 / Olsen, Eid, Larsson, 2010, p. 140).

At this point, only an overview of the full range leadership model should be given. The transactional and transformational leadership will be presented in the following chapters.


115

The following figure gives a graphical overview of the Full Range Leadership model. It combines transactional and transformational leadership on one axis. The axis shows the progression of the passive and ineffective executive activity in the active and effective areas. The criteria of transactional and transformational leadership combined make up the Full Range Leadership model.

Figure 1. Full Range of Leadership (Achouri, 2015, p. 187) The Full Range Leadership model has a strong impact on organizations' aspired

leadership goals in terms of organizational efficiency, job satisfaction, stress management and crisis situations, as well as the dedication of the staff to the goals of the organization itself (Olsen, Eid, Larsson, 2010, p. P. 140).

TRANSACTIONAL LEADERSHIP "Transactional leadership is based on the learning-theoretic principle of

reinforcement: Managers control both the way employees go about pursuing their goals and their goals“ (Nerdinger, Blickle, & Schaper, 2014, p. 90).

Blessin and Wick Bass and Avolio summarize the following criteria in a full-range leadership model under transactional leadership:

• Contingent Reward • Management by Exception • Laissez-faire Leadership (Blessin, Wick, 2014, p. 117) In Figure 1 the structure of transactional leadership has already been

graphically addressed. The diagonal axis of the passive to active continuum shown there begins with the laissez-faire leadership style, followed by Management by Exception, and ends with the conditional reward for the transactional leadership style.


116

With transactional leadership, an expected effort can be made with the guided; this in turn leads to an expected performance. The guided person struggles only within the scope of the agreed upon, the performance potential of the guided may not be fully recalled, but this results in a good planning basis for corporate governance (Blessin, Wick, 2014, p. 117).

Laissez-faire leadership The laissez-faire leadership represents the most passive form of leadership. The

executive does not support the employees in the assigned tasks. It only appears if it is requested by the employees. The manager accepts the work results without evaluation. It avoids management responsibility and there is no motivation or sanction of employees (Blessin, Wick, 2014, p. 117).

The approach of laissez-faire leadership has again become the focus of research in recent years. Studies show that lack of leadership and poor leadership behavior have a negative impact on the satisfaction and performance of the guided (Kauffeld, Ianiro, Sauer, 2014, p.79).

The negative effects of the laissez-faire leadership have been scientifically researched for the first time by Kurt Lewin. He is considered the founder of modern social psychology. With the help of his staff White and Lippit in 1937, he explored the behavior of students in various leadership situations, including in the context of the laissez-faire leadership. In terms of task interest, group cohesion and satisfaction, the laissez-faire leadership group scored the worst of the entire experiment. The laissez-faire leadership was compared here with the democratic and authoritarian leadership. The results of the laissez-faire led group were also the worst in terms of quantity and creativity. From this it can be concluded that for the purpose of achieving a goal any leadership is better than no leadership (Lück, 1998, p. 98).

Management by Exception As part of the Management by Exception, the executive gets involved as soon

as the employees are unable to solve the problem on their own or fail to work their way to the desired goal. If there are no such deviations, the executive does not intervene in the processes (Nerdinger, Blickle, Schaper, 2014, p. 90).

Management by Exception is characterized by restraint of the executive. Executives who follow this style do not formulate clear expectations and avoid agreements (Bass, Avolio, Jung, Berson, 2003, p. 208).

Management by Exception is divided into an active and a passive form of expression. In the active form, the executive sets the standards for the led, controls the performance of the led, and intervenes as soon as the runner moves away from the set standards or threatens that the desired performance will not be achieved. In the passive form, the executive intervenes only in extreme emergencies (Kauffeld, Ianiro, Sauer, 2014, p.79).

Management by Exception can thus be considered as complementary to the conditional reward explained below, since corrective intervention by the executive only takes place in the case of deviations (Bass, Stogdill, 1990, p. 323).

Management by Exception tends to permanently harm the leader as well as the leader himself. Due to the manager's constant negative focus on errors and deviations, the leaders take the situation as a permanent control. But even the executive himself


117

is tired and exhausted by this permanent negative focus on troubleshooting (Furtner, Baldegger, 2013, p. 103).

Avoidance-focused people are motivated by social pressures, social commitments, and social responsibility. It is a non-calculating, intrinsic motivation to lead, which is based on the altruism of the person, because it is necessary (Furtner, Baldegger, 2013, p. 104).

Management by Exception does not create a target strategy for the leaders and the further development as well as the learning processes remain deficient (Achouri, 2015, p. 188).

Contingent reward Transactional leadership, and in particular conditional reward, refers to the

classical exchange relationship between the leader and the leader. The leader promises the leaders an agreed reward for achieving their goals. The guided persons receive their agreed reward when they reach the goal (Furtner, Baldegger, 2013, p. 131).

The reward usually consists of material incentives, but may also consist of praise or advancement (Kauffeld, Ianiro, Sauer, 2014, p. 90).

The term 'contingent reward' expresses that the reward is linked to a condition as the trigger of the reward. Bass himself used the concept of contingent reward.

It is not only important for the guides to know the conditions on which an expected reward is made, but also to have the certainty that the reward will be awarded. It promotes the trust of the guided person in the executive. This trust is the basis of a healthy exchange relationship between the leader and the guided (Gündel, Glaser, 2014, p. 51).

Material incentives usually mean monetary incentives, but executives often have little control over the extent to which additional rewards can be paid out to the led. Rather, it is the responsibility of the organization to establish these transactional foundations on which to build the transformational leadership described in the following section (Pundt, Nerdinger, 2010, p. 394).

TRANSFORMATIONAL LEADERSHIP The purpose of transformational leadership is to change the behavior and the

consciousness of the employees through role model function of the executive and their long-term oriented ideals in order to positively change the corporate and leadership culture. The transformational leadership is not based on a purposeful exchange of performance for reward, but it is the employee needs themselves, which should be raised to a higher level (Zingel, 2015, p. 2).

In addition, the manager convinces with visions on an emotionally positive level of influence and thus inspires the guided. It also conveys strength and confidence in difficult times (Furtner, Baldegger, 2013, p. 5).

The leader provides social support to the guided, which positively influences the competences and confidence of the self-efficacy of the guided. The identification with the organization and the meaningfulness of one's own task are increased. The feeling of being able to influence oneself increases the desire for personal influence. The subjective feeling of being at the mercy of a situation decreases and the experience of stress is reduced (Barysch, 2016, p. 208 / Hollmann, 2013, p. 57).


118

Transformationally leading executives inspire and motivate their employees with a value-based, positive vision of the future (Rowold, Borgmann, Diebig, 2015, p. 139).

Their strength is the effective communication of this vision and the guidance of the staff along the way to this centralized vision. The inspiration of the employees is drawn from this, so that they make this vision their own and their desire to continue to share and follow them with other employees (Huyer, 2014, p. 19).

According to Bass and Avolio (Bass, Avolio, 1990, p. 19), transformational leadership builds on transactional leadership as part of the full-range leadership model. Transformational leadership consists of four central subdimensions that focus on the cognitive, emotional and behavioral influence of the guided (Furtner, Baldegger, 2013, p. 132):

• Inspirational motivation • Idealized influence • Intellectual stimulation • Individual consideration Transformational leadership focuses more on the intrinsic motivation of the led

(Furtner, Baldegger, 2013, p. 132). There is also a demarcation between the transformational leadership and the

pseudo-transformational leadership. Transformational leaders have a high socialized and controlled form of power and strive for holistic benefits to the organization. In contrast, the goals of pseudo-transformationally oriented executives are more focused on the self-interest of the executive than on the interests of the executives and employees (Furtner, Baldegger, 2013, p. 134).

Inspirational motivation "The manager develops an inspiring vision for the future and communicates it

with commitment and conviction. It expresses its confidence in the ability of employees to meet demanding requirements. The manager represents his points of view even in difficult times, talks about her own values and campaigns for sustainability. "(Dörr, Schmidt-Huber, Winkler, Klebl, 2013, p. 260).

The contents of the addressed vision must also be consistent with the vision of the overall organization. This is hardly considered in the discourse of leadership styles, although it is often spoken of the vision of the leader, which should align with the organizational goals and the vision of the organization.

There is a close connection between the transmission of meaning and vision and the creativity and motivation to implement innovation initiatives (Kaudela-Baum, 2014, p. 74).

The understanding of the company, which forms the basis for the vision of the organization, should therefore not be based solely on the interests of the shareholders. The interests of all stakeholders should also be reflected in the vision of the organization. Employees are also success-driving and success-determining stakeholders. A vision that is based on a corporate understanding that integrates all stakeholders in the best possible way promotes the intrinsic motivation of all stakeholders, the employees as well as the customers and suppliers. It avoids that the


119

entire promotion of the organization lags behind the possible; finally, this also benefits the goals of the shareholders (Wicharz, 2013, p. 28).

Idealized influence The idealized influence can be described as behavioral-related and is made up

of the values that a leader conveys to the guided and for which he or she acts with his/her own action. The values and behavior of the leader are consistent with the vision of the organization; as a result, employees tend to identify with it (Schulz-Hardt, Brodbeck, 2014, p. 497).

The idealized influence is often equated with the personality trait 'charisma'. An important component that unites transformational leadership and charismatic leadership is that leader gives a role model for the orientation of the guided. The attachment of the led to the leader, however, is in the foreground of the charismatic leader, while the central goal of the idealized influence in the context of transformational leadership is the transformation of values and goals of the guided (Kaudela-Baum, Holzer, Kocher, 2014, p. 74).

Self-control, selflessness and the avoidance of a personality cult around the leader are important for a successful expression of the idealized role model (Furtner, Baldegger, 2013, p. 139).

The leader influences the self-concept of the guided and connects through ideological explanations the identity of the guided with the collective identity of the company. Through this common mission to which the leaders commit themselves, a connecting team spirit is created which strengthens the intrinsic motivation of the guided. Intrinsically motivated employees are characterized by cognitive flexibility and endurance. In problematic situations new and unconventional solutions are found, existing processes are rather optimized with new solution methods (Kaudela-Baum, Holzer, Kocher, 2014, p. 75).

Intellectual stimulation The rational side of transformational leadership is described by intellectual

stimulation. The employees are actively involved, challenged and promoted as specialists in their area of responsibility (Dörr, Schmidt-Huber, Winkler, Klebl, 2013, p. 260).

Managers encourage those who are led to their own creativity and encourage employees to put their own problem-solving ideas into action. In doing so, they also provide the security with the support and the support that enables the leaders to take risks in connection with the new solutions (Schulz-Hardt, Brodbeck, 2014, p. 497).

They open up the freedom of those who are led to make mistakes that can be learned from. Within the framework of such an error culture, the capacity for change and innovation of an organization increases (Furtner, Baldegger, 2013, p. 147).

The leaders are encouraged to find new approaches to accomplish their tasks without having to worry about disciplinary consequences (Pundt, Nerdinger, 2012, p. 32).

Individual consideration Individual consideration covers the caring, emotional-educational aspect of

transformational leadership. The goal of the leader is to develop the guided and to give the necessary support. In addition, the manager takes on the roles of trainer, coach, teacher and listener, relying on an exchange based on partnership, recognizing


120

the emotional needs and problems of the led and presenting them with new challenges (Furtner, Baldegger, 2013, p. 148).

The manager values their employees and perceives them as an individual personality and not as one employee among many. The skills and competencies of the employees will be further developed and the basis will be laid for giving these employees all the opportunities to become transformational leaders themselves (Dörr, Schmidt-Huber, Winkler, Klebl, 2013, p. 260 ).

Through praise and constructive criticism, through the transfer of responsible tasks, specific qualification offers or through involvement in decisions, the executive as a coach has an encouraging effect and thus develops the skills and competences of his employees (Dörr, Schmidt-Huber, Winkler, Klebl, 2013) , P. 260).

Dale Benson, director of the Leadership Development Institute in Los Angeles, summarizes the main tasks of a transformational leader in five basic requirements. While day-to-day management tasks take a long time to complete, it is still important to spend time on the following five main tasks to become a successful transformational leader:

Reflecting on reality - in order to keep employees interested in the company, to motivate them to actively contribute to the company, it is important to inform employees and to be in dialogue with them. What is the realistically estimated current situation of the company or individual processes? Why does management make decisions the same way and not the other way? Employees need to understand the decisions of their superiors in order to accept them and to accept the same course correction for themselves (Benson, 2015, p. 58).

Communicating Vision - As a transformational leader, it is important to describe where the organization wants to go. This vision, which applies to the entire organization, is important, but it also has to be broken down for the individual departments or even further down for individual areas of responsibility. It is important that the leader himself believes in this vision. Each leader must therefore build an own vision of his/her individual area of responsibility, promote it to colleagues and supervisors, sell it and promote it in day-to-day business (Benson, 2015, p. 58).

Orientation of the environment - if an organization pursues a goal, this will be difficult to achieve if the participants are walking in different directions. It is therefore essential to define goals and subgoals that are accepted by the participants and are seen as valuable in helping them to be achieved (Benson, 2015, p. 58).

Becoming a supporter - one of the most important tasks of a transformational leader is to unlock the untapped potential of the guided staff and to help them achieve their goals. If this succeeds, a milestone in the transformation of the entire enterprise succeeds. The performance of the entire company increases considerably as soon as each individual employee, with the help of their supervisors, becomes able to contribute to the achievement of their goals in the achievement of the goals of the entire company (Benson, 2015, p. 61).

Thank you - it sounds simple, but it is one of the most important tasks of a transformational leader to thank his employees and express their sincere thanks for their services. This thank you can be linked to a task that the employee successfully solved; It can and should, however, be communicated to the employees or colleagues


121

from time to time without a direct trigger. The person you thanked for will feel valued. It will feel that its work is of great value and importance to another person. It provides satisfaction for the work done and motivation for future tasks. To do so, it improves the basis of cooperation between the manager and the staff as well as between the employees (Benson, 2015, p. 52).

This improvement in communication within the company is also accompanied by a reduction in the subjectively felt stress of the employees. One of the most important tasks of transformational leaders is to give their employees security and clarity; these are the hygiene factors of communication between executives and their employees. Although they do not guarantee the motivation of the staff members, disregarding this principle often leads to employee anger (Firestone, 2017, p. 3).

ORGANIZATIONAL CHANGE PROCESSES It is expected that the dynamics and diversity of 21st century change processes

in the areas of society, economy and ecology will continue in the coming decades. At the same time, it is becoming increasingly important for companies to master the constant process of change (Rosenberger, 2014, p. 16).

From the outside, changes in the market environment affect the organizations, such as increasing competition, new technological developments, changed legal framework conditions or other market access conditions. As the organization renews itself from the inside by adapting and integrating workflows, leadership structures change, while at the same time new service areas need to be developed.

These requirements for a successful existence in the market place considerable demands on the employees and executives of all hierarchical levels. The process of change itself is a complex construct that will not be discussed in depth within the framework of this work. Nevertheless, the influence of the executives regarding the successful implementation of a change process should be briefly considered.

In the change process, executives are given three key tasks that can effectively support a process of change. First of all, it is up to the leadership to establish a direction of change by creating a vision and developing a strategy by which the goals of the vision can be achieved. Through communication measures of the executives into the ranks of the coworkers the perspectives of the coworkers must be aligned to the vision. Especially if the employees have understood and accepted the vision and strategy, they will support both. The third important task of the managers is to motivate and inspire the employees, so that they can process and reduce on their own the obstacles in their work environment. With regard to the demands on the executive to awaken openness for change in the employees, it becomes clear that successful leadership work in change situations goes beyond the rational requirements of leadership in everyday situations. The charisma of the executives and enthusiasm or at least willingness to change of the employees form the basis for a successful implementation of the change measures (Kaune, 2016, p. 36).

For the preparation of the interview guide and for the following evaluation of the empirical investigation, the change model of Kurt Lewin was used, whose key points are briefly presented.

The sociologist Kurt Lewin assumed that changes in organizations are based on changes in employees. In order to examine organizations, he transferred approaches of individual psychology to organizations and companies. He assumed that there are


122

"driving forces" in every organization, i.e. forces that can drive a planned process of change. At the same time, there are also "restraining forces", i.e. forces that inhibit change. Lewin concluded that in order to carry out the process of change, this balance of power would not have to be compensated, but would have to be influenced in favor of the "driving forces". (Friend, 2013, p. 112)

Lewin's model follows three basic phases in particular. 1. Phase: „Unfreeze“ In the first phase motivation for change is evoked. The basis for this is a so-

called contract. It fixes in writing the identified problems, the need for change, the defined goals and the agreed procedure with the employees. The framework conditions for the change process are described and the necessary resources are provided by the company management. The actual situation of the company is analyzed in detail. The diagnosis of the current situation is used to create concern, to create acceptance, to reduce resistance, to explain urgency and to build coalitions in teams to promote the process of change (Kauffeld, Schneider, 2014, p. 60).

2. Phase: „Move“ The second phase is the changing phase. In the organization structures and

processes are changed, thereby new concepts, behaviors, values and attitudes are established. At the same time, the organizational members are involved in the change process across all hierarchical levels. With the help of higher-level shared visions and goals, all organizational members are invited and motivated to actively participate in the reorientation. Throughout, concrete measures and implementation steps are jointly designed and communicated to the organization. The implementation and execution of these measures will then be gradual and continuous. The carriers of the organizational development measures are the so-called change agents. These are the employees who have agreed to take over control tasks and assistance in the context of the change and development processes. The change agents have to be continuously qualified further in order to anchor the new concepts sustainably in the organization. To ensure success, it is important to demand the necessary support from the corporate management (Dotlich, 2017, p. 26).

Positive results and results of change should be communicated and valued in a timely and regular manner. Important for a successful start of the Move phase is the point in time and the starting point of destabilization within the Unfreeze phase and the subsequent rapid transition with objectives within the Move phase (Kauffeld, Schneider, 2014, p. 60).

When selecting change agents, it is advisable to attract informal leaders to the process of change and vision (Mangundijaya, Utoyo, Wulandari, 2014, p. 471).

3. Phase: „Refreeze“ The final third phase of the change process is the phase of stabilization. In this

last phase, the organizational changes are to be stabilized, generalized and permanently integrated. The critical reflection, the documentation of the entire organizational development and the evaluation of the processes are components of the stabilization as well as the balancing and celebration of the achieved successes. In the refreeze phase, the changed processes are to be firmly anchored in the organization. The documentation of the organizational development and a permanent


123

focus on the newly introduced processes should and must ensure that a relapse into old process routines is prevented (Kauffeld, Schneider, 2014, p. 61).

The following figure gives an overview of the three phases of the change process described above, based on Lewin.

Figure 2. Change process based on Lewin (Kauffeld, Schneider, 2014, p. 61) Typically, the change process temporarily lowers operational performance, and

the improvement expected by employees is not felt to be immediate. The following figure shows a schematic course of the operating performance during change processes, as is often the case in practice cases (Stowasser, Störmer, 2016, p. 164).

Figure 3. The balance of power and the change in operating performance (Stowasser, Störmer, 2016, p. 164)


124

CONCLUSION Transactional leadership is still widespread in practice today (Steinle,

Eichenberg, Stolberg, 2008, p. 102). The focus of transactional leadership is on the extrinsic motivation of the

guided (Furtner, Baldegger, 2013, p. 156). Transactional leadership makes it possible to predict well the performance of

the led, but this also depends on the overall organizational situation and on the environment in which transactional leadership is used. If the manager has resources at his or her disposal with which the guided can be rewarded, the managers can positively motivate the employees through conditional and contingent rewards. If these resources are not available, which is often the case, the executives are only punished for missing the target. This corresponds to a negative motivation, which is accompanied by further disadvantages and long-term effects on the health of the managed and also of the executives (Schulz-Hardt, Brodbeck, 2014, p. 498).

Transactional leadership is not suited to unfolding the total potential of the led. The goals are just as high as they are given by the leader. Higher efforts due to intrinsic motivation or a change in the value attitude of the guided are not to be expected (Hollmann, 2013, p. 56).

Changing the values of employees and aligning them with corporate goals is the desire associated with transformational leadership.

As soon as the organizational goals are brought into line with employee needs, and the employees themselves make it their task to support the organizational goals as much as possible, this intrinsic drive by the employees can reduce the transaction costs, as the agreement costs decrease (Wunderer, 2011) , P. 304).

In addition to intrinsic motivation and potential unleashing of the employees of an organization, it is also the multifaceted extent in which the transformational leadership is able to work.

By developing the autonomy and creativity of the staff, transformational leadership can be a multiplier of positive dynamics in organizations. The culture of error addressed in the context of intellectual stimulation is only one example of a change that is particularly important in dutiful, quality-conscious and precision-conscious Germany. Since mistakes are often perceived as failures, the fear of aberrations is very high. This reduces the change, innovation and ultimately competitiveness of an organization (Frey, Graupmann, Fladerer, p. 319).

However, one should avoid being misled by the alleged universality of the transformational leadership and assume that it is always able to change the employees sustainably and in every situation. Bass considers the simultaneous application of the components of transactional as well as transformational leadership to be indispensable (Steinle, Eichenberg, Stolberg, 2008, p. 107).

This corresponds to the Full Range Leadership Model. The more extensive a leader is capable of implementing the components of transformational leadership in the organization, the more sustainable will be their leadership success and contribute to the competitive.


125

References

1. Achouri, C. (2015²). Human Resources Management. Wiesbaden: Springer Fachmedien. 2. Barysch, K. N. (2016). Selbstwirksamkeit. In Dieter Frey (Hrsg.). Psychologie der Werte (p.

201 – 209). Berlin Heidelberg: Springer Verlag. 3. Bass, B. M. und Stogdill, R. M. (1990³). Bass & Stogdill`s handbook of leadership: Theory,

research and managerial applications. New York: Free Press. 4. Bass, B. M., Avolio, B. J., Jung, D. I., Berson, Y. (2003). Predicting unit performance by

assessing transformational and transactional leadership. Journal of Applied Psychology. 88(2). 207-218.

5. Becker, M. (20136). Personalentwicklung – Bildung, Förderung und Organisationsentwicklung in Theorie und Praxis. Stuttgart: Schäffer-Poeschl.

6. Benson, D. (2015). The five fundamental tasks of a transformational leader. Physican Leadership Journal. 10. 58-62.

7. Blessin, B., Wick, A. (20147). Führen und führen lassen. München: UVK/Lucius. 8. Byebierggaard, P., Yoder, B.. (2007). The Sense-Making Loop. Global HRD. 05. 38 – 43. 9. Dittrich, W. (2017). Mentale Modelle als Zünder. HR Performance. 03. 84 - 85 10. Dörr, S., Schmidt-Huber, M., Winkler, B., Klebl, U. (2013). Führung. In Eberhard Steiner

(Hrsg.). Psychologie der Wirtschaft (p. 247 -278). Wiesbaden: Springer Fachmedien. 11. Dotlich, D. (2017). Leadership in Times of Transition. People + Strategy. 01. 24 – 27. 12. Felfe, J., Bittner, T. (2014). Veränderungen erfolgreich managen mit transformationaler

Führung. PERSONALquarterly. 01. 10 – 14. 13. Felfe, J. (2009). Mitarbeiterführung. Göttingen: Hogrefe Verlag. 14. Firestone, K. (2017). How Leaders Can Push Employees Without Stressing Them Out.

Harvard Business Review. 05. 2 – 4. 15. Frey, D., Graupmann, V., Fladerer, M. P. (2016). Zum Problem der Wertevermittlung und

der Umsetzung im Verhalten. In Dieter Frey (Hrsg.). Psychologie der Werte (p. 307 – 319). Berlin Heidelberg: Springer Verlag.

16. Fröse, M. W., Kaudela-Baum, S., Dievernich, F. E. P. (2015). Organisationen als energetische Gebilde verstehen. In Markus Sulzberger (Hrsg.). Emotion und Intuition in Führung und Organisation (p. 141 – 159). Wiesbaden: Springer.

17. Furtner, M., Baldegger, U. (2013). Self-Leadership und Führung. Wiesbaden: Springer Fachmedien.

18. Gündel, H., Glaser, J., Angerer, P. (2014). Arbeiten und gesund bleiben. Berlin Heidelberg: Springer Spektrum

19. Hollmann, M. (2013). Sustainable Leadership. Wiesbaden: Springer Fachmedien. 20. Hutchinson, M. (2017). Accelerating Leadership Development and Readiness. Workplace

Rx – Talent Development. 04. 112. 21. Huyer, D. (2014). Leading Change through Vision. Leadership Excellence Essentials. 06.

19. 22. Kaudela-Baum, S., Holzer, J., Kocher, P. Y. (2014). Innovation Leadership. Wiesbaden:

Springer Gabler. 23. Kauffeld, S., Ianiro, P. M., Sauer, N. C. (2014). Führung. 24. In S. Kauffeld (Hrsg.). Arbeits- Organisations- und Personalpsychologie für Bachelor (p.71-

98). Berlin Heidelberg: Springer Verlag. 25. Kauffeld, S., Schneider, H. (2014). Organisationsentwicklung und Beratung. In S. Kauffeld

(Hrsg.). Arbeits- Organisations- und Personalpsychologie für Bachelor (p. 53-69). Berlin Heidelberg: Springer Verlag.

26. Kaune, A., Wagner, A. (2016). Change Communication – Die Rede als Instrument im Kontext von Theorie, Empirie und Praxis. Wiesbaden: Springer Fachmedien.

27. Lüke, J., Winter, M. (2013). Personal- und Führungskräfteentwicklung am Praxisbeispiel der LHI Leasing GmbH. In Eberhard Steiner (Hrsg.). Psychologie der Wirtschaft (p. 309 -326). Wiesbaden: Springer Fachmedien.


126

28. Lück, H. E. (1998). Die Feldtheorie und Kurt Lewin. Weinheim: Verlagsgruppe Beltz. 29. Mangundijaya, W., Utoyo, D., Wulandari, P. (2015). The role of leadership and employee’s

condition on reaction to organizational change. Procedia Social and Behavioral Sciences. 172 (Global Conference on Business & Social Science-2014, GCBSS-2014, 15th & 16th December, Kuala Lumpur). 471 – 478.

30. Nerdinger, F. W., Blickle, G., Schaper, N. (2014³). Arbeits- und Organisationspsychologie. Berlin Heidelberg: Springer Verlag.

31. Olsen, O.K., Eid, J., Larsson, G. (2010). Leadership and Ethical Justice Behaviour in a High Moral Intensity Operational Context. MILITARY PSYCHOLOGY. 22. 137 – 156.

32. Pundt, A., Nerdinger, F. W. (2010). Transformationale Führung und sozialer Austausch als Bedingung interner Kundenorientierung. In Manfred Bruhn und Bernd Strauss (Hrsg.). Serviceorientierung im Unternehmen (p. 375 – 398). Wiesbaden: Gabler GWV Fachverlage.

33. Pundt, A., Nerdinger, F. W. (2012). Transformationale Führung – Führung für den Wandel?. In Sven Grote (Hrsg.). Die Zukunft der Führung (p. 27 – 45). Berlin Heidelberg: Springer Verlag.

34. Rosenberger, B. (2014). Modernes Personalmanagement. Wiesbaden: Springer Verlag. 35. Rosenstiel, L. von (2014). Grundlagen der Führung. In Lutz von Rosenstiel, Erika Regnet

und Michael E. Domsch (Hrsg.). Führung von Mitarbeitern (p. 3 – 28). Stuttgart: Schäffer-Poeschel Verlag.

36. Rosenstiel, L. von, Hornstein, E. von, Augustin, S., (2012). Change Management Praxisfälle. Berlin Heidelberg: Springer Verlag.

37. Rowold, J., Borgmann, L., Diebig, M. (2015). A „Tower of Babel?“ interrelations and structure of leadership constructs. Leadership & Organization Development Journal. 36 (2). 137 – 160.

38. Rowold, J., Borgmann, L., (2013). Are leadership constructs really independent?. Leadership & Organization Development Journal. 34 (1). 20 – 43.

39. Schulz-Hardt, S., Brodbeck, F. C. (20146). Gruppenleistung und Führung. In Klaus Jonas und Wolfgang Stroebe und Miles Hewstone (Hrsg.). Sozialpsychologie (p. 469 – 505). Berlin Heidelberg: Springer Verlag.

40. Steinert, C., (2014). Viele Defizite bei den Chefs. Harvard Business Manager. 10. 12 – 13. 41. Steinle, C., Eichenberg, T., Stolberg, M. (2008) „Full Range Leadership“-Modell: Kritische

Würdigung und Anregungen zur Weiterentwicklung. ZfM Zeitschrift für Management. 01. 102 – 124.

42. Stowasser, S., Stömer, O.B. (2016). Arbeitsorganisation erfolgreicher Unternehmen – Wandel in der Arbeitswelt. Bad Langensalza: Beltz Bad Langensalza GmbH.

43. Villiger, A., Herhausen, D., Schögel, M. (2013). Customer Centricity bei der Graubündner Kantonalbank – Kundenorientierung als Veränderungsprogramm. Marketing Review St. Gallen. 05. 22 – 35.

44. Welk, S. (2015). Die Bedeutung von Führung für die Bindung von Mitarbeitern. Wiesbaden: Springer Fachmedien.

45. Wicharz, R. (2013). Strategie: Ausrichtung von Unternehmen auf die Erfolgslogik ihrer Industrie. Wiesbaden: Springer Fachmedien.

46. Wien, A., Franzke, N. (2013). Systematische Personalentwicklung. Wiesbaden: Springer Fachmedien.

47. Wunderer, R. (20119) Führung und Zusammenarbeit: Eine unternehmerische Führungslehre. Köln: Hermann Luchterhand Verlag.

48. Yaacoub, H.K. (2016). Authenticity: Sustainable Benefits Beyond Performance. HR People & Strategy. Fall. 47 – 49.

49. Zingel, M. (2015). Transformationale Führung in der multidisziplinären Immobilienwirtschaft. In Michael Zingel und Nico B. Rottke (Hrsg.). Transformationale Führung in der multidisziplinären Immobilienwirtschaft (p. 1-114). Wiesbaden: Gabler Fachmedien.


127

Stoyanov S.P. associate assistant, logistic engineer

Shumen university "Bishop Konstantin Preslavski", Bulgaria

TO THE NOTES FOR IMMEDIATE SELECTION OF ALTERNATIVE FOR MANAGEMENT OF LOGISTIC SYSTEM

Стоянов С.П.

хоноруван асистент, инженер-логистик Шуменски университет „Епископ Константин Преславски”, България

КЪМ БЕЛЕЖКИТЕ ЗА НЕПОСРЕДСТВЕН ИЗБОР НА АЛТЕРНАТИВА ЗА

УПРАВЛЕНИЕ НА ЛОГИСТИЧНА СИСТЕМА

Abstract. The idea of the proposed topics is to confirm, briefly and in general terms, the need for inclusiveness and integrity in the management of the logistics system.

Keywords: Logistic system, logistic solutions Резюме. Идеята на предложената тематика е да потвърди, накратко и в най-общ

план, необходимостта от всеобхватност и интегритет в управлението на логистична система.

Ключови думи: логистична система, логистични решения Управлението на логистична система се осъществява посредством

логистични решения, които са избор на алтернатива. Тя е наложителна необходимост да бъде избран оптимален вариант от два или няколко възможни, за въздействие. Решението е резултат (факт) от творческия акт (действието) на целенасочена балансирана корекция на логистична ситуация, разрешаване на проблем или вариант на въздействие върху системата и оптимизиране на процесите, които протичат в нея. Идеята е да се използват ефикасно ресурсите, за да се реализират ефективно поставените цели, т.е. ограничените ресурси се използват рационално, за да може крайните резултати да съвпадат с първоначалния замисъл [1, с. 89; 2, с. 35; 4, с. 167; 6, с. 42; 7, с. 145 – 146; 9, с. 6; 10, с. 160; 14, с. 89 (бел. 1 – 2); 16, с. 68 – 69; 17, с. 57; 18, р. 179; 19, р. 47].

Сред базисните сфери на непосредствен избор на алтернатива, т.е. на оптимално решение, за управление на логистична система са:

• транспорт – сред съществените транспортни решения на организацията са изборът между собствен и нает транспорт, изборът на вида транспорт и др.;

• складиране – основни решения при складовите системи са изборът между собствен или нает склад, степен на централизация, определянето на броя на складовете и др.;

• запаси – това е ключова управленска област в логистиката. Решенията в тази насока влияят пряко върху равнището на обслужване и логистичните разходи, т.е. с управлението на запасите по същество се управляват материалните потоци;

• опаковане – опаковката е потребителска и индустриална (транспортна). Тя съхранява и защитава продуктите. Логистичните решения имат отношение към индустриалната/транспортната опаковка. Функцията ѝ е да съхранява


128

продуктите и представлява опаковъчното средство (контейнери, кашони, кутии, бидони, чували и др.), в което продуктите се придвижват до местоназначението си;

• манипулация с материалите – обхваща товаренето, разтоварването на стоките, постъпването им в склада, поставянето им в зоните за съхранение, придвижването им до местата за подготовка на поръчките и до зоната за експедиция. Дейности от този вид се извършват и в заводите, и на терминали на пристанища, летища и др. Основен въпрос по отношение на логистичните решения тук е дали да се ползва ръчен труд или специализирано оборудване (за товарене/разтоварване и придвижване на къси разстояния – конвейери, електрокари, кранове и др.), което зависи от обема на товаропотоците, физическите характеристики на продуктите, големината на фирмата и др.;

• изпълнение на поръчките – това по своята същност е логистичен процес с начало (взимане на решение от страна на клиента да на прави поръчка) и край (доставката на поръчаните стоки при клиента), който се състои от редица дейности, отнасящи се до получаването, обработката, подготовката и доставката на стоките. Тук логистичните решения са свързани с изпълнението на поръчките и по-конкретно с времето и надеждността на извършването на целия цикъл, което е от съществено значение за удовлетвореността на клиентите;

• прогнозиране на търсенето – прогнозите са базис за определяне, както на нивото на запасите от готови продукти, така и на производствените графици и потребностите от материали. В този аспект логистичните решения са свързани с разработването на максимално реалистични прогнози при полване на качествени и количествени методи или комбинация по между им;

• планиране на производството – логистичните решения в тази област са какво, колко и кога да се произвежда, т.е. съставят се производствените графици. Разработват се прогнозите на търсенето и се извършва оценка на наличните запаси от готови продукти. Определят се видът и количеството на продуктите, които следва да се произведат, за да се удовлетвори пазарното търсене;

• обслужване на клиентите – основна цел на логистиката е тази област да бъде осигурена на необходимото равнище. С определянето на равнището на обслужване на крайните клиенти се осъществява директната връзка между бизнес стратегията на организацията и логистиката. То е и отправна точка, а и свързващо звено за всички други решения;

• териториално разположение на постоянните съоръжения – пространственият фактор е от особено значение за логистиката. Той определя мащаба и сложността на логистичните дейности, а също и обсега, в границите на който се взимат всички останали решения и се осъществяват физическите логистични дейности;

• вертикална интеграция и аутсорсинг – тази област на логистични решения е пряко свързана със структурирането на логистичната система. Нейното значение нараства, а това е породено от факта, че се разширява практиката за възлагане на логистични дейности за изпълнение от външни доставчици (логистичен аутсорсинг) и развитието на логистичния сектор.


129

Взиманите фактически решения по отношение на определянето на степента на вертикалната интеграция (организацията произвежда своите суровини или сама продава своите продукти) или аутсорсинг, притежават собствени особености в снабдяването, производството и дистрибуцията;

• информационна и комуникационна система – всички решения в областта на логистиката зависят от обхвата, качеството, достоверността и навременната информация, а предпоставка за това е добрата информационна и комуникационна система. Съществена е циркулацията на информацията и обратната връзка, а оптималното протичане на информационни потоци е проявено тогава, когато при минимум на първичната обективна информация се достига максимума на полезната за управлението информация. Резултатът осигурява ефективното функциониране на системата;

• обратна логистика – решенията в тази област са свързани със създаване и оперативно управление на система за връщане обратно на продукти и опаковки, избор на методи за оползотворяване на върнатите продукти, обвързване на обратната логистика с правата и др. В тази връзка следва да бъде отбелязано, че всички области на решения за осъществяване на управлението, валидни за правата логистика, се проявяват и при обратната логистика. Тук се включва и управлението на операциите по оползотворяване при дейностите по връщането на продуктите, т.е. препродажба, възстановяване или подновяване, ремонтиране, рециклиране и др. [3, с. 63 – 64; 5, с. 15 – 16; 6, с. 43, с. 46 – 48; 13, с. 51 – 52; 15, с. 161 – 162].

Представените области на логистични решения в зависимост от мащаба, периода на действие и нивото на управление, на което се взимат фактическите решения, предполагат, че те могат да се разделят на:

• стратегически – определят конфигурацията на системата. Те са дългосрочни, т.е. за период от три до не повече от 5 години. Съдържат висок риск и неопределеност. Установяват отношенията на системата с външната среда. Взимат се от висшето ръководство. Задължителни са. Определят развитието на системата (инвестирането, разширяването на дейността, навлизането на нови пазари, внедрителската дейност и др.). Всички останали решения следва да са съобразени с тях;

• тактически – свързани са с планирането и контрола. Те са средносрочни, т.е. за период от една до 3 години. Взимат се от средния управленски персонал, който е и координатор, за своевременно подобряване на резултатите от дейността. Установяват структурата на системата. Конкретизират стратегическите решения и осигуряват връзката им с решенията на низовия управленски персонал;

• оперативни – свързани са с текущото изпълнение. Те са краткосрочни, т.е. обхващат дни, седмици, месеци до по-малко от година. Взимат се бързо от низовия управленски персонал, прилагат се веднага, най-динамични са, като са в определени рамки. Оперативни решения се взимат и от висшето ръководство, и от ръководителите на средно ниво [1, с. 98 (бел. 9), с. 99, с. 131, с. 145; 6, с. 49; 8, с. 112 – 113; 11, с. 293; 12, с. 24 – 25; 13, с. 112; 14, с. 73 – 74, с. 99; 16, с. 69 – 72, с. 99; 20, р. 18].


130

Решенията за избран транспорт влияят върху опаковката (транспортна) и върху запасите. От своя страна складирането е обвързано с поръчките, а прогнозирането влияе на нивото на запасите и на капацитета на складовете [13, с. 52 – 54]. Видна е системната обусловеност на базисните сфери на непосредствен избор на алтернатива, т.е. на съответен вид оптимално решение, за управление на логистична система, което потвърждава необходимостта от всеобхватност и интегритет.


1. Асенов, А., Дилков, Ц., Емилова, И. Основи на управлението. Второ издание. Свищов, 2017, Академично издателство „Ценов”.

2. Ахтулова, Л. и др. Особенности процесса принятия управленческих решений в организации. – Журнал „Омский научный вестник”, Серия „Общество. История. Современность”, 2014, №3 (129), Омск, Научное издательство ОмГТУ, 35 – 40.

3. Банабакова, В. Логистичното обслужване като източник на конкурентни предимства. – Съвременната логистика – бизнес и образование, Сборник с доклади от Международна научно-практическа конференция по повод 10-годишнината от създаването на специалност „Логистика” в Икономически университет – Варна (19 – 20 октомври 2017 г.), Варна, 2017, Издателство „Наука и икономика”, Икономически университет – Варна, 62 – 72.

4. Ботев, Б., Генов, Г., Ботев, С. Техническа логистика. Шумен, Университетско издателство „Епископ Константин Преславски”, 2015.

5. Генчев, Е. Стопанска логистика (Лекционен курс). Първо издание. София, 2017, Валдес-ВВ-ГВ.

6. Димитров, П. (ред.) и др. Логистични системи. Първо издание. София, 2010, Университетско издателство „Стопанство”.

7. Илиев, И. Основи на управлението. Общ курс. Варна, 2005, Университетско издателство ВСУ „Черноризец Храбър”, „График” ООД – Варна.

8. Кирильчук, С. (ред.) и др. Экономика предприятия. Практикум. Учебное пособие для СПО. Москва, 2019, Издательство „Юрайт”.

9. Ковачев, А. Интегративните ефекти – липсващите балансиращи съставки на управленските решения. – Списание „Летописи”, 2018, Том 4, Бр. 2, София, Издание на БАНИ, 6 – 14.

10. Кузьмин, С., Волкова, Е. Классификация управленческих решений в сфере логистики промышленного предприятия. – Журнал „Экономика: вчера, сегодня, завтра”, 2018, Том 8, №5А, Ногинск, Издательство „АНАЛИТИКА РОДИС”, 159 – 166.

11. Лукинский, В., Лукинский, В., Плетнева, Н. Логистика и управление цепями поставок. Учебник и практикум для СПО. Москва, 2018, Издательство „Юрайт”.

12. Пенчева, И. Управленски умения. Съвети за мениджъри. Велико Търново, 2013, Издателство „Абагар”.

13. Раковска, М., Драгомиров, Н., Луканов, К. Бизнес логистика. София, 2018, Издателски комплекс – УНСС.

14. Станчева, А. Основи на управлението. Учебно помагало. Трето преработено и допълнено издание. Варна, 2006, Издателска къща СТЕНО.

15. Терзиев, В., Банабакова, В. Маркетинг. Скопjе, 2017, Издавач НИМЗ. 16. Тодоров, Ф. Проектиране на логистични системи. София, 2017, Издателски комплекс

– УНСС. 17. Цветков, Ц. Търговска логистика. Първо издание. Варна, 2011, Издателска къща

СТЕНО.


131

18. Dimitrova, N. Characteristic of the effectiveness logistic decision. – MATTEX 2018, Conference proceedings, Volume 2, Part 2, 2018, Shumen, Konstantin Preslavski University press, 178 – 184.

19. Dyankov, P. Ambiguity and entropy of information flows in engineering logistics. – International scientific refereed indexed online journal with impact factor “SocioBrains”, 2017, Issue 37, ˂http://sociobrains.com/bg/top/issues/Issue+37%2C+September+2017/˃, 42 – 50.

20. Markov, K. Problems of the strategic management and the strategic analysis. – International scientific refereed indexed online journal with impact factor “SocioBrains”, 2016, Issue 21, ˂http://sociobrains.com/bg/top/issues/issue-21%2C-may-2016/˃, 16 – 29.


132

Mynzhanova G., Ph.D. student

International University of Kyrgyzstan, Kyrgyzstan Sailaubekov N.

Professor, D.Sc. (Ec.) Kazakh Ablaikhan University of international relations and world languages,

Kazakhstan

EVOLUTION OF HUMAN RESOURCE MANAGEMENT THEORY

Abstract. Effective and rational uses of human resources help the company to achieve the desired results. To achieve planned aims companies have been researching different aspects in management such as transition from the concept of staff management to the concept of human resources management. Current study examines the evolution of human resource management theory which is inextricably linked with the emergence of the enterprise as a production unit and changes in the economic life of society. In conclusion put the accent on the point of view of the modern science of human resources management which defines the role of human resources as a decisive factor in achieving competitiveness at all levels of management such as an enterprise level and a whole country level..

Keywords: human resource, human resource management, competitiveness, company.

In many industries the products of different firms get more similar and companies is becoming much harder to distinguish differences between their own products and products of competitors and therefore it becomes more obvious the need for human resources in the face of growing competition and globalization. Effective and rational uses of human resources help the company to achieve the desired results, thereby significantly increasing the rate of economic growth, the standard of living and the quality of development of human resources of the country.

In general, the history of the development of scientific thought in the field of human resources management is inextricably linked with the emergence of the enterprise as a production unit and with the changes in the economic life of society. This is due to the following changes on a global scale such as: the acceleration of scientific and technological progress, the development of market relations, increased competition, globalization and internationalization of the world economy, economic objective needs, mechanisms for the implementation of labor and creative potential had an impact on human and labor management. These changes have influenced on the modern concept of human resources management (Figure 1).

Figure 1. Transition from the concept of staff management to the concept of

human resources management Compiled by the authors on the basis of the source [1]


133

Because of those reasons there were realized the transition from the concepts of staff management to the concepts of personnel management and human resources management.

In connection with the transition of society to more developed economic systems, the attitude of the organization's management to the main factor of production –the human resource-has changed.

The transition from one concept of human resource management to another concept was the object of research by different scientists. According to scientific sources on management the development of the basic theory of human resources can be divided into the following stages:

Stage I - classical theory of human resource management (1880-1930) Stage II-theory of human relations (1930-1950) Stage III-human resource theory, including behavioral theory (1960-1980) Stage IV-modern concepts of human resource management (from the mid-

1980s to the present) In 70 and 80-ies of XX century American managerial science began to apply

the concept of "human resources" and "human resource management" instead of the terms "staff" and "personnel management, thus there were expanded the functions of personnel management services of the organization.

Charles Fombrun from the Michigan school and Michael Beer from Harvard business school are the founders of the concept of human resource management. In 1984, C. Fombrun proposed a "compliance model", the essence of which was to regulate the system of human resources and the structure of the company with the strategy of the organization. According to Fombrun, the main functions of human resources management are included in a certain cycle, which consists of selection (the ratio of existing human resources), certification (management of labor results), remuneration (the use of motivation tools to achieve goals in the short and long term), human resources development in order to improve the skills of the workforce[2].

Representatives of this school proposed the creation of a database on the use of human resources, motivation of top managers in human resources management, in order to activate their role in the implementation of strategic, administrative and operational-economic tasks in the company's activities.

M.Beer and other representatives of the Harvard model of human resource management believe that human resource management is universal, as it relates to all management decisions between an organization and its employees. Therefore, human resources management issues should be addressed not only by the personnel management of the organization, but also by all its managers, especially the role of line managers is important [3], since they have direct contact with employees.

Since the second half of the 1980s, the theory of strategic human resource management has been actively developing. British scientist M. Armstrong thinks that human resource management is a strategic and holistic approach to managing people who individually and collectively contribute to the achievement of the goals of the organization [4]. From this definition, we can conclude that human resource management is a function in organizations designed to maximize the productivity of employees in achieving the strategic goals of the enterprise.


134

The use of a strategic approach in human resources management is associated with the globalization of the world economy, the growth of competition on a global scale, especially with the fact that Japanese firms began to dominate the international market displacing Western firms. The quality of products of Western European companies began to yield to the quality of Japanese manufacturers and they began to look for ways to solve problems by optimizing the use of human resources, emphasizing the importance of human resources of the organization in achieving a competitive advantage. This will lead to the conclusion that human resources management pays attention to the practical importance of the use of human resources.

Modern scientist-researchers in the field of human resources management characterize the content of the process of human participation in industrial life often use the term "human resources" as well as: "staff", "personnel", "human development", "human potential", "human capital", which are interpreted by them in different ways. Thus, Batrakova L thinks that all these categories characterize the same object, but different levels of research, so it is necessary to understand their essence [5].

The term "human resources" is considered at the macro and micro levels the term "human resources" is considered at the macro and micro levels in the economic literature,

At the macro level, the term "human resources" is defined as a concept that reflects the main wealth of any society, the prosperity of which is possible when creating conditions for reproduction, development and use of this resource, taking into account the interests of each individual [6].

According to Morgunov E. the human resource at the micro level (enterprise) is considered as an integral part of the enterprise's production resources so companies invest in the development of human resources in order to obtain economic benefits[7]

M. Meldakhanova defines human resources as the most important strategic resource of a country with a sufficiently high level of education, professionalism and entrepreneurial abilities[8]. We agree with M. Meldakhanova's definition that human resources are a strategic resource of the country. However, in our opinion, all human resources, regardless of the level of education, professionalism and entrepreneurial ability, form the human resources of the state. Human resource management is an important function of the state at all levels of the economy (macro, meso, and micro levels).

Thus, the modern science of human resources management defines human resources as a decisive factor in achieving competitiveness at all levels of management, providing economic and social benefits for both the enterprise and for the society as a whole.

References

1. Kibanov A. Human resources management, 2005 and Makarova I. K. dissertation abstract,

Human resources management in Russian organizations in a transitional economy, 2000 2. Johnas Polin, SV Human resource management, p.54

https://www.vek.be/nl/download/143388/6e072b372ef0366ca4266d0fe628ef8c


135

3. Ivanova O. E., Ryabchuk P. G., Methodology of human resources management, Monograph, Chelyabinsk, 2018, p. 19

4. Armstrong M. the Strategy of human resource management, 2002 page 6 5. Batrakova L. G. Evolution of scientific views on the concept of "Human resources" and its

modern specificity. Pushkin Vestnik LSU. 2011. №2. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/evolyutsiya-nauchnyh-vzglyadov-na-ponyatie-chelovecheskie-resursy-i-ego-sovremennaya-spetsifika (data of attendance: 13.08.2019)

6. Epishkin I. A. Human resource Management. M: MIIT, 2013 p. 13 7. Morgunov E. personnel Management. Research, evaluation, training. 3rd ed., pererab and

additional M. Yurait, 2011 p. 114 8. M. Meldakhanova, Effective use of human resources: the essence and features in the context

of globalization, csmb.ds.e-taraz.kz/cat/docs/cont_176


136

MARKETING

Al-Tmeizi A.Y., Associate Professor of Marketing, Institute of Economics and Management

Blagukch H. master

Open International Human Development University "Ukraine"

GOODS AND ASSORTMENT MANAGEMENT ENTERPRISE

Аль-Тмейзі А. Ю., доцент кафедри маркетингу Інституту економіки та менеджменту

Благіх Х., магістрант

Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

УПРАВЛІННЯ ТОВАРНО-АСОРТИМЕНТНОЮ ПОЛІТИКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

Abstract. It is proved that the presence of a stable and wide range of products is decisive in the development of industrial enterprises. To provide stable and uninterrupted work of the enterprise effective marketing commodity policy, an important component of which is the assortment policy of the enterprise, is capable. The ultimate goal of the assortment policy is to profit and ensure the high efficiency of the enterprises, which are achieved due to the maximum possible correspondence of volumes and structure of production of consumer goods to the purchasing demand of the population.

Keywords: product range, commodity and assortment policies, strategy, inventory optimization, demand

Анотація. Доведено, що наявність стійкого та широкого асортименту продукції є

визначальним у розвитку промислових підприємств, від складу й оновлювання асортименту безпосередньо залежить зростання товарообігу й прискорення реалізації готової продукції. Забезпечити стабільну й безперебійну роботу підприємства здатна ефективна маркетингова товарна політика, важливою складовою якої є асортиментна політика підприємства. Кінцевою метою асортиментної політики є отримання прибутку та забезпечення високої ефективності роботи підприємств, які досягаються за рахунок максимально можливої відповідності обсягів і структури виробництва товарів народного споживання купівельному попиту населення.

Ключові слова: асортимент продукції, товарно-асортиментна політики, стратегія, оптимізація запасів, попит

Активізація євроінтеграційних процесів, стрімкий розвиток

інформаційних та інноваційних технологій здійснюють значний вплив на ефективність діяльності підприємств всіх галузей національної економіки. Галузева структура легкої промисловості є багатопрофільною: до неї входять галузі, які здійснюють первинну обробку сировини, галузі із виготовлення та реалізації готової продукції.

Ефективно сформований товарний асортимент - це запорука успішного функціонування підприємства, адже від нього безпосередньо залежить ступінь задоволення споживчого попиту. Правильно побудована асортиментна пропозиція визначає ефективність організації торговельних процесів, впливає


137

на розширення та глибину насиченості товарної маси, змінює на краще показники діяльності підприємства.

Наслідки вдало сформованого товарного асортименту мають не лише економічну, але й соціальну ефективність: задоволення споживчого попиту у товарах, що є необхідними для життя, відпочинку та дозвілля [1].

Процеси, пов’язані з удосконаленням управління товарним асортиментом, мають бути спрямовані на: збереження стабільності, а за можливості, й на розширення та оновлення асортиментної пропозиції, із урахуванням швидко плинної зміни попиту населення; оптимізацію товарного асортименту шляхом виключення неперспективних товарів та включення нових, очікуваних ринком, з метою зростання товарообороту та підвищення рентабельності; розробку специфікацій продуктів з метою більш повного інформування споживачів про товарні пропозиції; удосконалення процедур контролю за формуванням якісного товарного асортименту.

Результати та ефективність фінансово-господарської діяльності на промислових підприємствах в значній мірі визначаються наявністю широкого і стійкого асортименту продукції.

Виробнича діяльність за принципом спеціалізації на окремих товарах, з одного боку, забезпечує виробникам можливість розширення асортименту, поліпшення якості, вдосконалення технологічних процесів виробництва, оптимізацію часових меж налагодження та масового виробництва товарів, що є конкурентоспроможними, але з іншого веде до скорочення асортиментної пропозиції. З огляду на це виникає потреба у підсортуванні з метою представлення всього спектру продукції вітчизняних та закордонних виробників.

Номенклатура товарів, об’єднаних за окремими характеристиками та готових до реалізації, називається товарним асортиментом. Більшість маркетологів «процес добору і встановлення номенклатури товарів за різними ознаками, спрямований на задоволення попиту населення і забезпечення високої прибутковості роботи підприємств», називають формуванням асортименту. Товарний асортимент формується з метою найбільш повного задоволення покупців та активного впливу на попит для підвищення рівня і культури споживання.

Гармонійний товарний асортимент сприяє ефективній спеціалізації не лише у сфері виробництва, але й у маркетинговому супроводженні товару, припускає використання єдиної цінової, збутової та комунікаційної політики, забезпечує стабільні відносини з учасниками збутових каналів. Слід враховувати і те, що надмірна гармонійність товарів не є правильною оскільки вона підвищує вразливість підприємства від взаємодії із зовнішнім середовищем, призупиняє темпи розвитку, створює додаткові фактори ризику при роботі з обмеженою асортиментною пропозицією.

В процесі розроблення асортиментної пропозиції визначається певним чином номенклатура товарів, що утворює необхідну їхню сукупність для підприємства відповідного профілю. Чинниками, що здійснюють вплив на ці процеси, є [2]: принципи, за якими формується асортимент, профільна


138

спеціалізація підприємства, споживчі наміри, класифікація товарів, життєвий цикл товару, стабільність асортиментних пропозицій.

Кінцева мета асортиментної концепції спрямовується на надходження прибутку та забезпечує високу ефективність діяльності підприємства. Вона забезпечується максимально можливою відповідністю обсягу і структури виробництва товарів купівельному попиту населення. На сьогоднішній день конкурентоспроможність підприємства значною мірою забезпечує висока адаптивність асортиментної політики, своєчасне оновлення товарної номенклатури й асортиментних груп відповідно до стану ринку.

Оптимізація управління товарним асортиментом - одне із найскладніших завдань, які сьогодні стоять перед підприємницькими структурами. Рішення щодо розширення або звуження номенклатури товарів ґрунтуються на цілій системі маркетингових, фінансових і стратегічних підходів.

Процес управління товарним асортиментом має бути спрямований на управління окремими елементами товарної політики підприємства. Зокрема, увага менеджерів і маркетологів має бути зосереджена на управлінні ринковою ідеєю, управлінні реальним товаром, управлінні позиційним підкріпленням товару та управлінні формуванням товарного асортименту.

Широке коло питань, пов'язаних з особливостями управління товарним асортиментом, зокрема, дослідження ринку, моніторинг конкуренто-спроможності продукції, визначення ціни, презентація товару, оптимізація обсягів випуску тощо, розглядаються не в рамках асортиментної політики та знаходяться в межах компетенції різних структурних одиниць підприємства. Як наслідок, більшість видів продукції не задовольняє вимоги покупців, має низький рівень конкурентоспроможності і, відповідно, не є затребуваними. Досліджені наукові підходи, які мають місце в практиці управління товарним асортиментом вітчизняними виробниками, характеризуються недосконалістю і потребують подальшого перегляду.

Література:

1. Bernstein, F., Modaresi, S., & Sauré, D. (2018). A dynamic clustering approach to data-

driven assortment personalization. Management Science, 65(5), 2095-2115. 2. Feng, Y., Niazadeh, R., & Saberi, A. (2019). Linear programming based online policies

for real-time assortment of reusable resources. Available at SSRN 3421227.


139

Al-Tmeizi A.Y., Candidate of Economics, Associate Professor of Marketing, Institute of Economics

and Management Guzey D.

MSc Open International Human Development University "Ukraine"

WAYS TO IMPROVE MANAGEMENT OF PRODUCT CHANNELS

Аль-Тмейзі А. Ю.,

к.е.н., доцент кафедри маркетингу Інституту економіки та менеджменту Гузєй Д. С.

магістр Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ КАНАЛАМИ ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ

Abstract. Any company that manufactures and markets products interested in the effective

promotion of goods and the steady expansion of sales. Merchandising technologies are one of the main means of promoting goods, moreover, merchandising can be called marketing in retail. One of the powerful merchandising tools is integrated marketing communications at the point of sale, their constant analysis is the way to efficiency and high profits.

Keywords: product sales channels, merchandising technologies, product range, results monitoring

Анотація. Будь-яке підприємство, що виробляє та реалізовує продукцію на ринку, зацікавлене у ефективному просуванні товару та стабільному розширенню збуту. Мерчандайзингові технології виступають одним із основних засобів просування товарів, більше того, мерчандайзинг можна назвати маркетингом у роздрібній торгівлі. Одним із потужних інструментів мерчандайзингу виступають інтегровані маркетингові комунікації у місцях продажу, їх постійних аналіз - шлях до ефективності та забезпечення високих прибутків.

Ключові слова: канали збуту продукції, мерчандайзингові технології, товарний діапазон, моніторинг результатів

Використання новітніх методів продажу пов'язується з підвищенням впливу споживача в торгово-технологічному процесі, здобуттям нових та більш широких можливостей вибору представленої продукції. З середини 60-х років мерчандайзинг був способом завоювання простору на полицях магазинів самообслуговування і за рахунок візуальної презентації товарів - впливав на імпульсивне рішення про купівлю.

Мерчандайзинг намагається замінити пасивне представлення товару активним, використовуючи всі засоби, що можуть підсилювати привабливість продукту. Мерчандайзингові інструменти дозволяють донести до споживача максимальну кількість доступної інформації, ознайомити його з асортиментом та його властивостями. При цьому не має потреби в додаткових витратах на навчання та мотивацію працюючого персоналу.

Сьогодні закордонні й вітчизняні роздрібні торговці знають, який ефект може дати ефективне використання інструментів мерчандайзингу.


140

Використання інструментів мерчандайзингу підвищує конкурентоспроможність підприємства за рахунок швидкого знаходження товарів покупцем.

Для прискорення змін у товарному діапазоні рітейлори використовують методи моніторингу результатів мерчандайзингу. Оцінка може здійснюватися співробітниками торговельного підприємства, які мають можливість спостерігати за вибором споживачів. Оцінка мерчандайзингу у рітейлера може проводитися як в цілому по магазину, так і по кожному відділу. У першому випадку про ефективність судять, виходячи з трьох основних показників: кількість чеків, середня сума одного чека, результат продажів з 1 кв. м. магазину [1].

Існує багато інструментів, правил та механізмів мерчандайзингу, що впливають на конкурентоспроможність. Планування магазину є одним з основних елементів мерчандайзингу. Завдання полягає в тому, щоб змусити працювати кожен метр площі з найбільшою віддачею [2].

У зоні торгового залу, розташованої відразу після входу - у першій чверті торгового залу, рекомендовано розмістити товари імпульсного попиту тому, що через зону входу прямує 100 % покупців. Також товари імпульсного попиту розміщуються переважно поблизу головного проходу по периметру торгового залу і в прикасовій зоні [3].

Сьогодні більшість ринків товарів споживчого призначення є так званими «ринками покупця», що обумовлює посилення конкурентної боротьби між продавцями. Відтак, ці умови зумовлюють необхідність застосування торгівельними підприємствами ефективних інструментів мерчандайзингу і постійного аналізу їх ефективності задля суми збільшення середнього чеку. При проведенні аналізу та визначенні коефіцієнтів, що визначають ефективність мерчандайзингу варто відслідковувати тенденції підвищення рівня популярності товарів того чи іншого бренду.

Застосування інструментів мерчандайзингових технологій беззаперечно є одним із найефективнішим засобів, але проблематикою даної теми є те, що дослідження ефективності використання мерчандайзингових технологій є досить складним процесом. Це пов’язано із багатьма факторами, серед яких: різні складові та їх неоднозначний вплив на споживача, важкість відслідковування та обліку товарообігу і синергетичний ефект від запровадження багатьох елементів мерчандайзингу. Для забезпечення продажу товарів і лояльності споживачів, застосування інтегрованих маркетингових комунікацій - необхідна складова мерчандайзингу.

Оскільки складові мерчандайзингу спрямовані на вплив поведінки споживачів, то за об’єкт дослідження беремо емоційні характеристики споживачів: задоволеність та важливість. Найпростіша карта сприйняття, що застосовується у маркетингу - це карта можливостей та потреб. Використовуючи даний метод легко дослідити окрему торгову марку та її окремі атрибути, в даному випадку інструменти мерчандайзингу.

Отже, етикетка та фейсинг виступають безпосередньо тим, що бачить споживач, тому результати дослідження очевидно вказують, що ці інструменти є дуже важливими для споживача. Підприємство повністю задовольняє аудиторію цими атрибутами. Тобто треба і надалі підтримувати ці позиції.


141

Викладка товарів знаходиться у нижньому правому квадранті, що вказує на високу задоволеність даним атрибутом, проте споживачі вважають його не дуже важливим. Це легко пояснити тим, що більшість споживачів під потужним впливом даного інструменту, але не звертають на це увагу.

Оскільки, фірмове обладнання знаходиться у лівому верхньому квадранті, це вказує на те, що при інтенсифікації маркетингових зусиль та підвищенні задоволеності споживачів даним атрибутом, він перейде до першого квадранту і додатково сприятиме позитивному впливу на споживачів та більшій ймовірності вибору товару досліджуваного підприємства. Окремо необхідно зазначити, що дослідження проводилось у сезонний літній період, коли охолодженим напоям віддають більшу перевагу, що певним чином вплинуло на дослідження.

За рахунок того, що рекламно-інформаційні матеріали, за виключенням цінників, не дуже широко поширюються у великих роздрібних точках (гіпермаркети, супермаркети), а основна кількість респондентів - відвідувачі вказаних точок торгівлі, то важливість даного інструменту мерчандайзингу була визначена не дуже високою. Для підвищення обох характеристик даного інструменту необхідні суттєві кошти та маркетингові зусилля, тому доцільно, аби даний інструмент залишався у цьому ж квадранті.

Література:

1. Sampaio, J. P., Zonatti, W. F., Mendizabal-Alvarez, F. J. S., Rossi, G. B., & Baruque-

Ramos, J. (2017). New technologies applied to the fashion visual merchandising. Modern Economy, 8(03), 412-420.

2. Yu, U. J. (2018). Examination of students’ acceptance and usage of simulation software technology in an advanced-level merchandising class. International Journal of Fashion Design, Technology and Education, 11(1), 1-11.

3. Nagyová, Ľ., Horská, E., & Berčík, J. (2017). Application of neuromarketing in retailing and merchandising. In Neuromarketing in food retailing (pp. 197-232). Wageningen Academic Publishers.


142

Krasimir Marinov Associate Professor, Ph.D.

University of National and World Economy, Sofia, Bulgaria

A STUDY ON THE PROCESS FORMALISATION OF PRODUCT INNOVATION

Abstract. The report aims to present the most significant views on the formalisation of the

process of development of a new product. A number of studies focused on this issue have been considered. The prevailing view is that the implementation of formalised procedures increases the chances for success of new products. Nevertheless, the published studies do not agree on the results of the implementation of structured approaches to the process of product innovation.

Keywords: new product development, process formalisation, structured approach to development, product success

Introduction The existence of a structured approach, also called formalisation of the process

of product innovation, was not considered in the first meta-analytic research of the factors for success of new products – that of Montoya‐Weiss and Calantone (Montoya‐Weiss & Calantone, 1994). This factor appeared in Henard and Szymanski’s study under the name “structured approach” and is understood as the implementation of formalised procedures for the development of a new product (Henard & Szymanski, 2001). It should be noted that in all empirical studies which amount to 60 and were encompassed by Henard and Szymanski in their meta-analytic research, the structured approach to process is the factor mentioned in the largest number of studies – 17, both in the group of factors related to development process and among the factors in all groups. It is followed by the factors of product advantage and integration of the departments participating in product innovation with each of them being mentioned in 15 empirical studies. Later on, in the latest meta-analytic study on success factors published so far, Evanschitzky et al. also found out that the implementation of formalised procedures for the development of a new product had been considered as a determinant of the results of product innovations in a host of empirical studies (Evanschitzky et al., 2012).

Process formalisation as a factor for success of new products The concept of the structured approach to the process of development was

formed after the addition of solution points, called gates, as procedures for screening of what has been achieved in the previous stage. In his article of 1990, Cooper presents the complete Stage-Gate Model – a concept of the organisation of the process of product innovation (Cooper, 1990).

A classification of the types of structured approaches was made by Griffin (Griffin, 1997). It distinguishes several types of product innovation processes: (1) lack of any process; (2) an informal process; (3) a functional or sequential process; (4) a traditional Stage-Gates process; (5) a facilitated Stage-Gates process; and (6) a third-generation Stage-Gates process. With each successive type, process complexity increases and third-generation processes are considered the most complex. Another typology of development processes was offered by McCarthy et al., who


143

distinguished three different systems of processes: linear, recursive and chaotic (McCarthy et al., 2006).

Table 1 presents the summarised data from the large-scale studies of the best practices in the development of new products conducted so far by the Product Development and Management Association (PDMA). As the table shows, the implementation of a formal process of product innovation is always seen as a success factor.

Table 1 Results from the PDMA’s studies on the formalisation of the process of

development of a new product

Study information

1st study of the best PDMA

practices

2nd study of the best PDMA

practices

3rd study Comparative performance

assessment study (CPAS)

4th study Comparative performance assessment

study (CPAS) Year 1990 1995 2004 2012

Sample 189 business units, PDMA

members

383 business units, members

and non-members of

PDMA


and non-members of

PDMA


and non-members of

PDMA Share of companies with a formal process of development of a new product

54,5% 60,0% 69,0% 48,9%

Source: Adapted by Lee and Markham, 2016.

Regarding the results from the second PDMA’s study, Griffin noted that the implementation of a formal process of development of a new product to ensure that no process steps are skipped is a factor that distinguishes successful from unsuccessful projects for new products (Griffin, 1997). Among its findings is the fact that despite the proven role of the formal process, 39% of the companies either do not have a development process or implement an informal process.

As for the type of the process used and according to the same author, the proportion of companies implementing a functional or sequential development process is very small (less than 5%). The companies using any process at all choose a form of the multifunctional Stage-Gates approach. A very important result from Griffin’s study is the fact that, statistically and more often, the companies with successful projects for new products use a form of the multifunctional Stage-Gates process (in around 70% of the cases) compared to the rest of the companies (on average, in 52% of the cases). The results from the third PDMA’s study show that more than two thirds of the surveyed American companies have a formal cross-functional process and that around 10% use a formal sequential process.

Lee and Markham summarised the findings from the fourth PDMA’s study and pointed out that even though the formally documented process is considered the norm in the development of new products, the study of 2012 registered a significant


144

departure from the implementation of formalised management processes (69% of the companies in the study of 2004 compared to 49% of the companies in the study of 2012) in the context of a tendency towards greater formalisation at the initial stages of the process and a more structured approach to the management of the project portfolio (Lee and Markham, 2016). The authors substanitiate the need for further research on the reasons for the reduced use of formal processes and its impact on the development of new products.

The results from Lee and Markham’s study reveal a pronounced tendency towards a constant restructuring of the process of product innovation that distinguishes companies with successful products from all other companies: 48% of the companies with successful products continuously restructure the process implemented by them compared to 29% on average for all companies that were surveyed. Further research is necessary in terms of the reasons, methods and results from the constant process restructuring.

In their research on the choice of ideas at the initial stage of the process of new product development, Eling, Griffin and Langerak set out to examine whether the formal process is beneficial to the choice of ideas for new products with high and low degree of novelty (Eling, Griffin, and Langerak, 2016). The findings show that the highest degree of success is observed when the ideas with high or low degree of novelty have been chosen for development by using a formal process. The authors confirm that the proportion of successful ideas for a new product can be maximised when the ideas are assessed through a sequentially implemented formal process.

An international comparative study carried out by Roberts shows that 56% of the European and 59% of the Japanese companies implement a structured approach to the development of new products, whereas for the companies from North America this proportion amounts to 79% (Roberts, 2001). In a number of studies on product innovations, the implementation of a structured formal approach is seen as a critical factor for success in this area (see e. g. Brown et al., 2003; as well as Ernst, 2002). Baker and Hart assume that companies with a formal approach to the development of a new product survive better in the market (Baker and Hart, 1999).

In a survey of 72 managers in charge of the development of new products in automobile companies, Ettlie and Elsenbach found out that discipline during the process actually ensures the success of product development (Ettlie and Elsenbach, 2007). They also found out that the availability of formalised procedures for the development of a new product allows companies to adopt a modified Stage-Gates process. Another result confirmed by Ettlie and Elsenbach is that the companies implementing a traditional or modified Stage-Gates process are more likely to be successful in changes and improvements of the development process which, in turn, improves the overall company performance.

The proponents of the Stage-Gates process present arguments that it increases the speed of product development, encourages higher quality and better discipline, and leads to overall improvement of project results. However, the question about the impact of the formalised process of development on the degree of product innovativeness is rarely raised. Ettlie and Elsenbach’s survey shows that the implementation of a formalised process of product innovation does not in any way


145

reduce the innovativeness of new products, but also contributes to the control of project deadlines and costs.

Shaw et al. examined the application of the Stage-Gates methodology in chemical industry (Shaw et al., 2001). They found out that when confronted with vague and overly general rules for the application of this methodology, employees often use the excuse “This does not work for us”. The proper implementation of the Stage-Gates process requires the introduction of rules and procedures for interaction between planners and plant engineers. The authors found significant economies of time when applying this process organisation.

The research published so far confirms that it is possible to have a host of modifications of the formal process of development of a new product and that no matter what the particular format is, the preservation of the formal character of the process accelerates the implementation of the projects for new products, leads to process optimisation and improves company performance.

For instance, Hauser et al. offer two alternatives to the strict traditional Stage-Gates process (Hauser et al., 2006). The first one is a spiral process focused on speed but requiring the participation of various functional areas in the process. The second one involves a process with overlapping stages, for example, the testing of ideas for new products without having finished completely with their generation. In both alternatives. the focus is on the process acceleration without compromising the quality of the outcome, i.e. on process optimisation. Therefore, it is possible to talk about the implementation of one or another version of the process depending on the specific features of the projects managed. Products with a high degree of novelty are more likely to be managed by applying the model of overlapping stages, whereas for products with a lower degree of novelty it is more appropriate to apply the model of successive stages.

Ayers et al. studied the relationship between formalised processes and organisation success in developing new products (Ayers et al., 2001). Based on a survey of 152 managers in charge of new products in different sectors of the economy, they confirmed the results from previous studies showing that formalisation is in positive correlation with the new product success even though the direct relation between these two constructs is not significant. The two researchers found out that the impact of formalisation on success is mediated by the relationship (trust and solidarity, in particular) between the organisation’s units as well as the integration between the departments of marketing and research and development. Process formalisation has a statistically significant positive correlation with the integration of these two departments but is not in a significant relation with the relationship between the organisation’s components.

In a survey of the entrepreneurial behaviour of 150 export-oriented companies from Malta, Caruana et al. established the fact that formalisation is strongly and positively related to entrepreneurial behaviour (Caruana et al., 1998). In it, formalisation was operationalised through a six-component scale focused on compliance with rules and procedures. The results from this survey contradict the widely spread view that formalisation reduces success, competitiveness and effectiveness.


146

Tatikonda and Montoya-Weiss did research on the impact of process formalisation on company operational objectives (Tatikonda and Montoya-Weiss, 2001). Based on the data from 120 projects in 37 organisations, they found out that formalisation is significantly and positively related to company performance in terms of product quality and novelty of product technology.

Not all empirical studies support the abovementioned relation between the formalisation of the process of development and the new product success. For instance, Millson and Wilemon studied both successful and unsuccessful projects for new products in organisations producing medical equipment. They considered process formalisation as one of the success factors and defined it as the introduction of and compliance with formal procedures for development of new products (Millson and Wilemon, 2009). The results obtained with respect to (1) process formalisation and (2) centralised decision-making regarding company new products, show that these two factors do not differentiate successful from unsuccessful new products. Process formalisation is almost the same for the most successful and for the least successful products.

Other scientists like Wheelwright and Clark, for example, question the reliance on formal mechanisms: „Structural mechanisms like this make just a small contribution to success“ (Wheelwright and Clark, 1992). Their position is that the real challenge is the integration of a company with its partners and other, external for it, elements of the environment.

Some scholars point out the risk of blindly copying methods of other companies without taking into account the circumstances that made these methods successful (Crawford and Di Benedetto, 2014).

Hamel criticised the formalisation of the development of new products and expressed the opinion that innovation should be led by those who break the rules (Hamel, 2000). In support of this idea, Utterback wrote: „In order to develop, new opportunities must escape from bureaucratic control and orthodox thinking“ (Utterback, 1994).

There are researchers who point to the lack of flexibility in the models based on stages and solution points. Perel, for instance, stated that formalised models could turn into a kind of straitjackets and a product that has successfully passed through all solution points does not necessarily become a market success (Perel, 2002). Shaw et al. note that if development process is not flexible enough, formalisation can lead to an unacceptable increase in the time for product development (Shaw et al., 2001).

Other research on the implementation of formalised processes of product innovation is related to the extent to which managers and employees understand the structured approach applied by their company and to how well, based on their interpretations, they can use it when doing certain everyday activities. For instance, Ettlie and Eisenbach (Ettlie and Eisenbach, 2007) found out that 48,6% of the companies say that they apply an approach with solution points, but only one third of them actually apply a sequential approach to process organisation. Another researcher, Ottosson, thinks that it is difficult to classify the activities as proposed in the different models (Ottosson, 1996; cited by Christiansen and Varnes, 2009). He comes to the conclusion that the systems used for process management of product innovation are too detailed and do not encourage innovative ideas and participant


147

commitment which makes the process less efficient. Rochford and Rudelius studied the number of the stages that the projects for development of medical equipment go through and concluded that „the products that are new to the world go through a complete process, whereas for new products of a modification kind some of the stages are not carried out“ (Rochford and Rudelius, 1997). These researchers also find out that carrying out a stage depends on the perceived importance of the stage itself. Stevens et al. established that in some companies there are two different versions – official and factual – of structuring of the process of development of a new product (Stevens et al., 1999). They identified a discrepancy between the formal presentation of the innovation process as consisting of stages and solution points, and the way things actually happen.

Conclusion The published studies do not agree on the implementation of structured

approaches to the process of product innovation but agree on the opinion that the success of structured approaches should be studied within the context of the particular organisation.

References

1. Ayers, D.J., Gordon, G.L. and Schoenbachler, D.D. 2001. Integration and new product

development success: The role of formal and informal controls, The Journal of Applied Business Research, Vol. 17, No. 2, pp.133–148.

2. Baker, M. and Hart, S. 1999. Product Strategy and Management. Harlow, UK: Prentice Hall. 3. Brown, K., Schmied, H., and Tarondeau, J.-C. 2003. Success Factors in R&D: A Meta-

Analysis of the Empirical Literature and Derived Implications for Design Management. Design Management Journal 2:72–87.

4. Caruana, A., Morris, M.H. and Vella, A.J. 1998. The effect of centralization and formalization on entrepreneurship in export firms, Journal of Small Business Management, Vol. 36, No. 1, pp.16–29.

5. Christiansen, John K., and Claus J. Varnes. 2009. Formal rules in product development: Sensemaking of structured approaches. Journal of Product Innovation Management Vol. 26, No. 5: 502-519.

6. Cooper, R. G. 1990. Stage-gate systems: A new tool for managing new products. Business Horizons, 33(3), 44-55.

7. Crawford C. Merle, C. Anthony Di Benedetto, New Products Management, 11th Edition, McGraw-Hill Education, 2014.

8. Eling, K., Griffin, A., & Langerak, F. 2016. Consistency matters in formally selecting incremental and radical new product ideas for advancement. Journal of Product Innovation Management, 33, 20-33.

9. Ernst, H. 2002. Success Factors of New Product Development: A Review of the Empirical Literature. International Journal of Management Reviews 4(1):1–40.

10. Ettlie, J. E. and J. M. Elsenbach. 2007. Modified stage-gate® regimes in new product development. Journal of Product Innovation Management 24: 20–33.

11. Evanschitzky, H., Eisend, M., Calantone, R. J., & Jiang, Y. 2012. Success factors of product innovation: An updated meta‐analysis. Journal of Product Innovation Management, 29(S1), 21-37.

12. Griffin, A. 1997. PDMA research on new product development practices: Updating trends and benchmarking best practices. Journal of Product Innovation Management, 14(6), 429-458.


148

13. Hamel, G. 2000. Leading the Revolution. Boston: Harvard Business School Press. 14. Hauser, J., Tellis, G. J., & Griffin, A. 2006. Research on innovation: A review and agenda

for marketing science. Marketing Science, 25(6), 687-717. 15. Henard, D. H., & Szymanski, D. M. 2001. Why some new products are more successful

than others? Journal of Marketing Research, 38(3), 362-375. 16. Lee, H., & Markham, S. K. 2016. PDMA Comparative Performance Assessment Study

(CPAS): Methods and Future Research Directions. Journal of Product Innovation Management, 33, 3-19.

17. McCarthy, I.P., Tsinopoulos, C., Allen, P., and Rose-Anderssen, C. 2006. New Product Development as a Complex Adaptive System of Decisions. Journal of Product Innovation Management 23(5):437–56.

18. Millson, M. R., and D. Wilemon. 2009. The impact of formally documented NPD processes decision-making centralisation and NPD performance on organisational competitiveness. International Journal of Entrepreneurship and Innovation Management 10 (2): 138–61.

19. Montoya-Weiss, M. M., & Calantone, R. 1994. Determinants of new product performance: А review and meta-analysis. Journal of Product Innovation Management, 11(5), 397-417.

20. Perel, M. 2002. Corporate Courage: Breaking the barrier to innovation. Research Technology Management 45(3):9–17.

21. Roberts, E. 2001. Benchmarking Global Strategic Management of Technology. Research Technology Management 44(2):25–36.

22. Rochford, L., and W. Rudelius. 1997. New product development process, stages and successes in the medical products industry, Industrial Marketing Management 26(1), 67-84.

23. Shaw, N.E., Burgess, T.F., Hwarng, H.B. and de Mattos, C. 2001. Revitalizing new process development in the U.K. fine chemicals industry. International Journal of Operations & Production Management 21(8):1133–51.

24. Stevens, G., Burley, J., and Divine, R. 1999. Creativity + Business Discipline = Higher Profits Faster from New Product Development. Journal of Product Innovation Management 16(5):455–68.

25. Tatikonda, M.V. and Montoya-Weiss, M.M. 2001. Integrating operations and marketing perspectives of product innovation: The influence of organizational process factors and capabilities on development performance, Management Science, Vol. 47, No. 1, pp.151–172.

26. Utterback, J.M. 1994. Mastering the Dynamics of Innovation. Boston: Harvard Business School Press.

27. Wheelwright, S. C., & Clark, K. B. 1992. Revolutionizing product development: Quantum leaps in speed, efficiency, and quality. Simon and Schuster.


149

PSYCHOLOGY, PEDAGOGY, EDUCATION, PHILOSOPHY AND PHILOLOGY

Kilderov Dmytro

Doctor of Pedagogical sciences, Professor Dragomanov National Pedagogical University (Ukraine, Kyiv)

CHARACTERISTIC OF STUDENTS' THINKING ACTIVITY IN THE

PROCESS OF STUDYING GRAPHIC DISCIPLINES

Кільдеров Д. Е. доктор педагогічних наук, професор

НПУ імені М.П. Драгоманова (Україна, м. Київ)

ХАРАКТЕРИСТИКА МИСЛИНЕВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ГРАФІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Abstract. Described and considered the students’ mental activity in comprehensive school in

the process of teaching graphic disciplines. Graphic design is one of the most growing fields of study. It allows pupils more creative freedom than virtually any other task.

Keywords: pupils, comprehensive school, design drawings, graphic tasks, thinking activity, thinking space, space imagination.

Анотація. Розглянуто і надано характеристику мислиневої діяльності школярів

закладів середньої освіти у процесі вивчення графічних дисциплін. Ключові слова: учні, заклади середньої освіти, креслення, графічні завдання,

мислинева діяльність, просторове мислення, просторова уява.

Актуальність. У наш час, коли активно відбувається трансформація та реструктуризація освіти в Україні, одним із основних завдань закладів загальної середньої освіти, є активізація мислительної діяльності школярів. В цьому аспекті, належної уваги потребує розробка нових форм та методів розвитку просторового мислення, які потенційно закладені в курсі креслення, але до цього часу використовувались тільки фрагментарно.

Помилковою є думка, що діяльність учнів, яка пов’язана з вивченням шкільного курсу креслення, зводиться тільки до засвоєння особливостей способів побудови графічних зображень, ознайомленням нормативних документів та оформлення належним чином робочих креслень, що за своєю суттю можна охарактеризувати як діяльність репродуктивного характеру.

Виклад основного матеріалу. У процесі графічної діяльності просторові уявлення створюються на основі спостережень, вимірювань

об’єктів, побудови їх проекцій, а також під час аналізу заданих проекцій з метою створення адекватних образів та подальшим їх відображенням у вигляді моделей або зображень. Спостереження, вимірювання та побудова – це основна діяльність при вивченні креслення [3; 4; 5; 9; 10].

Відомий швейцарський психолог Ж. Піаже вважає, що формування просторових уявлень дітей повинно здійснюватися в результаті дій з


150

просторовими об’єктами: на першому етапі рухових (із предметними моделями), а на другому етапі - за допомогою розумових дій.

Ж. Піаже розділяє просторові уявлення на три категорії: уявлення евклідової геометрії, проекційні і топологічні. У результаті експериментальних досліджень ним виявлено, що спочатку (приблизно до 6-7 років) у дітей утворюються топологічні уявлення і тільки згодом проекційні та евклідові (приблизно у 12-літньому віці). Вчений стверджує, що цілеспрямоване формування топологічних уявлень дітей є необхідною умовою успішного формування уявлень двох інших видів. Відмітимо, що ці результати вчений досить яскраво виявляються під час навчання дітей писати. Так, помилки «топологічного виду» зустрічаються на практиці значно рідше, ніж «метричні помилки». Наприклад, починаючи вчитися писати, дитина з великими труднощами пише слово, що складається з букв однакового розміру, але майже ніколи не напише Б замість В та ін.

Однак психологічна концепція Ж. Піаже справедливо критикується вітчизняними психологами насамперед за те, що Ж. Піаже, ігноруючи розвиток цілісної особистості дитини, основну рушійну силу розвитку інтелекту шукає в самому інтелекті, тобто недооцінює роль навчання як найважливішої умови переходу з одного рівня розвитку інтелекту на інший рівень [2].

Як зазначалося раніше, проблема розвитку просторової уяви школярів (включаючи розвиток уявлень) належить до числа дуже складних. Тому особливо важливо створити критерії, за якими можна зробити висновки про результати мислительної діяльності учнів у цьому напрямку.

Такі показники були розроблені в дослідженнях І. С. Якиманською для характеристики графічної діяльності тому, що саме ця діяльність найбільш характерна у навчанні кресленню, трудовому навчанні і математиці, саме тому встановлені І. С. Якиманською показники, з нашої точки зору, мають методичний інтерес.

Основними показниками просторової уяви І. С. Якиманська вважає: 1) тип оперування (доступний учневі спосіб перетворення створеного образу); 2) широту оперування (ступінь волі оперування з образами); 3) повноту образа (склад елементів, що входять у структуру образу та їх розташування у просторі) [87].

Під час виконання завдань, які передбачають створення просторових образів за наочним зображенням, шляхи мислиневих дій можуть суттєво відрізнятися між собою і це, в більшості випадків, зумовлено наявністю у людини стійких індивідуальних відмінностей, які пов’язані з відмінностями у характері та засобах виконання розумових операцій, відмінностями у сприйнятті, орієнтуванням у просторі, встановленням просторових відносин за різноманітними видами наочності (креслення, рисунки, схеми та ін.).

У цьому контексті визначають два напрямки мислиневих дій, які принципово відрізняються між собою та найбільш повно показують шляхи розходження при створенні просторових образів. В одному випадку, створюючи образ за наочним зображенням, людина фіксує всі характерні властивості даного зображення та особливості його геометричної форми, і, з рештою, поступово вибудовує в уявленні образи з окремих елементів, об’єднуючи їх в


151

єдиний цілісний просторовий образ. У другому − намагається спочатку виявити загальну форму об’єкта і тільки згодом, починає поступово наповнювати його відповідними деталями, що притаманні даному наочному зображенню, з яких поступово складається повний завершений цілісний образ.

Велике значення наочним образам надає О.В. Славін. Вивчаючи проблему створення нового знання, він зазначав, що наочні образи забезпечують постійний зв’язок мислення з конкретними рельєфно вираженими ситуаціями, з «живими» предметами дійсності, що змінюються. Ці образи збагачують процеси мислення багатьма цінними деталями, що були втрачені в абстрактних поняттях і часто наштовхують на розв’язання задач, вказуючи вихід із складної ситуації [7].

Характеризуючи мислиневу діяльність на уроках креслення, необхідно звернути увагу на такий, на наш погляд, дуже важливий аспект, що навчання кресленню неможливе без добре розвиненого образного мислення у школярів. Адже переважна більшість мислиневих дій при виконанні графічних вправ передбачає створення та оперування просторовими образами, встановлення їх просторових відносин з використанням різноманітних систем координат, трансформацію, видозмінення, перетворення структурних властивостей образу з наданням останньому характерних динамічних властивостей.

Акцентуючи увагу саме на динамічних властивостях образу, зазначимо, що такі якості просторового образу, як рухливість та мобільність, обумовлені шляхами їх створення та оперування ними.

Розв’язуючи завдання з різними видами наочних опор, людині необхідно виконувати постійний перехід від об’ємних зображень або реальних об’єктів (в трьох вимірах), до площинних зображень (в двох вимірах) і навпаки.

Оперативною одиницею образного мислення є створюваний за різноманітним наочним матеріалом в уяві образ, в якому і відображаються результати розумової діяльності. Тому при застосуванні образного мислення словесна форма викладення переважно використовується для описового характеру процесів та результатів діяльності уяви, а не як форма словесно-дискурсивного мислення.

Таким чином, при виконанні графічних завдань на уроках креслення характер роботи з виконання та читання креслень зумовлює здійснення учнями активної мислиневої діяльності і це, перш за все, пов’язано з виконанням певних розумових дій, які спрямовані на створення уявних просторових образів, перекодування вхідних і вихідних даних та відображення їх просторових властивостей, сприяють розвитку просторових уявлень, образного та образно-логічного мислення [3; 4; 9; 10].

На нашу думку, саме у графічній діяльності на уроках креслення є всі передумови ефективного застосування всього потужного арсеналу

просторової уяви та образного мислення, у змісті якого і відбувається оперування просторовими образами за різною графічною опорою.

Загальновідомо, що основним елементом будь-якого технічного креслення є площинне зображення виробу. Важливість і значимість площинного зображення, як основного елемента креслення, безперечна. Адже, в першу чергу, за кресленням встановлюються просторові властивості


152

конкретного виробу: форма поверхні (якщо це деталь), взаємне розташування деталей і їхня форма (якщо це складальна одиниця), взаємозв’язок між елементами пристрою (якщо це схема) та ін. Не маючи повного уявлення про просторові властивості виробу, неможливо говорити і про технічні дані, необхідні для його виготовлення та контролю. Створення цих уявних образів предметів які зображені на площині відбувається шляхом активізації мислиневої діяльності, спрямованої на неодноразове уявне перетворення графічних умов зображення, перекодування, порівняння та коригування образу, що створюється в уяві, з зображенням, актуалізацією попереднього досвіду; відображенням взаємозв’язків та функціональних властивостей об’єктів.

Висновки. На основі розглянутого матеріалу можна зробити висновки відносно основних психологічних особливостей у процесі графічної підготовки школярів: Просторова уява являє собою складний психологічний процес і виступає однією з найважливіших складових частин розумової діяльності, тому за рівнем її розвитку можна характеризувати розумовий розвиток особистості, а рівень використання таких уявних дій, як оперування образами з наданням їм динамізму та відображенням їх просторових відношень, вказує не тільки на рівень розвитку просторової уяви, а і в цілому на розумовий розвиток особистості.

Діяльність просторової уяви при вивченні креслення в більшості випадків спрямована на створення образу та оперування його просторовими відношеннями шляхом виокремлення їх з реального об’єкта або графічних зображень. Виявлення таких відношень неможливо отримати завдяки простому спогляданню, така діяльність передбачає детальне послідовне вивчення об’єкта спостереження та потребує активної мислиневої діяльності, що спрямована на перетворення образів, які виникають в уяві. Через що, при вивченні креслення, невід’ємною частиною якого є розв’язування різнопланових графічних завдань, школярам необхідно створювати певні просторові образи з відображенням їх у графічній або словесній формі. Необхідним підґрунтям такої діяльності виступає процес, що ґрунтується на чуттєвому пізнанні заданих просторових співвідношень складної системи мислиневих дій, адже виконанню практичних дій, пов’язаних з геометричними побудовами при зображенні предмета на креслені завжди передує створення та перетворення просторового образу об’єкта в уяві.


1. Бине Альфред. Измерение умственных способностей: Пер. с фр. Санкт-Петербург: Союз, 1998. 432 с.

2. Гальперин П. Я., Эльконин Д. Б. К анализу теории Ж. Пиаже о развитии детского мышления. Послесловие к кн. Дж. Х. Флейвелла. Генетическая психология Ж. Пиаже. Москва : Просвещение, 1967. 616 с.Кільдеров, Д. Е. Теоретичний аналіз мислительної діяльності у процесі розв'язання графічних задач. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 13 : Проблеми трудової та професійної підготовки : зб. наук. праць. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. Вип. 6. С. 80−84.

3. Кільдеров Д.Е., Кільдерова Л.В. Взаємозв’язок інтеграційних процесів науки і освіти на сучасному етапі розвитку педагогічного ВНЗ. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. Випуск 31: зб.


153

наук.пр. / за ред. проф. М. С. Корця. Київ: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2012. C. 112−117.

4. Ломов Б Ф. Формирование графических знаний и навыков у учащихся. Ленинград : Изд-во АПН РСФСР, 1959. 270 с.

5. Пиаже Ж., Инельдер В. Генезис элементарных логических структур. Москва: Изд-во иностранной литературы, 1963. 433 с.

6. Славин А. В. Наглядный образ в системе познания. Москва : Политиздат, 1971. 271 с. 7. Якиманская И. С. Развитие пространственного мышления школьников. – Науч.–

исслед. ин-т. общей и пед. психологии Акад. пед. наук СССР. Москва: Педагогика, 1980. 240 с.

8. Стешенко В. В., Кільдеров Д.Е. Система спеціальних (фахових) компетентностей вчителя трудового навчання та технології (до складання стандарту першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності "014. Середня освіта" предметної спеціалізації 014.10 "Трудове навчання та технології"). Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 13 : Проблеми трудової та професійної підготовки : зб. наук. пр. Київ : Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2017. Вип. 8. С. 99−105.

9. Pet’ko L.V. Brainstorming and the formation of professionally oriented foreign language teaching environment in the conditions of university (for the specialties 023 «Fine Arts» and 022 «Design») // Economics, management, law : сhallenges and рrospects: Collection of scientific articles. Psychology. Pedagogy and Education. − Discovery Publishing House Pvt. Ltd., New Delhi, India. 2016. P. 214−217.


154

Pet’ko Lyudmila, Ph.D., Associate Professor

Dragomanov National Pedagogical University Holovko Tamila

Student of Faculty of Science Education and Ecology Dragomanov National Pedagogical University

VICTORIA AMAZONICA: ONE OF THE AMAZING AND BEAUTIFUL

PLANTS IN THE AMAZON RAINFOREST

Петько Л.В., канд. пед. наук, доцент,

НПУ імені М. П. Драгоманова Головко Таміла

Студентка факультету природничо-географічної освіти та екології НПУ імені М. П. Драгоманова

VICTORIA AMAZONICA: ОДНА ІЗ ДИВОВИЖНИХ І ПРЕКРАСНИХ РОСЛИН В

ТРОПІЧНОМУ ЛІСІ АМАЗОНКИ Abstract. Described the history of origin, scientific classification of one of the species of

flowering plants, the largest representative of Nymphaeaceae family − Victoria Amazonica or Victoria regia.

Keywords: Victoria amazonica, Guiana, water basin of Amazon river, Tadeáš Haenke, Robert Schomburgk, John Lindley, the Waterlily House, the Princess of Wales Conservatory (Кew, London).

Анотація. Описано історію походження, наукову класифікацію одного із видів

квіткових рослин, найбільшого представника родини лататтєвих − Вікторію амазонську або Вікторію регію (Victoria amazonica).

Ключові слова: Victoria amazonica, Гайана, басейн річки Амазонка, Тадеаш Хенке, Robert Schomburgk, Джон Ліндлі, Будинок водяної лілії в Кью, Оранжерея Принцеси Уельської (Кью, Лондон)

At the beginning of 1837, the inaugural year of Queen Victoria’s long reign, a colossal water lily was discovered in the tropical wilds of a remote South American region that had recently become British colony, while charting the Amazonian country of Guiana for Great Britain, German naturalist sir Robert Hermann Schomburgk (Fig. 1) [5; 12] (he was a German-born explorer for Great Britain who carried out geographical, ethnological and botanical studies in South America (Fig. 4) and the West Indies) discovered an astounding "vegetable wonder" − a huge water lily whose leaves were five or six feet across and whose flowers were dazzlingly white. In England, a horticultural nation with a mania for gardens and flowers, news of the discovery sparked a race to bring a live specimen back, and to bring it to bloom. In this extraordinary plant, named Victoria regia (Fig. 3, 7, 9) for the newly crowned queen, the flower-obsessed British had found their beautiful ideal [5].

The Amazon River System meanders through nine South America countries: Peru, Ecuador, Bolivia, Colombia, Suriname, Guyana, French Guiana and Venezuela before entering Brazil and flowing out of its Atlantic coast [9] (see Fig. 4, 5).


155

Now Victoria Regia is the national flower of Guyana (Fig. 2). At first the

name of Guyana’s national flower was Victoria Amazonica. Commonly known as water lily, which is an aquatic type flower. The Victoria Regia or Victoria Amazonica is the ever biggest of all the water Lily throughout the world. It also called Giant water lily due to its size. It is native to the Amazon and adjacent South American areas mostly found in shallow water basin of Amazon river and river banks [15].

Fig. 4. South America Fig. 5. The Amazon River System [9]

Guyana’s coat of arms (Fig. 6) was accepted on 25 February 1966 by the

Parliament, after Queen Elizabeth II introduced it on 21 January of the same year. It includes a crest of an Amerindian head-dress symbolizing the indigenous people of the country; two diamonds at the sides of the head-dress representing mining industry; a helmet (monarchial insignia); two jaguars as supporters holding a pick axe, sugar cane, and a stalk of rice (symbolizing Guyana’s sugar and rice industries); a shield decorated with the Victoria regia lily, Guyana’s national flower (Fig. 7); three blue wavy lines representing the three main rivers of Guyana; and the national bird, the Canje Pheasant. The state motto appears on the scroll below the shield (https://caribbeanflags.wordpress.com/2011/11/29/the-coat-of-arms-of-guyana/) Victoria regia, as it was named and described by Tadeáš Haenke (Fig. 8) in 1801, when he continued his botanical exploration of Bolivia, Peru and Brazil. That year he made one of his most memorable discoveries, the giant water lily, Victoria amazonica, with a six-foot wide lily pad.

Victoria amazonica is classified under the genus of Victoria and the family of Nymphaeaceae, the species found its first description published in October 1837 by


156

John Lindley (Fig. 10). He was an English botanist, gardener and orchidologist. Lindley gave the plant the botanical name of Victoria Regia, with the genus named after Queen Victoria [6].

Fig. 6. The Coat of Arms of Guyana Fig. 7. Guyana’s national flower

Victoria amazonica (Fig. 7, 9) is a species of flowering plant, the largest of the

Nymphaeaceae family of water lilies. It is the National flower of Guyana. Below we present the scientific classification of the plant:

Scientific classification Kindom: Plantae Clade: Tracheophyes Clade: Angiosperms Order: Nymphaeaceae Family: Nymphaeaceae Genus: Victoria Species: Victoria amazonica Binomial name: Victoria amazonica Synonyms: Euryale amazonica (Poepp); Nymphaea victoria (M.R.Schomb. ex

Lindley); Victoria regina (R.H.Schomb); Victoria regia (Lindley) [14]. Found in: Guyana and Tropical South America Color: White, Pink, Red, Blue and yellow Number of petals: above hundred Color: White, Pink, Red, Blue and yellow Number of petals: above hundred Number of Sepals: above hundred Time of blooming: July to August. Purpose: Decoration, Food and herbal value Symbolism: Purity of soul and unity. [15]. Hailing from the Amazon rainforest is a lily pad so big a human can sit on it.

On this episode [2] we take a look at the Victoria Lily. Discovered in 1801 this lily was first called Eurgale Amazonica. In 1837 John Lindley published the first description of the Victoria lily, changing the name to honor Queen Victoria of the United Kingdom. Being an uncooperative plant among others in nature, usually lilies will filter light from the surface which allows algae to grow. The Victoria lily is so dense that no light penetrates through their skin making life dark and unlivable for


157

many species of plants and animals that inhabit the same waters as this plant. To top it off, the underside of these massive lilies are covered in sharp spikes that keep herbivorous fish from eating them. Measuring 10 feet or 3 meters in diameter this lily not only has huge leaves but a massive stalk under the water. The stalk reaches 26 feet or 8 meters tall that attaches to the soil at the bottom of the pond. This plant has a unique pollination process, a flower on the surface of the water will bloom for just 48 hours. It’ll open up to attract a beetle, once a beetle is within the petals of the flower it’ll snap shut holding the beetle hostage for 24 hours. The next day the beetle will be released to go pollinate a different flower. After the mission is complete the flower closes and retracts back under the water. Found in the Amazon rainforest in the wild they can also be found on limited display at Shuangxi Park in Taipei Taiwan where visitors can sit on one for a quick selfie. Groups of 60 people per day are allowed to sit on the lillies. This is made possible by the hard work of staff of the park. They have to fight off the cutworms from eating the lilies while they are small. Tiny bites in the young leaves will make them unable to develop and grow to full size. A maximum of 63 kgs is all these lilies can take up to 60 seconds at a time [2].

Fig. 8. Tadeáš Haenke (1761−1816). Fig. 9. Victoria regia. Fig. 10. John Lindley (1799−1865).

Victoria amazonica is an ornamental plant and highly prized. The seeds are

also used as food when roasted. The design of Joseph Paxton’s Crystal Palace in 1851 came from the leaves of the plant (Fig. 11, 12).

Fig. 11. The Crystal Palace (1851) in London, Hide Park. Fig. 12. Underside of Victoria amazonica leaf


158

The lily, with ribbed undersurface and leaves veining "like transverse girders and supports", was Paxton's inspiration for The Crystal Palace in London [1], culminated in his design of the architectural wonder of the age, the Crystal Palace. Fittingly, Paxton based his design on a glass-house he had recently built to house Victoria regia. Indeed, the natural ribbing of the lily's leaf inspired the pattern of girders supporting the massive iron-and-glass building.

The Great Exhibition was the first in the series of world's fair. It was an exhibition of culture and industry. It was organized by Henry Cole and Queen Victoria's husband Prince Albert. It took place in Hyde Park in London, from May to October 1851 and was housed within the famous Crystal Palace which established the highest architectural standard for all later international fairs and exhibitions and became one of the most iconic buildings of the 19th century (http://architectuul.com/architecture/the-crystal-palace)

The Crystal Palace, designed by Sir Joseph Paxton, was a remarkable construction of prefabricated parts. On the night of November 30–December 1, 1936, it was virtually destroyed by fire [1].

References

1. Augustyn Adam. The Crystal Palace. URI: https://www.britannica.com/topic/Crystal-

Palace-building-London 2. Earth Titan. A Lily Pad you can Sit On | Victoria Lily.

URI:https://www.youtube.com/watch?v=efBWJHIrulo 3. Goliadkina I. The Plant Species in Kew’s Princess of Wales Conservatory / I. Goliadkina, L.

Pet’ko // Наукові засади підготовки фахівців природничого, інженерно-педагогічного та технологічного напрямків : ІІІ Всеукраїнська наук.-практ. інтернет-конф. (м. Бердянськ, 26−29 березня 2019 р.). - Бердянськ : БДПУ, 2019. - С. 39−42.

4. John Lindley. URI: https://en.wikipedia.org/wiki/John_Lindley 5. Holway Tatiana. The Flower of Empire: An Amazonian Water Lily, The Quest to Make it

Bloom, and the World it Created. Oxford University Press, 2013. 306 p. 6. Kiprop, Joseph. Amazing Facts About The Victoria Amazonica. WorldAtlas, Apr. 10, 2018.

URI: worldatlas.com/articles/amazing-facts-about-the-victoria-amazonica.html. 7. Leskovets Yevh. Cactie at London's Royal Botanic Gardens Kew / Yevh. Leskovets, L.

Pet’ko // Наукові засади підготовки фахівців природничого, інженерно-педагогічного та технологічного напрямків : ІІІ Всеукраїнська наук.-практ. інтерн ет-конф. (м. Бердянськ, 26−29 березня 2019 р.). Бердянськ : БДПУ, 2019. С. 45−48.

8. Oleshchenko, M. The World of Carnivorous Plants / M. Oleshchenko, L. Pet’ko // Наука ІІІ тисячоліття : пошуки, проблеми, перспективи розвитку : ІІІ Міжнародна науково-практична інтернет-конференція (м. Бердянськ, 25−26 квітня 2019 р.). − Бердянськ : БДПУ, 2019. − С. 21−26.

9. Patarra Laura. 15 Facts About the Amazon River That’ll Blow Your Mind. URI: https://www.chimuadventures.com/blog/2016/07/amazon-river/

10. Pet’ko L. V. Teaching methods and the formation of professionally oriented foreign language learning environment in conditions of university / L.V.Pet’ko / Intellectual Archive. 2016. Volume 5. No. 4 (July/August). – Toronto : Shiny Word Corp., Canada. PP. 73–87.

11. Pet‘ko Lyudmila. Developing students‘ creativity in conditions of university // Research: tendencies and prospects: Collection of scientific articles. – Editorial Arane, S.A. de C.V., Mexico City, Mexico, 2017. P. 272−276.


159

12. Robert Schomburgk: An early scientist in Guyana / Reprinted from Stabroek News. June. 2004. URI: http://www.guyana.org/suriname/schomburgk.html

13. Stepanchenko D. The Royal Botanic Gardens, Kew form a unique cultural landscape of outstanding universal value / D. Stepanchenko, L. Pet’ko // Наукові засади підготовки фахівців природничого, інженерно-педагогічного та технологічного напрямків : ІІІ Всеукраїнська наук.-практ. інтернет-конф. (м. Бердянськ, 26−29 березня 2019 р.). − Бердянськ : БДПУ, 2019. − С. 71−76.

14. Victoria amazonica. URI: https://en.wikipedia.org/wiki/Victoria_amazonica 15. What Is The National Flower of Guyana? URI: https://whatsanswer.com/what-is-the-

national-flower-of-guyana/ 16. Лесковець Є. О., Петько Л. В. Кактуси. Міфи і легенди // Стратегії розвитку сучасної

освіти і науки : матеріали І Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (28 лютого 2020 року) : збірник тез. Бердянськ : БДПУ, 2020. С. 26−30.

17. Петько Л. В. Дослідницька діяльність студентів коледжу як одна з умов неперервної освіти // Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому середовищі: зб. наук. праць. Київ: Ун-т «Україна». 2010. № 7. С. 122–134.

18. Петько Л. В. Написання і захист рефератів іноземною мовою зa професійним спрямуванням – один із шляхів підготовки студентів до навчання у магістратурі // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. 116 Серія № 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. Випуск 35 : зб. наук. праць. Київ: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2012. С. 132–138.

19. Турчинова Г. Актуальність іншомовної підготовки майбутніх фахівців природничого профілю // Модернізація освітнього середовища: проблеми та перспективи: матер. IV міжнар. наук.-практ. конф. Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини (м. Умань, 11−12 жовтня 2018 р.) / гол. ред. Осадченко І.І. Умань: ВПЦ «Візаві» 2018. С. 166−170. URI http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/21320

20. Турчинова Г. В. Іншомовна підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін у світлі концепції Нової української школи // Topical issues of pedagogy : Collective monograph. − Edizioni Magi, Roma, Italia, 2019. P. 4−30.

21. Турчинова Г. В. Мета професійної підготовки вчителів ІМ як другої фахової дисципліни // Наука і сучасність. Серія : Педагогіка, філологія : зб. наук. праць. – Київ : Вид. центр НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. Том 46. С. 122−131.


160

Petridou Charitini, Neli Vasileva,

St. Kliment Ohridski University, Sofia, Bulgaria

THE STUDY OF DEVELOPMENTAL DYSLEXIA FROM THE PERSPECTIVE OF KERR, MORGAN AND HINSHELWOOD

Abstract. Developmental dyslexia or special learning difficulties or just dyslexia in the early

stages of its study have been the subject of concern mainly to physicians and in particular to ophthalmologists. This existence of the disorder may have begun since the discovery of the letters, but its study began in the late 19th century. During the same period, in 1896, three physicians identified, observed and recorded the symptomatology and the biological causes of this disorder in children. The first official recording is made by Kerr and then following Hinshelwood's remarks with wordblind Morgan, the father of developmental dyslexia, describes a case of congenital lexical blindness in a child with four of the five key features of the description. to include and to date the basis of modern definitions of developmental dyslexia. But it was Hinshelwood who separated the acquired difficulties of reading and writing from birth by recognizing the heterogeneity of the specific inherited learning difficulties that occur more often in boys than in girls, not dependent on children's intelligence, social class and should not be generalized in all areas, emphasizing the need for individualized early intervention as soon as possible. Its placement continues to be up-to-date and crucial to overcome these children's problems.

Keywords: developmental dyslexia, special learning difficulties, children's problems.

European Study on Developmental Disorders

Nowadays developmental dyslexia or otherwise the existence of a syndrome of this kind as a consequence of congenital or early acquired childhood illness was only recognized at the end of the 19th century. Possibly the debilitating effects and impressive features of people with dyslexia in particular and behavioral disorders in general have been the focus of researchers' interest (Benton, 2000) to start the systematic effort to study these cognitive and kinetic functions based on the center of conscious experience (Ingham, 2008; Reisman, 1993; Bonny, 1992).

By 1896, three seem to be the most up-to-date doctors (Rawson, 1987). At this time the first record of children with a peculiar reading problem with no physical impairments, good general cognitive ability that they could not learn to read, and which their teachers had difficulty understanding, is shown by Kerr (Kerr, 1896/1897). It is therefore Kerr who first identifies and records the problem of word blindness in children as opposed to the acquired (acquired) "blindness of words" although this title has been wrongly attributed to Morgan. Indeed, his work reported in the Howard Prize Essay of the Royal Statistical Society is published in 1897 (Guardiola, 2001) entitled "School Hygiene, in its Mental, Moral, and Physical Aspects (1896/1897) "won the Howard Medal of the Royal Statistical Society" in June 1896. Kerr's work may have been primarily concerned with school hygiene but briefly describes the case of a boy with sufficient mathematical but gibberish writing skills as well as the case of a boy with lexical blindness who has difficulty typing words (66). For these cases of children with normal intelligence and without any physical defects he suggested, like Hinshelwood, to teach in different classes (Kerr, 1896/1897).


161

Following the first citation by Kerr Kerr, 1896/1897) inspired by the publication of Hinshelwood's article on November 7 of the same year (1896) (Hinshelwood, 1896) and using the term "wordblind" by Kussmaul (Scammacca, at all., 2016) English Ophthalmologist Pringle Morgan article published in the British Medical Journal "A Case of Congenital Word Blindness " (Alnaim, 2016; Herschel, 1978; Morgan, 1896). Contrary to Kerr's brief reference to the above-mentioned article exclusively on this disorder, this disorder is considered to be the first if not one of the first documented reports of childhood dyslexia marking the beginning of a period of recognition of dyslexia, particularly among British ophthalmologists with Morgan being recognized as the father of developmental dyslexia (Guardiola, 2001). This article describes the case of a 14-year-old smart boy (Percy), social, fast-paced, with normal intelligence, vision, and math-free health as opposed to reading and spelling (Morgan, 1896). The pupil with "Congenital word blindness", as he described this disorder, although he could read small high frequency words failed to combine the sounds of the letters although he knew the phonetic value of most letters, performed anchors and spelled (Morgan, 1896). This difficulty persisted despite his teachers' seven years of persistent efforts. According to his teacher, "if teaching were done only verbally, he would be the smartest child in school" while his father said that it took a great deal of effort to learn the letters, although at some point they thought they would never succeed (Morgan, 1896). According to Morgan, the young boy's symptoms were not due to injury or illness but were apparently "congenital" and due to defective development of the words' visual memory centers similar to those of the paroxysmal cases described by Kussmaul (Stein, 2018; Morgan, 1896). From the above description, it is understood that this is the developmental version of dyslexia although it has been given the term "word blindness" as it was also done by most who studied reading difficulties until the 1930s (Stein, 2018). Morgan's views are in agreement with Hinshelwood's genetic basis for the disorder (Hallahan & Mercer, 2002; Hinshelwood, 1917) but also with Kussmaul's speculation about possible brain development (Hallahan & Mercer, 2002; Jaanamarja 2002; Benton, 2000; Morgan, 1896). Morgan has contributed to the study, comprehension and classification of reading difficulties while four of the five key features of his description are included and still form the basis of modern definitions of developmental dyslexia (Adlofa, Suzanne & Hoganb, 2018). Following Morgan's finding of "related word blindness", more and more physicians, primarily ophthalmologists, reported similar cases of children with good cognitive ability and reading difficulties, some with high learning outcomes (Schmitt, 1918).

Between 1895 and 1917, the Scottish Ophthalmologist James Hinshelwood pioneered the study of learning difficulties and developmental dyslexia. From 1895 to 1911, through his multiple clinical descriptions, he demonstrated the possible congenital nature of the disorder, contributing significantly to the creation of the necessary clinical and social consciousness in order for dyslexia to be considered a top medical issue (Guardiola, 2001; Hinshelwood 1911, 1896). Influenced by the work of Morgan and other researchers, he studied for eight years, from 1894 until his death in 1903, the case of a 58-year-old patient, (Swanson, Harris & Graham 2013), who suddenly could not read but could perform mathematical operations (Benton, 2000; Willlis, Hooper & Stone, 1992). A first attempt to describe the


162

symptomatology of acquired word blindness attempts in 1895 which he describes a year later in 1896 in the medical journal "The Lancet" (Benton, 2000; Willlis, Hooper & Stone, 1992; Hinshelwood 1896). In 1900, he goes back to describing the symptoms in detail in order to "establish the diagnosis on a scientific basis and to show that the difficulties encountered in teaching children can be overcome by patient and persistent training" (Sinclair, 1948; Hinshelwood 1900; Hinshelwood 1895). His entire work is included in his second monograph entitled "Congenital Word-Blindness" (1917), which attempts a theoretical, diagnostic, and reparative approach (Ceci, 1986). This work establishes him for almost two decades, as the most important researcher in developmental dyslexia, as it is now known, or acquired or " Congenital Word-Blindness " as he himself characterized the most severe form of reading difficulties. In the above text, he reviewed the articles by Kerr and Morgan, stating that "the term congenital word blindness, we mean a congenital defect occurring in children with otherwise normal and undamaged brains characterised by a difficulty in learning to read so great that it is manifestly due to a pathological condition, and where the attempts to teach the child by the ordinary methods have completely failed" (Hinshelwood 1917). He pointed out the risk of using the term incorrectly as the symptomology of "Congenital Word-Blindness" may resemble other independent disorders of the mind, from the most severe to the lowest (Hinshelwood 1917, 1911). Confusion can occur in all cases with unaffected acoustic memory and normal fluctuation of defective development of the center of visual memory, that is, whether it is a local or generalized brain injury (Hinshelwood 1917, 1911). As a result, children with a pure type of related word blindness, a strictly local injury, are mistakenly classified among people with generalized brain defects who are untreated as opposed to those who "simply lag somewhat behind their fellows in acquiring the visual memories of letters and words, but where a little extra time and effort overcomes the difficulty" (Hinshelwood, 1917). With this label, Hinshelwood identified, albeit on a different basis, similar functional disorders and difficulties in mastering reading between adults and children (Wong, 2004; Ceci, 1986; Hinshelwood, 1917, 1911). In this way the acquired difficulties of reading and writing due to organic damage are inherited from inherited damage due to defective development of the responsible center (Hinshelwood, 1917). Considering that in both cases the acoustic memory was unaffected further analyzed the difference between these two disorders by associating the emerging deficits of reading and writing solely with the storage and preservation of the visual memories of words and letters. For he believed that in cases of acquired adult brain injury the inability to revive the necessary visual words or letters was the result of this type of memory loss which, although it existed, was lost due to the injury. Whereas in contrast to the non-pathological cases of congenital blindness, they were not due to injury due to illness or injury at birth but to functional disability of the development of the responsible centers of visual memory of words, letters or numbers defective development of the visual memory center, which occurred during the early stages of embryonic development (Hinshelwood, 1896, 1911) consequently not be possible to stimulate the respective center since it has not yet formed (Hinshelwood, 1917). He may have been opposed to the belief that the dominant area of the learning problem is


163

incomplete brain dominance, but with these attitudes he acknowledged, before Orton, the existence of perceptual brain disorder (Levinson, 1980).

It recognized the heterogeneity of these learning difficulties among children. For Hinshelwood, there are three groups of reading difficulties: The dyslexia that refers to cases of mental retardation, dyslexia the most common and the least delayed in learning to read, and most often in schools and, finally, the blinding of serious words. loss of reading ability (Guardiola, 2001). He considered a thorough assessment of the symptoms necessary to clearly identify the differences between difficult cases of dyslexia (complete blindness) and easier dyslexia (partial impairment) (Benton, 2000; Willis, Hooper & Stone 1992; Hinshelwood, 1917; 1896). He argued that in unusual degrees and patterns of reading difficulties, they are always commensurate with the existing damage to the "visual center of words" (Young & Lindsley, 1968; Hinshelwood, 1917; 1911), although children may recognize the letters may do not manage to recognize the whole word or some letters or written figures. These difficulties in visual memory, that is, the ability to remember visual images of letters, words or numbers despite the good visual memory they had, led to problems in writing a dictated text but not in copying it. Similar difficulties would exist in recognizing whole words or letters in the silent reading process which can be prevented if they are allowed to read aloud or whisper or even shake their tongue, lips or palate. In addition, the children themselves resort to various techniques to compensate for the difficulties themselves, such as guessing images that they are unable to use or recognize so that they can then identify the content of the written material using the information collected. He pointed out that complete loss of one form of visual memory above does not necessarily mean loss of another which may remain normal, demonstrating functional and therefore anatomical independence between these different centers (Hinshelwood 1917; 1911). However, a widespread damage to the center of memory of visual words could often affect the corresponding center of numbers whose headquarters is nearby, with the result that in addition to reading difficulties, identical difficulties in arithmetic also occur (Hinshelwood 1917, 1911, 1896). In fact, the difference between reading and arithmetic ability could be a diagnostic criterion for this disorder (Hinshelwood, 1917).

For Hinshelwood, paradoxically, the intelligence, reasoning, and numerical ability of these children is good, with the latter most likely keeping pace with that of the typical population despite the unusually varying degrees and forms of reading difficulties (Young, & Lindsley, 1968; Hinshelwood, 1917, 1911). He argued that the emergence of serious reading problems is independent of social class, cognitive abilities and should not be generalized as performance in some other fields may be high (Wong, 2004; Hinshelwood, 1917). word blindness is easy because of its distinct and easily understood features (Mather & Wendling, 2012) as opposed to determining the incidence of true 'blindness' which is difficult (Wong, 2004). The general prevalence of curable "congenital word blindnes" according to Hinshelwood is less than 1/1000 reported by Thomas (1908, p. 97), it occurs more frequently in boys than in girls, while heredity may play an important role in appearance. (Cullen, 2016; Ceci, 1986; Levinson, 1980; Balow, Rubin & Rosen 1974; Hinshelwood, 1917, 1911). In addition to identifying the syndrome, he was able to identify the biological


164

causes. He identified the correct responsible linguistic area in the brain when he found that there was no visual impairment in the congenital difficulties by interpreting this condition solely on the basis of obvious cortical deficits (Rawson, 1987). Anatomically placed the center of the defect center (in general) in the temporal lobe of the dominant hemisphere, and in particular in the left angular gyrus in general (Benton, 2000; Miles, Miles & Elaine 1999; Hinshelwood, 1917, 1911). Morgan also found that learning difficulties were due to the apparent structural damage or malfunction of the left angular gyrus (Levinson 1980).

Studying the "congenital word blindnes" of adults and children for nearly 40 years beyond the discovery of the syndrome, he proposed interventions (Miles, Miles & Elaine, 1999) that directly targeted learning problems that are still widely accepted (to this day) (Wong, 2004). It advocated the importance of early and as early as possible recognition of the nature and causes of the disorder so that intervention can begin as early as possible when conditions are favorable and the brain more receptive to stimuli. She believed that these children should not be deprived of the right to learn to read even though the learning process would be more difficult (Benton, 2000; Hinshelwood, 1917) because with persistent, patience and continuous effort "the difficulties will be overcome, the their cruel and unfair treatment will stop their neglect and punishment for something they are not responsible for them"(Hinshelwood, 1917). He emphasized the necessity of individualized teaching in different classes by normal students in order to prevent their discouragement which would inevitably occur by comparing their performance with that of classmates. To address the shortcomings of the visual center of words influenced by the theories that predominated in the 19th century. who supported the connections of the different centers and the ability to enhance the residual center through the superior used the phonetic method of teaching reading and writing (Benton, 2000; Ceci, 1986; Hinshelwood, 1917). The ultimate goal of the three stages of this "old-fashioned" method was to create visual memories through the kinesthetic and auditory memory of speech movements (Hinshelwood, 1917). Specifically, this method sought to enhance the visual memory of letters and words based on the associations of sounds with letters (Shepherd, 2001; Benton, 2000; Hinshelwood, 1917).

In summary, the main points of Hinshelwood's positions are: (a) this disorder involves specific areas of the brain; (b) often the intelligence of these children is medium or higher and their have good memory; (c) the reading problem is specific and it should not be generalized to all areas of academic performance; (d) the speed of learning to read differs from that of other children; (e) the earlier the problem is identified the better so that intervention is done in a timely manner and that no valuable time is wasted from teaching; (f) the difficulties will be overcome if the teaching is done by special customized methods (g) improving reading will come through continuous and persistent efforts; h) the incidence is higher in boys (h) it may be a hereditary disorder (Morris & Mather, 2008; Hinshelwood, 1917).

Hinshelwood's theory may have been contested, but his observations remained of paramount importance (Miles, Miles & Elaine 1999) with his 1917 monograph (congenital word-blindness) marking the beginning of the second phase of developmental dyslexia, essentially closing the European period (Guardiola, 2001). The basic clinical form of the difficulties has now been recognized and described,


165

their neurobiological interpretation given, and the conceptual bases for diagnosing children with written (or dyslexia) difficulties have been laid (Critchley, 1970).

References

1. Adlof, S.M. & Hogan, T.P. (2018). Understanding Dyslexia in the Context of Developmental. Language Disorders. Language, Speech, and Hearing Services in Schools, 49, 762–773.

2. Alnaim, F.A. (2016). History of Learning Disabilities: Reflection on the Development of the Concept and Assessment Global Journal of HUMAN-SOCIAL SCIENCE: A Arts & Humanities – Psychology, 16 (3) Version 1.0 Year.

3. Balow, B., Rubin R & Rosen M.J. (1974). Perinatal Events as Precursors of Reading Disability Reading Research Quarterly Interim Report No. 17. Project No. 6-1176 Grant No. OEG-32-33-0402-6021 https://files.eric.ed.gov/fulltext/ED112351.pdf.

4. Benton 2000 Exploring the History of Neuropsychology: Selected Papers Oxford University Press, New York.

5. Bonny, A.M. (1992). Understanding and assessing handwriting difficulties: Perspective from the literature. Australian Occupational Therapy Journal 39, 7-15.

6. Ceci, S.J., (1986) Handbook of Cognitive, Social, and Neuropsychological Aspects of Learning Disabilities: 1st Edition, New York Routledge.

7. Critchley, M. (1970). The Dyslexic child. London: Heinemann. 8. Cullen P, P (2016). Historical and current perspectives on learning disabilities in the United

States. Learning Disabilities: A Contemporary Journal 14(1), 25-37. 9. Guardiola, J. (2001). The evolution of research on dyslexia. Anuario de psicologia, 32(1),

330. 10. Hallahan, D.P., & Mercer, C.D. (2002). Learning disabilities: Historical perspectives. In R.

Bradley, L. Danielson, & D. P. Hallahan (Eds.), The LEA series on special education and disability. Identification of learning disabilities: Research to practice. Lawrence Erlbaum Associates Publishers.

11. Herschel, M. (1978). Dyslexia revisited. A review. Hum Genet..,19; 40(2),115-34. 12. Hinshelwood, J. (1896). A case of dyslexia: a peculiar form of word-blindness Lancet.

London. 13. Hinshelwood, J. (1911). Two cases of hereditary word-blindness. The British Medical

Journal, 1, 608-609. 14. Hinshelwood, J. (1917). Congenital word blindness. London: H.K. Lewis. 15. Ingham R J. (2008). Neuroimaging in Communication Sciences and Disorders United

Kingdom 16. Levinson, H.N. (1980). A Solution to the Riddle Dyslexia Springer-Verlag New York Inc. 17. Mather, N. & Wendling, B.J. (2012). Essentials of Dyslexia Assessment and Intervention .

USA 18. Miles, T.R, Miles, E. (999). Reprinted 2001 Dyslexia: A Hundred Years on. Open

University Press. Philadelhia. 19. Morgan, W.P. (1896). A Case of Congenital Word Blindness. Br Med J. 7; 2 (1871), 1378. 20. Morris, R.J. Mather, N. (2008). Evidence-Based Interventions for Students with Learning

and Behavioral Challenges. Routledge. Naw York. 21. Nopola-Hemmi J ( ). Familial Dyslexia. Genetic and neuropsychological findings Helsinki

University Biomedical Dissertations No.16. 22. Rawson M B 1987. The Orton trail: 1896–1986. Annals of Dyslexia, 37, 1, 36–48. Kerr, J.

(1896/1897). School hygiene in its mental, moral, and physical aspects. Journal of the Royal Statistical Society, 60, 613-680.

23. Rawson, M B, (1987). The Orton trail: 1896–1986. Annals of Dyslexia, 37, 1, 36–48.


166

24. Reisman, J. E. (1993). Development and reliability of the research version of the Minessota Handwriting Test. Physical and Occupational Therapy in Pediatrics, 13, 41-55.

25. Scammacca, N.K., Roberts, G. J., Cho, E., Williams, K.J., Roberts, G., Vaughn, S.R. & Carroll, Megan (2016). A Century of Progress: Reading Interventions for Students in Grades 4–12, 1914–2014. Review of Educational Research, 86, 3, 756–800.

26. Schmitt C. (1918). Developmental Alexia: Congenital Word-Blindness, or Inability to Learn to Read. The Elementary School Journal, Vol. 18, No. 9 pp. 680-700.

27. Shepherd, M.J. (2001). History lessons. In Kaufman, A.S. & Kaufman, N.L. (Eds.), Specific learning disabilities and difficulties in children and adolescents: Psychological assessment and evaluation. Cambridge, England: Cambridge University Press.

28. Sinclair, A.H., (1948). Developmental Aphasia: Also known as Congenital Word-blindness and sometimes referred to as Alexia or Dyslexia. Br J Ophthalmol. 32(9), 522-31.

29. Stein, J.F., (2018). Does dyslexia exist?, Language, Cognition and Neuroscience, 33, (3), 313-320. DOI: 10.1080/23273798.2017.1325509.

30. Swanson, H. Lee Harris Karen R.& Graham S. 2013. Handbook of Learning Disabilities, Second Edition The Guilford Press. USBichat, Xavier. Physiological Researches Upon Life and Death. English translation 1809, by Tobias Watkins of Recherches Physiologique sur la Vie et la Mort. Philadelphia.

31. Willis G., Stephen W., Hooper, R. & Stone, B.H. (1992). Neuropsychological Theories of Learning Disabilities in Singh, N.N., Beale, I L. (Eds.) Learning Disabilities Nature, Theory, and Treatmen, New YorkDOI: 10.1007/978-1-4613-9133-3.

32. Wong, B.Y.L. (2004). Leaning about Learning Disabilities. Elsevier Academic Press. USA 33. Young, FA. & Lindsley, D.B. (1968). Early Experience and Visual Information Processing

in Perceptual and Reading ...National Academy of Sciences, Washington.


167

Antonios Skodras, PhD Candidate, MA

Faculty of Educational Studies and the Arts, Department of Special Pedagogy and Logopedics

Sofia University “St. Kliment Ohridski”, Bulgaria Neli Vasileva,

Professor, D.Sc. Department of Special Pedagogy and Logopedics, Faculty of Educational Studies and

the Arts, Sofia University “St. Kliment Ohridski”, Bulgaria

Eleni Nari Computer Engineer, MSc, MA

Self-employed Computer Engineer – Owner of Nari E. Eleni Individual Enterprise

DIGITAL GAMES AND ATTENTION DEFICIT HYPERACTIVITY DISORDER

Abstract. Over the most recent two decades, the instructive enthusiasm for digital games has

been incredible. The game industry focusses around this instructive intrigue and prompts the advancement of educational games. The principle aim for digital games is to prepare secure information, create aptitudes and engage the player. To accomplish the learning objectives, especially for children with ADHD, structuring a game ought to follow a lot of plan standards fusing learning and entertainment components.

Keywords: ADHD, digital games, education INTRODUCTION Children learn through play, learn to think, remember and solve problems. The

game gives children the opportunity to test their beliefs about the world. According to Piaget (1962), the game contributes to the assimilation of information about the world it acquires through the activities of the game and integrates it with those it acquired earlier. In addition, when new information differs from the previous one according to Konstantinopoulos (2007), then his mental patterns are modified and he learns something new. Through play children can experience the real world, improve and enhance their skills (Craig & Baucum, 2002). According to Dafermou, Koulouri and Basagiannis (2006), children through the process of play can learn to think for themselves and to co-exist with others, actively exploring the environment and cultivating a spirit of cooperation with their peers, solving a series of tasks. In his research of the game Vigotsky say that learning is characterized as a transaction process, which involves different interaction methods and ways of teaching, including play (as cited in Avgididou, 2001).

Attention-deficit/hyperactivity disorder (ADHD) Attention-deficit/hyperactivity disorder (ADHD) is an incessant condition that

influences a huge number of youngsters and frequently proceeds into adulthood. ADHD incorporates a mix of constant issues, for example incautious behavior, hyperactivity and trouble sustaining attention (Archives of Pediatrics and Adolescent Medicine, 2009).


168

There are three principle kinds of AD: The first identifies with carelessness, the second to hyperactivity-impulsivity, and the third to a mix of the two. Young people with this syndrome neglect to maintain their primary interest according to age (Barkley, 2015). Inattention is a complex phenomenon and its cause is not a lack of understanding. It involves the individual task of losing weight, the need to identify and experience the problems that support the center.

Hyperactivity implies an individual appears to move about continually, remembering for circumstances in which it isn't fitting; or too much squirms, taps or talks.

Impulsivity implies an individual makes rushed activities that happen at the time without first contemplating them and that may have a high potential for hurt, or a craving for sure fire prizes or failure to defer delight. An indiscreet individual might be socially nosy and unnecessarily intrude on others or settle on significant choices without thinking about the long haul results.

The Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-5), distributed by the American Psychiatric Association (2013) spreads out the criteria to be utilized by specialists, mental wellbeing experts, and other qualified clinicians when making an analysis of ADHD. The DSM-5 was refreshed in 2013 and made changes to the meaning of ADHD that will influence how it is diagnosed in pupils and in grown-ups (American Psychiatric Association, 2013).

It is accepted that six or more of these symptoms must be present for at least 6 months, be inconsistent with the child's developmental level, and have a negative effect on their social and academic activities. To be endorsed, the following must occur "often": One. Flounces with hands/feet οr squirms in chair; Two. Frequently leaves chair when seating is expected; Three. Runs or climbs excessively; Four. Trouble playing/engaging in activities quietly; Five. Acts "on the go" and as if "driven by a motor"; Six. Talks excessively; Seven. Blurts out answers before questions are completed; Eight. Trouble waiting or taking turns; Nine. Interrupts or intrudes on what others are doing.

In the International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems (ICD-10) (WHO, 1993) codes for ADHD include:

F90.0 - Attention-deficit hyperactivity disorder, predominantly inattentive type. Some degree of hyperactivity-impulsivity might be available in these people; in any case, most of indications must be related with absentmindedness. Attention Deficit Disorder without hyperactivity is likewise filed under this code;

F90.1 - Attention-deficit hyperactivity disorder, predominantly hyperactive type;

F90.2 - Attention-deficit hyperactivity disorder, combined type; F90.8 - Attention-deficit hyperactivity disorder, other type; F90.9 - Attention-deficit hyperactivity disorder, unspecified type. The primary distinction among ICD-10 and DSM-5 is that DSM-5 permits

ADHD determination even if there should arise an occurrence of comorbidity with different psychopathologies, while the ICD-10 prohibits finding of Hyperkinetic issue when there are available different arrangements of psychopathologies (for example, mental clutters and uneasiness).


169

The ICD is made and upheld by the World Health Organization (WHO) and its essential objective lies in that of grouping, as opposed to the essential objective of finding, as in the DSM. The WHO is certifiably not a mental society like the American Psychiatric Association (APA), and the ICD reflects unexpected activities in comparison to those of the DSM. The ICD fills in as a general clinical framework, with specifiers for hidden etiology, like order of all other clinical illnesses (Wilson, 2013).

DIGITAL GAME The gaming literature provides an overwhelming number of different

approaches to defining the digital game, due to the multitude of electronic devices one can encounter and play a digital game. Given a concise term for digital gaming and according to Mavrommati (2010), digital gaming is described by a wide variety of digital applications, key features of which are the playful environment, intense player involvement and increased use of multimedia elements. Also a concise term is Kirriemuir's (2002) stipulation that a player playing a digital game requires specific equipment, such as a screen (television, computer screen) through which he sees the game and input devices to perform in-game actions that vary depending on the game and hardware, usually include a controller, keyboard or keypad.

According to their style and how they are played, the games are divided into the following categories (Prensky, 2007):

•Action games: these games require quick reflexes from the player, as they require speed to execute their actions.

•Adventure games: in these games the player is required to reflect and find a solution to a "puzzle". These games were developed with the advent of personal computers that were initially lagging behind the console.

•Strategy games: in these games the player is required to manage for example a hero often through complex manipulation, often competing with an opponent.

•Role-Playing Game: in these games the player plays a fantasy character that performs a mission and is mainly played online by many players.

•Puzzle games: these games ask the player to find a solution to a puzzle. Due to their low requirements they can also be played via mobile phone.

•Simulation games: Simulation games allow the player to experience a real world experience through personal action and decision making.

Prensky emphasizes that a digital game should entertain the player, be subject to rules, have output and feedback so that the player can see the results of their actions and decide what actions to take. There should be a scenario that evokes emotions, creates interest through dilemmas, competition and challenges, the ultimate goal of which is to motivate the player.

Digital Gaming and Education Digital games have become a reference tool in the field of education in recent

years. Their popularity is mainly explained by the amount of time children and adolescents spend playing video games (Papastergiou, 2009a). Consequently, many researchers have shown interest in using digital games in education (Miller & Robertson, 2011). Learning through a digital game is a competitive activity in which students set educational goals with the aim of promoting knowledge acquisition. Games can either be designed to promote learning or cognitive development or take


170

the form of simulations that allow students to practice their skills in a virtual environment. According to Rieber (1996) and Lieberman (2006) the benefits of player motivation and involvement are attributed to their recreational dimension. Liu, Horton, Olmanson, and Toprac (2011) report a positive relationship between endogenous motivation and learning outcomes in a digital learning game.

Several researchers (Deci & Ryan, 2000; Martens, Gulikers & Bastiaens, 2004) have argued that intrinsic motivation refers to an intrinsic desire to engage in a job from interest or fun, or even because of the challenge it offers. According to Prensky (2003) successful learning motivates students to keep their interest undiminished. Consequently, digital games have the ability to keep their users loyal to them by mobilizing them through the stimuli they provide. Myroni & Memtsas (2014) argue that digital games undoubtedly contribute to learning as they motivate the player's interest and curiosity through a playful environment. According to Gee (2003) motivation is the most important factor that leads to learning, and when motivations stop, learning stops and playing stops. Finally, Gee (2003) argued that games should incorporate elements such as storytelling, differentiated role-playing, mainstreaming, interactivity, choice and collaboration.

ADHD software should include (Shuenn & Cheung, 2008, cited by Lambropoulou A, 2010): straightforward, cordial and practical interface (client PC correspondence framework); efficient and utilitarian material with limited writings and sufficiency of alternatives and symbols; incorporated learning condition with elective information move procedures so information move isn't sterile and the enthusiasm of the understudy is kept up; structure of screens with tasteful designs, fitting and adjusted to the period of students having a useful job without diverting the student; sight and sound highlights (illustrations, picture, development, sound, human voice) to make a rich multi-tactile learning condition to improve the learning procedure; prompt input and award on every student reaction/activity.

Conclusion Children with disabilities (special needs) are the class of individuals that have

the best requirement for new advancements to improve their personal satisfaction (Tailahidis, 2013). Computer programs utilizing new advancements are currently such sorted out showing intercessions, advancing learning through significant and drawing in situations and exercises for children (Siraj-Blatchford, 2006). On the off chance that we approach the advanced game from the point of view of instruction, we could state that it is a part of data and correspondence advances. Computerized media acquaint children with complex ideas, improve thinking, investigation and evaluation of data (Grossard, Grynspan, Serret, Jouen, Bailly et al, 2017).

References

1. American Psychiatric Association: Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, 5th edition. Arlington, VA., American Psychiatric Association, 2013.

2. Avgididou, S. (2001). The Game: Contemporary Interpretative and Teaching Approaches Athens: Typodito G. Dardanos.

3. Barkley, R. A. (2015). Emotional dysregulation is a core component of ADHD. In R. A. Barkley (Ed.), Attention-deficit hyperactivity disorder: A handbook for diagnosis and treatment (p. 81–115). The Guilford Press.


171

4. Craig, & Baucum, D. (2002). Human development (9th ed.). Upper Saddle River, New Jersey: Prentice-Hall.

5. Dafermou Ch., Koulouri, P., & Basagiannis E. (2006). Educational planning. Creative learning environments. Athens: OEDB.

6. Deci, E. L & Ryan, R. M. (2000). The “what” and “why” of goal pursuits: human needs and the self-determination of behavior. Psychological Inquiry, 11(4), 227–268

7. Gee, J.P. (2003) What Video Games have to Teach Us about Learning and Literacy. New York: Palgrave/Macmillan.

8. Grossard Charline, Ouriel Grynspan, Sylvie Serret, Anne-Lise Jouen, Kevin Bailly, et al. Serious games to teach social interactions and emotions to individuals with autism spectrum disorders (ASD). Computers and Education, Elsevier, 2017, 113, pp.195-211

9. Kirriemuir, J. (2002). Video gaming, education, and digital learning technologies: Relevance and opportunities. D-LibMagazine, 8(2). Retrieved February 26, 2020 from http://www.dlib.org/dlib/february02/kirriemuir/02kirriemuir.html .

10. Konstantikopoulos, S. (2007). Pedagogy of the game. Athens: Kyriakidi Brothers. 11. Lambropoulou, A. (2010). Investigating the implementation of a special educational

program for students with attention deficit hyperactivity disorder and learning difficulties. Doctoral dissertation, published. Athens: National and Kapodistrian University of Athens.

12. Liu, M., Horton, L., Olmanson, J., & Toprac, P. (2011). A study of learning and motivation in a new media enriched environment for middle school science. Educational Technology Research and Development, 59(2), 249-265.

13. Lieberman, D. A. (2006). What can we learn from playing interactive games? In P. Vorderer, & J. Bryant (Eds.), Playing video games: Motives, responses, and consequences) Mahwah, NJ: Erlbaum.

14. Mavrommati, M. (2010). Video games as learning tools. Retrieved February 26, 2020 from http://lexifilia.blogspot.gr/2012/10/blog-post_5047.html .

15. Martens, R. L., Gulikers, J., & Bastiaens, T. (2004). The Impact of Intrinsic Motivation on e-Learning in Authentic Computer Tasks. Journal of Computer Assisted Learning, 20, 368-376.

16. Miller, D. J., & Robertson, D. P. (2011). Educational benefits of using game consoles in a primary classroom: A randomised controlled trial. British Journal of Educational Technology, 42, 850-864

17. Myroni, B., & Memtsas, D., (2014). Training with serious games. 8th Hellenic Conference of Informatics Professors, Volos.

18. Papastergiou, M. (2009). Exploring the Potential of Computer and Video Games for Health and Physical Activity Education: A Literature Review. Computers & Education, 53, 603-622.

19. Piaget, J. (1962). Play, dreams and imitation in childhood, Norton library, New York. 20. Prensky, M. (2003). Digital game-based learning. Computers in Entertainment 1(1), 21-21. 21. Prensky, M. (2007). Digital game based learning. Principles, possibilities and examples of

application in education and training (Translated by Papastavou K&N) Athens: Metaichmio. 22. Rieber, L.P. (1996). Seriously considering play: Designing interactive learning

environments based on the blending of microworlds, simulations, and games. Educational Technology Research and Development, 44(2), 43-58.

23. Siraj-Blatchford, J. (2006). A Guide to Developing the ICT Curriculum for Early Childhood Education. London Trentham Books.

24. Shuenn & Cheung (2008), Effects of computer collaborative group work on peer acceptance of a junior pupil with attention deficit hyperactivity disorder (ADHD) Computers & Education 50(3):725-741.

25. Tailahidis, S. (2013). ICT applications in special education. EDUCATION: Issue 109-110, p.227-240.

26. Wilson, EC, Gillan, N, Spain, D, et al. Comparison of ICD-10R, DSM-IV-TR and DSM-5 in an adult spectrum disorder diagnostic clinic. J Autism Dev Disord. 2013.


172

Georgieva M.A. associate assistant, PhD of education

Shumen University “Bishop Konstantin Preslavski”, Bulgaria

THE MAGNAURA SCHOOL IN CONSTANTINOPLE AS CENTER OF THE HIGHER SECULAR SCIENCE IN EUROPE V‒XV CENTURY

Георгиева, М.А.

хоноруван асистент, доктор по педагогика Шуменски университет „Епископ Константин Преславски”, България

МАГНАУРСКАТА ШКОЛА В КОНСТАНТИНОПОЛ-СРЕДИЩЕ НА ВИСШАТА

СВЕТСКА НАУКА (V‒XV ВЕК)

Abstract. The Higher school Magnaura in the capital of Byzantium-Constantinople is today considered to be the oldest university in Europe. The scientific exposition summarizes new and little known facts about it.

Keywords: High education, Magnaura School, Constantinople Резюме. Магнаурската висша школа в столицата на Византия-Константинопол

днес е считана за най-стария в Европа университет. Научното изложение обобщава нови и малко известни факти за това.

Ключови думи: Висше образование, Магнаурска школа, Константинопол

В периода на своето създаване и разцвет Източната римска империя –Византия става един от образователните центрове на европейското средновековие. Като най-важен център на висшето образование се оформя школата в столицата Константинопол. Тя е основана през IV век, но получава силно развитие през V в. Известна като Магнаурска висша школа, днес тя води класациите за най-стар университет в Европа.

Счита се, че е основана през 425 година от император Теодосий II (408-450 г.). По предложение на влиятелната си сестра Елиа-Пулхерия той издава на 27 февруари 425 г. закон, с който основава Константинополския университет наречен Аудиториум. Официално статутът му на университет е признат малко след 843 г. от цезар Вардас. Западноевропейските държави обаче, никога не го признават за такъв и до ден днешен го наричат Константинополска школа или още Магнаурска школа. През годините университетът е преименуван в следния ред: Мега Дидаскалион – Велико училище; Аудиториум ; Пандидактирион – Всеобхватно училище; Икуменикон Дидаскалион – Вселенско училище; Магнаурска школа; Католикон мусион – Храм на всички музи; Константинополски университет. След падането на Александрия, Антиохия и Бейрут под арабска власт и закриването на школата в Атина, Константинополската школа става единствения център за висше образование. През VII в. тя променя името си – «Вселенско училище», както и светския си характер и се превръща в богословска. В средата на IX в.отново възвръща предишния си облик и става средище отново на светската наука. Счита се, че в резултат на духовното оживление едва през XII век в Европа се появяват първите университети. Те възникват като школи, организирани около именити


173

учители, в които се получават специализирани знания от една научна област. Терминът университет произлиза от латинския израз „universitas magistrorum et scholarium”, което означава единна общност между учители и учащи. По своята същност е висше училище съставено от основни учебни звена – факултети и техните подразделения – катедри [2, 1]. За първи висши училища се смятат медицинското училище в Салерно (Италия) от ХI век, юридическото училище в Болоня (Италия) от ХII век, Богословското училище в Париж от ХII век. Последното се превръща вече в края на същото столетие в същински университет, като към богословските науки се преподават, философия, седемте свободни изкуства, медицина и юриспунденция. По образец на Парижкото висше училище се организират и следващите университети – в Оксфорд (ХII в.), Неапол (ХIII в.), Прага, Виена, Хайделберг, Кьолн (ХIV в.) и др. [3, 52].

Предполага се, че името «Магнаура», произхожда от латинското название на „голямата зала“ (Мagna aula), която се помещава в императорския дворец в Константинопол. Заедно с катедралата "Света София" и библиотеката на василевса са част от дворцовия комплекс. Сградата се намирала източно от площад „Августейон“, между катедралата „Света София“ и портата Халки на Големия дворец. Първоначално „Магнаура” е използвана като тронна зала и зала за приеми [2, 1]. Около 855 г. цезар Варда настанява в двореца училище поради което то става известно като Магнаурска школа. Известно е, че школата открива и развива 31 катедри – по право, философия, медицина, геометрия, астрономия, музика, риторика (елинско художество), горско стопанство, „землемерие” и други предмети като 15 от тях се преподават на латински и 16 на гръцки език. Просъществува до ХV век, като периодично се трансформира в частна или подчинена на църквата образователна институция. Унищожен е през 1453 г., с падането на столицата Константинопол под османска власт.

При обучението в Магнаурската школа студентите изучават разни дисциплини в 2 степени: тривиум и квадривиум. Преподават се и модерните за времето науки и двата раздела на тогавашната философия –т.нар. външна философия (античната елинска и латинска философия и поезия) и вътрешна философия (висше богословие и догматика). Задължително се изучават гръцки, латински, еврейски и сирийски езици. Чрез преподаваните библейски разкази, богословски трактати, правни текстове и разни философски произведения се внушават идеите, че всяка власт иде от бога, а хората трябва да се подчиняват [5,40]. Образованието като цяло е подчинено на утвърждаването на християнските ценности и усвояване на догматичните тънкости в религията. Познанието на същността на християнското обучение, на езическите антични философи, юдаизма, исляма, римското право, историята и въобще на достъпните тогава достижения на науката и културата, е било важно за правилното управление на държавата и църквата. В историческото развитие на школата са известни имената на някои от най-изявените и преподаватели. Ръководител на школата, т.е. изпълняващ ролята на ректор е бил полихисторът Лъв Математик. Тук преподава и византийският хронист и историк Михаил Псел. Патриарх Фотий е известен като магистор по гръцка философия. Константин Кирил, получава в тази школа и прочутото си прозвище – Философ. Сред най-ерудираните преподаватели са още Анастасий библиотекар


174

и Комитас-учен, редактор и преподавател по граматика на елинския език във философското отделение на Магнаура. От продължителя на Теофан стават известни още имена:”Теодор ръководел класа по геометрия, Теодигий – по астрономия” [4,174]. Както във всяко значимо висше училище, така и в Магнаура има строг подбор на преподавателите, извършван от „синклита“ (сената). Университетските преподаватели, наричани „магистрати“, „магистори“ или „дидаскали“, в зависимост от предмета, който преподават, са наричани още „граматици“, „оратори“, „философи“ [2, 1]. Възпитаниците на Магнаурската висша школа са предимно от средите на императорските семейства и висшата византийска аристокрация, от представители на висшия духовен клир, аристократи и пълководци с висок социален статус. В отделни случаи в школата се учат и високопоставени чужденци, които се подготвят за бъдеща държавна и църковна кариера в своите родни страни. Като пример може да се посочи синът на българския княз Борис I – Симеон, който впоследствие става и владетел на България. „За този Симеон казват , че бил „емиаргос”, т.е. полугрък, понеже още като малък бил изучил във Византия ораторското изкуство на Демостен и силогизмите на Аристотел”, свидетелства хронистът Лиудпранд [4, 92-93]. А времето, когато „книголюбивия” Симеон пребивава в Константинопол, е епоха на първия византийски хуманизъм, на големи промени в човешката психика, на гигантско раздвижване на духа и мисълта [1, 95]. В Магнаура възпитаниците могат да получат и висше военно образование. Византия възприема образованието като „висше благо“, уважава образованите хора, а неграмотните се презират. Затова то започва още в ранна детска възраст, а благодарение на висшата си степен тук властта има така нужните ѝ специализирани административни кадри и образовани владетели.

В заключение може да се обобщи, че Константинополският университет, като академична институция през периода V‒XV век има голям цивилизационен и политически принос както за Византия, така и за Западна и средна Европа, където се транслират познанията и постиженията на голяма част от византийската интелигенция, учила и преподавала в Константинополския университет. Това също е една от предпоставките за формирането първо на италианския Ренесанс, а по-късно и на Ренесанса в западно-европейските държави.


1. Божилов, Ив. Цар Симеон Велики (893—927): Златният век на Средновековна България,<http://macedonia.kroraina.com/ib/ib_sydyr.htm>, (26.02.2020).

2. Иванова, Т. Константинополският университет е първия в Европа, 06.10. 2019, <https://dolap.bg/2019/10/06/>, (26.02.2020).

3. Колев, Й., Атанасова, В., Витанова, Н., История на педагогиката и българското образование., УИ „Епископ Константин Преславски”, Шумен, 2005.

4. Трендафилов, Хр. Цар и век. Времето на Симеона. Четири инсталации. УИ «Епископ Константин Преславски», Издателство «Фабер»-В. Търново, Шумен, 2017.

5. Чакъров, Н. История на образованието и педагогическата мисъл в България.Т.1. С.,1975.


175

Zaplatynska A.B. Ph.D., Associate Professor

Dragomanov National Pedagogical University (Ukraine)

CONDITIONS OF THE ORGANIZATION OF TEACHING STUDENTS WITH DISABILITIES IN HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS

Заплатинська А. Б.

кандидат педагогічних наук, доцент Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова (Україна)

УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ З ІНВАЛІДНІСТЮ В ЗАКЛАДАХ

ВИЩОЇ ОСВІТИ

Abstract. The article deals with the conditions of organizing the education of students with disabilities in higher education institutions, reveals the issues of their support during education and ways of attracting students with special educational needs.

Keywords: students, entrants, low-mobility groups, support program, higher education institution.

Анотація. У статті розглянуто умови організації навчання студентів з інвалідністю

у закладах вищої освіти, розкривається питання їх супроводу під час навчання та шляхи залучення на навчання абітурієнтів з особливими освітніми потребами.

Ключові слова: студенти, абітурієнти, маломобільні групи населення, програма супроводу, заклад вищої освіти.

На сучасному етапі становлення вищої освіти в Україні з урахуванням

змін та доповнень до Закону України «Про освіту», Закону України «Про вищу освіту» та Законопроекту про «маломобільні групи населення» можемо зробити висновок, що до закладів вищої освіти почнуть вступати абітурієнти з різними групами інвалідності, особливими освітніми потребами та труднощами у навчанні. Це об’єктивні виклики котрі враховують діяльність світових та українських громадських організацій, внесені зміни та доповнення до нормативно-правової бази України котра регулює питання освіти та передбачає дотримання прав і свобод усіх громадян країни.

З метою впровадження інклюзивної форми навчання в закладах вищої освіти необхідно проаналізувати й охарактеризувати значення таких понять, як «соціальна інклюзія», «універсальний дизайн», «архітектурна доступність», «соціальна згуртованість», «маломобільні групи населення», «особи з інвалідністю» [4; 5; 6; 84 9; 13; 14; 15].

Таким чином, соціальна інклюзія в дослідженнях науковців та практиків розглядається як інструмент, спрямований на подолання бар’єрів та обмежень на шляху до соціального благополуччя та добробуту (Н. Єсіна, О. Стрельнікова). Зокрема, це доступність освіти для усіх громадян України, що відбувається в рамках того освітнього середовища, до котрого особа чи група осіб намагається долучитися (А. Колупаєва). Одним із факторів соціальної інклюзії є формування правових основ держави, які передбачають вплив


176

суспільства і середовища на особистість та її активну участь у соціальному житті.

Поняття універсального дизайну дослідники (Л. Байда, Ю. Найда, О. Іванова) розглядають як доступні стратегії спрямовані на проектування середовища, виробів, комунікацій, інформаційних технологій, що відповідають вимогам спільного користування [12].

Архітектурна доступність, розглядається авторами як забезпечення рівних можливостей у реалізації права на освіту з врахуванням потреб усіх користувачів закладу освіти шляхом покращення функціональності об’єкта для всієї громади [1].

Соціальна згуртованість людського суспільства, обґрунтована П. Сорокіним і розглядається як об'єктивна необхідність розвитку суспільства в цілому, що проявляється, в процесі зближення суспільно-економічних систем. Тобто передбачає активну участь населення у вирішенні питань життєдіяльності, у подоланні соціальної ізоляції та соціальної дезінтеграції (А. Колот, В. Кучереносов, Ю. Полунєєв) [2].

Маломобільні групи населення – це категорія громадян, яка включає осіб з інвалідністю (зокрема, осіб з порушеннями функцій опорно-рухового апарату та сенсорних систем (слуху та зору), осіб з тяжкими порушеннями мовлення та ін.), для яких передбачаються засоби безперешкодного доступу до усіх об’єктів середовища, в тому числі навчального [12].

Особа з інвалідністю – це особа міра втрати здоров'я якої у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводить до обмеження життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист [11].

З урахуванням процесів реформування системи управління державою, зокрема освіти, медицини, соціальної інфраструктури зумовили у 2010 році внести зміни та доповнення до ряду нормативно-правових актів, що регулюють будівельні норми, зокрема до ДБН В.2.2-3-97 «Будинки і споруди навчальних закладів», які стосувалися вимог щодо забезпечення умов для організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами в закладах освіти. Даним документом визначено такі критерії доступності до закладу освіти: доступність прилеглої території до будівлі навчального закладу; безбар’єрний вхід та безперешкодний рух до усіх приміщень закладу; доступність до дверних і відкритих прорізів; пристосованість санвузлів, місць відпочинку та усіх без винятку приміщень у закладі.

З метою створення безперешкодного доступу до будівлі та навчальних приміщень закладу освіти для студентів з глибокими порушеннями зору та слуху зокрема, незрячих та нечуючи рекомендуємо користуватися Державними будівельними нормами В.2.2-31:2011 «Будинки і споруди. Настанова з облаштування будинків і споруд цивільного призначення елементами доступності для осіб з вадами зору та слуху». У документі вміщено технічні вимоги до застосування тактильних наземних та підлогових покажчиків у будинках і спорудах. Наприклад, для осіб з порушеннями зору, для незрячих


177

студентів передбачати систему тактильної та звукової інформації; забезпечити необхідне тактильне (рельєфне) та візуальне (жовтим кольором) попередження на сходовій клітці: сходовий проліт, перша та остання сходинки сходового маршу; облаштувати поруччя по обидва боки сходових маршів. Для нечуючих студентів та студентів з порушеннями слуху передбачати систему візуальної інформації [3; 7; 10].

Таким чином, в процесі організації навчання для студентів з інвалідністю, особливими освітніми потребами та труднощами у навчанні закладам вищої освіти слід опиратися на принципи організації освітнього простору з урахуванням вимог універсального дизайну, що сприятиме їх максимальній доступності до навчального процесу: рівність та доступність використання; гнучкість використання; простота й інтуїтивність використання; доступно викладена інформація; терпимість до помилок; малі фізичні зусилля; наявність необхідного розміру, місця, простору [12].

Основні кроки закладу вищої освіти з метою створення незалежності абітурієнтам і студентам з інвалідністю та труднощами у навчанні: 1) заклад вищої освіти має передбачити штатного співробітника, наприклад посаду координатора відділу для студентів з особливими освітніми потребами з питань орієнтування та супроводу. 2) На посаду координатора слід обирати людину, яка має досвід роботи з особами із труднощами у навчанні та інвалідністю, а також організаційні здібності, щоб організувати роботу фахівців відділу. До завдань діяльності відділу відноситься: ведення документації, дотримання визначених закладом освіти процедур; навчання викладачів та працівників; розроблення та друк навчальних посібників; проведення академічних консультацій, моніторинг успішності студентів та реалізація програми літнього переходу (для першокурсників) [14, с. 7−8].

Програма літнього переходу передбачає, що фахівець спільно з батьками абітурієнта та фахівцями школи планують варіанти випускних курсів та розробляють реалістичний план переходу до закладу вищої освіти з урахуванням індивідуальних потреб майбутнього студента. Тобто, враховуються запити самого школяра: Куди учень планує піти після закінчення школи? Що потрібно зробити зараз, щоб досягти своїх цілей? Хто повинен бути залучений до цього процесу? Хто буде реалізувати та контролювати передбачені перехідні заходи та переглядати прогрес студента? [14, с. 3].

Фахівці відділу орієнтуються на такі етапи для оцінки готовності та відповідності абітурієнта рівню кваліфікації в обраному закладі вищої освіти: вивчення поточних навичок; визначення додаткових навичок, які абітурієнт хоче розвивати до того, як піти до ЗВО і дізнатися про вимоги та підтримку його навичок й індивідуальних особливостей у закладах, які він розглядає для вступу [14, с. 8−9].

3) Координатор спільно з працівниками відділу розробляє та реалізує Програму супроводу та підтримки студента закладу вищої освіти в якій передбачено такі форми роботи: один на один, у малих групах та в групах для формування навчальних навичок та навичок управління часом. Визначена програма реалізується за напрямами: формування навичок соціально-


178

побутового орієнтування в закладі освіти, формування навичок прийому ліків та ін.

4) Консультант координує роботу працівників факультету (викладачі, асистенти, лаборанти) щодо організації навчального процесу студента з інвалідністю, повідомляє про його індивідуальні особливості та потреби в адаптації чи модифікації навчального процесу [14, с. 7]. Також закладам вищої освіти важливо передбачити доступність дистанційної форми навчання для зазначеної вище категорії осіб з особливими освітніми потребами, зокрема визначення форм навчання і контролю якості знань.

Отже, світова глобалізація та зміна парадигми щодо освіти в Україні сприяють розробленню та впровадженню більш ефективних форм навчання з метою формування конкурентоспроможності молодого фахівця з інвалідністю саме в період навчання у закладі вищої освіти.


1. Архітектурна доступність шкіл: навч.-метод. посіб. / за заг. ред. Байди Л. Ю.,

Красюкової-Еннс О. В; колек. авторів: Азін В.О., Грибальский Я.В., Байда Л.Ю., Красюкова-Еннс О.В. Київ: 2012. 88 с.

2. Кучереносов В. Соціальна згуртованість та розбудова спроможностей в українських громадах: матеріали для тренінгу. Київ, 2015. 56 с. URI: http://iom.org.ua/sites/default/files/social_cohesion_training_materials.pdf

3. ДБН В.2.2-3:2018 Будинки і споруди заклади освіти Київ. Мінрегіон України, 2018. 57 с.

4. Заплатинська А. Б. Навчання маломобільних груп населення в закладах вищої освіти у світлі ідей соціальної згуртованості // Європейські цінності та розвиток соціальної згуртованості в освіті: матеріали міжнар. конф. (м. Київ, 12 грудня 2019 р.). Київ: Вид-во «НПУ ім. М.П. Драгоманова». 2019, С. 42−44.

5. Заплатинська А. Б. Напрями формування та корекції процесів сенсорної інтеграції у дітей із церебральним паралічем: зб. наук. праць Кам’янецьПодільського НУ ім. Івана Огієнка. (Серія: Соціально-педагогічна. 2012. Вип. 20 (2). С. 291–299).

6. Заплатинська А.Б. Становлення поняття «сенсорна інтеграція» у корекційній педагогіці. Корекційна та соціальна педагогіка і психологія. 2013. Вип. 23 (1). С. 48–57.

7. Куцевич В. В. Проектування середовища життєдіяльності з урахуванням потреб інвалідів. Будівництво України. 1999. № 3. С. 5−11.

8. Петько Л.В. Англійська мова для студентів-психологів та дефектологів. Дидактичний матеріал для практичних занять та самостійної роботи студентів з іноземної мови зі спеціальностей: 6.010105 «Корекційна освіта (за нозологіями)», 6.030102 «Психологія», 6.030103 «Практична психологія»: навч. посібник для студентів, магістрантів, аспірантів. – К. : Талком, 2015. – 160 с.

9. Петько Л.В. Виклики ХХІ століття для освітнього простору України. Наукові праці ЧНУ: наук. журнал / Чорном. Нац. ун-т ім. Петра Могили; ред. кол.: О.П.Мещанінов (голова) [та ін.]. – Миколаїв: Вид-во ЧНУ імені Петра Могили, 2017. Т. 303. Вип. 291. С. 10−14 (Педагогіка).

10. Про забезпечення безперешкодного доступу до навчальних закладів: Лист МОН від 13 серпня 2014 № 1/9-414

11. Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні: Закон України із змінами, внесеними згідно із Законом № 2249-VIII від 19.12.2017.

12. Універсальний дизайн в освіті: посібник / під заг. ред.Софій Н. З. Київ: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2015. 76 с.


179

13. Турчинова Г. В. Біологічне пізнання у континіумі особистісної динаміки // Особистість у просторі виховних інновацій: всеукр. наук.-практ. конф., НАПН Украины, Ін-т проблем виховання НАПН Украины ; за ред. І. Д. Беха, О. М. Докуленко, Р. В. Малиношевського (19 жовтня 2018 p.). Ів.- Франківськ: НАШ, 2018. С. 371−376.

14. Brinckerhoff Loring. College for Students with LD and/or AD/HD. 2006. 27 р. URI:: https://www.dys-add.com/resources/Adults_College/CollegeInfo.pdf

15. Kravets N. P. Factors that complicate the reading activity of mentally retarded students // Economics, management, law:realities and perspectives: Collection of scientific articles. Psychology. Pedagogy and Education. − Les Editions L'Originаlе, Paris, France, 2016. P. 451−455.

16. Kravets Nina. Preparing mentally retarded teenagers at Literature lesson for creative activities // Topical issues of contemporary science: Collection of scientific articles/ - C.E.I.M., Valencia, Venezuela, 2017. P. 192−196.


180

Kulyk O. D. Doctor of Pedagogical Sciences

SHEЕ «Pereiaslav-Khmelnytskyi Hryhorii Skovoroda State Pedagogical University» (Ukraine)

THE MAIN FACTORS OF THE IMPACT ON THE FORMATION OF THE

COMMUNICATIVE COMPETENCE OF THE STUDENTS IN HUNGARY IN THE CONDITIONS OF MULTILINGUALISM

Кулик О. Д.

доктор педагогічних наук ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет

імені Григорія Сковороди» (Україна)

ОСНОВНІ ЧИННИКИ ВПЛИВУ НА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ УГОРЩИНИ В УМОВАХ МУЛЬТИЛІНГВІЗМУ

Abstract. The author presents the main factors influencing the formation of communicative

competence of Hungarian students in the context of multilingualism. Keywords: students, communicative competence, multilingualism, motivation, moral values,

educational programs, curriculum, teacher personality, working methods, material and technical base, external stakeholders.

Анотація. Розглянуто основні чинники впливу на формування комунікативної

компетентності студентів Угорщини в умовах мультилінгвізму. Ключові слова: студенти, комунікативна компетентність, мультилінгвізм,

мотивація, моральні цінності, освітні програми, навчальні плани, особистість викладача, методи роботи, матеріально-технічна база, зовнішні стейкхолдери.

Формування єдиного світового економічного простору, глобалізаційні та

інтеграційні процеси, що відбуваються в усіх країнах ЄС, вимагають від закладів вищої освіти фахівців нової генерації, компетентних у відповідній галузі, конкурентоздатних на європейському ринку праці. Окрім висококваліфікованості та конкурентоздатності такі спеціалісти повинні бути мобільними, вміти спілкуватися і взаємодіяти у професійному та глобальному середовищі. Адже вирішення фахових проблем значною мірою залежить від уміння комунікантів висловлювати думки, сприймати і розуміти один одного. З огляду на вищезазначене проблема комунікативної компетентності майбутнього фахівця наразі є особливо актуальною [3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11].

Усвідомлюючи це, європейські освітні заклади розробляють і впроваджують низку стратегій, спрямованих на підготовку комунікативної особистості. Однак постає питання, як сформувати означену компетентність, якщо в усіх країнах Європейського Союзу основним принципом організації навчального процесу є «рідна мова + дві іноземні»? З огляду на це студент має не лише опанувати фах, три мови, а й стати високопрофесійним комунікантом. До того ж, не варто забувати про пріоритетність рідної мови, яка є підґрунтям збереження національної ідентичності кожної країни ЄС.


181

Спробуємо з’ясувати це питання на прикладі Угорщини – європейської країни з трьохсотлітньою історією університетської освіти.

Система освіти цієї країни відповідає міжнародним стандартам, а дипломи угорських ЗВО визнані світовою спільнотою. Слід звернути увагу на той факт, що порівняно з високою якістю освітніх послуг, що надаються у цій крані, оплата за них одна з найменших у всій Європі.

Навчання студентів у Республіці Угорщина здійснюється кількома мовами: угорською, англійською, німецькою та французькою. І, як правило, окрім рідної, угорської, студент має опанувати ще дві – англійську (мову міжнародного спілкування) і німецьку або французьку (на вибір). Як на мене, це досить складно зреалізувати, адже навчаючи багатьох мов ми формуємо мовну компетентність особистості, що складає сукупність знань з усіх вивчених мов, досить часто забуваючи про формування комунікативної – важливих якостей, необхідних кожній людині в багатьох ситуаціях, а в практичній діяльності без неї взагалі неможливо. Комунікативна компетентність поєднує життєві цінності, мотиви, знання, уміння, навички, риси характеру та якості людини. Важливими її складниками є вміння і готовність співпрацювати з людьми, спілкуватися, керувати своїм емоційним станом, залагоджувати конфліктні ситуації тощо [5, с. 149–150, 152–153]. І саме вона вимагає від викладачів ефективної роботи, спрямованої на загальний результат.

Які ж чинники можуть вплинути на ефективність цього процесу? Очевидно, за відповіддю спочатку варто звернутися до психології. Аналіз наукових досліджень засвідчує, що значний вплив на професійну діяльність викладачів, успішність і якість знань студентів, ефективність технологій навчання має мотивація. На моє переконання, стійка мотивація до навчання відіграє, безумовно, вирішальну роль, тому особливу увагу необхідно приділити проблемам її формування. Навіть висококваліфікований викладач не зможе досягнути бажаного результату, якщо його зусилля не будуть узгоджені з мотиваційною основою освітнього процесу [5, с. 184]. Вчені зазначають, що мотивацію можуть складати багато аспектів внутрішнього життя студента, а саме: його інтереси, цінності й переконання, мотиви діяльності, здібності, знання, уміння, навички, які сформують у подальшому його фахову компетентність [1, с. 124–127]. Беззаперечним є той факт, що угорські студенти мають інтерес до навчання, моральні цінності та, як опосередковані, так і безпосередні мотиви. Розглянемо ці чинники впливу конкретніше.

Якщо говорити про моральні цінності угорців, то варто звернути увагу на їхній Закон «Про угорську мову як державну», що дуже схожий на ухвалений нещодавно в Україні. Згідно з ним, на території Угорщини абсолютно в усіх установах мають спілкуватися і вести діловодство лише угорською мовою.

Але згідно історичних фактів, то у XV столітті в Угорському королівстві почала панувати латинь, якою послуговувалися письменники, художники, науковці й аристократи. Так, досить швидко вона вкорінилася як мова законодавства, судової влади, освіти, науки та релігії, а угорська відійшла на другий план – стала мовою села. Історичні події вплинули на те, що вже до XVІІІ століття в Угорщині панували і латинська, і німецька, і турецька мови, угорська ж втрачалася. Тому у 1844 р. імператором Фердинандом був


182

підписаний вищезазначений Закон. Відтоді почалося «оновлення» мови. Цікавим є факт, що угорську мову лінгвісти називають штучною, а всі запозичені терміни в ній відразу перекладаються (запозичення майже не вживаються).

У цій країні без знання державної мови людина не зможе зробити навіть кроку. Тому її вивчення починається з дитинства, за цим пильнують вже з дитячого садка. Питання мови для угорців є принциповим і важливим. Громадяни знають її і вміють послуговуватися в різних комунікативних ситуаціях, адже це їхня цінність.

У чому ж полягає мотивація угорських здобувачів вищої освіти? Я переконана, що мотивованою навчальна діяльність може бути лише за умови існування певної потреби й усвідомлення студентом можливості її задоволення, спрямування своєї активності на виконання відповідного завдання. Під час занять у студентів має виникати потреба у самовдосконаленні, самореалізації та самовираженні [5, с. 186]. Мотивами можуть бути ідеали, інтереси особистості, її переконання, соціальні настанови, ціннісні орієнтації. Принагідно зазначу, що у практиці навчання мотиви поєднують у групи за спрямованістю і змістом: соціальні (соціально-ціннісні), пізнавальні, професійно-ціннісні, естетичні, комунікаційні, статусно-позиційні, традиційно-історичні, утилітарно-практичні (меркантильні). Усі вищезазначені мотиви можуть бути складниками загальної мотивації угорського студента.

Немає сумніву в тому, що студент який навчається в одній з країн ЄС і сплачує за це кошти має як естетичні, так і меркантильні мотиви: отримати високоякісну освіту та високооплачувану роботу. Очевидним є те, що мовно-комунікативна компетентність угорських студентів має високий рівень.

Далі розглянемо ще один чинник впливу на формування означеної компетентності студентів Угорщини – освітні програми. Тут теж можна поставити питання: яким саме чином вони впливають?

Якщо говорити коротко, то освітня програма є єдиним комплексом освітніх компонентів (предметів вивчення, дисциплін, індивідуальних завдань, контрольних заходів тощо), спланованих і організованих для досягнення визначених результатів навчання. Зрозуміло, що в основному формування мовно-комунікативної компетентності студента відбується на заняттях з практики мови (угорської, англійської, німецької, французької чи ін.). Отже, ОП мають містити в собі дисципліни, спрямовані на вивчення чи вдосконалення мови/мов і формування у майбутнього фахівця з відповідною

комунікативною компетентністю. Розглянувши освітні програми різних спеціальностей провідних ЗВО

Республіки Угорщина (Будапештський ун-т технології та економіки, Університет Корвіна, Університет Сегеда, Печський ун-т, Центральноєвропейський ун-т, Будапештський економічний ун-т та ін.), можна констатувати, що лише деякі університети демонструють програми навчання, якими передбачено вивчення угорської мови. До прикладу, в Університеті Корвіна магістерська програма спеціальності «Міжнародна економіка та бізнес» має 8 креди навчання державної мови. В інших закладах освіти програми цього не передбачають. Постає питання: невже студенти (громадяни


183

Угорщини, а також різних кран світу), майбутні фахівці різних галузей і спеціальностей, так досконало знають угорську мову, зокрема ділову, і вправно володіють усіма її засобами? Чомусь виникають сумніви, адже завжди є чому вчитися.

Вивчення ІМ передбачено освітніми програмами всіх закладів освіти. Безперечно, це є умовою ЄС, однак про державну мову не варто забувати, адже наслідки можуть бути негативними. Тому у формуванні комунікативної компетентності студента не варто відкидати і важливість особистості викладача, його професіоналізм, творчий підхід та креативність. Схвальні відгуки здобувачів вищої освіти підтверджують сказане.

Матеріально-технічна база університетів Угорщини та зовнішні стейкхолдери (працедавці, які зацікавлені в майбутніх висококваліфікованих спеціалістах) теж мають тотальний вплив на забезпечення високого рівня фахової підготовки майбутніх працівників усіх галузей і спеціальностей та формування в них означеної компетентності. Зовнішні стейкхолдери сприяють проходженню виробничих практик, ознайомленню з інноваціями в усіх галузях, практичному навчанню комунікувати. Відтак завдяки безпосередньому контакту з майбутніми потенційними працівниками, працедавці обирають найкращих фахівців, а після завершення навчання, укладають із ними контракти.

Насамкінець варто відзначити високий рівень надання освітніх послуг в Угорщині, модернізацію та інтеграцію національної освіти в європейський

освітній простір. Підбиваючи підсумки викладеного, зазначимо, що одними з основних

чинників впливу на формування комунікативної компетентності студентів Угорщини в умовах мультилінгвізму є: інтерес та мотивація до навчання; моральні цінності особистості; освітні програми та навчальні плани, які містять достатню кількість кредитів на вивчення іноземних мов (проте на вивчення державної, на нашу думку, теж варто виділяти певну кількість кредитів); творча особистість викладача і його методи роботи; матеріально-технічна база ЗВО та зовнішні стейкхолдери, які забезпечують не лише професійну підготовку фахівця, але й своїм прикладом дають поштовх до відповідального навчання.


1. Артюшина М., Журавська Л., Колесніченко Л. Психологія діяльності та навчальний менеджмент: навчальний посібник. Київ: КНЕУ, 2008. 329 c.

2. Кулик О.Д. Комунікативна компетентність: підходи до визначення та роль у формуванні мовно-мовленнєвої особистості. Topical issues of education: Collective monograph. − Pegasus Publishing, Lisbon, Portugal, 2018. 220 р. Р. 104-118. ISBN 978-972-8356-9-82

3. Кулик О., Рубан І. Мовна й мовленнєва особистість: проблема дефініцій. Теоретична й дидактична філологія : зб. наук. праць. Вип. 17. Переяслав-Хмельницький : ФОП Лукашевич, 2014. С. 76−87.

4. Овсієнко Л. Методи навчання лінгвістики тексту в системі компетентнісної мовної освіти майбутніх учителів-словесників. Укр. мова і література в школі. 2013. № 1. С. 27 – 32.


184

5. Овсієнко Л. Теоретичні основи навчання лінгвістики тексту студентів філологічних спеціальностей на засадах компетентнісного підходу: монографія. Київ: Інтерсервіс, 2017. 354 с.

6. Петько Л.В. Імператив глобалізаційних перспектив – формування професійно спрямованого іншомовного навчального середовища в умовах університету. Педагогіка вищої та середньої школи: зб.наук.праць ; за ред. З.П.Бакум. Криворізький педагогічний ін-т ДВНЗ «Криворізький нац. ун-т». Вип. 41. Кривий Ріг: Друкарня Романа Козлова, 2014. С. 254–261.

7. Петько Л.В. Філософсько-лінгвістичні ідеї розуміння міжлюдської комунікації у соціальному середовищі. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Філологічна»: зб. наук. праць / укл. І.В.Ковальчук, Л.М.Коцюк, С.М.Новоселецька. Острог : Вид-во Національного ун-ту «Острозька академія», 2015. Вип. 53. С. 309–312.

8. Сисоєва С., Кристопчук Т. Освітні системи кран Європейського Союзу: загальна характеристика: навчальний посібник. Рівне: Овід, 2012. 352 с.

9. Kulyk Olena. Reflection as a component to professional becoming tomorrow’s specialist in the higher education system // Topical questions of contemporary science: Collection of scientific articles. – Aspekt Publishing of Budget Printing Center, Taunton, MA 02780, United States of America, 2017. P. 441−447.

10. Pet’ko Lyudmila. Multicultural upbringing of students and the formation of professionally oriented foreign language teaching environment // Perspectives of research and development: Collection of scientific articles. – SAUL Publishing Ltd, Dublin, Ireland, 2017. P. 164−170

11. Turchynova Ganna. Training Teachers of Natural Sciences in the Context of the New Ukrainian School // Education, Law, Business: Collection of scientific articles. − Cartero Publishing House, Madrid, Spain, 2019. − 200 p. Р. 175−178.


185

Matviienko Olena Doctor of Pedagogical sciences, Professor


PSYCHOLOGICAL FEATURES OF PRESCHOOLER AS A SUBJECT OF EDUCATIONAL ACTIVITY

Матвієнко О. В.

доктор педагогічних наук, професор НПУ імені М.П. Драгоманова (Україна)

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ЯК СУБ’ЄКТА

НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Abstract. The article examines the psychological studies that enlighten the child's adaptation to school. Adaptation of preschool child is defined as the process of adaptation, changing of the child’s psyche in the conditions of transition to systematic organized schooling.

Keywords: elementary school, child in the preschool age, psychological characteristics, school adaptation.

Анотація. У статті розглядаються психологічні дослідження, присвячені адаптації

дитини до школи. Адаптація молодшого школяра визначається як процес пристосування, зміни психіки дитини в умовах переходу до систематичного організованого шкільного навчання.

Ключові слова: початкова школа, психологічні особливості молодшого школяра, шкільна адаптація.

Початкова школа – важливий етап у житті школярів, оскільки саме в цей період відбувається перебудова свідомості дитини, її емоційної сфери, соціальна та психологічна адаптація до умов школи .

Вступ до школи – переломний момент у житті дитини, пов’язаний з новим типом стосунків і оточенням (ровесниками й дорослими) та переходом від ігрової до навчальної діяльності як провідної. Це – кризовий період в житті дитини, бо змінюється все: обов’язки, оточення, режим життєдіяльності, і їй необхідно адаптуватися до нових умов існування.

Дослідниці Ю. О.Замазій та О. Є. Марінушкіна зазначають, що після вступу до школи докорінно змінюються умови життєдіяльності дитини, провідною стає навчальна діяльність. Режим шкільних занять потребує значно вищого, ніж у дошкільному дитинстві, рівня продуктивності поведінки. Необхідність налагоджувати та підтримувати стосунки з педагогами й однолітками під час спільної діяльності потребує розвинених навичок спілкування. Діти цього віку прагнуть задовольнити не тільки пізнавальну потребу, але й потребу в новому соціальному статусі, який вони отримують, включаючись у нову серйозну діяльність – навчання. Це спричиняє появу такого психологічного новоутворення, яке називається «внутрішньою позицією школяра» [1, с. 6].

За ствердженням Ю. Ю. Дзеблюк, віковий період 6 (7) років пов’язаний з переходом до навчальної діяльності, а також із суттєвим зростанням


186

пізнавальних психічних процесів дітей, розвитком емоційно-вольової сфери, появою довільності психічних процесів [3, c. 44].

Саме в період від 6 до 7 років відбувається формування багатьох важливих психологічних новоутворень: інтенсивно розвивається регуляція поведінки (поведінка дитини стає довільною) [7, c. 11].

Науковці звертають увагу на наступні характеристики молодшого шкільного віку [2] та періоду вступу дитини до початкової школи: 1) по-перше, у молодшому шкільному віці змінюється соціальна позиція дитини: із дошкільника перетворюється на учня, коли з’являються нові і складні обов'язки: приходити вчасно в школу, бути уважною на уроках, дисциплінованою, виконувати завдання, і тому подібне. Саме тут, у початковій школі, вперше в своєму житті дитина стає членом суспільства, який має свої обов’язки.

2) По-друге, у дитини поступово змінюється провідна діяльність – з гри на навчання. До початку навчання у початковій школі діти зайняті переважно грою. З приходом до школи вони починають опановувати навчальну діяльність, при цьому, як засвідчує Г. В. Колесова, серед основних психологічних відмінностей ігрової і навчальної діяльності знаходиться те, що ігрова діяльність вільна, а навчальна – побудована на довільних зусиллях дитини. Разом з тим – даний перехід від гри до навчання здійснюється не природним для дитини шляхом, не за її волі, а є ніби «нав'язаним» їй зверху [4, c. 5−6].

3) По-третє, важливим чинником психологічної адаптації дитини до школи є її соціальне оточення. Від ставлення вчителя до дитини залежить успішність її подальшого навчання в школі. Активна та ініціативна дитина стає лідером, починає добре вчитися, а тихий і податливий учень перетворюється в ізольованого, навчається без бажання або незадовільно [2].

4) По-четверте, однією з гострих проблем, що впливають на успішність адаптації дитини у школі, є заборона рухової активності та ініціативності дитини і, навпаки, активізація млявих і пасивних дітей [4, c. 6].

На думку Н. В. Плотнікової, дитина, яка вступає до школи, має бути зрілою у фізіологічному та соціальному сенсі, повинна досягти відповідного рівня розумового та емоційного розвитку. Навчальна діяльність потребує відповідного рівня знань про довколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна вміти узагальнювати й диференціювати предмети і явища, мати сформований внутрішній план дій та здійснювати самоконтроль. Важливе також позитивне ставлення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки, вияв вольових зусиль для виконання поставлених завдань. Не менш важливі й навички ефективного спілкування з оточуючими – однолітками та дорослими.

Спостереження фізіологів, психологів, педагогів показують, що серед першокласників є діти, які через індивідуальні психологічні особливості важко адаптуються до нових умов, лише частково можуть упоратися (або не можуть зовсім) з розкладом роботи й навчальною програмою. У дітей цього віку розвинена довільна увага, дрібна моторика рук, зорово-рухова координація. Від рівня сформованості основних передумов навчальної діяльності залежить успішна адаптація першокласника до шкільного життя.


187

Особливості когнітивної сфери дітей шести-семирічного віку мають свої труднощі в процесі навчання. За свідченням Л. В. Кравчук, мозок 6-річного першокласника ще незрілий, тому його сприйняття, мислення, пам’ять, емоції відбуваються за іншими законами, ніж у дорослих. Діти й дорослі по-різному відчувають, бачать, чують [7, c. 9].

Але, як зазначає Л. В. Кравчук, хотіти знати і хотіти вчитися — це не одне й те ж. За ствердженням дослідниці, 6-річна дитина хоче йти до школи не для того, щоб учитися, оскільки вона ще не може ставити перед собою пізнавальних цілей. Вона цього бажає, тому що їй куплять красиву шкільну форму, портфель тощо [7, c. 9].

О. Є. Марінушкіна та Ю. О. Замазій також вважають, що пізнавальні мотиви дітей ще нестійкі та ситуативні. Для учнів характерна завищена самооцінка, їм важко зрозуміти критерії педагогічної оцінки [1, с. 17].

Л. В. Кравчук уточнює, що першокласник ще не здатний адекватно оцінити себе, а також і результати своєї роботи. Він оцінює тільки свої зусилля: якщо старався, тому все зроблене ним подобається. Якщо оцінка дитини збігається з оцінкою дорослого – все гаразд. Якщо ж їй подобається, а дорослому – ні, в дитини є два виходи. Перший – не помічати такої оцінки, робити вигляд, що байдуже. Другий вихід – повірити негативній оцінці. 6-річна дитина не вміє програвати, вона досить важко переживає таку ситуацію, оскільки це вразило її психіку [7, c. 10].

У той же час, на думку вченої, цінність учіння заради знання, потреба в засвоєнні нового не заради оцінки або уникнення покарання (на жаль, на практиці найчастіше формуються саме ці мотиви) – ось що має бути основою навчальної діяльності. «Ця потреба виникає в дитини в процесі реального засвоєння нею елементарних теоретичних знань при спільному з учителем виконанні найпростіших навчальних дій, спрямованих на вирішення відповідних навчальних завдань», – зазначає В. Давидов. А на думку C. Громбаха, завдання вчителя зробити так, щоб важке стало звичним, звичне – легким, а легке – приємним. Тільки тоді навчання в школі буде цікавим, бажаним для дитини [7, c. 10].

Ю. Ю. Дзеблюк вказує, що особливістю навчальної діяльності є засвоєння молодшим школярем нових правил [3, c. 46].

Саме у початковій школі формуються стосунки дитини з оточуючим світом, розвиваються взаємини з однолітками й дорослими, закладаються базові навчальні устої, які у подальшому визначають успішність особистості [8; 9; 10; 11; 13; 14; 15; 16; 17; 18; 19; 20; 21]. Згадані особливості становлення дитини молодшого шкільного віку пов’язані із проблемою адаптації учнів до навчальної діяльності в закладі середньої освіти.

В психологічних дослідженнях (Е. М. Александровська, Л. І. Божович, Н. С. Константинова та ін.) були виділені ті сфери життєдіяльності дитини в школі, пристосування до яких необхідно на даному віковому етапі: оволодіння навичками навчальної діяльності, придбання дружніх контактів з однокласниками, встановлення довірливих відносин із учителем, формування адекватної поведінки. Рівень адаптивності школярів характеризує наявність позитивних (активність, працездатність) та відсутність негативних психічних


188

станів. Однак, ефективності процесу адаптації дитини адаптивних дій вчителя [8].

За свідченням О. Кормило, молодший шкільний вік є періодом інтенсивного розвитку учбової діяльності, а його успішність зумовлюється системним підходом до подачі знані та узагальненості до їх засвоєння [5, c. 19].

Окрім того, як суб’єкт навчальної діяльності молодший школяр характеризується готовністю до неї. Продуктивність навчання учбової діяльності залежить від того наскільки дитина є суб’єктом власної активності.

Джерелом розвитку дитини як суб’єкта учіння є її потреба в активності і, здебільшого, учбово-пізнавальною мотивацією, що відображає випереджаюче формування дитини як суб’єкта учіння.

Аналізуючи особливості навчальної діяльності молодших школярів, О. В. Максим звертає увагу на зростаючу втому першокласників. Дослідниця зазначає, що в перші дні занять у школі швидка втомлюваність дітей-першокласників спостерігається у всіх школах та у всіх вчителів. Як відмічають М. Д. Левітов, В. А. Семіченко психологічними ознаками втоми є: розлад уваги; в`ялість, малоактивність, або навпаки, хаотичне, некероване збудження; розлади пам'яті знаходять прояв у погіршенні запам`ятовування та утриманні нової інформації; помітно знижується рівень продуктивного мислення; суттєво змінюється мотивація діяльності, починають переважати мотиви її припинення. Як відмічає М. Н. Волокітіна, ступінь втомлюваності першокласників у різних вчителів не однакова. Швидка втомлюваність спостерігається у тих випадках, коли в наслідок невдалої організації вчителем уроку у класі шумно, у дітей недостатньо збуджений інтерес до роботи. У деяких випадках буває і так, що сам вчитель своїми зайвими розмовами, занадто швидкою та голосною мовою, а іноді і нервозною, піднесеним тоном викликає передчасну втому у дітей. Навпаки, там, де подібних недоліків в роботі вчителя немає і де урок заповнений зрозумілою та значимою для учнів роботою, що поглинає їхню увагу та енергію, втома часто зовсім не відмічається

Успішність навчальної діяльності дітей молодшого шкільного віку залежить також від середовища, створеного батьками і педагогами [7].

Отже, як суб’єкт навчальної діяльності молодший школяр характеризується готовністю до навчальної діяльності. неї. Відповідно джерелом розвитку дитини як суб’єкта учіння є її потреба в активності, що реалізується через мотиви, прагнення до оволодіння навчальною діяльністю. У той же час пізнавальні мотиви дітей ще нестійкі та ситуативні. Для першокласників характерна завищена самооцінка, їм важко зрозуміти критерії педагогічної оцінки, вони ще не здатні адекватно оцінити себе, результати своєї роботи. Для успішності навчальної діяльності та адаптації першокласників важливим є пристосування до всіх сфер життєдіяльності дитини в школі.


1. Адаптація учнів до шкільного навчання. 1–10 класи / Уклад.: О. Є. Марінушкіна, Ю.

О. Замазій; за заг. редакцією Л. Д. Покроєвої. Харків : Вид-во «Ранок», 2011. 192 с.


189

2. Аминникова Н. С. Адаптация первоклассников к школьным условиям // Фестиваль педагогических идей «Открытый урок» URI : http://festival.1september.ru/articles/314289/.

3. Дзеблюк Ю. Педагогічна підтримка адаптації молодших школярів до умов освітнього розвивального середовища. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. 2016. № 1 (303). С. 44–51.

4. Колесова Г. В. Діагностика адаптації першокласників : Методичне забезпечення. Психолог. 2010. № 23–24 (407–408). С. 3–18.

5. Кормило О. Аналіз проблеми становлення молодшого школяра як суб’єкта учбової діяльності. Наукові записки. Серія: Педагогіка. 2009. № 4. С. 17–21.

6. Костіна В. Теоретико-методичні засади профілактики дезадаптації учнів у різних соціальних. URI : https://www.pulib.sk/web/kniznica/elpub/dokument/Bernatova9/subor/Kostina.pdf.

7. Кравець Н. Формування системних знань про живу природу в учнів основної школи. Біологія і хімія в школі. 2006. № 5. С. 45 – 47.

8. Кравчук Л. В. Особливості шкільної адаптації першокласників. Сучасна школа України. 2013. № 9 (261). –С. 4–16.

9. Максим О. В. Вплив психічних станів учнів на процес адаптації першокласників. URI: http://lib.iitta.gov.ua/2109/1/2012.Pdf.

10. Петько Л. В. Гурток «Мандрівники» та формування соціальної активності молодших школярів / Л. В. Петько // Педагогічний альманах : зб. наук. праць / редкол. В. В. Кузьменко та ін. Херсон : КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», 2018. Вип. 37. С. 34−39.

11. Петько Л.В. Навчання дітей іноземної мови стартує у початковій школі (роздуми щодо проведення контрольних робіт МОНМС України з іноземної мови) / Л.В.Петько // Директор школи, ліцею, гімназії: всеукр. наук.-практ. журнал / засн. МОНмолодьспорту України, НАПН України, НПУ імені М.П.Драгоманова ; голов. ред. О.І. Виговська. – 2011. – № 4. – С. 97–100.

12. Петько Л. В. Підготовка майбутніх педагогів-вихователів до навчання іноземної мови дітей в дошкільних освітніх закладах. Вісник Інституту розвитку дитини. Вип. 23. Серія: Філософія, педагогіка, психологія: зб. наук. праць. Київ: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2012. С. 111–115.

13. Петько Л. В. Стимулювання творчих здібностей підлітків засобами втілення образу казкового персонажу // Лялька як знак, образ, функція: Матер. всеукр. наук.-практ. конф. «Другі Марка Грушевського читання» / за ред. О.С.Найдена. Київ. : ВД «Стилос», 2010. – С. 200–204.

14. Тернопільська В.І. До питання виховання учнів молодшого шкільного віку // Молода наука України. Перспективи та пріоритети розвитку. – 2014. – С. 109−112.

15. Тернопільська В. І., Максимова О. О., Рудницька Н. Ю., Коновальчук І. М. Позиція толерантності та її виховання у старших дошкільників та молодших школярів // Topical issues of education: Collective monograph. − Pegasus Publishing, Lisbon, Portugal, 2018. 220 р. Р. 202−217.

16. Kravets N.P. Factors that complicate the reading activity of mentally retarded students // Economics, management, law:realities and perspectives: Collection of scientific articles. Psychology. Pedagogy and Education. − Les Editions L'Originаlе, Paris, France, 2016. P. 451-455.

17. Matvienko O. V. Features charity education in primary school children // Prospects for development of education and science: collection of scientific articles. – Academic Publishing House of the Agricultural University Plovdiv, Bulgaria, 2016. P. 326−329.

18. Matviienko Olena. Integration of fundamental and practical training future primary school teacher in the context of a new Ukrainian school development // Perspectives of research and development: Collection of scientific articles. – SAUL Publishing Ltd, Dublin, Ireland, 2017. Р. 147−150.


190

19. Matviienko Olena. Modern approaches to goal setting for teacher pedagogical activity // Topical questions of contemporary science: Collection of scientific articles. – Aspekt Publishing, Taunton, MA, United States of America, 2017. Р. 452−457.

20. Matviienko Olena. Pedagogical situations and tasks as means of training for professional activity / Olena Matviienko // Economics, management, law : сhallenges and рrospects: Collection of scientific articles. Psychology. Pedagogy and Education. − Discovery Publishing House Pvt. Ltd., New Delhi, India. 2016. − P. 204−208.

21. Matviienko Olena. Theoretical bases of teacher’s professional formation // Economics, management, law: socio-economical aspects of development: Collection of scientific articles. Volum 2. Psychology. Pedagogy and Education. − Edizioni Magi Roma, Italy. 2016. P. 237−239.

22. Pet’ko L. V. The studying of the manipulation with the students and formation of professionally oriented foreign language teaching environment in conditions of university // Economics, Management, Law: socio-economic aspects of development: Collection of scientific articles. Volum 2. Edizioni Magi Roma, Italia. 2016. P. 250−254.


191

Ovsiienko L. M. Doctor of Pedagogical Sciences, Professor

Borys Grinchenko Kyiv University (Ukraine)

THE INFLUENCE OF GENERAL EUROPEAN TRENDS ON A MULTILINGUAL STUDYING IN GERMANY

Овсієнко Л. М.

доктор педагогічних наук, професор Київський університет імені Бориса Грінченка (Україна)

ВПЛИВ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕСЬКИХ ТЕНДЕНЦІЙ НА ПОЛІЛІНГВАЛЬНЕ

НАВЧАННЯ В НІМЕЧЧИНІ

Abstract. There was considered the phenomenon of a multilingual education, problems and prospects of implementation of multilingual programs in the educational establishments of Germany.

Keywords: multilingual studying, foreign languages, education, Germany, countries of the European Union.

Анотація. Розглянуто феномен полілінгвальної освіти, проблеми і перспективи

впровадження полілінгвальних програм в освітніх закладах Німеччини. Ключові слова: полілінгвальне навчання, іноземні мови, освіта, Німеччина, країни

Європейського Союзу. Глобалізаційні процеси, що охопили майже весь сучасний світ, зумовили

інтенсифікацію явищ комунікації, зокрема й міжнародної. Перебіг, ефективність / неефективність її залежать від ролі мови (точніше – мов) як засобу комунікації. Йдеться, насамперед, не про рідну / державну мову, якою, в ідеалі, мають досконало володіти всі її носії – у ХХІ сторіччі знання однієї мови занадто мало для особистісного зростання (освітнього, професійного, соціального тощо). Йдеться про іноземні мови, оскільки знання їх, по-перше, збільшує шанси й надає перевагу в конкурентній боротьбі за престижне місце в процесі працевлаштування; по-друге, спрощує процес міжнародного (міжнаціонального) спілкування у фаховій діяльності; по-третє, дає змогу комфортно почуватися під час подорожей (ділових чи приватних) в розмові з носіями тієї чи тієї мови; по-четверте, дає нагоду вивчити особливості різних культур; по-п’яте, покращує пам’ять; по-шосте, створює сприятливі умови для того, щоб набути впевненості в собі; по-сьоме, розширює світогляд і підвищує рівень інтелектуального розвитку й т. ін. Відповідно у ХХІ сторіччі в усіх прогресивних країнах світу змінилися й вимоги до лінгвального навчання на різних структурних рівнях освіти.

Феномен полілінгвальної освіти у світовій педагогіці став предметом досліджень ще у 60-ті роки ХХ сторіччя. Це було викликано зростанням потоку іммігрантів з країн Азії та Африки, що викликало неабиякі проблеми їхньої інтеграції. Одна з них – незнання іммігрантами мови країни-реципієнта. Проблему незнання чи недостатнього рівня володіння мовами керівництво Європейського Союзу усвідомило вже в кінці 80-х років ХХ сторіччя. Саме тоді


192

була сформульована мета, актуальна й донині: кожний громадянин Європейського Союзу має знати й володіти на достатньому рівні щонайменше трьома іноземними мовами. На самітах ЄС в Лісабоні (2000) та Барселоні (2002) Голови країн та урядів однією з цілей Лісабонської стратегії визначили покращення вивчення іноземних мов, а мету конкретизували на зустрічі Ради Міністрів (Барселона, 2002) й узагальнили у формулі «рідна мова плюс дві іноземні».

Німеччина (втім, як і майже всі країни-члени ЄС) з часом перетворилася в країну-реципієнта іммігрантів. На сьогодні тут мешкає близько 20 мільйонів людей з міграційним минулим. Німецькою мовою розмовляє 95% населення. Вона є офіційною, хоча законодавство й не фіксує її як державну у ФРН (немає окремого закону про її захист). Окрім цього Німеччина на сьогодні посідає перше місце з-поміж усіх багатомовних країн-членів ЄС: на території країни (за неофіційними даними) активно послуговуються 69 мовами. Здобувачі ж освіти в Німеччині вивчають німецьку й кілька (на вибір) іноземних мов: англійська – перша іноземна, французька або італійська – дуга іноземна, окрім зазначених ще можуть опановувати іспанську, латинську, турецьку, грецьку, російську й ін. Цікавим є факт, що з часом у населення Німеччини пріоритети зміщуються на вивчення «нетрадиційних» іноземних мов. З опертям на дослідження К. Вайса [11], Л. Петько [7; 8; 9], В. Гаманюк [1] наводить статистику, яку ми віддзеркалимо в діаграмах за роками, поданих нижче:

Рис. 1. Порівняльні діаграми попиту на вивчення іноземних мов у системі

освіти Німеччини (у %)

Як бачимо, ще більше ніж десять років тому попит на вивчення англійської мови знизився. На сьогодні статистичні показники інші, однак незмінним залишається одне – охочих вивчати англійську мову стає дедалі менше. Це не означає, що вона втратила свою престижність, радше, свідчить


193

про те, що значна частина населення Німеччини вже володіє цією мовою, однак бажає вивчати й інші. Вважаємо це позитивною тенденцію щодо впровадження полілінгвального навчання. К. Вайс переконливо доводить, що з-поміж охочих вивчати іноземні мови значна кількість населення у віці після 25 років [1]. Які логічні висновки, ми можемо зробити з опертям на розгляд означених статистичних даних? Перший – вивчати іноземні мови, з огляду на показники, найбільше прагнуть дорослі (від 25 до 65 років). Другий – випускники освітніх закладів відчувають незадоволення від рівня знань іноземної мови / незнання кількох мов, у зв’язку з цим мають труднощі у професійній і соціальній діяльності, а отже, прагнуть заповнити прогалини у власних знаннях. Для того, щоб виправити ситуацію, що склалася, Німеччина має врахувати бажання й прагнення дорослих вивчати кілька мов та упередити на майбутнє, увівши полілінгвальне навчання в різних освітніх закладах.

Якщо дуже стисло схарактеризувати систему освіти Німеччини, отримаємо класичну для українців структуру: дошкільна, середня, вища школи. В одних країнах ЄС полілінгвальні знання починають практикувати ще у вихованців дошкільних закладів освіти задля виховання сучасного, вдумливого, толерантного, вповні інтегрованого в суспільство майбутнього громадянина єдиної Європи, в інших, зокрема й у Німеччині, – із середньої школи, а саме з 12 років. Одні науковці критикують множинність підходів до навчання мов, агітують за прийняття єдиного для всієї Європи підходу до полілінгвального навчання, інші стверджують, що різноманітність підходів є сильним боком такого навчання. Ми не будемо аналізувати й віддзеркалювати погляди науковців на означену проблему, зазначимо лише власні міркування щодо проблем упровадження полілінгвальних програм.

Упровадження полілінгвальних освітніх програм має низку проблем – як власне лінгвістичних, так і психологічних, соціокультурних й ін., вирішення яких вимагає адекватних політичних і правових, а також управлінських рішень в педагогічній діяльності. Зокрема потребують відповіді питання: яку кількість мов має вивчити учнівська і студентська молодь, щоб бути конкурентоздатною на ринку праці в сучасних умовах розвитку економіки? Як упорядкувати співвивчення виучуваних мов? Як організувати, скоригувати методику вивчення різних мов – споріднених і неспоріднених, якщо йдеться про третю, четверту, п’яту мови? Чи можна назвати полілінгвом людину, яка за спеціалізованою класифікацією оцінки знань іноземної мови за Загальноєвропейською шкалою мовної компетенції має різні рівні (A1, A2, B1, B2, C1, C2): скажімо, для німецької – С2, англійської – А1, французької – А1, італійської – А2 й т.д.), адже знати мову на рівні виживання в мовному середовищі певної країни й володіти нею на рівні носія мови – це різні речі? А полілінгвізм – це саме володіння кількома мовами, тобто, як мінімум, подолання порогового рівня, отже, оцінка має бути В2 й вища. Якщо людина самотужки вивчила одну й більше мов і не має відповідної відмітки в документі про освіту, чи вважати її полілінгвом, а процес навчання полілінгвальним? Подібних запитань безліч. Відповідей на них (таких, що задовольнили б усіх причетних до освітнього процесу, зокрема й у Німеччині) й донині немає.


194

Однак (і тут спадає на думку цитата Анджея Сапковського: «Краще без чітко сформульованої мети рухатися вперед, ніж без мети стояти на місці, і вже ж напевне краще, ніж без мети задкувати») упродовж кінця ХХ й до сьогодні європейські науковці розробили й продовжують удосконалювати різнотипні моделі полілінгвального навчання, зокрема LIGHT, Éveil-aux-langues, Janua linguarum; Interkomprehensionsmodelle в EuroComRom, EuroComSlav, EuroComGerm, Content and Language Integrated Learning (CLIL) й інші, які були впроваджені в навчальний процес закладів освіти не всіх, а лише окремих країн-членів ЄС. До них ввійшла й Німеччина [9]. Випробування різних моделей полілінгвального навчання засвідчило: для того, щоб учнівська й студентська молодь знали іноземні мови на рівнях С1, С2, вона має не лише вивчати їх, а й послуговуватися як засобом пізнання, отже, викладання навчальних предметів має здійснюватися мовами, які вивчають. Перспективними для популяризації полілінгвального навчання є освітні проєкти «Багатомовність як міст і ресурс інтеграції в отриманні освіти і професії», що був ініційований у 2012 р. трьома громадськими організаціями – PHOENIX-Köln, Russisch-Deutsches Kulturzentrum Nürnberg, Ausländerrat Dresden – та «Багатомовність в діалозі. Підтримка дітей під час переходу в системі освіти». Їхня мета – ознайомлення представників громадських організацій, які беруть участь в проєктах, та широкого кола освітян, з науковими та практичними методиками державних установ для підтримки дво- і багатомовних дітей.

Підбиваючи підсумки, зазначимо: одним із найважливіших завдань сучасності є збереження національної самобутності народів, досягнення соціальної гармонії, що можливе за умови популяризації нових цінностей і взаємоповаги між представниками різних національностей. Цьому сприяє, зокрема, полілінгвальне навчання, що уможливлює послуговування усіма перевагами глобалізації, прискорює інтеграцію у світову економіку, західну культуру, полегшує асиміляцію, оскільки саме мова / мови є провідним інструментом міжкультурної взаємодії. Німеччина, прагнучи до організації однієї з найкращих освітніх систем світу, активно модернізує зміст освіти, впроваджуючи різнотипні моделі полілінгвального навчання, що сприяє самомотивації та особистісній зацікавленості в результаті (як у молодого покоління, так і в старшого). Це дає підстави стверджувати, що Німеччина – країна прогресивної педагогіки! Її досвід варто досліджувати, аналізувати й переймати, а ідеї поступово втілювати задля вдосконалення змісту освіти в Україні.


1. Гаманюк В. Іншомовна освіта Німеччини у контексті загальноєвропейських інтеграційних процесів: теорія і практика: [монографія]. Кривий Ріг: Вид. дім, 2012. 377 с.

2. Овсієнко Л. М. Компетентнісний підхід до навчання: теоретичний аналіз. Педагогічний процес: теорія і практика: науковий журнал. Київ: ТОВ «Видавниче підприємство «ЕДЕЛЬВЕЙС»», 2017. Вип. 2 (57). С. 82−87.


195

3. Овсієнко Л. Формування мовної особистості студента-філолога на засадах компетентнісного підходу. Вісник Прикарпатського університету. Серія «Педагогіка». Івано-Франківськ, 2014. Випуск LI. С. 88–94.

4. Овсієнко Л. Проблеми реалізації компетентнісного навчання в процесі підготовки майбутніх учителів-словесників. Педагогічні науки. 2012. Випуск LХІ. С. 281–287.

5. Овсиенко Л. Н. Трансформация системы подготовки будущих педагогов в Украине: компетентностный аспект. Непрерывное педагогическое образование: проблемы и поиски. Казань, 2017. № 2 (4). С. 63−74, 95−96.

6. Петько Л. В. Концепция создания учебных пособий для вступительного экзамена в магистратуру по иностранному языку профессиональной направленности. Инновации в образовании : научно-методический журнал / учред. Современная гуманитарная академия ; гл. ред. И.В.Сыромятников. Москва: Современная гуманитарная академия, 2014. № 4. С. 63–74.

7. Петько Л.В., Гребінник Л.В., Олефіренко Т.О. Німецька мова для вступників до магістратури зі спеціальностей: 8.01010301 «Технологічна освіта» (за видами), 8.02020701 «Дизайн», 8.02020501 «Образотворче мистецтво» (за видами): навч. посіб. 2-ге вид., доп. ; за ред. В.І Гончарова. Київ: Ун-т «Україна», 2015. 162 с.

8. Петько Л. В. Саксонська гімназія Святого Афра (Sankt Afra) у м. Мейсен (Німеччина) для обдарованих дітей. Обдарована дитина. 2009. № 2. С. 64– 67.

9. Сисоєва С., Кристопчук Т. Освітні системи кран Європейського Союзу: загальна характеристика: навчальний посібник. Рівне: Овід, 2012. 352 с.

10. Турчинова Г. В. Іншомовна підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін у світлі концепції Нової української школи // Topical issues of pedagogy: Collective monograph. – Edizioni Magi, Roma, Italy. 2019. 228 p. Pр. 4−30.

11. Welsch W. Transkulturalität. Zur Verfassung heutiger Kulturen. Berliner Institut für Lehrerfortbildung und Schulentwicklung: SchiLfBlatt. 1996. № 2. S. 55–65.


196

Popova Ludmila Associate Professor of the Department of Foreign Languages and Teaching Methods


FORMATION OF READINESS IN FUTURE PRIMARY SCHOOL TEACHERS FOR INTERCULTURAL PROFESSIONAL COMMUNICATION

BY THE MEANS OF INNOVATIVE EDUCATIONAL TECHNOLOGIES

Попова Л. М. доцент кафедри іноземних мов та методик навчання

НПУ імені М. П. Драгоманова (Україна)

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО МІЖКУЛЬТУРНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ЗАСОБАМИ

ІННОВАЦІЙНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЇ

Abstract. The work is devoted to determining the effective means of forming the readiness of future elementary school teachers for intercultural communication during the foreign language preparation. The organization of educational activities of students in foreign language classes in accordance with the introduced reforms in education provides for the use of interactive tools and teaching methods.

Keywords: innovative educational technologies, intercultural professional communication, future primary school teachers, professional training.

Анотація. Визначено ефективні засоби формування готовності майбутніх учителів

початкової школи до міжкультурної комунікації під час іншомовної підготовки. Визначено, що організація навчальної діяльності студентів на заняттях з іноземної мови передбачає застосування інтерактивних засобів та методів навчання.

Ключові слова: інноваційні освітні технології, міжкультурна професійна комунікація, майбутні вчителі початкової школи, професійна підготовка.

На сьогоднішній день актуальним постає питання розробки інноваційних

освітніх технологій впливу на особистість та шляхів їх оптимального та ефективного використання в навчанні у ЗВО. Особлива увага приділяється не тільки поняттю освітньої технології, а й можливості продуктивної передачі досвіду та інформації викладачем, а саме володінню ним сучасними технологіями викладання навчального матеріалу. Освітні інноваційні технології викладання у ЗВО є одним із інструментів діяльності викладача, який окрім ґрунтовного знання свого предмету має науково цікаво та доступно подати науковий матеріал студентам. Інноваційні освітні технології викладання і навчання у ЗВО допомагають обрати шляхи передачі знань та створення умов для їх засвоєння [1; 4; 8; 9; 10; 13; 16; 17; 18].

Метою даного дослідження є аналіз інноваційних освітніх технологій та сучасних методів викладання іноземної мови у процесі формування готовності майбутніх учителів початкової школи до міжкультурної професійної комунікації.

Сучасні інноваційні освітні технології – це використання в навчальному процесі комунікаційних та інформаційних технологій, застосування навчальних мультимедійних та комп’ютерних програм, проектна робота, дистанційні


197

технології у вивченні іноземних мов, використання ресурсів Інтернет, використання Microsoft PowerPoint. За допомогою цих технологій реалізується особово-орієнтовний навчальний підхід, забезпечується диференціація та індивідуалізація навчального процесу з урахуванням здібностей та рівня знань студентів.

Для розвитку комунікативних умінь майбутніх учителів початкової школи, що формуються на основі мовних вмінь, навичок та знань, тобто комунікативної компетенції, використовуються новітні методи навчання, що поєднують пізнавальні та комунікативні цілі. Інноваційні методи вивчення іноземних мов сприяють розвитку та самовдосконаленню особистості, та розкриття її творчого потенціалу [2; 6; 7; 12; 14; 15: 19].

До основних принципів сучасних методів відноситься орієнтація навчального процесу на студентів, змістовність та цілеспрямованість занять, орієнтація на досягнення соціальної взаємодії, інтеграція іноземної мови та її засвоєння. Сучасна комунікативна методика сприяє впровадженню в навчання нестандартних активних форм роботи і методів для покращення засвоєння матеріалу.

В сучасних умовах проведення реформ в системі освіти України актуальною стає проблема професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи до міжкультурної професійної комунікації. В цьому процесі

особливо значущими та актуальними стають техніки та технології викладання та навчання іноземних мов у закладах вищої освіти.

Проблема технологій навчання іноземних мов, від якої залежить результат навчання в цілому, залишається надзвичайно актуальною. Інноваційні освітні технології можна класифікувати на наступні різновиди за критерієм їх змісту та способом передачі інформації: особистісно-орієнтована технологія впливу на особистість, інтерактивна технологія навчання та викладання, інформаційно-комунікативна технологія навчання та викладання, технологія навчальних проектів, інтегрована розвивальна технологія, модульно-рейтингова технологія.

Сучасна методологія, що покладена в основу освітнього процесу, сприяє формуванню моральних якостей творчої особистості. Враховуючи це актуальності набирає проблема впровадження інтерактивних технологій викладання та навчання.

Інтерактивне навчання є одним з інноваційних підходів, який сприяє формуванню активної, творчої та самодостатньої особистості. Це забезпечує становлення педагогіки, як розвивальної, опанування перекладачами нових навичок та умінь та особистісного саморозвитку.

Розглянемо нижче сучасні методи вивчення іноземних мов: TBL (Task-based learning) – види робіт, орієнтовані на виконання певних

завдань, під час виконання яких студенти навчаються взаємодіяти. Мова є засобом комунікації через використання функцій лексики, мовних одиниць чи окремих структур.

Усталені мовні звороти (chunks – чанки) – ідіоми, фразові дієслова, усталені словосполучення та висловлювання.


198

PPP (Presentation-Practice-Production / Представлення-Практика-Продукування). Цей підхід передбачає представлення нової граматики чи лексики (граматичних чи лексичних функцій), практику їх вживання у контрольованих умовах та вільне використання вивченого. Типовими видами роботи є рольові ігри чи ситуативне використання вивченої лексики.

Лексичний метод (Lexical Approach) – концентрує увагу на лексиці, а не на граматиці. Увага приділяється вивченню різних видів лексики, усталених мовних зворотів. Під час цього метода використовуються автентичні ресурси, з яких студенти виокремлюють окремі лексеми. Застосування методу можливе у контрольованих, вільних та дещо вільних умовах.

Метод функцій (Function Approach). Головна увага приділяється функції мови, лексичним та граматичним функціям. Вивчення відбувається від найбільш вживаних до найменш вживаних лексем, враховуючи специфіку комунікативних потреб майбутніх учителів початкової школи до міжкультурної професійної комунікації.

Комунікативні методи (Communicative Approach) – основним пріоритетом методу є вдала комунікація, успішне донесення думки до співрозмовника, застосовуючи сукупності мовленнєвих компетентностей (граматики, синтаксису, лексики). Найкращий спосіб вивчити іноземну мову – взаємодія (interaction). Роль викладача полягає у вказуванні на доречність роботи у групах, виправлення студентів і введення нових одиниць.

Граматико-перекладний підхід (Grammar-Translation Approach). Акцентується увага на вивчення мови через граматичні закономірності, шляхом перекладу окремих речень чи тексту.

TPR (Total Physical Response) – навчання через занурення в мову. Зберігається баланс між важливістю лексики та граматики, а усвідомлення передує застосуванню мовних одиниць. За цим методом мова краще вивчається у супроводі рухів та фізичних дій.

Сугестивне відкриття (Guided discovery) – метод полягає в тому, що студенти краще засвоюють матеріал, коли відкривають для себе щось нове, а саме елементи мови, а не коли матеріал викладається викладачем. Студентам надається приклад цільової мови, вони знаходять послідовність та формулюють правило.

Content-based learning (навчання, що ґрунтується на змісті) – метод, в якому лексична, граматична та функціональна частини мови однаково важливі.

Ключовий принцип полягає у мотивації студентів до навчання через використання актуальних та цікавих для студентів матеріалів, які несуть нову для них інформацію.

Content and Language Integrated Learning (вивчення мови через інтеграцію) – передбачає вивчення окремого предмета іноземною мовою оскільки цей процес є інтегрованим в іноземну мову.

Висновки. Отже, дослідивши сучасні інноваційні технології у вивченні іноземних мов майбутніх учителів початкової школи до міжкультурної професійної комунікації, можемо зробити висновок, що ефективність їх вивчення досягається завдяки успішному комбінуванню сучасних методів та застосуванню інноваційних освітніх технологій.


199

До основних переваг застосування інноваційних освітніх технологій можна віднести встановлення взаємозв’зків та дружньої атмосфери між студентами, формування їх незалежності та впевненості, заохочення та мотивація студентів, позбавлення страху перед помилками, подолання страху мовного бар’єру, залучення кожного студента до роботи, використання набутого раніше досвіду, орієнтоване на студента середовище.


1. Бернацька О. В. Теоретичні основи моделювання професійних ситуацій у навчанні

іноземної мови студентів вищих навчальних закладів. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Теорія і практика навчання та виховання. Київ: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. Випуск 4. С. 28−34.

2. Бернацька О. В. Використання ігрового моделювання у навчанні іноземної мови. Система і структура східнослов’янських мов: зб. наукових праць. Київ: Знання України, 2006. С. 191−194.

3. Гребінник Л. В., Петько Л. В. Німецька мова для вступників до магістратури зі спеціальностей: 8.01010101 «Дошкільна освіта», 8.01010201 «Початкова освіта»: навч. навч. посібник для студентів, бакалаврів та аспірантів ВНЗ / за ред. Бондаря В. І., Гончарова В. І. Київ: Університет «Україна», 2011. 153 с.

4. Матвієнко О. В. Педагогічне спілкування вчителя як складова професійної готовності до педагогічної взаємодії в навчально-виховному середовищі школи першого ступеня. Наукові записи Національного пед. ун-ту імені М.П. Драгоманова. Серія: Педагогічні та історичні науки: статей. Київ : Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2011. Вип. 95. С. 123−130.

5. Ніколаєнко В. В., Петько Л. В. Англійська мова для вступників до магістратури зі спеціальностей: 8.01010101 «Дошкільна освіта», 8.01010201 «Початкова освіта»: навч. посібник для студентів, бакалаврів та аспірантів ВНЗ. 2-ге вид., стереотипне / за ред. Андрущенка В. П. Київ: ВДК «Україна», 2012. 140 с.

6. Петько Л. В. Інноваційні технології навчання у формуванні професійно орієнтованого іншомовного навчального середовища // Сучасні технології розвитку професійної майстерності майбутніх учителів: матеріали Всеукраїнської Інтернет-конференції, 28 жовтня 2015 р. // FOLIA COMENIANA: вісник Польсько-української науково-дослідної лабораторії дидактики імені Я.А.Коменського. Умань: ФОП Жовтий, 2015.

7. Петько Л. В. Професійно орієнтовані технології навчання ІМ як засіб формування професійно орієнтованого іншомовного навчального середовища в умовах університету // Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент: зб. наук. праць ; ред. М.Б.Євтух. Київ, 2015. Вип. 17. Т. 2.

8. Турчинова Г. В. Іншомовна підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін у світлі концепції Нової української школи // Topical issues of pedagogy : Collective monograph. − Edizioni Magi, Roma, Italia, 2019. P. 4−30.

9. Турчинова Г. В. Мета професійної підготовки вчителів ІМ як другої фахової дисципліни. Наука і сучасність. Серія : Педагогіка, філологія : зб. наук. праць. Київ : Вид. центр НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. Том 46. С. 122−131.

10. Турчинова Г. В. Система вправ для навчання професійно орієнтованого монологічного та діалогічного мовлення методика навчання іноземних мов. Наукові записки Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія: Педагогічні та історичні науки : [зб. наук. статей] / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. Київ : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2012. Вип. 108. C. 193−204.


200

11. Baranova Yu., Matviienko O. The Structure of Research Activity Development in Preparing Future Foreign Language Teachers. Intellectual Archive. – Toronto : Shiny Word.Corp. (Canada), 2019. Vol. 6. No. 3. (July-Septemder). Pp. 157−168.

12. Matviienko O., Scyhmeystryh О. Multicultural upbringing of primary school children in the conditions of Ukraine’s eurointegration // World scientific extent : Collection of scientific articles. – Agenda Publishing House, Coventry, United Kingdom, 2017. P. 410-415.

13. Matviienko O. Pedagogy of partnership in the process of setting new Ukrainian school // Challenges and opportunities of scientific thought development : сollection of scientific articles. – GPG Publishing Group, Pretoria, South Africa, 2017. P. 151-156.

14. Matviienko Olena. Pedagogical situations and tasks as means of training for professional activity // Economics, management, law : сhallenges and рrospects: Collection of scientific articles. Psychology. Pedagogy and Education. − Discovery Publishing House Pvt. Ltd., New Delhi, India. 2016. P. 204−208.

15. Matviienko Olena. Theoretical bases of teacher’s professional formation // Economics, management, law: socio-economical aspects of development: Collection of scientific articles. Volum 2. Psychology. Pedagogy and Education. − Edizioni Magi, Roma, Italy. 2016. P. 237−239.

16. Pet’ko L.V. Development of students’ cognitive activity in foreign language teaching by using analogy method / L.V.Pet’ko // Actual problems of globalization: Collection of scientific articles. – Midas S.A., Thessaloniki, Greece, 2016. − P. 232−237.

17. Pet’ko L.V. Formation of professionally oriented foreign language teaching environment in the conditions of university for students of specialties 023 «Fine Arts» and 022 «Design» // Economics, management, law:realities and perspectives: Collection of scientific articles. Psychology. Pedagogy and Education. − Les Editions L'Originаlе, Paris, France. 2016. − P. 466-470.

18. Pet’ko L.V. Teaching of students’ professionally oriented foreign language writing in the formation of professionally oriented foreign language learning environment // Economics, management, law: innovation strategy: Collection of scientific articles. − Henan Science and Technology Press, Zhengzhou, China, 2016. P. 356−359.

19. Turchynova Ganna. Training Teachers of Natural Sciences in the Context of the New Ukrainian School // Education, Law, Business: Collection of scientific articles. − Cartero Publishing House, Madrid, Spain, 2019. 200 p. Р. 175−178.


201

Svitlana Terekhova, Professor, Dr. Scs. (Linguistics),

Kyiv National Linguistic University, Kyiv, Ukraine Lev Medin

Student, Sotogrande International School, Sotogrande, Spain

TERMS MIGRATION, MIGRATION ROUT AND THEIR SEMANTIC

EXTENDING IN UKRAINIAN, RUSSIAN AND ENGLISH (BASED ON CHERNOBYL MIGRATION SOURCES)

Abstract. The article deals with contrastive multi-paradigmal analyses of the semantic

extent of terms migration, migration rout in the Ukrainian, Russian, and English languages. It has been observed that after some world disasters, Chernobyl catastrophe, in particular, usual meanings of the given lexemes has changed, first in Russian and Ukrainian, and later – the same lexical and semantic variants were spread in English and other European languages, as well. Some resemantisation of migration term took place as a result of secondary nomination of every moving to and from the Chernobyl exclusion zone. It resulted in new shades of meaning of the term migration rout too. So, the both terms are characterized here in frames of contrastive multy-paradigmal analyses using some additional, extra-lingual data.

Keywords: contrastive linguistics, multy-paradigmal approach, lexeme, semantic extent, terms migration, migration rout.

INTRODUCTION In modern European languages of Germanic and Slavic groups some semantic

changes took place due to extending their meanings. In particular, it happened to the concepts and corresponding terms migration, migration rout, caused, in its turn, by widespread use of these them in connection with relocation of migrants from the exclusion zone after the Chernobyl disaster (1986) and further catastrophes of the end of the 20th-21st centuries. The contrastive multy-paradigmal approach was used to investigate the process of the semantic changes (resemantisation, extending of a lexical meaning, desemantisation, etc.) in semantic extent of the terms Engl. migration, migration rout, Ukr. міграція, міграційний маршрут, Rus. миграция, миграционный маршрут [2; 5; 11; 12, 4, р. 724]. The extending of their semantics was caused by including into the lexical meanings of these two terms in the languages under analyses new ideas, some other relocations, done by the Chernobyl zone residents in 1986 and next years of their relocation. Due to translation of the data, concerning the catastrophe, into English and other European languages, this lingual tendency was spread into other languages from Russian and Ukrainian. So, let’s analyze how this process was being developed that time and what has changed in the semantics of the terms migration, migration rout in all the compared languages till nowadays.

To reach the goal of the research – to analyze the semantic changes in the semantic extent of terms Engl. migration, migration rout, Ukr. міграція, міграційний маршрут, Rus. миграция, миграционный маршрут for the last decades of the 20th – 21st centuries, – we should first define the term migration as it is.


202

Methodology and procedure. The main method of the present linguistic analyses is the contrastive one. The following procedure of the research has been undertaken. Firstly, both main terms of the research were defined on the conceptual and semantic level of the analyses to break down the research tasks and make the work more focused. Here we also compared the ways how the terms under analyses are represented in the contrasted languages. Next, to define types of migration, the secondary data was found and collected from the Museum of Chernobyl (02000, Ukraine, Kiev, side street Khoriva, 1) as well as from official documents and other sources (see bibliography). In order to investigate the semantic peculiarities of the discussed terms, it was necessary to find and use the newest data on the locations, migrants went to and from the exclusion zone (3). To confirm the data of the conceptual and semantic analyses, as well as functional and semantic analyses, the unique data on relocation of evacuees was worked out in the Museum of Chernobyl and analyzed as particular examples of the given terms functioning in non-fictional texts of three last decades. It also permitted to find out types of migration and migration routs (4).

The next steps of the research were, as follows: (5) the situation after the explosion in Chernobyl Nuclear Power Plant (ChNPP) was investigated to define further routes of evacuation and migration to and from Chernobyl, explain their variety referring to the official documents, other official sources from the Internet and my own collection made in the State Museum of Chernobyl in Kiev, (6) define types of migration based on different criteria and compare their ways of explication in the compared languages, as well.

To provide the procedure described above, the complex, contrastive multy-paradigmal approach was used. It’s methodology also partially includes both social geography methods (such as collecting primary data from interviews using questions, mapping techniques using Google Earth, collecting data from the Museum of Chernobyl) and general research methods (analyzing data, synthesis, induction, deduction, comparison).

Novelty. This work is new and unique because it gathered information and data that cannot be found in regular access since everything was taken either from official sources such as the Museum of Chernobyl or books written for the entire period after the disaster. Particular attention is paid here to the types and routes of the migration of people from the exclusion zone, as well as ways of their explication in English, Russian and Ukrainian.

Data analyses. Nowadays in the dictionaries of the three languages under analyses give, first of all, the following definition: forced migration (concept, explicated by Engl. Migration, Rus. миграция, Ukr. міграція) denotes any movements resulting from an accident or environmental change in which people relocate their residence [2; 5; 11; 12, 4, р. 724]. In English sources it also means “the action of coming to live permanently” [1; 5], and in all the three languages sources – “…in different places in their native country (internally displaced) or abroad” [2; 5; 11; 12, 4, рр. 20, 724]. This definition is based on the wide understanding of migration as “movement from one part of something to another” [2; 5; 11; 12, 4, рр. 20, 724] and “the process of moving or being moved from one place to another” [2], as it is important to recognize that there were different types of migration flows to


203

and from the exclusion zone, i. e., centrifugal movements out of the zone, and in this case this is forced migration. This last definition has become common for all the languages under analyses after the Chernobyl disaster, being spread via Mass Media and by means of translation from Russian and (less) from Ukrainian (that was predominated by the status of Russian as the state language of the former USSR). Another type of flow of migration is centripetal, where people moved into the zone working on the reconstruction of the sarcophagus (see types of migration below). This meaning was also added to the semantic extent of the term migration in English from Russian, where it appeared, in its turn, as a result of resemantisation of the lexico-semantic variant “moving, relocation of elements” into the meaning “moving, relocation of people in the opposite direction, back” [11]. To compare, this meaning also existed in Ukrainian then [12, 4, c. 724]. Based on the given wide meaning of Engl. Migration / Rus. миграция, Ukr.міграція different types of migration as a corresponding concept have been developed and defined. Let’s characterize them in an example of relocations caused by the Chernobyl disaster.

Identification of migratory routes. The ChNPP explosion resulted in several types of migration at ones. Having analyzed the material of the research (the Museum of Chernobyl archive documents, documentary [17], modern researches [4; 6; 9; 10; 13] as well as the international organizations official resolutions and information [7; 8]) They can be classified as follows:

1) In accordance with the purpose of migration: a) military and economical migration of liquidators (to and from the ChNPP, 200 000 persons); b) evacuation (from 30 km exclusion zone around the ChNPP to Poltava, Lviv, Odessa, Kharkiv regions and others, 160 000 people); c) economical migration, immigration and reimmigration of residents of Kiev region, especially those living in 30 km exclusion zone before and during the catastrophe (270 000 people); d) medical migration of both injured liquidators and residents of Kiev region around Ukraine, the USSR and abroad (Cuba, for years 1990 to 2019 – 25 000 children [14]; Spain, etc.); e) foray migration of some residents and liquidators (from the exclusion zone to all other republics of the USSR [16; 17]).

2) for the first 5 years of the migration (in a wide meaning of the term, including evacuation) predominantly internal migration took place, i.e., (1) inter-district migration (from Chernobyl area, and even Kiev region, Zhytomyr region, etc.); (2) village-city (town) migration, including both free migration and evacuation (from villages of exclusion zone to Lviv, Odessa, Kharkiv, Donetsk, etc); (3) pendulum migration of liquidators who had to come to the ChNPP every day and after work done returned to the safe area (see pic. 2 above).

3) chronologically, the migration of Kiev region residents took place in 3 periods, they are: 1) April, 1986 to December, 1986 (including) – the period of total evacuation from Chernobyl zone and free migration from contaminated areas of Kiev region – both predominantly organized by the USSR government; 2) from 1987 to 1992 – the period of the USSR governmental social and financial support to Chernobyl zone migrants; 3) 1992 to nowadays (2019) – the period if international support to Ukraine and its residents (predominantly Kievites) suffering after Chernobyl explosion consequences. Let’s see where the migrants moved to.


204

In 1990, when the main work at the sarcophagi has been done, the new wave of migration to the Chernobyl zone took place – the wave of the foray. It was a little percent of natives who knew well the exclusion zone and its surroundings, and returned to rob and sell things left by evacuated residents. Soon it was localized by police. But documentary films about the Chernobyl zone show that nevertheless, all movable property from Chernobyl zone has been stolen [17].

As it has been mentioned in the first monography devoted to the Chernobyl accident, the evacuation of residents from the contaminated areas, first of all, Chernobyl and Pripyat', started at 02.00 p.m. on April, 27th, 1986. For the first three hours, more than 45 000 people were taken out. It was the first governmentally organized period of migration. The second period was from 06.00 p.m. on May 2nd, 1986 till 07.00 p.m. in May, 03rd, 1986. For that time from the 10 km zone around ChNPP 10, 000 people had been taken (from villages Semikhody, Kopachi, Shepelechy). The third period - step-by-step evacuation from 30 km zone - continued from May, 04th, 1986 till the end of the year 1986. For that period from 188 localities, including Pripyat', about 116 000 residents had been taken out [13, p. 32].

The further internal migration to ChNPP and back (Engl. internal migration, Rus. внутренняя миграция, Ukr. унутрішня міграція) was mainly determined by the primary task of the 1990th – to build a new shelter over the fourth reactor to prevent the emission of radiation into the atmosphere. So, a new direction of external migration to ChNPP started.

It is important to mention, that different ways of migration due to ChNPP explosion were motivated by different reasons. As people migrated to the Chernobyl zone and from it, we find it necessary to differentiate not only internal migration (to the zone) but also concept the external migration (from the zone).

External migration (Engl. external migration, Rus. внешняя миграция, Ukr. зовнішня міграція) is the way of local residents migrated and specialists, who fulfilled their duties and jobs, were taken away to the “clean” territory of Ukraine to live and get treatment (in case of necessity). Residents of the 30-km exclusion zone around Chernobyl were also evacuated in the nearest weeks after the accident to Poltavska, Kharkivska, Odessa and other regions of Ukraine, as well as in the Crimea and the Carpathians. In 1987-1989 the residents of the contaminated territories of Ukraine also moved around all the Soviet Union, mainly to their relatives, and later, after the USSR collapse these people got a chance to immigrate abroad for better life and treatment, to the well-developed countries with a high level of social support, such as the USA, Israel, Canada (especially via Ukrainian Diaspora support), Germany, less to Spain, Italy, France, Cuba, China, etc.

Due to the UN Resolution 45/90 in May 1993 and collapse of the USSR many people in new created independent Ukraine got chances to migrate abroad both on tours, or in frames of labor migration, or leave their native land to find a new “motherland” – a permanent place to live.

So, the migration routes for the first weeks after the explosion were directed as follows: 1) in clean areas of Kiev region – for the evacuees to live permanently (more than 118 000 people left); 2) to and from the ChNPP (200 000 ChNPP personal, militaries, police, doctors and other liquidators); 3) to different industrial and scientific centers of the USSR (some highly qualified specialists in different fields of


205

science among the evacuees, total amount is not given in the archive database) in accordance with the state authorities directives and orders.

During the next months and years after the disaster, as it is said in the Museum of Chernobyl archive documents, the following types of routs of migration from the rest of contaminated areas of Kiev region were chosen by the government, prescribed by doctors or decided by migrants themselves: 1) temporal migration of youth and children for recovery in summer or / and winter holidays to Poltava, Lviv, Odessa, Kharkiv regions, etc. (about 160 000 people); 2) economical migration, immigration and reimmigration of residents of Kiev region, especially those living in 30 km exclusion zone (totally about 270 000 people); 3) medical migration of both injured liquidators and residents of Kiev region around Ukraine, the USSR and abroad (Cuba, especially after Ukraine became independent, for years 1990 to 2019 - 25 000 children [bbc.com/]; Spain, etc.); 4) foray migration of some residents and liquidators (from the exclusion zone to all other republics of the former USSR [16; 17]).

CONCLUSIONS So, after the Chernobyl disaster the conceptualization of the term migration

was extended and partially unified in it’s explications in English, Russian, and Ukrainian. Nowadays there exist a narrow and wide understanding of the given international term in the three contrasted languages. Some additional meanings interfered from the analyzed .Slavic languages to English, as well. As a result, some types of migration routs were defined.

As the languages sources shows, for the first 5 years of the migration (including evacuation) predominantly internal migration took place: 1) inter-district migration from Chernobyl area, and even Kiev region, Zhytomyr region, etc.; 2) village-city (town) migration from villages of exclusion zone to Lviv, Odessa, Kharkiv, etc; 3) pendulum migration of liquidators who had to come to the ChNPP every day and after work done returned to the safe area.

The migration of Kiev region residents took place in 3 periods: 1) April, 1986 to December, 1986 (including) – the period of total evacuation from Chernobyl zone and free migration from contaminated areas of Kiev region; 2) from 1987 to 1992 – the period of the USSR governmental social and financial support to Chernobyl migrants; 3) 1992 to nowadays (2019) – the period if international support to Ukraine and its residents (predominantly Kievites).

Further investigations of the terms migration, migration rout is foreseen in frames of conceptual semantics, functional semantics, contrastive linguistics, sociolinguistics, as well as in frames of extra-lingual fields of knowledge (social geography, in particular).

References

1. “Immigration : Definition of Immigration by Lexico”. Lexico Dictionaries | English.

Accessed November 9, 2019. In: https://www.lexico.com/en/definition/I mmigration 2. “Migration : Definition of Migration by Lexico”. Lexico Dictionaries | English. Accessed

November 9, 2019. In: https://www.lexico.com/en/definition/Migration 3. “MIGRATION: Meaning in the Cambridge English Dictionary.” Cambridge Dictionary.

Accessed November 9, 2019. In: https://dictionary.cambrid ge.org/dict ionary/englis h/migration.


206

4. Nechot, T. (2019). “Засекреченные документы о Чернобыльской катастрофе”. In: https://kp.ua/life/537395-v-sety-vylozhyly-zasekrechennye-dokum enty-o-chernobylskoi-katastrofe.

5. Oxford English Dictionary: In 13 vol. Oxford : The Clarendon Press, 1970. 6. Spencer, S. (2019). “Chernobyl Explained: Where Were People Evacuated? Where Did

They Go?”. Express.Co.Uk. In: https://www.express.co.uk/showbiz/tv-radio/1139271/chernobyl-explained-where-were-people-evacuated-to-where-did-the y-go-hbo-sky-evacuation

7. THE INTERNATIONAL CHERNOBYL PROJECT, TECHNICAL REPORT/ Assessment of Radiological Consequences and Evaluation of Protective Measures / Report by an International Advisory Committee, Printed by the IAEA in Vienna : IAEA, 1991. In: https://www-pub.iaea.org/MTCD/Publications/PDF/Pub885e_web .pdf

8. UN Resolutions (1990). International co-operation to address and mitigate the consequences of the accident at the Chernobyl nuclear power plant. A/RES/45/190, 71st plenary meeting, 21 December 1990. In: https://www.un.org/en/events/chern obylday/background.shtml

9. Legasov, V. Chernobyl Nuclear Accident. Chornobyl’, Ukraine. In: Catalog.Loc.Gov. 1986. https://www.loc.gov/search/?all=true&q=chernobyl+nuclea r+accident, +Chernobyl,+Ukraine,+1986

10. Мирончик, А. Ф. (2002). След Чернобыля // Maгiлёўскi мерыдыян. Т. 5–6. Maгiлёў : МА БГТ. С. 51–57.

11. Словарь современного русского литературного языка : в 17 т. / под ред. В. И. Чернышева. Москва – Ленинград : Издательство АН СССР. 1948-1965.

12. Словник української мови в 11 т. , АН УРСР. Інститут мовознавства ; за ред. І. К. Білодіда. Київ : Наукова думка, 1970-1980. 4, с. 20, 724.

13. Чернобыльская катастрофа: Монография. / Национальная академия наук Украины/ Киев: Наукова думка, 1995. 559 с.

14. bbc.com/ 15. https://thebabel.net/texts/29390-33-goda-nazad-proizoshla-avariya-na-chernobylskoy-aes-

my-publikuem-unikalnye-foto-o-zhizni-pereselencev-i-rabote-stancii-posle-katastrofy 16. https://www.who.int/ionizing_radiation/chernobyl/backgrounder/en/ 17. Чернобыль 25 Лет Правды И Лжи. 2010. Film. "Теле - Дом" (tele-dom).


207

SOCIOLOGY AND POLITICAL SCIENCE

Aleskerova Sara Tahir gizi

doctoral student Baku State University

ARMENIAN LOBBY IN AMERICA AGAINST THE INTERESTS OF

AZERBAIJAN

Abstract. This article aims to reveal the connections between organizations which represent Armenian lobby and USA Congress and to show the amount of money spent on the promotion of Armenian interests in the USA. Our investigation reveals the main goals they pursue — to achieve recognition of “fabricated Armenian genocide”, eliminate the USA’s aid to Azerbaijan, achieve a favorable resolution to Nagorno-Karabakh conflict and to preserve Section 907 of the Freedom Support Act in force. Huge amount of data was analyzed to reveal the sophisticated net of connections involved in the lobbying process and traces of millions of dollars spent on lobbying were found.

Key words: Nagorno-Karabakh conflict, Section 907 of the Freedom Support Act, Armenian lobby in the US, lobbying in the USA, Azerbaijan-Armenia conflict.

Before the start of World War I, the Armenian colony in America reached

50,000. After 1915 25,000 Armenians came to America. In 1916 there were 16,000 Armenians in New York. In 1924 100,000 Armenians headed to America from Soviet Russia and Turkey. Manuel Sarkissian mentions in his book that in 1939 around 100,000 Armenians lived in Iran, 175,000 in Syria and Lebanon, 75,000 in France, and 200,000 in America. In 1975 their numbers in America reached 350,000- 400,000. Roots of Armenian lobby is one century old [2, p 310]. The Hinchak Commity founded in Cenevre in 1887 targeted Turkish land. Their aim was to entice the Armenians living on Ottoman soil for rebellion to form a socialist Armenian State there. Armenian committees have collected money from the Armenian immigrants in America and organized open rallies. In America Tashnak Committes were founded in 1903, 48 in 1907, and 77 in 1914. The Hinchaks gathered 1,500 trained martyrs to their ranks. Thus the first Armenian lobby was formed. Hundreds of Armenian lobby groups were founded in America. The total number is staggering when considering they all have branches in all corners of the land. Excluding the religious groups the number of Armenian establishments is 1046. With the religious groups this number reaches 1228. The aim of all these establishments is making anti-Turkish and anti-Azeri propaganda besides protecting Armenian identity and culture [5]. In 1994 alone, the Armenian Assembly of America has spent $7,000,000, most of it on lobbying the congress [3, p 139-143].

As we all know after the dissolution of the Soviet Union, the US had adopted Freedom Support Act in order to help develop democracy and human rights in post-soviet states. According to this act, post-soviet countries, including Russia, Georgia, Armenia, Turkmenistan, Azerbaijan as well were to be financially and economically aided by USA. However, as a result of US double standards and serious action by the Armenian diaspora, the 907th amendment, serving as a special restriction aimed at Azerbaijan, was passed for Azerbaijan’s “imposition of embargo (towards Armenia


208

and Nagorno Karabagh) and other aggressive attitude reasons.” In October 1992, the US Congress adopted a law, "Freedom Support Act" regulating the USA assistance to the former soviet [6].

The US has not only been promoting democracy and human rights after the Cold war, but also the Christian world. That is, it is impossible for the US government to not know which country started the war and which country’s territory is under occupation [7]. The Armenian lobby made an effort for adopting this unfair amendment against Azerbaijan. The Congressmen influenced by the propaganda and one-sided information by the Armenian community and lobby adopted Section 907 as if Azerbaijan had blockaded Armenia, and used violence against the Armenians of Nagorno-Karabakh. But until Section 907 entered into force in January 1993, the Armenians had already occupied Shusha, the last town of Azerbaijan controlled within the Nagorno-Karabakh and Lachın which is outside the Nagorno-Karabakh and committed a genocide against the civil population of the Azerbaijani town of Khojali before its occupation. As a result Azerbaijan was deprived of the USA’s aid for years. In January 1996 the US Congress adopted a law which was called the Wilson amendment. In the September of the same year, under the pressure of the Azerbaijani administration on the US President and Department of State the adoption of another law against Azerbaijan was prevented. Then a draft law was proposed by John Porter, a senator from the Democrats, and called the "Porter Amendment" was adopted, but it regarded the Nagorno-Karabakh as an independent entity. If this law was adopted, it would have created a danger for the recognition of the territorial integrity of Azerbaijan by the United States [8].

Some achievements of Armenian lobby in second half of the 20th century were $90 million in aid annually for Armenia, the continuation of Section 907 of the Freedom Support Act blocking aid to Azerbaijan, success in stalling an arms deal with Turkey during the 1970s, and limited support for US recognition (only in US states, never officially) of the Armenian Genocide; U.S. states recognize the genocide. Armenia received the second highest U.S. aid per capita behind Israel. Unfortunately, that is the tip of the iceberg. The Armenian lobby has been subdued by the Turkish and Azerbaijani lobbies. In contrast to the Armenian lobby, the Turkish lobby mostly runs through its government. A study on ethnic lobbies and their effect on U.S. foreign policy indicated that the Turkish embassy is more active than Turkish-American organizations in attempting to influence U.S. regional foreign policy. Because the Republic of Turkey cannot legally finance campaigns, it relies on contracting Washington lobbying firms and contacting members of congress and their staff. In 2008, the Turkish government spent $3,524,632 on Washington lobbying activities and contacted members of Congress 2,268 times. Utilizing top lobbying firms such as the Livingston Group, which has represented other Middle Eastern clients such as Egypt and Libya, the Turkish government gained invaluable Washington resources. Disregarding the fact that the USA, Russia and France which are co-chairs of the Organization for Security and Co-operation in Europe (OSCE) Minsk Group - which operates or pretends to resolve the problem - have stated their respect for Azerbaijan’s territorial integrity, they have not taken any tangible steps for to insure this and have not supported Azerbaijan’s position. Unfortunately, these mediators still overlook Armenia’s invasive policies.


209

Reality is that during its independence, by developing fastest in all fields, Azerbaijan became a regional leader without the aid that the Freedom Support Act intended. It is highly thought provoking and inconsistent with the unbiased mediator mission that the US - being a mediator in signing a final peace treaty to free Azerbaijani territories of Armenian occupation - fails to call Armenia invasive, tries to give Karabagh Armenians an almost state status and provides them every year with financial aid. When the US policies towards Azerbaijan in the last twenty years are analyzed, very serious discrepancy is observed.

Although its supporters constantly like to remind Americans that Azerbaijan is the only former Soviet republic to successfully rid itself of Russian bases and border guards, as well as to stand up to Iranian overtures by developing ties with Israel, the country remains an official pariah. And, although one can argue that no former Soviet republic has been more eager to transform itself into a paradigm of pluralistic democracy, no American money can support any governmental-connected institution in that country.. "until the [US] President determines, and so reports to Congress, that the government of Azerbaijan is taking demonstrable steps to cease all blockades and other offensive uses of force against Armenia and Nagorno-Karabakh. When Congress passed Section 907(a) in the summer of 1992, it was the Azerbaijani army that was rolling forward. I was there on the front, and it was not pretty, let me tell you. The Azeris were always on the defensive or in full-scale retreat. Indeed, since May 1994, when a broad cease-fire took effect, the front lines were defined in such a way that some 25% of Azeri territory (including Karabakh) remained under Armenian control and the erstwhile residents of that large swath of territory, some one million souls, or more than 10 percent of the entire population of seven million, were scattered in squalid refugee camps throughout the country. As for the business about "blockades," Azerbaijan was never able to effect such a thing against Armenia: Baku imposed a trade embargo, and for the very good reason that it thought that conducting business as usual with the enemy is not a particularly good idea in time of war. It is obvious that the American-Armenians are proud of their efforts to isolate and interfere in Azerbaijani affairs through their lobbying efforts [9].

İndeed, Section 907 would seem to be one of the most successful lobbying efforts ever made. Armenian lobby machine has been able to involve not just traditional lobbyists in the U.S. capital but academics as well. “There are lobbyists –not necessarily academics, – who write articles about Armenia also posing as uninterested observers claiming to have no relationship with the government whatsoever, and the editors in question just let this relationship slide and do not update the pieces afterwards to reflect that relationship.”

No lobbying activity has the power to change the history. Despite the efforts of the Armenian lobby, the world community neither will recognize the "fabricated Armenian genocide" nor accept the Nagorno-Karabakh as an Armenian land.

References

1. Hafiz Paşayev “Bir Sәfirin Manifesti” Bakı 2007, 264s 2. Manuel Sarkissian. “A Modern History of Transcaucasian Armenia” Germany 1975, page

310


210

3. Senol Kantarci. “Ermeni Lobisi : ABD’de Ermeni Diasporasinin Olusmasi ve Lobi Faaliyetleri” Erzurum University 2001, 139-171s http://www.info-turc.org/article2225.html

4. Tayyar Arı. “Amerikada Siyasal Yapı,Lobiler ve Dış Politika” Türkiye 2000 5. https://www.tc-america.org/files/news/pdf/lobby.pdf 6. http://www.princeton.edu/ 7. http://newtimes.az/en/experts/318 8. ib.aliyev-heritage.org/en/3711428.html 9. https://www.disput.az/topic/2875-section-907-freedom-support-act/


211

Malikili Gunel Doctor of philosophy in political science, Leading researcher

of the “The legacy of Heydar Aliyev and the azerbaijanism philosophy” Institute of Philosophy of National Academy of Science of Azerbaijan

INFORMATION SOCIETY DEVELOPMENT

Маликли Гюнель

доктор философии по политологии, ведущий научный сотрудник отдела «Наследие Гейдара Алиева и философия азербайджанства»

Институт философии Национальной Академии Наук Азербайджана

РАЗВИТИЕ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА

Abstract. this material is devoted to the development of the information community. it is noted that the advantage of information in various fields of human activity and the creation of modern information and communication infrastructure has a strong impact on all social institutions and spheres of life.

Keywords: information, information society, computer revolution, infrastructure Аннотация. Данный материал посвящен вопросам развитие информационного

общества. Отмечается, что преимущество информации в различных областях человеческой деятельности и создания современной информационно-коммуникационной инфраструктуры оказывает сильное влияние на все социальные институты и сферы жизни

Ключевые слова: информация, информационное общество, компьютерная революция, инфраструктура

Причины раннего формирования информационного общества российским исследователем А.Б. Рубановым связаны с процессом тремя взаимосвязанными способами: «Во-первых, быстрый рост производства, особенно научной информации. Во-вторых, создание обширных баз для использования компьютеров и информационных сетей в современной информационной и коммуникационной инфраструктуре, которая обеспечивает беспрецедентные возможности для быстрого и быстрого доступа к информации для широких слоев населения. В-третьих, активное использование информации (особенно теоретических знаний) в сфере производственной, технической, управленческой и другой деятельности »[4, с.2]. В качестве примера использования космоса и ядерной энергии автор отмечает, что в прошлом в теоретических знаниях преобладали практические и ситуационные знания, даже для обозначения этого явления использовался термин «общество знаний».

Преимущество информации в различных областях человеческой деятельности и создания современной информационно-коммуникационной инфраструктуры называют «информационная» и «компьютерная революция» из-за масштаба социальных и технологических последствий. Информационно-коммуникационные технологии широко используются в информационном обществе, что, в свою очередь, оказывает сильное влияние на следующие основные социальные институты и сферы жизни:

• Экономика и бизнес;


212

• государственное управление; • образование; • социальные услуги и здравоохранение; • Культура и искусство. 21-й век также известен как эпоха «глобализации информации», «эпохи

компьютеризации» и «электронной революции». Одним словом, информационное общество отличается своими особенностями. В этом обществе создается глобальная информационная среда, широко используются и широко используются ИКТ, информация превращается в товар, создается база информации и знаний, расширяется обмен информацией на национальном и региональном уровнях. Научный советник REA Н.Н.Моисеев связывает информационное общество с созданием коллективного вселенского разума, в статье «Информационное общество: возможности и реалии», «новый этап развития цивилизации, не только электронная и компьютерная инженерия, от постиндустриального общества до компьютерного общества». характеризуется как [3]. Автор связывает информационное общество с коллективным разумом, что является естественным явлением.

Академик Н. Моисеев указывает на возникновение универсального менталитета в результате функционирования коллективной информационной системы: «Наконец, коллективный разум - это система, которая позволяет формировать коллективное решение. Коллективный разум и память - единственные формы коллективной собственности, которые возникают только тогда, когда ее используют все члены общества »[3]. Академик утверждает, что все человечество заинтересовано в коллективном интеллекте, что это система мудрости и знаний, и что коллективный разум - это информационная система, которая не только собирает и передает информацию, но также анализирует и обобщает ее. В социальной философии оно встречается в марксистском и западном разделении обществ. В западных политических обществах общества делятся на индустриальные и постиндустриальные общества. Однако в последнее время было два момента, касающихся взаимоотношений «постиндустриального» и «информационного» общества. С первой точки зрения ученые пришли к мысли, что эти термины являются синонимами. С другой стороны, конференция по идеологии информационного общества и постиндустриализма проходит одновременно в 1970-х годах. Это означает, что человеческая цивилизация вступает в новую эру развития - информационное общество после этапа аграрного и промышленного развития.

Выдающийся азербайджанский философ, государственный деятель, академик Р. Мехтиев показывает, что информационное общество было создано в связи с глобализацией, а информационное общество развивалось в условиях глобализации. В это время формируется глобальное информационное общество: неправительственные организации, фонды и ассоциации, которые массово защищают свои политические и экономические интересы;

• Создается глобальная информационная интернет-сеть, расширяется ее использование в политических, коммерческих, культурных и информационных целях, формируется единое информационное пространство. Одним словом,


213

одним из факторов, влияющих на формирование информационного общества, является глобализация.

Понятие «информационное общество» является результатом изменений в жизни общества в 20 и 21 веках. Такой скачок обеспечит высокий уровень развития для стран, в которых создано информационное общество. Концепция информационного общества начала появляться в 60-х годах двадцатого века. Эта концепция была сформулирована для обоснования нового типа социально-экономической структуры. Затем эта концепция показала тенденции развития технологий и экономики, которые привели к трансформации всех систем экономических отношений. В то же время вся система экономических отношений была преобразована. За это время теоретические знания рассматривались как основа новых технологий производства. Следующие важные документы были основаны на концепции информационного общества:

1. Японское агентство экономического планирования - «Информационное общество: темы и ожидания» (1969);

2. Совет по структуре промышленности Министерства международной торговли и промышленности - «Политика обеспечения общественной информации в Японии» (1969 г.) и «Пути к развитию информационного общества» (1981 г.);

3. Практическое использование компьютеров для вышеупомянутого министерства: Японский институт развития - План информатизации общества (1972);

4. Японское агентство экономического планирования - «Информационное общество и человеческая жизнь» (1983) [2]. На основании всех этих документов автор показывает, что Япония заложила основы информационного общества.

Наиболее перспективными направлениями развития информационного общества в Японии являются использование компьютеров в торговле, банках и управлении, автоматизация труда в средних и малых органах управления, быстрый рост новых продуктов, связь и производство компьютеров, биотехнологии, телекоммуникации и робототехника. привело к быстрой индустриализации отраслей. Все это представлено как восточный путь развития информационного общества.

Представители восточной модели развития информационного общества, в качестве альтернативы западному подходу к проблеме, ставят сотрудничество государства и рынка, установление связей между конфессиональными культурными ценностями, установление отличительных ценностных ориентаций в общественном развитии, индустриализации и информатизации.

Американская функция американского пути развития информационного общества сведена к минимуму, активность частных предпринимателей находится на самом высоком уровне. ИКТ здесь полностью либерализованы, предпочтение отдается универсальному обслуживанию. Соединенные Штаты и Соединенное Королевство считают необходимым создание информационных сетей для развития своих услуг. Однако между этими странами существует разница в влиянии на процесс информатизации в сфере культуры. В США все больше новых информационных обществ имеют свои особенности. «Ключевыми особенностями макроэкономической политики ЕС являются


214

поиск полного баланса между законами государства и рынка, консолидация правительственных и рыночных сил» [2].

В европейских странах поиск сбалансированных отношений между рынком и социальной ориентацией занимает центральное место. Приватизация и либерализация рынка информационных и коммуникационных технологий являются ключевыми в странах ЕС. В этих странах интеллектуальное и бизнес-производство сейчас осуществляется с помощью электронного оборудования. Под влиянием глобализации создается глобальное информационное общество. Академик Р. Мехтиев пишет о глобальных последствиях использования ИКТ в современном информационном обществе, особенно в Интернете: «Сегодня Интернет почти в умах людей, в понимании социальной реальности, политических, экономических и социальных приоритетов, и с новым типом - более терпимым и прозрачным. совершил великую революцию в формировании мышления. По сути, Интернет стал самым демократичным местом. Здесь пользователи (англ. Означает «пользователь») могут смело обсуждать свои взгляды на глобальные и локальные процессы. В то же время Всемирная паутина получила энциклопедию, которую может использовать весь мир. Здесь каждый может свободно найти и использовать интересующую его информацию. Таким образом, Интернет является пространством для обмена идеями, формирования новых мировоззрений, формирования стереотипов и социального, экономического, политического и культурного развития всего человеческого сообщества. Термин «Интернет» (англ. Inter-net, net) используется как название глобальной универсальной коммуникационной системы, которая выступает в качестве средства интеграции различных компьютерных сетей для передачи данных и обмена данными между странами, регионами, организациями и отдельными пользователями. По данным Международного союза электросвязи, в 1988 году действовали только 8 стран - США, Канада, Дания, Финляндия, Франция, Исландия, Норвегия и Швеция. По состоянию на январь 2001 года Франция не входила в первую десятку международной телекоммуникационной сети по количеству пользователей Интернета. По состоянию на 31 декабря 2005 года количество пользователей Интернета составляло 1 018 057 389 человек ». [1, с. 186].

Р. Мехтиев отмечает, что Интернет подобен глобальной сети киберпреступников и стал мощным средством массовой информации.

Говоря о влиянии ИКТ на демократизацию общественного сознания в информационном обществе, Р. Мехтиев пишет, что ИКТ помогает:

• новое мышление; • социокультурная трансформация; • постоянное осознание и быстрое преобразование; • интернационализация образования; • Прозрачность демократии [1, 189]. Таким образом, взаимосвязь людей в информационном пространстве

посредством ИКТ способствует формированию социальной активности участников.


215


1. Mehdiyev Ramiz. Demokratiya yolunda: irs haqqında danışarkәn. Bakı: “Şәrq-Qәrb”, 2008. – 792 s.

2. Луценко Л.М. Концепции информационного общества и социальная функции информации.//http:wwwsuverleninka.ru.//konsepsi.

3. Моисеев Н.Н. Информационное общество: возможность и реальность //http:wwwsivisbook.ru./files/ File/1993-3-3-maiseev/pdf

4. Рубанов А.В. Информационное общество: методология и опыт исследования // Постсоветское пространство в миропорядке XXI века: приоритеты, особенности, будушие. Минск: Метофакт, 2011,с.2-7.


216


Collection of scientific articles

Copyright © 2020 by the authors All rights reserved.

WARNING Without limitation, no part of this publication may be reproduced, stored, or introduced in any manner into any system either by mechanical, electronic,

handwritten, or other means, without the prior permission of the authors Edited by the authors.

ISBN 978-0-9988574-3-5

Research and Innovation - Conferencii.comconferencii.com/files/archive/2020-02.pdfResearch and...

Documents

Transcript of Research and Innovation - Conferencii.comconferencii.com/files/archive/2020-02.pdfResearch and...