Problems of continuous medical training and science #4 2013

4 [12] 2013

PROBLEMS OF UNINTERRUPTEDMEDICAL TRAINING

AND SCIENCEis published 4 times a year

Founded in 2000

ЗАСНОВНИК, ВИДАВЕЦЬХарківська

медична академіяпіслядипломної освіти

АДРЕСА РЕДАКЦІЇХарківська медична

академіяпіслядипломної освіти,

вул. Корчагінців, 58,61176, м. Харків, Україна

Тел. редакції: (057)711-35-56,711-80-29

E-mail: [email protected]://www.med.edu.ua /

journal/index.htmlФакс: (057) 711-80-25

Щоквартальний науково-практичний журнал

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯГоловний редактор О. М. ХвисюкЗаст. голов. ред. О. П. Волосовець, Ю. В. ВороненкоНауковий редактор Б. М. ДаценкоВідповідальний секретар О. О. РожновЧлени редколегії: М. А. Власенко, Г. І. Гарюк, А. М. Гольцев, Є. М. Горбань, О. В. Грищенко, М. О. Корж, В. С. Крутько, В. Г. Марченко,М. В. Мороз, В. Ф. Москаленко, В. В. Ніконов, О. К. Попсуйшапка,С. М. Ромаєв, М. І. Хвисюк, О. А. Цодікова, І. З. Яковцов

РЕДАКЦІЙНА РАДАО. В. Більченко (Харків), П. В. Волошин (Харків), О. Я. Гречаніна (Харків), І. М. Гришин (Мінськ), Ю. І. Губський (Київ), Г. В. Дзяк (Дніпропетровськ),Д. І. Заболотний (Київ), П. М. Зубарев (Санкт-Петербург), В. М. Коваленко (Київ), В. Г. Ковешников (Луганськ), В. М. Козаков (Донецьк), М. М. Коренєв (Харків), В. І. Кривобок (Харків), В. Ф. Куліковський (Бєлгород), А. О. Лобенко (Одеса), О. Ю. Майоров (Харків), Н. Г. Малова (Харків), О. С. Никоненко (Запоріжжя), Б. А. Рогожин (Харків), М. Д. Тронько (Київ), В. І. Цимбалюк (Київ)

© ХМАПО — журнал «Проблеми безперервної медичної освіти та науки», 2013 р.

Рекомендовано до друку Вченою радоюХарківської медичної академії післядипломної освіти

(протокол № 5 від 23 травня 2013 р.)

Журнал є правонаступником попереднього, заснованого в 2000 р. Свідоцтво про державну перереєстра-цію: сер. КВ № 12762-1646 Р від 05.06.2007 р.

Засновник — ХМАПО, свідоцтво про державну реєстрацію: сер. КВ № 17585-6435 Р від 17.03.2011 р.Журнал включено до затвердженого ВАК України переліку видань з медичних наук (постанова Пре-

зидії ВАК України від 31.05.2011 р. № 1–05/5, Бюлетень ВАК України № 7, 2011) для опублікування результатів дисертаційних робіт.

Передплатний індекс — 89215

КОЛОНКА РЕДАКТОРА

Начальник редакційно-видавничого відділуА. М. Нєвєжина

РедакторН. А. Балабуха

КоректорО. О. Нєвєжина

Підписано до друку 17.09.2013 р. Формат 60 × 84 ⅛ .Друк офсетний. Умов. друк. арк. 11,16. Обл.-вид. арк. 10,77.

Наклад 250 прим. Зам. № 2111/13-11Адреса друкарні:

ТОВ «Планета-Принт», вул. Фрунзе, 16, м. Харків, Україна, 61002 Тел.: 706-33-05, 756-20-82, 762-83-09

E-mail: [email protected]

Шановні колеги! Вітаю вас зі славним ювілеєм — 90-літтям Харківської

медичної академії післядипломної освіти і присвяченою цій

даті навчально-науковою конференцією з міжнародною участю

«Сучасна після дипломна медична освіта: досягнення, про-

блеми, перспективи».

Актуальність питань післядипломної освіти не викли-

кає сумнівів і про це свідчать присвячені цій темі спеціальні

випуски журналу «Проблеми безперервної медичної освіти

та науки» № 3 і 4, у яких надруковані матеріали конференції.

Сподіваюся, що доповіді учасників конференції та статті,

на друковані в нашому журналі, будуть корисні для подаль-

шого вдоско налення безперервної медичної освіти як загалом,

так і для кожного співробітника вищого медичного закладу.

На сторінках нашого журналу ви завжди зможете ознайомитися з цікавою медичною

інформацією, а також друкувати свої наукові статті, ділитися досвідом роботи і досягнен-

нями, пропонувати свої професійні рекомендації удосконалення методів медичної допо-

моги пацієнтам у різних царинах медицини.

Запрошуємо всіх узяти участь у роботі та залучатися до активного й корисного спілку-

вання з колегами на сторінках нашого видання!

Будемо дуже раді почути ваші думки, коментарі, побажання щодо всіх питань, обгово-

рюваних у журналі, й маємо надію, що з вашою допомогою журнал стане ще цікавішим

і кориснішим для клінічної практики.

Олександр Миколайович Хвисюк, головний редактор,

д-р мед. наук, професор,

ректор Харківської медичної академії післядипломної освіти

3

ЗМЗМІІСТСТПОЛІТИКА ТА СТРАТЕГІЯ

В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’ЯPOLICY AND STRATEGY

IN THE AREA OF HEALTHCAREБ. В. МихайловСТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ПСИХОТЕРАПІЇ І МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В УКРАЇНІ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я . . . .6

B. V. MykhaylovSTRATEGY OF PSYCHOTHERAPY AND MEDICAL PSYCHOLOGY DEVELOPMENT IN UKRAINE IN CONDITIONS OF HEALTH CARE REFORMATION . . . . .6

МЕДИЧНА ОСВІТА MEDICAL EDUCATIONО. М. Хвисюк, В. Г. Марченко, С. І. ТкачВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ОПОРНИХ КАФЕДР ХАРКІВСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .10

O. M. Khvisyuk, V. G. Marchenko, S. I. TkachPUBLISHIG ACTIVITIES OF SUPPORT CHAIRS OF KHARKIV MEDICAL ACADEMY OF POSTGRADUATE EDUCATION . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .10

С. І. Ткач, К. І. БодняОПОРНІ КАФЕДРИ МЕДИКО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ХАРКІВСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ — НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЦЕНТРИ ПІДГОТОВКИ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ ЛІКАРІВ . . . . . . . . . . . . . . .14

S. I. Tkach, K. I. BodnjaTHE SUPPORT CHAIRS OF MEDICAL PREVENTIVE DEPARTMENT OF KHARKIV MEDICAL ACADEMY OF POSTGRADUATE EDUCATION AS THE SCIENTIFIC AND МEDICAL CENTERS OF ADVANCE ЕXPERIENCE FOR TRAINING HIGHLY SKILLED PHYSICIANS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .14

Т. И. Тамм, Б. М. Даценко, А. Я. Бардюк, В. В. Непомнящий, А. П. Захарчук, Е. А. Богун, К. А. КрамаренкоРОЛЬ ОПОРНОЙ КАФЕДРЫ В ОРГАНИЗАЦИИ УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКОЙ РАБОТЫ, НАПРАВЛЕННОЙ НА ПОВЫШЕНИЕ КАЧЕСТВА ПОСЛЕДИПЛОМНОЙ ПОДГОТОВКИ . . . . . . . . . . . . . . .17

Т. I. Tamm, B. M. Datsenko, A. Ya. Barduck, V. V. Nepomnyaschiy, A. P. Zaharchuck, H. A. Bogun, K. A. KramarenkoTHE ROLE OF BASIC DEPARTMENT IN THE ORGANIZATION OF EDUCATIONAL AND METHODICAL WORK DIRECTED TO THE ENHANCEMENT OF POSTGRADUATE TRAINING QUALITY . . . . . . . . . . .17

Н. М. АбашинаІНФОРМАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ КОМПЕТЕНТНІСТНОГО ПІДХОДУ В СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ . . . . . . . . . . . . . . . .20

N. M. AbashinaINFORMATION AND PEDAGOGICAL TECHNOLOGIES OF COMPETENT APPROACH IN CONTINUOUS MEDICAL EDUCATION SYSTEM . . . . . .20

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ UP-TO-DATE PROBLEMS IN MEDICINEО. М. Касьянова, Г. І. Назаренко, Т. О. Кудрявцева, Я. В. Андрейко, В. В. Зюзько, В. В. Христосенко, А. В. Толстая, Н. Г. ДворцеваЧИННИКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА СИСТЕМИ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .23

O. M. Kasianova, H. I. Nazarenko, T. O. Kudriavtseva, Ya. V. Andreiko, V. V. Ziuzko, V. V. Hristosenko, A. V. Tolstaya, N. G. DvortsevaTHE FACTORS OF EFFICIENCY RISING OF PROFESSIONAL PEDAGOGICAL TEACHER’S ACTIVITY IN THE POSTGRADUATE SYSTEM . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .23

О. М. Гуров, Д. Б. ГладкихВЗАЄМОДІЯ КАФЕДРИ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ХМАПО З ЕКСПЕРТНОЮ (КЛІНІЧНОЮ) БАЗОЮ ЯК ЧИННИК ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ІЗ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ГІСТОЛОГІЇ . . . . . . . . . . . . . . . .27

О. M. Gurov, D. B. GladkihTHE INTERACTION OF FORENSIC MEDICAL EXAMINATION DEPARTMENT OF KHMAPE WITH AN EXPERT (CLINICAL) BASE, AS A FACTOR OF TRAINING SPECIALISTS IN FORENSIC MEDICAL HISTOLOGY . . . . . . . . . . . . . . . .27

Т. М. Клименко, Т. В. Сандуляк, Е. А. СердцеваСОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ МОДЕЛИ «СПЕЦИАЛИСТ» ДЛЯ ПЕРИНАТАЛЬНЫХ ЦЕНТРОВ НА КАФЕДРЕ НЕОНАТОЛОГИИ ХАРЬКОВСКОЙ МЕДИЦИНСКОЙ АКАДЕМИИ ПОСЛЕДИПЛОМНОГО ОБРАЗОВАНИЯ . . . . . . . . . . . . .30

T. M. Klimenko, T. V. Sandulyak, E. A. SerdtsevaIMPROVEMENT OF «SPECIALIST» MODEL FOR PERINATAL CENTRES AT THE DEPARTAMENT OF NEONATOLOGY AT KHARKOV MEDICAL ACADEMY OF POSTGRADUATE EDUCATION . . . . . . . . . . . . . . . 30

4

Г. И. Карманова, А. В. Дехтярь, Е. В. Морозова, С. В. РидныйПОДГОТОВКА КАДРОВ ПО ВОПРОСАМ ПРОФИЛАКТИКИ ВНУТРИБОЛЬНИЧНЫХ ИНФЕКЦИЙ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ . . . . . . . . .35

G. I. Karmanova, A. V. Dekhtyar, E. V. Morozova, S. V. ReadneyTRAINING THE PREVENTION OF NOSOCOMIAL INFECTIONS IN MODERN CONDITIONS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .35

І. І. Парфьонова, А. В. Кабачна, О. Г. Рогова, Г. В. Оганезова, О. М. ДрагановаПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВОЇ ОСВІТИ МЕНЕДЖЕРІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я . . . . . . .37

I. I. Parfenova, A. V. Kabachna, O. G. Rogova, G. V. Oganezova, O. M. DraganovaISSUES OF ECONOMIC AND LEGAL EDUCATION OF HEALTH CARE MANAGERS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .37

Л. Д. Тондий, Л. Я. Васильева-Линецкая, И. В. Кас, Т. А. Литовченко, О. Л. ТондийО ПРЕПОДАВАНИИ ИНТЕРНАМ-НЕВРОПАТОЛОГАМ ОСНОВ ФИЗИОТЕРАПИИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39

L. D. Tondiy, L. Ya. Vasilyeva-Linetskaya, I. V. Кas, Т. А. Litovchenko, О. L. ТоndiyABOUT THE TEACHING OF PHYSIOTHERAPY’S BASES FOR INTERNS-NEUROLOGISTS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39

І. Б. Даценко, В. М. Савво, Т. О. ФілоноваОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ЛІКАРІВ ЗА ФАХОМ «ПЕДІАТРІЯ» І «ДИТЯЧА НЕВРОЛОГІЯ» . . . . . . . . . . . . .41

I. B. Datsenko, V. M. Savvo, T. O. FilonovaOPTIMIZATION OF POSTGRADUATE EDUCATION PROCESS FOR A SPECIALTY «PEDIATRICS» AND «PEDIATRIC NEUROLOGY» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .41

В. В. ПавлийПОВЫШЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ ОБУЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ КЛИНИЧЕСКИХ ОРДИНАТОРОВ НА КАФЕДРЕ ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГИИ . . . . . . . . . . . . . 43

V. V. PavliyINCREASING OF TEACHING EFFICIENCY OF FOREIGN MEDICAL INTERNS FOR DERMATOVENEREOLOGY DEPARTMENT . . . . . . .43

А. Ю. Щербаков, В. Ю. Щербаков, И. А. Тихая, Д. Н. ШаповалОСОБЕННОСТИ ПОДГОТОВКИ АКУШЕРА-ГИНЕКОЛОГА В СИСТЕМЕ НЕПРЕРЫВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . .45

A. Yu. Scherbakov, V. Yu. Scherbakov, I. A. Tykhaya, D. N. ShapovalTHE FEATURES OF PREPARATION OF OBSTETRICS-GYNAECOLOGIST IN SYSTEM OF CONTINUOUS FORMATION . . . . . . . . . .45

О. Г. Морозова, О. А. Ярошевский, О. И. Бутенко, В. И. ЗдибскийВОСТОЧНЫЕ ТЕОРИИ И ДОСТИЖЕНИЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНЫХ НАУК В ПРОЦЕССЕ ПРЕПОДАВАНИЯ РЕФЛЕКСОТЕРАПИИ . . . . . . . . . . . . .47

O. G. Morozova, O. A. Yaroshevsky, O. I. Butenko, V. I. ZdybskyORIENTAL THEORIES AND BASIC SCIENCE ACHIEVEMENTS IN TEACHING AT THE DEPARTMENT OF REFLEXOTHERAPY . . . . . . .47

Г. М. ЗавгородняЕРГОТЕРАПІЯ ЯК РОЗДІЛ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗКУЛЬТУРИ . . . . . . . . . . . . . .50

A. M. ZavgorodnyaOCCUPATIONAL THERAPY AS A SECTION OF PROFESSIONAL TRAINING OF TNE PHYSICAL THERAPISTS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .50

Ю. В. КачукОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .53

Ju. V. KachukORGANIZATION OF INDEPENDENT WORK OF INTERNS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .53

И. И. Яковцова, А. Е. Олейник, О. В. Долгая, С. В. ДанилюкПРИМЕНЕНИЕ ИННОВАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В ПОДГОТОВКЕ ВРАЧЕЙ-ИНТЕРНОВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55

I. I. Yakovtsova, A. E. Oleynik, O. V. Dolgaja, S. V. DaniliukAPPLICATION OF INNOVATIVE TECHNOLOGIES IN PREPARATION OF INTERNS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .55

М. І. Спузяк, М. О. Бортний, О. П. Шармазанова, І. О. Крамний, Ю. Т. Кіношенко, Р. Ю. Чурилін, О. В. Волковська, В. В. Шаповалова, Н. С. Лисенко, Ю. А. КоломійченкоДОСВІД ПІДГОТОВКИ ІНТЕРНІВ ЗА ФАХОМ «РАДІОЛОГІЯ» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .58

M. I. Spuzyak, M. O. Bortnuy, O. P. Sharmazanova, I. O. Kramnuy, Yu. T. Kinoshenko, R. Yu. Churilin, O. V. Volkovska, V. V. Shapovalova, N. S. Luysenko, Yu. A. KolomiychenkoTHE EXPERIENCE OF INTERNS TRAINING FOR THE «RADIOLOGY» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .58

А. Н. Велигоцкий, А. Н. Довженко, Б. И. Пеев, В. М. Вакуленко, Ю. С. Ребров, И. М. РыбакОПТИМИЗАЦИЯ ОБУЧЕНИЯ ЭНДОСКОПИЧЕСКОЙ ХИРУРГИИ В СИСТЕМЕ ПОСЛЕДИПЛОМНОГО ОБРАЗОВАНИЯ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ТЕЛЕКОММУНИКАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ . . . . . .62

A. N. Veligotsky, A. N. Dovzenko, B. I. Peev, V. M. Vakulenko, Yu. S. Rebrov, I. M. RybakTHE OPTIMIZATION OF ENDOSCOPIC SURGERY TRAINING IN POSTGRADUATE EDUCATION WITH THE USAGE OF TELECOMMUNICATIONAL TECHNOLOGIES . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .62

5

Л. Г. Назаренко, Н. В. Ліхачова, О. А. Яковенко, І. А. Жадан, Є. М. Бабаджанян, О. В. РомадінаПЕРИНАТАЛЬНА УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА ВРОДЖЕНИХ ВАД СЕРЦЯ ЯК КРОК ГЕНЕТИЧНОГО МОНІТОРИНГУ (ДОСВІД НАВЧАННЯ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64

L. G. Nasarenko, N. V. Likhachova, O. A. Yacovenko, I. A. Zhadan, E. M. Babadganjanyan, O. V. RomadinaPERINATAL ULTRASOUND DIAGNOSTIC OF CONQENITAL HEART DISEASES AS A STEP OF GENETIC MONITORING (EXPERIENCE OF TRAINING) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .64

І. Г. Лісова, Н. М. Михайленко, Ю. Ю. ЯрославськаПРОБЛЕМИ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ ЛІКАРІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ НА ПІСЛЯДИПЛОМНОМУ ЕТАПІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67

I. G. Lisova, N. M. Mihaylenko, Ju. Yu. YaroslavskaTHE PROBLEMS OF DOCTORS MOTIVATION IN POSTGRADUATE EDUCATION IN DENTISTRY . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .67

І. М. Скрипник, В. К. Ліхачов, Л. М. Добровольська, Г. С. Маслова, О. О. ТарановськаСУЧАСНІ ВИМОГИ ДО ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . 70

I. M. Skrypnik, V. K. Likhachev, L. M. Dobrovolska, А. S. Maslova, O. O. TaranovskaMODERN REQUIREMENTS TO THE POSTGRADUATE EDUCATION IN THE SYSTEM OF HEALTHCARE OF UKRAINE . . . . . .70

О. Н. РоздильскаяК ПРОБЛЕМЕ ОСОБЕННОСТЕЙ ПРОЦЕССА И НАУЧНОГО ОБОСНОВАНИЯ СОДЕРЖАНИЯ ОБУЧЕНИЯ НА КАФЕДРЕ ФИЗИОТЕРАПИИ, КУРОРТОЛОГИИ И ВОССТАНОВИТЕЛЬНОЙ МЕДИЦИНЫ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73

O. N. RozdilskayaTO THE PROBLEM OF FEATURES OF EDUCATIONAL PROCESS AND THE SCIENTIFIC GROUND OF ITS CONTENT AT PHYSIOTHERAPY, SPA TREATMENT AND REHABILITATION MEDICINE DEPARTMENT . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .73

Т. А. ВелиеваОБУЧЕНИЕ ЛАБОРАТОРНОЙ И УЛЬТРАЗВУКОВОЙ ДИАГНОСТИКЕ ПАРАЗИТАРНЫХ ИНВАЗИЙ . . . . . . . . . . 76

T. A. VelievaTRAINING FOR LABORATORY AND ULTRASOUND DIAGNOSTIC OF PARASITIC INFESTATIONS . . . . . . . . . .76

ДИСКУСІЇ DISCUSSIONВ. Й. Лисенко, Є. О. Карпенко, М. О. Голяніщев, Г. Б. МарголінПРОЕКТ ІНФОРМОВАНОЇ ЗГОДИ НА АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАЦІЇ (МАНІПУЛЯЦІЇ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .78

V. Y. Lysenko, E. O. Karpenko, M. O. Golyanischev, G. B. MargolinTHE PROJECT OF THE INFORMED CONSENT TO ANAESTHETIC PROVIDING OF OPERATION (OF MANIPULATION) . . . . . . . . . . . . . . .78

Б. В. Михайлов, І. В. Романова, Ю. І. Засєда, О. В. Коршняк, А. А. КостоусовОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ ДЛЯ ТЕМАТИЧНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛІКАРІВ-ПСИХОЛОГІВ, ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ І ПСИХОТЕРАПЕВТІВ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ . . . . . . .81

B. V. Myhaylov, I. V. Romanova, Ju. I. Zaseda, O. V. Korshnyak, A. A. KostousovFEATURES OF DISTANCE EDUCATION FOR IMPROVEMENT EDUCATIONS OF DOCTORS-PSYCHOLOGISTS, PSYCHOLOGISTS AND PSYCHOTHERAPUTISTS IN MEDICAL INSTITUTIONS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .81

О. Є. Січкоріз, Б. Р. Коцай, В. М. Томків, Ю. С. Роман, Т. С. КолачПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ЛІКАРІВ І ПРОВІЗОРІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .85

O. Ye. Sichkoriz, B. R. Kotsay, V. M. Tomkiv, Yu. S. Roman, T. S. KolachDISADVANTAGES AND BENEFITS OF DISTANT POSTGRADUATE EDUCATION FOR DOCTORS AND PHARMACEUTIS . . . . . . . . . . . . . . . .85

НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ

SCIENTIFIC REVIEWS AND CLINICAL LECTURES

А. С. ЛихачеваЛЕКЦИЯ КАК ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ МЕТОД, ОБЕСПЕЧИВАЮЩИЙ ОБРАЗОВАНИЕ И ВОСПИТАНИЕ ВРАЧЕЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .88

A. S. LikhachovaLECTURE AS A PEDAGOGICAL METHOD PROVIDING THE DOCTOR’S EDUCATION AND NURTURE . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88

О. М. Хвисюк, В. В. ПастухВІДНОВЛЮВАЛЬНА ХІРУРГІЯ СУХОЖИЛЬ . . . . . . . . . .92

О. M. Khvisiuk, V. V. PastukhRECONSTRUCTIVE SURGERY OF TENDONS . . . . . . . . . . . . . 92

ПАМ’ЯТІ REMINISCENCEПАМ’ЯТІ ПРОФЕСОРА МИХАЙЛА ІВАНОВИЧА СПУЗЯКА . . . . . . . . . . . . . . . . . .96

TO THE MEMORY OF PROFESSOR M. I. SPUZYAK . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ — № 4 — 20136

ПОЛІТИКА ТА СТРАТЕГІЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

УДК: 616.89

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ПСИХОТЕРАПІЇ І МЕДИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В УКРАЇНІ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Ïðîô. Á. Â. Ìèõàéëîâ

Õàðê³âñüêà ìåäè÷íà àêàäåì³ÿ ï³ñëÿäèïëîìíî¿ îñâ³òè

Протягом останніх 20 років в Україні фактично відновлено дію психіатричної допомоги, розроб лено

нормативно-правову базу психотерапії, також створено психотерапевтичну мережу в усіх регіонах

України. Довгостроковими завданнями розвитку мають бути формування психотерапевтичної мережі

і нормативно-правового забезпечення її діяльності на рівні місцевих громад відповідно до Європейської

декларації охорони психічного здоров’я і Європейського плану дій з охорони психічного здоров’я.

Ключові слова: психотерапія, реформування, нормативно-правова база.

СТРАТЕГИЯ РАЗВИТИЯ ПСИХОТЕРАПИИ И МЕДИЦИНСКОЙ ПСИХОЛОГИИ В УКРАИНЕ В УСЛОВИЯХ РЕФОРМИРОВАНИЯ ОБЛАСТИ

ЗДРАВООХРАНЕНИЯ

Ïðîô. Á. Â. Ìèõàéëîâ

За последние 20 лет в Украине фактически было

восстановлено действие психиатрической помощи,

разработана нормативно-правовая база психотера-

пии, а также создана психотерапевтическая сеть

во всех регионах Украины. Долгосрочными задачами

развития должны быть формирования психотера-

певтической сети и нормативно-правового обес-

печения ее деятельности на уровне местных общин

соответственно Европейской декларации охраны

психического здоровья и Европейского плана дейст-

вий по охране психического здоровья.

Ключевые слова: психотерапия, реформиро-

вание, нормативно-правовая база.

STRATEGY OF PSYCHOTHERAPY AND MEDICAL PSYCHOLOGY DEVELOPMENT

IN UKRAINE IN CONDITIONS OF HEALTH CARE REFORMATION

B. V. Mykhaylov

During the last 20 years in Ukraine has

been actually restored action of mental health

services, designed legal and regulatory framework

of psychotherapy and established psychotherapy

network in all regions of Ukraine. The long-term

tasks of development should be directed to formation

of a network of psychotherapy and legal support of

its activities in local community level according to

the Mental health declaration for Europe and the

European Mental Health Action Plan.

Key words: psychotherapy, reformation, legal

and regulatory framework.

У 2006 р. на нараді ВООЗ у Гельсінкі Україна при-

єдналася до Європейської декларації охорони психіч-

ного здоров’я і Європейського плану дій. Це суттєво

підвищує значущість медико-психологічної служби

в системі охорони здоров’я України.

Становлення психотерапевтичної служби в Укра-

їні, як і в колишньому СРСР загалом, розпочалося

з відкриття у 1962 р. першої у світі кафедри психоте-

рапії в Українському інституті удосконалення лікарів

(нині ХМАПО). Згідно з наказом МОЗ СРСР № 750

від 31.05.1985 психотерапію було включено як само-

стійну галузь медицини до номенклатури лікарських

спеціальностей.

Тепер в Україні психотерапія і медична пси-

хологія належать до медичних спеціальностей.

Як відповідні медичні спеціальності «Психотерапія»

і «Медична психологія» містяться в «Номенклатурі

лікарських спеціальностей», затвердженої наказом

МОЗ України № 359 від 19.12.1997, а посаду «лікар-

психолог» уведено наказом МОЗ України № 360

від 19.12.1997. Підготовку кадрів психотерапевтів

проводять спеціалізацією за фахом «Психотера-

пія» осіб, яких у порядку, передбаченому наказом

МОЗ № 195 від 25.12.1992, допущено до лікарської

діяльності за програмою, розробленою авторським

колективом під керівництвом кафедри психотера-

пії ХМАПО, затвердженою МОЗ України. Після

закінчення курсів спеціалізації проводять атеста-

цію з присвоєнням кваліфікації «лікар-спеціаліст»

за означеною спеціальністю (наказ № 359 МОЗ

від 19.12.1997).

Протягом останніх 20 років в Україні фактично

було відновлено, а головним чином і розроблено,

нормативно-правову базу психотерапії та створено

психотерапевтичну мережу в усіх регіонах України.

Створено систему посад головних психотерапевтів

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ — № 4 — 2013 7

ПОЛІТИКА ТА СТРАТЕГІЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’ЯБ. В. Михайлов

управлінь охорони здоров’я, які виконують орга-

нізаційно-керівну функцію у відповідних областях

України.

Створено теоретично-методичну базу психо-

терапії, зокрема видано кілька методичних реко-

мендацій, а також перший в Україні підручник

із психотерапії, затверджений МОЗ України. Про-

ведено низку щорічних (починаючи з 1998 р.) конфе-

ренцій із проблем психотерапії і медичної психології

та суміжних дисциплін, у тому числі з міжнародною

участю.

Протягом 10 років працює всеукраїнська про-

фесійна організація з психотерапії — Національна

ліга психотерапії, психосоматики та медичної

психології України (НЛПУ), яка має регіональні

та міські осередки майже по всіх регіонах України.

НЛПУ прийнято до багатьох міжнародних профе-

сійних організацій; члени НЛПУ щорічно беруть

участь у найбільш представницьких міжнародних

форумах, конгресах та з’їздах. НЛПУ у більшості

регіонів України бере участь в атестації кадрів

психотерапевтів.

Нині психотерапевтична і медико-психологічна

допомога в Україні здійснюється у структурі спе-

ціалізованих психіатричних, психоневрологічних

і загальносоматичних закладів і установ охорони

здоров’я. Ґрунтовною організаційною одиницею

психотерапевтичної допомоги є кабінет психотера-

пії, загальна чисельність яких на 01.01.2009 була 221,

із них у психіатричній мережі 134 (61,00 %), у загаль-

носоматичній — 87 (що складає близько 39,00 %).

У лікувально-профілактичній мережі МОЗ України

розгорнуто 314 посад лікарів-психотерапевтів, із них

у психіатричній мережі — 187, у загальносоматич-

ній — 127; зайнято 251 посаду. Укомплектованість

психотерапевтами (відсоток фізичних осіб до штат-

них посад) у 2009 р. в Україні становила 67,83 %. Най-

нижчі показники укомплектованості є у Рівненській

області — 0,00 %, Київській — 12,50 %, Кіровоград-

ській — 28,57 %, Запорізькій — 49,23 %. Найрозви-

нутішою залишається психотерапевтична мережа

м. Києва, Дніпропетровської, Донецької, Харківської

областей, АР Крим, на частку котрих з усіх 27 облас-

тей України припадає 94 кабінети, або 41,70 % загаль-

ної кількості.

За 2011–2012 рр. здійснено певну роботу щодо

адресного розширення психотерапевтичної допо-

моги. У більшості областей України проводять пси-

хотерапевтичну допомогу в санаторіях, шпиталях

та відділеннях ІВВ, спеціалізованих закладах раді-

аційного захисту населення, наркологічних дис-

пансерах. Проводили робочі зустрічі з головними

психотерапевтами областей та консультативні

виїзди (Полтавська, Львівська, Дніпропетровська,

Донецька, Вінницька області, АР Крим та ін.). Від-

повідно до наказу МОЗ проведено перевірку стану

надання психотерапевтичної і медико-психологічної

допомоги Івано-Франківської, Дніпропетровської

і Вінницької областей.

Лікарів-психотерапевтів готують кафедри психо-

терапії ХМАПО, Національної медичної академії піс-

лядипломної освіти, ФПО Донецького, Львівського

та Кримського медичних університетів за програ-

мами, розробленими цими кафедрами і затвердже-

ними МОЗ України, а також на базі ДУ «Інститут

неврології, психіатрії та наркології НАМН України»

(Харків) та Інституту соціальної і судової психіатрії

та наркології МОЗ України (Київ) на курсах стажу-

вання й інформації. За рік різні види післядипломної

підготовки проходять близько 4000 лікарів.

Профільними кафедрами, відділами Україн-

ського НДІ соціальної і судової психіатрії та нар-

кології МОЗ України та НДІ неврології, психіатрії

та наркології НАМН України проводяться понад

20 планових науково-дослідних робіт із питань гра-

ничних психічних розладів та психотерапії.

Було впорядковано нормативно-правове врегу-

лювання надання медико-психологічної та психоте-

рапевтичної допомоги. Вийшов наказ МОЗ України

№ 199 від 15.04.2008 «Про порядок застосування

методів психологічного та психотерапевтичного

впливу». До Українського інституту громадського

здоров’я подано стандарти з надання психотерапев-

тичної допомоги.

Спеціальність «Медична психологія» було

введено до переліку напрямів і спеціальностей,

за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих

навчальних закладах за відповідними освітньо-ква-

ліфікаційними рівнями, постановою КМ Укра-

їни від 24.06.1997, наказами МОЗ України № 359

від 19.12.1997 «Про подальше вдосконалення атес-

тації лікарів» та № 360 «Про внесення доповнень

до Переліку лікарських посад у закладах охорони

здоров’я» було введено спеціальність «Медична пси-

хологія» та лікарську посаду «лікар-психолог».

Спеціалізацію з медичної психології осіб

із базовою психологічною освітою у медичних

закладах та факультетах післядипломної освіти

в Україні скасовано, натомість уведено підго-

товку лікарів-психологів, яку здійснюють три

вищих медичних навчальних заклади: Національ-

ний медичний університет ім. О. О. Богомольця,

Вінницький національний медичний універси-

тет ім. М. І. Пирогова, Буковинський державний

медичний університет.

Спеціальність «Медична психологія» внесено

до переліку первинної спеціалізації в інтернатурі

згідно з наказом МОЗ України № 81 від 23.02.2005

(термін навчання становить 1 рік).

Відповідно до наказу МОЗ України № 230

від 24.04.2008 «Про внесення змін до наказу

МОЗ України № 346 від 07.12.1998» можливість


ПОЛІТИКА ТА СТРАТЕГІЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я Б. В. Михайлов

проходження спеціалізації з «Медичної психології»

передбачено для лікарів, які закінчили інтернатуру

за однією зі спеціальностей «Лікувальна справа»

або «Педіатрія».

Наказом МОЗ України № 33 від 23.02.2000 «Про

штатні нормативи та типові штати закладів охо-

рони здоров’я» зі змінами і доповненнями, внесе-

ними наказом МОЗ України № 122 від 12.03.2008,

посада лікаря-психолога є передбаченою в штатних

нормативах закладів охорони здоров’я у пп. «и» п. 2

додатку 1, п. 2 додатку 50, п. 53 розділу V додатку 10,

п.п. 5.1 і 5.2 розділу І, розділах ІІ і ІІІ додатку 17,

п. 29 додатку 26, підрозділі IV розділу А та підроз-

ділі VI розділу Б додатку 52 (тобто у складі психіа-

тричних лікарень, психоневрологічних диспансерів

(диспансерних відділень, кабінетів), у складі місь-

ких поліклінік або лікарень у містах, денних стаці-

онарах та лікувально-виробничих майстернях при

психоневрологічних і лікувально-профілактичних

установах, обласних загальносоматичних лікарень,

лікарень «Хоспіс», міських центрів із профілактики

та боротьби зі СНІДом та кабінетів довіри).

У разі повного виконання цих нормативів у ліку-

вально-профілактичних закладах мало бути 940 посад

психологів. Фактично існують 388 посад психологів

у складі педагогічного персоналу і 97,5 посади ліка-

рів-психологів, із яких зайнято 61,25, фізичних осіб

43, що становить 44,10 % до укомплектованості.

Наказом МОЗ України № 122 від 12.03.2008

«Про внесення змін до наказу МОЗ України № 33

від 23.02.2000» передбачено в усіх додатках наказу

назву посади «психолог» замінити на назву «лікар-

психолог» або «практичний психолог» залежно

від профілю закладу та його функцій.

Проведено значну організаційну роботу щодо

організації психологічної, медико-психологічної

і психотерапевтичної допомоги постраждалим уна-

слідок природних та техногенних катастроф.

Видано сумісний наказ МОЗ і МНС Укра-

їни № 435/386 від 26.05.2010 «Перелік санаторно-

курортних закладів, при яких створюються Центри

медико-психологічної реабілітації», проведено

нараду керівників та психотерапевтів (лікарів-пси-

хологів/практичних психологів) Центрів медико-

психологічної реабілітації.

В умовах реформування галузі охорони здоров’я

є ціла низка основних проблемних питань, що потре-

бують негайного розв’язання:

1. Високий рівень захворюваності на невро-

тичні, соматоформні й афективні розлади, до того ж,

знач на частина з них діагностується як соматичні,

або неврологічні хвороби і лікуються поза профіль-

ною мережею.

2. Недостатність нормативно-правової бази,

що регламентує діяльність психотерапевтичної

та медико-психологічної мережі.

3. Неукомплектованість посад психотерапевтів

і лікарів-психологів (практична психологія) у спеці-

алізованій та загальносоматичній мережі відповідно

до чинних нормативів. Загальний дефіцит фізичних

осіб становить близько 1600 осіб.

Середньостроковими завданнями є: переведення

підготовки психотерапевтів на рівень міжнародних

стандартів; створення психотерапевтичних відділень

у спеціалізованій і загальносоматичній мережі; ство-

рення моделі мультимодальної психотерапії, конкурен-

тоспроможної в європейському та світовому просторі.

Довгостроковими завданнями розвитку мають

бути формування психотерапевтичної мережі

і нормативно-правового забезпечення її діяльності

на рівні місцевих громад відповідно до Європейської

декларації охорони психічного здоров’я і Європей-

ського плану дій з охорони психічного здоров’я.

Заходи з розвитку медико-психологічної мережі:

1. Має бути забезпечено виконання штатних

нормативів щодо посад практичних психологів (ліка-

рів-психологів), передбачених наказом МОЗ України

№ 33 від 23.02.2000 «Про штатні нормативи та типові

штати закладів охорони здоров’я», а саме: пп. «и» п. 2

додатку 1, п. 2 додатку 50, п. 53 розділу V додатку 10,

п.п. 5.1 і 5.2 розділу І, розділах ІІ і ІІІ додатку 17,

п. 29 додатку 26, підрозділі IV розділу А та підроз-

ділі VI розділу Б додатку 52.

2. Підрозділи Управлінь охорони здоров’я всіх

рівнів мають звернути особливу увагу на те, що від-

повідно до наказу МОЗ України № 122 від 12.03.2008

«Про внесення змін до наказу МОЗ України № 33

від 23.02.2000» посади психологів можуть обіймати

як лікарі-психологи, так і практичні психологи.

3. Має бути забезпечене виконання посадових

нормативів стосовно лікарів-психологів (прак-

тичних психологів) кабінетів довіри для хворих

на ВІЛ/СНІД. Мають бути організовані психотера-

певтичні та медико-психологічні центри в усіх облас-

тях України.

4. Необхідно розв’язати питання щодо атес-

тації практичних психологів атестаційними

комісіями УОЗ–МОЗ у зв’язку із фактично тотож-

ними професійними вимогами і функціями

з лікарями-психологами.

5. Найголовнішим завданням є створення нової

моделі організації психотерапевтичної та медико-

психологічної допомоги в Україні в умовах реформи

галузі охорони здоров’я.

Первинну медичну (медико-санітарну) допомогу

(ПМСД) надають Центри ПСМД. На цьому рівні

пропонуються такі заходи:

– до компетенції лікарів загальної практики —

сімейних лікарів має бути віднесено координацію

з медико-психологічною і психотерапевтичною

мережею вжиття заходів з охорони психічного

здоров’я населення;


ПОЛІТИКА ТА СТРАТЕГІЯ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’ЯБ. В. Михайлов

– має бути створений кабінет лікаря-психо-

лога/практичного психолога.

Вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу

(ВМД) надають заклади охорони здоров’я, які вхо-

дять до складу госпітальних округів та їх структур-

них підрозділів. На цьому рівні пропонуються такі

заходи:

– лікарня інтенсивного лікування — має бути ство-

рений кабінет лікаря-психолога/практичного

психолога;

– лікарня планового лікування — має бути ство-

рено психосоматичне відділення, психотерапев-

тичне відділення, кабінет лікаря-психотерапевта,

лікаря-психолога/практичного психолога;

– лікарня відновного лікування — мають бути

психотерапевтичне відділення, кабінет лікаря-

психотерапевта, лікаря-психолога/практичного

психолога;

– багатопрофільна дитяча лікарня інтенсивного

лікування — має бути кабінет лікаря-психо-

лога/практичного психолога;

– консультативно-діагностичний центр — мають

бути психотерапевтичне відділення, кабінет

лікаря-психотерапевта, лікаря-психолога/прак-

тичного психолога.

Третинну (високоспеціалізовану) медичну

допомогу (ТМД) надають високоспеціалізовані

багатопрофільні або однопрофільні заклади охорони

здоров’я. На цьому рівні пропонуються такі заходи:

– обласна лікарня (обласна дитяча лікарня) —

мають бути створені психосоматичне відділення,

психотерапевтичне відділення;

– центри високоспеціалізованої медичної допо-

моги — мають бути створені медико-психоло-

гічні центри;

– клініки науково-дослідних інститутів — мають

бути створені психотерапевтичне відділення,

кабінет лікаря-психотерапевта, лікаря-психо-

лога/практичного психолога.

Спеціалізована психіатрична мережа. У ста-

ціонарі мають бути створені мультидисциплінарні

бригади у складі: лікаря-психіатра; лікаря-психоте-

рапевта; лікаря-психолога/практичного психолога;

трудотерапевта; соціального працівника.

В амбулаторній мережі мають бути створені кабі-

нети лікаря-психотерапевта, лікаря-психолога/прак-

тичного психолога.

Така структура медико-психологічної і психо-

терапевтичної допомоги дасть змогу максимально

поліпшити лікування хворих на психосоматичні

захворювання, розлади психіки та поведінки, суттєво

поліпшити психосоціальну реабілітацію цих хворих,

значно оптимізувати допомогу хворим на невротичні

та психосоматичні розлади.


МЕДИЧНА ОСВІТА

УДК 614.2-378

ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ОПОРНИХ КАФЕДР ХАРКІВСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИÏðîô. Î. Ì. Õâèñþê, ïðîô. Â. Ã. Ìàð÷åíêî, ïðîô. Ñ. ². Òêà÷


Наведено видавничу та просвітницьку діяльність опорних кафедр Харківської медичної академії після-

дипломної освіти за 2011–2012 навчальний рік як науково-методичних центрів упровадження передового

досвіду викладання профільних дисциплін.

Ключові слова: опорні кафедри, видавнича діяльність, підручники.

ИЗДАТЕЛЬСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ОПОРНЫХ КАФЕДР ХАРЬКОВСКОЙ

МЕДИЦИНСКОЙ АКАДЕМИИ ПОСЛЕДИПЛОМНОГО ОБРАЗОВАНИЯ

Ïðîô. À. Í. Õâèñþê, ïðîô. Â. Ã. Ìàð÷åíêî, ïðîô. Ñ. È. Òêà÷

Приведена издательская и просветительская

деятельность опорных кафедр Харьковской меди-

цинской академии последипломного образования

за 2011–2012 учебный год как научно-методических

центров по внедрению передового опыта препода-

вания профильных дисциплин.

Ключевые слова: опорные кафедры, издатель-

ская деятельность, учебники.

PUBLISHIG ACTIVITIES OF SUPPORT CHAIRS

OF KHARKIV MEDICAL ACADEMY OF POSTGRADUATE EDUCATION

O. M. Khvisyuk, V. G. Marchenko, S. I. Tkach

The publishing and educational activities

of Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education

as scientific and methodical centres by introduction

of advance experience of profile branches teaching

for 2011–2012 academic year were presented.

Key words: support chairs, publishing activities,

books.

На опорні кафедри ХМАПО покладено основні

завдання з розповсюдження передового досвіду різ-

них напрямків роботи, серед яких важливим розді-

лом є видавнича діяльність. Ця робота виконується

26 опорними кафедрами. За 2011–2012 навчальний

рік 9 опорними кафедрами медико-профілактичного факультету були видані: 12 навчальних посібни-

ків (1 затверджено в МОЗ України), 2 підручники

(1 затверджений у МОЗ України), 6 методичних

рекомендацій (5 із яких затверджені в МОЗ Укра-

їни), 1 монографія, 9 патентів (які було впроваджено

в навчальний процес), а також 8 статей дидактичного

напрямку (табл. 1).

Викладачами опорних кафедр факультету було

надано 81 рецензій та відгуків на статті, навчальні

посібники, методичні рекомендації, навчальні

плани та програми, на звіти НДР, на автореферати

та дисер тації. Слід зазначити, що на п’яти опорних

кафедрах цього факультету підготовлено національні

під ручники, серед них на кафедрі медичної парази-

тології та тропічних хвороб – 2 підручники.

Опорні кафедри факультету брали активну участь

у проведенні 33 різних форумів, де виступили з допові-

дями в різних регіонах України (Київ, Херсон, Донецьк,

Сімферополь, Запоріжжя, Полтава, Кременчук, Южно-

українськ, Дніпропетровськ, Луганськ, Чернівці, Рівне

й ін.). У межах цих форумів та поза ними викладачі про-

вели 9 майстер-класів, круглий стіл, на яких ознайом-

лювали лікарів із новими методиками, навчальними

посібниками тощо, розроблені на опорних кафедрах

академії. Крім того, проводили лекції, практичні заняття

з використанням мультимедійної техніки, навчальних

відеофільмів, комп’ютерних програм, інтерактивної

дошки, нових ілюстративних матеріалів на електрон-

них носіях. Проводили дистанційне навчання лікарів

на сторінках фахового журналу «Епідеміологія, гігієна,

інфекційні хвороби» (каф. епідеміології).

На педіатричному факультеті п’ятьма опор-

ними кафедрами видано: 1 підручник із грифом

МОН, 8 навчальних посібників (із них 4 затверджено

МОЗ або МОН), а також 14 електронних посібників

(1 затверджено в МОЗ України), 1 монографію, 5 ста-

тей дидактичного напрямку (табл. 2).

Три кафедри працюють над національними під-

ручниками, з них кафедра підліткової медицини

бере участь у написанні 3 національних підручни-

ків («Підліткова терапія», «Педіатрія» для студентів

та «Педіатрія» для післядипломної освіти).


МЕДИЧНА ОСВІТАО. М. Хвисюк та ін.

Викладачами надано 73 рецензій та відгу-

ків на підручники, навчальні плани та програми

циклів, статті, методичні рекомендації, інформаційні

листи, звіти НДР та лікарів, автореферати й дисер-

тації. Викладачі опорних кафедр факультету брали

участь у проведенні 36 різних форумів та виступили

з допові дями як в Україні, так і за кордоном (Одеса,

Донецьк, Київ, Харків, Дніпропетровськ, Тернопіль,

Судак, Сочі, Москва, Мінськ).

Направили на затвердження в МОЗ України онов-

лені протоколи та стандарти діагностики та лікування

органів травлення в дітей (кафедри педіатричної гастро-

ентерології та нутриціології), продовжували роботу

над складанням протоколу надання медичної допо-

моги дітям і підліткам, хворим на туберкульоз (кафед ра

дитячої фтизіатрії та пульмонології) та підготовку націо-

нального проекту «Нове життя — нова якість охорони

материнства та дитинства» (кафедра перинатології,

акушерства і гінекології).

Окрім того, проводили майстер-класи, кру-

глі столи з найактуальніших питань із дисципліни

(кафедра фтизіатрії та пульмонології, кафедра під-

літкової медицини), презентації лекцій, практичних

занять із використанням мультимедійної техніки,

інтерактивної дошки (кафедра перинатології, аку-

шерства і гінекології).

Таблиця 1

Видавнича діяльність опорних кафедр медико-профілактичного факультету ХМАПО

Кафедри Підруч-ники

Навчальні посібники

Мето-дичні

рекомен-дації

Моно-графії

Патенти Статті дидак-

тичного напрямку

Відгуки, рецензії

1. Гігієни праці

та профпатології1 4* 1 - 1 1 6

2. Дезінфектології

та профілактики ВЛІ- 2 1 - - - -

3. Загальної та комунальної

гігієни- 1 - - - 1 -

4. Епідеміології - 2 2 - 1 2 8

5. Інфекційних хвороб - 1 - 1 - - -

6. Клінічної біохімії, судово-

медичної токсикології та фармації- - - - 2 - 18

7. Імунології та мікробіології - 2 - - - - 9

8. Клінічної лабораторної

діагностики- 1* - - - - 24

9. Медичної паразитології

та тропічних хвороб1 - 2 - 5 4 16

РАЗОМ 2 12 (1*) 6 1 9 8 81

Примітка: * — сумісне видання.

Таблиця 2

Видавнича діяльність опорних кафедр педіатричного факультету ХМАПО



Мето-дичні






1. Педіатричної гастроентерології

та нутриціології-

2

4 е.п.- 1 - 1 -

2. Дитячої фтізіатрії та

пульмонології- - - - - - 8

3. Патологічної анатомії - 6 е.п. - 1 - 2 15

4. Перинатології, акушерства

і гінекології1

3

2 е.п.- - - 2 12

5. Підліткової медицини-

3

2 е.п.- 1 - - 38

РАЗОМ1

8

14 е.п.- 3 - 5 73

Примітка: е.п.— електронний посібник.


МЕДИЧНА ОСВІТА О. М. Хвисюк та ін.

На терапевтичному факультеті викладачами

4 опорних кафедр видано: 2 монографії, 2 мето-

дичних рекомендацій (1 затверджено в МОЗ Укра-

їни), 3 патенти, 2 статті дидактичного напрямку

(табл. 3). Кафедрі психіатрії надано 6 рецензій

та відгуків на навчальну літературу, методичні

рекомендації, звіти НДР та монографії. Викла-

дачі двох кафедр продов жують роботу з підготовки

національних підручників.

Викладачі кафедр факультету взяли участь

у 12 різноманітних форумах. Серед кафедр слід

виділити кафедру наркології, викладачі якої

взяли участь у 10 форумах, де виступили з допові-

дями. Крім того, на кафедрі проводиться дистан-

ційна форма підготовки лікарів із використанням

e-learning платформи Moodl. Важливе значення

приділено на кафедрі наркології створенню про-

екту медико-технологічних документів МОЗ Укра-

їни «Медична допомога при тютюнозалежності.

Адаптована клінічна настанова, заснована на дока-

зах», а також «Стандарти медичної допомоги

при тютюнозалежності». Проведено підготовку

до дистанційного навчання і на кафедрі фізіоте-

рапії та курортології. Викладачі цієї кафедри пра-

цювали над створенням «Стандартів лікування

фізичними чинниками».

На факультеті загальної практики та сімейної медицини викладачами 4 опорних кафедр видано

3 навчальних посібники (1 затверджено МОЗ Укра-

їни), 2 монографії, 2 патенти, 1 статтю дидактичного

напрямку. Дві кафедри продовжують працювати

над національними підручниками (табл. 4).

Таблиця 3

Видавнича діяльність опорних кафедр терапевтичного факультету ХМАПО



Мето-дичні






1. Наркології - - 1 2 - 1 -

2. Психіатрії - - - - 2 1 6

3. Сексології

та медичної психології- - - - 1 - -

4. Фізіотерапії та курортології - - 1 - - - -

РАЗОМ - - 2 2 3 2 6

Таблиця 4

Видавнича діяльність опорних кафедр факультету загальної практики та сімейної медицини ХМАПО



Мето-дичні






1. Онкології та дитячої онкології - - - - - - 1

2. Травматології, вертебрології

та анестезії- - - - - 1 3

3. Фтизіатрії та пульмонології - 2 - 1 - - 5

4. Хірургії та проктології - 1 - 1 2 - -

РАЗОМ - 3 - 2 2 1 9

Таблиця 5

Видавнича діяльність опорних кафедр хірургічного факультету ХМАПО



Мето-дичні






1. Травматології і ортопедії - - - - 1 - -

2. Судово-медичної експертизи - 1 е.п. - - 2 - -

3. Загальної, дитячої

та онкологічної урології- - - 2 - - 5

4. Онкологічна гінекологія - 1 е.п. 2 - - - -

РАЗОМ - 2 е.п. 2 2 3 - 5

Примітка: е. п. — електронний посібник.


МЕДИЧНА ОСВІТАО. М. Хвисюк та ін.

Кафедрами травматології, вертебрології та анес-

тезіології, а також кафедрою фтизіатрії та пульмо-

нології подано 9 відгуків на навчальні посібники

та дисертації. Крім того, на кафедрі онкології та дитя-

чої онкології проведено підготовку до дистанційного

навчання лікарів, розроблено та впроваджено в екза-

менаційні білети електронні тести з рентгенограм,

КТ та УЗД досліджень, а також галузеву си стему

тестування лікарів для оцінки їх теоретичної під-

готовки за фахом «Дитяча онкологія». Викладачі

кафедри хірургії та проктології завершили роботу

над комп’ютерною програмою тестового контролю

знань із проктології та продовжують підготовку єди-

ної для України навчально-методичної документа-

ції за спеціальністю «Колопроктологія». Викладачі

кафедр факультету також брали участь у конгресах,

науково-практичних конференціях, у межах яких

кафедрами онкології та дитячої онкології, фтизіат-

рії та пульмонології було проведено 4 майстер-класи

та круглі столи.

Викладачами 4 опорних кафедр хірургічного факультету видано 2 електронних навчальних

посібники, 2 методичні рекомендації, 2 моногра-

фії, 3 патенти і нововведення (табл. 5). Крім того,

викладачами кафедри травматології і ортопедії,

судово-медичної експертизи надавалися консультації

лікарям за допомогою Інтернету, а також використо-

вувався високошвидкісний безпровідний Інтернет

із виходом на медичні сайти та бібліотеки.

Слід виділити роботу кафедри загальної, дитячої

та онкологічної урології.

Окрім основних розділів роботи, викладачі

кафедри підготували та впровадили діагностичні

алгоритми з різних тем, а також завдання тестового

типу для стандартизації контролю знань аспірантів

та клінічних ординаторів, створили базу даних відео-

матеріалів урологічних операцій, які проводять

на кафедрі; підготували нові стандарти та протоколи

за фахом «Дитяча урологія»; надавали рецензії, брали

участь у міжнародних науково-практичних конфе-

ренціях, з’їздах, конгресах, асоціаціях лікарів тощо

(Єреван, Сочі, Святогірськ, Париж, Москва, Київ,

Яремче, Санкт-Петербург, Ростов-на-Дону, Барсе-

лона, Софія, Прага).

ВИСНОВКИ

Викладачами опорних кафедр ХМАПО за 2011–

2012 навчальний рік видано 3 підручники (2 з яких

затверджені в МОЗ України), 23 навчальних посіб-

ники (6 затверджено в МОЗ України), 16 електронних

навчальних посібників, 10 монографій, 10 методич-

них рекомендацій (6 затверджено в МОЗ України),

17 патентів та нововведень; опубліковано 16 статей

дидактичного напрямку, а також надано 174 від-

гуків та рецензій. Окрім того, значну увагу звер-

тали на проведення майстер-класів, круглих столів,

на уково-практичних конференцій та інших форумів,

упровадження в навчальний процес новітніх техноло-

гій та нових стандартів і протоколів. Усе це сприятиме

поліпшенню роботи опорних кафедр із підготовки

висококваліфікованих лікарів. Але ефективність

навчання лікарів оцінюється не лише видавничою

діяльністю опорних кафедр, а й створенням умов

для роботи як викладачів, так і слухачів. Це забезпе-

чення індивідуальним робочим місцем, необхідною

комп’ютерною, орфографічною та демонстраційною

технікою, навчальною літературою тощо. Важливе

значення має і навантаження на викладача. Нині спів-

відношення викладач–слухач складає 1 : 6, але педаго-

гічний досвід указує на необхідність його зменшення.



УДК 614.2-378.014

ОПОРНІ КАФЕДРИ МЕДИКО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ХАРКІВСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ —

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ЦЕНТРИ ПІДГОТОВКИ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ ЛІКАРІВ

Ïðîô. Ñ. ². Òêà÷, ïðîô. Ê. ². Áîäíÿ


Наведено основні напрямки роботи опорних кафедр медико-профілактичного факультету Харківської

медичної академії післядипломної освіти як науково-методичних центрів підготовки висококваліфіко-

ваних лікарів.

Ключові слова: опорні кафедри, післядипломна освіта.

ОПОРНЫЕ КАФЕДРЫ МЕДИКО-ПРОФИЛАКТИЧЕСКОГО ФАКУЛЬТЕТА ХАРЬКОВСКОЙ МЕДИЦИНСКОЙ АКАДЕМИИ ПОСЛЕДИПЛОМНОГО ОБРАЗОВАНИЯ —

НАУЧНО-МЕТОДИЧЕСКИЕ ЦЕНТРЫ ПО ПОДГОТОВКЕ ВЫСОКОКВАЛИФИЦИРОВАННЫХ ВРАЧЕЙ

Ïðîô. Ñ. È. Òêà÷, ïðîô. Å. È. Áîäíÿ

Приведены основные направления работы опорных

кафедр медико-профилактического факультета

Харьковской медицинской академии последиплом-

ного образования как научно-методических центров

по подготовке высококвалифицированных врачей.

Ключевые слова: опорные кафедры, последип-

ломное образование.

THE SUPPORT CHAIRS OF MEDICAL PREVENTIVE DEPARTMENT OF KHARKIV MEDICAL ACADEMY

OF POSTGRADUATE EDUCATION AS THE SCIENTIFIC AND МEDICAL

CENTERS OF ADVANCE ЕXPERIENCE FOR TRAINING HIGHLY SKILLED PHYSICIANS

S. I. Tkach, K. I. Bodnja

The main directions of the support chairs of

medical preventive department of Kharkiv Medical

Academy of Postgraduate Education as scientific and

medical centres of advance experience for training of

highly skilled physicians were presented.

Key words: support chairs, postgraduate

education.

Серед 26 опорних кафедр ХМАПО найбільша

кількість припадає на медико-профілактичний

факультет — 9 (34,6 %). Це кафедри гігієни праці

та професійної патології, дезінфектології та про-

філактики внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ),

загальної та комунальної гігієни, епідеміології,

інфекційних хвороб, клінічної біохімії, судово-

медичної токсикології та фармації, клінічної іму-

нології та мікробіології, клінічної лабораторної

діагностики, медичної паразитології та тропічних

хвороб.

Усі опорні кафедри факультету прово-

дять різноманітні види робіт, що спрямовані

на вдосконалення форм та методів їх діяльності

як науково-методичних центрів. Так, у 2011–2012

навчальному році кафедрами було проведено

18 нарад із завідувачами і викладачами однопро-

фільних або суміжних кафедр. На цих нарадах

обговорювалися та приймалися рішення з різних

питань, серед яких були:

– удосконалення методології та різноманітних форм

викладання клініки, діагностики різних хвороб

(за результатами проведення показових занять);

– обов’язкове включення в програми циклів нових

наказів МОЗ України, протоколів та стандартів

надання медичної допомоги хворим;

– сучасні професійно-освітні вимоги до навчання

лікарів-інтернів та підвищення рівня їх підготовки;

– необхідність підвищення якості підготовки ліка-

рів на суміжних кафедрах із питань інфекційних

хвороб, туберкульозу, професійних захворювань

(згідно з новими наказами МОЗ України);

– стан підготовки підручників для слухачів закладів

післядипломної освіти, у тому числі національ-

них підручників;

– особливості викладання різних розділів про-

грам за фахами та впровадження в навчальний

процес сучасних наукових досягнень (напри-

клад, кафед ра інфекційних хвороб обго-

ворювала особ ливості викладання гострих


МЕДИЧНА ОСВІТАС. І. Ткач та ін.

кишкових інфекцій, сучасні підходи до їх тера-

пії та профілактики);

– проблеми післядипломної підготовки лікарів різ-

них спеціальностей у сучасних умовах та органі-

зація безперервного навчання студентів, інтернів

і лікарів за різними спеціальностями в Україні;

– шляхи та методи вдосконалення професійної

та педагогічної майстерності викладачів, під-

готовка викладачів профільних або суміжних

кафедр за різними фахами;

– необхідність узгодження з опорними кафедрами

ХМАПО програм та навчальних планів циклів,

які проводять профільні кафедри;

– необхідність розробки навчальних посібників,

електронних підручників та інших методичних

матеріалів для підвищення ефективності само-

стійної роботи інтернів та лікарів відповідно

до вимог кредитно-модульної системи;

– підготовка та проведення науково-практичних

конференцій, семінарів-нарад, майстер-класів

тощо;

– упровадження в навчальний процес дистанцій-

них форм навчання, нових методик, методичних

рекомендацій, навчальних і навчально-мето-

дичних посібників, монографій, розроблених

викладачами опорних, профільних або суміж-

них кафедр;

– можливість спільного видання з профільними

або суміжними кафедрами навчальних посіб-

ників, підручників, монографій, а також статей

дидактичного напрямку.

Наради були проведені з викладачами профіль-

них або суміжних кафедр, а також із профільними

НДІ у Харкові, Чернігові, Сумах, Києві, Вінниці,

Тернополі, Черкасах. Така форма проведення нарад

є доцільною і корисною, оскільки дає змогу ширше

обговорювати актуальні питання.

У 2011–2012 навчальному році опорними

кафед рами факультету проведено 53 показо-

вих лекцій, практичних та семінарських занять

(17 занять кафедрою інфекційних хвороб, 10 —

кафедрою медичної паразитології та тропічних

хвороб, по 3 заняття — кафедрами гігієни праці

та профпатології, загальної та комунальної гігієни

та дезінфектології та профілактики ВЛІ, 4 заняття

кафедрою клінічної імунології, рештою кафедр —

по одному заняттю).

Проводячи показові лекції, семінарські та прак-

тичні заняття, викладачі використовували різнома-

нітні методики:

– із застосуванням мультимедійних засобів відоб-

раження інформації з наявними прикладами,

які пов’язані з практичною діяльністю та потре-

бами лікарів (кафедри гігієни праці та профпа-

тології, медичної паразитології та тропічних

хвороб, клінічної імунології та мікробіології);

– проблемного завдання, що створює можли-

вість ураховувати різні спеціальності слухачів

(кафед ри гігієни праці та профпатології);

– у формі круглого столу і майстер-класів із вико-

ристанням реальних прикладів, що дає змогу

засвоїти й закріпити необхідні знання кожному

лікарю (кафедри гігієни праці та профпатології,

дезінфектології та профілактики ВЛІ, епідеміо-

логії, інфекційних хвороб, медичної паразитоло-

гії та тропічних хвороб);

– у формі лекції — візуалізації (демонстрації),

в яких широко реалізується принцип наочності

(кафедри загальної та комунальної гігієни, клі-

нічної лабораторної діагностики).

Показові заняття проводили як у межах стаціо-

нарних циклів, так і виїзних (Луганськ, Чернігів,

Дніпропетровськ, Южноукраїнськ, Кременчук,

Запоріжжя, Суми, Херсон, Сімферополь, Донецьк,

Полтава, Чернівці). Слід зазначити, що на 4 кафе-

драх проведено майстер-класи, а на кафедрі медич-

ної паразитології та тропічних хвороб проведено

лекції в межах прес-конференції та круглого столу.

Методики проведення показових занять далі обго-

ворювалися на нарадах та впроваджувалися в педа-

гогічний процес.

Із метою вдосконалення організації та методики

підвищення якості підготовки лікарів різних фахів:

– проводилися нові цикли тематичного удоско-

налення (ТУ) або нові семінари (кафедрами

загальної та комунальної гігієни, клінічної біо-

хімії, судово-медичної токсикології та фармації,

епідеміології, інфекційних хвороб, гігієни праці

та профпатології, медичної паразитології та тро-

пічних хвороб);

– у навчальному процесі під час проведення різ-

них циклів використовувалися матеріали патен-

тів, розроблені викладачами опорних кафедр

(кафедрами гігієни праці та профпатології, клі-

нічної біохімії, судово-медичної токсикології

та фармації, медичної паразитології та тропіч-

них хвороб);

– проводили підготовку викладачів профільних

кафедр на циклах спеціалізації, ПАЦ, ТУ (кафед-

рами гігієни праці та профпатології, загальної

та комунальної гігієни, клінічної лабораторної

діагностики, інфекційних хвороб);

– викладачі опорних кафедр факультету підви-

щували свою кваліфікацію на циклах ТУ, ПАЦ,

спеціалізації у ХМАПО (кафедра гігієни праці

та профпатології), проходили навчання в межах

програми ВОЗ (кафедра епідеміології), брали

участь у роботі конференцій та конгресів за кор-

доном (США, Італія, Росія, Румунія — кафедри

епідеміології, медичної паразитології та тропіч-

них хвороб), у французсько-українській медичній

програмі обміну фахівців медицини та фармації


МЕДИЧНА ОСВІТА С. І. Ткач та ін.

з метою ознайомлення роботи медичних закладів

Франції та Нідерландів (кафедра клінічної імуно-

логії та мікробіології);

– проводився обмін навчально-методичною літе-

ратурою з профільними та суміжними кафедрами

(кафедри гігієни праці та профпатології, загаль-

ної та комунальної гігієни, лабораторної діагнос-

тики, інфекційних хвороб);

– готувалися лекції для мультимедійної презентації

(кафедри гігієни праці та профпатології, загаль-

ної та комунальної гігієни, клінічної біохімії,

судово-медичної токсикології та фармації, клі-

нічної лабораторної діагностики, клінічної іму-

нології та мікробіології, медичної паразитології

та тропічних хвороб);

– проводили лекції з використанням інтерактивної

дошки (кафедра імунології та мікробіології);

– використовувалися програми за типом

SMART-системи (кафедри загальної та кому-

нальної гігієни, клінічної імунології та мікро-

біології), методика застосування комп’ютерної

програми «Аналітика» (кафедра клінічної біохі-

мії, судово-медичної токсикології та фармації);

– здійснювалося дистанційне навчання ліка-

рів на сторінках фахового журналу (кафедра

епідеміології);

– проводилося дидактичне наповнення

ДК «Хроматографічні методи аналізу» (кафедра

клінічної біохімії, судово-медичної токсиколо-

гії та фармації). Застосовувалися нові українські

та міжнародні стандарти й атласи цифрових мікро-

фотографій із лабораторної діагностики, а також

навчальні відеофільми, комп’ютерні програми

(кафедри клінічної лабораторної діагностики,

медичної паразитології та тропічних хвороб);

– створювалися державні нормативні документи

(кафедри загальної та комунальної гігієни, клі-

нічної біохімії, судово-медичної токсикології

та фармації, медичної паразитології та тропіч-

них хвороб);

– проводили рецензування методичних рекомен-

дацій, нових навчальних планів та програм,

навчальних посібників, звітів лікарів, НДР,

надавали відгуки на дисертації та авторефе-

рати кандидатських та докторських дисертацій,

статті (кафедри гігієни праці та профпатології,

клінічної лабораторної діагностики, загальної

та комунальної гігієни, інфекційних хвороб,

медичної паразитології та тропічних хвороб,

клінічної біохімії, судово-медичної токсикології

та фармації, імунології та мікробіології). Усього

надано 81 рецензію.

Викладачами опорних кафедр факультету

за 2011–2012 навчальний рік видано й упроваджено

в навчальний процес 12 навчальних посібників, 2 під-

ручники, 6 методичних рекомендацій, 1 монографію

та 9 патентів, 5 опорних кафедр готують націо нальні

підручники.

Викладачі опорних кафедр брали участь

у складі робочої групи МОЗ України в розробці

проекту «Перелік професійних хвороб», «Інструк-

ція до переліку професійних хвороб», «Положення

про профпатологічну службу» (кафедра гігієни

праці та профпатології). Брали участь у міжнарод-

них на укових програмах. Наприклад, у Програмі

боротьби з лейшманіозом (кафедра медичної пара-

зитології та тропічних хвороб), у роботі спеціалізо-

ваних рад (кафедри клінічної біохімії, гігієни праці

та профпатології, судово-медичної токсикології

та фармації). Окрім того, брали участь у підготовці

та проведенні регіональних науково-практичних

конференцій, семінарів-конференцій, семінарів-

нарад, міжнародних семінарів, прес-конференцій,

круг лих столів, Всеукраїнської студентської олім-

піади з інфекційних хвороб, тематичних семінарах

(кафед ри інфекційних хвороб, медичної парази-

тології та тропічних хвороб, епідеміології, гігієни

праці та профпатології, дезінфектології та профі-

лактики ВЛІ, імунології та мікробіології). Виступали

на сторінках газет, на телебаченні (кафедра медич-

ної паразитології та тропічних хвороб). Слід зазна-

чити, що регіональні науково-практичні конференції

організовували й проводили в різних регіонах Укра-

їни (Харків, Чернігів, Суми, Херсон, Сімферополь,

Рівне, Кременчук, Запоріжжя, Черкаси, Луганськ).

ВИСНОВКИ

Викладачами опорних кафедр медико-профілак-

тичного факультету проведено різноманітну роботу,

націлену на вдосконалення форм та методів роботи

опорних кафедр як науково-методичних центрів із під-

готовки висококваліфікованих лікарів різного фаху.



УДК 378.147:378.046.4:616.345

РОЛЬ ОПОРНОЙ КАФЕДРЫ В ОРГАНИЗАЦИИ УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКОЙ РАБОТЫ,

НАПРАВЛЕННОЙ НА ПОВЫШЕНИЕ КАЧЕСТВА ПОСЛЕДИПЛОМНОЙ ПОДГОТОВКИ

Ïðîô. Ò. È. Òàìì, ïðîô. Á. Ì. Äàöåíêî, äîö. À. ß. Áàðäþê, êàíä. ìåä. íàóê Â. Â. Íåïîìíÿùèé, äîö. À. Ï. Çàõàð÷óê, êàíä. ìåä. íàóê Å. À. Áîãóí,

äîö. Ê. À. Êðàìàðåíêî

Õàðüêîâñêàÿ ìåäèöèíñêàÿ àêàäåìèÿ ïîñëåäèïëîìíîãî îáðàçîâàíèÿ

Создание в 2004 г. на базе кафедры хирургии НМАПО кафедры хирургии и проктологии, а в 2005 г. —

аналогичной кафедры в ЗМАПО определило появление в Украине кафедр, однопрофильных опорной (кафедра

хирургии и проктологии ХМАПО, созданная в 1978 г.) учебных центров, осуществляющих последипломную

подготовку по специальности «Колопроктология» врачей-проктологов, а также интернов, магистров,

аспирантов и клинических ординаторов.

Проводится подготовка к обсуждению на совместном заседании заведующих опорной и однопрофиль-

ных кафедр вопроса разработки единой учебно-методической документации (методические разработки

лекций, семинаров и практических занятий) для преподавания разделов колопроктологии.

Благодаря созданию в Украине кафедр для обучения специальности «Проктология» существенно возрос

объем и уровень учебно-методической работы по преподаванию этой дисциплины.

Ключевые слова: опорная кафедра, учебно-методическая работа, колопроктология.

РОЛЬ ОПОРНОЇ КАФЕДРИ В ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ,

СПРЯМОВАНОЇ НА ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПІДГОТОВКИ

Ïðîô. Ò. ². Òàìì, ïðîô. Á. Ì. Äàöåíêî, äîö. Î. ß. Áàðäþê, êàíä. ìåä. íàóê Â. Â. Íåïîìíÿùèé,

äîö. Î. Ï. Çàõàð÷óê, êàíä. ìåä. íàóê Î. À. Áîãóí, äîö. Ê. Î. Êðàìàðåíêî

Створення у 2004 р. на базі кафедри хірургії

та проктології НМАПО кафедри хірургії та прокто логії,

а у 2005 р. — аналогічної кафедри в ЗМАПО визначило

появу в Україні кафедр, однопрофільних опорній (кафед ра

хірургії та проктології ХМАПО, створена у 1978 р.)

навчальних центрів, які здійснюють після дипломну під-

готовку за спеціальністю «Колопроктологія» лікарів-

проктологів, а також інтернів, магістрів, аспірантів

та клінічних ординаторів.

Проводиться підготовка до обговорення на спіль-

ному засіданні завідувачів опорної та однопрофільних

кафедр питання розробки єдиної навчально-мето-

дичної документації (методичні розробки лекцій,

семінарів та практичних занять) для викладання

розділів колопроктології.

Завдяки створенню в Україні кафедр для навчання

спеціальності «Проктологія» значно зріс обсяг

та рівень навчально-методичної роботи з викладання

цієї дисципліни.

Ключові слова: опорна кафедра, навчально-мето-

дична робота, колопроктологія.

THE ROLE OF BASIC DEPARTMENT IN THE ORGANIZATION OF EDUCATIONAL

AND METHODICAL WORK DIRECTED TO THE ENHANCEMENT OF POSTGRADUATE

TRAINING QUALITY

Ò. I. Tamm, B. M. Datsenko, A. Ya. Barduck, V. V. Nepomnyaschiy,

A. P. Zaharchuck, H. A. Bogun, K. A. Kramarenko

Creation of surgery and proctology department

on the basis of NMAPE in 2004 and the similar depart-

ment in ZMAPE in 2005 determined the appea rance

of identical to the basic department (Surgery and Proc-

tology department of KhMAPE, created in 1978)

educational centers in the Ukraine im plementing post-

graduate training of doctors-proctologists on the spe-

cialty “Coloproctology” as well as interns, masters,

graduate students and clinical residents.

In prospect preparation to the discussion of the problem

of common educational methodical documents (methodi-

cal elaboration of lectures, seminars and practical training)

elaboration for teaching of coloproctology sections is car-

ried out on the joint session of the basic and identical

departments chiefs.

Thus, volume and level of educational-methodi-

cal work of teaching of this discipline increased suffi-

ciently due to the creation of the departments for teaching

of the specialty “Proctology” in the Ukraine.

Key words: basic department, educational-methodi-

cal work, coloproctology.


МЕДИЧНА ОСВІТА Т. И. Тамм та ін.

Первым пунктом Положения об опорных

кафедрах, утвержденного приказом МЗ Украины

от 09.11.98 № 317 дано определение их основной

задачи, сутью которой является обобщение и распро-

странение лучшего опыта организации учебно-мето-

дической работы, направленной на повышение

качества последипломной подготовки врачей, а также

интернов, магистров, аспирантов и клинических

ординаторов. Возможности адекватного выполнения

этой задачи клинической кафедрой определяются

ее исходным «состоянием» — характером лечеб-

ной базы и ее оснащением, характером и уровнем

лечебно-диагностического процесса, а также уровнем

учебно-методической работы: объемом и качеством

созданных учебно-методических разработок лекций,

семинаров и практических занятий. Важное значение

имеет также оснащение кафедр по техническому обес-

печению учебного процесса с помощью иллюстратив-

ного материала, тренажеров, мастер-классов и т. д.

Кафедра хирургии и проктологии Харьков-

ского института усовершенствования врачей

(ныне — Харьковская медицинская академия после-

дипломного образования) в 1998 г. была определена

в качестве опорной по специальности «Проктоло-

гия» и до 2003 г. оставалась единственной в Украине

по последипломной подготовке врачей-проктологов.

К этому времени кафедра, именуемая тогда кафед-

рой хирургии № 1, уже располагала определенным

опытом преподавания колопроктологии, т. к. еще

с 1969 г. проводила подготовку хирургов-курсан-

тов на циклах тематического усовершенствования

по проктологии. Вначале проводимые циклы были

одномесячными, 1973 г. — полуторамесячными,

а с 1975 г. продолжительность их возросла до двух

месяцев. Подготовка врачей по проктологии про-

водилась на основании разработанных кафедрой

учебного плана и программы, утвержденных ученым

советом института. Соответственно созданному

кафедрой новому направлению по обучению кур-

сантов хирургического профиля по специальности

«Проктология» в 1978 г. кафедра была трансформи-

рована в кафедру хирургии и проктологии, которая

была единственной в Украине до 2004 г.

Значимым элементом подготовки врачей-

хирургов по проктологии явились включенные

в программу их обучения новаторские разработки

опорной кафедры диагностического и лечебного

плана, не имеющих аналогов в Украине и за рубе-

жом. Так, впервые в проктологической практике

были разработаны:

– метод радикального лечения острого парапрок-

тита с помощью некротизирующей лигатуры

(В. А. Картавин и соавт., 1969);

– метод марсупиализации раны после блокового

иссечения эпителиального копчикового хода

при его остром нагноении (Р. В. Авраменко, 1968);

– метод контролируемого криовоздействия, обес-

печивающий локальную деструкцию гемор-

роидальных узлов у больных геморроем

(Б. М. Даценко, И. Ф. Брацлавский, 1976);

– метод местного лечения гнойных ран много-

компонентными мазями на гидрофильной основе

(Б. М. Даценко, С. Г. Белов, Т. И. Тамм и др., 1978);

– способ подготовки толстой кишки к опера-

ции и эндоскопии путем перорального приема

раствора полиэтиленоксидов (Б. М. Даценко,

Р. Ш. Рахимов, 1994);

– модификация способа двухэтапного хирургичес-

кого лечения острого нагноения эпителиального

копчикового хода (Б. М. Даценко, Або Гали

Мохаммад, 2004);

– способ диагностики сложных форм острого пара-

проктита с помощью метода УЗИ (Б. М. Даценко,

В. В. Седак, 2005);

– метод формирования низкого колоанального

анастомоза (А. Б. Даценко, Або Али Мохаммед

и др., 2006).

Наряду с лечебной и учебной работой кафедра

хирургии и проктологии ХМАПО обеспечила разра-

ботку учебных планов и программ по проктологии.

Так, в 1993 г. МЗ Украины были утверждены созданные

сотрудниками кафедры первые учебный план и про-

грамма предаттестационного цикла по специальности

«Проктология», не имеющая аналогов в Украине,

как это отметил ее рецензент акад. А. П. Павлов-

ский. В 1995 г. были разработаны учебный план и

программа цикла специализации по проктологии,

переработанный и дополненный вариант которых

утвержден МЗ Украины в 2002 г. Указанные планы и

программы были разработаны проф. Б. М. Даценко

и доц. Е. Б. Дружининым (ХМАПО), с участием

доц. В. М. Масляка и доц. Ю. С. Лозинского (кафе-

дра факультетской хирургии с курсом проктологии

Львовского государственного медицинского универ-

ситета им. Данила Галицкого).

В 1995 г. коллективом кафедры была разра-

ботана первая в Украине программа компьютер-

ного контроля знаний курсантов про проктологии,

положительно оцененная главным проктологом

страны проф. Ю. В. Балтайтисом и утвержденная

МЗ Украины.

Развитие клинической колопроктологии и рас-

тущая потребность населения в этом виде специа-

лизированной помощи определили необходимость

увеличения выпуска специалистов-проктологов.

Соответственно этому в начале 2004 г. в Киеве

кафед ра хирургии Национальной медицинской

академии последипломного образования (НМАПО)

была преобразована в кафедру хирургии и прокто-

логии, в 2005 г. аналогичная кафедра была создана

в Запорожской медицинской академии последип-

ломного образования (ЗМАПО).


МЕДИЧНА ОСВІТАТ. И. Тамм та ін.

Благодаря созданию однопрофильных кафедр

в Киеве (НМАПО) и Запорожье (ЗМАПО), а также

существующего для студентов курса проктологии

на кафедре факультетской хирургии Львовского меди-

цинского института им. Данила Галицкого возникла

реальная возможность силами коллективов этих кафедр

повысить качество и объем учебно-методической

работы по подготовке врачей по данной специальности.

Такая возможность была реализована в 2009 г., когда

коллективом опорной кафедры (ХМАПО) в сотрудни-

честве с коллективами однопрофильных кафедр Киева,

Львова и Запорожья были кардинально переработаны

и существенно дополнены устаревшие учебные планы

и программы подготовки курсантов по проктоло-

гии на циклах специализации и предатестационных

циклах. После этого опорной кафедрой была разрабо-

тана с участием коллектива кафедры хирургии и прок-

тологии НМАПО (Киев) компьютерная программа

тестового контроля по основным разделам проктоло-

гии, включая малоинвазивные и лапароскопические

методы лечения.

Наличие однопрофильных кафедр позволило

опор ной кафедре планировать ряд совместных меро-

приятий организационно-методического плана, этапы

выполнения которых отражены в ежегодных планах

работ опорной кафедры, утвержденным МЗ Украины.

Так, соответственно приказу МЗ Украины от 26.02.2003

№ 86 опорная кафедра организовывает проведение

совместных заседаний заведующих однопрофильными

кафедрами два раза в год, где обсуждаются пути

и формы повышения качества преподавания коло-

проктологии как врачам-курсантам, так и магистрам,

интернам, клиническим ординаторам и аспирантам.

Опорной кафедрой совместно с профильными

кафедрами проводится работа по подготовке единой

для Украины учебно-методической документации по

специальности «Колопроктология». Эта работа, нача-

тая в 2011–2012 гг., будет продолжена в 2013–2014 гг.;

разработанные профильными кафедрами методи-

ческие рекомендации лекций, семинаров и практи-

ческих занятий по специальности «Проктология»

будут обсуждены на совместном заседании кафедр

и представлены к утверждению в МЗ Украины.

На заседании заведующих опорной и одно-

профильными кафедрами в 2012 г. принято решение

о совместной подготовке учебного плана и программы

цикла тематического усовершенствования по коло-

проктологии для профессорско-преподовательского

состава кафедр учебных медицинских вузов, которую

планируют завершить в 2014 г.

В целях повышения качества обучения интер-

нов и магистров, проходящих последипломную

подготовку по хирургии, основным вопросом коло-

проктологии соответственно требованиям 7 раз-

дела «Проктология» в программе их подготовки

по хирургии принято решение проанализировать

содержание 7 раздела этой программы и допол-

нить его современными материалом по диагнос-

тике и лечению проктологических заболеваний.

После обсуждения на очередном заседании опорной

и однопрофильных кафедр утвержденные дополне-

ния направить в МЗ Украины.

Соответственно приказу МЗ Украины от 24.03.2004

№ 152 «Об утверждении рекомендаций к разработке

учебных программ научных дисциплин» и приказу

МЗ Украины от 12.10.04 № 492 «О внесении измене-

ний и дополнений в рекомендации разработки учебных

программ учебных дисциплин» опорной кафедрой

проведена работа по переходу от традиционной к кре-

ативной модульно-рейтинговой системе организации

учебного процесса путем разработки соответственно

этим требованиям учебного плана и программы цикла

специализации по проктологии. После переработки

определенных разделов программы каждой кафед-

рой — опорной и однопрофильными на заседании

заведующих кафедрами проктологии окончательный

вариант программы специализации по проктологии

будет утвержден для представления в МЗ Украины.

Предметом обсуждения на заседаниях заведую-

щих опорной и профильными кафедрами явились

вопросы организации кабинетов стомированых

больных во всех областных центрах Украины,

а также разработки типового «Положения об област-

ном (городском) колопроктологическом центре».

За основу решено взять «Положение о городском

проктологическом центре», разработанное сотруд-

никами опорной кафедры. Согласно этому Положе-

нию в Харькове с 2009 г. функционирует городской

колопроктологический центр.

Существенным элементом повышения качества

преподавания в колопроктологии является внедре-

ние в учебный процесс новых методов диагностики

и лечения. В частности, сотрудниками опорной

кафедрой кафедры (проф. Т. И. Тамм, А. П. Захар-

чук, В. В. Непомнящий и др.) начиная с 2010 г. осво-

ена методика лапароскопических вмешательств

при заболеваниях толстой кишки, материалы кото-

рой внедрены в теоретический и практический

педпроцесс на циклах специализации и ПАЦ. Пла-

нируется также на одном из советов однопрофильных

кафедр обсудить порядок и форму предметного

контроля деятельности частных кабинетов по лече-

нию проктологических больных. Для этого, бази-

руясь на материалах приказа МЗ Украины от 2009 г.

№ 26, подготовить план их проверок.

ВЫВОДЫ

Расширению возможностей улучшения органи-

зационной и учебно-методической работы опорной

кафедры по специальности «Проктология» во многом

способствовало открытие однопрофильных кафедр

по этой специальности в течение последних лет.



УДК 378:61:004.9

ІНФОРМАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ КОМПЕТЕНТНІСТНОГО ПІДХОДУ

В СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИÄîö. Í. Ì. Àáàøèíà

Ëüâ³âñüêèé íàö³îíàëüíèé ìåäè÷íèé óí³âåðñèòåò ³ì. Äàíèëà Ãàëèöüêîãî

На основі інтеграції новітніх педагогічних, інформаційних та комп’ютерно-комунікаційних техно-

логій розглянуто питання забезпечення комплексної електронної підтримки компетентністного підходу

у формальній, неформальній та спонтанній компонентах безперервної медичної освіти.

Ключові слова: інформаційно-педагогічні технології, компетентністний підхід, безперервна медична

освіта.

ИНФОРМАЦИОННО-ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ТЕХНОЛОГИИ КОМПЕТЕНТНОСТНОГО ПОДХОДА

В СИСТЕМЕ НЕПРЕРЫВНОГО МЕДИЦИНСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ

Äîö. Í. Í. Àáàøèíà

На основе интеграции новейших педагогиче-

ских, информационных и компьютерно-комму-

никационных технологий рассмотрены вопросы

обеспечения комплексной электронной поддержки

компетентностного подхода в формальной, нефор-

мальной и спонтанной компонентах непрерывного

медицинского образования.

Ключевые слова: информационно-педагоги-

ческие технологии, компетентностный подход,

непрерывное медицинское образование.

INFORMATION AND PEDAGOGICAL TECHNOLOGIES OF COMPETENT APPROACH

IN CONTINUOUS MEDICAL EDUCATION SYSTEM

N. M. Abashina

Based on integration of new pedagogical, informa-

tional and computer and communicational technologies

are treated questions of providing complexical electroni-

cal support of competency approach in formal, unfor-

mal and informal components of continuing medical

education.

Key words: information and educational tech-

nology, competence approach, continuous medical

education.

Динамічний розвиток та реформування медич-

ної освіти в Україні, її орієнтація на національні та

міжнародні стандарти зумовлені сучасними вимо-

гами до рівня якості освіти; динамічними змінами

в си стемі охорони здоров’я України, розвитком

медичної науки та доказової медицини; інтенсифі-

кацією міжнародного співробітництва у сфері медич-

ної та фармацевтичної освіти, вимогою забезпечення

конкурентоспроможності медичних кадрів на вітчиз-

няному і міжнародному ринках праці.

Шляхи розв’язання питань узгодженості ринку

освітніх послуг та ринку праці намічені, зокрема,

постановами Кабінету Міністрів України «Про затвер-

дження національної рамки кваліфікацій», «Про

затвердження Порядку розроблення, затвердження

та внесення змін до галузевих стандартів вищої

освіти», «Про затвердження Положення про дис-

танційне навчання», наказом Міністерства охорони

здоров’я «Про виконання Указу Президента Укра-

їни» від 12 березня 2013 р. № 128 «Про Національний

план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми

економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне

суспільство, конкурентоспроможна економіка,

ефективна держава», а також проектом «Національ-

ної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012–

2021 роки». У цьому проекті ставляться завдання

модернізації змісту освіти на засадах компетентніст-

ного підходу, оновлення форм і методів навчання

протягом усього життя широким упровадженням

сучасних інформаційно-комунікаційних технологій,

електронного контенту.

Мета роботи. Обґрунтування і застосування

си стемного підходу до інтеграції новітніх педагогіч-

них, інформаційних та комп’ютерно-комунікаційних

технологій для формування і діагностики професій-

них компетентностей в системі безперервної медичної

освіти.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Інформація й інформаційні технології, що вико-

ристовуються для її збору, швидкісного передавання,

обробки та накопичення стають глобальним чинни-

ком, який радикально впливає на всі види людської

діяльності та безперервної медичної освіти зокрема.


МЕДИЧНА ОСВІТАН. М. Абашина

Глобальна мережа Інтернет з її базами даних і знань,

технологіями «хмарних обчислень», соціальними

сервісами Web 2.0 та Web 3.0 надає користувачам

практично безмежний доступ до будь-якої інфор-

мації з різних джерел, «у тому числі спеціальних

фахових знань, результатів оригінальних досліджень,

конкретних практичних рекомендацій до дій у різно-

манітних ситуаціях та ін.» [2].

Сучасні інформаційні технології також вплива-

ють на колективні способи спілкування, мислення

та діяльності. Користувачі можуть долучатися до про-

цесу використання і створення ресурсів, поповнення

сервісів, визначення стратегії розвитку ресурсу зага-

лом, використовуючи комп’ютерні мережі та мережі

мобільного зв’язку. До того ж відбувається лавинопо-

дібне наростання обсягів різноманітної інформації,

яке може створювати у користувача ілюзію того, що

у всесвітній мережі можна знайти відповіді на будь-

які питання теоретичного або практичного характеру

і потрібно тільки правильно зорієнтуватися. В умо-

вах інформаційно-комунікаційної революції існує

потреба спрямовувати, орієнтувати й оцінювати

використання студентами і слухачами зростаючого

обсягу літератури та зростаючих можливостей віль-

ного доступу до інформації [1].

Розв’язання цього питання ми вбачаємо в компе-

тентнісному підході в разі створення та використання

інформаційно-педагогічних технологій у мережних

системах електронної підтримки всіх компонент без-

перервної медичної освіти (формальної, неформаль-

ної та спонтанної).

На основі системного підходу до інте-

грації новітніх педагогічних, інформаційних

та комп’ютерно-комунікаційних технологій авто-

ром у співпраці з кафедрою економічної кібер-

нетики Львівського інституту банківської справи

УБС НБУ було спроектовано інформаційно-педа-

гогічні технології, що базуються на компетентніст-

ному підході [3]. Розроблено стандарти побудови,

управління й подання навчального контенту

для електронної підтримки формування й діагнос-

тики професійних компетентностей у системі без-

перервної медичної освіти.

У розробках велику увагу приділено специ-

фічним дидактичним принципам електронного

навчально-методичного комплексу, а саме: модуль-

ної інформативності, діалогової взаємодії, інтер-

активності і практико-орієнтованих технологій

формування професійних компетентностей. Особ-

лива увага звертається на формування та розвиток

навичок рефлексії, самоаналізу, самоконтролю,

самооцінки та на включення процедур самооцінки

в процес оцінювання рівня компетенцій. Урахо-

вуються також психолого-педагогічні особливості

сприйняття і спілкування сучасної молоді, що сфор-

мовані Інтернетом та мобільним зв’язком. Тут тренд

характеризується скороченням обсягу текстової

інформації, зміщенням акценту на перегляд фото-

графій, зменшенням часу перегляду відеоконтенту.

Мережна система електронної підтримки

елементів інноваційних педагогічних техноло-

гій із формування професійних компетентностей

складається з інтерактивних підсистем, зокрема:

«Електронного полілінгвістичного медичного слов-

ника-довідника» підтримки, формування та оцінки

фахової понятійно-категоріальної компетенції

з використанням термінополя законодавства Укра-

їни, оригінальних методик тестування на знання

визначення термінів та правильності написання їх

назв, методик групування термінів, пов’язаних між

собою однаковим відповідним змістом у норматив-

них документах країн Європейського Союзу (ЄС),

одним визначенням (входять у визначення одного

терміна), одним терміном (у визначення групи тер-

мінів входить один і той самий термін), однією кате-

горією користувачів (група спеціальностей, посад

тощо); навчально-довідкової підсистеми електрон-

ної підтримки формування нормативно-правової

(на основі законодавства України та ЄС) і фахових

компетенцій, які базуються на міжнародних та галу-

зевих стандартах (зокрема медико-технологічних

документів зі стандартизації медичної допомоги

в системі Міністерства охорони здоров’я України);

ситуаційно-аналітичної підсистеми формування

компетенцій з аналізу, моделювання та прийняття

управлінських рішень із використанням сучасних

інтелектуальних інформаційно-аналітичних тех-

нологій та нечітких нейронних мереж, програмних

і технічних засобів обробки, відображення і захисту

інформації; підсистеми самопідготовки і само-

тестування з використанням 6 типів тестів по темах

та дисциплінах, що підтримує формування у сту-

дентів і слухачів навичок рефлексії, самоаналізу,

самоконтролю і самооцінки; навчально-тренуваль-

них підсистем формування та оцінки спеціалізо-

вано-професійних компетенцій на базі тренажерів,

які забезпечують набуття студентами і слухачами

практичних навичок роботи; підсистеми експертної

оцінки рівня сформованості у студентів і слухачів

соціально-особистісних компетенцій; підсистеми

експертного оцінювання якості роботи науково-

педагогічних працівників.

Усі підсистеми дають змогу накопичувати в часі

дані про процес навчання і його результати та здій-

снювати їх інтелектуальну обробку з метою побу-

дови системою персоніфікованої динамічної моделі

компетентностей студента або слухача, порівняння

її з моделлю кваліфікаційних вимог посади, до якої

готується, або яку обіймає слухач, і проектування

на цій основі індивідуального плану подальшого

навчання з використанням різних форм безперерв-

ної медичної освіти.


МЕДИЧНА ОСВІТА Н. М. Абашина

ВИСНОВКИ

Системний підхід до інтеграції новітніх педагогіч-

них, інформаційних та комп’ютерно-комунікаційних

технологій забезпечує електронну підтримку, під-

тримку компетентнісного підходу під час використання

різноманітних діяльнісно-практичних форм навчання

у формальній, неформальній та спонтанній компонен-

тах безперервної медичної освіти, що сприяє підготовці

висококваліфікованих фахівців, конкурентоспромож-

них на сучасному ринку праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Банчук М. В. Інформатизація як механізм впровадження політики якісної та прозорої вищої медичної

освіти в Україні / М. В. Банчук // Медична інформатика та інженерія. — 2008. — № 4. — С. 4–8.

2. Перспективні зміни в післядипломній медичній освіті під впливом розвитку інформаційних техноло-

гій / І. М. Скрипник, С. О. Гаєвський, Н. Л. Соколюк [та ін.] // Вісн. Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля. —

2010. — № 9 (151). — Ч. 1. — С. 217–219.

3. Чаплига В. М. Комплексна система електронної підтримки ступеневої підготовки економістів /

В. М. Чаплига, Н. М. Абашина // Зб. матер. ІІ міжнар. наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми розвитку

електронної освіти в галузі економіки». — Севастополь: СІБС УАБС НБУ. — 2012. — С. 115–117.

Редакційно-видавничий відділХМАПО

запрошує авторів:

◘ Видавати • навчальну літературу

(посібники, підручники,методичні рекомендації)

• монографії • збірники наукових праць • буклети до конференцій

та ювілеїв тощо

◘ Публікувати статті в щоквартальному журналі

«Проблеми безперервної медичної освіти та науки».(Журнал включено до затвердженого ВАК України

переліку видань із медичних наук).

Передплатний індекс на 2014 рік ― 89215.

ВІДДІЛ ПРОФЕСІЙНО ЗДІЙСНЮЄ: Додрукарські процеси: ▪ редагування ▪ коректуру ▪ верстання

Друк (RISO): ▪ бланків ▪ методичних рекомендацій ▪ авторефератів ▪ брошур тощо

Адміністрацією розглядається можливість безкоштовного друку матеріалів для навчального процесу. Діє система знижок.

Контакти: Тел.: 711-80-29, 780-46-38, (067) 947-96-15 E-mail: [email protected]

Нач. ред.-вид. відділу НЄВЄЖИНА Антоніна Михайлівна


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ

УДК 378.046.4:378.12

ЧИННИКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА

СИСТЕМИ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИÄ-ð. ïåä. íàóê Î. Ì. Êàñüÿíîâà, äîö. Ã. ². Íàçàðåíêî, êàíä. ìåä. íàóê Ò. Î. Êóäðÿâöåâà,

ß. Â. Àíäðåéêî, Â. Â. Çþçüêî, Â. Â. Õðèñòîñåíêî, À. Â. Òîëñòàÿ, äîö. Í. Ã. Äâîðöåâà


Проаналізовано основні зарубіжні та вітчизняні тенденції в галузі професійної компетентності

й урахування чинників підвищення ефективності професійно-педагогічної діяльності викладача системи

післядипломної освіти, розкриваються деякі проблеми, характерні для навчання дорослих.

Ключові слова: професійна компетентність викладача, навчання дорослих, андрогогіка.

ФАКТОРЫ ПОВЫШЕНИЯ ЭФФЕКТИВНОСТИ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ

ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕПОДАВАТЕЛЯ СИСТЕМЫ ПОСЛЕДИПЛОМНОГО ОБРАЗОВАНИЯ

Ä-ð. ïåä. íàóê Å. Í. Êàñüÿíîâà, äîö. À. È. Íàçàðåíêî, êàíä. ìåä. íàóê Ò. À. Êóäðÿâöåâà, ß. Â. Àíäðåéêî,

Â. Â. Çþçüêî, Â. Â. Õðèñòîñåíêî, À. Â. Òîëñòàÿ, äîö. Í. Ã. Äâîðöåâàÿ

Проанализированы основные зарубежные и оте-

чественные тенденции в области профессиональной

компетентности и учета факторов повышения

эффективности профессионально-педагогической

деятельности преподавателя системы последип-

ломного образования, раскрываются некоторые

проблемы, характерные для обучения взрослых.

Ключевые слова: профессиональная компе-

тентность преподавателя, обучение взрослых,

андрогогика.

THE FACTORS OF EFFICIENCY RISING OF PROFESSIONAL PEDAGOGICAL

TEACHER’S ACTIVITY IN THE POSTGRADUATE SYSTEM

O. M. Kasianova, H. I. Nazarenko, T. O. Kudriavtseva, Ya. V. Andreiko,

V. V. Ziuzko, V. V. Hristosenko, A. V. Tolstaya, N. G. Dvortseva

The article is devoted to the analysis of the main

foreign and native tendency in the field of professional

competence and taking into account factors for increasing

the effectiveness of professional-pedagogical activity

of the professor of postgraduated education system.

Certain problems occur that are typical in teaching

of adults.

Key words: professional competence of profession,

teaching of adults, andragogy.

Питання підвищення ефективності профе-

сійно-педагогічної діяльності викладача системи

післядипломної освіти, його компетентність —

актуальне, багатогранне та недостатньо вивчене.

Інтеграція вітчизняної післядипломної педа-

гогічної освіти в міжнародний світовий простір

потребує високого рівня сформованості профе-

сійно-педагогічної діяльності викладача цієї галузі.

Тому питання врахування чинників підвищення

ефективності професійно-педагогічної діяльності

викладача системи післядипломної освіти нині

набуває неабиякої актуальності та потребує бага-

тоаспектного підходу щодо його розв’язання.

Разом із тим, актуальність пояснюється необ-

хідністю усунення суперечностей, а саме:

• між новими вимогами до професійно-педа-

гогічної діяльності фахівця як цілісної осо-

бистості, яка здатна до самовизначення,

саморозвитку, самоосвіти, і реальним рівнем

професійної-педагогічної діяльності викладача

післядипломної освіти;

• між реальним рівнем професійно-педагогічної

діяльності викладача системи післядипломної

освіти і сучасними чинниками щодо підви-

щення ефективності його діяльності.

Нині у вітчизняній андрагогіці відсутні ґрун-

товні дослідження, присвячені цій проблематиці.

Саме тому забезпечення чинників підвищення

ефективності професійної-педагогічної діяль-

ності викладача, зокрема в контексті післядип-

ломної освіти, є предметом вивчення у педагогіці

як близького зарубіжжя, так і України.

Проблему професійно-педагогічної діяль-

ності викладача системи післядипломної освіти

викладача у післядипломній педагогічній

освіті її співвідношення з рівнем професійної


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ О. М. Касьянова та ін.

кваліфікації та вдосконалення професіоналізму

досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені в різні

періоди становлення та розвитку системи освіти:

С. Т. Золотухіна, О. М. Касьянова, В. І. Лозова,

Л. М. Калініна, В. Ю. Кричевський, В. І. Мас-

лов, В. В. Олійник, О. В. Попова, Є. П. Тонко-

нога й ін.

Мета статті — проаналізувати пріоритетні

світові та вітчизняні тенденції з питань профе-

сійно-педагогічної діяльності викладача си стеми

післядипломної освіти, розкрити чинники забез-

печення ефективності його професійно-педа-

гогічної діяльності, характерні для навчання

дорослих.

Проблема вивчення чинників забезпечення

ефективності професійно-педагогічної діяль-

ності викладача системи післядипломної освіти,

який працює з дорослою аудиторією, стала пред-

метом дослідження багатьох зарубіжних авторів.

Аналіз світових та вітчизняних тенденцій у галузі

фахової компетентності свідчить про зростання

вимог до професіоналізму та особистісних якостей

викладача, котрий навчає дорослих.

Система післядипломної освіти як найбільш

гнучкий, мобільний, орієнтований на креативну

діяльність елемент у структурі загальної професій-

ної освіти припускає регіональну спрямованість

своєї діяльності.

Процес навчання дорослих має забезпечува-

тися супроводом високопрофесійних викладачів.

Розвиток професіоналізму – процес тривалий

та індивідуальний, залежить від багатьох чинни-

ків: досвіду педагога, спрямованості його профе-

сійних інтересів, педагогічної культури, творчого

потенціалу тощо.

Занурюючись у питання дослідження, вба-

чаємо, що питання забезпечення ефективності

професійно-педагогічної діяльності викладача

системи післядипломної освіти потребує вдо-

сконалення змісту післядипломного навчання.

Доцільним є орієнтування на проектування і реа-

лізацію регіонально-національного компонента

освіти, яке, вважаємо, і складає один із провідних

чинників удосконалення змісту післядипломної

освіти. Отже, важливим чинником підвищення


ності викладача системи післядипломної освіти

під час планування майбутніх курсів є модерні-

зація й адаптація навчальних планів та програми

курсової підготовки відповідно до потреб, поба-

жання, досвіду та професійної кваліфікації фахів-

ців, а також їх професійної компетентності.

Наприклад, моніторинг якості курсів підви-

щення кваліфікації, відповідно до сучасних вимог,

створює можливість відстежити професійну ком-

петентність викладача (анкета).

Анкета професійно-педагогічної діяльності

викладача системи післядипломної освіти

1. Психолого-педагогічна компетентність викла-

дача у сфері навчання дорослих.

2. Професійна й особистісна культура викладача.

3. Компетентність у сфері особистісно-орієнто-

ваних технологій.

4. Уміння максимально використати профе-

сійний потенціал дорослих учнів у процесі

навчання.

5. Раціональне використання інформаційних

технологій у навчально-виховному процесі.

6. Створення педагогічних умов для самоосвіти

та професійного зростання фахівців.

7. Уміння адаптувати методику викладання від-

повідно до потреб дорослих.

8. Самоосвіта та готовність навчатися впродовж

життя.

9. Створення позитивної психологічної атмо-

сфери в дорослій аудиторії.

10. Рефлексія професійно-педагогічної діяльності.

На нашу думку, перспективним напрямком

підвищення ефективності професійно-педагогіч-

ної діяльності викладача в умовах післядиплом-

ної педагогічної освіти є реалізація андрагогічного

підходу. Ураховуючи, що учнями є дорослі, викла-

дачі створюють педагогічні умови для розвитку

педагогічної майстерності, рефлексії, професій-

ного співробітництва на андрагогічних принципах.

Саме зміст і структура андрагогічного підходу

містять вимоги змісту, принципів, методів, форм

організації навчання та професійно-педагогіч-

ної діяльності викладача й розкривають умови

їх ефективного застосування, а саме: урахування

індивідуальних особливостей дорослих учнів;

побудова взаємодії викладача і слухача на гуманіс-

тичних принципах; опір на життєвий і професій-

ний досвід того, хто навчається; розвиток освітніх

потреб тощо [3].

Окрім того, викладач в андрагогічній моделі

післядипломного навчання виконує функції орга-

нізатора суб’єкт-суб’єктної взаємодії, консультанта,

експерта. Разом із тим, застосування діалогічних

методів у процесі післядипломного навчання фахів-

ців сприяє підвищенню ефективності професійно-

педагогічної діяльності викладача.

Погоджуємося з думкою В. Кліменко, що остан-

нім часом передбачено скорочення безпосеред-

ніх контактів викладачів із дорослою аудиторією.

«Антиметодично і антипедагогічно заміняти спіл-

кування «очі-в-очі» (це не віч-на-віч) натисненням

кнопок нечулого пристрою. Так можна виховати

тільки бездушну людину» [1].

До чинників, які сприяють підвищенню


ності викладача, належить індивідуалізація змісту


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИО. М. Касьянова та ін.

післядипломної освіти. Гуманістичною є точка

зору Р. Хємстра, який вважає, що бажано залучати

тих, хто навчається навчальному процесу, тоді як

«основ ною метою викладача є допомога дорос-

лим учням у досягненні успіху в навчанні, тому

до кожного слухача слід знайти індивідуальний під-

хід». Викладач має: максимально використовувати

навчальний потенціал фахівців у процесі навчання;

мати об’єктивну думку; намагатися постійно розви-

вати свої уміння й навички у сфері навчання дорос-

лих; ділитися відповідним досвідом із колегами

за допомогою публікацій та презентацій; намага-

тися бути кращим серед викладачів, які працюють

із до рослими; ставитися до колег із повагою, бла-

городно та справедливо; достойно сприймати кри-

тичні зауваження, вносити відповідні корективи

у свою професійну діяльність; намагатися підви-

щувати свою кваліфікацію протягом усього життя.

У свою чергу, зміст освіти, який задовольняє

індивідуальні запити слухачів, реалізовується

на основі проектної, проблемної, модульної побу-

дови навчання, що дає змогу врахувати індиві-

дуальні запити й інтереси конкретного слухача,

розширити змістовну підготовку фахівця, актуа-

лізувати зміст післядипломної освіти відповідно

до соціокультурних завдань, створити умови

для задоволення професійних запитів і побудови

траєкторії власного професійного зростання.

Отже, індивідуалізація змісту післядипломної

освіти у процесі навчання стає слушним чинни-

ком забезпечення її якості (рис. 1).

Отже, тому, хто навчає, і тому, кого навчають,

належить центральне місце в процесі навчання

у післядипломній освіті. Особистість викладача

сприймається слухачем як ключ до їх подальшого

професійного зростання та успіху.

Вивчення освітніх та професійних потреб фахівців

Актуалізація проблем і суперечностей у професійній діяльності

Розподіл курсантів на групи, мікрогрупи відповідно до запитів, цілей

Робота в творчих мікрогрупах

Обговорення освітніх та професійних ситуацій

Розгляд індивідуальних позицій, освітніх ситуацій, слухачів,

проектування та конструювання освітніх ситуацій самими слухачами

Узагальнення викладачем разом зі слухачами

актуальних проблем, взаємоосвіта

Рефлексія, актуалізація власної професійної позиції

Окреслення перспективних завдань та визначення нових шляхів

професійного зростання у міжкурсовий період, самоосвіта

Рис. 1. Алгоритм забезпечення ефективності професійно-педагогічної діяльності викладача

системи післядипломної освіти (за Г. І. Назаренко [2])


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ О. М. Касьянова та ін.

ВИСНОВКИ

Навчання дорослих має свою специфіку

та потребує постійного ускладнення змісту піс-

лядипломної освіти: безперервного оволодіння

інноваційними технологіями навчання, новими

досягненнями вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Разом із тим, викладач має максимально викорис-

товувати професійний потенціал фахівців у про-

цесі навчання, мати навички щодо презентацій

навчального матеріалу, уміти налагоджувати ефек-

тивні стосунки, створювати сприятливу атмосферу,

використовувати новітні технології в процесі

навчання дорослих, розв’язувати складні профе-

сійно-педагогічні проблеми, які потребують інте-

грації знань, практичних умінь і навичок із таких

сумісних наук, як філософія, педагогіка, психологія,

медицина, релігієзнавство, економіка, правознав-

ство, кібернетика тощо. Схиляємося до думки, що

ці та інші чинники сприяють не лише підвищенню

ефективності його професійно-педагогічної діяль-

ності у системі післядипломної освіти, а й форму-

ванню індивідуальної філософії.


1. Кліменко В. Професіоналізація і психологія викладача вищої школи/ В. Кліменко // Вища шк. —

№ 10. — 2009. — С. 106–112.

2. Назаренко Г. І. Професійна компетентність особистості викладача післядипломної педагогічної

освіти / Г. І. Назаренко //Освіта Донбасу. — 2010 (139). — № 2. — С. 76–82.

3. Нейматов Я. М. Образование в XXI веке: тенденции и прогнозы / Я. М. Нейматов. — М.: Алгоритм;

2002. — 124 с.



УДК 378.046.4:614.253.1:[340.6:616-091.8]

ВЗАЄМОДІЯ КАФЕДРИ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ХМАПО З ЕКСПЕРТНОЮ (КЛІНІЧНОЮ)

БАЗОЮ ЯК ЧИННИК ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ІЗ СУДОВО-МЕДИЧНОЇ ГІСТОЛОГІЇ

Ïðîô. Î. Ì. Ãóðîâ, Ä. Á. Ãëàäêèõ


Викладено особливості підготовки лікарів-спеціалістів за фахом «Судово-медична гістологія», наве-

дено пропозиції з поліпшення якості навчання лікарів, ураховувуючи невелику кількість спеціалістів,

які працюють у відділеннях судово-медичної гістології.

Ключові слова: судово-медична гістологія, післядипломна підготовка, клінічна база.

ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ КАФЕДРЫ СУДЕБНО-МЕДИЦИНСКОЙ ЭКСПЕРТИЗЫ ХМАПО

С ЭКСПЕРТНОЙ (КЛИНИЧЕСКОЙ) БАЗОЙ КАК УСЛОВИЕ ПОДГОТОВКИ СПЕЦИАЛИСТОВ ПО СУДЕБНО-МЕДИЦИНСКОЙ ГИСТОЛОГИИ

Ïðîô. À. Ì. Ãóðîâ, Ä. Á. Ãëàäêèõ

Изложены особенности подготовки врачей

по специальности «Судебно-медицинская гистология»,

представлены предложения по улучшению качества

обучения врачей, учитывая небольшое в численном

отношении количество специалистов, работающих

в отделениях судебно-медицинской гистологии.

Ключевые слова: судебно-медицинская гисто-

логия, последипломная подготовка, клиническая

база.

THE INTERACTION OF FORENSIC MEDICAL EXAMINATION DEPARTMENT OF KHMAPE

WITH AN EXPERT (CLINICAL) BASE, AS A FACTOR OF TRAINING SPECIALISTS

IN FORENSIC MEDICAL HISTOLOGY

Î. M. Gurov, D. B. Gladkih

The features of the doctors’ training in “The foren-

sic medical histology” speciality are set out; in view

of the small amount of specialists working at the depart-

ments of forensic medical histology the propositions

of the improvement of the quality of physician training

are presented.

Key words: the forensic medical histology, post-

graduate education, expert (clinical) base.

Підготовка фахівців із судово-медичної гістології

для потреб бюро судово-медичної експертизи України

здійснюється лише на кафедрі судово-медичної екс-

пертизи ХМАПО, яка є опорною з цієї спеціальності.

Вагомість мікроскопічного дослідження у відділен-

нях судово-медичної гістології складно переоцінити.

Фактично судово-медична експертиза трупа без гіс-

тологічного дослідження тканин є неповноцінною,

бо унеможливлює діагностику цілої низки патоло-

гічних процесів. Гістологічне дослідження дає змогу

встановити вид, давність, характер, прижиттєвість

ушкоджень, давність настання смерті за проявом труп-

них змін тощо. Часто гістологічне дослідження стає

основним доказом у розв’язанні питання про причину

та механізм настання смерті у випадках як захворю-

вань, так і ушкоджень. З’ясування танатогенезу та ролі

у ньому супутніх (фонових) процесів або захворювань

також базується на результатах судово-гістологічного

дослідження [1, 3].

Тепер в Україні штат лікарів судово-медичних екс-

пертів-гістологів складає 166,5 ставок, але фактично

працює 114 осіб, що дорівнює 69 % укомплектова-

ності штатів. У деяких обласних бюро експертний

склад відділень судово-медичної гістології представ-

лений одним або двома фахівцями. Кожного року

на циклах спеціалізації, стажування, передатестацій-

ної підготовки та тематичного вдосконалення навча-

ється понад 20 слухачів, тобто близько 20 % від усіх

експертів-гістологів. Незважаючи на те, що щорічно

проводяться цикли спеціалізації, відсоток укомплек-

тованості штатів експертами-гістологами значним

чином не змінюється, що, напевно, зумовлене неадек-

ватністю матеріального забезпечення фахівців на тлі

шкідливих умов праці та кримінальної відповідаль-

ності за кожне експертне дослідження.

Мета нашої роботи полягає у визначенні особ-

ливостей впливу організаційних форм взаємодії

кафедри судово-медичної експертизи та експерт-

ної (клінічної) бази на підготовку фахівців зі спеці-

альності «Судово-медична гістологія», ураховуючи

особливості цієї спеціальності та невелику кількість

експертів-гістологів.


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ О. М. Гуров та ін.

Матеріалом дослідження на підставі системного

підходу та порівняльного аналізу були літературні

джерела з підготовки фахівців у закладах післядип-

ломної освіти, інформаційні сайти вищих медичних

навчальних закладів та бюро судово-медичної екс-

пертизи різних регіонів України та Росії, власний

досвід підготовки фахівців зі спеціальності «Судово-

медична гістологія». Методом експертної оцінки

досліджено стан взаємодії кафедри судово-медичної

експертизи та експертної (клінічної) бази [4].

Викладачами кафедри судово-медичної експер-

тизи ХМАПО, як опорної зі спеціальності «Судово-

медична гістологія», опрацьовано навчальні плани,

програми та тестові питання до циклів спеціалізації,

стажування, тематичного вдосконалення та перед-

атестаційного циклу, відповідно до яких проводять

усі види післядипломної підготовки фахівців.

Матеріальною базою для навчання є відремон-

тована та відповідним чином обладнана спеціалі-

зована аудиторія на 14 робочих місць, яка містить

десять мікроскопів «Биолам Р-15», дослідні мікро-

скопи «МБИ-15» та «МБИ-11» і мікроскоп «Био-

мед-5» із цифровою окуляр камерою DCM 200

SCOPE. Із перелічених мікроскопів лише один

«Биомед-5» відповідає сучасним вимогам. Інші

мікроскопи, термін експлуатації яких складає понад

25–30 років, потребують для підтримки їх працездат-

ності постійного ретельного налаштування. В ауди-

торії також розміщено комп’ютер із монітором

Samsung F2380 (рідкокристалічна матриця C-PVA

з діагоналлю 23 дюйми), завдяки якому безпосеред-

ньо з цифрової окуляр камери можна транслювати

високоякісне відео мікроскопічного поля, а також

проводити демонстрацію архіву цифрових зобра-

жень мікропрепаратів. Під час проведення семінарів

та лекцій в аудиторії за допомогою мультимедійного

проектора InFocus LP 600 на великому екрані-дошці

демонструються як цифрові фотографії мікропрепа-

ратів, так і інші фото- та відеоматеріали. Кабінети

викладачів також обладнані комп’ютерами, які під-

ключені до Інтернету, що дає змогу за допомогою

електронної пошти здійснювати обмін інформацією

між усіма регіональними бюро судово-медичної екс-

пертизи. Завдяки використанню програми зв’язку

Skype налагоджено онлайн-зв’язок між викладачами

кафедри та лікарями судово-медичними експертами-

гістологами з можливістю надання безпосередньої

консультативної допомоги з дослідженням надісла-

них цифрових зображень мікропрепаратів. Онлайн

зв’язок створює можливість не лише переглядати

зображення, що потребують консультації, а й кори-

гувати їх проведенням додаткової зйомки деяких

ділянок мікроскопічного поля.

Клінічною базою кафедри є КЗОЗ «Харків-

ське обласне бюро судово-медичної експертизи»

(ХОБСМЕ), який орендує частину приміщень

морфологічного корпусу ХМАПО, де розташована

й кафедра судово-медичної експертизи. У відділенні

судово-медичної гістології ХОБСМЕ проводять

повний цикл виготовлення препаратів для дослі-

дження, на базі цього підрозділу здійснюється значна

частина практичної підготовки фахівців, упроваджу-

ються новітні методики обробки гістологічних пре-

паратів та їх фарбування.

Судово-медична гістологія ґрунтується на кла-

сичних патогістологічних (гістохімічне, гістоензи-

мологічне, гістоімунологічне) дослідженнях. Кожне

дослідження складається з таких етапів: забір мате-

ріалу, його фіксація, «проведення» — підготовка

до заливки, заливка — просочування відповід-

ною речовиною, виготовлення та фарбування зрі-

зів, мікроскопічне дослідження, експертна оцінка

отриманих результатів та оформлення висновку екс-

перта. Наявність близько розташованого профіль-

ного відділення експертної (клінічної) бази кафедри

дає змогу слухачам циклів практично ознайомитися

з усіма етапами виготовлення гістологічних препа-

ратів. Особливе значення це має на циклі спеціа-

лізації, під час якого слухачі набувають здатності

виконувати завдання, що зумовлені фаховими особ-

ливостями. Слухачі безпосередньо мають можли-

вість контролювати правильність забору матеріалу

у секційній залі. Окремо звертають увагу, чи належ-

ним чином фіксуються об’єкти та на особливості

фіксації залежно від мети дослідження. Усе це

у подальшій практичній діяльності дає змогу уник-

нути спотворення об’єктів та максимально зберегти

їх для подальшого досконального вивчення. Слу-

хачів залучають до підготовки об’єктів для подаль-

шого «проведення» і дослідження різних способів

заливки та фарбування зрізів. На цей час у відділенні

завдяки плідній та системній співпраці викладачів

кафедри та відділення судово-медичної гістології

уперше в Україні впроваджено прогресивну мето-

дику виготовлення гістологічних препаратів з вико-

ристанням ізопропілового спирту.

Усебічне вивчення слухачами мікроскопічної

картини патологічних змін базується на викорис-

танні як архіву гістологічних препаратів кафедри

(кількість їх сягає 1200), так і архіву цифрових зобра-

жень гістологічних препаратів. На кафедрі створено

бібліотеку наукової літератури, яка системно попов-

нюється новими виданнями. Викладачі відстежують

інформацію на наукових сайтах, поповнюють елек-

тронну бібліотеку, що містить монографії, підруч-

ники, методичні вказівки, новітні медичні технології,

а також періодичні фахові видання. Програмою спе-

ціалізації передбачено проведення занять на кафедрі

патологічної анатомії протягом двох тижнів, однак,

на нашу думку, цього недостатньо, коли мова йде

про слухачів, які не мають базової підготовки з пато-

логічної анатомії.


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИО. М. Гуров та ін.

Обов’язковим у навчальному процесі є вивчення

законодавства та нормативних документів, що

регламентують виконання судово-медичних експер-

тиз в Україні. Чинний із 20 листопада 2012 р. Кри-

мінальний процесуальний кодекс України (КПК)

передбачає виконання лише судово-медичних екс-

пертиз із відповідною кримінальною відповідаль-

ністю експерта. У минулому залишилася практика

проведення судово-медичних досліджень, що скла-

дали понад 95 % усієї роботи експертів-гістологів.

Належним чином складений «Висновок експерта»

містить повний опис відповідних змін мікроско-

пічних об’єктів з їх експертною оцінкою та оформ-

ленням підсумків. Це дає змогу судово-медичному

експерту, що проводив розтин трупа, з урахуванням

усіх інших відомостей (макроскопічне дослідження,

результати інших лабораторних досліджень) уста-

новити причину та механізм смерті, з’ясувати при-

життєвість та давність ушкодження, розв’язати інші

питання, що цікавлять слідство та суд. У процесі

навчання слухачів залучають до участі у проведенні

судово-медичних експертиз у відділенні судово-

медичної гістології, що створює можливість висвіт-

лити практичні аспекти їх майбутньої професійної

діяльності, визначити рівень засвоєння практич-

них навичок. У зворотному напрямку відбувається

аналізування й узагальнення практичного експерт-

ного досвіду слухачів із подальшим його викорис-

танням у викладацький діяльності. Також завдяки

налагодженню системного зворотного зв’язку між

кафедрою та практичною ланкою лікарів судово-

медичних експертів-гістологів здійснюється попов-

нення архіву цифрових зображень гістологічних

препаратів, що використовується як під час спе-

ціалізації, так і під час подальшого вдосконалення

професійної майстерності. Такий підхід зумовлює

можливість максимально широко охопити всю різ-

номанітність спостережуваних гістологічних змін

у разі різних видів смерті, різних строків утворення

ушкоджень тощо.

Практична діяльність судово-медичного екс-

перта-гістолога спрямована на розв’язання питань,

що виникають під час судово-медичної експертизи

трупа, та потребує розв’язання таких завдань [2]:

1) опис патоморфологічних змін у всіх органах,

що досліджуються; 2) опис морфологічних змін

у певній тканині, зумовлені дією чинника, який

ушкодив її; 3) виявлення реактивних змін у тканині,

зумовлених дією певного чинника чи патологічного

процесу; 4) опис патоморфологічних змін у тка-

нині, що передували цьому ушкодженню; 5) вияв-

лення ознак ушкодження, які вказують на давність

ушкодження, напрямок ранового вогнестрільного

каналу, дистанцію пострілу тощо; 6) прояв постві-

тальних (аутолітичних і гнильних) змін у тканинах;

7) виявлення ознак новонародженості, зрілості

та життє здатності плода, ознак перинатальної пато-

логії тощо; 8) визначення походження біологічної

тканини (що за орган); 9) інші питання, що вини-

кають у судових чи слідчих органів, відносно певних

органів чи тканин, які є речовими доказами.

Зазначені завдання на різних щаблях післядип-

ломної підготовки фахівців потребують не лише

якісного засвоєння теоретичного матеріалу,

а й максимально широкого залучення слухачів

до практичної діяльності, що можливо лише в разі

плідної співпраці науковців кафедри та фахівців

експертної (клінічної) бази.

ВИСНОВКИ

Перспективи вдосконалення підготовки

на кафедрі судово-медичної експертизи ХМАПО

фахівців із судово-медичної гістології полягають

у налагодженні безперервної професійної взаємо-

дії між викладачами кафедри та лікарями судово-

медичними експертами-гістологами. Технологічним

підґрунтям такої взаємодії є стрімкий розвиток циф-

рових новітніх технологій, зокрема завдяки мережі

Інтернет реалізується постійний зв’язок із судово-

медичними гістологами всіх регіонів України. Нала-

годжений зворотний зв’язок сприяє ефективнішому

впровадженню в практичну експертну діяльність

нововведень зі спеціальності, котрі накопичуються

та систематизуються викладачами кафедри постій-

ним спостереженням за науковими й періодичними

виданнями. Зазначений комплексний підхід відпо-

відає змісту післядипломної освіти та забезпечує

поєднання науково-теоретичних розробок з екс-

пертним досвідом у розв’язанні проблем судово-

медичної гістології.


1. Атлас по судебной медицине / Под ред. Ю. И. Пиголкина, И. Н. Богомоловой. — М.: Мед. информ.

агентство, 2006. — 321 с.

2. Герасименко О. І. Гістологічне дослідження та гістологічна діагностика в судовій медичній експертизі:

посібник / О. І. Герасименко, Л. М. Латарцева. — Донецьк.: ДонДМУ, 1999. — 69 с.

3. Пермяков А. В. Судебно-медицинская гистология: руководствово для врачей / А. В. Пермяков,

В. И. Витер. — Ижевск: Экспертиза, 1998. — 208 с.

4. Хвисюк О. М. Клінічні бази вищих навчальних закладів — проблеми та перспективи / О. М. Хвисюк,

В. І. Кривобок, Б. А. Рогожин // Проблеми безперервної медичної освіти та науки. — 2011. — №1. — С. 5–8.



УДК 378.046.4:614.253.1/.2:616-053.31

СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ МОДЕЛИ «СПЕЦИАЛИСТ» ДЛЯ ПЕРИНАТАЛЬНЫХ ЦЕНТРОВ НА КАФЕДРЕ НЕОНАТОЛОГИИ ХАРЬКОВСКОЙ МЕДИЦИНСКОЙ АКАДЕМИИ ПОСЛЕДИПЛОМНОГО ОБРАЗОВАНИЯ

Ïðîô. Ò. Ì. Êëèìåíêî, äîö. Ò. Â. Ñàíäóëÿê, äîö. Å. À. Ñåðäöåâà


Рассматриваются необходимость и пути совершенствования модели «врач-специалист» по неона-

тологии для перинатальных центров. Приведен опыт работы по созданию такой модели в современных

условиях реформирования системы последипломного образования в Украине. В процессе модернизации

и совершенствования структуры и содержания понятия «врач-специалист» для перинатальных центров

основное внимание уделено инновационным технологиям интерактивного обучения в реальных условиях

и созданию учебных ситуаций, внедрению европейских норм и стандартов знаний, умений и практических

навыков, интеграции слушателей в мировой научный простор.

Ключевые слова: модель «врач-специалист», перинатальный центр, последипломное образование,

реформирование системы.

УДОСКОНАЛЕННЯ МОДЕЛІ «СПЕЦІАЛІСТ» ДЛЯ ПЕРИНАТАЛЬНИХ ЦЕНТРІВ

НА КАФЕДРІ НЕОНАТОЛОГІЇ ХАРКІВСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Ïðîô. Ò. Ì. Êëèìåíêî, äîö. Ò. Â. Ñàíäóëÿê, äîö. Î. À. Ñåðäöåâà

Розглядаються необхідність і шляхи вдоско-

налення моделі «лікар-спеціаліст» із неонато-

логії для перинатальних центрів. Подано досвід

роботи зі створення такої моделі в сучасних умо-

вах реформування системи післядипломної освіти

в Україні. Під час модернізації й удосконалення

структури і складу поняття «лікар-спеціаліст»

для перинатальних центрів основну увагу звернено

на інноваційні технології інтерактивного навчання

в реальних умовах та створення навчальних ситуа-

цій, впровадження європейських норм та стандар-

тів знань, умінь і практичних навичок, інтеграцію

слухачів у світовий науковий простір.

Ключові слова: модель «лікар-спеціаліст», пери-

натальний центр, післядипломна освіта, реформу-

вання системи.

IMPROVEMENT OF «SPECIALIST» MODEL FOR PERINATAL CENTRES AT THE DEPARTAMENT

OF NEONATOLOGY AT KHARKOV MEDICAL ACADEMY OF POSTGRADUATE EDUCATION

T. M. Klimenko, T. V. Sandulyak, E. A. Serdtseva

The necessity and ways of improvement of “doc-

tor-specialist” in neonatology model for perinatal

centers are considered. The experience of creating

and developing such a model under modern conditions

of reformation of system of post-graduate education

in Ukraine is laid out. During upgrading and improve-

ment of structure and content of the subject “doctor-spe-

cialist” for perinatal centers the main attention was paid

to innovative interactive technologies of teaching in real

and model situations, provision of European standards

and norms of knowledge, abilities and practical skills,

integration of students to the global scientific space.

Key words: “doctor-specialist” model, perinatal

centers, postgraduate studies, upgrading of system.

За последние три года, благодаря деятельности

Президента Украины и правительства, в нашем госу-

дарстве создана и успешно расширяется сеть пери-

натальных центров (ПЦ) — система оптимальной

регионализации медицинской помощи матерям

и новорожденным. Сеть ПЦ третьего уровня каче-

ства медпомощи — высокоспециализированной

и высококвалифицированной, с адекватным финан-

совым и материальным обеспечением, работает

в 16 областях, а до 2015 г. планируется их введение

во всех регионах Украины [1, 2, 4, 10]. В штатном

расписании центров увеличено количество неона-

тологов и акушеров-гинекологов и введены должно-

сти: терапевта, детского эндокринолога, хирурга,

невролога, анестезиолога, кардиолога, офтальмолога

и сурдолога [5, 6, 9].

Все перечисленные врачи должны владеть

большим объемом знаний, умений и навыков


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИТ. М. Клименко та ін.

по формированию здорового образа жизни и вос-

питанию населения детородного возраста, плани-

рованию семьи, обеспечению нормального течения

беременности и безопасного материнства, оказанию

полноценной медицинской помощи беременной,

роженице, плоду и новорожденному. Однако сегодня

в Украине, в отличие от стран Евросоюза, США,

Канады, Японии, Израиля и других, нет целенаправ-

ленной дипломной и последипломной подготовки

специалистов по перинатологии и неонатологии

[3, 7, 8, 11]. Существующие модели специалистов

неонатолога и акушера-гинеколога вместе с про-

граммами их подготовки в интернатуре, на циклах

специализации содержат мало необходимой инфор-

мации и современных требований по перинатальной

медицине. А врачи смежных специальностей, посту-

пившие на работу в ПЦ, и вовсе не имеют базовой

и последипломной подготовки по перинатологии

и неонатологии [3, 9, 10]. Штаты вновь открываю-

щихся ПЦ заполняются подготовленными врачами

в интернатуре и на циклах специализации в разных

вузах, на разных кафедрах и клинических базах,

без утвержденной модели специалиста и его серти-

фикации для работы в медицинских учреждениях

третьего уровня.

В странах с развитой медициной в ПЦ рабо-

тают только врачи со стажем практической работы

в таком учреждении по специальности «Акушерство»

или «Неонатология» не менее 7–10 лет. Для этого

необходима базовая подготовка в вузе 5–6 лет

по общей практике, обучение 2–3 года в интерна-

туре и стажировка, а затем — отработать в этом же

учреждении несколько лет ординатором по избран-

ной специальности [3, 11]. После такой обязательной

практической подготовки специалисты получают

допуск для сдачи интегрированного лицензион-

ного экзамена по соответствующей специальности

в Ас социации врачей, и затем — сертификат спе-

циалиста и лицензию на право медицинской дея-

тельности [11]. Работающие на стыке двух смежных

специальностей обязаны иметь сертификаты специ-

алиста по каждой из них из разных Ассоциаций.

В нынешних условиях подготовки кадров

для ПЦ Украины, «специалистами» становятся после

двух лет интернатуры или трехмесячной специали-

зации. Не имея достаточного опыта практической

работы, особенно после циклов специализации,

в последующие 5–7 лет деятельности такой врач

фактически учится на своих ошибках, пока не нако-

пит опыт, который невозможно получить, работая

в другом медицинском учреждении, и чему нельзя

научиться в вузе [2, 8, 9, 10].

В современных условиях реформирования

системы последипломного образования в Укра-

ине, возникшие проблемы и новые требования

к модернизации и совершенствованию структуры

и содержания понятия «врач-специалист» для ПЦ,

нами решаются путем интеграции слушателей

в мировое научное пространство, а также внедре-

ния в последипломное образование европейских

норм и стандартов знаний, умений и практических

навыков. Для достижения максимальной практи-

ческой подготовки врача на цикле специализации

по неонатологии используются инновационные

интерактивные технологии обучения в реальных

и учебных ситуациях, отрабатываемых в малых груп-

пах на практических занятиях в отделениях Харь-

ковского городского ПЦ. При этом применяются

принятые в Европе и утвержденные в Украине Про-

токолы диагностики, лечения и профилактики пери-

натальной патологии, программированные учебные

пособия, учебные фильмы, методики обучения прак-

тическим навыкам с оценкой степени овладения ими

за признанными в мире эталонами и отработанными

нами контрольными листами выполнения процедур.

Врачей-неонатологов, зачисленных в штат

ПЦ после окончания интернатуры или специали-

зации по неонатологии, дополнительно готовят на

циклах стажировки или ТУ в объеме программы

подготовки на первую квалификационную катего-

рию по специальности «Неонатология». Им предо-

ставляются для дополнительного освоения знания,

умения и практические навыки, которые позво-

ляют оказывать новорожденным во время дежурств

необходимую помощь и анализировать ее эффектив-

ность, своевременно проводить дифференциальную

диагностику, правильно строить лечебно-диагно-

стическую тактику. Такая подготовка не заменяет

отсутствие необходимого 5–7-летнего опыта практи-

ческой работы, но врачи хотя бы получают тот мини-

мум знаний, умений и навыков, которые позволяют

им выполнить требования Протоколов, принятых

в ПЦ Украины и стран Евросоюза.

В процессе формирования модели «врач-специ-

алист» имеют значение модульное обучение, тесто-

вые технологии и решение ситуационных заданий

[8, 9, 10]. Для обеспечения конечной цели обуче-

ния и получения заданного стандарта качества под-

готовки специалиста за короткое время педагогу

необходимо внедрять инновации в методики пре-

подавания, использовать проблемно-ориентирован-

ное обучение, имитационные системы для отработки

и закрепления практических навыков, подготовлен-

ные объективные структурированные методы оценки

умений и навыков в виде ситуационных задач и алго-

ритмов действий [3, 9, 10].

Инновационный процесс — это совокупность

способов, с помощью которых педагогическая идея

превращается в учебное нововведение. В последи-

пломном образовании современные инновационные

технологии направлены на достижение целена-

правленных положительных результатов: достичь


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ Т. М. Клименко та ін.

необходимого стандарта обучения, сформировать

у слушателя необходимый объем знаний и умений,

пользоваться информацией по специальности, ана-

лизировать ее, обучить перечню требуемых навыков

и развить компетентность, решать заданный круг

вопросов и проблем.

Кафедра неонатологии ХМАПО проводит

обучение врачей-педиатров в интернатуре по нео-

натологии с 1996 г. и на цикле «Специализация»

по неонатологии с 2000 г. Основной проблемой

в подготовке врача-неонатолога является недоста-

точный базовый уровень общей клинической под-

готовки выпускников медицинских университетов

по физиологии и патологии периода новорожден-

ности. На освоение неонатологии в университете

за все годы обучения выделено 60 ч [7]. Практически

весь первый год обучения в интернатуре по неона-

тологии уходит на формирование понятий о ново-

рожденном ребенке, изучение физиологических

условий его адаптации, а также основ патологии

и возмещения утраченных функций. Только на вто-

ром году обучения слушатели готовы к проведению

самостоятельного исследования больного ребенка

и анализу полученной информации, разбору клини-

ческих ситуаций.

Цикл специализации рассчитан на 3 мес. обуче-

ния. На него должны зачисляться педиатры с мини-

мальным стажем по неонатологии — 2 года, однако

на практике главные врачи сперва посылают врача

на специализацию, а потом принимают на работу.

Что это за специальность и чем ему предстоит зани-

маться, такой слушатель осознает к середине цикла,

а освоение материала исключительно зависит от его

личных когнитивных способностей и памяти.

Программа цикла составлена по модульному

варианту и содержит разделы: «Организация охраны

материнства и детства», «Физиология и патоло-

гия плода в пренатальном периоде», «Физиология

и патология интранатального периода», «Физио-

логия и адаптация доношенного новорожденного»,

«Патология доношенных новорожденных», «Физио-

логия и патология недоношенного новорожден-

ного», «Инфекции пери- и неонатального периодов»,

«Неотложные состояния и интенсивная терапия

в неонатологии» и «Первичная реанимация ново-

рожденных». В программе выдержан перинатальный

подход к специальности врач-неонатолог. Каждый

модуль содержит перечень актуальных проблем

пери- и неонатологии, которые находят свое отра-

жение в лекционном материале. На семинарах

и практических занятиях изучаются все норматив-

ные документы МЗ Украины, стандарты, прото-

колы и новейшие мировые тенденции в диагностике

и лечении новорожденных, научные достижения

кафедры, а на клинической базе слушатели осваи-

вают пути внедрения в лечебно-диагностический

процесс, которые позволили учреждению иметь

европейские показатели качества работы. Практи-

ческие занятия построены в виде курации и разбо-

ров тематических больных с отработкой алгоритмов

дифференциальной диагностики, лечения, профи-

лактики, мониторинга качества терапии и прогно-

зирования возможных осложнений, оформления

документации. Детям с нозологическими формами

и синдромами, требующими интенсивной терапии,

проводят стабилизацию состояния и подготовку

для перевода в специализированные центры.

Важным направлением в формировании «спе-

циалиста» по неонатологии является интегративный

подход к повышению качества последипломного

образования с обеспечением интерактивного препо-

давания теоретического курса. Для этого на лекциях

и семинарских занятиях внедрены инновационные

методики интерактивного обучения с использова-

нием проблемных ситуаций, направленной дискус-

сии, «мозгового штурма», групповой динамики,

мультимедийной демонстрации, учебных фильмов

и электронных пособий. На реферативных конфе-

ренциях, семинарах-тренингах, клинических разбо-

рах и практических занятиях по типу деловой игры,

преподаватели и слушатели активно анализируют

результаты деятельности друг друга. Для визуализа-

ции допущенных ошибок ход занятия по отработке

практических навыков записывают на видеокамеру

или сравнивают свои достигнутые результаты с эта-

лонами проведения процедур, просматривая видео-

материалы и другие пособия по теме.

Контроль или проверка результатов обучения

является обязательным компонентом и проводится

на всех этапах обучения специалиста. Суть проверки

результатов обучения состоит в определении уровня

освоения знаний, который соответствует стандар-

там, предъявляемым к неонатологу современного

ПЦ. Нами используются базисная, тематическая

и заключительная проверка уровня знаний. Преиму-

щества перед традиционными формами и методами

имеет тестовый контроль. Он помогает рационально

использовать учебное время, охватить больший

объем содержания, быстро установить обратную

связь со слушателями, определить результаты усво-

ения материала и сосредоточиться на пропусках

в знаниях. Тестовый контроль обеспечивает одно-

временную проверку знаний слушателей всей группы

и помогает формировать у них мотивацию для подго-

товки к каждому занятию. Основными требованиями

к многочисленным тестовым заданиям на кафед ре

являются: тематичность, взаимосвязь между

собой, взаимодополняемость и упорядоченность

или по логике, или по сложности, унифицирован-

ность формы тестов, последовательность решения

заданий от простого к сложному. По количеству зада-

ний мы используем тесты короткие (до 20 заданий),


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИТ. М. Клименко та ін.

средние (20–50) и длинные (более 50). По сложно-

сти — это тесты на распознание (вопросы, которые

имеют альтернативные ответы), на различия (содер-

жат несколько ответов), тесты-соотношения (пред-

лагают найти отличия или совпадения в изучаемой

проблеме), тесты-задания (в задании формулиру-

ются условия и все начальные действия, а в отве-

тах представлено несколько вариантов решения).

Для оценки и измерения уровня усвоения знаний,

умений и навыков в обучении каждого специали-

ста, внедрены все три уровня тестовых заданий.

Тесты первого и второго уровня мы используем для

базисного контроля знаний слушателей. Тесты вто-

рого уровня проводятся для промежуточного конт-

роля освоения основных модулей. Тесты третьего

уровня — для заключительного контроля знаний

всего материала по специальности, в виде решения

задач в письменной, устной форме или компьютер-

ного контроля.

Особое значение на кафедре отведено прове-

дению ежедневных тематических реферативных

конференций-семинаров с вовлечением слушате-

лей в разборы и обсуждения сложных клинических

случаев, которые готовят, представляют и проводят

совместно слушатели и преподаватели. Такой мето-

дологический подход стимулирует творческую актив-

ность и клиническое мышление врачей, позволяет

слушателям самим оценивать личные знания и опыт,

реализует важный вид педагогического процесса —

обучение на основе практики.

Создание модели «специалиста» для ПЦ по нео-

натологии предусматривает не только обеспечение

необходимого уровня преподавания теоретического

материала, но и обеспечение полноценного овла-

дения практическими навыками. Опыт показал,

что это возможно только на базе уже действую-

щего клинического ПЦ, оснащенного современ-

ным диагностическим оборудованием и где уже

внедрены новейшие методы лечения. Клиниче-

ские базы должны быть достаточными для про-

ведения практической подготовки специалистов,

иметь соответствующее современное диагности-

ческое оборудование, набор пациентов с широким

перечнем нозологических форм болезней и отра-

ботанные локальные протоколы по их диагностике

и лечению, созданные на основе международных

стандартов. Клиническая база кафедры — Харь-

ковский городской перинатальный центр (ХГПЦ),

на которой более 20 лет осуществляется подго-

товка неонатологов, полностью соответствует

европейским критериям подготовки специалистов.

В ХГПЦ два стационара — акушерский и неонато-

логический. В акушерском стационаре 160 коек

для беременных, рожениц и родильниц и 80 коек

для новорожденных — отделение интенсивного

наблюдения недоношенных новорожденных

и отделение совместного пребывания матери

и ребенка, а также консультативная поликлиника

на 300 посещений в день. Профессора и доценты

кафедры неонатологии принимают участие в пери-

натальных консилиумах, клинических разборах,

проводят оценку пре- и перинатального риска

совместно со слушателями. Неонатологический

стационар включает 140 коек для больных ново-

рожденных из всего г. Харькова, из них 12 коек —

отделения интенсивной терапии новорожденных

и 128 коек для отделений недоношенных новоро-

жденных, для детей с патологией ЦНС и патоло-

гией новорожденных. В структуре ХГПЦ находятся

клинические, иммунологическая, бактериологиче-

ская, биохимическая лаборатории, рентген-каби-

неты, отделения функциональной и ультразвуковой

диагностики, физиотерапевтическое, отделение

переливания крови, центр диагностики и лечения

ретинопатий недоношенных детей, центр психо-

логической поддержки, центр поддержки грудного

вскармливания. На занятиях используются вне-

дренные в ХГПЦ современные инструментальные

и аппаратные методы диагностики: нейросоногра-

фия, эхокардиография, ультразвуковое исследова-

ние (УЗИ) внутренних органов с допплерографией

мозгового, мезентериального, органного кровотока;

а также проводится иммунологическая диагностика

внутриутробных инфекций (ПЦР и ИФА), ССВО

(прокальцитонин, СРБ) и реактивности младенца,

внедрены бактериологическое обследование с иден-

тификацией патогенной микрофлоры, система

бактериологического мониторинга WHONET-5,2

Baclink 2. Лаборатории центра оснащены современ-

ными анализаторами и исследуют все необходимые

клинические и биохимические параметры, опреде-

ляют газы крови. В центре внедрены все методики

респираторной терапии с использованием новей-

ших моделей аппаратов искусственной вентиля-

ции воздуха (ИВЛ), включая неинвазивный СРАР

и высокочастотную вентиляцию легких, замести-

тельное введение сурфактанта незрелым детям.

В перечне практических навыков, который

преду сматривает подготовку врача-специалиста-нео-

натолога, существуют мануальные навыки, которым

врачи не могут научиться на пациентах из биоэти-

ческих соображений. Это проведение первичной

реанимации новорожденных в родильном зале, пред-

усматривающее прямую ларингоскопию и интуба-

цию трахеи, венепункция и катетеризация пупочной

вены, введение препаратов экзогенного сурфак-

танта, лечебная гипотермия, разнообразные спо-

собы оксигенотерапии и ИВЛ, операция заменного

переливания крови и др. Для овладения ими в обуче-

нии используются тематические видео материалы,

манекены и муляжи. Такой подход дает возмож-

ность освоить основные мануальные навыки путем


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ Т. М. Клименко та ін.

многоразовой отработки под контролем препода-

вателя и группы. Приближение занятия к реальной

практике и анализ собственных ошибок по эталонам

выполнения процедуры и видеоматериалам помо-

гают качественно овладеть методикой выполнения

разнообразных манипуляций.

ВЫВОДЫ

Накопленный нами опыт последипломного

обучения неонатологов показал, что модель подго-

товки врача-специалиста для ПЦ Украины требует

пересмотра и усовершенствования. В основе модели

должны быть три составляющие: первая — опыт

прак тической работы врача после окончания вуза

в ПЦ не менее 2–3 лет или прохождение интерна-

туры в нем; вторая — наличие стандартных условий

обучения и прохождения практической подготовки

на клинической базе, оснащенной современным

диагностическим оборудованием и лечебными

технологиями согласно принятым в мире прото-

колам оказания медицинской помощи в учрежде-

ниях третьего уровня качества помощи; третья

— наличие подготовленных кадров преподавателей

по специальности, учебно-методических пособий,

имитационных систем для отработки основных

манипуляций и навыков. Процесс подготовки спе-

циалиста должен включать инновационные инте-

рактивные методы обучения.

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ

1. Авраменко Т. В. Стан надання перинатальної медичної допомоги в Україні / Т. В. Авраменко // Нео-

натологія, хірургія та перинатальна медицина. — 2012. — Т. IІ. — № 1(3). — С. 6–12.

2. Знаменская Т. К. Приоритетные направления развития перинатальной службы в Украине / Т. К. Зна-

менская // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. — 2011. — Т. І. — № 2. — С. 6–11.

3. Медична освіта у світі та Україні: додипломна освіта, післядипломна освіта, безперервний професій-

ний розвиток: навч. посібник для викладачів / Ю. В. Поляченко, В. Г. Передерій, О. П. Волосовець [та ін.]. —

К.: Книга плюс, 2005. — 384 с.

4. Про вдосконалення організації надання медичної допомоги матерям та новонародженим у перина-

тальних центрах: Наказ МОЗ України № 726 від 31.10.2011.

5. Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15.08.2011 № 514 «Про затвердження Примірного ста-

туту Перинатального центру зі стаціонаром та Примірного положення про Перинатальний центр у складі

закладу охорони здоров’я»: Наказ МОЗ України № 160 від 12.03.2012.

6. Про затвердження Примірного статуту Перинатального центру зі стаціонаром та Примірного поло-

ження про Перинатальний центр у складі закладу охорони здоров’я: Наказ МОЗ України від 15.08.2011 № 514.

7. Сенаторова Г. С. Викладання неонатології на додипломному етапі в умовах реформування вищої

освіти / Г. С. Сенаторова, Н. С. Титова // Матер. науч.-практ. конф., присвяченої 30-річчю кафедри нео-

натології. — Х., 2008. — С. 35–39.

8. Система забезпечення якості підготовки медичних кадрів в Україні / І. В. Булах, О. П. Волосовець,

М. Р. Гжегоцький [та ін.]. — К.: Книга плюс, 2007. — 40 с.

9. Удосконалення післядипломної підготовки лікарів суміжних спеціальностей на циклі «Інноваційні

технології виходжування, діагностики та лікування патології новонароджених» / Т. М. Клименко, Т. В. Сан-

дуляк, О. А. Сердцева [та ін.] // Мед. освіта. — 2011. — № 3. — С. 85–87.

10. Шунько Є. Є. Впровадження концепції подальшого розвитку перинатальної допомоги в Україні /

Є. Є. Шунько // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. — 2012. — Т. ІI. — № 2(4) — С. 11–16.

11. Trappl R. «Die theoretisehe und praktische Einfuhrung in Wissensehaft und Medizin» in einem speziellen

Studienmodus / R. Trappl, R. Marz // Leits chrift fur Medizinische Ausbildung. — 2002. — № 19 (2). — P. 238–241.



УДК 614.48 : 616.9-022.363

ПОДГОТОВКА КАДРОВ ПО ВОПРОСАМ ПРОФИЛАКТИКИ ВНУТРИБОЛЬНИЧНЫХ ИНФЕКЦИЙ

В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХÄîö. Ã. È. Êàðìàíîâà, äîö. À. Â. Äåõòÿðü, äîö. Å. Â. Ìîðîçîâà, Ñ. Â. Ðèäíûé


Важной составляющей эффективной борьбы с внутрибольничными инфекциями является профес-

сиональная подготовка кадров, которая должна базироваться на многопрофильности знаний, умений

и навыков по специальностям (больничная эпидемиология, клиническая микробиология, дезинфектоло-

гия) и проводиться с использованием совершенных технологий — электронных средств, дистанционного

обучения.

Ключевые слова: профессиональная подготовка, больничная эпидемиология, клиническая микробио-

логия, дистанционное обучение.

ПІДГОТОВКА КАДРІВ ІЗ ПИТАНЬ ПРОФІЛАКТИКИ ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНИХ ІНФЕКЦІЙ

У СУЧАСНИХ УМОВАХ

Äîö. Ã. ². Êàðìàíîâà, äîö. Î. Â. Äåõòÿð, äîö. ª. Â. Ìîðîçîâà, Ñ. Â. Ð³äíèé

Важливою складовою ефективної боротьби зі

внутрішньолікарняними інфекціями є професійна

підготовка кадрів, яка має базуватися на бага-

топрофільності знань, умінь і навичок за спеці-

альностями (лікарняна епідеміологія, клінічна

мікробіологія, дезінфектологія) і проводитися

з використанням досконалих технологій — елек-

тронних засобів, дистанційного навчання.

Ключові слова: професійна підготовка, лікар-

няна епідеміологія, клінічна мікробіологія, дистан-

ційне навчання.

TRAINING THE PREVENTION OF NOSOCOMIAL INFECTIONS

IN MODERN CONDITIONS

G. I. Karmanova, A. V. Dekhtyar, E. V. Morozova, S. V. Readney

An important component of effective con-

trol of nosocomial infections is vocational training,

which should be based on the multidisciplinary know-

ledge and skills in the field of hospital epidemiology,

clinical microbiology, desinfectology etc., carried out

using sophisticated technology — electronic means

of distance education.

Key words: vocational training, hospital epidemio-

logy, clinical microbiology, distance education.

Важной составляющей, обеспечивающей эффек-

тивность профилактических и противоэпидемиче-

ских мероприятий в лечебно-профилактических

учреждениях (ЛПУ) является профессиональная

подготовка медицинских работников в области

борьбы с внутрибольничными инфекциями (ВБИ).

Существует прямая зависимость эпидемиче-

ского процесса ВБИ от применяемых медицин-

ских технологий. Факторы передачи инфекции

многочисленны и определяются в значительной

степени лечебно-диагностическим процессом.

Пути передачи инфекции могут быть естествен-

ными и искусственными. При этом роль искус-

ственных путей передачи наиболее значима.

Поэтому ведущим направлением в профилактике

ВБИ является антиинфекционная защита инва-

зивных медицинских технологий, основанная

на адекватных дезинфекционно-стерилизацион-

ных мероприятиях.

Вместе с тем, анализ состояния профилак-

тического и противоэпидемического режимов

в ЛПУ свидетельствует о разноречивых, иногда

поверхностных представлениях медицинского

персонала о закономерностях возникновения

и распространения ВБИ и соответствующих мер

профилактики. Одной из главных причин недо-

статочной компетентности медицинского пер-

сонала ЛПУ по проблеме ВБИ является слабая

дипломная и последипломная подготовка.

Попытка решить эту проблему введением

в некоторых ЛПУ должности больничного эпидеми-

олога не принесла ожидаемых результатов по ряду

причин. Прежде всего, из-за их малочисленно-

сти ввиду отсутствия такой должности в штатном


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ Г. І. Карманова та ін.

расписании ЛПУ. С другой стороны, как правило,

должность больничного эпидемиолога занимают

врачи, имеющие базовое образование по специ-

альности «Эпидемиология» и «Лечебное дело».

Вместе с тем профессиональная деятельность спе-

циалиста по профилактике ВБИ имеет свою спе-

цифику с учетом особенностей механизма развития

эпидпроцесса ВБИ, включая закономерности био-

химических и энергетических процессов у микроор-

ганизмов, персистирующих в ЛПУ, формирования

и распространения госпитальных штаммов, спе-

цифику подходов к антиинфекционной защите

медицинских технологий при решении конкретной

дезинфектологической задачи и т. д.

В свете произошедшей реорганизации системы

санитарно-эпидемиологической службы и практи-

чески ликвидации дезинфекционной службы про-

изошли изменения и в системе внешнего контроля

за санитарно-гигиеническим и противоэпидеми-

ческим режимами в ЛПУ в сторону его ослабле-

ния. В этих условиях более жестким должен стать

производственный (внутренний) контроль, кото-

рый обязан осуществлять высококвалифициро-

ванный по этим вопросам персонал.

Возникают определенные нюансы, связан-

ные с профессиональной подготовкой различных

категорий специалистов, которая должна прово-

диться по программам, разработанным с учетом

практических интересов каждого подразделения

ЛПУ и утвержденных на государственном уровне

в установленном порядке.

Многолетний опыт работы кафедры дезин-

фектологии и профилактики внутрибольничных

инфекций ХМАПО свидетельствует о необходи-

мости подготовки больничных эпидемиологов на

циклах ТУ, в программе которых выделены учебные

модули «Больничная эпидемиология, клиническая

микробиология, дезинфектология и гигиенические

дисциплины». В рамках указанных модулей боль-

ничным эпидемиологам предлагается прослушать

и обсудить проблемные лекции, научиться решать

конкретные ситуационные задачи на семинарах

и отработать отдельные профессиональные дей-

ствия на практических занятиях.

Одним из важнейших направлений защиты

пациентов от ВБИ является стерилизация изде-

лий медицинского назначения. Организация

и проведение различных форм стерилизации

и контроля ее эффективности требует высокой

производственной квалификации персонала.

Для этого необходимы циклы ТУ для специали-

стов централизованных отделений (ЦСО), а также

главных медицинских сестер ЛПУ, старших сестер

клинических отделений.

Такой подход невозможен при условии пере-

подготовки на кафедрах эпидемиологии поскольку,

как показывает многолетний опыт, в программах

таких циклов отводится незначительное коли-

чество часов модулю «Профилактика ВБИ».

Решение данной проблемы возможно лишь при

использовании стройной системы подготовки спе-

циалистов ЛПУ по профилактике ВБИ, на специ-

ализированной кафедре, включающей обучение

как на сертифицированных циклах, так и ТУ,

научно-практических семинарах и других формах

повышения квалификации.

Профессиональная подготовка и повыше-

ние квалификации специалистов по актуальным

вопросам профилактики ВБИ должны базироваться

на многопрофильности знаний, умений и навыков

по специальностям «Больничная эпидемиология»,

«Клиническая микробиология», «Дезинфектоло-

гия» и других, проводиться с использованием сов-

ременных технологий — электронных средств,

дистанционного обучения для врачей, желающих

повысить уровень профессиональной компетентно-

сти. Иными словами, подготовка больничных эпи-

демиологов, руководителей ЦСО и других в ЛПУ

должна соответствовать запросам практического

здравоохранения и быть рассчитаной на специали-

стов новой формации, обеспечивающих успешное

решение профессиональных задач в широком смы-

сле по больничной гигиене. Только специалисты,

прошедшие соответствующую подготовку, должны

возглавлять данный раздел работы в ЛПУ.

Опыт проведения ТУ «Профілактика та заходи

боротьби з внутрішньолікарняними інфекціями»

на кафедре дезинфектологии и профилактики

внутри больничных инфекций ХМАПО в раз-

личных регионах страны показывает, что дан-

ные вопросы представляют большой интерес

для широкого круга специалистов лечебного про-

филя и свидетельствует о необходимости их систе-

матической подготовки.



УДК 378.046.4 : 614.253.1 : [33+34]

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВОЇ ОСВІТИ МЕНЕДЖЕРІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

Äîö. ². ². Ïàðôüîíîâà, ïðîô. À. Â. Êàáà÷íà, äîö. Î. Ã. Ðîãîâà, Ã. Â. Îãàíåçîâà, Î. Ì. Äðàãàíîâà


Обґрунтовано необхідність підготовки сучасних менеджерів з обов’язковим включенням до навчального

процесу економіко-правових питань в організації й управлінні охороною здоров’я України на сучасному

етапі її розвитку.

Ключові слова: менеджер, економіко-правові питання, управління охороною здоров’я.

ПРОБЛЕМНЫЕ ВОПРОСЫ ЭКОНОМИКО-ПРАВОВОГО ОБРАЗОВАНИЯ

МЕНЕДЖЕРОВ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ

Äîö. È. È. Ïàðôåíîâà, ïðîô. À. Â. Êàáà÷íàÿ, äîö. Å. Ã. Ðîãîâà, À. Â. Îãàíåçîâà, Å. Í. Äðàãàíîâà

Обоснована необходимость подготовки совре-

менных менеджеров с обязательным включением

в учебный процесс экономико-правовых вопро-

сов в организации и управлении здравоохранением

Украины на современном этапе его развития.

Ключевые слова: менеджер, экономико-право-

вые вопросы, управление здравоохранением.

ISSUES OF ECONOMIC AND LEGAL EDUCATION

OF HEALTH CARE MANAGERS

I. I. Parfenova, A. V. Kabachna,O. G. Rogova, G. V. Oganezova, O. M. Draganova

It was justified the necessity to prepare modern

managers with the mandatory inclusion in the learning

process of economic and legal issues in the organi-

zation and management of health care in Ukraine

at the present stage of its development.

Key words: manager, economic and legal issues,

health care management.

Поступове реформування вітчизняного медико-

освітнього простору відбувається у складних умо-

вах змін форм господарювання закладів охорони

здоров’я, пошуку додаткових джерел фінансу-

вання медичної галузі, обґрунтування найфективні-

ших — як з організаційної, так і з економічної точок

зору — моделей управління охороною здоров’я

(ОЗ), які формуються відповідно до соціально-

економічної політики держави. Можна стверджу-

вати, що саме процеси реформування медичної

галузі стали чинниками активізації пошуків нових

концептів та методології навчального процесу

як на додипломному, так і на післядипломному

етапі професійної підготовки медичних працівни-

ків, зокрема з питань менеджменту в ОЗ [1, 2, 3].

Зміна парадигми вищої медичної освіти, орі-

єнтація на європейські стандарти підготовки

висококваліфікованих медичних кадрів спону-

кали до змістовного перегляду медичної освіти.

І якщо клінічні навички — як найбільш значущі

для професійного зростання медичного праців-

ника — зазнали значних змін, зважаючи на бурх-

ливий розвиток медичних знань та технологій,

то економіко-правовий блок навчальних дисцип-

лін змінюється не так динамічно, як того потре-

бує практика. Нещодавно ці проблеми вивчали

студенти медичних вищих навчальних закла-

дів у контексті проблематики кафедр судової

медицини, соціальної гігієни та організації ОЗ.

Наслідки цього тепер загальновідомі: недооціню-

вання лікарями-практиками економіко-право-

вої проблематики, сприйняття її як другорядної,

факультативної; нерозуміння її ролі та місця

в практичній діяльності лікаря; зневіра та розчару-

вання щодо охоронних функцій медичного права.

З метою підготовки сучасних менеджерів

для закладів вітчизняної системи ОЗ у ХМАПО

було створено у 2001 р. факультет менеджменту

в ОЗ. За структурно-логічною схемою до про-

грами підготовки менеджерів ОЗ за спеціальністю

7.03060101 «Менеджмент організацій і адміністру-

вання» (спеціалізація: «Менеджмент організацій

і адміністрування в охороні здоров’я») входять

чотири цикли навчальних дисциплін.

Перший — гуманітарної підготовки (норма-

тивна частина) — включає вивчення питань щодо

інтелектуальної власності, цивільного захисту,

психології управління та конфліктології, право-

знавства, адміністрування, трудового та договір-

ного права тощо.

Цикл загально-економічних та професійно-

орієнтованих дисциплін формує знання слухачів


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ І. І. Парфьонова та ін.

у галузі сучасних підходів до організації та фінансу-

вання галузі ОЗ. Він передбачає вивчення таких дис-

циплін, як економічна теорія, економіка і фінанси

підприємства, бухгалтерський облік і аудит, основи

теорії ймовірності та математичної статистики,

маркетинг, логістика. Велику увагу звертають

на вивчення навчальної дисципліни «Менеджмент»,

зокрема «Менеджмент організацій», «Фінансовий

менеджмент», «Корпоративне управління», «Управ-

ління змінами» тощо.

Після опанування слухачами цих теоретичних

знань передбачено вивчення циклу вибіркових

дисциплін, де особливу увагу приділено закладам

ОЗ як суб’єктам управління: «Державна політика

та стратегія в галузі охорони здоров’я», «Введення

в менеджмент в охороні здоров’я», «Основи еко-

номіки в охороні здоров’я», «Основи медичної

статистики», «Управління якістю медичної допо-

моги», «Громадське та індивідуальне здоров’я»,

«Контрольно-аналітична діяльність в менеджменті

охорони здоров’я» й ін. [4, 5, 6].

У програмі підготовки менеджерів передба-

чено також цикл дисциплін вільного вибору слу-

хача, який дає змогу реалізувати індивідуальні

потреби слухачів із питань методології й органі-

зації наукових досліджень, самоменеджменту, мар-

кетингу на ринку медицини і фармації тощо. Тобто

структура викладання матеріалу в навчальній про-

грамі підготовки менеджера ОЗ дає змогу слухачам

поповнити і систематизувати їх теоретичні знання.

Практичними навичками для ефективної роботи

в закладах ОЗ слухачі опановують під час прохо-

дження виробничої та переддипломної практики.

Окремо слід зауважити, що в проблематиці про-

грами підготовки менеджерів ОЗ акцент зроблено

на правових аспектах медичної діяльності. Обго-

ворюються теоретичні та практичні аспекти фор-

мування медичного права України, правові умови

надання медичної інформації та медичної допо-

моги, правовий статус медичного працівника, пра-

вовий статус пацієнта, організаційно-правові форми

діяльності з надання медичних послуг, управління

якістю медичних послуг, правові умови ліцензу-

вання, оподаткування, ціноутворення та фармацев-

тичного забезпечення медичної діяльності, правові

аспекти функціонування формулярної системи ЛЗ

тощо. Набуття лікарями правової інформації щодо

власного правового статусу створить можливість

поступово вплинути на підвищення професійної

самооцінки та самосвідомості лікаря і, водночас,

допоможе відродити його партнерські відносини

з пацієнтом на основі вимог чинного законодав-

ства України про ОЗ, підвищить рівень господар-

ської самостійності лікарів-практиків, сприятиме

повному усвідомленню ними юридичної відпові-

дальності за власні дії.

ВИСНОВОК

Включення до навчального процесу еконо-

міко-правової проблематики дає змогу розширити

професійний світогляд медичних працівників

у процесі їх підготовки як менеджерів ОЗ.


1. Менеджмент в охороні здоров’я: підручник. — Ч. І / За заг. ред. проф. М. І. Хвисюка та І. І. Парфьо-

нової. — Х.: Оберіг, 2008. — 358 с.

2. Менеджмент в охороні здоров’я: підручник. — Ч. ІІ / За заг. ред. проф. М. І. Хвисюка та І. І. Парфьо-

нової. — Х.: Оберіг, 2008. — 550 с.

3. Методичні рекомендації до виконання дипломних робіт у галузі знань 0306 «Менеджмент і адміністру-

вання» за спеціальністю 7.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування» / Уклад.: І. І. Парфьонова,

А. В. Кабачна, Г. В. Оганезова та ін. — Х.: ХМАПО, 2012. — 24 с.

4. Методичні рекомендації з виробничої та переддипломної практики зі спеціальності «Менеджмент

організацій і адміністрування». Для слухачів факультету «Менеджмент в охороні здоров’я» / Уклад.: І. І. Пар-

фьонова, А. В. Кабачна, Г. В. Оганезова та ін. — Х.: ХМАПО, 2012. — 24 с.

5. Методичні рекомендації щодо виконання та захисту курсової роботи з дисципліни «Менеджмент орга-

нізацій» галузі знань 7.03060101 «Менеджмент організацій і адміністрування» / Уклад.: Г. В. Оганезова. — Х.:

ХМАПО, 2012. — 28 с.

6. Програма комплексного державного іспиту освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» у галузі

знань 0306 «Менеджмент і адміністрування» за спеціальністю 7.03060101 «Менеджмент організацій і адмі-

ністрування» / Уклад.: І. І. Парфьонова, Г. В. Оганезова, Л. Ф. Бакуто та ін. — Х.: ХМАПО, 2012. — 124 с.



УДК 616.8-616.13

О ПРЕПОДАВАНИИ ИНТЕРНАМ-НЕВРОПАТОЛОГАМ ОСНОВ ФИЗИОТЕРАПИИ

Ïðîô. Ë. Ä. Òîíäèé, ïðîô. Ë. ß. Âàñèëüåâà-Ëèíåöêàÿ, äîö. È. Â. Êàñ, ïðîô. Ò. À. Ëèòîâ÷åíêî, äîö. Î. Ë. Òîíäèé


Приведен опыт последипломной подготовки врачей-интернов неврологического профиля в области

физиотерапии. Указаны содержание программы, ее объем, формы работы на кафедре физиотерапии,

курортологии и восстановительной медицины Харьковской медицинской академии последипломного

образования.

Ключевые слова: неврология, физиотерапия, обучение, болезни, преподавание.

ПРО ВИКЛАДАННЯ ІНТЕРНАМ-НЕВРОПАТОЛОГАМ ОСНОВ ФІЗІОТЕРАПІЇ

Ïðîô. Ë. Ä. Òîíä³é, ïðîô. Ë. ß. Âàñèëüºâà-Ë³íåöüêà, äîö. ². Â. Êàñ, ïðîô. Ò. À. Ëèòîâ÷åíêî, äîö. Î. Ë. Òîíä³é

Наведено досвід післядипломної підготовки

лікарів-інтернів неврологічного профілю в галузі

фізіотерапії. Зазначено зміст програми, її обсяг,

форми роботи на кафедрі фізіотерапії, курортології

та відновлювальної медицини Харківської медичної

академії післядипломної освіти.

Ключові слова: неврологія, фізіотерапія,

навчання, хвороби, викладання.

ABOUT THE TEACHING OF PHYSIOTHERAPY’S BASES FOR INTERNS-NEUROLOGISTS

L. D. Tondiy, L. Ya. Vasilyeva-Linetskaya, I. V. Êas, Ò. À. Litovchenko, Î. L. Òîndiy

Experience of the postgradual preparation of neu-

rological doctors-interns in physiotherapy is brough.

The maintenance of the program, it’s volume, forms

of work at the department of physiotherapy, balneology

and restoration medicine of Kharkiv Medical Academy

of Postgraduate Education are shown.

Key words: neurology, physiotherapy, teaching,

illnesses, traning.

В проекте Всемирной федерации медицинской

организации (ВФМО) по Международным стандар-

там в медицинском образовании сказано, что один

из основных замыслов — «стимулировать власти,

организации и учреждения, ответственные за меди-

цинское образование, к формулировке собственных

планов перемен и улучшения качества в соответ-

ствии с международными рекомендациями».

Одним из ответов на предложения ВФМО

является повышение уровня знаний интернов-

невропатологов в области физиотерапии. Такая

возможность может быть эффективно реали-

зована в случаях, если интернатура проходит

на базе учебных учреждений последипломного

образования. В нашей стране в настоящее время

функционируют три вуза последипломного обра-

зования и ряд факультетов при медицинских

университетах.

Общеизвестно, что невропатологи особенно

часто используют в комплексном лечении физи-

ческие факторы (ФФ), особенно искусственные.

По данным медицинской статистики, охват физио-

терапевтическим лечением в условиях неврологи-

ческих стационаров и во время поликлинического

лечения составляет около 60 %. Исполнились

научные прогнозы известнейшего невропатолога

профессора Ландузи, который в 1903 г. на одном

из научных форумов предсказал, что «...физио-

терапия — вторая рука медицины и пока врачи

не освоят ее возможностей, медицина будет оста-

ваться однорукой».

К сожалению, в настоящее время изучение

физиотерапии в условиях преддипломного обу-

чения представлено очень скудно: учебными

планами предусмотрено всего 8 ч лекций и прак-

тических занятий. Это при условии, что спе-

циалиста-физиотерапевта готовят на цикле

специализации на протяжении 3 мес.! Мы счи-

таем, что во время обучения в интернатуре реально

и целесообразно помочь будущим невропатологам

ознакомиться с основами физиотерапии, ее веду-

щими методами, а значит, показать молодой смене

перспективы роста ее профессионализма.

В этой связи преподавателями кафедр физио-

терапии, курортологии и восстановительной

медицины и неврологии ХМАПО были разработаны

методические материалы — Программа и учебный

план информационного цикла на 36 ч, включа-

ющих «Физические факторы в неврологии» (12 ч

лекционных занятий и 24 ч — практических).


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ Л. Д. Тондій та ін.

Цель цикла — ознакомить интернов с теорети-

ческими основами физиотерапии, позволяющими

посредством ФФ влиять на различные звенья пато-

генеза при заболеваниях нервной системы, а иногда

и на этнологические факторы, что не менее важно —

иметь возможность мобилизовать, активизировать

физиологические меры защиты организма (ФМЗО).

Их ослабление и является одной из важнейших при-

чин возникновения и рецидивирования многих

болезней, в том числе и нервной системы.

Нормализация и функционирование ФМЗО —

это залог эффективности первичной и вторичной

профилактики, прекращения болезненного про-

цесса в донозологический период (до клинического

проявлении заболевания) либо до его обострения.

К ФМЗО можно отнести: стресс-лимитирующую,

антиоксидантную, дезинтоксикационную, симпа-

тоадреналовую системы, образование организмом

специфических противовирусных, антимикробных

веществ (интерферона, лизоцима), а также фаго-

цитоз, иммунитет, защитные функции кожи, нали-

чие различных местных барьеров организма и др.

ФФ позволяют стимулировать механизмы

ФЗМО, включая механизмы саногенеза (рести-

туцию, репарацию, компенсацию, иммунитет,

микроциркуляцию).

В теоретическом курсе мы излагаем данные

о действии ФФ: противовоспалительном, гипосенси-

билизирующем, противоболевом, стимулирующем,

гипотензивном и гипертензивном, противомик-

робном, противовирусном, трофико-регенера-

торном эффекте. В лекционной части программы

представлены данные об эффективном использова-

нии ФФ в терапии заболеваний центральной и пери-

ферической нервной системы. При этом акценты

мы делаем на наиболее распространенную пато-

логию, включая сосудистые нарушения головного

мозга, соматоформную вегетативную дисфункцию,

неврологические синдромы остеохондроза позво-

ночника, миофасциальные болевые синдромы и др.

Такой теоретический курс демонстрирует интер-

нам комплексные возможности воздействовать ФФ

на больного с разных позиций (на механизмы пато-

генеза и через защитные силы организма, его внут-

ренние резервы), а также на основные клинические

синдромы.

Практические занятия используются для разбора

механизма действия отдельных ФФ: электричества,

света, воды, звука, грязей, пелоидов, аэрозолей и др.

Обосновываются показания и противопоказания для

назначения ФФ. Проводится семинар-экскурсия

в физиотерапевтическое отделение. Интерны

знакомятся с правилами техники безопасности.

Проводится клинический разбор больного с остео-

хондрозом на всех этапах восстановительного лече-

ния, решаются ситуативные задачи.

Курс завершается зачетом, который про-

водится в форме собеседования преподавателя

с интерном в присутствии всей группы. Препо-

даватель корректирует ответы молодых врачей,

дополняет ответы своими рекомендациями. Кур-

сантам предлагается список рекомендованной

литературы, включающий материалы по вопро-

сам теории и методики лечения ФФ, в том числе

разработанные на кафедре.

Наш многолетний опыт подтверждает целесо-

образность проведения такого целенаправленного

обучения врачей-интернов, о чем свидетельствуют

уже практикующие врачи-невропатологи.

Считаем, что аналогичные курсы полезны

и для интернов, которых готовят по другим лечебным

специальностям: терапевтам, семейным врачам,

хирургам, педиатрам, стоматологам, дерматологам,

акушерам-гинекологам и др.



УДК 616.-053.2:377.44

ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ЛІКАРІВ ЗА ФАХОМ

«ПЕДІАТРІЯ» І «ДИТЯЧА НЕВРОЛОГІЯ»Ïðîô. ². Á. Äàöåíêî, äîö. Â. Ì. Ñàââî, äîö. Ò. Î. Ô³ëîíîâà


Визначено базові напрямки удосконалення освіти й чинники забезпечення її якості. Подано власний досвід

традиційних та використання сучасних методів оволодіння теоретичними та практичними знаннями.

Ключові слова: післядипломна освіта, теоретичні, практичні навички, фахова компетентність лікаря.

ОПТИМИЗАЦИЯ ПРОЦЕССА ПОСЛЕДИПЛОМНОГО ОБРАЗОВАНИЯ ВРАЧЕЙ ПО СПЕЦИАЛЬНОСТИ «ПЕДИАТРИЯ» И «ДЕТСКАЯ НЕВРОЛОГИЯ»

Ïðîô. È. Á. Äàöåíêî, äîö. Â. Ì. Ñàââî, äîö. Ò. À. Ôèëîíîâà

Определены базовые направления усовершенст-

вования образования и факторы обеспечения их каче-

ства. Представлен собственный опыт традиционных

и использование современных методов овладения тео-

ретическими и практическими знаниями.

Ключевые слова: последипломное образование,

теоретические, практические навыки, компетен-

тность врача-специалиста.

OPTIMIZATION OF POSTGRADUATE EDUCATION PROCESS FOR A SPECIALTY

«PEDIATRICS» AND «PEDIATRIC NEUROLOGY»

I. B. Datsenko, V. M. Savvo, T. O. Filonova

The basic directions of improvement of education

and factors to ensure its quality have been defined. Own

experience of using traditional and modern methods

of mastering the theoretical and practical knowledge

was presented.

Key words: postgraduate education, theoretical and

practical skills, expertise medical specialist.

Концептуально обґрунтованим та ефективним під-

ходом у сфері вдосконалення післядипломної освіти

лікарів є інтегративний напрямок розвитку системи

навчання й оволодіння теоретичними та практичними

навичками. Тільки інтегративний підхід у проведенні

післядипломного навчання може забезпечити достатній

рівень фахової компетентності лікаря та лікаря-інтерна.

Післядипломна професійна освіта поступово

вдосконалюється і перебуває під пильною увагою

керівництва академії. Кафедра педіатрії та дитячої

неврології, разом із комплексним навчально-тема-

тичним планом, виконує вибіркові (елективні) замов-

лення закладів охорони здоров’я на підготовку лікарів

за спеціальністю в галузі педіатрії та дитячої невро-

логії за різною тематикою. Насамперед це стосується

напрямків, які є найактуальнішими та найнеобхідні-

шими. До них належать цикли тематичного вдоскона-

лення: «Сучасні питання педіатрії», «Патологія дітей

раннього віку», «Сучасна кардіоревматологія дитячого

віку», «Клінічна та нейрофізіологічна діагностика

захворювань нервової системи у дітей», «Пароксиз-

мальні стани епілептичного та іншого ґенезу у дітей»,

«Вибрані питання дитячої неврології», передатеста-

ційні цикли за фахом «Педіатрія», «Дитяча кардіо-

ревматологія», «Дитяча неврологія», спеціалізація

за фахом «Педіатрія», «Дитяча кардіоревматологія»,

«Дитяча неврологія», стажування з педіатрії, дитячої

кардіоревматології та дитячої неврології.

Післядипломну освіту нині створюють на під-

ставі єдності теоретичного і практичного курсів. Інте-

гративний підхід у структурі післядипломної освіти

використання методів як традиційного, так і інтер-

активного навчання значно більше сприяє набуттю

й поглиб ленню знань і навичок із метою підвищення

кваліфікації лікарів, ніж заходи стандартного викла-

дання. Комплекс сучасних вимог до забезпечення

якісного навчального процесу, як теоретичного курсу,

так і практичних навичок, має складатися з двох важ-

ливих напрямків:

– забезпечення якісного оволодіння практичними

навичками;

– забезпечення якісного рівня викладання теоретич-

ного курсу за фахом.

Забезпечення проведення якісної практичної підго-

товки з оволодінням практичними навичками можливе

в умовах клінічних базових лікувальних закладів. Така

організація спільної праці створює умови комплексно

розв’язувати всі питання лікувально-організаційного

плану і насамперед подання клінічного та навчально-

методичного матеріалів слухачам не лише в умовах ста-

ціонару, а й в амбулаторно-поліклінічних відділеннях.

Згідно з цим, однією із клінічних баз кафедри

педіатрії і дитячої неврології ХМАПО, на якій відбу-

вається післядипломна підготовка інтернів і лікарів

за спеціальністю «Педіатрія» і «Дитяча кардіоревмато-

логія», є міська дитяча клінічна лікарня № 24, яка має


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ І. Б. Даценко та ін.

у своєму складі три відділення: для дітей раннього віку

(40 ліжок), для дітей старшого віку (40 ліжок) і міське

кардіоревматологічне відділення (40 ліжок). Лікарня

забезпечена умовами для проведення комплексного

обстеження і лікування дітей із використанням сучас-

них технологій. У структурі лікарні: рентгенологічне

відділення, кабінет ультразвукової діагностики. Сут-

тєву допомогу в поліпшенні навчального процесу,

оволодінні практичними навичками надають викла-

дачі кафедри, які володіють діагностичними мето-

дами: УЗД, добового холтерівського моніторування

ЕКГ, реоенцефалографії та реовазографії. Слід зазна-

чити, що всі викладачі кафедри мають вищу категорію

лікаря-спеціаліста, в тому числі за фахом «Педіатрія»,

«Дитяча кардіоревматологія», «Дитяча гастроенте-

рологія», «Ультразвукова діагностика». Це створює

можливість проводити навчальний процес і навчання

за всіма розділами педіатрії та забезпечувати оволо-

діння практичними навичками, дає простір для гли-

бокого диференційно-діагностичного мислення,

правильно здійснювати тактику лікування.

Велике значення має наявність ще однієї клініч-

ної педіатричної бази дитячого відділення Дорож-

ньої клінічної лікарні ст. «Харків» Південної залізниці

на 40 ліжок із якісним оснащенням і забезпеченням.

Важливою ланкою навчання слухачів є праця в умо-

вах амбулаторно-поліклінічної служби, яка представ-

лена дитячою поліклінікою № 23 із денним стаціонаром,

де розташовано міський Центр раннього втручання

на 30 ліжок. Поліклініка має сучасно обладнану ауди-

торію, навчальні кімнати, кабінети вузьких спеціалістів,

оснащена лабораторною службою, сучасною діагнос-

тичною апаратурою.

Одним із важливих етапів розвитку кафедри

є об’єднання кафедри педіатрії і дитячої неврології.

Така реорганізація сприяє концептуально-логічному

вивченню педіатричної соматичної патології з позиції

й порушення інтегративно-регуляторних центральних

і автономних механізмів нервової системи. А законо-

мірності й особливості дитячого віку необхідно врахо-

вувати в діагностиці і лікуванні захворювань нервової

системи у дітей, що впливає на неврологічну компетен-

цію лікаря-спеціаліста.

Неврологічна тематика проведення навчання дитя-

чих неврологів, педіатрів і сімейних лікарів достатньо

широка. З цих позицій складно переоцінити значення

міської дитячої лікарні № 5 (центр реабілітації дітей

із неврологічною патологією) на 210 ліжок, три невро-

логічних відділення — 150 ліжок, психіатричне відді-

лення для здійснення повноцінного процесу навчання

лікарів-неврологів педіатричного профілю.

Вивчати питання перинатальної неврології дає

змогу наявність у структурі клінічних баз кафедри КЗОЗ

міського перинатального центра м. Харкова, який

має відділення реанімації, відділення для виходжу-

вання дітей з ураженням ЦНС і відділення патології

новонароджених.

Лікарі-слухачі мають можливість набути нави-

чок роботи й оцінки тяжкості стану новонароджених

різного строку гестації, ознайомитися з сучасними

методами допплерографічного ультразвукового моні-

торування тяжкості ураження нервової системи ново-

народжених і дітей раннього віку. У відділенні для дітей

із патологією ЦНС слухачі ознайомлюються з сучас-

ними методами не лише виходжування, а й реабілітації

пацієнтів з ураженням ЦНС.

Наявність багатопрофільного стаціонару та полі-

клініки, які обладнані на рівні сучасного лікувально-

діагностичного процесу, є основною умовою якості

надання практичних знань і навичок.

Другим напрямком інтегративного підходу в під-

вищенні якості післядипломної освіти лікарів є забез-

печення певного рівня викладання теоретичного курсу

за фахом. Тому є вчасним і відповідним сучасним вимо-

гам до якості післядипломної освіти використання

в педагогічному процесі на кафедрі таких інноваційних

методик навчання, як лекції та семінари з використан-

ням мультимедійної демонстрації, семінари-тренінги,

семінари-дискусії, семінари у вигляді ділової гри,

реферативні конференції-семінари, лекції та семінари

з застосуванням перегляду відеоматеріалів.

Для самостійної роботи слухачі використовують

електронні навчальні посібники, що розроблені спів-

робітниками кафедри. Одним із напрямків самостій-

ної роботи й оцінювання рівня засвоєння теоретичних

знань є розв’язання тестових завдань. Набори тестових

завдань (для визначення вихідного рівня знань та під-

сумкового контролю) розроблено для більшості розділів

навчально-тематичних планів для формування здат-

ності слухачів до самостійної діяльності та прийняття

самостійних професійних рішень.

Особливого значення надають проведенню тема-

тичних реферативних конференцій-семінарів із роз-

бором та ретельним обговоренням складних клінічних

випадків, які готують і проводять сумісно слухачі

і викладачі. Такий методологічний підхід стимулює

творчу активність лікарів, створює можливість слухачам

оцінити та обміркувати власні знання та досвід.

Ураховуючи сучасні вимоги медичної освіти

до інтерактивного навчання, проведення таких конфе-

ренцій реалізує один із таких видів педагогічного про-

цесу — навчання на основі практики.

Принципово важливим ми вважаємо на тлі викла-

дання основних розділів за фахом показати курсан-

там клінічні розробки й основні досягнення кафедри

в галузі педіатричної та неврологічної науки, відпо-

відно до чого кафедра знайомить слухачів з основними

напрямками наукових розробок кафедри.

Сучасний рівень викладання згідно з вимогами

Болонського процесу здебільшого визначається наяв-

ністю відповідних клінічних баз, які оснащені сучас-

ним обладнанням і які мають достатню кількість хворих

різного профілю. Процес викладання має включати

інноваційні методи навчання. Обов’язковим момен-

том викладання є ознайомлення слухачів із науковими

розробками кафедри. Такий інтегративний підхід підви-

щить ефективність процесу проведення післядипломної

медичної освіти.



УДК: 378.046.4:614.253.1 – 054.6:[ 616.5+616.97]

ПОВЫШЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ ОБУЧЕНИЯ ИНОСТРАННЫХ КЛИНИЧЕСКИХ ОРДИНАТОРОВ

НА КАФЕДРЕ ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГИИÄîö. Â. Â. Ïàâëèé


Представлены данные по повышению эффективности подготовки иностранных клинических орди-

наторов с использованием в обучении инновационных методов и учетом клинических стандартов диаг-

ностики и лечения в тех странах, в которых будут работать зарубежные специалисты.

Ключевые слова: инновационные методы, клинические ординаторы, клинические стандарты.

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ КЛІНІЧНИХ ОРДИНАТОРІВ НА КАФЕДРІ ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЇ

Äîö. Â. Â. Ïàâë³é

Наведено дані щодо підвищення ефектив-

ності підготовки іноземних клінічних ординаторів

із використанням у навчанні інноваційних методів

і врахуванням клінічних стандартів діагностики

й лікування в тих країнах, у яких будуть працю-

вати іноземні фахівці.

Ключові слова: інноваційні методи, клінічні

ординатори, клінічні стандарти.

INCREASING OF TEACHING EFFICIENCY OF FOREIGN MEDICAL INTERNS

FOR DERMATOVENEREOLOGY DEPARTMENT

V. V. Pavliy

Article is devoted to analyse of the informa-

tion with reference to increasing of teaching effi-

ciency of foreign medical interns using the innovative

methods based on the clinical diagnostics and treat-

ment standards of the countries where foreign experts

will work.

Key words: innovative methods, medical interns,

clinical standards.

На кафедре дерматовенерологии Харьковской

медицинской академии последипломного обра-

зования проводится обучение иностранных кли-

нических ординаторов. Подготовка иностранных

врачей осуществляется в условиях крупных

специализированных учреждений дерматовенеро-

логического профиля, являющихся базами кафедры

ХМАПО — ОККВД № 1, ГКВД № 1, ГКВД № 4,

ООО «Харизма плюс» г. Харькова.

Целью обучения является всесторонняя подго-

товка квалифицированных специалистов для практи-

ческой работы как в стационарах, так и в амбулаториях

или частных кабинетах. Во время обучения клини-

ческие ординаторы учатся диагностировать наиболее

распространенные кожные и венерические болезни,

усваивают основные методы их лечения, принципы

профилактики и организации борьбы с ними.

Ежегодно на кафедре обучается 5–6 иностранных

клинических ординаторов. Срок подготовки колеб-

лется от 2 до 4 лет, в зависимости от контракта.

Иностранные специалисты работают согласно

индивидуальному плану подготовки, который

состоит из разделов практической и теоретичес-

кой подготовки, также предусматривает обучение

клинических ординаторов и на других кафедрах —

как обязательных, так и выбранных по желанию

иностранца. Целью программы является форми-

рование правильного понимания практического

значения дерматовенерологии среди других клини-

ческих дисциплин, воспитание правильного подхода

при обследовании и лечении больных, формиро-

вание необходимого для самостоятельной работы

углубленного объема знаний и навыков, умения их

использовать в определенных клинических ситуа-

циях. С целью интенсификации обучения специаль-

ности мы используем следующие подходы:

– максимальное использование визуального ком-

понента в изучении клиники болезней, потому

что логика дерматологического диагноза, кроме

других мотивов, предусматривает и такой под-

ход: «Я уже такую или подобную патологию видел

у больного или на фотографии». Этот принцип реа-

лизуется демонстрацией максимального количе-

ства больных, изучением атласов, слайдов и играет

огромную роль в обучении иностранных врачей,

так как присутствует языковой барьер;

– принцип перспективного опережения предусмат-

ривает подачу врачам определенных сведений

(регулярные клинические разборы с демонстра-

цией всевозможных больных, в том числе и вене-

рологических), которые на период проведения

занятий они еще не изучали, с небольшими


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ В. В. Павлій

комментариями, а также знакомство с исто-

риями болезней. Это вызывает у иностранных

клинических ординаторов повышенный инте-

рес и обусловливает дискуссии, способствующие,

в свою очередь, усвоению материала:

– постоянный акцент на определенной связи пато-

логии внутренних органов с дерматологическими

синдромами;

– постоянное и обязательное изучение вопросов

клинической фармакологии. Это презентации

и выставки новых препаратов, индивидуальное

ознакомление с препаратами по каждой изучае-

мой теме и отражение этого в написании рефе-

ратов в электронном виде, а затем обмен этими

рефератами среди обучающихся;

– проведение практической части зачетов по цветным

фототестам, что позволяет максимально прибли-

зить проверку знаний к лечебной практике. После

постановки диагноза выясняется этиопатогенез

заболевания, характер течения, прогноз, принципы

терапии с выписыванием рецептов;

– знакомство иностранных специалистов с прото-

колами лечения дерматовенерологических забо-

леваний в их странах. Это вызывает повышенную

заинтересованность, позволяет сопоставить суж-

дения по поводу трактовки диагноза, лечения тех

или иных заболеваний в нашей и их странах;

– максимальное использование в обучении инно-

вационных методов. Клинические ординаторы

обучаются использованию в лечении дерма-

товерологических заболеваний фитотерапии,

биоэнергетики, гирудотерапии, апитерапии, аро-

матерапии, что вызывает у них заинтересованность

в обучении — развитие уважения к личности чело-

века, сочувственного отношения к его страданиям,

сознательного усвоения норм врачебной этики.

В условиях резко возросших требований к профес-

сиональной подготовке иностранных специалистов

на кафедре уделяется большое внимание привитию

иностранным коллегам принципов деонтологии —

развитию таких понятий, как чуткость, внимание

и даже альтруизм, а также моральных качеств

и этических норм, необходимых в профессиональ-

ной деятельности любого врача.

Важным этапом приобщения иностранных клини-

ческих ординаторов к принципам деонтологии явля-

ются курирование больных в стационаре, подготовка

больных к консультативному разбору и, конечно, прием

больных в поликлинике. Практические занятия создают

возможность для проявления инициативы, самостоя-

тельности, сознательности, чувства ответственности.

Учебно-тематическим планом кафедры, а также

индивидуальным планом обучения иностранных

клинических ординаторов предусматривается изу-

чение принципов деонтологии. Одна из первых

лекций посвящена развитию отечественной

дерматовенерологии, гуманизму отечественных

ученых, истории кафедры, а также тому, что врач-

дерматовенеролог должен быть в определеной сте-

пени психологом и воспитателем.

Все лекции и практические занятия пронизаны

идеей профессиональной этики и построены так, чтобы

формировать мировозрение, этические взгляды, чув-

ство долга, гуманизм у иностранных коллег. Имеет

место в лекции и ознакомление слушателей с юридичес-

кими законами, регулирующими работу врача-дермато-

венеролога, так как во всем мире предпочтение отдается

страховой медицине. Иностранный специалист должен

хорошо понимать, что такое врачебная тайна, врачебная

ошибка, проступок врача, преступление.

В лечении больных с кожными и венерическими

заболеваниями важное место занимает психотерапев-

тическое воздействие. Любой патологический процесс

влечет за собой какие-то, пусть даже минимальные,

психологические отклонения, поэтому мы прививаем

иностранным коллегам основы психологии.

Педагогический процесс на кафедре направлен

не только на обучение молодых иностранных специ-

алистов быстро и логично сопоставлять клиничес-

кие данные с обширной информацией, получаемой

при помощи инструментальных и лабораторных

методов исследования для постановки диагноза

и назначения рациональной терапии, но и направлен

на развитие уважения к личности человека, сочув-

ственного отношения к его страданиям, сознатель-

ного усвоения норм врачебной этики. Подобные

подходы способны интенсифицировать изучение

дерматовенерологии в практическом плане.

Важное место в оптимизации преподавания

как в процессе обучения, так и при конт роле зна-

ний играют компьютерные технологии, которые

не заменяют преподавателя, но позволяют быстро

и эффективно оценить знания клинических ордина-

торов по какой-либо теме и тут же наглядно помочь

в изучении этой темы, так как языковый фактор

играет большую роль в обучении иностранных врачей.

Систематический текущий контроль дает воз-

можность своевременно провести коррекцию обу-

чения, индивидуализировать обучение иностранных

врачей, а также провести необходимую коррекцию

в учебных планах подготовки иностранных клини-

ческих ординаторов.

Одним из перспективных моментов в клиничес-

кой ординатуре является приближение к индивиду-

альному, а не групповому обучению иностранного

специалиста, что позволит освоить не только тео-

ретические аспекты, но и в совершенстве овладеть

практическими навыками.

Опыт обучения иностранных клинических

ординаторов свидетельствует о том, что соблюдение

указанных принципов способствует повышению каче-

ства подготовки специалиста-дерматовенеролога.



УДК 614.252:618.1-053.30

ОСОБЕННОСТИ ПОДГОТОВКИ АКУШЕРА-ГИНЕКОЛОГА

В СИСТЕМЕ НЕПРЕРЫВНОГО ОБРАЗОВАНИЯÏðîô. À. Þ. Ùåðáàêîâ, ïðîô. Â. Þ. Ùåðáàêîâ, äîö. È. À. Òèõàÿ, Ä. Í. Øàïîâàë


Представлены современные данные о непрерывной подготовке акушеров-гинекологов с учетом

современных методов обучения. Для формирования профессиональных навыков и умений используют:

мультимедийные лекции, элементы дистанционного образования, электронные учебники, внедрение

в процесс обучения доказательной медицины, клинических протоколов, утвержденных МЗ Украины,

самообучение.

Ключевые слова: дистанционное образование, акушер-гинеколог, доказательная медицина.

ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ АКУШЕРА-ГІНЕКОЛОГА

В СИСТЕМІ БЕЗПЕРЕРВНОГО НАВЧАННЯ

Ïðîô. À. Þ. Ùåðáàêîâ, ïðîô. Â. Þ. Ùåðáàêîâ, äîö. ². À. Òèõà, Ä. Ì. Øàïîâàë

Надано сучасні дані про безперервну підготовку

акушерів-гінекологів з урахуванням сучасних мето-

дів навчання. Для формування професійних навичок

і вмінь використовують мультимедійні лекції, еле-

менти дистанційної освіти, електронні підруч-

ники, впровадження в процес навчання доказової

медицини, клінічних протоколів, затверджених

МОЗ України, самоосвіта.

Ключові слова: дистанційна освіта, акушер-

гінеколог, доказова медицина.

THE FEATURES OF PREPARATION OF OBSTETRICS-GYNAECOLOGIST IN SYSTEM

OF CONTINUOUS FORMATION

A. Yu. Scherbakov, V. Yu. Scherbakov, I. A. Tykhaya, D. N. Shapoval

The modern information about continuous prepa-

ration of obstetrics-gynaecologists takes into account

the modern methods of teaching is presented in arti-

cle. It is described that to form the professional skills

and abi lities we can use: multimedia lectures, elements

of the controlled from distance education, electronic

textbooks, introduction in the process of evidence-based

medicine teaching, clinical protocols, ratified by Ukrai-

nian Ministry of Public Health and self-training.

Key words: distance education, obstetrics-gynae-

cologist, evidence-based medicine.

Улучшение качества медицинского обслужива-

ния и внедрение доказательной медицины в Украине,

как и в большинстве стран мира, является приоритетным

направлением развития охраны здоровья [3, 5, 6].

Современное медицинское образование должно

быть доступным для всех, непрерывным, качествен-

ным, разносторонним, активным, основанным на сов-

ременных технологиях и соответствующим нуждам

здравоохранения.

Непрерывное профессиональное развитие — период

образования и подготовки врачей, начинающийся после

завершения первичной специализации и продолжаю-

щийся после этого в течение всей профессиональной

деятельности каждого врача [2]. Основная цель непре-

рывного профессионального развития — сохранение

на должном уровне, пересмотр, углубление и расшире-

ние знаний и навыков. Старая парадигма: «Образование

на всю жизнь» должна быть заменена новой — «Образо-

вание через всю жизнь». В этом и заключается принцип

доказательной медицины, являющийся основой совре-

менного здравоохранения [4].

Система последипломного образования требует вне-

дрения в учебный процесс современных методов обучения

и модификации технических средств.

Мотивация врачей к овладению новым знанием повы-

шается при понимании ими ценности, необходимости,

практической значимости изучения проблемы, поэтому

в системе непрерывного образования наиболее эффек-

тивны такие педагогические технологии, как ролевые

игры, моделирование, анализ сложных и диагностически

неясных случаев заболеваний в клинической практике.

Среди проблем, которые требуют неотложного

решения, является внедрение в учебный процесс сов-

ременных технологий обучения и контроль качества

подготовки врачей. Повышение качества подготовки

врачей, уровня их квалификации — это требование вре-

мени. Применение как традиционных методов препо-

давания (лекции, семинары и практические занятия),

так и обучение новым формам, в частности внедрение

мультимедийного сопровождения лекции, позволит

повысить профессиональный уровень акушера-гине-

колога. Мультимедийные пособия, дистанционное


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ А. Ю. Щербаков та ін.

обучение необходимо рассматривать в качестве ком-

понента единой методической системы обучения [1].

Цель мультимедийного пособия — отразить

основные этапы обследования и лечения больных,

зафиксировать результаты и редко встречающиеся

наблюдения. Особое место занимает использование

мультимедийного пособия во время лекции. С целью

повторения пройденного материала в памяти кур-

санта полезен просмотр мультимедийных пособий

перед экзаменом и зачетом. Мультимедийное мето-

дическое пособие является необходимым компонен-

том практического занятия, особенно при отсутствии

в больнице пациентов с тем или иным заболеванием.

Определенная роль принадлежит мульмедийным

методическим пособиям в организации самостоя-

тельной внеаудиторной работы курсанта.

Наглядность в изложении лекции является уни-

версальным инструментом, позволяющим донести

до врача как научную новизну, так и практическую зна-

чимость излагаемой проблемы. В течение последних лет

на кафедре акушерства и гинекологии № 1 Харьковской

медицинской академии последипломного образова-

ния лекции для курсантов читаются с использованием

мультимедийных компьютерных презентаций. Мульти-

медийные технологии позволяют демонстрировать клас-

сические схемы, методы лечения, осложненные случаи

из практической деятельности. Мультимедийный способ

изложения лекционного материала позволяет установить

обратную связь с аудиторией по желанию лектора.

Определенное преимущество имеет и дистанционное

обучение. Врачи имеют возможность на время обучения

не прерывать свою профессиональную деятельность. Пре-

подаватели могут находиться в любом месте и читать лек-

ции, которые будут просмотрены в удобное время и дойдут

до более широкой аудитории специалистов. Внедрение

в учебный процесс компьютерного тестирования, решения

клинических заданий, анализ историй болезни улучшают

усвоение врачами той или иной темы.

Посещение симпозиумов, конференций, дней спе-

циалиста является неотъемлемой частью системы обра-

зования. Применение как традиционных, так и новых

форм обучения (электронные учебники, дистанцион-

ное обучение) позволяет повысить профессиональный

уровень акушера-гинеколога.

К активным формам обучения относится внедре-

ние в процесс обучения акушера-гинеколога клиниче-

ских протоколов, утвержденных нормативными актами

и приказами МЗ Украины. Клинический протокол

обеспечивает надежность, эффективность и безопа-

сность медицинских вмешательств и дает возможность

врачу работать в правовом поле медицинской науки.

Клинический протокол является одним из основных

аспектов доказательной медицины.

Доказательная медицина — это медицинская пра-

ктика, отличающаяся применением в лечении отдельного

пациента только вмешательств (методов диагностики, про-

филактики, лечения), эффективность которых доказана

высококачественными научными исследованиями [4].

Традиционно в понимании основ медицины лежало

представление о причинах болезней, механизмах их

развития. Однако наши знания о некоторых болезнях

недостаточны, так как неизвестны ни их причина, ни их

механизм развития.

Одновременно всегда существовал другой подход

к медицинской практике, согласно которому тот метод

лучше, который быстрее помогает пациенту. Для выбора

метода лечения конкретного пациента лучше иметь

не только знания о механизмах развития болезни,

но и научные доказательства того, что у таких паци-

ентов определенное вмешательство помогает достичь

желаемых результатов.

Учитывая краткость прохождения предаттестацион-

ных циклов, а также быстроту наполнения медикамен-

тозного рынка лекарственными препаратами, внедрение

новых методов диагностики и лечения в практическое

здравоохранение, самостоятельная подготовка врача

должна быть основной в системе непрерывного после-

дипломного обучения.

ВЫВОДЫИспользование мультимедийных методических

пособий, дистанционного обучения занимает особое

место в последипломном образовании, их специфиче-

ские особенности — раскрывать перед курсантами про-

цессы и явления, недоступные для изучения с помощью

других средств. Использование инновационных техно-

логий обучения позволяет достичь высокого уровня про-

фессиональной компетенции врача.

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННЫХ ИСТОЧНИКОВ1. Гірін В. М. Новітні технології в організації післядипломного навчання лікарів (із досвіду КМАПО

ім. П. Л. Шупика) / В. М. Гірін // Охорона здоров’я України. — 2002. — № 1 — С. 36–40.

2. Дифференциация уровней последипломного образования врачей акушеров-гинекологов / В. К. Чайка,

В. П. Квашенко, Т. Б. Бабич [и др.] // Проблеми медичної науки та освіти. — 2000. — № 2. — С. 17–19.

3. Москаленко В. Ф. Адміністративні та функціональні реформи в системі охорони здоров’я (аналітичний

огляд) / В. Ф. Москаленко. — Тернопіль, 2000. — 54 с.

4. Скакун М. П. Основи доказової медицини у навчальному процесі ВНЗ / М. П. Скакун // Мед. освіта. —

2003. — № 2. — С. 53–59.

5. Стан підготовки та підвищення кваліфікації медичних працівників і завдання вищої медичної школи

щодо інтеграції до світового освітнього простору / В. В. Лазоришинець, М. В. Банчук, О. П. Волосовець [та ін.] //

Мед. освіта. — 2009. — № 2. — С. 5–10.

6. Шляхи реформування вітчизняної системи охорони здоров’я / М. І. Хвисюк, О. М. Титаренко, Ю. Г. Фед-

ченко [та ін.] // Проблеми медичної науки і освіти. — 2004. — № 1. — С. 5–8.



УДК: 614.252 (477)

ВОСТОЧНЫЕ ТЕОРИИ И ДОСТИЖЕНИЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНЫХ НАУК В ПРОЦЕССЕ ПРЕПОДАВАНИЯ РЕФЛЕКСОТЕРАПИИ

Ïðîô. Î. Ã. Ìîðîçîâà, ä-ð ìåä. íàóê Î. À. ßðîøåâñêèé, äîö. Î. È. Áóòåíêî, äîö. Â. È. Çäèáñêèé


На основании универсальности влияния рефлексотерапии, а также наличия доказательной базы

ее эффективности на современном этапе при многих неврологических, терапевтических заболеваниях

и в реабилитационных мероприятиях обосновывается необходимость владения методами рефлексоте-

рапии врачами лечебного и педиатрического профиля, что требует расширения перечня врачебных спе-

циальностей, которым могут обучить на кафедре рефлексотерапии.

Ключевые слова: рефлексотерапия, традиционная восточная медицина, доказательная база.

СХІДНІ ТЕОРІЇ ТА ДОСЯГНЕННЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ НАУК У ПРОЦЕСІ

ВИКЛАДАННЯ НА КАФЕДРІ РЕФЛЕКСОТЕРАПІЇ

Ïðîô. Î. Ã. Ìîðîçîâà, ä-ð. ìåä. íàóê Î. À. ßðîøåâñüêèé,

äîö. Î. ². Áóòåíêî, äîö. Â. ². Çäèáñüêèé

На підставі універсальності впливу рефлек-

сотерапії, а також наявності доказової бази

її ефективності на сучасному етапі за бага-

тьох неврологічних, терапевтичних захворювань

і в реабілітаційних засобах обґрунтовується необ-

хідність володіння методами рефлексотерапії

лікарями лікувального та педіатричного профілю,

що потребує розширення переліку лікарських спе-

ціальностей, яких можуть навчити на кафедрі

рефлексотерапії.

Ключові слова: рефлексотерапія, традиційна

східна медицина, доказова база.

ORIENTAL THEORIES AND BASIC SCIENCE ACHIEVEMENTS IN TEACHING

AT THE DEPARTMENT OF REFLEXOTHERAPY

O. G. Morozova, O. A. Yaroshevsky, O. I. Butenko, V. I. Zdybsky

The article is based on the universality of the impact

of reflexology, as well as the presence of evidence

of its effectiveness at present in many neurological

and therapeutic diseases and rehabilitation activities,

the necessity of owning means of acupuncture physicians

and pediatric medical profile that requires expanding

the list of medical specialties that can learn the Depart-

ment of reflexology.

Key words: reflexotherapy, traditional Oriental

medicine, the evidence base.

«В мире нет непонятного, многое не понято».

Эти слова принадлежат нашему соотечественнику,

харьковчанину, лауреату Нобелевской премии (1908)

академику И. И. Мечникову. Они в полной мере

могут быть отнесены к древнему, прошедшему сквозь

три тысячелетия методу рефлексотерапии (РТ). Реф-

лексотерапия — понятие широкое, включающее

в себя много методов, которые отличаются качеством

раздражителей акупунктурных точек. Классическим

и старейшим является иглоукалывание (акупунк-

тура), когда раздражителем точек является специ-

альная игла, и издавна известный точечный массаж.

Первые публикации по акупунктуре при-

водятся в древних трактатах «Каноне Перемен»

(VI век до н. э.), в книге «Диалоги по внутренним

болезням» (конец IV – начало ІІІ века до н. э.).

Современные ученые-рефлексотерапевты с трудом

могут соперничать с конфуцианцем Хуан-Туи (215–

282 гг. н. э.), автором труда «Цзя-и-цзин», состоящего

из 12 томов, включающих анатомо-физиологические

основы, описание 354 точек акупунктуры, учение

о пульсах, описание запретных точек акупунктуры,

частной патологии [2]. Затем учение об акупунктуре

стало распространяться в странах Дальнего Востока,

в том числе Японии, где в ХХ веке были созданы

медицинские школы по иглотерапии с 4-летним

обучением, существующие и в настоящее время.

Сегодня методы РТ используются в комплексе

лечения многих неврологических и соматических

заболеваний, а также в реабилитационных програм-

мах во многих странах мира, в том числе в Европе,

Канаде, США, Австралии.

В масштабе Украины рефлексотерапевтичес-

кая служба была создана в 1977 г. под руководством


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ О. Г. Морозова та ін.

проф. Е. Л. Мачерет [4]. На кафедре неврологии

и рефлексотерапии Киевской медицинской ака-

демии последипломного образования с этого вре-

мени начала проводиться научно-исследовательская

работа и подготовка специалистов. В 1993 г. прика-

зом МЗ Украины вводится врачебная специальность

«Рефлексотерапия».

Основоположником Харьковской школы реф-

лексотерапевтов по праву можно считать канд. мед.

наук В. Ф. Труфанову, автора монографий по этой

специальности [7, 8]. В 1959–1961 гг. В. Ф. Труфанова

обучалась акупунктуре в Пекине под руководством

профессора Чжу-Лянь. В Харькове ею был создан

кабинет иглотерапии, где на рабочих местах обуча-

лись врачи.

В Харьковской медицинской академии после-

дипломного образования кафедра рефлексотерапии

была создана в 1983 г. проф. Э. П. Яроцкой. До 1992 г.

на кафедре обучались РТ врачи из всех республик

СССР, от Прибалтики до Дальнего Востока, Сибири,

Средней Азии, Закавказья. В настоящее время

в течение года на кафедре проходят подготовку более

300 врачей из 16 областей Украины, а также России,

Азербайджана и др. На кафедре проводится специа-

лизация по РТ, предаттестационные циклы, а также

тематическое усовершенствование по мануальной

РТ, аппаратным методам лечения, аурикулярной РТ,

гирудорефлексотерапии и др.

За многовековую историю акупунктуры

накоплен громадный клинический опыт ее

эффективности. В то же время сегодня для реко-

мендаций по применению РТ требуется дока-

зательная база ее эффективности. При этом РТ

как представитель немедикаментозной терапии

пребывает в более сложном положении по срав-

нению с терапией медикаментозной. При оценке

эффективности РТ следует принимать во вни-

мание тот факт, что методы немедикаментоз-

ного лечения не стандартизированы, а качество

их выполнения во многом определяются

опытом и квалификацией специалиста, поэтому

выводы об эффективности при мета-анализах

неоднозначны. Анализ 13 рандомизированных

контролируемых исследований, в которых уста-

новлена эффективность мануальной терапии

и массажа при боли в нижней части спины [12].

Суммарная оценка терапевтического потенциала

данных методов оказалась довольно высокой —

методы действительно хорошо купируют боль,

улучшают функциональную активность, пре-

восходя другие немедикаментозные методы,

а стойкость полученного эффекта может быть

достаточно высокой. В то же время данные

методики являются, с одной стороны, наибо-

лее дорогостоящим методом лечения по затрате

«человеко-часов» на одного пациента, а с другой

стороны — эффективность их зависит от профес-

сионализма доктора. Тем не менее, мануальная

терапия и массаж введены в рекомендации Аме-

риканского ревматологического колледжа (2009)

с уровнем доказательности «С» [13].

В отношении классической акупунктуры мне-

ния также неоднозначны. Наибольшее количество

работ посвящено эффективности лечения болевых

синдромов. Мета-анализ 23 исследований с учас-

тием 6359 пациентов показал, что в целом аку-

пунктура имеет благоприятное воздействие на боль

и восстановление функций [10]. Интересной иллю-

страцией этого положения стало исследование

GERAC [11], в котором 1132 больных с хронической

болью в нижней части спины в течение 6 мес. лечи-

лись с помощью истинной акупунктуры или полу-

чали ложную акупунктуру (традиционные иглы,

но заведомо ложные точки). Контроль — физиоте-

рапия и анальгетики. В конце периода наблюдения

улучшение состояния как минимум на треть было

достигнуто у 47,65 % больных на фоне акупунктуры

и лишь у 27,4 % больных, получавших стандартную

терапию (р < 0,001). Однако ложная акупунктура

не дала достоверных отличий по сравнению с истин-

ной — 44,2 %. В то же время многовековой опыт

применения акупунктуры и опыт отечественных

клиницистов и исследователей позволяет говорить

об эффективности метода в лечении болевых син-

дромов и болей в спине в том числе [3, 5, 7, 8].

Значительным преимуществом методов РТ явля-

ется возможность стимуляции естественных реакций

саногенеза организма при патологических процессах,

что является существенным и необходимым с точки

зрения восстановительной медицины [2, 4, 6].

Механизмы действия акупунктуры рассматрива-

ются с точки зрения рефлекторных реакций теории

функциональных систем, на основе биофизических

и информационных подходов [1]. Доказано участие

имунной системы, эндогенных опиатов-эндорфинов

и энкефалинов [4, 6, 11].

В этой связи кафедра рефлексотерапии ХМАПО

считает своей главной задачей упрочение и развитие

доказательной базы эффективности рефлексотера-

певтических методик. Научные интересы кафедры

включают разработку дифференциального подхода

использования методов РТ при болевых синдромах,

вегетативных дисфункциях, цереброваскулярных

заболеваниях. Нами доказано, что сочетание методов

мануальной терапии и классической акупунктуры

повышают эффективность терапии вертеброгенных

мышечно-тонических болевых синдромов [3, 5, 9].

Сотрудниками кафедры разрабатываются, кли-

нически апробируются и доказывается клиничес-

кая эффективность новых способов диагностики

и лечения. Подготовлены докторская и 5 кан-

дидатских диссертаций, издано 35 монографий,


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИО. Г. Морозова та ін.

37 учебных пособий, более 50 методических реко-

мендаций, опубликовано более 400 статей и тезисов,

получено 40 патентов и сделаны 4 нововведения.

Работы кафедры представлены на международных

и отечественных конгрессах, научно-практичес-

ких неврологических, рефлексотерапевтических,

терапевтических, кардиологических конференциях

и конференциях врачей общей практики — семейной

медицины, участники которых проявляют большой

интерес к рефлексотерапевтическим методам лече-

ния и высказывают пожелания о необходимости их

применения в своих специальностях. Это находит

отражение во включении РТ в стандарты лечения

неврологических и терапевтических заболеваний.

Учитывая огромный практический опыт при-

менения РТ, ее высокую эффективность, про-

веренную временем и наличием доказательной

базы, целесообразно расширить перечень специ-

алистов, которые могут обучаться на кафедре реф-

лексотерапии, включив педиатров, стоматологов,

офтальмологов, акушеров-гинекологов, оторино-

ларингологов, дерматологов, хирургов, семейных

врачей. Это необходимо для улучшения качества

оказания медицинской помощи населению, а также

профилактики и реабилитации многих заболеваний.

Основываясь на достижениях современной науки,

можно утверждать, что РТ — медицина прош лого,

настоящего и будущего.


1. Анохин П. К. Очерки по физиологии функциональных систем / П. К. Анохин. — М.: Медицина, 1975. —

447 с.

2. Гаава Лувсан. Традиционные и современные аспекты восточной рефлексотерапии / Гаава Лувсан. —

М.: Наука, 1986. — 575 с.

3. Избранные клинические лекции по рефлексотерапии / О. Г. Морозова, В. И. Здыбский, О. И. Бутенко

[и др.] — Х.: СПДФЛ Мосякин В. Н., 2005. — 208 с.

4. Мачерет Е. Л. Руководство по рефлексотерапии / Е. Л. Мачерет, И. З. Самосюк. — К.: Вища школа,

1989. — 479 с.

5. Морозова О. Г. Патогенетический подход к лечению миофасциальной болевой дисфункции /

О. Г. Морозова, А. А. Ярошевский // Междунар. неврологич. журн. — 2009. — № 3. — С. 23–29.

6. Самосюк И. З. Акупунктура. Энциклопедия. Украинская энциклопедия им. В. П. Бажова / И. З. Само-

сюк, В. П. Лысенюк. — К.: АСТ-Пресс, 1994.— 530 с.

7. Труфанова В. Ф. Иглотерапия / В. Ф. Труфанова, Е. Г. Дубенко. — К.: Здоров’я, 1980. — 151 с.

8. Труфанова В. Ф. Практическое руководство по аурикулярной и корпоральной иглотерапии / В. Ф. Тру-

фанова, Э. П. Яроцкая, О. М. Биневская. — Х.: Вища школа, 1985 — 263 с.

9. Ярошевский А. А. Система восстановительного лечения рефлекторных мышечно-тонических син-

дромов в неврологии: автореф. дис. … д-ра мед. наук: 14.01.15 // А. А. Ярошевский; Институт неврологии,

психиатрии и наркологии АМН Украины. — 2010. — 42 с.

10. Effectiveness of acupuncture for low back pain: a systematic review / J. Yuan, N. Purepong, D. Kerr [et al.] //

Spine. — 2008. — Vol. 33, № 23. — P. 887–900.

11. German Acupuncture Trials (GERAC) for chronic low back pain: randomized, multicenter, blinded, parallel-

group trial with 3 groups / M. Haake, H. Muller, C. Schade-Brittinger [et al.] / Arch. Intern. Med. — 2007. — Vol. 167,

№ 17. — P. 1892–1898.

12. Massage for low back pain / A. Furlan, L. Brosseau, M. Imamura [et al.] // Cochrane Database Syst. Rev. —

2002. — № 2. — CD001929.

13. Spinal manipulative therapy for low back pain / W. Assendelft, S. Morton, E. Yu [et al.] // Cochrane Database

Syst. Rev. — 2009. — № 1. — CD000447.



УДК 615.8:[378.046.4:614.253.1/.2:615.825]

ЕРГОТЕРАПІЯ ЯК РОЗДІЛ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗКУЛЬТУРИ

Äîö. Ã. Ì. Çàâãîðîäíÿ


Обґрунтовано актуальність та доцільність навчання лікарів лікувальної фізкультури основам ерго-

терапії, що включає методику постановки багатокомпонентних реабілітаційних цілей, оцінку проблем

хворого, розробку стратегії втручання, вибір адекватних засобів терапії, з метою підвищення ефектив-

ності реабілітаційного лікування хворих.

Ключові слова: ерготерапія, лікувальна фізкультура, післядипломне навчання.

ЭРГОТЕРАПИЯ КАК РАЗДЕЛ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ ВРАЧЕЙ ЛЕЧЕБНОЙ ФИЗКУЛЬТУРЫ

Äîö. À. Í. Çàâãîðîäíÿÿ

Обоснована актуальность и целесообразность

обучения врачей лечебной физкультуры основам

эрготерапии, включающее методику постановки

многокомпонентных реабилитационных целей,

оценку проблем больного, разработку стратегии

вмешательства, выбор адекватных средств тера-

пии, с целью повышения эффективности реабили-

тационного лечения больных.

Ключевые слова: эрготерапия, лечебная физ-

культура, последипломное обучение.

OCCUPATIONAL THERAPY AS A SECTION OF PROFESSIONAL TRAINING

OF TNE PHYSICAL THERAPISTS

A. M. Zavgorodnya

The urgency and feasibility of training of the physical

therapists the basics of occupational therapy, including

the method of multi-component rehabilitation setting

goals, evaluating patient problems, develop intervention

strategies, the choice of appropriate means of interven-

tion, in order to increase the effectiveness of the rehabili-

tation treatment.

Key words: occupational therapy, physical thera-

pists, postgraduate training.

Унаслідок різного роду травм або вродже-

них чи набутих захворювань через вікові зміни

може спостерігатися втрата або ослаблення різних

функцій організму (рухових, сенсорних). Напри-

клад, у людини, яка перенесла інсульт, відбува-

ється ослаблення чутливості уражених кінцівок,

виникають рухові розлади, що зумовлює необхід-

ність або вдаватися до повного догляду за хворим

і, таким чином, обмежувати його самостійність,

або за допомогою різних прийомів полегшити йому

можливість незалежного способу життя [4]. Розділ

медицини, що передбачає діяльність із полегшення

догляду за собою, проведення дозвілля та вико-

нання трудових обов’язків, називається окупаціо-

нальною терапією (від англ. оccupation — заняття,

справа) [5]. Термін «occupational therapy» було при-

йнято у Великобританії в 30-х роках XX сторіччя

і до цього часу широко застосовується в англомов-

ній літературі та західній реабілітаційній практиці.

У російській літературі ширшого застосування

набув термін «ерготерапія» (від лат. ergon — труд,

заняття; від грец. therapia — лікування). Ерготера-

пія — це реабілітаційна спеціальність, яка допомагає

людям різного віку, що мають ушкодження, хво-

роби, когнітивні порушення, відхилення в розвитку,

труднощі в навчанні або фізичні відхилення, бути

максимально незалежними (Американська асо-

ціація окупаціональних терапевтів). Ерготерапія

набула великого поширення, її принципи вико-

ристовуються під час реабілітації інвалідів у всьому

світі. У 1954 р. було створено Всесвітню федера-

цію окупаціональних терапевтів чи ерготерапевтів

(WFOT), яка нині об’єднує близько 70 країн [6].

Ерготерапія — це спеціальність, яка ґрунтується

на науково доведених фактах того, що цілеспря-

мована активність допомагає поліпшити функ-

ціональні можливості людини (рухові, емоційні,

когнітивні, психічні) і зробити її менш залежною

від допомоги оточуючих [5]. Важливо зазначити,

що ерготерапія — це також процес активного спів-

робітництва з пацієнтом та його сім’єю, який вклю-

чає оцінку ситуації, постановку цілей і реалізацію

програми втручання.

Мета ерготерапії — максимально можливе

відновлення здатності людини до самостійного

і цікавого для неї життя. Цілі ерготерапії пацієн-

тів у неврології, травматології, педіатрії, геріатрії

включають: запобігання деформаціям, викликаним

порушенням тонусу та обмеженням позиції; при-

гнічення аномальних рухів і поліпшення постави;


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИГ. М. Завгородня

досягнення максимального обсягу рухів і сили

м’язів і координації; усунення болю; відновлення

діяльності двох або однієї пошкодженої кінцівки;

корекція пізнавальних функцій; досягнення макси-

мальної незалежності в самообслуговуванні; полег-

шення сприйняття та адаптації до інвалідності;

поліпшення функціональних навичок спілкування

та соціальної інтеграції; максимальне відновлення

важливих ролей пацієнтів у сім’ї та суспільстві; вста-

новлення балансу між доглядом за собою, роботою

і відпочинком [6].

Актуальність ерготерапевтичних утручань відзна-

чено в Національному Положенні «Реабілітація» уні-

фікованого клінічного протоколу медичної допомоги

«Ішемічний інсульт (екстрена, первинна, вторинна

(спеціалізована) медична допомога та медична реа-

білітація)» [2]:

1) реабілітація пацієнтів після інсульту прово-

диться фахівцями мультидисциплінарної команди,

яка має складатися з лікаря, медичної сестри, лікаря

лікувальної фізкультури (ЛФК), фахівця фізичної

реабілітації (кінезотерапевта, ерготерапевта), лого-

педа, психолога, пацієнта, членів його сім’ї або осіб,

які доглядають пацієнта;

2) зазначені обов’язкові дії з реабілітаційних

втручань у пацієнтів з інсультом, які стосуються

сфери професійної діяльності фахівців із фізичної

реабілітації: постановка реабілітаційних цілей; удо-

сконалення порушених рухових функцій; застосу-

вання механотерапевтичних засобів; надання послуг

у галузі допоміжних технологій (ортезування та під-

бір засобів для пересування); відновлення навичок

самообслуговування.

Важливим положенням є те, що фахівці з ЛФК

дають пацієнту певну фізичну активність, а ерго-

терапевти навчають, як цю активність застосувати

в житті певного пацієнта. Ерготерапевтичні втру-

чання в Україні не мають належного поширення

й упровадження в реабілітаційну практику з огляду

на певні освітні проблеми цієї дисципліни. Росія —

одна з небагатьох країн, де базова підготовка з ерго-

терапії відбувається на базі вищої медичної освіти.

Головна роль ерготерапевта в тому, щоб навчити хво-

рого того способу дії, який доступний для пацієнта,

часто з використанням спеціального обладнання.

Ерготерапевт спільно з фахівцем ЛФК розв’язує

питання щодо призначення ортезів і лонгет. В Укра-

їні не передбачене спеціальне навчання лікарів

чи осіб із немедичною освітою теоретичним основам

та практичним навичкам із цієї дисципліни. Напри-

клад, у США передбачене 5-річне навчання з оку-

паціональної терапії, але ці фахівці не є медичними

працівниками і працюють у лікувальних закладах,

закладах соціального захисту. З іншого боку, ерго-

терапевт є однією з ключових фігур у міждисциплі-

нарній реабілітаційній бригаді [1, 3, 4, 7]. Водночас,

ті інструменти, за допомогою яких ерготерапевт

оцінює функціональний стан хворого та проводить

заходи допомоги хворому, лежать у площині повсяк-

денної практичної роботи лікаря ЛФК.

Ми наголошуємо на тому, що питанням ерго-

терапії чи окупаціональної терапії не приділяються

години педагогічного навантаження на циклі спе-

ціалізації за фахом «Лікувальна фізкультура». У той

же час програма фахової підготовки спеціалістів

із фізичної реабілітації у вищих навчальних закладах

фізичної культури також не має спеціального роз-

ділу з цих питань. Згідно з вимогами кваліфікацій-

ної категорії лікар-спеціаліст за фахом «Лікувальна

фізкультура», зокрема, має вміти зробити методичні

призначення з ЛФК хворим терапевтичного про-

філю, ортопедо-травматологічного профілю, невро-

логічного профілю на етапах лікування і медичної

реабілітації, за різних періодів і режимів руху, ура-

ховуючи результати попереднього обстеження паці-

єнта [6]. Зважаючи на те, що фізична активність

насамперед є сферою професійної діяльності лікарів

ЛФК та ерготерапетів, поєднання зусиль цих спеці-

алістів є важливою складовою ефективного реабі-

літаційного лікування. Саме тому ми наголошуємо

на спеціальній підготовці лікарів ЛФК з ерготера-

пії, а не лікарів-неврологів. Питання ерготерапії,

які, на нашу думку, доцільно включити до навчаль-

ної програми циклу спеціалізації за фахом «Ліку-

вальна фізкультура» у разі планового її перегляду

та затвердження: теоретичні основи та практичне

застосування ерготерапії, цілі ерготерапевтичного

втручання, оцінка проблем хворого з позицій ерго-

терапевтичного втручання, у тому числі кількісно

за допомогою спеціальних шкал та опитувальників,

застосування лонгет та ортезів, відновлення повсяк-

денної життєвої активності: прийом їжі, умивання,

туалет, ванна, догляд за собою, підбір та адаптація

інвалідних крісел, адаптація будинку до спеціальних

потреб пацієнта. Як навчально-методичне забезпе-

чення викладання цього розділу на кафедрі готується

до затвердження та видання навчальний посібник

«Ерготерапія хворих, що перенесли інсульт» (автори:

В. О. Малахов, Г. М. Завгородня).

Для ерготерапії, як і для фізичної реабілітації,

характерним є комплексний та індивідуальний під-

хід до пацієнта з постановкою багатокомпонентних

реабілітаційних цілей, оцінкою проблем хворого,

розробкою стратегії втручання, вибором адекватних

засобів втручання з етапною оцінкою його ефектив-

ності. Навчання лікарів ЛФК основам ерготерапії,

питанням підбору допоміжних засобів пересування,

допоміжних технологій (лонгет, ортезів), питанням

самообслуговування хворих загалом забезпечує під-

вищення ефективності реабілітаційного лікування

хворих та результативності роботи лікарсько-фіз-

культурної служби.


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ Г. М. Завгородня


1. Инсульт. Справочник практического врача / Под ред. Т. С. Мищенко. — К.: Д. В. Гуляев, 2006. — 220 с.

2. Ішемічний інсульт (екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована) медична допомога та медична

реабілітація): уніфікований клінічний протокол мед. допомоги.— К.: Д. В. Гуляєв, 2012.— 120 с.

3. Малахов В. А. Актуальные вопросы восстановительного лечения и медико-социальной реабилитации

в Украине / В. А. Малахов // Новости медицины и фармации. — 2010. — № 316. — С. 11–15.

4. Нейрореабилитация: сб. лекций / В. А. Малахов, А. Н. Завгородняя, О. С. Балабуха [и др.]. —

Х.: СПДФЛ Степанов В. В., 2010. — 130 с.

5. Сухова Л. С. Основы медико-социальной реабилитации (оккупациональная терапия) / Л. С. Сухова. —

М.: Свято-Димитриевское училище сестер милосердия, 2003. — 80 с.

6. Edmans J. Оccupational therapy and stroke / J. Edmans, A. Champion, L. Hill. — Wiley-Blackwell, 2010. —

188 р.

7. Stroke: A Practical Guide to Management / C. P. Warlow, Dennis Martin, Van Gijn [et al.]. — Oxford;

Cambridge, Mass., USA: Blackwell Science, 1996. — 664 р.

ВЕЛЬМИШАНОВНІ КОЛЕГИ!

Пропонуємо Вам передплатити журнал«ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ ТА НАУКИ»

на 2014 рікВартість одного номера — 36 грн



УДК 378.147:[378.046.4:614.253.1]

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВÊàíä. ìåä. íàóê Þ. Â. Êà÷óê


Подано дані щодо підвищення ролі самостійної роботи лікарів-інтернів над навчальним матеріа-

лом, посилення відповідальності викладача за розвиток навичок самостійної роботи, за стимулю-

вання професійного зростання слухачів, виховання їх творчої активності та ініціативи. Наведено

результати власного досвіду використання матеріалів для самостійної роботи у процесі навчання

лікарів-інтернів-дерматовенерологів.

Ключові слова: післядипломна освіта, самостійна робота, лікарі-інтерни.

ОРГАНИЗАЦИЯ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ ВРАЧЕЙ-ИНТЕРНОВ

Êàíä. ìåä. íàóê Þ. Â. Êà÷óê

Представлены данные по повышению роли само-

стоятельной работы врачей-интернов над учебным

материалом, усилению ответственности препо-

давателя за развитие навыков самостоятельной

работы, за стимулирование профессионального

роста слушателей, воспитание их творческой

активности и инициативы. Приведены результаты

собственного опыта использования материалов

для самостоятельной работы в процессе обучения

врачей-интернов-дерматовенерологов.

Ключевые слова: последипломное образование,

самостоятельная работа, врачи-интерны.

ORGANIZATION OF INDEPENDENT WORK OF INTERNS

Ju. V. Kachuk

Data on the role of independent work of interns

over the learning material, increased teacher

responsibility for developing skills of independent

work by stimulating the professional growth of stu-

dents, nurturing their creative activity and initiative.

The results of my own experience using the materials

for independent work during the training for interns

dermatovenerologists.

Key words: postgraduate education, independent

work, medical interns.

Нині актуальними стають вимоги до особистих

якостей сучасного лікаря-інтерна, зокрема дермато-

венеролога: вміння самостійно поповнювати й онов-

лювати знання, вести самостійний пошук необхідного

матеріалу, бути творчою особистістю. Орієнтація

навчального процесу на особистість, що розвива-

ється, унеможливлює процес навчання без урахування

індивідуально-особистісних особливостей лікарів-

інтернів, надання їм права вибору шляхів і способів

навчання. З’являється нова мета освітнього процесу —

виховання компетентної особистості, орієнтованої

на майбутнє, здатної розв’язувати типові питання

і завдання виходячи з набутого навчального досвіду

й адекватної оцінки конкретної ситуації.

Розв’язання цих завдань неможливе без підви-

щення ролі самостійної роботи лікарів-інтернів над

навчальним матеріалом, посилення відповідальності

викладача за розвиток навичок самостійної роботи,

за стимулювання професійного розвитку слухачів.

Упровадження в практику навчальних програм із під-

вищеною часткою самостійної роботи активно сприяє

модернізації навчального процесу. Необхідність

організації зі слухачами різноманітної самостійної

діяльності визначається тим, що вдається вирішити

суперечності між трансляцією знань і їх засвоєнням

у взаємозв’язку теорії і практики.

Самостійна робота виконує низку функцій, до яких

належать: розвиваюча (підвищення культури розумо-

вої праці, залучення до творчих видів діяльності, зба-

гачення інтелектуальних здібностей лікарів-інтернів);

інформаційно-навчальна (навчальна діяльність інтер-

нів на аудиторних заняттях, не підкріплених самостій-

ною роботою, стає малорезультативною); орієнта ційна

і стимульна (процесу навчання надається професійне

прискорення); виховна (формуються і розвиваються

професійні якості спеціаліста); дослідна (новий рівень

професійно-творчого мислення).

Самостійну роботу проводять із метою: систе-

матизації та закріплення отриманих теоретичних

знань і практичних умінь; поглиблення та розши-

рення теоретичних знань; формування умінь вико-

ристовувати нормативну, довідкову документацію

та спеціальну літературу; розвитку пізнавальних

здіб ностей та активності слухачів: творчої ініціативи,

самостійності, відповідальності й організованості;

формування самостійності мислення, здібностей

до саморозвитку, самовдосконалення та самореалі-

зації; розвитку дослідних умінь.


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ Ю. В. Качук

Для досягнення зазначеної мети лікарі-інтерни

у ході виконання самостійної роботи мають

розв’язувати такі завдання: вивчити рекомендовані

літературні джерела; відповісти на контрольні запи-

тання; розв’язати запропоновані завдання чи тести,

ситуаційні задачі.

Самостійна робота включає такі форми роботи:

індивідуальне заняття (домашні заняття) — важ-

ливий елемент у навчанні лікаря-інтерна з розши-

рення і закріплення знань; конспектування лекцій;

отримання консультацій для роз’яснень із питань

досліджуваної дисципліни; підготовка відповідей

на запитання тестів; підготовка до іспиту; підготовка

до занять, що проводять із використанням активних

форм навчання («Круглі столи», ділові ігри, конфе-

ренції); підготовка наукових доповідей, рефератів;

аналіз ділових ситуацій (міні-кейсів) та ін.

Зміст позааудиторної самостійної роботи визна-

чають відповідно до рекомендованих видів завдань

згідно з робочою програмою навчальної дисципліни.

Розподіл обсягу часу позааудиторної самостійної

роботи в режимі дня слухача не регламентовано

розкладом. Види завдань для позааудиторної само-

стійної роботи, їх зміст і характер можуть мати варі-

ативний і диференціальний характер, ураховувати

специфіку спеціальності, досліджуваної дисципліни,

індивідуальні особливості лікарів-інтернів.

Існують різні види позааудиторної самостійної

роботи. Для оволодіння знаннями: читання тек-

сту (підручника, додаткової літератури); складання

плану тексту; конспектування тексту; виписки

з тексту; робота з довідниками; ознайомлення

з нормативними документами; дослідна робота;

використання аудіо- й відеозаписів; робота з елек-

тронними інформаційними Інтернет-ресурсами.

Для закріплення і систематизації знань: робота

з конспектом лекції (обробка тексту); повторна

робота над навчальним матеріалом (підручника,

додаткової літератури, аудіо- й відеозаписів); скла-

дання плану і тез відповіді; складання альбомів,

схем, таблиць для систематизації навчального мате-

ріалу; вивчення нормативних документів; виконання

те стових завдань; відповіді на контрольні запитання;

підготовка повідомлень до виступу на семінарі, кон-

ференції; підготовка рефератів, доповідей; складання

глосарію, бібліографії до конкретної теми; робота

з комп’ютерними програмами; підготовка до скла-

дання іспиту. Для формування умінь: розв’язання

ситуаційних задач за зразком; розв’язання варіа-

тивних завдань і вправ; виконання схем і таблиць;

розв’язання ситуаційних професійних задач; підго-

товка до ділових ігор; участь у наукових та практич-

них конференціях; проектування та моделювання

різних видів і компонентів професійної діяльності;

створення проспектів, проектів, моделей; скла-

дання пам’яток; експериментальна робота, участь

у навчально-дослідній роботі; рефлексивний аналіз

професійних умінь із використанням аудіо-, відео-

техніки й електронних практикумів.

Самостійна робота може здійснюватися індивіду-

ально чи групами інтернів залежно від мети, обсягу,

конкретної тематики самостійної роботи, рівня

складності, рівня умінь лікарів. Сутність самостійної

роботи лікарів-інтернів як специфічної педагогічної

конструкції визначено особливостями поставлених

у ній навчально-пізнавальних завдань. Отже, само-

стійна робота не є самостійною діяльністю слухачів

із засвоєння навчального матеріалу, а особливою

системою умов навчання, які організовує викладач.

Викладач розробляє завдання для самостійної роботи

слухачів. Це може бути посилання на конкретний

підручник, збірник задач, навчальний посібник, нор-

мативно-довідкову літературу.

Засоби для організації самостійної роботи: робочі

зошити, бланки завдань, тексти, аудіо-, відеозаписи,

конспекти лекцій, збірники завдань, навчальні

посібники, таблиці, схеми, тести, комп’ютерні

класи, методичні кабінети.

На кафедрі дерматовенерології ХМАПО прово-

дять цикл «Дерматовенерологія» для лікарів-інтер-

нів згідно з типовою програмою МОЗ України, якою

передбачено 8 міс. навчання на кафедрі дерматовене-

рології та суміжних кафедрах (1248 год) і 9 міс. на базі

стажування (1404 год). Очне навчання інтернів про-

водять на клінічних базах кафедри.

Для самостійної роботи лікарів-інтернів застосову-

ють: навчальні історії хвороби, практикуми, посібники

для самостійної роботи, фотографії хворих, дерматоло-

гічні атласи, мультимедійні презентації, збірники тес-

тів, ситуаційних та фотозадач для перевірки контролю

знань. Для позааудиторної самостійної роботи ліка-

рям-інтернам пропонується робота з електронними

інформаційними й Інтернет-ресурсами, ознайомлення

з рекомендованою літературою, написання рефератів,

підготовка доповідей і тез до проблемних конференцій

з дисципліни і загальних питань медицини тощо.

Під час підготовки та проведення атестації ліка-

рів-інтернів використовують тестову програму Elex,

яка вміщує понад 1057 питань. Для оптимізації

навчального процесу застосовують матеріали з тес-

тового навчання та контролю, які розроблені співро-

бітниками кафедри.

ВИСНОВКИ

Правильна організація самостійних навчальних

занять, їх систематичність, доцільне планування робо-

чого часу дає змогу прищепити лікарям-інтернам

уміння і навички в оволодінні, вивченні, засвоєнні

та систематизації набутих знань у процесі навчання,

забезпечувати високий рівень успішності в період

навчання, прищепити навички відповідного профе-

сійного рівня протягом усієї трудової діяльності.



УДК 378.046.4.001.76:[614.253.1:616-091]

ПРИМЕНЕНИЕ ИННОВАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ В ПОДГОТОВКЕ ВРАЧЕЙ-ИНТЕРНОВ

Ïðîô. È. È. ßêîâöîâà, äîö. À. Å. Îëåéíèê, äîö. Î. Â. Äîëãàÿ, êàíä. ìåä. íàóê Ñ. Â. Äàíèëþê


Обсуждается проведение цикла семинарских занятий с врачами-интернами, основанного на схеме

проведения клинико-патологоанатомической конференции. Занятия проводятся в виде ролевой игры,

являющейся инновационной формой педагогического процесса.

Ключевые слова: врачи-интерны, клинико-патологоанатомическая конференция, ролевая игра.

ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ

Ïðîô. ². ². ßêîâöîâà, äîö. À. Å. Îë³éíèê, äîö. Î. Â. Äîëãà, êàíä. ìåä. íàóê Ñ. Â. Äàíèëþê

Обговорюється проведення циклу семінарських

занять із лікарями-інтернами, заснованого на схемі

проведення клініко-патологоанатомічної кон-

ференції. Заняття проводять у вигляді рольової гри,

що є інноваційною формою педагогічного процесу.

Ключові слова: лікарі-інтерни, клініко-патоло-

гоанатомічна конференція, рольова гра.

APPLICATION OF INNOVATIVE TECHNOLOGIES IN PREPARATION OF INTERNS

I. I. Yakovtsova, A. E. Oleynik, O. V. Dolgaja, S. V. Daniliuk

The article discussing about conducting of the cycle

of seminar sessions with interns, based on the chart

of clinicopathologic conference. Sessions are lined up

as a role game, by the being innovative form of peda-

gogical process.

Key words: interns, clinicopathologic conference,

role game.

Новые технологии, применяемые в педагоги-

ческом процессе, позволяют формировать у вра-

чей-интернов основы критического мышления.

Инновационные формы обучения, включающие

деловые игры, круглые столы и дебаты являются

весьма эффективными, особенно в интернатуре.

В педагогический процесс они пришли из бизнес-

школ и основная идея их использования — это моти-

вация студентов на самообучение. Западные школы

преуспели в разработке различных форм занятий,

и обучение направлено на реализацию главного прин-

ципа — создание конкретных ситуаций, с которыми

студенты сталкиваются в своей повседневной про-

фессиональной деятельности. Создание атмосферы

«деловой игры» позволяет обучающимся «примерить»

реальные ситуации и быть психологически готовыми

к работе в конкурентной среде. Использование таких

«тренингов» позволяет «проигрывать» различные

ситуации в ходе занятий, а затем подробно анализи-

ровать их — при этом как успешные действия участ-

ников «игры» при решении конкретной проб лемы,

так и допущенные ошибки. «Разбор полетов» предпо-

лагает участие всех участников занятия — студентов

и преподавателя. Задача преподавателя — быть объек-

тивным при анализе ситуаций, а это требует серьезной

подготовительной работы для разработки критериев

оценки каждого компонента занятия.

Нами разработан курс проведения цикла

семинарских занятий с врачами-интернами,

базирующийся на схеме проведения клинико-пато-

логоанатомической конференции. Целью курса

было сформировать у врачей-интернов основы

критического мышления для профессионального

роста, и в соответствии с этой целью были сформу-

лированы задачи — дать основы экспертизы меди-

цинских документов, развить коммуникативные

навыки, научить работать с научной литературой

и Интернет-ресурсами. Курс построен в форме роле-

вой игры, в которой в группе интернов распреде-

лены роли врачей-клиницистов, патологоанатомов,

рецензентов, консультантов и т. д. Цикл рассчитан

на несколько занятий (от 4 до 7), длительностью

2 учебных часа, проходящих в течение 2 учебных

недель очного цикла подготовки врачей-интернов.

Клинико-патологоанатомическая конференция,

будучи своего рода интерактивной формой обмена

мнениями, требует от врачей-интернов, пока еще

не являющихся сформировавшимися высококвали-

фицированными специалистами, весьма серьезной

подготовки и, соответственно, им необходимо время

на поиск и анализ данных, которые будут использо-

ваны ими в качестве аргументов во время «живого»

выступления на конференции в ходе занятия.

Нормативная база, регламентирующая про-

ведение клинико-патологоанатомической кон-

ференции, была предоставлена врачам-интернам

на электронных носителях. Остальную же инфор-

мацию, необходимую для формулирования четкой


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ І. І. Яковцова та ін.

профессиональной позиции, они были призваны

добыть самостоятельно, используя научную лите-

ратуру и Интернет-ресурсы. Преподавателю отве-

дена роль наблюдателя, координатора, который

не являясь источником медицинской информа-

ции для врача-интерна, способен определить век-

тор поиска для ее получения. На вводном занятии

от преподавателя требуется лаконичность, чет-

кость при объяснении «правил игры» для вра-

чей-интернов, т. е. о нормах поведения на курсе.

Также на вводном занятии разбирались вопросы,

касающиеся основных принципов проведения

экспертизы истории болезни, протокола патолого-

анатомического вскрытия, врачебного свидетель-

ства о смерти. На занятии обсуждались вопросы,

имеющие прикладное значение для врача любой

специальности — структура клинического диаг-

ноза, значение правильно сформулированного

клинического диагноза для медицины вообще,

и для больного — в частности. И уже на вводном

занятии начиналась подготовка к ролевой кли-

нико-анатомической конференции с объясне-

нием основных требований, которые необходимо

выполнить для успешного проведения занятий.

По сценарию клинико-анатомической кон-

ференции вся ответственность за организацию

и проведение конференции ложится на «предсе-

дателя» конференции, как это обычно происходит

в клинике. «Председатель» конференции собирал

«команду», подбирая единомышленников на роли

«лечащего врача», «патологоанатома» и «рецен-

зента», т. е. для реализации цели и задач клинико-

анатомической конференции врачи-интерны

обязательно должны были работать как единая

команда. Перед каждым участником клинико-ана-

томической конференции ставились конкретные

цели и задачи, достижение которых позволили про-

водить объективный патогенетический анализ раз-

бираемого случая с отражением его и клинических,

и анатомических особенностей (варианты течения

болезни, атипизм и т. д.). Кроме того, участники

конференции должны были критически оценить

обоснованность и полноценность диагностических

и лечебных мероприятий, своевременность уста-

новления клинического диагноза и правильность

формулировки клинического диагноза.

Объективный анализ случаев смерти больных

проводился врачам-интернам по архивным исто-

риям болезни и протоколам патологоанатомиче-

ского вскрытия с результатами гистологического

исследования.

Распределение «ролей» врачами-интернами про-

водилось самостоятельно. И уже на этапе подготовки

к клинико-анатомическим конференциям, врачи-

интерны проявляли креативность, увеличивая число

участников конференций за счет выступлений узких

специалистов (записи которых имелись в истории

болезни), главных врачей, второго рецензента. Пре-

подаватель должен активно участвовать в подготовке

клинико-анатомических конференций и поддержи-

вать инициативу интернов. При подготовке к кон-

ференции врачи-интерны нередко сталкивались

с ситуациями, связанными с серьезными пробелами

в собственных знаниях по определенной нозоло-

гической форме, например диагностике и тактике

лечения. И они преодолевали эти проблемы, демон-

стрируя перед коллегами способности добывать зна-

ния и анализировать их.

Сегодня мы с уверенностью можем говорить

о том, что в ходе курса сформировался новый тип

взаимоотношений между преподавателем и вра-

чами-интернами — возникло общение на высоком

профессиональном уровне. Функции преподава-

теля — быть консультантом, коллегой, старшим

товарищем, позволили повысить самооценку

врачей-интернов. Без опеки со стороны препо-

давателя врачи-интерны сами готовили клинико-

анатомические конференции, рецензировали

журнальные статьи, набирали необходимый пра-

ктический клинический и коммуникативный опыт.

Они научились в свободной манере высказывать

мнение, находя серьезные аргументы для отстаи-

вания собственной точки зрения, предлагать новые

идеи, делиться со своими коллегами собственным

положительным опытом.

Использование ролевой клинико-анатомиче-

ской конференции как основной формы занятий

позволило проводить на курсе активные дискуссии

по вопросам врачебной деонтологии — отношение

врача к больному, ответственность врача за жизнь

больного, правовые аспекты деятельности врача.

В ходе обсуждения случаев расхождения клини-

ческого и патологоанатомического диагнозов

врачи-интерны демонстрировали нетерпимость

к такому довольно распространенному явлению,

как небрежное заполнение истории болезни. Кроме

того, на конференциях интерны достаточно жестко

подходили к определению категорий расхож-

дения клинического и патологоанатомического

диагнозов по основному заболеванию и причине

смерти, и чаще предлагали III категорию (случаи,

когда смерть больного связана с неправильным

лечением), даже в тех случаях, когда логичнее

выставлять II категорию. В таких случаях аргумен-

тированное выступление преподавателя («сопред-

седателя» конференции) имело решающее значение

для правильного принятия решения.

Возникает логичный вопрос «как сами врачи-

интерны отнеслись к курсу, в котором использова-

лись новые педагогические технологии?» Учитывая

«пилотный» вариант проведения данного цикла, нами

было принято решение не проводить в традиционной


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИІ. І. Яковцова та ін.

форме оценку работы врачей-интернов по данному

циклу. Вместо этого им было предложено анонимное

анкетирование, призванное определить отношение

интернов к предложенной форме обучения. Уро-

вень проведения курса оценивался по трехбалльной

системе: хорошо, удовлетворительно и плохо. Оценку

«хорошо» выставили 86 % врачей-интернов, «удовлет-

ворительно» — 14 %, и «плохо» — 0,0 %.

Важными для анализа результатов курса были

ответы на вопрос: «Что нового получили врачи-

интерны в ходе цикла?» Врачи-интерны отмечали,

что научились самостоятельно добывать знания, рабо-

тать в команде, научились правильно задавать вопросы,

выступать в дискуссиях, не бояться аудитории, аргу-

ментированно отстаивать свою точку зрения, получили

опыт организации конференций и побывали в разных

ролях — клинициста, патологоанатома, рецензентов,

председателей и модераторов, просто спикеров.

Врачам-интернам понравилась активная форма

занятий в виде инновационных тренингов, и они

отмечали, что даже сложный клинический мате-

риал усваивался легче. Постоянная работа в команде

помогла врачам-интернам разобраться и в себе,

и в своих взаимоотношениях с коллегами.

Результаты «пилотного» проекта еще раз под-

твердили положение о том, что ролевое моделирова-

ние, будучи инновационным типом педагогической

деятельности, способно занять достойное место

в системе здравоохранения и помочь будущим врачам

в решении проблем практически любой сложности.

УВАГА!Науково-практична конференція з міжнародною участю«СУЧАСНА ПІСЛЯДИПЛОМНА МЕДИЧНА ОСВІТА:

ДОСЯГНЕННЯ, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ» відбудеться 7–8 листопада, м. Харків

ПроводитьХарківська медична академія післядипломної освіти

МОЗ України61176, Харків,

вул. Корчагінців, 58тел. (057) 711-80-31



УДК 378.046.4:614.253.1./.2:616.-073.7

ДОСВІД ПІДГОТОВКИ ІНТЕРНІВ ЗА ФАХОМ «РАДІОЛОГІЯ»

Ïðîô. Ì. ². Ñïóçÿê, äîö. Ì. Î. Áîðòíèé, ïðîô. Î. Ï. Øàðìàçàíîâà, äîö. ². Î. Êðàìíèé, ïðîô. Þ. Ò. Ê³íîøåíêî, äîö. Ð. Þ. ×óðèë³í,

êàíä. ìåä. íàóê Î. Â. Âîëêîâñüêà, êàíä. ìåä. íàóê Â. Â. Øàïîâàëîâà, êàíä. ìåä. íàóê Í. Ñ. Ëèñåíêî, êàíä. ìåä. íàóê Þ. À. Êîëîì³é÷åíêî


Викладено пропозиції щодо поліпшення організації та підготовки лікарів-інтернів за фахом

«Радіологія».

Ключові слова: лікарі-інтерни, радіологія.

ОПЫТ ПОДГОТОВКИ ИНТЕРНОВ ПО СПЕЦИАЛЬНОСТИ «РАДИОЛОГИЯ»

Ïðîô. Ì. È. Ñïóçÿê, äîö. Í. À. Áîðòíûé, ïðîô. Å. Ï. Øàðìàçàíîâà, äîö. È. Å. Êðàìíîé, ïðîô. Þ. Ò. Êèíîøåíêî, äîö. Ð. Þ. ×óðèëèí,

êàíä. ìåä. íàóê Å. Â. Âîëêîâñêàÿ, êàíä. ìåä. íàóê Â. Â. Øàïîâàëîâà,

êàíä. ìåä. íàóê Í. Ñ. Ëûñåíêî, êàíä. ìåä. íàóê Þ. À. Êîëîìèé÷åíêî

Изложены предложения относительно улуч-

шения организации и подготовки врачей-интернов

по специальности «Радиология».

Ключевые слова: врачи-интерны, радиология.

THE EXPERIENCE OF INTERNS TRAINING FOR THE «RADIOLOGY»

M. I. Spuzyak, M. O. Bortnuy, O. P. Sharmazanova, I. O. Kramnuy, Yu. T. Kinoshenko, R. Yu. Churilin, O. V. Volkovska, V. V. Shapovalova,

N. S. Lysenko, Yu. A. Kolomiychenko

The propositions of organization and training pro-

cesses improvements are shown for internship doctors

in “radiology”.

Key words: internship doctor, radiology.

Зацікавленість суспільства до питань підготовки

і післядипломної освіти лікарів-радіологів зумовлена

двома чинниками. По-перше, кінець ХХ ст. ознамену-

вався впровадженням у клінічну практику нових мето-

дів медичної візуалізації (ультразвукова діагностика,

комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія),

і це сприяє формуванню нової променевої діагнос-

тики, що потребує переосмислення багатьох уявлень.

По-друге, рівень підготовки лікаря-радіолога в Укра-

їні ще, на жаль, відстає від рівня підготовки західних

фахівців і до того є низка причин. Це терміни підго-

товки радіологів, і, звичайно, рівень матеріально-тех-

нічного оснащення медичних установ, у тому числі

й закладів післядипломного навчання. У нашій країні

традиційно існували різні етапи післядипломної під-

готовки лікарів-інтернів за фахом «Радіологія». Дея-

кий час існувала практика проходження однорічної

інтернатури на робочих місцях районних чи обласних

лікарень із подальшим складанням іспиту у вищому

навчальному закладі освіти. Однак, як засвідчили

результати навчання, такий шлях підготовки інтер-

нів себе не виправдав. У 1993 р. інтернатуру з радіоло-

гії почали проводити на базах інститутів і факультетів

удосконалення лікарів, включаючи очний і заочний

цикли. У 1993 р. було зроблено спробу ввести трирічну

інтернатуру з радіології, проте вже з 1994 р. інтерна-

тура знову стала однорічною. Можливо, скорочення

її терміну з 3 до 1 року в нинішніх економічних умовах

збільшить кількість молодих лікарів, які присвятять

себе цій чудовій спеціальності. Колективом кафедри

променевої діагностики Харківської медичної ака-

демії післядипломної освіти накопичено значний

досвід підготовки інтернів за фахом «Радіологія»,

що дає змогу нам висловити, у порядку дискусії, низку

за уважень і пропозицій, спрямованих на оптимізацію

форм і методів підготовки фахівців із променевої діа-

гностики [4, 6].

Важливим питанням підготовки фахівця є наяв-

ність якісних планів та програм. На жаль, програма

підготовки інтернів, яка існує в Україні, незважаючи

на деяке поліпшення останнього варіанта, далека

від досконалості й потребує збалансованого перероз-

поділу годин на окремі розділи радіології за рахунок

зменшення годин на променеву терапію та проме-

неву онкологію і збільшення на рентгенодіагностику

й ультразвукову діагностику. Як відомо, фахівцям,

котрі проводять підготовку лікарів-інтернів за фахом

«Радіологія», згідно з Наказом МОЗ України № 81


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИМ. І. Спузяк та ін.

від 09.03.2005. «Про затвердження Переліку спеціаль-

ностей та строки навчання в інтернатурі випускни-

ків медичних і фармацевтичних вищих навчальних

закладів, медичних факультетів університетів», вста-

новлено термін інтернатури 1,5 року. З них на пер-

шому році навчання: 6 міс. на кафедрі, 5 — на заочній

базі навчання, на другому році: 3 міс. — на заочній базі

навчання; 3 — на кафедрах променевої діагностики

в установах післядипломної освіти та медичних уні-

верситетах ІІІ–ІV рівня акредитації. За час навчання

на базах рентгенодіагностичних відділень (заочний

цикл) лікарі-інтерни за фахом «Радіологія» мають

детально під керівництвом досвідчених наставників

ознайомитися з фізикою променів, будовою апаратів,

методиками променевих досліджень. Дуже важливо

протягом 5 міс. вивчити рентгеноанатомію різних

органів і систем [1, 2].

Суттєвим у підготовці лікарів-інтернів за фахом

«Радіологія» є наявність висококваліфікованих керів-

ників практичних заочних баз навчання, які мають

бути ознайомлені з сучасними досягненнями рент-

генологічної науки і практики. Вони мають бути

орієнтовані не лише в питаннях рентгенодіагнос-

тики, а й у питаннях променевої терапії, радіонук-

лідної діагностики, ультразвукового дослідження,

комп’ютерної та магнітно-резонансної томогра-

фії. Окрім того, керівник заочної бази забов’язаний

досконало знати всю документацію, законодавчі акти,

як за регламентацією навчання інтернів, так і охорони

здоров’я загалом. Для підвищення кваліфікації керів-

ників баз стажування кафедрою ХМАПО розроблено

цикл тематичного вдосконалення (78 год), на якому,

окрім зазначеного, викладають сучасні технології

навчання та контролю знань лікарів-інтернів, у тому

числі й за Болонською системою навчання. Також

співробітниками кафедри розроблено, затверджено

й надруковано «Методичні рекомендації для керів-

ників баз стажування з підготовки лікарів-інтернів

за спеціальністю «Радіологія» [5].

Відповідно до типового навчального плану і про-

грами інтернатури «Радіологія», розроблених опор-

ною кафедрою НМАПО (2011), з 9 міс. навчання

на кафед рі 1404 год розподілені таким чином:

на організацію радіологічної служби виділяють 82 год,

на променеву діагностику — 782 год, на інтервенційну

діагностику — 16 год, на радіонуклідну діагностику —

90 год, на радіотерапію — 226 год.

Згідно з рішенням Координаційної ради

МОЗ України у плани та програми циклів спеціалі-

зації та інтернатури, залежно від необхідності регі-

ону або можливостей кафедр післядипломної освіти,

дозволено вносити зміни до 20 % від загальної кіль-

кості годин. У загальну програму інтернатури «Радіо-

логія» можна внести зміни до 254 год, що складає

до 1,5 міс. навчання. Якщо всі кафедри, які проводять

підготовку лікарів-інтернів за фахом «Радіологія»,

вносять зміни в різні розділи підготовки, то таку про-

граму можна вважати неуніфікованою і тому в кож-

ному регіоні України підготовку лікарів-інтернів

проводять по-різному. На кафедрі ХМАПО години

розподілені так: рентгенологія — 588 год (4 міс.

навчання); ультразвукова діагностика — 250 год

(1,5 міс.); комп’ютерна та магнітно-резонансна

томографія — 158 год (1 міс.); радіонуклідна діагнос-

тика та променева терапія — 156 год (1 міс.); решта

156 год — модульний блок «Невідкладна діагнос-

тика» та 96 год — на заняття за суміжними циклами

та додатковими програмами [3].

Як убачаємо, за жодною зазначеною спеціаль-

ністю, що входять до фаху «Радіологія», лікар-інтерн

не отримує повноцінної спеціалізації. Це підтверджу-

ється і в п. 3.2 наказу МОЗ України № 81 від 09.03.2005

«Про затвердження Переліку спеціальностей та строки

навчання в інтернатурі випускників медичних і фар-

мацевтичних вищих навчальних закладів, медич-

них факультетів університетів» «із спеціальностей,

які не передбачені переліком, після інтернатури

треба забезпечити підготовку спеціалістів на циклах

спеціалізації». Це означає, що згідно з наказом № 359

від 19.12.1997 р. інтерни після інтернатури за фахом

«Радіологія» мають навчатися на курсах спеціаліза-

ції окремо: або з рентгенології — 3 міс. (підготовку

проводить лише кафедра ХМАПО); або з ультразву-

кової діагностики — 3 міс.; або радіонуклідної діагнос-

тики — 4 міс. чи променевої терапії — 4 міс.

З іншого боку, така поглиблена спеціалізація,

враховуючи реалії сьогодення, обтяжна як для дер-

жави, так і для лікаря-інтерна. Держава оплачує

навчання інтерна протягом 9 міс. і наступного року

йому обов’язково знову їхати на цикл спеціалізації,

і держава знову має оплачувати йому навчання. Слід

також зазначити, що і для інтернів-контрактників,

згідно з постановою Кабінету Міністрів України,

цикл спеціалізації проводять на платній основі,

а оплата за місяць навчання більша за місячний

оклад рентгенолога-стажиста.

Ми вважаємо, що вихід із цієї ситуації в зміні

типового навчального плану і програми навчання

інтернів-радіологів, який необхідно адаптувати

по годинах до проведення повноцінної спеціаліза-

ції з рентгенології, а за рахунок годин, відведених

для вивчення питань радіонуклідної діагностики —

оптимізувати підготовку інтернів і з ультразвукової

діагностики. Кожен інтерн-радіолог, який приходить

на кафедру, уже, як правило, знає, де і ким він буде

працювати після закінчення інтернатури: чи рентге-

нологом, чи фахівцем з ультразвукової діагностики.

У такій ситуації витрачати години на «загальний

розвиток інтерна» в галузі радіо нуклідної діагнос-

тики є невиправданою розкішшю. Крім цього,

в штаті кафедр променевої діагностики в устано-

вах і на факультетах післядипломного навчання,


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ М. І. Спузяк та ін.

як свідчать результати анкетування, немає викладачів

із радіонуклідної діагностики (за винятком кафедри

радіології Національної медичної академії післяди-

пломної освіти). На кафедрі променевої діагностики

ХМАПО для викладання радіонуклідної діагностики

на умовах погодинної оплати запрошують фахівців

Інституту медичної радіології НАМНУ, що також

економічно не виправдано, оскільки за 20 років під-

готовки лікарів-інтернів на кафедрі лише троє ліка-

рів стали фахівцями з радіонуклідної діагно стики

і променевої терапії. У зв’язку з цим уважаємо,

що фахівців із радіонуклідної діагностики і проме-

невої терапії необхідно навчати лише на кафед рі

радіо логії НМАПО, де їм буде забезпечено повно-

цінну підготовку. Тому ми пропонуємо проводити

навчання в інтернатурі окремо для інтернів-діагнос-

тів та інтернів-терапевтів.

Ще однією проблемою в підготовці ліка-

рів-інтернів є перебудова навчального процесу

на кафед рах на засадах Болонського процесу [8].

Перегляд програми підготовки інтернів необ-

хідно здійснити ще й відповідно до вимог наказу

МОЗ України № 98 від 01.03.2005 «Про поліп-

шення якості підготовки лікарів на етапі післяди-

пломної підготовки», яким рекомендовано вжити

невідкладних заходів щодо поліпшення практич-

ної підготовки лікарів та провізорів в інтернатурі

на очних та заочних циклах. Пунктом 2.2 цього

Наказу передбачено не менше 70 % навчального

часу виділити для практичної підготовки лікарів.

Слід також зазначити, що наказом передбачено

виділити для самостійних занять інтернів та слуха-

чів близько 20–25 % навчальних годин, що остан-

ньою програмою не передбачено зовсім. На нашу

думку, слід збільшити кількість лекційних годин

до 20–25 % і зменшити години на самостійну під-

готовку до 5–10 %. Уведення самостійних занять

диктує нагальну необхідність корінної перебудови

всього навчального процесу інтернів на кафедрах.

До остаточного переходу на викладання на засадах

Болонської декларації в післядипломній освіті вже

практично немає часу. Водночас кафедри проме-

невої діагностики мають встигнути дуже багато.

Це й обговорити на кафедральних методичних

зборах пропозиції, які розділи програми доцільно

винести для самостійного вивчення інтернів, потім

усі ці пропозиції ще раз обговорити на нараді

опор ної кафедри, внести в програму і затвердити

на Науково-координаційній раді з післядипломної

освіти МОЗ України. Також необхідно на кафедрах

розробити методику самостійних занять, де слід

віддзеркалювати всі питання і проблеми самостій-

ної роботи. Слід також зауважити, що самостійні

заняття інтернів передбачають створення на кафед рі

або в спеціальних класах навчального закладу від-

повідних умов для роботи. Має бути наявність

можливості роботи з комп’ютером із виходом

в Інтернет. На кожну тему для самостійної роботи

необхідно розробити навчальний посібник, із яким

інтерн або слухач може самостійно працювати [7].

Кафедра променевої діагностики ХМАПО прово-

дить активну роботу зі створення таких посібників,

завершено роботу і видано понад 40 посібни-

ків. Такий посібник містить питання первинного

контролю рівня знань із теми, причому біля кож-

ного питання є посилання на номер літературного

джерела, де можна знайти правильну відповідь.

Сам посібник включає виклад теоретичних питань,

схеми, класифікації, таблиці рентгено- і диферен-

ційної діагностики. Наприкінці наведено тестові

питання завершального контролю знань і список

рекомендованої літератури. Найоптимальнішим

є створення посібників в електронному і паперо-

вому варіантах. Окрім посібника, для самостійної

роботи має бути підготовано й ілюстративний мате-

ріал — перенесені на диски відбитки з рентгено-

грам з обов’язковою навчальною історією хвороби

(даними анамнезу, клініки, результатами лабора-

торних й інструментальних методів дослідження

й ін.). Результатом самостійної роботи інтерна має

бути або ж реферат, або результати вивчення рентге-

нограм з їх описанням та проведенням диференцій-

ної рентгенодіагностики. Проведення самостійних

занять має контролювати викладач, який може

допомогти інтернові в разі незрозумілих питань.

Консультативна робота й робота з перевірки рефе-

ратів дадуть змогу виконувати педагогічне наванта-

ження викладачу в годинах.

Є ще питання, що потребують свого невід-

кладного рішення. Після закінчення інтернатури

видають сертифікат, відповідно до якого інтернові

присвоюють спеціальність «Радіологія». У наказі

МОЗ України в переліку медичних спеціальностей

немає такої субспеціальності: «Радіологія». У зв’язку

з цим інтерну необхідно доводити у відділі кадрів

лікувальної установи, що він є рентгенолог або фахі-

вець з ультразвукової діагностики. Оскільки пере-

важна більшість лікарів-інтернів не проходять після

закінчення інтернатури поглибленої спеціалізації,

у них виникають проблеми, і коли настає час отри-

мувати категорію, їм слід пройти курси спеціалі-

зації та одержати сертифікат лікаря-рентгенолога

чи лікаря ультразвукової діагностики, а потім,

аби отримати категорію, такий лікар має навчатися

на відповідному передатестаційному циклі. Якщо

буде прийнято нашу концепцію підготовки інтернів-

радіологів-діагностів, то після закінчення навчання

має відразу видаватися сертифікат, відповідно

до якого інтерн може працювати або лікарем-рент-

генологом або лікарем ультразвукової діагностики,

але для цього необхідно видати сертифікат і рентге-

нологам, і лікарям ультразвукової діагностики.


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИМ. І. Спузяк та ін.

Не менш актуальним є питання, де готувати ліка-

рів-інтернів. На основі досвіду кафедри ХМАПО вважа-

ємо необхідним проводити підготовку лікарів-інтернів

за фахом «Радіологія» на базі кафедр академій системи

післядипломної освіти рентгенологів і фахівців з уль-

тразвукової діагностики й у меншій мірі лікарів радіо-

нуклідної діагностики. Поступово, в міру поліпшення

матеріального стану установ о хорони здоров’я та осна-

щення лікарень сучасною діаг ностичною апаратурою,

змінюватимуться вимоги практичної охорони здоров’я

до рівня підготовки променевих діагностів. Тоді необ-

хідно буде і розширювати програми, і збільшувати

час підготовки інтернів до 2–3, а потім, можливо,

до 4–5 років, згідно з термінами підготовки фахівців-

радіологів у США та Європейських країнах.

Безумовно, викладацькому складу необхідно готу-

ватися до цього вже тепер. Викладачі кафедр проме-

невої діагностики мають якщо не володіти в повному

обсязі, то, принаймні, вільно орієнтуватися в усіх

методах сучасної променевої діагностики. У лек-

ційні та семінарські курси обов’язково слід включати

питання показань і протипоказань до комп’ютерної

магнітно-резонансної томографії, критерії вибору

оптимальних методів візуалізації різних органів і си-

стем з урахуванням клінічних синдромів.

Усім переліченим не вичерпується загал питань

і проблем післядипломної підготовки лікарів-інтер-

нів за фахом «Радіологія». На їх розв’язання і має бути

спрямована діяльність відповідних кафедр. Для цього

ми пропонуємо створити в складі Асоціації Координа-

ційну раду з питань післядипломної освіти з променевої

діагностики, до складу якої ввести зацікавлених спеціа-

лістів із провідних кафедр, котрі загальними зусиллями

зможуть хоча б частково розв’язати наявні питання.

ПРОПОЗИЦІЇ

1. Унести до наказу МОЗ України № 81 від 09.03.2005 р.

«Про затвердження Переліку спеціальностей

та строки навчання в інтернатурі випускників

медичних і фармацевтичних вищих навчальних

закладів, медичних факультетів університетів»

додаток про розділення навчання лікарів-інтер-

нів-діагностів і лікарів-інтернів-терапевтів.

2. Опорній кафедрі провести нараду завідувачів,

завучів та керівників інтернів кафедр промене-

вої діагностики, на якій детально обговорити

програму і провести перерозподіл годин на

окремі теми.

3. Перевірити бази навчання, які проводять заочну

частину навчання в інтернатурі та якість підго-

товки інтернів на них.

4. Звернутися до МОЗ України з проханням значно

збільшити кількість місць в інтернатурі за фахом

«Радіологія» — хоча б удвічі і клопотати перед

Кабінетом Міністрів України про введення над-

бавок до посадових окладів лікарів-рентгеноло-

гів, які проводять підготовку інтернів на заочних

базах навчання.

5. Наказом МОЗ зобов’язати всіх керівників інтер-

нів на заочних базах навчання пройти курси

тематичного вдосконалення «Особливості викла-

дання променевої діагностики лікарям-інтер-

нам», які проводить кафедра ХМАПО.

6. Створити в складі Асоціації Координаційну раду

з питань післядипломної освіти з променевої

діагностики, до складу якої ввести зацікавлених

спеціалістів із провідних кафедр, котрі загаль-

ними зусиллями зможуть розв’язати актуальні

проблеми.


1. Бортний М. О. Досвід проведення практичних занять з рентгенології на циклах спеціалізації і інтерна-

тури / М. О. Бортний // Матеріали наук.-метод. конф., присвяченої 85-річчю ХМАПО (м. Харків, 2–3 жовтня

2008 р.). — Х.: Оберіг, 2008. — С. 29.

2. Бортний М. О. Проблеми викладання загальних питань рентгенотехніки на циклах спеціалізації

та в інтернатурі / М. О. Бортний, І. О. Крамний, Р. Ю. Чурилін // Матеріали наук.-метод. конф., присвяче-

ної 85-річчю ХМАПО (м. Харків, 2–3 жовтня 2008 р.). — Х.: Оберіг, 2008 . — С. 30.

3. Дидактичні проблеми післядипломної освіти радіологів-діагностів: навч. посібник для виклада-

чів кафедр променевої діагностики / І. О. Крамний, М. І. Спузяк, Р. Ю. Чурилін, І. О. Вороньжев. — Х.:

ФОП Азамаєв В. П., 2011. — 107 с.

4. Досвід проведення інтернатури з радіології / О. П. Шармазанова, М. І. Спузяк, І. О. Крамний [та ін.] //

Рентгенологія-практика. — 2007. — № 2. — С. 38–39.

5. Методичні рекомендації для керівників баз стажування з підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю

«Радіологія» / І. О. Крамний, М. І. Спузяк, М. О. Бортний [та ін.]. — Х.: ФОП Азамаєв В. П., 2008. — 45 с.

6. Опыт и проблемы последипломной подготовки врачей-рентгенологов / И. Е. Крамной, М. И. Спузяк,

Ю. Т. Киношенко [и др.] // Проблеми медичної науки та освіти. — 2007. — № 2. — С. 8–10.

7. Особливості та види самостійної підготовки лікарів-рентгенологів в сучасних умовах навчання / М. О. Борт-

ний, О. П. Шармазанова, М. І. Спузяк, О. В. Волковська // Укр. мед. вісті. — 2011.— Т. 9, № 1–4. — С. 22–23.

8. Перестройка учебного процесса на последипломном этапе соответственно Болонскому процессу /

А. Н. Хвисюк, В. Г. Марченко, И. Е. Крамной, Н. А. Бортный // Сб. материалов V Междунар. науч.-практ.

конф.— Витебск: ВГМУ, 2009. — С. 431–434.



УДК 614.2.07-621.397

ОПТИМИЗАЦИЯ ОБУЧЕНИЯ ЭНДОСКОПИЧЕСКОЙ ХИРУРГИИ В СИСТЕМЕ ПОСЛЕДИПЛОМНОГО

ОБРАЗОВАНИЯ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ТЕЛЕКОММУНИКАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ

Ïðîô. À. Í. Âåëèãîöêèé, äîö. À. Í. Äîâæåíêî, ïðîô. Á. È. Ïååâ, Â. Ì. Âàêóëåíêî, äîö. Þ. Ñ. Ðåáðîâ, È. Ì. Ðûáàê


Рассматриваются вопросы использования телекоммуникационной системы, функционирующей в кли-

нике, что позволяет оказывать не только эффективную помощь больному, но и проводить повышение

квалификации врачей путем организации дистанционного обучения в режиме реального времени.

Ключевые слова: телекоммуникационная система, дистанционное обучение.

ОПТИМІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ ЕНДОСКОПІЧНІЙ ХІРУРГІЇ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ

ТЕХНОЛОГІЙ

Ïðîô. Î. Ì. Âåë³ãîöüêèé, äîö. À. Í. Äîâæåíêî, ïðîô. Á. ². Ïåºâ, Â. Ì. Âàêóëåíêî,

äîö. Þ. Ñ. Ðåáðîâ, ². Ì. Ðèáàê

Розглянуто питання використання телекому-

нікаційної системи, яка функціонує в клініці, що дає

змогу надавати не лише ефективну допомогу хворому,

а й підвищувати кваліфікацію лікарів організацією

дистанційного навчання в режимі реального часу.

Ключові слова: телекомунікаційна система,

дистанційне навчання.

THE OPTIMIZATION OF ENDOSCOPIC SURGERY TRAINING IN POSTGRADUATE EDUCATION

WITH THE USAGE OF TELECOMMUNICATIONAL TECHNOLOGIES

A. N. Veligotsky, A. N. Dovzenko, B. I. Peev, V. M. Vakulenko, Yu. S. Rebrov, I. M. Rybak

The paper deals with the use of telecommunica-

tion system operating in the clinic, which enables us to

provide not only an effective aid to the patient, but also

to conduct training of doctors through distance educa-

tion in real time.

Key words: telecommunication system, distance

education.

Приоритетным направлением развития здра-

воохранения Украины в настоящее время является

внедрение и совершенствование оказания высо-

котехнологичных видов медицинской помощи,

к которым относятся эндоскопические методики

диагностики и оперативных вмешательств [1, 2].

Развитие эндохирургии тесно связано с внедрением

компьютерных телекоммуникационных информаци-

онных технологий, которые позволяют: а) осущест-

влять хранение, обработку, передачу по электронным

средствам связи протоколов эндохирургических

операций и видеоизображения; б) стандартизиро-

вать терминологию и протоколы операций, созда-

вать атласы изображений, обучающие видеофильмы;

в) проводить дистанционное обучение специали-

стов, их тестирование в режиме реального времени;

г) получать статистическую информацию, осущест-

влять своевременный анализ и контроль работы

хирургических отделений, в которых выполняются

эндоскопические операции [3]. Учитывая это, на базе

клиники эндоскопической хирургии, эндоскопии

и топографической анатомии ХМАПО проводятся

предаттестационные циклы, циклы тематического

усовершенствования и специализации по эндоско-

пии и эндоскопической хирургии. Кроме общих

хирургов, на циклах проходят обучение акушеры-

гинекологи, урологи, онкогинекологи и онкохи-

рурги, эндоскописты. В настоящее время в клинике

на базе кафедры оборудована современная операци-

онная с телекоммуникационной системой.

Целью циклов, проводимых на кафедре, является

получение слушателями навыков выполнения эндо-

хирургических операций. В связи с этим в учебный

процесс в обязательном порядке включены следую-

щие вопросы:

– знакомство с аппаратурой и инструментами,

необходимыми для выполнения диагностической

эндоскопии (в т. ч. лапароскопии) и эндоскопи-

ческих (в т. ч. лапароскопических) операций;

– изучение специальной литературы и видеомате-

риалов по эндоскопической (в т. ч. лапароскопи-

ческой) хирургии;


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИА. Н. Велігоцький та ін.

– наблюдение за ходом эндоскопических операций

по телемонитору и участие в них с обязательным

разбором сложных ситуаций;

– тренинг на муляжах и тренажерах;

– чтение лекций и проведение семинаров.

На лекциях, практических занятиях и семинарах

разбираются следующие вопросы:

– история развития лапароскопической и эндоско-

пической хирургии, ее современное состояние

и перспективы;

– организация лапароскопических и эндоскопи-

ческих операций, аппаратура и инструментарий;

– общая техника лапароскопических и эндоскопи-

ческих вмешательств;

– лапароскопическая и эндоскопическая диагно-

стика в неотложной хирургии;

– лапароскопическая хирургия внепеченочных

желчных путей и вентральных грыж;

– лапароскопические операции в экстренной

хирургии (вмешательства при остром аппенди-

ците, перфоративной гастродуоденальной язве,

спаечной кишечной непроходимости, перито-

ните, внутрибрюшном кровотечении);

– лапароскопическая хирургия желудка, печени,

поджелудочной железы и кишечника;

– лапароскопические вмешательства в урологии

и гинекологии.

Телекоммуникационная система, функциони-

рующая в клинике, позволяет оказывать не только

помощь больному, но и является очень важной

для повышения квалификации врачей путем органи-

зации дистанционного обучения в режиме реального

времени. Последнее представляет собой способ орга-

низации процесса обучения, основанный на исполь-

зовании современных информационных технологий,

позволяющих осуществлять обучение на расстоянии

между многочисленными базами кафедры, способ-

ными обмениваться между собой информацией,

без непосредственного контакта между преподава-

телем и слушателями.

С помощью телекоммуникационной системы

доступными становятся контакты в режимах online

и offline с любыми учебными заведениями мира,

участие в научных симпозиумах, семинарах и наблю-

дение за ходом оперативных вмешательств в ведущих

зарубежных клиниках. Возможность обмена инфор-

мацией со специалистами всего мира позволяет

получать разнообразные видео- и фотоматериалы,

которые используются в процессе преподавания.

Для консультаций в удаленных и труднодоступных

районах используются телемедицинские техноло-

гии с целью получения оперативных материалов

в течение нескольких минут с помощью Интернета.

Единственным условием для этого является наличие

устойчивой системы связи и наличие современных

компьютеров, которыми укомплектована кафедра.

Применение компьютерных технологий в после-

дипломном обучении специалистов, безусловно,

является велением времени. Но не всегда они

в состоянии заменить то, что должен получить слу-

шатель на практических занятиях в операционной,

поскольку эндохирургия включает в себя большое

число практических навыков, которые могут быть

приобретены лишь в результате непосредственной

работы с больным.

ВЫВОДЫ

Развитие современной медицины и новых техно-

логий, в частности в виде эндоскопических, застав-

ляет совершенствовать и искать новые эффективные

методы преподавания эндохирургии с использова-

нием телекоммуникационных систем.


1. Агранович Н. В. Возможности и эффективность дистанционного обучения в медицине / Н. В. Аграно-

вич, А. Б. Ходжаян // Фундаментальные исследования. — 2012. — № 3 (ч. 3). — С. 545–547.

2. Васильков В. Г. Возможности использования телекоммуникационных технологий в медицине крити-

ческих состояний / В. Г. Васильков, В. С. Щукин // Вестн. интенсив. терапии. — 2008. — № 2. — С. 98–104.

3. Казаков В. Н. Дистанционное обучение в медицине / В. Н. Казаков, В. Г. Климовицкий, А. В. Владзи-

мирский. — Донецк: Норд, 2005. — 80 с.



УДК-378.147.616.12-007.2-053.1-053.31-073.7.

ПЕРИНАТАЛЬНА УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА ВРОДЖЕНИХ ВАД СЕРЦЯ ЯК КРОК ГЕНЕТИЧНОГО

МОНІТОРИНГУ (ДОСВІД НАВЧАННЯ)Ïðîô. Ë. Ã. Íàçàðåíêî, äîö. Í. Â. Ë³õà÷îâà, äîö. Î. À. ßêîâåíêî, ïðîô. ². À. Æàäàí,

äîö. ª. Ì. Áàáàäæàíÿí, äîö. Î. Â. Ðîìàä³íà


Уроджені вади серця залишаються найпоширенішими дефектами під час народження та основною

причиною летальності немовлят від уроджених аномалій. Рання ультразвукова діагностика вроджених

вад серця — пренатальна та постнатальна дає змогу встановлення топічного діагнозу і визначення необ-

хідності, обсягу хірургічної допомоги. Навчання пренатальній та постнатальній ехокардіографії як одній

з основних складових ультразвукової діагностики є важливим завданням кафедри генетики та медицини

плоду Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Ключові слова: вроджені вади серця, ультразвукова діагностика, ехокардіографія, післядипломна

освіта.

ПЕРИНАТАЛЬНАЯ УЛЬТРАЗВУКОВАЯ ДИАГНОСТИКА ВРОЖДЕННЫХ ПОРОКОВ СЕРДЦА

КАК ШАГ ГЕНЕТИЧЕСКОГО МОНИТОРИНГА (ОПЫТ ОБУЧЕНИЯ)

Ïðîô. Ë. Ã. Íàçàðåíêî, äîö. Í. Â. Ëèõà÷åâà, äîö. Å. À. ßêîâåíêî, ïðîô. È. À. Æàäàí,

äîö. Å. Í. Áàáàäæàíÿí, äîö. Î. Â. Ðîìàäèíà

Врожденные пороки сердца остаются одними

из наиболее часто встречающихся пороков разви-

тия и основной причиной летальности у младенцев

от врожденных аномалий. Ранняя ультразвуковая

диагностика врожденных пороков сердца — пре-

натальная и постнатальная дает возможность

установления топического диагноза и определе-

ния необходимости, объема хирургической помощи.

Обучение перинатальной и постнатальной эхокар-

диографии как одной из основных составных частей

ультразвуковой диагностики — важная задача кафе-

дры генетики и медицины плода Харьковской меди-

цинской академии последипломного образования.

Ключевые слова: врожденные пороки сердца,

ультразвуковая диагностика, эхокардиография,

последипломное образование.

PERINATAL ULTRASOUND DIAGNOSTIC OF CONQENITAL HEART DISEASES

AS A STEP OF GENETIC MONITORING (EXPERIENCE OF TRAINING)

L. G. Nasarenko, N. V. Likhachova, O. A. Yacovenko, I. A. Zhadan,

E. M. Babadganjanyan, O. V. Romadina

Congenital heart disease still prevalent among

congenital lacly among newborns and are the mean

reason of neonatal lethal outcome. Ultrasound

diagnostic in a early termprenatal and postnatal

echocardiography gives an opportunity to set a topical

diagnosis and to determine volume of operative

intervention to a child with a congenital heart disease.

Education of prenatal and postnatal echocardiography,

one of a component part of ultrasound diagnostic,

is an important task of deportment of genetics

and medicine of fetus of Kharkiv Medical Academy

of Postgraduate Education.

Key words: congenital heart disease, ultra-

sound diagnostic, echocardiography, postgraduate

education.

За останні десять років в Україні визначи-

лася тенденція не лише збільшення питомої ваги

вроджених вад розвитку серед причин пери-

натальної і дитячої захворюваності та смертності,

а й виник ли зміни в структурі самих вад. Ще деся-

тиріччя тому множинним вродженим вадам роз-

витку належало друге–третє місце в структурі

пренатально виявлених уроджених вад розвитку,

а останнім часом вони посідають провідне місце.

Крім того, множинні вроджені вади розвитку

є надійним інструментом генетичного моніто-

рингу, який дає змогу простежувати в динаміці

рівень генетичного вантажу в популяції. Тому їх

пренатальна діа гностика відкриває широкі мож-

ливості для проведення профілактичних заходів

перинатальних утрат.

Лише одне покоління тому дитина, що наро-

джувалася зі складною вадою серця, мала не лише

неточний діагноз, а майже напевно вкорочену три-

валість життя. За останнє десятиліття зроблено


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИЛ. Г. Назаренко та ін.

великий крок у напрямку пренатальної та ран-

ньої постнатальної діагностики цих вад, надання

допомоги новонародженим зі складними вадами

серця. Розпочато велику державну програму

з поліпшення медичної допомоги новонародже-

ним із вадами серця.

Эхокардіографія — один із найскладніших,

унікальних та цікавих методів в ультразвуковій

діагностиці (УЗД). На відміну від інших методів,

він дає змогу оцінити функцію серця, охарак-

те ризувати внутрішньосерцеву гемодинаміку:

парамет ри скорочувальної та дилатаційної мож-

ливостей серця. Разом із цим, неінвазивна оцінка

морфології серця: розмірів стінок лівого та правого

шлуночків, міжшлуночкової перегородки, порож-

нин серця, клапанних градієнтів та легеневої гіпер-

тензії, зумовили пріоритетність эхокардіографії

в діагностиці більшості захворювань серця. Рання

УЗД вад серця — пренатальна та постнатальна

ехокардіографія в комплексі з іншими функціо-

нальними дослідженнями створює можливість

установлення топічного діагнозу і визначення

обсягу хірургічного втручання.

Сучасне эхокардіографічне обладнання забез-

печує високоякісну візуалізацію серцевих струк-

тур, а використання допплерівських пристроїв

уможливлює дослідження внутрішньосерцевого

кровонаповнення з визначенням швидкостей

кровотоку, градієнтів, величини шунтів, легене-

вої гіпертензії, тобто якісних і кількісних характе-

ристик внутрішньо серцевої гемодинаміки.

Навчання пренатальній та постнатальній ехо-

кардіографії як одній з основних складових пери-

натальної УЗД, є важливим завданням кафедри

генетики та медицини плоду Харківської медичної

академії післядипломної освіти.

Протягом 20 років кафедра проводить навчання

на циклах спеціалізації, передатестаційної підго-

товки, тематичного вдосконалення з УЗД, на яких

отримують спеціалізацію «Ультразвукова діагнос-

тика» та підвищують кваліфікацію лікарі УЗД —

акушери-гінекологи, неонатологи, педіат ри, лікарі

загального профілю [4, 5, 6].

Перед лікарем УЗД, який проводить прена-

тальне ехокардіографічне дослідження, постає

важливе завдання своєчасно запідозрити, діа-

гностувати вроджену ваду серця та направити

вагітну для уточнення діагнозу в установу III рівня

надання медичної допомоги.

На кафедрі генетики та медицини плоду про-

водять перинатальні консиліуми, де розв’язують

складні питання перинатальної ехокардіографії,

переривання вагітності в разі наявності леталь-

ного варіанта вади, соматогенетичне консульту-

вання сімейної пари. На консиліумах присутні

лікарі-слухачі, які навчаються на кафедрі.

Цикл спеціалізації з УЗД включає теоретич-

ний та практичний розділи. Теоретична частина

передбачає 60 лекційних годин, 48 семінарських

та 320 годин практичних занять. Усі лекції з ехо-

кардіографії демонструються в електронному

вигляді. Лекції ілюстровані ехограмами зі стан-

дартними ехографічними позиціями, ехограмами

з вадами серця, демонструється навчальний фільм

з основ ехокардіографії і особистий відеоматеріал,

отриманий співробітниками кафедри [1, 2, 3].

Теоретичні навички, отримані на лекціях, від-

працьовуються на практичних заняттях на базах

кафедри — у пологових будинках, жіночих кон-

сультаціях поліклінік, де є змога представити

курсантам вагітних із різноманітною патологією

серця плоду, провести обговорення верифікованої

патології, складання ультразвукового заключення,

що є основою успішного засвоєння курсантами

пренатальної ехокардіографії.

Вивчення постнатальної ехокардіографії про-

водиться на базі Харківського міського перина-

тального центру, де концентруються новонароджені

з патологією серця, у тому числі зі вродженими

вадами серця. Лікарі-слухачі мають ексклюзивну

можливість бачити перебіг захворювання у дитини

з вадою серця з першої доби життя, брати участь

у діагностиці, виборі тактики ведення новонародже-

ного зі вродженою вадою серця, проводити дослі-

дження дитини після оперативного втручання.

На практичних заняттях детально розгляда-

ются стандартні ехокардіографічні позиції, лікарі-

слухачі самостійно виводять їх на екрані, разом

із викладачем аналізують їх і встановлюють уль-

тразвуковий діагноз.

Оволодіння навичками УЗ перинатальної діа-

гностики потребує не лише постійної практичної

діяльності, а й поглиблення теоретичних знань.

У 2006 р. на кафедрі розроблено цикл тематич-

ного вдосконалення «Перинатальна діагностика

та профілактика вроджених вад серцево-судинної

системи» для акушерів-гінекологів, неонатоло-

гів, педіатрів, лікарів УЗД, де ретельно розглянуті

не тільки питання діагностики, а й профілак-

тики вродженої патології серця, тактики ведення

дитини зі вродженою вадою серця.

ВИСНОВКИ

Методологія перинатального УЗД із прове-

денням соматогенетичного консультування сім’ї

і синдромологічним аналізом внутрішньоутробного

стану плоду, система постнатальної верифікації пре-

натально встановленного діагнозу, яка розроблена

кафедрою, є основою високого методологічного

рівня викладання лекційного матеріалу та прове-

дення практичних занять, запорукою успішного

засвоєння отриманих знаннь.


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ Л. Г. Назаренко та ін.


1. Дидактичні проблеми післядипломної освіти радіологів-діагностів / І. О. Крамний, М. І. Спузяк,

Р. Ю. Чурилін, І. О. Вороньжев. — Х.: ХМАПО, 2011.— 107 с.

2. Опыт и проблемы последипломной подготовки врачей рентгенологов / И. Е. Крамной, М. И. Спузяк,

Ю. Т. Киношенко, Р. Ю. Чурилин, Н. А. Бортный, И. А. Вороньжев // Проблеми сучасної медичної науки

та освіти. — 2007. — № 2. — С. 8–11.

3. Підвищення якості навчання практичним навичкам лікарів в післядипломній освіті / О. М. Хвисюк,

В. Г. Марченко, О. В. Жеребкін, О. В. Грищенко, І. А. Жадан // Медична освіта. — 2012. — № 2. — С. 72–75.

4. Проблемы высшего медицинского образования / М. П. Захараш, А. И. Гойда, В. М. Мельник,

Ю. М. Захараш [и др.] // Проблеми сучасної медичної науки та освіти. — 2010. — № 1 — С. 9–15.

5. Рейтингова оцінка знань студентів у світлі вимог Болонського процесу / Н. М. Воронич-Семченко, М.

М. Багрій, О. Г. Попадинець [и др.] // Проблеми сучасної медичної науки та освіти. — 2010. — № 3. — С. 8–11.

6. Савво В. М. Актуальність післядипломної підготовки спеціалістів за фахом «Педіатрія» та «Дитяча

кардіоревматологія» в сучасних умовах / В. М. Савво, Н. І. Мамалуй // Проблеми сучасної медичної науки

та освіти. —2009. — № 3. — С. 12–14.

УВАГА!Науково-практична конференція

з міжнародною участю«ЕНДОКРИННА ПАТОЛОГІЯ У ВІКОВОМУ АСПЕКТІ»

відбудеться 31 жовтня–1 листопада, м. Харків

ПроводитьДержавна установа

«Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Я. Данилевського НАМН України»

61002, Харків, вул. Артема, 10.Тел./факс (057) 700-45-39, 700-45-38,

тел. (057) 700-45-42.Державна установа

«Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України»

61153, Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 52-А.Тел. (0572) 62-31-48.

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України

61176, Харків, вул. Корчагінців, 58.Тел. (057) 711-41-45.

Харківський національний медичний університет МОЗ України61022, Харків, пр. Леніна, 4.

Тел. (057) 705-07-09.



УДК 378.046.4:614.253.1/.2:616.31

ПРОБЛЕМИ МОТИВАЦІЇ НАВЧАННЯ ЛІКАРІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ

НА ПІСЛЯДИПЛОМНОМУ ЕТАПІÏðîô. ². Ã. Ë³ñîâà, äîö. Í. Ì. Ìèõàéëåíêî, êàíä. ìåä. íàóê Þ. Þ. ßðîñëàâñüêà


Наведено інформацію про методику постійного післядипломного навчання лікарів стоматологічного

профілю відповідно до вимог, критеріїв та стандартів Болонського процесу, а також мотивоване їх

залучення до навчання на кафедрі хірургічної стоматології, щелепно-лицевої хірургії та стоматології

ХМАПО. Викладено актуальність проведення поглиблених циклів тематичного вдосконалення за окре-

мими напрямками стоматології.

Ключові слова: післядипломне навчання лікарів-стоматологів, тематичне удосконалення.

ПРОБЛЕМЫ МОТИВАЦИИ ОБУЧЕНИЯ ВРАЧЕЙ СТОМАТОЛОГИЧЕСКОГО ПРОФИЛЯ

НА ПОСЛЕДИПЛОМНОМ ЭТАПЕ

Ïðîô. È. Ã. Ëåñîâàÿ, äîö. Í. Ì. Ìèõàéëåíêî, êàíä. ìåä. íàóê Þ. Þ. ßðîñëàâñêàÿ

Приведена информация о методике постоянного

последипломного обучения врачей стоматологического

профиля согласно требованиям, критериям и стандар-

там Болонского процесса, а также мотивированное

их привлечение к обучению на кафедре хирургической

стоматологии, челюстно-лицевой хирургии и стома-

тологии ХМАПО. Изложена актуальность проведения

углубленных циклов тематического усовершенствова-

ния по отдельным разделам стоматологии.

Ключевые слова: последипломное обучение вра-

чей-стоматологов, тематическое усовершенст-

вование.

THE PROBLEMS OF DOCTORS MOTIVATION IN POSTGRADUATE EDUCATION

IN DENTISTRY

I. G. Lisova, N. M. Mihaylenko, Ju. Yu. Yaroslavska

The article provides an information about

the method of continuous postgraduate education

of dental specialists according to the requirements,

criteria and standards of the Bologna process

and motivated by their involvement in the completion

of the department of oral surgery, maxillofacial surgery

and dentistry of КhMAPЕ. We give actuality of deep

cycles of thematic improvement in certain areas

of dentistry.

Кey words: dentist postgraduate education, the-

matic improvement.

За останні 5 років в Україні чітко визначився

орієнтир на входження в Європейський освітній

простір та направлення освітньої діяльності від-

повідно до вимог, критеріїв та стандартів Болон-

ського процесу.

Одним із важливих критеріїв європейської

освіти є постійне навчання фахівців упродовж

усього життя та мотивоване їх залучення до само-

освіти. Завданням післядипломного навчання

є безперервне накопичення знань і вмінь на різ-

номанітних курсах тематичного вдосконалення

фахівців, конференціях, симпозіумах тощо, поміж

термінами атестації на кваліфікаційну категорію,

що запроваджена 1 раз на 5 років. Перед атеста-

цією введені цикли передатестаційного навчання

терміном 1 міс. (40 балів), що за своїм призна-

ченням є контролюючими для визначення рівня

знань і вмінь відповідно до кваліфікаційних

вимог. Вочевидь, за місячний термін неможливо

сумістити великий обсяг програми з виконанням

мети навчання — контроль засвоєння старого

та новітнього матеріалу і визначення рівня знань

за кваліфікацією. Навіть використання сучас-

них педагогічних прийомів не поліпшує засво-

єння великої кількості інформації. Накопичення

нових знань та оволодіння новими методиками

має відбуватися на курсах тематичної підготовки

фахівців, ураховуючи бали, отримані лікарем

за проходження таких циклів між атестаційними

циклами. Питання допомагає розв’язати мотиво-

ване залучення спеціалістів до навчання на про-

міжних циклах тематичного вдосконалення.

Для кращого засвоєння нової інформа-

ції та оволодіння методами діагностики й ліку-

вання хворих програми за фахом «Стоматологія»

та «Хірургічна стоматологія» розподілено на допо-

міжні цикли тематичного вдосконалення. Нами

розроблено документацію та проводяться такі


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ І. Г. Лісова та ін.

цикли: «Невідкладні стани в стоматології»

(1 міс. — 30 балів), «Діагностика та лікування пух-

лин щелепно-лицевої ділянки» (1 міс. — 30 балів),

«Запальні процеси та травма щелепно-лицевої

ділянки» (1 міс. — 30 балів), «Непухлинні захво-

рювання слинних залоз» (0,5 міс. — 15 балів),

«Дентальна імплантація» (0,5 міс. — 15 балів).

Перші два цикли є важливими для стоматоло-

гів усіх фахів. Післядипломна підготовка лікарів

із питань невідкладної допомоги хворим та онко-

логії, ураховуючи наказ МОЗ України № 230

від 24.04.2008 «Про внесення змін до наказу МОЗ

України від 07.12.98 № 346», може відбуватися

лише на кафедрах стоматологічного профілю

[1, 2]. Вибір тем циклів удосконалення дикту-

вався вимогами часу та соціальною необхідністю,

у зв’язку з постарінням населення, порушенням

екологічного стану довкілля, появою на фарма-

кологічному ринку великої кількості нових силь-

нодіючих препаратів. У повсякденній практиці

лікаря-стоматолога часто виникають ускладнення

соматичного характеру, аж до термінальних станів.

Лікарі-стоматологи мають надавати спеціальну

допомогу пацієнтам із захворюваннями крові,

радіаційними ушкодженнями, ендокринними

порушеннями, у разі гострих інфекційних захво-

рювань та на тлі онкологічних процесів. Питання

невідкладної допомоги, в тому числі й стоматоло-

гічної, потребують постійного оновлення знань

у післядипломному періоді. План-програма циклу

«Невідкладні стани в стоматології» складається

з розділів, що висвітлюють питання надання

невідкладної допомоги пацієнтам із різними сто-

матологічними захворюваннями та невідклад-

ними станами, що виникають як ускладнення

до або під час лікування основного захворювання.

Ще одним розділом програми є особливості допо-

моги стоматологічним хворим із різноманітною

супутньою патологією: гострі серцево-судинні

захворювання, захворювання нервової та ендо-

кринної систем, захворювання крові та радіаційні

ураження, інфекційні захворювання, онкологічні

процеси. Розроблені алгоритми щодо діагностики

та лікування основних видів невідкладних станів

(шок, колапс, гострий інфаркт міокарда, напад

стенокардії, гіпертонічний криз та ін.). Виклад

у доступній формі питань діагностики критич-

них станів та першої лікарської допомоги під час

їх виникнення у стоматологічного хворого допо-

магає лікареві вчасно зорієнтуватися та запобігти

тяжким наслідкам, що можуть призвести до юри-

дичної, у тому числі кримінальної відповідаль-

ності за статтями КК України «Про ненадання

лікарської допомоги… (відмова, легковажність,

відсутність належного рівня кваліфікації та ін.)

в умовах лікувального закладу».

Ще одним актуальним питанням у післядип-

ломній освіті стоматологів є виховання онкологіч-

ної настороженості. Як свідчать дані статистичного

аналізу, в Україні кількість захворювань на пухлини

та пухлиноподібні стани й далі зростає. Однією

із зон ризику виникнення пухлин є порожнина

рота та щелепно-лицева ділянка. З усіх лікарів насе-

лення відвідує найчастіше стоматологів, і тому вони

перші спеціалісти, які мають уміти діагностувати

онкологічні захворювання та передпухлинні стани

і якнайраніше направляти хворих на лікування

в спеціалізовані медичні заклади. Цими ж спеціа-

лістами проводиться диспансеризація та подальша

реабілітація стоматологічних онкохворих. До плану

та програми циклу «Діагностика та лікування пух-

лин щелепно-лицевої ділянки» входять розділи сто-

совно діагностики, сучасних методів обстеження

та лікування доброякісних пухлин, передракових

захворювань та злоякісних новоутворень. Розгля-

даються питання статистичного обліку та диспан-

серизації таких хворих, важливість профілактичних

оглядів населення, основи лікарської етики в разі

підозри на виявлення злоякісних процесів та про-

гнозування їх перебігу. Підвищений рівень кваліфі-

кації лікаря-стоматолога з питань онкології дасть

змогу на ранньому етапі запідозрити наявність пух-

лини чи передпухлинного стану та вчасно й аргу-

ментовано направити хворого для дообстеження

і лікування у відповідні установи.

Залишаються актуальними питання діагнос-

тики і лікування запальних процесів та травм

щелепно-лицевої ділянки. Кількість хворих

на запальні процеси щелепно-лицевої ділянки

залишається високою. Сучасний ритм життя

й урбанізація сприяють збільшенню травматич-

них ушкоджень щелепно-лицевої ділянки, в тому

числі поєднаних, комбінованих, вогнепальних

тощо. Лікарі-стоматологи, особливо на первин-

ному рівні надання стоматологічної допомоги,

приділяють недостатньо уваги профілактиці вка-

заної патології, не завжди мають змогу викорис-

товувати сучасні апаратні методи діагностики,

часто проводять неадекватне лікування, запізню-

ються з транспортуванням хворих до спеціалізо-

ваних лікарських закладів, що викликає серйозні

ускладнення. У зв’язку з цим проводиться цикл

«Запальні процеси та травми щелепно-лицевої

ділянки» терміном 1 міс., на якому розглядаються

питання діагностики, лікування та профілактики

вказаної патології у світлі сучасних вимог.

Досить поширеною патологією в усіх вікових

групах населення нині є запальні та дистрофічні

захворювання слинних залоз, з якими стика-

ються на практиці лікарі-стоматологи всіх фахів.

На кафед рі складено програму та проводять про-

тягом 0,5 міс. цикл «Непухлинні захворювання


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИІ. Г. Лісова та ін.

слинних залоз», на якому розглядають питання

анатомії та фізіології слинних залоз, сучасні

погляди на патогенез захворювань та проблеми

з їх лікуванням.

Зазначені цикли післядипломного тематич-

ного вдосконалення лікарів проводять на кафедрі

щорічно впродовж 10 років, вони користуються

популярністю у лікарів-стоматологів України.

За ці роки на циклах навчалося понад 1000 ліка-

рів-стоматологів різних фахів.

За вимогами МОЗ України щодо проходження

передатестаційних циклів за фахом «Стоматологія»

та «Хірургічна стоматологія», на ПАЦ зараховуються

лікарі за фахом, які мають відповідний стаж роботи

та пройшли цикли тематичного вдосконалення

(витяг із Пояснювальної записки до «Навчаль-

ного плану і програми передатестаційного циклу

за фахом…» (2005)) [1, 2]. Проходження навчання

на циклах тематичного удосконалення, терміном

1 міс. (156 год), додають лікареві 30 балів під час

атестації на відповідну категорію згідно з наказом

МОЗ України № 484 від 07.07.2009 р. «Про затвер-

дження змін до Положення про проведення іспитів

на передатестаційних циклах» [1, 2]. Ми пропону-

ємо пройти навчання на вибір на вказаних циклах

тематичного вдосконалення за 4 роки між атестаці-

ями й отримати необхідну кількість балів для відпо-

відної кваліфікаційної категорії, на яку претендує

лікар. Для поліпшення планування навчання ліка-

рів на циклах нами складено реєстр зазначених

фахівців по м. Харкову та Харківській області,

які працюють у бюджетних та госпрозрахункових

лікувальних установах. Реєстр безперервно понов-

люється та доповнюється. Постійно підтримується

зв’язок (пошта, електронна пошта, телефон, факс,

особисті контакти) з керівниками лікувальних уста-

нов міста та районними спеціалістами для контролю

підпорядкованих їм кадрів. За узгодженням із керів-

никами установ складається план атестації лікарів

та навчання їх на проміжних циклах тематичного

вдосконалення на поточні та наступні 1–4 роки.

Відповідно керівниками та районними спеціаліс-

тами надаються заявки до академії.

У час реформування та соціально-бюджетної

недостатності в державі загалом складно мотиву-

вати проходження цих курсів лікарями, які пра-

цюють у сільській місцевості, тому співробітники

кафедри практикують виїзні цикли тематичного

вдосконалення в міжрайонні вузлові медичні уста-

нови. Для кращого викладання сучасної інфор-

мації за тематикою циклів та надання допомоги

в освоєнні нових практичних навичок заздалегідь

приготовані методичні розробки з використанням

новітніх технологій (мультимедійна презентація

матеріалу, роздруковані алгоритми з діагностики

та лікування, підбір хворих для демонстрації

та клінічного розбору й ін.).

Зростання відсотку виконання навчального

плану, попит на путівки на вказані цикли тема-

тичного вдосконалення, задовільне проходження

атестації свідчать про правильний напрямок

роботи з фахівцями стоматологами.


1. Керівні документи в щоденній практиці та атестації лікарів стоматологічного фаху / І. Г. Лісова,

Ю. Ю. Ярославська, Т. В. Ткач, Н. М. Михайленко. — Х.: Апостроф, 2011. —148 с.

2. Стоматологія: нормативно-правові акти та документи / Упор. С. В. Антонов. — К.: Центр мед. права,

2009. — 696 с.



УДК 378.14:61

СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИÏðîô. ². Ì. Ñêðèïíèê, ïðîô. Â. Ê. Ë³õà÷îâ, äîö. Ë. Ì. Äîáðîâîëüñüêà,

êàíä. ìåä. íàóê Ã. Ñ. Ìàñëîâà, êàíä. ìåä. íàóê Î. Î. Òàðàíîâñüêà

Âèùèé äåðæàâíèé íàâ÷àëüíèé çàêëàä Óêðà¿íè «Óêðà¿íñüêà ìåäè÷íà ñòîìàòîëîã³÷íà àêàäåì³ÿ», ì. Ïîëòàâà

Із розвитком науки, техніки і медичних технологій постійно підвищуються вимоги до рівня знань

і вмінь працівників системи охорони здоров’я, у зв’язку з чим виникла необхідність підвищення кваліфіка-

ції лікарів у вигляді безперервної професійної освіти. Сучасна післядипломна освіта реалізується через

перехід від кваліфікаційної моделі фахівця до компетентністної. Безперервний професійний розвиток

відбувається як особистим спілкуванням, так і через використання дистанційного навчання.

Ключові слова: безперервна професійна освіта, післядипломне навчання лікарів, дистанційне

навчання.

СОВРЕМЕННЫЕ ТРЕБОВАНИЯ К ПОСЛЕДИПЛОМНОМУ ОБРАЗОВАНИЮ

В СИСТЕМЕ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ УКРАИНЫ

Ïðîô. È. Í. Ñêðûïíèê, ïðîô. Â. Ê. Ëèõà÷åâ, äîö. Ë. Í. Äîáðîâîëüñêàÿ,

êàíä. ìåä. íàóê Ã. Ñ. Ìàñëîâà, êàíä. ìåä. íàóê Å. À. Òàðàíîâñêàÿ

С развитием науки, техники и медицинских тех-

нологий постоянно повышаются требования к уровню

знаний и умений работников системы здравоохране-

ния, в связи с чем возникла необходимость повышения

квалификации врачей в виде непрерывного профессио-

нального образования. Современное последипломное

образование реализуется через переход от квалифика-

ционной модели специалиста до компетентностной.

Непрерывное профессиональное развитие происходит

как путем личного общения, так и через использование

дистанционного обучения.

Ключевые слова: непрерывное профессиональ-

ное образование, последипломное обучение врачей,

дистанционное обучение.

MODERN REQUIREMENTS TO THE POSTGRADUATE EDUCATION IN THE SYSTEM OF HEALTHCARE

OF UKRAINE

I. M. Skrypnik, V. K. Likhachev, L. M. Dobrovolska, À. S. Maslova,

O. O. Taranovska

Today qualifications of the doctor are need

to increase the doctors in the form of continuous pro-

fessional education, in connection with the development

of modern science, technology and medical technology

and constantly increasing of requirements for level

of knowledge and skills of health workers. Modern

postgraduate education is implemented through the

transition of model of a specialist from qualificational

to competent. Continuing professional development

occurs both through personal communication or through

the use of distance learning.

Key words: continuous vocational education, post-

graduate education of doctors, distance learning.

Останнім часом у зв’язку зі швидкими темпами

розвитку медичної науки у медичних працівників

виникає необхідність постійного вдосконалення

навичок використання діагностичних засобів, ліку-

вально-діагностичної апаратури, засвоєння нових

підходів до лікування і профілактики патологічних

станів [1, 6, 7].

Досвід роботи системи медичної післядипломної

освіти останніх років засвідчує, що підвищення ква-

ліфікації лікарів відбувається поповненням їх про-

фесійних знань і вмінь за рахунок інновацій, якими

збагатилася медицина за певний час [4].

Відбулася принципова зміна системи накопи-

чення і передачі знань, зріс їх обсяг, що унеможливило

підготовку сучасного спеціаліста до самостійної про-

фесійної діяльності лише протягом його навчання

у вищому навчальному закладі. У зв’язку з розвитком

науки, техніки і медичних технологій життя постійно

диктує нові вимоги до рівня знань і вмінь працівни-

ків сфери охорони здоров’я, внаслідок чого у фахів-

ців формується потреба докладати певних зусиль

для підтримання високого професійного рівня.

Уперше положення про доцільність постій-

ного безперервного професійного навчання лікарів

сформульовано в 60-х роках ХХ століття в базових

документах ВООЗ про післядипломну освіту. Було

введено поняття «безперервний професійний роз-

виток» лікарів і провізорів як необхідну складову


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИІ. М. Скрипник та ін.

ефективної кадрової політики у сфері охорони

здоров’я будь-якої держави. В Україні Концепцію

безперервної освіти ухвалено у 2008 р.

Нині світова медична освіта складається не лише

з переддипломного та післядипломного навчання

фахівця, а й із безперервного професійного зро-

стання протягом життя, котре розглядається як само-

стійна освіта, що базується на підставі власного

досвіду, досвіду вчителів, колег, науковців і може

реалізуватися шляхом як безпосереднього особи-

стого спілкування, так і через використання дистан-

ційного навчання, віртуальних навчальних установ,

електрон них підручників тощо.

Матеріали, що використовуються для дистанцій-

ного навчання, можуть бути підготовлені у вигляді:

• інформації, викладеної на паперових носіях;

• матеріалів для самостійної роботи (ситуаційні

задачі, тестові завдання для інтерактивного

вивчення), отриманих через Інтернет або з маг-

нітного носія;

• проведення відеоконференцій;

• навчання за допомогою систем телебачення

та супутникових каналів передачі даних.

Мотивація до оволодіння знаннями протя-

гом усього життя є суттєвою складовою всіх етапів

сучасної медичної освіти. Така мотивація склада-

ється із фахового бажання лікаря надавати опти-

мальну допомогу кожному пацієнту, поваги до вимог

су спільства, поєднання задоволеності працею

із одночасним запобіганням власному психоемоцій-

ному «вигоранню».

Сучасні підходи до підвищення кваліфікації

медичних працівників у аспекті їх професійної кому-

нікації потребують особливого осмислення у зв’язку

з процесами інтеграції України до Євросоюзу.

Останнім часом у багатьох країнах світу реалі-

зується перехід від кваліфікаційної моделі фахівця

до компетентністної. Кваліфікація визначає функ-

ціональну відповідність між вимогами професії

та метою освіти, а компетентністність включає мож-

ливості особистості діяти адекватно у більш широких

сферах, тобто в соціумі [2, 3].

Потенційні ключові компетенції лікарів визна-

чаються здатністю до ефективної самостійної діяль-

ності і містять [5]:

• володіння знаннями з найважливіших проблем

охорони здоров’я і підвищення вимог до власної

професійної діяльності;

• позитивне ставлення до власного здоров’я і здо-

рового способу життя;

• підвищення особистого і професійного рівня

інтелекту;

• взаємодію з соціумом (медичне середовище),

комунікаційну співпрацю:

– колегіальну співпрацю;

– стосунки «лікар – пацієнт»;

• готовність до виконання професійних завдань,

ураховуючи сучасні інформаційні інновації.

Отже, в сучасному суспільстві імідж фахівця

оцінюють за його професійною медичною ком-

петентністю, професійними комунікативними

навич ками й особистісним зростанням. Про-

фесійну компетентність медичного працівника

розглядають як високий рівень знань, умінь

і навичок, а також професійно важливих особис-

тих рис, що створюють можливість якісно й ефек-

тивно вести фахову трудову діяльність.

Формування і подальше підвищення рівня про-

фесійної компетентності прямо залежить від варіа-

бельної соціально-економічної ситуації та інтеграції

сучасних інновацій у трудову діяльність.

Існує загальновизнаний термін — «старіння

знань». Якщо дотримуватися позиції обчислення

«старіння знань» фахівця (одиниця виміру якого

у США включає період «напіврозпаду» компетент-

ності, тобто зниження її на 50 % унаслідок появи

нової інформації), то в медицині цей період настає

раніше ніж через 5 років [5]. Виникає потреба

в організації післядипломної освіти лікарів, ура-

ховуючи розвиток сучасних технологій, досяг-

нення всіх галузей медичної та фармацевтичної

науки й принцип «освіта через усе життя».

Вагомим чинником успішності заходів із під-

вищення кваліфікації лікарів є безпосередня

роль викладача, який має бути підготовленим

до інформування і супроводу всього освітнього

процесу, надаючи тим, хто навчається, мож-

ливість самим планувати, коригувати, реалі-

зовувати й оцінювати власні дії. Неможливо

ефективно навчитися будь-чому, просто опа-

новуючи теорію або слухаючи лекції. Основний

підхід до клінічного навчання базується на свідо-

мому і мотивованому тренуванні. Але навчання

не може бути ефективним, якщо нові дії викону-

ються механічно, без проведення відповідного

аналізу і підбиття підсумків.

ВИСНОВКИ

Запорукою високої якості надання сучасної

медичної допомоги є безперервне післядипломне

навчання лікарів, яке базується на принципах

доказової медицини з застосуванням сучасних

освітніх методик (упровадження дистанційного

навчання), проведення циклів семінарів, практич-

них тренінгів (у тому числі й мультидисциплінар-

них), використання аудіовізуальних і електронних

засобів, підготовлених для самостійного навчання

буклетів, забезпечення можливості стажування

на робочому місці. Усе це дає змогу молодим спе-

ціалістам засвоїти, а досвідченим фахівцям удо-

сконалити свої практичні навички та поновити

і поповнити теоретичні знання.


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ І. М. Скрипник та ін.


1. Безперервний професійний розвиток у сучасній післядипломній освіті лікарів / І. М. Скрипник,

В. К. Ліхачов, Л. М. Добровольська [та ін.] // Світ медицини та біології. — 2013. — №2 (37).— С. 155–157.

2. Дубасенюк О. А. Професійна педагогічна освіта: компетентністний підхід: монографія / О. А. Дубасе-

нюк. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. — С. 19–35.

3. Компетентністний підхід до підготовки фахівця у вищому навчальному закладі / А. Я. Ходорчук,

Т. С. Струбайло // Мед. освіта. — 2010. — №2. — С. 154–157.

4. Методические аспекты последипломного образования и непрерывного профессионального разви-

тия врачей общей практики / С. Д. Шаповал, С. Н. Дмитриева, В. А. Одринский // Міжнарод. мед. журн.:

спец. випуск. — 2005. — Травень. — С. 157.

5. Національні підходи до впровадження системи регіоналізації перинатальної допомоги в Україні:

практичні настанови / За ред. Р. О. Моісеєнко. — МОЗ України, 2012. — 111 с.

6. Проблемы высшего медицинского образования / М. П. Захараш, А. И. Пойда, В. М. Мельник [и др.] //

Проблеми сучасної медичної науки та освіти. — 2010. — № 1. — С. 9–14.

7. Раздумья о последипломном образовании / Л. Д. Тондий, С. И. Ткач, О. Л. Тондий // Проблеми сучас-

ної медичної науки та освіти. — 2010. — № 1. — С. 58–64.



УДК 61+378.1+378.046.4

К ПРОБЛЕМЕ ОСОБЕННОСТЕЙ ПРОЦЕССА И НАУЧНОГО ОБОСНОВАНИЯ СОДЕРЖАНИЯ ОБУЧЕНИЯ

НА КАФЕДРЕ ФИЗИОТЕРАПИИ, КУРОРТОЛОГИИ И ВОССТАНОВИТЕЛЬНОЙ МЕДИЦИНЫ

Ïðîô. Î. Í. Ðîçäèëüñêàÿ


Представлено современное видение проблемы особенностей учебного процесса, приведены результаты

научного обоснования совершенствования содержания последипломного обучения на кафедре физиотера-

пии, курортологии и восстановительной медицины.

Ключевые слова: учебный процесс, физиотерапия, курортология.

ДО ПРОБЛЕМИ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЦЕСУ І НАУКОВОГО ОБҐРУНТУВАННЯ

ЗМІСТУ НАВЧАННЯ НА КАФЕДРІ ФІЗІОТЕРАПІЇ, КУРОРТОЛОГІЇ І ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИ

Ïðîô. Î. Ì. Ðîçä³ëüñüêà

Подано сучасне бачення проблеми особливос-

тей навчального процесу, наведено результати

наукового обґрунтування вдосконалення змісту

післядипломного навчання на кафедрі фізіотерапії,

курортології та відновлювальної медицини.

Ключові слова: навчальний процес, физіотера-

пія, курортологія.

TO THE PROBLEM OF FEATURES OF EDUCATIONAL PROCESS AND THE SCIENTIFIC GROUND OF ITS CONTENT AT PHYSIOTHERAPY, SPA TREATMENT AND REHABILITATION MEDICINE DEPARTMENT

O. N. Rozdilskaya

The range of modern vision characteristics of the edu-

cational process and the results of scientific studies being

used to improve the content of postgraduate training

at the Department of Physical Therapy, Spa Treatment and

Rehabilitation Medicine is represented in the article.

Key words: educational process, physiotherapy,

balneology.

Постоянное совершенствование содержания

обучения врачей признается одной из главных

задач современного последипломного образова-

ния [2, 3].

Повышение качества подготовки врачей путем

формирования компетентностной модели специа-

листа ставится одной из важных задач усовершен-

ствования последипломной подготовки врачей

в Харьковской медицинской академии последи-

пломного образования (ХМАПО) [1].

Последипломная подготовка врачей по специ-

альности «Физиотерапия» имеет свои особенности.

За последние годы значительно возрос инте-

рес к методам физиотерапии в практике кли-

нической медицины. Расширились показания

для назначения методов физиотерапии. В насто-

ящее время лечебные физические факторы (ЛФФ)

применяются на всех этапах лечения и реабили-

тации больных различных нозологических форм,

играют ведущую роль в организации и прове-

дении санаторно-курортного лечения, меди-

цинской (в том числе ранней) реабилитации,

методов оздоровления, первичной и вторичной

профилактики; играют важную роль в повышении

трудоспособности, физической и профессиональ-

ной активности, качества жизни и уровня здоро-

вья населения.

Подготовка врачей на профильных кафед-

рах в Украине проводится согласно утвержден-

ным планам и программам, которые содержат

теоретические и практические вопросы органи-

зации и проведения не только методов физио-

терапии, но и санаторно-курортного лечения,

медицинской реабилитации на различных ее

этапах. Это получает свое отражение и в назва-

ниях кафедр, за нимающихся подготовкой врачей

по данной специальности.

При этом защита диссертаций на соискание

научных степеней кандидата наук и доктора наук

и присуждение научных степеней и присвое-

ние ученых званий в Украине регламентировано

под шифром 14.01.33 — «Медицинская реабили-

тация, физиотерапия и курортология».

Это же противоречие имеется и в названиях спе-

циальности в Проблемных комиссиях МЗ и АМН

Украины.

Недостаточное качество подготовки студен-

тов медицинских вузов по вопросам физиотерапии


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИ О. М. Роздільська

и отсутствие интернатуры по данной специаль-

ности ставит крайне ответственные задачи перед

обучением врачей на последипломном этапе.

Так, первичная специализация по физиотерапии

проводится для врачей, которые прошли обуче-

ние в интернатуре по различным клиническим

специальностям. В связи с этим, специализация

по физиотерапии предусматривает практически

полное первичное обучение врачей по всем тео-

ретическим и практическим ее вопросам.

Повышение уровня диагностики и лечения

заболеваний, совершенствование лечебной аппа-

ратуры и системы оказания медицинской помощи

населению ставят задачи постоянного совершен-

ствования преподавания вопросов медицинской

реабилитации, физиотерапии и курортологии вра-

чам различных клинических дисциплин и лечеб-

ных учреждений. В этом аспекте организация

отделений реабилитации в сети практического

здравоохранения в настоящее время немыслима

без участия специалистов-физиотерапевтов.

На кафедре физиотерапии, курортологии

и восстановительной медицины ХМАПО проб-

лема повышения качества педагогического про-

цесса и повышения его профессионального уровня

по сути решается по ряду направлений.

Так, ведущим является организация и прове-

дение учебного процесса, его построение (учебно-

методические планы, программы, методические

разработки и т. д.) с учетом имеющихся в Украине

и за рубежом достижений теории и инновацион-

ных лечебных технологий в медицинской реаби-

литации, физиотерапии и курортологии.

Индивидуальное лицо кафедры составляет

формирование содержания педагогического

процесса с учетом собственных научных дости-

жений, полученных в результате выполнения

научно-исследовательских и диссертационных

работ. Результаты научных разработок внедряются

в учебный процесс кафедры и являются базой для

его постоянного совершенствования.

Основные направления научной деятельности

кафедры осуществляются под флагом: клиниче-

ская физиотерапия, курортология и восстанови-

тельная медицина. В связи с этим, по материалам

имеющихся результатов собственных исследований

обучение врачей на кафедре проводится по утвер-

жденным новым программам восстановительного

(в том числе санаторно-курортного) лечения, физио-

терапии и медицинской реабилитации лиц с учетом:

– болезней органов кровообращения, в том

числе — на раннем этапе реабилитации после

перенесенного острого инфаркта миокарда,

острого нарушения мозгового кровообра-

щения, тромбоза периферических артерий,

оперативных вмешательств на сердце и сосудах;

– медицинских последствий радиационных ава-

рий и болезней, связанных с профессиональным

контактом с источниками радиоактивного излу-

чения и др.

За последние годы в соответствии с полу-

ченными результатами выполняемой НИР

сформированы новые разделы физиотерапии

и восстановительной медицины, освещающие

принципы и новые методы физиобальнеотера-

пии и санаторно-курортного лечения больных

с сочетанной патологией внутренних органов,

а именно:

– атеросклерозом коронарных, церебральных

и периферических артерий;

– артериальной гипертензией и язвенной болез-

нью двенадцатиперстной кишки;

– дегенеративно-дистрофическими заболевани-

ями позвоночника и суставов на фоне артери-

альной гипертензии;

– ишемической болезнью сердца с наличием

дисфункции щитовидной железы;

– острой черепно-мозговой травмой и сопут-

ствующей патологией сердечно-сосудистой

системы;

– переломами носовой перегородки на фоне

имеющихся последствий перенесенной череп-

но-мозговой травмы;

– негоспитальной пневмонией с сопутствующей

хронической сердечной недостаточностью;

– онкологической патологией на фоне хрони-

ческой сердечной недостаточности и др.

Расширение показаний для назначения ЛФФ

явилось обоснованием сформированных на кафед ре

программ медицинской реабилитации хирургиче-

ских больных в раннем послеоперационном пери-

оде, больных с осложненным течением заболеваний

(сердечной декомпенсацией, онкологических боль-

ных и др.).

Одним из ведущих путей постоянного совер-

шенствования уровня и качества преподава-

ния вопросов физиотерапии и курортологии

на кафед ре является внедрение полученных

собственных результатов научных исследований

в педагогический процесс при поддержке высокок-

валифицированного кадрового состава (три про-

фессора и доценты).

Перспективным направлением совершенст-

вования системы организации последипломного

обучения врачей по данной специальности можно

считать регламентированное признание в Украине

обязательного первичного и последующего систе-

матического обучения вопросам физиотерапии,

курортологии и медицинской реабилитации всех

специалистов, работающих в курортной системе,

центрах реабилитации, оздоровительных комплек-

сах различной категории.


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИО. М. Роздільська

ВЫВОДЫ

1. Преподавание вопросов физиотерапии, курорто-

логии и медицинской реабилитации имеет свою

специфику по сравнению с процессом обучения

по другим клиническим дисциплинам, предо-

пределяет формирование содержания учебных

программ и планов, требует от преподавателей,

наряду со знаниями вопросов физиотерапии

и курортологии, всесторонней профессиональ-

ной эрудиции и подготовки.

2. Постоянное совершенствование содержа-

ния обучения врачей по данной специально-

сти осуществляется на кафедре физиотерапии,

курортологии и восстановительной медицины

формированием учебных материалов на осно-

вании имеющихся последних достижений

медицинской науки и внедрения результатов соб-

ственных исследований, обеспечивает создание

новых учебных программ и разделов клиниче-

ской физиотерапии, курортологии и медицинской

реабилитации.

3. Расширение показаний для применения ЛФФ

и санаторно-курортного лечения, повыше-

ние значимости вопросов медицинской реа-

билитации диктует своевременность создания

и утверждения единой формулировки врачеб-

ной и научной специальности: медицинская

реабилитация, физиотерапия и курортология,

что приведет в соответствие полученные зна-

ния на этапе последипломной подготовки врача

и его реальные обязанности в повседневной

практической работе.

СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАНЫХ ИСТОЧНИКОВ

1. Підвищення якості післядипломної підготовки лікарів шляхом формування компетентністної моделі

фахівця / О. М. Хвисюк, В. Г. Марченко, В. В. Жеребкін [та ін.] // Проблеми безперервної медичної освіти

та науки. — 2012. — № 3. — С. 9–13.

2. Про затвердження Концепції розвитку вищої медичної освіти в Україні: Наказ МОЗ України № 522/51

від 12.09.2008.

3. Про удосконалення післядипломної освіти лікарів: Наказ МОЗ України № 1088 від 10.12.2010.



УДК 378.046.4:614.253.1/2:616.99-073-078

ОБУЧЕНИЕ ЛАБОРАТОРНОЙ И УЛЬТРАЗВУКОВОЙ ДИАГНОСТИКЕ ПАРАЗИТАРНЫХ ИНВАЗИЙ

Ò. À. Âåëèåâà


Чрезвычайно актуальными остаются вопросы совершенствования преподавания медицинской пара-

зитологии будущим врачам и подготовка грамотных, широко образованных специалистов этого профиля,

что и обеспечивается проведением циклов повышения квалификации на кафедре медицинской паразито-

логии и тропических болезней ХМАПО.

Ключевые слова: паразитология, обучение, диагностика.

НАВЧАННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ ТА УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ДІАГНОСТИКИ ПАРАЗИТАРНИХ ІНВАЗІЙ

Ò. À. Âåë³ºâà

Надзвичайно актуальними залишаються

питання вдосконалення викладання медичної парази-

тології майбутнім лікарям і підготовка грамотних,

широко освічених фахівців цього профілю, що й забез-

печується проведенням циклів підвищення кваліфіка-

ції на кафедрі медичної паразитології та тропічних

хвороб ХМАПО.

Ключові слова: паразитологія, навчання,

діагностика.

TRAINING FOR LABORATORY AND ULTRASOUND DIAGNOSTIC OF PARASITIC INFESTATIONS

T. A. Velieva

Highly relevant questions remain to improve

the teaching of medical parasitology and training

future doctors educated broadly educated physicians

experts of this structure, which is ensured through cycles

of training physicians to technicians at the Department

of Medical Parasitology and Tropical Diseases of Kharkiv

Medical Academy of Postgraduate Education.

Key words: parasitology, education, diagnosis.

В последние годы наблюдения за многими паци-

ентами свидетельствуют о том, что клиническое

течение многих заболеваний претерпевает измене-

ния, возрастает число больных с тяжелыми формами

заболеваний, часто не поддающихся стандартным

методам терапии. Результаты многолетних иссле-

дований показывают, что именно у этой группы

больных неуспех терапии обусловлен ранее не диаг-

ностированными паразитарными болезнями.

Паразитозы достаточно широко распростра-

нены на территории Украины. В последние годы,

в связи с активными миграционными процессами

и приездом в страну большого количества людей

из тропиков, возросло количество завозных тро-

пических паразитозов, таких как малярия, лейш-

маниозы (кожные и висцеральные), шистосомозы,

филяриотозы. В Украине в 2011 г. был зарегистри-

рован местный случай висцерального лейшмани-

оза, в 2012–2013 гг. — два завозных случая кожного

лейшманиоза. Паразиты, попадая в организм чело-

века — своего хозяина, живут и развиваются в нем

многие годы.

В последние годы значительно выросла среди

населения Украины заболеваемость эхинококкозом.

На сегодняшний день наиболее доступным и скри-

нинг методом диагностики эхинококкоза явля-

ется ультразвуковая диагностика (серологические

методы диагностики не всегда оправдывают себя).

Попадая в организм человека, личинки вокруг

себя образуют кисты, чаще всего в печени, легких,

почках и других паренхиматозных органах. Встре-

чаются кисты эхинококкового происхождения

и с очень редкой локализацией — в суставах, костях,

головном мозге.

Важное место в патологии человека занимают

также гельминты и простейшие, что ставит важную

задачу перед врачами общего профиля своевременно

выявить и провести адекватную терапию. В практи-

ческой деятельности сотрудники кафедры медицин-

ской паразитологии сталкиваются с необходимостью

диагностировать простейших и кишечных гельмин-

тов, внутритканевых паразитов, а также завозных

тропических паразитарных болезней.

Современная эпидемическая ситуация по пара-

зитарным болезням обязывает специалиста владеть

определенным объемом знаний по этой патологии,

в связи с чем возникает необходимость подготовки

высококвалифицированных кадров.

Наша кафедра медицинской паразитологии

и тропических болезней ХМАПО является опор-

ной кафедрой в Украине и занимается подготов-

кой кадров на последипломном этапе образования.

На сегодняшний день на кафед ре проводятся циклы

предаттестационной подготовки и специализации


СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЦИНИТ. А. Велієва

по специальности «Паразитология», тематического

усовершенствования (ТУ) с вопросами клинической

паразитологии и лабораторной диагностики парази-

тарных инвазий. Для лаборантов клинико-диагно-

стических лабораторий и врачей лечебного профиля

проводятся циклы ТУ по всем разделам медицин-

ской паразитологии.

В 2011 г. разработан новый цикл ТУ «Лабора-

торная и инструментальная (ультразвуковая) диаг-

ностика паразитарных инвазий» для паразитологов,

врачей-лаборантов КДЛ и СЭС и специалистов

ультразвуковой диагностики. Цикл включает тео-

ретический и практический разделы. Теоретиче-

ская часть состоит из 36 ч лекций, 46 ч семинарских

и 74 ч практических занятий. Все лекции по лабо-

раторной и инструментальной, в том числе ультра-

звуковой диагностике представлены в электронном

варианте, воспроизводятся с помощью мультимедий-

ного проектора и ноутбука. Кафедральная аудитория

оснащена таблицами, микроскопами и на кафедре

имеется аппарат ультразвуковой диагностики, кото-

рые также используются в учебном процессе. В курсе

лекций и на практических занятиях изучаются био-

логические основы паразитизма, распространение

паразитов в различных климато-географических

регионах, их морфологии и циклы развития, основы

диагностики заболеваний, которые они вызывают.

Лекции состоят из информаций о распространенно-

сти, этиологических особенностях каждого паразита,

снимков лабораторных исследований при микроско-

пии, в том числе эхограмм с изменениями в органах

при наличии паразитарных инвазий, обучающих

основам лабораторной и ультразвуковой диагно-

стики. Демонстрируются собственные материалы,

собранные сотрудниками кафедры.

Навыки по лабораторной и УЗ диагностике отра-

батываются на практических занятиях. Практические

занятия проводятся на базе ОКИБ и ОДКИБ, где име-

ются койки для паразитарных больных. На кафедре,

где есть в наличии своя учебная копрологическая

лаборатория и кабинет УЗИ, курсанты имеют уни-

кальную возможность на практических занятиях

изучать методики лабораторной и УЗ диагностики

при паразитарных инвазиях. А также в ходе прак-

тических занятий подробно разбираются учебные

материалы, курсанты самостоятельно рассматривают

готовые материалы под микроскопом и вместе с пре-

подавателем анализируют их. Обсуждается архив-

ный учебный материал по УЗ диагностике. Курсанты

имеют возможность самостоятельно разрабатывать

материалы с последующим осмотром и анализом.

В конце цикла знания, полученные курсантами,

оцениваются тестовыми вопросами по данной про-

грамме, по смарт-системе.

Овладение навыками лабораторной и УЗ диаг-

ностики требует не только постоянной отработки

их в ходе практической деятельности, но и непре-

рывного совершенствования путем углубления

теоретических знаний.

На сегодняшний день успехи в борьбе с пара-

зитарными болезнями привели к тому, что парази-

тологию начали воспринимать как науку, но вместе

с тем, человечеству еще очень далеко до победы над

паразитозами. Неверным является и представление

о том, что паразитарные болезни — важная проб-

лема здравоохранения только в развивающихся

странах. Эта проблема остается достаточно острой

и в таких, казалось бы, «благополучных» странах,

как государства Западной Европы и Северной Аме-

рики. В связи с этим чрезвычайно актуальными

остаются вопросы совершенствования преподава-

ния медицинской паразитологии будущим врачам

и подготовка грамотных, широко образованных

специалистов этого профиля.


ДИСКУСІЇ

УДК 614. 253. 83 : 616-089. 5

ПРОЕКТ ІНФОРМОВАНОЇ ЗГОДИ НА АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАЦІЇ (МАНІПУЛЯЦІЇ)

Ïðîô. Â. É. Ëèñåíêî, äîö. ª. Î. Êàðïåíêî, êàíä. ìåä. íàóê Ì. Î. Ãîëÿí³ùåâ, Ã. Á. Ìàðãîë³í


Наведено актуальність упровадження інформованої згоди на медичні втручання, які виконує лікар-

анестезіолог. На підставі рекомендацій із доступної літератури, використовуючи зразки варіантів

інформованої згоди, авторами пропонується на розгляд проект «Інформованої згоди на анестезіологічне

забезпечення операції/маніпуляції», що дасть змогу підвищити якість роботи лікаря-анестезіолога.

Ключові слова: інформована згода, етика, лікар-анестезіолог, ефективність лікувального процесу.

ПРОЕКТ ИНФОРМИРОВАННОГО СОГЛАСИЯ НА АНЕСТЕЗИОЛОГИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ

ОПЕРАЦИИ (МАНИПУЛЯЦИИ)

Ïðîô. Â. È. Ëûñåíêî, äîö. Å. À. Êàðïåíêî, êàíä. ìåä. íàóê Ì. À. Ãîëÿíèùåâ, Ã. Á. Ìàðãîëèí

Приведена актуальность внедрения информи-

рованного согласия на медицинские вмешательства,

которые выполняет врач-анестезиолог. На основа-

нии рекомендаций из доступной литературы, исполь-

зуя образцы вариантов информированного согласия,

авторами предлагается на рассмотрение проект

«Информированного согласия на анестезиологическое

обеспечение операции/манипуляции», что позволит

повысить качество работы врача-анестезиолога.

Ключевые слова: информированное согласие,

этика, врач-анестезиолог, эффективность лечеб-

ного процесса.

THE PROJECT OF THE INFORMED CONSENT TO ANAESTHETIC PROVIDING

OF OPERATION (OF MANIPULATION)

V. Y. Lysenko, E. O. Karpenko, M. O. Golyanischev, G. B. Margolin

Actuality over of introduction of the informed con-

sent is brought to medical interferences that is executed

by anesthesiologist. On the basis of recommendations,

from accessible literature, with the use of standards

of variants of the informed consent authors are offer

a project «The Informed consent to the anesthetic pro-

viding of operation/of manipulation» for consider-

ation, what quality of work of anesthesiologist will allow

to promote.

Key words: the informed consent, ethics, anesthe-

siologist, efficiency of curative process.

Інформовану згоду (ІЗ) вважають наріжним каме-

нем сучасної медичної етики. Законодавство прак-

тично всіх країн звичайно визначає нанесення побоїв

як навмисний дотик однієї особи до іншої без його

на те згоди [1]. У 1947 р. Нюрнбергський кодекс уста-

новив, що експериментальне лікування людей без їхньої

згоди є злочином. В основних кодексах норм поведінки

і майже в усіх європейських правових системах згода

є обов’язковою вимогою, що демонструє його значення

як соціальної цінності [1]. Конституція України в стат-

тях 3, 29 серед інших як найвищу соціальну цінність

проголосила честь, гідність і недоторканність людини,

що свідчить про визнання Конституцією України важ-

ливості згоди громадянина України на передбачувані

стосовно нього дії медичного характеру [4].

Достатньо чітко зазначену норму Конституції трак-

тує стаття 43 Основ законодавства України про охо-

рону здоров’я: «...згода інформованого, у відповідності

зі ст. 39 цих Основ, пацієнта необхідна для застосування

методів діагностики, профілактики й лікування»[5].

Отже, наявним є факт визначеності фундамен-

тальних законодавчих актів, що створює можливість

розвивати «прозорі» — цивілізовані варіанти стосун-

ків на ринку медичних послуг. До того ж «Основи

законодавства України про охорону здоров’я» набули

законної сили з 1993 р., але реалізація цієї норми

Закону в нашому суспільстві залишається неефек-

тивною. Причиною дослідники визнали тоталітарні

пороки системи охорони здоров’я: висока корпора-

тивність, закритість інформації, відсутність сучасних

механізмів стимулювання якості медичної допомоги,

низький рівень правової культури, нерозвиненість

правових відносин між усіма суб’єктами системи

охорони здоров’я [1].

Серед судових позовів до лікарів питома вага позо-

вів до лікарів-анестезіологів є найбільшою, тому є низка

причин: неухильне старіння населення, насичення

медичної практики фінансово ємнішими технологіями,

прогресивне поширення засобів передачі інформації,

збільшення частки «хірургії одного дня», підвищення

попиту на «якість життя» під час та після лікування.

Чинна форма № 003-6/О «Інформована добро-

вільна згода пацієнта на проведення діагностики,

лікування та на проведення операції та знеболення»


ДИСКУСІЇВ. Й. Лисенко та ін.

(наказ МОЗ України № 110 від 14.02.2012) має низку

огріхів, які ускладнюють урегулювання стосунків

анестезіолога й пацієнта. До таких слід віднести над-

лишкову кількість медичних втручань, що мають бути

доведені пацієнту цим документом («…проведення

діагностики, лікування та на проведення операції

та знеболення»), надлишкову чисельність «відпо-

відальних осіб», яка випливає з переліку втручань

(лікуючий лікар, лікар-хірург, лікар-анестезіолог

та ін.), занадто стислу форму поданої інформації,

відсутність графи «даю/не даю згоду на анестезію»

тощо. Автори пропонують на розгляд проект «Інфор-

мованої згоди на анестезіологічне забезпечення»,

що дасть змогу підвищити якість анестезіологічного

забезпечення.

Метою нашої роботи було сформулювати про-

ект ІЗ на проведення анестезіологічного забезпечення

операції/маніпуляції.

ІЗ має бути: складена в письмовій формі, досить

докладною (ураховуючи думку багатьох суддів і при-

сяжних: «Якщо не записано, виходить, і не зроб лено»),

окремим документом (доповненням) і зберігатися

разом із картою амбулаторного або стаціонарного

хворого. Слід озвучити факт надання інформації,

необхідної для ухвалення рішення щодо запропонова-

ного втручання та міститься така інформація: діагноз

пацієнта і ціль медичного втручання; назва й характер

медичного втручання; очікуваний результат медич-

ного втручання; умови, від яких залежить досяг-

нення/збереження результату медичного втручання

(у тому числі дії пацієнта, які необхідно зробити

або від яких необхідно втриматися); потенційні ризики

й ускладнення (у деяких випадках доцільно вказати

ймовірні незручності й побічні ефекти); альтернативні

методи діагностики й лікування. В ІЗ має бути озвуче-

ний факт усвідомленої і добровільної згоди пацієнта

на запропоноване медичне втручання [2, 3, 6, 7].

На підставі рекомендацій доступної літератури,

з використанням зразків варіантів ІЗ, розроблених

у лікувальних закладах м. Харкова, нами було ство-

рено проект «ІЗ на анестезіологічне забезпечення

операції/маніпуляції», що пропонується до ознайом-

лення, обговорення, корекції та подальшої реєстрації

як офіційного варіанта.

ШАНОВНИЙ ПАЦІЄНТЕ!

Вам запропоновано виконати хірургічне втручання із застосуванням анестезії.

Відповідно до статей 39, 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»

від 1992 р. наявність згоди пацієнта на медичне втручання є однією з умов його правомірності.

Додаток до історії хвороби

ІНФОРМОВАНА ЗГОДА НА АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАЦІЇ (МАНІПУЛЯЦІЇ)

Я, (П.І.Б. пацієнта) _________________________________________________________, _________ року

народження, госпіталізований(а) (дата та час) _________________________ в ___________________________

(назва відділення та лікувального закладу), № мед. карти ______________ з передопераційним діагнозом:

_________________________________________________________________________________________________

для операції/процедури: _________________________________________________________________________

Я інформований(а), що метою проведення анестезіологічного забезпечення є створення умов проведення

операції/процедури за допомогою застосування відповідних маніпуляцій та лікарських засобів.

Я інформований(а) про запланований хід анестезії, техніки моніторингу життєвих функцій, про ризики

виникнення й характер можливих ускладнень анестезіологічного забезпечення: розладу функцій дихальної,

серцево-судинної, нервової систем, ускладнення з боку інших систем та органів.

Я інформований(а) про те, що загальний стан мого здоров’я відповідає класу за шестибальною між-

народною анестезіологічною класифікацією ASA.

З урахуванням викладеного, я добровільно й усвідомлено даю свою згоду й уповноважую лікаря-анес-

тезіолога (П. І. Б.) ________________________, іменованого далі — «лікар-анестезіолог» (Л. А.), на анес-

тезіологічне забезпечення оперативного втручання/процедури (назва запланованого виду анестезії)

__________________________________________________________________________________________________

Я також добровільно й усвідомлено даю свою згоду й уповноважую Л. А. на зміну анестезі-

ологічної тактики, якщо він вважатиме це за необхідне на такі альтернативні варіанти анестезії:

__________________________________________________________________________________________________

Я згодний(на) і дозволяю у випадку ускладнень провести мені всі необхідні лікувальні та діагностичні

заходи, які Л. А. може вважати за необхідні (у тому числі: трахеостомія, бронхоскопія, переливання препа-

ратів і компонентів крові, рентгенологічні, ультразвукові дослідження й ін.).

Я усвідомлено даю свою згоду й уповноважую Л. А. під час проведення анестезіологічного забезпечення,

залучати під своїм наглядом інших лікарів-консультантів та співробітників лікувального закладу, лікарів-

курсантів або студентів.


ДИСКУСІЇ В. Й. Лисенко та ін.

Я інформований(а) Л. А. про те, що для досягнення й збереження максимального лікувального ефекту,

щоб уникнути ускладнень (під час і після анестезії) мені необхідно і я усвідомлено згодний(а):

• довести Л. А. про мої медичні проблеми зараз (скарги, прийом лікарських засобів), та в тому числі, що

мали місце в минулому (перенесені або хронічні захворювання, незвичайна чутливість до лікарських

препаратів або факторів середовища, погіршення самопочуття перед операцією та ін.);

• не порушувати (без рекомендації Л. А.) вказівок щодо поведінки до і після операції (не приймати їжу

з години також рідини з години , лікарські препарати, психотропні

речовини, зняти й залишити в палаті зубні протези та коштовності, зняти макіяж, лак нігтів, контактні

лінзи та ін.);

• на проведення підготовчих і лікувальних маніпуляцій перед анестезією щодо догляду й гігієнічної обробки

тіла (промивання шлунка зондом, клізма, обтирання шкіри й ін.);

• на виконання лабораторних та інструментальних методів досліджень.

Я стверджую, що мені була надана можливість задати будь-які питання, які мене цікавили, і я одержав(ла)

на них відповіді, які мене цілком задовольняють.

Я уважно прочитав(ла) та повністю зрозумів(ла) цей документ, розумію, що він має юридичну чинність,

і підтверджую свою добровільну згоду на запропоноване анестезіологічне забезпечення.

Я дозволяю/не дозволяю Л. А. опублікувати інформацію про анестезію з наукових і освітніх цілей, виклю-

чивши можливість моєї ідентифікації.

Я інформований(а) про можливість відклику мною цієї згоди у будь-який час, але з письмовим

роз’ясненням про причини такої відмови.

Пацієнт: _______________________________________________________ (П. І. Б., підпис)

Представник Пацієнта (родич, опікун): ___________________________ (П. І. Б., підпис)

Свідок: ________________________________________________________ (П. І. Б., підпис)

Свідок: ________________________________________________________ (П. І. Б., підпис)

Дата «______» ________________________ 201____ р. Час ____________.

ДЕКЛАРАЦІЯ ЛІКАРЯ-АНЕСТЕЗІОЛОГАЯ, лікар-анестезіолог (Л. А.): __________________________ (П. І. Б.) стверджую, що пояснив пацієнтові

зміст цього документа й відповів на всі його запитання. Я вважаю, що пацієнт добре інформований і згодний

на заплановане анестезіологічне забезпечення. Я запевнив пацієнта в тому, що використаю весь свій досвід

і вміння, а також докладу максимум зусиль і уваги для проведення цієї анестезії. У разі невиконання моїх

рекомендацій і призначень передопераційної підготовки, а також у разі виявлення нових даних, які можуть

впливати на перебіг анестезії, я маю право змінити терміни оперативного втручання.

Дата «______» ________________________ 201____ р. Час ____________.

Лікар-анестезіолог (Л. А.): _______________________________________ (П. І. Б., підпис)

Упровадження інформованої згоди на анес-

тезіологічне забезпечення операції (маніпуляції)

дасть змогу детермінувати найважливіші елементи

стосунків пацієнта й лікаря-анестезіолога, підвищити

ефективність лікувального процесу для су спільства

загалом.


1. Глуховский В. В. Права пациента и значение информированного согласия в медицинской практике

(Врачебная ассоциация Николаевского региона, Центр медицинского права) / В. В. Глуховский // Медико-

социальные проблемы семьи. — 2002. — Т. 7., № 1 — С. 33–37.

2. Гревцова Р. Ю. Інформована згода пацієнта на медичне втручання: юридичні аспекти отримання

і оформлення / Р. Ю. Гревцова // Управління закладом охорони здоров’я. — 2007. — № 3 — С. 12–17.

3. Драган В. В. Реализация права пациента на информированное согласие при хирургическом вмеша-

тельстве / В. В. Драган // Вісн. ортопедії, травматології та протезування. — 2008. — № 1 (56). — С. 80–88.

4. Основы законодательства Украины о здравоохранении: Закон Украины № 2801-XII // Законодавство

України про охорону здоров’я. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 528 с.

5. Конституція України. — Х.: Фоліо, 2004. — 48 с.

6. Пищита А. Н. Согласие на медицинское вмешательство. Медико-правовой анализ. Юридические

стандарты. Практика реализации / А. Н. Пищита. — М.: ЦКБ РАН, 2006. — С. 13–30.

7. Стеценко С. Г. Медицинское право: учебник / С. Г. Стеценко. — СПб: Юрид. центр Пресс, 2004. — С. 209.


ДИСКУСІЇ

УДК: 378.018.43

ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ ДЛЯ ТЕМАТИЧНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

ЛІКАРІВ-ПСИХОЛОГІВ, ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ І ПСИХОТЕРАПЕВТІВ МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДІВ

Ïðîô. Á. Â. Ìèõàéëîâ, äîö. ². Â. Ðîìàíîâà, äîö. Þ. ². Çàñºäà, Î. Â. Êîðøíÿê, À. À. Êîñòîóñîâ


Питання про дистанційну освіту в Україні стає все важливішим на сучасному етапі реформування

післядипломної освіти. Тому необхідно розглянути можливість упровадження інформаційних технологій

у практику освіти медичних працівників в Україні. Сучасні наукові досягнення в галузі медицини, впро-

вадження нових методів діагностики і лікування визначають необхідність безперервної освіти медич-

них працівників. Саме тому дистанційна освіта має низку переваг порівняно з традиційними формами

навчання. Це дає свободу і створює можливість вибирати режим очного та дистанційного навчання

фахівців відповідно до індивідуальних особливостей і обставин.

Ключові слова: дистанційне навчання, інформаційні технології, форми навчання.

ОСОБЕННОСТИ ВНЕДРЕНИЯ ДИСТАНЦИОННОГО ОБРАЗОВАНИЯ

ДЛЯ ТЕМАТИЧЕСКОГО УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ВРАЧЕЙ-ПСИХОЛОГОВ, ПРАКТИЧЕСКИХ ПСИХОЛОГОВ И ПСИХОТЕРАПЕВТОВ

МЕДИЦИНСКИХ УЧРЕЖДЕНИЙ

Ïðîô. Á. Â. Ìèõàéëîâ, äîö. È. Â. Ðîìàíîâà, äîö. Þ. È. Çàñåäà, Å. Â. Êîðøíÿê, À. À. Êîñòîóñîâ

Вопрос о дистанционном образовании в Украине

становится все более важным на современном этапе

рефор мирования последипломного образования. Поэ то-

му необходимо рассмотреть возможность внед рения

информационных технологий в практику медицинских

работников в Украине. Современные научные дости-

жения в области медицины, внедрения новых мето-

дов диагностики и лечения определяют необходимость

непрерывного образования медицинских работников.

Именно поэтому дистанционное образование имеет

ряд преимуществ по сравнению с традиционными

формами обучения. Это дает свободу и возможность

выбирать режим очного и дистанционного обучения

специалистов в соответствии с индивидуальными

особен ностями и обстоятельствами.

Ключевые слова: дистанционное обучение,

информационные технологии, формы обучения.

FEATURES OF DISTANCE EDUCATION FOR IMPROVEMENT EDUCATIONS OF DOCTORS-PSYCHOLOGISTS,

PSYCHOLOGISTS AND PSYCHOTHERAPUTISTS IN MEDICAL INSTITUTIONS

B. V. Myhaylov, I. V. Romanova, Yu. I. Zaseda, O. V. Korshnyak, A. A. Kostousov

The question of distance education in Ukraine

is becoming more important these days. It is therefore

necessary to consider the possibility of introducing

information technology to the practice of health care

workers in Ukraine. Scientific advances in medi-

cine, processing and introduction of new methods

of diagnosis and treatment necessitate continu-

ous education of health professionals. That is why

distance education has a number of advantages

over traditional forms of education. This gives

the freedom and opportunity to choose learning mode

in accordance with the individual characteristics

and circumstances.

Key words: distance education, information tech-

nology, forms of learning.

Формування інформаційної культури керівників і

медичних працівників та потреба в науковому обґрун-

туванні її моделі у процесі дистанційного навчання

(ДН) у разі їхнього післядипломного вдосконалення

є актуальною та недостатньо розробленою проблемою

сьогодення. Насамперед визначмо, що ж таке ДН? За

для цього звернімося до пункту 1.3. Наказу МОЗ Укра-

їни «Про затвердження Положення про дистанційне

навчання» № 40 від 21.01.2004 р., у якому зазначено,

що «під дистанційним навчанням розуміється інди-

відуалізований процес передання і засвоєння знань,

умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності


ДИСКУСІЇ Б. В. Михайлов та ін.

людини, який відбувається за опосередкованої вза-

ємодії віддалених один від одного учасників навчання

у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі

сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-

комунікаційних технологій».

Саме тому необхідно розглянути можливості

впровадження інформаційних технологій (ІТ) до прак-

тики медичних працівників України. По-перше,

хотілося б процитувати великого футуролога Артура

Кларка, що сформулював такі три закони:

• Коли шановний, але літній учений стверджує, що

щось можливо — він майже напевно має рацію.

Коли він стверджує, що щось неможливо — він,

досить імовірно, помиляється.

• Єдиний спосіб виявлення меж можливого полягає

в тому, щоб зважитися зробити крок у неможливе.

• Будь-яку достатньо розвинену технологію немож-

ливо відрізнити від магії.

Усі три закони є предметом довгого та цікавого

обговорення, але насамперед хотілося б зупинитися

на третьому. Отже спробуймо додати магії до нашого

повсякденного існування. Як театр починається

з вішалки, так і будь-яка медична розповідь має

починатися з класифікації. Отже, зазначену «магію»

на ринку подано так, як показано на рис. 1.

Для обізнаної людини така класифікація може

здатися досить грубою, але маємо надію, що для біль-

шості читацької аудиторії буде зрозумілою. Чим саме

можуть допомогти ці пристрої лікарю-практику?

По-перше, необхідно зважити те, що робота лікаря

пов’язана з повсякчасною освітою й удосконаленням

своїх навичок. І саме у цьому аспекті зазначені при-

лади є просто незамінними.

Наукові досягнення в медицині, опрацювання

та впровадження нових методів діагностики та ліку-

вання зумовлюють необхідність безперервної освіти

медичних працівників. Кожен лікар на певному етапі

своєї роботи стикається з отриманням кваліфікацій-

ної категорії та проходженням циклів тематичного

вдосконалення, що є невід’ємною частиною для під-

вищення наукового рівня спеціаліста. Це передба-

чає регулярні відвідування занять на кафед рі та базі

лікарень, що не завжди є зручним для практику-

ючого спеціаліста і може викликати певні труд-

нощі. Наявність системи післядипломної освіти

сприяє отриманню нових наукових знань та інфор-

мації, яка дає змогу своєчасно встигати за новими

відкриттями в патогенезі, діагностиці чи терапії

захворювань. Існувала практика, коли переважна

більшість лікарів проходила навчання 1 раз на 5 років

на перед атестаційних циклах. Нині такий підхід

не задовольняє всіх потреб лікарів, бо за такий час

у медицині з’являються нові методи, стандарти ліку-

вання, а лікарі не завжди встигають ознайомитися

з ними та об’єктивно відрізнити рекламну інформа-

цію від наукових результатів. То ж які можливості від-

кривають перед педагогами та слухачами курсів ДН?

Інформаційно-телекомунікаційні технології вносять

докорінні зміни до професійної діяльності виклада-

чів і медичних працівників, а саме: створюють умови

для швидкого розповсюдження медичних знань,

створюють можливість для оптимальної перевірки

рівня знань і якості засвоєння інформації, сприяють

безпосередньому контакту з викладачем із приводу

виниклих питань, дають змогу ефективно викори-

стовувати засоби інформатизації в процесі навчання.

Рис. 1. Схема стратифікації матеріально-програмного забезпечення ІТ-технологіями


ДИСКУСІЇБ. В. Михайлов та ін.

Професійна підготовка викладачів не потребує без-

посереднього оперування фізичними об’єктами

і тому формування необхідних знань, умінь та нави-

чок може бути ефективним у віртуальному середо-

вищі в умовах ДН. Навчання викладачами медичних

закладів післядипломної освіти реалізується за допо-

могою педагогічних та ІТ, що передбачають активне

спілкування викладачів кафедри та лікарів-слухачів

зі структурованим навчальним електронним мате-

ріалом у межах предметної галузі з використанням

телекомунікаційного зв’язку та ґрунтуються на мето-

дології індивідуальної роботи.

Ураховуючи це, все що потрібно від курсанта —

це приїхати до установи лише двічі: для отримання

необхідного програмного забезпечення і для конт-

ролю знань та отримання ліцензійного посвідчення.

За всієї цієї простоти не виключається ні проміж-

ний контроль знань, ні можливість консультування

з викладачем, що можливі за допомогою безко-

штовного програмного забезпечення і є доступ-

ними у всесвітній мережі. Від викладача потрібно

лише кілька годин робочого часу, коли він відпо-

відатиме на питання курсантів у режимі онлайн.

Такий підхід спрощує викладання лекцій: адже

лектору потрібно лише раз її зафільмувати, після

чого залишається лише відповідати на запитання

курсантів, що ознайомилися з відеоматеріалом.

Не менш необхідним є додавання друкованого

електронного варіанта лекції. Усі зазначені чин-

ники роблять зрозумілим неоціненну вигоду такого

методу ДН. Що ж до викладачів, то в них з’являється

можливість працювати з меншим відривом від своєї

клінічної та наукової діяльності.

Проте в умовах економічної ситуації в нашій

країні більшість читачів вважатимуть запропо-

новані нововведення неможливими для втілення

з причини економічної неспроможності. Пропо-

нуємо розглянути економічний бік питання. Отже,

ось що потрібно викладачу і лікарю-курсанту:

комп’ютер, вихід до Інтернету, програмне забезпе-

чення для підтримання контакту та обміну інфор-

мацією. Як зазначено в п. 2.9 Наказу МОЗ України

«Про затвердження Положення про дистанційне

навчання» № 40 від 21.01.2004 р., «базовою телеко-

мунікаційною мережею СДН, що забезпечує реалі-

зацію дистанційної форми навчання, є українська

телекомунікаційна мережа закладів освіти і науки

(мережа URAN), яка забезпечує для навчальних

закладів та наукових установ України якісний

високошвидкісний обмін інформацією та повно-

цінний доступ до глобальної мережі Інтернет.

Навчальні заклади та організації для здійснення

ДН, у разі необхідності, можуть створювати

та використовувати власні корпоративні або інші

телекомунікаційні мережі».

Тепер розгляньмо фінансовий бік питання.

Найдетальніше це подано на графіках на рис. 2, 3

у разі варіантів бюджетного та самостійного

фінансування.

Отже, ДН має низку переваг порівняно з тра-

диційними формами. Дистанційні курси особис-

тісно-орієнтовані; лікар-слухач працює над курсом,

Рис. 2. Самостійне фінансування слухача


ДИСКУСІЇ Б. В. Михайлов та ін.

коли це йому зручно, і стільки, скільки це необхідно

для нього; є змога повернутися і переглянути про-

йдений матеріал, працювати швидко чи повільно —

в оптимальному для курсанта темпі.

Усе це дає свободу і можливість обирати режим

навчання відповідно до індивідуальних особливос-

тей і обставин. Тим не менше, безумовно, є кон-

кретна програма, проходження якої регламентовано

рамками одного навчального семестру, є план

роботи, що допомагає організувати свій час і уник-

нути як недоробок, так і перевантажень.

У результаті отримуємо перспективу нав чання

без відриву від виробничої діяльності або навчання,

не потрібно їздити у відрядження в інше місто

для проходження курсів і, крім того, дистанційні

курси дешевше традиційних платних курсів.

Рис. 3. Бюджетне фінансування слухача


ДИСКУСІЇ

УДК: 614.23:616-053.2]:378.14

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ЛІКАРІВ І ПРОВІЗОРІВÄîö. Î. ª. Ñ³÷êîð³ç, äîö. Á. Ð. Êîöàé, äîö. Â. Ì. Òîìê³â, Þ. Ñ. Ðîìàí, Ò. Ñ. Êîëà÷

Ëüâ³âñüêèé íàö³îíàëüíèé ìåäè÷íèé óí³âåðñèòåò ³ì. Äàíèëà Ãàëèöüêîãî

На основі досвіду проведення першого дистанційного циклу тематичного вдосконалення «Актуальні

питання патології раннього дитячого віку» для 64 педіатрів Волинської, Львівської та Рівненської областей

на факультеті післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Гали-

цького виявлено проблеми й окреслено перспективи такої форми навчання для сімейних лікарів.

Ключові слова: дистанційна освіта, педіатр, провізори.

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ ДИСТАНЦИОННОГО ОБУЧЕНИЯ ДЛЯ ПОСЛЕДИПЛОМНОГО ОБРАЗОВАНИЯ ВРАЧЕЙ И ПРОВИЗОРОВ

Äîö. Î. Å. Ñè÷êîðèç, äîö. Á. Ð. Êîöàé, äîö. Â. Ì. Òîìêèâ, Þ. Ñ. Ðîìàí, Ò. Ñ. Êîëà÷

Учитывая опыт проведения первого дистанци-

онного цикла тематического усовершенствования

«Актуальные вопросы патологии раннего детского

возраста» для 64 педиатров Волынской, Львовской

и Ровенской областей на факультете последи-

пломного образования Львовського национального

медицинского университета им. Данила Галицкого,

выявлены проблемы и определены перспективы

такой формы обучения для семейных врачей.

Ключевые слова: дистанционное образование,

педиатр, провизоры.

DISADVANTAGES AND BENEFITS OF DISTANT POSTGRADUATE EDUCATION

FOR DOCTORS AND PHARMACEUTIS

O. Ye. Sichkoriz, B. R. Kotsay, V. M. Tomkiv, Yu. S. Roman, T. S. Kolach

Experience is analyzed in performing first distant

postgraduate education cycle “Important aspects of early

childhood pathology” for 64 pediatricians from Lviv,

Volyn and Rivne regions at Lviv National Medical

University Postgraduate Faculty. Disadvantages

and benefits of such education methods for general

physicians are discussed in the abstract.

Key words: distant education, doctors, pharma-

ceutis.

Однією з прогресивних форм післядипломної під-

готовки фахівців на основі сучасних інформаційних

технологій є дистанційне навчання. Воно збільшує

доступ лікарів та провізорів до якісної післядипломної

освіти, одночасно зі розширенням аудиторії слухачів,

які проходять навчання і водночас зменшує потреби

на бюджетні асигнування. Кінцевою метою є індивіду-

алізація процесу навчання та забезпечення контролю

якості освіти [1, 5, 6]. Особливого значення така форма

навчання набуває у період масової перепідготовки

(спеціалізації) лікарів загальної практики — сімейної

медицини та під час проведення двомісячного циклу

заочного навчання [2, 7]. Тому на виконання Поста-

нови Кабінету Міністрів від 23.09.2003 № 1494 і від-

повідно до пп. 2 наказу МОЗ України від 07.07.2009

у Львівському національному медичному університеті

ім. Данила Галицького (ЛНМУ) на факультеті післяди-

пломної освіти запровадили пілотний проект з органі-

зації дистанційного навчання [3, 4, 7].

У ЛНМУ розроблено положення про дистан ційне

навчання відповідно до Положення про дистанційне

навчання, затвердженого наказом Міністерства

освіти і науки України від 21.01.2004 № 40, що є нор-

мативним документом, який регламентує організа-

цію процесу дистанційного навчання в університеті.

Для реалізації проекту отримана принципова згода

УОЗ відповідних областей, які забезпечили аудито-

рію з мультимедійним і комп’ютерним забезпечен-

ням та доступом до мережі Інтернет.

Дистанційний цикл тематичного вдосконалення

(ТУ) «Актуальні питання патології раннього дитя-

чого віку» складався з: пілотного блоку, який включав

3 заняття (жовтень – грудень 2011 р., всього — 9 год)

і планового навчання — 10 занять (січень 2012 р. —

грудень 2012 р., всього — 78 год).

На циклі навчалося 64 курсанти, в тому числі

з Волинської області — 20 слухачів, Львівської області —

20 слухачів і Рівненської області — 24 слухачів.

Ураховуючи багатовекторність тематики, до нав-

чально-методичної роботи з підготовки такого циклу

було залучено 3 кафедри (педіатрії і неонатології

ФДПО — зав. каф. проф. Ю. С. Коржинський; дитячих


ДИСКУСІЇ О. Є. Січкоріз та ін.

інфекційних хвороб — зав. каф. проф. О. Б. Над-

рага; клінічної імунології і алергології — зав. каф.

проф. В. В. Чоп’як). Колективом цих кафедр спільно

розроблено методичне забезпечення навчального

процесу та затверджено оформлення мультимедій-

них презентацій, ілюстрованих великою кількістю

таблиць, рисунків, фотографій та ситуаційних задач

на основі історій хвороб. Викладання здійснювалося

професорами та доцентами зазначених кафедр.

Важливою складовою дистанційної освіти було

інформаційне забезпечення, яке здійснювалося

силами кафедри медичної інформатики. У процесі

навчання використовували апаратно-програмний

комплекс на базі обладнання ЛНМУ. Апаратна

частина складалася з потужного комп’ютера-

сервера, який був обладнаний 4Гб оперативної

пам’яті та 4-ядерним процесором. Такі характе-

ристики були зумовлені великим обсягом інфор-

мації (відео- й аудіосигнал), що необхідно було

постійно транслювати, оброблювати та видавати,

як єдину картинку між трьома містами (Львів,

Луцьк, Рівне) (рис. 1).

Для програмної частини було використано

безкоштовний сервер дистанційного навчання

«BigBlueButton», засобами якого в режимі реального

часу демонстрували паралельно відео з трьох камер

міст-учасників, спілкувалися в аудіо- та текстовому

чаті, лектори демонстрували слайд-шоу та відзна-

чали важливі моменти віртуальним маркером-указ-

кою на екрані.

Усі курсанти позитивно оцінили науково-прак-

тичну цінність викладеного матеріалу, яка дала змогу

поглибити знання з широкого спектра проблем

сучасної педіатрії.

Досвід, отриманий у процесі проведення циклу,

виявив огріхи, які в деяких аспектах збігаються

з іншими дослідженнями цього питання в Україні

і потребують подальшого вдосконалення.

1. Під час формування груп курсантів у кожному

регіоні необхідно враховувати місце прожи-

вання — не більше 20–40 км від центру, де про-

водиться навчання.

2. Для проведення семінарських занять необ-

хідно зменшити кількість слухачів до 6–8 осіб

у групі.

3. Проведення такого рівня онлайн-конференцій

та дистанційного навчання потребує наявності

як відповідних апаратно-технічних засобів,

так і потужного синхронного (двостороннього)

Інтернет-каналу. У разі збільшення кількості

учасників, збільшуватиметься навантаження

основного сервера і це негативно впливатиме

на якість зв’язку. У разі двостороннього спілку-

вання якісний Інтернет-зв’язок є визначальним

для всіх учасників конференції.

4. У перспективі, за наявності у слуха чів до сту пу до

мережі Інтернет і навичок роботи з комп’ютером,

слід застосовувати контроль знань із пройде-

ного матеріалу на основі відповідей на питання

і розв’язування си туа ційних завдань.

Рис.1. Трансляція відеосигналу


ДИСКУСІЇО. Є. Січкоріз та ін.

Досвід, отриманий під час проведення такого

навчання, буде використаний у разі формування

навчально-виробничого плану факультету післяди-

пломної освіти ЛНМУ на 2014 рік. Кафедри педіатрії

і неонатології та дитячих інфекційних хвороб пла-

нують провести подібне дистанційне навчання для

сімейних лікарів Львівської, Волинської та Рівнен-

ської областей.

Окрім того, кафедра організації економіки фар-

мації фармацевтичного факультету, де навчаються

провізори-інтерни (зав. каф. проф. Б. П. Громовик),

у 2014 році запланувала проведення дистанційного

госпрозрахункового циклу ТУ для провізорів. Про-

водиться розробка технічних умов для підключення

до дистанційного навчання провізорів фармацев-

тичних компаній та провізорів аптечних мереж.

ВИСНОВКИ

1. Організація циклу ТУ мала на меті підвищити

теоретичний рівень знань педіатрів первинної

ланки охорони здоров’я без тривалого відриву

від виконання лікарських обов’язків і може бути

застосована для навчання сімейних лікарів.

2. Залучення Інтернет-ресурсів дає змогу охопити

навчанням додаткові контингенти лікарів довіль-

ної кількості областей України.

3. Групу слухачів дистанційного навчання потрібно

забезпечувати технічним працівником (операто-

ром), який у випадку несправності чи непередба-

чуваної ситуації оперативно виправить помилки.

4. Для навчання слід відбирати слухачів, що мають

доступ до мережі Інтернет і володіють навичками

роботи на комп’ютері.


1. Казаринова Н. В. Межличностное общение: конспект лекций / Н. В. Казаринова. – СПб, 2000. – 64 с.

2. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні — інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати /

В. Г. Кремень — К.: Грамота, 2005. — 448 с.

3. Степаненко С. Про трансформацію системи заочної освіти в умовах інтеграції в Європейський освітній

простір / С. Степаненко // Вища шк. — 2007. – № 2. — С. 31–37.

4. Стрельніков В. Ю. Технології дистанційного навчання у вищій школі / В. Ю. Стрельніков // Нові

технології навчання: наук.-метод. зб. — Вип. 36. — К.: Наук.- метод. центр вищої освіти, 2004. — С. 41–51.

5. Шуневич Б. І. Дистанційна освіта: теорії індустріалізації викладання / Б. І. Шуневич // Педагогіка,

психологія професійної освіти. — 2002. — № 5. — С. 45–50.

6. Шуневич Б. І. Розвиток основних компонентів для організації дистанційного навчання в Укра-

їні / Б. І. Шуневич // Проблеми освіти: наук.-метод. зб. — Вип. 33. — К.: Наук.- метод. центр вищої освіти,

2003. — С. 45–56.

7. Яценко Г. Комунікативна сутність дистанційного навчання: постановка проблеми / Г. Яценко // Вища

освіта України. — 2007. — № 3. — С. 70–74.



УДК 378.147.31:[378.046.4:614.253.1]

ЛЕКЦИЯ КАК ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ МЕТОД, ОБЕСПЕЧИВАЮЩИЙ ОБРАЗОВАНИЕ

И ВОСПИТАНИЕ ВРАЧЕЙÏðîô. À. Ñ. Ëèõà÷åâà


Изложено обоснование и значимость лекции как педагогического метода, при помощи которого

достигают или расширяют образование по специальности и воспитанию врача. Обсуждены методологи-

ческие аспекты метода. Сделан акцент на факторах, обеспечивающих эффективность лекции. Выделена

значимость роли лектора в достижении педагогической цели.

Ключевые слова: лекция, лектор, врач, факторы, способствующие эффективности педагогического

метода.

ЛЕКЦІЯ ЯК ПЕДАГОГІЧНИЙ МЕТОД, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЄ ОСВІТУ Й ВИХОВАННЯ ЛІКАРІВ

Ïðîô. À. Ñ. Ë³õà÷îâà

Викладено обґрунтованість та значущість лек-

ції як педагогічного метода, за допомогою котрого

досягають або розширюють освіту зі спеціальності

та виховання лікаря. Обговорено методологічні

аспекти методу. Зроблено акцент на чинниках, які

забезпечують ефективність лекції. Виділено зна-

чущість ролі лектора для досягнення педагогічної

мети.

Ключові слова: лекція, лектор, лікар, чинники, що

сприяють ефективності педагогічного методу.

LECTURE AS A PEDAGOGICAL METHOD PROVIDING THE DOCTOR’S EDUCATION AND NURTURE

A. S. Likhachova

The significance of lecture as a pedagogical

method, used to get education in the doctor’s specialty

is provided. The accent on factors giving an efficiency

of lecture was made. The role of the lecturer in reaching

the goal is giving.

Key words: lecture, lecturer, doctor, factors contrib-

uting to the efficiency of teaching methods.

В нашей стране при первичной и последип-

ломной подготовке врачей в медицинских вузах

предусматривается достижение трех основных

педагогических целей — дать (или расширить)

образование по специальности, обучить умениям

диагностировать, лечить и т. д. и воспитать врача-

интеллигента — духовно богатого человека, пове-

дением отвечающего всем правилам врачебной

этики и деонтологии.

Корифеями национальной медицинской школы

одним из эффективных методов обучения признана

лекция, т. к. именно лекция несет в себе основы

образования и воспитания.

Метод обрел четкую форму педагогического при-

ема с эпохи создания университетов (XV–XVIII вв.).

За 500 лет метод шлифовался, приобретал канониче-

ски уставные рамки и право на творчество педагога,

право на отражение таланта педагога. Об этом сви-

детельствуют дошедшие до нас лекции Н. Пирогова,

О. Мондора, И. Кассирского, М. Маслова.

Ничего принципиально нового сегодня о лек-

ции и лекторе, по сравнению с тем, что уже изложено

в предыдущие столетия в национальной и зарубежной

педагогических школах, сказать не представляется

возможным, но повториться и подчеркнуть главное

с учетом нового времени на основании многолетнего

общения с учителями — великими профессорами и бле-

стящими лекторами, с собственным опытом овладения

мастерства чтения лекции можно. Особого внимания

заслуживает обсуждение лекции как метода обучения

в вузах последипломного образования врачей.

Поводом к обсуждению данного вопроса послу-

жило искажение представления о лекции, проскаль-

зывающее в современных официальных документах

о совершенствовании подготовки врачей в нашей

стране якобы по Болонской системе, нашедшее

свое отражение в педагогической деятельности

некоторых молодых профессоров, относящихся

с пренебрежением к лекции. Количество учебных

лекционных часов в учебно-тематическом плане

резко сокращено, тематика части лекций перене-

сена в семинары и даже в практические занятия.

Между тем, лекция — это процесс творчества, кото-

рый не может быть осуществлен ни на семинаре,

ни на практическом занятии, имеющих совершенно

иные педагогические задания.


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇА. С. Ліхачова

Успех данного метода в условиях последиплом-

ного обучения зависит в первую очередь от того,

насколько обосновано и грамотно выбран раздел

учебной программы, который нуждается в лекцион-

ном изложении. Например, в быстроразвивающейся

неонатологии целесообразны проблемные лекции,

посвященные самым актуальным вопросам дисцип-

лины, их видению, достигнутым успехам и неудачам;

клинические лекции, отражающие принципиальные

для кафедры (школы) современные подходы в трак-

товке этиологии, патогенеза болезней, в диагностике,

лечении и реабилитации больных на основании науч-

ных исследований коллектива кафедры, в отстаива-

нии одной из позиций в дискутируемых вопросах

проблемы; наконец, — лекции, посвященные острым

вопросам реорганизации помощи новорожденным,

беременным, населению фертильного возраста и т. д.

Важно чтобы в лекционный раздел учебно-темати-

ческого плана были внесены принципиальные поло-

жения актуальных проблем данной клинической

дисцип лины, т. е. все то, что повышает образован-

ность врача. Такое решение может принимать только

методическое совещание сотрудников кафед ры

при обсуждении программы и учебно-методического

плана очередного цикла усовершенствования врачей.

На различных циклах из года в год удельный вес лек-

ционных часов может отличаться, а не следовать стан-

дарту — не более 10 %.

Скажем, в неонатологии каждые 5 лет появля-

ется много новой информации, в том числе ради-

кально меняющей предыдущие представления.

Меняется тематика и продолжительность циклов

и при этом для изложения лекционной инфор-

мации 10 % учебного времени может оказаться

недостаточным.

Во-вторых, лекция — процесс творчества,

и во многом успех лекции обеспечивает лек-

тор. Лектор — это оратор, творческая личность,

режиссер и, в определенной мере, актер, несущий

слушателям сокровенные знания и мысли по изла-

гаемой проблеме.

Со времен Юлия Цезаря (102-44 гг. до н. э.)

требования к оратору остаются неизменными:

простота и ясность мысли в изложении слож-

ного, лаконичность, строгий отбор лексических

средств без уменьшения выразительности изла-

гаемой мысли.

В-третьих, успех лекции обеспечивает заинте-

ресованная аудитория. За рубежом посещаемость

лекций учащимися свободная. За два года работы

автора в медицинском колледже в г. Бамако (Мали)

ни на одной из лекций не проводилась проверка

присутствующих, но учащиеся стремились при-

сутствовать на всех лекциях, что можно объяснить

крайней заинтересованностью в приобретении

образования (серьезной мотивацией).

В Украине посещаемость лекций слушателями

обязательна, регистрируется кафедрой.

На лекции в вузы последипломного образо-

вания приходят и молодые, и зрелые врачи, име-

ющие разный клинический опыт, запас знаний

по специальности, часто свое видение проблемы.

Часть из них приходит с мотивацией, другие —

по необходимости, согласно расписанию.

Творческая связь педагога с аудиторией — обя-

зательное условие полноценности лекции. Может

ли рассчитывать актер на успех, если у него отсут-

ствует связь с залом?

Для этого в течение первых минут вступления

между лектором и аудиторией должна возникнуть

психологическая связь взаимного доверия, а далее —

уважение и восхищение глубокими знаниями лекто-

ром проблемы, которую он излагает, наличием новой

полезной для врача информации, что и послужит

основанием для мотивации присутствия на лекциях

и желанием активно следовать за мыслями лектора.

Утверждение некоторых реформаторов, что

усвояемость слушателями знаний, изложенных

в лекции, составляет 5 % — дискуссионное.

50 лет назад, обучаясь в Харьковском меди-

цинском институте, многим посчастливилось слу-

шать лекции проф. Н. С. Бокариуса по судебной

медицине. Каждая его лекция была потрясающим

событием в формировании медицинского обра-

зования врача. Эффект от обучения на лекциях

Н. С. Бокариуса остался на всю жизнь.

Примером высокого педагогического мастер-

ства и эффективности могут служить широко

известные в 80–90 гг. в России и за ее преде-

лами лекции проф. В. В. Гаврюшова (г. Москва),

проф. Э. К. Цыбулькина (г. Санкт-Петербург),

посвященные хирургии новорожденных, диагно-

стике врожденных пороков сердца и врачебной

тактике ведения данных больных.

В Харьковской медицинской академии после-

дипломного образования талантливо в 1965–1990 гг.

читали лекции, посвященные детской ревматоло-

гии, проф. Н. А. Дмитрова, и проф. Г. Н. Топоров —

по топографической анатомии.

Не каждый может быть педагогом и тем более —

лектором. Должность «сотрудник кафедры» еще

не идентична званию «педагог», для этого необхо-

дим природный дар и педагогическое образование.

Один из достоверных качеств педагогического

мастерства — умение читать лекции.

На основании опыта учителей и собственного

50-летнего опыта чтения лекций в национальной

высшей школе и за рубежом можно выделить основ-

ные методологические, методические, профессио-

нальные и организационные аспекты, которые

способствуют успеху лекции и которые необходимо

учитывать при ее подготовке и анализе.


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ А. С. Ліхачова

Первое важное правило: лекцию, отвечаю-

щую всем требованиям педагогики, может читать

только профессионал, хорошо знакомый с пробле-

мой, излагаемой в лекции. Клиническую лекцию

имеет право читать клиницист, имеющий личный

клинический опыт лечения больных и научных

исследований по излагаемой проблеме.

«Плавающего» в излагаемых вопросах лектора,

пересказывающего лишь прочитанную литера-

туру, аудитория определяет сразу. В такой ситуации

никогда не установится доверительная и уважительная

связь между лектором и слушателями. Как бы лектор

ни «изворачивался», демонстрируя книжные картинки,

диаграммы и схемы — лекция обречена.

Второе правило: к каждой лекции нужно гото-

виться, даже если ее читаешь не первый раз. Необ-

ходимо учесть новую информацию, результаты

последних исследований, и в то же время просмотреть

методическую разработку лекции. Лекция должна

содержать основные положения учебно-тематиче-

ского плана и методической разработки. Необходимо

учесть контингент слушателей, проанализиро-

вав, какую полезную информацию именно для них

надо предусмотреть в данной лекции. Пересмот-

реть иллюстративный материал, отобрать таблицы,

слайды, диски с иллюстрациями, алгоритмами и т. д.

При целесообразности — подготовить клиническое

наблюдение. Широко использовал в лекциях кли-

нические демонстрации замечательный лектор —

проф. Г. И. Тец (г. Харьков, 1962–1967 гг.).

Между положениями, излагаемыми в лекции,

и количеством иллюстративного материала сущест-

вует связь. Каждый тезис лекции желательно проил-

люстрировать либо слайдом, либо таблицей, рисунком

на доске, препаратом, рентгенограммой и т. д.

Так как двухчасовая клиническая лекция содержит

от 8 до 10 тезисов, то и иллюстраций может быть от 8

до 10. Исключение составляют лекции, посвященные

инструментальной диагностике. Клинические лекции

должны иметь клинические иллюстрации.

Иллюстративный материал дополняет лекцию,

а не заменяет ее, поэтому чтение лекции по бес-

конечным слайдам, заполненными текстом, мель-

кающими на экране мультимедийного проектора,

громоздкими классификациями, схемами — гру-

бая методологическая ошибка, которая резко сни-

жает усвояемость информации до 5 % и менее,

разрушает процесс совместного мышления ауди-

тории с лектором.

Представьте актера, который не живет в своей

роли, а постоянно вертит головой, отвлекаясь,

выслушивая суфлера и повторяя его слова. Нет про-

цесса творчества. Спектакль погиб!

Третье правило: от мастерства лектора зави-

сит постоянное напряжение внимания слушателей

и следование их за ходом мыслей лектора.

Внимание можно поддерживать внезапными

короткими логическими вопросами к слушателям.

Этим приемом широко пользовался известный

профессор-педиатр С. С. Шеферштейн (г. Харь-

ков, 1951–1957 гг.) и великий гистолог профессор

Б. А. Алешин (г. Харьков, 1951–1957 гг.), кото-

рый, к тому же, прекрасно иллюстрировал лек-

ции живыми рисунками, наносимыми цветными

мелками на доске.

Четвертое правило: лектор обязан для себя

выделить в лекции места, в которых он, используя

режиссерские приемы и профессиональные зна-

ния, делает акцент для достижения цели усвояемо-

сти данного положения. Этим приемом прекрасно

пользовался проф. Н. С. Бокариус: «В 6 часов утра

в квартире на Крамской раздался выстрел», —

так в полной тишине взойдя на кафедру, он начи-

нал одну из лекций. И вся аудитория, затаив

дыхание, пристально следила за мыслями лек-

тора, чтобы к исходу лекции усвоить, что судебный

врач — не следователь, а специалист, помогающий

следствию грамотным медицинским заключением.

Пятое правило: лекция должна быть завершена,

т. е. в течение последних 5–7 мин необходимо под-

черкнуть основную суть изложенной информации

и ее значимость в практической деятельности слуша-

телей, перспективы развития проблемы и т. д.

По канонам педагогики к лектору предъяв-

ляются строгие требования относительно его

внешнего вида и поведения за кафедрой. Одет

лектор должен быть аккуратно. Все во внешнем

облике должно быть красивым: одежда, причес ка,

макияж, обувь — во всем должна быть элегантность

и скромность. Во время лекции не рекомендуется

«прохаживаться на виду», махать руками, жеман-

ничать, заниматься амикошонством. Изложение

лекции должно быть безукоризненным и понят-

ным аудитории. Лексические ошибки прощаются

лишь иностранцам, читающим лекции на чужом

языке. В то же время, каждый лектор в преде-

лах разумного вносит свою творческую лепту

в используемый педагогический метод для совер-

шенствования педагогической работы кафедры

и повышения эффективности последипломного

образования врачей.

И, наконец, особую значимость лекции как

педагогическому методу воспитания врача при-

дает личность лектора. Обучение с лектором

проф. Н. А. Дмитровой всегда оставляло ощущение

соприкосновения с человеком-глыбой, одаренным

всеми человеческими достоинствами. Красивая, с глу-

бокой внутренней культурой, благородная, доброже-

лательная, широко образованная женщина, никогда

не позволявшая себе повышать голос на подчиненных

и коллег, бескорыстная, при этом абсолютно принци-

пиальная и требовательная к выполнению научных


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇА. С. Ліхачова

исследований, лечебной и педагогической работы

сотрудниками и так же требовательна к себе. Глубина

профессиональных знаний поражала коллег и вра-

чей-слушателей. На любой вопрос по научным про-

блемам ответы были исчерпывающими и глубокими.

С Ниной Афиногеновной интересно было беседовать

об отечественной и зарубежной литературе, о театре,

музеях, ученых, истории настоящей и древней, и каж-

дый, кто близко соприкасался с проф. Н. А. Дмитро-

вой, понимал, что общается с Учителем, посвятившим

всю свою жизнь людям и ученикам.

А если педагог-лектор корыстен, берет взятки,

лжеученый, клевещет на коллег, искусно плетет

паутину интриг, по-хамски обращается с подчи-

ненными — то он кто?

Эти качества всегда считались несовместимыми

со званием педагога и тем более — лектора-учителя.

Реформируя систему медицинского образо-

вания, хотелось бы, чтобы были учтены размыш-

ления крупных государственных реформаторов

прошлого о необходимости глубокого анализа

накопленного научного опыта.

ВИЙШЛИ У СВІТВ учебном посо-

бии приведены дан-ные компьютерной томографии в диа-гностике заболеваний полости носа и око-лоносовых пазух. Рас-смотрены особенности КТ-анатомии околоно-совых пазух. Доступно и визуально-информа-тивно представлены исследования ряда за-болеваний, таких как острые и хронические

синуситы, в том числе полипозные и одонтогенные, ки-сты и мукоцеле околоносовых пазух и т. д.

Учитывая клиническое мышление практического врача, продемонстрирована роль томографических ис-следований в решении вопроса о дальнейшей тактике хирургического и консервативного лечения.

Учебное пособие предназначено для оторинола-рингологов, лучевых диагностов, будет полезным как для студентов медицинских университетов, так и прак-тических врачей.

Перший під-ручник, підготов-лений відомими фахівцями — спів-робітниками ка-федри онкології та дитячої онкології Харківської медич-ної академії після-дипломної освіти і Національного ін-ституту раку згід-но з програмою МОЗ України до циклу спеціалі-зації «Дитяча он-кологія». Подано сучасні підходи до діагностики і протоколи лікування солідних пухлин та гемобластозів. Окремі глави присвячені особливостям дитячої онкології, загальним принципам лікування, за-снованих на принципах доказової медицини.

Підручник розраховано на онкологів, дитячих он-кологів і хірургів, дитячих гематологів, педіатрів та сі-мейних лікарів.



УДК 616.74-018.38-089

ВІДНОВЛЮВАЛЬНА ХІРУРГІЯ СУХОЖИЛЬÏðîô. Î. Ì. Õâèñþê, Â. Â. Ïàñòóõ


Проблема відновлювального лікування ушкоджень сухожиль і регенерації сполучної тканини привертала

увагу багатьох учених. Інтерес до цього питання зумовлений високою частотою і тяжкістю ушко джень сухо-

жиль, складністю їх хірургічної корекції та наступної реабілітації, досить високим відсотком незадовільних

результатів лікування і стійкою інвалідизацією пацієнтів найбільш працездатного віку.

Ключові слова: сухожильний шов, профілактика адгезії.

ВОССТАНОВИТЕЛЬНАЯ ХИРУРГИЯ СУХОЖИЛИЙ

Ïðîô. À. Í. Õâèñþê, Â. Â. Ïàñòóõ

Проблема восстановительного лечения повреж-

дений сухожилий и регенерации соединитель-

ной ткани привлекала внимание многих ученых.

Интерес к этому вопросу обусловлен высокой

частотой и тяжестью повреждений сухожилий,

сложностью их хирургической коррекции и после-

дующей реабилитации, достаточно высоким

процентом неудовлетворительных результатов

лечения и устойчивой инвалидизацией пациентов

наиболее трудоспособного возраста.

Ключевые слова: сухожильный шов, профилак-

тика адгезии.

RECONSTRUCTIVE SURGERY OF TENDONS

Î. M. Khvisiuk, V. V. Pastukh

The problem of restorative treatment and regenera-

tion of damaged tendons, connective tissue has attracted

the attention of many scientists. Interest in this problem

due to the high frequency and severity of tendon injuries,

the complexity of their surgical repair and subsequent

rehabilitation, a high percentage of poor outcomes and

sustained disability most patients of working age.

Key words: tendon suture, prevention of

adhesion.

Проблема відновлення пошкоджених сухо-

жиль нині залишається актуальною у зв’язку

з високою частотою незадовільних результатів.

Так, за даними низки авторів частота незадо-

вільних результатів становить 13–62 % [3, 11, 13].

Однією з причин неповного функціонального

відновлення оперованого сухожилля є невідпо-

відність обраного сухожильного шва до вимог, що

висувають до нього [18, 21, 23]. У сучасній хірургії

сухожилків намітилася тенденція до скорочення

терміну післяопераційної іммобілізації оперованої

кінцівки та проведення ранньої реабілітації, мета

яких — профілактика утворення міцних зрощень

сухожиль із прилеглими тканинами [1, 7, 17].

Важливу роль у розвитку відновлювальної хірургії

сухожиль відіграли роботи низки вітчизняних і зару-

біжних авторів із репаративної регенерації цих структур

[10]. У разі ушкодження сухожиль порушується також

функція м’язів і відбувається їх деградація та дистро-

фія. Вважають, що процеси, які відбуваються в м’язах

під час іммобілізації, дуже близькі до процесів, викли-

каних бездіяльністю внаслідок тенотомії. У м’язових

волокнах під час перерізання сухожиль спостерігають

дистрофічні процеси — гомогенізацію, зернистий роз-

пад, вакуолізацію [18]. Тому відновлення структури

сухожиль є важливим ще й з точки зору збереження

структури і функції м’яза як органа, запобігання зво-

ротних і незворотних дистрофічних процесів. У разі

перерізання сухожиль виникає чинник бездіяльності,

що тягне атрофію м’яза. У разі усунення цього чинника

атрофія м’яза швидко зникає [9].

Основною причиною поганих функціональних

результатів пластичного заміщення дефектів сухо-

жиль є розвиток спайкового процесу, який блокує

рухливість відновлюваного сухожилля [12, 37].

Сухожилля в процесі життєдіяльності постійно

піддаються механічним впливам. Ураховуючи

складнощі діагностики і лікування уражень сухо-

жиль, недостатню вивченість їх репаративної реге-

нерації, питання лікування та реабілітації таких

хворих має велике соціально-економічне значення.

Відомо, що питання післяопераційного від-

новлювального лікування тісно пов’язані із зако-

номірностями біології зрощення сухожиль. Проте

в цій галузі біологічних знань залишається багато

неясного. Роль спайок у процесі відновлення ціліс-

ності пошкодженого сухожилля є об’єктом жвавої

дискусії упродовж багатьох років. Проблема від-

новлення функції ковзання сухожилля і з’ясування

причин спайок не менш складні, ніж проблема раку

або пересадки органів, і тут не можна розраховувати

на швидке і однозначне рішення [35].


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇО. М. Хвисюк та ін.

Досі зберігаються різні, а деінде суперечливі

погляди на деякі деталі функціонально-відновного

лікування, а саме: тривалість іммобілізації, початок

активних і пасивних рухів, початок необмеженого

навантаження, терміни, коли можна повернутися

до тяжкої фізичної праці. Вибираючи програми від-

новного лікування, необхідно враховувати поєднання

ушкоджень сухожиль, нервів, кровоносних судин, кіс-

ток, суглобів. Незважаючи на вдосконалення техніки

шва, прагнення відновити сухожильну піхву і почати

ранні рухи, функціональний прогноз відновної опера-

ції на сухожиллях залишається проблематичним через

високий ризик утворення рубцевого блоку, що пере-

шкоджає їх вільному ковзанню [4, 34].

Пошкодження сухожилля мають великі потен-

ційні можливості для спонтанного зрощення

за умов: 1) якщо це свіжа травма; 2) якщо роз-

рив відбувається поза зоною синовіальної піхви;

3) якщо кінці ушкодженого сухожилля вдається

зблизити й утримати в цьому положенні [8].

Застосування консервативного лікування

за допомогою гіпсових шин можливе лише в разі

звернення пацієнта в перші 3–4 дні після травми.

Пізніше за цей термін виконують трансартикулярну

фіксацію спицею [14].

Установлено, що головною перевагою опера-

тивного лікування перед консервативним є зни-

ження ризику повторного розриву сухожилля, тоді

як зростає ризик інших ускладнень [30, 33].

Хірургічне лікування може бути виконано

відкритим, черезшкірним і ендоскопічним спо-

собами, після чого застосовуються різні способи

іммобілізації. Категоричні рекомендації щодо

вибору способу лікування відсутні, тому він визна-

чається перевагами пацієнта і хірурга, враховуючи

бажані функціональні результати [2, 20, 31].

Для оперативного лікування розривів сухожиль

запропоновано велику кількість способів, що варію-

ють від простого зшивання за типом «кінець у кінець»

за Bunnell або Kessler до складніших утручань,

що доповнюються пластикою або армуванням сухо-

жилля. Можуть використовуватися штучні сухожильні

імплантати, виготовлені з біодеградуючого карбону

[22], сітки [25], і колагенові сухожильні протези

[36]. Під час зшивання за Bunnell за типом «кінець

у кінець», що можна виконати під місцевою анес-

тезією, як шовний матеріал можуть використовува-

тися судинні протези з дакрону. У дослідженнях було

виявлено, що дакрон дає змогу зближувати розірвані

кінці сухожилля з меншим натягненням, порівняно

з іншими стандартними нитками і сприяє зростанню

фіброзної тканини. Проте, з іншого боку, для форму-

вання нормального колагену необхідне саме циклічне

навантаження по осі сухожилля [32]. Отже, недостатнє

натягнення сухожилля під час його зшивання може

бути дефектом.

Сучасною тенденцією хірургії є впровадження

малоінвазивних методів, у тому числі й ендоскопіч-

них. Цілком логічно, що робилися спроби зшивання

розірваного ахіллового сухожилля під ендоскопічним

контролем [28].

Позитивний вплив фібринового клею на сухо-

жильну тканину доведено в дослідах із тваринами

[24, 26, 29].

Поліпшити результати комплексного хірур-

гічного лікування ушкоджень сухожиль згиначів

пальців кисті можна застосуванням ендопротезів

синовіальної рідини [15].

У сучасній літературі велику кількість праць

присвячено застосуванню синтетичних матеріа-

лів для профілактики зрощення сухожильного шва

з прилеглими тканинами. Пропонуються різні варі-

анти профілактики спайкового процесу за допомогою

введення в синовіальні піхви рідких полімерів, плі-

вок, мембран і пристроїв, які створюють бар’єр між

рановими поверхнями, перешкоджаючи адгезиоге-

незу. Ці праці викликають суперечливі думки серед

науковців. Одні повідом ляють, що ізоляція ушкодже-

ного сухожилля синтетичним матеріалом запобігає

зрощенню його з навколишніми тканинами і не впли-

ває на терміни регенерації, інші у своїх дослідженнях

отримують прямо протилежні результати [1].

Понад 65 % пацієнтів з ушкодженнями сухожиль

звертаються по допомогу через тривалий період після

травмування. Через несвоєчасне звернення виника-

ють стійкі контрактури. Вирішальне значення в отри-

манні позитивного функціонального результату

для цих пацієнтів має не лише відновлення цілісності

ушкоджених сухожиль, а й усунення всіх наслідків

несвоєчасного звернення. За наявності контрактур,

відповідно до чинних стереотипів, застосовують два

варіанти підходу до лікування:

– перший варіант передбачає мобілізацію кон-

тра гованих структур, що проводиться як один

із етапів, під час хірургічного відновлення ушко-

джених сухожиль;

– другий варіант передбачає передопераційну під-

готовку, яка включає курс консервативного ліку-

вання, що спрямований на усунення контрактур

та зазвичай є амбулаторним.

Наступним кроком, незалежно від отрима-

ної амплітуди пасивних рухів, стає оперативне

лікування, під час якого відновлюють цілісність

ушкоджених сухожиль. Але на практиці в другому

варіанті розподіл на окремі етапи лишається умов-

ним. Адже часто, особливо в пацієнтів зі значним

терміном після травми, амбулаторне лікування як

етап передопераційної підготовки має недостатню

ефективність. У таких випадках хірургічне віднов-

лення ушкоджених сухожиль доповнюють етапом

мобілізації для збільшення амплітуди пасивних рухів,

що є підходом, описаним у першому варіанті [19].


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇ О. М. Хвисюк та ін.

Досі у вітчизняній і зарубіжній літературі немає

єдиного підходу до тактики ведення хворих після

оперативного відновлення цілісності сухожиль.

Звертає на себе увагу відсутність даних про меди-

каментозну дію на репаративну регенерацію під час

ушкодження сухожиль. Тоді як за такої патоло-

гії необхідно не лише забезпечити безперервність

сухожилля, а й стимулювати репаративний процес

у ньому [5, 6]. Це можна отримати, якраз застосову-

ючи медикаментозну дію.

Успіх післяопераційної реабілітації хворих зале-

жить також і від якості проведеної передопераційної

підготовки хворого, яка включає, разом зі психоте-

рапевтичною підготовкою, застосування в повному

обсязі форм і засобів фізичної реабілітації.

У післяопераційний період відновлювальне

лікування має бути комплексним і включати: вибір

методу іммобілізації; медикаментозну терапію; фізіо-

терапевтичні процедури; лікувальну гімнастику;

масаж; лікування положенням; працетерапію; загар-

товувальні процедури [16]. Проте внаслідок пору-

шення функції ковзання сухожилля 20–40 % хворих

потребують повторного оперативного втручання [27].

ВИСНОВКИ

Глибоке вивчення механізму загоєння сухо-

жилля, виявлення причин формування сухожильних

спайок, пошук можливостей їх ефективної профі-

лактики залишаються серед найважливіших завдань,

що очікують на своє розв’язання.


1. Басов В. З. Профилактика рубцово-спаечного процесса у больных с тяжелыми повреждениями сухо-

жилий / В. З. Басов, А. М. Сигарев // Медицина в Кузбассе. — 2004. — № 9. — С. 104.

2. Бондарук Д. А. Лечение больных с отдаленными последствиями повреждений сухожилий разгибателей

пальцев кисти / Д. А. Бондарук // Вісн. ортопедії, травматології та протезування. — 2011. — № 4. — С. 13–18.

3. Волкова А. М. Хирургия кисти. — Т. 1. / А. М. Волкова. — Екатеринбург: Ср.-Урал. кн. изд-во,

1991. — 304 с.

4. Голобородько С. А. Сравнительная оценка эффективности методик послеоперационного лечения после

тенолиза сгибателей пальцев / С. А. Голобородько // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2003. —

№ 4. — С. 121–123.

5. Демичев Н. П. О стероидной терапии при патологии ахиллова сухожилия / Н. П. Демичев, Ю. Х. Хайру-

лин, Э. П. Филимонов // Вестн. травматологии и ортопедии им. Н. Н. Приорова. — 2000. — № 4. — С. 20–22.

6. Демичев Н. П. Послеоперационная реабилитация больных с подкожными разрывами ахиллова

сухожилия / Н. П. Демичев, Э. П. Филимонов // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2000. —

№ 4. — С. 67–70.

7. Золотов А. С. Анализ исходов комплексного хирургического лечения повреждений сухожилий сгиба-

телей пальцев кисти с применением петлевого шва / А. С. Золотов // Тихоокеанский мед. журнал. — 2003. —

№ 3. — С. 28–31.

8. Золотов А. С. Консервативное лечение повреждений сухожилий разгибателей пальцев кисти /

А. С. Золотов, В. Н. Зеленин, В. А. Сороковиков // Хирургия. — 2007. — № 9. — С. 59–62.

9. Исматов Р. Р. Применение мембранного аллотрансплантата при лечении травматических поврежде-

ний сухожилий: автореф. дис. … канд. мед. наук: спец. 14.00.22 «Травматология и ортопедия» / Р. Р. Исма-

тов. — Уфа, БГМУ, 2006. — 21 с.

10. Лаврищева Г. И. Морфологические и клинические аспекты репаративной регенерации опорных орга-

нов и тканей / Г. И. Лаврищева, Г. А. Оноприенко. — М.: Медицина, 1996. — 236 с.

11. Лоскутов А. Е. Двадцатилетний опыт лечения больных со свежими повреждениями сухожилий сги-

бателей пальцев кисти / А. Е. Лоскутов, А. М. Гулай, Н. Д. Головаха // Травма. — 2002. — № 2. — С. 172–176.

12. Мигулева И. Ю. Лечение повреждений сухожилий сгибателей пальцев кисти в поздние сроки после

травмы методом двухэтапной тендопластики / Ю. И. Мигулева // Анналы травматологии и ортопедии. —

1995. — № 4. — С. 54–58.

13. Науменко Л. Ю. Відновлення сухожилків згиначів пальців кисті при пошкодженнях у «критичній

зоні» в умовах раннього функціонального навантаження / Л. Ю. Науменко, Р. І. Дараган // Вісн. ортопедії,

травматології та протезування. — 2004. — № 3. — С. 40–44.

14. Неттов Г. Г. Лечение повреждений разгибателей пальцев кисти / Г. Г. Неттов, Р. Д. Сафин // Казан.

мед. журн. — 2000. — № 1. — С. 40–41.

15. Патрикеев Д. В. Использование сухожильного шва и эндопротеза синовиальной жидкости «NOLTREX»

в лечении больных с повреждением сухожилий сгибателей пальцев кисти в зоне фиброзно-синовиальных

влагалищ / Д. В. Патрикеев // Травматология и ортопедия России. — 2006. — № 4. — С. 64–68.

16. Пашков В. К. Физическая реабилитация функции кисти при застарелых повреждениях сухожилий

сгибателей / В. К. Пашков // Новые технологии. — 2009. — № 2. — С. 29–33.


НАУКОВІ ОГЛЯДИ ТА КЛІНІЧНІ ЛЕКЦІЇО. М. Хвисюк та ін.

17. Результаты клинического применения шва Дьяченко / А. В. Григорьянц, В. Б. Иванов, А. П. Дьяченко,

Т. А. Фоминых // Вісн. ЛНУ ім. Тараса Шевченка. — 2012. — № 8. — С. 39–44.

18. Румянцева О. Н. Пластические свойства скелетно-мышечной ткани / О. Н. Румянцева. — М.: Изд-во

Акад. наук СССР, 1960. — 128 с.

19. Страфун С. С. Лікування застарілих ушкоджень розгинального апарату пальців кисті на рівні V–VIII,

ускладнених контрактурами / С. С. Страфун, С. О. Хименко // Вісн. ортопедії, травматології та протезу-

вання. — 2009. — № 1. — С. 60–63.

20. Страфун С. С. Хірургічне лікування пошкоджень місця прикріплення сухожилля довгої головки дво-

голового м’яза плеча / С. С. Страфун, Р. О. Сергієнко, О. С. Страфун // Вісн. ортопедії, травматології та про-

тезування. — 2011. — № 3. — С. 5–10.

21. Фурманов А. Ю. Сравнительная оценка деформации сухожильной ткани после наложения различных

видов сухожильных швов / А. Ю. Фурманов // Укр. мед. часопис. — 2000. — № 4. — С. 134–136.

22. Achilles tendon repair with an absorbable polymer-carbon fibre composite / J. R. Parsons, A. Rosario,

A. B. Weiss, H. Alexander // Foot and Ankle. — 1984. — Vol. 5. — Р. 49–53.

23. Amadio P. C. The influence of biomechanical research on the management of flexor tendon injury /

P. C. Amadio // J. Hand Surg. Br. — 2005. — Vol. 30, №. 1. — P. 100–116.

24. Blume M. Tierexperimentelle Untersuchungen zur Wirksamkeit der Fibrinklebung bei der Versorgung von

Achillessehnenverletzungen / M. Blume, G. Lauschke // Beitr. Orthopad. Traumatol. — 1987. — Vol. 34. — Р. 309–312.

25. Comparison of the mechanical and histologic properties of Achilles tendons in New Zealand White rabbits

secondarily repaired with Marlex mesh / G. Hosey, E. Kowalchick, D. Tesoro [et al.] // J. Foot Surg. — 1991. —

Vol. 30. — Р. 214–233.

26. Does the fibrin glue accelerate the healing of tendons? / P. Bosch, H. Hertz, F. Lintner // Nowotny Arch Orthop

Traumat Surg. — 1981. — Vol. 98. — Р. 305–310.

27. Eliot D. Primary flexor tendon repair — operative repair, pulley management and rehabilitation / D. Eliot //

J. Hand Surg. — 2002. — Vol. 27. — P. 507–513.

28. Endoscopically assisted percutaneous Achilles tendon suture / H. Thermann, C. O. Tibesku, D. S. Mastrokalos,

H. H. Passler // Foot Ankle Int. — 2001. — Vol. 22. — Р. 158–160.

29. Haibock H. F. Wie ist die Methode der operativen Versorgung von Achillessehnenrupturen mit Fibrinkleber zu

beurteilen / H. F. Haibock, K. A. Michalowski // Iatros Orthopedie. — 1986. — Vol. 1. — Р. 17–20.

30. Ingvar J. Nonoperative treatment of Achilles tendon rupture / J. Ingvar, M. Tagil, M. Eneroth // Acta

Orthopedica. — 2005. — Vol. 76. — Р. 597–601.

31. Leppilahti J. Total Achilles tendon rupture / J. Leppilahti, S. Orava // A review. Sports Med. — 1998. —

Vol. 25. — Р. 79–100.

32. Matthew C. A. Quantitative ultrastructural study of collagen fibril formation in the healing extensor digitorum

longus tendon of the rat / C. Matthew, M. J. Moore, L. Campbell // J. Hand Surg. — 1987. — Vol. 12. — Р. 313–320.

33. Orthopedic pitfalls in the ED: Achilles tendon rupture /J. Ufberg, R. A. Harrigan, T. Cruz, A. D. Perron //

American Journal of Emergency Medicine. — 2004. — Vol. 22. — Р. 596–600.

34. Ozgenel G. U. The effects of a combination of hyaluronic acid and amniotic membrane on the formation

of peritendinous adhesions after flexor tendon surgery in chickens / G. U. Ozgenel // J. Bone Joint Surg. — 2004. —

Vol. 86. — P. 301–307.

35. Peacock E. E. Research in tendon healing / E. E. Peacock // The Hand. — Phila. — 1981.— P. 511–540.

36. Regeneration of Achilles tendon with a collagen tendon prosthesis. Results of a one-year implantation study /

Y. P. Kato, M. G. Dunn, J. P. Zawadsky [et al.] // J. Bone and Joint Surg. — 1991. — Vol. 73. — Р. 561–574.

37. Reversed Island Forearm Fascial Flap in Hand Surgery / Jin Yi-Tao, Guan Wen-Xiang, Shi Tao-Ming [et al.] //

Annals of Plastic Surgery. — 1985. — Vol. 15, № 4. — Р. 340–347.


ПАМ’ЯТІ

ПАМ’ЯТІ ПРОФЕСОРАСПУЗЯКА МИХАЙЛА ІВАНОВИЧА

10 вересня 2013 р. на 72 році життя Українська

рентгенологія втратила видатного вченого, лікаря,

педагога, професора Михайла Івановича Спузяка.

М. І. Спузяк був завідувачем кафедри променевої

діагностики Харківської медичної академії післядип-

ломної освіти, Головою Української школи безпе-

рервної післядипломної освіти в радіології, одним

із перших і найталановитіших учнів видатного рент-

генолога проф. О. А. Лемберга.

Він народився 5 листопада

1940 р. у Богородчанському районі

Івано-Франківської області. Після

закінчення лікувального факультету

Івано-Франківського медичного

інституту у 1963 р. був направлений

до Волинської області, де працю-

вав рік головним лікарем Івани-

чівського протитуберкульозного

диспансеру, потім 2 роки — ліка-

рем-рентгенологом Солотвинської

дільничної лікарні Івано-Франків-

ської області.

Після проходження курсів спе-

ціалізації з рентгенології в Україн-

ському інституті удосконалення

лікарів (УІУЛ) у 1966 р. був запро-

шений професором О. А. Лем-

бергом до аспірантури, після

успішного закінчення якої з 1970 р. працював асистен-

том, з 1977 — доцентом, з 1990 — професором кафедри

рентгенології УІУЛ. Після утворення в 1991 р. єдиної

в Україні кафедри рентгенології дитячого віку профе-

сор М. І. Спузяк очолив її, організував і разом із колек-

тивом розвивав напрямок рентгенопедіатрії в Україні.

З 2008 р. рішенням ректорату ХМАПО кафедра загаль-

ної та педіатричної рентгенології була об’єднана

з кафед рою променевої діагно стики і Михайло Івано-

вич був обраний за конкурсом її завідувачем.

За час навчання в аспірантурі М. І. Спузяк захистив

кандидатську дисертацію «Комплексне рентгенологічне

дослідження морфології і функції щитоподібної залози

в нормі і за деяких захворювань». Вивчення найсклад-

нішої проблеми ендокринної патології — рентгеноді-

агностики гіперпаратиреоїдної остеодистрофії — стало

темою його докторської дисертації, яку він блискуче

захистив у 1987 р. З того часу основним напрямом його

наукової діяльності був розвиток рентгенодіагностики

в ендокринології, ортопедії, травматології, неврології,

педіатрії. Він активно працював у Республіканській

проблемній комісії з медичної радіології при МОЗ

і АМНУ України.

У 2013 р. виповнилося 47 років роботи

проф. М. І. Спузяка в Харківській медичній ака демії

післядипломної освіти. За цей період було опу-

бліковано понад 660 наукових праць, серед яких

23 монографії, 7 наукових посібників, 7 методичних

рекомендацій, 15 свідоцтв на винаходи, 16 раціона-

лізаторських пропозицій.

Під керівництвом професора М. І. Спузяка вико-

нано 2 докторські та 8 кандидатських дисертацій,

тепер виконується одна докторська і 3 кандидат-

ські дисертації. Створені під його

керівництвом наукові розробки

активно впроваджуються в діа-

гностичну практику в нашій кра-

їні та за її межами.

Усі учні й слухачі кафедри

постійно відмічали талановитість

Михайла Івановича як педагога

й організатора педагогічного

процесу. Його лекції і семінари

користувалися надзвичайним

попитом і були взірцем не лише

для лікарів-рентгенологів, а й для

викладачів кафедри.

М. І. Спузяк усе життя пра-

цював у практичних закладах охо-

рони здоров’я, науково-дослідних

інститутах, постійно консульту-

вав хворих із будь-якими діагно-

зами і лікарів різних фахів. Він був

доброзичливою, безкорисливою, чесною, працелюб-

ною, відповідальною і принциповою людиною, яку

поважали всі співробітники, лікарі, пацієнти, учні.

Професор М. І. Спузяк багато часу приділяв

і громадській роботі. Він був експертом Націо-

нальної комісії з радіаційного захисту населення

при Верховній Раді України, членом виконкому Асо-

ціації радіологів України, членом правління Асоціації

із боротьби з остеопорозом, членом редколегій низки

наукових журналів: «Променева діагностика, проме-

нева терапія», «Український радіологічний журнал»,

«Радіологічний вісник». М. І. Спузяк був заступни-

ком голови спеціалізованої ради із захисту дисертацій

«Променева діагностика, променева терапія, онколо-

гія і хірургія», членом спеціалізованої ради із захисту

дисертацій за фахом «Педіатрія». Трудова і наукова

діяльність Михайла Івановича була відзначена низ-

кою нагород: «Відмінник охорони здоров’я СРСР»,

«Заслужений винахідник СРСР», його працю відзна-

чено багатьма грамотами й подяками МОЗ та МОН

України. Михайло Іванович був відзначений золотим

знаком Асоціації радіологів України, а в 2012 р. Євро-

пейською академією природничих наук у Ганновері

був нагороджений дипломом та срібною медаллю

ім. В. К. Рентгена.

Колектив Харківської медичної академії післядипломної освіти, кафедра променевої діагностики ХМАПО,

Харківський відділок Асоціації рентгенологів, спеціалістів КТ та МРТ, Асоціація радіологів України, редколегія журналу «Проблеми безперервної медичної освіти та науки» висловлюють глибоке співчуття сім’ї та близьким Михайла Івановича.

Problems of continuous medical training and science #4 2013

Documents

Transcript of Problems of continuous medical training and science #4 2013