❖ Мандруємо шляхами Тараса ❖Шевченко нам болить… Не всім. Тим, кому як і Тарасу, болить власна душа, болить доля ближніх. Земляки, народ, Україна – кожен позначає різними словами, але справжня суть нашої спорідненості: ближні. Тим, хто не присипляє серця лінню, різними ідейними та матеріальними наркотиками, тим болить Шевченко – як рідний брат по духу і по слову, з яким ми ділимо наш

український шлях шукачів сердечного щастя і святої правди-волі.

«Шляхами Тараса» сьогодні може пройти кожен бажаючий завдяки проекту Черкаської Міської ради. В День Незалежності України 24 серпня 2014 року у парку 50-річчя розпочнеться V міський фестиваль дерев’яних скульптур «Древляндія». Усі таємниці своїх скульптур митці поки не розголошують, однак запевняють, що обов’язково вразять всіх відвідувачів. Якщо є бажання розширити

географію подорожей та відвідати ті місця в Україні, де побував і Шевченко, на допомогу мандрівникам випущено серію путівників «Шляхами Тараса Шевченка».

Від Літнього саду до петербурзької славиСвої вірші Тарас Шевченко почав писати ще кріпаком у Літньому саду білими петербурзькими ночами й творив мовою, яка не мала на той час навіть унормованої абетки. Його романтична поезія піднесла українську літературу й відразу стала для українського читача таким же взірцем романтичної традиції, як вірші В. Жуковського, А. Міцкевича, Д. Байрона чи романи В. Скотта. З найперших поезій збереглася лише балада «Причинна».У 1838-1839 рр. написано «Думку» («Нащо мені чорні брови...»), «Тарасову ніч», «Катерину», «Перебендю», «Тополю», «До Основ’яненка» та «Івана Підкову», що увійшли до «Кобзаря» 1840 року – авторської збірки, що її назва стала пізніше назвою всіх видань Шевченка - поета і навіть його другим – поетичним іменем. «Невеликії три літа марно пролетіли…»Навесні 1843 року Шевченко, замість омріяної усіма учнями Академії подорожі до Італії, їде в Україну. Побачене і пережите тут дуже швидко подолало ідеалізацію свого краю, захоплення минувшиною, козаччиною, яким були сповнені вірші «Кобзаря». У поезіях 1843-1845 років, написаних під враженням мандрівок Україною (в літературі відомі як період «трьох літ»), помітний об’єктивніший, критичніший погляд поета на тогочасну дійсність. Після першої подорожі з’являться «Розрита могила», «Чигрине, Чигрине…», «Сон» та інші твори.Отримавши звання вільного художника у 1845 році, Шевченко знову приїздить в Україну. Поетичний цикл «трьох літ» продовжиться творами «Єретик», «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Давидові псалми», «Як умру, то поховайте…» та ін. Поет записує ці твори до рукописної збірки «Три літа», яку потім під час арешту 1847 року знайдуть при ньому, і яка стане головною причиною того нелюдського «под строжайший надзор с запрещением писать и рисовать». Захалявна творчістьПоезії, написані на засланні, становлять новий етап творчого розвитку Шевченка. Наявна вже в період «трьох літ» творча еволюція Шевченка до простоти й природності поетичного образу, до поглибленого психологізму повно й яскраво виявилась у його поезіях цих років. Вражає й інтенсивність творчого процесу Шевченка. Поет написав понад сто творів, серед яких дев’ять поем. До того ж з десяти років заслання на активну поетичну діяльність припадають тільки перші три. Тепер Шевченко майже не пише відверто політичних творів. Тепер уже явно домінують християнські ідеї любові. У Новопетровському укріпленні Шевченко не напише жодного поетичного рядка, проте в цей час він звертається до прози. Протягом 1852-1857 рр. він створив близько 20 повістей російською мовою, з яких до нас дійшло лише 9: «Наймичка», «Варнак», «Княгиня», «Музикант», «Несчастный», «Капитанша», «Близнецы», «Художник», «Прогулка с удовольствием и не без морали». 12 червня 1857 р. він розпочав свій Щоденник, відомий під авторською назвою «Журнал».«Свою Україну любіть…»В останні роки Шевченко писав значно менше – давалися взнаки вимушене семирічне мовчання, підірване здоров’я, особисті негаразди. В 1857 р. було написано лише дві поеми – «Юродивий», «Неофіти», 1858 р. – п’ять невеликих віршів: серед яких афористичний триптих «Доля», «Муза», «Слава»; 1859 р. – одинадцять віршів і одну поему; 1859 р. – тридцять п’ять поезій; в 1861 р. – одну. Але це був час найвищого піднесення його генія, час узагальнень попередніх духовних пошуків.Лірика 1857-1861 років значною мірою позначена великим впливом Біблії. Шевченко, пройшовши свою хресну дорогу, пророкує відродження добра на землі, побудову нового суспільства на засадах християнської любові, правди і щирості. В цей час Шевченко також пише поему «Марія», де образ Богородиці, її материнське начало стає символом майбутнього.Особливість цього періоду у духовному житті Шевченка, в тому, що він зміг, через гори часу побачити майбутнє – майбутнє свого народу і всього людства.

Мистецька спадщина Тараса Шевченка для нас не менш цінна, ніж його поезія. Не будемо забувати, що саме природний дар малювання прокинувся в ньому першим і вивів його з безодні кріпосного стану в художню еліту художня творчість різноманітна. Випускник Петербурзької академії мистецтв; автор чималої кількості олійних полотен, в тому числі портретів та автопортретів, акварелей, рисунків. Вже за життя Шевченко мав заслужену славу видатного портретиста. Він виконав також великі серії пейзажів, архітектурних замальовок (у тому числі української старини), книжкових ілюстрацій. Він першим з українців оволодів технікою офорта і створив у ній ряд видатних композицій.

Про Тараса Шевченка як художника, зокрема гравера-офортиста, написано багато, але це не означає, що вже сказано і повністю досліджено. Особисте відношення до цього мистецтва сам автор демонструє у «Щоденнику» (26.VI 1857). «Из всех изящных искусств мне тепер более всего нравится гравюра. И не без основания. Быть хорошим гравером, значит быть распространителем прекрасного и поучительного в обществе. Значит быть распространителем света истины. Значит быть полезным и угодным Богу. Прекраснейшее, благодарнейшее призвание гравера. Сколько изящных произведений, доступных только богачам, коптилось бы в мрачных галереях без твоего чудотворного резца? Божественное призвание гравера!»Шевченко одним із перших художників у Росії був удостоєний звання академіка гравюри, і на той час його порівнювали з великим Рембрандтом, хоча він виконав не так багато гравюр, ми нині маємо 27 сюжетів. Кожен може нині прийти до Національного музею Тараса Шевченка або здійснити віртуальну екскурсію (www.museumshevchenko.org.ua), щоб подивитись на оригінали офортів та мідні дошки, на інструменти гравера, на те необхідне приладдя, що було в невеличкій майстерні в Академії, де український поет і художник прожив останні роки свого життя.

❖ Мистецький шлях ❖❖ Літературний шлях ❖

В дні перемог і в дні поразок, В щасливі дні і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса, Несу думки свої земні.

Ю. Рибчинський 2014 рік, з метою гідного відзначення 200-річного ювілею видатного сина українського народу, Указом Президента України від 11.04.2012 № 257/2012 оголошено роком Тараса Шевченка. Т.Г.Шевченко – слава і гордість українського народу. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею. Студенти-першокурсники Київського університету туризму, економіки і права та учні Економіко-юридичного училища взяли участь в конкурсі декламаторів віршів Тараса Шевченка та вікторині «Життя і творчість Т.Г. Шевченка», що організували і провели викладачі кафедри соціально-гуманітарних дисциплін (зав. кафедри професор Фоменко Н.А.). У читальній залі бібліотеки звучали твори Тараса Шевченка «Гайдамаки», «Лілея», «Заповіт», «Не гріє сонце на чужині», «Лічу в неволі дні і ночі», «В неволі, в самоті немає», «Така її доля».Кращим декламатором визнали студентку групи МО-11 Колісник Аліну. Перемогу у вікторині виборола учениця групи ОСБ-11 Економіко-юридичного училища Гречина Анжеліка.У бібліотеці університету (зав. бібліотеки С.Д. Холоденко) розгорнуто тематичну експозицію «Я прийшов до Вас через 200 літ...»Викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Матвєєва Г.В. здійснила мистецтвознавчий аналіз полотен Тараса Шевченка за темами та манерою письма: «Портрет Г.І. Закревської», «Марія», «Катерина», «Селянська родина», «Костьол у Києві», «Новопетровське укріплення з моря», «Казах на коні». Під час заходу звучали пісні на слова Великого Кобзаря.

Традиційно, в березні у бібліотеці проходять Шевченківські дні. У читальній залі створена постійно-діюча книжкова виставка «Вічний, як народ» присвячена до 200-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка. Відвідувачі бібліотеки можуть ознайомитись з раритетними друкованими виданнями творів Т. Шевченка. Головна мета створення такої експозиції - познайомити студентів та викладачів із постаттю Шевченка, висвітлити її багатогранність, популяризації спадщини великого митця ХІХ ст. і розкриття його життєвого шляху.Книжкова виставка представлена розділами: «Шевченкознавчі студії», «Творчий шлях», «Наш Кобзар», «Шевченко - поет», «Художник, графік», кожний з яких висвітлює відповідну грань постаті Великого Кобзаря. Особливе місце займають ексклюзивні видання подаровані видавництвом «Криниця»: «Шевченкова криниця» - це збірник афоризмів із творів Тараса Шевченка; «Не забудьте пом’янути…Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури 1890-1940» автор В. Яцюк, присвячена малодослідженому світу української листівки де шевченкіана є своєрідним ядром до якого тяжіють об’єкти інших тематичних груп.Гордістю нашої бібліотеки є повне зібрання творів Тараса Шевченка у 10 томах, видано у 1961 році; «Заповіт» мовами народів світу», де подається славетний вірш Великого Кобзаря у перекладі на 150 мов; найстарішими є видання «Кобзаря», надруковані у 1947 та 1954 роках; повна збірка творів в трьох томах Т. Шевченко 1949 року; Т. Шевченко «Дневник» 1954 року видання; «Шевченкознавчі студії», де вперше в Україні зібрано праці Івана Франка, присвячені Т.Г. Шевченко; Шевченківський словник у двох томах тощо.Сподіваємось, що наша експозиція допоможе читачам бібліотеки по-новому відкрити дивовижний світ великого сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка, тому що він є символом єдиної, неподільної, соборної України.

Світлана ЛітовкаТ.Г.Шевченко писав: «Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини». Ці слова найточніше виражають зміст його життя і творчості. 200 років минуло з дня народження поета, проте й нині живе Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі: «...Усім нам вкупі на землі єдиномисліє подай і братолюбіє пошли!» Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка.

Л.В. Мороз, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, завідувач методичного відділу

Гречина Анжеліка11-ОСБ

Колісник Аліна11-МО

❖ КОНКУРС ❖

❖ План заходів святкування 200-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка в КУТЕП ❖

❖ ВИСТАВКА ❖

❖ ЦЕ ЦІКАВО ❖❖ СПОГАДИ ❖

Світлана Літовка

Великому Кобзареві вклонявся світ. Як святкували 150-річчя Т.Г. Шевченко

Святкування 150-річного ювілею Великого Кобзаря перетворилося у всенародне свято усіх народів колишнього СРСР та прогресивних людей світу. Ще в 1961 році, готуючи пам’ятне відзначення ювілею великого сина українського народу, уряд Української РСР встановив щорічні премії імені Т.Г. Шевченка. Це була визначна подія в розвитку української літератури і мистецтва, вона свідчила про широке, світове визнання творчості українських митців…9 березня 1964 року широко відзначалося по всій країні. В Києві і Москві відбулися урочисті засідання ювілейних комітетів разом з представниками партійних і громадських організацій. Офіційні ж торжества з відзначення 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка розпочалися 27 травня 1964 року з відкриття об’єднаного пленуму правління Спілки письменників СРСР та Спілки письменників України в приміщенні Сесійної зали Верховної Ради Української РСР. Мені, як перекладачу в групі болгарських письменників, членів українсько-болгарського Товариства дружби та культурних зв’язків із зарубіжними країнами, де я був позаштатним референтом-кореспондентом, випала честь бути присутнім у залі. Серед гостей були легендарний льотчик Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу Олесандр Маресьєв, донька Микити Хрущова, Рада Аджубей, яка очолювала численну журналістську рать. В урочистому пленумі літераторів взяли участь Іраклій Абашидзе, Чингіз Айтматов, Петрусь Бровка, Расул Гамзатов, Микола Бажан, Євген Долматовський, Валдіс Лукс, Мірсаїд Міршакар, Костянтин Симонов, Володимир Сосюра, Олексій Сурков, Платон Воронько, Микола Тихонов, Борис Полевой, Павло Тичина… Урочисте засідання відкрив Олесь Гончар. Пленум тривав два дні. З доповідями, повідомленнями виступили численні літератори, представники усіх братніх республік СРСР. 29 травня у тій же залі відкрився Міжнародний форум діячів культури. 30 травня форум продовжив роботу, а о 19 годині його учасників відправили автобусами до Київського річкового вокзалу й сіли на пароплави. Наступного дня о 8-й годині ранку прибули в Канів. О 9-й годині 31 травня відбулося покладання вінків і квітів на могилу Тараса Григоровича. О 10 годині 30 хвилин розпочався велелюдний, у кілька десятків тисяч представників трудящих України та інших республік та посланців 21 країни світу, мітинг. Виступи були пам’ятні, зворушливі, але коли виступив у кілька тисяч співаків хор, то аж серце виривалося з грудей від почуття вдячності Великому Кобзареві. Такого вшанування не було ні доти, ні після, і, певен, не буде більше…Після мітингу, посадки пам’ятних дерев у Шевченковому парку, огляду музею Великого Кобзаря, численні делегації на автобусах відправлялися на батьківщину Тараса Григоровича – у селі Моринці, Шевченкове, Будищі…Запам’яталося багато урочистостей: пленум спілки письменників, величні концерти, документальні та художні кінофільми, художні виставки, музеї і зустрічі з студентською молоддю Шевченківського університету в Києві.

Христо Роглєв, заслужений працівник сфери послуг України

На сьогоднішній день налічується 1384 пам’ятники Тарасу Шевченку у світі: 1256 в Україні та 128 за кордоном – у 35-ти державах. В Україні найбільше пам’ятників встановлено на Івано-Франківщині – 201, за нею йдуть Львівська (193), Тернопільська (165) та Черкаська (102) області. За кордоном найбільше пам’ятників встановлено у Росії – 30, Казахстані – 16, США – 9, Канаді – 9, а також у Білорусії (6), Польщі (5), Молдові (4), Бразилії (3), Аргентині (3), Франції (3) та ін. Перший пам’ятник Т. Шевченку було відкрито у 1881 році до 20-річчя від дня смерті митця у м. Форт Шевченко (Казахстан) під керівництвом І.О.Ускова, який був комендантом Новопетровського укріплення, коли Шевченко перебував там на засланні.В Україні перший пам’ятник Шевченку було встановлено у Харкові у садибі Алчевських у 1881 році.Починаючи з 1911 року традиційним стає скульптурне зображення Т. Шевченка в кожусі та шапці, у похилому віці. З 1990-х р Т. Шевченка почали зображувати у молодому віці.

Серед великої кількості монументів набереться близько сотні таких, на яких важко впізнати Кобзаря. Таким чином, бажання віддати великому поетові честь обертається на його спотворення. Упізнати поета важко в його монументах у Пекіні (Китай), Енкарнасьоні (Парагвай), Скоп’є (Македонія), в україномовному таборі в селі Вайна (Канада) та ін. Та іноді не поступаються своєю несхожістю і вітчизняні монументи: найвідоміший серед невдалих пам’ятників Шевченку стоїть на Андріївському узвозі в Києві. Це перехідна модель монумента, який Іван Кавалерідзе встановив у Ромнах (Сумщина) у 1918 році. Втім остаточний варіант пам’ятника до цього часу вважається одним з найкращих у світі.

06.03.2014 – розробка екскурсійних програм07.03.2014 – Тематичне оформлення святкування ювілею Великого Кобзаря11.03.2014 – випуск газет, присвячених 200-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка12.03.2014 – підготовка та проведення урочистої виховної години «Палахкотить як свічка праведна душа Кобзаря»18.03.2014 – Літературний конгрес-зустріч з працівниками Національного музею Т.Г. Шевченка на тему : «Шевченко та сьогодення»26.03.2014 – Літературна вікторина «Кращий знавець життя і творчості Т.Г. Шевченка» та конкурс декламаторів поезії Т.Г. ШевченкаКвітень-травень – проведення виховних годин «Шевченко і світ»Квітень-травень – екскурсії студентів «Шевченківськими шляхами» (пам’ятними місцями Черкащини та м. Канів)