МЕДИЦИНА ПРАЦІ

С. ТУЛУБ, Міністр палива та енергетики України

у гі л ьн а промис­

ел о в і ст ь сьогодні по­винна вирішу­вати багато проблем, але однією з най­важливіших ми

вважаємо проблему збереження здо­ров'я шахтарів і вибір шляхів її розв'язання.

Внаслідок травм, професійних за­хворювань і випадків раптової смерті вугільна галузь втрачає потенціал кваліфікованих працівників і зазнає великих збитків.

Неухильно зростає захворю­ваність з тимчасовою втратою пра­цездатності і пов'язані з нею со­ціальні витрати на оплату листків не­працездатності. У 1999 р. вони до- сягли майже 85% усіх витрат галузі на компенсацію працівникам за втрачене здоров'я, а загальна кількість днів непрацездатності пере­вищила 8 млн.

Постійне зростання заборгова­ності з відшкодування шкоди по­терпілим, заподіяної каліцтвом або профзахворюванням, несвоєчасність виплат посилюють соціальну напру­женість серед шахтарів, погіршують і без того тяжке економічне станови­ще вугільних підприємств. Стабіль­ність цих негативних тенденцій стала підставою для обговорення стану та невідкладних заходів з питань охоро­ни праці, медико-санітарного та ме- дико-соціального експертного обслу­говування шахтарів на спільному засіданні колегій міністерств вугільної промисловості, охорони здоров'я, праці та соціальної політики за уча­стю керівників шахтарських проф­спілкових організацій та Спілки шах- тарів-інвалідів України, яке відбулося у червні 1999 р.

Аналіз матеріалів цього засідан­ня, а також сучасного стану вирішен­ня питань профілактики професійної патології і медико-санітарного обслу­говування працівників вугільної про­мисловості, виконаний фахівцями Міністерства палива та енергетики і незалежними експертами, переконав нас у тому, що при збереженні існу­

ючих підходів і засобів розв'язання цієї проблеми, докорінно змінити си­туацію неможливо. Процес вже давно став неконтрольованим, мініс­терство і вугільні підприємства (за­мовник і платник медичних послуг) перебувають під диктатом закладів охорони здоров'я, які здійснюють профогляди, лікувально-діагностичне і медико-соціальне експертне обслу­говування з професійної патології, і ніякої відповідальності за свої дії і якість надаваних послуг не несуть.

Ніякими адміністративними захо­дами, як це передбачено більшістю рішень спільного засідання колегій, контроль і відповідальність з боку за­кладів і установ охорони здоров'я не підвищити, а при подальшому збере­женні нині діючих підходів до вирі­шення проблеми збереження здо­ров'я шахтарів економічні втрати вугільних підприємств і держави від профзахворювань будуть тільки зро­стати.

Ми дійшли висновку, що держав­на політика щодо профілактики про­фесійної патології у вугільній галузі повинна бути спрямована не на пла­нування і виконання окремих заходів, а на швидшу розробку власної про­грами, яка б передбачала створення сучасної галузевої системи медико- соціального захисту здоров'я і конт­роль за медико-санітарним забезпе­ченням робітників вугільних під­приємств. Крім нас самих, ніхто цьо­го не зробить.

Для реалізації власної стратегії було прийнято виважене рішення про необхідність створення галузе­вої структури медико-гігієнічного профілю, здатної формувати політи­ку і вирішувати галузеві завдання щодо профілактики порушень умов праці, запобігання професійній пато­логії і випадкам раптової смерті шах­тарів від серцево-судинних захворю­вань. Вона повинна тісно співпрацю­вати і надавати науково-методичну допомогу уповноваженим представ­никам Міністра з охорони праці, ме­дичній службі гірничорятівників, захи­щати інтереси вуглевидобувних під­приємств у питаннях поліпшення ме­дико-санітарного обслуговування працівників профпатологічними за­

кладами охорони здоров я, здійсню­вати контрольні та експертно-кон­сультаційні функції на замовлення міністерства і шахт, концентрувати передовий досвід організації медико- санітарного обслуговування робіт­ників і впроваджувати його у практи­ку роботи вуглевидобувних підпри­ємств.

Так у складі Державної воєнізова­ної гірничорятувальної служби було створено державне підприємство «Науково-медичний шахтарський центр» і затверджено розроблену його керівниками цільову комплексну галузеву програму «Захист здоров'я шахтарів». Вона увійшла до Програ­ми реформування та фінансового оз­доровлення підприємств вугільної промисловості України на 2000 рік, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 19 жовтня 1999 р. № 1921.

Час підтвердив, що рішення про необхідність вжити власних заходів з метою усунення негативних тенденцій щодо погіршення стану здоров'я шахтарів було правильним, оскільки діяльність Науково-медичного шах­тарського центру у виконанні про­грами «Захист здоров'я шахтарів» і прагнення його співробітників допо­могти вугільним підприємствам в ор­ганізації належного медико-санітар­ного обслуговування своїх праців­ників уже привернули увагу як самих підприємств, так і держави. Але слід зазначити, що ні один із заходів, пе­редбачених постановою спільного засідання колегій, про яке вже йшла мова, ніким із учасників цього за­сідання не виконано. Це ще раз свідчить про те, що надто складні і болючі проблеми медико-санітарно­го обслуговування перш за все по­винні вирішуватися зусиллями галузі.

Міністерство палива та енергети­ки буде сприяти діяльності Центру і виконанню програми. Хочу нагадати керівникам підприємств галузі, що робота щодо профілактики про­фесійних захворювань та поперед­ження травматизму є одним з основ­них показників їхньої діяльності. Шах­тарі за свою тяжку та небезпечну працю і економічні негаразди, які ви­пали на їхню долю, заслуговують уважного ставлення держави і влас­них підприємств до охорони їхнього здоров'я.

О Х О Р О Н А ПРАЦІ 5 /2 0 0 0 37

МЕДИЦИНА ПРАЦІ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАУКОВО-МЕДИЧНИЙ ШАХТАРСЬКИЙ ЦЕНТР»

і цільової к о м п л е к с н о ї га лузев о ї п ро гр а м и«ЗАХИа ЗДОРОВ'Я ШАХТАРІВ» Ш Ж

А . К А Л А Ш Н ІК О В , докт. мед. наук, професор, директор державного підприємства «Науково-медичний шахтарський центр», керівник цільової комплексної галу­зевої програми «Захист здоров 'я шахтарів»

Сьогодні вугільна промис­ловість України внаслідок ве­ликої кількості виробничих

травм, професійної захворюваності і стабільно високого рівня смерт­ності від ускладнень серцево-судин­них захворювань втрачає кваліфіко­вані кадри. Це соціальні та еко­номічні наслідки неуваги до здо­ров'я своїх працівників.

Безумовно, з точки зору класич­них положень профілактичної меди­цини пріоритетними причинами ви­никнення порушень здоров'я, пов'я­заних з професійною діяльністю працівника, первинними були і є па­раметри виробничого середовища, трудового процесу та безпеки праці, які не відповідають вимогам гігієни та охорони праці.

Але паралельно з ними завжди розглядається і визнається не менш важливим для запобігання про­фесійній патології рівень специ­фічного медико-санітарного обслу­говування промислових працівників і особливо його якість. Спеціалісти Науково-медичного шахтарського центру підрахували, що об'єктивні недоліки якості медико-санітарного обслуговування шахтарів обумов­лені на 18,5% відсутністю і недо­сконалістю нормативно-законодав­чих документів, на 15% - недостат­ньою підготовкою експертів і лікарів з питань діагностики, екс­пертизи працездатності і профілак­тики професійних захворювань, на 12% - недостатнім рівнем ма­

теріально-технічного оснащення процесу діагностики, на 11,5% - необ'єктивністю критеріїв експерти­зи втрати працездатності, особливо при сполучених профзахворюван­нях і травмах.

Для професій, де умови праці за існуючої технології суттєво змінити майже неможливо, профілактична спрямованість медико-гігієнічних за­ходів для попередження порушень здоров'я працівників стає головною, незважаючи на те, що саме вони визначаються як вторинні. Такими є усі підземні гірницькі професії, а технологіями - існуючі технології вуглевидобутку на шахтах України, які створили відповідні умови праці.

Сучасний стан здоров'я гірників свідчить, що практично усі складові, які повинні забезпечувати поперед­ження його втрати, не відповідають вимогам гігієни та охорони праці і медичної науки й потребують од­накової уваги та термінових заходів з метою їх докорінних змін, які обов'язково повинні враховувати закони економіки і стратегію пере­ходу на ринкові взаємовідносини у державі.

Одним із головних положень ідеології реформування охорони здоров'я визнано необхідність ство­рення умов для перетворення плат­ників медичних послуг у замовників. Тобто той, хто оплачує послуги, по­винен стати їх замовником. Це зна­чить, що він повинен добре знати, чого він хоче, і перейти на договірні

стосунки з лікувально-профілактич­ною установою. Тільки в цьому ви­падку медики будуть зацікавлені у підвищенні якості лікування і зни­женні витрат, ефективність яких за­лежить від того, хто і як контролює сам процес витрачання. Для того, щоб з'явилися замовники, не­обхідно у потенціальних платників (якими завжди були держава і підприємства) формувати потребу в медичних послугах зовсім іншого складу і якості, ніж вони мали досі. Головна причина такого перетво­рення полягає в тому, що замов­ник, на відміну від платника, гроші на вітер викидати не буде.

Тому, крім досягнення головної мети, виконання програми «Захист здоров'я шахтарів» дасть мож­ливість створити реальні умови й економічну платформу для поступо­вого перетворення Міністерства палива та енергетики і вугільних підприємств із платників медичних послуг у зв'язку з профзахворюван­ням працівників у замовників цих послуг. Чому це потрібно зробити?

Зараз вугільна галузь відповідно до практики і особливостей існую­чої системи медико-санітарного об­слуговування шахтарів лікувальни­ми профпатологічними закладами і МСЕК є не замовником відповідних послуг, а платником, причому плат­ником обов'язковим. Вугільні під­приємства не мають змоги оцінити якість обслуговування своїх пра­цівників щодо виявлення профпато- логії, а тим більше впливати на неї, контролювати і керувати ситуацією. Консервативність організаційних заходів у сучасних екологічних умо­вах підсилюється тим, що норматив­но-методична і правова база з пи-

38 О Х О Р О Н А ПРАЦІ 5 /2 0 0 0

МЕДИЦИНА ПРАЦІ

тань профпатології застаріла і, не­зважаючи на необхідність, давно не переглядалась. А законодавчих актів і економічних механізмів, що регулюють взаємовідносини у сфері медико-санітарного обслуговуван­ня промислових працівників, взагалі немає. Це створило умови для пов­ної безвідповідальності з боку уста­нов Міністерства охорони здоров'я за об'єктивність діагностики проф­захворювань, встановлення МСЕК відсотку втрати працездатності, зв'язку раптової смерті з умовами праці, висновку про зв'язок смерті з наявністю у померлого профзахво­рювання, бо вони, ці установи, є неконтрольованими монополістами надаваних послуг. І ніякі перевірки за відсутності відповідного законо­давства, інституту незалежних екс­пертів, економічних важелів впливу на виконавця медичних послуг та системи, яка б робила прозорим процес медичного обслуговування працівників у зв'язку з профпато- логією, нічого не дадуть. Бо ті, хто встановлює діагнози і відсотки втра­ти працездатності, перевіряють самі себе, а державі та вугільним підприємствам залишається лише платити, у тому числі й за випадкові та навмисні помилки застарілої си­стеми.

Якщо сьогодні у державі ринкові відносини, то на цьому ринку ву­гільні підприємства часто бувають обмануті, а чинне законодавство стосовно відшкодування шкоди від­водить їм роль тільки обов'язкових платників. Але вугільним підприєм­ствам при цьому незрозуміло, чому за смерть шахтаря, який під час по­переднього медичного огляду фахівцями лікувально-профілактич­ного закладу був визнаний здоро­вим і був прийнятий на роботу, а через місяць раптово помер на ро­бочому місці від ускладнення гіпер­тонічної хвороби, чи після проф- огляду отримав 70% втрати праце­здатності внаслідок профзахворю­вання, мусить платити саме під­приємство, а не медична установа? Якщо система не спрацьовує, її тре­ба міняти, і це треба швидше зро­зуміти та негайно зробити.

Це зовсім не значить, що вся відповідальність за зростання про­

фесійної патології серед шахтарів покладається тільки на неякісне ме- дико-санітарне обслуговування. Претензії вугільної галузі до Мініс­терства охорони здоров'я вважає­мо цілком обгрунтованими, бо ста­новище, в якому опинилась зараз галузь, склалося не сьогодні.

Первинними у цьому є умови праці, її тяжкість та гігієнічні особли­вості. Це науково доведено і дис­кусії не підлягає.

Але контроль за цими парамет­рами шахтарської праці теж по­винні здійснювати установи охоро­ни здоров'я, зокрема санепідстан- ції. Контролювати вони повинні, але як це зробити, коли не було і немає необхідних гігієнічних нормативів і токсикологічних регламентів, особ­ливо на матеріали, мастила і хімічні сполуки, що використовуються у шахті, немає апаратури в іскробез- печному виконанні, спеціалістів з фізіології праці тощо. Тому конт­роль здебільшого здійснюється на поверхні шахти.

Але при цьому серед шахтарів значними є втрати працездатності внаслідок загальних захворювань, піодермій, туберкульозу, які до про­фесійної патології ніякого відношен­ня не мають.

Прийняття Закону «Про загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за­хворювання, які спричинили втрату працездатності» і створення Фонду соціального страхування від нещас­них випадків, безумовно, створює можливість державного впливу на порушення здоров'я, обумовлені шкідливими умовами праці, але ніколи Фонд теж не стане замовни­ком і контролером медичних послуг, якщо не буде створено сучасної си­стеми аналізу, експертного контро­лю та керування, яка передбачена програмою «Захист здоров'я шах­тарів». Опора на існуючу систему медико-соціального обслуговування промислових працівників нічого не дасть, гроші підприємств і держави будуть перекладені в іншу кишеню (Фонд), а отримувачам сплат (ліку- вально-діагностичним установам і МСЕК), якщо вони не будуть пра­цювати на договірних засадах, бу­

де байдуже, з якої кишені їм будуть платити, бо вони належать одному і тому ж відомству, а тому тісно співпрацюють і є монополістами.

Безумовно, багато недоробок є і з боку керівництва вугільних під­приємств, і, перш за все, у забезпе­ченні здорових умов праці, бо саме вони є первинними етіологічними чинниками у розвитку професійного захворювання. Гігієнічна наука на­працювала багато корисних реко­мендацій щодо поліпшення умов праці у шахті, але вони за різних причин не виконуються (програмою передбачено впровадження най­більш ефективних з них та розроб­ку сучасних). І зовсім неприпусти­мою є відсутність у шахтаря засобів індивідуального захисту. Посилання деяких керівників на застарілі тех­нології вуглевидобутку, економічні умови, неможливість суттєво впли­вати на умови праці здаються неко­ректними, бо незрозуміло, чому на одних шахтах все є, а на інших нікому до здоров'я шахтарів немає діла.

Неувага до виробничих сил зу­пинить прогрес у вугільній промис­ловості. Ми в цьому глибоко пере­конані і тому будемо намагатися зробити усе від нас залежне, щоб цього не сталося.

Саме для створення і впровад­ження таких змін було розроблено цільову комплексну галузеву програ­му «Захист здоров'я шахтарів». Вона враховує сучасні економічні умови та головні аспекти питання охорони здоров'я працівників вугільних під­приємств, які пов'язані із здійснен­ням трудової діяльності: поступове поліпшення умов праці, створення сучасної нормативно-методичної бази та законодавчої платформи для докорінних змін у медико- санітарному обслуговуванні гірни­ків, створення умов для відповідаль­ності самих працівників за стан сво­го здоров'я; впровадження сучас­них засобів колективного та індиві­дуального захисту; розробку питань медичної економіки та соціального страхування у зв'язку з профзахво­рюванням; нові форми реабілітації хворих на професійне захворюван­ня; підготовку і підвищення квалі­фікації кадрів та багато іншого.

ОХОРОНА ПРАЦІ 5/2000 39

МЕДИЦИНА ПРАЦІ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМаВА (НАУКОВО-МЕДИЧНИЙ ШАХТАРСЬКИЙ ЦЕНТР»

І ЦІЛЬОВОЇ КОМПЛЕКСНОЇ ГАЛУЗЕВОЇ ПРОГРАМИ (ЗАХИСТ ЗДОРОВ'Я ШАХТАРІВ»

Особливістю усіх профілактич­них заходів програми є їх розробка на рівні технологій та жорстка стандартизація, без якої контроль якості і впровадження економічних механізмів управління умовами праці і, як наслідок, станом здо­ров'я шахтарів неможливі.

Головною метою виконання програми є зниження професійної та виробничо обумовленої захво­рюваності і зменшення соціально-

' економічних втрат держави і ву­гільних підприємств шляхом розроб­ки та впровадження централізова­ної системи галузевого контролю і управління умовами праці. Це мож­на зробити із застосуванням сучас­них методів аналізу, експертизи, обліку і прогнозу професійних за­хворювань і випадків раптової смерті від серцево-судинних захво­рювань. Л р И Н Ц И П О В О нові підходи дадуть можливість усунути помилки при встановленні зв'язку випадку професійної патології з виробниц­твом, створити умови для відпові­дальності лікувально-діагностичних, експертних і реабілітаційних за­кладів за якість медичних послуг шахтарям, впровадити економічні важелі управління умовами і охоро­ною праці та здоров'ям працівників на вугільних підприємствах.

Впровадження системи створить умови для повного медико-соціаль- ного захисту здоров'я шахтарів, значно знизить профзахворюва- ність і первинну інвалідність вна­слідок профзахворювання, змен­шить випадки раптової смерті від серцевих захворювань, що дасть державі і вугільній промисловості змогу мати діючу основу для ліквідації необгрунтованих еко­номічних збитків з регресних і ком­пенсаційних виплат.

Наукові розробки програми бу­дуть виконуватися за такими напря­мами:

розробка законодавчої та нор­

мативно-методичної бази, теоре­тичних і практичних основ управ­ління умовами праці і профілакти­кою професійної патології;

розробка заходів профілактики випадків раптової смерті і небез­печних ускладнень серцево-судин­них хвороб;

гігієнічне обгрунтування та роз­робка сучасних засобів колектив­ного й індивідуального захисту;

розробка технологій медико- санітарного обслуговування та ме­ханізму дії медико-соціального страхування ризику професійних захворювань для вугільної промис­ловості.

У зв'язку з невідкладністю розв'язання ключових проблем бо­ротьби з втратою здоров'я шахта­рями наукова розробка усіх чоти­рьох підрозділів програми має ви­конуватись одночасно і передба­чає термінове впровадження отри­маних результатів у практику з метою досягнення якнайшвидшого ефекту від вжитих заходів.

Кожний підрозділ складається з окремих проектів, виконання яких працює на успіх програми в цілому, а також має самостійне значення та власний економічний ефект, який теж може бути досягнутий після впровадження практичних та науко­вих результатів завершеного про­екту. Це надає програмі відповідної гнучкості і можливість поступово, з виконанням інших проектів, наро­щувати економічну та соціальну ефективність для вугільних під­приємств і галузі в цілому.

Координація виконання програ­ми покладена на державне під­приємство «Науково-медичний шах­тарський центр» (розробник про­грами) та медичну службу Держав­ної воєнізованої гірничорятувальної служби України. Запланована та­кож участь фахівців провідних нау­кових установ Донбасу і України: Донецького державного універси­тету, Донецького державного тех­нічного університету, Донецького державного медичного університе­ту, Науково-дослідного інституту медицини праці (Київ), Науково- дослідного інституту терапії АМН України (Харків), Київського держав­ного торговельно-економічного уні­

верситету, Донецького університету економіки та торгівлі, Українського інституту медицини праці (Кривий Ріг), Науково-дослідного інституту гігієни праці та профзахворювань (Харків), Науково-дослідного інсти­туту медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (Донецьк), Інституту економіки про­мисловості НАН України (Донецьк), Науково-дослідного інституту невідкладної хірургії АМН України (Донецьк), МКП «Фільтр», Донецької обласної клінічної лікарні профза­хворювань, Донецької обласної санепідстанції.

Ми розуміємо, що беремо на себе величезну роботу, але іншого шляху немає. Бездіяльність, особли­во в останнє десятиріччя, і призве­ла до такого становища і безладдя, вигідного для нечесних учасників усіх ланок «технологічного проце­су» отримання діагнозу захворю­вання, компенсацій і регресу. Відправною точкою майбутнього реформування системи захисту здо­ров'я шахтарів у зв'язку з про­фесійною патологією повинна бути аксіома: той, хто зазнав шкоди своєму здоров'ю на виробництві, повинен отримати соціально гаран­товану компенсацію відповідно до ступеня цієї шкоди. Але тільки той, кому дійсно було завдано шкоди, і тільки в об'єктивно обгрунтованому обсязі. Причому, і це головне, вугільне підприємство і система ме­дико-соціального захисту повинні функціонувати на такому рівні, щоб людина такої шкоди не зазнавала.

Виконання програми такі умови створить, і за достатнього фінансу­вання створити їх можливо за 2 -2 ,5 роки. Побудова за окремими проектами дозволяє виконувати її поетапно, починаючи з найбільш важливих у соціально-економічно- му плані.

В Україні є науковці і практики, здатні таку роботу виконати, але відповідний результат може бути досягнено лише за участі фахівців різних напрямів. Спільна робота на досягнення результату теж перед­бачена програмою, бо ніколи один науково-дослідний інститут, одне міністерство комплексної програми не вирішать.

40 О Х О Р О Н А ПРАЦІ 5 /2 0 0 0

МЕДИЦИНА ПРАЦІ

т т

и

ІД¥Іп, І »

М. СУРГАИ, директор інституту «УкрНДІпроект», канд. техн. наук, професор,А. КАБАНОВ, начальник відділу патронажної служби Міністерства палива та енергетики

В угільна промисловість є ба­зовою у народногосподар­ському комплексі України.

Як галузь із значною рухомістю ро­бочих місць, підвищеною небезпе­кою і складними умовами праці, вона потребує особливого підходу у створенні здорових умов трудо­вого процесу і медичному обслуго­вуванні багатотисячної армії видо- бувників «чорного золота».

Свого часу у вугільній галузі бу­ло проведено велику роботу з роз­витку бази санаторіїв-проф ілак- торіїв, оснащення шахтних медич­них пунктів сучасною медичною апаратурою. Лікувально-профілак­тичні заклади були медико-санітар- ними частинами вугільних під­приємств.

Вугільна промисловість завжди фінансувала наукові розробки ме­дичного профілю, які були спрямо­вані на вивчення особливостей стану здоров'я гірників у процесі трудової діяльності, створення гігієнічних рекомендацій щодо поліпшення умов праці, підвищення рівня лікувального та реабіліта­ційного процесу при травмах та професійних захворюваннях, пошу­ку засобів, які сприяють боротьбі з мікозами та піодерміями, знижен­ню загальної захворюваності, та замовляла інші дослідження з охо­рони здоров'я працівників вугільних підприємств.

Виконували ці розробки науко­во-дослідні установи Міністерства охорони здоров'я за власними пропозиціями щодо необхідності їх планування та наступного фінан­сування.

Тепер ми розуміємо, що голов­ної мети при їх замовленні галузь не досягла, бо так і не отримала

можливості реально впливати на загальний стан здоров'я і рівень професійної захворюваності гірників.

Однією з причин такого стано­вища спід вважати різноплановість цих досліджень, низький рівень їх впровадження у практику охорони здоров'я і недостатню роботу са­мих підприємств щодо профілакти­ки несприятливого впливу шкідли­вих та небезпечних чинників ви­робничого середовища на ор ­ганізм працівників.

Друга важлива причина, що призвела до некерованого зрос­тання рівня професійної захворю­ваності,- відсутність у галузі влас­ного науково-дослідного закладу медико-гігієнічного профілю, який міг би, перш за все, допомогати у формуванні галузевої політики що­до захисту здоров'я шахтарів, а також здійснювати фахову експер­тизу та відбір пріоритетних науко­во-дослідних робіт, контроль за ефективністю впровадження їх ре­зультатів у лікувально-діагностич­них закладах та на шахтах. Цей заклад повинен був виконувати де­леговані М іністерством вугільної промисловості функції контролю за медико-санітарним обслуговуван­ням на вугільних підприємствах, особливо за профвідбором і проф- оглядами. Саме їх низьку якість ми вважаємо однією з головних при­чин сьогоднішніх негараздів з про­фесійною захворюваністю у вугільній галузі.

При цьому треба зауважити, що міністерство завжди хотіло ма­ти власну науково-медичну устано­ву, навіть уже було готове рішення про необхідність взяти на власний баланс один з науково-дослідних

інститутів такого профілю, але Міністерство охорони здоров'я на це не погодилось.

І, нарешті, третьою причиною сьогоднішнього незадовільного стану профілактики порушень здо­ров'я серед працівників вугільних шахт треба визнати власні не­доліки у плануванні цієї роботи, яку давно потрібно було сконцентру­вати у цільовій комплексній про­грамі. Це дало б галузі змогу об'єднати зусилля науковців і прак­тиків не для створення окремої на­укової продукції, а для розробки цілісної галузевої системи медич­ного обслуговування гірників. Такі власні системи давно мають заліз­ничники, моряки, органи внутрішніх справ та інші, але її немає у шах­тарів, чий постійний ризик втрати здоров'я і життя протягом трудо­вого стажу є найвищим.

Тобто сьогоднішнє рішення мі­ністерства про створення Науко­во-медичного шахтарського цент­ру і прийняття цільової комплексної галузевої програми «Захист здо­ров'я шахтарів» викликані реаль­ною необхідністю, яка в галузі завжди існувала, а нині, у зв'язку з неконтрольованим зростанням профзахворювань і випадків рап­тової смерті шахтарів від серцевих захворювань, стала просто невід­кладною. Як фахівці, котрі були свого часу ініціаторами створення такого закладу, ми таке рішення підтримуємо. Тепер необхідно створити всі умови, щоб він ефек­тивно запрацював, що дасть ву­гільній галузі змогу найближчим ча­сом значно поліпшити медико- санітарне обслуговування шах­тарів.

О Х О Р О Н А ПРАЦІ 5 /2 0 0 0 41

МЕДИЦИНА ПРАЦІ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАУКОВО-МЕДИЧНИЙ ШАХТАРСЬКИЙ ЦЕНТР»

І ЦІЛЬОВОЇ КОМПЛЕКСНОЇ ГАЛУЗЕВОЇ ПРОГРАМИ «ЗАХИСТ ЗДОРОВ'Я ШАХТАРІВ»

¥Іл и

3 . ПАСТЕРНАК, генеральний директор ДХК «Червонолиманська», почесний доктор і академік Української технологічної академії,

М . БУГАРА, голова правління ДВА Т «Шахта «Південнодонбаська» N9 1», канд. техн. наук,В. ПУДАК, генеральний директор ВО «Донецьквугілля», докт. техн. наук, професор, академік Академії гірничих наук

Керівники вугільних підпри­ємств Донбасу підтримують заходи Міністра палива та

енергетики С. Тулуба у вирішенні такої болючої для галузі проблеми, як втрата здоров'я шахтарями. Проблема ця комплексна, і будь-які окремі заходи щодо її розв'язання дійсно нічого не дають.

Ми вважаємо, що вона потре­бує державної уваги. Через невива- женість наших законодавчих рі­шень, які зараз треба виправляти, і склалася така ситуація.

Шкідливі умови праці основної маси підземних працівників створю­ють постійну загрозу для їхнього здоров'я і навіть при виконанні усіх заходів захисту через певний строк можуть бути причиною виникнення професійного захворювання. Так було завжди, доказано наукою, але такої гостроти проблема втрати здоров'я набула за останні 6 років. І пов'язано це з економічною сто­роною питання, а саме - з розмірами компенсацій за втрату здоров'я, які зараз перевищують фінансові можливості підприємств.

Виникла ситуація, коли збит­ковість більшості вугільних під­приємств тільки з цієї причини стає майже запланованою: об'єктивні умови праці створюють потенційну загрозу втрати здоров'я, медицина ніякої профілактичної і лікувальної допомоги не надає, держава гаран­тує необгрунтовано велику однора­зову допомогу, система діагностики

і експертизи захворювань виключає контроль за об'єктивністю медич­них висновків. Тут навіть у здорово­го з'явиться бажання стати хворим. Для тих, хто працює в шахті, споку­са дуже велика, особливо на фоні скорочення робочих місць.

Все вищевикладене може викли­кати псевдообурення, але це реа­лії, з якими кожний керівник вугіль­ного підприємства зустрічається майже щодня. Це великі втрати кваліфікованої робочої сили і ве­ликі економічні збитки. Той, хто бажає своїм працівникам дійсного добробуту, не повинен закриватиочі на цю складну проблему, бо са­ма вона не вирішиться.

Ми переконані, що головною причиною прагнення отримати діаг­ноз профзахворювання і якомога більший відсоток втрати працездат­ності є дуже приваблива еко­номічна сторона соціальних га­рантій працівника, яка передбаче­на ст. 11 Закону «Про охорону праці» і яка не піддається здорово­му глузду. Тут ми точно йдемо попе­реду всього світу.

Крім того, що при прийнятті цієї статті не враховано економічних можливостей переважної більшості вуглевидобувних підприємств, не прораховано наслідків стрімкого збільшення витрат з регресних по­зовів та одноразових допомог, не прийнято до уваги зростання вит- ратності вуглевидобутку, сьогодні значно зменшились платежі за реа­

лізовану продукцію. Внаслідок цьо­го до заборгованості по заробітній платі додалася величезна заборго­ваність з регресних позовів та од­норазових допомог. І зараз в Ук­раїні не знайдеться шахти, яка б за цією статтею витрат виплачувала менше 1 млн. грн. на рік. Бувають випадки, коли за рішеннями судів з казначейських рахунків шахт вилу­чалися бюджетні кошти, які були пе­редбачені на виплату заробітної плати. Виплати одноразової допо­моги створили ситуацію, за якої підприємства вугледобувної про­мисловості не спроможні са­мостійно вирішувати питання з відшкодування шкоди за втрачене здоров'я. Це ціна дешевого по­пулізму під тиском окремих структур і профспілок вугільної галузі. А розплачуватися за нього повинні держава і ті, хто сьогодні дійсно працює і заробляє.

Ми вимушені зараз платити та й платити, і дуже рідко суди виносять рішення на користь шахти. Навіть якщо ми впевнені у своїй правоті, і рішення лікарів-профпатологів або МСЕК дійсно дуже сумнівне, довес­ти це майже неможливо. Бували ви­падки, коли при остаточному вирішенні спору в Інституті медици­ни праці АМН України працівникові підтверджували не одне профзахво­рювання, яке ми намагалися оскар­жити, а одразу два, а відсоток втрати працездатності перевищу­вав 100%. Ми не медики, їм вид­

42 О Х О Р О Н А ПРАЦІ 5 /2 0 0 0

МЕДИЦИНА ПРАЦІ

ніше, але вважаємо, що це вже не робітник, а мертва людина, і навіть доїхати з Києва додому самостійно він би не зміг.

Необхідність жорсткого контро­лю і поліпшення умов праці ніхто не заперечує, засоби індивідуального захисту у шахтаря теж повинні бу­ти. Разом з тим ми згодні з виснов­ком Рахункової палати України в тому, що «...значному збільшенню чисельності осіб, яким зараз вста­новлюється зв'язок ушкодження здоров'я з виконанням трудових обов'язків, сприяє також відсутність чіткої системи експертизи причин­ного зв'язку хвороб, інвалідності і смертності з дією шкідливих чин­ників на конкретному робочому місці, не враховуються вікові зміни в організмі, терміни роботи і звер­тання осіб до лікувальних закладів». Це офіційний висновок, і коменту­вати його зайве. Але не можна більше робити вигляд, що не існує інших причин збільшення чисель­ності хворих на професійну хворо­бу, які вишиковуються у такий лан­цюжок: дуже «хворий» працівник - дуже «необізнаний» представник підприємства - дуже «добрий» лікар - дуже «об'єктивний» експерт МСЕК - дуже «великий» відсоток втраченого здоров'я. Сюди треба ще додати дуже спритного адвока­

та, та дуже справедливий і непере­можний суд.

А після цього хворий, який має 50% і більше втрати працездат­ності, іде собі працювати на своє робоче місце і отримує зарплату, пенсію, одноразову допомогу і ре- гресні виплати. Такі вже у нас зако­ни, і створюють вони абсурдну си­туацію: шахтарю сьогодні отримати професійне захворювання набага­то вигідніше, ніж бути здоровим, а для цього засоби індивідуального захисту зовсім не потрібні.

Ми вибачаємося перед дійсно потерпілими людьми. У таких ситуа­ціях необхідність відшкодування шко­ди безумовна, і так повинно бути. Але йдеться про зовсім інші випадки, і робити вигляд, що цієї проблеми у державі не існує, стає вже непри­стойним. У дійсності вона є, усі це знають, але її нібито немає. Навіть самі шахтарі-інваліди і профспілки зараз наполягають на перегляді рішень щодо сумнівних випадків профзахворювань, бо розуміють, що виплати, призначені дійсно по­терпілим, розподіляються на всіх, а всім коштів зараз не вистачає. Пра­цюючих у вугільній промисловості стає все менше й менше, і якщо так залишиться й надалі, то незро­зуміло, хто буде заробляти кошти на утримання справжніх інвалідів.

В цілому гуманна спрямованість Закону «Про охорону праці» завдя­ки ст. 11 обернулась для вугільної промисловості великим лихом, знач­ними соціальними негараздами у ви­гляді вимог шахтарських страйків щодо виплати боргів з одноразових допомог і регресних позовів та вели­чезними економічними збитками.

Проблему треба не обговорю­вати, тому що обговорювати наяв­не - значить втрачати час. її треба негайно вирішувати, й ініціаторами цього процесу повинні бути ми самі. Кошти в здоров'я своїх працівників вкладати треба, але не тоді, коли воно вже втрачене. Чим швидше ми це зрозуміємо, тим швидше ступимо на початок шляху до власного доб­робуту.

Ініціативу міністра і його увагу до здоров'я шахтарів підтримуємо і запевняємо у своїй співпраці.

Наші шахти разом з Науково- медичним шахтарським центром уже працюють над виконанням га­лузевої програми «Захист здоров'я шахтарів», і ми закликаємо до цьо­го інших керівників. Ми вважаємо заходи програми справжньою до­помогою вугільним підприємствам, якої вони раніше ніколи не мали, а її виконання всією галуззю стане гарантією успіху, в якому зацікав­лені ми самі.

1 1

ІпВИМАГАТИ УВАГИ ДЕРЖАВИ І КЕРІВНИКІВ ВУГІЛЬНИХ

ПІДПРИЄМСТВ ДО ЗДОРОВ'Я СВОЇХ ПРАЦІВНИКІВв . ТУРМАНОВ, голова Ц К профспілки працівників вугільної промисловості,

М. ВОЛИНЕЦЬ, голова Н езалеж но ї профспілки гірників України

ахтарські проф спілки маю ть б а га то пре-

ітенз ій до кер івників вугільних підприємств і установ о хор он и зд оров 'я , які повинні створю вати належні умови

прац і, заиматися н о хор оно ю , забезпечувати гірників у не­обх ідном у обсязі засобам и індивідуального захисту, спец­одягом, створювати належні по­бутові умови, якісно і в строк

проводити медичні обстеження працівників, не допускати про­ф есійних захворю вань , смерті людей внаслідок захворювань і нещасних випадків.

Не знімаємо відповідальності

О Х О Р О Н А ПРАЦІ 5 /2 0 0 0 43