mangush-rmk.at.ua · Web viewУ теорії на практиці педагогічної...

ВСТУП

З кінця XX ст. в суспільстві тривають процеси переосмислення

цінностей, зміна ідеалів і пошук перспектив. Сучасна освіта мусить мати

випереджальний характер, тобто бути націленою на майбутнє, на

розв’язання проблем нового часу, розвиток творчих здібностей учасників

навчально-виховного процесу, формування в них проектної культури, нових

способів мислення – усього того, що забезпечує успішну соціалізацію. Тож

працювати за новими вимогами може тільки творчий учитель, що перебуває

в постійному творчому пошуку, повсякчасно навчається.

Сьогодні виправдовується стара істина: «Творчий учитель – творчий

колектив». А з чого починається творчий колектив учителів – творців

завтрашнього майбутнього України? Перш за все, зі співпраці вільної, творчої,

актуальної, цікавої і спільної!

Метою науково-методичної роботи в школі є підтримка ділового тонусу

вчителя, допомога в подоланні труднощів, відкриття шляху до пошуку,

ініціативи й творчості. При цьому важливо зацікавити педагогів, залучаючи

до проведення того чи іншого заходу. Особливого значення набуває сьогодні

застосування нестандартних форм методичної роботи, що захоплюють

вчителів, сприяють розвитку різного роду компетентностей, індивідуального

стилю, креативності, творчих здібностей. Пропоную вашій увазі добірку

педагогічних тренінгів, що розвивають пізнавальну активність вчителів,

стимулюють самоосвіту, розвивають творчу ініціативу, забезпечують

формування в колективі атмосфери плідного співробітництва.

1

СПРАВЖНІЙ УЧИТЕЛЬ: ХТО ВІН?

ТРЕНІНГ - ГРА

Мета: допомогти вчителям усвідомити наявність проблемних зон в особистісній і професійній сферах, сприяти підвищенню мотивації вчителів до саморозвитку і самореалізації, формувати навички групового співробітництва.

Завдання:

визначити проблемні зони в особистісній та діяльнісній сферах педагогів;

визначити ступінь життєвої активності вчителів; сприяти усвідомленню учасників особистих цінностей як основи

життєвого самовизначення; формувати бачення й усвідомлення вчителями поєднання у своїй

діяльності різних стилів поводження; сприяти формуванню навичок кооперативної взаємодії.

Обладнання: плакати «Дерево очікувань», «Берег здійснених надій», «ДРІД», кольорові стікери, пам’ятки «Правила роботи в групі», аркуші паперу формату А4, А3, купюри 1 і 5 грн, ювілейна монета 1грн, картки «Професійні цінності вчителя», картки із зображенням 5 тварин, кольорові фішки.

ХІД ЗАНЯТТЯ

1. Самопрезентація «Ініціали» (3 хв)Кожному учасникові пропонується назвати своє прізвище, ім’я, по

батькові, а потім – свої позитивні якості, що починаються з літер власних ініціалів. Наприклад, Баранова Наталія Петрівна – бадьора, ніжна, працьовита. Усі представляються по колу.

2. Визначення мети тренінгу (5 хв)- Спочатку нам потрібно визначити мету нашого заняття. Для цього я

розповім вам одну цікаву історію.

Ідуть учитель з учнем по дорозі. Раптом учень підіймає щось із землі і переносить на траву. Учитель запитує учня: «Що ти зробив?».

2

«О учителю, я побачив, що равлик повзе по дорозі, і злякався, що його хтось зможе роздавити. Я переніс його в траву». «Що ти наробив! – вигукнув учитель, - равлик повз до своєї мети зі своєю швидкістю. Ти все змінив у його житті». Учень кинувся бігти. «Куди ти? – зупинив його вчитель. «Я хотів перенести його назад, - відповів учень. «Равлик вже одумався, він вже поставив нові цілі. Ти знову хочеш змінити все в його житті?». І далі вчитель запитав: «А сам-то ти пам’ятаєш, куди йдеш?»

- Пропоную вам виконати невелику вправу: поставити ноги на ширину плечей, руки витягнути вперед паралельно підлозі. Потім повернутися усім тулубом назад і зафіксувати поглядом на стіні те місце, до якого вдалося дотягнутися. Повернутися у вихідне положення. Закрити очі. Уявити собі, що наступного разу можна повернути свій тулуб значно далі. А потім, відкривши очі, спробувати знову повернутися. Порівняйте те місце в просторі, у якому тепер опинилися ваші очі, з уявною відміткою, що ви зафіксували раніше. Можна наочно переконатися в реальній силі впливу поставленої перед собою мети.

Ця проста фізична метафора знову нам наочно демонструє ефект постановки цілей. Отже, мета нашого заняття – допомогти усвідомити наявність проблемних зон в особистісній і професійній сферах, сприяти підвищенню мотивації до саморозвитку і самореалізації, формувати навички групового співробітництва.

3. Повторення правил групи (1 хв)Учасники об’єднуються в чотири групи, кожна з яких одержує картку з

формулюванням правил. Правила обговорюються та озвучуються.

4. Визначення очікувань учасників від заняття (3 хв)Тренер просить учасників на стікерах написати, чого саме чекають вони

від заняття. Після цього кожен учасник зачитує свої очікування і приклеює листок на «Дереві очікувань».

5. Вправа “Колесо життя» (10 хв)Для того, щоб підвищити мотивацію активної участі в тренінгу, вчителям

пропонується побудувати так зване колесо життя. Вони отримують аркуші паперу формату А4 і малюють велике коло з вісьмома спицями (див. мал.1).

3

Колесо життя

Полюси спицьДуховна (пасивний – активний);

інтелектуальна (обмежений – допитливий);емоційна (нестійкий – стійкий);

соціальна (одинокий – причетний до соціальних систем, груп);професійна (невдоволений – вдоволений);

особистісна (незрілий – самодостатній);психологічна (не адаптивний – адаптивний);

фізична (нездоровий – здоровий)Мал.1

Кінець і початок спиць позначають таким чином, щоб біля центру виявилися назви з негативним забарвленням, тобто зі знаком «мінус», а біля великого кола – назви зі знаком «плюс».

Тепер учасники знаходять і позначають на кожній спиці місце, яке найбільшою мірою відповідає їхньому стану на сучасному життєвому етапі. Потім поєднують ці відмітки суцільною лінією.

Запитання для обговорення

Чи утворилося коло з проведеної вами лінії? У якому аспекті життя ви найбільш благополучні? Які сфери життєдіяльності ви хотіли б удосконалити?

Соціальна

Психологічна Професійна

Фізична Духовна

ЕмоційнаОсобистісна

Інтелектуальна

4

Яким чином ви це можете зробити? Про що свідчить виконання цього завдання?Коментар психолога. Кожна зі «спиць» утримує наше колесо в рівновазі.

Кожна вимагає нашої уваги. Нам необхідно постійно розвивати в собі якості, зазначені на спицях, рівномірно, щоб ми могли прожити життя гармонійно.

6. Зняття емоційного напруження «Хазяїн, будинок, ураган» (3 хв)Тренер пропонує учасникам об’єднатися у трійки так, щоб члени пари

ставали обличчям одне до одного і, з’єднуючи руки над головою, утворювали «дах» будинку. Третій учасник стає всередині будинку під «дахом»: він буде «хазяїном».

Учасники уважно слухають і виконують команди тренера:

за командою «Будинок» двійки, які утворюють «дах», мають знайти собі інших «хазяїв», які в цей час нерухомо залишаються на своїх місцях;

за командою «Хазяїн» на місці залишаються «будинки»; за командою «Ураган» кожний член трійки повинен знайти собі нових

партнерів.Вправа повторюється кілька разів, команди лунають у випадковому

порядку. Хто залишається без «даху» над головою, стає на місце ведучого.

7. Вправа «Який ви актор» (15 хв)Учасники виконують завдання тренера:

1. Позначте у відсотках, якими є ваші власні досягнення в житті.2. Наскільки ви себе презентуєте в цьому житті?3. Який відсоток вашої участі в подіях, що відбуваються навколо вас?4. Оцініть, який ви лідер?5. Які ви є в ролі командних гравців?Виведіть середній бал у відсотках. А тепер дайте відповідь ще на одне питання:

Як ви розумієте слово «гравець»? Чи пов’язане це поняття з активністю людини і як?Інтерпретація результатів тесту

90 % і вище – ви граєте, щоб виграти (активна життєва позиція, участь і перемога в різних конкурсах, проектах, експериментах, активна самоосвіта, творчий підхід до будь-якої діяльності, розвинута потреба активно діяти і домагатися успіху).

5

75 – 89 % - ви граєте, щоб не програти (чітко виконуєте інструкції, розпорядження, ретельно працюєте, одержуєте гарні результати, цікавитеся інноваціями, іноді – якщо треба – берете участь в експериментальних програмах, розвиваєте критичне і творче мислення).

50 – 74 % - ви просто граєте (рівень домагань у нормі або трохи занижений, керуєтеся принципом «не висовуйся» або «ми працюємо на стільки, на скільки нам платять», активність викликається сильним стимулом до чого-небудь, рідко виникає потреба в кардинальних змінах життєвих ситуацій).

0 – 49 % - ви навіть і не починали грати (пасивна позиція, ви пливете просто за течією, любите перекладати проблеми на інших людей, життя здається монотонним і нецікавим, постійно прагнете до спокою, мотивація до саморозвитку відсутня).

Питання для обговорення

Для чого ви виконували цю вправу? Що нового довідалися про себе? Чи виникло бажання скоригувати свою життєву позицію?

8. Вправа «Ціннісні орієнтації» (10 хв)Тренер розкладає на столі дві купюри – 1 і 5 гривень. Потім пропонує

будь-якому бажаючому вибрати одну з них. Після того, як учасник визначився з вибором, тренер запитує, на основі чого той зробив вибір (як правило, за більшою вартістю банкноти).

Далі тренер змінює паперову гривню на ювілейну. Коли й інший учасник визначився з вибором, він розповідає, що лежало в основі цього вибору. Значимість монети для нього полягає в тому, що вона задовольняє його потребу зібрати колекцію ювілейних монет (ціль, що він прагнув досягти); і це є цінним для нього.

Цінності допомагають людям визначитися, сформувати свою поведінку.

Система ціннісних орієнтацій визначає змістову сторону спрямованості особистості і складає основу її ставлення до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності.

Мозковий штурм

6

- Назвіть професійні цінності, важливі для вчителя:

професійні знання педагогічні здібностіволодіння педагогічними методиками терпіннястворення ситуацій успіху відповідальністьініціативність активністьнавички саморегуляції рефлексивністьемпатія простота у викладі матеріалупозитивне настроювання доброзичливістьвимогливість об’єктивністьособистий інтерес саморозвитоккреативність толерантністьгнучкість принциповістьвизнання поваганезалежність самодисципліна

Учасникам пропонується вибрати з цих цінностей десять, а потім п’ять і пропонувати їх за ступенем значущості для них.

Об’єднання в п’ять груп за невербальною демонстрацією певної тварини (учасники витягають листочки із зображеннями тварин). Групи відбирають по три найцінніші якості вчителя і озвучують їх. Потім групам пропонується прибрати одну якість, менш важливу в порівнянні з іншими.

Залишилося п’ять найважливіших цінностей, якими керуються вчителі школи. От відповідно цим цінностям вони і будують свою діяльність.


Що ви відчували, коли вас просили пронумерувати якості? Чи легко було розставатися з вашими цінностями? Чому? Які труднощі виникли в ході групової роботи? Яку інформацію для роздумів ви одержали?

9. Моделювання ситуації «Яким повинен бути вчитель» (10 хв)Тренер повідомляє, що кожна людина має свій стиль роботи. Тож і в

учительській діяльності вирізняються різні стилі. Є вчителі, які досконало знають матеріал, уміють його пояснити, оперують термінами, цифрами, їх

7

цікаво слухати, проте вони не працюють на розвиток учнів, вони, як експерти, тільки передають інформацію. Це вчителі-експерти.

Є вчителі, які використовують блискучі ефекти, яскраві вправи, їх цікаво слухати, приємно спостерігати за їхньою роботою, але такий учитель працює тільки на себе, він демонструє свої вміння і навички і не працює на розвиток групи. Це вчитель-зірка. А є вчителі, які не тільки вміють передати нові знання і навички учням, а й допомагають їм зробити узагальнення та висновки, спираючись на їх власний досвід. Це вчителі-фасилітатори.

У гірських народів у стародавні часи був провідник, який допомагав мандрівникам долати гірські маршрути. Він знав, якою дорогою краще йти, скільки води взяти, яке спорядження потрібне тощо. Провідник разом із групою йшов на вершину, проте, коли він бачив, що мандрівники вже можуть самостійно подолати вершину, то давав їм можливість зробити це. Такого провідника називали «шерпою». Успішний учитель має бути «шерпою» в передачі знань, поєднувати в собі риси і експерта, і зірки, і фасилітатора.

Термін «фасилітатор» прийшов до нас з медицини, де фасилітатор – це той, хто допомагає при народженні.


- Чому вчитель має поєднувати риси експерта, зірки, фасилітатора?

Хід вправи. Учасники поєднуються в три групи за назвами кольорів (червоний, синій, жовтий). Моделюють педагогічні ситуації (група 1: коли учитель – експерт, група 2: учитель – зірка, група 3: учитель фасилітатор), а потім створюють відповідно до завдання портрети на аркушах формату А3. спікери груп презентують свої напрацювання.


Які труднощі виникали в процесі моделювання педагогічної ситуації? Чому?

Який висновок можна зробити з приводу стилів педагогічної роботи? (Успішний учитель вдало поєднує риси вчителя-зірки, фасилітатора й експерта.)

10.Гра-розминка «Фасилітатор» (5 хв)

8

Учасники об’єднуються в дві групи за принципом «день – ніч» і стають у два кола (внутрішнє та зовнішнє). Тим, хто стоїть в зовнішньому колі, пропонується вийти з аудиторії і повідомляється: учасники, що утворять внутрішнє коло, протягом однієї хвилини будуть стояти із заплющеними очима, витягнувши руки вперед. Коли ви побачите, що руки вашого партнера опускаються вниз, підтримаєте своїми долонями легенько його руки, а як тільки відчуєте, що йому вже не потрібна ваша підтримка, опускайте свої руки. Після цього такий же інструктаж дається тим учасникам, що будуть стояти у внутрішньому колі. Але їм пропонується руки напарників підтримувати постійно.

Учасники повертаються в аудиторію і виконують завдання протягом однієї хвилини.


Як ви себе почували? Чи добре було тим, кому постійно підтримували руки? Чи добре було тому, кому підтримували руки час від часу? Як ви будете використовувати отриману інформацію в учительській

роботі?Учасників підводять до висновку, що комусь підтримка потрібна

постійно, а комусь – лише інколи. Учитель-фасилітатор відчуває, коли, кому і яку треба надати підтримку, щоб підштовхнути учнів до висновків, відкриттів.

Доречно буде привести слова Галілео Галілея: «Ми нічому не можемо навчити дорослих, ми тільки можемо допомогти їм відкрити це в собі».

11.Вправа «Берег здійснених надій» (3 хв)Учасникам пропонується підійти до намальованого «Берега надій»,

сказати, чи збулися їхні очікування, якщо «так», то переклеїти свій стікер на «берег здійснених надій».

12.Підбиття підсумків (метод ДРІД) (5 хв)

Тренер пише на дошці:

Д – дії (Що робили? Що пам’ятаєте?)

Р – рефлексія (Які відчуття, реакція?)

І – інформація (Яку інформацію одержали? Які висновки зробили?)

9

Д – дії (Як ви будете діяти в майбутньому?)

Учасникам пропонується висловити свої думки щодо кожного питання. У такий спосіб підбиваються підсумки тренінгу.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД

ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ

10

Мета: допомогти вчителям усвідомити можливість і необхідність позитивних змін професійної складової особистості педагога шляхом актуалізації процесу самопізнання й розширення знань щодо роботи з обдарованими учнями.

Завдання:

опанування ігрового стилю спілкування; запуск процесу самопізнання; вироблення позицій гуманізму, самоаналізу, самоконтролю; автокорекція саморозвитку; усвідомлення учасниками можливості й необхідності позитивних

змін особистості; розвиток умінь самопрезентації; розширення знань щодо роботи з обдарованими учнями.

Тривалість: 1 година

Кількість учасників: 15-16 чоловік

Матеріали: ватман із зображенням веселки, різнокольорові повітряні змії, схема побудови сенкану, правила роботи в групах, аркуші паперу формату А-3, пазли «Професійні риси вчителя», картки із типами обдарованості та типами інтелекту, резюме Леонардо да Вінчі та Альберта Енштейна, плакат з геометричними фігурами, двосторонній скотч, ручки, маркери, фломастери.

ХІД ТРЕНІНГУ

Оголошення теми та мети. Очікування «Веселка» (3 хв.)

- Існує легенда, що в кінці веселки стоїть горщик із золотом, і кожному, хто його знайде, доля дарує щастя і багатство. Тож пригадайте, будь ласка, ті почуття, які охоплювали вас, коли ви заворожено вдивлялися в різнобарв’я веселки, яка створена сонцем і дощем для того, щоб радувати людей. А тепер подивіться на нашу веселку. Нехай ті місця, де вона опирається на обрій, позначають ваш сьогоднішній настрій та очікування від тренінгу. Свої ж сподівання, будь ласка, запишіть на повітряних зміях і прикріпіть до нашої веселки. Озвучте сподівання.

11

Прийняття правил роботи під час тренінгу (2 хв.)

Мета: виробити групою неформальні правила спільної роботи.

- Для того, щоб наша сьогоднішня співпраця була цікавою та конструктивною, пропоную обговорити та прийняти такі правила роботи під час заняття:

1. Слухати й чути.2. Бути позитивними.3. Бути активними.4. Говорити тільки за темою та від свого імені.5. Не критикувати: кожен має право на свою власну думку.6. Говорити коротко, по черзі, дотримуючись регламенту.7. Діє правило піднятої руки.8. Діє правило мобільної тиші.

Знайомство «Сенкан» (5 хв.)

- Шановні вчителі, прошу презентувати себе, використавши сенкан, структура якого має такий вигляд:

1 строфа – іменник, моє ім’я;

2 строфа – 2-3 прикметники, які мене характеризують;

3 строфа – 2-3 дієслова, які найкраще окреслюють та розкривають мою діяльність;

4 строфа – дієслово або фраза, яка найкраще передає моє власне ставлення до самого себе;

5 строфа – синонім до іменника, мого імені.

Вправа «Креативний малюнок» (10 хв.)

- Шановні колеги, пропоную вам об’єднатися у 6 груп та спробувати творчо представити основні типи обдарованості (за Н. Лейтесом): інтелектуальний, академічний, художній, креативний (творчий), лідерський (соціальний) та спортивний (психомоторний) (див. додаток 1).

12

Представник від групи витягує папірець із зазначенням типу обдарованості та його стислою характеристикою. Кожна група отримує ватмани, фломастери, маркери для творчої роботи. Після закінчення роботи групи презентують свої «креативні малюнки».

Гра «Із життя геніїв» (10 хв.)

- Протягом тривалого часу історики сперечаються, хто більше впливає на перебіг подій: безліч людей, які крок за кроком працюють для розвитку людства, чи видатні особи, які на багато років, а інколи і століть, випереджають свій час?

Роль геніїв важко переоцінити. Народжуються вони рідко, а коли ми вивчаємо їхнє життя, то не перестаємо дивуватися, що в одній людині може поєднуватися так багато позитивних рис і здібностей.

Ось два найвидатніших – Леонардо да Вінчі та Альберт Енштейн. Жили вони в різні часи. Між ними 400 років. У них були різні характери й уподобання, однак щось їх поєднувало.

Тож уявімо таку ситуацію. Університет в Урбіно (Італія) шукає кандидата на ректора. Це дуже важлива функція. Керівник університету має бути незвичайною людиною, не тільки розумною, творчою, цікавою, усебічно розвиненою, а й наділеною значним авторитетом. Має бути взірцем для молоді. І ось до кваліфікаційної комісії надійшло дві заявки на посаду ректора.

Учасникам тренінгу пропонується об’єднатися у дві групи, опрацювати резюме Леонардо да Вінчі та Альберта Енштейна (див. додаток 2) і визначитись, хто більше підходить на посаду ректора університету.

Після закінчення обговорення тренер підводить підсумки.

- Зі знайомства з цими двома видатними постатями можна зробити висновок, що не кожен може стати Енштейном чи Леонардо, проте кожен може в них чогось навчитися. У першу чергу це прагнення навчатись впродовж усього свого життя.

Якби два такі кандидати погодились брати участь у конкурсі на посаду ректора університету, то завдання для комісії, з одного боку,

13

було би нелегким. А з іншого, вибирати серед таких пропозицій – велике щастя.

Вправа «Теорія множинного інтелекту» (10 хв.)

- Говард Гарднер, психолог із Гарвардського університету, 1983-го року озвучив теорію багатьох інтелектів. За його визначенням, інтелект – це здатність розв’язувати проблеми або створювати продукти, які мають значення в певному середовищі. Основа його теорії – переконання, що не існує єдиної загальної розумової здатності. У кожному мозкові є своя специфічна «карта» талантів.

Гарднер виділив 8 типів інтелектів. Зараз ви познайомитесь з постатями, які є носіями цих інтелектів.

Учасники об’єднуються у 8 пар, кожна з яких отримує роздавальний матеріал (див. додаток 3) і готує повідомлення та відповіді на запитання.

- Що нового ви дізналися?

- Як ця інформація може допомогти в реалізації принципу навчання впродовж життя та у вашій роботі з обдарованими дітьми?

Після закінчення цієї роботи тренер підводить загальний підсумок.

Вправа Пазли» (8 хв.)

- Отже, шановні вчителі, прошу вас об’єднатися у 3 групи. Кожна група зараз отримає пазли, на кожному з яких ви маєте надписати ті професійні риси та моральні засади вчителя, що, на вашу думку є провідними в процесі роботи з творчими дітьми, утворивши ніби пам’ятку, виважену власним професійним досвідом.

Презентація напрацювань кожної з груп.

- А тепер складіть повноцінний пазл, зі зворотного боку якого зараз у вас є можливість прочитати професійні риси та якості вчителя, які є необхідні в роботі з обдарованими учнями (надруковані на аркуші заздалегідь, а потім розрізані на пазли), запропоновані фахівцями-психологами.

Ознайомлення з думкою фахівців щодо цього питання (див. додаток 4). Обговорення.

14

Психогеометричний тест (8 хв.)

Мета: надати учасникам тренінгового заняття можливість поглянути, оцінити себе з нового ракурсу.

- Шановні колеги, пропоную вам поглянути на запропоновані геометричні фігури (див. додаток 5) і обрати ту, з якою ви себе найбільше асоціюєте, яка вам найбільше подобається. (Прямокутник, квадрат, коло, трикутник, зигзаг).

- У психологічній практиці будь-якої професійної діяльності давно намічено тенденції визначення типів особистості фахівців. Існує чимала кількість методик, що дозволяють одержати більш повні уявлення про ті чи інші якості фахівця. Досліджуючи особистість педагога, психологи, у першу чергу, звертають увагу на те, як дозволяє ця методика досліджувати якості особистості, необхідні для успішної педагогічної діяльності.

У цьому плані психогеометричний тест, розроблений С. Деллінгер, дозволяє, по-перше, миттєво визначити тип особистості людини, що цікавить, по-друге, дає докладну характеристику тих особистих якостей і особливостей поводження, що необхідні педагогові, і, по-третє, дозволяє скласти сценарій поводження для кожного типу особистості в певних ситуаціях. Отже, до роботи!

Учасники споглядають фігури на ватмані (дошці) та обирають ту фігуру, з якою вони себе асоціюють. Тренер озвучує результати, по черзі зачитуючи характеристики кожної із запропонованих фігур.

- Чи сподобалася вам ця діагностика?

- Що нового про себе ви дізналися?

Релаксація «Я – весняне сонце» (2 хв.)

- Шановні колеги, прошу вас зараз трохи помріяти та пофантазувати Відкиньтесь, будь ласка, на спинки стільців, глибоко вдихніть і видихніть. Повільно заплющте очі. Подумайте про те, що скоро весна, уявіть себе саме весняним сонечком, сонечком, від якого йде безліч промінчиків любові, тепла, доброти, ласки, ніжності, натхнення… Ваші промінчики падають на землю і там виростають

15

чудові квіти, падають на дерева – і розпускаються листочки. Співають птахи. І не дивлячись на велич нашої планети, ви спроможні зігріти її всю, бо ви не одні! Вам допомагають ваші учні – сонячні зайчики.

Тож несіть своє «Я – сонце» у ваші класи. Даруйте ці промінчики вашим колегам та учням. Повертайтеся до нас, розплющуйте очі.

Рефлексія (3 хв.)

- Повернемося до нашої веселки. Віднайдіть очима те місце, де вона ховається за обрій. Там знаходиться горщик із золотом, про який нам розповідає легенда. Отже, якщо ваші очікування щодо тренінгу здійснилися, то перемістіть свого повітряного змія до горщика. Прокоментуйте.

Сьогодні ми з вами плідно попрацювали та трішечки наблизилися до свого уявного глечика зі щастям, за що я вам щиро дякую. Бажаю вам бути такими учителями, аби дивлячись на ваших учнів, кожен би зміг сказати: « У них найкращі вчителі!» Спасибі за співпрацю.

Додаток 1

Картка 1

Інтелектуальний тип обдарованості

Саме цих учнів учителі називають розумними, кмітливими. Саме їх називають «світлими головами» й «надією школи». Ці школярі, як правило, мають глибокі, ґрунтовні знання, дуже часто вміють самостійно їх отримувати, самі читають складну літературу, навіть можуть критично поставитися до тих чи інших джерел. Учні цього типу обдарованості точно та глибоко аналізують навчальний і позанавчальний матеріал, нерідко схильні до філософського осмислення матеріалу.

Високий інтелект, розвинутий розум дозволяють їм з легкістю засвоювати різні предмети, однак різне ставлення цих учнів до шкільних предметів і, відповідно, вчителів призводить до того, що з одних предметів вони навчаються блискуче, а з інших – ні. Як правило, цей тип обдарованості відмічається стійкою системою пізнавальних інтересів.

16

Досить часто цей тип обдарованості представлений у розумових акселератів, або «вундеркіндів».

Успішність інтелектуально обдарованих учнів не завжди збігається з рівнем їхніх здібностей: серед інтелектуалів є й блискучі учні, а є і трієчники, і навіть двієчники. Тут усе визначає не тільки інтелект, а й ставлення до навчання й загалом до школи.

Картка 2

Академічний тип обдарованості

Для цього типу обдарованості характерний досить високий інтелект, однак на перший план виходять особливі здібності саме до навчання. Учні цього типу обдарованості насамперед можуть блискуче засвоювати, тобто навчатися. Особливості їхньої пізнавальної сфери (мислення, пам’яті, уваги), деякі особливості їхньої мотивації такі, що роблять навчання для них досить легким, а в ряді випадків навіть приємним. Медалісти, ті учні, яких називають гордістю школи, найчастіше належать саме до цього типу обдарованості, який не можна недооцінювати. Саме з цих учнів згодом виходять чудові професіонали, справжні майстри своєї справи.

Академічний тип обдарованості має свої підтипи: є учні з широкою здатністю до навчання (вони легко освоюють будь-яку діяльність, виявляють помітні успіхи у всіх шкільних науках), а є учні, у яких підвищені здібності до засвоєння можна виявити в одній чи декількох близьких галузях діяльності (до точних наук чи гуманітарних). Академічно обдаровані школярі – це завжди генії саме навчання, це блискучі професіонали шкільної (а потім і студентської) праці, чудові майстри швидкого, міцного та якісного засвоєння.

Картка 3

Художній тип обдарованості

Цей вид обдарованості, як правило, виявляють у високих досягненнях у художній діяльності – музиці, танці, живописі, скульптурі, сценічній діяльності. Учитель мусить бачити ці здібності, сприяти їх розвиткові й у разі дійсно високого їх рівня подбати про те, щоб така дитина якомога

17

швидше потрапила до відповідного фахівця, котрий міг би професійно з нею займатися.

Цей тип обдарованості може виявлятися у школярів із різним ступенем широти: є діти, у яких виявляють ціле «віяло» різних художніх здібностей (дитина і співає, і танцює, і чудово малює). Багато видатних творчих особистостей характеризувалися поєднанням різних художніх здібностей, однак є творчі особистості, а відповідно й діти, лише з однією яскраво вираженою здатністю такого роду.

Картка 4

Креативний тип обдарованості

Головну особливість цього типу обдарованості виявляють у нестандартності мислення, в особливому, часто не схожому на інші погляді на світ. Цей тип обдарованості дуже важко виявити у шкільній практиці, тому що стандартні шкільні програми не дають можливості цим дітям виявити себе.

Підвищена незалежність у судженнях дітей цього типу обдарованості, повна зневага до умовностей (зокрема й у побуті) та авторитетів створюють у вчителів у процесі роботи з такими дітьми значні проблеми.

Той факт, що практично у всіх творчих дітей-підлітків є помітні поведінкові проблеми, не випадковий – саме так звана некомфортність цих учнів, тобто їхнє небажання, а часом просте невміння йти «в ногу» з усіма іншими, і є особистісною основою їхньої обдарованості. Тією базою, на якій і будується їхнє нестандартне бачення світу.

У творчої обдарованості багато різних варіантів: є учні, які виявляють неабиякі творчі можливості буквально в будь-якій діяльності, за яку беруться, але бувають учні, в яких таке нестандартне бачення виявляють досить яскраво лише в одній сфері. Творча обдарованість – це те, що виявляють у нестандартному баченні світу, у нешаблонному мисленні, та що суспільство, врешті-решт, цінує над усе.

Картка 5

18

Лідерський (соціальний) тип обдарованості

Синонімом цього є вираз «організаторські здібності». Таку обдарованість характеризують здатністю розуміти інших людей, будувати з ними конструктивні взаємини, керувати ними. Лідерська обдарованість передбачає досить високий рівень інтелекту. Однак поряд із цим необхідна й добре розвинена інтуїція, розуміння почуттів і потреб інших людей, здатність до співпереживання. У багатьох випадках у людей з цим типом обдарованості спостерігають і яскраве почуття гумору, яке допомагає їм подобатися іншим людям.

Існує чимало варіантів лідерської обдарованості. Є емоційні лідери, своєрідна «жилетка» для кожного, з ними радяться, їх люблять, їхня думка є в численних випадках вирішальною. Є лідери дії – вони вміють приймати рішення, важливі для багатьох людей, визначати мету й напрямок руху, вести за собою. Багато учнів з цими здібностями не мають достатньої шкільної мотивації і, маючи сильний характер і незалежність, відверто нічого не роблять у школі. Неможливість завоювати статус лідера в школі веде їх на вулицю, де вони стають лідерами антисоціальних угруповань.

Картка 6

Психомоторний (спортивний) тип обдарованості

Учні цього типу обдарованості зазвичай дуже полюбляють спорт. Вони є учасниками й переможцями змагань різних рівнів, активними членами різних гуртків, секцій тощо. Одразу слід зазначити, що існуюча думка про знижені розумові здібності в спортсменів не відповідає дійсності. Численні дослідження засвідчили, що у видатних спортсменів значно вищі за середні інтелектуальні можливості. Це стосується навіть і таких, здавалося б, далеких від інтелекту видів спорту, як важка атлетика чи футбол. Не випадково, що багато визначних спортсменів, залишивши спорт, стають письменниками (Юрій Власов), вдалими бізнесменами (Пеле) і, звичайно ж, талановитими педагогами (Ірина Родніна). Хоча учні зі спортивною обдарованістю часто погано вчаться. Це пов’язане, насамперед, із браком часу і відсутністю бажання. Якщо в школярів, що захоплюються спортом, розвинути відповідну мотивацію, тобто настрій, то вони, як правило, можуть добре навчатися.

19

Додаток 2

Резюме Леонардо да Вінчі

Я народився 1452 року. Мої батьки й дідусь належали до найвидатніших нотарів у Флоренції. Там я здобув перші знання. Потім вивчав малярство і різьбярство в майстерні маестро Андреадель Вероккіо. Але найбільше знань я здобув завдяки самонавчанню та практичному пізнанню сфер знань. Заглиблювався в анатомію, ботаніку. Геологію, географію, філософію, військову справу. Можу, зрештою, перелічити свої вміння:

Знаю спосіб побудови дуже легких і міцних мостів; можу допомогти чинити опір облозі; умію будувати складені драбини; опрацював модель броньовика, міномета, автомата й підводного човна;

Як винахідник я також створив проекти літальних апаратів, гелікоптера і парашута, велосипеда, шлюзів, преса для вичавлювання олії, збудував першу обертову сцену;

Я досліджував анатомію людини і тварин, опрацював ескіз людського скелета, уперше вилив форму серця й мозку, досліджував розвиток дитини в материнському лоні;

Цікавила мене й ботаніка. Я спостерігав, як рослини «прямують» за сонцем, знаю, який зв’язок між віком дерева й кількістю кілець на поперечному розрізі пня;

Мою цікавість збуджує геологія та фізика. Я займався ерозією ґрунту, збирав скам’янілості, вивчав гідростатику, оптику й механіку. Я перший відкрив, що Сонце не рухається. Я, задовго до Дарвіна, написав: «Людина не вирізняється серед тварин, якщо не враховувати певні риси»;

У сфері мистецтва можу конкурувати з кожним: малюю, роблю скульптури з мармуру, бронзи. Виконую рисунки й ескізи. Я архітектор.

20

Мене характеризує нескромне зацікавлення світом, дивує все. Я про все хотів би дізнатися й у все заглибитися. Ставлю собі багато запитань і на кожне шукаю відповіді, спостерігаючи за навколишнім світом, «бо, як залізо гниє без діяльності, а вода гниє або замерзає від холоду, так розум псується без вправ». Я постійно перевіряю свої знання через досвід, учуся на помилках. Розвиваю уяву.

Резюме Альберта Енштейна

Мене звуть Альберт Енштейн. Народився я 1879 року в Німеччині. Моя освіта не була типовою. У школі панувала військова дисципліна, творчих програм було обмаль. Набагато більше я навчився сам або використав знання своїх батьків і родичів. Вивчив алгебру й геометрію, заглибився в диференціальні й інтегральні обчислення. Це мені дуже сподобалося.

Я вчився грати на скрипці й, здається, непогано граю. Читаючи науково-популярні книжки, я пізнавав ботаніку й зоологію, мене цікавили кліматичні проблеми, вулкани й астрономія. Багато подорожував, завжди багато читав.

Я закінчив студії з фізики у Швейцарії. Мене захоплювали експерименти, але ще більше любив думати й залучати до цього уяву. Наприклад, я обдумував таку проблему: «Припустимо, я тримаю перед собою дзеркало й рухаюся зі швидкістю світла. Чи могло би світло з мого обличчя наздогнати дзеркало?»

Роздуми такого типу привели мене до відкриття теорії відносності. Так я створив новий підхід до таких усталених понять, як час, довжина й маса. Мої праці стали відомими в усьому світі, зокрема рівняння Е-мс2. Це теоретична засада атомної бомби, хоча я мав намір лише поглибити знання про природу й використати їх у мирних цілях.

Я цікава людина, схильна до роздумів, мрійлива, постійно навчаюся. Мої напрацювання базуються на ґрунтовних знаннях, а також на відвазі ставити під сумнів традиційні переконання й шукати нові розв’язання. Логіка та уява – це ідеальне поєднання!

Додаток 3

Картка №1

21

Мовний інтелект

Здебільшого саме поети – «власники» мовного інтелекту. Цей тип здібності народжується в лівій півкулі мозку, в одній із ділянок, які відкрили найраніше, так званій ділянці Брока. Мовний інтелект певною мірою притаманний усім людям. Особливо важливий він для акторів, учителів, дикторів радіо й телебачення, правників. Від перших днів життя людини можна розвивати цей інтелект, розмовляючи, слухаючи, читаючи, розповідаючи казки, створюючи словесні жарти. До семи років дитина запам’ятовує тисячі слів. Але різноманітність багатства і мови залежатиме від підтримки, яку їй нададуть батьки і вчителі. Цікаво, що новонароджений малюк може навчитися будь-якої мови. Але приблизно в 9 місяців формується його рідний акцент, який відтоді супроводжуватиме його все життя.

Однак, якби дитина не мала змоги слухати, то не навчилася б і говорити. Про це свідчать дивні долі дітей, яких покинули або позбавили контакту з людьми. У Франції 1799 р. знайшли «дикого» одинадцятирічного хлопчика, який від народження виховувався серед вовків і ніколи не розмовляв з дітьми. Щоб навчити його кількох слів, знадобилися роки.

У школі діти з високим мовним інтелектом загалом добре дають собі раду. Коли вчитель знайомиться з новим учнем, перше враження собі складає за тим, як учень висловлюється. «Це розумна дівчинка», - каже вчитель про дитину, у якої багате мовлення.

Картка 2

Логіко-математичний інтелект

Альберт Енштейн – приклад розуму з логіко-математичним інтелектом. Характеризується вмінням швидко розв’язувати проблеми. Люди з логіко-математичним способом мислення здатні висувати гіпотези, а далі перевіряти їх і встановлювати достовірність. Цей тип інтелекту має позавербальну природу, часто дослідники мають розв’язання ще до того, як заартикулюють його, що ускладнює відстеження способу їхнього мислення.

22

За логічно-математичні проблеми відповідають ділянки мозку, розташовані біля вуха. У таких людей спостерігають особливі, інколи дуже дивні здібності. Існують люди, які можуть надзвичайно швидко виконувати складні математичні дії, наприклад множення двох чотирицифрових чисел. На жаль, такі «штучки» не є ознакою інтелекту, часто вони пов’язані з патологічними змінами мозку, а людей, які «жонглюють» числами або можуть сказати, якому дню тижня відповідає довільна дата, називають «ученими ідіотами».

Математичне мислення вроджене, кожна дитина може поверхово осягнути математику. Однак не кожна може досягнути досконалості в цій сфері.

Картка 3

Музичний інтелект

Перед нами чудові діти – Амадей Моцарт та Єгуді Менугін. В обох надзвичайні музичні здібності проявилися дуже рано, у трирічному віці, ще до того, як вони мали змогу взяти в руки інструменти. Це вказує на вроджений характер цього інтелекту.

За музичний інтелект відповідає права півкуля. У всіх є певне музичне відчуття. Кожна дитина цікавиться музикою, хоча по-різному. Мами співають колискові. Військо крокує в ритмі маршу. У релігійних обрядах музика створює настрій, піднесення й навіть екстаз. Можливо, вразливість до звуків з’являється ще в утробі матері, коли дитина слухає биття її серця.

Музичний інтелект дуже цінний. І не лише тому. Що полегшує людям слухання й розуміння світу. Дослідження, які були проведені в Швеції, довели, що діти, які відвідували уроки музики, поліпшили свої результати у вивченні мов і читанні.

Картка 4

Просторовий інтелект

23

Моряки архіпелагу островів Кароліна плавають морем без навігаційних приладів. Орієнтирами для них є зорі, колір води і зміна погоди. У голові у них є просторова «карта» околиці.

Просторова інформація накопичується й аналізується в правій півкулі. Завдяки їй ми здатні потрапити додому, читати карти, уявляти собі окреслений предмет з іншого боку, під іншим кутом.

Просторовий інтелект потрібен художникам, скульпторам, архітекторам, хірургам.

Кожна дитина народжується з просторовим інтелектом. Деякі діти є «глядачами», вони частіше зберігають інформацію у формі картинок. Трапляється, що в учнів у школі проблеми з геометрією, вони не можуть, наприклад, розв’язати таке завдання: «Яка фігура утвориться у разі перетину конуса площиною, паралельної до основи?» Чи означає це, що їх не потрібно вчити? Це помилковий висновок. Ліпшого результату досягає вчитель, який дасть дитині змогу взяти до рук конус і, перетнувши його паралельною площиною, відповісти на запитання.

У небагатьох людей художні таланти виявляють у молоді роки, як це буває з музичними геніями. Візуально-просторовий інтелект розвивають у старшому віці через вправи, споглядання, малювання, витинання тощо.

Картка 5

Кінестетичний інтелект

Кінестетичний (тілесний, руховий) інтелект – це вміння користуватися власним тілом. Яскравий приклад – Анастасія Волочкова або Віталій Кличко.

Ділянки, які контролюють рухи тіла, розташовані в обох ділянках мозку, причому кожна половина керує протилежною частиною тіла: ліва – правою, а права – лівою. У дітей рухливість розвивається за однотипною схемою. Не підлягає сумніву, що ця схема ідентична у всіх культурах. Можна вважати, що кінестетичний інтелект універсальний і вроджений.

Приписувати здібності руху терміну «інтелект», на перший погляд, здається некоректно. «Як це? – запитаєте ви. – Чи справді можна казати про інтелект когось, хто бездумно й без зусиль виконує певні рухи тіла?»

24

Але достатньо подивитися на вміння виражати емоції в танці, на точність рухів гравця в гольф, на гармонію рухів плавця. Відбивання тенісного м’ячика триває частку секунди. Але мозок за цей час мусить розрахувати, куди приблизно м’яч впаде, урахувавши його початкову швидкість, зміни під час руху, вплив вітру й багато інших чинників. А ще має віддати сотні «наказів» м’язам, які в повній координації між собою й оком беруть участь у відбиванні м’яча.

Руховий інтелект – це здатність контролювати рухи, маніпулювати предметами та створювати рівновагу між власним розумом та тілом. Не всі діти стануть відомими спортсменами, але всі мають розвивати свої рухові здібності.

У Стародавній Греції існував культ фізичної спритності. Тепер ми продовжуємо ці традиції, оточуючи майже божественною повагою переможців олімпіад. Але руховий інтелект стосується не лише спортивних досягнень. Високий показник цих здібностей мусить бути в різьбяра, кравця, хірурга, масажиста, актора та ін.

Картка 6

Суспільний інтелект

Міжособистісний інтелект, який ще називають суспільним, дає змогу розуміти інших, передбачає вміння співпрацювати, налагоджувати добрі контакти, бути лідером. Він притаманний відомим релігійним та політичним діячам, учителям, терапевтам, продавцям та ін.

Міжособистісний інтелект розвивається з перших хвилин народження завдяки зв’язків батьків і дитини. Від цих перших контактів значною мірою залежать подальші успіхи в професійному та сімейному житті.

Деяким дітям зовсім не складно налагодити добрі контакти з ровесниками, вони – вроджені лідери, інші несміливі, їм важко порозумітися. Однак міжособистісний інтелект можна формувати й розвивати, заохочуючи дітей розмовляти з батьками, однолітками й дорослими, ставлячись до них увічливо і з повагою, роблячи їх чутливими до почуттів інших людей, а також через ігри і працю в групі. Ніколи не пізно

25

розвивати суспільні вміння – це можна робити в період дозрівання та в дорослому віці.

Картка 7

Внутрішньоособистісний інтелект

Внутрішньоособистісний інтелект ще називають особистим. Вірджинія Вулф, надзвичайно вразлива письменниця, глибоко проаналізувала власні переживання. Сьогодні ми можемо сказати, що в неї був дуже розвинений внутрішньоособистісний інтелект: знання про себе та свої емоції, доступ до власного чуттєвого життя, уміння аналізувати кожний порух душі. У людини з таким інтелектом правильне уявлення про себе.

Особистий інтелект, як і суспільний, розміщено в лобових частинах мозку. Ушкодження цих частин може причинити зміни особистості, причому ураження нижньої частини зазвичай викликає злість або ейфорію, а верхньої – депресію або апатію. Значення внутрішньоособистісного інтелекту цінували ще стародавні греки, які на фронтоні святині в Дельфі вирізьбили напис «Пізнай себе».

Розвиток особистісних здібностей допомагає дитині бути розважливою та відповідальною. Цей тип інтелекту з’являється в дітей дворічного віку, які відкривають, що вони особистості зі своїми «забаганками», гумором і потребами, які не завжди можна задовольнити. Тому в «нестерпних дворічок» спостерігають напади злості й поганого настрою. Поступово, дорослішаючи, діти починають глибше розуміти свої емоції, вплив власної поведінки на інших людей. А ще за кілька років у них розвивається свідомий контроль емоцій і почуття ідентичності. Одна з ознак добре розвиненого інтелекту – здатність давати собі раду у випадку поразки. Змогу «зібратись і почати знову» дає власна думка. Люди з високою самооцінкою впевнені в собі, не зламуються під час перших труднощів.

Картка 8

26

Природничий інтелект

Природничий інтелект – це вміння співіснувати з рослинами та тваринами. Кожному з нас відомі люди з такими особливими здібностями. Достатньо їм посадити в землю суху стеблину, вона вже розцвітає. Вони здатні виростити груші на будь-якому дереві, а тварини з всієї околиці приходять, щоб поскаржитися їм.

Людиною з винятковими природничими здібностями був Чарльз Дарвін, хоч у його випадку природничі таланти крокували в парі з логічно-математичним і мовним інтелектом. Садівники, лісники, ветеринари, дресирувальники – це люди, професійні успіхи яких залежать від рівня природничого інтелекту.

Такий тип здібностей розвивається в перші роки дитини, у контакті зі світом живої природи. Малюк має перебувати з улюбленим звірятком, опікуватися ним, доглядати за рослинами.

Додаток 4

Професійні риси, що потрібні вчителю

для роботи з обдарованими дітьми

Бути доброзичливим, чуйним,поважати право іншого бути не схожим на нього самого.

Знатися на психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби й інтереси.

Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

Мати широке коло інтересів і вмінь.

Володіти почуттям гумору (але без схильності до сарказму).

Бути жвавим і активним.

Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення

Мати творчий нетрадиційний особистий світогляд.

Мати досить високу самооцінку, позитивну «Я-концепцію».

27

Бути емоційно стабільною людиною, тому що співпраця з обдарованою дитиною потребує значних емоційних витрат, а це – велике навантаження.

Мати здібність до індивідуалізації навчання.

Уміти модифікувати навчальні програми.

Бути готовим до виконання різноманітних додаткових обов’язків, пов’язаних із навчанням обдарованих дітей.

Додаток 5

Інтерпретація до психогеометричного тесту

Коротка психологічна характеристика основних типів особистості

Квадрат. Перше, що можна сказати про цю людину: «Перед нами невтомний трудівник!» Працьовитість, ретельність, потреба доводити розпочату справу до кінця, завзятість, що дозволяє домагатися завершення роботи, - саме цим відрізняються Квадрати. Витривалість, терпіння і методичність зазвичай роблять Квадрата грамотним і знаючим педагогом. Цьому сприяють і невтомна потреба в інформації. Квадрати – колекціонери всіляких даних. Усі відомості систематизовані, розкладені по поличках. Квадрат здатен видавати потрібну інформацію моментально. Тому квадрати відомі як ерудити.

Розумовий аналіз – сильна сторона Квадрата. Для квадратів є характерним послідовне й чітке перероблення отриманої інформації. Свої уроки педагоги-квадрати представляють у послідовному форматі: а – б – в – г – і т. д. Вони скоріше «обчислюють» результат, ніж догадуються про нього. Квадрати надзвичайно уважні до деталей, подробиць. Тому частіше серед Квадратів зустрічаємо вчителів математики, фізики, хімії.

Однак слід зазначити, що надмірна пристрасть до деталей, потреба в додатковій інформації (уточнювальній) для прийняття рішення позбавляє Квадрата оперативності. Акуратність, порядок, дотримання правил і норм можуть розвитися до паралізуючої крайності. І коли приходить час прийняти рішення, Квадрати вільно або мимоволі затягують його прийняття. Крім того, раціональність, емоційна сухість і

28

холодність заважають Квадратам швидко встановлювати контакти з різними людьми, що заважає їм у спілкуванні з учнями й колегами.

Трикутник. Ця форма символізує лідерство, і чимало Трикутників відчувають у цьому своє призначення. Найхарактерніша риса Трикутника – здатність концентруватися на головній меті. Трикутник – енергійна, нестримна, сильна особистість, що ставить ясні цілі та, як правило, досягає їх. Як і Квадрати вони здатні глибоко і швидко аналізувати ситуацію. Однак на противагу Квадратам, орієнтованим у деталі, Трикутники зосереджуються на головному, на суті проблеми.

Трикутник – це дуже впевнена людина, що хоче бути правою в усьому. Сильна потреба бути правою й керувати положенням справ, вирішувати не тільки за себе, але й, по можливості, за інших, робить Трикутника особистістю, що постійно суперничає, конкурує з іншими.. Домінує установка на перемогу, виграш, успіх. Він часто ризикує, буває нетерплячим і нетерпимим до тих, хто коливається в прийнятті рішення.

Трикутники честолюбиві. Трикутник прагне досягти високого положення, набуття статусу, інакше кажучи, зробити кар’єру, тому серед керівників досить багато Трикутників.

Прямокутник. Символізує стан переходу та зміни. Це тимчасова форма особистості, які можуть «носити» інші чотири порівняно стійкі фігури в певні періоди життя. Це – люди, не вдоволені тим способом життя, який вони ведуть зараз, і тому зайняті пошуком кращого положення.

Прямокутники – допитливі люди, що всім цікавляться. Разом із тим слід зазначити їхню надмірну довірливість, наївність. Тому прямокутниками легко маніпулювати.

Варто підкреслити, що «Прямокутність» - усього лише стадія, що проходить.

Коло. Це міфологічний символ гармонії. Той, хто вибирає коло, щиро зацікавлений насамперед у гарних міжособистісних взаєминах. Вища цінність для Кола – люди, їхнє благополуччя, комфорт. Це найдоброзичливіша з п’яти форм. Коло найчастіше служить тим «клеєм», що скріплює і педагогічний колектив, і родину, тобто стабілізує групу.

29

Кола – найкращі комунікатори серед п’яти форм, насамперед тому, що вони кращі слухачі. Вони мають високу чутливість, розвинену емпатію – здатність співчувати, емоційно відзиватися на переживання іншої людини.. Коло відчуває чужу радість і чужий біль, як свої власні. Природно, що діти тягнуться до Кіл. Кола чудово «читають» людей і в одну хвилину здатні розпізнати удавальника, ошуканця. Кола «хворіють» за свій колектив і дуже популярні серед колег на роботі. Однак вони, як правило, слабкі керівники. По-перше, Кола через свою спрямованість скоріше на людей, ніж на справу, занадто вже намагаються догодити кожному. По-друге, Кола не відрізняються рішучістю, слабкі в «політичних іграх» і часто не можуть подати себе та свою «команду» належним чином.

Головні риси їхнього мислення – орієнтація на почуття, оцінки, цінності та прагнення знайти спільне навіть у протилежних точках зору. Можна сказати, що Коло – природжений психолог.

Зигзаг. Ця фігура символізує креативність, творчість, хоча б тому, що вона найунікальніша з п’яти фігур і єдина розімкнута фігура.

Зигзагові властива образність, інтуїтивність, мозаїчність. Думка Зигзага робить запеклі стрибки: від А до Я. Тому домінувальним стилем мислення зигзага є синтетичний стиль. Комбінування абсолютно різних, несхожих ідей і створення на цій основі чогось нового, оригінального – ось що подобається Зигзагам. На відміну від Кіл Зигзаги зовсім не зацікавлені в консенсусі й домагаються синтезу не шляхом поступок, а навпаки – загостренням нової концепції, у якій цей конфлікт одержує своє розв’язання, «знімається». Причому, використовуючи свою природну дотепність, вони можуть бути досить уїдливими, «відкриваючи очі іншим» на можливість другого рішення. Через це не існує нічого більш нудного для них, ніж речі, що ніколи не змінюються, рутина, шаблон, правила й інструкції, статус-кво або люди, які завжди погоджуються, або роблять вигляд, що погоджуються.

Зигзаги просто на можуть продуктивно трудитися в добре структурованих ситуаціях. Їх дратують чіткі вертикальні й горизонтальні зв’язки, суворо фіксовані обов’язки та постійні способи роботи. Їм необхідно мати неабияку розмаїтість і високий рівень стимуляції на робочому місці. Вони також хочуть бути незалежними від інших у своїй роботі. Тоді Зигзаг оживає і починає виконувати своє основне

30

призначення – генерувати нові ідеї та методи роботи. Зигзаги спрямовані в майбутнє і більше цікавляться можливістю, ніж дійсністю. Світ ідей для них так само реальний, як світ речей для інших.

Зигзаг – найбільш збудливий, найбільш захоплений із усіх п’яти фігур. Коли в нього з’являється нова й цікава думка, він готовий повідати її усьому світові! Зигзаги – невтомні проповідники своїх ідей, здатні мотивувати всіх навколо себе. Однак їм не вистачає політичності: вони нестримані, дуже експресивні («ріжуть правду у вічі»). Так, їхня ексцентричність часто заважає проводити свої ідеї в життя. До того ж вони не сильні в проробленні конкретних деталей (без чого матеріалізація ідеї неможлива) і не занадто наполегливі в доведенні справи до кінця (тому що зі втратою новизни гублять інтерес до неї).

СТРАТЕГІЯ УДОСКОНАЛЮВАННЯ САМОСВІДОМОСТІ ВЧИТЕЛІВ.

ПІДВИЩЕННЯ ПРЕСТИЖУ ШКОЛИ

31

СЕМІНАР-ТРЕНІНГ

Мета: сприяти усвідомленню учасниками важливості проектування власної мети відповідно до групових цілей, усвідомленню престижності своєї професії і свого навчального закладу; актуалізувати навички моделювання життєвих перспектив, потреби в різнобічному розвитку ефективної взаємодії педагогічних працівників.

Завдання:

показати учасникам важливість планування для здійснення цілей; актуалізувати особистісний потенціал учасників для

самовдосконалення, саморозвитку; посилити розуміння важливості груп у житті людини; підвести до розуміння перспектив роботи команди вчителів для

підвищення престижу школи. Обладнання: аркуші паперу А4, «Візитка для продюсера», «Листи опитування», «Поради для здійснення поставленої мети», схема виступу нобелівського лауреата, «Чарівні килими», «5 категорій груп», матеріали до вправи «Гусак», запис спокійної музики, «Ліцензії на щастя»


1. Вітання «Частини тіла» ( 2 хв.)

Тренер дає учасникам 5 секунд на те, щоб об’єднатися в пари і потиснути руку своєму партнеру. Потім він говорить, якими частинами тіла їм потрібно буде дуже швидко «привітатися» один з одним:

Права рука до правої руки! Ніс до носа! Спина до спини!Після команди «Новий друг!» учасники знаходять нового партнера, з

яким «вітаються» частинами тіла:

Вухо до вуха! Стегно до стегна! П’ятка до п’ятки!Учасники змінюють партнерів три-чотири рази.

Чи сподобалася вам вправа?

32

Чи легко було діяти швидко? Розповісти про свої відчуття.

2.Постановка мети і завдань заняття ( 1 хв.)

3.Вправа «Візитка для продюсера» (5 хв)

Тренер пропонує учасникам уявити, що знімається новий фільм. Цей фільм про школу, про її вчителів, які за одну ніч перенеслися без будь-якої підготовки на 10 років у майбутнє. Продюсери хотіли б знати, що являють собою учасники, яких вони могли б запросити на зйомки. Тому кожному учаснику пропонується презентувати себе в сьогоденні, а також представити, якими вони бачать себе в майбутньому. Для цього учасники повинні заповнити таку «візитку»:

Це я! Це моє майбутнє

Додається інструкція перегнути аркуш паперу А4 навпіл і написати вгорі на першій половинці: «Це я!», на іншій – «Це моє майбутнє!». На першій половинці напишіть ваші позитивні якості, навички, уміння, досягнення і т.д. А в іншій половині напишіть, які ви в майбутньому, що змінилося у вас. Сюди залучіть ваші мрії про особистісне зростання, професію, кар’єру, ваш особистий внесок в процвітання школи. Опишіть, як ви почуваєтеся в новому часі.

На наступному етапі кожен учасник презентує свою візитку. Після цього учасникам пропонується розмістити свої роботи на дошці.


Чи подобається вам ваша картинка майбутнього? Які думки виникли у вас, коли ви слухали презентацію інших? Що ви довідалися нового про себе, виконуючи це завдання? Що б вам хотілося додати зараз у свій стовпчик майбутнього? Чи важко представити своє майбутнє? Чому? Як ви вважаєте, «візитка», що ви заповнювали для продюсерів, стане

в пригоді для вашої подальшої роботи в школі? Чому? Чи схожі ваші теперішні і майбутні уявлення про себе? Чому?

4.Вправа «Інтерв’єю» (8 хв)

Тренер пропонує учасникам скласти алгоритм досягнення мети і провести опитування на цю тему в групі. Для проведення інтерв’єю він пропонує учасникам оформити «лист опитування»:

33

Які кроки потрібно

робити для здійснення поставленої мети?

Ім’я консультанта

Порада консультанта

Підпис консультанта

За командою тренера кожен учасник вибирає серед інших власного «консультанта», підходить до нього і пропонує відповісти на питання, яким він цікавиться. Учасник-консультант дає пораду, зміст якої коротко записується в графі «Порада консультанта». Після цього учасник, що дає пораду, ставить свій підпис у відповідній графі. Кожний повинен побувати в ролі інтерв’юера і реципієнта.

На наступному етапі «опитувальні листи» зачитуються, а найбільш удалі поради записуються і демонструються на екрані за допомогою мультимедійного апарата у вигляді такого переліку:

1. Аналіз мети. У чому конкретно виявляється мета? Якщо вона сформульована в загальному вигляді (я хочу бути щасливою людиною тощо), запитайте себе: що значить для мене досягти цієї мети?

2. Оцінка реальності. Де ви знаходитеся зараз стосовно своєї мети? Оцініть і запишіть, що ви вже знаєте, вмієте, можете.

3. Оцінка можливостей. Список можливостей повинний бути якомога повним. Враховуйте як внутрішні умови, так і зовнішні (сприятливі обставини, допомога людей)

4. Реальні дії. Що потрібно зробити, щоб досягти мети? Дії повинні бути доступними для перевірки і контролю (як можу перевірити це?). Якщо важко відповісти, проведіть самі мозковий штурм. Виконайте для початку найпростіші дії, які, напевно, приведуть до успіху. Це стане стимулом для подальшої роботи.

5. Конкретизація дій. Точно визначте тривалість кожної дії за часом. Тим самим включається ще один вимір – швидкість руху до мети, що робить мету більш визначеною.

6. Здійснення плану. Час виконувати намічене. Дуже важливо діяти так, начебто ви вже досягли своєї мети. Нехай будуть зриви: це не має значення. Процес пішов! Щоб не забувати, напишіть собі записки і розмістіть їх так, щоб вони часто потрапляли вам на очі. У записках на кожен день повинна бути написана та мета, до якої ви прагнете, і та проста дія, яку сьогодні потрібно виконати заради бажаної мети.

7. Перевірка і контроль результатів. Найкраще намалювати таблицю (по горизонталі – дії, по вертикалі – короткочасні відрізки, за якими ви себе

34

перевіряєте). Чим частіше це робити, тим краще. Важливо самому бачити, чи удається вчасно зробити що-небудь, чи, може, щось не виходить. Можна придумати собі винагороду за виконання окремих пунктів. Покарання при цьому неефективні. Не обов’язково робити таблицю. Головне, щоб було видно результат. Наочність дає можливість переосмислити обрану стратегію і спланувати подальші дії.

5.Розминка «Чарівний килим» (2 хв)

Учасники об’єднуються у три групи. Кожна підгрупа повинна поміститися на невеликому килимку розміром 50 х 50 см, не пересуваючи за межі килимка, виконати написану на звороті інструкцію, щоб «килим полетів». Учасники намагаються перевертати частинами цей килимок, не порушуючи правил, і читають слово «посміхніться». Потім усі посміхаються один одному і займають місце в колі.


Які прийоми були використані для виконання завдання? Які проблеми виникла і чому? Який настрій у групі після виконання вправи?

6.Інформаційне повідомлення «Три складові успіху» (2 хв)

Тренер розповідає учасникам притчу. «Під час однієї радіопередачі інтерв’ю брали у відомого спортсмена, чемпіона світу з великого тенісу.

Чи завжди ви були чемпіоном? – запитав ведучий. Ні, звичайно, не завжди, - відповів той, - коли я був маленьким, мені

дуже хотілося досягти чого-небудь значного. Але інші хлопчики були більш талановитими від природи, ніж я, тому частіше я проводив час з дівчатками, що виявилися для мене кращим оточенням, ніж хлопці.

А де зараз ці хлопці? – запитав інтерв’юер. – Що з ними сталося? Вони не здійснили того, що могли в силу своїх природних

здібностей. При всіх їхніх талантах вони так і не змогли їх гідно застосувати. А що дозволяє людині реалізувати себе? Вам досить лише сильно захотіти цього. І в чому суть секрету? Потрібна дисципліна. Неважливо, наскільки ти талановитий від

природи, потрібно встановлювати для себе певні правила і дотримуватися їх. Потрібно вибрати пріоритети і відмовитися від багатьох речей, які іноді можуть здаватися дуже привабливими.

Це і є секрет успіху?

35

Ні, секрет в іншому, - відповів чемпіон, - і він найбільш складний, ніж попередній. Його важче за все досягти. Ви повинні бути стриманими і відкритими для сприйняття, щоб почути те, що говорять вам судді і тренер, щоб прийняти слушну пораду, вчасно оцінити нові можливості і, головне, щоб усвідомити: ви не знаєте усього на світі. Ці три речі і є складовими мого успіху.


Чому, на вашу думку, талановиті ровесники героя розповіді не змогли реалізувати себе належним чином?

Що допомогло чемпіонові досягти видатних успіхів у спорті? Перелічіть кроки до успіху, що дозволити герою завоювати звання

чемпіона (бажання, що стало метою життя; дисципліна, що дозволила не відволікатися на дріб’язки і витрачати даремно час: відкритість до усього нового).

7.Вправа «Нобелівська премія» (5 хв)

Тренер просить учасників уявити собі, що вони відомі вчені, великі педагоги, знамениті майстри своєї справи. Нобелівський комітет прийняв рішення про присудження їм престижної премії. Урочисте вручення премії передбачає відповідний виступ лауреатів на церемонії вручення. Учасники вибирають номінації премії і готують виступ. Можна використовувати схему виступу (на екрані):

охарактеризуйте зроблені вами педагогічні відкриття та досягнення в плані модернізації навчання в школі;

поясніть, чому ваш внесок в організацію перебудови процесу навчання отримав таку високу оцінку;

висловіть подяку тим, хто допоміг вам досягти таких результатів у праці;

розкажіть про свої плани на майбутнє.Учасники презентують свої напрацювання. Кожен «лауреат» під час

виступу нагороджується оплесками. Можна ставити питання доповідачу.


-Навіщо ми проводили вправу «Нобелівська премія»?

8.Аукціон «Відносини учасників команди, що ведуть до досягнення мети» (5 хв)

36

Тренер повідомляє про відкриття аукціону якостей, переконань або дій учасників команди, відносини яких ведуть до досягнення загальної мети. Кожному учасникові дається аркуш паперу формату А4, що перетинається навпіл, щоб можна було його поставити, як табличку. Зачитуються лоти (і демонструються на екрані).

Якщо в когось відсутня названа якість, прагнення, модель поводження або ці прояви не дуже виражені, то він може «купити» їх. Для цього «покупець» пише фломастером на половинці аркуша назву свого «товару» і ставить табличку на підлогу під кутом до учасника, який сидить ліворуч. Наприкінці аукціону учасники по черзі читають «куплені» ними якості, переконання, дії, устремління, а сусід ліворуч, перш ніж озвучити свою покупку, повторює, що придбав його колега праворуч. І так по колу, поки всі висловляться.

Лоти:

У мене немає часу на поспіх. Я вітаю успіх і невдачу, аби більше довідатися про те, як підвищити

свої професійні навички. Я досягаю результату, щоб відчути радість від процесу виконання

завдання. Я несу відповідальність за кожний результат у моєму житті. Я вважаю за щастя працювати в школі. Ти можеш розрахувати на мене. Я – частина чогось більшого, ніж я сам. Я поважаю і визнаю людей такими, які вони є. Я поступово йду до успіху шляхом невтомного самовдосконалення. Я зосереджую увагу там, де щось повинно бути, а не там, де воно

знаходиться зараз. Я працюю в команді однодумців і цим пишаюсь. Я достатньо гнучкий, тому що можу не всі свої погляди на життя

вважати безумовно вірними. Я в змозі відмовитися від усього, крім найкращого, тому дуже швидко

отримаю найкраще.Вольфганг Гете писав: «Щоб мати більше, ви повинні представляти

собою більше». Щоб досягти великих результатів у зовнішньому світі, нам необхідно попрацювати над світом внутрішнім, удосконалювати себе, бути згуртованою командою, відносини в який (при наявності в учасників цих якостей) ведуть до досягнення загальної мети – процвітання рідної школи.

37

9. Інформаційне повідомлення «Категорії груп» (2 хв)

У вправі «Чарівний килим» ви об’єдналися в групи для проведення гри: вас було небагато; у вас була загальна мета – «полетіти» на килимі, і завдання – перевернути його, не ступивши на підлогу; для виконання цього завдання ви змушені були спілкуватися, спілкуватися в групі.

Психологи визначають п’ять категорій груп:

умовні – реальні; формальна – неформальні; слаборозвинені – високорозвинені; дифузійні – колектив; референтні – нереферентні.

Умовні групи - групи, члени яких об’єднані за якоюсь ознакою. Наприклад: стать, вік, професійна приналежність, національність.

Реальні групи - групи, в яких люди знаходяться постійно в умовах щоденного життя і діяльності.

Формальні групи - групи, що мають офіційно обумовлену ззовні структуру.

Неформальні групи - групи, що утворюються на основі особистісних симпатій.

Слаборозвинені групи - перебувають на початковому етапі розвитку.

Високорозвинені групи - давно утворені, відрізняються єдністю цілей і спільних інтересів, високорозвиненою системою відносин, організацією, згуртованістю.

Дифузійні групи - випадкові групи, члени яких об’єднані тільки емоціями і переживаннями.

Колектив - вища форма об’єднання людей, що створює найбільш сприятливі умови для спільної діяльності.

Референтні групи - уявні або реальні групи, на норми, цінності і думки яких орієнтується людина у своєму поводженні.

Нереферентні групи - групи, до яких люди реально відносяться і працюють.

38

10. Вправа «Класифікація групи» (3 хв)

Учасники об’єднуються у 3 групи і визначають, якою групою є група вчителів школи і якою групою є ця тренінгова підгрупа. (Група вчителів школи є реальною, формальною (з неформальними підгрупами), високорозвиненою нереферентною групою, колективом.)

Після завершення обговорення групи по черзі презентують і обґрунтовують своє рішення в одній категорії. Інші групи мають можливість у разі потреби висловити свою позицію.


-Для чого ми проводили цю вправу?

11. Вправа «Гусак» (5 хв)

Учасники пишуть на аркушах слово «гусак», розташовуючи букви вертикально. Навпроти кожної букви вони записують слова:

Г – гарно роблю…

У – умію…

С – сподіваюсь…

А – активно вивчаю…

К – креативно сприймаю…

Задача учасників – добре продумати ( згадати весь свій колишній досвід, а також досвід, одержаний на тренінгу) і продовжити речення.

Коментар тренера. Подивіться на себе з боку. Де білі плями? Що треба виправляти?

12. Вправа – медитація «Моє майбутнє» (3 хв)

Звучить релаксаційна музика. Тренер промовляє текст: «Зараз я запрошую кожного з вас в одну уявну подорож. Сядьте зручніше. Зробіть глибокий вдих… і видих… Відчуйте, як з кожним вдихом і кожним видихом хвиля спокою огортає ваше тіло…

Уявіть собі, що ви знаходитесь у подорожньому приміщенні з білими стінами. Прямо перед вами двері, на них написано: «Майбутнє». Огляньте ці

39

двері краще, відкрийте їх. Відчуйте потік повітря, що йде з відкритих дверей. Який він: теплий або холодний? Як він пахне? Там темно або світло? Якщо там темно, знайдіть маленький ліхтарик, який вам може знадобитися. Тепер сміливо увійдіть в кімнату і подивіться, які важливі події можуть відбутися у вашому житті. Запам’ятайте їх усі, щоб потім про них розповісти. Подякуйте своєму майбутньому за те, що воно відкрило вам свої таємниці, і повертайтеся сюди».


Які радісні події ви побачили у своєму майбутньому? Чи були сумні події? Чи можемо ми вплинути на наше майбутнє? Як?

13. Підбиття підсумків «Ліцензія на щастя» (2 хв)

Тренер звертається до учасників із пропозицією написати на виданих їм аркушах ім’я учасника, поставити дату.

ЛІЦЕНЗІЯ НА ЩАСТЯ

_______________________________________________________

прізвище, ім’я, по батькові

має право на щастя. Але пам’ятайте: «Усе у ваших руках!» Лише від вас залежить, чи буде ваша взаємодія з іншими людьми живою, яскравою та плідною.

_____________________________

дата

Таким чином, кожен учасник одержує власну ліцензію на щастя.

РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ

У ФОРМУВАННІ ТВОРЧОГО ПРАЦЕЗДАТНОГО

УЧНІВСЬКОГО КОЛЕКТИВУ

СЕМІНАР - ТРЕНІНГ

Мета: шляхом створення творчого колективного учительського проекту

з’ясувати, яким має бути учитель у сучасній школі; надати допомогу

педагогам з питання формування творчого працездатного учнівського

40

колективу; визначити елементи педагогічної майстерності сучасного вчителя;

ознайомити учителів з основними критеріями оцінювання роботи педагога.

Завдання:

активізувати знання вчителів із проблеми формування творчого

працездатного учнівського колективу;

виробити практичні стратегії партнерської взаємодії учителя й

учнівського колективу.

Очікувані результати:

Під час семінару-тренінгу учителі зможуть:

узяти участь у створенні учительського проекту «Сучасний учитель» та

колективній творчій справі «Орієнтири сучасного учителя»;

проаналізувати елементи майстерності педагога;

визначити головні риси сучасного педагога;

усвідомити роль особистості учителя у формуванні творчого

працездатного учнівського колективу.

Обладнання: інформаційний матеріал (додатки), скотч, ножиці,

кольорові стікери, фломастери, плакати, музичний центр, мікрофон

Структура семінарського заняття

№ Зміст діяльності Час Ресурсне

забезпечення

1Відкриття заняття: привітання учасників, презентація теми, мети. Ознайомлення із регламентом роботи

2 хв.Плакат з назвою, гаслом тренінгу

2 Вправа на активізацію «Овації» (5 хв.) 3 хв.

41

3Визначення очікувань учасників. Вправа «Золота рибка»

5 хв. Плакат із малюнком золотої рибки, стікери

4Визначення групових правил роботи. Вправа «Правила»

5 хв. Картки «Правила групової роботи», аркуші паперу

5Інформаційне повідомлення «Елементи педагогічної майстерності»

5 хв.Плакат «Елементи педагогічної майстерності»

6 Учительський проект «Сучасний учитель» 8 хв.Плакати «Вчительський проект», «Учнівський проект», фломастери

7Інформаційне повідомлення «Основні критерії оцінювання роботи педагога»

3 хв. Плакат «Основні критерії оцінювання роботи педагога», пам’ятки

8 КТС «Орієнтири сучасного учителя»5 хв. Колективний колаж,

картки з текстом

9 Інтерактивна вправа «Мікрофон»3 хв. Пам’ятки «10 учительських

заповідей»

10Підсумок семінару-тренінгу. Вправа на завершення «Емоційний ланцюжок»

3 хв.

Хід семінару-тренінгу

1. Відкриття семінарського заняття (2 хв.)

- Сьогодні ми з вами зібрались на семінарі, що проводиться у формі

тренінгу. Тренінг – це дуже цікавий процес. Він допомагає пізнавати себе й

навколишній світ, змінювати своє «Я» через спілкування, перебуваючи в

неформальних і довірливих умовах. Одночасно з отриманням нової

інформації на тренінгу можна обговорити незрозумілі моменти, задавати

42

питання, формувати навички поведінки, тобто накопичувати власний досвід,

чим ми і будемо з вами сьогодні займатися.

- Тема нашого тренінгу: «Роль особистості вчителя у формуванні

творчого працездатного учнівського колективу». Гаслом нашої роботи будуть

слова: «Почни з себе!». Тільки навчившись працювати творчо, ми зможемо

цього навчити дітей.

- Шляхом створення учительського проекту та колективної творчої

справи ми з’ясуємо, яким має бути учитель у сучасній школі; визначимо

елементи педагогічної майстерності сучасного вчителя; ознайомимось з

основними критеріями оцінювання роботи педагога. Орієнтовний час роботи

семінару – 45 хвилин.

2. Вправа на активізацію «Овації» (3 хв.)

Мета: сприяти створенню атмосфери доброзичливості та довіри для

конструктивної роботи.

Хід вправи: учасники сідають у коло. Завуч пропонує підвестися тим, у

кого, наприклад, гарний настрій. Якщо такі учасники є, то вони встають, а інші

«нагороджують» їх оваціями. Після оплесків ті, хто встав, сідають на свої

місця, а завуч продовжує: «Прошу встати тих, хто…»:

любить гратися з дітьми;

любить розповідати повчальні історії;

любить дітей;

вміє малювати;

уміє танцювати;

уміє співати;

має цікаве хобі.

3. Визначення очікувань учасників. Вправа «Золота рибка» (5 хв.)

43

Мета: визначити очікування та сподівання вчителів від роботи на

семінарському занятті.

Хід вправи: завуч нагадує, що в казках золота рибка завжди виконує

бажання, і пропонує кожному учасникові написати свої бажання на час

семінару на стікері (не більше трьох), озвучити їх та прикріпити стікери з

написами в луски на малюнку. Можливі варіанти очікувань:

Отримати нову й корисну інформацію з проблеми;

Обмінятися досвідом роботи;

Перебувати в дружній атмосфері.

4. Визначення групових правил роботи. Вправа «Правила» (5 хв.)

Мета: прийняття правил для комфортної та продуктивної роботи

учасників семінару.

Хід вправи: завуч пропонує кожному вчителеві на окремому аркуші

написати умову, за якої він (вона) може працювати ефективно і комфортно.

Далі учасники об’єднуються в трійки (3 групи). Для цього розраховуються.

Але підчас рахування замість числа 3 і всіх чисел, які діляться на 3, необхідно

говорити слово «БУМ». У групах за 1 хв. визначаються з трьома правилами,

що влаштовують усіх. Три групи представляють узгоджені варіанти правил, з

яких потім складають загальний перелік.

Правила семінару-тренінгу:

бути толерантними;

мати позитивний настрій на роботу;

бути активним;

бути доброзичливим стосовно себе та інших;

говорити від свого імені;

говорити по черзі;

44

дотримуватися регламенту;

добровільно брати участь в обговореннях;

кожна думка має право на існування.

5. Інформаційне повідомлення «Елементи педагогічної майстерності

учителя як організатора учнівського колективу» (5 хв.)

- Тисячі професій народжуються і вмирають. Але й досі живуть

найдавніші з них: хлібороб, будівельник, лікар, учитель. Змінюються умови,

форми й засоби навчання, та незмінним залишається головне призначення

вчителя – навчити людину бути Людиною.

Стати справжнім вчителем, духовним наставником своїх вихованців,

чудовим класоводом чи класним керівником, дуже нелегко. Діяльність

учителя як організатора учнівського колективу багатогранна, коло обов’язків

дуже широке, прикрощів і невдач набагато більше, ніж радощів і перемог.

Але водночас – це радість спілкування, це бажання бути потрібним кожному

своєму учневі й досягнення маленьких чи великих перемог у навчанні та

вихованні. Кожен намагається відшукати свої шляхи вирішення, здавалося б,

одних і тих же завдань. І чим вища майстерність вчителя, тим

результативнішим є процес навчання і виховання: менше конфліктів, більше

доброти і взаєморозуміння у відносинах між педагогом та його учнями.

Педагогічна майстерність вчителя – це цілеспрямований педагогічний

вплив на учня, який здійснює щохвилини, щогодини кожен учитель своєю

особитістю, манерою поведінки, знаннями, спілкуванням. Майстерність

можна розглядати як найвищий рівень педагогічної діяльності, як вияв

творчої активності.

Елементами педагогічної майстерності є:

1. Широка підготовленість, яка допомагає визначити педагогічну

стратегію.

45

2. Знання дитячої психології, основ колективізму.

3. Знання технології педагогічного впливу на особистість.

4. Організаторські вміння та навички.

5. Комунікативні здібності.

6. Емоційна стабільність – здатність володіти собою, зберігати контроль,

незалежно від тих причин, що провокують емоційний зрив.

7. Гуманістична спрямованість, тобто вияв здатності бачити велике в

малих справах.

8. Висока духовна культура учителя як людини та громадянина.

- А зараз спробуйте уявити, скільки треба докласти зусиль, щоб цікаво

та змістовно організувати урок, позакласний чи виховний захід.. І якщо

учитель не володіє цими навичками, то урок або захід пройде, але в ньому не

буде ні продуктивності, ні доцільності, навряд чи він торкнеться глибини

дитячих сердець.

6. Учительський проект «Сучасний учитель»

Метод «Ланцюжок» (8 хв.)

Мета: з’ясувати, яким має бути учитель у сучасній школі. Завуч пропонує

учасникам узяти участь у проекті «Сучасний учитель».

- Посилаючись на особистий досвід, з’ясуймо наше бачення ролі

особистості учителя у формуванні творчого працездатного учнівського

колективу. Спробуймо створити вчительський проект «Сучасний учитель».

Працюватимемо у 3 групах. Учасники першої групи записують одну з

найважливіших, на їхню думку, рис сучасного учителя й передають аркуш

другій групі. Ті вказують свою, але відмінну від записаної і т.д. Після чотирьох

кіл робота завершується.

Сучасний учитель (вчительський проект-зразок)

46

1. Любить дітей.

2. Доброзичливий.

3. Володіє елементами педагогічної майстерності.

4. Комунікативний.

5. Толерантний.

6. Справедливий.

7. Вимогливий.

8. Ерудований.

9. Мобільний.

10.Поважає думку інших.

11.Справжній друг і порадник.

12.Порядний у всіх відношеннях.

- А тепер порівняймо наш проект з учнівським (складений учнями 9 і 10

класів).

Класний учитель! (учнівський проект)

1. Добрий.

2. Справедливий.

3. Має почуття гумору

4. Любить дітей

5. Відповідальний.

6. Організатор корисних і цікавих справ

7. Порядний. Шановна людина, яка поважає інших

8. Життєрадісний. Справжній друг і порадник

9. Володіє елементами педагогічної майстерності

10.Вимогливий

47

Висновок. Легко переконатися, що учні передусім цінують моральні,

гуманні риси педагога. Професійну майстерність і вимогливість учителя вони

поставили у кінці рейтингу.

Об’єднавши ці два проекти, маємо шкільний проект «Яким має бути

учитель у сучасній школі».

7. Інформаційне повідомлення «Основні критерії оцінювання роботи

педагога» (3 хв.).

- Шкільний проект «Яким має бути учитель у сучасній школі» - наші з вами

методичні рекомендації. І наступним кроком стане впровадження їх у

практику. Але як же це зробити? Гадаю, кожен із вас вирішуватиме сам, але

вся робота має бути підпорядкована основним критеріям оцінювання

педагога (кожен їх отримує).

Основні критерії оцінювання роботи педагога:

1. Доцільність (за спрямованістю).

2. Продуктивність (за результатами): підвищення рівня навченості та

вихованості учнів, їхній моральний, інтелектуальний, естетичний і культурний

розвиток.

3. Творчість (за змістом діяльності). Учитель, ідучи до дітей, щоразу

стикається з багатьма ситуаціями, які він повинен з гідністю розв’язати. Без

майстерності, без творчості тут не обійтися.

4. Діалогічність (характер стосунків з учнями) – вміння бачити початок

конфлікту й запобігати йому.

У сучасних умовах нам необхідно не лише по-новому вчити, а й по-

новому вчитися, бути в постійному творчому пошуку. Тому головним

критерієм майстерності є творчість – це здатність дивуватися чи пізнавати,

вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях. І тут постає питання:

чим відрізняється будь-яка робота від роботи творчої?

48

Творчість відрізняється оригінальністю,неповторністю, унікальністю.

Це:

ефективне використання вже створеного досвіду в нових умовах;

гнучкість під час виконання запланованого в несподіваних ситуаціях;

імпровізація, вміння фантазувати, розвивати ідею, бачити перспективу

й реалізувати її.

модернізація відомого;

Педагогічна техніка поруч із знаннями, здібностями, професіоналізмом є

одним із компонентів педагогічної майстерності. Передових учителів, тобто

тих, хто досягає високих результатів, називають майстрами. Стати майстром

чи ні – залежить лише від зусилля тих, хто хоче, хто вчиться,

самовдосконалюється. Для цього треба усвідомити орієнтири та шляхи

досягнення мети.

8. Колективна творча справа «Орієнтири сучасного учителя» (5 хв.)

Мета: визначити орієнтири у роботі сучасного учителя на шляху до

досягнення мети.

Завуч пропонує учасникам взяти участь у колективній творчій справі по

визначенню орієнтирів у роботі сучасного учителя.

- Кожна з 3 груп отримує інформаційний деформований матеріал для

створення 4 орієнтирів. Протягом 3 хвилин ви повинні поєднати частини

цілого, прикріпити їх на колективному колажі (12 сонячних промінцях) та

озвучити.

1. Створення комфортних / психолого-педагогічних умов / для

розвитку особистості учня.

2. Надання учневі / можливості працювати / «в зоні свого

найближчого розвитку».

49

3. Використання інформаційних технологій / та інноваційних

методик / проведення уроку.

4. Урахування індивідуальних / особливостей учнів / та окремих груп.

5. Робота вчителя / з формування особистої відповідальності учня /

за результат навчання.

6. Спільна робота / учителя, учнів, батьків / з формування мотивації /

до творчої праці.

7. Використання рекомендацій психолога / щодо розвитку творчих

здібностей / конкретної дитини.

8. Проведення / нестандартних уроків.

9. Позаурочна робота: / предметні тижні, / конкурси, олімпіади.

10. Ефективне використання / вже створеного досвіду / в нових

умовах.

11. Гнучкість під час / виконання запланованого / в несподіваних

ситуаціях.

12. Імпровізація, вміння фантазувати, / розвивати ідею, / бачити

перспектив / й реалізувати її.

- Це ми визначились зі стратегією, тепер перейдемо до практичних

кроків.

9. Інтерактивна вправа «Мікрофон» (2 хв.)

Мета: повторити учительські заповіді, спонукати до їх виконання.

- Сядьте, будь ласка, всі в коло.

- Інтерактивною вправою «Мікрофон» повторимо 10 учительських

заповідей.

50

Десять учительських заповідей

1. Люби себе й обраний тобою шлях.

2. Йди на урок, як на іспит, але перетворюй урок на свято доброти і

розуму.

3. Принось на кожен урок диво: вірш, пісеньку, притчу, приклад із життя,

анекдот, афоризм, висловлювання, оригінальну задачу, жарт…

4. Твоя головна зброя – бадьорість, життєрадісність, гуманність, а не

буркотіння, вимогливість, переслідування, демонстрація втоми.

5. Якщо учень не зробив домашнього завдання, не картай його, а уяви,

що в нього, можливо, були важливіші справи. Або, що прикро, і ти, і

твій предмет для нього, м’яко кажучи, не досить симпатичні.

6. Захоплюйся дитячими відкриттями і не поспішай оцінювати їх за

допомогою цифр.

7. Схиляйся перед чистотою й цнотливістю дитинства.

8. Твоє обличчя має бути красивим, одухотвореним красою, а твій

зовнішній вигляд не повинен нагадувати про неминучу пенсію й

нудне життя.

9. Читай на ніч хоча б щось.

10.Якщо учні пам’ятають не тебе, а твої слова і вчинки, значить твоє

педагогічне життя вдалося.

10. Підсумки семінару-тренінгу. Вправа на завершення «Емоційний

ланцюжок» (3 хв.)

Мета: систематизувати інформацію, отриману на семінарі, закріпити

позитивні результати тренінгу.

Завуч пропонує учасникам осмислити спільну роботу та прокоментувати,

чи збулися їхні очікування, визначені на початку семінару.

51

- Покладіть ліву руку на плече сусіда і по черзі один за одним подякуйте

сусідові ліворуч за хорошу роботу, позитивні емоції, висловіть побажання.

Висновок. На сьогоднішньому тренінгу ви краще усвідомили роль

учителя у формуванні творчого працездатного учнівського колективу,

визначились з головними рисами сучасного учителя та орієнтирами у

повсякденній педагогічній практиці. Бажаю вам самоствердитися на

обраному шляху.

СТИЛІ РОБОТИ ТА ПРОФЕСІЙНЕ КРЕДО

СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ

ПСИХОЛОГО - ПЕДАГОГІЧНА ГРА

Мета: оволодіти груповими формами роботи в техніці методичного конструктора; виявити чинники, що впливають на ефективність педагогічної діяльності, зокрема стилі роботи та професійне кредо вчителя;

виявити сприятливі умови для взаємодії;

52

збагатити особистий досвід педагогів;

сприяти підвищенню професійного рівня фахівців.

Хід гри:

1. Уведення в заняттяОрганізаційний момент. Мотивація подальшої роботи учасників.

Девіз: « В ід гри – до пізнання і творчості»

Ознайомлення з основними правилами роботи:

- Будьте відкритими для нових вражень і нового досвіду; аналізуйте свої почуття, думки, ставлення до того, що відбувається на занятті.

- Будьте доброзичливими і щирими, але немає потреби кривити душею, якщо ви з чимось незгодні.

- Ви маєте особисту думку, вона цікава для нас, висловлюйте її коректно, кажіть від свого імені, оскільки інші можуть мати протилежні думки.

- Ми всі спільно відповідаємо за те, що відбувається на занятті.2. Основна вправаа) Індивідуальна робота «Визначення індивідуального стилю роботи»

- Для виявлення типів міжособистісних взаємин та пріоритетів спільної діяльності, а також поділу на 4 групи кожен з учасників гри визначить свій індивідуальний стиль роботи за допомогою запропонованого матеріалу:

Північ

Девіз «Це потрібно зараз»

Характеристика Активні, діяльні люди, їхня робота спрямована на кінцевий результат. Сам перебіг роботи та її деталі їх не цікавлять.

Захід

Девіз « Хто? Що? Де? Коли? Чому?»

Характеристика Люди, для яких важливі деталі, - сам процес роботи.

53

Ставлять багато конкретних запитань, необхідних для подальшої роботи.

Схід

Девіз «Уявіть, виразіть»

Характеристика Це творчі люди. Які мають у своєму арсеналі багато ідей. Дуже рідко доводять свої ідеї до реалізації.

Південь

Девіз «Участь, підтримка»

Характеристика Люди, які завжди підтримують будь-яку ідею, але, як правило, ця підтримка залишається лише на словах.

б) Робота в групі. Опрацювання теоретичного матеріалу «Стилі керівництва в практиці управлінської діяльності».

- Кожна група отримає теоретичний матеріал для опрацювання, в якому розповідається про стилі керівництва в управлінській діяльності. Ваше завдання: застосувати цей матеріал для визначення стилів роботи педагогів з учнівськими колективами.

У теорії на практиці педагогічної діяльності виокремлюють різні типи стилів роботи за ознакою переважання одноосібних чи групових способів впливу на учнів та організацію навчального процесу.

Традиційна концепція стилю керівництва, яка набула своєї популярності в 70-ті роки, спирається на прості та очевидні елементи управління. В ній описано справді значущі стильові характеристики. Головними в структурі стилю керівництва вважають такі елементи:

спосіб ухвалення рішення; спосіб розподілу функцій у вирішенні завдань; форми контролю; оцінювання виконання рішень; розподіл відповідальності.

54

За цими показниками в межах традиційної концепції управління виокремлюють авторитарний, демократичний, ліберальний стилі керівництва. Четверта група отримає матеріал про дидактичні засади ділової гри і застосує його відносно своєї педагогічної діяльності.

1. Авторитарний стиль передбачає ухвалення всіх рішень керівником, чітку окресленість «меж компетентності», тобто жорстку визначеність рангів керівників, які мають право приймати рішення з певних питань, пов’язаних із діяльністю організації. Структура керівництва є гранично жорсткою, вертикально-ієрархічною. Це означає, що ухвалені на верхніх рівнях ієрархії рішення надходять униз як директиви (саме тому цей стиль ще називають директивним), які не підлягають обговоренню – їх потрібно чітко виконувати. Усі керівники та підрозділи нижчих рівнів ознайомлені тільки зі своїм функціональним завданням, не завжди уявляють загальну мету, сенс завдань. Контроль та оцінювання якості діяльності підрозділу також є прерогативою вищого керівництва. Формально відповідальність покладено на управлінську ланку, яка ухвалює рішення і контролює виробничий процес, але реально в організаціях з «авторитетним стилем управління» в разі невдач завжди виникає феномен «перекладання» відповідальності на нижчі рівні, тобто на виконавців. Керівникам із таким стилем управління властиві завищена самооцінка, самовпевненість, агресивність, тотальний контроль над роботою підлеглих, схильність до стереотипів, безкомпромісне сприймання підлеглих та їх дій.

Авторитарне керівництво має такі форми: патріархальне, автократичне, бюрократичне, харизматичне.

Отже, авторитарний стиль керівництва породжує нещирість, недовіру, напруженість у стосунках. Підлеглі змушені маскуватися, поводитися так, як бажає керівник.

Стиль лідерства пов’язаний із феноменом психологічної влади в групі. Авторитарний керівник залежно від проблеми і складності завдання структуру свого впливу на підлеглих організує за принципом «керівництво-підкорення». Тип такого керівника характеризують:

надмірна централізація влади, ігнорування думки фахівців; використання різних соціально-психологічних механізмів впливу,

зокрема аморальних (інструктаж, тиск, погрози, категоричність висловлювань тощо);

55

унеможливлення критики на його адресу, ігнорування думки підлеглих, доцільності вироблення спільних рішень;

недовіра до підлеглих, нехтування реальним людським потенціалом, обмежене спілкування з персоналом;

неуважність до індивідуальних особливостей підлеглих, міжособистісних взаємин;

велика соціальна дистанція, офіційність у неформальних ситуаціях взаємодії.

Однозначно негативно оцінювати авторитарний стиль управління не слід. Адже трапляються ситуації (занедбаність роботи, відсутність дисципліни, безвідповідальність, екстремальні умови тощо), які потребують жорстких форм централізованого впливу.

2. Демократичний стиль. Ґрунтується він на колегіальному ухваленні керівниками рішень (за особливо складних умов до розв’язання проблем можуть бути залучені й професіонали, але працівників до цього переважно не залучають), широкий поінформованості управлінського апарату про проблему, мету організації, а також поінформованістю всіх працівників про виконання накреслених завдань і мети. Участь управлінців усіх ланок у процесі ухвалення рішень сприяє тому, що кожен із них добровільно перебирає на себе відповідальність за свою роботу й усвідомлює її значущість у досягненні спільної мети. Функції контролю та оцінювання розподіляють міх рівнями влади, переходячи від верхніх рівнів до нижчих. Працівники за демократичного стилю керівництва – це не просто виконавці чужих рішень. Вони сприймають завдання організації як власні цінності та інтереси. Керівники нижчої ланки, як правило, презентують і обстоюють інтереси працівників перед вищим керівництвом, що породжує зустрічний потік інформації від працівників до керівництва.

Цей стиль активізує ініціативність працівників, є передумовою нестандартних рішень, сприяє поліпшенню морально-психологічного клімату та загальної задоволеності працівників організацією. За таких умов вони мають змогу навчатися один в одного по горизонталі, коли кожен є джерелом інформації, а керівник-демократ враховує індивідуально-психологічні можливості, потреби, інтереси підлеглих, обирає адекватні до ситуації засоби впливу на них.

Ефективнішим є демократичний стиль, який засвідчує вміння використовувати владу і такі психологічні механізми впливу як порада,

56

делегування повноважень і відповідальності, переконання, навчання тощо. Усе це забезпечує позитивну саморегуляцію спільноти, розвиток індивідуальної та групової ініціативи.

3. Ліберальний стиль. Його характеризують невисока активність, небажання і нездатність керівника приймати будь-які рішення, намагання уникнути будь-яких інновацій, перекладання виробничих функцій та відповідальності на інших керівників і підрозділи. Підрозділи й організація за такого керівництва неухильно втрачають свою лабільність, працівники – мотивацію, ініціативу та інтерес до справ організації. Активні, творчо зорієнтовані працівники починають використовувати робоче місце та час для діяльності, не пов’язаної з організацією. Чим сильніша залежність підрозділів або організації від вищих владних структур, тим частіше формується ліберальний стиль керівництва. Його ще називають непослідовним стилем. Адже він дезорганізує діяльність і спілкування з підлеглими. Керівник часто діє залежно від свого емоційного стану, що призводить до застосування певного стилю керівництва або поєднання кількох стилів. Загалом, стиль керівництва формується під впливом суб’єктивних та об’єктивних чинників.

Ліберальний стиль часто кваліфікують як бездіяльнісний, що породжує вседозволеність, анархію. Невпливовість людини-ліберала може бути наслідком суб’єктивних особливостей особистості (невпевненість, слабка сила волі, надмірна довірливість тощо), непрофесіоналізму. За таких умов може взяти ситуацію під контроль неформальний лідер, який ініціативно візьметься за виконання управлінських рішень.

Характеризуючи стилі керівництва з феноменами психологічної влади, слід пам’ятати, що ефективний вплив керівника на колектив та окремих осіб не припускає бездумного наслідування будь-якого стилю, а потребує вироблення власного неповторного стилю діяльності та впливу. Ефективний лідер допомагає колективу набути відповідальності та компетентності. Для цього йому необхідно знати, на якій стадії розвитку перебуває колектив, як відбувається його розвиток і чим він особисто може цьому посприяти.

4. Ділова гра – форма відтворення предметного і соціального змісту професійної діяльності, моделювання систем взаємин, характерних для даного виду практики. Проведення ділової гри – це розгортання особливої (ігрової) діяльності учасників на імітаційній моделі, що відтворює умови і

57

динаміку навчального процесу. Залежно від того, який тип людської практики відтворюється в грі й якою є мета, поставлена учасниками, розрізняють ігри ділові, навчальні, дослідницькі, управлінські, атестаційні.

Тепер ділові ігри широко застосовують у вирішенні різних навчальних завдань, удосконалення управління, ухвалення рішень, підготовки і підвищення атестації кадрів. Навчальна ділова гра допомагає задати в навчанні предметний і соціальний контексти професійної діяльності й тим самим змоделювати адекватніші (порівняно з традиційним навчанням) умови становлення фахівців. В цих умовах:

1. Засвоєння нового знання накладається на канву професійної діяльності.

2. Навчання набуває спільного, проективного характеру.3. Розвиток особистості фахівця здійснюється в результаті

підпорядкування двом типам норм: нормам компетентних предметних дій і нормам соціальних взаємин у колективі.

Мотивація, інтерес і емоційний статус учасників ділової гри обумовлені широкими можливостями для планування і втілення завдань, для діалогічного спілкування на матеріалі проблемного значення ділової гри.

в) Індивідуальна робота «Визначення професійного кредо вчителя»

- Кожен з вас індивідуально спробує визначити професійне кредо сучасного вчителя. Із запропонованих оберіть варіант, близький саме вам, і озвучте методом «Мікрофон».

1. Я працюю творчо, а ви мені заважаєте.

2. Учні – неприємний, але необхідний засіб для моєї творчої діяльності.

3. Ви винні в тому, що я посередній.

4. Ти так само неповторний, як і я, але ми зрозуміємо одне одного.

5. Я вас не займаю, і ви мене не чіпайте.

6. Я зроблю тебе таким, яким хочу бачити.

7. Я вас люблю, але якщо буде потрібно…

8. Діти, давайте жити дружно.

58

г) Групова робота. «Зв’язок стилів роботи та професійного кредо учителя»

- Опишіть тип професійної діяльності вчителя з наведеними кредо (тобто, що притаманно в роботі всім названим типам). Кожна група отримує два типи і описує тільки їх. Під час виступу зверніть увагу на те, як учитель з певним професійним кредо може використовувати групову роботу і чи може взагалі, на які аспекти організації групової роботи потрібно звертати увагу саме такому вчителю.

Типологія професійних кредо вчителя

Нарцис

Девіз «Я працюю творчо, а ви мені заважаєте»

Характеристика Неприязне ставлення до учнів, але без активного маніпулювання ними, концентрація на своїх творчих завданнях. Такий учитель схожий на лектора, що самовіддано читає лекцію й уважно стежить за зовнішньою реакцією слухачів. Насправді він абсолютно байдужий до думки учнів. Його не цікавить учень як людина. Головне – дістати задоволення в роботі. Інший приклад – академічний науковець, який розумом приймає цінність і унікальність людей, але в педагогічній діяльності вирішує тільки свої наукові завдання, намагаючись бути коректним.

Наполеон

Девіз «Учні – неприємний, але необхідний засіб для моєї творчої діяльності»

Характеристика Неприязне ставлення до дітей тут поєднується з відвертим використанням їх з особистою метою. Такий учитель нагадує полководця, для якого «солдати – це гарматне м’ясо». Має чудові творчі здібності. Може демонструвати хороші методичні знахідки. Його високо цінує керівництво. Але діти його не люблять.

Самодур

59

Девіз «Ви винні в тому, що я посередній»

Характеристика Яскравий представник агресивного обивателя, якого випадковим вітром занесло до школи. Цей тип страшний та руйнівний для учнів. Нездатність до творчості та неприязнь до дітей виливаються в суворий контроль, намагання обмежити учнів твердими заборонами.

Самоактуалізатор

Девіз «Ти так само неповторний, як і я, але ми зрозуміємо одне одного»

Характеристика Як нам здається, саме такий учитель спрямований на саморозвиток. Система взаємин базується на повазі, любові до дітей, сприйнятті їх як особистостей. Такий учитель має великий творчий потенціал, формує відповідну систему педагогічної діяльності, спрямовану на розвиток унікальності кожного учня.

Спостерігач

Девіз «Я вас не займаю, і ви мене не чіпайте»

Характеристика Педагогічна діяльність у даному разі перетворюється на пасивне невтручання з недоброзичливим відтінком. Відсутність творчості робить такого вчителя нездатним до реальної педагогічної роботи.

Фауст

Девіз «Я зроблю тебе таким, яким хочу бачити»

Характеристика Учитель формує, «ліпить» учня відповідно до своїх уявлень про потрібну суспільству людину. Дуже багато талановитих учителів вбачають у цьому сенс своєї праці.

Штампувальник

Девіз «Я вас люблю, але якщо буде потрібно…»

60

Характеристика Можливо, це найпоширеніший тип учителя. Він любить дітей, але відсутність творчого джерела штовхає його на вчинок за шаблоном, стереотипом, застарілим зразком; він однаково підходить до роботи з різними класами, різними віковими категоріями. Тому часто використовує стосовно учнів владний підхід.

Кіт Леопольд

Девіз «Діти, давайте жити дружно»

Характеристика Для цього типу характерна обмежена творча активність, сором’язливість, повага та любов до дитини. Виявляється пасивне бажання не зашкодити. Такий учитель нагадує садівника, який настільки любить деревце. Що не наважується його полити, обкопати та обрізати гілочки. Він сподівається, що дерево виросте без будь-якої допомоги… Такий підхід може загубити деревце.

д) Рефлексія групової роботи. Визначення «Рейтингу професійних кредо сучасного вчителя». Аргументація точки зору групи щодо факторів, які підвищують ефективність групової роботи.

3. Вихід із заняття.

Фронтальне обговорення

- Ефективні стиль роботи та тип професійного кредо вчителя – запорука чого?

- Ваше ставлення до обговорюваної сьогодні теми?- Чи отримали ви сьогодні нову інформацію? Можливо її втілити на

практиці?- Чи справдились ваші сподівання від проведеного методичного

заходу?

Додаток 1

Північ

Девіз «Це потрібно зараз»

61

Характеристика Активні, діяльні люди, їхня робота спрямована на кінцевий результат. Сам перебіг роботи та їх деталі їх не цікавлять.

Захід

Девіз « Хто? Що? Де? Коли? Чому?»

Характеристика Люди, для яких важливі деталі, - сам процес роботи. Ставлять багато конкретних запитань, необхідних для подальшої роботи.

Схід

Девіз «Уявіть, виразіть»

Характеристика Це творчі люди. Які мають у своєму арсеналі багато ідей. Дуже рідко доводять свої ідеї до реалізації

Південь

Девіз «Участь, підтримка»

Характеристика Люди, які завжди підтримують будь-яку ідею, але, як правило, ця підтримка залишається лише на словах.

Додаток 2

1. Авторитарний стиль передбачає ухвалення всіх рішень керівником, чітку окресленість «меж компетентності», тобто жорстку визначеність рангів керівників, які мають право приймати рішення з певних питань, пов’язаних із діяльністю організації. Структура керівництва є гранично жорсткою, вертикально-ієрархічною. Це означає, що ухвалені на верхніх рівнях ієрархії рішення надходять униз як директиви (саме тому цей стиль ще називають директивним), які не підлягають обговоренню – їх потрібно чітко виконувати. Усі керівники та підрозділи нижчих рівнів ознайомлені тільки зі своїм функціональним завданням, не завжди уявляють загальну мету, сенс завдань. Контроль та оцінювання якості діяльності підрозділу також є

62

прерогативою вищого керівництва. Формально відповідальність покладено на управлінську ланку, яка ухвалює рішення і контролює виробничий процес, але реально в організаціях з «авторитетним стилем управління» в разі невдач завжди виникає феномен «перекладання» відповідальності на нижчі рівні, тобто на виконавців. Керівникам із таким стилем управління властиві завищена самооцінка, самовпевненість, агресивність, тотальний контроль над роботою підлеглих, схильність до стереотипів, безкомпромісне сприймання підлеглих та їх дій.

Авторитарне керівництво має такі форми: патріархальне, автократичне, бюрократичне, харизматичне.

Отже, авторитарний стиль керівництва породжує нещирість, недовіру, напруженість у стосунках. Підлеглі змушені маскуватися, поводитися так, як бажає керівник.

Стиль лідерства пов’язаний із феноменом психологічної влади в групі. Авторитарний керівник залежно від проблеми і складності завдання структуру свого впливу на підлеглих організує за принципом «керівництво-підкорення». Тип такого керівника характеризують:

надмірна централізація влади, ігнорування думки фахівців; використання різних соціально-психологічних механізмів впливу,

зокрема аморальних (інструктаж, тиск, погрози, категоричність висловлювань тощо);

унеможливлення критики на його адресу, ігнорування думки підлеглих, доцільності вироблення спільних рішень;

недовіра до підлеглих, нехтування реальним людським потенціалом, обмежене спілкування з персоналом;

неуважність до індивідуальних особливостей підлеглих, міжособистісних взаємин;

велика соціальна дистанція, офіційність у неформальних ситуаціях взаємодії.

Однозначно негативно оцінювати авторитарний стиль управління не слід. Адже трапляються ситуації (занедбаність роботи, відсутність дисципліни, безвідповідальність, екстремальні умови тощо), які потребують жорстких форм централізованого впливу.

2. Демократичний стиль. Ґрунтується він на колегіальному ухваленні керівниками рішень (за особливо складних умов до розв’язання проблем можуть бути залучені й професіонали, але працівників до цього переважно

63

не залучають), широкий поінформованості управлінського апарату про проблему, мету організації, а також поінформованістю всіх працівників про виконання накреслених завдань і мети. Участь управлінців усіх ланок у процесі ухвалення рішень сприяє тому, що кожен із них добровільно перебирає на себе відповідальність за свою роботу й усвідомлює її значущість у досягненні спільної мети. Функції контролю та оцінювання розподіляють міх рівнями влади, переходячи від верхніх рівнів до нижчих. Працівники за демократичного стилю керівництва – це не просто виконавці чужих рішень. Вони сприймають завдання організації як власні цінності та інтереси. Керівники нижчої ланки, як правило, презентують і обстоюють інтереси працівників перед вищим керівництвом, що породжує зустрічний потік інформації від працівників до керівництва.

Цей стиль активізує ініціативність працівників, є передумовою нестандартних рішень, сприяє поліпшенню морально-психологічного клімату та загальної задоволеності працівників організацією. За таких умов вони мають змогу навчатися один в одного по горизонталі, коли кожен є джерелом інформації, а керівник-демократ враховує індивідуально-психологічні можливості, потреби, інтереси підлеглих, обирає адекватні до ситуації засоби впливу на них.

Ефективнішим є демократичний стиль, який засвідчує вміння використовувати владу і такі психологічні механізми впливу як порада, делегування повноважень і відповідальності, переконання, навчання тощо. Усе це забезпечує позитивну саморегуляцію спільноти, розвиток індивідуальної та групової ініціативи.

3. Ліберальний стиль. Його характеризують невисока активність, небажання і нездатність керівника приймати будь-які рішення, намагання уникнути будь-яких інновацій, перекладання виробничих функцій та відповідальності на інших керівників і підрозділи. Підрозділи й організація за такого керівництва неухильно втрачають свою лабільність, працівники – мотивацію, ініціативу та інтерес до справ організації. Активні, творчо зорієнтовані працівники починають використовувати робоче місце та час для діяльності, не пов’язаної з організацією. Чим сильніша залежність підрозділів або організації від вищих владних структур, тим частіше формується ліберальний стиль керівництва. Його ще називають непослідовним стилем. Адже він дезорганізує діяльність і спілкування з підлеглими. Керівник часто

64

діє залежно від свого емоційного стану, що призводить до застосування певного стилю керівництва або поєднання кількох стилів. Загалом, стиль керівництва формується під впливом суб’єктивних та об’єктивних чинників.

Ліберальний стиль часто кваліфікують як бездіяльнісний, що породжує вседозволеність, анархію. Невпливовість людини-ліберала може бути наслідком суб’єктивних особливостей особистості (невпевненість, слабка сила волі, надмірна довірливість тощо), непрофесіоналізму. За таких умов може взяти ситуацію під контроль неформальний лідер, який ініціативно візьметься за виконання управлінських рішень.

4. Ділова гра – форма відтворення предметного і соціального змісту професійної діяльності, моделювання систем взаємин, характерних для даного виду практики. Проведення ділової гри – це розгортання особливої (ігрової) діяльності учасників на імітаційній моделі, що відтворює умови і динаміку навчального процесу. Залежно від того, який тип людської практики відтворюється в грі й якою є мета, поставлена учасниками, розрізняють ігри ділові, навчальні, дослідницькі, управлінські, атестаційні.

Тепер ділові ігри широко застосовують у вирішенні різних навчальних завдань, удосконалення викладання, ухвалення спільних рішень, підготовки до перевірних робіт. Навчальна ділова гра допомагає задати в навчанні предметний і соціальний контексти професійної діяльності й тим самим змоделювати адекватніші (порівняно з традиційним навчанням) умови становлення фахівців. В цих умовах:

1. Засвоєння нового знання накладається на канву професійної діяльності.

2. Навчання набуває спільного, проективного характеру.3. Розвиток особистості фахівця здійснюється в результаті

підпорядкування двом типам норм: нормам компетентних предметних дій і нормам соціальних взаємин у колективі.

Мотивація, інтерес і емоційний статус учасників ділової гри обумовлені широкими можливостями для планування і втілення завдань, для діалогічного спілкування на матеріалі проблемного значення ділової гри.

Додаток 3

Професійне кредо вчителя

1. Я працюю творчо, а ви мені заважаєте.

65

2. Учні – неприємний, але необхідний засіб для моєї творчої діяльності.

3. Ви винні в тому, що я посередній.

4. Ти так само неповторний, як і я, але ми зрозуміємо одне одного.

5. Я вас не займаю, і ви мене не чіпайте.

6. Я зроблю тебе таким, яким хочу бачити.

7. Я вас люблю, але якщо буде потрібно…

Додаток 4

Типологія професійних кредо вчителя

Нарцис

Девіз «Я працюю творчо, а ви мені заважаєте»

Характеристика Неприязне ставлення до учнів, але без активного маніпулювання ними, концентрація на своїх творчих завданнях. Такий учитель схожий на лектора, що самовіддано читає лекцію й уважно стежить за зовнішньою реакцією слухачів. Насправді він абсолютно байдужий до думки учнів. Його не цікавить учень як людина. Головне – дістати задоволення в роботі. Інший приклад – академічний науковець, який розумом приймає цінність і унікальність людей, але в педагогічній діяльності вирішує тільки свої наукові завдання, намагаючись бути коректним.

Наполеон

Девіз «Учні – неприємний, але необхідний засіб для моєї творчої діяльності»

Характеристика Неприязне ставлення до дітей тут поєднується з відвертим використанням їх з особистою метою. Такий учитель нагадує полководця, для якого «солдати – це

66

гарматне м’ясо». Має чудові творчі здібності. Може демонструвати хороші методичні знахідки. Його високо цінує керівництво. Але діти його не люблять.

Самодур

Девіз «Ви винні в тому, що я посередній»

Характеристика Яскравий представник агресивного обивателя, якого випадковим вітром занесло до школи. Цей тип страшний та руйнівний для учнів. Нездатність до творчості та неприязнь до дітей виливаються в суворий контроль, намагання обмежити учнів твердими заборонами.

Самоактуалізатор

Девіз «Ти так само неповторний, як і я, але ми зрозуміємо одне одного»

Характеристика Як нам здається, саме такий учитель спрямований на саморозвиток. Система взаємин базується на повазі, любові до дітей, сприйнятті їх як особистостей. Такий учитель має великий творчий потенціал, формує відповідну систему педагогічної діяльності, спрямовану на розвиток унікальності кожного учня.

Спостерігач

Девіз «Я вас не займаю, і ви мене не чіпайте»

Характеристика Педагогічна діяльність у даному разі перетворюється на пасивне невтручання з недоброзичливим відтінком. Відсутність творчості робить такого вчителя нездатним до реальної педагогічної роботи.

Фауст

Девіз «Я зроблю тебе таким, яким хочу бачити»

Характеристика Учитель формує, «ліпить» учня відповідно до своїх уявлень про потрібну суспільству людину. Дуже багато талановитих учителів вбачають у цьому сенс своєї праці.

67

Штампувальник

Девіз «Я вас люблю, але якщо буде потрібно…»

Характеристика Можливо, це найпоширеніший тип учителя. Він любить дітей, але відсутність творчого джерела штовхає його на вчинок за шаблоном, стереотипом, застарілим зразком; він однаково підходить до роботи з різними класами, різними віковими категоріями. Тому часто використовує стосовно учнів владний підхід.

Кіт Леопольд

Девіз «Діти, давайте жити дружно»

Характеристика Для цього типу характерна обмежена творча активність, сором’язливість, повага та любов до дитини. Виявляється пасивне бажання не зашкодити. Такий учитель нагадує садівника, який настільки любить деревце. Що не наважується його полити, обкопати та обрізати гілочки. Він сподівається, що дерево виросте без будь-якої допомоги… Такий підхід може загубити деревце.

Додаток 5

Основні правила роботи:

- Будьте відкритими для нових вражень і нового

досвіду; аналізуйте свої почуття, думки, ставлення до того,

що відбувається на занятті.

- Будьте доброзичливими і щирими, але немає

потреби кривити душею, якщо ви з чимось не згодні.

68

- Ви маєте особисту думку, вона цікава для нас,

висловлюйте її коректно, кажіть від свого імені, оскільки інші

можуть мати протилежні думки.

- Ми всі спільно відповідаємо за те, що відбувається

на занятті.

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ

НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

ЗА СУЧАСНИХ УМОВ


Мета: проаналізувати роль професіоналізму вчителя у формуванні мотивації навчальної діяльності, розвитку особистості та творчого потенціалу учнів.

Обладнання: епіграф семінару, написаний на плакаті; кольоровий картон – «цеглинки»; лірична мелодія; плакат «Ланцюжок ідей»; малюнки «Успіхи та невдачі»; завдання до вправи «Моделюю мотивацію»; пам’ятка «З чого починається ефективний урок» (індивідуальні для кожного вчителя); дитячі твори на тему «Мета мого навчання».

Підготовча робота до семінару-тренінгу

69

Перелік питань, які потребують вивчення

і висвітлення у виступах на семінарі:

1. Теорія мотивації навчальної діяльності учнів. Значення понять стимул і мотив.

2. Способи формування в учнів позитивного ставлення до навчання. Роль емоційних методів мотивації навчання.

3. Роль професіоналізму вчителя у формуванні мотивації навчальної діяльності школяра та його особистості. Психологічні поради учням.

4. Суб’єктивні чинники сприяння творчості учнів. Роль учителя в підвищенні рівня якості сучасного уроку.

Анкета для вчителів

1. Назвіть найвдаліші методи і прийоми створення позитивного настрою в учнів на уроці.

2. Які методи і прийоми мотивації навчальної діяльності ви вважаєте найоптимальнішими?

3. Яким із них ви віддаєте перевагу в своїй роботі?4. Як саме під час підготовки до уроку, обираючи методи та прийоми

мотивації, ви враховуєте: специфіку класу; індивідуальні можливості учнів.5. Чи склали ви власну систему методів мотивації навчальної діяльності?6. Чи вдається вам виробити в учнів раціональні способи розумової

праці й навичок самоорганізації; якщо так, то якими методами і засобами?7. Чи часто ви створюєте такі умови на уроці, коли в учня активно

формуються елементи «само-» (самоконтролю, самоаналізу, самооцінювання)?

8. Який стиль спілкування з учнями на уроці для вас є пріоритетним: авторитарний; демократичний; ліберальний.9. Який характер навчальної діяльності у вас переважає: репродуктивний; конструктивний; творчий. 10.Яких уроків у вас більше: що досягли поставленої мети; частково досягли мети; не досягли мети.

70

11.Чи складно вам обирати методи та прийоми мотивації навчальної діяльності? Чи потребуєте ви допомоги й якої саме?

Анкета для учнів

1. Який навчальний предмет вам подобається найбільше?2. Який предмет ви наполегливіше вчите?3. Причина цього?4. Яку мету ставите перед собою, вивчаючи певний предмет?5. Чи мотивує вчитель вас до навчання?6. Назвіть найвдаліші методи і прийоми створення вчителем

позитивного настрою учнів на уроці.7. Чи часто вчителі створюють на уроці умови, за яких у вас активно

формуються елементи «само-» (самоконтролю, самоаналізу, самооцінювання)?

8. Який стиль спілкування учителя з учнями на уроці вам найбільше подобається:

авторитарний; демократичний; ліберальний.9. Ваші пропозиції щодо цікавішого проведення уроків.

Хід заняття

I. Вступна частина семінару

Вступне слово заступника директора з НМР:

- Якось римський оратор Цицерон розмірковував: «Маючи поганих кравців, не матимеш гарного одягу, якщо погані пекарі – то матимемо такий-сякий хліб, а якщо матимемо поганих учителів, то в нас не буде майбутнього.» Сьогодення ставить перед учителями завдання: створити дитині умови для її максимального самовизначення, саморозвитку й самовияву. Зрозуміло, що не всім бути Ейнштейнами. Але із задоволенням і користю вчитися здатні всі. Для цього процес навчання має бути сконструйований з максимальним наближенням до запитів і можливостей дитини. В. Сухомлинський писав: «Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості. Без цього вона – засушена квітка». Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості і власної гідності – одне з

71

найголовніших наших завдань. Адже успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів і бажання вчитися. Як цього досягти? Як спонукати школярів до плідної навчальної діяльності? Адже мотивація – надто важливий компонент не лише навчання, а й будь-якої людської діяльності. Є мотив – є й бажання виконувати й доводити до завершення цю діяльність. Без належної мотивації не працюватиме жодна педагогічна технологія. Адже всі без винятку технології пропонують високу спільну (і учнів, і вчителів) зацікавленість. Тож не тільки вчитель, а й учні мають розуміти, навіщо і для чого вони займаються певними видами діяльності та яку користь від цієї діяльності вони матимуть.

Вважаючи ці питання актуальними, темою семінару-тренінгу ми обрали «Проблеми формування мотивації навчальної діяльності школярів за сучасних умов», на якому пригадаємо загальні поняття мотивації і шляхом практичних вправ проаналізуємо способи створення ситуацій зацікавленості на уроках, роль професіоналізму вчителя у формуванні мотивації навчальної діяльності, розвитку особистості та творчого потенціалу учнів.

Щоб сфокусувати вашу увагу на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми, я використаю невеличкий психологічний тренінг, вправи «Продовжіть фразу» і «Впізнай автора» та інтелектуальну гру.

Девізом нашого заняття будуть слова російського педагога Олександра Бєлкіна «НАДІЯ НА УСПІХ ЖИВЕ В КОЖНІЙ ДИТИНІ».

1. Психологічний тренінг:

Я маю творчий потенціал.

Я хочу реалізувати його.

Я певен, що мені все вдасться.

Я схильний ризикувати.

Я вмію бачити проблему

і можливості її розв’язання.

Я маю критичне і гнучке мислення.

Я в пошуку!

72

Я виховаю творчу особистість!!!

2. Продовжіть фразу:

1) Школа майбутнього починається … (сьогодні).

2) У людині є сонце, тільки не треба … (його гасити).

3) Успіх породжує … (успіх).

4) Справжній учитель дає наснагу … (для зростання).

3. Хто автор цих слів?

1. Учитель живе доти, доки вчиться, тільки-но він перестає вчитися, в ньому помирає вчитель.

(К. Ушинський)

2. Щоб дати учням іскорку знань, учителю необхідно ввібрати в себе море світла.

(В. Сухомлинський)

3. Кожен учень талановитий, треба уважно шукати іскри таланту і не дати їм згаснути.

(В. Шаталов)

4. Інтелектуальна гра «Термінологічна розминка»

- Готуючись до семінару, кожен з вас обрав собі питання, яке хотів би тут розкрити. З огляду на те, що на семінар винесено 4 питання, у нас утворюється 4 групи. Отже, працюємо в групах. - Повторіть, будь ласка, правила роботи в групах. - Кожна група отримує завдання: поєднати педагогічний термін з його

визначенням. Матеріали для роботи знаходяться в конвертах. По завершенні роботи кожна група озвучує свої результати. Активізація навчально-пізнавальної діяльності – це...

приведення в активний діяльний стан розумових, моральних і фізичних сил учнів за допомогою спеціальних методичних прийомів для досягнення конкретної мети.

Актуалізація – це...

73

відтворення в пам’яті системи провідних знань ( понять, положень, правил, фактів, уявлень тощо ), життєвого досвіду, а також засвоєних раніше способів учіння ( умінь, навичок, логічних операцій, прийомів ), які виступатимуть інструментом для здобування та обробки нової інформації.

Групова робота – це...

форма організації навчання в малих групах на основі співпраці з чітко розподіленими завданнями для учнів, об’єднаних спільною навчальною метою.

Диференціація навчання – це...

створення таких умов, за яких кожен учень міг би повноцінно оволодівати змістом навчального матеріалу, гармонійно розвиватися відповідно до своїх індивідуальних можливостей, схильностей, інтересів, формувався б як індивід з його специфічними особливостями.

Ефективність навчання – це...

міра досягнення мети як мислено уявленого результату навчання; визначають на основі зіставлення мети і здобутих результатів.

Інновація в педагогіці – це...

процес створення та впровадження нових засобів ( нововведень ) для розв’язання тих педагогічних проблем, які досі розв’язували по-іншому; відкриття нових форм, методів, способів педагогічної діяльності, вихід за межі відомого в науці і масовій практиці; творча реалізація нових теоретичних концепцій, ідей, технологій, систем навчання та виховання.

Інтерактивна технологія навчання – це...

організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть школярів у колективному, заснованому на взаємодії всіх його учасників в процесі навчального пізнання.

Інтерактивні методи – це...

спосіб навчання, що відбувається завдяки взаємодії тих, хто навчається. Це співвідношення, суб’єктами якого є вчитель і учні.

74

Компетентність – це...

досвідченість у певній галузі, якомусь питанні, поінформованість, обізнаність, авторитетність.

Методика – це...

сукупність методів, прийомів цілеспрямованого виконання будь-якої роботи; галузь педагогічної науки, яка вивчає закономірності навчання певного навчального предмета.

Методичні прийоми навчання – це...

елементарні методичні вчинки ( дії ), спрямовані на виконання конкретного завдання на певному етапі уроку.

Мотивація навчання – це…

використання в навчанні системи мотивів, різних способів стимулювання та спонукання з метою спрямування й залучення учнів до активного навчального пізнання.

Мозковий ( розумовий ) штурм – це...

ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість; його досягають шляхом вільного вираження думок усіх учасників; допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.

Особистісно зорієнтовне навчання – це...

навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність.

Педагогічна майстерність – це...

комплекс властивостей особистості вчителя, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної педагогічної діяльності, її високу якість.

Самостійна робота – це...

діяльність учнів, спрямована на оволодіння навчальним матеріалом або його застосування, що відбувається без участі вчителя.

75

Структура уроку – це...

сукупність елементів уроку, що забезпечують його цілісність і збереження основних характеристик у різних варіантах поєднання.

Технологія уроку – це...

планомірна, чітко визначена за часом та місцем послідовність етапів навчання, яка забезпечує його якість та ефективність.

Урок – це...

форма організації навчальної роботи, яка відбувається в межах точно визначеного часу з постійним складом учнів відносно однакового рівня підготовленості й віку відповідно до розкладу і включає різні види роботи і включає різні види роботи як учителя, так і учнів, необхідні для досягнення навчальних результатів.

Форми навчальної діяльності – це...

спеціально організована діяльність учителя та учнів, яка відбувається за встановленим порядком, у певному режимі.

II. Теоретична частина семінару

1. Слово заступника з НМР- «Потрібно, щоб усі учні вже із самого початку ясно бачили мету з

усіма проміжними ланками й прагнули досягти її», - писав Ян Амос Коменський. А мету навчання учні бачитимуть тільки тоді, коли вона буде чітко визначена і зрозуміло вмотивована вчителем.

Однією з важливих причин невдачі на уроці є відсутність в учнів мотивації до навчання. Мотив – це стимулювання до активності. Мотивація навчальної діяльності на уроці є обов’язковою частиною кожного уроку.

Відвідуючи уроки вчителів, можна констатувати, що не всім легко дається саме цей елемент уроку.

- Давайте спільно за допомогою методу «Цеглина до цеглини» спробуємо визначити особисте розуміння поняття мотивація.

(Відповіді фіксуються на «цеглинах» - аркушах кольорового паперу.) (Див.схему)

76

- Отже, мотивація – це спонукання, яке є причиною активності особистості й визначає її прагнення.- А тепер перейдемо до розгляду питань, які потребують вивчення й

висвітлення у виступах на семінарі, а саме:1. Теорія мотивації навчальної діяльності учнів. Значення понять

стимул і мотив.

2. Способи формування в учнів позитивного ставлення до навчання. Роль емоційних методів мотивації навчання.


4. Суб’єктивні чинники сприяння творчості учнів. Роль учителя в підвищенні рівня якості сучасного уроку.

2. Робота в групах

- Вам дається 5 хвилин на обговорення своїх питань та вибір одного доповідача й записувача ключових слів.

(Звучить лірична мелодія, під яку вчителі працюють).

- Час обговорення вичерпано, тому приступимо до обговорення питань.1. Традиційна українська школа розглядає кожну дитину не стільки як

об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності. І щоб учень займав активну позицію в процесі навчальної діяльності, він повинен мати потужні джерела мотивації до навчання. Основним у педагогічному мистецтві вчителя є вміння спонукати, а не примушувати.

- Про теорію мотивації навчальної діяльності та значення понять стимул і мотив нам розповість 1 група.

(Матеріал для опрацювання:

77

Мотивація

Для чого?Навіщо?

Бажання

навчатись

Зовнішнє спонукання до дії

Внутрішнє спонукання до дії

Традиційна українська школа розглядає кожну дитину не стільки як об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності. І щоб учень займав активну позицію в процесі навчальної діяльності, він повинен мати потужні джерела мотивації до навчання. Теорія мотивації випливає з необхідності будувати педагогічний процес таким чином, щоб його методика орієнтувалася на якомога глибше проникнення у внутрішній світ дитини, мала на меті пробуджувати і розвивати в ній здібності й нахили. Тому основним у педагогічному мистецтві вчителя є вміння спонукати, а не примушувати.

Така система передбачає позитивну аргументацію методів і засобів впливу на дитину, за якою майстерність вчителя виявляється в тому, що він стимулює учня робити все з власної волі, з бажанням і радістю. Отже, в основі теорії й практики мотивації лежить оптимістична гуманістична концепція, зорієнтована на великі потенціальні здібності й можливості самих дітей. Вона ґрунтується на тому положенні, що саме спонукальна, а не примусова сила навчання й виховання здатна перетворити дитину з об’єкта впливу педагогів на суб’єкт особистого розвитку.

Проблема як досягти того, щоб учні тривалий час бажали вивчати певний предмет (саме бажали, а не мусили), тобто мотивація учнів до навчання, є надзвичайно актуальною в наш час.

Слід з’ясувати значення понять стимулу і мотиву. Стимул - це, насамперед, засіб, який спонукає дитину до посильної діяльності, своєрідний зовнішній поштовх, сила якого зростає залежно від його суспільної значущості. Сюди можна віднести отримання певних пільг при виставленні тематичної, семестрової, річної оцінки, моральні, економічні причини.

Мотив – це усвідомлене дитиною внутрішнє спонукання до дії. Він більше індивідуалізований у своїх проявах, ніж стимул. Наприклад, батьки, яких потрібно потішити оцінкою, приємне відчуття своєї майстерності або відчуття радості відкриття нового тощо.

Усе це дає змогу зробити висновок про те, що стимули являють собою такі чинники поведінки людини, які сприяють усвідомленню нею своїх потреб і на основі відповідних мотивів та орієнтації допомагають вибору найцінніших із них в соціальному та особистісному плані.

78

Мотивація передбачає:

морально-психологічну стимуляцію навчальної діяльності, так званий «внутрішній двигун»;

прагнення людини домагатися успіху в різних видах діяльності; пошук відповідей на запитання «чому?», «навіщо?», «заради чого?».Мотиви навчання у школярів, мабуть, завжди будуть змішаними. Є

батьки і педагоги, яких треба порадувати, оточуючі, з якими треба мати справу, приємне відчуття майстерності, яке потрібно розвивати в собі. Водночас розвиваються інтереси дитини, і світ ніби відкривається для неї.

Отже, шкільна діяльність для різних дітей має різний зміст. Для одних вона є засобом отримати похвалу батьків, сподобатися вчителю (зовнішня мотивація), для інших – це проникнення в суспільне життя, самореалізація особистості (внутрішня мотивація). Мотиви навчання не повинні бути пасивними і споглядальними. Вони передусім мають базуватися на активному інтересі до того, що є предметом вивчення.)

( Під час виступу на аркуші «Ланцюжок ідей» учасником групи записуються ключові слова: зовнішня мотивація (похвала вчителя або батьків), зовнішня мотивація (самореалізація особистості).

(Після виступу заступник з НМР зачитує уривки з 2 – 3 учнівських творів на тему « Мета мого навчання»)

2. Велику роль у житті людини відіграють емоції. Мабуть, нелегко знайти людину, позбавлену емоцій. Вони мають велике значення і у навчанні учнів. Одним із найважливіших емоційних мотивів навчання є почуття успіху. Задоволення від досягнутого, бо схвальні оцінні судження учителя викликають в учнів позитивні емоції. В той же час, якщо дитина дивується, цікавиться – вона починає мислити. Нові ідеї – продукт творчої уяви. Отже, радість від успіху, зацікавленість – потужні мотивації до навчання. Про способи формування в учнів позитивного ставлення до навчання та роль емоційних методів мотивації нам розповість 2 група.


Процес формування мотивів навчання починається в початкових класах, а згодом продовжується й у старших. І майбутнє ставлення дитини до навчання залежить від класовода, його вміння спонукати дитину навчатися з власної волі, з бажанням і радістю, а згодом – і від учителів-предметників.

79

З розвитком дитини збагачується й сама навчальна мотивація: розвиваються пізнавальні інтереси, зростає зацікавленість не тільки процесом навчання, а й змістом. Це позитивний бік цього етапу.

Кожний вид діяльності можна розкласти на складові: хочу, можу, навіщо це робити. Людина народжена бути активною, діяльнісною. І коли нема позитивної діяльності, на її місце приходить інша – негативна, або, як ми її називаємо, саморуйнівна.

Отже, першою необхідною умовою збудження інтересу і «пробудження» учня є мотивація навчального процесу. Для цього потрібно використовувати певні стимули. Адже щоб спровокувати виникнення потреб у певному виді діяльності, необхідно наблизити їх до потреб самої дитини. Тому дуже важливо для педагога бути обізнаним із типовими інтересами школярів данного віку. Якщо потрібно, треба знати нахили та вподобання окремих учнів, що складають невеликий відсоток «нестандартних дітей (слабких, або помітно сильних у навчанні), так званих «середніх» учнів, або ж проблемних, з точки зору виховання. Тому друга умова «пробудження» учня – це, як уже було зазначено, знання вікових особливостей дітей і врахування їх під час планування навчального процесу. Найкраще це робити, коли діти працюють самостійно і спілкуються при цьому одне з одним. Групова робота в різних її варіаціях підходить для цього якнайкраще.

Ще одним стимулом до навчання є цікавість, евристичність, яскравість подачі вчителем навчального матеріалу.

Тому необхідно хоча б іноді змінювати стиль викладання нового матеріалу, урізноманітнювати видиі опитування, частіше пропускати через практику те, що вивчили. Навіть якщо тема є суто теоретичною, її можна опрацьовувати через рольову гру.

Адже гра – це діяльність з уявними об’єктами. Діти часто не мають можливості займатися улюбленими справами через відсутність досвіду, знань, сил, засобів та можливостей.

Дитина не може керувати справжнім літаком або ракетою, не в змозі збудувати справжній дім або ловити злочинців. А ось грати в такі справи вона може, оскільки для такої «діяльності» потрібна тільки уява, яка в дітей розвинута найбільше. Матеріалу для неї достатньо: вона складається з

80

уривків почутих або прочитаних текстів, розмов дорослих, особистих спостережень, розповідей однолітків, телепередач тощо.

Уява заміняє дитині брак знань. Закономірністю є те, що з накопиченням знань обсяг уяви, як правило, зменшується й людина починає діяти переважно в реальному світі.

Учні люблять грати: і шести-, і одинадцятикласники. Тільки правила гри в них відрізняються.

Гра сама по собі захоплива, але найголовніше – вона наближує тематику уроку до внутрішнього світу школяра, отже, стимулює навчальну діяльність.

Ще одним важним стимулом до навчання є створення ситуації успіху. надія на успіх живе в кожній дитині. Усунь надію – й зусилля людини втрачають сенс.

Для однієї дитини очікування успіху звичне, а для другої – епізодичне, а для третьої поодиноке. Творцями його виступають і школярі, й учителі, й батьки. Успіх – це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прагнула у своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, або перевершив їх. На основі цього стану можуть сформуватися нові, сильні мотиви діяльності, зміниться рівень самооцінки, самоповаги. При цьому вчителям потрібно добирати для учнів посильні завдання, оцінювати їхнє виконання. Під час цього слід забезпечувати належний мікроклімат, у якому учень позбувся б почуття невпевненості та страху. Схвальні оцінювальні судження вчителя викликають в учнів позитивні емоції. Часто оцінка відіграє роль вольового мотиву, проте говорити про її стимуляційне значення можна тільки тоді, коли вона викликає в учня бажання поглибити знання, виховує в нього вольові риси характеру. Дієвість оцінювання значною мірою залежить від коментування її педагогом. Бо гуманізація освіти потребує, щоб навчання було вільним від натиску на учнів, психологічного дискомфорту, породженого необ’єктивним оцінюванням.

Успіх – головне джерело мотивації учня до навчання. Тільки успіх дає задоволення від навчання й приведе в подальшому до ще кращих успіхів. Один раз досягнутий успіх забезпечить заохочення й бажання повторного успіху. Саме така самосвідомість і породжує мотивацію.

81

Як же ми можемо діяти в цій ситуації?

Як через похвалу або критичне визнання успіхів наших дітей, так і через інтерес до їхнього особистого розвитку! Це просто диво, скільки сили знаходить у собі маленька людина, визнана іншими дорослими людьми.

Похвала – це не що інше, як один з видів нагороди, що підвищує почуття гідності і може подіяти як позитивний імпульс для нового успіху. Дуже важливо підходити індивідуально, порівнюючи нинішній рівень учня з його попереднім рівнем і вказувати на індивідуальний розвиток дитини.

Ні в якому разі не можна порівнювати рівень певного учня з рівнем інших учнів класу, бо при цьому ми принижуємо дитину, віднімаємо його впевненість у собі й цим забезпечуємо початок невдач, тому що одна невдача породжує песимізм, який розвиває недостатню віру в себе і знижує почуття гідності. З цього і народжується антимотивація – небажання старатися більше.

Звичайно, критика має велику силу, її не слід зовсім відкидати, бо виважена критика теж мотивує. Але ця критика має будувати мости, а не, навпаки, все руйнувати. Ми повинні критикою не ображати дітей, а підштовхувати до нових успіхів (Я знаю, ти це можеш!).

Крім того, ми повинні вчити учнів долати невдачі, не боятися їх.

Найкраща реакція на невдачу і для вчителів, і для батьків удома – бачити не просто оцінку, тобто результат, а шукати причини невдач і допомагати дитині їх подолати.

Якщо учень відчуває, що витрачені ним на навчальний процес зусилля не залишилися непоміченими й були оцінені належним чином (хоча б в усній формі), то він і надалі працюватиме. Для деяких учнів навіть можливість участі в шкільній діяльності класу або групи вже є ситуацією успіху, а якщо їм було відведено роль доповідача (в будь-якій формі), то це стає для них дуже потужним стимулом до подальшого активного навчання. У таких моментах доцільна знову ж таки групова робота, де учасникам відведено певні ролі.

Зростає рівень відповідальності перед групою за обсяг своїх знань та вміння їх презентувати.

82

Які ж іще методи слід використовувати для проведення сучасного уроку? Найефективнішими є методи активізації мислення, до яких належать:

мозкова атака;метод контрольних питань;метод вирішення творчих завдань шляхом пошуку аналогії;аналіз ситуації;алгоритмічні методи, суть яких полягає в складанні та застосуванні

алгоритмів для виконання завдань.) (Під час виступу учасник групи записує на аркуші «Ланцюжок ідей»

ключові слова: зацікавленість, ситуація успіху, належний мікроклімат, позитивні емоції)

(По закінченню виступу заступник з НМР демонструє учнівські малюнки на тему «Успіхи та невдачі»)

3. Учитель – головна дійова особа творчої взаємодії, співробітництва з вихованцем. Неможливо переоцінити роль особистості вчителя у сфері педагогічного стимулювання позитивної мотивації школярів у процесі навчання. Бо якщо головним мотивом навчання учнів початкової школи є інтерес, простіше кажучи, цікавість до процесу навчання, то згодом, з віком формується інтерес до отриманих результатів. Чи трансформуються ці інтереси в зацікавленість подальшим змістом навчальної діяльності, багато в чому залежить від майстерності та авторитету вчителя. Про роль професіоналізму вчителя у формуванні мотивації навчальної діяльності школяра та його особистості і психологічні поради учням розповість 4 група.

( Матеріал для опрацювування:

Неможливо переоцінити роль особистості вчителя у сфері педагогічного стимулювання позитивної мотивації школярів під час навчання. Педагог не тільки повідомляє учням певні знання, а й служить для них взірцем. Педагог є безпосереднім уособленням педагогічного процесу, людиною, на яку рівняються і з якою порівнюють себе учні.

Що ж потрібно робити, щоб підвищити мотиваційну сферу учнів? Насамперед, учитель має формувати зміст навчального матеріалу як систему практичних і навчальних завдань та організувати активні дії дитини з їх вирішенням. Від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить те, чи зможе він використати такі методи і

83

форми роботи з учнями, за яких у них сформуються сталі позитивні мотиви для набуття знань, умінь і навичок, виникнуть інтелектуальні інтереси.

Існує ряд педагогічних рекомендацій, яких мусить дотримуватися учитель: не слід знижувати учню оцінку за пропуски, несерйозне ставлення до навчання, недисциплінованість і неслухняність. Оцінка не є одним із способів покарання учнів. Використання оцінки як дисциплінарного впливу призводить до негативних наслідків. Учні починають думати, що вчитель несправедливий, недобрий, а недоброзичливість до вчителя може перерости в нелюбов до предмета.

Проте використовувати тільки мотиви пізнавального інтересу – замало. Особливо важливо, щоб учителі школи розвивали в учнів мотиви обов’язку і відповідальності в навчанні. У такому разі діти намагатимуться перемогти всі ймовірні труднощі, відчуватимуть радість від цих перемог, навіть з тих предметів, до яких не мають безпосереднього інтересу. У цьому полягає органічний зв’язок мотивів обов’язку та інтересу, про які слід пам’ятати кожному вчителеві і не протиставляти їх між собою. Отже, формувати в учнів мотиви обов’язку та відповідальності необхідно на основі методів пояснення суспільного й індивідуального значення навчання, методів вправ, методів похвали за успішне й сумлінне виконання обов’язків, методів оперативного контролю за виконанням вимог тощо.

Поліпшення передусім якості викладання, майстерності вчителя, вдосконалення методів і прийомів роботи, спрямованих на підвищення інтересу до предмета, розвиток мотиваційної сфери, стимулювання пізнавальної активності учнів, уміння практично застосовувати набуті знання – ось цей нешвидкий, але надійний шлях активації пізнавальної діяльності школярів.

При цьому можна запропонувати дітям поради, які варто помістити навіть у них вдома:

1. Визнач для себе значення певного матеріалу.

Значення певного матеріалу стане тобі зрозумілим, якщо подумаєш, якої мети хочеш досягти, що можеш робити з цим і чи використаєш ти це для себе в майбутньому.

2. Визнач чітко свою мету і не відступай від неї!

84

Я вірю: ти впораєшся!

Якщо ти чітко знаєш, чого хочеш, бажання вчитися буде залишатися в тобі завжди. Крім цього, ти відчуєш, що бажання досягти ще більшого в тобі зростає.

3. Поділи свою велику мету на менші частки.

Їх легше досягти. Коли ти успішно досягнеш маленької мети, у тобі прокинеться бажання досягти наступної. Адже ти це можеш! Так та швидше прийдеш до своєї великої мети.

Радій, коли тобі вдасться домогтися маленького успіху!Не засмучуйся, якщо з першого разу не вдасться. Спробуй іще раз!Знай: ти це можеш! Я вірю в тебе!

4. Спробуй знайти якомога більше причин, через які тобі потрібно досягти цієї мети.

Ці причини допоможуть тобі тримати курс на здійснення всього , чого ти хочеш!

5. Знай: бажання має виходити від тебе самого!

Але якщо ти хочеш учитися, щоб сподобатися вчителю, батькам або довести друзям, чого ти вартий, то використовуй додатково і це, щоб досягти своєї мети!

6. Не бійся просити допомоги!

Знай, що тільки коли ти справді переконаний у правильності своїх дій, тоді досягнеш мети!

Питай, якщо в чомусь маєш сумнів!

Успіху тобі!

(Під час виступу учасник групи записує на плакаті «Ланцюжок ідей» ключові слова: якість викладання, професійна творчість та майстерність, стимулювання, справедливе оцінювання, психологічна підтримка)

(Аналіз заступником директора з НМР учительських анкет)

4. Найвище та найбільше щастя вчителя – бачити, як в очах учнів зароджуються іскри думки, коли він пізнає незнане, як ця іскра розгорається і

85

вогонь переплавляє думку в слово. І це слово, почуте вчителем, знаходить відгук у його серці. І сплав думок, почуттів, емоцій втілюється в свідому діяльність, у творчу діяльність, в результаті якої учень само реалізується й відбувається становлення його особистості. Про суб’єктивні чинники сприяння творчості учнів та роль учителя в підвищенні рівня якості сучасного уроку нам розповість 4 група.


1. Позитивна установка на урок.

Психічна самоорганізація вчителя, емоційний психологічний стан:

Позитивне ставлення до дітей.Упевненість в собі й учнях.Готовність працювати з дітьми певного віку.Готовність працювати з конкретним класом. Тактовність учителя.

Кожен урок, як хороша вистава, повинен мати гарний вступ, що сприяє створенню позитивної установки на діяльність. Установка на урок виникає в перші його хвилини та за своєю якістю може бути позитивною або негативною.

- Від чого і від кого залежить позитивна установка на урок?

Основою такої установки є психічна самоорганізація вчителя, емоційний психологічний стан учителя, що передбачає такі аспекти:

Позитивне ставлення до дітей загалом; відчуття задоволення від майбутньої спільної роботи. Позитивна установка вчителя; зацікавленість у постановці мети, впевненість у собі й учнях, передбачення успіху. Узагальнено можна сказати, що це установка симпатії, співпраці й успіху. Антиподи такої установки – це байдужість, формальне проведення уроку, агресивність, страх учителя перед учнями, невпевненість у собі.

Психологічна готовність учителя працювати з дітьми певного віку: знання вікових психологічних особливостей учнів, уміння вчителя відчувати проблеми дітей як свої (емпатія).

Психологічна готовність учителя спілкуватися й співробітничати з конкретним класом.

Тактовність учителя як єдність позитивного морального ставлення до учнів і педагогічно досконалої форми спілкування з ними. Тільки щира зацікавленість учителя в дітях, симпатія до них, увага та педагогічно досконала форма спілкування створюють на уроці мікроклімат психічного комфорту.

86

Особисті риси, якими мають володіти вчителі:

Любити дітей такими, як вони є.Розуміти дітей – значить стати на їхню позицію, цінити їхні турботи і

зважати на них.Бути оптимістами: вірити в свою педагогіку, вірити в силу виховання.

2. Чітко сформульована тема і поставлена мета та завдання уроку.

Учитель під метою уроку іноді розуміє мету для себе: що він би хотів зробити на уроці. Однак мета та завдання уроку мають фіксувати й те, чого учні мають навчитися на уроці. Мета уроку програмує його результат: спочатку її формулюють в узагальненому вигляді (чого учень має навчитись), а далі конкретизують описом потрібних дій і зразків поведінки учня. Мета уроку не має сенсу, поки вона не стала метою учня.

3. Продуманий і спланований урок, кожний його структурний елемент.

Назвати типи уроків.Назвати етапи уроку.

4. Раціональне використання часу на кожному етапі уроку.

4. Оптимальні форми і методи на уроці.Назвати всі доцільні форми і методи під час перевірки домашнього

завдання.Назвати всі доцільні форми і методи під час закріплення і

узагальнення.Назвати всі доцільні форми і методи під час пояснення нового

матеріалу.5. Оптимальне, доцільне використання наочності, ТЗН.6. Оцінювання навчальних досягнень учнів.7. Ефективне визначення обсягу і характеру домашніх завдань, його

індивідуальності. (Аналіз заступником директора з НМР учнівських анкет)

Практична частина семінару-тренінгу

Заступник директора з НМР:

-Теоретичні питання, винесені на семінар, ми розглянули. Тепер – час для їх практичного застосування.

3. Вправа «Моделюю мотивацію»

87

(Представники кожної групи почергово витягують картки із завданнями для своєї групи: скласти мотивацію вступного уроку з предмету)

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з української мови (5 клас).

Тема. Значення мови в житті суспільства. Українська мова – державна мова України.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з англійської мови (6 клас).

Тема. Представлення. Розповідь про себе.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з математики (6 клас).

Тема. Повторення навчального матеріалу за попередній рік.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з фізики (7 клас).

Тема. Фізика – наука про природу. Творці фізики.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з географії (8 клас).

Тема. Що вивчає курс «Географія материків та океанів».

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з фізкультури (8 клас).

Тема. Правила загальної гігієни та санітарії. Шкідливість паління.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з хімії (8 клас).

Тема. Основні поняття з хімії. Правила ТБ у кабінеті хімії.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з російської мови (7 клас).

Тема. Язык и речь. Культура устной речи.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з астрономії (11 клас).

Тема. Астрономія як фундаментальна наука.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з Історії України (5 клас).

88

Тема. Вступ. Що вивчає курс «Історія України».

Заступник директора:

- Перш, ніж приступити до творчої роботи, послухайте приклад мотивації на першому уроці географії у 6 класі.

Тема. Географія – наука про природу земної поверхні, про населення та його господарську діяльність.

- Кожен із вас живе в якомусь будинку. Ви чудово знаєте, де у вас розташована кухня, де спальня, де вмикач електрики, де прокладено труби опалювальної системи, де ваше робоче місце, як користуватися газовими приладами. Неможливо уявити собі людину, яка не знає розташування кімнат у будинку. А до яких наслідків може призвести невміння користуватися газовою плитою? Людина може отруїтися газом, може статися вибух, що призведе до руйнування будинку. Землю часто порівнюють із великим домом, а ми з вами – одні з його мешканців. А географія – саме та наука, яка розкаже, де розташовано «кімнати та інші приміщення» цього будинку: гори, рівнини, міста, океани, озера тощо; допоможе орієнтуватися в цьому величезному помешканні; розповість, як у «земні помешкання» надходить енергія та вода – сонячні промені та вода гідросфери…

(За О. Стадником)

(Під повільну мелодію вчителі працюють у групах, створюючи мотивації. По закінченні вправи завуч підбиває її підсумки.)

4.Метод «Незакінчене речення»

- Методом «незакінчених речень» пропоную закріпити інформацію, отриману на занятті:

- Спонукання, яке є причиною до активності особистості, визначає її прагнення – це … (мотивація).

- Способами формування в учнів позитивного ставлення до навчання є … (зацікавленість навчальним матеріалом, групова робота,

інтерактивні методи та прийоми, ігри, створення ситуації успіху, схвальні оціночні судження, належний мікроклімат, позитивні емоції).

- Отримати винагороду й уникнути покарання – це два основні методи, які формують …. (поведінку людини).

89

- Коли дитина живе в атмосфері підтримки, вона …. (вчиться бути впевненою в собі).

- Коли дитина усвідомлює мету свого навчання, вона …… (досягає успіху).

Вміти сформулювати мотиваційну частину уроку, створити на уроках ситуацію зацікавленості теоретичним матеріалом, використовувати способи виховання в учнів почуття обов’язку й відповідальності ми повинні для того, щоб провести ефективний урок. На згадку про сьогоднішній семінар ви отримаєте пам’ятки «З чого починається ефективний урок», які допоможуть вам в повсякденній роботі. Озвучимо їх, використовуючи метод «Мікрофон».

Пам’ятка

«З чого починається ефективний урок»

На помилках вчаться. Помилки навіть потрібні для навчального процесу. Діти не повинні боятися помилитись.

Давайте дітям максимально висловити свою ініціативу. Вчіть учнів самостійно думати і працювати.

Творче ставлення до роботи й навчання – запорука ефективного уроку.

Не у всіх дітей вистачає терпіння й наполегливості поступово переходити від простого до складного. Не давайте учням зневіритись у своїх силах.

Якщо ваш голос виказує роздратування, розчарування та зневіру, діти запам’ятають саме ці емоції, а не мудрість, яку ви намагалися до них донести.

Кожен учень по-своєму сприймає матеріал. Зважайте на це. Найкращий діалог той, у процесі якого діти відгукуються не на слова,

а на думки.Добрій пам’яті передує пильна увага.Думки учня набагато продуктивніші за думки вчителя.Чогось навчитися можна тільки практикою.Повторювати вивчений матеріал потрібно з інтервалами. Так

економніше та ефективніше.Створюйте проблемні ситуації на уроках. Там, де немає вибору, немає

мислення.Якщо дитина дивується – вона починає мислити. Нові ідеї – продукт

творчої уяви.

90

Зацікавленість – найдужча мотивація до навчання.Учіть дітей робити нотатки.Запам’ятовування матеріалу залежить від його викладу. Про рівень

учителя можна зробити висновок із того, як він уміє висловлюватися.Є два основні мотиви, які формують поведінку людини: отримати

винагороду й уникнути покарання. Застосовуйте ці мотиви на уроках.Якщо вчитель стоїть, він більше привертає до себе увагу дітей.Плануйте дискусії, диспути на уроці. Це посилює увагу дітей.Учитель не повинен говорити без упину, Діти не встигають за його

думками.Про те, наскільки цікавим є зміст уроку, робіть висновок не зі свого

погляду, а з погляду учнів. Особливо ретельно готуйте початок уроку. Часто саме від нього залежить успіх усього заняття.

8. Підсумок семінару- Для підбиття підсумків нашого семінару використаємо інтерактивні

вправи «Діамант пріоритетів» та «Мікрофон».- Спробуємо побудувати «діамант пріоритетів» мотивації навчальної

діяльності учнів і колективно заповнимо таблицю (Мотивація навчальної діяльності учнів: цікавість, евристичність, яскравість матеріалу; зміна стилів викладання; урізноманітнювання видів опитування, групова, парна робота; ігрова діяльність; створення ситуацій успіху, належний мікроклімат; схвальні оціночні судження; позитивні емоції)

(Використовуючи мікрофон, учасники семінару відповідають на запитання)

- Пригадайте послідовність виконаної роботи під час семінару.- Який етап семінару, на вашу думку, був найефективнішим,

найпродуктивнішим?- Чи відповідали виконані дії поставленим завданням?- Наскільки виправдалися ваші очікування?- Що, на вашу думку, потрібно засвоїти в майбутньому?Заключне слово заступника з НМР:

- Процес мотивації навчальної діяльності учнів розраховано на творчість учителя, його постійне вдосконалювання. Недаремно ж ще К.Ушинський писав:»Учитель живе доти, доки вчиться, щойно він перестає вчитись, у ньому помирає вчитель». Ви ж усі, я переконана, весь час працюватимете для того, щоб навчання було ефективним і плідним, стало радістю й задоволенням для кожної дитини. І якщо вірити М. Остроградському, що

91

«хороші вчителі створюють хороших учнів», то в майбутньому, я вірю, учні нашої школи стануть справжніми людьми.

92

Мотивація

навчальної

діяльності

учнів

Цікавість,

еврестич-ність,

яскравість

матеріалів

Зміна видів

діяльності

Педагогічні

інновації

Позитивні емоції

Належний

мікроклі-мат

Створення

ситуації успіху

Схвальні оціночні судженн

я

Додаток 1


1.Назвіть найвдаліші методи і прийоми створення позитивного настрою в учнів на уроці.

___________________________________________________________________

2.Які методи і прийоми мотивації навчальної діяльності ви вважаєте найоптимальнішими?

______________________________________________________________________________________________________________________________________

3.Яким із них ви віддаєте перевагу в своїй роботі?

___________________________________________________________________

4.Як саме під час підготовки до уроку, обираючи методи та прийоми мотивації, ви враховуєте:

специфіку класу;___________________________________________________________________

індивідуальні можливості учнів;___________________________________________________________________

93

Ефективна

наочність

і ТЗН

5.Чи склали ви власну систему методів мотивації навчальної діяльності?

___________________________________________________________________

6.Чи вдається вам виробити в учнів раціональні способи розумової праці й навичок самоорганізації; якщо так, то якими методами і засобами?

______________________________________________________________________________________________________________________________________

7.Чи часто ви створюєте такі умови на уроці, коли в учня активно формуються елементи «само-» (самоконтролю, самоаналізу, самооцінювання)?

_______________________________________________________________

8.Який стиль спілкування з учнями на уроці для вас є пріоритетним:

авторитарний; демократичний; ліберальний.9.Який характер навчальної діяльності у вас переважає:

репродуктивний; конструктивний; творчий. 10.Яких уроків у вас більше:

що досягли поставленої мети; частково досягли мети; не досягли мети. 11.Чи складно вам обирати методи та прийоми мотивації навчальної

діяльності? Чи потребуєте ви допомоги й якої саме?_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Додаток 2

Анкета для учнів

1.Який навчальний предмет вам подобається найбільше?

_______________________________________________________________________________

2.Який предмет ви наполегливіше вчите?

94

_______________________________________________________________________________

3.Причина цього?

_______________________________________________________________________________

4.Яку мету ставите перед собою, вивчаючи певний предмет?

_______________________________________________________________________________

5.Чи мотивує вчитель вас до навчання?

_______________________________________________________________________________

6.Назвіть найвдаліші методи і прийоми створення вчителем позитивного настрою учнів на уроці..

________________________________________________________________________________

7.Чи часто вчителі створюють на уроці умови, за яких у вас активно формуються елементи «само-» (самоконтролю, самоаналізу, самооцінювання)?

________________________________________________________________________________

8.Який стиль спілкування учителя з учнями на уроці вам найбільше подобається:

авторитарний; демократичний; ліберальний.9.Ваші пропозиції щодо цікавішого проведення уроків.

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Додаток 3

Проблеми формування мотивації навчальної

діяльності школярів за сучасних умов

1. Теорія мотивації навчальної діяльності та значення понять стимул і мотив

Матеріал для опрацювання:

Традиційна українська школа розглядає кожну дитину не стільки як об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності. І щоб учень займав активну позицію в процесі навчальної діяльності, він повинен мати потужні джерела мотивації до навчання. Теорія мотивації випливає з необхідності будувати педагогічний процес таким чином, щоб його методика орієнтувалася на

95

якомога глибше проникнення у внутрішній світ дитини, мала на меті пробуджувати і розвивати в ній здібності й нахили. Тому основним у педагогічному мистецтві вчителя є вміння спонукати, а не примушувати.

Така система передбачає позитивну аргументацію методів і засобів впливу на дитину, за якою майстерність вчителя виявляється в тому, що він стимулює учня робити все з власної волі, з бажанням і радістю. Отже, в основі теорії й практики мотивації лежить оптимістична гуманістична концепція, зорієнтована на великі потенціальні здібності й можливості самих дітей. Вона ґрунтується на тому положенні, що саме спонукальна, а не примусова сила навчання й виховання здатна перетворити дитину з об’єкта впливу педагогів на суб’єкт особистого розвитку.

Проблема як досягти того, щоб учні тривалий час бажали вивчати певний предмет (саме бажали, а не мусили), тобто мотивація учнів до навчання, є надзвичайно актуальною в наш час.

Слід з’ясувати значення понять стимулу і мотиву. Стимул - це, насамперед, засіб, який спонукає дитину до посильної діяльності, своєрідний зовнішній поштовх, сила якого зростає залежно від його суспільної значущості. Сюди можна віднести отримання певних пільг при виставленні тематичної, семестрової, річної оцінки, моральні, економічні причини.

Мотив – це усвідомлене дитиною внутрішнє спонукання до дії. Він більше індивідуалізований у своїх проявах, ніж стимул. Наприклад, батьки, яких потрібно потішити оцінкою, приємне відчуття своєї майстерності або відчуття радості відкриття нового тощо.

Усе це дає змогу зробити висновок про те, що стимули являють собою такі чинники поведінки людини, які сприяють усвідомленню нею своїх потреб і на основі відповідних мотивів та орієнтації допомагають вибору найцінніших із них в соціальному та особистісному плані.

Мотивація передбачає:

морально-психологічну стимуляцію навчальної діяльності, так званий «внутрішній двигун»;

прагнення людини домагатися успіху в різних видах діяльності; пошук відповідей на запитання «чому?», «навіщо?», «заради чого?»

96

2. Способи формування в учнів позитивного ставлення до навчання та роль емоційних методів мотивації

Матеріал для опрацювання:

Процес формування мотивів навчання починається в початкових класах, а згодом продовжується й у старших. І майбутнє ставлення дитини до навчання залежить від класовода, його вміння спонукати дитину навчатися з власної волі, з бажанням і радістю, а згодом – і від учителів-предметників.

З розвитком дитини збагачується й сама навчальна мотивація: розвиваються пізнавальні інтереси, зростає зацікавленість не тільки процесом навчання, а й змістом. Це позитивний бік цього етапу.

Кожний вид діяльності можна розкласти на складові: хочу, можу, навіщо це робити. Людина народжена бути активною, діяльнісною. І коли нема позитивної діяльності, на її місце приходить інша – негативна, або, як ми її називаємо, саморуйнівна.

Найважливішим мотивом навчання є почуття успіху, задоволення від досягнутого. Серед багатьох чинників, які впливають на мотивацію учнів до навчання, одним із найважливіших є оцінка (саме не бал, а оцінка). Тому одним із найдієвіших методів мотивації навчання учнів має бути створення на уроці ситуації успіху. При цьому вчителям потрібно добирати для учнів посильні завдання, оцінювати їхнє виконання. Під час цього слід забезпечувати належний мікроклімат, у якому учень позбувся б почуття невпевненості та страху. Схвальні оцінювальні судження вчителя викликають в учнів позитивні емоції. Часто оцінка відіграє роль вольового мотиву, проте говорити про її стимуляційне значення можна тільки тоді, коли вона викликає в учня бажання поглибити знання, виховує в нього вольові риси характеру. Дієвість оцінювання значною мірою залежить від коментування її педагогом. Бо гуманізація освіти потребує, щоб навчання було вільним від натиску на учнів, психологічного дискомфорту, породженого необ’єктивним оцінюванням.

Успіх – головне джерело мотивації учня до навчання. Тільки успіх дає задоволення від навчання й приведе в подальшому до ще кращих успіхів. Один раз досягнутий успіх забезпечить заохочення й бажання повторного успіху. Саме така самосвідомість і породжує мотивацію.

97

Як же ми можемо діяти в цій ситуації?

Як через похвалу або критичне визнання успіхів наших дітей, так і через інтерес до їхнього особистого розвитку! Це просто диво, скільки сили знаходить у собі маленька людина, визнана іншими дорослими людьми.

Похвала – це не що інше, як один з видів нагороди, що підвищує почуття гідності і може подіяти як позитивний імпульс для нового успіху. Дуже важливо підходити індивідуально, порівнюючи нинішній рівень учня з його попереднім рівнем і вказувати на індивідуальний розвиток дитини.

Ні в якому разі не можна порівнювати рівень певного учня з рівнем інших учнів класу, бо при цьому ми принижуємо дитину, віднімаємо його впевненість у собі й цим забезпечуємо початок невдач, тому що одна невдача породжує песимізм, який розвиває недостатню віру в себе і знижує почуття гідності. З цього і народжується антимотивація – небажання старатися більше.

Звичайно, критика має велику силу, її не слід зовсім відкидати, бо виважена критика теж мотивує. Але ця критика має будувати мости, а не, навпаки, все руйнувати. Ми повинні критикою не ображати дітей, а підштовхувати до нових успіхів (Я знаю, ти це можеш!).

Крім того, ми повинні вчити учнів долати невдачі, не боятися їх.

Найкраща реакція на невдачу і для вчителів, і для батьків удома – не бачити просто оцінку, тобто результат, а шукати причини невдач і допомагати дитині їх подолати.

3. Способи виховання у школярів почуття обов’язку та відповідальності, пояснення учням значущості навчання для особистості та суспільства

Матеріал для опрацьовування:

Мотиви навчання у школярів, мабуть, завжди будуть змішаними. Є батьки і педагоги, яких треба порадувати, оточуючі, з якими треба мати справу, приємне відчуття майстерності, яке потрібно розвивати в собі. Водночас розвиваються інтереси дитини, і світ ніби відкривається для неї.

Отже, шкільна діяльність для різних дітей має різний зміст. Для одних вона є засобом отримати похвалу батьків, сподобатися вчителю (зовнішня

98

мотивація), для інших – це проникнення в суспільне життя, самореалізація особистості (внутрішня мотивація). Мотиви навчання не повинні бути пасивними і споглядальними. Вони передусім мають базуватися на активному інтересі до того, що є предметом вивчення.

Проте використовувати тільки мотиви пізнавального інтересу – замало. Особливо важливо, щоб учителі школи розвивали в учнів мотиви обов’язку і відповідальності в навчанні. У такому разі діти намагатимуться перемогти всі ймовірні труднощі, відчуватимуть радість від цих перемог, навіть з тих предметів, до яких не мають безпосереднього інтересу. У цьому полягає органічний зв’язок мотивів обов’язку та інтересу, про які слід пам’ятати кожному вчителеві і не протиставляти їх між собою. Отже, формувати в учнів мотиви обов’язку та відповідальності необхідно на основі методів пояснення суспільного й індивідуального значення навчання, методів вправ, методів похвали за успішне й сумлінне виконання обов’язків, методів оперативного контролю за виконанням вимог тощо.


Матеріал для опрацьовування:

Неможливо переоцінити роль особистості вчителя у сфері педагогічного стимулювання позитивної мотивації школярів під час навчання. Педагог не тільки повідомляє учням певні знання, а й служить для них взірцем. Педагог є безпосереднім уособленням педагогічного процесу, людиною, на яку рівняються і з якою порівнюють себе учні.

Що ж потрібно робити, щоб підвищити мотиваційну сферу учнів? Насамперед, учитель має формувати зміст навчального матеріалу як систему практичних і навчальних завдань та організувати активні дії дитини з їх вирішенням. Від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить те, чи зможе він використати такі методи і форми роботи з учнями, за яких у них сформуються сталі позитивні мотиви для набуття знань, умінь і навичок, виникнуть інтелектуальні інтереси.

Існує ряд педагогічних рекомендацій, яких мусить дотримуватися учитель: не слід знижувати учню оцінку за пропуски, несерйозне ставлення до навчання, недисциплінованість і неслухняність. Оцінка не є одним із способів покарання учні. Використання оцінки як дисциплінарного впливу

99

призводить до негативних наслідків. Учні починають думати, що вчитель несправедливий, недобрий, а недоброзичливість до вчителя може перерости в нелюбов до предмета.

Поліпшення передусім якості викладання, майстерності вчителя, вдосконалення методів і прийомів роботи, спрямованих на підвищення інтересу до предмета, розвиток мотиваційної сфери, стимулювання пізнавальної активності учнів, уміння практично застосовувати набуті знання – ось цей нешвидкий, але надійний шлях активації пізнавальної діяльності школярів.

При цьому можна запропонувати дітям поради, які варто помістити навіть у них вдома:

1. Визнач для себе значення певного матеріалу.

Значення певного матеріалу стане тобі зрозумілим, якщо подумаєш, якої мети хочеш досягти, що можеш робити з цим і чи використаєш ти це для себе в майбутньому.

2. Визнач чітко свою мету і не відступай від неї!

Я вірю: ти впораєшся!

Якщо ти чітко знаєш, чого хочеш, бажання вчитися буде залишатися в тобі завжди. Крім цього, ти відчуєш, що бажання досягти ще більшого в тобі зростає.

3. Поділи свою велику мету на менші частки.

Їх легше досягти. Коли ти успішно досягнеш маленької мети, у тобі прокинеться бажання досягти наступної. Адже ти це можеш! Так та швидше прийдеш до своєї великої мети.

Радій, коли тобі вдасться домогтися маленького успіху!Не засмучуйся, якщо з першого разу не вдасться. Спробуй іще раз!Знай: ти це можеш! Я вірю в тебе!

4. Спробуй знайти якомога більше причин, через які тобі потрібно досягти цієї мети.

Ці причини допоможуть тобі тримати курс на здійснення всього , чого ти хочеш!

100

5. Знай: бажання має виходити від тебе самого!

Але якщо ти хочеш учитися, щоб сподобатися вчителю, батькам або довести друзям, чого ти вартий, то використовуй додатково і це, щоб досягти своєї мети!

6. Не бійся просити допомоги!

Знай, що тільки коли ти справді переконаний у правильності своїх дій, тоді досягнеш мети!

Питай, якщо в чомусь маєш сумнів!

Успіху тобі!

Додаток 4

Пам’ятка

«З чого починається ефективний урок»

На помилках вчаться. Помилки навіть потрібні для навчального процесу. Діти не повинні боятися помилитись.

Давайте дітям максимально висловити свою ініціативу. Вчіть учнів самостійно думати і працювати.

Творче ставлення до роботи й навчання – запорука ефективного уроку.

Не у всіх дітей вистачає терпіння й наполегливості поступово переходити від простого до складного. Не давайте учням зневіритись у своїх силах.

Якщо ваш голос виказує роздратування, розчарування та зневіру, діти запам’ятають саме ці емоції, а не мудрість, яку ви намагалися до них донести.

Кожен учень по-своєму сприймає матеріал. Зважайте на це. Найкращий той діалог, у процесі якого діти відгукуються не на слова,

а на думки.Добрій пам’яті передує пильна увага.Думки учня набагато продуктивніші за думки вчителя.Чогось навчитися можна тільки практикою.Повторювати вивчений матеріал потрібно з інтервалами. Так

економніше та ефективніше.Створюйте проблемні ситуації на уроках. Там, де немає вибору, немає

мислення.

101

Якщо дитина дивується – вона починає мислити. Нові ідеї – продукт творчої уяви.

Зацікавленість – найдужча мотивація до навчання.Учіть дітей робити нотатки.Запам’ятовування матеріалу залежить від його викладу. Про рівень

учителя можна зробити висновок із того, як він уміє висловлюватися.Є два основні мотиви, які формують поведінку людини: отримати

винагороду й уникнути покарання. Застосовуйте ці мотиви на уроках.Якщо вчитель стоїть, він більше привертає до себе увагу дітей.Плануйте дискусії. Диспути на уроці. Це посилює увагу дітей.Учитель не повинен говорити без упину, Діти не встигають за його

думками.Про те, наскільки цікавим є зміст уроку, робіть висновок не зі свого

погляду, а з погляду учнів. Особливо ретельно готуйте початок уроку. Часто саме від нього залежить успіх усього заняття.

Додаток 5

Завдання до вправи «Моделюю мотивацію»

(Представники кожної групи почергово витягують картки із завданнями для своєї групи: скласти мотивацію вступного уроку з предметів)

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з української мови (5 клас).

Тема. Значення мови в житті суспільства. Українська мова – державна мова України.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з англійської мови (6 клас).

Тема. Представлення. Розповідь про себе.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з математики (6 клас).

Тема. Повторення навчального матеріалу за попередній рік.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з фізики (7 клас).

Тема. Фізика – наука про природу. Творці фізики.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з географії (8 клас).

Тема. Що вивчає курс «Географія материків та океанів».

102

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з фізкультури (8 клас).

Тема. Правила загальної гігієни та санітарії. Шкідливість паління.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з хімії (9 клас).

Тема. Правила поведінки у хімічному кабінеті. Правила ТБ у кабінеті хімії.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з російської мови (7 клас).

Тема. Язык и речь. Культура устной речи.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з астрономії (11 клас).

Тема. Астрономія як фундаментальна наука.

Завдання: скласти мотивацію вступного уроку з Історії України (5 клас).

Тема. Вступ. Що вивчає курс «Історія України».

Додаток 6

Молитва учня

Слухай мене, щоб я умів слухати.

Поважай мене, щоб я поважав інших.

Вір мені, щоб я повірив.

Не принижуй мене, щоб я не принижував.

Розмовляй зі мною, щоб я вмів спілкуватися.

Вибачай мені, щоб я вмів вибачати іншим.

Допомагай мені, щоб я став помічником.

Не насміхайся з мене...

Не ігноруй мене.

103

Почуй мене, щоб я це відчув.

Люби мене, щоб я вмів любити.

Додаток 7

Інтелектуальна гра

“Термінологічна розминка”

Активізація навчально-пізнавальної діяльності – це...

...приведення в активний діяльний стан розумових, моральних і фізичних сил учнів за допомогою спеціальних методичних прийомів для досягнення конкретної мети.

Актуалізація – це...

... відтворення в пам’яті системи провідних знань ( понять, положень, правил, фактів, уявлень тощо ), життєвого досвіду, а також засвоєних раніше способів учіння ( умінь, навичок, логічних операцій, прийомів ), які виступатимуть інструментом для здобування та обробки нової інформації.

Групова робота – це...

...форма організації навчання в малих групах на основі співпраці з чітко розподіленими завданнями для учнів, об’єднаних спільною навчальною метою.

Диференціація навчання – це...

... створення таких умов, за яких кожен учень міг би повноцінно оволодівати змістом навчального матеріалу, гармонійно розвиватися відповідно до своїх індивідуальних можливостей, схильностей, інтересів, формувався б як індивід з його специфічними особливостями.

Ефективність навчання – це...

... міра досягнення мети як мислено уявленого результату навчання; визначають на основі зіставлення мети і здобутих результатів.

Інновація в педагогіці – це...

104

...процес створення та впровадження нових засобів ( нововведень ) для розв’язання тих педагогічних проблем, які досі розв’язували по-іншому; відкриття нових форм, методів, способів педагогічної діяльності, вихід за межі відомого в науці і масовій практиці; творча реалізація нових теоретичних концепцій, ідей, технологій, систем навчання та виховання.

Інтерактивна технологія навчання – це...

... організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть школярів у колективному взаємодоповнювальному, заснованому на взаємодії всіх його учасників в процесі навчального пізнання.

Інтерактивні методи – це...

...спосіб навчання, що відбувається завдяки взаємодії тих, хто навчається. Це співвідношення, суб’єктами якого є вчитель і учні.

Компетентність – це...

... досвідченість у певній галузі, якомусь питанні, поінформованість, обізнаність, авторитетність.

Методика – це...

... сукупність методів, прийомів цілеспрямованого виконання будь-якої роботи; галузь педагогічної науки, яка вивчає закономірності навчання певного навчального предмета.

Методичні прийоми навчання – це...

... елементарні методичні вчинки ( дії ), спрямовані на виконання конкретного завдання на певному етапі уроку.

Мотивація навчання – це...

... використання в навчанні системи мотивів, різних способів стимулювання та спонукання з метою спрямування й залучення учнів до активного навчального пізнання.

Мозковий ( розумовий ) штурм – це...

... ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість; його досягають

105

шляхом вільного вираження думок усіх учасників; допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.

Особистісно зорієнтовне навчання – це...

...навчання, центром якого є особистість дитини, її самобутність, самоцінність.

Педагогічна майстерність – це...

... комплекс властивостей особистості вчителя, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної педагогічної діяльності, її високу якість.

Самостійна робота – це...

... діяльність учнів, спрямована на оволодіння навчальним матеріалом або його застосування, що відбувається без участі вчителя.

Структура уроку – це...

... сукупність елементів уроку, що забезпечують його цілісність і збереження основних характеристик у різних варіантах поєднання.

Технологія уроку – це...

... планомірна, чітко визначена за часом та місцем послідовність етапів навчання, яка забезпечує його якість та ефективність.

Урок – це...

... форма організації навчальної роботи, яка відбувається в межах точно визначеного часу з постійним складом учнів відносно однакового рівня підготовленості й віку відповідно до розкладу і включає різні види роботи і включає різні види роботи як учителя, так і учнів, необхідні для досягнення навчальних результатів.

Форми навчальної діяльності – це...

... спеціально організована діяльність учителя та учнів, яка відбувається за встановленим порядком, у певному режимі.

106

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ

ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ЗАНЯТЬ


Мета: засвоїти моделі діяльності вчителя на основних видах навчальних занять;

дати практичні поради щодо їх проведення;

розглянути особливості різних стилів навчання учнів;

спонукати вчителів до підвищення особистої майстерності;

розвивати прагнення до самовдосконалення особистої педагогічної діяльності.

Форма проведення: психолого-педагогічний тренінг

Обладнання: картки з роздатковим матеріалом, правила роботи в групі, кольорові фішки з номерами 1, 2, 3, 4.

Хід тренінгу

І. Оргмомент. Озвучення теми та мети тренінгу.

Вступне слово тренера

107

Відомо, що проблема майстерності вчителя – передусім проблема діяльності педагога взагалі. Діяльність учителя реалізується та визначається тими видами навчальних занять, які він проводить.

Засвоєння моделі діяльності вчителів на основних видах навчальних занять є необхідним підготовчим етапом, без якого підвищення рівня педагогічної майстерності неможливе.

Сьогодні на нашому занятті ми розглянемо моделі діяльності вчителя під час проведення лекцій, лабораторних, практичних занять, консультацій, екзаменів, при розв’язанні педагогічних задач, під час проектування навчальної діяльності вчителя і учнів. Для їх ефективного використання ознайомимося з особливостями різних стилів навчання учнів.

Для подальшої роботи ми утворимо 3 групи за допомогою фішок трьох кольорів з номерами 1, 2, 3, 4.

Повторення правил роботи в групі.

ІІ. Інтерактивна вправа «Розминка»

Кожна група отримує набір слів для утворення фраз, які можуть бути своєрідним кредо сучасного вчителя.

1. Будьмо терплячими і мудрими. Пам’ятаймо, що будь-які напрацьовані ідеї і технології є лише “заготовками»: їх треба обробляти, «шліфувати», щоб вони приносили задоволення і нам, і нашим учням.

2. Ваша сила – віра в себе. Ваша свобода – відповідальність за власний розвиток. Ваші здібності – культура самотворення.

( А. Смоловик)

3. Учитель повинен свідомо йти в ногу з сучасністю, пройматися і надихатися силами натхнення, що пробудилися в ній. (А.Дістервег)

ІІІ. Основна інтерактивна вправа «Карусель»

Засвоювати моделі діяльності вчителя на різних формах занять ми будемо через інтерактивну вправу «Карусель». Кожна група отримує порівняльні таблиці певної моделі діяльності за основними напрямками. Користуючись цими моделями, слід пам’ятати, що вони виконані за принципом полярних профілів («Майстер», «Немайстер»), що дозволяє

108

вчителям бачити не тільки зразки правильної, нормативної поведінки та діяльності, але й те, що вони повинні оминати в усіх випадках. В групах утворюються пари, які після 2-хвилинного ознайомлення озвучують моделі діяльності для всіх присутніх. Після завершення опрацювання першої моделі учасники гри з номером 1 рухаються по годинниковій стрілці, а з номером 2 – проти годинникової. Після завершення 2 етапу рухаються номери 3 і 4, а потім знову 1 і 2.

За допомогою моделей діяльності вчителя, які ми розглянемо, можна навчитись аналізувати свою діяльність і діяльність своїх колег, що значною мірою буде впливати на розвиток прагнення до самовдосконалення особистої педагогічної діяльності. Цьому сприяє «відкритість» запропонованих моделей, яка означає можливість безперервного поліпшення умов викладання навчального предмету. В інтересах удосконалення запропонованих вам моделей під час проведення різноманітного контролю занять і відкритих занять, взаємних їх відвідувань, крім звичайних цілей цих заходів, можна ставити додаткову мету; можна змінити в моделі те, що «не працює» в інтересах удосконалення навчального процесу, особливо з активізації пізнавальної діяльності учнів.

Отже розглянемо детально в порівняльних таблицях моделі діяльності вчителя. Вони передбачають діяльність педагога за такими основними напрямками.

Модель діяльності лектора (див. табл. 1):

подача інформації; активізація пізнавальної діяльності учнів; використання засобів наочності; створення емоційного настрою та регуляція поведінки учнів.

Таблиця 1

М о д е л ь д і я л ь н о с т і л е к т о р аП о д а ч а і н ф о р м а ц і ї

Майстер Немайстер Чітко ставиться мета й завдання;повідомляється тема й план лекції;кількість вузлових питань, що обговорюється на лекції (не більше трьох);

Повідомляється лише тема лекції, мета та завдання не ставляться або ставляться нечітко;

109

подача висновків у кінці лекції;докладний аналіз результатів;виділення головного;вільна орієнтація в матеріалі (чіткі відповіді на питання, відсутність прив’язанності до конспекту);використання матеріалу з інших галузей знань (міжпредметні зв’язки);матеріал лекції не повторює підручник;подання інформації мовою формул і образів;теорія пов’язана з практикою та професією;чітко визначається власна позиція лектора;не боїться «відійти» від теми.

план лекції не повідомляється; план повідомляється, але лектор його не дотримується; отримані результати не обговорюються або обговорюються наспіх; у кінці лекції чи питання висновки не робляться або робляться після дзвінка; часте повторення сказаного; безперервний монолог; «тримається» за тему.

А к т и в і з а ц і я п і з н а в а л ь н о ї д і я л ь н о с т іМайстер Немайстер

Проблемна ситуація ставиться й послідовно вирішується за участю учнів; підкреслюються прийоми пізнавальної діяльності, що застосовуються лектором; спеціально «робить» помилки; вдало робляться паузи, які дають час для обдумування; постановка активізуючих питань, що призводить до дискусії та діалогу; вдало створює ігрові ситуації (аналіз конкретних ситуацій, розігрування ролей); елементи самостійної роботи; міркування вголос; підкреслювання важливості інформації для майбутньої діяльності, розвитку; широкий репертуар впливів на учнів, які активізують їх діяльність; цілеспрямована помилка; контроль, обмежений часом; рекомендації для самостійної роботи, орієнтація в матеріалі; «пакетування», ущільнення матеріалу; Навчання конспектування лекції; Виступ учнів;

Проблемна ситуація відсутня або ставиться й одразу вирішується самим викладачем; прийоми пізнавальної діяльності усвідомлюються і не підкреслюються; боїться зробити помилку; часті паузи, пов’язані з очікуванням тиші; миттєва відповідь учителя на активізуюче питання, ним же поставлене; часте повторювання одного прийому, покликаного активізувати пізнавальну діяльність учнів; відсутність або невдале використання прийомів, які активізують пізнавальну діяльність учнів; зміна інтонації у випадкових місцях; недоречна жестикуляція;

110

Зміна інтонації в потрібних місцях; Постійний зворотній зв’язок з аудиторією.

аудиторії не бачить, не чує.

В и к о р и с т а н н я з а с о б і в н а о ч н о с т іМайстер Немайстер

Чіткість креслень, схем на дошці;вдалий словесний супровід дослідів;різноманітність засобів наочності;помірне й розумне використання наочності;яскравість, контрастність, освітленість зображень, відповідність розмірам аудиторії;використання засобів мультимедіа;використання опорних схем.

Відсутність необхідних засобів наочності; нечіткість креслень, схем на дошці; невдале пояснення дослідів або відсутність необхідного пояснення; часте повторювання одного прийому, надмірне використання засобів наочності; якість виготовлення засобів наочності низька, їх розміри не відповідають розмірам аудиторії.

Створення емоційного настрою та регуляція поведінкиМайстер Немайстер

Схвалення поведінки;похвала, жарт, гумор, посмішка;заклик працювати краще, швидше;помірна емоційність;формування емоційно-оціннних суджень;створення обстановки довіри;відступ, пов’язаний з темою лекції;широкий репертуар емоційного впливу на учнів;головна увага на організацію діяльності учнів, а не їхню поведінку;зауваження окремим учням;пожвавлення, недовготривалий сміх;мало впливів на поведінку, але їхній репертуар значний;переважання непрямих впливів;дотримання пауз;гнучкість неемоційної реакції;психологічний «камертон»;

Роздратування, незадоволення, нотації; відсутність похвали; монотонний виклад; часті відступи, не пов’язані з темою лекції; відсутність відступів для розрядки; неемоційна поведінка лектора; використання одноманітних прийомів, покликаних створювати позитивні емоції; організація поведінки на шкоду діяльності; загальне зауваження аудиторії; відсутність реакції на шум; репертуар впливів на поведінку не великий, а їхня кількість значна; переважають прямі впливи; часте підкреслення вголос незадовільної поведінки учнів; перерви не витримуються; працює як «робот»;

111

співпраця. наказує.Модель діяльності вчителя, що проводить практичне заняття (див. табл. 2):

подача інформації; організація практичної діяльності учнів; організація контролю, оцінка; організація пізнавальної діяльності учнів; регуляція емоційного настрою та поведінки; використання засобів наочності.

Таблиця 2

М о д е л ь д і я л ь н о с т і в ч и т е л я , щ о п р о в о д и т ь п р а к т и ч н е з а н я т т яП о д а ч а і н ф о р м а ц і ї

Майстер Немайстер Чітко ставиться мета й завдання, а не лише тема;план практичної діяльності обговорюється за участю учнів;узагальнення, виділення головного;детальний аналіз отриманих результатів;висновки по ходу та в кінці заняття;подача інформації мовою формул, образів;підкреслення практичного значення отриманих результатів для майбутньої діяльності.

Повідомляється тема, мета не ставиться; видається готова інструкція до діяльності; головне не видається; аналіз отриманих даних не проводиться або проводиться наспіх; висновки робляться після дзвінка або не робляться; часте повторенння тими самими словами сказаного; монолог учителя (схожість із лекцією; надмірна деталізація інформації.

О р г а н і з а ц і я п р а к т и ч н о ї д і я л ь н о с т і у ч н і вМайстер Немайстер

Організація виконання індивідуальних завдань; організація фронтальної роботи; організація групової та парної роботи; організація роботи з навчальними посібниками;

В основному один учень працює біля дошки, інші роблять те саме на місцях; викладач вирішує задачу, а учні стежать за його роботою; дрібні вказівки до роботи; одноманітність способів організації діяльності; активність учителя переважає над

112

різноманітність форм і методів практичної діяльності; доповіді та повідомлення учнів; організація діяльності, а не поведінки; відповідність діяльності учнів і вчителя меті заняття; «більше учня, менше вчителя»

активністю учнів; діяльність учнів в основному має репродуктивний характер; характер діяльності не відповідає меті заняття; намагається охопити все; «більше вчителя, менше учня»

А к т и в і з а ц і я п і з н а в а л ь н о ї д і я л ь н о с т і у ч н і вМайстер Немайстер

Постановка проблемної ситуації та її вирішення за участю учнів; підкреслювання прийомів пізнавальної діяльності; створення ігрової ситуації; аналіз конкретних ситуацій; підвищення складності завдань, що вирішуються; вирішення творчих завдань; задає питання, що призводять до дискусії, діалогу; зміни інтонації; міркування вголос; вдале використання пауз; цілеспрямована помилка; постановка питань, що активізують самостійну пошукову діяльність; широкий набір прийомів, що активізують діяльність учнів.

Проблемні ситуації відсутні або вирішуються самим викладачем; прийоми пізнавальної діяльності не усвідомлюються та не підкреслюються; відповідь учителя на поставлене ним питання дається без паузи, яка покликана активізувати розумову діяльність учнів; часті паузи, пов’язані з очікуванням тиші; зміна інтонації у випадкових місцях; повторення прийомів, що активізують діяльність учнів, відсутність активізації; вирішення завдань, що вимагають репродуктивної діяльності; вирішення виключно «предметних» завдань однакової складності.

О р г а н і з а ц і я к о н т р о л ю , о ц і н к а у ч н і вМайстер Немайстер

Відповідність контролю меті заняття; обговорення результатів контролю; об’єктивність оціночних суджень учителя; повідомлення вимог до

Відсутність спрямованості контролю;результати контролю не обговорюються;об’єктивна оцінка діяльності (завищення оцінки сильним учням і зниження слабким);критерії оцінок за виконання заздалегідь не повідомляються;

113

виконання контрольних завдань, критеріїв їх оцінки; використання всіх форм контролю: індивідуальних, групових. фронтальних; використання самоконтролю та самооцінки; оцінювання результатів діяльності, а не властивостей учнів; використання контрольних програм, технічних засобів контролю; переважання позитивних оцінок діяльності; створення можливості поліпшення оцінки.

повна відсутність контрольної діяльності;відсутність оціночних суджень про результати діяльності учнів;одноманітність форм контролю;негативна оцінка особистості учня замість діяльності;переважання негативних оцінок діяльності;оцінка остаточна.

Р е г у л я ц і я е м о ц і й н о г о н а с т р о ю т а п о в е д і н к и у ч н і вМайстер Немайстер

Схвалення поведінки, діяльності, похвала; посмішка, гумор, жарт; помірні жести, міміка; мотивація якості роботи; спрямоване формування емоційно-оціночних суджень; помірна емоційність учителя; створення обстановки, довіри й упевненості в успіху; розв’язка, пов’язана з метою заняття, виховний відступ; широкий набір емоційних впливів на учнів; зауваження окремим учням; переважання непрямих впливів на поведінку; кількість впливів на поведінку не велика.

Роздратування, незадоволення; нотація; відсутність похвали; часті відступи, не пов’зані з темою заняття; пасивність учителя, неемоційність; недобра зневажлива насмішка; багато зауважень аудиторії учнів; учні зайняті сторонніми справами; обмежений набір впливів на учнів; організація поведінки на шкоду діяльності.

В и к о р и с т а н н я з а с о б і в н а о ч н о с т іМайстер Немайстер

Чіткі записи, креслення, схеми; Недбала подача графічної інформації;

114

комплект наочних засобів, плакати;комплекс використання наочних засобів;застосування ТЗН і обчислювальних засобів, комп’ютерів;відповідність розмірів наочних засобів розмірам приміщення;яскравість, контрактність, освітленість наочних посібників.

відсутність засобів наочності; невміле використання засобів наочності; одноманітність засобів наочності; низька якість засобів наочності; розміри наочних засобів не відповідають розмірам, приміщення.

Модель діяльності вчителя, що проводить лабораторне заняття (див. табл. 3):

організація діяльності учнів; організація контролю, оцінка; активізація пізнавальної діяльності учнів; регуляція емоційного настрою та поведінки.

Таблиця 3

М о д е л ь д і я л ь н о с т і в ч и т е л я , щ о п р о в о д и т ь л а б о р а т о р н е з а н я т т я

О р г а н і з а ц і я д і я л ь н о с т і с л у х а ч і вМайстер Немайстер

Організує діяльність, а не поведінку; підводить до самостійної відповіді на запитання; допомагає учням на робочих місцях; постійно стежить за роботою учнів під час експерименту; виправляє помилки учнів у ході роботи; використовує всю навчальну літературу і конспекти лекції; організує підготовку учнів до чергової роботи; приймає звіти з виконаних робіт і в першу чергу з тієї, що виконується; допомагає налагодити лабораторну установку у випадках

Організує поведінку на шкоду діяльності; відповідає на всі запитання, сам викладає теорію; не допомагає учням у роботі на установках; не стежить за проведенням експерименту; «показуючи», виконує роботу або частину її замість учня; Помилки в роботі виявляє в кінці заняття, коли їх уже важко виправити; Спочатку організовує прийом заборгованостей і звітів, а потім борги з поточної роботи («борг» накопичується); Не вміє налагодити установку; Веде сторонні розмови з колегами

115

виходу її з ладу; не займається сторонніми справами.

або займається своїми справами.

О р г а н і з а ц і я к о н т р о л ю , о ц і н к а у ч н і вМайстер Немайстер

Використовує всі засоби для швидкого й ефективного допуску.

Контрольні програми не використовуються.

Р е г у л я ц і я е м о ц і й н о г о н а с т р о ю т а п о в е д і н к и у ч н і вМайстер Немайстер

Відступ виховного характеру; відступ, пов’язаний із метою заняття; жарт, посмішка; епітети, порівняння; емоційність, помірні жести; схвалення діяльності, поведінки, похвала; довіра, повага; гнучкість емоційної реакції; зауваження окремим учням; особлива похвала тим, хто був на попередній консультації; наявність перерв у роботі та невимушеної обстановки; сміх, пожвавлення; переважання непрямого впливу на поведінку учнів; широкий репертуар впливів, а кількість їх не велика; вимоги вчителя не викликають незадоволення учнів;готовність допомоги учням у роботі.

Часті відступи, не пов’язані з темою заняття;роздратування, незадоволення;нотація;непомірні жести, підвищення емоційності;категоричність висловлених суджень;відсутність похвали як способу впливу на учнів;часте підкреслення вголос слабкої підготовки, поганої роботи учнів;загальні зауваження групі «не ходіть», «не шуміть» тощо;створення надто напруженої обстановки;неробочий шум у приміщенні;перерв не дотримується, приміщення не провітрюється;репертуар впливів малий, а їхня кількість велика;вимоги вчителя призводять до незадоволення, відчаю учнів;небажання прийти на допомогу.

Модель діяльності вчителя, який проводить консультацію (див. табл. 4):

організація діяльності учнів; активізація пізнавальної діяльності учнів; створення необхідного емоційного настрою та регуляція поведінки.

Таблиця 4

116

М о д е л ь д і я л ь н о с т і в ч и т е л я , я к и й п р о в о д и т ь к о н с у л ь т а ц і ю

О р г а н і з а ц і я д і я л ь н о с т і с л у х а ч і вМайстер Немайстер

Перегляд і корекція конспектів учнів; організація в основному попереднього навчання; використання різноманітної літератури; попередження можливих помилок частіше, ніж виправлення вже допущених; навчання прийомів пізнавальної діяльності з самостійного оволодіння знаннями й уміннями; надання допомоги учням з постановки запитань, в усвідомленні труднощів; надання учням допомоги в роботі, перетворення їх на партнерів зі спілкування й інтелектуальної діяльності; видача конкретних рекомендацій щодо подальшої роботи над навчальним матеріалом; частіша організація навчання, ніж контролю;управління навчальною діяльністю учнів з урахуванням їх індивідуальної підготовленості й властивостей особистих якостей.

В основному організація ліквідації заборгованостей («хвостів»); використання лише конспектів лекцій; частіше виправлення допущених помилок, ніж попередження можливості їхньої появи; відповіді на запитання учнів, повторення лекційного матеріалу, переказ; надмірна деталізація, спрощення, «пристосування» матеріалу; імітація майбутньої роботи учнів, повне «програвання» її; відсутність допомоги учням у разі потреби, партнерського спілкування й інтелектуальної діяльності; відсутність конкретних рекомендацій щодо змісту та методики роботи над навчальним матеріалом або наявність найзагальніших («Потрібно вчити»); частіше реалізується контроль, ніж навчання;

проводиться фронтальне навчання без урахування індивідуальної підготовки й особистих якостей.

А к т и в і з а ц і я п і з н а в а л ь н о ї д і я л ь н о с т і у ч н і вМайстер Немайстер

Активізуючі запитання; репліка, навідне запитання; підкреслювання прийомів пізнавальної діяльності, навчання ним; підкреслення важливості індивідуального розвитку

Невикористання або невміле використання способів активізації пізнавальної

117

та його вдосконалення; організація дискусії; організація групової та парної роботи; реалізація самоконтролю та взаємоконтролю; спільні роздуми вголос; висловлення викладачем сумніву; завдання мікропроблем; використання навчальних і контрольних програм; аргументоване підкреслення важливості, значення отриманих знань, результатів; подача питань для роздумів та активізації самостійної пошукової діяльності; навмисна помилка в міркуванні, поясненні; активність учнів не подавляється активністю вчителя; спонукання до спільної інтелектуальної діяльності; використання різних технічних засобів.

діяльності; Прийоми пізнавальної діяльності не усвідомлюються та не підкреслюються; Одноманітність активізуючих впливів; Постійна відповідь учителя на поставлене ним активізуюче запитання; Переважання активності вчителя, у тому числі мовної.

Створення емоційного настрою та регуляції поведінкиМайстер Немайстер

Створення спокійної, доброзичливої обстановки; відсутність черги за отриманням консультації; повна відсутність негативних зауважень про діяльність учнів; похвала за найменший успіх у діяльності; індивідуальна увага до кожного, хто прийшов на консультацію; створення обстановки довіри, впевненості; відступ виховного характеру, який розряджує обстановку; сміх, жарт, посмішка; вираження задоволення приходом учнів на консультацію; помірна емоційність вчителя; формування емоційно-оцінних суджень щодо консультації, роботи, предмета; підкреслювання позитивних особистих якостей учнів; здоровий оптимізм, впевненість в успіхові; бажання і готовність прийти на допомогу учням; дотримання перерв у роботі; дотримання принципу добровільності відвідування консультації учнями.

Створення обстановки нервозності, недоброзичливості; роздратованість; створення «черги» за отриманням консультації; різкі (іноді глузливі) критичні зауваження про діяльність і підготовку учнів; перерв не дотримується, приміщення не провітрюється; на консультації сторонні справи, нездоровий шум; явка на консультацію вважається обов’язковою.

118

Модель діяльності вчителя, що приймає екзамен (див. табл. 5):

керівництво діяльністю учнів; організація контролю, оцінка; створення емоційного настрою та регуляція поведінки.

Таблиця 5М о д е л ь д і я л ь н о с т і в ч и т е л я , щ о п р и й м а є е к з а м е н

К е р і в н и ц т в о д і я л ь н о с т і у ч н і вМайстер Немайстер

Запрошує на екзамен першу групу учнів;розсаджує учнів за бажанням;дає поради, як готуватися до екзамену;дозволяє учням під час підготовки користуватися лише дозволеними джерелами;наводить на думку відповіді, за необхідності, без підказки всієї відповіді;у межах відведеного часу не підганяє з відповіддю;коротко, за необхідності, відповідає на питання, не засвоєні учнями;дозволяє користуватися книгами, довідниками, в яких немає прямої відповіді на запитання екзаменаційного білета;не займається сторонніми справами;стимулює початок підготовки учнів з великим рівнем стурбованості (блідність, апатія, тремтіння рук);заспокоює сильно збуджених учнів;проглядає конспекти;рекомендує готувати відповіді з використанням мови формул й образів;дає рекомендації щодо подальшої роботи.

Запрошує в аудиторію одразу багатьох учнів, створюючи цим чергу; ставить жорсткі вимоги до розташування учнів у класі; рекомендації, поради, інструкції вважає зайвими; робить вигляд, що не помічає, чим користуються під час підготовки до відповіді учні; робить розлогі детальні пояснення; підганяє з відповіддю без потреби; затягує екзамен, мотивуючи прагненням «витягти» невстигаючих; займається сторонніми справами; відволікається; не здійснює індивідуального підходу до учнів.

О р г а н і з а ц і я к о н т р о л ю , о ц і н к аМайстер Немайстер

Перевіряє предметні знання, знання про способи діяльності, наявність здібності до творчої діяльності, стан емоційно-оцінних суджень із дисципліни;

Проглядає написане учнем і погоджується з ним; забирає записи учня й починає опитувати заново;

119

перевіряє вміння подати інформацію іншим способом; перевіряє проміжні викладки, думки, висновки; перевіряє вміння застосувати знання на практиці; задає питання, що з’ясовують зміст написаного; перевіряє вміння критичного оцінити судження, висловлювання; ставить уточнюючі запитання під час відповіді для оцінки розуміння учнем викладеного; задає учневі активізуючі запитання; уважно слухає відповідь на запитання, не перериваючи її без крайньої потреби; виставляючи оцінку, аргументує її, не прагне підтвердити свої негативні прогнози; проявляє об’єктивність при виставленні оцінки; пропонує учням самотужки оцінити відповідь; щиро засмучується при виставленні незадовільної оцінки та радіє відмінній і добрій; перевіряє знання учнем літератури з предмета, а не лише засвоєння знань за конспектом; не пов’язує оцінку за відповідь з оцінкою особистості; помірно хвалить відповідь одного й тактовно виражає незадоволення відповіддю іншого; переважають позитивні оцінки; не дивиться на річний бал до оголошення оцінки.

перевіряє лише кінцевий результат; звіряє в думці відповідь із тим, що давалося на уроці; питає за білетом, питань не ставить; ставить багато питань, навіть без необхідності; не може чи не хоче ставити активізуючі питання у випадку утруднення учня; не слухає відповідь, часто її перериває; оцінку не аргументує; підтверджує негативні прогнози під час виставлення оцінки («Я вас попереджав...»); завищує оцінку сильним і знижує слабким учням; завищує оцінку всім, проявляючи лібералізм, і знижує всім, проявляючи «екзаменаційну вимогливість»; частіше незадоволення під час виставлення незадовільної оцінки, ніж радість під час відмінної чи доброї; самооцінку учнів не практикує; пов’язує оцінку особи з успіхами на екзаменах; непомірно хвалить відповідь одного й сварить іншого; переважають негативні оцінки; звіряє свою оцінку з оцінкою у журналі.

Створення емоційного настрою та регуляції поведінкиМайстер Немайстер

120

Створення доброзичливої, спокійної та ділової обстановки; створення обстановки довіри, впевненості; створення творчої атмосфери на екзамені; підбадьорювання; вираження поваги до учнів; іронія, жарт; репліка, що розряджує напружену обстановку; короткочасний сміх на екзамені; прагнення й уміння попередити конфлікт із учнем, який виникає під час екзамену; вираження впевненості в досягненні успіху в майбутньому (у випадку невдачі на екзамені); зауваження окремим учням, а не всім присутнім на екзамені; помірна емоційність та активність учителя; прагнення організувати діяльність, а не поведінку; переважає непрямий вплив на поведінку; арсенал впливів на поведінку великий, а кількість їх не значна.

Створення обстановки нервозності, недоброзичливості; створення обстановки невимогливості; створення обстановки страху, тривоги; похмурі прогнози й передбачення; відсутність реакції на правильну поведінку учнів; нотації; різки зауваження всім присутнім на екзамені; підвищена активність і емоційність учителя; різкий тон висловлених суджень; недобра посмішка; повна відсутність емоційної реакції на хід екзамену; неробочий шум у класі; конфлікт із учнем; переважання прямих впливів на поведінку;

кількість впливів на учнів значна, а арсенал їх не достатній.

Модель діяльності вчителя при розв’язанні педагогічних задач (див. табл. 6):

аналіз ситуації в цілісному процесі педагогічної діяльності; усвідомлення проблеми та формування задачі; розробка проекту вирішення; практична реалізація запланованого рішення; аналіз результату

Таблиця 6

М о д е л ь д і я л ь н о с т і в ч и т е л я п р и р о з в ’ я з а н н і п е д а г о г і ч н о ї з а д а ч і

121

Майстер Немайстер

Бачить педагогічні задачі в цілісному педагогічному процесі й обирає рішення з орієнтацією на наступні завдання; розв’язує переважно стратегічні задачі; уміє викликати певні психічні стани (самовладання); уміє передавати ініціативу учням, створити умови для їхньої активної діяльності; працює з усім колективом, але не випускає з поля зору жодного учня; усуває причини; у пошуках причин аналізує власну дальність;головні зусилля спрямовує на зміни в системі своєї роботи (постійний пошук, самовдосконалення).

Сприймає кожну задачу окремо, не пов’язуючи з іншими; Розв’язує переважно ситуативні задачі; Відчуває страх пригнічення; У розв’язанні прагне виступити головною дійовою особою, переважає прямий впив; Звертає увагу насамперед на окремих учнів; Спрямовує зусилля на саме явище, а не на причини;

Шукає причини поза собою (звинувачує інших, обставини).

Модель планування діяльності вчителя, та учнів (див. табл. 7):

усвідомлення важливості етапу проектування навчальної дисципліни;

що планується; що береться до уваги при плануванні; характер протікання проектувальної діяльності

Таблиця 7

М о д е л ь п л а н у в а н н я д і я л ь н о с т і в ч и т е л я й у ч н і вУ с в і д о м л е н н я в а ж л и в о с т і е т а п у п р о е к т у в а н н я

н а в ч а л ь н о ї д и с ц и п л і н и Майстер Немайстер

122

Усвідомлення необхідності врахування принципів побудови дисципліни в цілому; усвідомлення необхідності чіткої структури подання матеріалу; усвідомлення необхідності перебудови дисципліни; усвідомлення труднощів у проектувальній діяльності; усвідомлення важливості етапу проектування дисципліни; здатність оцінити наявну програму; здатність оцінити наявні підручники і навчальні посібники з дисципліни;усвідомлення зв’язку програми з кваліфікаційною характеристикою.

Неусвідомлення принципів побудові дисципліни в цілому;відсутність етапу проектування;нерозуміння необхідності чіткого формування мети;забезпечення необхідності вдосконалення дисципліни;зміна проектування дисципліни конструюванням окремих занять;нейтральне ставлення до наявної програми;нейтральне ставлення до наявних підручників і навчальних посібників;відсутність зв’язку з кваліфікаційною характеристикою.

Щ о п л а н у є т ь с я

Рекомендується Спостерігається на практиці

Перелік питань, розгорнутий план вивчання матеріалу в цілому; предметні заняття учнів; знання про способи діяльності; зміст досвіду професійної творчої діяльності; зміст мотиваційно-оцінних відносин; перелік загальних, загально-предметних і частковопредметних професійних умінь, які формуються в учнів під час вивчення дисципліни; міжпредметні зв’язки; діяльність учнів з оволодінням знаннями, вміннями, досвідом професійної творчої діяльності; власна діяльність учителя, яка забезпечує вирішення поставлених задач; форми, принципи та методи навчання, адекватні меті; формувальні та контрольні завдання з урахуванням поставленої мети; рівень пізнавальної діяльності під час використання завдань, заходи з його підвищення від завдання до завдання;функції вчителя, що передаються комп’ютеру.

Перелік питань, розгорнутий план викладання матеріалу в цілому; власна діяльність (що розповісти); власна контрольна діяльність (що запитати); формувальні та контрольні завдання, сконструйовані інтуїтивно без чіткого усвідомлення мети дисципліни.

123

Щ о б е р е т ь с я д о у в а г и п р и п л а н у в а н н і


Початковий рівень знань і сформованих умінь учнів; психологічні та вікові особливості учнів; об’єктивні труднощі учнів при вивченні дисципліни; загальні критерії оцінок діяльності учнів вимоги до знань і вмінь; наявність і відповідність навчальної літератури навчальній програмі; принципи побудови дисципліни,; час, що відводиться на вивчення дисципліни; необхідний рівень знань (репродуктивний, творчий);використання знань на практиці.

Традиції викладання, що склалися (іноді застарілі); власні інтуївні уявлення про те, що учням важко, а що легко; наявність навчальної літератури з дисципліни, до якої звик викладач; не визначається необхідний рівень знань.

Х а р а к т е р п р о т і к а н н я п р о е к т у в а л ь н о ї д і я л ь н о с т і


Участь у всіх етапах створення колективного проекту дисципліни; прийняття колективного проекту дисципліни як свого й дотримування його; участь у безперервному вдосконаленні створеного проекту дисципліни на основі його експериментальної перевірки; врахування потреби практики як сьогодення, так і майбутнього; оцінювати зв’язок «своєї» програми з іншими (не допускати дублювання інших програм).

Самостійне проектування дисципліни; прийняття «чужого» проекту, пряме дотримування його; заперечення необхідності дотримування якої-небудь прийнятої програми; дублювання інших навчальних програм; не враховуються потреби практики.

ІV. Повідомлення психолога «Особливості різних стилів навчання учнів»

124

V. Рефлексія. Інтерактивна вправа “Сходинки до вершин. Поради майстра»

На завершення нашого тренінгу дамо своїм колегам власні поради, як досягти майстерності у педагогічній діяльності. Кожен отримує аркуш, на якому по колу запише стільки порад, скільки є учасників.

(Озвучення зібраних порад)

VІ. Підсумок тренінгу

СУЧАСНИЙ УРОК.

125

САМОАНАЛІЗ СУЧАСНОГО УРОКУ

МЕТОДИЧНИЙ ТРЕНІНГ

Мета тренінгу:

розширити знання педагогічного колективу про сучасні форми і методи навчання і на основі цієї інформації формувати в педагогів навички ефективної взаємодії з учнями;

підтримати педагогічні пошуки, творчу ініціативу вчителів.Форма проведення: методичний тренінг.

Тренер: заступник директора з навчальної і методичної роботи.

Учасники: вчителі.

Матеріали для семінару: картки «Правила роботи в групі», кольоровий папір, ножиці, роздаткові картки з інформаційним матеріалом, кольорові фішки, аркуші формату А-3, фломастери

ХІД СЕМІНАРУ

Т р е н е р. Сьогодні ми з вами зібралися на занятті, яке проводиться у формі методичного тренінгу. Тренінг – це продуктивний і цікавий процес. Одночасно з отриманням нової інформації ми будемо обговорювати незрозумілі моменти, задавати питання, ділитися власним досвідом, накопичувати досвід колег.

Тема нашого тренінгу:«Сучасний урок. Який він? Самоаналіз сучасного уроку».

Гаслом нашої роботи будуть слова К. Ушинського «Учитель як фахівець живе доти, поки вчиться».

Основними завданнями нашого тренінгу є:

Поглиблення уявлень учасників тренінгу про сучасний урок; Вдосконалення навичок робити самоаналіз уроку; Формування в учителів уміння працювати в команді; Розвиток навичок активного слухання, ефективного спілкування; Навчання різноманітним прийомам вербального спілкування; Навчання спілкуватися толерантно; Розвиток навичок відповідальної поведінки.

126

МЕТОДИКА «КРИГОЛАМ»

Мета: створити умови для ефективної роботи, забезпечити доброзичливу атмосферу.

Т р е н е р : Ми всі члени одного колективу, добре знаємо один одного, при цьому кожен має свій внутрішній світ. Я пропоную хоча б трішки відкрити завісу (пропонує учасникам):

назвіть своє улюблене заняття; з яким квіткою ви себе асоціюєте? - Як бачимо, у цьому кабінеті зібралися найрізноманітніші за кольором,

формою, ароматом квіти. За умови правильного підходу їх можна об’єднати в прекрасний букет. А для того. щоб досягти гармонії в цій композиції, необхідно повторити правила співпраці, взаємодопомоги, якими будемо керуватися під час тренінгу, працюючи колективно і в групах.

МЕТОДИКА «ПРАВИЛА ДЛЯ ГРУПИ»

Мета: активізувати учасників до роботи в групі, уміти знаходити засоби вербального спілкування, формувати толерантність, тактовність.

Т р е н е р. А зараз ми об’єднаємось в групи за кольоровими фішками і повторимо правила роботи в групах.

Правила прикріплюються на дошку.

МЕТОДИКА «БУКЕТ ОЧІКУВАНЬ»

Мета: сприяти формуванню позитивної самооцінки й усвідомлення унікальності особистості кожної людини.

Кожному учаснику видається кольоровий аркуш паперу.

Т р е н е р. Правила вибрані, можна братися за роботу. Що ж нам дасть сьогоднішня наша зустріч? Необхідно вирізати з кольорового паперу квітку, з якою ви себе асоціюєте, написати на квіточці, що ви очікуєте від цього тренінгу, озвучити, але поки залишити її на столах.

Учасники семінару заповнюють листочки.

- Як відомо, традиційна система навчання орієнтована на навчальний предмет, а не на особистість учні, на репродуктивний характер діяльності,

127

вербальні методи, переважно, авторитарний стиль навчання, жорстку регламентацію навчального процесу, перевагу уроку, перш за все комбінованого, як основної форми організації навчання. Цим вона демонструє свою нездатність виконати завдання, які стоять перед сучасною освітою.

Сучасна методична література популяризує величезну кількість методів і форм, які дозволяють установлювати нові взаємини між учителем та учнями, підвищувати ефективність і результативність навчального процесу. Як же розібратися в невичерпному потоці цієї інформації, які форми і методи використовувати, щоб цей урок став дійсно результативним? Дуже часто вчитель стикається з проблемами: у якій формі провести урок, які взагалі існують типи уроків, як правильно провести самоаналіз уроку. Кожен проведений педагогом урок є унікальним і відрізняється від інших метою, змістом, методами, структурою тощо.

Існує більше десяти типологій уроків, що пояснюється різноманітністю ознак, за якими класифікують заняття. Найважливішою складовою навчально-виховного процесу, його початковою точкою є дидактична мета. Тому найбільш реальною і наближеною до практики є типологія, в основі якої лежить зазначений критерій. Ця класифікація, що її розробили Оніщук, Щукіна, Сорокін, Харламов, має такий вигляд:

урок формування знань; урок формування та вдосконалення навичок і вмінь; урок застосування знань, умінь і навичок; урок узагальнення та систематизації знань; урок контролю та корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок.Кожне з цих занять може проводитися в різних формах (лекція, гра,

віртуальна подорож, практична робота, тренінг тощо). Тому важливо в поурочних планах окремо записувати тип уроку та його форму проведення й обов’язково чітко сформулювати мету. Тип уроку вчитель вибирає залежно від місця цього заняття в межах теми, його змісту, завдань, віку учнів, власного досвіду та ін. Проте, яким би урок не був, він має відзначатися результативністю в сучасних умовах навчання.

МЕТОДИКА «АСОЦІАТИВНИЙ РЯД»

128

Мета: активізувати мислення учасників тренінгу шляхом висловлення власних думок, розкрити сутність поняття, поділитися досвідом з колегами, визначити аспекти проблеми.

Робота в групах, презентація результатів

Т р е н е р. Кожна група повинна записати характерні ознаки сучасного уроку на основі перших літер поняття «сучасний урок».

Наприклад:

С – самовираження, самостійність, самоосвіта;

У – успішність, урізноманітнення, удосконалення;

Ч – чіткість, чесність, чуйність;

А – актуальність, активність, аналітичність;

С – самоконтроль, саморегуляція, системність;

Н – навички, науковість, наполегливість;

– ИЙ

У – уміння, упевненість, універсальність;

Р – раціональність, результативність, різноманіття;

О – оптимальність, організація, об’єктивність;

К – комфорт, корекція, контроль.

Т р е н е р . Озвучимо і порівняємо ваші записи. До вашої уваги пропонується загальна картина сучасного уроку.

Презентація «Сучасний урок» (плакат вивішується на дошку)

МЕТОДИКА «ПРОЕКТ «СУЧАСНИЙ УРОК. ЯКИЙ ВІН?»

Мета: поглибити уявлення про теоретичні засади сучасного уроку: його характерні ознаки, етапи, стадії, функції, методи.

- Опрацюйте в групах інформаційний теоретичний матеріал, поділіться своїми думками.

Робота в групах, презентація результатів

129

1. Для сучасного уроку характерними ознаками є: гуманітарний потенціал і гуманізація навчання; варіативність і гнучкість структури уроку; спрямованість уроку на особистість учня; системний підхід до архітектури уроку та процесу навчання; спрямованість уроку на головне – генералізацію навчання; повне засвоєння нового матеріалу на уроці; оптимізація форм роботи на уроці; економія часу в шкільному навчанні.

2. У підготовці до уроку визначають три етапи: діагностичний, що передбачає вивчення особливостей та

інтересів учнів, їхній рівень підготовки до уроку, аналіз навчального матеріалу;

прогнозування, яке передбачає вибір найоптимальнішої стратегії навчання учнів та оцінку різних варіантів уроків у контексті обраної стратегії;

планування, що має на меті створення плану та програми управління навчальною діяльністю учнів.

3. Складання плану уроку передбачає три стадії: визначення мети; розробку дидактичної моделі процесу навчання; визначення структури уроку.При цьому враховуються такі функції:

- конструктивна;- організаційна;- комунікативна;- гностична;- когнітивна;- розвивальна;- аксіологічна;- мобілізаційна;- дослідницька.

4. Креативні методи навчання:

метод придумування; метод «Якби…»; метод образної картини; метод гіперболізації; метод аглютинації; метод «мозкового штурму»; метод синектики; метод інверсії;

130

метод складання матриці; метод «морфологічного аналізу»;

Методи продуктивного навчання:

когнітивні методи; метапредметні методи; метод емпатії; метод змістовного бачення; метод символічного бачення; метод евристичного спостереження; метод конструювання понять; метод гіпотез.

МЕТОДИКА «МОДЕЛЬ НЕТРАДИЦІЙНОГО УРОКУ»

Мета: удосконалити знання про нетрадиційні форми навчання; стимулювати вчителів працювати творчо, використовуючи нетрадиційні методики.

- Для осучаснення навчальної діяльності, наповнення її новим змістом можна пропонувати готову інформацію, а можна знайомити з методами її отримання за допомогою самостійного пошуку. Запровадження нетрадиційних методик стимулює творчість учнів, створює сприятливі умови для співпраці, формує цілісну особистість. Пропоную для опрацювання декілька моделей нетрадиційних уроків.

Робота в групах, презентація результатів.

КОМП’ЮТЕРНИЙ УРОК

1. Основними частинами комп’ютерного уроку є:

вступ; організаційна частина; актуалізація зон актуального та найближчого розвитку

(засвоєння опорних ЗУН); закріплення матеріалу, повторення та застосування; контроль засвоєння; корекція; узагальнення; домашнє завдання.

2. Вид комп’ютерного уроку залежить від загальної дидактичної структури уроку, варіанта використання ІКТ, обсягу делегованих

131

комп’ютеру функцій учителя, виду використовуваних комп’ютерних засобів (текстові, відео, аудіо).

3. Для плану конкретного комп’ютерного уроку вчитель: складає тимчасову структуру уроку; із резервів комп’ютерного забезпечення відбирає найбільш

ефективні засоби, розглядає доцільність їх застосування; відібрані матеріали слід оцінити і в часі, адже їхня тривалість не

повинна перевищувати санітарних вимог і норм; запланувати резерв часу; зі знайдених матеріалів (файлів) скласти презентаційну

програму; при плануванні досягнення визначених цілей передбачити їх

поетапну діагностику.УРОКИ – МАНДРІВКИ

Одним із найцікавіших нетрадиційних уроків упродовж усіх етапів вивчення матеріалу є уроки – мандрівки.

Особливість цих занять полягає в тому, що їх можна проводити як в умовах класного приміщення (заочні мандрівки: урок-екскурс, урок-подорож, урок-«картинна галерея»), так і поза ним (очні мандрівки: урок-екскурсія, урок-марафон).

Педагогічний досвід підтверджує наявність наступних етапів у структурі уроку-мандрівки:

І. Організаційний момент.

1. Привітання та побажання гарного настрою.2. Перевірка готовності учнів до заняття.

ІІ. Ознайомлення з темою та правилами проведення уроку-мандрівки.

ІІІ. Постановка мети і завдань.

ІV. Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь та навичок.

1. Фронтальне опитування.2. Елементи дискусії. Відповідь на проблемне запитання.

Фізкультхвилинка.

3. Індивідуальна робота учнів.4. Робота в групах. Виконання завдань творчого або дослідного характеру.

132

5. Дидактична гра з елементами змагання.V. Підсумок уроку.

1. Підсумкова бесіда.2. Оцінювання роботи учнів на уроці.3. Загальна оцінка діяльності класу.

VІ. Домашнє завдання практичного характеру.

Мета таких уроків: зацікавити всіх учнів; створити атмосферу невимушеності та веселий настрій у дітей; стимулювати до розвитку творчих задатків учнів: кмітливості, логічного мислення, уяви; швидко орієнтуватися в особистих знаннях, використовувати їх на практиці.

Ефективність такої нетрадиційної форми організації навчальної діяльності учнів залежить від підготовки вчителя та учнів до уроку. Спочатку треба визначити тему, мету, тип уроку-мандрівки, скласти логічну послідовність уроку, продумати організаційні заходи і шляхи підготовки учнів до уроку.

Для очних мандрівок це:

1) ознайомлення учнів з темою, метою і місцем екскурсій (марафонів);

2) актуалізація знань про правила дорожнього руху, правила дорожнього руху, правила поведінки на природі й на вулиці;

3) поділ класу на групи;4) ознайомлення учнів із проблемно-пізнавальними завданнями;5) добір наочності.

Якщо це урок-марафон, то слід підготувати кабінети-зупинки, таблички з назвами станцій, маршрутні завдання.

Для уроків-мандрівок слід виготовити карту або план, за яким триватиме подорож країною Математики (математичним океаном, до замку Логіки тощо).

Під час проведення таких уроків дуже важливо підбити підсумок заняття, визначити переможця, вказати недоліки.

Фрагмент уроку-подорожі з математики за картою

Тема уроку: «Розв’язування задач на додавання й віднімання десяткових дробів».

133

На попередньому уроці клас слід поділити на команди; обрати капітанів команд, вид транспорту для подорожі. Під час уроку карта подорожі країною Математики, наочність прикріплені на дошці. На карті зображено міста: Теоретичне, Загадкове, Невідоме, Кома, Логічне, Задачне, Швидкісне. Для того, щоб перебратися з одного міста в інше, слід розв’язати завдання, умови яких відповідають назвам міст. Команда, яка швидше впорається із завданням, отримує кружечок. Перемагає та команда, яка має найбільшу кількість кружечків.

Щоб пізнати нове, необхідне бажання. Тому на уроках слід створити такі умови, щоб учень з задоволенням приймав активну участь і творчо працював.

ІНТЕГРОВАНІ УРОКИ

Відома в наш час думка, що учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, а факел, який слід запалити, завоювала широке визнання. Прагнучи запалити цей факел, домогтися глибоких, міцних знань, а головне – стійкого інтересу до предмету, творчі педагоги випробують багато нестандартних форм та методів навчання.

У сучасному педагогічному процесі значного розвитку набула ідея предметної інтеграції. Втілюють її шляхом інтегрованих уроків, підготовка до яких передбачає:

а) аналіз річного календарного планування;

б) зіставлення матеріалу різних предметів для визначення споріднених тем;

в) «конструювання» заняття;

г) визначення завдань уроку, написання плану-конспекту.

Інтегрованим можна назвати урок, метою якого є «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів навколо однієї теми та систематизувати його. Тоді учні пізнають явища, поняття, закономірності природи з різних боків.

Методика інтегрованих уроків потребує витрат часу на підготовку, а це не сприяє збільшенню їх кількості. Та якщо такі нестандартні заняття відбуваються в системі, то ця робота вносить у звичайне шкільне життя

134

новизну, певною мірою знімає чіткі межі предметного викладання, допомагає дітям емоційно і системно сприйняти деякі поняття, закони та явища природи, дає відчутні результати в розвитку пізнавальних здібностей школярів, виховує гармонійно розвинену особистість, розвиває почуття прекрасного і вміння насолоджуватися навколишньою красою.

Доречно виокремити кілька предметів, з якими найлегше інтегрувати практично будь-який предмет шкільного курсу. Це інформатика, географія, біологія, хімія, музика та образотворче мистецтво, література.

Приклад інтегрованого уроку.

Для учнів 7-х класу, після вивчення теми «Атмосферний тиск», проводиться інтегрований позакласний захід на тему «Газообмін у легенях і тканинах», в якому беруть участь різні вчителі-предметники. Наприклад:

учитель хімії – ознайомлює учнів з властивостями оксисену, окисненням;

учитель фізики – нагадує про явище дифузії, ознайомлює з поняттям парціального тиску, аналізує зміну тиску газів під час дихання;

учитель біології – пояснює суть дихання, зміну складу повітря під час дихання, парціальний тиск, газообмін, перенесення газів кров’ю, закон збереження енергії (з висловлювань Тімірязєва про фотосинтез), сполучення оксисену з залізом в еритроцитах, вплив оксисену на рівень гемоглобіну в крові, вплив шкідливих речовин на рівень оксисену в крові, джерела поповнення оксисену на нашій планеті;

учитель літератури – ознайомлює з повчальною казкою Ф. Кривіна «Окиснення», уривком із детективу «Точки і лінії» (дія отрути на дихання), віршем Л. Мартинова «Повітря»;

учитель математики – розв’язує практичну задачу: скільки потрібно кисню для дихання на хвилину, годину, добу?

учитель фізичної культури – роз’яснює зв’язок гіподинамії та гіпоксії, обговорює процес відновлення дихання в спортсмена і не спортсмена на фініші, наголошує на необхідності занять фізкультурою;

медична сестра – пояснює причини кесонної хвороби, можливості людини в екстремальних ситуаціях, випадки з медичної практики;

учитель історії – обговорює факт загибелі людей на повітряній кулі «Зеніт» у 1862 році;

учитель географії – аналізує елементний склад різних оболонок Землі, ознайомлює з фактами забруднення атмосфери;

учитель екології – роз’яснює екологічну ситуацію на Донеччині, ознайомлює учнів з картами забрудненості повітря на території області.

135

Отже, за мінімальних затрат можна досягти високого і стійкого пізнавального інтересу, сформувати глибокі знання учнів, створити ситуацію наукового пошуку, коли учень сам стає першовідкривачем відомих істин. Проведення нестандартних уроків відповідає тенденціям сучасного уроку, зокрема таким, як відмова від авторитетного стилю навчання, курс на ініціативу учнів, увага до вироблення вміння самостійно працювати, обґрунтовано приймати рішення, набувати необхідних життєвих компетенцій.

УРОКИ – ЗМАГАННЯ

Суть уроків-змагань полягає в тому, щоб у нетрадиційній ігровій формі залучити учнів класу до отримання певної суми знань або перевірити сформований рівень знань, умінь та навичок, отриманих на попередніх уроках. Уроки-змагання швидше покликані узагальнити, систематизувати і перевірити знання учнів.

Мета таких уроків – навчити школяра швидко орієнтуватися в особистих знаннях, використовувати їх на практиці, розвивати логічне мислення, вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати, узагальнювати певні поняття і явища; прищепити любов до певного предмета, бажання вчитися й підвищувати колективізм, відповідальне ставлення до доручення тощо.

Підготовка до такого уроку починається задовго до самого заняття. Найкраще така форма проведення уроку зарекомендувала себе на підсумкових уроках з певної теми. Приступаючи до вивчення нового розділу, вчителю слід повідомити учням, що наприкінці теми заплановано урок-змагання. Тоді до підготовки його залучиться весь клас на чолі з учителем. Це стимулюватиме краще засвоєння учнями знань.

Учитель здійснює спостереження за учнями на різних уроках і в позаурочний час, щоб виявити рівень знань учнів з досліджуваної теми, рівень зацікавленості тим чи іншим навчальним поняттям, активність чи неактивність учнів під час традиційних уроків, постійно мотивуючи необхідність знань для навчальних командних змагань.

Під час спостережень здійснюють тестові опитування, анкетування з метою виявлення лідерів класу через відповіді дітей на запитання, щоб навколо них сформувати команди гравців, які були б приблизно рівносильні

136

за інтелектом, за кількістю хлопчиків і дівчаток, за типом темпераменту учнів, за стилем навчання, за бажаннями гравців.

До змагань слід підготувати кількох асистентів (ними можуть бути і старшокласники), які б стежили за дисципліною в командах, дотриманням певних правил, записувати бали у турнірній таблиці, що створювало б загальну позитивну налаштованість на гру.

Якщо урок-змагання є підсумковим уроком з певної теми, то на попередніх уроках цю тему розігрують на відповідних ігрових навчальних ситуаціях, дітей залучають до роботи з додатковою літературою, вони отримували певну інформацію самостійно в позаурочний час. За такої інформації навчальної діяльності діти швидко орієнтуватимуться в завданнях і зводитиметься до мінімуму велика різниця між командними результатами наприкінці змагань.

До складу журі можна ввести інших вчителів, заступника директора школи, педагога-організатора, батьків, медпрацівника. Перед початком змагань голова журі має чітко роз’яснити критерії оцінювання.

Щодо критеріїв, то їх можуть розробляти самі учні в період підготовки до змагань. Чим більше школярі будуть залучені до підготовки турніру, тим кращий результат вони покажуть під час гри.

Виготовлення наочності: емблеми, назви команд, девізи, музичне оформлення уроку – також велика ділянка роботи в підготовчий період, до якої слід максимально залучати учнів.

Фрагмент уроку-змагання з економіки

Тема уроку: «Людина та її потреби. Що необхідно для задоволення основних потреб людини?»

На попередніх уроках було детально розглянуто фізіологічні, духовні, матеріальні та психічні потреби людини.

Клас поділено на 4 динамічні групи. Чим менша команда, тим більша активність кожного гравця зокрема. Усі завдання уроку мають узагальню вальний характер.

137

Завдання 1. Перелічити потреби новонароджених і дорослих (завдання на правильність). Висновок: «Росте людина – ростуть потреби. Усі потреби можна задовольнити працею, спільнотою людей та за допомогою грошей».

Завдання 2. Класифікувати потреби людей за різними заняттями (завдання на швидкість і точність). З переліку потреб вибрати потреби журналіста і водія. Перед гравцями на столі є картки з написами: автомобіль, ручка, блокнот, водійські права, мікрофон, карта шляхів, аптечка, магнітофон, комп’ютер, вогнегасник, запаска, портфель, відеокамера, набір інструментів, уміння вести бесіду тощо. Висновок: «Кожна професія має свої потреби».

Завдання 3. Скласти перелік потреб перукаря, лікаря, вчителя, бухгалтера тощо. Або дати однакове завдання всім командам, хто з них краще впорається з поставленим завданням (завдання на правильність).

Завдання 4. Оскільки всі потреби люди задовольняють в праці, учням пропонують скласти прислів’я з набору окремих слів. Наприклад:

Бджола мала, а й працює. Були б руки та охота – буде зроблена робота. Ану вставай, чоловіче, - третій півень кукуріче. Без діла день роком стає.Дуже важливо під час уроку зберегти свій спокій у класі, щоб діти не

пересварилися, могли радіти не тільки за свою команду, а й за загальний позитивний рівень знань класу, вміли співчувати невдачам своїх суперників.

МЕТОДИКА «ПРОЕКТ «САМОАНАЛІЗ УРОКУ»

Мета:

закріпити уявлення про форми аналізу та самоаналізу уроку; формувати навички самоаналізу. - Уявити сучасного вчителя без вміння робити самоаналіз проведеного

уроку важко. Самоаналіз уроку вчителем дозволяє вирішити цілу низку важливих завдань:

учитель краще усвідомлює систему своєї роботи, швидше освоює на практиці методику вибору й обґрунтування оптимального варіанта навчання;

самоаналіз робить учителя більше психологічно захищеним та впевненішим у собі;

138

самоаналіз різко поліпшує якість планування наступних уроків, стимулює розвиток творчого мислення й діяльності вчителя, заощаджує час і папір під час планування.

- Пропоную вам опрацювати в групах 4 різних схеми самоаналізу уроку та поділитись з колегами своїми думками.


СХЕМИ САМОАНАЛІЗУ УРОКУ

Схема 1

№ Питання Примітка-відповідь

1 Яке місце цього уроку в темі, розділі, курсі? Його зв’язок із попередніми уроками?

2 Які особливості класу було враховано під час планування уроку?

3 Які завдання планувалося вирішувати на уроці? Цим влаштував такий вибір завдання?

4 Чим влаштував вибір структури та типу уроку?

5 Чим влаштував вибір змісту, форми та методів навчання (за елементами уроку)?

6 Які умови (навчально-матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні, естетичні й тимчасові) було створено на уроці? Наскільки вони спряли успішній роботі?

7 Чи були відхилення від плану уроку? Чому? Які самі? До чого вони призвели?

8 Як можна оцінювати результати уроку? Чи вирішено його завдання? Чи не було перевантаження учнів?

9 Які висновки на майбутнє можна зробити за результатами уроку?

Схема 2

№ ПитанняПримітка-

відповідь

1 Загальна структура уроку

Основна дидактична мета уроку: його місце в системі уроків у темі, основні моменти уроку, дозування часу, дотримання основних вимог до оформлення кожного уроку, ефективність використання часу на уроці

139

2

Реалізація основної

дидактичної мети уроку

Виконання вимог програми, співвідношення матеріалу, поясненого на уроці й даного на самостійну роботу, організація сприйняття, уваги, пізнавального інтересу, організація первинного закріплення матеріалу, перевірка якості ЗУН, використання розділу та програм, вимоги до знань: опитування учнів – принцип виклику, диференційовані завдання, використання орієнтовних норм оцінок учнів, даних у програмах

3 Розвивальний аспект уроку

Залучення учнів до здійснення основних розумових операцій, подолання посильних труднощів, розвиток пізнавальної самостійності й послідовності, науковості зв’язку теорії з практикою, міцність знань

4

Дотримання основних принципів дидактики

Принцип наочності, свідомості й активності в роботі вчителя й учнів, доступності й посильності, систематичності й послідовності, науковості зв’язку теорії з практикою, міцність знань

5 Методи навчання

Методи ведення нового матеріалу, закріплення та вироблення вмінь та навичок, контролю; відповідність методів загальної спрямованості навчання дидактичній меті, специфіці навчального предмета; залежність вибору методів навчання від матеріальної оснащеності шкіл

6 Виховний аспект уроку

Використання виховних можливостей змісту навчального матеріалу, формування світогляду, зв’язок із життям, виховання сумлінного ставлення до праці, навчання, використання виховної можливості оцінки, виховний вплив особистості вчителя

7 Учитель на уроці

Підготовка до уроку, роль конспектів, види діяльності на уроці, контакт із класом, індивідуальний підхід до учнів, значення предмета, захопленість ним, зовнішній вигляд учителя

8 Робота учнів на уроці

Підготовка учнів до уроку, активність на різних етапах уроку, види діяльності, культура мови, дисципліна, ставлення до предмета, вчителя; динаміка працездатності, моменти найвищої активності, зниження працездатності, їхні причини, рівень сформованості вміння вчитися

9 Гігієнічні умови на уроці

Приміщення, його оснащеність, меблі, дотримання принципу розташування, розклад на цей день, тривалість і характер проведення змін, вплив гігієнічних умов на динаміку працездатності на уроці

Схема 3

140

№ ПитанняПримітка-

відповідь

1 Яке місце уроку в темі, розділі, курсі? Як цей урок пов’язаний із попередніми, як цей урок «працює» на наступні уроки? Який тип уроку?

2 Які особливості учнів було враховано під час планування певного уроку?

3Які завдання вирішували на уроці: освітні, виховні, розвивальні? Чи було забезпечено їхній взаємозв’язок? Які завдання були головними? Як враховано особливості класу?

4 Чи раціонально було розподілено час, відведений на всі етапи уроку? Чи логічно є «зв’язка» етапів уроку?

5 Чи доведено головне, істотне на уроці?

6 Яке поєднання методів навчання обрано для розкриття нового матеріалу?

7 Яке поєднання форм навчання було обрано для розкриття нового матеріалу і чому?

8 Доцільність диференційованого підходу до учнів? як він здійснювався?

9 Як було організовано контроль засвоєння знань, умінь і навичок? У яких формах і методах реалізується?

10 Як використано на уроці навчальний кабінет, які засоби навчання?

11За рахунок чого забезпечено в класі висрку працездатність школярів упродовж усього уроку, як було підтримано сприятливу психологічну атмосферу, спілкування?

12 Чи вдалося цілком реалізувати всі заплановані завдання? Якщо не вдалося, то чому? Як учитель планує виконати нереалізоване?

Схема 4

№ Етапи самоаналізуПримітка-відповідь

1 Охарактеризувати клас

2 Назвати тему уроку, вказати її місце в загальній системі інших уроків і тем

141

3 Визначити рівень складності досліджуваної теми та її труднощі для даного класу

4 Назвати триєдину мету уроку, зіставивши її з кінцевим результатом, отриманим у ході проведення уроку (навести аргументи)

5 Висловити свою думку про тип уроку та його відповідність дидактичній меті

6 Назвати етапи та показати, яким чином було вирішено дидактичне завдання на кожному з них

7Коротко охарактеризувати використані на початку уроку методи навчання, їх відповідність досліджуваному матеріалу та способом організації діяльності учнів, зіставивши це з отриманими результатами – якістю знань учнів

8 Визначити найкращі та невдалі місця в уроці

9 Зробити загальний висновок і поставити оцінку

МЕТОДИКА «РЕФЛЕКСІЯ»

Мета: закріпити позитивні результати тренінгу.

- Сьогодні під час заняття ми повторили теоретичні засади сучасного уроку, вправлялися у практичному застосуванні нетрадиційних уроків та уроків з ІКТ, вдосконалювали навички самоаналізу уроку. Під час тренінгу я використала інтерактивні методики. Педагогічна практика показує, що робота в інтерактивному режимі дає високу якість знань дітей незалежно від рівня знань з предмета. Ці методи навчання:

розвивають уміння працювати самостійно та в колективі, залучають учнів до спілкування;

створюють доброзичливу атмосферу на заняттях; формують навички самопідготовки; сприяють гармонійному розвитку якостей особистості.

- Повернемося до «ваших очікувань», і, якщо вони виправдані, помістіть ваші квіти ось у цю вазу. Як бачите, ми створили букет, і він дуже барвистий. А що може бути краще такої нагороди за працю.

ТЕРМІНОЛОГІЧНА РОЗМИНКА

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ГРА

142

І. Вправа «Термінологічна розминка»

(Учителі поділяються на 4 групи. Кожна отримує конверт із завданням: поєднати термін з його тлумаченням).

Життєва компетентність

забезпечує особистості здатність орієнтуватись у сучасному суспільстві, швидко реагувати на запити часу, ефективно й успішно самореалізуватись у світі. Під час навчання у загальній школі в учня має бути сформований певний рівень готовності до дорослого життя, певна сукупність характеристик. Оскільки життя нинішнього суспільства є складним і багатогранним, людина, щоб стати успішною, має набути компетентності в різних сферах: політичній, економічні, духовній, соціальній тощо.

Інноваційна педагогічна технологія –

цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів.

Інформатизація освіти –

у широкому трактуванні: комплекс соціально-педагогічних перетворень, пов’язаних із насиченням освітніх систем інформаційною продукцією, засобами й технологією, у вузькому: упровадження в закладах системи освіти інформаційних засобів, які ґрунтуються на мікропроцесорній техніці, а також інформаційної продукції педагогічних технологій, що базуються на цих засобах.

Ключова компетентність

розвивається у вивченні всіх предметів і є результатом усієї загальної середньої освіти країни. Цим результатом є формування загальної життєвої компетентності людини як сукупності компетентностей, інтегрованої характеристики особистості.

Компетентність –

специфічна здатність, необхідна для ефективного виконання конкретної дії в конкретній галузі, яка включає вузькоспеціальні знання, особливого роду

143

предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за свої дії; поінформованість, обізнаність у якій-небудь галузі.

Компетенція –

коло повноважень якої-небудь особи, організації або установи.

Комунікативність –

певний рівень здатності до спілкування й контактів; зв’язок, спілкування, контакти між ким-, чим-небудь; комунікабельність.

Креативна особистість –

особистість, готова до швидкої переорієнтації, переходу до якісно нової структури мислення, нестандартних дій в екстремальних умовах.

Креативність –

здатність продукувати багато різноманітних оригінальних ідей у нерегламентованих умовах діяльності. Це вміння додавати дещо нове в досвід, усвідомлювати прогалини й суперечності, відмовлятися від стереотипних способів мислення.

Критичне мислення –

технологія базується на вихідній особистій інформації, оскільки сприймання будь-якої інформації залежить від попереднього досвіду дитини. Навчальна діяльність починається з формулювання й усвідомлення проблем, пошуку й осмислення нової інформації та завершується самостійним розв’язуванням цих проблем, формуванням своїх суджень. Порівняння нового матеріалу з особистим досвідом робить інформацію більш значущою для учня, розвиває аналітичне мислення. Технологія формування критичного мислення розроблена науковцями Центру розвитку етики та виховання особистості Бостонського університету. Основні прийоми технології: «мозковий штурм», розширена лекція, постановка учнями запитань, читання з позначками, дискусія.

Мультимедійний урок –

урок з використанням мультимедійних засобів навчання, побудований на засадах інтерактивності.

144

Мультимедійні технологій –

технології, пов’язані зі створенням електронних книг, енциклопедій, комп’ютерних фільмів, баз даних. У цих продуктах об’єднуються текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація.

Педагогічна рефлексія –

здатність педагога об’єктивно оцінити себе та свої вчинки, зрозуміти, як його сприймають у процесі педагогічного спілкування.

Педагогічний такт –

передбачає доброзичливі відносини між учасниками навчального процесу. Констатує притаманні вчителеві виховні якості, здатність вести бесіду та спілкуватися з дотриманням етичних норм, культурних і національних традицій. Виключає загравання, улесливе ставлення, приниження чи надмірну опіку над учнями й водночас не виключає координаційної функції вчителя.

Педагогічні інновації –

нововедення в педагогічній системі, які поліпшують розвиток і результати навчально-виховного процесу; це розв’язання різноманітних педагогічних проблем оригінальними нестандартними шляхами.

Стандарт освіти –

система основних параметрів, що сприймаються за державну норму освіченості, яка відображає соціальний ідеал і враховує можливості реальної особистості й системи освіти у досягненні цього ідеалу.

Синектика –

один із методів підвищення творчої продуктивності, спрямованої на подолання стереотипів у мисленні. Метод рішення задач і пошуку нових ідей з використанням різних типів аналогій.

Портал –

сайт, який пропонує велику кількість веб-послуг з певної теми або багатьох тем.

Портфоліо –

145

файлова папка із вкладишами, де матеріали розмішуються відповідно до зазначеної вище структури. Електронна версія оформлюється у вигляді презентації.

Педагог-фасилітатор –

педагог, який працює в системі особистісно орієнтованої педагогіки і в роботі з дітьми сповідує відкритість власних думок, переживань, заохочення, довіру як вираження внутрішньої особистісної впевненості в можливостях і здібностях вихованців.

ІІ. Вправа «Ажурна пилка»

(Вчителі працюють у 4 групах за методикою інтерактивної вправи «Ажурна пилка»)

1. Прийом «Асоціації на дошці». При його застосуванні залучається власний досвід учнів, має високий ступень зацікавленості, проводиться фронтально. Доцільно використовувати під час мотивації вивчення теоретичного матеріалу (ідеї, поняття) та питань методології. Для посилення емоційності й емпатії (співпереживання) бажано долучати фотографії, пісні, афоризми, вірші тощо. Залежно від змісту має три види проведення:

«поняття» - вчитель вертикально записує на дошці основне поняття, яке мають опрацювати учні. Після цього просить вихованців назвати ознаки цього поняття або асоціації, які воно в них викликає. Обов’язковою умовою є те, щоб ці слова мали спільні з основним поняттям літери (кросворд);

«квітка» - вчитель малює на дошці квітку (серединка та чотири пелюстки). У середині записує основне поняття, а на пелюстках – слова, наприклад: «особистість», «родина», «суспільство», «держава». Після цього учні повинні назвати прояви зазначеного поняття в зазначених сферах. Учитель їх записує на пелюстках;

«прямокутник» - учитель малює на дошці прямокутник і записує на ньому основне поняття. Учні повинні назвати синоніми, антоніми, прикметники та дієслова, що, на їхню думку, пов’язані з цим поняттям. Усі вони записуються на відповідних сторонах прямокутника. Коли асоціації закінчуються, вчитель пропоную учням з кожної групи відібрати по три найхарактерніші. Із відібраними асоціаціями відбуватиметься подальша робота.

2. Дидактичні принципи навчання:

146

доступності та посильності – навчальний матеріал за ступенем складності має бути досяжним і разом із тим має вимагати від школяра певних зусиль для його засвоєння;

наочності – передбачає сприймання інформації учнями всіма органами чуття;

науковості – полягає в тому, що виклад основних понять, теорій має бути максимально наближеним до рівня сучасного розуміння їх наукою й адаптованим до вікових можливостей учнів;

систематичності та послідовності – викладання навчального предмета у вигляді чіткої системи;

системності – передбачає цілеспрямоване впорядкування знань і вмінь учнів;

індивідуального підходу до навчання – полягає в вивченні та врахуванні в навчальному процесі індивідуальних і вікових особливостей кожного учня з метою максимального розвитку позитивних і подолання негативних індивідуальних особливостей.

3. Прийом «Діалог Ривіна». – Застосування цього прийому передбачає читання або вивчення тексту абзацами. Під абзацом слід розуміти частину тексту до 12 рядків, які мають закінчену думку та зміст якої можна передати реченням (до 10 слів). Для вивчення абзацу пропонуємо такі рекомендації:

знайдіть у тексті нові слова та словосполучення; поясніть їх значення своїми словами чи прочитайте за текстом. При

необхідності користуйтеся додатковою літературою; складіть речення з новими словами, переконайтеся, чи правильно їх

зрозуміли; знайдіть ключове (головне) слово чи словосполучення абзацу; усно поясніть, чому ви вважаєте його ключовим; складіть речення з ключовим словом, щоб передати ідею абзацу.

Придумайте друге речення. Виберіть на ваш погляд краще; краще речення запишіть у зошит; ключового слова в абзаці може не бути. Назвіть основні об’єкти

(предмети, явища, персонажі, події), про які йдеться в цьому абзаці; встановіть зв’язки, залежність між цими суб’єктами; складіть речення, яке виражає суть абзацу. Придумайте друге.

Виберіть краще; підготуйте відповіді на питання, запропоновані вчителем, учнями; складіть запитання для товариша; пов’яжіть засвоєну інформацію з раніше вивченим або прочитаним

матеріалом.

147

4. Класифікація методів навчання – групування методів за певними ознаками, з певних позицій і встановлення між ними зв’язків; це поділ їх на тій або іншій підставі на конкретні групи, а також на підгрупи:

догматичний – придбання знань у готовому вигляді; дослідницький – добування знань і вмінь шляхом проведення

спостережень, вимірювання, шляхом самостійного знаходження початкових даних і прогнозування результатів роботи;

евристичний – засвоєння знань і вмінь шляхом міркувань, що потребують здогадки, пошуку, винахідливості, що має передбачатися в питанні (завданні);

метод стимулювання інтересу до навчання – пізнавальні ігри, навчальні дискусії, створення емоційно-етичних ситуацій;

метод стимулювання відповідальності – переконання, пред’явлення вимог, вправи на виконання вимог, заохочення, осуду;

метод усного контролю і самоконтролю – індивідуальний досвід, фронтальний досвід, усна перевірка знань, деяких розумових умінь;

метод письмового контролю і самоконтролю – контрольні письмові роботи, письмові заліки, програмований контроль, письмовий самоконтроль;

метод лабораторно-практичного контролю і самоконтролю – контрольно-лабораторні роботи, контроль виконання практичних робіт, програмований контроль лабораторної роботи, лабораторно-практичний самоконтроль;

метод програмованого навчання – особливий вид самостійної роботи учнів над спеціально переробленим навчальним матеріалом, суттю якої є, з погляду завдань розумового розвитку учнів, жорстоке управління розумовою діяльністю навчання. Програма при цьому є дидактичним засобом;

пояснювально-демонстративний (пояснювально-рецептивний) метод –відображає діяльність учителя й учня, значення якої полягає в тому, що педагог повідомляє готову інформацію різними методами, з використанням демонстрацій, а учні сприймають, осмислюють і запам’ятовують її, за необхідності відтворюють отримані знання;

проблемний виклад – розрахований на залучення учнів до пізнавальної діяльності в умовах словесного навчання, коли вчитель сам ставить проблему, сам показує шляхи її розв’язання, а учні уважно стежать за ходом думки вчителя, міркують і переживають разом з ним і тим самим включаються в атмосферу науково-доказового пошукового мислення;

репродуктивний метод – сприяє формуванню знань (на основі заучування), умінь і навичок (через систему вправ). При цьому управлінська діяльність учителя полягає в доборі необхідних інструкцій, алгоритмів й

148

інших завдань, що забезпечують багатократне відтворення знань або вмінь за зразком;

частково-пошуковий або евристичний метод – використовують для підготовки учнів до самостійного розв’язання пізнавальних проблем, для навчання їх виконання окремих кроків рішення, окремих етапів дослідження.

ІІІ. Вправа «Навчаючи – вчуся»

(Кожен учитель отримує індивідуальне завдання для опрацювання. Проводиться за методикою вправи «Навчаючи – вчуся»)

1. Конструктивний тест (або тест-доповнення) – завдання передбачає заповнення учнем у тексті, що описує те чи інше явище, пропущених слів, які мають визначальне значення для даного тексту. Над пропущеними словами слід ставити послідовно цифри 1, 2, 3 тощо, а після опису під буквеною нумерацією – а), б), в) тощо. У невпорядкованому вигляді дано ключові слова таким чином, щоб у контрольній картці учень проставив цифри та відповідні їм літери з ключового ряду. Кількість балів у цьому тесті дорівнює кількості доповнень, і за кожну помилку знімають 1 бал.

2. Метод коментування (Г. Москаленко) діє за принципом «Думаю, говорю, записую». Учень уголос повідомляє, чим наразі він займається; одночасно вирішується задача управління діяльністю всього класу. За допомогою коментованого управління:

середній і слабкий учні тягнуться за сильним;розвивається логіка суджень, доказовості, самостійність мислення;учень набуває повноважень учителя, який керує класом.3. Літературний аукціон – це гра, у якій використовується основний

принцип аукціону: виграє той, чия правильна відповідь на запитання буде останньою. Для проведення гри необхідно підготувати книжки для «продажу» (це мають бути книги, що викликають особливе зацікавлення саме в тій читацькій аудиторії, з якою проводиться захід), також підібрати запитання, що будуть запропоновані учасникам аукціону. Гру проводить «головний аукціоніст». Його атрибути – дзвіночок і молоток. Перед оголошенням кожного нового завдання для акціонерів звучить дзвін. Завдання можуть бути різними, обов’язково передбачати достатньо велику кількість правильних відповідей. Наприклад, називається прізвище відомого письменника. Після правильної відповіді «аукціоніст» повільно рахує до трьох. Той із гравців, хто останнім дає правильну відповідь, уважається переможцем і отримує право «купити», тобто взяти книгу, яка його цікавить.

149

4. Коло ідей. Метод дозволяє швидко активізувати всіх учасників, підвищити інтерес до обговорюваної проблеми; вправа, у якій кожен має можливість сказати щось швидко, по черзі відповідаючи на запитання чи висловлюючи свою думку або позицію. Кола корисні для швидкого моніторингу того, як група чи кожна людина окремо опанувала поданий матеріал.

5. Літературний диліжанс проводиться у вигляді подорожі за творами окремих авторів або ж групи. В оформлені використовуються книги, фішки, сигнальні знаки, намальована на аркуші ватману карта «шляху» з умовними зупинками. Платою за проїзд є відповіді читачів на літературні загадки. Усім, хто відповість правильно, видаються проїзні квитки, у яких указано кінцевий пункт подорожі. Кількість загадок відповідає кількості учасників гри. Щоразу ведучий оголошує зупинки, і ті «пасажири», які «їдуть» до цієї станції, починають змагатися: хто «першим» підніме сигнальний знак, той першим і відповідає на запитання. За правильну відповідь гравці отримують фішку. Володар найбільшого числа фішок нагороджується призом.

6. Бліц-інтерв’ю. Цей вид роботи використовується для перевірки знань, які отримані на попередніх уроках. Учні самостійно готують запитання, що будуть ставити під час «інтерв’ю». Найголовніша вимога – вони мають бути чіткі та лаконічні. Під час виконання цієї вправи школярі навчаються із фактів виділяти головні думки, на основі яких і будуть запитання, що вимагають відповіді двома-трьома словами.

7. «Відстрочена відгадка» - за допомогою цих прийомів на уроці створюється установка, за якої учні позитивно налаштовують себе на сприйняття нових знань, а відстрочена відгадка буде стимулювати пізнавальну активність протягом усього уроку.

8. Гра «Доміно». Доміно складається з прямокутників, розділених на дві частини, схожих на кісточки доміно. На одній половині може бути написана частина формули, слова, значення, поняття. На другій – решта формули, назва фізичної величини, слова, поняття, значення.

Грати в доміно можуть 2-4 учні. Прямокутники діляться між ними порівну. Починає гру той учень, у кого є прямокутник зі словом «Початок». На другій половині є запитання. Усі інші шукають серед своїх прямокутників правильну відповідь на запитання. Коли покласти правильну відповідь до

150

запитання, то на другій половині з’явиться нове запитання і т. д. гру доцільно проводити в кінці теми для повторення вивченого матеріалу.

9. Гра «Світлофор». Викладач виголошує 12 тверджень, частина з яких містить помилки. Після кожного речення учні піднімають зелені («погоджуюся»), червоні («не погоджуюся»), жовті («можу доповнити») жетони. Учні підняли правильний жетон – ставлять собі 1 бал. За 12 набраних балів – оцінка «12».

10. «Джиг-со» - дозволяє учням протягом короткого проміжку часу опрацювати великий обсяг навчального матеріалу. Клас ділиться на 3-5 груп, які назвемо «домашніми». Кожен учень повинен отримати порцію інформації для засвоєння, кожна група – свою. Завдання «домашніх» груп – опрацювати надану інформацію й опанувати її на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими. Експертні групи, використовуючи кольорові позначки, вислуховують представників домашніх груп і, проаналізувати матеріал у цілому, проводять експертну оцінку.

Після завершення роботи учням пропонується повернутися «додому» та поділитися інформацією, отриманої в «експертній» групі, з членами своєї «домашньої» групи.

11. Гра «Еврика». Можливі та доцільні ролі: «експериментатори», тобто учні, які добре працюють із приладами, реактивами, обладнанням; «теоретики» - учні, які глибоко й вільно володіють теоретичним матеріалом; «калькулятори» - учні, які швидко та точно здійснюють різні розрахунки; «експерти» - учні, які доповнюють, оцінюють і корегують процес і результати гри; «опоненти» - учні, які висувають нові ідеї, гіпотези на підтримку та на противагу тим, що розглядаються. Підсумки гри підбиває вчитель.

12. Парадоксальна розповідь – це розповідь, яка містить хибні або неправильні твердження. Спираючись на свої знання, учням необхідно виділити парадоксальні моменти та довести, в чому полягає їх хибність. Під час виконання цієї вправи розвиваються вміння швидко і логічно мислити, стисло коментувати, чітко висловлювати свою думку. Парадоксальна розповідь може бути використана на етапі узагальнення та систематизації вивченого матеріалу.

13. Зигзаг («пилка») – один із методів роботи в групах під час завершення вивчення теми. Клас ділиться на декілька груп. Кожній групі

151

даються питання для вивчення. Учні з різних груп, що вивчають те саме питання, можуть радитися. Після закінчення часу, відведеного на вивчення питань, учні повертаються в групи і розповідають своє питання іншим членам групи. Після заслуховування виступу командира групи підбиваються підсумки.

14. Картинна галерея. Учитель вивішує на дошці 4-5 картин (фотографій), які містять ознаки основного поняття або явища. Об’єднавши учнів у групи, він пропонує їх представникам через деякий час назвати ознаки понять, зображених на картинах. Після завершення роботи представники називають ознаки ( по черзі, не повторюючись). Наведені ознаки вчитель записує на дошці у стовпчик. Після цього обираються три найбільш характерні ознаки, з якими відбуватиметься подальша робота.

15. Карусель. Цей варіант кооперативного навчання, при якому одночасно залучаються до роботи всі учасники навчального процесу. При цьому відбувається активне спілкування й обговорення проблеми між усіма учнями класу. Цю технологію варто застосовувати для: збирання інформації з будь-якої теми; інтенсивної перевірки обсягу та глибини знань; розвитку вміння аргументувати свою позицію.

Карусель передбачає:

підбір аргументів кожним учасником на задану тему; вислуховування одним учнем достатньо великої кількості

однокласників; пошук нових аргументів, прикладів для підсилення власної позиції,

результатів роботи групи.16. КВК. Передбачає розвиток пізнавальних інтересів і мотивів, ерудиції,

інтелекту учнів; здібностей швидко орієнтуватися в подіях, екстремальних ситуаціях. Уроки-«КВК» можуть бути тематичними, проблемними, розрахованими на загальну ерудицію учасників гри. Як правило, клас (або класи) поділяються на команди, які поетапно в процесі гри виконують різні цільові навчальні завдання. Підсумки й оцінку гри здійснює журі.

ІV. Вправа «Карусель»

( Проводиться за методикою вправи «Карусель»)

1. Колективні презентації – це така форма представлення матеріалу, коли кілька (троє або більше) осіб разом (по черзі) повідомляють інформацію

152

аудиторії. Згідно з указівками ведучого, який регулює черговість виступів, кожний, хто презентує, робить доповідь певної тривалості. Як правило, кожне повідомлення присвячене якомусь одному з кількох аспектів (поглядів) однієї теми; наприкінці колективних презентацій передбачаються запитання аудиторії кожному доповідачеві.

2. Комбінований урок. Такі уроки вважаються класичними та найбільш розповсюджені. Вони мають декілька дидактичних цілей і включають усі структурні елементи. Кожний з елементів комбінованого уроку вимагає певних методів і форм організації навчальної діяльності учнів. закріплення знань на комбінованому уроці доцільно проводити в ході вивчення нового матеріалу. Домашнє завдання можна задавати на різних етапах уроку, важливо лише чітко проінструктувати, як правильно його виконувати, які знання й уміння, досвід творчої діяльності необхідно придбати та добре засвоїти; поєднує дві чи більше дидактичні мети.

3. Засоби навчання – джерела інформації, за допомогою яких учитель учить, а учні вчаться. До засобів навчання відносять: слово вчителя, підручники, навчальні посібники, довідники та інші дидактичні матеріали, ТЗН. Засоби навчання можна об’єднати в такі групи:

вербальні – усне слово вчителя, друкований текст, дидактичні матеріали тощо;

наочні – таблиці, діаграми, графіки, малюнки, реальні об’єкти, моделі тощо;

спеціальні – пристрої, прилади тощо; технічні – екранні, звукові, комбіновані тощо.4. Класно-урочна система навчання (Я. Коменський) – система

організації навчального процесу в школі, за якою навчання проводиться з постійним складом учнів, за сталим розкладом, а основною формою навчання є урок. Класно-урочна система навчання є основною в сучасній вітчизняній школі. Вона має ряд переваг і недоліків. Спостерігається активний процес її вдосконалення та модернізації. У її межах знаходять своє застосування диференціація та індивідуалізація навчання, розвивальне навчання, інтеграція навчального процесу та системи модульного навчання. Тому сучасна класно-урочна система навчання має інноваційні ознаки.

5. Метод «мозкового штурму» сприяє подоланню психологічної інерції, продуктуванню максимальної кількості нових ідей у мінімальний

153

термін. Обґрунтував його американський підприємець А. Осборн. «Мозковий штурм» є колективним пошуком нетрадиційних шляхів вирішення проблем. Його психологічну основу становить теорія З. Фрейда про те, що у звичайних ситуаціях мислення людини визначається здебільшого свідомістю, у якій панують контроль і порядок, а для подолання психологічної інерції потрібно створити умови для прориву із підсвідомості «неспокійних і грізних сил та інстинктів». Цей метод ураховує психологію не лише окремої людини, а й «натовпу», що дає змогу залучати з глибини підкірки мозку підказку до розв’язання задачі. Під час «мозкового штурму» забороняється будь-яка критика (словесна, жестова, мімічна), підтримується будь-яка ідея, навіть жартівлива або безглузда. Усі висловлені ідеї записують для розгляду групою експертів. Після «затвердження» рішення «генератори ідей» поділяються на «противників» в «прибічників» з метою виявлення слабких місць і виправлення їх. «Мозковий штурм» доцільний і при переході від механічного запам’ятовування до смислового. Найефективніший він під час практичних занять і групових консультацій на етапі пізнання об’єкта, що вивчається, або на етапі формування нових понять про об’єкт вивчення.

6. Метод проектів (В. Гузєєв) гармонічно поєднує академічні та прагматичні знання, стимулює самостійну пізнавальну діяльність і здійснюється за схемою «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого мені потрібно і де я можу ці знання застосувати». Навчальні проекти можуть бути дослідницькими, творчими, ігровими, інформаційними; форми роботи – індивідуальними або груповими. Проектна методика використовує всі кращі ідеї традиційної та сучасної методики викладання, різноманітність (тем, типів текстів, навчальної діяльності, типів вправ), проблемність, навчання із задоволенням (π – фактор – надання можливості учням говорити про те, що вони думають, виявляти свою творчість в оформленні та презентації проекту). Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів: індивідуальну, групову або колективну, яку учні виконують упродовж певного часу.

7. Ігрові технології навчання – це така організація навчального процесу, під час якої навчання здійснюється в процесі включення учня в навчальну гру (ігрове моделювання явищ, «проживання» ситуації). Сьогодні віддають перевагу терміну «імітація» замість «гра» (акцент переноситься на внутрішню сутність дії). Навчальні ігри мають за мету, крім засвоєння матеріалу, вмінь і

154

навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання. Види ігор:

навчальні, тренувальні, узагальню вальні; пізнавальні, виховні, розвивальні; репродуктивні, продуктивні, творчі.

ЯК ДІЯТИ

155

В КОНФЛІКТНІЙ СИТУАЦІЇ


Мета: сприяти усвідомленню учасниками тренінгу природи виникнення конфліктів і формувати навички гідного поводження в них;

формувати навички конструктивної взаємодії з колегами та учнями; підвищувати самооцінку членів педагогічного колективу.

Завдання:

познайомити учасників із причинами виникнення конфліктів; відпрацювати навички Я – висловлювання; стимулювати учасників до аналізу життєвих ситуацій; навчити емпатійному слуханню; формувати уміння прогнозувати майбутнє; навчитися будувати відносини з колегами та учнями на основі поваги і

довіри.Обладнання: торбинка, різні предмети в торбинку, м’ячик, таблиці «Я-

висловлювання», «Типи конфліктних людей», «Стратегії поводження в конфлікті», роздавальний матеріал до вправи «Мої дії в конфлікті», «Коло знань», «Зологі правила педагога», різнобарвні стікери, таблички «Згодний» «Не згодний», мікрофон.


1. Емоційний настрій «Історії з торбинки» (3 хв)Учасники по черзі дістають з торбинки будь-який предмет і від його імені

презентують себе. Наприклад: «Я – шпилька для волосся, дуже красива, корисна, завжди на очах, до мене часто торкаються, коштую недорого, але виглядаю чудово».

2. Визначення мети і задач тренінгу (1 хв)

3. Інформаційне повідомлення «Конфлікт. Стратегії поводження в конфлікті. Типи конфліктних людей» (5 хв)

Тренер пропонує учасникам передавати м’ячик і називати по черзі асоціації, що виникає як реакція на слово «конфлікт».

- Яку асоціацію викликає у вас слово «конфлікт»?

156

- А можна сказати, що конфлікт – це спосіб захисту власної гідності? Або ж, конфлікт – це можливість перевірити людські взаємини? А от як визначив основу конфлікту президент американської асоціації конфліктологів Вільям Лінкольн: «Конфлікт – це побоювання (розуміння) хоча б однієї сторони, що її інтереси порушує, ущемляє, ігнорує інша сторона або сторони».

Конфлікти можна попередити? (В одних випадках можна попередити, а в інших – можна лише пом’якшити).

Конфлікти, що найбільш важко піддаються розв’язанню, пов’язані з розподілом спільного об’єкта домагань. Оспорювання матеріальних благ, панівного становища, визнання іноді веде до «трикутника суперництва» (подібно любовному трикутникові). Суперництво має залишатися чесним, без обмеження гідності чи прав, інтересів конфліктуючих. Це все поведінкові причини конфлікту.

Джерелом конфлікту найчастіше стає не підтвердження рольових сподівань, пропонованих один одному партнерами спілкування. Тут під час з’ясування стосунків можна почути фразу: «Не очікував від тебе такого». «Жало» конфлікту може полягати й у відносній психологічній несумісності людей, змушених через низку обставин щодня контактувати одне з одним. Так, виражений екстраверт часом відкрито висміює інтроверта, вважаючи його хитрим, задавакою або злою людиною.

Типи конфліктних людей:

Агресивні – чіпляються до інших і дратуються самі, якщо їх не слухають.

Скаржники – завжди на щось скаржаться, але самі, звичайно, нічого не роблять для розв’язання проблеми.

Зухвалі – вважають себе розумнішими за інших і завжди демонструють свою перевагу.

Нерішучі – тягнуть з ухваленням рішення через острах помилитися.

Вічні невдахи – завжди бачать тільки невдачі і вважають, що з того, що задумано, нічого не вийде.

Потайливі – приховують образи і зненацька можуть накинутися на суперника.

157

Безневинні брехуни – вводять інших у спокусу шляхом обману.

Кращим варіантом буде звести до мінімуму спілкування з такими «важкими» людьми. Якщо це не вдається, то у взаєминах з ними треба використовувати такі підходи:

віднести їх до певного типу людей; не потрапляти під вплив цих людей, їх точок зору, зберігати спокій і

нейтралітет; спробувати виявити причини їх труднощів і знайти спосіб задоволення

їхніх прихованих інтересів.Існують п’ять стратегій поводження в конфлікті:

Конфронтація, або суперництво, виникає тоді, коли людина прагне поставити власні цілі вище інтересів інших людей і взаємини з ними.

Компроміс, або домовленість, пов’язується з поводженням людини, що дозволяє частково задовольнити як свої домагання так і бажання партнера (50 50).

Поступка, або пристосування, - це стиль поводження в конфлікті, під час якого учасник конфлікту відмовляється від своїх інтересів заради інтересів іншої людини.

Уникання, або відхід, характерний для тих випадків, коли учасники конфліктів відмовляються і від власних інтересів, і від підтримки позитивних відносин з партнером.

Співробітництво виникає, коли людина прагне до встановлення рівноправності власних інтересів і зацікавленості до реалізації інтересів партнера.

Знання психологічних індивідуальних особливостей людини може бути гарною допомогою в разі роз’язання конфліктної ситуації. Існує безліч прийомів виходу з конфліктної ситуації. Зараз ми познайомимося з одним із них. Припустимо, хтось кричить на вас: можливо, вам і зрозуміло, чому це відбувається, але ви на переносите, коли хто-небудь на вас кричить. Найчастіше ми теж починаємо кричати у відповідь. Це призводить до охолодження відносин, якщо не до повного їхнього розриву. У цьому випадку нам треба знайти формулювання, яке щонайкраще відстоює власну точку зору, але це формулювання не повинно викликати в співрозмовника агресію і бажання захиститися. Це «Я – висловлювання», або оптимальне самоствердження.

Я-висловлювання – це спосіб вираження вашого ставлення до якої-небудь ситуації. Схема його така (демонстрація на таблиці):

158

1. Подія – «Коли…» (опис небажаної ситуації, об’єктивний опис події).2. Моя реакція – «Я почуваю (я готовий)…» (опис своїх почуттів).3. Бажаний результат – «Мені хотілося б, щоб…» (опис бажаного

варіанта)».

4. Вправа «Мої дії в конфлікті» (5 хв)Учасники об’єднуються в п’ять груп і демонструють один з п’яти типів

поводження в конфлікті на прикладі однієї ситуації.

Ситуація. Вам з товаришем подарували один красивий ароматний апельсин. Ви обоє претендуєте на нього. Вам дуже хочеться, щоб він дістався саме вам. Є об’єкт домагань – є конфлікт.

Кожна з груп демонструє свій варіант виходу з модельованої ситуації в залежності від завдання, яке вона отримала на картці:

Суперництво

Девіз:

«Щоб я виграв, ти повинен програти»

Компроміс

Девіз:

«Щоб кожний щось виграв, кожний повинен щось програти»

Уникання

Девіз:

«Ми обоє залишимося в програші»

Поступка

Девіз:

«Щоб ти виграв, я повинен програти»

Співробітництво

Девіз:

«Щоб виграв я, ти теж повинен виграти»


Чи важко було вирішувати ситуацію за замовленням? З якими труднощами ви зіштовхнулися під час роз’язання задачі? Який найважчий вихід з існуючих варіантів конфліктів, на ваш погляд? Для чого ми виконували цю вправу?

159

Коментар психолога. Поява нових здібностей у подоланні конфліктних станів людиною взагалі пов’язана з кризовим розвитком, тому що особистісний розвиток – це і є наслідки переживанню стресу, інтелектуальної напруги під час розв’язання важливих життєвих проблем. Часто після переживання кризи (конфлікту) люди стають більш терплячими, уважними, тактовними, вдумливими, обережними, толерантними. Тому будь-які кризові зміни в житті можна зустрічати не як неприємність або трагедію, а як шанс почати нове життя. Психологічно вигідно не впасти в депресію, а свідомо активізувати самого себе і націлити на активне розв’язання проблеми.

5. Інформаційне повідомлення «Емпатійне слухання» (5 хв)Давайте поміркуємо, навіщо ми розповідаємо кому-небудь про свої

проблеми? (Відповіді учасників).

Для будь-якої людини в таких ситуаціях головне – бажання, щоб її зрозуміли, розділили з нею ті почуття і переживання, що переживає вона сама. Але, говорять, що розділене горе вдвічі менше, а розділена радість удвічі більша. Головне, напевно, саме в цьому – у розумінні почуттів співрозмовника і співпереживанні з ним. Саме в цьому секрет уважного слухання, яке людині приносить полегшення і, як це не дивно, відкриває їй нові шляхи для розуміння себе.

У цьому випадку важливо зрозуміти не стільки, що говорить людина, скільки її емоційний стан, що саме вона переживає в цю мить. Тому в спілкуванні в таких ситуаціях необхідні навички емпатійного слухання, тобто слухання, під час якого слухач може переживати ті ж самі почуття, що й той, хто говорить. А потім як дзеркало відбивати їх так, щоб партнер із спілкування сам почав краще розуміти і приймати себе зі своїми суперечливими почуттями.

Спробуйте спостерігати за тими людьми, яких вважають гарними співрозмовниками, яким люди довіряють свої проблеми, з якими прагнуть поділитися радістю. Ці люди нічого не радять, не прагнуть оцінити свого партнера, не моралізують. Вони поводяться як емоційний резонатор або як дзеркало.

Що ж варто робити, щоб домогтися цього?

1. Необхідно налаштуватися на слухання: на певний час забути про свої проблеми, звільнити душу від переживань і спробувати відмежуватися

160

від настанов і упереджень стосовно співрозмовника. Тільки тоді ви зможете відчути те, що відчуває ваш партнер, «побачити» його емоцію.

2. Своєю реакцією на слова співрозмовника ви повинні точно віддзеркалити переживання, почуття, емоцію, що стоять за його висловлюваннями. Але це треба зробити так, щоб продемонструвати, що ви не тільки правильно зрозуміли його почуття, але й прийняли їх.

3. Необхідно витримувати паузу. Після вашої відповіді співрозмовнику необхідно помовчати. Пам’ятайте, цей час належить йому, не навішуйте на нього свої поради, думки. Пауза необхідна людині для того, щоб зрозуміти своє переживання.

4. Варто пам’ятати, що емпатійне слухання – це не інтерпретація захованих від співрозмовника таємних мотивів його поводження. Треба тільки віддзеркалити його почуття, а не пояснювати причину появи в нього цього почуття. Зауваження такого плану: «Так це в тебе через те, що ти заздриш своїй подрузі» або «Насправді тобі хотілося б, щоб на тебе постійно звертали увагу» можуть привести до відчуження співрозмовника.

Тренер пропонує учасникам розіграти діалоги, застосовуючи емпатійне слухання, у ситуаціях:

1. Учениці зламали виготовлену нею іграшку. Вона гірко плаче і голосить. Горю її немає кінця. Учитель намагається її заспокоїти.

2. Учениця розповідає вам про факт зради своєї подруги: розголошення довіреної їй таємниці. Її переповнюють негативні почуття і бажання помститися. Ваші дії.

6. Вправа «Коло знань» (10 хв)

Тренер готує стосики різнобарвних стікерів за кількістю учасників. Робить позначки «Х» або «О» на двох аркушиках кожного кольору. Учасники поєднуються в три групи (за кількістю карток). Кожна група протягом 3 хвилин вивчає інформацію на своїй картці (див. роздавальний матеріал). Після цього по два учасники з кожної групи (ті, у яких аркушики з поміткою «Х») йдуть (за годинниковою стрілкою) в іншу групу, де протягом 3 хвилин передають свою інформацію з картки, яку опрацювали, і вислуховують інформацію команди. Далі по два учасники з кожної групи (у яких картки з помітками «О» переходять в іншу групу (проти годинникової стрілки) та обмінюються інформацією. Таким чином, усі учасники отримують повну інформацію про моделі різної поведінки.

161

Роздавальний матеріал

Пасивна поведінка (загальна характеристика)

1. Пасивні люди порушують свої права через: ігнорування особистих інтересів; постійне домінування бажань та думок інших над власними

переконаннями та потребами; невпевненість у правомірності своїх потреб і запитів, із почуттям

провини перед іншими; придушення власних почуттів; не висловлювання своїх думок та переконань.

2. Такі люди реально не управляють своїм життям. Вони дозволяють іншим приймати рішення за них.3. Пасивні люди бояться розчарувати інших.4. Вони почуваються безпорадними, безпомічними.

Вони ніби кажуть: «Ви можете не звертати на мене уваги. Мої думки, почуття, потреби менш важливі, ніж ваші. Я виявляю себе, лише коли роблю щось для інших». За цим стоїть: «Турбуйся про мене, приймай за мене рішення. Чи будеш ти до мене добре ставитись, якщо я буду відповідальним? Я хотів би за всяку ціну уникнути прикрощів».

Мета: заспокоїти інших, уникнути конфліктів та неприємностей за будь-яку ціну.

Вигода пасивної поведінки: інші симпатизують таким людям, їх рідко звинувачують у якихось невдачах (тому що не беруть на себе відповідальності). Інші турбуються про них, захищають їх. Вони вдало уникають конфліктів.

Негативні наслідки: людина підпорядковує себе іншим і намагається подати себе так, щоб сподобатись; інші висувають до неї свої вимоги, і стосунки розвиваються в тому руслі, яке цій людині не до вподоби, вона відчуває дискомфорт. Постійно придушуючи певні почуття, які кимсь не приймаються (наприклад, розчарування, гнів), людина стає неспроможною висловити й інші емоції – любов, повагу, симпатії.

Прояви:

відсутність реакції на події, часте мовчання; труднощі з поясненням причин поведінки; часті вибачення м’яким тихим голосом;

162

мова не дуже чітка; тримається дещо зсутулено, часто повертається спиною до інших; стиснуті руки або одна рука стискає іншу; сміх у ситуаціях, коли природним є вияв незадоволення чи гніву; часто закриває рот рукою; використання фраз: «Я не знаю…», «Якщо ти можеш…», «Якщо це тебе

не обтяжить…», «Роби, як ти хочеш», «Я б хотів, але…».Агресивна поведінка (загальна характеристика)

Агресивні люди висловлюють свої думки, переконання, почуття, порушуючи почуття інших, які почуваються з ними ніяково. Вони поводяться зверхньо, принижуючи інших, знаходячи їхні вразливі сторони.

Вони ніби кажуть: «Я так думаю, я так хочу, я так відчуваю, і мене не хвилює, що з тобою». За цим стоїть: «Я підкорю тебе, поки ти не підкорив мене. Я буду першим!»

Мета: домінувати, вигравати, наказувати, змушувати інших програвати, щось втрачати.

Вигода агресивної поведінки: за агресивних людей часто щось роблять інші; події відбуваються так, як вони хочуть, тому що вони контролюють ситуацію; вони часто досягають того, чого хочуть; вони успішні в ситуаціях, які вимагають боротьби, суперництва.

Негативні наслідки: агресивна поведінка створює багато ворогів, що спричинює страх; бажання домінувати та керувати людьми потребує багато енергії, відчувається постійне напруження; стосунки з товаришами пов’язані здебільшого з негативними почуттями, непостійні; часто виникають суперечки.

Прояви:

агресивні люди можуть:

здійснювати вторгнення в простір інших: приходити в гості без запрошення, близько підходити під час спілкування до партнера, торкатися його, штовхатись;

указувати пальцем, зверхньо поплескувати по плечу; настирливо розглядати інших; говорити насмішкувато, зухвало; погрожувати: «Якщо не прийдеш…», «Ти б краще дивився…»;

163

принижувати: «Ти ще дитинка…», «Не будь недоумком…», «Що, мама не дозволяє?»;

часто оцінювати або наказувати: «Ти повинен…», «Добре зробив»; безапеляційно висловлюватися проти певних груп людей.

Відповідальна поведінка (загальна характеристика)

Люди з відповідальною поведінкою:

висловлюють свої думки, переконання та почуття прямо та відверто, поважаючи права інших;

діють певним чином не тому, що відчувають провину чи тривогу, їхні дії природні;

відповідають за свої вчинки, не перекладаючи відповідальність на інших;

розуміють власні потреби і можуть прямо про щось попросити; якщо їм відмовляють, вони можуть бути невдоволені, розчаровані, але

розуміють, що інші люди можуть мати особисті бажання; не перевантажені відповідальністю за інших, добре почуваються самі із

собою; можуть допомагати іншим, але за їхнім бажанням і проханням, не

нав’язуючи своєї допомоги або свого світосприйняття.Вони ніби кажуть: «Я так думаю. Я так відчуваю. Я так бачу ситуацію. А

ти? Якщо наші уявлення та інтереси не збігаються, я готовий їх обговорювати і готовий до компромісу». За цим стоїть: «Я не дозволю тобі взяти перевагу наді мною і не намагатимусь підкорити та замінити тебе, бо хочу, щоб ти був тим, ким є».

Мета: спілкуватись вільно, як партнер з партнером.

Вигода відповідальної поведінки: відповідальні люди діють так, що інші люди все більше поважають їх, а відтак їхня самооцінка зростає; вони вміють досягати того, чого прагнуть, відстоюють свої права; вони вміють виразити негативні почуття, не ображаючи інших, і таким чином звільнюються, не «застрягають у них»; вони менше відчувають провину і тривогу, їхні стосунки з іншими майже не конфліктні, позбавлені контролю та страху, легкі, стабільні, приносять більше задоволення.

Негативні наслідки: товариші, можливо, не звикла до зростання відповідальності і могли мати вигоду з пасивної або агресивної поведінки (оскільки за них приймались рішення, їх спрямовували або за них щось робили). Адже відповідальність – це випробування для взаємин. До того ж

164

зростання відповідальності пов’язане із заміною переконань, що склалися з дитинства, а це може бути нелегким.

Прояви

уважне вислуховування співрозмовника; спокійний голос, не надто тихий і не занадто голосний; прямий контакт очей під час спілкування; гарна постава; «Я-твердження»: «Я вважаю», «Я хочу», «Я не люблю»; Твердження, спрямовані на співпрацю: «Що ти про це думаєш?»; Намагання зрозуміти думку іншого: «Якщо я правильно тебе

зрозумів…».Питання для обговорення

Яка з моделей поведінки, на ваш погляд, найефективніша? Якими моделями найкраще користуватися в житті?

7. Вправа «Займи свою позицію» (5 хв)

Зараз вам будуть зачитуватися висловлювання, а ви, якщо згодні з ними, займайте сектор кола з табличкою «Згодний», а якщо не згодні, то йдіть до таблички «Не згодний». Потім, порадившись зі створеною таким чином групою, аргументуйте свою позицію. Якщо аргументи протилежної сторони виявляється для деяких учасників переконливими, вони можуть перейти в інший сектор, прийняти іншу точку зору.

Висловлювання

1. Занадто самовпевнені люди мене дратують більш за потайливих.2. Якщо в людини багато недоброзичливців (тобто значно більше, ніж в

інших людей його положення), то це – погана людина.3. Керівник повинен бути хитрим.4. До загальної рівності прагнуть невдахи.5. Неприємності роблять життя більш заможним.

8. Історія про рай і пекло (2 хв)

Один молодий воїн прийшов до мудрого старця і запитав: «О мудрець, розкрий мені таємницю життя. У чому різниця між раєм і пеклом?». Мудрець помовчав секунду і відповів: «Ти дурний молодий чоловік. Людина, подібна тебе, ніколи не зможе зрозуміти цього. Ти занадто неосвічений!».

165

Почувши таку відповідь, молодий воїн став злий і лютий, немов лев. «Так за такі слова я готовий тебе убити!» - вигукнув він і одразу схопився за зброю. Але в цю мить мудрець сказав: «Мої слова не були прямою відповіддю на твоє питання. Так я хотів довідатися, як ти реагуєш на брутальність. Твоє бажання убити мене за брутальність показало мені, що ти живеш за принципом «око за око, зуб за зуб». А це і є пекло! Тому що на твою силу, злість і агресію я можу відповісти тим самим. Але хіба можна тоді побачити кінець образам, гніву і злості?». Почувши ці слова, молодий воїн вибачився за гарячкуватість, опустив зброю і сказав: «Ти правий. Напевно, я, дійсно, ще занадто дурний, якщо не зміг побачити різницю між відповіддю і брутальністю». – «А от тобі і друга половина відповіді: «Рай – це коли людина готова простягнути руку в знак примирення. Саме в цьому її сила і мудрість».


- Як ви думаєте, прощення – це знак сили чи ознака слабкості?

9. Вправа «Мікрофрон» (2 хв)

- «Ланцюжком» озвучимо «Золоті правила педагога»

Золоті правила педагога

1. Прийшов у школу – зроби розумне й шляхетне лице.2. Щоразу, коли тобі хочеться командувати дітьми, згадай своє дитинство й про всякий випадок з’їж морозиво.3. Не заходь у душу до дітей, якщо тебе про це не просили.4. Іди на урок з радістю, виходь з уроку з приємною втомою.5. Жартуй доти, доки не навчишся.6. Пам’ятай: поганий лікар може забрати життя, поганий учитель – спопелити душу.7. Приходити на урок треба настільки підготовленим, щоб знати точно: для чого прийшов, куди прийшов, що будеш робити і чи буде від цього добре.8. Щоразу, коли хочеться нагрубити кому-небудь, рахуй до мільйона.9. Намагайся їсти щодня.10.Люби свою адміністрацію так само, як і вона тебе, і ти проживеш довге й щасливе педагогічне життя.11.Люби кого-небудь, крім школи, і тоді в тебе буде все в порядку.12.Якщо до тебе прийшли на урок, згадай, що ти – артист, ти – найкращий педагог, ти – найщасливіша людина.13.Говори батькам завжди найкращу правду, яку ти знаєш.

166

14.Вищим проявом педагогічної успішності є усмішки на обличчях дітей.15.Якщо ти вмієш звичайний факт подати як відкриття й домогтися подиву й захоплення учнів, то можеш вважати, що половину справи ти вже зробив.16.Пам’ятай: гарні педагоги живуть довго і майже ніколи не хворіють.17.Віддай школі все, а, вийшовши зі стін школи, почне нове життя.18.Постарайся завжди бути здоровим, навіть якщо в це хтось не повірить.19.Не спи на уроці – поганий приклад заразливий.20.Під час опитування зобрази на обличчі граничний інтерес.21.Пам’ятай: якщо твій голос стає загрозливо хрипким, значить, ти робиш щось не те.22.Добре, якщо пізнього вечора, коли ти згадаєш своїх учнів, обличчя твоє осяє усмішка.

10. Підсумки тренінгу (1 хв)

- Чи справдилися ваші очікування від сьогоднішнього тренінгу?

167

СТРУКТУРА І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ

ІНТЕРАКТИВНОГО УРОКУ


Вступ

У Законі України «Про освіту» сказано, що розвиток освіти повинен базуватися на використанні нових прогресивних концепцій, впровадженні в навчально-виховний процес сучасних педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, на відмові від авторитарної педагогіки. Уже давно ввійшли в практику роботи вчителів уроки з активними формами навчання. А зараз усе популярнішим стає інтерактивне навчання. Визнання учнів активними діячами, а не пасивними об’єктами педагогічного процесу спонукає вчителя більше дбати не про традиційне пояснення нового матеріалу, а про його осмислення й засвоєння учнями.

Процес навчання має бути не автоматичним вкладанням навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини та її активної участі в цьому процесі. Навчання для дитини має бути приємним, активним і максимально активізованим. Пояснення й демонстрація самі по собі не дадуть стійких знань. Нині урок має стати тією навчальною ситуацією, «сценічним майданчиком», де не тільки викладають знання, а й розкриваються, формуються, реалізуються особистісні якості учнів. Цього можна досягти, використовуючи технології інтерактивного навчання, перетворюючи традиційний урок на інтерактивний.

Мета: через зміст теоретичного матеріалу і форми роботи ознайомити учасників семінару з:

моделями навчання; формами організації навчальної діяльності; класифікацією уроків; структурою інтерактивного уроку; методикою його проведення; впровадженням його інноваційних технологій навчання

168

Обладнання: дидактичні інформаційні картки для груп, плакат для інтерактивної технології «Незакінчене речення», плакати з висловлюваннями, схеми-моделі, кольорові картки з цифрами, картки з цифрами 1. 2, 3, 4

Учасники: вчителі, адміністрація школи

План і методи проведення

1. Вступне слово.2. Мотивація.

а) психологічний тренінг;

б) інтерактивна вправа «Продовжіть фразу»;

в) притча.

3. Оголошення теми та очікування результатів за допомогою інтерактивної технології «Незакінчене речення».

4. Надання необхідної інформації:

а) опанування інформації за допомогою роботи в групах;

б) міні-лекція;

5. Інтерактивні вправи «Ажурна пилка», «Карусель», «Займи позицію»6. Підбиття підсумків за допомогою інтерактивної технології

«Мікрофон».7. Висновки.

Хід семінару

1. Вступне слово:

Тренер. Сьогодні ми продовжимо працювати над технологіями інтерактивного навчання.

Виходячи з теми семінару-тренінгу, з того, що інтерактивний урок має свою структуру, сьогоднішнє заняття проведемо у формі інтерактивного уроку.

Першим етапом нашої роботи є…

169

2. Мотивація.

Мета цього етапу: сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми.

На цьому етапі можуть бути використані такі прийоми:

стисла розповідь; бесіда; демонстрація наочності; нескладні інтерактивні технології «Мозковий штурм», «Криголам»,

«Мікрофон» тощо.Я ж використаю невеликий психологічний тренінг, вправу «Продовжіть

фразу» і стислу розповідь (притчу).

Психологічний тренінгДевізом нашого семінару-практикуму будуть слова:

Я – вчитель.

Я – особистість творча.

Я – думаю, замислююся.

Я – аналізую, висловлюю свої судження.

Я – хочу знати більше.

Продовжіть фразу:1) Усі перемоги починаються з …. (перемоги над собою)

2) Хто не дивиться вперед, …. (залишається позаду)

3) Істина народжується в суперечках, та коли вирують пристрасті, …. (істина зникає)

4) Щоб вести людей за собою, …. (йди за ними)

5) Якщо можеш виправляти наслідки помилки, …. (ти не помилився)

Притча «Усе в твоїх руках»

170

Жив колись мудрець, який знав усе. Один чоловік вирішив довести, що мудрець усього не знає. Зловив метелика, затиснув його в кулаці і каже:

-Скажи, мудрецю, який у мене метелик: живий чи мертвий?

А сам думає: «Скаже мертвий – я його випущу. Скаже живий – я його умертвлю». Мудрець подумав і сказав:

- Усе в твоїх руках.

- Для чого я розповіла цю притчу?

- Для того, щоб сфокусувати вашу увагу на проблемі інтерактивного навчання. Тому що проектування і проведення уроку за інтерактивними технологіями потребує передусім компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями.

- Сьогодні наше завдання – глибше розглянути моделі навчання, зокрема інтерактивну модель.

Другим етапом нашого семінару є…

3. Оголошення теми та очікування навчальних результатів.

Мета: забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні досягти на уроці і чого від них очікує вчитель.

Тренер: Тема семінару – «Структура і методика проведення інтерактивного уроку». Для того, щоб сформулювати мету нашого семінару, використаємо інтерактивну технологію…

«Незакінчене речення» На дошці – плакат із початком речення «Цей семінар навчить мене…»

Тренер: Продовживши речення, висловіть мету заняття. Наші завдання, в основному, збігаються. Бо і я, організатор цього семінару, поставила за мету: через зміст теоретичного матеріалу і форми роботи ознайомити учасників семінару із:

моделями навчання; формами організації навчальної діяльності; класифікацією уроків; структурою інтерактивного уроку;

171

методикою його проведення; впровадженням інноваційних технологій навчання.

- Нагадую, що наприкінці семінару ми перевіримо, чи досягли цієї мети.

А щоб глибше зрозуміти суть наших питань, приступаємо до…

4.Надання необхідної інформації

Мета етапу: дати учасникам семінару достатньо інформації, щоб на її основі виконувати практичне завдання, але за мінімально стислий час.

Для цього я використаю такі види роботи:

1. Опанування інформації за допомогою роботи в малих групах.2. Міні-лекція.Робота в малих групах

Кожна з 3 груп отримує 1 модель-схему і запитання:

- Як пояснити те, що зображено на схемі?- Як можна назвати таку модель?- За яких умов учитель може обирати таку модель?- Дайте моделі власну назву. Поясніть, які з перелічених нижче форм

занять, на ваш погляд, відповідають запропонованій моделі й чому?

☺

☺

☺1. Пасивна модель навчання

Учень виступає в ролі «об’єкта» навчання й повинен засвоїти та відтворити навчальний матеріал, переданий йому вчителем. Учні, як правило, не спілкуються між собою й не виконують ніяких творчих завдань.

☺ 172

☺ ☺2. Активна модель навчання

Стимулює пізнавальну активність учнів. Учень – «суб’єкт» навчання, вступає в діалог з учителем, мають місце проблемні та творчі завдання, самостійна робота тощо.

☺ ☺ ☺

3. Інтерактивна модель навчанняПонад 2400 років Конфуцій сказав:

«Те, що я чую, я забуваю,

Те, що я бачу, я пам’ятаю,

Те, що я роблю, я розумію»

Дещо змінивши слова великого китайського філософа й педагога, науковці визначили кредо інтерактивного навчання:

«Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю,

Я набуваю знань і вмінь,

Коли я передаю знання іншим –

Я стаю майстром».

173

Виступи представників груп.

Тренер: Ми вже маємо уявлення про моделі навчання, зокрема й про інтерактивну. Поглибити наші знання допоможе…

Міні-лекція

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх його учасників. Пошуки вдосконалення уроку, інтерактивний урок пов’язані з формами організації навчання, яких у сучасній дидактиці є 4:

- парна;- групова;- кооперативна (фронтальна);- індивідуальна.

У сучасній дидактиці є кілька підходів до класифікації уроків:

- за дидактичною метою;- за метою організації пізнавальної діяльності;- за основними етапами уроку;- за методами навчання;- за способами організації навчальної діяльності.

Але найпоширенішою, найближчою до реального уроку є класифікація за дидактичною метою. У цій класифікації розрізняють:

- урок вивчення нового матеріалу;- урок формування вмінь і навичок;- урок закріплення та застосування знань, умінь і навичок;- урок узагальнення й систематизації;- урок контролю й корекції;- комбінований урок.Підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого

інтелектуального розвитку учнів, забезпечити їх навичками саморозвитку особистості можна, використовуючи сучасні інноваційні технології, зокрема, технологію інтерактивного навчання, перетворюючи таким чином традиційний урок на інтерактивний.

Як правило, структура інтерактивного уроку складається з п’яти елементів:

1. Мотивація.2. Оголошення теми та очікуваних результатів.

174

3. Надання необхідної інформації4. Інтерактивна вправа.5. Підбиття підсумків, оцінювання очікуваних результатів.

Допоможуть поглибити знання про інтерактивні технології навчання …

5. Інтерактивні вправи «Ажурна пилка», «Карусель», «Займи позицію»

Мета: засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку.

Інтерактивну частину семінару проведемо шляхом застосування інтерактивних технологій «Ажурна пилка»,«Карусель», «Займи позицію»

Проведення вправи «Ажурна пилка»:

- Учасники семінару отримують картки синього, жовтого, червоного та зеленого кольору з написаними цифрами 1, 2, 3, 4;

- Всі об’єднуються в групи за цифрами, які є на картці й на столі;- Кожна група отримує дидактичний матеріал, в якому є інформація про

технології інтерактивного навчання:

- Інтерактивні технології кооперативного навчання;- Технології ситуативного моделювання;- Технології колективно-групового навчання;- Технології опрацювання дискусійних питань;

Завдання: опрацювати інформацію так, щоб можна було навчити інших.

На роботу відведено 5 хвилин.

Після опрацювання інформації:

- Учасники семінару повертаються в свої кольорові групи;- Проводять взаємонавчання за номерами від 1 до 4 (на роботу

відводиться 10 хвилин);- Учасники семінару об’єднуються у загальне коло для підбиття підсумків

вправи;- Представники груп висловлюють свої думки щодо видів інтерактивних

технологій.

Проведення вправи «Карусель»:

175

- Розставити стільці для учасників у два кола;- Учасники, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спиною до

центру, а в зовнішньому – обличчям. Отже, кожен сидить напроти іншого;- Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє – рухливе: за сигналом ведучого

всі учасники пересуваються на один стілець вправо і опиняються перед новим партнером;- Кожен учасник «Каруселі», який сидить у зовнішньому колі, має аркуш

з конкретним питанням й під час переміщення збирає максимум інформації із зазначеної проблеми;- Наприкінці відбувається заслуховування відповідей та обговорення

того, які питання виявилися особливо складними, як працювали партнери тощо.

Запитання для учасників:

1. Які типи уроків розрізняють за дидактичною метою?2. Чому сучасна педагогіка пропонує впровадження у навчально-

виховний процес інтерактивні технології?3. Що значить слово «інтерактивний»?4. Як учитель повинен ставитися до виступів представників груп?5. У чому полягає ефективність технології «Ажурна пилка»?6. Як повинні поводити себе слухачі під час висловлювання в

технології «Мікрофон»?7. Як організувати роботу за технологією «Незакінчене речення»?8. Коли застосовується технологія «Карусель»?9. Як можна об’єднати учнів для роботи в групах?10. Чого навчаються учні, працюючи за технологією «Метод прес»

Проведення вправи «Займи позицію»:

- Учасникам пропонується визначити свою позицію щодо дискусійного питання «Переваги та недоліки інтерактивних технологій навчання».

- На плакатах в протилежних кутках кімнати написано «За», «Проти», «Не знаю».

- Учасникам, що поділяють один і той самий погляд, пропонується обґрунтувати свою позицію, виробити спільні аргументи на її захист.

- Після викладу різних поглядів запитується, чи не змінив хтось своєї думки і чи не хоче перейти до іншого плаката і обґрунтувати причини свого переходу.

176

- Учасникам кожної із сторін пропонується назвати найпереконливіші аргументи своєї та протилежної сторони.

Основні переваги інтерактивних технологій навчання :

1. Інтерактивні технології допомагають забезпечити глибину вивчення змісту. Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка).2. Учитель отримує можливість диференційованого підходу до учнів із спеціальними потребами – особистісними та інтелектуальними.3. Змінюється роль учнів: вони приймають важливі рішення щодо процесу навчання, розвивають комунікативні вміння й навички, організаційні здібності.4. Основним джерелом мотивації навчання стає інтерес самого учня (відбувається перехід від зовнішньої мотивації (оцінки) до внутрішньої (потреба знань).5. Значно підвищується роль особистості педагога: він менше часу витрачає на розв’язання проблем з дисципліною, педагог більше розкривається перед учнями як лідер, організатор.6. Учні, які отримують особистий досвід учителювання, з нової точки зору дивляться на навчально-виховний процес, на роль учителя та учня в ньому.

Основні недоліки інтерактивних технологій навчання :

1. Засвоєння незначного обсягу інформації потребує значного часу.2. Складно налагодити взаємонавчання як постійний механізм.3. Кожна інтерактивна технологія потребує попереднього розгляду і

навчання учнів процедури.4. Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення,

часом і ходом навчання.5. Результати роботи учнів менш передбачувані.6. Дисципліна учнів на інтерактивному уроці може бути проблемою для

вчителя.7. За невдалого навчання необхідно перенавчати учнів, що потребує

додаткового часу.

Тренер: Отже, ми сьогодні отримали знання про структуру і методику проведення інтерактивного уроку. Щоб прояснити зміст опрацьованого, порівняти реальні результати з очікуваними, приступаємо до останнього етапу семінару.

177

6. Підбиття підсумків (рефлексія)Мета: з’ясувати, наскільки справдились очікування кожного учасника семінару, зробити висновки, визначити нові теми для засвоєння.

Для підбиття підсумків використаємо інтерактивну вправу «Мікрофон».

Використовуючи символічний мікрофон, учасники семінару відповідають на запитання тренера:

- Пригадайте послідовність виконаної роботи під час семінару.- Який етап семінару, на вашу думку, був найефективнішим,

найпродуктивнішим?- Чи відповідали виконані дії поставленим завданням?- Наскільки виправдалися ваші очікування?- Що, на вашу думку, потрібно засвоїти в майбутньому?

Заключне слово тренера.

7. Висновки

Працюючи над проблемою сучасного уроку, можна зробити певні висновки і визначити кілька критеріїв сучасного уроку, яких намагатись дотримуватись у повсякденній роботі:

- чим меншу активність під час уроку виявляє вчитель і чим більше спонукає до активності учнів, тим інтенсивнішим стає розвиток учнів;- Основними елементами сучасного уроку є практична діяльність, її

аналіз;- Сучасний урок – це майстерня аналізу та обробки інформації, здобутої

учасниками процесу з різних джерел інформаційного простору (телебачення, комп’ютерної мережі, книжок, спілкування);- І ще одна риса, яка для більшості вчителів залишається поки що мрією:

технологізований урок (відео, комп’ютер, факс, інтернет) – все те, що економить час на неефективній підготовчій роботі.

Для ефективного застосування інтерактивного навчання педагог повинен старанно планувати свою роботу:

дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням ключ для застосування теми;

178

при виконанні інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням;

на одному занятті можна використовувати одну (максимум дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;

глибоко вивчити і продумати матеріал, зокрема додатковий; старанно спланувати, розробити заняття: визнати хронометраж, ролі

учасників, підготувати запитання й можливі відповіді, виробити критерії оцінювання ефективності заняття;

мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найцікавіших для них випадків, проблем;

оголошувати очікувані результати заняття та критерії оцінювання роботи учнів.

Спасибі всім за співпрацю.

ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА –

ОСНОВА НАВЧАЛЬНОЇ УСПІШНОСТІ УЧНІВ.

МИСТЕЦТВО УПРАВЛІННЯ КЛАСОМ


179

Мета: окреслити поняття «педагогічна техніка», виявити її складові; обмінятися досвідом реалізації професійно-фахових знань на уроці в процесі навчання; створити модель учителя, що управляє своєю поведінкою, емоціями, впливає на особливість і колектив.

Форма тренінгу: круглий стіл.

Х і д т р е н і н г у

І. Організаційний момент

Позитивна настанова щодо теми семінару: «Хто сам не рухається вперед, тому важко підштовхнути інших».

ІІ. Мотивація обраної теми

Аналіз рівня навченості учнів одного класу свідчить, що з різних предметів він різний.

Виникає запитання: «Чому так, а не інакше? Чому в одного учителя РН = 80%, а в іншого РН = 40%? В чому причина?». Це можна пояснити генетичним потенціалом, темпераментом учня, умовами виховання в сім’ї, поведінкою учня, зацікавленістю дитини тим чи іншим предметом. Але значною мірою – педагогічною майстерністю учителя, його мистецтвом управляти класом.

Виявляється, зовсім не другорядне значення має те, як ми реалізуємо на уроці свої професійно-фахові знання, доводимо навчальний матеріал до свідомості кожного учня. На такі численні запитання відповідає техніка педагогічної діяльності учителя.

На її значущості наполегливо наголошував А.Макаренко. Він твердив, що для нього, як і для інших педагогів, «стали вирішальними такі «дрібниці»: як стояти, як сидіти, як підвестися зі стільця, з-за столу, як підвищити голос, усміхнутися, як подивитися».

ІІІ. Повідомлення теми, мети тренінгу

Сьогодні ми торкнемося теми «Педагогічна техніка – основа навчальної успішності учнів. Мистецтво управління класом». Окресливши поняття «техніка», ми перейдемо до обміну досвідом, напрацюваннями з цього запитання, спробуємо створити модель учителя, що має високий рівень педагогічної техніки.

180

ІV. З’ясування поняття «педагогічна техніка»

Дослівний переклад грецького слова «техніка» - мистецтво, майстерність; словникове тлумачення – сукупність засобів і навичок виробництва, володіння прийомами.

С. Гончаренко подає таке визначення: «Педагогічна техніка – комплекс знань, умінь і навичок, необхідних педагогові для чіткої та ефективної організації навчальних занять, ефективного застосування на практиці обраних методів педагогічного впливу як на окремих учнів, так і на дитячий колектив у цілому».

Поняття «педагогічна техніка» містить дві групи складових. Перша група пов’язана з умінням учителя управляти своєю поведінкою (мімікою, пантомімікою); з володінням емоціями, настроєм для зняття зайвого психічного напруження, збудження, для творчого самопочуття тощо. Друга група пов’язана з уміннями впливати на особистість і колектив, технікою організації контакту, управління педагогічним спілкуванням, організацією колективної творчої навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Отже, педагогічна техніка – це:

уміння вчителя володіти своєю поведінкою, емоціями, настроєм; організація колективної діяльності учнів.

Як бачимо, складові першої й другої груп педагогічної техніки спрямовані або на організацію внутрішнього самопочуття учителя, або на вміння це почуття адекватно виявити зовні.

V. Обговорення дій учителя на різних етапах уроку

Нас особливо цікавить використання педагогічної техніки на різних етапах уроку.

Організаційний момент

Будь-який урок, перший чи останній, в одному класі чи в різних, на початку чи наприкінці дня, починається з організаційного моменту. Його мета – здійснити «мініадаптацію» вчителя та учнів на взаємне сприйняття. Максимальний термін, визначений психологами і педагогами на організаційний момент уроку, - до 5 хв. Його успішність, безумовно, залежить від особистості учителя, його техніки.

181

Ситуація

Уявімо ситуацію. Закінчився урок фізкультури, дзвінок на наступний урок. Учитель заходить до класу. В класі метушня: один учень ще завершує переодягнення (знімає спортивний костюм, щоб одягти форму), дівчинка доїдає сніданок (фізичний заряд, можливо, спровокував апетит), інші учні дістають зошити, щоденники, необхідне приладдя для уроку.

- Що робити вчителю? Як почати урок? Порадьте.

Відповідь. Здійснити записи в журналі, роздати індивідуальні картки, перевірити письмове домашнє завдання в учнів, які потребують постійного контролю.

Педагогічна наука дає такі поради щодо подібних ситуацій: застосуйте прийом фокусування, що потребує концентрування учнями уваги до того, як почнеться урок. Для цього вчителю варто говорити тихіше.

Етап актуалізації опорних знань, перевірки домашнього завдання ,

мета яких – активізувати розумову діяльність учня.

Ситуація

Учні класу добре підготували домашнє завдання, на запитання учителя – «ліс рук» з бажанням відповісти, що супроводжується викриками «Спитайте мене». При цьому сміливіші учні починають відповідати на запитання, не дочекавшись дозволу вчителя. Опитування фактично зірвано. Як бути?

Відповідь. Традиції уроку (запитайте тільки того, хто не викрикує; використайте метод мікрофона тощо). Вимогливість до поведінки учнів. Продумані різнорівневі запитання.

Порада: застосуйте прийом моделювання, що керується принципом «навчити можна особистим прикладом». Ввічливі, жваві, сповнені ентузіазму, терплячі, толерантні та організовані вчителі є для учнів взірцем.

Етап вивчення нового матеріалу

Ситуація

182

Дехто з учнів класу стомився, почав займатися своїми справами: шепотіння, записки, літачки та подібне. Що ж робити? Як зосередити увагу учнів? Які прийоми використати?

Педагогічна наука радить застосувати такі прийоми:

а) прийом ненав’язливого втручання: «згадування імені»;

б) прийом невербальних сигналів: дзвіночок, вираз обличчя, поза, жести;

в) стверджувальні «я-посилання» (посилання від себе): чіткий опис потрібної поведінки учня: «Я хочу, щоб ви поводилися так...», «Мені потрібно, щоб ви поводилися так...»

г) гуманні «я-посилання» (Томас Гордон, автор методики навчання вчительської майстерності визначає три типи таких послань:

опис поведінки дітей: «Коли ви говорите одночасно зі мною, то...»

враження, яке ця поведінка справляє на вчителя: «Я маю зупинити урок, бо...»

опис почуттів, які ця поведінка породжує в душі учителя: «Це засмучує мене»

г) позитивна дисципліна: вказувати, як потрібно поводитися, давати вихід із ситуації («Не бийтеся» - «Розв’язуйте конфлікти цивілізовано»); частіше вдавайтеся до схвалення.

Етап закріплення знань, умінь і навичок

Ситуація

Учитель на цьому етапі дав учням завдання з підручником. Виграний час вирішив використати на запис журналу. Наприкінці уроку попросив здати зошити. Як же він здивувався, коли побачив, що з 15 учнів класу 10 не приступало до виконання даного завдання.

Чому так трапилося? А як би ви вчинили?

Порада: прийом контролю (обхід класу).

VI. Інформація для роздумів. Учитель очима дітей

(див. додаток 1 «Мені подобаються учителі...»)

183

VII. Створення моделі учителя, що управляє поведінкою, емоціями, впливає на особистість і колектив

(див. додаток 2 «Якості ідеального педагога»)

VIII. Підсумок тренінгу

На жаль, ідеальних учителів, як і ідеальних людей, не буває, але прагнути до ідеалу треба. Педагогічна техніка – змінна величина, її можна опановувати, вдосконалювати, шліфувати, доводячи до досконалості. Цього Вам і зичу.

ТВОРЧА АКТИВНІСТЬ УЧИТЕЛЯ

ТА ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ


Мета: поглибити знання вчителів про педагогічну майстерність та творчість;

розширити уявлення про елементи педагогічної техніки та особистісні риси педагога;

184

активізувати знання вимог до сучасного вчителя;

практично опрацювати застосування інтерактивних методів навчання та виховання.

Хід заняття:

І. Теоретична частина семінару.

1. Організаційний момент. Оголошення теми та завдань тренінгу

2. Інформаційне повідомлення «Складові педагогічної майстерності»

Майстерність учителя можна розглядати як найвищий рівень

педагогічної діяльності, як комплекс рис особистості, що забезпечує

саморегуляцію високого рівня професійної діяльності. До таких важливих рис

належить гуманістична спрямованість діяльності вчителя, його професійна

компетентність, педагогічні здібності, педагогічна техніка.

В оволодінні майстерністю можна визначити кілька рівнів.

Елементарний рівень. У вчителя наявні лише окремі риси

професіоналізму. Найчастіше – це оволодіння знаннями для виконання

педагогічної дії, елементарні поняття про володіння предметом викладання.

Базовий рівень. Учитель володіє основами педагогічної майстерності:

його педагогічні дії гуманістично спрямовані, стосунки з учнями і колегами

розвиваються на позитивній основі, він добре засвоїв предмет викладання,

методично правильно організовує навчально-виховний процес на уроці.

Достатній рівень. Характеризується чіткою спрямованістю дій учителя,

їхньою високою якістю, діалогічною взаємодією у спілкуванні. Учитель

самостійно планує та організовує свою діяльність на тривалий час, маючи

головним завданням розвиток особистості учнів.

185

Творчий рівень. Характеризується ініціативністю й творчим підходом до

організації професійної діяльності. Сформовано індивідуальний стиль роботи

з учнями.

Спираючись на дослідження, фахівці визначають шість провідних

здібностей до педагогічної діяльності: комунікативність, перспективні

здібності, динамізм особистості, емоційну стабільність, оптимістичне

прогнозування, креативність. Усі складники педагогічної майстерності

взаємопов’язані, їм властивий саморозвиток.

Існує кілька підходів до визначення педагогічної майстерності та її

складових.

А. Щербаков: «Це синтез наукових знань, умінь і навичок методичного

мистецтва і особливих рис педагога».

Н. Кузьміна: «Це найкращий рівень педагогічної діяльності, який

виявляється в тому, що за відведений час педагог досягає оптимальних

наслідків».

Ш. Амонашвілі: « Це яскрава особистість, мудра, чуйна, доброзичлива і

принципова людина… це першодослідник теоретичних рекомендацій».

У навчальному посібнику «Основи педагогічної майстерності» та

підручнику «Педагогічна майстерність» (автор – І. Зязюн) педагогічну

майстерність розглядають як вияв творчої активності особистості педагога.

Основу педагогічної майстерності має становити педагогічна культура. К.

Ушинський писав: «У вихованні все має ґрунтуватися на особистості

вихователя, тому що виховна сила впливає тільки біля живого джерела

людської особистості. Ніякі статути та програми, ніякий штучний організм… не

може заступити особистість у вихованні…, тільки характером можна

формувати характер».

186

Будь-яка культура, зокрема й педагогічна, ґрунтується на певних

знаннях. Теоретичний рівень є необхідною умовою педагогічної

майстерності. Практичний рівень виявляється в конкретному вмінні педагога

проводити різноманітні навчально-виховні заходи, що визначається як

педагогічна техніка. Це – комплекс різних навичок і вмінь, прийомів і засобів,

за допомогою яких учитель ефективно впливає на учнів.

Особливе місце в педагогічній техніці посідає мова педагога, яка має

бути докладною, чітко, образною, конкретною й змістовною. Техніку мови

можна підсилювати за допомогою правильного дихання, постановки голосу,

дикції та ритміки.

Класичним прикладом володіння мовою є приклад А. Макаренка: «Я

став справжнім майстром лише тоді, коли навчився говорити «йди сюди» 15

– 20-ми відтінками, коли навчився додавати 20 нюансів на обличчі, в постаті і

голосі».

Тобто, педагог має спілкуватися так, щоб вихованці відчули в його словах

волю, культуру, особистість.

Ще один елемент педагогічної техніки – це вміння педагога управляти

своїм технічним станом, емоціями, настроєм і станом тих, кого навчає.

Є такий дотепний вислів: «У завуча школи є три обов’язки: перший –

дбати про приємний настрій учителів, другий – дбати про приємний настрій

учителів, третій – сприяти приємному настрою учителів». Такі самі обов’язки і

вчителя щодо школярів.

Особисті риси педагога накладають особливий відтінок на його

діяльність, можуть підсилити ефект його роботи або звести нанівець усі його

намагання.

187

Які ж особистісні риси повинен мати педагог, щоб успішно займатися

педагогічною діяльністю? Насамперед це:

педагогічні здібності (тобто внутрішнє натхнення, міцне бажання

займатися педагогічною діяльністю);

педагогічна спрямованість (захоплення педагогічною діяльністю та

намагання досягти в ній істотних результатів і гуманно-

оптимістичне ставлення до своїх вихованців, велика любов до

них);

уміння педагогічно спілкуватися (це різноманітні форми

психологічної взаємодії педагога з учнями як під час занять так і

поза ними);

педагогічна творчість (джерело ініціативності, активності,

натхнення).

Суть призначення сучасного вчителя – ошляхетнювання душі.

Підтвердженням цієї думки є слова І. Драча: «Нема жахливішої роботи, ніж

учительська, нема виснажливішої роботи від учительської, де нерви

паляться, мов хмиз сухий, де серце рветься… Але нема щасливішої долі, коли

людина з твоїх рук, учителю, іде у світ – на краплю світ людніє».

Отже, в руках учителя ніби кермо планети. А щоб заслужити на такий

високий ранг суспільної довіри, вчитель має відповідати таким вимогам (як

зазначає в статті Б.Степанидин):

1. Знати досконало свій предмет.

2. Виховувати загальнолюдські ідеали засобами свого предмета.

3. Зміст освіти пов’язувати із життям.

4. Здійснювати ранню професіоналізацію, плекати здібності.

5. Стимулювати відчуття життєвої потреби знань

6. Розвивати вміння самостійної роботи в сфері даної науки.

188

7. Заохочувати до самоосвіти, самовиховання.

8. Розвивати усне і писемне мовлення.

9. Прищеплювати національну та релігійну свідомість.

Щоб виконувати своє громадянське призначення, вчитель має бути

передовсім вільним, незалежним від змертвілих інструкцій – лише за такої

умови він може викликати в собі творця, а не дипломованого раба чужої

волі.

ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА СЕМІНАРУ

1. Інтерактивна вправа «Мозкова атака» «Який він, педагог-майстер?»

Що таке педагогічна майстерність?

Який він, педагог-майстер?

Чи можна навчитися педагогічній майстерності? Що для цього

потрібно?

Чому педагогічну майстерність розглядають як найвищий рівень

педагогічної діяльності?

Досвідчений учитель і педагог-майстер – це одне й те саме чи ні?

2. Інтерактивна вправа «Аналіз ситуації»

- Вашій увазі пропонується ряд ситуацій, які ви повинні вирішити.

Ситуація 1

Уже не вперше в спілкуванні ви відчуваєте, що цей учень хоче підловити

вас на факті, якого ви не знаєте. Робить це він з неприхованою метою:

показати іншим учням, що ви – «слабкий учитель». Він часто ставить вам

запитання, які стосуються теми уроку частково, але це справді цікаві факти.

Ваш прогноз розвитку ситуації?

Відповіді вчителів.

189

1. Я думаю, що доречно буде подякувати учню за цікаві

запитання. Адже це й для самого вчителя буде допомогою з

боку дітей. Він зможе на уроці використовувати багато

цікавого матеріалу і цим самим збагатити свої знання.

2. Можна сказати цьому учневі, що я повідомлю про це пізніше, а

можна сказати: «Я цього не знаю».

3. Якщо я справді не знаю відповіді на це запитання, то скажу, що

це дуже цікаве запитання, похвалю його і запропоную всім

знайти відповідь на нього. А тим часом ретельніше

готуватимусь до уроків і шукатиму цікавий матеріал.

Ситуація 2

Дуже чемна і вихована у всьому іншому дитина раз-у-раз спізнюється до

вас на урок. Звичайно, ви робите їй зауваження. Вона чемно вибачається, але

знову робить те саме тривалий час. Ваші дії?


1. Спочатку розмовляю з дитиною, щоб виявити причини

спізнення. Телефоную батькам чи записую зауваження в

щоденник. Якщо немає результату, відвідує сім’ю вдома.

2. Я зазвичай не звертаю на таке уваги. Якщо дитина в усьому

іншому хороша, добре вчиться і ця проблема не створює

дискомфорту на уроці, то потрібно просто не звертати на це

уваги.

Ситуація 3

Викладаючи у 8 класі нову тему, ви щоразу помічаєте, що дехто з учнів

не може з першого разу зрозуміти новий матеріал, але пояснювати щоразу

двічі ви, зрозуміло, не можете. Ваша тактика навчання цих дітей?

190


1. Запропоную цим учням підготувати інформацію з теми, що

завтра вивчатиметься. Це може бути довідкове бюро,

інформатор, підготовка реферату, складання плану чи

конспект теми. Можна попросити цих дітей зібрати цікавий

матеріал у газетах, журналах, Інтернеті.

2. Запропонувати таким учням опрацювати матеріал в

індивідуальному порядку, сказати: «Діти, можливо хтось не

зовсім орієнтується в засвоєнні нового матеріалу, залишіться

після уроків і ми спробуємо розібратися в проблемах, пов’язаних

з вивченням нової теми.

3. Оскільки вчитель не може щоразу залишатися для пояснення

після уроків, можна запропонувати їм рівневі вивчення

матеріалу, пояснивши так: «Кому складно дається тема,

виконайте спочатку 1 рівень завдань, тоді перейдіть до

наступних».

4. Я щоразу націлюватиму цих дітей на те, що тема не дуже

складна, просто потрібно уважно послухати моє пояснення й

зважати на всі рекомендації вчителя. А я, в свою чергу,

пояснюватиму доступніше.

Ситуація 4

Учень цілий урок перешіптувався зі своїм товаришем за партою. На ваші

неодноразові зауваження не реагував, навіть «просторікував» у відповідь.

Після чергового зауваження, крикнувши: «Чому знову я?», вибіг із класу,

гримнувши дверима. Ваші дії?


1. Спокійно далі веду урок. Після уроку проведу бесіду з учнем.

191

2. Зачекаю, поки дитина заспокоїться. Тоді проведу розмову наодинці

та з’ясую причину такої поведінки.

3. Запитаю клас: «Що з ним?» Тоді б поговорила з порушником, щоб

зрозуміти і заспокоїти, І обов’язково б повернулася на робоче

місце, сказавши жартівливо щось на кшталт: «Такий завжди

врівноважений, а сьогодні… Що з тобою?»

Ситуація 5

Давши дітям 5 класу творче завдання на уроці, ви перевіряєте його

виконання. Виступити хочуть усі. Але ви не можете запитати кожного. Один

учень дуже тягнув руку, але ви не встигли вислухати його. Він розсердився й

сказав: «Більше нічого робити не буду!» І справді, більше на уроці не

працював. Ваші дії?


1. Поясню, що кожен має право отримати оцінку. Коли не

встигну опитати на уроці, відповідатиме на наступному.

2. Провів би індивідуальну бесіду і дав би обіцянку на наступному

уроці запитати його в першу чергу. Обіцянку виконав би

обов’язково.

Ситуація 6

В одному не зовсім дружному класі більшість дітей не виконує домашніх

завдань. Учителю, зрозуміло, все це набридло. І він з метою профілактики

принизив принизив одного з таких учнів, порівнявши його з учнем, який

завжди виконує все. Яким, на вашу думку, є прогноз ситуації?


1. Попрошу в дитини вибачення. Дам цікаве завдання. Буду

дитину постійно стимулювати.

192

3. Анкетування


з визначення творчого потенціалу

1. Чи вважаєте ви, що певні ваші ідеї значно поліпшують навчально- виховний процес?_____________________________________________________________

(Так, ні, за сприятливих умов, певною мірою)

2. Якщо вас якась ідея захоплює, то ви думаєте про неї: незалежно від умов її втілення; домагаєтесь її втілення за будь-яких умов.

____________________________________________________________

3. Коли ви захищаєте якусь ідею, то: ви можете відмовитися від неї; аргументи опонентів для вас переконливі; залишаєтеся при своїй думці, які б аргументи не вислухали.

_____________________________________________________________

4. Хтось, на вашу думку, в нашому колективі дійсно володіє творчими здібностями в педагогічній діяльності?

_____________________________________________________________

5. Як ви оцінюєте себе з позицій педагогічної творчості?(Рівні: високий, середній, низький)

_____________________________________________________________

6. Які умови, необхідні для творчої діяльності вчителя, можна було б створити в нашій школі?

________________________________________________________________________________________________________________________________

7. Скільки, на вашу думку, творчих учнів у класах, де ви працюєте?________________________________________________________________

8. Чи вірите ви в свої творчі здібності? Якщо так, то як ви плануєте реалізувати їх найближчим часом?

________________________________________________________________________________________________________________________________

193

4. Тестування. Тест на визначення сформованості загальних творчих

здібностей

Проти кожного пункту поставте «так», якщо твердження

збігається з вашою думкою про себе, або «ні», якщо не збігається.

1. Як правило, я легко пристосовуюсь до людей, ідей чи умов.

2. Мені подобається вирішувати типові, стандартні завдання.

3. Я, здається, охочіше створював би нове, ніж удосконалював старе.

4. Звичайно, я обачливий, коли маю справу з колективом.

5. Здебільшого я дію самостійно, без допомоги і підказок друзів чи

старших.

6. Ніколи не намагався змінити стосунки між собою й моїми

товаришами.

7. Часто-густо я утримуюся від висування ідей, позицій, хоча й маю їх.

8. Мені щастить знайти нестандартне, оригінальне вирішення завдання.

9. Мені подобається, коли відбувається швидка зміна різних видів

діяльності.

10.Мені притаманне прагнення реалізувати одночасно кілька ідей,

вирішувати кілька проблем.

11.Я частенько сам вступаю в суперечку з колегами.

12.Звичайно, я легко погоджуюся з іншими й підкоряюся колективній

думці.

13.У мене часто виникають оригінальні ідеї.

194

14.Мені подобається виконувати роботи за розробленим планом,

схемою, інструкцією.

15.Я завжди охоче поширюю, пропагую нові ідеї.

16.Я вважаю за краще виконувати роботу по-новому, хоча й знаю, що

товариші можуть мене не зрозуміти.

17.Як правило, я працюю без істотних змін, відхилень від тих

рекомендацій, які мені дають методичні посібники.

18.Мені часто доводилося виправдовувати свої дії інструкціями,

правилами, рекомендаціями.

19.Мені подобається виконувати завдання творчого характеру.

20.Я завжди обстоюю свою думку, якщо під час дискусії не виявляю

серйозних вад.

За кожну відповідь «так» на запитання 1, 3, 5, 8, 9, 10, 11, 13, 15, 16,

19, 20 і відповідь «ні» на запитання 2, 4, 6, 7, 12, 14, 17, 18 виставляють

2 бали. Якщо набрано 31 – 40 балів – високий рівень творчих

здібностей, 16 – 30 – середній, 1 – 15 – низький.

5.Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Десять учительських заповідей

11.Люби себе й обраний тобою шлях.

12.Читай на ніч хоча б щось.

13.Схиляйся перед чистотою й цнотливістю дитинства.

14.Йди на урок, як на іспит, але перетворюй урок на свято доброти і

розуму.

195

15.Якщо учень не зробив домашнього завдання, не картай його, а уяви,

що в нього, можливо, були важливіші справи. Або, що прикро, і ти, і

твій предмет для нього, м’яко кажучи, не досить симпатичні.

16.Захоплюйся дитячими відкриттями і не поспішай оцінювати їх за

допомогою цифр.

17.Принось на кожен урок диво: вірш, пісеньку, притчу, приклад із життя,

анекдот, афоризм, висловлювання, оригінальну задачу, жарт…

18.Твоя головна зброя – бадьорість, життєрадісність, гуманність, а не

буркотіння, вимогливість, переслідування, демонстрація втоми.

19.Твоє обличчя має бути красивим, одухотвореним красою, а твій

зовнішній вигляд не повинен нагадувати про неминучу пенсію й

нудне життя.

20.Якщо учні пам’ятають не тебе, а твої слова і вчинки, значить твоє

педагогічне життя вдалося.

ІІІ. Підбиття підсумків тренінгу

КРОКУЄМО ДО МАЙСТЕРНОСТІ

ТРЕНІНГ ДЛЯ МОЛОДИХ УЧИТЕЛІВ


сформувати в молодого вчителя впевненість у правильному виборі професії;

підвищити мотивацію професійної діяльності, відшукати оптимальні моделі поведінки в педагогічному середовищі;

визначити оптимальну стратегію професійної діяльності; активізувати творчий потенціал кожного молодого педагога, виробити

й розвинути навички використання інтерактивних методик у вчителів-початківців та їхні комунікативні вміння.

здійснити корекцію хибних очікувань і типових ілюзій щодо роботи;

196

Учасники семінару: молоді та досвідчені вчителі

Учитель творить людину, як скульптор

творить свою статую з безформного шматка

мармуру: десь у глибині цієї мертвої брили

лежать прекрасні риси, які належить добути,

очистити від усього зайвого.

В.Сухомлинський

ПЛАН ТРЕНІНГУ:

І. Вступна частина

1. Мотивація вибору теми тренінгу.2. Метод «Криголам». Вправа «Самопрезентація».

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, сприяти згуртованості групи.

3. Мозковий штурм «Правила роботи та спілкування».Мета: прийняти правила для продуктивної роботи та спілкування під час тренінгу.

4. Вправа «Очікування».Мета: допомогти молодим педагогам в усвідомленні власних очікувань і потреб; розумінні того, наскільки вони співпадають з очікуванням й потребами інших людей.

ІІ. Основна частина

1. Вправа «Мій перший тиждень».Мета: виявити проблеми, труднощі, які спіткали в перший тиждень роботи. Надання порад щодо розв’язання проблем, труднощів

2. Вправа «Допомога».Мета: дослідити уявлення учасників про оточуючих, сформувати позитивне ставлення до тих, хто поряд.

197

3. Мозковий штурм «Урок». Метод «Асоціативний ряд».Мета: активізувати учасників до самопізнання й самоаналізу, допомогти в чіткому визначенні своїх відчуттів, мотивувати до пошуку нової інформації.

4. Робота в групах. Метод«Ажурна пилка».Мета: опрацювати основні вимоги до організації уроків, типологію уроків, основні етапи уроку.

5. Вправа-енергізатор «Спина до спини».Мета: провести релаксацію, зняти психоемоційне напруження.

6. Вправа «Коли я був школярем…».Мета: підвищити рівень довіри між учасниками, удосконалити навички емпатійної взаємодії, підвищити рівень проникливості й емоційної чутливості до сутності іншої людини.

7. Гра «Сонце». Вправа «Портрет сучасного вчителя».Мета: створити словесний портрет сучасного вчителя.

8. Інформаційне повідомлення «Імідж учителя».Мета: надати інформацію про важливість створення позитивного іміджу вчителя.

ІІІ. Заключна частина

1. Притча «Шлях до сердець своїх учнів». 2. Вправа «Повернення до очікувань».

Мета: визначити, наскільки справдилися очікування кожного учасника тренінгу.

3. Вправа «Тепло наших долонь».

ХІД ТРЕНІНГУ

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

►► 1. Мотивація вибору теми тренінгу.

Ведучий. Не буває професій не важливих або не потрібних. Але є професії, визначальні для всього людства. До них особисто я прилічую вчителів.

198

Вашій увазі пропонуємо прослухати притчу «Кращий учитель».

Притча

Батьки хотіли вибрати для сина кращого вчителя.

Вранці дід повів онука до школи. Коли дід і онук увійшли на подвір’я, їх оточили діти.

- Який смішний старий, - засміявся один хлопчик.

- Гей, маленький товстун! – скорчив пику інший.

Діти кричали та скакали навколо діда й онука. Тут учитель подзвонив у дзвіночок, оголошуючи початок уроку, і діти втекли.

Дідусь рішуче взяв онука за руку і вийшов на вулицю.

- Ура, я не піду до школи, - зрадів хлопчик.

- Підеш, але не до цієї, - сердито відповів дід. – Я сам знайду тобі школу.

Дід відвів онука до свого будинку, доручив онука турботам бабусі, а сам пішов шукати кращого вчителя.

Побачивши якусь школу, дід заходив у двір і чекав, коли вчитель відпустить дітей на перерву. У деяких школах діти не звертали уваги на старого, в інших – дражнили його. Дід мовчки повертався та йшов. Нарешті він увійшов у крихітний дворик маленької школи і втомлено притулився до огорожі. Пролунав дзвінок, і діти висипали на подвір’я.

- Дідусю, вам погано, принести води? – почув він голосок.

- У нас у дворі є лавка, сідайте, будь ласка, - запропонував один хлопчик.

- Хочете, я покличу вчителя? – Запитала інша дитина.

Незабаром у двір вийшов молодий учитель.

Дід привітався і сказав:

Нарешті я знайшов кращу школу для мого онука.

199

- Ви помиляєтеся, дідусю, наша школа не найкраща. Вона маленька і тісна.

Старий не став сперечатися. Він про все домовився з учителем і пішов.

Увечері мама хлопчика запитала діда:

-Батьку, ви неграмотні. Чому ви думаєте, що знайшли кращого вчителя?

- По учнях дізнаються про вчителів…, - відповів дід.

Ведучий. Шановні вчителі! Батьки, держава довірила нам найцінніший скарб світу – дитину, людину, свою надію, своє майбутнє. Ми навчаємо й виховуємо кілька поколінь учнів. А це вимагає постійної творчості, невтомної роботи думки, величезної душевної щедрості і, найголовніше, любові до дітей.

Тому й тему нашого тренінгу я обрали відповідну: «Крокуємо до майстерності». Головними на нашому занятті будуть молоді вчителі. Саме в перші роки, із перших днів розпочинається найбільш інтенсивне формування тих якостей, які й визначають рівень майстерності майбутнього вчителя. Сьогодні ми з вами в процесі тренінгу визначимо, що необхідно для того, аби стати хорошим учителем; як навчитися долати труднощі.

►► 2. Метод «Криголам». Вправа «Самопрезентація».

Ведучий. Успішність будь-якого навчального заняття, подальше психоемоційне самопочуття кожного з учасників навчального процесу, як і успішність нашої діяльності, залежить від того, як нас зустрінуть (з усмішкою чи грубо), від атмосфери в аудиторії. Тому організатор навчання має докласти максимум зусиль, щоби створити теплу, приязну атмосферу в класі. Для цього використовують метод «Криголам». Є різні способи «ламання криги». Я ж вам пропоную вправу «Самопрезентація».

Вам необхідно назвати своє ім’я й дати дві асоціації з явищами природи – погодою, порою року, часом доби тощо.

Педагоги презентують себе.

200

Ведучий. Щоб досягти гармонії в цій композиції, нам необхідно співпрацювати, допомагати один одному, поважати думку кожного.

►► 3. Мозковий штурм «Правила роботи».

Ведучий. Щоб наша робота під час тренінгу була плідною, нам необхідно визначити правила й дотримуватися їх.

Учасники тренінгу пропонують правила та записують їх на дошці.

►► 2. Вправа «Очікування».

Педагогам роздають по черзі аркуші липкого паперу круглої форми («золоті піщинки»), на яких необхідно написати, чого саме вони чекають від тренінгу. Далі кожен по черзі презентує свої записи та прикріплює на плакаті із зображенням піщаного годинника (у верхній частині годинника).

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

►► 1. Вправа «Мій перший тиждень».

Ведучий. Кожна людина відрізняється одна від одної. Відрізняються власним сприйняттям навколишнього, відношенням до того, що відбувається навколо нас. Різні люди по-різному адаптуються до нових життєвих умов, до колективу, до людей навколо себе. Одній людині, для того щоб почувати себе впевнено в колективі, на новій роботі, необхідно небагато часу, другій, навпаки, цього часу необхідно більше. Але всі педагоги, які тільки прийшли на роботу, стикаються з проблемами, і всім необхідний адаптаційний період для того, аби пристосуватися до нових умов. Давайте спробуємо пригадати, що відбувалося з вами, коли ви вперше прийшли до школи. Спробуйте

201

ЗРАЗОК

Правила

1. Слухати й чути (один говорить – усі слухають).2. Бути доброзичливими та щирими.3. Бути активними.4. Говорити стисло.5. Говорити по черзі.6. Не критикувати. Кожен має право на власну

повернути ті відчуття, переживання. Пригадайте найскладнішу проблему вашого першого тижня роботи в навчальному закладі. З ким вона була пов’язана? Прикріпіть свій стікер на фліпчарті в межах певного стовпчика.

Фліпчарт поділений на чотири стовпчика: «учитель – адміністрація», «учитель – діти», «учитель – учитель», «учитель – батьки».

Ведучий. Пригадайте, хто допоміг вам у розв’язуванні перших професійних проблем (учителя, адміністрація, ваші батьки тощо).

Учителі висловлюються по колу.

►► 2. Вправа «Допомога».

Ведучий. Подумайте та відзначте, до кого в першу чергу ви зараз звертаєтеся по допомогу в розв’язуванні професійних проблем, труднощів (учителя, директор, заступники директора, ваші батьки, брат, сестра, друзі). Розширилось коло людей, до яких ви звертаєтесь? Напишіть на стікері та прикріпіть його в межах певного стовпчику на плакаті.

Плакат розподілено на стовпчики: «учитель»; «директор»; «заступник директора»; «мої батьки»; «мій брат (сестра)»; «мої друзі».

Ведучий. У будь-якій ситуації можна віднайти того, хто може та хоче допомогти вам. Від проблем не треба ховатися, їх треба розв’язувати.

►► 3. Мозковий штурм «Урок». Метод «Асоціація».

Ведучий. Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок. Якість та ефективність уроку залежить не стільки від того, що знає вчитель, але й від того, як він реалізує свої знання. Постійне вдосконалення своєї роботи, своїх уроків дає можливість молодому вчителю стати гарним спеціалістом. На плакаті вертикально записано слово «урок». Вам необхідно, вільно висловлюючись, запропонувати слова, які у вас асоціюються з уроком, що починаються з літери «у», «р», «о». «к», і записати на плакаті навпроти кожної літери.

202

ЗРАЗОК

У – уважність, упевненість.

Р – робота, результативність, радість.

О – об’єктивність, оцінка.

►► 4. Робота в групах. Метод «Ажурна пилка».

Ведучий. «Скажіть мені – і я забуду. Покажіть – і я запам’ятаю. Дайте обговорити – і я зрозумію. Дайте можливість навчити іншого – і я досягну досконалості», - цими словами Конфуція ми будемо керуватися під час роботи в групах за методом «Ажурна пилка». Зараз ви опрацюєте таку інформацію: основні вимоги до організації уроків, типологія уроків, основні етапи уроку (додаток 1).

Учасників тренінгу розподіляють на «домашні групи» (3 групи) за фігурами – трикутник, чотирикутник, круг. Вони мають опрацювати отриману інформацію. Потім переходять до інших груп: їх розподіляють за кольором фігур. У цих групах досвідчені педагоги виступають у ролі експертів з питання, над яким працювали в «домашній групі», і водночас отримують інформацію від представників інших груп. Після обговорення педагоги повертаються до домашньої групи й діляться отриманою інформацією.

Ведучий. За допомогою техніки «Незакінчене речення» закріпимо знання, які здобули наші молоді педагоги, працюючи в групах (додаток 2).

Учасники - молоді спеціалісти, отримавши завдання та обдумавши відповідь, по черзі закінчують незавершені речення.

Сьогодні вчитель вільно вибирає структуру уроку. Йому не обов’язково дотримувати формального поєднання й послідовності етапів уроку. Але при цьому вчитель не може допускати порушення закономірностей пізнавальної діяльності, не враховувати її ефективності. Важливим сучасним положенням є також те, що доцільність тих чи інших типів і структур уроку пропонують оцінювати за кінцевим результатом процесу навчання, в не за структурною досконалістю окремих уроків.

Кожному молодому вчителю роздають пам’ятки «Правила успішного уроку» (додаток 3), які тут же озвучуються.

►► 5. Вправа-енергізатор «Спина до спини».

203

Хід вправи: учасники мають знайти собі пару за кольором одягу, сплітають руки в положенні «спина до спини» і танцюють. Лунає весела, жвава музика, яку час від часу зупиняють, а учасникам у цей час потрібно змінити партнера.

Рефлексія: учасники діляться пережитими емоціями. Що найбільше сподобалося, розвеселило?

►►6. Вправа «Коли я був школярем…».

Прийом «Вільний мікрофон»

Ведучий. Я пропоную нашим молодим колегам зануритись у світ дитинства, в якому роблять перші самостійні кроки, пізнають, освоюють щось нове. Згадайте власні бажання дитинства та продовжіть таке речення: «Коли я був школярем, мені хотілося, аби мій учитель…»

Усі учасники по черзі висловлюють свої думки.

►► 7. Гра «Сонце». Вправа «Портрет сучасного вчителя».

Ведучий. Перед вами сонце (сонце зображене на плакаті). Кожен промінь – це риса характеру сучасного вчителя. Проміння сонця нас зігріють, якщо досвідчені вчителі назвуть ті риси характеру, які мають бути в сучасного вчителя.

Учителі називають риси характеру й записують на плакаті.

204

Орієнтовний вигляд «сонця»

►►8. Поради досвідчених вчителів молодим вчителям (дод. 4)

Три групи досвідчених педагогів після опрацювання пам’яток озвучують поради.

►►9. Інформаційне повідомлення «Імідж учителя».

Ведучий. У суспільстві часто розмовляють про імідж політиків, імідж артистів, імідж бізнесменів. Кожна професія має свою специфіку, але створення іміджу необхідно працівникам усіх галузей, які у своїй професійній діяльності пов’язані з людьми.

Скромність

Гнучкість

Мислення

Емпатія

Креативність

Оригінальність

Обов’язковість

Енергійність

Ерудиція

Доброзичливість

Терплячість

Тактовність

Сучасний

учитель

205

Формувати імідж учителю необхідно значно більше, ніж спеціалістам інших професій, оскільки саме вчителі формують імідж своїх учнів. Учитель для них – еталонна модель.

Кожен учитель має бути яскравою особистістю, тому що завдяки своїй особистості він зацікавлює учнів, розвиває інтерес до свого предмету.

Педагог навчає учнів і тоді, коли мовчить, навчає своїм виглядом, своєю поведінкою, своїм відношенням до учнів.

Вигляд учителя – це не тільки візуальний образ, але і жести, і манери, і комунікабельність, і педагогічний такт, і мовна культура, і любов до дітей, і педагогічна прозорливість, і багато інших якостей, які є складовими професійного педагогічного іміджу.

Формування позитивного іміджу супроводжується величезною роботою над собою, але приносить гарні плоди: формує позитивні установки стосовно нас, робить спілкування з нами приємним і комфортним. Для багатьох людей інформація, отримана від здорового образу, є єдиним «банком даних» про людину, і на цій підставі вони вибудовують свої взаємини з іншими людьми. І чим точніше створений ваш образ, тим легше людям спілкуватися з вами, тим менше сил буде потрібно, щоб знайти спільну мову з вашими учнями.

Попрацюйте над своїм позитивним іміджем – і він буде працювати на вас.

Молодим учителям роздають пам’ятки «Створення позитивного іміджу молодого вчителя» (додаток 5).

Досвідчені вчителі озвучують пам’ятку «Зовнішній вигляд учителя»

ІІІ. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

►► 1. Притча «Шлях до сердець своїх учнів».

Засумували вчителі, не можуть знайти шлях до Сердець своїх учнів, щоб сіяти в них насіння добра.

Можливо, врятує Мудрість? – спитали вони.І знайшли Мудреця, який сидів у печері.

206

О, Мудрецю, - почали благати вони, - вкажи нам шлях до Сердець наших учнів, щоб сіяти в них зерна добра, інакше покоління стає жорстоким!Сказав їм Мудрець:

Дам вам шлях до Сердець ваших учнів, але віддайте мені натомість «дар» ваш!Учителі перезирнулися: якого «дару» від них вимагає Мудрець?

Тоді Мудрець сказав:

Якщо в когось є роздратування, дайте мені роздратування. Якщо в когось є гнів, дайте мені гнів. Якщо в когось є жорстокість, дайте мені жорстокість. Якщо в когось є грубість, дайте мені грубість. Якщо в когось є сумнів, дайте мені сумнів. Якщо в когось є ненависть, дайте мені ненависть. Якщо в когось є злоба, дайте мені злобу. Якщо в когось є страх, дайте мені страх. Якщо в когось є зрада, дайте мені зраду. Якщо в когось є марновірство, дайте мені марновірство. А якщо дасте пригорщу дурних звичок, я прийму й ці запилені брязкальця. Але не забудьте, чого вартий той, хто відніме одного разу подароване. Отже, я прийняв увесь бруд вашого Серця, і воно стає чистим. А вам відкриваю Мудрість: шляхом до Серця учня є чисте Серце вчителя.

►► 2. Вправа «Повернення до очікувань»

Ведучий. На початку тренінгу ми всі наклеїли золоті піщинки, на яких записали свої очікування. Якщо ваші очікування справдилися, то ці піщинки мають впасти в нижню частину годинника, якщо ні, то нехай вони залишаються у верхній частині.

Учителі виходять до плакату з годинником. Знімають піщинки, обдумують свою відповідь, а тоді по черзі говорять і прикріплюють піщинки у верхній чи нижній частині пісочного годинника.

►► 3. Вправа «Тепло ваших долонь»

Учителі встають у коло, беруться за руки і коротко по черзі висловлюють побажання, які починають з вислову: « Я вірю…»

207

Додаток 1

Завдання для груп

1-а група. Вимоги до уроку

Вимоги до уроку поділяють на дидактичні, виховні, психологічні та гігієнічні.

Дидактичні вимоги до уроку

1. Чітке визначення освітньої мети уроку (які знання й уміння учитель мусить дати на цьому уроці).

2. Дотримання у своїй системі уроків дидактичних принципів навчання (від простого до складного, від відомого до невідомого, від конкретного до абстрактного, від загального до специфічного).

3. Обрання найраціональніших методів і прийомів, а також засобів для досягнення визначення мети уроку.

4. Прогнозування рівня засвоєння учнями наукових знань, сформованості вмінь і навичок, як на уроці, так і на окремих його етапах.

5. Застосування внутрішніх і між предметних зв’язків.6. Створення умов для успішного навчання учнів.

Виховні вимоги до уроку

1. Постановка виховної мети уроку до відповідного завдання з виховання (класу загалом або окремих учнів) за різними напрямами: розумове виховання, моральне, трудове, естетичне, фізичне, національно-патріотичне, валеологічне тощо.

2. Урахування індивідуальних особливостей учнів, зокрема рівня інтелектуального розвитку, мотивації ставлення до навчання, дії стимуляційних методів.

Психологічні вимоги до уроку

1. Організація та здійснення сприймання, усвідомлення, запам’ятовування й осмислення навчальної інформації.

2. Розвиток довільної та післядовільної уваги учнів, її концентрація на найскладніших заняттях (поняттях, правилах, законах).

3. Застосування мнемонічних прийомів (механічного та розумового) запам’ятовування занять, тренування вмінь на уроці, а також під час виконання домашніх завдань.

4. Розумове виховання й самовиховання особистості в процесі навчання.

208

Гігієнічні вимоги до уроку

1. Забезпечення чергування методів і прийомів під час уроку, з тим щоб не допускати втоми, розумового перевантаження, особливо під час викладання складної для сприймання теми.

2. Дотримання режиму гігієни, аерації повітря в класі.3. Стеження за станом здоров’я учнів.4. Явка вчителя в абсолютно здоровому стані.

ІІ-а група. Типологія уроків.

У дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків залежно від ознак, які є основою таких класифікацій.

За способами проведення виділяють:

уроки – лекції; уроки – бесіди; уроки – диспути; уроки самостійної роботи учнів та ін..За етапами навчальної діяльності:

вступні уроки; уроки первинного ознайомлення з навчальним матеріалом; уроки формування понять, введення законів і правил; уроки застосування знань на практиці; уроки повторення й узагальнення матеріалу; контрольні уроки; комбіновані уроки.

Найбільш розповсюдженою в сучасній теорії та практиці навчання є класифікація, в основу якої покладено дидактичну мету й місце уроку в загальній системі уроків (Б.Єсипов, М.Махмутов, В.Онищук). Перебуваючи на однакових позиціях, ці автори пропонують різну кількість типів уроків. За класифікацією В.Онищука розрізняють такі типи:

урок засвоєння нових знань; урок формування вмінь і навичок; урок застосування знань, умінь і навичок; урок узагальнення та систематизації знань; урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь і навичок;

209

комбінований урок.ІІІ-я група. Основні етапи сучасного уроку

1. Організаційний момент.2. Перевірка домашнього завдання.3. Перевірка знань і навичок учнів для підготовки до нової теми.4. Постановка мети уроку перед учнями.5. Організація сприйняття й осмислення нової інформації.6. Первинна перевірка розуміння нової інформації.7. Організація засвоєння засобів діяльності шляхом озвучення

інформації та виконання вправ з її використання ( у тому числі, змінювання варіантів) за зразком.

8. Творче застосування й добування знань, освоєння засобів діяльності шляхом розв’язання проблемних задач, побудованих на основі раніше засвоєних знань і навичок.

9. Узагальнення досліджуваного на уроці й уведення його в систему раніше засвоєних знань.

10. Контроль за результатами навчальної діяльності з боку вчителя й учнів, оцінювання знань.

11. Домашнє завдання на наступний урок.12. Підведення підсумків уроку.

Додаток 2

Вправа «Незакінчене речення»

1. За способом проведення виділяють уроки…2. За етапами навчальної діяльності уроки класифікують так…3. За класифікацією В.Онищука розрізняють такі типи уроків…4. Урок має такі основні етапи…5. Дидактичні вимоги до уроку такі…6. Виховні вимоги до уроку такі…7. Психологічні вимоги до уроку такі…8. Гігієнічні вимоги до уроку такі…

Додаток 3

Пам’ятка «Правила успішного уроку»

1. Будь зібраним, чітко і ясно визначай завдання перед школярами, послідовно веди учнів до поставленої мети.

210

2. Будь доброзичливим, не принижуй гідність учнів, не гнівайся, якщо учні щось не засвоїли. Пам’ятай таку істину: якщо більшість дітей не зрозуміли матеріал, не можуть впоратись із завданням, то причину потрібно шукати в методах, прийомах викладання матеріалу.

3. Не перебивай учня, надай йому можливість висловити свою думку від початку до кінця.

4. Домашнє завдання й інструктаж до нього подавай чітко, стисло, не поспішаючи.

5. Стеж за роботою кожного учня. Якщо увага розсіюється, це сигнал про те, що треба змінити темп уроку, зробити фізкультхвилинку або переключити увагу дітей на якусь іншу цікаву інформацію.

6. Економ час, своєчасно розпочинай урок і закінчуй його із дзвінком.7. Вимоги, поставлені перед дітьми, мають бути обов’язково реалізовані

на уроці.8. Темп уроку має бути інтенсивним, але таким, щоб учні могли засвоїти

навчальний матеріал.9. Підтримуй ініціативу та творчість дітей.

Додаток 4

Пам’ятка «Поради досвідчених вчителів молодим учителям»

1. Добре знай можливості кожного учня.2. Без знання особливостей і стану здоров’я дитини неможливе її

правильне виховання й навчання.3. Вступаючи в контакт з дітьми, не варто будувати стосунки з ними за

принципом «згори донизу».4. Навіть малюк у взаєминах із дорослими прагне відстоювати свою

незалежність. Карай учня лише в тому випадку, коли без цього не можна обійтися.

5. Частіше усміхайся.6. Твоя усмішка під час входження до класу свідчить про те, що зустріч із

дітьми тобі приємна.7. Плануючи свої перші уроки, подумай:

які види робіт будуть використані на уроці; як мають поводитись учні на уроці, які звички культурної поведінки

потрібно виховувати в них.8. Виробляй у вихованців певний стереотип поведінки.9. Більшість різних порушень на уроці відбувається внаслідок

недостатнього навантаження учнів корисною, цікавою роботою.10.Важливе завдання вчителя – завбачити основні типові ситуації, які

найчастіше виникають на уроці.

211

11.Не припуститися помилки легше, ніж виправити її.12.Вчися вислуховувати учнів до кінця навіть тоді, коли вони відповідають

неправильно.13.Кожен вихованець має знати, що ти його вислухаєш.14.Основне призначення оцінки – правильно визначити результати

навчання учнів, рівень засвоєння ними знань, умінь і навичок.15.Без вимог педагога неможлива організація діяльності учнів. Вимоги

мають бути послідовними. Необхідно домагатися обов’язкового їх виконання всіма учнями.

16.Наполегливо оволодівай навичками самоаналізу уроку. Пам’ятай слова В.Сухомлинського: «Хто намагається розібратись у хорошому та поганому на своїх уроках, у своїх взаєминах із вихованцями, той уже досяг половини «успіху».

17.Приходь до кабінету до дзвінка.

18.Переконайся, чи все підготовлене до уроку.19. Прагни організованого початку уроку.20.Не витрачай часу на пошуки сторінки свого предмета в класному

журналі, відміть її закладкою раніше.21.Починай урок енергійно. Не став питання про те, хто не виконав

домашнє завдання. Урок веди так, щоб кожен учень із самого його початку й до кінця був зайнятий справою.

22.Захоплюй учнів змістом матеріалу, контролюй темп уроку, допомагай «слабким» учням повірити у свої сили.

23.Особливо стеж за тими, у кого увага нестійка. Попереджуй відразу ж наміри порушити робочий ритм.

24.Звертайся із питаннями до тих, хто може на уроці відволікатись.25.Мотивуй оцінку знань, скажи учневі, над чим йому слід попрацювати

додатково. Це буде привчати до дисциплінованої праці. Учень буде звикати до того, що вказівки вчителя потрібно виконувати обов’язково.

26.Закінчуй урок загальною оцінкою роботи класу й окремих учнів. Нехай всі відчують задоволення від результатів праці. Намагайся відзначити позитивне в роботі недисциплінованих дітей, але не роби це надто часто.

27.Припиняй урок разом із дзвінком, нагадай черговому про його обов’язки.

Додаток 5

Пам’ятка «Створення позитивного іміджу молодого вчителя»

212

1. Риси обличчя, фігура, зріст людини існують незалежно від бажання, тому сприймайте себе такими, які ви є.

2. Зверніть увагу на свій голос. Грубі, пискляві репліки, різкі надривні ноти в розмові дратують людей.

3. Краса людини передбачає: скромність, тактовність, ввічливість, повагу, відкритість. Невміння стримувати негативні емоції, цинізм, нахабність, гордовитість, навпаки, далекі від поняття «приємна людина».

4. Усміхайтеся. Похмурий настрій або погана поведінка не тільки псують ваше обличчя, але й настрій людей навколо.

5. Одягайтеся зі смаком. Кажуть, що «гарний смак перемагає й моду». Головний принцип – виробити індивідуальний стиль в одязі, прикрасах, зачісці. Чистота й охайність в одязі дуже важливі.

6. Зачіска – це своєрідна візитка кожної людини, вона підкреслює особливості характеру та способу життя.

7. Стежте за мімікою й жестами. Психологи встановили, що під час взаємодії людей 60-80% інформації вони передають за рахунок рухів, міміки, жестів і лише 20-40% - за рахунок слів, інтонації й голосу.

Попрацюйте над своїм позитивним іміджем – і він буде працювати на вас!

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД ПЕДАГОГА

У гардеробі педагога не має бути ультрамодного одягу, незвичайний фасон якого відволікає увагу дітей, а також вбрання занадто яскравих тонів, що стомлює та дратує.

Не втрачайте чуття міри: навчиться чітко визначати, коли необхідно вдягати класичний костюм, коли – святкову сукню, а коли – светр і джинси.

Не перетворюйтесь на «синю панчоху», тобто носіть той одяг, який вам пасує й до вподоби: естетично витриманий, модний, елегантний.

Не захоплюйтеся сіро буденним одягом. Не забувайте, що одяг завжди має бути охайним, чистим, відпрасованим,

зручним і не заважати працювати з учнями. Не носіть тривалий час той самий одяг. Бажано якнайчастіше «освіжати»

його, комбінувати, прикрашати. Не носіть взуття босоніж, на високих підборах, бо їх стукіт відволікає увагу

дітей і, крім того, швидко стомлюються ноги. У жодному разі не перебувайте в приміщенні в головному уборі. Це

стосується як чоловіків, так і жінок. Не забувайте, що довге розпущене волосся заважає під час роботи з

дітьми. Не експериментуйте надмірно зі своїм волоссям, аби химерні зачіски та

часті зміни кольору не відволікали увагу дітей. Не рекомендуємо прикрашати себе занадто дорогими та яскравими

коштовностями чи біжутерією, які, до того ж, заважають працювати та спілкуватися з дітьми (довгі сережки чи намисто, каблучки на пальцях тощо).

213

Не варто користуватися дезодорантами, туалетною водою чи одеколоном із різким сильним запахом.

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ЕФЕКТИВНИХ

ФОРМ І МЕТОДІВ РОБОТИ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ



розширити знання педагогічного колективу про нові методи навчання і на основі цієї інформації формувати в педагогів навички ефективної взаємодії з учнями;

підтримати педагогічні пошуки, творчу ініціативу вчителів.

Матеріали для семінару: електронні презентації «Сучасний урок», «Як зробити урок результативним?»

ХІД СЕМІНАРУ

Т е р е н е р. Сьогодні ми з вами зібралися на семінарі, який проводиться у формі тренінгу. Тренінг – це дуже цікавий процес. Він допомагає пізнавати себе й навколишній світ, змінити своє «Я» через спілкування, перебуваючи в неформальних і довірчих умовах. Одночасно з отриманням нової інформації на тренінгу можна обговорювати незрозумілі моменти, задавати питання, формувати навички поведінки, тобто накопичувати власний досвід, чим ми і будемо з вами сьогодні займатися.

Напевно, ви хочете запитати, чому присвячується наш тренінг? І я поспішу задовольнити ваш інтерес. Тема нашого семінару-тренінгу: «Використання сучасних ефективних форм і методів роботи в педагогічний практиці».

А замість мети мені хотілося б скористатися гаслом «Почни з себе!». Тільки навчившись працювати по-новому, ми можемо цього навчити дітей.

МЕТОДИКА «КРИГОЛАМ»

Мета: створити умови для ефективної роботи, забезпечити доброзичливу атмосферу.

214

Т р е н е р : Ми всі члени одного колективу, добре знаємо один одного, при цьому кожен має свій внутрішній світ. Я пропоную хоча б трішки відкрити завісу (пропонує учасникам):

назвіть своє ім’я; назвіть своє улюблене заняття; з яким квіткою ви себе асоціюєте?

215

Основними завданнями нашого тренінгу є:

Формування в учителів уміння працювати в команді;Розвиток навичок активного слухання, ефективного спілкування;Навчання різноманітним прийомам вербального спілкування;Навчання спілкуватися толерантно;Розвиток навичок відповідальної поведінки.

Сучасний урок! Який він?:

Дуже часто вчитель стикається з проблемами: у якій формі провести урок, які взагалі існують типи уроків, як правильно провести самоаналіз уроку. Кожен проведений педагогом урок є унікальним і відрізняється від інших метою, змістом, методами, структурою тощо.

Як бачимо, у цьому кабінеті зібралися найрізноманітніші за кольором, формою, ароматом квіти. За умови правильного підходу їх можна об’єднати в прекрасний букет. А для того щоб досягти гармонії в цій композиції, необхідно виробити правила співпраці, взаємодопомоги, якими будемо керуватися під час семінару працюючи колективно і в групах.

МЕТОДИКА «ПРАВИЛА ДЛЯ ГРУПИ»

Мета: активізувати учасників до роботи в групі, тренувати увагу до дії іншого, уміти знаходити засоби невербального спілкування, зрозумілі іншим.

Т р е н е р. А зараз ми об’єднаємось в пари, і кожна пара вибере правило, яке має діяти при роботі в групах. Але це ще не все. Кожна пара повинна невербально показати це правило, а решта учасників – відгадати його.

Правила прикріплюються на дошку.

МЕТОДИКА «БУКЕТ ОЧІКУВАНЬ»

Мета: сприяти формуванню позитивної самооцінки й усвідомлення унікальності особистості кожної людини.

Кожному учаснику видається кольоровий аркуш паперу.

Т р е н е р. Правила вибрані, можна братися за роботу. Що ж нам дасть сьогоднішня наша зустріч? Необхідно написати на квіточці, що ви очікуєте від цього тренінгу, озвучити, але поки залишити її на столах.

Учасники семінару заповнюють листочки.

Як відомо, традиційна система навчання орієнтована на навчальний предмет, а не на особистість учні, на репродуктивний характер діяльності, вербальні методи, переважно, авторитарний стиль навчання, жорстку регламентацію навчального процесу, перевагу уроку, перш за все комбінованого, як основної (єдиної ) форми організації навчання демонструє свою нездатність виконати завдання, які стоять перед сучасною освітою.

216

Сучасна методична література популяризує величезну кількість методів і форм, які дозволяють установлювати нові взаємини між учителем та учнями, підвищувати ефективність і результативність навчального процесу. Як же розібратися в невичерпному потоці цієї інформації, які форми і методи використовувати, щоб цей урок став дійсно результативним.

Необхідність об’єднати уроки в певні групи виникла в педагогіці дуже давно. Існує більше десяти типологій, що пояснюється різноманітністю ознак, за якими класифікують заняття. Наприклад, С.В.Іванов за основу бере ключові етапи навчального процесу та характер діяльності й виділяє: вступні уроки, первинного ознайомлення з матеріалом, формування понять, повторення та узагальнення, застосування отриманих знань на практиці, формування навичок, контрольні, комбіновані. В.Казанцев класифікує уроки за основними способами їх проведення і виділяє такі типи: урок-лекція, урок-бесіда, екскурсія, лабораторні та практичні, урок самостійної роботи. Найважливішою складовою навчально-виховного процесу, його початковою точкою є дидактична мета. Тому найбільш реальною і наближеною до практики є типологія, в основі якої лежить зазначений критерій. Ця класифікація, що її розробили Оніщук, Щукіна, Сорокін, Харламов, має такий вигляд:

урок формування знань; урок формування та вдосконалення навичок і вмінь; урок застосування знань, умінь і навичок; урок узагальнення та систематизації знань; урок контролю та корекції знань, умінь і навичок; комбінований урок.Кожне з цих занять може проводитися в різних формах (лекція, гра,

віртуальна подорож, практична робота, тренінг тощо). Тому важливо в поурочних планах окремо записувати тип уроку та його форму проведення й обов’язково чітко сформулювати мету. Тип уроку вчитель вибирає залежно від місця цього заняття в межах теми, його змісту, завдань, віку учнів, власного досвіду та ін. Проте, яким би урок не був, він має відзначатися результативністю в сучасних умовах навчання.

МЕТОДИКА «АСОЦІАТИВНИЙ РЯД»

217

Мета: активізувати мислення учасників семінару шляхом висловлення власних думок, розкрити сутність поняття, поділитися досвідом з колегами, визначити аспекти проблеми.

Т р е н е р. Кожний із вас повинен записати характерні ознаки сучасного уроку на основі перших літер поняття «сучасний урок».

Наприклад:

С – самовираження, самостійність, самоосвіта;

У – успішність, урізноманітнення, удосконалення;

Ч – чіткість, чесність, чуйність;

А – актуальність, активність, аналітичність;

С – самоконтроль, саморегуляція, системність;

Н – навички, науковість, наполегливість;

– ИЙ

У – уміння, упевненість, універсальність;

Р – раціональність, результативність, різноманіття;

О – оптимальність, організація, об’єктивність;

К – комфорт, корекція, контроль.

Т р е н е р . До вашої уваги пропонується загальна картина сучасного уроку.

Презентація «Сучасний урок».

Члени творчої групи підготували презентацію ефективних форм і методів навчання.

Повідомлення у формі презентації.

Як ви думаєте, від чого залежить вибір і використання того чи іншого методу?

Як ви будете використовувати отриману інформацію?А ось зараз ми і спробуємо це зробити.

218

МЕТОДИКА «ПРОЕКТ»

Мета:

закріпити теоретичний матеріал про інтерактивне навчання; формувати навички, необхідні для успішної взаємодії учасників, які мають розбіжності в думках і поглядах.Т р е н е р. Зараз ми об’єднаємося в групи. Для цього ми розрахуємося.

Але під час рахування замість числа три і всіх чисел, які діляться на 3, необхідно говорити слово «БУМ».

Об’єднайтеся: група парних чисел: 2 , 4 , 6 , 8 і т.д., група «БУМ».

Кожна група повинна протягом 15 хвилин створити модель сучасного уроку. Це може бути будь-який тип уроку, з використанням тих форм і методів, які, на вашу думку, є ефективними, результативними. Для цього у вас на столах лежать ватмани, фломастери, ви можете писати, малювати і навіть обігрувати. Головне – довести, що ваш урок не тільки насичений новими ідеями, але й ефективний і результативний.


Ви уважно слухали своїх колег. А тепер кожна група повинна дати оцінку заняттям, які бачила. Пропоную поаплодувати і подякувати один одного за плідну роботу під час гри.

Що відбувалося в групах у цілому в момент представлення й аналізу занять?

Яка ваша думка і враження від гри? Чого вона навчає?Ця гра дає можливість створити справжню команду! Учасники гри

перебували в постійній взаємодії. Спільними зусиллями можна вирішити багато проблем.

Сьогодні під час заняття зазначалося, що для формування особистості учня необхідно використовувати нові досягнення педагогіки, психології, методики викладання предметів. Зазначена методика показала, що робота в інтерактивному режимі дає високу якість знань дітей незалежно від рівня знань з предмета. Ці методи навчання:

розвивають уміння працювати самостійно та в колективі, залучають учнів до спілкування;

створюють доброзичливу атмосферу на заняттях;

219

формують навички самопідготовки; сприяють гармонійному розвитку якостей особистості.

Повернемося до «ваших очікувань», і, якщо вони виправдані, помістіть ваші квіти ось у цю вазу. Як бачите, ми створили букет, і він дуже барвистий. А що може бути краще такої нагороди за працю.

МЕТОДИКА «ЕМОЦІЙНИЙ ЛАНЦЮЖОК»

Мета: закріпити позитивні результати тренінгу.

Т р е н е р. Покладіть ліву руку на плече сусіда і по черзі один за одним подякуйте сусідові ліворуч за хорошу роботу, позитивні емоції, висловіть побажання.

На завершення нашого тренінгу я хочу розповісти притчу. « Колись давно в Стародавньому Китаї жив дуже розумний, але марнославний знатний вельможа. Весь день його складався з примірки дорогого одягу або розмов з підданими про його мудрість. Раптово по всій країні розлетілася звістка, що неподалік кордону з’явився мудрець, розумніший за всіх на світі. Ця новина дійшла і до вельможа. Дуже вже він розсердився: «Хто може бути розумніший за мене?» Але зовні свою злість він не виявив, а запросив мудреця до себе в палац. Вирішив його перехитрувати. «Я візьму в руки метелика, сховаю його за спиною і запитаю, що в мене в руках – живе чи мертве. І якщо мудрець скаже, що живе – я роздавлю метелика, а якщо мертве – випущу його». І ось настав день зустрічі. У залі зібралося багато народу, усім хотілося послухати словесний поєдинок наймудріших людей. Вельможа сидів на високому троні, тримав за спиною метелика і з нетерпінням чекав. От двері відчинилися, до зали ввійшов невисокий худорлявий чоловік. Він підійшов до вельможа, привітався і сказав, що готовий відповісти на будь-яке запитання. І тоді, не по-доброму посміхаючись, вельможа сказав: «Скажи мені, що я тримаю в руках – живе чи мертве?» Мудрець, трохи подумавши, посміхнувся і відповів: «Усе в твоїх руках!» Спантеличений вельможа випустив метелика з рук, який полетів на волю й радісно тремтів своїми яскравими крильцями».

Таким чином, тільки від нас залежить, чи буде взаємодія з учнями живою, яскравою та плідною.

220

mangush-rmk.at.ua · Web viewУ теорії на практиці педагогічної...

Documents

Transcript of mangush-rmk.at.ua · Web viewУ теорії на практиці педагогічної...