МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

матеріаливсеукраїнської наукової конференції

викладачів, аспірантів, співробітників та студентів факультету іноземної філології та соціальних комунікацій

(Суми, 19–20 квітня 2013 року)

Частина перша

Суми

Сумський державний університет2013

СЕКЦІЯ 1ПРОБЛЕМИ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОГО МОВОЗНАВСТВА

МОЛОДІЖНИЙ СЛЕНГ У СОЦІОЛІНГВІСТИЧНОМУ АСПЕКТІ (НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ

МОВИ)

Беньямін Т. А., студ. гр. ПР-93,Куліш В. С., викл. СумДУ

Сленг – це не шкідливе утворення мови, яке вульгаризує усну мову, а органічна та в деякій мірі необхідна частина цієї системи. Сленг розвивається, змінюється дуже швидко. Його використовують у різних сферах суспільного життя. Уперше термін “сленг” був зафіксований у 1750 році зі значенням “мова вулиці”. Саме лінгвіст Гроуз в 1785 році ввів термін сленг як синонім для “кент” у свій знаменитий словник «низької» мови. Сленг, за В. Г. Вілюманом, поділяється на загальний та спеціальний. Загальний – загальнозрозуміла, розповсюджена соціальна мовна мікросистема. Спеціальний сленг – це більш специфічна лексика та фразеологія соціальних жаргонів, професійних говорів, арго тощо.

Сленг розвивається, змінюється дуже швидко. Це утворення, яке може як легко утворитися, так і зникнути. Всі ці зміни відбуваються для спрощення усної мови та її розуміння. Молодіжний сленг – це слова і вирази, що є властивими для молодих людей і часто ними вживаними, але які не сприймаються старшим поколінням як загальновживані або літературні.

Виокремлюється три різних способи використання молодіжної мови – для спілкування всередині групи, для спілкування між молодіжними групами і для спілкування з навколишнім світом дорослих. Характер і функції молодіжної мови в цих трьох випадках неоднакові. Тематика молодіжної мови охоплює перш за все такі сфери: вербальна (мовна і близька до неї діяльність); соціальна; позначення власних обставин; позначення осіб і соціальних типів.

Форми прояву молодіжної мови – це перш за все усна мова, далі – письмова мова. Особливе місце тут посідає комп’ютерний сленг. Він лаконічний, наділений скороченнями та своєрідною символікою. Спостереження за середовищем людей, чия професія пов'язана із

3

використанням комп'ютерів, показують, що саме в цій сфері відбувається найбільш активне створення неологізмів.

Англіцизм – різновид запозичення; слово, його окреме значення, вислів тощо, які запозичені з англійської мови або перекладені з неї чи утворені за її зразком. Лексеми, що утворились від англійських слів, є результатом їх невдалої інтерпретації.

Отже, сленг займає проміжне становище між усіма відомими словами і виразами для неформального спілкування і лексикою вузьких соціальних груп.

ПОДЯКА ЯК ЕЛЕМЕНТ ЕТИКЕТУ АНГЛОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ

Бикова А. В., студ. гр. ПР-92,Баранова С. В., канд. філол. наук, доц. СумДУ

Міжкультурне спілкування є процесом комунікативної взаємодії між індивідами – носіями різних культур, які мають свій мовний код, конвенції поведінки, ціннісні установки, звичаї та традиції.

Комунікативна поведінка носіїв тієї чи іншої мови не може не бути культурно-специфічною. Ця поведінка регулюється національними нормами і традиціями, в основі яких лежать глибокі історичні корені.

Саме в етикеті і правилах поведінки, які є найважливішими елементами культури та регуляторами суспільного життя, відображений соціальний устрій будь-якої країни. Крім того, в етикеті закріплені норми пристойності і форми ввічливості, у тому числі й мовленнєвої.

Категорія ввічливості являє собою своєрідний інструмент, що дозволяє простежити логіку поведінки представників різних етнокультур. Відмінності у використанні стратегій увічливості відображаються в особливостях основних рис комунікації, які формують комунікативний етностиль.

Стереотипна поведінка британця відзначається такими особливостями: зовні не проявляти емоцій, триматися найкращим чином у будь-якій ситуації, не бути прямолінійним та негативним, уникати тривалих пауз.

4

Серед типових правил мовного етикету важливе місце займають висловлювання подяки, які носії англійської мови засвоюють та використовують ще в ранньому віці на рівні підсвідомості. Це додає міжособистісному спілкуванню відчуття взаємоповаги, тепла, доброзичливості й, відповідно, має "особистісно-розвиваючий ефект". І навпаки, невміння вчасно виразити подяку може порушити спілкування, негативно вплинути на взаємовідносини співрозмовників.

Для англійців подяка служить засобом демонстрації взаємної поваги у сфері обслуговування, на роботі, в сім’ї, при спілкуванні з друзями.

Мовний акт подяки є не менш важливим для англійської комунікативної культури, ніж акт привітання. Однак, у порівнянні з привітанням, мовленнєва подія вираження подяки виявляється складно організованим процесом і має високий ступінь контекстуальної та мовної варіативності, що зумовлюється багатьма чинниками.

Англійці акцентують увагу на стратегіях позитивної ввічливості, виявляють підвищену зацікавленість до адресата, демонструють прихильність і явну ввічливість до них.

Перебільшення при вираженні оцінок в англійській комунікативній культурі – досить повсякденне явище. Для її представників характерне часте, багаторазове застосування оцінних реплік у найрізноманітніших комунікативних ситуаціях.

Тому комунікативна поведінка англійців, для яких стратегія перебільшення є однією з найважливіших, ставить під сумнів щирість у комунікації. Дана особливість служить причиною того, що представники багатьох культур, у тому числі й українські, оцінюють його як нещире, сумніваючись у тому, що англійські співрозмовники дійсно відчувають те, що говорять.

Прагматична мета посилення висловлювання зводиться до повсякденного для англійської комунікативної культури явища: продемонструвати повагу до адресатів, у силу чого для представників англійської комунікативної культури неважливий реальний ступінь щирості компліментів. У фатичній комунікації для них на першому місці стоїть бажання зробити приємне співрозмовникам, надати їм комунікативну підтримку або зробити їм комунікативний подарунок.

1. Григоренко І. В. Принципи ввічливості у сучасному англомовному дискурсі. Позитивна та негативна ввічливість. [Електронний ресурс]/ Режим доступу: www.weblancer.net/download/portfolio/521113/521113. doc.

5

2. Ларина Т. В. Категория вежливости в английской и русской коммуникативных культурах / Т. В. Ларина. – М.: Изд-во РУДН 2003. – 98 с.3. Формановская Н. И. Русский речевой этикет: лингвистический и методический аспекты/ Н. И. Формановская. – М.: Рус.яз., 1982. – 125с.

СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, КОГНІТИВНІ МЕХАНІЗМИ СКЛАДАННЯ АНТОНОМАСІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ

Дегтярьова  Л. І., ст.  викл. СумДУ,Босенко Є. С., студ. гр. ПР-92

Номінативна діяльність людини є найважливішим елементом її усвідомлення і опредмечування об'єктивного світу. Номінація носить двоїстий характер. Вона протікає в мові і носить ситуативний характер або будується на певних моделях використання мовних засобів, а створювані в результаті номінації найменування можуть входити в систему мови.

Антономазія, в основі якої лежить перенесення власної або загальної назви, є окремим випадком прояву цього дуалізму. На сьогоднішній день розуміння антономазії зводилося до опису її лише як стилістичного прийому. Та поряд з визначенням "антономазія" як переносного використання власної назви, зустрічаються визначення антономазії, як переносного використання загальної назви. Така неоднозначність свідчить не про помилковість підходів до розуміння антономазії, а про необхідність не тільки висвітлити деякі її грані, але дати повне уявлення про даний феномен мови, який є набагато ширшим явищем, ніж окремий стилістичний прийом. Антономазія – це засіб мовної номінації, в результаті використання якого виникає абсолютно новий клас імен, які володіють унікальними структурно-семантичними і прагматичними характеристиками.

Структурно-семантичні типи антономазіі піддаються моделюванню на підставі того, який вид модифікації (семантичний або граматичний) зазнає ім'я при переході з одного класу до іншого. На підставі даного критерію складається повна класифікація структурно-семантичних типів і підтипів антономазіі.

Антономазія як засіб мовної номінації знаходить вираз у різних формах. В залежності від характеру переносного використання назви (власної або загальної) виділяються типи антономазії, які на основі структурно-семантичних особливостей діляться на підтипи.

6

Вироблення комплексної класифікації антономазії, безумовно, сприяє кращому розумінню цього феномена мови. Антономазія розглядається, як одиниця мови і мовлення, що знаходиться на перетині власної і загальної назв. Якщо для іменування нового класу об'єктів використовуються вже існуючі в мові словесні знаки, що мають у мові свою власну семантику (репрезентують сукупність ознак іншого класу об'єктів) то такі іменування є вторинними. У екстралінгвістичному плані в основі вторинної номінації лежить здатність людського мислення асоціативно пов'язувати предмети і явища навколишнього світу, що дозволяє об'єднати під однією мовною формою різні сутності. У лінгвістичному плані в основі використання мовних одиниць у новому для них відношенні іменування лежить така властивість словесних знаків, як асиметрія плану змісту і плану вираження. Тобто створене для найменування даного елементу реальності слово, за певних обставин, може використовуватися для найменування іншого елемента

Явище антономазії зустрічається і в художніх та газетних текстах. Газетний стиль характеризується певною прагматичною спрямованістю, а художній – експресивністю. Та прагматика як газетних, так і художньіх текстів орієнтується на формування думки читача і його ставлення до описуваної особи, об'єкту або явища. Позитивне або негативне ставлення людини до будь-якої особи, об'єкту або явища залежить від того, як він оцінює цю особу, об'єкт або явище, від віку, статі, виховання, освіти і навіть від настрою, що часто може змінюватись – тобто є суб’єктивним. Таким чином, може служити для формування у читача певної оцінки, не обмежуючи реципієнта і не змушуючи погоджуватись лише з думкою мовця.

Антономазію слід розглядати як стилістичний прийом і як особливий засіб мовної номінації, використання якого веде до виникнення специфічного класу імен, який володіє характеристиками як номінальною, так і власного імені, володіє певними структурно-семантичними і прагматичними ознаками. Антономазія характеризуються виразною експресією (Експресія (лат. expressio — вираження) – 1) сила вираження, вияву яких-небудь почуттів, переживань і т. ін.; 2) підкреслене виявлення почуттів, переживань; виразність; 3) інтенсивна виразність тексту, що створюється фонетичними, лексичними, граматичними, стилістичними засобами мови), широко вживається у публіцистичному, науково-популярному мовленні, у фольклорі, в усній розмові, в художніх творах піднесено романтичного або принижено сатирично характеру. Антономазія робить сприйняття текстів, не тільки

7

художньої літератури. Завдяки їй, слухач або читач може ще більше заринутись в атмосферу тексту та відчути яскравіші емоції. Розглядаючи антономазію, як засіб оцінки, не можна не звернутись до повсякденного життя, адже при спілкуванні ми порівнюємо певну подію чи особу з кимось або чимось, показуючи наше ставлення.

МОВЛЕННЯ ЯК ЗАСІБ МАНІПУЛЯЦІЇ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Братков М. О., студ. гр. ПР-91Процес комунікації є невід'ємною частиною сучасного життя.

Складне комунікативне явище, що містить у собі і соціальний контекст, який дає уявлення як про учасників комунікації (і їх характеристики), так і про процеси виробництва і поняття повідомлень, прийнято називати дискурсом.

Політичний дискурс може бути визначений як сукупність усіх мовленнєвих актів у політичних дискусіях, а також правил публічної політики, які оформилися згідно існуючих традицій та отримали перевірку досвідом.

Маніпуляція свідомістю – це прихований психічний вплив на людину за допомогою неправдивих фактів, які нав'язуються за допомогою засобів масової інформації або пропаганди.

Мовне маніпулювання політичною свідомістю у політичному дискурсі здійснюється за допомогою словесної імплікації за рахунок ідеологічності, оцінювання, модальності, рухомості, семантики та прагматики слова, варіативності денотативних та конототивних значень одних і тих же мовних знаків під впливом соціальних, культурних та інших факторів. Політичний виступ політдіячів є форма політичного дискурсу через яку реалізується маніпулція свідомістю аудиторії (реципієнта). За своєю природою політичний виступ монологічний, із присутністю елементів діалогу.

Важливе значення для дослідження політичного виступу має аналіз комунікативної ситуації, тобто всіх факторів, що впливають на дії адресата й адресанта.

Ефективність мовленнєвого впливу досягається за рахунок використання різноманітних експресивних засобів мови, зокрема, тропів та фігур мовлення, рівня аргументації, акцентування найбільш значущих елементів висловлювання. Мовленнєвий вплив може підсилюватися за допомогою різноманітних невербальних засобів

8

(жести, міміка, поглад тощо). Екстралінгвістичними умовами, які визначають ефективність мовленнєвого впливу, є властивості адресанта (соціальний статус, чарівність, вольова, інтелектуальна перевага), властивості адресата (ступінь його сугестивності, відносини, які створюються між співрозмовниками).

Наук. кер. – Медвідь О. М., канд. філол. наук, доц.ТЕРМІНОСПОЛУЧЕННЯ У СПОРТИВНОМУ КОМЕНТАРІ

Бутенко Д., студ. гр. ПР-92Терміносполучення, засновані на переносному значенні чи

метафоризації, зустрічаються досить часто у спортивній сфері. Необхідно відмітити терміносполучення, компонентами яких є дієслово: "to gain the lead" (1), "to hit the record" (2), "to settle the score" (ibid). Іноді трапляються сполучення, що складаються з чотирьох компонентів: "to strike a blow aside of turn" (3), "to get the game under control" (ibid), "to guarantee the overall ranking" (4).

Фразеологічні терміносполучення можна спостерігати у прикладах на кшталт: ″Roma and Lazio, like Penelope Pitstop, are tied on points" (1), де фразеологізм tied on points перекладається як зрівняти кількість балів".

Окрему групу складають слова та звороти професійного характеру, які з’явилися на основі різноманітних переносів : "swampy cover" (2), "lean scoreline" (ibid), "heavy style of play" (1). Образна метафора відсутня у цих словосполученнях через те, що вони часто вживаються у спортивній сфері.

Отже, наявність терміносполучень у спортивному коментарі говорить про певну клішованість мови, що носить професійний характер.

1. Sports Commentary [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.televisionjamaica.com/Programmes/SportsCommentary.aspx2. Real Life News / Football [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reallifenews.com/football/archive/news-and-rumours/other-football-news/classic_football_commentary_qu.php 3. Discourse Analysis of a Football Match Report / Nick Delleman // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www3.telus.net/linguisticsissues/football

9

4. Professional Foul / Article [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sciencegonemad.blogspot.com/2009/01/professional-foul.html

Наук. кер. – Баранова С. В., канд. філол. наук, доц.

НЕМОДЕЛЬОВАНІ ПАТТЕРНИ ЛЕКСИЧНИХ ІННОВАЦІЙ

Векленко В. В., студ. гр. ПР-93Останнім часом в англійській мові виникло багато нових слів,

що потребують детального вивчення. Поява неологізмів зумовлена екстралінгвістичними факторами, такими як постійний розвиток суспільства, техніки та технології, поява нових реалій, які потребують відображення у мові, а також і суто мовними потребами. Про темпи збагачення словникового складу англійської мови на початку нового сторіччя свідчить, наприклад, той факт, що тільки за січень 2002 року редакційна колегія словника Collins Gem English Pocket Dictionary зареєструвала 140 неологізмів. Якщо проаналізувати сучасні письмові джерела мови, можна помітити, що цілі речення можуть, в основному, складатися з нових слів і словосполучень: "A former dot-commer working a McJob was listening to some headbangers while laying out the last of his dead presidents for longnecks and some less than heart-healthy Frankenfood".

Створення нових слів представляє собою складний мовленнєво-розумовий процес, що реалізує водночас різноманітні когнітивні та мовні механізми. В англійській мові існує багато способів утворення нових слів, до числа яких відноситься афіксація, словоскладання, конверсія, скорочення, аналогія та інші. Однак не всі перераховані способи використовуються однаковою мірою, і питома вага кожного з них у словотворчому процесі неоднакова. Запозичення є невід'ємною складовою утворення неологізмів. Аналіз запозичень, які прийшли в англійську мову, показує, що традиційні джерела (французька, іспанська, італійська, російська, німецька, грецька, португальська та інші європейські мови) дали 52% запозичень, тобто, трохи більше половини.

Кількість інновацій на лексичному рівні не піддається точним підрахункам, оскільки неологізми виникають не в мові взагалі як системі об’єктивно існуючих, соціально-закріплених знаків, а в

10

реалізації цієї системи – у мовленні конкретних носіїв і далеко не всі вони закріплюються в мові. Саме тому у дихотомії «мова – мовлення» виникають проблеми, пов’язані з "оказіональністю" – "узуальністю" новотворів. "Оказіональні" одиниці навіть протиставляються неологізмам, при цьому стверджується, що вони створюються лише для конкретного випадку, наприклад у реченнях: She dismissed the lateness as she kissed him, knowing that the worst thing she could do was to be haustrau-ish about the delayed dinner.

Поняття "оказіональність" є досить умовним. Фактично всі нові одиниці починають своє життя як "оказіональні", оскільки вони виникають саме в конкретному акті мовлення, тому термін "оказіональне слово" може констатувати лише результат, той факт, що певна одиниця виникла в мовленні, але не обов'язково закріпилася в мові. Але значна кількість одиниць, що виникли тільки "на випадок", можуть узуалізуватися, ввійти в словниковий склад.

Дослідники вважають, що основна відмінність оказіоналізму від неологізму полягає в тому, що неологізм може швидко лексикалізуватися, тобто потрапити до словникового складу мови та ментального лексикону людини. Оказіоналізми не мають широкого вжитку в актах комунікації, їхнє використання обмежується лише деякими контекстами. Можна зробити підсумок, що оказіоналізми – це мовленнєві одиниці, які утворюються за стандартними та новими словотвірними моделями, з характерним експресивним забарвленням та індивідуальним характером. Оказіоналізми рідко переходять у загальновживану лексику, і в цьому полягає їх основна відмінність від загальних неологізмів. Вони, як правило, надовго зберігають забарвлення образності та індивідуальності й доречні тільки в окремих творах, де виконують певну художню функцію – навмисно створені (оказіональні) виражальні засоби.

Наук. кер. – Швачко С. О., д-р  філол. наук, проф.

СТАТУС ЧИСЛІВНИКІВ У ПАРЕМІОЛОГІЧНИХ КОНСТРУЮВАННЯХ

Грамотіна В. О., студ. гр. ПРм-21

11

При вивченні іноземної мови відбувається поринання в культуру народу. Важливим історико-лексичним пластом кожної мови являється фольклор, в тому числі прислів’я та приказки. Розділ фольклористики, що займається мовним і структурним аналізом прислів’їв та приказок, називається пареміологією.

Паремії являють собою мовне вираження когнітивних структур, які визначають сприйняття навколишньої дійсності мовною й культурною спільнотою. Мета паремій полягає не лише у допомозі пізнання реального світу, але і в мовному спілкуванні, яке є віддзеркаленням сприйняття суспільних й культурних процесів у житті людей. Саме паремії надають можливість пробуджувати, мобілізувати та активізувати образну уяву. Дійсність, надана у фразеологічній картині світу, інтерпретується під кутом емоційної оцінки і вид інтерпретації визначає відповідний спосіб дії і поведінки особистості [1].

Паремії англійської та української мов можуть бути подібними за лексичним складом, комунікативним значенням та стилістичним забарвленням, але значна частина англійських, і українських прислів'їв мають свої особливості, і відповідник у порівнюваній мові часто буває тільки приблизним. При порівнянні паремій характерним є визначення спільного асоціативного значення, аналогічність ситуації, у якій доречним є вживання прислів'я.

Паремії являють собою мовне вираження когнітивних структур, які визначають сприйняття навколишньої дійсності мовною й культурною спільнотою. В англійській мові виокремлюється група паремій, у яких стабільним елементом є числівник.

Числівникам сучасних порівнюваних мов притаманні риси інформативності, динамізму, термінологічності, стабільної кореляції з одиницями лексико-семантичного поля кількості, регулярних семантичних зсувів, словотворчої валентності. В умовах оточуючого контексту (малого та великого) числівники модифікують функції залежно від текстового регістру, дискурсу [2].

В умовах фразеологічного оточення числівники позначають як точну, так і невизначену кількість: a bird in hand is worth two in bush «синиця в руках краща від журавля в небі». Числівники у фразеологічному контексті мають тенденцію реалізувати конотативні значення. Емоційність, експресивність лексикалізованих числівників є прозорою в пареміологічних одиницях two heads are better then one «одна голова добре, а дві краще».

Числівники англійської мови характеризуються словотворчою активністю – утворенням нових числівників у межах однієї частини мови та денумеративів – вторинних утворень за її межами. Під денумеративами

12

розуміємо секондарні конструювання, вихідною морфемою яких є коренева мсорфема числівників. Серед денумеративів виокремлюються адвербіальні, ад`єктивні, субстантивні та службові слова. Денумератив відрізняється від числівника – як у плані вираження, так і в плані змісту, а також – способом реалізації репрезентативної функції.

Компоненти паремій здатні семантично модифікуватися. У зв’язку з десемантизацією числівників паремії переходять в розряд потенціальних слів або словосполучень, що зберегли певну смислову орієнтацію: as clear as two and two makes four «ясно, як два та два – чотири». Позбавлення числівниками у пареміях числового змісту призводить до втрати сем точної кількості, до їх залучення до поля невизначеної кількості, до омовлення контрасту, вираження понять «багато», «мало»: better a little fire to warm us, than a great one to burn us «хорошого – потрохи». При повній десемантизації числівника паремія переходить до розряду кількісно-оцінних одиниць: a cat with nine lives «живучий».

Про семантичну модифікацію числівників, їх часткове або повне позбавлення кількісного значення свідчать такі чинники, як заміна числівників у пареміях іншими кількісними словами, взаємозамінюваність числівників при збереженні смислу, заміна числівника іншим словом, опущення числівника без зміни смислу полілексемної одиниці.

Десемантизація нумеральних компонентів проявляється у паремії на позначення кількісного контрасту. Ефект протиставлення створюється числівниками з різним числовим наповненням. У пареміях часто використовується числівник one, що протистоїть за значенням іншим числівникам або кількісним словам: one hour in the morning is worth two in the evening «ранок покаже» [3].

Відтворення паремій складає особливу перекладацьку проблему. На відміну від фразеологізмів, еквівалентних слову, у прислів'їв і приказок образний зміст, тобто їх внутрішня форма зазвичай зберігає свою значущість. Перекладачу важливо передати обидва компоненти: і сенс прислів'я, і його метафоричний зміст. Перекладач може перекласти прислів’я з числівником повним еквівалентом, частковим еквівалентом, «псевдоприслів`ям» чи вдатися до описового перекладу.

1. Телия В. Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. – М.: Школа “Языки русской культуры”, 1996. – 288 с.2. Швачко С. О. Квантитативні одиниці англійської мови : перекладацькі аспекти : посібник / Швачко С.  О. – Вінниця : Нова кн., 2005. – 125 с.

13

3. Швачко С. А. Языковые средства выражения количества в современном английском, русском и украинском языках. – К.: Вища школа, 1981. – 143 с.

Наук. кер. – Швачко С. О., д-р філол. наук, проф.

ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕТАФОРИ У ПОЕТИЧНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

(НА МАТЕРІАЛІ ПОЕЗІЇ АНГЛОМОВНИХ АВТОРІВ)

Ворожко Н. А., студ. гр. ПР-92,Таценко Н. В., канд. філол. наук, доц. СумДУ

Поняття «дискурс» дуже багатозначне. Його дослідженню присвячена велика кількість наукових праць. У науковій літературі, насамперед лінгвістичній і логічній, слово дискурс в основному вживається як синонім слова текст.

У сучасній науковій літературі не існує авторських прав на використання цього терміна. Саме тому його вживання таке багатозначне. Конкретне значення терміна дискурс визначається в рамках наявних підходів до вивчення мови і мовної діяльності. У центрі нашої уваги перебуває художній дискурс, невід’ємною рисою якого є емоційність. Художній дискурс допомагає більш глибоко вивчити мовні константи в їхньому мовленнєвому втіленні.

Поетичний дискурс – одна із складових художнього дискурсу, що виникає у процесі художньої комунікації. Один із важливих етапів дослідження художнього дискурсу є ознайомлення з механізмами сприйняття інформації, закодованої у формі письмового тексту. У зв’язку із цим необхідно розглядати його і як результат пізнання світу, тобто у світлі комунікативно-когнітивної теорії.

Художня комунікація, насамперед, тісно пов’язана з емоційною сферою людського досвіду. Поетичний дискурс є потужним осередком емоційності, і має особливий вплив на реципієнта за рахунок віршованої форми, ритму, поетичних зворотів мови, особливої образності. У художній комунікації широко застосовується метафора, її можна відслідкувати як у поетичному, так і прозовому художньому дискурсі. Метафора (грец. «перенос, перенесення») – фігура мови, яка полягає у вживанні слова, що означає певний клас об’єктів (предметів, осіб, явищ, дій або ознак), для позначення

14

схожого класу об’єктів або окремого об’єкта. Вона являє собою ніби концентроване порівняння, причому замість предмета, який порівнюється, ставиться безпосередньо назва порівняння з яким бажають порівняти, наприклад: roses of lips замість rosy lips.

Явище метафори вивчається у різних аспектах та галузях. Метафори в цілому і поетична зокрема розглядається в розлогому контексті філософських проблем пізнання й мови, психології сприймання людиною світу, а не лише у сфері філології.

Суть поетичної метафори вчені-лінгвісти бачать у зближенні дуже далеких класів об’єктів; напр.: Love is a sweet poison, life – the strict judge. Традиційно виділяють п’ять видів метафор: стерта або генетична метафора (winter came), різка метафора (filling of the utterance), метаформа-формула, реалізована метафора (the boy and the time ran fast), розгорнута метафора – послідовно реалізується у визначеному фрагменті або у всьому повідомленні.

У сучасній науці вчені виділяють різні функції метафори і називають різну їх кількість. Н. Д. Арутюнова, наприклад, вважає, що первинною функцією метафори є характеризувальна, а вторинною – номінативна («ідентифікація об’єктів»). В. П. Москвін виокремлює номінативну функцію і експресивну, яка, на думку вченого, реалізується в кількох окремих функціях: оцінній, зображальній, естетичній, евфемістичній і пояснювальній. А. П. Чудінов розрізняє когнітивну, комунікативну, прагматичну і естетичну функції, виділяючи в кожній окремі різновиди. У дослідженні було обрано підхід А. П. Чудінова.

Віршовий текст як результат асоціативно-образної мовленнєво-мисленнєвої діяльності людини є природним середовищем функціонування метафори. Тож у нашій роботі функціонування метафори було досліджено на прикладі поетичних творів В. Шекспіра та О. Уальда. Метафора істотно впливає на формування глибинного змісту тексту та провокує його різночитання. Наведемо приклад з уривку комедії Шекспіра «Міра за міру»: Back-wounding calumny… the whitest virtue strikes – «наклеп, що наносить удар у спину, ранить і найщирішу чесноту» (переклад наш – В. Н.). У цьому реченні ми бачимо потрійну метафору. По-перше – back-wounding calumny – метафоризований елемент calumny – абстрактне явище – набуває властивості живої істоти. По-друге – calumny strikes – так само, як і в попередньому випадку, «calumny» – метафоризований елемент. По-третє The whitest virtue – «virtue» – метафоризований елемент, набуває ознаки (whitest), не властивої первинному значенню слова. Метафорична структура уривка створює модель конкретного явища дійсності – наклепу (calumny), тобто

15

виконує моделювальну функцію, а також виражає авторську позицію щодо денотату.

Домінуючою функцією метафори є естетична, хоча комунікативна та когнітивна теж великою мірою присутні і відіграють важливу роль у передачі емотивної та смислової інтенції автора. Окремо виділяємо також текстотвірну функцію метафори, як таку, що має важливе значення для різнопланового розгортання віршового тексту.

ФЕНОМЕН АРГО СРЕДИ КОМПЬЮТЕРНЫХ ИГРОКОВ

Голобородько Ю. К., студ. гр. ПР-12,Дорда В. О., викл. СумДУ

Феномен арго компьютерных игроков возник в связи с растущей популярностью компьютерных игр, и продолжает развиваться в условиях виртуальной реальности.

Актуальность изучения этой темы обусловлена тем, что подавляющее большинство компьютерных игроков – молодежь в возрасте от 12 до 24 лет, и процесс коммуникации в компьютерных играх имеет значительное влияние на развитие языковых навыков и психологического восприятия передаваемой и принимаемой информации.

Следует отличать арго компьютерных игроков от сетевого жаргона и молодёжного сленга, несмотря на тесную связь между ними, ввиду направленности на ограниченную группу людей, специфичности используемой лексики и использования исключительно в определённой среде. Без знаний лексики арго и особенностей компьютерных игр понять смысл передаваемых сообщений невозможно. Также состоящие из компьютерных игроков команды нередко используют на соревнованиях условные фразы, чтобы передавать друг другу команды незаметно для соперников.

В некоторой степени арго компьютерных игроков можно считать интернациональным средством коммуникации, так как в процессе грамматической и фонетической ассимиляции слов и названий из компьютерной игры основа слова не изменяется. Как правило, игроки понимают друг друга даже в том случае, если разговаривают на разных языках. В интернациональных командах в компьютерных играх языком общения формально считается английский язык.

Несмотря на то, что большинство слов используемой лексики имеет английские корни, они могут употребляться в изменённом от

16

исходного значении. Например, существительное “голд” (англ. “gold” – “золото”) имеет расширенное значение для обозначения любых средств игрока, в том числе и в реальном мире, а глагол “лутить” (англ. “to loot” – “грабить”) употребляется в значении “приобретать”. Разница значений является одной из причин, по которой компьютерные игроки допускают ошибки при изучении иностранных языков вследствие неверного понимания тех слов, которые они уже раньше слышали в игре.

Среди лексики арго преобладают короткие слова и сокращения, как то: “ресать” (от англ. “to resurrect” – “воскрешать”), “БГ” (от англ. “battleground” – “поле битвы”), “ачивка” (от англ. “achievement” – “достижение”). Хотя мотивом таких сокращений является их практичность при передаче команд от игрока игроку, в подобных словах и состоящих из них фразах прослеживается тенденция к пренебрежительному отношению к языковым средствам в целом.

Арго компьютерных игроков имеет постоянно пополняющийся перечень фразеологизмов. Например, выражение «фейсролить нонстопом» (англ. “non-stop facerolling”, словосложение “face” – “лицо” и “roll” – “кататься”, дословно – «кататься лицом [по клавиатуре] без остановки») обозначает слабый уровень игровых навыков и умений – намёк на то, что игрок только и делает, что нажимает клавиши в случайном порядке. Большинство фразеологизмов имеют смысл только в пределах определённой виртуальной вселенной.

Общение на уровне арго обычно происходит в ролевых онлайн-играх, где игроки используют письменную и устную формы коммуникации с применением компьютерных технологий, передавая сообщения посредством текстового или голосового чата. Однако, всё чаще арго выходит за рамки компьютерной игры, когда игроки проецируют игровую реальность на события и объекты в реальном мире.

Одной из причин выхода арго из среды онлайн-игры в реальность является изменение сознания игрока, при котором игра становится неотъемлемой частью повседневной жизни, и человек начинает мыслить категориями, присущими искусственному игровому миру. Особенно явно распространение лексики арго наблюдается в странах, где компьютерные игры культивируются как киберспортивные дисциплины, и компьютерные соревнования транслируются через каналы СМИ (Южная Корея, Китай, США).

С каждым годом количество участников ролевых онлайн-игр растёт и на территории Украины, что подтверждает необходимость дальнейшего изучения филологами и педагогами феномена арго

17

компьютерных игроков. Это позволит найти особенный подход для более эффективного изучения иностранных языков, контролировать вхождение слов арго в современный язык, в молодёжный сленг и сетевой жаргон, а также осуществлять адекватные переводы в процессе локализации компьютерных игр.

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ДЕНУМЕРАТИВІВ-ПРИКМЕТНИКІВ

Голубченко Н. О., студ. гр. ПРм-21Денумеративи-прикметники позначають процесуальну ознаку

предмета, події або іншої ознаки, вираженою іменною частиною мови. Прикметник - це частина мови з атрибутивною та предикативною функціями, яка має категоріальне значення непроцесуальної ознаки предмета. Прикметник функціонує як означення іменника, утворюючи атрибутивну конструкцію, або як предикатив чи частина предикативу, поєднуючись з підметом через дієслово-зв’язку. Класифікація прикметників різнорідна зумовлена їх онтологією та значенням референтів. На відміну від прикметників, числівники виражають квантитативну представленість референтів, позначаючи результати когнітивної діяльності [1, 57]. Денумеративи-прикметники семантично пов’язані з іменниками. Цей зв'язок реалізується атрибутивною конструкцією. Денумеративи-прикметники у реченні виконують атрибутивну синтаксичну функцію на позначення ознак означуваного. В англійській мові вони синтаксично прилягають до іменника, наприклад: only problem, five-year-old boy, one- o’clock group.

У словнику денумеративи-прикметники англійської мови представлені поодиноко. Денумеративи-прикметники - це секондарне прикметникове утворення, яке має в своєму складі компонент числівникової морфеми. Денумеративи-прикметники характеризуються притаманними їм структурними, семантичними та граматичними показниками. У цих словах нумеральна морфема займає препозитивне місце по відношенню до другого компонента, що обумовлюється премодифікацією нумеральної вихідної одиниці. Структурні та семантичні зв’язки усіх компонентів денумеративів-прикметників характеризуються спаяністю, семантичною компресією та узагальненістю. Семантична єдність композитів випливає із

18

взаємодії значень компонентів-основ, тобто з кількісного значення визначника та субстантивованого значення позначуваного [2, 76].

Денумеральні прикметники утворюються двома способами, а саме:

1) словоскладанням, наприклад: “That’s all right”, and gave them each a five-dollar bill [3, 127];

2) афіксацією, наприклад: Edward kept on barking, so Macon has nothing to do as to calm him down, he fell with sevenfold power in the basement as he forgot that there was still something very slippery on the floor [3, 320].

Семантика похідних слів відображає універсальну тенденцію до економії мовного матеріалу. Лексичні одиниці, утворені з двох або більше основ, виступають зручним засобом передачі складних понять у стислій формі, шо є універсальним явищем.

В англійській мові спостерігається активний процес утворення денумеративів-прикметників, що виступають в атрибутивній функції за моделями: 1) Num + N (-ed), наприклад: He was forced to parade back through the other patients in one-legged summer khakis [3, 302]; 2) Num + N, наприклад: It was only sixteen-minute delay [3, 62]; З) Num - N - N, наприклад: Here I’ve got this little boy now, this great big seven-year-old boy [3, 281].

У реченні денумеративи з частиномовним навантаженням прикметника виступають означенням, наприклад: He saw a lone man huddled in a doorway wrapped in a a long coat [3, 72]. A teenaged girl walked past [3, 154].

Денумеративи-прикметники входять до словникового складу мови, але в словнику представлені поодиноко. Семантика цих слів утворюється на основі значень його компонентів, проте вона є якісно новою, ширшою за їх вихідну сему.

1. Швачко С. О. Квантитативні одиниці англійської мови: перекладацькі аспекти: посібник./ С. О. Швачко. − Вінниця: Нова книга, 2008. − 128 с.2. Шуменко О. А. Словотворчі та сполучувальні характеристики денумеративів (на матеріалі англомовних художніх текстів) / О. А. Шуменко // Studia Germanica et Romanica : Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання: [науковий журнал / голов. ред. В. Д. Каліущенко]. – Донецьк : ДонНУ, 2010. – Т. 7. – № 2 (20). – С. 73-84.

19

3. Tyler Anne. Accidental Tourist. Published by Random House, 1998 – 368 p.

Наук. кер. − Швачко С. О., д-р філол. наук, проф.

ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ У ХУДОЖНЬОМУ АНГЛОМОВНОМУ ХХ СТ. (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНІВ

М. МІТЧЕЛ «GONE WITH THE WIND» ТА ДЖ. ГОЛСУОРСІ «THE FORSYTE SAGA»)

Кобякова І. К., канд. філол. наук, доц. СумДУ,Гончарова Ю. О., студ. гр. ПР-92

Гендерні дослідження у художньому дискурсі є досить перспективною та актуальною областю для проведення досліджень, так як вона знаходиться в процесі розвитку та інституціоналізації та фокусується на мовній поведінці людини, яку розглядає як результат соціокультурної свідомості мовця.

Ситуація, умови спілкування, індивідуально-особистісні характеристики комуніканта та інші фактори можуть детермінувати процес спілкування і модифікувати гендерні диференціації. У роботі розглядаються фрагменти «жіночого» і «чоловічого» мовлення, шляхом аналізу яких, бачимо, що між маскулінним на фемінним викладенням є багато розбіжностей, які зумовлені певною системою факторів: соціальних, психологічних, історичних і т.д. Преференції у використанні тих чи інших мовних засобів чоловіками і жінками в письмовій мові отримали назву чоловічого та жіночого стилів письма.

Гендерний підхід враховує гендерну диференціацію, виявляє субтексти, що відображають символи жіночого і чоловічого мовлення, а також дозволяє демонструвати порушення стереотипних думок (саме чоловіки зображують світ і дійсність у більшій розмаїтості якісних характеристик, фарб і ознак, ніж це роблять жінки), гендерна інтерпретація дає можливість проаналізувати твори з погляду уявлень про «фемінність» і «маскулінність», які, у свою чергу, є конструктами культури і піддаються постійній еволюції в історичній перспективі.

Гендерні диференціації в процесі презентації персонажів у художній літературі авторами чоловіком та жінкою, як розбіжності

20

соціальних і культурних норм, які пропонується виконувати людям залежно від їхньої статі, існують та мають чітке вираження.

ПРИТЧА ЯК СКЛАДОВА РЕЛІГІЙНОГО ДИСКУРСУГордієнко С. С., студ. гр. ПР-92

Притча – це складова релігійного дискурсу, жанр алегорично-дидактичної оповіді, що за змістом тяжіє до глибокої мудрості релігійно-філософського плану. Її фабула підпорядкована єдиній ідеї, а відтак дидактичній меті твору. Алегоричністю цей жанр дещо наближений до байки, але, на відміну від байки, тут важлива стислість і влучність викладу, допускається навіть відсутність розгорнутої сюжетної дії. В основі притчевої оповіді лежить порівняння, наповнене особливим символічним значенням.

Притча, на відміну від байки, не спрямована на висміювання чи сатиричне зображення явища. Вона націлена на його осмислення з духовних позицій. Основна думка розгортається шляхом іносказання – визначення явища чи предмета подається через називання іншого на основі їх подібності. Реальний образ чи картина розкриваються не в прямій, а образно-алегоричній площині, а в уяві слухача ці дві площини зіставляються.

Притчі властива специфічна поетика. У ній повністю виключається описовість, характерна для інших епічних творів. Природа, речі згадуються лише при необхідності, дія відбувається «без декорацій» (тобто нема описів, пейзажів, інтер´єрів тощо). Персонажі притчі, як правило, позбавлені зовнішніх прикмет (не дається їхніх портретних характеристик, елементи зовнішності згадуються лише за умови, що це необхідно для втілення ідеї). Відсутнє розкриття їхніх характерів, не зазначаються їхні індивідуальні риси. Образи притчі – постають як суб´єкти морально-етичного вибору. Хоча в їх основі можуть бути, крім людей, і різноманітні речі, елементи природи, явища навколишнього світу, але завжди на увазі мають людину, її моральний вибір. Образна система спонукає слухачів задуматися над сенсом життя, його духовними цінностями, вічними істинами: любов, добро, справедливість, вірність тощо.

21

Книга притч складається з двох частин: Притчі Соломона розділ 10-22 (375 стихів) і розділ 25-29 (128 стихів).

Широковживаними притчі є в Новому Завіті, оскільки вони складали одну з основних частин розповідей Ісуса Христа.

Для того, щоб люди краще розуміли вчення боже, Ісус Христос говорив притчами: "Jesus spoke all these things to the crowd by using stories. He did not say anything to them without telling a story".

У структурі біблійного дискурсу займають особливе місце, оскільки вони є наочним прикладом того, як потрібно жити.

Наук. кер. – Баранова С. В., канд. філол. наук, доц.ОНТОЛОГІЯ ФЕНОМЕНА ЗАМІЩЕННЯ НА МАТЕРІАЛІ

ЛЕКСЕМИ “ONE”

Грінченко А. І., студ. гр. ПРм-21В процесі пізнання та спілкування людини будь-який мовний

знак виступає в ролі замінника іншого предмета і використовується для одержання, зберігання, перетворення і передачі інформації. У системі мови виділяють первинні та вторинні знаки. Первинні знаки ословлюють думки, позначають емоційний стан людини, мають поверхневу та глибинну структури, корелюють з невербальними знаками. Вторинні знаки є субститутами первинних і, частіш за все, слугують для перекодування уже існуючої або згаданої інформації [1, 109]. Заміна є провідною функцією субститутів, яка допомагає уникати повторення мовних одиниць, тавтології в мовленні.

Особливий інтерес для сучасної лінгвістики становить вивчення онтологічних властивостей вторинних знаків мовної системи – субститутів, слів-замінників. Термін «слово-замінник» («substituteword») був введений у вжиток О. Єсперсеном, який проаналізував явище заміщення на матеріалі англійської мови [2, 83]. В своїй роботі він спирався на мовознавчі праці свого співвітчизника К. Міккельсена, який ще значно раніше розглянув питання про заміщення на матеріалі датської мови. У працях цих вчених заміщення розуміється як лексична заміна деякого слова іншим в подальшому контексті. На відміну від звичайного повтору заміна не передбачає тавтології. При цьому замінник «втрачає» своє власне узагальнене лексичне значення і наповнюється номінативним значенням слова, яке він заміщає.

Аналіз явища «заміщення»включає три обставини: наявність в контексті корелята, позицію субститута в структурі тексту та

22

наявність у більшої кількості слів такого значення, яке в найбільш загальному вигляді має і слово-замінник. Саме на перетині цих трьох векторів знаходиться об’єкт дослідження, який визначається як лінгвістична заміна.

Заміну слід визнати однією із особливостей англійської розмовної мови, котра зумовлена саме принципом економії мовних засобів. У розмовній мові повторення, частіш за все, сприймається як стилістичне порушення. Тому в англійській мові існують слова-замінники, котрі в кожному конкретному випадку синтаксично і лексично розуміються як раніше чи пізніше вжиті слова.

В нашій роботі об’єктом дослідження виступає займенник one, що за формою співпадає з числівником one (один) і має два основних значення: неозначено-особове та слова-замінника. Слово-замінник one вживається, в основному, замість раніше згаданого іменника, щоб уникнути його повторення. Будучи словом-замінником, one має свої характерні граматичні та лексичні особливості і функції: вживається тільки з обчислюваними іменниками; застосовується як у відношенні до живих предметів, так і у відношенні до неживих; може замінювати іменник у множині, при цьому використовується форма ones; може вживатися замість іменника, який має означення (частіш за все виражене прикметником); форма множини ones у сполученні з прикметником може позначати всіх людей, що характеризуються цим прикметником; може вживатися після порядкових числівників та слів the last, the next; не вживається після both, а також після іменників у присвійному відмінку та присвійних займенників my, your, her, our та ін; може опускатися після найвищого ступеня порівняння прикметника, а також після this, that, these, those, either, neither; виконує функції підмета, іменної частини присудка або додатка; перекладається тим іменником, який воно заміняє, або опускається [3, 114].

Проаналізувавши лексему one та особливості її функціонування було визначено, що вихідними у ній були семи виокремлення одного предмету та винятковості. На основі цього стали розрізняти також позитивну конотацію (унікальність) та негативну конотацію (недостатність) [4, 198].

В процесі розвитку мови лексема onе зазнала конверсії і може бути іменником, прикметником, займенником або входити до ідіоматичного словосполучення. Як замінники попередніх слів, лексеми one – ones мають різну числову представленість, що

23

представляє собою певну семантичну девіацію. Крім того, всім денумеральним конструюванням, в тому числі і денумеративу one, притаманні «сім чудес» їх буття: генетична синкретичність (предметність + нумеральність), термінологічність,детермінологічність,фразеологізація, поліфункціональність, семантичне спустошення та словотвірний потенціал[4, 199].

Зберігаючи квантитативну сему, one може піддаватися семантичним зрушенням у процесі еволюції. Лексема one має великий ідентифікаційний потенціал, здатність замінювати, виділяти один об’єкт із множини об’єктів, а також може виражати невизначеність, коли об’єкт навмисне не виділяється із множини, а вказується лише на приналежність об’єкта до якоїсь множини. Лексемі one притаманна властивість десемантизації, що особливо реалізується в її використанні як слово-замінник, яке набуває всіх категоріальних і функціональних ознак слів корелятів.

1. Кочерган М. П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 2006. – 368 с.2. Есперсен О. Философияграмматики / О. Есперсен. – М. : Изд-воиностр. лит-ры, 1958. – 332 с.3. Михельсон Т. Н., Успенская Н. В. Практический курс грамматики английскогоязыка. СПб: Специальнаялитература, 1995. – 256 с.4. Швачко С. О. Словотворчі тенденції квантитативних одиниць: лінгвокогнітивні аспекти / С. О. Швачко //Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2012. – № 23(248). – С. 197–201

Наук. кер. – Швачко С. О., д-р філол. наук, проф.

ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ МОВЛЕННЯ

Добрецький А. В., студ. гр. ПР-91Комунікація забезпечує існування соціальної пам'яті, зберігання

й передачу інформації – в межах одного покоління, а також від однієї генерації до іншої. Суспільство не може існувати в режимі тільки індивідуальної пам'яті: людина перебуває в ситуації, що

24

безнастанно змінюється. Комунікація починається не в момент вимови першого слова привітання, вона зароджується набагато раніше, у той момент, коли людина відчуває потребу в адекватному сприйнятті її співрозмовником, необхідність коректного розуміння тієї інформації, яку вона зможе передавати. Комунікація тісно пов’язана з прагматикою. Необхідно зазначати, що прагматика вивчає способи, за допомогою яких носії мови досягають своїх цілей в комунікації. Слід пам’ятати, що прагматика – це вчення про відношення між лінгвістичними формами як знаками мовної системи та користувачами цих лінгвістичних форм. Семантика вивчає відношення знаків до того, що вони означають, тобто денотатів, імен, які представлені в класичному семантичному трикутнику, синтактика розглядає способи сполучення знаків, які ведуть на фінальному етапі до народження текстів як форми комунікації.

Розвиток комунікативно-прагматичного підходу до мови, а також антропометричних тенденцій у сучасному мовознавстві обумовив інтерес до різноманітності функціонування мови, що пов’язане з реальними суб’єктами мовленнєвої діяльності, умовами та способами її реалізації. Будь-яка комунікація, у тому числі й бізнесова – усна, писемна, віртуально-мультимедійна, – це перш за все текст. Як відомо, механізм утворення тексту передбачає такий етап, як прагматична установка тексту, поряд з яким нерозривно йде прагматична установка автора. Створюючи текст, автор підсвідомо впливає на його так званий "прагматичний заряд", ідею, направленість на виконання якихось задумів та інтенцій автора. Можемо стверджувати, що різні комунікативні акти в їх різноманітних виявах і просторах мають свій різний настрій, емоційний заряд, комунікативну ціль, "комунікативний почерк", стильове забарвлення. Сама прагматика може бути визначена як мови в контексті, зокрема зосереджуючи увагу на взаємозв’язку між тим, що ми говоримо, і тим, що ми маємо на увазі в певних контекстах. Отже, дуже важливим фактором, який супроводжує інтернаціональну комунікацію, стає саме обізнаність з етнотемпоральним культурним станом локації реципієнта / комуніканта. Саме такі дискурсивні чинники, як знання культури, традицій, історії, політичної ситуації тощо, трансформуються у фрейм-складові юніти прагматичної зарядженості мовленнєвого акту.

25

Розуміння процесів творення прагматичності як загальної теорії комунікації розкриває перед нами можливості, які можна порівняти, наприклад, із розшифруванням секретного коду, що дає змогу розуміти людей більш повно, а також виконувати свої завдання набагато ефективніше.

Наук. кер. – Медвідь О. М., канд. філол. наук, доц.

ІНШОМОВНА КОМПЕТЕНЦІЯ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО МИТЦЯ

Грішина Я. М., студ. гр. ПР-03,Куліш В. С., викл. СумДУ

Процес модернізації системи української освіти в умовах інтенсивного розвитку соціально-економічних відношень в суспільстві передбачає актуалізацію проблем підвищення якості вищої освіти, що передбачає не тільки об'єм знань за фахом, але й здатність майбутніх випускників до їх творчого застосування у реалізації завдань фахового спрямування, спроможність здійснювати іншомовне спілкування з фахівцями з інших країн, а також виконувати професійну діяльність в умовах іншомовного середовища.

Соціально-економічна ситуація сьогодення розкриває перед майбутніми фахівцями нові можливості самореалізації, яка може здійснюватися не тільки через окремі випадки спілкування із зарубіжними колегами та партнерами, але й через здійснення професійної діяльності в умовах іншомовного суспільства. У такому зв'язку необхідно спрямовувати навчальну діяльність студентів на формування здібностей реалізації професійної діяльності та маніфестації її результатів засобами іноземної мови, тобто формування іншомовної професійної компетентності [4,.24]. Згідно із Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти, комунікативні мовні компетенції є такими, що забезпечують людині можливість діяти, застосовуючи специфічні лінгвістичні засоби. Комунікативна мовленнєва компетенція складається з таких компонентів, як лінгвістичні компетенції, соціолінгвістичні компетенції та прагматичні компетенції, і реалізується у виконанні різних видів мовленнєвої діяльності (сприймання, продукція, інтеракція або медіація) [3,.273]..Н. Копилова розглядає іншомовну комунікативну

26

компетентність особистості з позиції різних підходів: щодо особистісного підходу іншомовна комунікативна компетентність є актуалізацією іншомовних компетенцій як базових навичок і передбачає готовність до прояву компетенцій, володіння знанням змісту компетенції, досвід демонстрації компетенції у різноманітних стандартних і нестандартних ситуаціях, відношення до змісту компетенції та об'єкту її застосування, емоційно-вольову регуляцію процесу і результату застосування компетенції; з позиції системно-структурного підходу іншомовна комунікативна компетентність є системою, до якої належать такі складові: комунікативні та пізнавальні здібності; пізнавальна активність; мотивація, креативність та готовність до іншомовного спілкування. Щодо акмеологічного підходу іншомовна комунікативна компетентність є багаторівневою інтегральною особистісною якістю, яка дозволяє людині ставити та ефективно вирішувати задачі і проблеми різного рівня складності в області іншомовної взаємодії [1,.26]. Майбутній фахівець, що досяг високого рівня сформованості іншомовної комунікативної компетентності здатен продуктивно діяти на засадах іншомовних компетенцій у різних, зокрема професійних ситуаціях. Ототожнення понять "формування іншомовної комунікативної компетентності студентів технічних спеціальностей" та "професійна компетентність фахівця" є у працях А. Андрієнко, Е. Бібікової, Ю. Солоднікової, О. Кравченко та С. Склярової, Н. Ізорія та інших. Так, А. Насіханова наголошує, що формування іншомовної компетенції є одним із завдань виховання повноцінної мовної особистості в умовах університетської освіти. При цьому наводиться визначення іншомовної компетенції як результату професійної підготовки, готовності до іншомовної діяльності у різних сферах згідно з пріоритетами особистості [2, .29]. Іншомовна компетенція не є простою сукупністю знань, навичок, умінь, однак, як результат навчального процесу, вона відбиває взаємодію іншомовних знань, умінь і ціннісних відношень особистості. Як процес розвитку, іншомовна компетенція є зміною станів особистості у багаторівневій освітній системі.

1. Андриенко А. Развитие иноязычной профессиональной коммуникативной компетентности студентов технического вуза : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. лед. наук : спец. 13.00.08 "Теория и методика профессионального образования" / А С. Андриенко. – Ростов-на-Дону, 2007..2. Бибикова Э. В. Формирование основ иноязычной коммуникативной компетентности у будущих экологов : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.08 "Теория и методика

27

профессионального образования" / Э. В. Бибикова. – Майкоп, 2006. − С..29.……………………… 3. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С. Ю. Ніколаєва. – К. : Ленвіт, 2003. − С. 273. 4. Изория Н.  М. Формирования иноязычной компетентности будущих специалистов сферы туризма в вузах культуры и искусств : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.08 "Теория и методика профессионального образования" / Н. М. Изория. – М., 2008. − С. 24.

СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВ(НА МАТЕРІАЛІ ПОЛІТИЧНИХ ЗВЕРНЕНЬ

БАРАКА ОБАМИ)

Дворник Н., студ. гр. ПР-11,Попова О. В., викл. СумДУ

Політичний дискурс представляє собою вербальну комунікацію, у якій відправник та одержувач наділяються соціальними ролями відповідно до їх участі у політичному житті країни, а предметом комунікації виступає політичне життя соціуму. Основною функцією політичного дискурсу є його використання у якості інструменту політичної влади (боротьби за владу, оволодіння нею, її збереження, стабілізації чи перерозподілу).

Відповідно, звернення президента до громадян – це не просто промова. Як правило, політична платформа має форму маніфесту, ретельно розробленого політичного документу, адресованого до виборців, соціуму, і є ключовим інструментом боротьби за владу. Політику необхідно говорити так, щоб його дійсно почули, щоб запам’ятали, щоб його слова вселяли довіру. Тому, у політичних промовах досить часто розкриваються такі питання як: освіта, національна безпека, економічна стабільність та добробут нації.

Завдання політичної платформи – донести інформацію до адресата та привернути увагу до тієї чи іншої партії, кандидата. Передвиборчий програмний виступ виступає одним з центральних елементів передвиборчих перегонів, представляє собою безпосереднє звернення претендента до виборців, що побудовано за законами публічного мовлення, включаючи основні пропозиції кандидата, чіткі

28

за формою та способом подачі. Політик прагне подолати антипатію з боку аудиторії та підсилити симпатію, впливати на свідомість аудиторії. Відповідно, результативність вміння переконувати значною мірою залежить від того, на скільки політик володіє ораторським мистецтвом.

Президент США Барак Обама виграв на виборах двічі поспіль, і не буде перебільшенням, якщо скажемо, що цими перемогами він у більшій мірі завдячує своєму спічрайтеру. Не просто говорити так, щоб тебе слухала із захопленням, не просто говорити так, щоб аудиторія повторювала за тобою слова. Як ж потрібно говорити, щоб досягти таких результатів? Відповідь на це запитання можна отримати, проаналізувавши промови Барака Обами у передвиборчих компаніях. В усіх його промовах помічаємо спільні риси, стилістично марковані елементи:

1. Повтори для маркування значущості сказаного: 1) Change will not come if we wait for some other person or some other time. We are the ones we’ve been waiting for. We are the change that we seek. – Повторення change та wait вказує на очікування змін. 2) There is not a black America and white America and Latino America and Asian America — there is the United States of America. – Робиться наголос на єдності, соборності Америки. 3) Virginia, I have just one word for you, just one word. Tomorrow. Tomorrow. – Підкреслюється надзвичайна важливість завтрашнього дня.

2. Модальність, що виражає впевненість, або категоричне заперечення (відсутні конструкції, що виражають сумнів, недовіру, двозначність): 1) You will fill the world with hope, you will fill yourself with hope. – Впевненість у своїх словах. 2) A nation that can't control its energy sources can't control its future. – Категоричне заперечення без тіні сумніву.3) In the face of impossible odds, people who love this country can change it. – Абсолютна впевненість.

3. Лексичні елементи градації, що мають на увазі поступове підведення від просто до складного: 1) One voice can change a room, and if one voice can change a room, then it can change a city, and if it can change a city, it can change a state, and if it change a state, it can change a nation, and if it can change a nation, it can change the world. Your voice can change the world. 2) And because that somebody stood up, a few more stood up. And then a few thousand stood up. And then a few million stood up.

29

4. Використання простих речень для вираження головної ідеї: 1) Yes We Can!2) We are the change we have been waiting for.

Запропонований перелік не є вичерпним. При побудові політичної промови серед вербального інструментарію опиняється увесь стилістичний тезаурус мови. Прагнучи переконати виборців, політик повинен діяти не лише в рамках інформативного поля, а й емотивного. Розуміння стилістичних тонкощів та уміння їх максимально точного, релевантного добору гарантує увагу та симпатію адресата.

Вивчення стилістичного представлення політичних виступів потребує подальшого дослідження з урахування прагматичних аспектів, якими керуються комуніканти.

ЗАПЕРЕЧНІ ОПЕРАТОРИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Захлевський Я. В., студ. гр. ПР-93У будь-якій мові стверджувальні речення протиставляються

заперечним. Це загальновідомий факт. Але у домені заперечення є багато спірних питань, про що говорить існування цілого ряду концепцій стосовно даного феномену в формальній лінгвістиці і логіці. Ствердження і заперечення стоять в іншому ряді, аніж такі категорії мислення, як кількість і якість, простір та час, причина і наслідок. Мабуть, ніхто не буде сперечатися, що заперечення є компонентом думки і речення, яке її виражає. Не випадково воно в однаковій мірі є об`єктом дослідження і мовознавства, і формальної логіки.

На морфологічному рівні існує цілий ряд слів-негаторів, що надають заперечного змісту всьому значенню речення. Залежно від належності негатора до певного члена речення розрізняють: загальне заперечення, де заперечується дієслово-присудок, і таким чином ціле речення набуває негативного значення, та часткове, де заперечується будь-який член речення крім присудка.

Багато лінгвістів розглядають заперечення як окрему мовну категорію, що є компонентом категорії ствердження. Значна кількість авторів пов`язує заперечення з суб`єктивною оцінкою змісту висловлювання, а саме з характером вираженого в реченні ставлення мовця до дійсності. Але формально логічне і мовне заперечення не завжди співпадають, хоча обидва види властиві всім мовам. Заперечення як лінгвістичне явище, проявляється на різних рівнях

30

мовознавства: морфології, лексики, граматики і фонетики. Як мовна універсалія, що притаманна всім мовам, заперечення повинно володіти власними засобами свого вираження в мові.

На морфологічному рівні найбільш широко використаним заперечним оператором є частка "not", яка може належати до будь-якого члена речення, тим самим заперечуючи як предикативний центр, так і другорядні члени речення.

Граматичне заперечення, незважаючи на зв`язок між суб`єктом і предикатом у реченні, є синтаксичною категорією, яка негативно відображає цей зв`язок за допомогою певних заперечних засобів. В сучасній англійській мові граматичне заперечення, може бути вираженим не тільки часткою "not", яке може стояти при будь-якому членові речення, але й іншими заперечними елементами заперечення.1. Ахманова О. С. Ронология. Морфонология. Морфология. – Изд. Моск. ун-та, 1966. – 107 с.2. Бондаренко В. Н. Отрицание как логико-грамматическая категория, – М.: Наука, 1983. – 199 с.3. Бондаренко В. Н. Отрицание как логико-грамматическая категория, – М.: Наука, 1983. – 199 с.

Наук. кер. – Чернюк Н. І., канд. філол. наук, доц.

ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМП’ЮТЕРНОГО ДИСКУРСУ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Калиновська В. І., студ. гр. ПР-91Термін «дискурс» використовується у різних значеннях, що дає

змогу стверджувати про «розмитість» його поняттєвих меж. Зокрема, поняття дискурсу асоціюється з усіма виявами комунікації в суспільстві, виявом правил спілкування, способів викладу та втілення прагматичної мети мовців. Нині існує чимало типологій дискурсів: педагогічний, релігійний, науковий, політичний, медичний, побутовий, гумористичний, ритуальний. Але існує ще один тип дискурсу, який охоплює всі вищезгадані види.

Комп’ютерний дискурс охоплює всі вищезгадані види, які з погляду масштабності має в собі риси масової і групової комунікації.

31

Під «комп’ютерним дискурсом» розуміємо спілкування у комп’ютерних мережах.

З’ясовано, що комп’ютерна комунікація відкриває новий вимір у людському спілкуванні, даючи можливість зберігати і швидко передавати великі обсяги інформації, використовуючи аудіо- та відеоканали спілкуваня, а також спілкуватися в режимі on-line, тобто в безпосередньому лінійному контакті з респондентом. Комп’ютерне спілкування передбачає, поряд з безпосередньою, комунікацію у віртуальному середовищі, і в цьому полягає його найважливіша відмінна риса. Доведено, що комп’ютерна комунікація багатогранна. Вона має характеристики, властиві й іншим видам комунікації. Комп’ютерне спілкування має ряд ознак: віртуальність, глобальність, гіпертекстовість, опосередкованість, дистанційність, анонімність, креативність учасників, креолізованість, типова, жанрова неоднорідність, специфічні етика та етикет. Щодо жанрів спілкування, то виділяють: чат, блог, форум, конференція, електронна пошта, засоби миттєвого обміну повідомлення.

Комп’ютерний дискурс має графічні особливості, які роблять його своєрідним, не схожим на інші. Поряд з традиційними графічними засобами виробилися також специфічні: повторення знаку оклику та знаку питання, англ дублювання однієї і тієї ж літери, використання смайликів, виділення великими літерами цілих речень, використання зірочок для заміни грубих слів.

Серед синтаксичних особливостей комп’ютерного дискурсу виявлено наступні: вживання еліптичних речень, повторень, паралельних конструкцій, наявність різних типів питань, особливо риторичних.

Стосовно лексики комп’ютерного дискурсу було встановлено, що характерним є вживання сленгу для позначення різних понять пов’язаних з комп’ютером. Комп’ютерний сленг у більшості випадків являє собою англійські запозичення. Існування комп’ютерного сленгу дозволяє фахівцям не тільки відчути себе членами якоїсь замкнутої спільноти, але й дозволяє їм розуміти один одного з півслова, служить елементарним засобом комунікації. За відсутності сленгу їм би довелося або розмовляти англійською мовою, або вживати у своїй мові громіздкі професіоналізми. Розвиток цього мовного явища і його стрімке поширення серед великого числа носіїв рідної мови зумовлений впровадженням комп’ютерної техніки в життя суспільства. Комп’ютерний сленг починають вживати не тільки

32

професіонали в цій галузі, але й люди, що зовсім не мають ніякого відношення до неї.

Характерною рисою комп’ютерного дискурсу є також насиченість абревіатурами, які вживаються не лише для позначення термінів, але і цілих речень. У комп’ютерних текстах використовуються специфічні форми скорочень: заміна слова, або його частини омонімічним за звучанням найменуванням літери або цифри. Такі скорочення виконують також певні функції: допомагають заощадити час перебування в мережі, підвищують експресивність тексту, виконують лімітивну функцію.

Наук. кер. – Косенко Ю. В., канд. філол. наук, доц.

МОДЕЛІ ТВОРЕННЯ ДЕНУМЕРАТИВІВ

Здоровцова Н. І., студ. гр. ПРм-21Мова є універсальним засобом людського спілкування.

Виникнення нових слів, їх здатність конструювати нові слова та словосполучення сприяють розвитку словникового складу, його еволюції.

Останнім часом в умовах глобалізації спостерігаються інтенсивні процеси словотворення. Словосполучення англійської мови є постійним джерелом поповнення інноваційного корпусу [3]. Утворення слів від словосполучень реалізується на векторі інтеграції лексичного та синтаксичного рівнів. Діючими способами денумеральних дериватів є морфолого-синтаксичний та лексико-морфологічний.

Оскільки у функціонально-семантичному полі кількості центральне місце займають числівники, на словотвірному мовному рівні вони виступають основою для творення денумеративів [2]. Під денумеративами ми розуміємо секондарні утворення, вихідною морфемою яких є коренева основа числівників. Корпус денумеративів включає похідні конструювання типу fourth, threefold, twice, hundredsome, between, only, thousands. В умовах оточуючого контексту числівники модифікують синтаксичну, прагматичну, морфологічну, епідигматичну функції, остання з яких об'єктивується існуючою парадигмою денумеративів, утворених за моделями макросистеми. Нумеральні основи реалізуються в дериватах, утворених в основному

33

афіксацією та словоскладанням [2]. Суфікси розширяють нумеральну основу, а вторинні утворення співвідносяться з різними лексико-граматичними категоріями.

До активних суфіксів належить морфема -th, що приєднується до основи числівників [1]. Утворені за цією моделлю деривати вказують на місце та порядок розміщення об’єкта (англ. − seven-seventh).

Морфема -some співвідносить денумеральні утворення з мовними засобами вираження приблизної кількості [1]: (англ. − seventysome, hundredsome).

Система мови виступає засобом актуалізації уявлень про навколишній світ шляхом їх осмислення через когнітивну діяльність носіїв мови. Тому вивчення засобів реалізації поняття кількості на різних мовних рівнях, способи їх творення та особливості вживання в англійській мові становлять неабиякий інтерес в аспекті сучасних лінгвістичних досліджень. Саме тому дана тема є перспективною для подальшого дослідження.

1. Земская Е. А. Словообразование как деятельность/ Земская Е. А. – М.: Наука, 1992. – 221 с.2. Медвідь О. М. Структурні особливості нумеральних сполучень // Вісник СумДУ. Серія Філологія. – 2000. – № 19. – С.24-35.3. Швачко С. О. Квантитативні одиниці англійської мови : перекладацькі аспекти : посібник / Швачко С. О. – Вінниця : Нова кн., 2008. – 128 с.

Наук. кер. – Чернюк Н. І., канд. філол. наук, доц.

СЛЕНГ АБО СУЧАСНА РОЗМОВНА АНГЛІЙСЬКА МОВА

Кіріченко Ю. Г., студ. гр. ПР-92,Жулавська О. О., канд. філол. наук, ст. викл. СумДУ

Дослідження ненормативної лексики, зокрема сленгу, проводяться вітчизняними та зарубіжними лінгвістами давно. Передумовою до вивчення сленгу в першій половині ХХ століття стали фундаментальні дослідження вченими таких явищ, як просторіччя (В. В. Виноградов), соціальні діалекти

34

(В. М. Жирмунський, Л. П. Якубинський, Є. Д. Поливанов), міське просторіччя (Б. О. Ларін). Питанням сленгу займались, передусім, лексикографи, які перевагу віддавали його структурі і мало уваги приділяли теоретичним розробкам проблеми.

Єдиного сленгу не існує. Використовується багато різноманітних варіантів. Різні соціальні групи в різні часи розвивали свій власний сленг. Важливість шифрування й ідентичності, наявності секретного кодексу або мови, міняється в кожному з цих випадків. Щоб підтримати силу сленгу як засобу шифрування, необхідно постійно відновлювати процес його вираження так, щоб інші групи залишалися нездатними зрозуміти його. Тому існування жаргонних словників зменшує повноцінне сприйняття певних жаргонних слів тими, хто використовує їх.

Існує Британський варіант англійської мови (BrE, BE, en-GB), який включає в себе широкий спектр акцентів і діалектів мови, що використовуються в Сполученому королівстві і відрізняються від інших регіональних варіантів вимови. Існують великі відмінності у формальній письмовій англійській мові у Великобританії (наприклад, слова wee i little, що означають "маленький, невеликий", можуть бути взаємовідмінними, однак, при цьому слово wee частіше можна прочитати в писемності людини з Північної Великобританії або Північної Ірландії (частіше Шотландії), ніж у писемності людини з південних частин країну або Уельсу.

Лондонський сленг - сленг, що використовується в Лондоні. Римований сленг Кокні – найвідоміші форма лондонського сленгу. Як різним регіонам будь-якої країни притаманні різні діалекти і сленг. Наприклад,. У Лондоні популярний так званий "cockney English", "Cockney" – це уродженець східної частини Лондона (East End). Однак, на даний момент не всі, хто говорять на діалекті "cockney" живуть у східних частинах міста.

Варто зазначити, що іноді вирази римованого сленгу, які переходять в загальний сленг, якби знову утаємничується ляхом зміни структури словосполучення. Зазвичай відкидається слово, яке римується з літературним синонімом. Так, chins planets-mates стають просто chinas.

Ще один популярний діалект – Піг Латин. Піг Латин - мовна гра, насамперед використовувана англійською мовою. Альтернативна британська назва для Піг Латин – жаргон на основі перекидання слова. Зазвичай використовується підлітками для розваги або

35

розмови потай від дорослих або інших груп підлітків. Також Піг Латин можуть говорити англомовні туристи, якщо місцеві жителі розуміють англійську мову і є бажання сховати розмову від навколишньої публіки.

Ознакою національної мови є її багато вимірність, що виявляється у співіснуванні в ній мовного стандарту та субстандарту. Між указаними лінгвальними феноменами існує діалектичний зв'язок, який сприяє розвитку національної мови та збагачує уявлення про неї.

МОВНА СОЦІАЛЬНА І КУЛЬТУРОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ ІСТОРИЧНИХ АНТТРОПОНІМІВ

Кінаш В., студ. гр. ПР-91Антропоніміка (грец. ἄνθρωπος - людина і ὄνομα - ім'я) – розділ

ономастики, що вивчає антропоніми - імена людей (приймаючі різні форми, наприклад: Märchenkönig Ludwig II, Friedrich Barbarossa, Heinrich der Löwe, Ярослав Мудрий) та їх окремі складові (особисті імена, по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми і т. п.); їх походження, еволюцію, закономірності їх функціонування.

Антропоніміка відокремилась від ономастики в 60-70-ті роки XX століття. До 60-х років XX століття замість терміна «антропоніміка» використовувався термін «ономастика». Ця наука вивчає інформацію, яку може нести ім'я: характеристику людських якостей, зв'язок особи з батьком, родом, сім'єю, інформацію про національність, рід занять, походження з якої-небудь місцевості, стану, касти. Антропоніміка вивчає функції антропоніма у мові - номінацію, ідентифікацію, диференціацію, зміну імен, яка пов'язана з віком, зміною суспільного або сімейного стану,

Прізвиська в якості додаткового неофіційного ідентифікатора особистості в соціумі у процесі розвитку стають сьогодні активною антропонімічною категорією, яка має глибокі корені в історії мови, давні традиції вживання в мові, що є відображенням народної культури і в певній мірі представляє собою своєрідну «культурну універсалію», бо такі іменування існують ще з часів Давньої Русі.

Сучасні прізвиська - це складний і унікальний світ, який займає вельми значуще ономастичний простір у мовній картині світу

36

індивідуума і широко розповсюджений в неформальній сфері комунікації. Багато ситуативні мовленнєві акти супроводжуються вживанням прізвиськ, які використовуються і адресантом, і адресатом для вираження особистісної оцінки та реалізуються за допомогою комунікативних відносин.

У структурі ономаністичного поля, прізвиська відносять до периферійної зони. Ця периферія підтримується найбільшою (серед антропонімів) близькістю до апелятивної лексики. Така близькість допомагає створенню образності в прізвиськах, і отже, їх активному функціонуванню в неформальній комунікації, формуванню «самосвідомості прізвиська», тобто особистості, певної самооцінки через колективну оцінку якоїсь особистості.

Фактом є те, що прізвиська є другим ім'ям. Походження їх мотивовано, а самі вони являють собою систему, не менш складну, ніж система імен. На відміну від останніх, прізвиська часто прямо і безпосередньо характеризують людину, при цьому можна відмітити й те, що прізвисько не оголошується завжди на відміну від імен, по батькові та прізвищу, які відносяться до офіційної сфері вживання і не пов'язані з образними і емоційними переживаннями. Прізвиська ж обтяжені різними конотаціями, тому вони неформальні та особистісні.

Наук. кер. – Дегтярьова Л. І., ст. викл.

ОНТОЛОГІЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ У ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛІ(НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ)

Кононенко Є. О., студ. гр. ПР-93Під запозиченням більшість вчених мають на увазі процес

переміщення різних елементів з однієї мови в іншу. Це відбувається на різних рівнях структури мови: фонології, морфології, синтаксису, лексики, семантики. Процес запозичення не відбувається спонтанно і одноразово. Це довготривалий, поступовий процес, що передбачає ряд етапів і стадій засвоєння іншомовних структурних елементів англійською мовою [1, 63].

Публіцистика – найбагатший різновид літератури, котрий виконує функції впливу та повідомлення. Не випадково характеристику англомовного публіцистичного стилю зазвичай

37

обмежують описом специфічно експресивних засобів. Один з таких засобів – використання запозичених іншомовних слів.

В структурному плані запозичення в англомовному публіцистичному стилі виконують головним чином, граматичні, тематичні, оціночні, прагматичні та комунікативно-функціональні задачі, що визначаються багатьма факторами. Характерною прикметою виступає використання безлічі транслітерованих та транскрибованих термінів. Аналіз публіцистичного стилю показує, що зустрічаються тут запозичення фонетично, граматично і семантично різною мірою асимільовані англійською мовою. Розрізняють різні ступені засвоєння нових лексичних одиниць в англомовних періодичних виданнях [2, 105].

Причинами запозичення слів можуть бути різні мовні, соціальні, психологічні, естетичні та інші фактори, потреба в нових мовних формах, потреба в розчленуванні понять, в різноманітності засобів і в їх повноті, в стислості і ясності, в зручності і т. і. Основними способами запозичення лексики є транскрипція, транслітерація і калькування. Після того, як запозичене слово увійшло в англійську мову, воно починає «жити своїм життям», незалежним, як правило, від життя прототипу цього слова в мові-джерелі. Воно може змінювати свій звуковий образ у бік подальшого наближення до структур, типовим для слів англійської мови.

В якості причин запозичень в англомовних періодичних виданнях ми вбачаємо такі підстави: термінологія, «данина моді», експресивність новизни, емоційність висловлювання, найменування нової реалії, вплив іноземної культури.

Наук. кер. – Свєтлова А. І., викл.

ПРОБЛЕМИ ЛЕКСИЧНОЇ КОНТАМІНАЦІЇВ СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Медвідь К. М., студ. гр. ПР-91Лексична контамінація є лінгвістичним феноменом, який

завжди привертав увагу як вітчизняних, так i зарубіжних науковців. В сучасній англійській мові лексично контаміновані слова стають все

38

більш багаточисельними. Цьому сприяє як загальна тенденція мови до аналітичності і економії мовних засобів, так і можливість у стислому вигляді передати експресивно-оціночні конотації. Розвиток мови обумовлений в значній мірі розвитком його словотворчої системи, становленням нових словотворчих моделей слів, зміною тих, що існують, а також збільшенням або зменшенням їх продуктивності. Зміни у словниковому складі сучасної англійської мови, аналіз способів творення нових слів, особливості інтепретації новоутворень представляють значний інтерес для лінгвістів, адже основне призначення телескопії – оновлення і поповнення експресивно-стилістичної лексики в мові. Теоретична і практична проблематика, пов'язана з вивченням різних способів словотворення, а особливо лексичної контамінації, залишається актуальною. Про те, що суть телескопії і суміжних з нею питань ще не розкрита науковцями до кінця, свідчать такі факти, як, наприклад, термінологічний різнобій в плані позначення самого явища телескопії, а також відносно назви похідних утворень, що виникають в результаті її дії, так само як і відсутність єдності поглядів відносних часових меж її появи і функціонування.

Сутність лексичної контамінації, головним чином, полягає у двох основних функціях: словотворчій та семантично-стилістичній. Лексична контамінація відображає головну особливість формування концептів, а саме наявність взаємозв'язку між двома або більше вихідними концептами. На першому плані постають проблеми, що пов'язані зі змістовною стороною мовної системи. З іншого боку, семантичні особливості вихідних слів менш відомі, аніж іх формальні характеристики. Зміна формальної сторони вихідного слова виникає у результаті усвідомленого або неусвідомленого прагнення людей знайти нові засоби для номінації предмета чи явища, або створити нове, більш конотативне найменування для вже існуючого явища з метою підвищення експресії.

Постановка проблеми виникнення контамінованих одиниць належить ще зарубіжним лінгвістам кінця XIX століття. Перші телескопічні утворення, створені в англійській прозі i поезії в середньому та ново-англійському періодах, відображали гумористичну картину побуту суспільства. В кінці XIX ст. i протягом XX століття гібридні слова фіксуються i в інших мовах, однак, цей cпociб творення нових слів має неоднакове поширення в різних мовах світу. Значущість лексично контамінованих слів обмежувалась лише

39

естетичною роллю, яку вони відігравали, наприклад, в творах Льюіса Керролла. Винахідник називав такі слова «portmanteau» – валізами для одягу. З тих пір вираження «portmanteau word» або просто «portmanteau» активно використовується в англомовній літературі.

В ході дослідження було виявлено основні причини появи контамінованих одиниць в системі сучасної англійської мови, які полягають у необхідності точно виразити свою думку, адже узуальних слів для цього може бути недостатньо; потреба підкреслити своє відношення до предмету або явища, дати йому свою оціночну характеристику; прагнення своєрідним відповідником слова звернути увагу на його семантику.

У зв'язку з вивченням процесу контамінації було розглянуто два важливих питання: на якому piвні існує дане явище – мовному чи мовленнєвому, i питання про співвідношення результатів контамінації з літературною нормою. Дослідження показало, що лексична контамінація – це процес збагачення словникового складу сучасної англійської мови, який можна вважати як джерелом появи нових слів, так i антинормативним явищем.

Аналізуючи семантичні особливості телескопічних слів, виявляється нове лексичне значення, утворене значеннями складових елементів слова. Такі мовні одиниці служать для передачі емотивної інформації або для посилення експресивного висловлювання. Зміна форми слова призводить до зміни його змісту, оскільки зміст телескопічної одиниці не завжди дорівнює сумі значень її компонентів. Семантика телескопічних одиниць складається з семантики компонентів, тобто смислова структура слова відображає логіко-смислові відношення, що існують між поняттями, що сполучаються. При утворенні слів-зрощень форма слів-компонентів виявляється провідним чинником. Оскільки в телескопії об'єднуються значення мотивуючих слів в одне складне, то словотворче значення телескопичних одиниць розглядається як "сполучне".

Завдяки морфологічному та словотворчому аналізам було виділено основні моделі творення гібридних слів. Існують авторські неологізми, завдяки яким відбувається викривлення змісту, i мова твору набуває комічного характеру. Значення «уявних слів», що вживаються в текстах, – невідомі для нас і не зареєстровані в словнику, тому переклад таких лексичних одиниць потребує знань екстралінгвістичних факторів, які впливають на особливості перекладу текстів абсурду. Проте велика кількість термінів серед

40

контамінованих одиниць свідчить про те, що такі інновації найчастіше вживаються в текстах наукового i публіцистичного стилів, рідше – в художньому.

Дослідження словотворчої системи сучасної англійської мови дає можливість встановити певні правила і закономірності побудови слів. Уміння виділити у складі слова словотворчі елементи, визначити спосіб його формування і словотворчу модель, по якій воно було створене, сприяє глибокому засвоєнню лексичних одиниць мови і в кінечному результаті вищому рівню опанування іноземної мови. Словотворча система англійської мови – єдине ціле, окремі елементи якого залежно від потреб мовного колективу використовуються для створення нових лексичних одиниць. Використання того або іншого словотворчого способу, засобів або моделей зумовлено цілим рядом чинників – лінгвістичних і екстралінгвістичних.

На основі аналізу теоретичних робіт з питань класифікації контамінованих одиниць за кількістю денотатів виділяють стандартні контамінанти та плеоназми; за типом поєднаня морфем розрізняють амальговані та неамальоговані лексичні одиниці. Оскільки такі сфери суспільного життя як реклама, наука, техніка, медицина, політика, фінанси є основними джерелами нової лексики в мові, то за тематичною ознакою контамінанти можуть належати до економічної та політичної термінології, наукової i технічної, спортивної лексики, лексики сфер послуг, інформаційної технології та засобів масової інформації. Лексично контамінованими можуть бути слова різних лексико-граматичних категорій, тому існують різноманітні моделі контамінованих слів з урахуванням їхньої категоріальної приналежності: іменникові, прикметникові, дієслівні, іменниково-прикметникові, іменниково-дієслівні, дієприкметникові, дієприкметниково-іменникові, дієслівно-прикметникові та прийменникові.

Існує зв'язок між когнітивними і морфологічними структурами, оскільки, по-перше, при формуванні телескопічного концепту злиття образів виражається у стягненні мовних одиниць шляхом їх усічення і накладання; по-друге, послідовність компонентів телескопічної структури визначається сприйняттям людини об'єктивної дійсності. Телескопія як форма "віртуального" словоскладання відображає головну особливість формування концептів, а саме, наявність взаємозв'язку між двома, як мінімум, вихідними концептами. Вибір концептів, а також формування і виведення значень телескопічних

41

похідних підтверджують когнітивну природу мовотворення і визначальну роль мовної особи. Безперервний розвиток лексичної системи мови дає необмежений матеріал не лише для дослідження словотворчої системи на даному конкретному етапі її розвитку, але і для зіставлення характеру її функціювання на різних етапах розвитку, що є перспективою вивчення.

Наук. кер. – Кириченко О. А., ст. викл.

ПОНЯТТЯ ПОЗИТИВНОЇ ТА НЕГАТИВНОЇ ВВІЧЛИВОСТІ

Коробко А. О., студ. гр. ПР-92,Баранова С. В., канд. філол. наук, доц. СумДУ

Ввічливість є невід’ємною складовою частиною міжкультурної комунікації, що регулює поведінку, забезпечує і організовує гармонійне спілкування.

Головні положення теорії ввічливості представлені в роботах англійських дослідників П. Брауна та С. Левінсона. Ключовим концептом у їхній теорії є “FTA” (Face Threatening Act). З неї випливає, що в основу ввічливості покладено поняття суспільного обличчя як самоповаги індивідів, з яким пов’язані бажання уникнути перешкод у своїх діях та бажання отримати схвалення своїх дій. Учасник комунікації намагається ухилитися від потенційних загроз, використовуючи при цьому різноманітні мовленнєві стратегії. Відповідно виокремлюють стратегії позитивної та негативної ввічливості, кожна з яких має свої особливості реалізації в англомовному дискурсі.

Стратегії позитивної ввічливості проявляються в демонструванні уваги та інтересу до співрозмовника, прагненні до взаєморозуміння і злагоди з ним, урахуванні його бажань і схильностей. Під негативною ж увічливістю криється побоювання здатися нав’язливим, завдати шкоди адресату, відсутність емоцій, стриманість.

Вираження компліментів, прояв інтересу до потреб адресата, емотивність та експресивність висловлювання є найбільш характерними засобами демонстрації позитивної ввічливості.

Застосування негативної ввічливості сприяє зменшенню комунікативного тиску на співрозмовника, уникненню конфліктів, запобіганню комунікативним невдачам. Мовець вдається до різних тактик, наприклад, використання засобів пом’якшення категоричності

42

висловлювання (модальні фрази, розділові запитання, прислівники, модальні дієслова, частки, мовні звороти). Для негативної стратегії ввічливості характерними ознаками є підсилене самозвинувачення, мінімізація вторгнення, вираз ввічливого песимізму та ін.

Таким чином, ввічливість передбачає використання певних стратегій, які забезпечують ефективну комунікацію. Так, позитивна ввічливість спрямована на зменшення комунікативної дистанції, досягнення взаєморозуміння. У свою чергу застосування стратегії негативної ввічливості підкреслює бажання мовця соціально відсторонитися від співрозмовника.

СУМІЖНІСТЬ ТАКТИК САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ ТА ДИСКРЕДИТАЦІЇ У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ

Король А. П., студ. гр. ПР-11, Попова О. В., викл. СумДУ

Політичні дебати завжди цікавилять велику кількість людей, а особливо, коли це дебати кандидатів на посаду Президента. Матеріал таких дебатів дає змогу краще вивчити претиндентів на таку важливу посаду, адже переможець стане главою країни і від його рішень залежатиме майбутнє нації.

Зважаючи на поширеність та значущість політичного дискурсу у сучасному суспільстві, у ньому відпрацьовано певні конвекційні лінгвальні та екстралінгвальні конструкції та правила поведінки. Такі правила поведінки (якщо вести розмову про формації екстралінгвального порядку) та конструкції (у разі вербальних форм) зводяться до обрання адресантом тієї чи іншої стратегії та тактики її реалізації. Стратегії та тактики політичного дискурсу можна звести до самопрезинтації політиків та дискредитації їх опонентів.

Тактика самопрезентаціїї спрямована на висвітлення мовцем самого себе у кращому світлі. Здебільшого мовець намагається прилаштуватись до ідеалів та переконань слухачів. Якщо ж розглядати президентські дебати, то учасники, використовуючи цю тактику, обіцяють покращити слабкі місця у політиці старої влади.

Під час другого туру дебатів між кандидатами на пост президента США сенатор Мітт Ромні згадав про існуючу проблему безробіття серед молоді та пообіцяв слухачам, що зробить усе, щоб студенти після випуску не залишались без роботи.

43

А під час першого туру, сенатор обіцяв відмінити реформу системи охорони здоров’я, яку президент Обама провів з великими труднощами.

Якщо ж кандидат перебуває на посту глави держави, то він намагається нагадати аудиторії про усі вдалі проекти та реформи під час свого правління.

Відповідаючи вже на перше питання другого туру дебатів, президент Барак Обама згадав, що за останні 30 місяців йому вдалося створити базу для гарантування 5 мільйонів робочих міць.

Іноді такий кандидат може, задля заохочення виборців, згадати і свої невдачі, та лише задля того, щоб пообіцяти неповторення таких помилок або їх виправлення.

Хоча за другий тур дебатів Обама лише раз згадав провали колишньої адміністрації як причину своїх невдач, він пообіцяв, що не допустить більше подібних помилок.

Тактика дискредитації полягає у висвітленні суперника у поганому світлі. Мовець намагається сфокусувати увагу на помилках, неточностях та недоліках опонента. Його мета – підірвати імідж, авторитет та довіру політичного суперника.

Під час вже третього туру дебатів, що був присвячений завнішній політиці, президент Обама назвав сенатора Ромні «новачком» у цьому. Також Барак Обама досить часто згадував неточності у словах свого опонента та його помилковість у визначені головного геополітичного ворога.

Використання цієї тактики означає утримання агресивної стратегії протягом усіх дебатів. Але дискредитація може привести і до негативних наслідків для самого мовця. Глядачі та виборці можуть вирішити, що кандидат є дуже агресивним і здатний лише до критики.

Дуже близьким до цього був сенатор Ромні під час другого туру дебатів, а от на третьому турі цілком очевидно, що на роль агресора претендував президент Обама.

Якщо загалом проаналізувати дебати Барака Обами та Мітта Ромні на посаду президента США у 2012 році,то помітний поступовий перехід обох кандидатів від тактики самопрезентації до дескредитаціїї. Іноді цей перехід відбувається досить стрімко, тож можна сказати, що більшою мірою панує друга тактика. Бо саме агресія є сильнішою емоцією і до неї легше звернутись. І сенатор Мітт Ромні і президент Барак Обама починали з нейтральних відповідей і

44

згодом починали переходити до агресивної тактики, іноді звинувачуючи один одного.

Тим не менш, кандидати на посаду Президента працюють в межах конвекційних форм, тому, у будь-якому разі, прагнуть зберегти власне обличчя: в кінцевому рахунку повертаються до тактики само презентації. Разом з тим, тактику дискредитації політичного опонента можна також розглядати в рамках стратегії само презентації, оскільки, руйнуючи імідж, обличчя політичного суперника, адресант вибудовує власне. Відповідно, суміжність, взаємозамінюваність тактик самопрезентації та дискредитації, їх переформування у політичні стратегії потребує подальшого вивчення.

НЕОЛОГІЗМИ ЯК ЛІНГВО-КОГНІТИВНЕ УТВОРЕННЯ

Котенко А. М., студ. гр. ПР-92Мова є ознакою відмінності однієї нації від іншої. Мова – це

характер народу. В ній відображено його національні звичаї, побут, традиції. Мова – це також певною мірою історія народу.

Когнітологія є комплексною наукою, що об’єднує різні галузі знання – психологію, лінгвістику, антропологію, філософію, фізіологію, теорію штучного інтелекту, загальна мета яких – осягнути природу і функціонування людського розуму.

Щодо когнітивної лінгвістики, то це мовознавчий напрям, який розглядає функціонування мови як різновид пізнавальної діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджує через мовні явища.

Лінгвокульторологічний підхід до дослідження нових лексичних одиниць дозволяє визначити, як в них втілюються елементи культури, нові реалії, важливі у процесі міжкультурної комунікації.

Когнітивний підхід у лінгвістиці належить до класу функціональних підходів. Інакше кажучи, він є пояснювальним підходом і намагається не тільки зареєструвати мовні явища, але й пояснити чому вони реалізуються саме так, а не інакше. Цей підхід актуальний для неологізмів, що мають ускладнену словотворчу структуру (складні, похідні слова).

Неологізм – 1) новостворений термін, слово або фраза, що перебуває в процесі входження в загальне використання і ще не

45

включена до державної та загальновживаної мови; 2) категорія історично змінна, один з розрядів пасивного словника, тобто це одиниці, які ще не встигла ввійти (або вже не ввійдуть, оскільки, виникнувши, майже відразу ж і звикли) до активного слововжитку.

Лексичний склад мови – його найбільш рухлива частина. Будь-яке нове слово має якість неологізму, тобто тимчасову конотацію новизни, поки колективна мовна свідомість реагує на нього як на нове. З урахуванням способу створення, неологізми підрозділяються на: 1) фонологічні (тобто штучно створювані конфігурації звуків); 2) запозичення; 3) семантичні (нові значення відомих слів); 4) синтаксичні (створювані шляхом комбінації знаків, що існують у мові – словотворення, словосполучення).

При утворенні неологізмів найчастіше використовуються вже наявні в мові способи номінації: або внутрішні (афіксація, словоскладання, абревіація, семантична деривація, конверсія та ін.), або зовнішні (запозичення).

Деривація неологізмів за допомогою префіксів і суфіксів є одним з найбільш продуктивних способів в англійській мові.

Прикладом утворення неологізмів шляхом афіксації є слова типу: iconize (from: icon – a window on a video display terminal) – reduce to a small symbol or graphic; lookism (from look) – prejudice or discrimination on the grounds of a person's appearance; Brendalism (Брендалізм) – завішування фасадів міських будівель потворними рекламними постерами.

Цікавим утворенням є неологізм Blimp – вигадане ім'я, створене карикатуристом Лоу для позначення грубого, самовдоволеного, ультраконсервативного полковника англійської армії. Звідси й виник прикметник blimpish.

Цілий ряд неологізмів були утворені шляхом стягнення (усічення): motor + hotel = motel (мотель, готель для автотуристів, що передбачає зупинку на одну ніч чи навіть декілька годин); fog + smoke = smog (смог або дуже густий туман); bag + aggraviation = baggravation; big + eye + d = big –eyed; campus + police = campos; afflicted + deformed = deflected; fantastic + fabulous = fantabulos.

Власне словоскладання поширене серед неологізмів: shareowner (a person who owns shares) – "співвласник акцій" (пряма номінація слова share – акція); street fighter (a tough combative person) – "забіяка" (образна асоціація зі словом street – вулиця); style-counselor (an arbiter of or adviser on what is currently fashionable – "радник /порадник / консультант" (пряма номінація).

46

Ще одним способом утворення нових слів є конверсія, наприклад: to carpool від carpool – керування автомобілем по черзі.

Запозичення з інших мов зустрічаються в таких випадках, коли разом із предметом або поняттям запозичується і його назва.

Отже, причиною виникнення неологізмів є поява нових соціально-економічних реалій, відкриття в галузі науки і техніки, досягнення у сфері культури, а когнітивний напрям мовознавства дозволяє з'ясувати ментальне підґрунтя нових явищ та реалій.

Наук. кер. – Баранова С. В., канд. філол. наук, доц.

ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙ В АНГЛОМОВНИХ ТА УКРАЇНОМОВНИХ РЕКЛАМНИХ ТЕКСТАХ-ВІДГУКАХ (НА МАТЕРІАЛІ КНИЖКОВИХ

ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИНІВ AMAZON.COM ТА BOOKCLUB.UA)

Лук’яненко А. О., студ. гр. ПР-92,Чуланова Г. В., канд. філол. наук, ст. викл. СумДУ

Емоції становлять невід’ємну частину людського існування та відіграють значну роль у житті людей. Емоції (фр. émotion від лат. emovere “збуджувати, хвилювати”) – одна з форм відображення світу, що означає душевні переживання, хвилювання, почуття. У психологічному плані емоції розуміють як комплексний феномен на позначення групи психічних процесів: емоційних реакцій (поведінки), емоційних станів (переживань), емоційних ситуацій (емоційний вплив), які викликаються соціальними або психологічними подіями і виникають унаслідок інтеграції когнітивних і фізіологічних процесів, що впливають на поведінку людини.

Без емоцій неможливе мовне існування homo sapiens, вони пронизують, впливають та “регулюють” усі сторони життя людини, зачіпають почуття і досвід, фізіологію та поведінку, форми пізнання та концептуалізації.

Прагматична інтенція адресанта (продуцента) тексту в аспекті емоційності може полягати в його емоційному самовираженні, в емоційній оцінці описуваних подій та в емоційному впливі на адресата (реципієнта-читача). Засобами досягнення названих цілей є мовні знаки, предметом відображення яких є емоції й почуття людини. Таким чином, можна розмежувати терміни “емоційність” та “емотивність”, де “емотивний – те ж саме, що емоційний, але в мові, її одиницях та семантиці. Емотивність – семантична властивість мови системою своїх

47

засобів виражати емоційність як факт психіки”. Вчені розглядають емотивність – “як свідомий, запланований процес демонстрації емоцій, лінгвістичне вираження емоційності”. Емотивність також розглядають, як одну із властивостей художнього тексту, що створюється завдяки емотивним мовним засобам та “емоціогенної” інформації, тобто такої, яка здатна викликати певну емоційну реакцію адресата.

Емотивності не буває без експресивності, а розмежування їх практично неможливе. В психології експресія розглядається як зовнішнє вираження емоцій. У лінгвістиці експресивність є семантико-стилістичною, психологічно й соціально вмотивованою властивістю мовних одиниць і сприймається як інтенсивне вираження, що на фоні загального, нейтрального виділяє окремі одиниці.

Вважається, що словесний вплив має подвійний характер − специфічний та неспецифічний. Специфічний характер полягає в тому, щоб навіяти або прищепити досить конкретні думки, ідеї, погляди. Під неспецифічним характером впливу розуміють навіювання деяких загальних станів. Таке навіювання думок, ідей та поглядів, безпосередньо, притаманне рекламі.

Унаслідок багатогранності феномену реклами до сьогодні не вироблене її загальноприйняте визначення. Це свідчить, з одного боку, про складність самого ідентифікованого явища, з іншого – про існування різних точок зору на його системотвірні характеристики. На думку деяких вчених “Реклама – це відгалудження масової коммунікації, у руслі якого створюються та розповсюджуються інформативно-образні, експресивно-сугестивні твори, адресовані групам людей з метою спонукання їх зробити вибір та вчинок, потрібний рекламодавцю.” Реклама розцінюється як вид комунікації. Безумовно, рекламна комунікація повинна бути визначена як один з видів соціальної комунікації, так як поза рамками людського суспільства існування реклами неможливе.

У комунікаційному просторі особливе місце займає рекламний дискурс. Його визначають як цілий комплекс відношень, які виявляються в процесі виникнення, формування, розвитку й функціонування рекламного тексту. Іншими словами, рекламний дискурс являє собою когнітивний процес, пов'язаний зі створенням тексту, а рекламний текст – мовний відрізок як продукт діяльності мовлення та мислення, за допомогою якого комунікатор і реципієнт вступають у певні соціальні стосунки. .Рекламний дискурс описують термінами “навіювання” та “переконання”, що мають безпосереднє відношення до процесу впливу на адресата. Рекламний дискурс чинить комплексний вплив (психологічний, мовний, емоційний). Він нав’язує певну точку зору, а тому розглядається

48

як “спосіб маніпуляції свідомістю мас за допомогою мови”. Основною метою рекламного дискурску є виконання адресатом немовленнєвої дії – придбання об’єкта реклами.

Людина, залишаючи коментар до будь-якого продукту (в нашому випадку – книга), керується емоціями та враженнями від нього. А щоб виразити свої переживання найточніше та найяскравіше, людина використовує різноманітні підсилюючі виражальні засоби. В мові це називається стилістичним прийомом. Стилістичний прийом - це свідоме та навмисне посилення деяких типових структурних і / або семантичних властивостей мовної одиниці (нейтральної чи експресивної), що, в результаті, надає їй статусу загальновживаної. Стилістичні прийоми в тексті виконують функцію маркованих одиниць. Вони завжди несуть деяку додаткову інформацію, яка може бути як емотивною, так і логічною.

1. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования/ И. Р. Гальперин. - М.: Наука, 2000. - 144с.2. Гнезділова Я. В. Емоційність vs емотивність. [Электронный ресурс] / Вісник КНЛУ, Серія «Філологія», Том 15, №1, 2012 Режим доступа – https://skydrive.live.com/view.aspx?resid=68696B3E65309B903. Куликова Е. В. Языковая специфика рекламного дискурса. Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского, № 4, 2008. – 289 с.

ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ З ЧИСЛІВНИКОВИМИ ОДИНИЦЯМИ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНИХ ПАРЕМІЙ)

Самойлова А. П., студ. гр. ПР-93Фразеологічні одиниці з числівником (ФО(ч)) належать до

багатоаспектних мовних явищ з певною структурою і семантичним навантаженням. Числівник є їх ядром, найголовнішим компонентом, який впливає на загальний зміст фразеологізму, на відтінки фразеологізму у певному контексті [4, 28]. Специфічною особливістю ФО(ч) є, по-перше, те, що числівник являє собою одиниці, які не завжди мають конкретне числове вираження: вони є знаками квантитативного або квалітативного навантаження По-друге, числівник, виступаючи найменуванням певних чисел, дозволяє

49

побачити в кожній мовній культурі те, які числові моделі для неї більш переважні, а які зовсім не використовуються [3, 206] .

Стосовно англійської мови найбільш уживаними числівниками, у словосполученнях ФО(ч) є: один (в один голос), два (два боки однієї медалі), три (гнутися в три дуги), сім (за сім земель). Числівники у складі ФО(ч) не втрачають остаточно своє головне значення, а компонують його новими додатковими значеннями. Числівник взагалі позначає точну кількість явищ, об’єктів. У складі ФО(ч) числівник зазнає семантичних змін. На його значення значно впливає оточення. Використання одного і того ж числівника у різних фразеологічних оточеннях сприяє семантизації різних значень. Ці зміни сприяють тому, що числівник втрачає кількісне значення, а ФО(ч) переміщується до поля якісної оцінки [1, 44].

Основний корпус числівників, які зустрічаються у фразеологізмах, є специфічним для кожної мови. Фразеологія вимагає доброго знання історії та побуту країни, вільного володіння реаліями мови, бо вона пов’язана з традиціями, культурою, психологією та психологічними особливостями народу-носія. В англійській мові є природнім той факт, що числівники використовуються для позначення різної кількості та мають різну семантичну окраску. Числові назви предметів та понять як в англійській мові, так і в будь-якій іншій, мають ще й додаткові, символічні або ритуальні значення, які віддзеркалюють певну традицію. З цього витікає той висновок, що логічні якості числа лежать в основі його філософії, сакралізації та містики, експлікуючи традицію використання сталих словосполучень, які містять числівник. Саме логічна категорія числа лежить в основі функціонування числа як «величини» [2, 128]. Число – це найскладніша структура, різні аспекти якої проявляються лише через мовну репрезентацію.

1.Авксент’єв Л. Г. Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної української мови та особливості її формування / Л. Г. Авксент’єв // Мовознавство. – 1987. – № 1. – С. 43-46.2.Потебня А. А. Мысль и язык. Собрание трудов / А. Потебня. – М.: Лабиринт, 1999. – 300 с.3.Кунин А. Курс фразеологии современного английского языка: Учеб. для ин-тов и фак. иностр. яз. – 2-е изд., перераб. / А. Кунин. – М.: Высш. шк., Дубна: Изд. центр «Феникс», 1996. – 381 с.

50

4.Швачко С. О. Інтерлінгвальні аспекти фразеологічних одиниць в англомовному та українсбкому дискурсах (на матеріалі числівників) / С. О. Швачко // Вісник Житомирського державного університету. – 2011. – Випуск 56. Педагогічні науки. – С. 28-31.

Наук. кер. – Швачко С. О., д-р  філол. наук, проф.

КОНЦЕПТ «ЧАС» У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Черепова Ю. В., студ. гр. ПР-93Час має чимало іпостасей, які вивчаються різними науками, та

кожна наука дає своє, можна вважати зовсім не схоже з іншими науками, визначення часу. Фізика та астрономія говорить про сонячний, зірковий та астрономічний час. Психологи ставлять акцент на індивідуальному відчутті часу та вивчають внутрішній та психологічний час. Суспільнознавчі науки наголошують на суспільному, хронологічному та історичному часі. Також можемо зазначити, якщо ми візьмемо будь – яке визначення часу, психологічне, суспільнознавче чи астрономічне, у будь – якому випадку воно слугує важливим регулятором усієї ритуальної та практичної діяльності людини. Проблема часу та його осмислення людьми з`являться ще у часи панування міфологічної свідомості. Також ми знаходимо у Біблії глибокі міркування щодо сутності часу та його ролі у житті людини.

Розвиток уявлень про час є результатом контактів людини зі світом. Мовознавці розділяють час на лінгвістичний та реальний. Лінгвістичний час – це мовна репрезентація часових понять у граматичних формах. На підставу аналізу мовного матеріалу ми визначили такі соціокультурні концепти, як ДЕНЬ ТИЖНЯ, МІСЯЦЬ, ПОРА РОКУ, СВЯТО. Вони являють собою фразеологічні образи, основна функція котрих полягає в тому, щоб виразити емоційно – оцінний та суб`эктивний погляд на світ. В основі цих фразеологічних образів можуть лежати національні традиції та звичаї, історичні факти, біблійні, міфологічні сюжети та реалії повсякденного буття.

Ці соціокультурні концепти уособлюють собою реалії повсякденного буття на основі наявних стереотипів. Наприклад, перший

51

день тижня Monday є першим робочим днем після вихідних, що звичайно не викликає позитивних емоцій у людини.

Для певного кола людей, котрі проживають у певних погодних умовах, січень (January) асоціюється з жорстокістю (оскільки цей місяць є найхолоднішим місяцем року): January women – жорстока, непреклонна жінка, жорстка кар’єристка, можна навіть перекласти як «Залізна леді».

У питанні розподілу місяців англомовна картина світу орієнтується на астрономічні показники рівнодення та сонцестояння. Весна – новонароджена дитина. Осінь – завершення людського шляху. З цим пов'язані такі вирази, як Spring baby- новонароджена дитина Autumn soul – загублена душа.

Лексеми, що позначають свята, характеризуються насиченим конотативним потенціалом. Наприклад: Christmas is the time for enjoyment and happiness. Time for white snow, as pure as the soul of a baby. Time for family and good-nature. Як ми бачимо, святкування цієї події є традицією всієї нації, тому це визначення вживають для вираження добро-спрямованості та заради добра.

Отже, концепт час є важливою частиною концептуальної системи, котра має своє відображення у всіх мовах. Це дозволяє говорити про тимчасове сприйняття світу людиною та про тимчасову картину світу в цілому.

Наук. кер. – Таценко Н. В., канд. філол. наук, доц.

ЛІНГВІСТИЧНИЙ СТАТУС ДЕНУМЕРАТИВІВ

Ткаченко М. О., студ. гр. ПРм-21,Шуменко О. А., канд. філол. наук, ст. викл.

Мова – це "живий організм", який постійно видозмінюється, розвивається. Кожна "жива" мова підвладна дії "вічного двигуна", яким виступає словотвір. Механізм словотвору діє без перепочинку, виготовляючи потрібні слова. Слова переосмислюються, набувають нових значень, змінюють свої поверхневу та глибинну структури, поповнюють собою корпус інновацій. Числівники не виключення, адже вони займають одне із важливих місць в словниковому складі мови.

Числівники відносяться до одиниць високої абстракції, номінації числа. Числівники, як носії семи числа, займають

52

центральне місце у мовному полі кількості. У своїх витоках вони інтегрували з позначенням предметів, семантизували предметність та квантитативність. Числівники позбавилися предметності, але зберегли нумеральність у сфері квантитативного термінологічного буття.

Лексема one посідає специфічне місце у мовній системі. За тлумачним словником лексема one експлікується алонімами англ.: – only, individual, unique, united, specified, certain, indefinite, identical, equal. Вихідною лексеми one була сема окремості одного предмету від іншого, яка необхідна для лічби предметів та виміру денотатів [1, 198].

Лексема one в своїй семантичній еволюції позначена синкретизмом, реалізацією сем кількості + предметності/ квалітативності.

Значний інтерес викликає структурно-семантичне буття денумерального слова only. Only - це вторинне, секондарне відчислівникове конструювання від one- + -like. Це слово утворене від числівника one шляхом словоскладання та стягнення. Слово походить від староанглійського варіанту апlіс, від an ONE+ -lic – LY. У слов'янських мовах лексема один є також стягненою формою на позначення "тільки один". Сема "один" відлунюється в ад'єктивах із семантикою "єдиний, виключний", напр.: англ. - an only child, the only answer, my one and only way.

Лексема only (adj) є дериватом числівника one, утвореного шляхом основоскладання, в якому друга основа перетворилася у суфікс - lу по аналогії з словами англ. friendlike - friendly (N-Adj.). Числівникова основа є вихідною для денумеративів. Пор.: англ. -four – fourth, one – only. Похідні одиниці зазнають десемантизації. Вихідна нумеральна основа у секондарних утворюваннях змінюється формально та модифікувала семантичне буття. Так, fourth вказує на порядок розташування, розміщення, a only – на виключність. У художньому дискурсі only може виступати такими частинами мови як прикметник, прислівник та частка.

Як прикметник only утворюється шляхом афіксації. Пор.: англ. – He was the only one who ever received a letter, and as Bella was about to take it downstairs she fingered it and looked at Reenee [2, 121]. But now he was facing a journey, and he said to Willie, the only man of the little group handy with his needle… [2,143]. This is the only love letter you are likely to receive [2, 154]. No wonder his dear friend warned him that this was the only letter of this kind he would ever be likely to get [2, 167]. The only

53

place he would have left any money is in that- she pointed to the roll-top desk- and it hasn’t any secret drawers [2, 175]. And then his wife must have said the only place he could sleep was on the couch in the front room as there was nowhere else, and she must have left him [2, 178]. The only people who might lay any claim to this would be the tax man or the Customs [2, 189].

Лексемі only притаманна у сучасній англійській мові поліфункціональність, яка актуалізується у конверсивних транспозиціях: Adj. → Adv. → Particle. Частиномовна представленість лексеми only контекстуально детермінована. Only (Adv.) є секондарним утворенням по відношенню до only (Adj.). Only (Adv.) уточнює, інтенсифікує ознаку предметів, дій або ознаку ознак. Семантична девіація лексеми only є очевидною із сполучувальності з корелюючими словами її омонімічність знімається віднесеністю до ад'єктивних або адвербіальних одиниць.

Як прислівник так і частка only утворюється шляхом конверсії, напр.: англ. – Only you celebrate Mass on Holy Days [3, 45]. Only fifteen minutes ago he had cheeked the colonel out [3, 53]. But I’ve only been in your front room, or parlour as you call it [3, 57]. I only had a moment’s notice. Like John [3, 105], Bella had only read a short way…[3, 112]. But I can only say that this piece of paper has tied “Jason” in with an organization that nobody suspected he had any dealing with [3, 137].

Денумеративи англійської мови в своїй еволюції проходять шлях від повнозначних до службових слів. Спостерігається притаманний денумеральній парадигмі шлях інволюції – переходу до службових слів. Прикладом службового слова кількісної наповненості є слово англ. between, яке етимологічно походить від фрази, а на часі виступає прийменником. Останній генерує від лексеми two та підвладний також семантичній девіації (спустошеності вихідної семи), напр.: англ. - Between the beetle and the block. Between the moon and milkman. Between me and you and the door. У наведених прикладах реалізується сема two, вказуючи на відношення між референтами. Подібна тенденція до спустошеності прослідковується також у нім. zwischen.

1. Швачко С. О. Словотворчі тенденції квантитативних одиниць: лінгвокогнітивні аспекти./ С. О. Швачко //Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. − 2012. − № 23(248). − С. 197 − 201.

54

2. Collins Suzanne "The Hunger Games". − United States: Scholastic, 2008. − 384 p. 3. Sparks Nicholas. The Lucky One. – New York: Hachette Book Group, 2012. – 384 p.

ФУНКЦІОНАЛЬНО–ЗМІСТОВА СТРУКТУРА ЕПОНІМІВ ТА ЕПОНІМІЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ

(НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ, УКРАЇНСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ МОВ)

Мілаш К. І., студ. гр. ПР-93Кожна мова надзвичайно багата різними функціональними

елементами і цікавими явищами. Навіть в не сильно переобтяженому культурою мовленні в повсякденній розмові ми можемо використати десятки лінгвостилістичних прийомів, про існування яких навіть і не підозрюємо. У сучасній лінгвістиці спостерігається значний інтерес до проблем ономастики, тобто вивчення власних імен, зокрема епонімів, які займають особливе місце в українській, англійській та взагалі у будь-якій мові світу. Імена відомих особистостей, літературних персонажів складають значний пласт знань, необхідних для усвідомлення та оцінки культури того чи іншого народу. Часто антропоніми, які характеризують відомих нам людей чи вигаданих героїв, перекликаються між собою в різних текстах. Будучи сховищем інформації національно-культурного характеру, власні назви є об'єктом активного запозичення, і істотно збагачують номінативну базу мови.

Антропонім – це одна з основних одиниць мови, яка має своє лексико-семантичне значення. Це значення визначається характером об'єкту, з яким співвідноситься антропонім. Цей об'єкт несе в собі характер національної самобутності. Власні назви виявляються важливим чинником, здатним впливати на еволюцію мови. У антропоніміці відбивається культура в усіх проявах, в широкому і вузькому значеннях цього слова. Первинний зв'язок між позивними та власними назвами – це походження останніх від перших, що, ймовірно, і обумовлює здатність антропонімів виконувати роль власних назв. Суперечність виведень при вирішенні цієї проблеми обумовлена: 1) складністю та багатозначимістю

55

власних назв; 2) різним підходом до проблеми визначення “лексичне значення власних назв”. У одних випадках за семантику власних назв приймається його структурно-мовний зміст, в інших випадках – "буквальне" сприйняття званих об'єктів дійсності у конкретно-мовному вживанні, в третіх – підкреслення зрозумілості прозивних і незрозумілості.

Власні назви – індивідуальні найменування окремих одиничних об'єктів. Належність одиниці – провідна ознака власної назви. Кожній особі її ім'я належить індивідуально, незалежно від наявності чи відсутності тез. Другою ознакою, яка розрізняє власні та загальні назви є відношення до поняття: загальні назви – носії понять, а власні назви включають усю відому мовцеві інформацію про свої денотати. Тобто загальні назви виконують генералізуючу функцію, а власні назви – диференційну. Розмежування власних і загальних назв стосується лише іменників. Власні назви зберігають інформацію національно-культурного характеру. Для англійської, німецької і російської мов є характерним розширення словникового складу за рахунок переходу власних назв у прозивні, але для кожної окремої мови певною мірою. Усі антропоніми можна розділити на справжні і вигадані. До справжніх відносяться імена і прізвища відомих політичних діячів, філософів, релігійних діячів, письменників, поетів, художників, композиторів, правлячих осіб і пересічних людей. До вигаданих можна віднести міфічні (слід зазначити наявність назв духів, представлених в образі і вигляді людини, що доводить їх антропонімічність),

Епонім це ім’я людини, яка наслідує явище, поняття і т.п., до відкриття якого він має безпосереднє відношення (Вальтер, Галифе, Блютус). Більшість епонімів зявились не із області науки, а із всесвітньої історії або літератури: Альфонс-чоловік, який живе за рахунок жінки, Дон Кіхот- людина, яка вирішила боротися проти неправди і зла, захищати слабких та знедолених. Можна віділити декілько основних груп епонімів та епонімічних конструкцій: 1) епоніми, які використовуються для номінації різноманітних речей та явищ побутового характеру- бефстроганов, кардіган, джакузі; 2) епоніми у фразеологічних конструкціях – Jack and Jill-нерозлучна закохана пара, сізіфів труд – це безплідна, важка, нескінченна, а то й зовсім непотрібна праця. 3) епоніми у складі наукової термінології- градус Фаренгейта, Jack and Jill – неразлучная пара, влюбленные.

56

Епоніми-терміни мають свої особливості.Терміни є смисловим ядром спеціальної мови і передають основну змістовну інформацію. Термінологія, займаючи в спеціальних мовах центральне місце, володіє певною самостійністю формування і розвитку. Існує декілька нормативних вимог до терміну: системність термінології, незалежність терміну від контексту, стислість терміну, його абсолютна і відносна однозначність і зрозумілість .

Наук. кер. – Дегтярьова Л. І., ст. викл.

СТАТУС СЛУЖБОВИХ ДЕНУМЕРАТИВІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Моісеєнко М. В., студ. гр. ПРм-21,Кобякова І. К., канд. філол. наук, доц. СумДУ

В англійській мові виокремлюється ціла парадигма слів з основою числівників. Серед денумеративів виокремлюються адвербіальні, ад'єктивні, субстантивні та службові слова. Службові денумеративи виступають маркером синтаксичного конструювання, тобто конекторами слів та речень, маркерами відношень між словами, інтенсифікаторами змісту слів, словосполучень.

Частка, як і інші службові слова, може слугувати витоком поповнення повнозначних слів. Частки виконують функцію засобів вираження емотивності і оцінки. В англійській мові частки не є фреквентивними, вони вживаються з інфінітивом (to read), розщепленим інфінітивом (to well read), з опущеним інфінітивом (І like to read – He doesn't like to). Частки, які мають певне лексичне значення, діляться на обмежувальні (only, alone) та заперечну (none).

Аналітична за формою, за функцією частка вказує на позицію реми і теми, наприклад: англ.: Only I can read – І сап only read. Статус частки, як денумератива, реалізується для підсилення, уточнення, обмеження або заперечення інших слів/ словосполучень у реченні.

Серед вигуків виокремлюють також денумеративи. Вони відносяться до розмовного етикету. Синтаксичні властивості вигуку-денумератива виявляються у мові досить широко, вони можуть супроводити речення, вживатися як самостійне висловлювання та як його еквівалент.

У фразеологічному контексті на позначення емоцій вживаються як вільні, так і сталі словосполучення. Для цих слів характерна синтаксична

57

відокремленість − вони можуть функціонувати як еквіваленти речень або вводитися в речення як сторонні вкраплення. Часто вигуки вживаються у ролі експресивно-емоційної підсилювальної частки. До похідних вигуків належать такі, що утворилися від інших частин мови, які втратили граматичні і лексичні властивості, тобто інтер'єктувалися (від лат. interjectio), наприклад: англ. − thousands of pardons! Three cheers! Five! I haven't seen you for thousands of years!

Денумеральним прийменниками притаманні підрядні зв'язки причини та часу між блоками речень, але при цьому вони лексично не залежать від конституентів речень. Ці зв'язки проявляються як у вільних, так і у сталих словосполученнях.

Денумеральні сполучники вживаються у статусі несамостійних елементів за умови втрати їх лексичної значущості, придбання ними синтаксичної вагомості та нового функціонального призначення.

ДИСКУРСИВНА ЛІНГВІСТИКА

Сибірцева Ю. С., студ. гр. ПР-13Однією з найпомітніших ознак сучасної проблемної ситуації

(класифікаційної одиниці наукового знання) в лінгвістиці можна вважати бурхливий розвиток функціонально-комунікативних досліджень. У межах останніх органічно поєднується вивчення “власне” мовних процесів і різноманітних духовних, психологічних, соціальних та інших виявів людини, яка постійно “живе в мові”.

Найбільш численними є роботи з дискурсивної лінгвістики, в яких дискурс трактується з лінгвістичних позицій. Саме в лінгвістиці цей термін став вперше застосовуватися в якості самостійної категорії. Вважається, що ввів його в науковий лінгвістичний обіг бельгійський учений Е. Бюіссансом в своїй роботі «Мова і дискурс», опублікованій в Брюсселі в 1943 р.5, 549. У бінарну опозицію мова / мовлення Бюіссансом включив третій член – дискурс, під яким мався на увазі механізм перекладу мови як знакової системи в живу мову. В цілому ж в лінгвістиці аж до 1960-х рр. це поняття використовувалося як синонім тексту й мови.

Починаючи з 1960-х рр.. поняття «дискурс» стає вкрай популярним не тільки в лінгвістиці, але й у більшості гуманітарних наук. ДИСКУРС (фр. discours, англ. Discourse, від лат. Discursus

58

'бігання взад-вперед; рух, кругообіг; бесіда, розмова'), мова, процес мовної діяльності; спосіб говоріння. Найбільш виразно виділяються три основні класи вживання терміна «дискурс», що співвідносяться з різними національними традиціями і вкладами конкретних авторів 1, 125.

До першого класу відносяться власне лінгвістичні вживання цього терміна, історично першим з яких було його використання в назві статті Дискурс-аналіз американського лінгвіста З. Харріса. Повною мірою цей термін був затребуваний в лінгвістиці приблизно через два десятиліття. Власне лінгвістичні вживання терміну «дискурс» самі по собі досить різноманітні, але в цілому за ними проглядаються спроби уточнення і розвитку традиційних понять мови, тексту і діалогу. Перехід від поняття мови до поняття дискурсу пов'язаний з прагненням ввести в класичне протиставлення мови і мовлення, яке належить Ф. де Соссюра 6, 10.

Другий клас вживань терміна «дискурс», в останні роки вийшов за рамки науки і став популярним в публіцистиці, сходить до французьких структуралістів і постструктуралістів, і перш за все до М. Фуко, хоча в обгрунтуванні цих вживань важливу роль відіграли також А. Греймас, Ж. Дерріда; пізніше дане розуміння було частково модифіковано М. Пеше та ін. 5, 550. За цим вживанням проглядається прагнення до уточнення традиційних понять стилю (у тому самому максимально широкому значенні, яке мають на увазі, кажучи «стиль – це людина») і індивідуальної мови . Таким чином термін «дискурс» описує спосіб мовлення і обов'язково має визначення – якою або чий дискурс, бо дослідників цікавить не дискурс взагалі, а його конкретні різновиди, задаються широким набором параметрів: чисто мовними відмінними рисами (в тій мірі, в якій вони можуть бути чітко ідентифіковані), стилістичною специфікою (багато в чому визначається кількісними тенденціями у використанні мовних засобів), а також специфікою тематики, способів міркування і т. д. 2, 19 .

Термін «дискурс», як він розуміється в сучасній лінгвістиці, близький за змістом до поняття «текст», однак підкреслює динамічний, що розгортається в часі, характер мовного спілкування; на противагу цьому, текст мислиться переважно як статичний об'єкт, результат мовної діяльності. Іноді «дискурс» розуміється як одночасно два компоненти: і динамічний процес мовної діяльності,

59

вписаної в її соціальний контекст, і її результат; саме таке розуміння є кращим.

Дискурс, як і інші мовні сутності (морфеми, слова, речення) влаштований за певними правилами, характерним для даної мови. Факт існування мовних правил і обмежень часто демонструється за допомогою негативного матеріалу – експериментальних мовних утворень, в яких правила або обмеження порушуються.

Різниця в каналі передачі інформації має принципово важливі наслідки для процесів усного та письмового дискурсу (ці наслідки досліджені У. Чейфом). По-перше, в усному дискурсі породження і розуміння відбуваються синхронізовано, а в письмовому - немає. В результаті при усному дискурсі має місце явище фрагментації: мова породжується поштовхами, квантами – так званими інтонаційними одиницями, які відокремлені один від одного паузами. При письмовому ж дискурсі відбувається інтеграція предикації в складні пропозиції та інші синтаксичні конструкції та об'єднання. Друга принципова відмінність, пов'язана з різницею в каналі передачі інформації, – наявність контакту між мовцем і адресатом у часі та просторі: при письмовому дискурсі такого контакту в нормі немає. В результаті при усному дискурсі має місце залучення мовця і адресата в ситуацію, що відбивається у вживанні займенників першої та другої особи, використання жестів та інших невербальних засобів і т.д. При письмовому ж дискурсі, навпаки, відбувається відсторонення мовця і адресата від описуваної в дискурсі інформації, що, зокрема, виражається в більш частому вживанні пасивного застави. Наприклад, при описі наукового експерименту автор статті швидше напише фразу Це явище спостерігалося лише один раз, а при усному описі того ж експерименту з більшою ймовірністю може сказати «Я спостерігав це явище тільки один раз»

Крім двох фундаментальних різновидів дискурсу - усного та письмового – варто згадати ще однин: уявний. Людина може користуватися мовою, не роблячи при цьому ні акустичних, ні графічних слідів мовної діяльності. У цьому випадку мова також використовується комунікативно, але одна і та ж особа є і промовцем, і адресатом. В силу відсутності легко спостережуваних проявів уявний дискурс досліджений набагато менше, ніж усний та письмовий. Слід розрізняти різні рівні структури – макроструктуру, або глобальну структуру, і мікроструктуру, або локальну структуру 7, 8.

60

Крім питань структури дискурсу, інше основне коло проблем, досліджуваних в дискурсивному аналізі, – це вплив дискурсивних факторів на більш дрібні мовні складові – граматичні, лексичні та фонетичні. Дискурсивний аналіз, будучи молодою дисципліною, дуже неоднорідний, і ніякого єдиного підходу, що поділяється всіма фахівцями з дискурсу, в ньому не існує. Однак можна виділити найбільш популярні на сьогоднішній день підходи.

На першому місці слід вказати напрямок, відомий як аналіз побутового діалогу. Інші провідні напрямки дискурсивного аналізу в основному групуються навколо досліджень окремих вчених і їхніх безпосередніх послідовників. Слід згадати такі школи, як дослідження інформаційного потоку (information flow) У. Чейфа, дослідження зв'язків між граматикою і міжособистісною взаємодією в діалозі (С. Томпсон, Б. Фокс, С. Форд), когнітивну теорію зв'язку дискурсу та граматики Т. Гівона, експериментальні дискурсивні дослідження Р. Томліна, «граматику дискурсу» Р. Лонгейкра, «системно-функціональну граматику» М. Хеллідея, загальну модель структури дискурсу Л. Поланьі, соціолінгвістичні підходи У. Лабова і Дж. Гамперса, , а в дещо більш ранній період також дискурсивні студії Дж. Граймса і Дж. Хайндса3, 28.

Отже, дискурсивний аналіз являє собою конгломерат розрізнених, однак не антагоністичних напрямків.

Тези присвячені актуальній проблемі сучасної лінгвістики – дискурсології. Безпосередньо питанням історії виникнення дискурсивних теорій, різновидам дискурс-аналізу, напрямам дослідження дискурсу в мовознавстві та перспективам його дослідження.

Ключові слова: дискурс, дискурс-теорії, дискурс-аналіз, види дискурсу, комунікація, текст.

1. Арутюнова Н. Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990. 2. Бацевич Ф. С. Текст, дискурс, речевой жанр: соотношение понятий // Вісник Харківського національного університету. №520: Серія Філологія. Вип.33. – Харків, 2001.3. Борботько В. Г. Принципы формирования дискурса: От психолингвистики к лингвосинергетике. М. – 2006. – С. 28.4. Макаров М. Л. Основы теории дискурса. М. – 2003. – С. 87.

61

5. Серио П. Анализ дискурса во Французской школе (дискурс и интердискурс) // Семиотика: Антология / Сост. Ю. С. Степанов. Изд. 2-е, испр. и доп. М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2001. – С. 549-550.6. Шейгал Е. И. Семиотика политического дискурса. М. – 2004. – С.10-12. 7. Шмелёва Т. В. Речевой жанр: опыт общефилологического осмысления // Collegium. – 1995. – № 1–2. С.8.

Наук. кер. – Щигло Л. В., канд. філол. наук, ст. викл.

ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛАТИНІЗМІВ ТА ГРЕЦИЗМІВ У ТЕРМІНОСИСТЕМАХ РІЗНИХ ФАХОВИХ ГАЛУЗЕЙ

АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Наливайко І. І., студ. гр. ПР-92,Таценко Н. В., канд. філол. наук, доц. СумДУ

Лексична система сучасної англійської мови активно поповнюється, особливо за рахунок запозичень та появи неологізмів. Змінам піддавалася не лише лексична система, але і фонетична, морфологічна та граматична, адаптуючи нові лексичні елементи до власної терміносистеми шляхом гібридизації, асиміляції, демотивації та інтернаціоналізації терміноодиниць. Найважливіший вплив на семантичний компонент мови здійснюється іншими мовами чи їхніми діалектами у процесі, який лінгвісти називають запозиченням.

Хоча аналіз наукової літератури свідчить про те, що словниковий склад англійської мови збагачується здебільшого за рахунок власних мовних ресурсів, зокрема за допомогою словотворення, значну роль у цьому процесі відіграють запозичення [1, 20].

У процесі етимологізації тих чи інших слів необхідно враховувати цілий ряд мовних процесів, які стосуються як формальної структури слова, так і його значення: аналогію, асиміляцію та дисиміляцію звуків, гаплологію (елімінацію одного з двох однакових складів, які безпосередньо ідуть один за одним, внаслідок дисиміляції), редуплікацію, виникнення так званих етимологічних дублетів, метафоризацію [4, 22].

Основну частину лексичного складу сучасної англійської мови складають запозичення з латинської та грецької мов, тобто латинізми та грецизми. Латинізм – різновид запозичення, слово, його окреме значення,

62

вислів, морфема тощо, запозичені з латинської мови або утворені за її зразком. Переважна частина грецької лексики, що вживається в сучасній англійській мові, надійшла через латинську: abyss, aloe, amphora, anchor, anthem, aorta, axiom, basis, bishop, box, butter, cactus, camera, canon, dish, diploma, epoch, ethic, exotic, gigantic, glossary, hyena, idea, lynx, mania. Внаслідок тривалого процесу запозичень грецьких елементів в англійській мові з’явилися слова, що в грецькій мові не існували, наприклад: geochemistry, geochronology, geodesy, geography, geometry, geomorpholog [5, 162 –163].

Після входження в мову запозичення піддається процесу асиміляції – адаптації слова до іншої мовної системи, що виражається у зміні вимови, написання слова, зміні його граматичних властивостей відповідно до правил приймаючої мови і часто – у зміні семантики. Асиміляція більшості латинських запозичень зводиться до зміни артикуляції, втрати чи зміни закінчення та, звісно, до підпорядкування граматичній будові англійської мови, наприклад: forma – form, actus – act, fatum- fate, actualis – actual, agricultura – agriculture, application – application [3, 112].

Запозичення з латини та грецької мови складають значну частину словникового складу англомовної терміносистеми фахових галузей, таких як геології, економіки та медицини. Фахова мова геології у англомовній терміносистемі багата на запозичення з латинської та грецької мов. До термінології геології увійшли терміни: на позначення: хімічних елементів та матеріалів (admixture, alluvium, ash, argentiferous); процесів (age, accretion, aftershock, azoic); порід (arenicolite, acid, aureole, anatexis); властивостей (abyssal, aqueous). Терміносистема економічної сфери також не є винятком. Слова, які сьогодні означають ключові банківські поняття, такі як: agio, deposit, bank, banking instruments, expenses, accept, як і багато інших, мають греко-латинське походження. У медицині більшість її терміноодиниць – також класичного походження: гр.: phleboplasty, ophthalmostat, hysterorrhaphy; лат.: intrabuccal, injectable, transplant [2, 18].

Отже, латинізми та грецизми складають невід’ємну частину англомовної терміносистеми фахової мови геології, економіки та медицини, утворюючи парадигматичні ланцюги, які несуть єдине глибинне семантичне значення, що і є основним.

1. Арнольд И. В. Лексикология современного английского язика / И. В. Арнольд. – М. : Высшая школа, 1986. – 296 с.

63

2. Зацний Ю. А. Мова і суспільство: збагачення словникового складу сучасної англійської мови / Ю. А. Зацний. – Запоріжжя : Запорізький державний університет, 2001. – 243 с.3. Лотте Д. С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов / Д. С. Лотте. – М. : Наука, 1982. – 149 с.4. Маковский М. М. Английская этимология / М. М. Маковский. – М. : Высшая школа, 1986. – 150 с.5. Мостовий М. І. Лексикологія англійської мови / М. І. Мостовий. – Харків : Основа, 1993. – 256 с.

ЕВОЛЮЦІЯ КВАНТИТАТИВНИХ ОДИНИЦЬ

Петровська О. С., студ. гр. ПРм-21,Баранова С. В., канд. філол. наук, доц. СумДУ

Квантитативні одиниці пройшли складний шлях і характеризуються притаманною їм структурою, семантичним наповненням, функціями та синкретизмом. Поряд з номінативною функцією ці слова реалізують когнітивну функцію. Семантична еволюція зазначених слів віддзеркалює основні етапи пізнання.

Числівники англійської мови – самостійна незамкнута парадигма квантитативних одиниць, якій притаманні ізоморфні риси лексико-семантичного поля кількості. Поліфункціональність зазначеної парадигми об’єктивується характером когнітивних процесів, засобами їх експлікації у мовній картині світу. Кореневі паралелі англійських числівників етимологізуються у близьких та дистантних мовах [1, 7].

Слова міри і ваги, як і числівники в англійській мові, еволюціонували від предметного значення до термінологічного, а потім – знову до нетермінологічного (багато-мало). Пор.: англ. stone “камінь” → “міра ваги” → “багато”; scruple “галька” → “міра ваги” → “мало”; ell “міра довжини” → “багато”; span “відстань між пальцями” → “міра довжини” → “мало”; brace “руки” → “міра довжини” → “подібний, схожий”.

На етапі детермінологізації неминучим постає процес лексикалізації та фразеологізації квантитативних сполучень [3, 137].

64

В англійській мові виокремлюється група фразеологічних словосполучень, у яких структурним елементом виступає числівник – ФС (ч) які характеризуються відтворюваністю, відносною стабільністю конституентів, над якою тяжіє семантична цілісність.

Числівники у вільних сполученнях, в основному співвідносяться з реальними об’єктами, вказують на їхні точні, приблизні кількісні характеристики. На значення числівників в умовах фразеологічного оточення впливають компоненти контексту, перехрещення і включення їх смислів у семантику цільної одиниці.

ФС (ч) з десемантизованими числівниками функціонують у мові для позначення особливих ознак предметів, явищ, при цьому числове значення числівників служить ключем до мотивації цілої одиниці. Пор.: four-in-hand “краватка – самов’яз”; two dogs over one bone “голодні, злі”; the Four Seas “моря, що омивають Великобританію”; the Seven Seas “водорозділи нашої планети”, “всі водні простори”; to talk ten to the dozen “говорити безперестанку” та ін.

На фразеологічних просторах нумеральні словосполучення семантизують приблизну та невизначену кількість. Числова картина при цьому розсіюється, залишаються тільки її “сплески”, відлуння на фоні нового синкретичного буття. Часткова десемантизація числівників у фразеологічних словосполученнях обумовлює появу семи “багато” або “мало”, низки стилістичних засобів.

Семантична девіація числівників свідчить про еволюцію цих номінацій, їх синкретичність та динамізм. Синкретичність значень числівників є прозорою в денумеральних дериватах та нумеральних словосполученнях – синтаксичних і фразеологічних [2, 15].

Денумеративи англійської мови у своїй еволюції походять від повнозначних слів. Спостерігається притаманний денумеральним утворенням шлях інволюції – переходу до службових слів. У статусі останніх досліджувані одиниці відкриті процесу повної десемантизації, з огляду на те, що вони функціонують на позначення синтаксичних відношень. Прикладом службового слова кількісної наповненості є слово between, яке етимологічно співвідноситься з двома актантами та виступає сполучником. Зазначений сполучник походить від числівника two як такого, що підвладний семантичній девіації, спустошеності вихідної семи.

У своєму діахронічному бутті числівники проходять етапи від предметності до квантитативності, виступають маркерами розмитої

65

нумеральності та спустошеності. Семантична девіація числівників свідчить про еволюцію цих номінацій та їх синкретичність.

1. Швачко С. О., Баранова С. В, Кобякова І. К. Числівник англійської мови / С. О. Швачко, С. В. Баранова, І. К. Кобякова; за заг. ред. С. О. Швачко. – Суми: Вид-во Сум ДУ, 2010. – 171 с.2. Швачко С. О. Квантитативні одиниці англійської мови: перекладацькі аспекти. – Посібник / С. О. Швачко. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2008. – 128 с.3. Швачко С. О., Єгорова О. І. Сім чудес квантитативної лексики (типологічний аспект) / С. О. Швачко, О. І. Єгорова // Вісник Сум ДУ. Серія “Філологія”. – 2008. - №1. – С. 134-139.

РОЛЬ ІНТОНАЦІЇ У ПРОМОВІ БАРАКА ОБАМИ

Симоненко Є., студ. гр. ПР-11,Попова О. В., викл. СумДУ

Сьогоденні лінгвістичні дослідження позначені особливою увагою до вивчення різних дискурсивних практик. Лінгвісти звертаються до вивчення прагматичних та когнітивних аспектів породження та сприйняття мовлення в рамках дискурсивної реалізації. У такому форматі предметом лінгвістичних досліджень залишаються вербальні знаки, що дають змогу крізь призму семасіології та ономасіології пояснити шлях їх походження, контекстуальну валідність.

Разом з тим, звертаючись до переможної промови діючого президента США Барака Обами, привертає увагу не лише кількість виголошеної інформації, лексичне, граматичне, стилістичне наповнення (що, безперечно, за допомогою аналізу когнітивно-прагматичних складників дасть змогу пояснити доцільність їх вживання та розкрити глибинність комунікативного послання до реципієнта), а й уміння президента доносити цю інформацію до слухачів.

Розглянемо промову Барака Обами після перемоги у 2008 році. З її допомогою новообраний президент прагнув затвердити власний статус. В рамках вербального втілення акцент поставлено не лише на доборі лексичних, граматичних одиниць, а й на інтонації, на зниженні та підвищенні тону промови, аби наголосити на головному. Для досягнення такого результату можна скористатися двома принципами: 1) чергувати

66

нейтральні частини виступу з емотивними, 2) підвищувати тон у кінці промови.

Саме перший принцип лежить в основі президентського виступу. Прикладом такого чергування може бути частина промови, де Б. Обама, говорячи про свою передвиборчу кампанію, про всі труднощі, з якими стикалася раніше Америка, раптом знижує напругу в натовпі, розповідаючи історію 106-літньої жінки. У такий спосіб президент знову привертає увагу до своєї промови, не знижаючи рівень зацікавлення адресата. І зрештою, заклик: «Yes, we can!» – кульмінація промови.

Таким чином, виступ президента набуває не лише інформативної значущості, а й емотивної саме завдяки зміни інтонації, варіювання тону, звуку та подачі, що, в черговий раз, наголошує на доцільності вивчення усіх рівнів мовної системи, вербаліки та невербаліки у їх тісному зв’язку.

ФОРМИ ЗВЕРТАННЯ ЯК СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИЙ МАРКЕР

(НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНОЇ ПРОЗИ ОСТАННЬОГО ДЕСЯТИЛІТТЯ ХХ СТ. – ПЕРШОГО ДЕСЯТИЛІТТЯ

ХХІ СТ.)

Сімонова І. О., студ. гр. ПР-91,Приходько Н. А., викл. СумДУ

Одним із невід’ємних елементів при мовленні є звертання, що є багатоаспектною одиницею та функціональним елементом спілкування. Звертання є основним вербальним засобом вираження адресованості. Воно може виступати й засобом іменування адресата, управління комунікативним процесом, експлікації емотивних конотацій висловлювання, бути маркером ставлення одного учасника спілкування до іншого. Звертання – це ті елементи мовного етикету, які передусім сигналізують про соціальні відношення, що встановлюються в рамках комунікативного акту. Вживання форм звертання детермінується низкою чинників, які за своєю природою належать до різних аспектів: біологічного, соціального та мовного.

Дослідження проблеми використання форм звертання в певній комунікативній ситуації з соціолінгвістичної точки зору дає

67

можливість встановити соціальний статус комунікантів, виявити соціальну дистанцію між ними, відносини, у яких перебувають адресант й адресат на момент мовлення, їхні вікові, гендерні характеристики, комунікативну інтенцію адресанта та багато інших особливостей. Через те, що феномен звертання є динамічним і змінюється під впливом соціальних, культурологічних і мовних чинників, то є доцільним простежувати новації в утворенні, вживанні та прагматиці форм звертання.

У мовленнєвому спілкуванні форми звертання виконують номінативну функцію, іменуючи адекватно або неадекватно адресата мовлення; управляють комунікативним процесом і в аспекті поетапного розгортання комунікативного акту, і з погляду дотримання комунікантами принципу кооперації через взаємну роботу над іміджем.

Наука, яка займається дослідженням мови у відношенні до суспільства, називається соціолінгвістикою. Соціолінгвістика може визначати те, як зовнішні обставини, соціальний статус, роль, вік, стать комунікантів, власне ставлення адресанта до адресата, емоційний стан й багато інших нелінгвістичних факторів впливають на мовлення індивідуума, а тому й на використання тієї чи іншої форми звертання.

Окрім власне граматики носій мови повинен засвоїти "ситуативну граматику", згідно з якою мову слід використовувати не тільки у відповідності із значенням лексичних одиниць й правилами їх сполучення в реченні, але і в залежності від інших факторів, які разом з власне мовними знаннями складають комунікативну компетенцію носія мови.

Поетапність розгортання комунікативного акту зумовлює функції форм звертання: встановлення/ розмикання комунікативного контакту, продовження комунікації. На початковому етапі форми звертання є одним із засобів вербальної адверсії. Вживання звертання з метою встановлення комунікативного контакту детермінується такими чинниками комунікативної ситуації: рівень знайомства інтерактантів, симетричність/ асиметричність стосунків між мовцем і адресатом, характер і форма інтеракції.

68

Між комунікативною ситуацією й емотивними конотаціями форм звертання встановлюється таке співвідношення: чим більш офіційною за своїм характером є комунікативна ситуація, тим менш емотивно навантаженою є вживана в ній форма звертання.

Різні типи комунікативних ситуацій по різному впливають на поведінку комунікантів та на їхній стиль мовлення. Вибір ініціатором форми звертання є своєрідним тактичним прийомом. Адресант потенційно закладає ідею про найкращий для нього кінець розмови й у форму звертання. Усе підпорядковано певному наміру задля отримання бажаного перлокутивного ефекту та вдалої реалізації певної стратегії спілкування.

Вживання форм звертань залежить і від типу дискурсу: офіційного чи неофіційного. Дискурс тлумачиться як соціолінгвістична структура, яка твориться адресатом у конкретних комунікативних, соціальних та прагматичних ситуаціях.

Культура поведінки в діловому спілкуванні неможлива без дотримання правил вербального (мовного) етикету. В офіційному дискурсі соціальний статус індивідуума, його професійний рівень, вік тощо впливають на використання форм звертання. Цей тип дискурсу характеризується чіткістю, стислістю, високою регламентованістю, послідовністю, логічністю та стандартизацією мовлення. Найуживанішою формою звертань є звертання за формулою: прізвище + компонент на позначення поваги Mr, Miss, Mrs. Нормативними звертаннями є нульові формули звертань. Серед форм звертання до службовців, до людей, які займають ту чи іншу посаду або займаються тією чи іншою професією, вживаються My Lord, Mr Mayor, Your Excellency або Sir + ім’я або Mr + прізвище, Doctor, Professor, Mr. Dean та інші.

У неофіційному дискурсі відсутність жорсткого сценарію комунікації, часової й протокольної регламентованості, порядку передачі комунікативних ходів, відносна свобода індивідуальних поведінкових та мовленнєвих проявів, відносно вільний вибір теми спілкування та організації комунікативного простору значним чином впливають на вибір мовних та немовних засобів спілкування При неофіційному спілкуванні адресант може вживати різноманітні форми звертання: просторічні, дружні, пестливі або образливі, сленгові, звертання на ім’я, особливі форми звертання й інші. Наприклад: dear, sweetie, Ann, Dad, old chap, old man, buddy, angel, auntie, hey, guys, both of you і т. д. Але за етикетом слід обов’язково звертати увагу на вік,

69

соціальний статус, роль адресанта й адресата та їхній професійний рівень.

Отже, звертання належить до тих явищ, які за допомогою мовних засобів відображають соціальну структуру суспільства. Цей феномен досліджується лише на основі вивчення всієї сукупності чинників, що викликають вживання його форм. Як правило, людина сама визначає, яка формула звертання є для неї кращою з врахуванням особистого ставлення до адресата, його вікового, гендерного та соціального статусів. Форми звертання впливають на соціальну дистанцію між комунікантами, створюють між ними психологічний бар’єр, а тому є дійовими соціолінгвістичними маркерами комунікації.

КОМПЛІМЕНТ ЯК ОДНА З ФОРМ ФАТИЧНОЇ МЕТАКОМУНІКАЦІЇ

Скляр А., студ. гр. ПР-91,Косенко Ю. В., канд. філол. наук, доц. СумДУ

Комплімент – це комунікативне явище, нерозривно пов'язане з параметрами мови та мовлення, їх когнітивного та соціального середовища, феномен із специфічними властивостями, які не можна повністю пізнати без поглибленого вивчення та систематизації. Злободенність дослідження визначається також тим, що його предмет перебуває на перехрещенні інтересів декількох лінгвістичних дисциплін – соціо-, прагма- та психолінгвістики, етнографії мовлення, теорії мовленнєвої діяльності. Проте серед численних робіт, що висвітлюють проблеми цих галузей у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві, поки що відсутні такі, в яких своєрідність компліменту як комунікативного феномена аналізувалася б як окрема тема.

Комплімент – важлива складова мовленнєвої поведінки представників англомовної та української культури. Комплімент впливає як на характер міжособистісних стосунків комунікантів, так і на успішність комунікації в цілому.

Компліменти як соціальні дії відносяться до сфери управління поведінкою комунікативного партнера. Зміст соціальних цілей варіюється, у зв'язку з чим виділяються різні класи компліментів. Компліменти, сказані мовцем згідно прийнятих у даному соціумі

70

правил етикету, відносяться до класу етикетних. Компліменти, метою яких є зміна поведінки комунікативного партнера, утворюють клас інструментальних соціальних дій.

Комплімент можна охарактеризувати як соціальну дію, виявлено деякі етнокультурні відмінності вживання компліменту в англо-американській культурі у порівнянні з російськомовною культурою.

Ще одним напрямом подальших пошуків є визначення номенклатури іллокутивних актів, які могли б бути засобом досягнення тих же типізованих цілей, яким підпорядковується комплімент.

Перспектива дослідження – у вивченні етнокультурної специфіки компліменту, особливо в плані виявлення міжкультурних відмінностей по таким показникам, як стать, вік комунікантів, їхні міжособисті та конвенційні ролі.

ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ ЛЕКСЕМИ ONE

Совенко А. М., студ. гр. ПРм-21Числівники, денумеральні утворення та їх характеристики

стають об’єктом досліджень все більшого числа вчених. Англійська лексема one, її функції та семантичні девіації, результати модифікацій розглядаються на матеріалі корпусу 1400 денумеративів, вилучених із англомовного художнього дискурсу, серед яких повнозначних слів – 1085, службових – 315.

Лексема one з’явилася близько 1200 року н.е. З часом вона стала морфемою, проте зберегла сему числа у дериватах. Лексема one у своїй еволюції здобула нові функції при вербокреації денумеральних утворень. Найбільш уживаними способами деривації денумеративів є конверсія, композиція, суфіксація [1].

У дослідженому корпусі денумеративів повнозначні слова складають 78% від 1400 одиниць. З 1085 лексем 822 одиниці – денумеративи, утворені від лексеми one (76%). Велика кількість денумеральних утворень серед іменників, прикметників, займенників, прислівників свідчить про її значний словотворчий потенціал.

Актуалізація денумеральних утворень свідчить про дію лінгвальних та екстралінгвальних чинників.

У денумеративах лексема one є поліфнкціональною. Найбільша її активність спостерігається у творенні різних частин мови.

71

1. Швачко С. О. Словотворчі тенденції квантитативних одиниць: лінгвокогнітивні аспекти./ С. О. Швачко //Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. − 2012. − № 23(248). − С. 197 − 201.2. Шуменко О. А. Частиномовний простір денумеративів сучасної англійської мови. Філологічні трактати. – Том 3, №2, ’2011. − С.97 – 101.3. Online Etymology dictionary http://www.etymonline.com/index.php4. Thomas B. Constain. “The Silver Chalice” – Library of Congress Catalog Number 52-8754., 1952. − 503p.

Наук. кер. – Баранова С. В., канд. філол. наук, доц.

СТИЛІСТИЧНІ ТА ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАПИСІВ АНГЛІЙСЬКОЮ ТА НІМЕЦЬКОЮ МОВАМИ НА ОДЯЗІ

СУЧАСНИХ ПІДЛІТКІВ

Срібранець В. О., студ. гр. ПР 91,Єрмоленко С. В., ст. викл. СумДУ

Одяг в сучасному світі став одним з головних засобів самовираження молодих людей. Саме сучасна молодь, немов у дзеркалі, відображає нові віяння, нагальні проблеми та інтереси суспільства. Оцінюючи людину, ми відзначаємо, наскільки одяг відповідає віку, соціального статусу, моді. Одні бажають віддати дань моді та вдягти те, що користується популярністю серед великої кількості людей. Інші воліють виділитися, надягнувши щось незвичне, тим самим проявивши свою автентичність.

Мова, якою користується людина в повсякденному спілкуванні, є не тільки історично складеною формою культури, що об'єднує людське суспільство, але і складною знаковою системою. Розуміння знакових властивостей мови необхідне для того, щоб краще уявляти собі пристрій мови і правила його вживання.

Мова є однією з великої множини різноманітних знакових систем, якими люди користуються в цілях комунікації, передаючи повідомлення про якісь ситуації у світі, про свої думки, почуття, переживання, оцінки, плани, наміри, ділячись зі своїми співрозмовниками інформацією про результати пізнавальної діяльності. Семіотика (від грец. semeion «знак»)

72

— наука, що вивчає структуру та функціонування різних знакових систем.

Мова, на відміну від інших знакових систем, є універсальним засобом спілкування, вона відноситься до будь-якої ділянки людського досвіду. Усі інші знакові системи вторинні стосовно мови і мають обмежені виражальні можливості й обмежену сферу застосування.

Основними функціями мови є:- комунікативна (функція спілкування);- мислеформуюча (функція втілення і вираження думки);- експресивна (функція вираження внутрішнього стану мовця);- естетична (функція створення прекрасного засобами мови). Написи на одязі існували ще багато століть тому. Перші написи

з’явилися ще в Стародавній Греції. Вже там ми знаходимо вишивки на поясах, на яких зображувалося ім’я власника, або знаходимо імена на ювелірних прикрасах. На більшості портретів італійських і німецьких авторів кінця XV і XVI століть можна спостерігати написи, які вплетені в орнаменти чоловічих сорочок, в корсажі жіночих суконь, де зазвичай на латині написані або девізи знатного роду, або імена власників цих портретів чи нарядів. Написи дуже провокаційного характеру завжди зустрічалися на жіночих підв'язках. Дуже часто в моді були написи, які являли собою частину орнаменту.

Також багато маститих кутюр'є не цуралися цього виразного засобу. Франко Москіно був найбільшим «хуліганом» в італійській моді. Найвідоміші моделі Москіно – костюм з написом на талії «Талія з грошей» (що можна прочитати і як «Викинуті на вітер гроші» - він розвалився на клієнтці рівно через тиждень), сукня-пластиковий пакет, капелюх-літак і капелюх-вішалка.

Найвідоміші дизайнери світу, такі як Dolce&Gabbana, Prada, Gucci часто використовують свої ініціали на моделях одягу, що підкреслює їхню автентичність та сприяє популяризації бренду. Людство ніколи не відійде від використання слова на одязі, так як використання літер дозволяє фокусувати мрії модників на конкретних виробах. Крім того, написи, вплетені в орнамент, дозволяють дізнатися більше про думки, знаннях, вподобання того, хто носить такий одяг.

Молодь же за допомогою написів на одязі прагне таким чином проявити свою індивідуальність, підкреслити власний неповторний стиль, або показати свою обізнаність у сучасних модних тенденція

Написи на одязі – це не просто декоративний елемент, це комунікативний засіб, що має різноманітне смислове навантаження. Вони складаються з колоквіалізмів, молодіжних сленгових слів, і кожен напис відрізняється від іншого манерою написання, наявністю різних лексичних

73

одиниць. Слово може бути загальновідомим або ж поширеним лише у певному колі людей чи на окремій території.

Слід припустити, що мова написів буде схожа за стилем, вибором слів з переважною розмовною мовою, так як часто зміст напису визначається самим носієм, незалежно від його освіти. Тобто, навряд чи можна говорити про цензуру, багатство стилістичних прийомів, виразність і різноманітність лексики. Проте, незважаючи на це, в написах використовуються окремі стилістичні прийоми, саме завдяки яким вони представляють неабиякий інтерес з боку мовознавства.

Будучи універсальним засобом взаємодії людини та суспільства, написи на одязі відображають багато соціальних тенденцій.

Адже кожен напис обов’язково несе у собі певний зміст. У цьому немає нічого страшного, якщо зміст напису нейтральний.

ЛІНГВО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІРТУАЛЬНИХ РЕКЛАМНИХ ВІДГУКІВ

(НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНИХ РЕКЛАМНИХ ТЕКСТІВ)

Тимощук Г. І., студ. гр. ПР-92,Чуланова Г. І., канд. філол. наук, ст. викл. СумДУ

Сучасна реклама є невід'ємною ознакою повсякдення та, водночас, частиною культури, оскільки вона активно впливає на формування ціннісно-нормативної системи людини, її поведінку, а також відіграє значну роль у процесах соціокультурної динаміки сучасного суспільства.

З появою нових електронних засобів масової інформації реклама перестає бути видом односторонньої комунікації, в якій адресат є пасивним учасником комунікативного акту. Всесвітня мережа Інтернет, об’єднавши технологічні можливості інших засобів масової інформації, сприяла перетворенню реклами на двосторонній вид комунікації, а адресата – на активного учасника рекламного процесу.

Віртуально реклама (в іншій термінології – комп’ютеризована, комп’ютерна, електронна, Інтернет-реклама) – складний комунікативний процес передачі рекламної інформації електронним шляхом за допомогою текстових та графічних повідомлень [1]. Американський сайт "Rotten Tomatoes" належить до віртуальної реклами, адже він знаходиться в Інтернеті. Сайт відомий своїми відгуками журналістів та критиків на різноманітні кінострічки, які з'являються на екранах телебачення.

74

Як різновид рекламного дискурсу в електронному середовищі віртуальна реклама використовує позитивний досвід у галузі реклами щодо застосування мовних елементів та структур, які набули популярності у рекламному дискурсі в доелектронний період комунікації, а саме: лексем позитивної оцінки, різних частин мови. Встановлено, що важлива роль у реалізації прагматичної спрямованості текстів реклами належить певним типам речень, серед яких значне місце посідають спонукальні питальні речення.

На основі комплексного аналізу рекламних відгуків англомовної віртуальної реклами встановлено, що даний різновид рекламного дискурсу в Інтернеті, поєднавши риси традиційних видів пропагування товарів та послуг, став принципово новим видом реклами, що характеризується візуальними, структурними, змістовими особливостями.

Усі віртуальні рекламні відгуки (ВРВ) мають однакове оформлення, виконані в типовій палітрі. Структура сторінок сайту майже не відрізняється (диференціація полягає лише у фотографіях акторів, які знімалися у кінофільмі та постерах). Текст повідомлення реклами має бути яскравим, лаконічним та емоційно забарвленим. Перелічених ознак допомагають досягнути вербальні та невербальні компоненти, які присутні у віртуальній рекламі. Вони є взаємопов’язаними, адже візуальна складова реклами так само, як і словесний текст, відіграє винятково важливу роль, оскільки має більше можливостей привертати увагу споживача, ніж текст. Візуальна частина реклами здатна як проілюструвати вербальну інформацію, так і додати їй більше образності, виразності, навіть переконливості, а в багатьох випадках у сполученні з вербальним компонентом створити нові додаткові смисли. Але вживання невербальних компонентів становить меншу частотність, аніж вербальних, які в нашому дослідженні є домінантними. Та завдяки наявності в тексті невербальних засобів, які компенсують відсутність безпосереднього контакту, вербальні елементи значно збільшують можливості подачі інформації.

Саме візуальні засоби, в першу чергу ілюстрації і фотографії допомагають привернути увагу адресата і справити на нього перше враження, що є важливим етапом у процесі сприйняття рекламного повідомлення. Аналізуючи відгуки американських критиків та журналістів на різноманітні кінострічки, можна твердо заявити, що вони насичені неабиякою лінгво-прагматичною інформацією та містять багато художніх, структурних та графічних ознак, які потребують детального дослідження.

75

Таким чином, недостатньо написати лише сухий рекламний текст, який не здатен привернути увагу й зацікавити клієнтів. Необхідно використовувати різні методи правильної побудови тексту, наситити його синтаксичним фігурами, візуальними компонентами заради здійснення поставленої мети – купівлі диску чи перегляду стрічки.

1. Джефкінс Ф. Практичний посібник/ Пер. з 4-го англ. вид./ Доповнення і редакція Д.Ядіна. – К.: Знання, 2008. – 565с.2. Чуланова Г. В. Лінгво-прагматичні особливості тексту-регулятиву в рекламно-художньому дискурсі сучасної англійської мови: дис. на здобуття наук. ступеня канд..філол.наук: спец.10.02.04 "германські мови" / Г. В. Чуланова. – Суми, 2012 – 241с.

СПУСТОШЕНІСТЬ ЧИСЛІВНИКІВ

Шуменко О. А., канд. філол. наук, ст. викл. СумДУ, Куценко Є., студ. гр. ПР-92

Числівники підлягають апроксимації в художньому дискурсі, що необхідно враховувати при перекладі. Спустошеність числівників детермінується семантизацією понять багато і мало, напр.: Англ. – To drink as seven lords, four eyes see better than two; рос. – идти к черту, один в поле не воин. При частковій десемантизації числівники виражають якісні ознаки, тобто, вони втрачають квантитативні сть та отримують квалітативні значення. У лічилках, віршах і скоромовках спостерігається «семантична пустота» числівників, напр.: рос. – Одна нога тут, другая там (дуже швидко), от горшка два вершка (недосвідчена людина); выпить два неполных (зазнати горя) [1].

Числівник один часто вживається в приказках, напр.: рос. – одному Богу известно (нікому), один как перст (без рідних), одним ухом слышать (не знати), одного поля ягоды (однакові); англ. – Two minds are better than one. Числівник два має свої цифрові позначення, а в переносному вживанні (в приказках) має значення кілька. Англійське two в своїй еволюції реалізувало невизначене кількісне значення, що підтверджується повторенням семантичного циклу на новому циклі його розвитку, при вираженні кількісної дихотомії мало :: багато, [2, 104], напр.: рос. – двум смертям не бывать, убить двух зайцев, две шкуры

76

драть, покорный теленок двух маток сосет; англ. – To make two ends meet. Слова, що реалізують ознаки двоїни, відносяться до різних частин мови, але не належать до сфери граматики, ср: англ. – Double, twin, between, couple, pair. Числівник три в казках, билинах і віршах виражає ідею гіперболізації, у фраземах цей числівник виражає силу (в три мотузки, в три дуги гнути); далечінь (у царство третє, гнати в три шиї); використання, експлуатацію (в три погибелі гнути, дерти три шкури). Числівник сім реалізує значення невизначеної множинності. У виразах числівник сім вживається для позначення відстані (за сіма морями, на сьомому небі); праці (сім потів зійшло); брехні і нелогічності (сім п'ятниць на тижні).

Отже, спустошеність числівників проявляється не відразу, до цього вони проходять етап семантизації понять багато і мало. При повній десемантизації числівники номінують якісні ознаки.1. Баранцев К. Т. Фразеологічний словник англійської мови / К. Т. Баранцев. – К.: Радянська школа, 1956. – 389 с.2. Швачко С. О. Квантітатівні одініці англійської мови: перекладацькі аспекти: [посібник] / С. О. Швачко. – Вінниця: Нова Книга, 2008. – 128 с.

ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТІВ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

Хвостик Ю. С., студ. гр. ПР-11,Косенко Ю. В., канд. філол. наук, доц. СумДУ

Таке явище як конфлікти є звичайною складовою нашого життя, і непорозуміння між батьками та дітьми ніяк не виключення, небезпека в тому, що нездатність знайти спільну мову з дитиною може стати на заваді нормальним стосункам у майбутньому і зашкодити повноцінному формуванню її особистості.

Отож аби зберегти відносини з дітьми та повагу у їх очах, закласти міцний фундамент для їх спілкування з оточуючими у майбутньому, потрібно правильно і помірковано поводити себе під час конфлікту, вміти підтримати, підштовхнути до вірного висновку, зрозуміти дитину, не допустити розпалу сварки до масштабів війни. Саме тому знайти спільну мову так життєво необхідно як для дитини так і для дорослого, а небажання діяти разом і невміння вчасно зупинитися може зруйнувати зв'язок між ними.

Сім’я – найстійкіша соціальна спільність, в ній відбувається не тільки фізичне народження людини, але найголовніші процеси перетворення у її житті, такі як, первинна соціалізація і духовне дозрівання особистості, і всі ці важливі моменти закладаються батьками. Проблема в тому, що цей шлях доволі тернистий. Особливо

77

вагомий той період, коли діти все ще залежать від своїх батьків і не можуть самотужки зробити той чи інший крок. Важливо не скоїти фатальної помилки, не втратити довіру дитини.

Потрібно розуміти, що все залежить від окремої родини і від бажання окремої людини, будь-то батьки чи діти, іти назустріч, але перший крок завжди має робити старше покоління, не лише аби показати приклад, а й тому що вони на щабель вище і просто повинні розуміти усю деструктивність конфлікту.

Підґрунтям для розгортання конфліктної ситуації, по суті, може бути будь-що, при чому, якщо в очах батьків це така собі дрібниця, для дитини це можливо щось справді значуще, отже батьки мають виказувати свою небайдужість, навіть до найменших питань, що її цікавлять.

Важливо брати до уваги також взаємини в родини, адже саме у цій атмосфері відбувається формування і розвиток особистості, дитина наче губка вбирає в себе, все що на емоційному рівні передають один одному батьки, як вони вміють співпрацювати, потім створює вже свою модель поведінки з ними, по-своєму оцінює для себе і їх авторитет.

Під час конфліктів з дітьми не можна давати волю негативним емоціям, навіть якщо іноді хочеться випустити все назовні, потрібно робити це якомога спокійніше, у будь-якому випадку, вони не мають боятися батьків, варто також враховувати індивідуальні особливості окремої дитини, вплив ваших слів і вчинків на її особистість.

Батьки мають зберегти атмосферу взаємоповаги та довіри у родині, не варто нехтувати думкою дитини, або недооцінювати її, адже це рівноправний член родини. У будь-якому разі, не можна тікати від конфлікту та зводити все на «ні», це ще більш ускладнить ситуацію, дитина не зрозуміє чому до неї не дослухалися. Отож боятися не треба, спільну мову можна знайти завжди. Не варто доводити сварку до точки кипіння, поняття «війна» і «родина» аж ніяк несумісні. Неможна сприймати один одного як суперників.

Виникає питання: як правильно пояснити дитині, коли вона вчинила погано, нав’язувати щось своє буде вкрай складно, в цьому випадку ви ризикуєте стикнутися з хвилею обурення і опору, потрібно пам’ятати, що дитина - особистість, у якої є власні бажання і точка зору, а отже це пояснення має проходити за її безпосередньою участю, важливо показати, що батькам небайдужа її думка.

78

Сфера досліджень цієї проблеми завжди вимагатиме доповнень, хоча б тому, що як зазначалося раніше, все залежить від окремої родини, окремої ситуації. Перспективою для подальшого вивчення є такі питання: як вести себе під час конфлікту, як діяти не варто, що потрібно зробити аби не втратити довіру і навіть прихильність дитини, чи треба боятися заперечити і не прийняти її позицію, як навчити її долати конфлікт за межами родини, як зберегти атмосферу взаємоповаги.

1.http://dity.peredusim.kiev.ua/news/events/1619-batky-i-dity-konflikt- pokolin.html2. http://www.mama.uz/text/3nei.html3. http://posobie.info/readtext_articles.php?mode=articles&t=24216

ГЕНДЕРНЕ МАРКУВАННЯ ОДИНИЦЬ СТАТІ В АНГЛІЙСЬКОМУ СЛЕНГУ

Ястремська Д. С., студ. гр. ПР-91, Дорда В. О., викл. СумДУ

Cленг – одне з найбільш суперечливих мовних явищ. Термін сленг є багатозначним. Він належить до лексики обмеженого вжитку: має неофіційний характер та емоційну забарвленість. До лексики обмеженого вжитку також можна віднести професіоналізми, жаргонізми, арго, вульгаризми. Сленг поділяється на загальний та спеціальний. Загальний сленг – загальнозрозуміла, розповсюджена лексика серед різних соціальних груп. Спеціальний – це вже більш специфічна лексика.

Мова відображає культурно-історичний фон кожної епохи та, як правило, є повністю зрозумілою тільки людям, що живуть в цю епоху. Будь-яка національна мова характеризується не лише літературною лексикою, а й різними територіальними та соціальними діалектами, яким властиві певні лексичні, граматичні та фонетичні особливості, що відрізняються від загальнонаціональних літературних норм. Сленг різних соціальних груп найбільш жваво реагує на всі події в житті. Він підхоплює і відображає нові явища і сам змінюється в процесі їх перетворень. Проте на даному етапі розвитку лінгвістики сленг

79

становить собою ще недостатньо вивчену проблему, яка потребує подальшого дослідження.

Антропоцентризм останнім часом став домінантою лінгвістичних досліджень. Ці дослідження передбачають вивчення гендеру як феномену, а також культурних засад, що впливають на поведінку людини в соціумі.

На матеріалі тлумачних словників дуже актуальним видається аналіз лексичних одиниць гендерної семантики, що містять у тому числі й стереотипні уявлення про чоловіків. Мікрополе "Назви особи чоловічої статі за фізичним, фізіологічним, психічним станом, властивістю, дією" є одним з найбільших лексико-семантичних угрупувань гендерно-маркованих лексичних одиниць англійської мови.

Лексико-семантична група “Назви особи чоловічої статі за віком, а також за віком у поєднанні з іншими характеристиками” в англійській мові представлене лексичними одиницями типу: long beard – дід, людина похилого віку; springald – молодий чоловік, юнак; ancient – старий чоловік; boy wonder – молодий чоловік, що відзначається винятковою талановитістю. У межах лексико-семантичної групи “Назви особи чоловічої статі за темпераментом, психічними та генетично зумовленими схильностями” у досліджуваній мові містяться слова типу: mary – слабкий, жінкоподібний чоловік; ram – сексуально агресивний чоловік; puff – гомосексуаліст.

Лексико-семантичні групи “Назви особи чоловічої статі за фізичним, фізіологічним станом” у досліджуваній мові містять слова типу: king kong – чоловік надзвичайної сили або зросту; tom thumb – невеликий на зріст чоловік або хлопець; hoddy-doddy - невисокий, але кремезний чоловік; guy the gorilla – Ян Ботам, англійський гравець у крикет, через міцну будову; beefy – Ян Ботам, англійський гравець у крикет, завдяки міцній комплекції; the Long Fellow – Лестер Пігот, англійський жокей, завдяки великому зросту. Лексико-семантичні групи “Назви особи чоловічої статі за станом здоров’я” містять наступні слова: titman – чоловік, що має фізичні або розумові вади; koschei – худий, хворобливий старий чоловік.

Лексико-семантичні групи “Назви особи чоловічої статі за зовнішньою привабливістю або непривабливістю” в англійській мові містять лексичні одиниці типу: adonis – красивий, привабливий молодий чоловік; valentino – привабливий чоловік, що має

80

романтичний вигляд; baboon – непривабливий або грубий чоловік чи хлопець; whitebeard – старий чоловік із сивою бородою. У межах лексико-семантичної групи "Назви особи чоловічої статі за зовнішнім виглядом, за одягом" виявлено слова типу: saga boy – гарно одягнений чоловік; tatterdemalion – бідно одягнений чоловік; parrotface – Фреді Девіс, британський комедіант, завдяки зовнішності й манері говорити.

Аналіз американського молодіжного сленгу показує, що він має гендерну маркованість і характеризує вербальну поведінку представників певної статі. Типовою рисою жіночої вербальної поведінки є прагнення створити доброзичливу атмосферу спілкування, уникати засобів, що можуть образити співрозмовника, демонструвати загальну позитивну налаштованість жінок. Щодо чоловічої вербальної поведінки, то вона демонструє загальний негативний настрій комуніканта, зосередження на своїх власних проблемах, небажання враховувати інтереси співрозмовника.

ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЯКІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

Бєлікова Г. В., студ. гр. ПР-93,Чепелюк А. Д., ст.  викл. СумДУ

У сучасній німецькій мові існують різні способи лінгвістичної репрезентації якісних значень, що відображають культурно-історичні особливості мовного співтовариства, його комунікативно-прагматичні характеристики і менталітет. Емоційна лексика передає емоційний стан мовця, його ставлення до ситуації, об’єкта, і тільки після цього реалізується інформаційний складник.

Емоційний і оцінний компонент є об’єктивним відображенням взаємодії емоції та оцінки на рівні реальної дійсності. Ступінь прояву якісних ознак здійснюється через мисленнєве відокремлення будь-якої властивості від якісної цілісності. Підставою для оцінки можуть бути когнітивні, психологічні, морально-етичні, естетичні, правові та інші критерії. Емоційні компоненти, представлені у значенні різних груп слів, диференціюються за своїм змістовим наповненням, джерелом якого є різноманітні емоції людини.

Емоційна лексика сучасної німецької мови представлена такими категорійними типами: іменники-емотиви, прикметники-емотиви і дієслова-емотиви. Емотиви різної категорійної належності утворюють адекватні семантичні класи: 1) лексичні одиниці з емоційним

81

компонентом у денотативній частині значення (lieb, freundlich); 2) лексеми, у конотативному значенні яких емоційний компонент сполучений з іншими компонентами: а) лексеми з експресивним компонентом (ekelhaft, furchterregend); б) лексеми з образним компонентом (Schatz, Fuchs, Gans, Engel) [1,183].

Оцінне значення виявляють прикметники і дієприкметники на позначення звучання узуального, оказіонального і перехідного прошарків. Засобами позначення приємних звуків тощо, є узуальні одиниці melodiös (мелодійний), harmonisch (гармонійний), volltönend (повнозвучний), klangvoll (повнозвучний), wohllautend (благозвучний) тощо. Приємність звучання властива їм експліцитно, що відображено у словникових дефініціях цих одиниць, напр., klangvoll - einen vollen, reichen Klang haben).

Негармонійність оточуючого середовища характеризують оказіональні одиниці hässlich (потворний), barbarisch (варварський, жорстокий) тощо, значення яких вказують на різний ступінь вияву неприємної ознаки, що засвідчують семи ‘unangenehm’ та ‘stark unangenehm’ в їхніх словникових тлумаченнях. При позначенні якісних характеристик прикметники і дієприкметники не тільки дають значення приємного або неприємного враження, але й вказують на різний ступінь вияву відповідної ознаки. Конотація слова – комплексне утворення, яке потенційно містить емоційний, оцінний, експресивний, образний, стилістичний компонент. Залежно від парадигматико-синтагматичних властивостей мовного знака конотація може бути або інгерентною, або адгерентною; вона, як правило, вторинна відносно денотативної частини значення; конотативна частина лексичного значення більш динамічна порівняно з денотативною [2,75].

Метафора існує у мові як реальне семантичне явище та розглядається як універсальний інструмент у когнітивній діяльності людини, що осмислює дійсність. Метафоричне перенесення значення у фразеологізмах можна розподілити за наступними моделями: 1) Метафоричні моделі фразеологізмів на основі переосмислення онімних і апелятивних назв; нім. розм. Hans Huckebein «бідолага, сіромаха» Hans im Glück «щасливчик, улюбленець долі». 2) Метафоричні моделі фразеологізмів на основі переосмислення сакральної назви: ein wahrer Engel, vom Teufel besessen sein, j-d hat den Teufel im Leibe usw. 3) Метафоричні моделі фразеологізмів на основі переосмислення назв тварин, напр. ein lustiger Vogel.

Таким чином, метафора – це один із засобів лінгвістичної репрезентації якісних значень, а також універсальний інструмент когнітивної діяльності людини для осмислення дійсності. ЇЇ особливістю

82

є двоплановість, тобто нашарування переносного значення на пряме. Саме метафоричні моделі різних типів є показниками якісних характеристик у художньому дискурсі поряд з оцінними модальними словами та ад’єктивними словами.

1. Степанова М. Д. Словотворення в сучасній немецькій мові. Х.: Видавництво літератури на іноземних мовах, 2003. – С. 301-3472. Riesel E. Stilistik der deutschen Sprache. M.: Verlag für fremdsprachige Literatur, 1999. – S. 111-116

ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНІХ ОБРАЗІВУ НІМЕЦЬКИХ БАЛАДАХ

Гнатенко Н. М., студ. гр. ПР-93,Чепелюк А. Д., ст. викл. СумДУ

У сучасних філологічних дослідженнях балада визначається як "жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історично-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом". Балада бере свій початок у танцювально-хоровій пісні середньовічної поезії Західної Європи і має чітку строфічну структуру. Згодом вона перетворюється на епічну, таким чином виникає народна балада. У ній поєднується три основні види поезії, а саме – епіка, лірика і драма.

Жанр народної балади формувався в Німеччині протягом XI-XVI ст. Звичайним позначенням для балад і пісень було в той час слово Lied − "пісня". Поняття Volkslied − "народна пісня" було вжито Гердером на початку 1770-х років і з того часу увійшло в широкий ужиток. Слово Ballade − "балада", хоча і зустрічається вже в XVI ст. для позначення французьких балад, ще аж ніяк не співвідноситься з широко поширеною групою народних пісень, які зараз називаються німецькими народними баладами. По-справжньому слово і поняття Ballade прийшло в Німеччину в XVIII ст. як переклад англійського ballad і стало позначати новостворювані літературні вірші в дусі

83

старих народних епічних пісень, як і слово Romanze − "романс", яке прийшло в німецьку мову з іспанської через французьку. На межі XVIII і XIX ст. поняття Ballade і Romanze практично не розрізняються і лише в XIX ст. Гегель робить спробу розмежувати їх теоретично, а Гейне – художньо [1, 10].

Народна балада являє собою лише частину потужного пласта народної пісні, що включає в себе трудову, календарно-обрядову, міфологічну, епічну, історичну, ліричну, любовну, жартівливу − селянську та міську, солдатську та робочу, хороводну та танцювальну. В особливий розряд народної пісні балада виділяється не випадково: вона являє собою осередок найважливіших духовних категорій народу, в середовищі якого вона створюється. В баладі розгортається повний спектр народного буття в його дієвому, драматичному відбитті.

Художній вплив народної балади у влучній точності слововживання, в простоті положень і ситуацій, з яких виростають нерозв'язні, здебільшого трагічні, конфлікти. У більшості своїй ці конфлікти мають не випадковий, але соціальний, станово-психологічний, обумовлений суспільним буттям і свідомістю характер [2, 305].

Стилістика німецької балади прослідковується на багатьох рівнях, виконуючи функцію естетичну, функцію художнього впливу на читача або слухача. Художній образ – форма відбиття дійсності в мистецтві, конкретна, й разом з тим узагальнена картина людського життя. Образи в баладах створюються за допомогою цілого ряду художніх засобів мови, таких як метафора, порівняння, звуконаслідування, епітети, повтори, риторичні запитання і т.д. Саме вони формують літературний твір, готовий до сприймання та розуміння читачем. Характерними для балади є діалогічна форма викладення сюжету, де герої, як правило, звичайні люди, які потрапляють у надзвичайні ситуації, що вимагає від них спонтанних дій, у яких розкриваються їх внутрішні якості.

Велике значення у баладах має зображення природи: Nacht und Wind в баладі „ Erlkönig“, der Wald в баладі „Der Mädchenmörder“ підсилюють трагізм подій, є втіленням злих сил, з якими людині доводиться вступати в боротьбу. З іншого боку, поетичне зображення природи є контрастом до трагічних подій, наприклад: …..zwischen Berg und tiefen Tal in „Wassermanns Frau“, … auf dem hohen Berge „Graf und Nonne“; …. über das Meer „Maria und der Schiffmann“, …in

84

den grünen Wald spazieren gehen „Der verwundete Knabe“ і т. д., a повтори цих описів природи натякають на неминучу трагічну розв’язку.

Цінною є і пісенна форма вираження балади, наявна в ній ритміка, лад, фонетичні засоби впливу. Важливим жанровим аспектом балади є не лише її буття як епічного твору у вигляді пісні, а більше внутрішня форма — принципи побудови образу, характер передачі змісту, сам підхід до поетичного відображення життєвого досвіду. Точність вираження, влучність у застосуванні художніх засобів та тропів, стрімкий розвиток подій, і в той же час експресивність, драматизм – ось найголовніші ознаки німецької балади, завдяки яким вона має такий сильний вплив на аудиторію.

1. Гугнин А. Немецкая народная баллада: Сборник. На нем. яз. – М. : Радуга, 1983. – 415 с.2. Науменко А. М. Від рецепції через інтерпретацію до аналізу / А. М. Науменко // Нова філологія. – 2000. – №1. – С. 305.

ГАЗЕТНИЙ ДИСКУРС ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ

Бикова К.В., студ. гр. ПР-01За останні роки слово «дискурс» стало найпоширенішим

поняттям, що зустрічається у багатьох лінгвістичних виданнях. У той же час дискурс продовжує вважатися одним з найскладніших понять сучасних структурно-семіотичних досліджень,що характеризується різноманіттям підходів та трактувань.

На думку Чудинова А.П., дискурс – достатньо широке узагальнююче поняття, яке включає в себе такі нерівнозначні компоненти, як текст і мовлення. [1, 97].

За критерієм форми дискурсу виділяємо усний та письмовий типи дискурсу. За видом мовлення – монологічний або діалогічний. За адресатним критерієм – інституційний і персональний (буттєвий) типи дискурсу. За умов різних загальних настанов, комунікативних принципів реалізуються аргументативний (переговори, обмін думками), конфліктний (лайка, сварка, бійка, тощо) та гармонійний (унісон) типи дискурсу. [2, 233-236]

В інституційному дискурсі, у свою чергу В.І. Карасик виділяє такі підтипи, як науковий, массово-інформаційний (телевізійний, газетний), політичний, релігійний, педагогічний, медичний,

85

військовий, юридичний, дипломатичний, діловий, рекламний, спортивний та ін. [3, 286].

Однією з найповніших класифікацій дискурсів є класифікація Г. Почепцова. Він виокремлює теле- і радіодискурси, газетний, театральний, кінодискурс, літературний дискурс, дискурс у сфері паблік рілейшнз (ПР), рекламний дискурс, політичний, релігійний (фідеїстичний) дискурси [4, 85-89].

У газетному дискурсі існує розрив у просторі й часі для автора та читача. На відміну від усної комунікації, він розлогіший, повніший, аргументованіший. Значну увагу приділяють не лише змісту, а й формі викладу [там само]. Він ґрунтується на двох моделях подачі змісту — фактичній (головним є виклад факту) і авторській (факт слугує лише приводом для викладу авторського погляду на подію).

Тексти ЗМІ, зокрема газет, становлять особливу сферу для функціонування мови, в якій відбуваються процеси, що не тільки відбивають мовленнєву ситуацію взагалі, а й впливають на структуру мовної системи. Внаслідок цього мова використовується як засіб впливу, що має загальні системні та специфічні текстові характеристики. Поєднання цих характеристик зумовлює виконання мовою газет пізнавальної, інформативної, регулятивної та інших функцій [4, 6-7].

Продуценти газетного дискурсу – журналісти – відіграють роль посередників між політичними, економічними, фінансовими та іншими інституціями будь-якої держави, які є суб'єктами влади й, відтак, визначають "санкціоновану" думку стосовно того чи іншого референта, тематизованого у дискурсі, та суспільством як об'єктом влади. Населення як масовий адресат газетного дискурсу є відірваним від подій у світі (люди не є свідками подій, що відбуваються в іншій частині світу), тому саме журналісти виконують функцію формування думки суспільства [там само].

Слід зазначити, що в ряді випадків газетний текст носить більш нейтральний характер: його лексика менш специфічна і менш термінологічна. Особливе місце газетного дискурсу пояснюється його затребуваністю у суспільстві, високим рівнем політизації соціуму та роллю ЗМІ у його розвитку.

Отже, газетний дискурс проблема залишається актуальною актуальним об’єктом для вивчення не лише в сфері лінгвістики а й соціокумунікації. Та все ж газетний дискурс несе на собі відбитки тематичних та прагматичних засад свого продукту– газетного тексту.

86

Желтухіна М.Р. Функції мас-медіального дискурсу// Жанри і типи текста в науковому і недійному дискурсі: Міжвузівський збірник наукових робіт. — Вип.5. — Орел, 2007. — С. 191 - 201.

Шевченко І. С., Морозова О. І. Проблеми типології дискурсу І. С. Шевченко, О. І. Морозова // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен : [кол. монографія] / [під загальн. ред. Шевченко І. С.]. – Харків : Константа, 2005. – С. 233-237.

Карасик В. И. Языковой круг: Личность, концепты, дискурс / Карасик В. И. – Волгоград : Перемена, 2002. – 477 с.

Почепцов Г. Г. (мол.) Теорія комунікації / Почепцов Г. Г. (мол.). – К. : Наукова думка, 1996.– 175 с.

Жулавська О. О. Актуалізація концепту ТЕРОРИЗМ у британському газетному дискурсі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата філол. наук : спец. 10.02.04 “Германські мови”/ О. О. Жулавська. – Х., 2011. – 20 с.

Наук. кер. – Жулавська О.О., канд.філол.наук, ст. викл. СумДУВИГУКИ ЯК МОВНА СКЛАДОВА МЕТАКОМУНІКАТИВНИХ

СИГНАЛІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Азарова Л.І., студ. гр. ПР-01Вигуки являють собою особливий та неоднозначний клас слів

у лінгвістиці. Це пояснюється тим, що їх не можна віднести ані до самостійних, ані до службових частин мови. Крім того, вони не мають ні граматичних, ні синтаксичних зв’язків з іншими словами. Починаючи лише з другої половини 20 століття, вигуки почали вважатися серйозним предметом дослідження в рамках теорії дискурсу, прагматики, когнітивної та корпусної лінгвістики.

Метакомунікація являє собою сприйняття інформації не на змістовному рівні, а на рівні особистого сприйняття співрозмовника [1, 103]. Важливу роль на цьому рівні відіграють вигуки, які відповідають за емотивну сторону висловлювання, доповнюють його, допомагають співрозмовникам зрозуміти одне одного та заповнюють паузи, що можуть раптово виникати між мовцями.

Вибір вигуку залежить від від мети висловлювання й способу досягнення мети. Існує три фази спілкування: 1)встановлення мовленнєвого контакту; 2)підтримання мовленнєвого контакту; 3)розмикання мовленнєвого контакту [3, 53]. На цих фазах

87

мовленнєвого спілкування функціонують різні метакомунікативні одиниці, семантика яких свідчить про ту чи іншу фазу.

Відповідно до зазначених фаз спілкування метакомунікативні одиниці поділяються на три групи: контактовстановлювальні, контактопідтримувальні та контакторозмикальні [1, 114]. Кожна з перелічених груп характеризується специфічним набором мовленнєвих засобів, які вирішують певні завдання, притаманні кожному етапу. Вигуки є складовою значної частини мета комунікативних сигналів, вони можуть використовуватися у різних фазах мовленнєвого спілкування.

На фазі встановлення мовного контакту можуть використовуватися вигуки-привітання вибір яких, залежить від рівня формальності комунікації, наприклад: hello, welcome. Також використовуються вигуки-привернення уваги (1), метамовленнєві вибачення (2), вигукові речення (3), етикетні питання про стан здоров’я, справи (4). Наприклад: (1) attention, , (2) excuse me, (3) hey, (4) how are you.

На другій фазі підтримання мовленнєвого контакту можуть використовуватися вигуки, що заповнюють паузи та хезитації [2, 185]. Мовець звертається до них коли не знає що сказати, розгубився, коли потрібно заповнити певні перерви чи паузи в мовленні. Задля підтримки розмови чи привернення уваги слухачів також можуть вживатися й інші вигуки (6). Залежно від характеру комунікації, можна звернутися до вигуків-директив (7). Наприклад: (5) um, hmm, ah, er, (6) well, we see..., (7) run! Go!.

Під час останньої фази розмикання мовленнєвого контакту можуть використовуватися вигуки, що виражають подяку (8), або ж ті, які мають інше конотативне значення (9). Наприклад: (8) thank you, (9) done with you!

Залежно від мети комунікації мовця, один і той самий вигук може виражати різне значення. Так, наприклад: (10) ah інтерпретується як прояв печалі, здивування, жалю чи задоволення; (11) oh виражає здивування, страх, біль. Таке варіювання значень зумовлене емоціями адресата, а також мають вплив зовнішні чинники, тобто умови даної ситуації.

Вигуки не обмежується лише словами, це можуть бути цілі словосполучення та речення, які становлять цілісну одиницю, незважаючи складну будову. Наприклад: (12) So, that's what you want!

88

Вигуки можуть бути самостійними висловленнями, які несуть певну експресивну інформацію.

Вигуки є певною універсалією, оскільки ця граматична категорія притаманна майже всім мовам світу. Вони безпосередньо пов’язані з прагматичною інформацією, тобто на перший план виходить комунікативність, оскільки семантика більшості вигуків виявляється в процесі комунікації., вони сприяють реалізації метакомунікативної функції, яка полягає в забезпеченні ситуативно детермінованого ефективного спілкування.

1. Косенко Ю.В. Основи теорії мовної комунікації: навч. Посіб./ Ю.В. Косенко. – С.: СумДУ, 2011. – 282 с.

2. Медведєва Л., Холден Н. Англо-український словник. Мовленнєві ідіоми, вигуки, звуконаслідування. – К.: Дніпро, 2003. – 536 с.

3. Почепцов Г.Г. Язык и коммуникация: некоторые понятия // Текст как психолингвистическая реальность. – М., 2008. – 285 с.

Наук. кер. – Жулавська О.О., канд.філол.наук, ст. викл. СумДУСЕКЦІЯ 2

ПЕРЕКЛАДЦЬКІ СТУДІЇ

ЛАКУНИ ЯК РЕЗУЛЬТАТ НЕПЕРЕКЛАДНОСТІ КУЛЬТУРЕМ

Анохіна Т. О., докторант, канд. філол. наук, доц.Київського національного лінгвістичного університету

Становлення українського перекладу – необхідна ланка в утвердженні освіти, науки та красного письменства, без яких немислима сьогоднішня Україна [1, 3]. Вчені давно відзначають, що існують лакуни мови, культури та знань в наївних та наукових картинах світу. Лакуни були, є і будуть в мовах, мови і мисленні. У мовній картині світу відсутній цілий набір одиниць, які важко перекладаються з однієї мови на іншу (афоризми, фразеологічні одиниці, прислів’я і приказки, крилаті слова).

Саме тому предметом даної статті є труднощі перекладу, що викликані лакунарною культурною інформацією, яка елімінуються в перекладі культурем.

89

Для відтворення культурем англомовної спільноти важливим є розуміння мовної картини світу, що формує цілісний погляд на світ. Перекладач може відтворити будь-який текст, елімінючи важкі місця, або “неперекладні культуреми”. В теорії перекладу – цей метод є перекладацьким рішенням за назвою “опущення/ deletion”, який може бути замінений при нагоді на “калькування”, або “транслітерований запис”, “посилання з оригінальним написанням”.

Так, французьке, а пізніше англійське слово croissant, або його дефініція “a piece of bread shaped in a curve usually eaten for breakfast”, можливо перекладати по-різному, пор.: croissant → Ø не перекладаємо, вилучаємо культурему (лакунарний елемент) з тексту (“опущення/deletion); croissant → перекладаємо як “рогалик” (еквівалентна заміна); croissant → круассан (траслітерація); croissant → croissant, або солодкий хлібний виріб зі хрусткого тіста, який подається на сніданок до кави (дефінітне представлення уявлення з наївної картини світу); croissant → croissant, з середньофранцузької “crescent” напівмісяць, походить з латини “crescere”, перше зафіксовано в 1875 (коментар наукової картини світу) [4, 374].

Лакуна або опускається (помилка перекладу), або компенсується (шляхом розширеного тлумачення), виникає під час перенесення з однієї культури в іншу, з однієї мови в іншу [3, 4-5].

Оскільки виникають труднощі перекладу, а подекуди й неможливість дати повний відповідник культорологічній лакуні, лінгвісти-перекладачі змушені визнати лакунарність англомовних текстів та відмовитись від колокації “текст-переклад” на користь термінів “вторинний текст”, “адекватний переклад”, “частковий відповідник”, “неоригінальний текст з коментарем”.

Труднощі перекладу, імпліцитність та інтертекстуальність є теоретично важливими проблемами перекладознавства. Проблеми лакун у мові та мовленні залишаються актуальною проблемою лінгвістики і міжкультурної комунікації.

1. Кияк Т. Р. Перекладознавство (німецько-український напрям): підручник / Т. Р. Кияк, А. М. Науменко, О. Д. Огуй. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2008. – 543 с. 2. Марковіна І. Ю., Сорокін Ю. А. Культура і текст. Введення в лакунологію: навч. посібник. – М.: ГЕОТАР– Медіа, 2010. – 144 с.3. Longman Dictionary of the Contemporary English / [director, Della Summers], 2006. – Harlow: Pearson Education Limited. – 1949 p.

90

МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ В ПЕРЕКЛАДІ

Панова А. М., студ. гр. ПР-03Походження поняття «культура» неодноразово описане в

літературі. Слово культура розглядається як «сукупність досягнень людського суспільства у виробничому, суспільному та духовному житті.

У кожній культурі можна побачити як універсальні, так і специфічні елементи. Універсальні елементи виступають загальнозначущими для представників різних культур, їх зміст зумовлений спільними для всієї людської спільноти духовними цінностями, що сформувалися протягом тривалого процесу розвитку.

Актуальність усіх питань, пов’язаних з культурою, набула останнім часом неабиякої гостроти. Підвищений інтерес до вивчення та дослідження культури та міжкультурної комунікації стає очевидним та просто необхідним. Дослідники вважають, що такий бум спричинений цілою низкою як позитивних, так і негативних факторів. Науково-технічний прогрес та бурхливий розвиток в усіх сферах життя останнього часу відкриває нові можливості, види, форми і засоби спілкування, головною запорукою ефективності яких є взаєморозуміння, діалог культур, толерантність по відношенню до інших народів та цивілізацій. Цілий комплекс тривожних та обнадійливих факторів призвів до активізації уваги в контексті міжкультурного спілкування (комунікації) [1, 71].

Мова – найбільша за обсягом структура будь-якої культурної цивілізації. Тобто саме мова, світ та культура і формує свого носія. Вона одночасно виступає її дзеркалом і засобом реалізації, виконуючи пасивну функцію – відображення та активну – творення. Ці функції реалізуються саме в процесі комунікації, головним засобом якої є саме мова.

Яскравим прикладом міжкультурної комунікації може бути переклад літературного твору іноземною мовою, коли прототекст належить одній літературній мові, а метатекст (переклад) – іншій. Відповідно, через переклад твір стає надбанням не лише національної літератури, а шедевром світової літератури. При цьому здійснюється

91

не лише суто міжлігвістична інтеракція, а в повному обсязі, – міжкультурна комунікація [2, 52].

Говорячи про особливості міжкультурної комунікації на рівні художнього тексту, правомірним буде сказати, що в такому разі ми маємо справу з цілим комплексом проблем комунікації загалом та питаннями переходу не лише з одного лінгвістичного коду на інший, а з більш глибокою та складною проблемою переходу з одного національно-культурного коду на інший. Добре відомим є той факт, що навіть при буденному комунікативному акті представників єдиного культурного простору сприйняте ніколи не буде повністю дорівнювати висловленому. Виходячи з викладеного з урахуванням докорінних відмінностей різних мов, ситуація суттєво ускладнюється ще й міжкультурними розбіжностями, в результаті чого головна комунікативна ціль – розуміння – стає досить важкою для досягання [3, 296].

При перекладі ступінь багатозначності одного і того самого повідомлення значно зростає. Це зумовлене цілою низкою чинників, серед яких варто зазначити такі: Чи перекладач сприйняв багатозначність у повному обсязі; Чи розцінив перекладач багатозначність як суттєву характеристику повідомлення або ж відкинув її відразу, обравши єдиний варіант перекладу як найбільш ситуативно релевантний; Від того, на скільки дозволяє зберегти подібну багатозначність мова перекладу загалом та обрана перекладачем форма зокрема; На скільки підготовлений до сприйняття багатозначності реципієнт.

Питання відображення позамовної дійсності реаліями або іншими засобами – одне з найскладніших проблем у теорії перекладу і разом з тим надто важливе для будь-якого перекладача. У ньому значною мірою переплітається ціла низка різнопланових елементів, таких як перекладацький аспект країнознавства, культура перекладача, урахування фонових знань (доскональне ознайомлення та сприйняття відповідного середовища, культури, епохи) реципієнта перекладу.

Таким чином, стає очевидним, що переклад являє собою вид діяльності, що стосується не лише двох мовних систем, а й двох культурних полюсів. При цьому результатом діяльності перекладача стає свого роду симбіоз культури оригіналу та перекладу, що сприяє взаємному збагаченню як першого, так і другого. Очевидним є той

92

факт, що культура оригіналу не може повністю сприйматися реципієнтом. Проте так звана «теорія неперекладності», яка широко підтримувалася багатьма провідними науковцями, була вщент розбита живою і абсолютно реальною перекладацькою практикою. Докорінні відмінності між культурами та мовами світу не є причиною неможливості їхнього перекладу, а навпаки – це істотно збагачує обидві мови та культури через взаємне самоусвідомлення та пізнання.

1. Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация. – М., 2000. – С. 70-72.2. Верещагин Е. М., Костомаров В. Г. Язык и культура. – М., 1990. – С.51-55.3. Міжкультурна комунікація. Теорія і практика перекладу. Сб. наук. статей. – К., 2003. – С. 296-299.

Наук. кер. – Куліш В. С., викл.

МІЖМОВНА ОМОНІМІЯ ЯК ПРОБЛЕМА ПЕРЕКЛАДУ

Вірчак Г. О., студ. гр. ПР-11Існування лексичних труднощів перекладу здебільшого

спричинене дією міжмовної термінологічної інтерференції. Наявність лексико-семантичних лакун в процесі міжкультурного,міжмовного спілкування має першорядне значення для перекладацької діяльності і пов’язано з таким лексичним явищем, як міжмовні омоніми. Для їх представлення у навчальній термінографії вводиться також термін «фальшиві друзі перекладача» або ж «псевдодрузі переладача».

Міжмовну омонімію можна легко сплутати з інтеромонімією, при якій ми спостерігаємо омонімію слів, схожих за формою та змістом, у середині декількох мов. Дуже часто фальшивих друзів перекладача дослідники відносять до псевдоінтернаціоналізмів.

Міжмовні термінологічні омоніми семантично та функціонально нееквівалентні терміни, які є представниками аналогічних частин мови, і мають інтерферентно-схоже фонетичне або графічне оформлення.

Перша спроба лексикографічного опису «псевдодрузів перекладача» була в роботі Е. Мовільона 1747 року.

93

Використовуючи термін «міжмовні аналогізми» К. Г. М. Готліб пропонує свою класифікацію «фальшивих друзів перекладача»: оказіональні міжмовні аналогізми та деривативні, які в свою чергу підрозділяються на асемантичні, часткові та відбиткові.

За приклад можна взяти таке запозичене із східних мов слово, як магазин. В українській мові воно вживається із значеннями: 1) крамниця; 2) коробка,трубка тощо для однорідних предметів у механізмі або приладі; 3) склад для зберігання чого-небудь. Що ж стосовно англійської мови, то слово magazine має значення: по-перше, журнал; по-друге, склад боєприпасів.

Головною особливістю дослідження міжмовної омонімії є те, що кожне зіставлення певної конкретної пари мов з метою виявлення певних спільних чи відмінних рис є унікальним за своєю суттю, оскільки передбачає врахування їхнього щораз нового ступеню спорідненості, типологічних характеристик тощо. Існує багато й інших специфічних для кожної з порівнюваних мов інтра- та екстралінгвістичних чинників, які при взаємодії на міжмовному рівні призводять до щораз інших результатів.

Міжмовні омоніми можуть траплятися як серед слів самостійної частини мови, так і службової. Достатньо навести приклади на вживання прийменників «до, за, у» в українській та російській мовах. Наприклад є деякі особливості при перекладі російських конструкцій з прийменником В. Порівняймо: 1) в конце недели – під кінець тижня; 2) в семь часов – о сьомій годині; 3) у руля – за кермом тощо.

В. В. Акуленко вважає, що розбіжності в асоційованих словах, які ведуть до помилок при перекладі, пов’язані з відмінностіми реалій, значень, лексичної сполучуваності і експресивно-стилістичного узгодження слів.

В дефініціях міжмовних явищ пропонується обов’язкове зазначення конкретних порівнюваних мов. Вчені, які досліджували міжмовні омоніми (М. П. Кочерган), часткові інтернаціоналізми (Ф. А. Циткіна), «фальшиві друзі перекладача» (К. Г. М. Готліб) та інші, стверджують, що існуючі розбіжності фонетико-графічного та формально-граматичного оформлення паралельних слів у кожній мові є закономірними.

Міжмовні омоніми присутні як в споріднених, так і в неспоріднених мовах. Їх уживання може призвести до певних незручностей. Найбільш підступною є міжмовна омонімія близькоспоріднених мов.

94

Коли учень української школи вивчає російську, він мимоволі сприймає російські слова на тлі рідної мови, і результаті цього можуть виникнути наприклад такі помилкові вислови : «Тетрадь скончалась» (замість «закончилась»). Російське слово скончаться і українське скінчитись (закінчитись) – міжмовні омоніми споріднених мов.

Також найпоширеніший зразок впливу «фальшивих друзів перекладача» спостерігаються в розумінні школярами російських шкіл україни терміну з підручника української мови «дійсний спосіб» як «действительный залог», слід який перекладати не інакше як «изьявительное наклонение».

Найбіль поширеними є лексичні труднощі при перекладі текстів суспільно-політичного характеру, які пов’язані з передачею безеквівалентної лексики, назв, багатозначних слів, абревіатур, неологізмів, образної фразеології тощо.

Отже, міжмовні омоніми – це проблема мовознавства, проблема методики вивчення й навчання мови. Тому вони є сааме проблемою перекладу, і, безсумнівно, фіксація міжмовних омонімів, їх осмислення та коментування заслуговує на увагу філологів. Та й не тільки філологів.

Наук. кер. – Кобякова І. К., канд. філол. наук, доц.ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ

ЛІТЕРАТУРИДороніна Є.,

Центр дитячої та юнацької творчості м. БілопілляПереклад – цілеспрямований процес відтворення письмового

тексту чи усного вислову засобами іншої мови. Оскільки переклад – це передавання змісту, то перекладаються не слова, граматичні конструкції чи інші засоби мови оригіналу, а думки, зміст оригіналу. Згідно з теорією перекладу, неперекладних матеріалів не існує – є складні для перекладу тексти. Труднощі під час перекладання пов’язані, по-перше, з недостатнім знанням мови оригіналу, по-друге, з недостатнім знанням суті предмета, по-третє, з недостатнім знанням мови, якою перекладають, або з відсутністю в цій мові готових відповідників для висловлення того, що вже було висловлено засобами мови оригіналу.

Технічний переклад – це вид інформаційної діяльності, використовуваний для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами. Особливості технічного перекладу полягають у насиченості текстів термінами, спеціальною інформацією (часто – якісно новою і майже нікому невідомою).

95

Науково-технічна інформація, як правило, оформляється в письмовому вигляді, отже, для якісного перекладу потрібна термінологічна підготовка. Напр.: многопролетная шарнирно-консольная балка – multi-span hinged-cantilever beam; равномерно-распределенная загрузка – uniformly distributed load; изгибающий момент – bending moment.

Поділ складних випадків перекладу на граматичні та лексичні явища – досить умовний, адже в кожній мові граматичне тісно пов'язане з лексичним і спосіб передачі в перекладі граматичних форм і конструкцій нерідко залежить від їх лексичного наповнення.

В залежності від характеру одиниць мови оригіналу, які розглядаються як вихідні у процесі перетворення, перекладацькі трансформації поділяються на лексичні та граматичні. Під час перекладу англійською мовою російських або українських наукових текстів має місце перебудова речення, додавання чи перестановка тих чи інших одиниць, напр.: Возможно определение опорных реакций другим способом, но он более трудоемок. It is possible to determine the bearing reactions in a different way, but it is more time taking process . Обов'язковою умовою адекватного перекладу є вміння правильно аналізувати граматичну будову іншомовних речень, мати широкі знання граматичних норм цільової мови та сталі навички мовлення мовою перекладу, у тому числі навички вживання у перекладі слів, словосполучень та синтаксичних конструкцій, які є у мові перекладу і які відсутні у мові оригіналу [3, 10-14].

Особливості перекладу лексичного складу наукового тексту полягають у логічності, компактності, об'єктивності викладу інформації, відсутності емоційного забарвлення, широко розвинутій синонімії. Широке використання у науковому стилі загальнонаукових, спеціальних та термінологічних елементів робить повідомлення конкретним і логічним.

Лексичні трансформації передбачають використання таких прийомів, як генералізація (узагальнення), напр.: Для упрощения расчетов составлялись поэтапные схемы балок, включающие в себя: основные, передаточные, подвесные. To simplify the calculations it is made the gradual scheme of beams, which include: basic, transmissive, suspension; та конкретизація, напр.: Для каждой из балок составлялось по три независимых уравнения статики, поскольку они относятся к плоской системе произвольно расположенных сил. For each of the

96

beams are compiled three independent equations of statics, as they refer to a flat system of arbitrarily positioned forces.

Слід зазначити, що при перекладі наукового тексту домінантами перекладу, що забезпечують адекватність перекладу, будуть усі засоби, що пов'язані з об'єктивністю, логічністю і стислістю викладу. Врахування прагматичних факторів зумовлює внесення до тексту додаткових елементів, виключення з нього елементів, надлишкових з точки зору іншомовного адресату, а також перелік змістових перетворень – генералізацію (узагальнення) та конкретизацію.

1. Алимов В. В. Теория перевода. Перевод в сфере профессиональной коммуникации. - М. : УРСС, 2004. – 160с.2. Валгина Н. С. Теория текста: Учебное пособие. – М. : Логос, 2004. – 280с.3. Карабан В. І., Борисова О. В., Колодій Б. М., Кузьміна К. А. Попередження інтерференції мови оригіналу в перекладі (вибрані граматичні та лексичні проблеми перекладу з української мови на англійську) / Навчальний посібник. – Вінниця. НОВА КНИГА, 2003. – 208с.

Наук. кер. – Куліш В. С., викл. СумДУОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ РЕАЛІЙ

Король А. П., студ. гр. ПР-11Реаліями при перекладі називають ті явища, які не передаються

звичними методами транслювання інформації з однієї мови на іншу (предмети або явища матеріальної частини культури, етнонаціональні особливості, звичаї, обряди), історичні факти або процеси, які зазвичай не мають лексичних еквівалентів у інших мовах також відносяться до реалій

Переклад реалій завжди потребує від перекладача певних додаткових, досить ґрунтовних знань. Тож для професіонального перекладу телепрограм, перекладачу слід дивитися новини, цікавитись суспільним життям основної цільової аудиторії. Час від часу переклад реалії потребує і певних знань історії країни, медійним простором якої зацікавлений перекладач.

Прикладом історичних реалій можна побачити у мініатюрі британського актора і комедіанта Ровена Аткінсона під назвою “A Warm Welcome”. У ній він виступає в ролі диявола, який перераховує новоприбулих до пекла. Одна його фраза може бути не зрозумілою

97

для перекладача. Em ... The French, are you here?If you could just like to come down here with the Germans.I'm sure you have plenty to talk about.

У даній ситуації мається на увазі низка історичних подій та збіг певних обставин, що сформулювали певне негативне ставлення французів та британців один до одного. Схожа ситуація і з німцями.

На жаль цей випадок не дає змоги здійснити адекватний переклад. У таких випадках перекладачами або редакторами надаються певні зноски під час відео трансляції. У них вони намагаються пояснити глядачу те чи інше явище, яке з певних причин може бути незрозумілим для глядачів. Також має місце переклад з заміною оригінальної інформації. Перекладач застосовую спосіб адаптації реалії до моральних цінностей та особливостей суспільства цільової аудиторії. Такий прийом потребує від перекладача не тільки ґрунтовних знань культури, історії та ін. мови-джерела, а й уміння адекватної інтерпретації повідомлення в мові реципієнтів.

Тож переклад реалій є дуже важливою віхою для кожного перекладача та ціллю для повсякденного їх вивчення та вдосконалення своїх знань. Це той аспект перекладознавства, що є важким для систематизації чи узагальненого вивчення.

Наук. кер. – Кобякова І. К., канд. філол. наук, доц.АНТОНІМІЧНИЙ ПЕРЕКЛАД, ЯК СКЛАДОВА

ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Полєвик Д. О., студ. гр. ПР-02,Кириченко О. А., ст. викл. СумДУ

Проблемою антонімічного перекладу як складової перекладацьких трансформацій займалися такі вчені як: І. Я. Рецкер; Л. К. Латишев; А. М. Фітерман та Т. Р. Левицька та ін.

Прийом антонімічного перекладу полягає у передачі поняття протилежним, часто із запереченням, тобто антонімом українського відповідника даного слова. Антонімічний переклад нерідко буває найбільш зручним прийомом передачі смислового та стилістичного значення багатьох виразів (Take your time. – Не поспішай; Take it easy. – Не утруднюйте себе).

За твердженням Комісарова, сутність прийому антонімічного перекладу полягає у використанні в перекладі слова або словосполучення, що має значення, протилежне значенню відповідного англійського слова або словосполучення вжитого в оригіналі [2; 357]. Наприклад, в українській мові таке слово як

98

подобатись є прямим відповідником англійського дієслова to like і антонімічним відповідником дієслова to dislike.

Причиною використання антонімічного перекладу може бути асиметрія лексико-семантичних систем двох мов, наприклад: The dog nearly knocked him over (Dunnett). Собака ледь не збив Саймона з ніг (Даннет). У поданому прикладі слово, вжите в оригіналі у стверджувальній формі, при антонімічному перекладі має заперечну форму [5; 293]. Велика кількість англійських фразеологічних одиниць перекладається лише з передачею поняття із протилежним значенням: He has a ready tongue. – Він за словом у кишеню не лізе.

Беручи до уваги той факт, що в англійській мові заперечні префікси відрізняються за формою від заперечної частки not, слова з такими префіксами так само поєднуються із заперечною часткою, як і всі інші слова. Дуже часто саме це явище робить неможливим безпосередній переклад слова із заперечним префіксом українською мовою. Найпоширеніший в українській мові префікс «не» збігається за формою із заперечною часткою [3; 150].

Поєднання заперечної частки, займенника чи прислівника no, not, never, nothing стверджувальним дієсловом перекладаються здебільшого дієсловом-антонімом у стверджувальній формі, наприклад: He didn’t talk much [4; 189] – Здебільшого він відмовчувався.

Інколи подвійне заперечення, виражене заперечним словом та дієсловом у стверджувальній формі з негативною конотацією таким як, fail, lack, deny, miss, doubt, omit, forge тощо, перекладається стверджувальним антонімічним відповідником, наприклад: I never ceased to be fascinated by their persistence in eating… – Мене (завжди) вражало, як вони, не знімаючи рукавичок все їли та їли… [6; 99].

Взагалі, дана трансформація представлена трьома видами: 1) негативація (to continue – не зупинятися); 2) позитивація, (unabolished – такий, що залишається чинним);3) анулювання двох наявних у реченні негативних семантичних компонентів (not impossible – можливий) [1; 30].

Підсумовуючи спостережені факти відносно застосування такого прийому як антонімічний переклад, можна прийти до висновку: антонімічний переклад нерідко буває найбільш зручним прийомом передачі смислового та стилістичного значення багатьох виразів. Як видно з прикладів, цей прийом – контекстуальний у

99

повному змісті слова – є одним із найбільш гнучких способів передачі відтінків оригіналу.

1. Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Частина ІІ. – Вінниця.: «Нова книга»., 2001 – 303с.2. Комисаров В. Н. Слово о переводе. – М.: «Наука»., 1973. – 427с.3. Миньяр-Белоручев Р. К. Теория и методы перевода – М.: «Московский лицей»., 1996. – 188с.4. Моэм С. Острие бритвы: роман / С. Моэм ; на англ. яз. – М.: «Менеджер», 2004. – 320 с. 5. Смоляна А. Компенсація та антонімічний переклад як засоби передачі комунікативної та стилістичної рівнозначності різномовних художніх та нехудожніх текстів / А. Смоляна // Лінгвістика. Випуск 10, К.: – 290-294с. 6. Стельмащук З. В. Особливості застосування антонімічного перекладу у процесі передачі значення однократності та не однократності дії в англо-українському перекладі / Стельмащук З. В. // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки, Волинь.: – 2011. – 98-102с.

ОКАЗІОНАЛІЗМИ. ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ(НА МАТЕРІАЛІ ХУДОЖНЬОГО АНГЛОМОВНОГО

ДИСКУРСУ)

Рогоза І., студ. гр. ПР-11Проблема перекладу оказіоналізмів є наразі актуальною.

Сучасні перекладачі стикаються з перекладом книг, тексти яких містять оказіоналізми. Зазвичай такі твори відносяться до жанру фантастики або ж описують майбутнє.

Оказіоналізми – це авторські неологізми, що зазвичай не набувають широкого вжитку й не входять до словникового запасу мови. За Д. Розенталем, оказіоналізм – це слово, що було створене за непродуктивною моделлю і використовується лише в умовах даного контексту. Оказіоналізми деколи помилково вважають неологізмами, та це не так. За Н. Котєловою, неологізм – це новостворені або запозичені слова, що вживаються носіями мови, входять до словників.

Відомі випадки переходу оказіоналізмів у категорію неологізмів. Наприклад, слово утопія, вигадане Томасом Мором, у

100

наш час вживається часто й позначає ідеальну державу. У ході свого розвитку це слово перейшло з категорії оказіоналізмів до категорії неологізмів, а потім стало словом загального вжитку.

На матеріалі художнього англомовного дискурсу «The Hunger Games» С. Коллінз та перекладу книги, виконаному У. Григораш, виявлено оказіоналізми, що підтверджує актуальність даної теми. Приклади: tribute (укр. переклад: трибут), mockingjay (укр. переклад: переспівниця). Слово «tribute» в книзі набуває значення «конкурсант голодних ігор», насправді перекладається, як «дар, данина». Перекладач використав спосіб транскрибування. Щодо «mockingjay», то слід поглянути на походження слова: це – суміш таких одиниць, як mockingbird (пересмішник) та jabberjay (оказіоналізм у цій же книзі, означає пташку, що повторює слова). Перекладач створив переклад цього терміну способом асоціації й створення нового слова на основі вже існуючих.

Існують чотири дієві способи перекладу оказіоналізмів: використання вже існуючого в мові слова, надаючи йому нового значення; створення нового слова або словосполучення на основі вже існуючих у мові коренів, суфіксів, слів; транскрибування; асоціативний метод.

Наук. кер. – Кобякова І. К., канд. філол. наук, доц.ЕТНОСПЕЦИФІКА ТА ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ПЕРЕКЛАДУ КАЗОК

Северин А. В., студ. гр. ПРс-24,Дегтярьова Л. І., ст. викл. СумДУ

Проблема перекладу казок пов’язана насамперед з особливостями їх художньої форми, стилістичних засобів та значної кількості зоонімів і антропонімів у її структурі. Часто перекладач надає текстові казки національного колориту. Намагання обов’язково «перебороти» чужу поетичну систему, оцінити її з погляду своєї національної літератури містить у собі і небезпеку. Адже від того, як уявляє собі перекладач еквівалентність самого перекладу, залежить результат і якість його практичної роботи.

Казковий світ, який захоплює, вражаючи незвичайністю та фантастичністю, має ряд спільних рис не лише в межах однієї національної традиції, але й на теренах ширшого, наприклад, всього індоєвропейського ареалу. Тож в українських казках виявляємо багато спільного з німецькими та російськими. З'ясовуючи причини таких

101

збігів, дослідники докладно вивчили сюжетний склад багатьох національних традицій та створили покажчики усталених казкових сюжетів, засвідчивши дивовижну їх повторюваність в часі та просторі. Значна частина цих сюжетів - не запозичені однією традицією від інших, а радше успадковані від давніх часів і доносять до нас згадки про спосіб життя та мислення, про звичаї та обряди, сховані за пеленою віків.

Казки різних країн мають багато спільного. Національний характер будь-якого народу являє собою цілісну систему з властивою їй ієрархією якостей, рис, що домінують в спонукань, думок і дій, в культурі, стереотипах поведінки, властивих даної нації.

Казки про тварин вважаються найдавнішими творами казкового епосу. Лисиця, нім. Reineke Fuchs послужила предметом обширного епосу в Західній Європі: в Германії - це «Reinhart Fuchs». І у західно-європейському тваринному епосі, і в наших казках, лисиця однаково представлена звіром пронирливим, підступним, хитрим, своєю хитрістю вона бере перевагу над іншими звірами, сильнішими, ніж вона - над вовком і ведмедем. У наших казках лисиця носить ряд прізвиськ: кума-лисиця, лисичка-сестричка, Лиса-Патрикеевна, Лизавета Ивановна і так далі. Вовк, вовчик-братик нім. Wolf, Graubart виступає вже з іншими рисами: він злий, жадібний, ненажерливий, але дурний і недогадливий; лисиця часто жартує над ним і обдурює його, але вовк всякий раз знову дається їй в обман. І вовк і лисиця виступають в казках з різко визначеними рисами. Куди менше визначеним образом є ведмідь, нім. Bär – Bärchen: характерною рисою його є недогадливість.

Антропоморфізм був грунтом для стародавньої поезії і народної творчості в цілому. Межі антропоморфізму виявляються в образному мисленні, в сучасному мистецтві і літературі, наприклад в байках, в казках, де часто різним тваринам і речам приписуються людські властивості. Візьмемо, приміром, широко відомий у казках персонаж – Бабу-Ягу.

При перекладі німецьких казок на українську мову помітна відсутність стилістичних хитромудрощів. Ритмічна та інтонаційно-синтаксична структура перекладу досить точно відтворює німецький оригінал. Завдання перекладача - проявити достатньо художньої винахідливості, аби передати фразеологізми і експресивні засоби. Він має за мету, щоб перекладені ним казки звучали немов «свої» і легко сприймалися українським читачем. Зіштовхнувшись з необхідністю

102

проникнення в жанрово-стильову систему німецької казки, перекладачеві не завжди вдається віднайти у ній рівноцінні мовні засоби для відображення традиційних українських казкових формул.

Труднощі виникають у зв’язку з перекладом українських імен та назв типу зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик, рак-неборак, коза-дереза, пан Коцький, Котигорошко та ін. Двочленні назви тварин передаються зі зменшувальним суфіксом у сполученні з прикметниками. Наприклад: ведмедик-братик – lieber Zottelbär; рак-неборак – lieber Krebs, зайчик-побігайчик – Häschen-lauffeldlein, або Häschen, lieber Schnuppnäschen. У перекладі іноді пояснюється значення власної назви. Наприклад: Коза-дереза – Lügeziege; яйце-райце – Wunderei, проте при цьому втрачається вся оригінальність і казковість імені.

В результаті неправильно підібраного відповідника при перекладі змінюється й образ казкового персонажа: – А потім посходились та й кажуть: « От який малий, а тільки-тільки нас усіх не поїв». – Endlich trafen sie alle zusammen und sprachen: «Das ist aber ein Teufelkerl ! Es fehlte nicht viel, und er hatte auch uns noch aufgefressen!» Хоча перекладач українських казок на німецьку мову не завжди дотримується вимог щодо відтворення стилю казки, але цей переклад є творчим.

ГЕНДЕРНИЙИ АСПЕКТ ПЕРЕКЛАДУ

Хвостик Ю. С., студ. гр. ПР-11Одним з головних чинників адекватності, доцільності передачі

мовної та ідейної картини оригіналу, окрім звісно ж лінгвістичного, є екстралінгвістичний, що охоплює здібності та особливості сприйняття текстуального концепту окремим індивідом, унікальність характеру його мислення, яка безумовно залежить і від гендерного фактору.

Питання в тому, яким чином гендерний аспект впливає на вибір деяких мовних засобів при перекладі, який вплив він здійснює на остаточний результат діяльності перекладача і наскільки доцільне поняття «гендерна обумовленість перекладу».

Під час перекладу чоловіки і жінки використовують різні мовні маркери. В силу своєї природної емоційності, жінка-перекладач використовує, як правило, більш інтенсифіковану та експресивну лексику. У чоловічих перекладах відзначається прагнення до точності номінацій.

103

Наприклад, розглянемо оригінал і переклад уривку з роману Джейн Остін “Pride and prejudice”:

It is a truth universally acknowledged, that a single man in possession of a good fortune, must be in want of a wife.

However little known the feelings or views of such a man may be on his first entering a neighbourhood, this truth is so well fixed in the minds of the surrounding families, that he is considered the rightful property of some one or other of their daughters. [1]

Переклад, виконаний С. Я. Маршаком:Все знают, что молодой человек, располагающий средствами,

должен подыскивать себе жену.Как бы мало ни были известны намерения и взгляды такого

человека после того, как он поселился на новом месте, эта истина настолько прочно овладевает умами неподалеку живущих семейств, что на него тут же начинают смотреть как на законную добычу той или другой соседской дочки. [2]

Переклад, виконаний І. Г. Гуровою:Холостяк, если он обладает солидным состоянием, должен

настоятельно нуждаться в жене, такова общепризнанная истина.И сколь ни мало известно о чувствах и намерениях подобного

человека, когда он меняет местожительство, вышеупомянyтaя истина так прочно гнездится в умах его новых соседей, что с первой же минуты они смотрят на него как на законную собственность той или иной из их дочерей. [3]

Із даного прикладу видно, що на відміну від жінок, чоловіки чітко формулюють думку, надаючи більше уваги фактичній стороні перекладу, аніж глибинному змісту.

Жінки більш невпевнені у виборі тих чи інших лексичних засобів, що нерідко стає на шляху створення доцільного перекладу . Чоловіки ж більш стримані та схильні дотримуватися чітко визначеної концепції перекладу.

Через свою здібність до емпатії жінка-перекладач легше розуміє ситуативну множинність смислів, вона проявляє себе як тонкий герменевт, що вміє читати між рядків і формувати на тлі тексту підтекст.

Вивчення впливу гендерного аспекту на процес перекладу лише набирає обертів, а тому вимагає більш детальних досліджень. Очевидно, що гендерний фактор так чи інакше впливає на роботу перекладача, репрезентуючись в текстах перекладу. У якості

104

перспективи для подальшого вивчення наразі актуальними є такі питання : як досягти адекватного перекладу, враховуючи гендерний чинник, наскільки гендерна асиметрія впливає на результат перекладу, як вирішити проблему існування гендерних стереотипів в перекладі.

1.http://www.literaturepage.com/read/prideandprejudice.html2.http://www.lib.ru/INOOLD/OSTEN/gord.txt3.http://www.apropospage.ru/lib/osten/gurova_1.html

Наук. кер. – Кобякова І. К., канд.  філол. наук, доц.

ПРОДУКТИВНІ ТЕРМІНОТВОРЧІ ОСНОВИ ЛАТИНСЬКИХ І ГРЕЦЬКИХ ІМЕННИКІВ III ВІДМІНИ: ПЕРЕКЛАД І

ЗАСТОСУВАННЯ

Кобяков О. М., канд. техн. наук, доц. СумДУ,Гавриленко Ю., студ. гр. ПР-92

Актуальність теми пов’язана з тим, що в сучасному медико-біологічному середовищі – не в останню чергу внаслідок занепаду вивчення класичних мов – постала проблема «розпорошеності» термінології, коли нові терміни утворюють додаванням до основи називного відмінку суфіксів типу –оз або –льоз, напр. аскароз, гіподермоз, гіменолепоз тощо [1]. У той самий час існує стійка традиція – яка походить від епохи, коли знання класичних мов було атрибутом кожного вченого - продукувати медико-біологічні терміни від основ іменників III відміни, що закінчуються на –t, -d. І тоді вищезгадані терміни набувають форм: аскаридоз, гіподерматоз, гіменолепідоз і т. п.[2]. Відтак постає нагальна потреба уніфікації термінів.

Що говорить з цього приводу класична філологія?З позицією проф. Дахно І. С. [2] слід погодитися. У

старогрецькій і латинській мовах основа іменника взагалі визначається за родовим відмінком однини. При цьому саме в третій відміні іменників обох мов постає різниця між формою називного і родового відмінків (разом із усією рештою відмінків).

У латинській мові відомим є приголосний тип відмінювання іменників III відміни, у якому присутнє явище нерівноскладності. При цьому основа іменників закінчується на один приголосний: evolutio,

105

evolutionis f; tempus, temporis n; opus, operis n; veritas, veritatis f і т. ін. Саме основа родового відмінка однини виступає продуктивною словотворчою формою для лексики провідних європейських мов:

veritatis – veridad (ісп); libertatis – libertad (ісп); reclusionis – reclusion (фр), reclusione (італ) тощо.

У старогрецькій мові є атематична III відміна іменників. У ній маємо:

а) іменники і прикметники з основою на -ν-: δελφις, δελφινος дельфін, ρις, ρινος ніс, Σαλαμις, Σαλαμινος Саламін, μελας, μελανος чорний, ωδις, ωδινος пологи;б) іменники і прикметники з основою на -τ-, -θ-, -δ-: χαρις, χαριτος краса, ερος, ερωτος любов, νυξ, νυκτος ніч, ονομα, ονοματος ім’я, φος, φοτος світло, κορυς, κορυθος шолом, παις, παιδος дитина, ελπις, ελπιδις надія, Αρτεμις, Αρτεμιδος Артеміда.З наведених прикладів достатньо видно, що поява в

нерівноскладових іменниках III відміни кінцевих приголосних основи -τ-, -ν-, -θ-, -δ- зумовлює доцільність застосування саме таких словотворчих основ у будь-якій науковій термінології, у тому числі і медико-біологічній.

1. Успенский А. В. К вопросу номенклатуры возбудителей геьминтозов и вызываемых ими болезней у животных. / А. В. Успенский, М. Е. Косминков// Российский паразитологический журнал, М., 2009, №1. – с.10.2. Дахно І. С. Систематика зоопаразитів та номенклатура інвазійних хвороб (літературний огляд). Практикум (для самостійної роботи)/ І. С. Дахно, Ю. О. Приходько та ін.// Суми, 2012. – с. 12.

106

СЕКЦІЯ 3МОВОЗНАВСТВО

АНТРОПОЦЕНТРИЧНА ПАРАДИГМА ЯК БАЗОВА ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЕНДЕРУ

Щербицька В. В., Дніпропетровська Державна Фінансова Академія, асист. кафедри іноземних мов

На сьогоднішній день гендерні дослідження є одними із самих значущих явищ сучасної лінгвістики, багато в чому,вони відбивають тенденції ХХI століття, до однієї з яких належить сформована на рубежі століть антропоцентрична парадигма.

Гендерні дослідження, у центрі яких знаходиться окремо взята людина певної лінгвокультури зі своїми особливостями й характеристиками, стають невід'ємною частиною як соціально й гуманітарно-орієнтованих наук, так і власне лінгвістичних наук. Гендер (соціокультурна стать) трактується як феномен, що вміщає в себе цілий комплекс соціальних, психологічних аспектів, а також культурних установок, породжених суспільством індивідів, що й впливають на поведінку. Суттєвою характеристикою людини є її соціокультурна або гендерна належність, яка прямо залежить від біологічної статі й має своє вираження в мові. Гендерний підхід у лінгвістиці продовжує ідеологію антропоцентризму, дозволяє повніше враховувати людський фактор у мові [1, 18] завдяки інтеграції суміжних дисциплін (філософії, психології, соціології, антропології, біології, і т.д.), дані яких неможливо не враховувати при вивченні мовних явищ. Очевидно, що вивчення гендеру неможливо без розгляду антропоцентричної парадигми, у центрі уваги, якої перебуває людина, здатна до мовної діяльності.

Антропоцентрична парадигма, на думку В.А. Маслової, переключає інтереси дослідника з об'єкта на суб'єкт пізнання, аналізується людина в мові й мова в людині. У якості основних напрямків, що формуються в рамках даної парадигми, називаються когнітивна лінгвістика й лінгвокультурологія [1, 64].

Необхідно відзначити, що хоча більшість учених відзначають існування антропоцентричної парадигми, деякі все-таки ставлять під сумнів зведення антропоцентризму в статус парадигми на тій підставі, що він вважається онтологічною, а не методологічною установкою [2, 51].

107

Наприклад, І.А. Угланова у своїй статті «Чи існує мейнстрим у сучасній лінгвістиці?» пише наступне: «Антропоцентризм я схильна вважати не парадигмою, а якимсь перехідним етапом. Лінгвістика не може визначитися, застрягла в комусь своєму власному мейнстримі. Від структуралізму открестилася, але в постмодерн теж не вписалася, причому саме лінгвістика, а не семіотика. Ми вихоплюємо з постмодернистичеської семіотики, взагалі з постмодерна, окремі форми, але вони в нас …стають якимось фарсом, просто пафосом» [2, 163].

Однак, антропоцентризм (або антропоцентрична парадигма), як говорилося раніше, виділяється практично усіма сучасними дослідниками.

Л.А. Манерко вважає, що «поняття антропоцентричної парадигми зв'язується з людиною, з розкриттям її сутності, її ролі й участі її свідомості, тому що antropos у перекладі із грецького «людина», а латинське centrum – «центр», тобто дана парадигма орієнтована на людину, розкриття людського фактора в мові» [3, 53].

На думку М.В. Піменової і О.Н. Кондратьєвої джерела антропоцентричної парадигми сходять до ідей В. фон Гумбольдта і Є. Бенвениста. Саме В. фон Гумбольдт уперше відзначив, що «людина стає людиною тільки через мову, у якій діють творчі першосили людини, її глибинні можливості. Мова є єдина духовна енергія народу» [4, 314]. Є. Бенвенист одну із частин «Загальної лінгвістики» так і назвав – «Людина у мові».

У вітчизняній лінгвістиці про антропоцентризм як основний принцип сучасної лінгвістики заговорив Ю.С. Степанов, аналізуючи концепцію Є. Бенвениста: «Мова створена по мірці людини, і цей масштаб відображений у самій організації мови; відповідно до нього мова й повинна вивчатися. Тому у своєму головному стовбурі лінгвістика завжди буде наукою про мову в людині й про людину в мові» [5, 15].

Антропоцентричний підхід до вивчення мови, знайшов своє відображення в новому розділі лінгвістики - антрополінгвистиці.

Говорячи про антропоцентризм, необхідно відзначити, що основний принцип його лінгвістичних досліджень полягає в тому, що «наукові об'єкти вивчаються насамперед по їхній ролі для людини, по їхньому призначенню в її життєдіяльності, по їхнім функціям для розвитку людської особистості і її вдосконалення… людина стає точкою відліку в аналізі тих або інших явищ, вона залучається у цей аналіз, визначаючи його перспективи й кінцеві цілі. Він знаменує…тенденцію поставити людину в главу кута у всіх теоретичних передумовах наукового дослідження й обумовлює його специфічний ракурс» [1, 212].

108

Отже, антропоцентрична парадигма виводить на перше місце людину, а мова вважається її головною характеристикою, найважливішою складовою.

Література1. Кубрякова Е.С. Язык и знание: На пути получения

знаний о языке:Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира. – М.,2004.

2. Угланова И.А. (Филологические заметки: межвуз. сб. науч. тр. Вып. 4: в 2 ч. / Отв. Ред. Т.И. Ерофеева, Я. Мойсиева-Гушева, Ж. Кнап ; Перм. ун-т. – Пермь; Скопье; Любляна, 2006. – Ч.1. – С. 163–173.

3. Манерко Л.А. Терминосистема в традиционной и когнитивно-коммуникативной лингвистике. // Научно-техническая терминология. Вып.1 - М., 2004. – С. 48-52. с. 53

4. Фон. Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. – М.: Прогресс, 1984.с314)

5. Степанов Ю.С. Эмиль Бенвенист и лингвистика на пути преобразования / вступ. ст. // Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М.: УРСС, 2002. – С. 15

Наук. кер. – Ніконова В. Г., д-р філол. наук., проф., завідувач кафедри англійської філології факультету перекладачів Київського національного

лінгвістичного університету

ХАРАКТЕРИСТИКА ОДЕЖДЫ ИНОСТРАНЦЕВ КАК СРЕДСТВО ВЫРАЖЕНИЯ НАЦИОНАЛЬНЫХ

ОСОБЕННОСТЕЙ(на материале романа Бориса Акунина «Турецкий гамбит»)

Врубель А., Бердянский государственний педагогический университет, магистрант

Национальными особенностями каждого народа являются обычаи, речь, поведение и одежда. Одежда является одним самых важных и специфических проявлений не только истории, быта, традиций, но и менталитета этноса.

Предметом нашей работы является концепт «иностранец» в русской языковой картине мира.

Объект исследования – средства описания данного концепта с помощью элементов одежды.

109

Цель статьи: изучить лингво-стилистические особенности описания одежды иностранцев.

Источником фактического материала стал роман Бориса Акунина «Турецкий гамбит» [1].

Таким образом, нашим научным исследованием стали контексты, содержащие описание элементов одежды иностранцев, на примере романа Бориса Акунина «Турецкий гамбит» [1].

Согласно толковому словарю «одежда это совокупность предметов (из ткани и меха и т.п.), которыми покрывают, облекают тело» [2, 699].

Методом сплошной выборки нами были обнаружены контексты, содержащие описание одежды иностранцев и ее элементы. Установлено, что в портретных характеристиках иностранцев писатель использует 11 названий. Это – названия верхней одежды («бешмет», «рубаха», «чадра», «кафтан»), аксессуаров («вуаль», «галстук», «газырь» и «перчатки»), головных уборов («шляпа», «шапка»), обуви («сапоги»).

Среди анализируемых контекстов доминируют портретные характеристики с названиями верхней одежды: «бешмет», «рубаха», «чадра», «кафтан».

- «бешмет» – «у тюрских, монгольских и кавказких народов; верхняя мужская одежда, обычно распашная, стеганная, подпоясывающаяся в талии» [2, 77].

«Тот, что ехал впереди (наверное, бек), был с рыжей бородой, в драном и грязном бешмете, но с серебряным оружием» [2, 22]. – «Пистолет – дах! дах! – выплюнул два сердитых облачка, и бек в драном бешмете закачался в седле, словно пьяный, и стал валиться на сторону» [2, 26].

- «чадра» – «легкое покрывало женщин мусульманок, закрывающее голову и лицо, кроме глаз и спускающееся по плечам вниз» [2, 1466].

«Они хоть и в чадрах, но ткань, чертовки, подбирают наипрозрачнейшую, так что еще соблазнительней получается» [2,77].

- «кафтан» – «старинная мужская долгополая верхняя одежда» [2, 423].

«Вынул саблю, проткнул невежу насквозь, вытер клинок об его [евнуха] шелковый кафтан и грустный пошел домой» [2,77].

- «рубаха» – «сорочка, кошуля, тельница, одежда с чистого белья, надеваемая под низ на тело» [3, 272].

110

«Багровоносый хозяин буркнул что-то угрожающее и, вытирая руки серым полотенцем, вразвалочку направился к Варе, очень похожий в своей красной рубахе на подходящего к плахе палача» [2, 12].

Второе место по количественным данным нашего исследования являются описания аксессуаров: «вуаль», «галстук», «газырь» и «перчатки».

- «вуаль» – «легкая прозрачная ткань, прикрепленная к женской шляпе и опускаемая на лицо сетка или тонкая прозрачная ткань» [2, 164].

«Вдруг вижу – едет в коляске нечто божественное, бархатные глазищи поверх вуалетки так и сверкают. Рядом – жирный евнух-абиссинец, кабан кабаном, сзади еще коляска с прислужницами» [2,77].

- «перчатки» – «(ед. перчатка) – изделия из ткани, ниток или кожи с отделением для каждого пальца, надеваемые на кисть руки (доходящие да запястка и выше)» [2, 826].

«Д'Эвре же ничего не сказал – молча стянул белую перчатку и швырнул полковнику в лицо» [2, 112]. – «Я остановился, поклонился – с достоинством, как подобает дипломату, а она перчаточку сняла и белой ручкой мне (Зуров сложил губы дудочкой) – воздушный поцелуй [2,77].

- «газыри» – «металлические или деревянные гнезда для патронов, нашитые рядами на черкеску» [2, 192].

«Варя подняла голову и увидела, что навстречу, окутанный облаком пыли, бесформенной толпой движется отряд всадников – пожалуй, человек двадцать. <…>солнечные звездочки ярко вспыхивали на газырях, сбруе, оружии» [2, 21].

-«галстук» – «(от нем. Halstuch – швейный платок). Предмет одежды (преимущественно мужской) в виде полосы ткани особого покроя, охватывающий шею подворотником рубашки и завязывающей спереди узлом (раньше тоже бантом)» [2, 193].

«С этими словами он [француз] развязал галстук, сделал из него плотный ком и положил в карман» [2, 218].

Кроме описания верхней одежды и аксессуаров, в романе также встречаются контексты содержащие описания головных уборов: «шляпа», «шапка».

- «шляпа» – «головной убор, обычно с тульей или полями» [2, 1501].

111

«Всадник в американской шляпе (он теперь был совсем близко, и Варя разглядела загорелое лицо, бородку a-la Louis-Napoleon и подкрученные пшеничные усы) натянул поводья, замер на месте, и в руке у него откуда ни возьмись появился длинноствольный пистолет»[2, 25].- «шапка» – «головной убор, преимущественно мягкий, теплый» [2, 1490]. «Варя подняла голову и увидела, что навстречу, окутанный облаком пыли, бесформенной толпой движется отряд всадников – пожалуй, человек двадцать. Видно было мохнатые шапки <…>» [2, 21]. – «Он то надолго исчезал, то, наоборот, безвылазно сидел в палатке, и к нему наведывались какие-то болгарские мужики в пахучих бараньих шапках» [1, 89].

Что касается примеров, содержащих в себе описания обуви иностранцев, то нами было обнаружено лишь описание сапог.- «сапог» – «род обуви с высоким голенищем» [2, 1148].- «– Да вот хотя бы ваши старые сапоги. – Маклафлин ткнул пальцем на запыленные юфтевые сапоги француза» [2, 63]. – «Кожа на них потрескалась и стала мягче лошадиных губ. В приличном обществе в таких сапогах не появишься. Я этого и не делаю – сапоги предназначены для иного. Мне сшил их старый софийский еврей десять лет назад. Он содрал с меня десять лир и сказал: «Господин, из меня уже давно репей вырастет, а ты все еще будешь носить эти сапоги и вспоминать Исаака добрым словом» [1, 68]. – «Соболев вскинул ладони: – Пока не ударили по рукам, я пас. Старые сапоги – это уж чересчур» [1, 63].

Таким образом, мы проследили лингвистические описания национальных вариантов одежды иностранцев на материале романа «Турецкий гамбит». Следует заметить, что чужестранцев является очень своебразной, она подчеркивает менталитет национальности. Дальнейшее наше исследование связано с описанием обычаев, поведения и внешности иностранцев на материале романа Бориса Акунина «Турецкий гамбит».

ЛИТЕРАТУРА:1. Акунин Б. Турецкий гамбит: роман / Борис Акунин. – переизд. – М.: «Захаров», 2009. – 240 с. 2. Большой толковый словарь русского языка / Гл. ред. С. А. Кузнецов.–СПб.: «Норинт», 2006. – 1536 с.

112

3. Даль В. И. Большой иллюстративный толковый словарь русского языка: современное написание: ок.1500 ил./ В. И. Даль. – М.: Астрель: АСТ: Хранитель, 2007. – 348, [4] с.: ил.

Науч. рук. – Сердюк А. М., канд. филол. наук , доц., Бердянский государственний педагогический университет

МОВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ КОНЦЕПТІВ ПРИРОДИ В ТЕКСТАХ ДРУКОВАНИХ ЗМІ

Заворотько Т. М., студ. гр. ЖТ-01Багатим джерелом для дослідження новітніх тенденцій

розвитку української мови є мова засобів масової інформації. Це найбільш динамічний пласт літературної мови. Науковці зазначають, що особливу роль у мові ЗМІ відіграють концепти – лексеми, значення яких складають зміст національної мовної свідомості й формують картину світу носіїв мови. Зокрема останнім часом активно вивчаються такі ментальні явища на матеріалі журналістських текстів: концепти «влада», «Європа», «Україна» (О. Бондар і М. Цегел, Я. В. Прихода) [1, 29].

Достовірну інформацію про матеріальну й духовну самобутність українського народу значною мірою надають мовні засоби вираження різноманітних концептів-реалій природи. Проте на матеріалі друкованих ЗМІ у вітчизняному мовознавстві до цього часу не було здійснено жодного дослідження концептів природи та їх мовних репрезентів, а вони являють собою важливий пласт культурної інформації, що закодована в мові. Цим і зумовлена актуальність нашої наукової розвідки.

Об’єктом дослідження в науковій роботі є мова всеукраїнських, регіональних та місцевих друкованих ЗМІ. Предметом дослідження є вербалізація та зміст концептів природи в мові українських ЗМІ.

Мета роботи полягає у визначенні специфіки використання та мовного вираження концептів природи в сучасному публіцистичному дискурсі.

Джерельну базу роботи складають текстові матеріали всеукраїнської газети «Україна молода», обласної газети «Сумщина»

113

та місцевої газети «Суми і сумчани» за 2011 рік. Такий вибір зумовлений високим професійним та мовленнєвим рівнем окреслених видань, а також намаганням охопити в дослідженні різні види друкованих ЗМІ. Усього проаналізовано 1754 мікроконтексти зі словами на позначення природних реалій.

Сучасний медіа-дискурс представлений концептами, які подаються як цілісні образи структурованих уявлень про навколишню дійсність. Образ входить до концепту як узагальнене уявлення про світ, як інформаційне джерело про побут етносу, його культуру, досвід, особливості ментальності, природу [2, 30]. Засобами репрезентації концептів у сучасному медіа-дискурсі стають як окремі слова, так і фразеологізми, вільні сполучення слів, тексти й сукупність текстів. Вони допомагають створити власний образ, модель або проекцію дійсного чи уявного світу, що виникає в момент сприйняття мовною особистістю інформації із ЗМІ.

У сучасних ЗМІ концепти природи – звичне явище. Подекуди трапляються цілі тексти, присвячені природі, з неповторними образами, які служать загальній інформативній меті.

У процесі дослідження не було виявлено жодного номера газети, в якому б не траплялися назви об’єктів природи, що свідчить про актуальність досліджуваних ментальних явищ для сучасного публіцистичного дискурсу. У цілому, досліджуючи мовні засоби концептуалізації природи у текстах друкованих ЗМІ, можна констатувати її різноманітне функціональне навантаження:

1. Природа як просторова реалія, в умовах якої проходить життя й господарська діяльність людини (традиційне лексикографічне значення) – 58% опрацьованих матеріалів: Сільськогосподарські землі на Сумщині займають 1740 га («Сумщина», № 82, с.2).

2. Природа як еталон краси, гармонії – 27%: Весняний сад милував людське око («Суми і сумчани», №15, с.3).

3. Природа як символ екологічної катастрофи – 8%: Чорнобильська катастрофа зруйнувала квітучий храм природи в пустку («Україна молода», № 56, с.4).

4. Природа як життєвий хаос – 7%: Дорожньо-транспортна пригода сталася унаслідок сильного дощу, у якій постраждали троє людей, один із них зараз у важкому стані («Україна молода», № 34, с.2).

У газетних матеріалах концепт існує у слові, саме тому він є "концентрацією змісту", презентує не лише поняття, назване словом,

114

але й емоційні елементи, оцінки, асоціації, образи, що характерні для певної культури.

Аналіз семантичного розмаїття концептів природи у мові друкованих ЗМІ дозволяє отримати достовірну інформацію про особливості світобачення авторів публікацій, про сучасні проблеми не тільки світу природи, а й суспільства. Нам вдалося виокремити такі групи лексичних засобів, що є репрезентантами відповідних концептів.

1. Небесні об’єкти та явища – Юпітер, Сонячна система, небо, грім, зірка: Юпітер – найближча планета Сонячної системи («Сумщина», №5, с.1); Завдяки їх зусиллям ми маємо земну природу, чисте повітря, синє небо («Сумщина», №48-49, с.2); Майже до зірок дотягнувся житель Каліфорнії, зірвавши рекордний джекпот – 185 млн. доларів («Україна молода», №119, с. 5).

2. Рослинний світ – калина, льон, гриби та ін.: Білий цвіт на калині – хіба не диво? («Україна молода», №111-112, с. 4); Завжди у моді етнічні мотиви, зокрема у наших колекціях із льону («Сумщина», №1-2, с.8); Унаслідок негоди отримали подорожчання ягід, овочів, ймовірно, картоплі («Україна молода», № 114, с.1).

3. Тваринний світ – лелека, зозуля, кіт, заєць, собака та ін.: Вісники весни – лелека білий, зозуля звичайна («Сумщина», №74-75, с.8); У традиціях різних народів кіт і заєць – вільнолюбні помічники небесних світил, хитруни й імпровізатори («Суми і сумчани», № 42, с.2). У журналістських матеріалах представлені назви тих звірів і птахів, які притаманні нашій місцевості.

4. Водні ресурси – вода, море, річка, ставок: У морі перлини знайти важко. Потрібно вміти добре плавати, щоб знайти ту мушлю («Сумщина», №8, с.4); І ставок, і млинок, і вишневий садок («Україна молода», №130, с.5).

5. Земельні ресурси – земля, Ґрунт: Ринок землі на сьогоднішній день – питання №1 («Сумщина», №74-75, с.1); У Криниці випробовували Ґрунт Великої України («Україна молода», №113, с.6).

6. Природні простори (це передусім простори української землі – ліси, луги, гаї, поля і т. ін. – і в поодиноких випадках простори інших країн, наприклад, пустеля Атакама): Милі оку ліси, луги, міста і села («Сумщина», №1-2, с.3); Навесні на полях, лісових галявинах археологи знаходять застарілі боєприпаси («Суми і сумчани», №13, с.3); Розмова проходила у вишневому саду, серед розмаю квітів і

115

трав…(«Суми і сумчани», №41, с.3); Учасники перегонів «Дакар–2011» ведуть боротьбу з просторами пустелі Атакама («Україна молода» №1, с.10).

Статистичні підрахунки, здійснені в ході нашого дослідження, свідчать про те, що в газетних матеріалах найбільш поширеними є такі концепти: «земля» – 30%, «вода» – 23%, «небо» – 20%, «сонце» – 7%, «зоря» – 4%. Інші зафіксовані концепти природи, представлені ключовими назвами грім, верба, кінь, ліс, ріка, вогонь, веселка, рослини, всі разом становлять 16%. Очевидно, що найбільш частотними є ті концепти природи, які найбільше стосуються повсякденного життя людей.

Наш аналіз довів, що в публіцистичних текстах так само, як і в художніх, представлена вертикаль світобудови, причому «нижній» світ природи превалює. У ЗМІ «верх» складає 41% концептів, «низ» – 59%. Це пояснюється тим, що людська життєдіяльність більше пов’язана з «нижнім» природним середовищем. Саме тут людина функціонує як біологічна істота, має прямий зв'язок із навколишнім світом.

Використання концептів природи значною мірою залежить від жанру та часу написання газетних матеріалів: узимку на шпальтах газет актуальними стають концепти «вода», «сніг», «зірка», «ялинка», «заєць», навесні – «земля», «верба», «вітер», улітку – «сонце», «дощ», «квіти», «овочі», «фрукти», восени – «гриби», «вітер», «дощ», «овочі», «фрукти». Кожній порі року властивий зв'язок відповідних концептів із певними релігійними чи народними святами та їх атрибутикою (Йорданська вода, вербова гілка, Різдвяна зірка), у чому проявляється наступність поколінь та збереження українських традицій.

Назви концептів природи найбільш частотними є в текстах інформаційних жанрів (це переважно замітки, рідше – інтерв’ю, звіт), хоча трапляються й поодинокі випадки відповідних матеріалів інформаційно-аналітичного характеру.

У процесі дослідження виявлено, що найбільше розмаїття концептів природи спостерігається у газеті «Сумщина», що зумовлено форматом газети, більшою кількістю сторінок порівняно з іншими проаналізованими виданнями, її жанровою специфікою та авторським підходом до написання різнопланових матеріалів, а також періодичністю виходу. Найменше досліджуваних концептів виявлено в газеті «Суми і сумчани». У ній спостерігається найбільша кількість матеріалів офіційно-ділового стилю, звітів, уривків із нормативно-

116

правових актів, а відтак матеріалів із художніми елементами зовсім мало, тому семантичне наповнення слів-репрезентантів концептів природи тут не таке багате.

Перспективу дослідження вбачаємо в більш детальному аналізі структури виділених концептів природи – у термінах «ядро – периферія»; у порівнянні мовної репрезентації концептів природи в сучасному публіцистичному дискурсі і в художній прозі; у зіставленні особливостей аналізованих концептів у мові українських і іноземних (російських, англійських) друкованих ЗМІ з метою виявлення їх етнокультурних елементів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бондар О. Засоби вербалізації концепту AUTHORITY (на матеріалі англомовного та україномовного газетного дискурсу) // Наукові записки / О. Бондар, М. Цегел. – Випуск 81 (3). Серія : філологічні науки. – С. 218–221.

2. Карпенко У. О. Фрейм "вооруженное противостояние" в русской культурно-языковой традиции / У. О. Карпенко : дисс. канд. филол. наук. – К., 2006. – 233 с.

Наук. кер. – Серебрянська І. М., доц., канд. філол. наук, Сумський державний університет

НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ У МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ

Четвертак Є. О., асп. Запорізького національного університету

Проблема національної ідентичності особистості у сучасному мультикультурному та багатонаціональному світі набуває особливої актуальності у зв’язку із процесами соціокультурного становлення, перерозподілу територій та боротьби країн за незалежність тощо. Вивченню національної ідентичності у лінгвістиці передував ряд гуманітарних розвідок цього питання, зумовлений розвитком антропоцентричного напрямку досліджень. Ще декілька десятиліть тому це поняття належало суто до сфери інтересів соціології та психології, але сьогодні до проблеми національної ідентичності починають звертатися також і лінгвісти, які визначають особливості конструювання та актуалізації цього явища у різних видах дискурсу.

117

Поняття ідентичності було введено психологом Е.Еріксоном у 1950 році. Під ідентичністю науковець розумів процес організації життєвого досвіду людини в індивідуальне «Я» [4, 8]. У сучасній гуманітарній парадигмі знань ідентичність розглядають як «психологічне уявлення людини про своє «Я», що характеризується суб’єктивним почуттям своєї індивідуальної самототожності і цілісності, ототожнення людиною самої себе (частково усвідомлене, частково ні) з тими чи іншими типологічними категоріями» [2, 304]. Ідентичність є індикатором «свого» на противагу «чужому» та є результатом усвідомлення людиною приналежності до певної групи, що дозволяє їй визначити своє місце у соціокультурному просторі.

Загальновідомо, що процес ідентифікації можливий тільки за умов соціалізації людини та суспільства у цілому. На думку М.Кубаєвського, через соціальне ідентичність формує і зберігає свій базовий феномен - етнічну ідентичність [1, 61]. Завдяки цій формі ідентичності з’являються, накопичуються, актуалізуються та передаються ті етнічні норми, цінності та стереотипи поведінки, яких «homo socius» дотримується у процесі формування його ідентичності як представника певного етносу або нації. Проте, слід розрізняти поняття етносу та нації і відповідно етнічної та національної ідентичності.

Етнічність ґрунтується на природному зв’язку людини з групою, що визначається генетичними й географічними чинниками. У культурології використовується наступне визначення етнічної ідентичності − «результат процесу емоційно-когнітивного ідентифікація суб’єкта зі своєю етнічною групою, що виражається в почутті спільності із членами цієї групи і сприйнятті її цінностей як основних [2, 317]. Етнічна ідентичність дозволяє здійснювати солідаризацію з ідеями та цінностями свого етносу, розрізняти інші народи та етносоціальні групи як ті, що є схожими або відмінними від власного етносу.

Через те, що самоусвідомлення індивіда формується також і в надетнічних утвореннях, зокрема, таких як нація (наприклад Велика Британія, Японія, США), необхідно виокремити поняття національної ідентичності. Цей вид ідентичності передбачає самоідентифікацію індивіда з певним політичним та культурним співтовариством [3, 79]. Коли етнічна група починає переслідувати політичні цілі, вважається, що вона досягла національного рівня.

118

Для багатьох етнонаціональних груп у якості найбільш значущого символу колективного членства виступає мова, у якій відображено концептуальні знання та уявлення, які, в свою чергу, формують мовну картину світу. Треба відмітити, що простежується двоїстий зв’язок між мовою та національною ідентичністю. З одного боку, використання мови як маркера нації є наслідком ідентифікації, а з іншого, існування мови – є необхідною умовою формування національної ідентичності. Однак, треба відзначити, що хоча мова і є умовою формування етносу та результатом етногенезу, поняття мовної та етнічної спільноти часто не співпадають: один етнос може послуговуватися декількома мовами, і, навпаки, різні етноси можуть користуватися однією мовою.

В ході індивідуального розвитку через використання мови, кожна людина долучається до національної свідомості – спільного знання, і лише завдяки цьому процесу стає можливе формування самоідентичності. Мова відтворює спогади, бажання, прагнення, котрі є спільними для всіх представників нації, її різних поколінь, тому мовна суголосність активізує спільність національного життя, відіграє роль своєрідної матриці досвіду, думок, переживань і мрій минулих поколінь, постає як свідок їх змагань, здобутків і долі [1, 66]. Отже, національна ідентичність як продукт соціалізації формується та змінюється через мову та завдяки їй.

Отже, формування національної ідентичності, як і будь-якої іншої форми ідентичності, можливе тільки за умов соціалізації. Слід розрізняти поняття етнічної та національної ідентичності, які є майже тотожними, але останнє визначається не тільки генетичними та географічними чинниками, але й політичними. Національна ідентичність є більш ширшим поняттям, що охоплює етнічне самоусвідомлення та ідентифікацію індивіда з певним політичним утворенням. Національна ідентичність формується, змінюється та актуалізується у мові, яка є універсальним засобом самоусвідомлення індивіда як представника певної етнонаціональної групи. Світоглядні та аксіологічні засади, що домінують у суспільстві, зазвичай штучно нав’язуються через структури влади. Національна ідентичність як соціальний конструкт також актуалізується у дискурсі суспільних та політичних діячів.

ЛІТЕРАТУРА

119

1. Кубаєвський М, Лук’яненко С. Концептні імплікації у вивченні взаємозв’язку ідентифікації й ідентичності / М.Кубаєвський, С.Лук’яненко // Психологія і суспільство. – 2009. – №3. – С.58-68.2. Культурологія. Навчальний посібник для вузів / за заг. ред. В.М.Пічі. – Львів: Могнолія плюс, 2005. –360с.3. Малахов В.С. Идентичность / В.С. Малахов // Новая философская энциклопедия в 4-х томах. – 2001. – Т2. – С.78-79.4. Эриксон Э. Детство и общество / Эриксон Э.− СПб.: Университетская книга, 1996. − 592 с.

Наук. кер. – Клименко О. Л., доц., канд. філол .наук кафедри теорії та практики перекладу з

англійської мови Запорізького національного університету

ОРФОГРАФИЧЕСКИЕ ОШИБКИ В РЕКЛАМНЫХ ТЕКСТАХ

Алексютина О. А., доц. кафедры социологии, рекламы и связей с общественностью БГУ,Попова Д. В., студ. 3 курса специальности

«Реклама» БГУПроцесс создания рекламы представляет собой комплекс

множества творческих и социально-технологических вопросов, эффективное решение которых на всех уровнях является залогом успеха любой рекламной кампании. Важная роль в этом процессе отводится рекламному тексту. Рекламный текст – сложное семиотическое целое, представляющее собой совокупность знаковых единиц и способствующее продвижению на рынок рекламируемого продукта.

Изучение рекламы показывает, что элементарная грамотность и умение излагать свои мысли на бумаге зачастую не входят в перечень качеств, которыми должен обладать копирайтер, наоборот, эти способности находятся на последнем месте в процессе рекламной коммуникации, уже не говоря о том, чтобы рекламный текст был интересным, содержательным, эмоциональным.

Проблема прогрессирующей безграмотности населения и побудила нас провести исследование на тему «Орфографические ошибки в рекламных текстах». Цель исследования: выявить

120

взаимосвязь между падением уровня грамотности в обществе и появлением неграмотной рекламы.

К особенностям рекламной коммуникации относят не только ее одностороннюю направленность, но и тот факт, что рекламное обращение конкурирует с другими за влияние на потребителя. Если на потребителя одновременно воздействует несколько рекламных обращений, то он обратит свое внимание только на одно, которое будет грамотно представлено, а значит, правильно воспринято и переработано.

Проведенный анализ рекламных материалов показал, что чаще всего в рекламных объявлениях встречаются ошибки, связанные с написанием гласных и согласных букв, с ошибками в слитном, раздельном или дефисном написании слов, ошибки в написании строчных и прописных букв.

В рекламном объявлении производителя чая «Rolden» в слогане была допущена ошибка: «ДрагоцеНННость в каждой капле». Скорее всего, это опечатка, но при написании данного слова действительно можно совершить орфографическую ошибку, поэтому не понятно, невнимательность это, или неграмотность. В любом случае, это грубое нарушение норм русского языка.

Часто допускают орфографическую ошибку в написании окончаний глаголов. Cеть ресторанов быстро питания «Mc Duck» опубликовала рекламное обращение, которое содержало такие слова: «Вот, что мне нравитЬся». Помимо нарушения нормы русского языка, этот слоган имеет сходство со слоганом известного бренда «Mc.Donalds».

Также можно выделить группу ошибок в написании непроверяемых безударных гласных в корне. Рекламный текст яркого и красочного баннера известной торговой марки автомобиля «Volkswagen» удивляет нас своей неграмотностью «Приглашаем на прИмьеру…». Неграмотность сотрудников настолько крупной компании вызывает недоумение.

Кроме приведённой выше группы ошибок, можно выделить группу ошибок в слитном, раздельном или дефисном написании слова. Даже крупные компании допускают орфографические ошибки в своей рекламе. «Российские Железные Дороги» употребили в своём рекламном объявлении существительное, написанное слитно с предлогом: «внеочереди».

121

Кроме того, в рекламных объявлениях могут просто забыть дописать букву или слово. Из-за этого полностью меняется смысл предложения и получается курьёзная ситуация. Так, например, сеть магазинов «Мега» удивила всех оригинальным рекламным текстом: «Детей – в Детский клуб, мужа – в кино, а САМ по магазинам!».

Что касается региональной рекламы, здесь тоже можно найти примеры нарушений норм русского языка. Крупный интернет – провайдер «Брянские кабельные сети» разместил по городу объявления о приёме на работу, в которых были нарушены правила постановки запятых: «Нечего на жизнь плакаться в БКС, приходи работать и радоваться!»

Несмотря на то, что в последнем примере показаны нарушения норм литературного языка на синтаксическом уровне, можно заметить, масштабы проявлений неграмотности в рекламе неприятно поражают, причем большое количество последних допускается крупными компаниями. Нарушение норм литературного языка в рекламном тексте, как показывает проведенное анкетирование, отрицательно сказывается на восприятии рекламной информации целевой аудиторией.

Также нас заинтересовали результаты ежегодной акции «Тотальный диктант». Итоги данного проекта не оптимистичны: только 13,5% в 2012 году получили за свои диктанты «пятёрки» и «четвёрки», что позволяет сделать вывод об общем снижении грамотности населения. Реклама же, в свою очередь, является отражением данного явления, ведь именно через неё проецируется указанная проблема. Ключевая идея нашего исследования заключается в том, чтобы показать значимость и актуальность проблемы пренебрежения нормами русского языка в коммуникационном процессе и в необходимости её решения. Хотелось бы особое внимание уделить именно профессиональной деятельности рекламистов. Ведь важна не только креативность в рекламе, но и грамотность при создании рекламного текста.

Далеко не всякий рекламный проект оказывается в должной степени качественным и действенным, влияющим на принятие потребителем покупательского решения, немаловажную роль в этом играет непосредственно текст рекламного обращения.

Проведенный контент-анализ рекламной продукции подтверждает необходимость ее соответствия требованиям, не только художественным и информационным, но и языковым, что позволит

122

работать на эффективность рекламной коммуникации, в частности, и формирования речевой культуры современного потребителя в целом.

ЗМІСТ

Беньямін Т. А., Куліш В. С. МОЛОДІЖНИЙ СЛЕНГ У СОЦІОЛІНГВІСТИЧНОМУ АСПЕКТІ (НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ)…………………………………..3Бикова А. В., Баранова С. В. ПОДЯКА ЯК ЕЛЕМЕНТ ЕТИКЕТУ АНГЛОМОВНОГО СПІЛКУВАННЯ…………………………………..4Дегтярьова Л. І., Босенко Є.С. СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, КОГНІТИВНІ МЕХАНІЗМИ СКЛАДАННЯ АНТОНОМАСІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ…………………………………………………………….6Братков М. О. МОВЛЕННЯ ЯК ЗАСІБ МАНІПУЛЯЦІЇ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ……………………………………………8Бутенко Д. ТЕРМІНОСПОЛУЧЕННЯ У СПОРТИВНОМУ КОМЕНТАРІ………………………………………………………………9

123

Векленко В. В. НЕМОДЕЛЬОВАНІ ПАТТЕРНИ ЛЕКСИЧНИХ ІННОВАЦІЙ……………………………………………………………..10Грамотіна В. О. СТАТУС ЧИСЛІВНИКІВ У ПАРЕМІОЛОГІЧНИХ КОНСТРУЮВАННЯХ……………………………………………………...11Ворожко Н. А., Таценко Н. В. ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕТАФОРИ У ПОЕТИЧНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕЗІЇ АНГЛОМОВНИХ АВТОРІВ)………………………………...14Голобородько Ю. К., Дорда В. О. ФЕНОМЕН АРГО СРЕДИ КОМПЬЮТЕРНЫХ ИГРОКОВ…………………………………..……16Голубченко Н. О. СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ДЕНУМЕРАТИВІВ-ПРИКМЕТНИКІВ………………………………………………………..18Кобякова І. К., Гончарова Ю. О. ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ У ХУДОЖНЬОМУ АНГЛОМОВНОМУ ХХ СТ. (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНІВ М. МІТЧЕЛ «GONE WITH THE WIND» ТА ДЖ. ГОЛСУОРСІ «THE FORSYTE SAGA»)…………………………20Гордієнко С. С. ПРИТЧА ЯК СКЛАДОВА РЕЛІГІЙНОГО ДИСКУРСУ……………...……………………………………………….21Грінченко А. І. ОНТОЛОГІЯ ФЕНОМЕНА ЗАМІЩЕННЯ НА МАТЕРІАЛІ ЛЕКСЕМИ “ONE”……………………………………….22Добрецький А. В. ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ МОВЛЕННЯ……24

Грішина Я. М., Куліш В. С. ІНШОМОВНА КОМПЕТЕНЦІЯ ЯК НЕВІД’ЄМНА СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО МИТЦЯ……………...……………………………….26Дворник Н., Попова О. В. СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ПОЛІТИЧНИХ ПРОМОВ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЛІТИЧНИХ ЗВЕРНЕНЬ БАРАКА ОБАМИ)………………………………………………………………….28Захлевський Я. В. ЗАПЕРЕЧНІ ОПЕРАТОРИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ……………………………………………………………………...30Калиновська В. І. ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМП’ЮТЕРНОГО ДИСКУРСУ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ……….31Здоровцова Н. І. МОДЕЛІ ТВОРЕННЯ ДЕНУМЕРАТИВІВ………33Кіріченко Ю. Г., Жулавська О. О. СЛЕНГ АБО СУЧАСНА РОЗМОВНА АНГЛІЙСЬКА МОВА…………………………………..34Кінаш В. МОВНА СОЦІАЛЬНА І КУЛЬТУРОЛОГІЧНА СУТНІСТЬ ІСТОРИЧНИХ АНТТРОПОНІМІВ……………………...36

124

Кононенко Є. О. ОНТОЛОГІЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ У ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛІ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ)…………………………………………….37Медвідь К. М. ПРОБЛЕМИ ЛЕКСИЧНОЇ КОНТАМІНАЦІЇВ СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ………………………………..38Коробко А. О., Баранова С. В. ПОНЯТТЯ ПОЗИТИВНОЇ ТА НЕГАТИВНОЇ ВВІЧЛИВОСТІ……………………...…………………42Король А. П., Попова О. В. СУМІЖНІСТЬ ТАКТИК САМОПРЕЗЕНТАЦІЇ ТА ДИСКРЕДИТАЦІЇ У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ……………………………………………………………….43Котенко А. М. НЕОЛОГІЗМИ ЯК ЛІНГВО-КОГНІТИВНЕ УТВОРЕННЯ…………………………………………………………….45Лук’яненко А. О., Чуланова Г. В. ЛЕКСИКО-СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙ В АНГЛОМОВНИХ ТА УКРАЇНОМОВНИХ РЕКЛАМНИХ ТЕКСТАХ-ВІДГУКАХ (НА МАТЕРІАЛІ КНИЖКОВИХ ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИНІВ AMAZON.COM ТА BOOKCLUB.UA)……...………………………….47Самойлова А. П. ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ З ЧИСЛІВНИКОВИМИ ОДИНИЦЯМИ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНИХ ПАРЕМІЙ)………………………………………….49Черепова Ю. В. КОНЦЕПТ «ЧАС» У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ……...………………………………………………………………51Ткаченко М. О., Шуменко О. А. ЛІНГВІСТИЧНИЙ СТАТУС ДЕНУМЕРАТИВІВ………………………………………………………...52Мілаш К. І. ФУНКЦІОНАЛЬНО–ЗМІСТОВА СТРУКТУРА ЕПОНІМІВ ТА ЕПОНІМІЧНИХ КОНСТРУКЦІЙ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛІЙСЬКОЇ, УКРАЇНСЬКОЇ ТА РОСІЙСЬКОЇ МОВ)……...…55Моісеєнко М. В., Кобякова І. К. СТАТУС СЛУЖБОВИХ ДЕНУМЕРАТИВІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ……………………..…57Сибірцева Ю. С. ДИСКУРСИВНА ЛІНГВІСТИКА………………...58Наливайко І. І., Таценко Н. В. ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛАТИНІЗМІВ ТА ГРЕЦИЗМІВ У ТЕРМІНОСИСТЕМАХ РІЗНИХ ФАХОВИХ ГАЛУЗЕЙ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ…………………………..………...62Петровська О. С., Баранова С. В. ЕВОЛЮЦІЯ КВАНТИТАТИВНИХ ОДИНИЦЬ……………………………………64Симоненко  Є., Попова О. В. РОЛЬ ІНТОНАЦІЇ У ПРОМОВІ БАРАКА ОБАМИ……………..………………………………………...66Сімонова І. О., Приходько Н. А. ФОРМИ ЗВЕРТАННЯ ЯК СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИЙ МАРКЕР (НА МАТЕРІАЛІ

125

АНГЛОМОВНОЇ ПРОЗИ ОСТАННЬОГО ДЕСЯТИЛІТТЯ ХХ СТ. – ПЕРШОГО ДЕСЯТИЛІТТЯ ХХІ СТ.)………………………………..67Скляр А., Косенко Ю. В. КОМПЛІМЕНТ ЯК ОДНА З ФОРМ ФАТИЧНОЇ МЕТАКОМУНІКАЦІЇ……………………………………70Совенко А. М. ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ ЛЕКСЕМИ ONE……71Срібранець В. О., Єрмоленко С. В. СТИЛІСТИЧНІ ТА ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАПИСІВ АНГЛІЙСЬКОЮ ТА НІМЕЦЬКОЮ МОВАМИ НА ОДЯЗІ СУЧАСНИХ ПІДЛІТКІВ………………….....72Тимощук Г. І., Чуланова Г. І. ЛІНГВО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІРТУАЛЬНИХ РЕКЛАМНИХ ВІДГУКІВ (НА МАТЕРІАЛІ АНГЛОМОВНИХ РЕКЛАМНИХ ТЕКСТІВ)……...…74Шуменко О. А., Куценко Є. СПУСТОШЕНІСТЬ ЧИСЛІВНИКІВ...76Хвостик Ю. С., Косенко Ю. В. ОСОБЛИВОСТІ КОНФЛІКТІВ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ……………………………………………………...77Ястремська Д. С., Дорда В. О. ГЕНДЕРНЕ МАРКУВАННЯ ОДИНИЦЬ СТАТІ В АНГЛІЙСЬКОМУ СЛЕНГУ…………………79Бєлікова Г. В., Чепелюк А. Д. ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЯКІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ………...……...81Гнатенко Н. М., Чепелюк А. Д. ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНІХ ОБРАЗІВ У НІМЕЦЬКИХ БАЛАДАХ………………..83

Бикова К. В. ГАЗЕТНИЙ ДИСКУРС ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………………………………85Азарова Л. І. ВИГУКИ ЯК МОВНА СКЛАДОВА МЕТАКОМУНІКАТИВНИХ СИГНАЛІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ...87Анохіна Т. О. ЛАКУНИ ЯК РЕЗУЛЬТАТ НЕПЕРЕКЛАДНОСТІ КУЛЬТУРЕМ…………………………………………………………….89Панова А. М. МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ В ПЕРЕКЛАДІ……………………………………………………………...90Вірчак Г. О. МІЖМОВНА ОМОНІМІЯ ЯК ПРОБЛЕМА ПЕРЕКЛАДУ…………………………………………………………….93Дороніна Є. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………………….95Король А. П. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ РЕАЛІЙ……………..97Полєвик Д. О., Кириченко О. А. АНТОНІМІЧНИЙ ПЕРЕКЛАД, ЯК СКЛАДОВА ПЕРЕКЛАДАЦЬКИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ………98Рогоза І. ОКАЗІОНАЛІЗМИ. ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ (НА МАТЕРІАЛІ ХУДОЖНЬОГО АНГЛОМОВНОГО ДИСКУРСУ)……………………………………..100

126

Северин А. В., Дегтярьова Л. І. ЕТНОСПЕЦИФІКА ТА ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ КАЗОК………….101Хвостик Ю. С. ГЕНДЕРНИЙИ АСПЕКТ ПЕРЕКЛАДУ………….103Кобяков О. М., Гавриленко Ю. ПРОДУКТИВНІ ТЕРМІНОТВОРЧІ ОСНОВИ ЛАТИНСЬКИХ І ГРЕЦЬКИХ ІМЕННИКІВ III ВІДМІНИ: ПЕРЕКЛАД І ЗАСТОСУВАННЯ………………………104Щербицька В. В. АНТРОПОЦЕНТРИЧНА ПАРАДИГМА ЯК БАЗОВА ДЛЯ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ГЕНДЕРУ…………..106Врубель А. ХАРАКТЕРИСТИКА ОДЕЖДЫ ИНОСТРАНЦЕВ КАК СРЕДСТВО ВЫРАЖЕНИЯ НАЦИОНАЛЬНЫХ ОСОБЕННОСТЕЙ (на материале романа Бориса Акунина «Турецкий гамбит»)……….109Заворотько Т. М. МОВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ КОНЦЕПТІВ ПРИРОДИ В ТЕКСТАХ ДРУКОВАНИХ ЗМІ……………………….112Четвертак Є. О. НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ У МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ……………………………………………………….117Алексютина О. А., Попова Д. В. ОРФОГРАФИЧЕСКИЕ ОШИБКИ В РЕКЛАМНЫХ ТЕКСТАХ……………………………………………..119

Наукове видання

СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА

МатеріалиВсеукраїнської наукової конференції

викладачів, аспірантів, співробітників та студентів факультету іноземної філології та соціальних комунікацій

(Суми, 19–20 квітня 2013 року)

127

Частина перша

Відповідальний за випуск В. В. ОпанасюкКомп`ютерне верстання С. М. Кищик

Стиль та орфографія авторів збережені.

Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. . Обл.-вид. арк. . Тираж пр. Зам. №

Видавець і виготовлювачСумський державний університет,

вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007 Свідоцтво суб'єкта видавничої справи ДК № 3062 від 17.12.2007.

128