Економiка та держава · Rudenko M., Kryvoruchko V. KNOWLEDGE MANAGEMENT AS A...

Економiка та державаМіжнародний науково�практичний журнал

№ 4

квітень 2016

© Економiка та держава, 2016

Журнал засновано у січні 2003 року.Виходить щомісяця.

Редакційна колегія

Амоша Олександр Іванович, директор інституту Економіки промисловості НАНУкраїни, д�р екон. наук, професор, академік НАН України

Андрощук Генадій Олександрович, головний консультант Верховної Ради України,к�т екон. наук, доцент

Бакуменко Валерій Данилович, проректор з наукової роботи Академії муніципаль�ного управління, д�р наук з державного управління, професор

Бандур Семен Іванович, професор кафедри управління персоналом та економікипраці ІПК ДСЗУ, д�р екон. наук, професор

Бендасюк Олег Олександрович, головний спеціаліст департаменту атестації кадріввищої кваліфікації МОН України, д�р екон. наук

Бондаренко Ольга Олександрівна, професор кафедри фінансів, директор Інститу�ту післядипломної освіти Київського національного університету технологій та ди�зайну, к.т.н., доцент

Воротін Валерій Євгенович, заступник директора Національного інституту страте�гічних досліджень, д�р наук з державного управління, професор

Гайдуцький Андрій Павлович, заступник керівника управління платіжних системУКР СІБ банка, д�р екон. наук

Гайдуцький Павло Іванович, Радник Президента України, д�р екон. наук,професор, заслужений діяч науки і техніки України

Гнибіденко Іван Федорович, завідувач кафедри управління персоналом таекономіки праці ІПК ДСЗУ, д�р екон. наук, професор

Грищенко Іван Михайлович, ректор Київського національного університетутехнологій та дизайну, д�р екон. наук, професор, член�кореспондент НАПН України,заслужений працівник освіти України

Гудзинський Олексій Дмитрович, професор кафедри менеджменту і маркетингуІПК ДСЗУ, д�р екон. наук, професор

Дацій Олександр Іванович, в.о. ректора Академії муніципального управління, д�рекон. наук, професор

Денисенко Микола Павлович, професор кафедри економіки і фінансів ІПК ДСЗУ,академік УТА, д�р екон. наук, професор

Завізєна Наталія Станіславівна, провідний науковий співробітник відділу стратегії ста�лого розвитку та інвестиційно�інноваційної політики Науково�дослідного економічногоІнституту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, д�р екон. наук, доцент

Киричук Олександр Васильович, завідувач кафедри психології ІПК ДСЗУ, докторпедагогічних наук, професор

Криклій Артур Станиславович, завідувач кафедри фінансів Хмельницького економіч�ного університету, доктор економічних наук, професор, дійсний член АЕН України

Кузьмін Олег Євгенович, директор навчально�наукового інституту економіки і ме�неджменту Національного університету "Львівська політехніка", д�р екон. наук, про�фесор, заслужений працівник народної освіти України

Куліков Петро Мусійович, ректор КНУБА, д�р екон. наук, професор, лауреат 2х дер�жавних премій в галузі науки та техніки, заслужений працівник освіти України

Кучменко Еліонора Миколаївна, професор кафедри соціології та соціально�гуманітарних дисциплін ІПК ДСЗУ, доктор історичних наук, професор

Маршавін Юрій Миколайович, перший проректор ІПК ДСЗУ, д�р екон. наук, про�фесор, заслужений працівник освіти України

Міщенко Катерина Семенівна, доцент кафедри теоретичної та прикладноїекономіки ІПК ДСЗУ,кандидат наук з державного управління, доцент

Могильний Олексій Миколайович, ректор ІПК ДСЗУ, д�р екон. наук, професорМомир Джурович, президент Академії наук та мистецтв ЧорногоріїМордвінов Олександр Григорович, завідувач кафедри, Класичний приватний

університет ( м. Запоріжжя), д�р наук з державного управління, професорОнищенко Володимир Олександрович, ректор Полтавського національного

технічного університету, д�р екон. наук, професорПатика Наталія Іванівна, проректор з науково�педагогічної роботи ІПК ДСЗУ,

к�т екон. наук, доцентПоважний Олександр Станіславович, ректор Донецького державного університе�

ту управління, д�р екон. наук, професорРадиш Ярослав Федорович, професор кафедри управління охороною здоров'я

НАДУ при Президентові України, д�р наук з державного управління, професорРозпутенко Іван Васильович, завідувач кафедри економічної політики НАДУ при

Президентові України, д�р наук з державного управління, професорСаблук Петро Трохимович, Почесний директор ННЦ "Інститут аграрної економіки",

д�р екон. наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки УкраїниСорока Микола Петрович, д�р наук з державного управління, професор, народний

депутат УкраїниТимошенко Іван Іванович, ректор Європейського університету, професорФедоренко Станіслав Валентинович, доцент кафедри інформаційних систем і тех�

нологій ІПК ДСЗУ, академік академії будівництва України, к.т.н., доцентЧапка Мирослав, ректор Вищої школи економіки та адміністрації в м. Битом

(Польща), д�р екон. наук, професор, академік Академії економічних наук УкраїниЧорна Людмила Олександрівна, завідувач кафедри менеджменту та адміністрування

Вінницького торговельно�економічного інститут Київського національного торговель�но�економічного університету, д�р екон. наук, професор

Шаров Юрій Павлович, перший заступник директора ДРІДУ НАДУ при Президен�тові України, д�р наук з державного управління, профессор

Федоренко Валентин Григорович, головний редактор, член Спілки ректорівЄвропи, перший віце�президент Спілки будівельників України, професор ка�федри теоретичної та прикладної економіки ІПК ДСЗУ, д�р екон. наук, по�чесний доктор Одеської державної академії будівництва та архітектури, про�фесор, заслужений діяч науки і техніки України, академік УАН

Кучеренко Ганна Борисівна, відповідальний секретар

Свідоцтво КВ № 9144,від 09.09.2004 року

ISSN 2306�6806Передплатний індекс: 01751

Адреса редакції:м. Київ, вул. Дорогожицька, 18, к. 29

Поштова адреса:04112, м. Київ, вул. Дорогожицька,

18, к. 29 Телефон: (044) 223�26�28, 537�14�33

Телефон/факс: (044) 458�10�73E�mail: [email protected]

www.economy.in.uaЗасновники:

Інститут підготовки кадрівдержавної служби зайнятості

України,ТОВ "Редакція журналу

"Економіка та держава"Видавець:

ТОВ "Редакція журналу"Економіка та держава"

Відділ інформаціїСтаднік С. Б.

Відділ рекламиЧурсіна А. М.

КоректорСтроганова Г. М.

Комп’ютерна версткаПолулященко А. В.

Технічне забезпеченняДідук Б. Б.

Передрукування дозволяється лише зазгодою редакції.

Відповідальність за добір і викладенняфактів несуть автори. Редакція не завжди

поділяє позицію авторів публікацій.

Рекомендовано до друку Вченою РадоюІПКДСЗУ 28.04.16 р.

Підписано до друку 28.04.16 р.

Формат 60х84 1/8, Ум. друк. арк. 21,1.Наклад — 1000 прим.

Папір крейдований, друк офсетний.Замовлення № 2804/1.

Віддруковано у ТОВ «ДКС центр»м. Київ, пров. Куренівський, 17

Тел. (044) 537�14�34

Журнал включено до перелікунаукових фахових видань України,

в яких можуть публікуватисярезультати дисертаційних робіт

на здобуття наукових ступенівдоктора і кандидата наук з

ЕКОНОМІКИ(постанова президії ВАК України

від 27 травня 2009 р. № 1!05/2,наказ Міністерства освіти і наукиУкраїни № 1081 від 29.09.2014 р.)

Економічнанаука

Резнікова Н. В., Іващенко О. А.Еволюція форм економічної експансії: неопротекціонізм як інструментглобального домінування .................................................................................................. 4Козловський С. В., Кірєєва Е. А., Жураківський Є. С.Інструментарій державної аграрної політики забезпечення регіональноїекономічної безпеки аграрної галузі України .............................................................. 9Князь С. В., Комарницька Н. М.Методи прийняття регулюючих рішень суб'єктами управління інноваційноюдіяльністю підприємства ................................................................................................. 15Марценюк Л. В.Розробка класифікації туристичних подорожей з використаннямрізних видів транспорту .................................................................................................. 21Скіцько В. І.Логістика в Індустрії 4.0 .................................................................................................. 28Рекун І. І.Стратегічні напрями розвитку залізничної галузі України ...................................... 34Степанова Е. В.Проблемы и перспективы развития Украинского Причерноморья в новыхгеополитико�экономических условиях ........................................................................ 38Камінська О. В., Іванченко Г. В.Центр компетенцій як організаційно�координуюча інституціярегіонального кластера ................................................................................................... 44Суворова І. М., Борисенко О. С.Методичні підходи до впровадження системи індивідуальної мотивації кадрів упроцесі проактивного управління авіатранспортними підприємствами України .... 48Семцов В. М.Неспостережувана економіка як фактор соціально�економічного ландшафтуУкраїни ............................................................................................................................... 53Ільченко Т. В.До питання маркетингового забезпечення планування збуту продукціїпідприємства ...................................................................................................................... 57Кривець Ю. М.Сутність та ідентифікація категорії корпоративного управління аграрнимипідприємствами ................................................................................................................. 61Васіна А. Ю.Організаційно�функціональний механізм структурного реформуваннянаціональної економіки: теоретичні й методологічні основи формування .......... 64Панасюк І. П., Іванова А. М.Вплив економічних факторів на тарифну політику авіакомпанії ........................... 69Руденко М. В., Криворучко В. О.Управління знаннями як конкурентна перевага підприємства .............................. 74Туболець К. Г.Особливості розвитку послуг зі збору та розповсюдження інформаціїпро продовольчу продукцію ........................................................................................... 79Діденко Н. В., Родак О. Ф.Проблема та шляхи вирішення молодіжного безробіття в сучасномусуспільстві .......................................................................................................................... 81Обиход К. О.Принципи побудови облікової політики наукових установ державногосектора ................................................................................................................................ 85Каширнікова І. О.Методичний підхід до управління інноваційним потенціалом будівельногопідприємства ...................................................................................................................... 90Клименко О. В.Ринки небанківських фінансових послуг: питання стійкості в умовахекономічної кризи ............................................................................................................ 96

У НОМЕРІ:Е к о н о м i к а т а д е р ж а в а № 4 / 2 0 16

Нові видання Шемаєва Л. Г.Рецензія на монографію "Формування системи економічної безпекифінансових установ" (автор — Зачосова Н.В.) ......................................................... 102

Еconomy Reznikova N., Ivashchenko O.EVOLUTION OF ECONOMIC EXPANSION FORMS: NEO�PROTECTIONISMAS AN INSTRUMENT FOR GLOBAL DOMINANCE ...................................................................................... 4Kozlovskyi S., Kireeva E., Zhurakivskiy E.STATE AGRICULTURAL POLICY TOOLS SUPPORT REGIONAL ECONOMICSECURITY AGRICULTURAL SECTOR UKRAINE ......................................................................................... 9Kniaz S., Komarnytska N.METHODS OF DECISION�MAKING REGULATOR REGULATING INNOVATIONACTIVITIES OF ENTERPRISES ...................................................................................................................... 15Martseniuk L.DEVELOPMENT OF CLASSIFICATION OF TOURIST TRAVEL USING DIFFERENTMODES OF TRANSPORT .................................................................................................................................. 21Skitsko V.LOGISTICS IN INDUSTRY 4.0 ......................................................................................................................... 28Rekun I.STRATEGIC DIRECTIONS OF DEVELOPMENT THE RAILWAY SECTORUKRAINE ............................................................................................................................................................. 34Stepanova K.PROBLEMS AND PERSPECTIVES OF DEVELOPMENT OF THE BLACK SEA REGIONOF UKRAINE IN THE NEW GEOPOLITICAL AND ECONOMIC CONDITIONS ................................... 38Kaminska O., Ivanchenko Н.COMPETENCE CENTER AS THE ORGANIZATIONAL AND COORDINATINGINSTITUTION OF THE REGIONAL CLUSTER ............................................................................................ 44Suvorova I., Borysenko О.METHODICAL APPROACHES TO IMPLEMENTATION OF INDIVIDUAL MOTIVATIONTRAINING DURING PROACTIVE MANAGEMENT OF AIR ENTERPRISE UKRAINE ......................... 48Semtsov V.NON�OBSERVED ECONOMY AS A FACTOR OF SOCIAL AND ECONOMICLANDSCAPE OF UKRAINE .............................................................................................................................. 53Ilchenko T.QUESTIONS TO MARKETING PLANNING SOFTWARE SALESOF ENTERPRISE ................................................................................................................................................ 57Krivets Yu.THE NATURE AND IDENTIFICATION OF THE CATEGORY OF CORPORATEMANAGEMENT OF AGRARIAN ENTERPRISES ......................................................................................... 61Vasina A.ORGANIZATIONAL AND FUCTIONAL MECHANISM OF THE NATIONAL ECONOMYSRTUCTURAL REFORMING: THEORETICAL AND METHODOLOGICAL BACKGROUNDSTO FORMATION ................................................................................................................................................ 64Panasiuk I., Ivanova A.THE IMPACT OF ECONOMIC FACTORS ON THE AIRLINE TARIFF POLICY ..................................... 69Rudenko M., Kryvoruchko V.KNOWLEDGE MANAGEMENT AS A COMPETITIVE ADVANTAGEOF ENTERPRISE ................................................................................................................................................ 74Tubolec E.FEATURES OF THE DEVELOPMENT OF THE COLLECTION AND DISSEMINATIONOF INFORMATION ON FOOD PRODUCTS ................................................................................................... 79Didenko N., Rodak O.THE PROBLEM AND SOLUTIONS TO YOUTH UNEMPLOYMENT IN MODERNSOCIETY .............................................................................................................................................................. 81Obykhod K.CONCEPT OF CONSTRUCTION ACCOUNTING POLICY IN SCIENTIFICINSTITUTIONS OF PUBLIC SECTOR ............................................................................................................ 85Kashyrnikova I.THE METHODICAL APPROACH TO THE MANAGEMENT OF THE INNOVATIONPOTENTIAL OF BUILDING ENTERPRISE .................................................................................................... 90Klymenko O.MARKETS OF BANKING FINANCIAL SERVICES: PROBLEMS OF STABILITYIN THE ECONOMIC CRISIS ............................................................................................................................. 96

CONTENTS:E k o n o m i k a t a d e r z h a v a № 4/2016

New Books Shemayeva L.REVIEW OF THE BOOK "FORMATION OF ECONOMIC SECURITY SYSTEM OF FINANCIALINSTITUTIONS" (AUTHOR — ZACHOSOVA N. ) ..................................................................................... 102

ЕКОНОМІЧНА НАУКА

Економiка та держава № 4/20164

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУВИГЛЯДІ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОК ІЗ ВАЖЛИВИМИ

НАУКОВИМИ ЧИ ПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИСлабкість наднаціональних регуляторів процесів

глобалізації (чи то як наслідок свідомого небажаннянехтувати інтересами країн�центру на користь інтересівкраїн�периферії, то чи з причин об'єктивної неможли�вості вирішення проблем співіснування капіталістичнихпринципів функціонування економічних систем з со�ціально орієнтованими інтенціями національних держав)загострює конфліктогенність тенденції, яка все часті�ше характеризується значними відмінностями потен�ціалів окремих її учасників, нерівністю стартових мож�ливостей, що зумовлює розподіл ролей на користь країнрозвинених, а, отже, провокує зародки майбутніхконфліктів між тими, хто скористався вигодами глоба�лізації, і тими, хто їх втратив. Окреслене актуалізуєпошук неопротекціоністських інструметів державноїполітики, що уможливили б отримання ддаткових кон�курентних переваг в неоліберальну епоху.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙМухамедьянова А.Ф., аналізуючи стан сучасної

міжнародної торгівлі, справедливо зазначила, що остан�ня, незважаючи на процеси лібералізації, стає все більшрегульованою і керованою на національному рівні зарахунок активного використання засобів неопротек�

УДК 339.98

Н. В. Резнікова,д. е. н., доцент, доцент кафедри світового господарствата міжнародних економічних відносин, Інститут міжнародних відносинКиївського національного університету імені Тараса ШевченкаО. А. Іващенко,к. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності,Національна академія статистики, обліку і аудиту

ЕВОЛЮЦІЯ ФОРМ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕКСПАНСІЇ:

НЕОПРОТЕКЦІОНІЗМ ЯК ІНСТРУМЕНТ ГЛОБАЛЬНОГО

ДОМІНУВАННЯ

N. Reznikova,Doctor of Economics, Associate Professor at the Chair of World Economyand International Economic Relations of Institute of International Relations Taras Shevchenko National University of KyivO. Ivashchenko,PhD (Econ.), associate Professor of the Department of managementof foreign trade activities of The national Academy of statistics, accounting and audit

EVOLUTION OF ECONOMIC EXPANSION FORMS: NEOGPROTECTIONISM AS AN INSTRUMENTFOR GLOBAL DOMINANCE

У статті акцентовано на певній мутації механізмів впливу держави, що застосовуються для зниження залежGності від ринкових регуляторів та циклічних коливань в умовах зростаючої міжкраїнової конкуренції. ПрослідкоGвано формування альтернативних інструментів захисту економічних позицій держави, що, з одного боку, слугуGють для укорінення експансіоністських інтенцій в умовах панування ліберальної парадигми та, з іншого боку,можуть виступати запобіжною реакцією на уникнення зовнішніх асиметричних факторів тиску. ЗапропоноваGно авторську класифікацію інструментів неопротекціонізму.

The article is focused on mutations of mechanisms for political influence, used to reduce the dependence on marketregulators and cyclic fluctuations given the increasing competition between countries. Also, the analysis covers formationof alternative instruments for protecting economic positions of a country, which are meant to deepen expansionistintentions given the dominance of liberal paradigm, on the one hand, and which may act as a preventive reaction toavoid external asymmetric pressures. The author's classification of neoGprotectionist instruments is proposed.

Ключові слова: економічна експансія, економічна політика, неоколоніалізм, неопротекціонізм, неоза!лежність, глобальне домінування.

Key words: economic expansion, economic policy, neocolonialism, neo!protectionism, neo!dependence, globaldominance.

ціонізму [1]. Фінансові проекції неопротекціонізмузнайшли відображення в працях З.Луцишин [2], якоюдосліджено девальвацію як інструмента неопротек�ціонізму і узагальнено класифікацію форм останнього.Ж. Лазаренко [3], розробивши періодизацію доміную�чих торговельних політик, що використовувалися краї�нами світу залежно від періоду розвитку міжнароднихвідносин, виділила неопротекціонізм як нову тенденціюв регулюванні зовнішньої торгівлі. У той же час, ми про�понуємо акцентувати дослідницький ракурс на певніймутації механізмів впливу держави, що застосовуютьсядля зниження залежності від ринкових регуляторів тациклічних коливань в умовах зростаючої міжкраїновоїконкуренції. Окреслене вимагає подальшого досліджен�ня, що і становить завдання дослідження.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУСама інтерпретація поняття "конкуренція" з боку про�

вісників капіталу підлягала певній змістовній модифікації,тим самим виступаючи маніпулятивним інструментом, спря�мованим у бік економічно залежних країн. У період післяДругої світової війни до 1970�х років — так званий Золотийвік — важливим галузям промисловості Півночі було при�таманне те, що Й. Шумпетер назвав "взаємовідносною кон�куренцією", коли міжфірмові відносини засновувалися ско�ріше на частковому співробітництві, а не на тотальній війні.Так, в умовах взаємовідносної конкуренції фірми можуть


5www.economy.in.ua

бути впевнені, що конкуренти не будуть вживати дії, при�значені на те, щоб підірвати зростання попиту або скоро�тити рентабельність галузі промисловості. Особливо важ�ливо те, що фірми уникали встановлення завищених цін івійни капіталовкладень, які руйнують прибутки і створю�ють надлишкові потужності у великій промисловості. Об�межуючи потужності згори та ціни знизу, фірми породжу�вали безпечну олігополістичну ренту, яка була використа�на частково для фінансування пріоритетних трудових відно�син, які були помітною рисою домінуючих фірм епохи.

Можна погодитись із Дж. Кротті [4] в частині того, щосукупність умов, які б забезпечили взаємовідносну оліго�полістичну конкуренцію між нефінансовими корпорація�ми, у тому числі кейнсіанська макроекономічна політика ізахист торгівлі, були знищені під час неоліберальної епохиі замінені "примусовою конкуренцією". На наше переконан�ня, примусова конкуренція є відмінною рисою неолібераль�ної епохи, реалізуючись через механізми жорсткого ціно�утворення, руйнування безпечної олігополістичної ренти,надмірного інвестування порівняно з попитом — створен�ня хронічного надлишку виробничих потужностей, а такожтехнічних інновацій, що швидко розвиваються і часто роб�лять недавно побудовані капітальні об'єкти передчасно за�старілими, — а борг, який їх фінансує, неплатоспромож�ним". Тиск на великі нефінансові компанії та їхній прибу�ток відповідно до примусової конкуренції змушує їх відмо�витися від довгострокового планування.

Дж. Стігліц переконаний, що західні промислово роз�винені країни вдало маніпулювали періодами адаптації про�текціонізму та лібералізації з тим, аби збільшити конкурен�тоспроможність власних економік, водночас вчинивши опірлібералізації там, де це негативно впливало б на їхні еко�номічні інтереси [5, с. 60]. Наприклад, США вимагали відкраїн Глобального Півдня усувати бар'єри у торгівлі, підтри�муючи власні торгові бар'єри у сільському господарстві,таким чином перешкоджаючи виробникам ГлобальногоПівдня експортувати деякі з їхніх найдорожчих продуктіві позбавляючи їх, у такий спосіб, експортного доходу Ціторгові заходи систематично ставлять у невигідне станови�ще фірми Глобального Півдня, в яких часто немає ні капі�талу, ні виробничих технологій усередині країни, щоб про�суватися вперед.

Нині слід акцентувати увагу на трьох чи не найголовні�ших складових економічної експансії — фінансовій, тру�довій і товарній, які, самі по собі, продукують глобальні ви�міри залежності. Більше того, на наше переконання, такзвані чотири свободи глобалізації — руху капіталу, товарів,послуг і робочої сили — містять в собі чотири потенційні

загрози, які, в свою чергу, набувають форм пасивної та ак�тивної (табл. 1). Справді, створені наднаціональні регуля�тори часів Бреттон�Вудcу надали значний пріоритет вільнійторгівлі, де вимога просування останньої красномовно опи�сується в термінах рекомендацій щодо підтримки постійно�го позитивного торгового балансу. Більше того, у неолібе�ральну еру зняття бар'єрів у вільній торгівлі стало стандар�тною умовою отримання кредиту МВФ або Всесвітньогобанку. При цьому може скластись враження, що вільна тор�гівля передбачає вирівнювання ігрового майданчика насвітовому ринку за допомогою зняття протекціоністськихпринципів, як�от тарифи і субсидії, але як ми можемо бачи�ти, політика вільної торгівлі має тенденцію протегуватикраїнам Першого світу і транснаціональним корпораціямза рахунок Глобального півдня.

С. Доурік [7, с. 270] не намагається приховати той факт,що з моменту зняття економічного захисту слабкі економ�іки зазнали впливу конкуруючих сил, яким вони часто немогли протистояти особливо там, де економія була досяг�нута за допомогою застосування капіталомістких вироб�ничих методів. Все це дає змогу констатувати фундамен�тальні відмінності як в рівнях соціально�економічного і пол�ітичного розвитку країн, так і в ментальному забарвленні,що позначається не лише на системі цінностей індивідуумів,але й структурі споживання та схильності до заощаджень.

Т. Гордєєва [8] з посиланням на М. Джонсона [9], якийдосліджував суперечки між ЄС і США за період існуванняГАТТ, а потім і СОТ, виділила такі їх різновиди:

1) прямий протекціонізм (зловживання державнимипроцедурами закупівлі, розробленими для захисту націо�нальних виробників від іноземної конкуренції);

2) прихований протекціонізм (зловживання національ�ними стандартами або дискримінаційне застосування націо�нального оподаткування для зниження конкурентоспро�можності імпортних товарів у порівнянні з вітчизняними);

3) розбіжність у питанні можливості застосування вособливих випадках погоджених правил і визначень;

4) спроби одної країни нав'язувати іншій своїх власнихнаціональних стандартів за кордоном, одним із способів: абошляхом екстериторіального накладання технічних стан�дартів на іноземну продукцію, або шляхом екстериторіаль�ного застосування національних регуляторних норм;

5) невдоволення однієї сторони порушенням правилрежиму найбільшого сприяння (РНС) іншою стороноюшляхом завищеного обмеження імпорту у порівнянні з тре�тьою стороною (приклад, довготривала суперечка між де�якими країнами та ЄС через порушення РНС у торгівлі ба�нанами);

Таблиця 1. Класифікаційні ознаки економічної експансії як форми неоколоніалізму

Джерело: [6].

ЕКОНОМІЧНА ЕКСПАНСІЯодна з форм зовнішньої політики держав, спрямована на розширення сфери економічного впливу шляхом

захоплення нових ринків збуту, сфер впливу, джерел сировини. Проводиться як суто економічними методами (вивезення капіталу, демпінг, валютна політика), так і шляхом дипломатичного тиску тощо. Економічна експансія може провадитися також окремими концернами, фірмами для витіснення інших фірм і захоплення ринків збуту

та ресурсних джерел ФІНАНСОВА ЕКСПАНСІЯ економічна експансія, яка здійснюється за рахунок

використання фінансових ресурсів. Реалізується шляхом захоплення

фінансово-кредитної системи країни. Пасивна фінансова експансія створює можливість впливу, не використовуючи безпосереднього управління банком або фірмою на місці. Тобто, через тиск борговими зобов'язаннями, прив'язки економіки країни до донорства і використання цієї «звички». Натомість активна —

фактично знищує незалежність економіки, а через це і політики

країни (іноді такий процес супроводжується створенням кланів з іноземних громадян, як це було в

Індонезії)

ТРУДОВА ЕКСПАНСІЯпередбачає створення залежності

економіки від використання робочої сили іншої країни. Пасивна трудова експансія — це повільне наповнення

ринку праці робітниками іншої країни, які прибувають лише на

заробітки; не завжди використовується для збільшення залежності іншої країни, частіше —

для поліпшення стану власної економіки і соціального клімату в країні. Активна — наповнення

країни іноземцями, що переїжджають до неї на постійне місце проживання; спрямована на підпорядкування економіки і

політики іншої країни інтересам країни-нападника

ТОВАРНА ЕКСПАНСІЯ Вона означає заполонення внутрішніх ринків країни товарами іншої держави, особливо коли відсутня

альтернатива (як це відбувається із забезпеченням України

енергоносіями). Така експансія забезпечує дієву підойму

примусу, здатність спонукати залежну країну до прийняття економічних і політичних рішень, які суперечать її національним інтересам і

послуговують інтересам країни-загарбника



6) невдоволення однієї сторони тим, що торговельнийпартнер викривлює торгівлю шляхом субсидування окре�мих видів виробництв (субсидії у виробництво аеробуса уЄС та аналогічні дії уряду США по відношенню до вироб�ництва боїнгів);

7) невдоволення однієї сторони, тим, що країна — парт�нер з протекціоністською метою зловживає дозволенимиСОТ антидемпінговими засобами;

8) прямі конфлікти у міжнародній торгівлі між націо�нальними регуляторними нормами та відповідними норма�ми права торговельного партнера, які відбивають інтересипевних спільнот.

Під "неопротекціонізмом" стандартно розуміють пол�ітику встановлення адміністративних, фінансових, кредит�них, технічних та інших бар'єрів, які значно ускладнюютьвільне пересування товарів через кордони держав [10]. Якщож розглядати основні інструменти неопротекціонізму, тодо них відносяться такі, як стандарти і вимоги, пов'язані іззахистом життя і здоров'я населення, "добровільне" обме�ження експорту, експортне кредитування тощо. Ці інстру�менти не є прямими і відкритими заходами, тому, з одногобоку, вони не суперечать зовнішньополітичним інтересамуряду, з іншого — є ефективними заходами захисту націо�нального експортера. Такий завуальований характер заз�начених інструментів неопротекціонізму можна вважати го�ловною причиною частих зловживань ними і використанняїх навіть тоді, коли торгівля здійснюється без видимих оз�нак демпінгу, експортного субсидування та компенсацій.

"Добровільне" обмеження експорту являє собою домо�вленість між країною�експортером та країною�імпортером,за якою країна�експортер обмежує вивіз певних товарів,однак ініціатором є саме країна�імпортер. Дана домо�вленість, по суті, не є добровільною, а є лише завуальова�ним примусом торговельних партнерів взяти на себе зобо�в'язання з обмеження експорту певних товарів в ту чи іншукраїну з метою уникнення більш серйозних протекційнихзаходів з боку торговельних партнерів. Такі домовленостіпоширені в міжнародній торгівлі автомобілями, продукцієючорної металургії, побутовою електронікою, текстилем,молочними продуктами та іншими товарами. Вони рідкомають законодавчу форму, зазвичай це двосторонні угоди,які можуть мати полуконфіденціальний характер. "Доб�ровільні" обмеження експорту особливо важко піддають�ся міжнародному контролю і входять в протиріччя з прин�ципом транспарентності, більш того за результатами Уруг�вайського раунду вони є забороненими. Тож, "добровільне"обмеження експорту, по суті, являє собою ті ж імпортніобмеження, але перенесені з країни, що імпортує, на тери�торію країни�експортера [11]. Зазвичай їх застосовують усвоїй зовнішньоекономічній політиці такі країни, як СШАта країни Західної Європи, тобто розвинені країни фактич�но шляхом примусу перекладають відповідальність, а з неюі досить негативні наслідки здебільшого на країни, що роз�виваються.

Якщо ж розглядати "добровільне" обмеження експор�ту з боку впливу на баланс поточних операцій чи на балансруху капіталу, то і в країні�експортері і в країні�імпортерібільший вплив буде саме на баланс поточних операцій. Ри�сунок 1 наочно демонструє ефекти впливу "добровільно�го" обмеження експорту на країну�експортера та країну�імпортера.

Отже, хоча й обидві країни матимуть негативні наслідкидля балансу поточних операцій, однак країна�імпортер всеж таки буде мати й певний виграш, адже за умов скорочен�ня імпорту збільшиться національне виробництво. Країна�імпортер проводить таку політику, захищаючи товари тихгалузей, які перебувають у кризовому стані, або у разі різко�го збільшення обсягу надходження товарів з конкретнихкраїн і значного підвищення їх питомої ваги в загальномуобсязі. Таким чином, країна�імпортер забезпечує захистсвого внутрішнього ринку, створюючи торговельні бар'є�ри, які вводяться на кордоні країни�експортера.

Різноманітні національні технічні, адміністративні таінші стандарти та вимоги також можуть створювати певні

складнощі з імпортним товаром. Вони являють собою зде�більшого державні заходи контролю якості, безпеки абохарактеристик товарів. Здебільшого політика раптовоговведення технічних стандартів або стандартів якості дійснонаправлена на захист споживачів від неякісного товару,однак існують й випадки, за яких дана політика є суто про�явом неопротекціонізму. І знову ж таки здебільшого дануполітику використовують розвинені країни до менш роз�винених країн.

У ситуації, коли відбуваються зміни стандартів тихкраїн, в які експортується продукція країн, що розвива�ються, останнім іноді доводиться йти на досить значні "вит�рати відповідності". Подібні витрати приймають різні фор�ми, включаючи фіксовані інвестиції в модернізацію вироб�ничої бази та технологічного обладнання [12]. Тут длякраїни�експортера існує 2 варіанти: в першому варіантівона виділяє додаткове фінансування на досягнення но�вих стандартів, а в другому — припиняє експорт відповід�ної продукції до цієї країни і переорієнтовується на іншіменш вимогливі ринки. Тож, акцентуючи увагу на країні�експортері, варто розглянути й вплив запровадження но�вих стандартів на її баланс поточних операцій та балансруху капіталу. Наочно дану картину демонструє рисунок2.

Таким чином, перший варіант призводить у більшій мірідо позитивних змін у балансі руху капіталу через нові інве�стиції, а другий варіант — до негативних (хоча й короткос�трокових) змін у балансі поточних операцій через переорі�єнтацію на нові ринки, а отже, потрібен час для відновлен�ня того ж обсягу експорту. Тож, перший варіант здебіль�шого використовують країни з більшим рівнем розвитку, адругий варіант — менш розвинені країни.

Серед інших інструментів неопротекціонізму є експор�тне кредитування, надання пільг експортерам, підтримкаприватних фірм за кордоном тощо. Варто зазначити, що насьогодні існує значна кількість інструментів неопротекціо�нізму, більшість з яких є завуальованими та прихованими.Навіть у різкій зміні валютного курсу або в його утриманніна певному рівні можна побачити політику неопротекціон�ізму (приклад Китаю), а валютний курс можна вважати йогоінструментом. Зокрема, при зменшенні валютного курсупідвищується конкурентоздатність вітчизняних товарів закордоном (без врахування ефектів J�кривої), дорожчаєімпорт (створюється певний імпортний бар'єр), скорочуєть�ся імпорт, що безпосередньо відображається на балансіпоточних операцій. Разом з тим зменшується зовнішня за�боргованість у національній валюті та відбувається відтікінвестицій, що, в свою чергу, відображається на балансі рухукапіталу. Підвищення валютного курсу має зворотну кар�тину.

Втім, цікавим, на нашу думку, є формування альтерна�тивних інструментів захисту економічних позицій держа�ви, що, з одного боку, слугують для укорінення експансіо�ністських інтенцій в умовах панування ліберальної парадиг�ми та, з іншого боку, можуть виступати запобіжною реак�цією на уникнення зовнішніх асиметричних факторів тис�ку.

1. Інституційний/ідеологічний неопротекціонізм:— Створення фондів суверенного багатства.— Впровадження альтеранативних стабілізаційних про�

грам для країн центру та країн периферії (в межах інтегра�ційних об'єднань, зокрема в ЄС).

— Створення стабілізаційних фондів всередині інтег�раційних угруповань.

— Адаптація експансіоністських програм економічно�го стимулювання на тлі насаджування рестрикційних про�грам країнам, що розвиваються (шляхом членства в міжна�родних інституціях, на консультаційну та фінансову допо�могу яких потребують останні).

— Будь�які заходи стимулювання внутрішнього попи�ту на тлі скорочення сукупного попиту в умовах рецесіїсвітової економіки (план Оланда зі стимулювання бороть�би з безробіттям в межах оголошеного надзвичайного еко�номічного стану).


7www.economy.in.ua

— Реалізація контрциклічної макро�економічної політики.

— Створення податкової гавані (США,штат Невада (через недотримання стан�дартів ОЕСР).

— Використання практики податково�го кредиту (Зокрема, на наукові дослід�ження в рамках плану Оланда (Франція2016 р.). Цей важливий інструмент дозво�ляє компаніям резервувати до 30% своїхінвестицій на дослідження і розвиток. Крімтого, держава планує збільшити фінансу�вання супільно важливих досліджень).

— Стимулювання занятості у маломута середньому бізнесі (за планом Оланда,зокрема, передбачено, що підприємства, депрацює менше ніж 250 працівників, отри�муватимуть доплату в 2 тис. євро за кожнеробоче місце, яке передбачає працевлаштування особи тер�міном більше ніж на 6 місяців із зарплатою у 1,3 рази більшерівня мінімальної заробітної плати).

2. Монетарний неопротекціонізм:— Реалізація політики кількісного пом'якшення (США,

ЄС).— Маніпулювання політикою процентної ставки (в т.ч.

досвід встановлення негативної процентної ставки в бан�ках Швейцарії).

— Фінансування неефективних банківських установ умежах реалізації стабілізаційних програм.

3. Валютний неопротекціонізм:— Конкурентні девальвації.— Впровадження різних курсів національної валюти

для обслуговування експортих/імпорних операцій країни.— Визначення оптимального рівня валютної складової

у золотовалютних резервах та рівня заощадження.4. Фінансовий неопротекціонізм:— Обмеження на потоки капіталів.— Створення офшорних юрисдикцій.— Активне використання фінансових інновацій.5. Регуляторний неопротекціонізм:— Виплата гарантованого місячного доходу (Швейца�

рія 5 червня 2016 року проведе референдум про безумов�ний базовий дохід для всіх жителів в розмірі близько 2250євро на місяць (2500 швейцарських франків). Ініціатива та�кож передбачає, що сума виплат кожній дитині складеблизько 560 євро на місяць (625 франків). За данимиIndependent, владі країни для переведення всіх громадян набезумовний дохід знадобиться більше 200 млрд франків урік, для яких 150 млрд франків планують взяти з податко�вих надходжень і 55 млрд з фондів соціального страхуван�ня. Згідно з проектом, який буде представлений в листо�паді 2016 року, кожен громадянин Фінляндії щомісяця будеотримувати від уряду 800 євро. Ця сума не буде обкладати�ся податком. Вводити нову систему передбачається поетап�но. На першому етапі розмір щомісячної виплати станови�тиме 550 євро, при цьому збережеться частина пільг і суб�сидій. Потім буде здійснено повний перехід на нову систе�му. Скільки може тривати перший етап, в управлінні не уточ�нили. Передбачається, що безумовний дохід замінить пільгий субсидії, за рахунок цього його вийде зробити досить ви�соким [13]).

— Методи, пов'язані із забезпеченням безпеки про�дуктів харчування і захистом довкілля.

— Технічні стандарти.— Стандартизація.Таким чином, на нашу думку, прийняття масштабних

стабілізаційних пакетів, спрямованих на рефінансуваннязбанкрутілих банків, що втілилось у багатократному зрос�танні внутрішніх та зовнішніх боргів, або імплементація за�хідними країнами політики низьких (близьких до нуля)відсоткових ставок та емісія грошової маси у рамках реал�ізації політики кількісного послаблення мають всі підставивважатись фінансовими інструментами неопротекціоністсь�кої політики.

Серед іншого, використання такого арсеналу частковоможе бути пояснене тим, що сама по собі лібералізація рин�ку капіталів пов'язана з економічним зростанням лише вкраїнах, які досягли певного інституційного порогу — по�рогу, який більшість країн, що розвиваються, ще мають до�сягти. Окреслене частково пояснюється тим, що перешко�дою, яка стримує траєкторію зростання країн, що розвива�ються, є не потреба в зовнішніх інвестиціях, а недостатнійпопит на інвестиції. Остання може бути посилена черезпотоки іноземного капіталу, здатні призвести до зростан�ня реального обмінного курсу, знижуючи в такий спосібконкурентоспроможність товарів та зменшуючи бажанняприватного сектора до інвестування.

Кількісне послаблення сприяє знеціненню валюти краї�ни двома шляхами: по�перше, воно впливає на очікуванняспекулянтів щодо можливості падіння вартості валюти; по�друге, значне збільшення пропозиції національної валютипризводить до зниження внутрішньої відсоткової ставки впорівнянні з відсотковими ставками країн, в яких кількіснепослаблення не застосовується. У свою чергу, це спричи�нить зростання обсягів капіталу в девальвованій валюті, щопереміщується до країн із вищими відсотковими ставками,для збільшення вигоди від інвестування і торгівлі, що при�зведе до подорожчання валюти цих країн. Таким чином,експорт країни�одержувача капіталу буде підірвано внасл�ідок зростання її валютного курсу, а зростання імпорту зкраїни, що здійснила кількісне послаблення, спричинитьпорушення торговельного балансу [14, с. 9]. Таким чином,програма кількісного пом'якшення є нетрадиційним засо�бом грошово�кредитної політики, що використовуютьсяцентральними банками для стимулювання зростання націо�нальної економіки, у випадках коли коректування грошо�во�кредитної політики за допомогою звичайних методівстало неефективним або неможливим.

Рис. 1. Ефекти впливу "добровільного" обмеження експорту на країну=експортера та країну=імпортера

Рис. 2. Вплив запровадження нових стандартів на баланс поточних операцій та баланс руху капіталукраїни=експортера



ВИСНОВКИМіжнародна торгівля, незважаючи на процеси лібералі�

зації, стає все більш регульованою на національному рівні, впершу чергу, за рахунок використання нетарифних методів.В одних випадках це регулювання обмежує вільний рух то�варів і послуг, в інших — сприяє йому або певним чином орган�ізує, впорядковує його. В умовах скорочення сукупного по�питу на тлі рецесії світової економіки, кожна країна нама�гається захистити національних виробників, використовую�чи широке коло інструментів неопротекціонізму. Втім, з ог�ляду на те, що зовнішньоекономічна політика — це лише по�хідна функція міжнародного статусу держави, який дає змогуїї сповідувати, впровадження інструментів неопротекціоні�зму доступне великим відкритим економікам (здебільшого,репрезентованим розвиненими країнами), що дозволяє намінтерпретувати неопротекціонізм водночас як прояв неокол�ніалізму і реакцію на нього.

Неопротекціонізм як інобуття лібералізму розглянуто вконтексті пошуку країнами нових інструментів подоланнявідносин асиметричної залежності. До них зараховано тіінструменти національної економічної політики, що є реак�цією на нівелювання наслідків циклічних коливань глобаль�ної кон'юнктури та спрямовані на зменшення зовнішньої за�лежності країни шляхом уникнення штучно насаджених умовспівпраці, прописаних у межах інституційних домовленос�тей у різних сферах міжкраїнової співпраці (валютної, фінан�сової, торговельної, інвестиційної), базованих на принципахглобальної лібералізації, зокрема: конкурентні девальвації;емісія грошей у межах політики кількісного пом'якшення; ре�стриктивні заходи щодо руху капіталу; визначення оптималь�ного рівня валютної складової у золотовалютних резервахта рівня заощадження; фінансування неефективних банкі�вських установ у межах реалізації стабілізаційних програм.

Література:1. Мухамедьянова А.Ф. Неопротекционизм в современ�

ной внешнеторговой политике [Электронный ресурс] / А.Ф.Мухамедьянова // Управление экономическими система�ми: электронный научный журнал. — 2011. — №2 (26). —Режим доступа: http://uecs.ru/ru/makroekonomika/item/347�2011�03�25�12�53�57

2. Луцишин З.О. Конкурентні девальвації у валютнихвійнах: фінансові протекції неопротекціонізму / З.О. Лу�цишин, Н.В. Резнікова // Міжнародна економічна політи�ка. — 2013. — №2 (19). — С. 48—65.

3. Лазоренко Ж.В. Генезис сучасної системи інструментіврегулювання міжнародної торгівлі / Ж.В. Лазоренко // Фор�мування ринкової економіки. — 2011. — № 25. — С. 295—304.

4. Crotty J. The Effects of Increased Product MarketCompetition and Changes in Financial Markets on thePerformance of Nonfinancial Corporations in the Neoliberal Era[Electronic resource] / J. Crotty. — Mode of access: http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=341763

5. Stiglitz J.E. Globalization and its discontents / J.E. Sti�glitz. — New York: W.W. Norton, 2002. — 282 p.

6. Резнікова Н.В. Глобальна економічна взаємоза�лежність: сучасна парадигма та детермінанти модифікації:монографія / Н.В. Резнікова. — К.: Вид�во ТОВ "ВІСТКА",2013. — 456 с.

7. Gasparini A. Globalization. Reconciliation and theconditions for Conserving Peace / A. Gasparini // GlobalSociety. — 2008. — Vol. 22. — No. 1. — P. 27—55.

8. Гордєєва Т. Міжнародні торговельні суперечки у су�часній регулятивній парадигмі / Т. Гордєєва // Міжнарод�на економічна політика. — 2013. — № 2 (19). — С. 101—125.

9. Johnson M. US�EU trade disputes: their causes,resolution and prevention [Electronic resource] / M. Johnson.— Mode of access: http://www.iue.it/RSCAS/Research/Transatlantic/Johnson.pdf

10. Келічавий А.В. Політика протекціонізму як факторпідвищення конкурентоспроможності економіки [Елект�ронний ресурс] / А.В. Келічавий // Ефективна економіка.— Режим доступу: 2014. — № 6. — http://www.economy.�nayka.com.ua/?op=1&z=3133

11. Alting von Geusau Frans A.M. National EconomicSecurity: Perceptions, Threats, and Policies [Electronicresource] / Frans A.M. Alting von Geusau, J. Pelkmans. — Modeof access: https://books.google.com.ua/books?id=�OG_3SUhY6R4C&dq=instruments+of+neo�protectio�nism&hl=uk&source=gbs_navlinks_s

12. Спенсер Х. Влияние стандартов на развитие торгов�ки [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://siteresources.worldbank.org/INTRANETTRADE/Resources/WBI�Training/29.pdf

13. Фінляндія буде виплачувати громадянам €800 гаран�тованого доходу щомісяця [Електронний ресурс] // TSN.ua.— Режим доступу: http://tsn.ua/groshi/finlyandiya�bude�viplachuvati�gromadyanam�800�garatirovanogo�dohodu�schomisyacya�526370.html

14. Шаров О. Криза — це не кінець світу / О. Шаров //Економічний часопис�ХХІ. — 2009. — № 1—2. — С. 9—20.

References:1. Muhamed'janova, A.F. (2011), "Neoprotectionism in

modern foreign trade policy", Management of economic systems:scientific electronic journal [Online], vol. 2 (26), available at:http://uecs.ru/ru/makroekonomika/item/347�2011�03�25�12�53�57 (Accessed 30 January 2016).

2. Lutsyshyn, Z.O. and Reznikova, N.V. (2013) "Competitivedevaluations in currency wars: financial protection ofneoprotectionism, Mizhnarodna ekonomichna polityka, vol. 2(19). pp. 48—65.

3. Lazorenko, Zh.V. (2011), "The Genesis of the modernsystem of regulatory instruments of international trade",Formuvannia rynkovoi ekonomiky, vol. 25, pp. 295—304.

4. Crotty, J. (2002), "The Effects of Increased ProductMarket Competition and Changes in Financial Markets onthe Performance of Nonfinancial Corporations in theNeoliberal Era", available at: http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=341763 (Accessed 30 January 2016).

5. Stiglitz, J. E. (2002), Globalization and its discontents,W.W. Norton, New York, USA.

6. Reznikova, N.V. (2013), Hlobal'na ekonomichnavzaiemozalezhnist': suchasna paradyhma ta determinantymodyfikatsii [Global economic interdependence: a modernparadigm and the determinants of modification], Vyd�vo TOV"VISTKA", Kyiv, Ukraine.

7. Gasparini, A. (2008), "Globalization. Reconciliation andthe conditions for Conserving Peace", Global Society, vol. 22,no. 1, pp. 27—55.

8. Hordieieva, T. (2013), "International trade disputes inmodern regulatory paradigm", Mizhnarodna ekonomichnapolityka, vol. 2 (19), pp. 101—125.

9. Johnson, M. (2006), "US�EU trade disputes: their causes,resolution and prevention", available at: http://www.iue.it/RSCAS/Research/ Transatlantic/Johnson.pdf (Accessed 31January 2016).

10. Kelichavyj, A.V. (2014), "The policy of protectionism asa factor of increasing the competitiveness of the economy',Efektyvna ekonomika, [Online], vol. 6, available at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3133 (Accessed 2February 2016).

11. Frans A.M., Alting, von G. and Pelkmans, J. (1982), "NationalEconomic Security: Perceptions, Threats, and Policies", availableat: https://books.google.com.ua/books?id=OG_3SUhY�6R4C&dq=instruments+of+neo�protectionism&hl=�uk&source=gbs_navlinks_s (Accessed 2 February 2016).

12. Spenser, H. (2006), "The impact of standards on thedevelopment of traders", available at: http://siteresources.�worldbank.org/INTRANETTRADE/Resources/WBI�Training/29.pdf (Accessed 3 February 2016).

13. TSN (2015), "Finland will pay citizens €800 guaranteedincome monthly", available at: http://tsn.ua/groshi/finlyandiya�bude�viplachuvati�gromadyanam�800�garatirovanogo�dohodu�schomisyacya�526370.html (Accessed 4 February 2016).

14. Sharov, O. (2009), "The crisis is not the end of the world",Ekonomichnyj chasopys�XXI, vol. 1—2, pp. 9—20.Стаття надійшла до редакції 07.02.2016 р.


9www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИНа сучасному етапі розвитку світової економіки, в

умовах глобальної економічного та політичної неста�більності величезне значення набуває поняття "безпе�ка". На сьогоднішній день дане поняття стало актуаль�ним для всіх суб'єктів — починаючи від окремо взятогогромадянина будь�якої країни (особиста безпека, про�довольча безпека, безпека житла, захищеність від втра�ти роботи, екологічна безпека, соціальна захищеність іт.п.), держави, в якій мешкає цей громадянин, і закінчу�ючи загальносвітовою безпекою.

Тому не випадково, що є багато означень поняття"економічна безпека" [1], однак необхідно визнати тойфакт, що всі науковці вважають, що це поняття є базис�

УДК 332.12:338.432

С. В. Козловський,д. е. н., професор кафедри фінансів, обліку та оподаткування,ПВНЗ "Університет сучасних знань", м. КиївЕ. А. Кірєєва,к. е. н., доцент кафедри адміністративного менеджменту та альтернативних джерел енергії,Вінницький національний аграрний університетЄ. С. Жураківський,аспірант, Вінницький національний аграрний університет

ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДЕРЖАВНОЇ АГРАРНОЇ

ПОЛІТИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ

ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ

УКРАЇНИ

S. Kozlovskyi,

Doctor of Economics, professor of the department of finance, accounting

and taxation PHEI "University of contemporary knowledge", Kyiv

E. Kireeva,

Ph.D., assistant professor of management and administrative

alternative energy sources of Vinnytsa National Agrarian University

E. Zhurakivskiy,

Postgraduate student Vinnitsa National Agrarian University

STATE AGRICULTURAL POLICY TOOLS SUPPORT REGIONAL ECONOMIC SECURITYAGRICULTURAL SECTOR UKRAINE

У статті проведено теоретикоGметодичне дослідження особливостей економічної безпеки аграрної гаG

лузі. Розроблено організаційноGуправлінський механізм прийняття рішень щодо забезпечення регіональG

ної економічної безпеки аграрної галузі. Сформовано інструментарій державної аграрної політики заG

безпечення регіональної економічної безпеки аграрної галузі. Запропоновано комплекс заходів щодо

забезпечення економічної безпеки аграрної галузі Вінницької області. Визначено відмінні риси стратегії

економічної безпеки аграрної галузі України.

This article presents a theoretical and methodological study characteristics of economic security of the

agricultural sector. Organizational and managerial decisionGmaking to ensure economic security of the regional

agricultural sector. Formed state agrarian policy tools to regional economic security of the agricultural sector. A

range of measures to ensure the economic security of the agricultural sector Vinnytsa region. Determined the

distinctive features of economic security strategy for the agricultural sector of Ukraine.

Ключові слова: економічна безпека, аграрна галузь, державна політика, інструментарій, регіон.Key words: economic security, agriculture, public policy toolkit region.

ним і основоположним в сучасній економічній теорії ітеорії державного управління. Економічна безпека, нанаш погляд, є тією сполучною ланкою, які об'єднує всічисленні складові національної безпеки держави, ос�кільки від її рівня і стану безпосередньо залежать всісфери діяльності країни.

При розгляді питань забезпечення економічноїбезпеки аграрної галузі України принципово важли�вим моментом є уточнення проблематики досліджен�ня, встановлення видів безпеки і загроз для розвиткуаграрної галузі та розробка їх класифікацій, а такожвивчення особливостей функціонування аграрної га�лузі на даному етапі розвитку національної економі�ки.



АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙЯк відомо, проблеми досягнення економічної без�

пеки держави, регіонів, окремих галузей економіки, атакож дослідження питань, пов'язаних з цією пробле�мою, відображені в наукових працях багатьох зарубіж�них та вітчизняних: Л. Абалкіна, Дж. Барбера, Л. Бірке�на, І. Бінька, О. Барановського, З. Варналія, О. Власю�ка, В. Воротіна, А. Гальчинського, В. Геєця, В. Горбулі�на, К. Гудвіла, К. Девіса, О. Ємельянова, М. Єрмошенка,А. Качинського, Г. Калетніка, А. Козаченко, Р. Леонар�да, Ю. Лисенка, Т. Лоурі, І. Мазура, О. Макара, А. Мо�кія, В. Мунтіяна, Г. Пастернак�Таранушенка, В. Пред�борського, Д. Прейгера, У. Семюелса, О. Скидана, А. Сухо�рукова, О. Черняка, Л. Шевченко, В. Шлемко, А. Штан�грета та ін.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМета роботи полягає в теоретико�методичному дос�

лідженні інструментарію державної аграрної політикизабезпечення регіональної економічної безпеки аграр�ної галузі України.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯІнструмент нівелювання специфічних загроз регіо�

нальній економічній безпеці аграрної галузі формуєть�ся з урахуванням оцінки її рівня і стану в цілому, а та�кож за допомогою аналізу значень її показників з ме�тою виявлення якісних характеристик досліджуваногопроцесу і визначення пріоритетних напрямів економіч�ної аграрної політики регіону. Реалізація даного інстру�ментарію спрямована на вдосконалення соціальної по�літики галузей сільського господарства і обробної про�

мисловості; модернізацію даних галузей,з метою оновлення основних фондів іпідвищення ефективності виробництва;вдосконалення економічної політики ре�гіону, з метою створення умов підвищен�ня рентабельності агропромисловогобізнесу, галузевої інвестиційної приваб�ливості, підвищення обсягів виробництваі розширення інфраструктури; формуван�ня регіональної інфраструктури галузейсільського господарства і обробної про�мисловості в торговій (ринкової), інвес�тиційної, науково�інноваційної, інститу�ційної сферах [2; 3].

З врахуванням цього пропонуєтьсяорганізаційно�управлінський механізмприйняття рішень щодо забезпечення ре�гіональної економічної безпеки аграрноїгалузі (рис. 1).

Реалізація запропонованого органі�заційного механізму передбачає прове�дення детального аналізу значень показ�ників економічної безпеки аграрної га�лузі з метою виявлення якісних характе�ристик досліджуваного процесу, а такожвизначення пріоритетних напрямів еко�номічної політики регіону та формуван�ня конкретного набору економічного таполітичного інструментарію.

Процес вибору необхідного інстру�ментарію забезпечення регіональноїекономічної безпеки аграрної галузі, взалежності від стратегії регіональногорозвитку [4; 5], з тими чи іншими виділе�ними пріоритетними (стратегічними) на�прямками поданий на рисунку 2. Слідзазначити, що пропонована методикаоцінки рівня регіональної економічноїбезпеки аграрної галузі передбачаєподіл показників оцінки по критеріємзначимості, тобто по їх можливомувпливу на економічну безпеку аграрної

галузі досліджуваного регіону. Тому високий типоло�гічний рівень економічної безпеки ще не свідчить проабсолютну безпечність та можливість не проведеннязаходів щодо її забезпечення, бо можлива наявністьпоказників з низькими значеннями, вплив яких не маєсуттєвого значення в даний момент, але має значенняу майбутньому.

До найбільш поширених видів регулятивного і си�мулятивного інструментарію державної і політики щодорозвитку аграрної галузі регіону слід віднести: розроб�ку і впровадження спеціальних податкових режимів длясуб'єктів регіональної аграрної галузі; надання подат�кових преференцій (пільги, відстрочення, амністії) суб�'єктам регіональної аграрної галузі; встановлення гра�ничних інтервалів цін (максимальних і мінімальних) напродовольство і продовольчі товари [6]; регулюванняввезення�вивезення продовольства і продовольчих то�варів; виділення державних і регіональних асигнувань уформі грантів, субвенцій, субсидій, державних гарантійсуб'єктам аграрної галузі; виділення державних і регіо�нальних асигнувань на фінансове оздоровлення, онов�лення основних фондів, технічну і технологічну модер�нізацію, розширення соціального пакету і т.ін., в форміпрограм співфінансування частини витрат, безпроцен�тних позик, субсидування процентних ставок по креди�тах і лізингу, реструктуризації боргів суб'єктам регіо�нальної аграрної галузі; державне і регіональне інвес�тування; розробка технічних регламентів та інших формнормативних обмежень; формування інститутів інфра�структури аграрної галузі; використання засобів анти�монопольного регулювання; правова підтримкасуб'єктів регіональної аграрної галузі; стимулювання

Рис. 1. Організаційно=управлінський механізм прийняття рішень щодозабезпечення регіональної економічної безпеки аграрної галузі

Рівень регіональної економічної безпеки аграрної галузі

Критичний рівень Функціонування аграрної галузі характеризується низьким рівнем показників.

Потребує негайного управлінського впливу

− термінове втручання держави в діяльність аграрної галузі регіону; − проведення комплексного аудиту економічної ситуації в аграрній галузі; − розробка комплексу заходів щодо підвищення рівня економічної безпеки

аграрної галузі регіону (політичних, економічних, податкових, інвестицій-них, торговельних, інфраструктурних, інституційних);

− зміна керівництва регіону; − моніторинг рівня економічної безпеки аграрної галузі (щомісячний)

Невисокий рівень Функціонування аграрної галузі характеризується нестійкими тенденціями

економічного розвитку

− проведення комплексного аналізу загальних і специфічних показників еко-номічної безпеки аграрної галузі регіону;

− розробка комплексу заходів щодо підвищення рівня економічної безпеки аграрної галузі регіону (політичних, економічних, податкових, інвестицій-них, торговельних, інфраструктурних, інституційних);

− залучення державних асигнувань; − моніторинг рівня економічної безпеки аграрної галузі (щоквартальний)

Високий рівень Функціонування аграрної галузі характеризується стійкими тенденціями

економічного розвитку

− проведення комплексного аналізу специфічних показників економічної безпеки аграрної галузі регіону;

− розробка комплексу заходів щодо підвищення інноваційної складової агра-рної галузі регіону (політичних, економічних, податкових, інвестиційних, торговельних, інфраструктурних, інституційних) а також підвищення якос-ті та освоєння нових видів продукції;

− моніторинг рівня економічної безпеки аграрної галузі (щорічний)


11www.economy.in.ua

науково�інноваційної складової регіонального агропро�мислового комплексу; інші види інструментарію, що несуперечать чинному законодавству.

Для вибору конкретного набору організаційно�еко�номічного інструментарію забезпечення регіональноїекономічної безпеки, необхідно застосування методудекомпозиції до аналізу її показників, в залежності відбальної оцінки окремого показника. Даний механізм пе�редбачає вибір того чи іншого виду інструментарію в за�лежності від бальної оцінки окремого показника еко�номічної безпеки аграрної галузі в тих виділених намивище пріоритетних напрямках, які дані показники ха�рактеризують.

Декомпонований механізм вибору організаційно�економічного інструментатарію дозволяє визначитиосновні інструменти забезпечення економічної безпе�ки аграрної галузі Вінницької області, а саме: фінансо�во�кредитний та податковий інструментарій (рис. 3).Слід зазначити, що для найбільш повної оцінки рівняекономічної безпеки конкретного аграрної галузі ре�гіону і виявлення стратегічних напрямів державної тарегіональної політики в галузі економічної безпеки, за�пропонована методика оцінки рівня економічної безпе�ки аграрної галузі передбачає застосування методу де�композиції [7] і додаткового диференційованого аналі�зу значень окремих показників.

Алгоритм розрахунку обсягу коштів, необхіднихдля розвитку аграрної галузі окремо взятої території увигляді державної підтримки повинен складатися з на�ступних етапів:

1. Оцінка фактичного рівня самозабезпеченнянаселення основними видами продуктів харчуван�ня.

2. Визначення ролі кожного регіону в продовольчоїнезалежності країни.

3. Виділення лімітів фінансових ресурсів для забез�печення потреб аграрної галузі регіону.

4. Розподіл обсягу виділених державних коштів нарівні регіону в розрізі галузей, видів аграрної продукції,місцевих утворень.

5. Оцінка можливостей регіону у підвищенні обся�гу виробництва продукції аграрного призначення вихо�дячи з особливостей природно�кліматичних умов і по�тенціалу (економічно�фінансового; виробничо�техно�логічного; природньо�екологічного; соціально�інтелек�туального; інституційно�політико�інтеграційного) тери�торії, що є передумовою необхідності збільшення об�сягів державної підтримки на фінансування господарю�ючих суб'єктів аграрної галузі.

6. Розробка пакету документів з обгрунтування інеобхідність збільшення рівня державної підтримки таоформлення відповідних запитів.

Рис. 2. Інструментарій державної аграрної політики забезпечення регіональної економічної безпеки аграрної галузі

Оцінювання рівня регіональної економічної безпеки аграрної галузі

Вдосконалення соціальної політики в аграрній галузі і обробній промисловості з метою забезпечення соціа-льних детермінант розвит-ку галузі в процесі їх фун-кціонування і розвитку

− галузеві регіональні програми підвищен-ня рівня життя населення зайнятого в аг-рарній галузі;

− регіональні програми підвищення моти-вування праці в галузі;

− надання податкових пільг в аграрній га-лузі

Визначення рівня економічної безпеки аграрної галузі на основі застосування розробленої економіко-математичної моделі та визначення

пріоритетних напрямів щодо її забезпечення

Модернізація аграрної га-лузі і обробної промисло-вості з метою оновлення

основних фондів і підвищення ефективності

виробництва

Вдосконалення економіч-ної політики з метою ство-рення умов підвищення

рентабельності агропроми-слового бізнесу, галузевої інвестиційної привабливо-сті, обсягів виробництва,

розширення інфраструктури

Формування регіональної інфраструктури АПК у торговій (ринковій),

інвестиційній, науково-інноваційній, інституційній

та забезпечує сферах

Регулюючий інструментарій

− виділення державних грантів, субсидій, програм співфінансування, безвідсотко-вих кредитів для оновлення та підвищен-ня ефективності використання основних фондів;

− регіональні програми модернізації та під-вищення ефективності використання ос-новних фондів;

− надання податкових пільг і відстрочок підприємствам аграрної галузі

− державний і регіональні програми під-вищення інвестиційної привабливості;

− регіональні програми стимулювання зро-стання обсягів виробництва в галузі;

− надання податкових пільг на розвиток аграрної галузі;

− державна підтримка галузі (субсидії, без-відсоткові позики і т. ін.)

− регіональні програми розвитку інфра-структури;

− надання податкових преференцій і дер-жавної підтримки підприємствам, які за-безпечують розвиток інфраструктури аграрної галузі



7. Оцінка перспектив зміни спеціалізації регіону зурахуванням регіональних особливостей для забезпе�чення і підвищення рівня продовольчої незалежності іпланування потреби в обсязі державних коштів на пла�нований період.

Також одним з аспектів державної аграрної політи�ки має стати політика стимулювання створення верти�кально�інтегрованих структур, що об'єднують вироб�ників, що діють у рамках єдиних продуктових ланцюж�ків, ефективність організаційно�економічних відносинв яких сприяє зниженню загроз з боку диспаритету цін[6; 8].

Створення подібних структур сприятиме вирішен�ню завдань:

— розвитку виробничої кооперації уздовж техно�логічних ланцюжків АПК і в сфері реалізації готовоїпродукції;

— встановлення довгострокових партнерськихвідносин між сільськими товаровиробниками і підприє�мствами харчової промисловості, а також кредитно�фінансовими установами через розвиток товарного кре�диту і фінансового лізингу;

— поліпшення інвестиційних умов в АПК, концент�рації інвестиційних ресурсів на пріоритетних напрямахрозвитку цього комплексу;

— впровадження прогресивних технологій всільськогосподарське виробництво, що сприяє техноло�гічному оновленню харчової промисловості;

— розвитку ринкової інфраструктури в АПК;— вдосконалення організації закупівель та поста�

вок продовольства в державний фонд.

Основним фактором негативного впливу на еконо�мічну безпеку як аграрної галузі, так і регіону в ціломує стан соціально�економічної сфери, зокрема, низькийрівень і якість життя населення. Вирішення даної про�блеми необхідно реалізовувати за допомогою проведен�ня політики області щодо зниження рівня безробіття,підвищення середньої заробленої плати, підвищеннясоціального і фізіологічного прожиткових мінімумів, атакож сприяти підвищенню середньої тривалості жит�тя населення. Безсумнівно, важливу роль у розвиткуекономічної безпеки аграрної галузі має відіграватирозвиток сильних сторін, можливостей або потенціалурегіону (будь то природно�ресурсних, виробничих абонауково�технічних), формуючи тим самим позитивнийімідж регіонів, стимулюючи залучення в регіон інвес�тицій.

Функції держави при забезпеченні економічної без�пеки аграрної галузі повинні зводитися до регулюван�ня процесів продовольчого забезпечення, в тому числістворення умов для розвитку ринкового механізму гос�подарювання, контролю за використанням ресурсів усільському господарстві, підтримки і захисту економі�чних інтересів сільських виробників; протидії тіньовійекономіці, економічної злочинності та корупції в агро�продовольчій сфері, створення запасів продовольствана випадок надзвичайних ситуацій.

Як зазначалося вище (рис. 3), однією з форм під�тримки може виступати система бюджетного субсиду�вання сільськогосподарського виробництва, спрямова�ного на компенсацію частини нормативних витрат нетільки реалізованої, але і всієї виробленої валової про�

Рис. 3. Комплекс заходів щодо забезпечення економічної безпеки аграрної галузі Вінницької області

Комплекс заходів щодо забезпечення економічної безпеки аграрної галузі Вінницької області

Розробка регіональної програми забезпечення і зростання рівня економічної безпеки аграрної галузі

Фінансово-кредитне регулювання Податкове регулювання

Міжнародно-інтеграційне регулювання

Надання державних грантів, субсидій, програм співфінансування,

безвідсоткових кредитів, пільговий лізинг:

1) підприємствам і організаціям агра-рної галузі та обробної промисло-вості на підвищення автоматизації виробництва і трудової мотивації;

2) підприємствам і організаціям про-міжної інфраструктури (транспор-тування, зберігання, упаковка, збут і т.ін.);

3) підприємствам і організаціям агра-рної галузі які впроваджують інно-ваційні методи виробництва;

4) підприємствам галузі які займають-ся науково-експериментальними дослідженнями спрямованими на підвищення якості і рентабельності виробництва;

5) підприємствам галузі пов'язаними з впровадженням у виробництво аль-тернативних джерел енергії;

6) підприємствам галузі на оновлення основних фондів і придбання ма-шин і технологій;

7) підприємствам галузі на підвищен-ня продуктивності праці;

8) підприємствам галузі які займають-ся переробкою відходів виробницт-ва

Надання пільг по сплаті державних і місцевих

податків і зборів:

1) підприємствам і організаціям агра-рної галузі та обробної промисло-вості, які реалізують інвестиційні та соціальні проекти;

2) підприємствам інноваційного сіль-ськогосподарського виробництва;

3) підприємствам які оновлюють ос-новні фонди і підвищують їх ефек-тивність;

4) підприємствам галузі, які виходять на зовнішні ринки;

5) підприємствам галузі які підвищу-ють якість виробленої продукції ві-дповідно до міжнародних стандар-тів

Відповідність регіональної програми законодавчим вимогам міжнародних

організацій і інших країн


13www.economy.in.ua

дукції для його розширеного відтворення з метою за�безпечення населення країни продовольством власно�го виробництва.

Специфіка державного управління аграрною га�луззю на регіональному рівні визначається особливо�стями останньої як об'єкта управління, які проявля�ються в диференціації умов, процесів, відносин, рац�іональне утримання і функціонування яких ринковиймеханізм забезпечує незадовільно або не забезпечуєвзагалі.

Необхідність вдосконалення системи державногоуправління аграрною галуззю на рівні регіону обумов�лена невідповідністю державного управління сучаснимвимогам і умовам ринкової економіки, що проявляєть�ся в нерівноправному становищі аграрної галузі в по�рівнянні з іншими сферами суспільного виробництва,соціально�економічної диференціації людей, низькогоступеня науково�технічного прогресу в аграрній сфері,падінні доходів сільськогосподарських товаровироб�ників.

Забезпечення конкурентоспроможності вітчизняно�го агропромислового комплексу є одним із пріоритет�них завдань у стратегії забезпечення продовольчої без�пеки країни і основним фактором стійкості системи еко�номічної безпеки як аграрної галузі, так і країни зага�лом.

Специфіка виробництва аграрної продукції вимагаєдобре налагодженої функціонального зв'язку між усі�ма його стадіями на основі технологічної спільності ієдності, всіх процесів (виробництва, переробки, збері�гання, доведення до споживача) і забезпечення пропор�ційності в їх розвитку. Проблема полягає в тому, щокожна з цих стадій здійснюється на підприємствах, якіналежать до різних галузей, значно відрізняються одинвід одного технологією, механізацією і умовами вироб�ництва. У цих умовах однакові витрати не можуть датиоднаковий ефект. Таким чином, відмінності в економіч�них умовах є вихідним початком зародження нееквіва�лентного обміну діяльності між підприємствами різнихгалузей. В результаті створюються об'єктивні переду�мови економічної нерівності.

Одним з варіантів ефективного та стійкого розвит�ку аграрної галузі з метою забезпечення її економічноїбезпеки є створення бізнес�груп, які об'єднують у своє�му складі виробництво сировини, постачання його напереробку, безпосередньо виробництво продукції тадоведення її до споживачів (агрохолдінги). Відзначимо,що розвиток інтеграції являє собою об'єктивний еко�номічний процес, пов'язаний, з одного боку, з суспіль�ним поділом праці і його спеціалізацією, а, з іншого, змотивами і факторами, що впливають на види інтеграц�ійного об'єднання. Інтегровані структури приймаютьрізноманітні форми в залежності від характеру об�'єднання зі стратегічними партнерами, забезпечуютьеквівалентність виробничо�економічних відносин та впідсумку забезпечують ефективність функціонуванняагропромислового виробництва.

Однак слід підкреслити і те, що одним з найваж�ливіших резервів підвищення рівня економічної без�пеки аграрної галузі є прискорений розвиток малихформ господарювання на селі. Наприклад, господар�ства населення легко пристосовуються під швидкомінливі умови зовнішнього середовища. Важливоюланкою в агропродовольчому секторі є розвиток фер�мерських господарств. Так, у Центральній Європі,Скандинавських країнах, Японії, США широке поши�рення набула така форма господарювання, як фер�мерська корпорація, що складається з декількох об'єд�наних фермерів.

З позиції досягнення продовольчої безпеки черезвдосконалення механізму управління економічноюбезпекою аграрної галузі для усунення загроз націо�нальним аграрним інтересам необхідна практична реа�лізація наступного комплексу пропозицій:

1) підвищення рівня розораності ріллі, поверненняв оборот раніше виведених сільськогосподарських зе�мель;

2) розробка програм відтворення родючості грунтів;3) розробка резервів (ціноутворення, оподаткуван�

ня, кредитування і т.ін.) з вирівнювання економічнихумов господарювання;

4) вдосконалення механізму оренди земельних угідьза допомогою встановлення оптимального розміруорендної плати і розумних умов;

5) науково�обгрунтована державна підтримкасуб'єктів господарської діяльності сфери АПК;

6) забезпечення доступності кредитних ресурсів;7) розвиток сільськогосподарської кооперації та

інтеграції;8) розвиток соціальної інфраструктури села;9) поліпшення умов праці і охорони праці на

підприємствах АПК.Удосконалення державної підтримки економічної

безпеки аграрної галузі передбачає практичну реаліза�цію таких принципів, як:

— біологізації землеробства, спрямована на по�ліпшення якості грунтового покриву, диференціаціютехнологій вирощування сільськогосподарських куль�тур під відповідні агрокліматичні ландшафти з метою от�римання екологічно чистої продукції при максимально�му використанні сукупності факторів ресурсозбережен�ня;

— можливість адаптації технологій під особливостіфункціонування окремих територій з урахуванням їхбагатоукладності, форм організації праці, агроеколо�гічних факторів;

— вибір альтернативи із сукупності технологійстосовно рівня інтенсифікації АПК, обмеженості ре�сурсів.

Сутність економічної безпеки аграрної галузі яксистеми економічних інтересів полягає в пошуку ме�ханізмів компромісу між забезпеченням національнихінтересів країни, продовольчою безпекою та ризиками,в результаті яких забезпечується стійке функціонуван�ня АПК [9]. У той же час економічну безпеку агарноїгалузі слід розглядати і як функціональну систему, якавідображає процеси взаємовідносин інтересів учасниківаграрних відносин в залежності від загроз, діяльністьяких має різну спрямованість і може привести до недо�тримання граничних значень критеріїв продовольчоїбезпеки.

Процес підвищення рівня економічної безпеки аг�рарної галузі є об'єктивно необхідною умовою держав�ної політики. Органами влади здійснюється вибірнайбільш оптимальних цілей залежно від специфічнихумов агровиробництва, наявності матеріально�технічноїбази, забезпеченості кваліфікованими кадрами та інше.

Головною державною метою по розробці стратегіїекономічної безпеки аграрної галузі є зниження кри�зових тенденцій в розвитку вітчизняного агропромис�лового комплексу та підвищення його стійкості довнутрішніх і зовнішніх ризиків [10].

Відмінні риси стратегії економічної безпеки аграр�ної галузі України:

— процес розробки стратегії не завершується про�ектуванням напрямів розвитку аграрної галузі з метоюзабезпечення продовольчої безпеки країни;

— використання кластерного аналізу, статистичнихметодів і моделювання дозволить розробити механізмоптимального поєднання капіталу (основного, оборот�ного, людського) і розміщення сільськогосподарськоговиробництва (спеціалізації регіону) з урахуванням спе�цифіки конкретного регіону країни;

— специфіка ведення сільськогосподарського ви�робництва вимагає розробки дерева цілей стосовнокожної сільськогосподарської культури (жито, пшени�ця, картопля і т.д.), увазі тваринницької продукції (мо�локо, м'ясо ВРХ, свинини і т.д.);



— функціонування великих інтегрованих структурвертикального і горизонтального типу дозволяє отри�мати ефект економії на масштабі виробництва і знизи�ти трансакційні витрати;

— динамічність факторів зовнішнього середовища,особливо на світовому ринку продовольства, вимагаєретельної оперативного коригування діючої стратегії,бо великий вплив мають природно�кліматичні чинники;

— недостатнє використання інноваційного потен�ціалу та практичне застосування розроблених іннова�ційних проектів ведення аграрного виробництва в силуобмеженості фінансових ресурсів;

— існуючі методики оцінки економічної ефективностідержавних, регіональних програм розвитку АПК (ство�рення агромістечок, поліпшення соціальних умовсільського населення, формування великих інтегрованихструктур спільно з приватними інвесторами і т.ін.) вима�гають доопрацювання стосовно окремо взятого регіона.

Аналіз досягнутого рівня економічної безпеки аг�рарної галузі є первинною ланкою при розробці стра�тегії розвитку АПК країни, бо його результати дозво�лять ранжувати регіони і на підставі цього розроблятистратегію розвитку держави загалом.

ВИСНОВКИІнструментарій державної аграрної політики забез�

печення регіональної економічної безпеки аграрної га�лузі складається з наступних блоків: вдосконаленнясоціальної політики; модернізація аграрної галузі; вдос�коналення економічної політики; формування регіо�нальної інфраструктури. Дані блоки поєднані між со�бою розробленою економіко�математичною моделлюна основі теорії нечіткої логіки. На основі даного інстру�ментарію розроблено організаційно�управлінський ме�ханізм прийняття рішень щодо забезпечення регіональ�ної економічної безпеки аграрної галузі.

Декомпонований механізм вибору організаційно�економічного інструментатарію дозволив визначитиосновні інструменти забезпечення економічної безпе�ки аграрної галузі Вінницької області, а саме: фінансо�во�кредитний та податковий інструментарій. В якостінайважливішого інструменту вдосконалення економіч�ного механізму функціонування аграрної галузі з ме�тою підвищення його економічної безпеки слід відзна�чити систему бюджетного субсидування сільськогоспо�дарського виробництва, спрямованого на компенсаціючастини нормативних витрат не тільки реалізованої, алеі всієї виробленої валової продукції для забезпеченняпродовольчої і національної безпеки.

Необхідність вдосконалення системи державногоуправління аграрною галуззю на рівні регіону обумов�лена невідповідністю державного управління сучаснимвимогам і умовам ринкової економіки, що проявляєть�ся в нерівноправному становищі аграрної галузі в по�рівнянні з іншими сферами суспільного виробництва,соціально�економічної диференціації людей, низькогоступеня науково�технічного прогресу в аграрній сфері,падінні доходів сільськогосподарських товаровироб�ників.

Література:1. Козловський С.В. Теоретико�методологічні

підходи до визначення категорії "економічна безпека"та складових економічної безпеки України / С.В. Коз�ловський, Є.С. Жураківський // Економіка та держава.— 2015. — № 6. — С. 37—42.

2. Козловський С.В. Стійкість розвитку аграрноїгалузі регіону як чинник економічного зростання Ук�раїни / С.В. Козловський, В.О. Козловський, О.М. Бур�лака // Економіка України. — 2014. — № 9. — С. 59—73.

3. Калетнік Г.М. Управління регіональною продо�вольчою безпекою в умовах економічної нестабільності:[моногр.] / Г.М. Калетнік, С.В. Козловський, Е.А. Кірє�

єва, О.Г. Підвальна. — Вінниця: Меркьюрі�Поділля,2015. — 252 с.

4. Козловський С.В. Стратегічне управління розвит�ком регіональних економічних систем / С.В. Козловсь�кий // Економіка України. — 2011. — № 4. — С. 28—38.

5. Козловський С.В. Управління сучасними економ�ічними системами, їх розвитком та стійкістю: моногр. /С.В. Козловський. — Вінниця: Меркьюрі�Поділля, 2010.— 432 с.

6. Козловський С.В. Забезпечення стійкого еконо�мічного розвитку агропромислового комплексу регіо�ну: моногр. / С.В. Козловський, В.В. Коровій, О.М. Бал�тремус, В.О. Козловський, Ю.П. Плюшко, О.В. Барчи�шен / За ред. С.В. Козловського. — Вінниця: Меркьюрі�Поділля, 2016. — 258 с.

7. Козловський С. В. Управління регіональною про�довольчою безпекою на основі сучасних методів моде�лювання / С.В. Козловський, Е.А. Кірєєва // ЕкономікаУкраїни. — 2015. — № 8. — С.57—73.

8. Жураківський Є.С. Концептуальні засади забез�печення економічної безпеки аграрної галузі в умовахінституційних трансформацій / Є.С. Жураківський //Агросвіт. — 2015. — № 12. — С. 63—70.

9. Калетнік Г.М. Стійкість економіки як фактор без�пеки та розвитку держави // Г.М. Калетнік, С.В. Коз�ловський, В.О. Козловський // Економіка України. —2012. — № 7. — С. 16—25.

10. Козловський С.В. Інструменти продовольчої без�пеки та соціального захисту населення в умовах кризо�вих явищ економік світу / С.В. Козловський, Е.А. Кірєєва// Кримський економічний вісник. — 2012. — №1 (01),частина 1. — С. 266—269.

References:1. Kozlovskyi, S. V. (2015), "Theoretical and metho�

dological approaches to the definition of the "economicsecurity" and the components of the economic security ofUkraine", Economica ta derjava, vol. 6, pp. 37—42.

2. Kozlovskyi, S. V. Kozlovskyi, V. O. and Burlaka, O.M. (2014), "The stability of the agricultural sector in theregion as a factor of economic growth Ukraine", EconomicaUkraine, vol. 9, pp. 59—73.

3. Kaletnik, G. M. Kozlovskyi, S. V. Kireeva, E. A. andPidvalna, O. G. (2015), Yptavlinnia regionalnoy prodo�volchoy bezpekoy v ymovah economichnoi nestabilnosti[Management of regional food security in times of economicinstability], Merk'iuri�Podillia, Vinnytsia, Ukraine.

4. Kozlovskyi, S. V. (2011), "Strategic management ofdevelopment of regional economies", Economika Ukraini,vol. 4, pp. 28—38.

5. Kozlovskyi, S. V. (2010), Upravlinnia suchasnymyekonomichnymy systemamy, ikh rozvytkom ta stijkistiu[Management of modern economic systems, their deve�lopment and stability], Merk'iuri�Podillia, Vinnytsia, Uk�raine.

6. Kozlovskyi, S. V. (2016), Zabezpechinnia stiykogoeconomichnogo rozvitku agropromislovogo kompleksuregion [Ensuring sustainable development of agriculture inthe region], Merk'iuri�Podillia, Vinnytsia, Ukraine.

7. Kozlovskyi, S. V. and Kireeva, E. A. (2015), "Mana�gement of regional food security based on modern modelingtechniques", Economica Ukraine, vol. 8, pp. 57—73.

8. Jurakivskiy, E. S. (2015), "Conceptual foundations ofeconomic security of agricultural sector in terms of insti�tutional transformation", Agrosvit, vol. 12, pp. 63—70.

9. Kaletnik, G. M. Kozlovskyi, S. V. and Kozlovskyi V.O.(2012) "The stability of the economy as a factor of securityand national development", Economica Ukraini, vol. 7, pp.15—25.

10. Kozlovskyi, S. V. and Kireeva, E. A. (2012), "Toolsfood security and social protection crisis in terms ofeconomies", Krimskiy economichniy visnik, vol. 1(01), pp.266—269.Стаття надійшла до редакції 18.03.2016 р.


15www.economy.in.ua

ВСТУПДля забезпечення прибутковості підприємству інновацій�

на діяльність повинна функціонувати без будь яких перешкод,адже виникнення найменших труднощів здійснення іннова�ційної діяльності стає причиною непередбачуваних наслідків:зменшення величини прибутку, втрата конкурентних позиційринку та авторитету. Моніторинг інноваційної діяльності та си�стеми управління нею дає можливість виявити проблеми наранній стадії та сприяє формуванню необхідних регулюючихзаходів для їх виправлення.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою статті є дослідження методів прийняття регулюю�

чих рішень та вибір найоптимальнішого з них.

УДК 658

С. В. Князь,д. е. н., доцент, завідувач кафедри екологічної політики та менеджменту природоохоронноїдіяльності, Національний університет "Львівська політехніка"Н. М. Комарницька,аспірант кафедри екологічної політики та менеджменту природоохоронної діяльності,Національний університет "Львівська політехніка"

МЕТОДИ ПРИЙНЯТТЯ РЕГУЛЮЮЧИХ РІШЕНЬ

СУБ'ЄКТАМИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ

ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

S. Kniaz,

Doctor of Economics, Associate Professor, Head of Ecological Politics

and Enviroment Protection Managment Department, National University "Lviv Polytechnic"

N. Komarnytska,

Postgraduate of department environmental policy and management of environmental activities,

National university "Lviv polytechnic", Lviv

METHODS OF DECISIONGMAKING REGULATOR REGULATING INNOVATION ACTIVITIESOF ENTERPRISES

Виявлення недоліків у функціонуванні інноваційної діяльності на підприємстві вимагає від менеджерів

системи управління інноваційною діяльністю прийняття певних регулюючих рішень. Через високу риG

зиковість інноваційної діяльності розроблення і впровадження регулюючих рішень відбувається колекG

тивно. У результаті аналізу відомих методів колективного упорядкування можливих альтернатив визнаG

чено, що найефективнішим є кумулятивний підхід до узагальнення результатів аналізу існуючих альG

тернатив.

Identifying deficiencies in the functioning of innovation in the enterprise management system requires

innovation management take certain regulatory decisions. Because of the high risk innovation development and

implementation of regulatory decisions is collectively. An analysis of the known methods of collective ordering

of alternatives determined that the most effective approach to cumulative result summary analysis of existing

alternatives.

Ключові слова: інноваційна діяльність, система управління, регулюючі рішення, методи.Key words: innovation, governance, regulatory decisions, methods.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬДослідження аналітичних матеріалів машинобудівних

підприємств показало, що прийняття регулюючих рішень, усистемах управління інноваційною діяльністю відбуваєтьсявиключно колективно. Причина полягає у високому рівні відпо�відальності керівників за реалізацію ризикових проектів. Ха�рактерними ознаками цих рішень є їх інтелектуаломісткість,особливо це стосується рішень, що вимагають глибокого інже�нерно�технологічного аналізу, а також прогнозування зміниринкових тенденцій. У зв'язку із тим, що регулюючі рішенняприймаються колективно, то актуальною проблемою є науко�во�обгрунтований вибір одного рішення з ряду альтернатив�них. Огляд та аналіз літературних джерел [1; 2; 3; 4; 5] пока�зав, що є кілька варіантів розв'язання цієї проблеми. У таблиці



1 наведено характеристики найбільш відомих методів встанов�лення колективних переважать під час прийняття регулюючихрішень суб'єктами управління інноваційною діяльністю.

Згідно з методом К. Ерроу, на практиці при розгляді пев�ного рішення група суб'єктів управління зазвичай вибирає однуіз запропонованих альтернатив, тобто досягається підпоряд�кування індивідуального упорядкування колективному, а рольдиктатора відіграє експерт, який запропонує альтернативу,прийняту всім іншими експертами.

Ж. Борда довів недосконалість методу К. Ерроу продемон�струвавши як може бути прийняте рішення, "проти" якого ви�словилось більше ніж "за". Так, нехай існує три альтернативи(a, b, c) і 12�ть експертів (табл. 2).

Як бачимо з таблиці 2, хоча за альтернативу "b" вислови�лись більшість суб'єктів управління, все ж чисельність суб'єктів,які висловились проти неї є ще більшою. Проте за правиломбільшості голосів, колективним рішення була би альтернатива"b".

Ж. Борда запропонував власний метод. Його пропозиціязвелась до обчислення суми місць, яку набере кожна альтер�натива у всіх індивідуальних підпорядкуваннях. Так, відповід�но до даних таблиці 2, сума місць за альтернативою "b" дорів�нюватиме: 1 5 3 4 3 3 26b = × + × + × =∑ ; сума місць за альтернати�вою "a" дорівнюватиме: 2 5 1 4 2 3 20a = × + × + × =∑ ; сума місць за

альтернативою "c" дорівнюватиме: 3 5 2 4 1 3 26с = × + × + × =∑ .Після даних обчислень слід обирати ту альтернативу, для якоїрозраховане значення суми місць буде найменшим. В даномувипадку оптимальним колективним рішення має вважатись аль�тернатива "a".

Попри те, що Ж. Борда певною мірою вирішив проблему,яка виникає при застосуванні методу К. Ерроу, проте у запро�понованому ним методі є низка відкритих питань, а саме: якщоальтернатива "a" не зможе бути реалізована, тоді доведетьсявибрати між альтернативами "b" і "c". Очевидним буде те, щобільшість суб'єктів управління вважають варіант "b" кращимза варіант "c", проте ще більше суб'єктів висловились проти

варіанту "b". Тому виникає питання, який з цих варіантів буденаступним по своїй вагомості після "a"?

Вагомий внесок у розв'язання проблем визначення колек�тивних переважань при прийнятті рішень зробив Н.Кондорсе,який зумів довести, що шляхом попарних порівнянь голосівсуб'єктів управління за окремі альтернативи, можна визначи�ти точне колективне упорядкування альтернатив. Так, корис�туючись пропозиціями Н.Кондорсе щодо підрахунку кількостіголосів "за" і "проти" і даними таблиці 2, доходимо таких вис�новків:

— 9 суб'єктів управління вважають, що a c> , 3 суб'єктів,переконані, що a c< , отже, альтернатива "а" краща за "c": 0a c≥ ;

— 7 суб'єктів управління стверджують, що a b> , ще 5 єприхильниками того, що a b< , отже, 0a b≥ ;

— 7 суб'єктів управління вважають, що с b> , 5 переконані,що с b< , отже, 0с b≥ . Таким чином, колективне підпорядкуван�ня має такий вигляд: 0 0a c b≥ ≥ .

Враховуючи те, що можливі ситуації, коли за різними інди�відуальними упорядкуваннями найкращий варіант за одним ізупорядкувань буде найгіршим для іншого експерта, то є підста�ви стверджувати, що метод Н.Кондорсе не транзитивний.

У порівнянні з попередніми, найбільш досконалим є методДж. Кемені, який застосовується з метою визначення колек�тивного упорядкування на основі індивідуального упорядку�вання. Так, нехай сукупність альтернатив складається тількиз двох елементів. Аналізують дані альтернативи два суб'єкта

Таблиця 1. Характеристики методів встановлення колективних переважать під час прийняття регулюючих рішеньсуб'єктами управління інноваційною діяльністю

Примітки: побудовано авторами.

Ваги альтернатив Кількість суб’єктів

управління 5 4 3

Найкраща b a cСередня за важливістю a c a Найгірша c b b

Таблиця 2. Розподіл індивідуальних упорядкуваньсуб'єктами управління для трьох умовних альтернатив:

"a", "b", "c"

Назви методів Сутність методів Недоліки методів Метод К.Ерроу Цей метод базується на, так званому, «правилі диктатора»,

яке полягає у тому, що колективне упорядкування переважань варіантів рішень підпорядковане індивідальному упорядкуванню цих варіантів рішень. У відповідності до методу Ерроу, якщо при виборі рішень є більше двох альтернатив, то досягти колективного упорядкування, з урахуванням індивідуальних упорядкувань суб’єктів прийняття рішення, можливо тільки за умови використання правила диктатора

Дотримуючись умов застосування методу К.Ерроу, можливий варіант, коли може бути прийняте рішення, «проти» якого висловилось більше ніж «за»

Метод Ж.Борда Цей метод передбачає, що кожна особа, яка бере участь у прийнятті рішення оцінює наявні альтернативи у балах і ранжує ці альтернативи у відповідності до призначених балів. За перше місце альтернатива отримує n балів, друга альтернатива n-1 балів, остання альтератива – 1 бал. При узагальненні отриманих результатів альтернатива, яка набрала найбільше балів обирається в якості рішення, яке виявлось найкращим

Якщо із об’єктивних або суб’єктивних причин виникають обставини, за яких слід відмовитись від альтернативи, що набрала найбільше балів, то має місце та сама проблема, що і при методі К.Ерроу – друга за обсягом набраних балів альтернатива може мати більшу кількість голосів «проти» ніж «за»

Метод Н.Кондорсе

У відповідності до цього методу точне колективне упорядкування наявних альтернатив визначається шляхом попарного порівняння усіх «за» і «проти»

Можливі ситуації, коли за різними індивідуальними упорядкуваннями альтернатив найкращий варіант за одним із упорядкувань буде найгіршим для одного або кількох суб’єктів, управління

Метод Дж.Кемені Цей метод передбачає визначення колективного упорядкування на основі індивідуального упорядкування із урахуванням рівня відповідності окремих індивідуальних упорядкувань та рівень узгодженості думок суб’єктів управління стосовно того колективного рішення, яке буде випливати із аналізування індивідуальних упорядкувань

Метод не дає точних результатів, якщо у прийнятті рішень бере участь велика кількість суб’єктів управління

Метод Т.Сааті Цей метод базується на побудові і аналізуванні ієрархій. Його застосування передбачає такі етапи: постановка проблеми, виділення альтернативних варіантів її розв’язання, конкретизація критеріїв розв’язання проблеми; визначення пріоритетів на всіх рівнях ієрархії виявленої проблеми за допомогою методу парних порівнянь; синтез пріоритетів; перевірка альтернатив на сумісність; прийняття рішення

Метод спрямований більше на розробку технології розв’язання проблеми, ніж на вибір одного рішення з ряду альтернативних


17www.economy.in.ua

управління ("А" та "В"). Припустимо вони роблять наступнівисновки про упорядкування елементів множини альтернатив:

, а а

А Bb b⎛ ⎞ ⎛ ⎞

= =⎜ ⎟ ⎜ ⎟⎝ ⎠ ⎝ ⎠

, де а, b — альтернативи, що аналізуються су�

б'єктами управління.У даному випадку очевидним, що рівень узгодженості

думок суб'єктів управління стосовно колективного підпо�рядкування є високим, рівень індивідуальних упорядкуваньтакож.

З іншого боку, якщо вибір суб'єктів управління є та�

ким: , а b

А Bb a⎛ ⎞ ⎛ ⎞

= =⎜ ⎟ ⎜ ⎟⎝ ⎠ ⎝ ⎠

, то є підстави стверджувати, що рівень

узгодженості позицій суб'єктів управління низький, як ірівень відповідності індивідуальних упорядкувань. Оскіль�ки суб'єкти управління рівноправні у виборі рішень, то по�стає питання про вибір однієї із альтернатив. Єдиним рішен�ням, яке може задовольнити умову даної задачі та не по�рушити правило про рівноправність буде, те що обидві аль�тернативи приймаються як однаково значущі. Проте, якщопотрібно вибрати тільки одну альтернативу, то без пору�шення правила рівноправності суб'єктів управління, це зро�бити неможливо.

Розглянемо окреме індивідуальне упорядкування. Позна�чимо його U і припустимо, що має місце відсутність протиріч уданому упорядкуванні. Мається на увазі, що дане відношеннябуде транзитивним. Спосіб представлення упорядкування буденазиватись поданням упорядкування у формі ієрархічної ко�лонки. Паралельно із цим, використаємо матрицю упорядку�

вань (

( )jm k ku

× ), значення елементів якої встановлюються на ос�нові загальновживаної умови:

1, ;1, ;

0, .

j m

j mjm

j m

якщо z zu якщо z z

якщо z z

⎧⎪

= −⎨⎪ ≈⎩

f

p(1).

Наприклад, якщо дана матриця альтернатив { }, , ,Z a b c d= ,в той час, як упорядкування U виглядає наступним чином:

bU a d

c

⎛ ⎞⎜ ⎟= −⎜ ⎟⎜ ⎟⎝ ⎠

, тобто, суб'єкт управління переконаний, що

b a d c≈f f , тоді матриця цього упорядкування буде мати та�кий вигляд:

0 1 1 01 0 1 11 1 0 1

0 1 1 0

U

−⎡ ⎤⎢ ⎥⎢ ⎥=⎢ ⎥− − −⎢ ⎥−⎣ ⎦

(2).

Як бачимо, діагональні елементи матриці U дорівнюютьнулю, крім того числа, які знаходяться на протилежних сто�ронах по діагоналі матимуть протилежні знаки завжди окрімтих випадків, коли вони рівні нулю.

Переносимо властивості транзитивності відношень пере�важань "рівноцінно", "не гірше", "краще" встановлюємо на�ступні особливості матриці упорядкування:

1) якщо 0jmu > і 0mhu > , то 0jhu > ;2) якщо 0jmu = і 0mhu = , то 0jhu = ;3) якщо 0jmu > і 0mhu = , то 0jhu > ;

4) якщо 0jmu = і 0mhu > , то 0jhu > .Тепер проаналізуємо сукупність всіх можливих в теорії

порядкувань k�ої множини елементів Z. Можна виділити на�ступні особливі упорядкування:

1) суворе упорядкування — відсутні випадки рівноцінностіальтернатив. Матриця суворого упорядкування міститиме нулітільки по діагоналі, усі інші елементи будуть не нульовими: 1або �1. Загальна кількість можливих суворих упорядкуваньдорівнює k!;

2) нуль�упорядкування — всі елементи матриці рівноцінні;3) упорядкування, протилежне заданому. Матриця такого

упорядкування утворюється транспонуванням матриці проти�лежного упорядкування. Тобто найбільшою відстанню будевідстань між протилежними елементами суворого упорядку�вання. Крім того, нуль�упорядкування завжди буде точно по�середині між двома протилежними упорядкуваннями;

4) упорядкування, що знаходиться між заданими двомапідпорядкуваннями. Це таке упорядкування, за якого окреметвердження про упорядкування двох довільних елементівзбігається з аналогічним твердженнями у двох вихідних сукуп�ностях або якщо дані твердження у вихідних матрицях прямопротилежні, то дане твердження в "середній" матриці будерівноцінне.

Якщо вихідні матриці позначити як A і В, а матрицю про�міжного упорядкування С (позначимо: [ ], С А В∈ ), то можна на�вести такі співвідношення відповідності елементів цих матриць:

1) якщо ,jm jma b≤ то jm jm jma с b≤ ≤ ;2) якщо ,jm jma b≥ то jm jm jma с b≥ ≥ .Дж. Кемені визначив аксіоми, на основі яких вводитись

відстань між двома довільними упорядкуваннями d(A, B), мно�жини Z (табл. 3) і на їх основі вивів теорему про визначеністьвідстані між довільними упорядкуваннями (при k=2 аксіоми 1—5 однозначно визначають відстань між усіма можливими упо�рядкуваннями).

Змінні А 0 -А А 0 1 2 0 1 0 1 -А 2 1 0

Таблиця 4. Матриця відстанейміж упорядкуваннями аналізованої

двохелементної множини

Таблиця 3. Аксіоми визначення колективних переважань Дж. Кемені

Аксіома 1. Відстань між двома довільними упорядкуваннями завжди більше рівна нуля. Причому, вона дорівнює нулю тільки тоді, коли ці упорядкування збігаються: ( ) ( ), 0, , , 0d A B якщо A В то d A B≥ = =

Аксіома 2. Функція відстані симетрична щодо власних аргументів: ( ) ( ), , d A B d В А=

Аксіома 3. Відстань між упорядкуваннями задовольняє нерівності трикутника: ( ) ( ) ( ), , , ,d A Ñ d Â Ñ d A Â+ ≥ причому ( ) ( ) ( ), , , d A С d В С d A В+ = тоді і тільки тоді, коли [ ], .Ñ À Â∈

Аксіома 4. Зміна назв об’єктів упорядкування не повинна впливати на відстань між цими упорядкуваннями, наприклад, ( ) ( ), , d A В d A В′ ′ =

Аксіома 5. Найменша позитивна відстань між упорядкуваннями дорівнює 1 Аксіома 6. Нехай дано два упорядкування А і В, то відстані між цими

упорядкуваннями дорівнюють відстані між упорядкуваннями деякого загального для них сегменту W. Таким чином, отримуємо: ( ) ( ), , W Wd A B d A B=



Дійсно, якщо певна множина альтернатив складаєтьсятільки з двох об'єктів: { }, Z a b= , то можна визначити тільки три

упорядкування:

( ), - , 0.a b

U U a bb a⎛ ⎞ ⎛ ⎞

= = − =⎜ ⎟ ⎜ ⎟⎝ ⎠ ⎝ ⎠

Отже, необхідно

визначити 32 = 9 відстаней. Проте:( ) ( ) ( ), 0,0 - ,- 0.d U U d d U U= = = (3).

За аксіомою 2: ( ) ( ) ( ) ( ) ( ) ( ),0 0, , - , , , - ,0 0,d U d U d U U d U U d U d U= = − = − (4).Таким чином, необхідно знайти тільки три відстані. З ак�

сіоми 3 отримаємо: ( ) ( ) ( ) - , - ,0 0,d U U d U d U= + (5).Таким чином, потрібно визначити тільки дві відстані:

( ) ( )- ,0 , 0,d U d U . Для виконання цього завдання слід скориста�тись аксіомою 4, відповідно до якої зміна назви упорядкуваньне впливає на зміну відстаней між ними. Тому здійснимо двізаміни: a на b і навпаки. Отримаємо, що U U′ = − , а упорядку�вання 0 не зміниться. Тоді відповідно до аксіоми 4 отримуємо,що ( ) ( ),0 = ,0d U d U ′ ′ , у результаті чого одержуємо рівність:

( ) ( ),0 = ,0d U d U− . Враховуючи аксіому 5, відзначимо, що якщоодну із цих невідомих рівностей прирівняти до 1, то всі іншінеобхідні відстані будуть визначені (табл. 4).

Щоб аналізувати відстані між упорядкуваннями більшедвох елементів, зробимо декілька припущень. Так, нехай існуєпевна множина елементів W ( W U⊂ ), що формує деякий сег�мент упорядкування A. З огляду на це, для довільного елемен�та z W∈ виконується рівність: W Wz z z W∀ ∈f або W Wz z z W∀ ∈f ,де z — довільний елемент множини Z, до якої входить сегментW. Це порівняння означає, що будь�який елемент більшої мно�жини є кращий за будь�який елемент її сегмента або навпаки.

Наприклад, якщо задано:

i

a ab c

A Bc bd d

⎛ ⎞ ⎛ ⎞⎜ ⎟ ⎜ ⎟⎜ ⎟ ⎜ ⎟= =⎜ ⎟ ⎜ ⎟⎜ ⎟ ⎜ ⎟⎝ ⎠ ⎝ ⎠

(6),

то загальним сегментом цих упорядкувань слід вважатимножину {b, c}, а самі сегменти для обох упорядкувань будутьнаступними:

i W Wb cA B

c b⎛ ⎞ ⎛ ⎞

= =⎜ ⎟ ⎜ ⎟⎝ ⎠ ⎝ ⎠

(7).

Очевидним припущенням буде те, що якщо два упорядку�вання однакові на початку і в кінці, а різняться тільки сегмен�том, загального для них обох, то відстань між цими упорядку�ваннями буде такою ж як і між упорядкуваннями тільки сег�мента. У відповідності до методу Дж. Кемені цю відстань слідобчислювати за формулою:

( )1 1

1, .2

k k

jm jmj m

d A B a b= =

= −∑∑ (8).

Враховуючи те, що матриці кожного з упорядкувань є ко�сосиметричними, розрахунок відстаней за формулою Дж. Ке�мені можна спростити до наступного виразу:

( )1

1 1

1, .2

k k

jm jmj m j

d A B a b−

= = +

= −∑ ∑ (9).

Наприклад, нехай дано:

i

ab

bA B a c

cd

d

⎛ ⎞⎛ ⎞⎜ ⎟⎜ ⎟⎜ ⎟= = −⎜ ⎟⎜ ⎟ ⎜ ⎟⎜ ⎟ ⎝ ⎠

⎝ ⎠

(10),

то матриці цих упорядкувань можна записати у наступнійформі:

0 1 1 1 0 1 0 11 0 1 1 1 0 1 1

, 1 1 0 1 0 1 0 11 1 1 0 1 1 1 0

А B

−⎡ ⎤ ⎡ ⎤⎢ ⎥ ⎢ ⎥−⎢ ⎥ ⎢ ⎥= =⎢ ⎥ ⎢ ⎥− − −⎢ ⎥ ⎢ ⎥− − −⎣ ⎦ ⎣ ⎦

(11).

Застосовуючи спрощену формулу, отримаємо відстань міжцими упорядкуваннями:

( ) ( ), 1 1 1 0 1 1 1 1 1 1 1 1 3d A B = − − + − + − + − + − + − = (12).

Відстань між суворими протилежними упорядкуваннямибуде дорівнювати k(k — 1). У свою чергу, відстань між суво�

рим і нульовим упорядкуванням буде рівна: ( )12

k k −.

Наведемо усі можливі відстані для трьохелементної мно�жини (табл. 5 і 6).

На підприємстві при здійсненні певних досліджень, всі роз�рахунки, пов'язані із визначенням відстані між упорядкуван�нями елементів, опускаються. Дані таблиці 2, 4, 5, 6 — спільнідля усіх розрахунків. Прийнято розрізняти два типи упоряд�кувань — медіанне та серединне. Медіанне упорядкування —це таке упорядкування, сума відстаней від якого до всіх іншихупорядкувань є найменшою. Серединними називають упоряд�кування, сума квадратів відстаней від якого до всіх інших упо�рядкувань є найменшою.

Наприклад, припустимо що три експерти оцінили три аль�

тернативи наступним чином: a bc−⎛ ⎞

⎜ ⎟⎝ ⎠

,

aсb

⎛ ⎞⎜ ⎟⎜ ⎟⎜ ⎟⎝ ⎠

, са b⎛ ⎞⎜ ⎟−⎝ ⎠

, то відповідно до

таблиці 6, медіанним буде упорядкування

aсb

⎛ ⎞⎜ ⎟⎜ ⎟⎜ ⎟⎝ ⎠

, а серединним

— ( )a b c− − . Так, проаналізувавши медіанне та серединне упо�рядкування, можемо дійти висновку, що суб'єкти управлінняне одноголосно визнають, що альтернатива "b" найгірша. Аль�

abc

⎛ ⎞⎜ ⎟⎜ ⎟⎜ ⎟⎝ ⎠

a bc−⎛ ⎞

⎜ ⎟⎝ ⎠

ac b⎛ ⎞⎜ ⎟−⎝ ⎠

bас

⎛ ⎞⎜ ⎟⎜ ⎟⎜ ⎟⎝ ⎠

aсb

⎛ ⎞⎜ ⎟⎜ ⎟⎜ ⎟⎝ ⎠

ba c⎛ ⎞⎜ ⎟−⎝ ⎠

( )a b c− −a сb−⎛ ⎞

⎜ ⎟⎝ ⎠

bса

⎛ ⎞⎜ ⎟⎜ ⎟⎜ ⎟⎝ ⎠

саb

⎛ ⎞⎜ ⎟⎜ ⎟⎜ ⎟⎝ ⎠

b са−⎛ ⎞

⎜ ⎟⎝ ⎠

са b⎛ ⎞⎜ ⎟−⎝ ⎠

сba

⎛ ⎞⎜ ⎟⎜ ⎟⎜ ⎟⎝ ⎠

D1 D2 D3 D4 D5 D6 D7 D8 D9 D10 D11 D12 D13

Таблиця 5. Позначення для табл. 4

D1 D2 D3 D4 D5 D6 D7 D8 D9 D10 D11 D12 D13 D1 0 1 1 2 2 3 3 3 4 4 5 5 6 D2 1 0 2 1 3 2 2 4 3 5 4 4 5 D3 1 2 0 3 1 4 2 2 5 3 4 4 5 D4 2 1 3 0 4 1 3 5 2 6 3 5 4 D5 2 3 1 4 0 5 3 1 6 2 5 3 4 D6 3 2 4 1 5 0 2 4 1 5 2 4 3 D7 3 2 2 3 3 2 0 2 3 3 2 2 3 D8 3 4 2 5 1 4 2 0 5 1 4 2 3 D9 4 3 5 2 6 1 3 5 0 4 1 3 2 D10 4 5 3 6 2 5 3 1 4 0 3 1 2 D11 5 4 4 3 5 2 2 4 1 3 0 2 1 D12 5 4 4 5 3 4 2 2 3 1 2 0 1 D13 6 5 5 4 4 3 3 3 2 2 1 1 0

Таблиця 6. Відстані між упорядкуваннями трьохелементної множини елементів


19www.economy.in.ua

тернативу "а" — слід вважати найкращою. У даному випадкуперевага визначених елементів не є переконливою, оскількисерединне упорядкування визначає всі елементи рівноправ�ними.

Рівень відповідності цих упорядкувань може бути встанов�лений за допомогою формули:

( ) ( )

( ),

,1

d A BL A B

k k=

− (13).

Якщо значення даного показника дорівнює нулю, то цевказує на те, що упорядкування подібні між собою. Якщо зна�чення показника наближається до 1, то досліджувані упоряд�кування є не подібними між собою.

За умови коли дано сукупність А1,.., А

n — певна множина

упорядкувань кожного із n експертів, то узагальненою оцін�кою рівня відповідності цим упорядкуванням деякого упоряд�кування B буде показник, який може розраховуватись за фор�мулою:

( )1

1 , .n

ii

L L A Bn =

= ∑ (14).

Підсумовуючи наведені методи прийняття колективнихрішень на основі індивідуальних упорядкувань, варто сказати,що проблема коректності визначення відстаней між окремимиупорядкуваннями залишається відкритою.

Крім наведених показників узгодженості позиційсуб'єктів управління, можна використовувати також ко�ефіцієнт конкордації для суворих та не суворих упорядку�вань тощо. Наведемо приклад аналізування вибору альтерна�тиви з чотирьох умовних варіантів: a, b, c, d. Нехай дані аль�тернативи аналізують 10 суб'єктів управління за трирівневоюшкалою (табл. 7).

Проаналізуємо вибір альтернативи на основі правила"більшості голосів". На основі таблиці 7, бачимо що альтерна�тива "a" набрала найбільшу кількість голосів, тож вона має бутиобрана як першочергова.

У свою чергу, за правилом Ж. Борда, визначаємо сумимісць за кожною альтернативою. Попередньо припускаємо,що для рівноцінних альтернатив порядковий номер прий�мається, як середнє арифметичне двох сусідніх чисел (табл.8).

Таким чином, на основі підрахунку суми місць, можна на�вести наступне колективне підпорядкування: b a c df f f .

У таблиці 9 наведено дані для аналізу індивідуального упо�рядкування на основі попарних порівнянь.

Таким чином, на основі методу попарних порівнянь мож�на навести наступне колективне підпорядкування: a d b cf f f .Як бачимо, в даному випадку висновок, у порівнянні із мето�дом Ж. Борда, є цілком несподіваним. Протилежні результатисвідчать про значну неузгодженість позицій суб'єктів управ�ління, та демонструють недоліки даних методів. Варто зазна�чити, що все ж можна виділити альтернативи a і b, які, харак�теризуються найбільшою вагомістю.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, щоінколи доцільним є розрахунок функції цінності, яка своїм зро�

станням відображає збільшення переважання:

( )_____

, 1, .1jj

j

k ns f z j n

k−

= = =−

(15).

Якщо позиція кожного суб'єкта управління вважаєтьсярівноправною, то цінність альтернатив можна розрахувати яксуму індивідуальних упорядкувань:

1 1 1

n mij

jii i

k nS u

k= =

−= =

−∑ ∑ (16),

де ijn — місце відповідної альтернативи в індивідуально�му упорядкуванні відповідного суб'єкта управління.

Можливим є також використання індивідуальних функційцінності, які називають інтервальними. Одночасно з цим частозастосовується і мультиплікативна функція цінності:

1

n

j iji

g g=

=∏ (17),

де ijg — відносна оцінка цінності визначеної альтернати�ви, визначеним суб'єктом управління.

Визначення відносних оцінок цінності можна за допомо�гою методу Т.Сааті або ж із використання формул:

( )1 1ij ij ig s m= + − (18),де im — параметр, який характеризує у скільки разів най�

краща альтернатива переважає найгіршу. Якщо кожного зсуб'єктів управління зробити рівноправним, то всі ці парамет�ри мають бути рівними між собою. Наведемо оцінки цінностіза інтервальною та відносною шкалами (табл. 10).

Як бачимо з таблиці 10, оцінки за інтервальною та віднос�ною шкалами дещо вищі для альтернативи "с" ніж над альтер�нативи "d", що суперечить результатам, отриманим за методомпопарних порівнянь.

Тепер проаналізуємо рівень вагомості визначених чотирь�ох елементів за методом Дж. Кемені. Так, у даному випадку

медіанним буде упорядкування

.

bac d

⎛ ⎞⎜ ⎟⎜ ⎟⎜ ⎟−⎝ ⎠

. Тож є підстави стверд�

жувати про вагомість елементів "с" і "d" є однаковою. Найбільшвагомими слід вважати елементи "а" і "b", причому, елемент "b"є більш вагомим, оскільки він вважається найкращим забільшістю наведених у даному прикладі методів.

Як бачимо, наведені методи визначення колективногоупорядкування на основі індивідуальних упорядкувань, є неуніверсальними і можуть давати відмінні результати. Цеспричинено невизначеністю суб'єктів управління стосовновагомості окремих альтернатив. Метод "більшості голосів"та метод Ж.Борда наділені суттєвою перевагою — простотау застосуванні, проте на практиці можуть характеризуватисьсумнівністю результатів, за умови не однозначної впевне�ності суб'єктів управління стосовно індивідуальних упоряд�кувань.

Метод попарних упорядкувань слід використовувати коли,попередні методи не дали однозначних результатів. На основі

Індивідуальні упорядкування

Кількість експертів4 3 2 1

Найкраща a b c dДруга за важливістю

c-d a a c

Третя за важливістю

b c-d d a-b

Найгірша - - b -

Таблиця 7. Індивідуальні упорядкування для чотирьох альтернатив,оцінених 10=ма експертами

Альтернативи Сума місць 4 3 2 1

a 1 2 2 3,5 17,5b 3 1 4 3,5 13,5c 3 3,5 1 2 26,5 d 3 3,5 3 1 29,5Контрольна сума місць

10 10 10 10 87

Таблиця 8. Визначення колективного упорядкуванняза правилом Борда



Пара альтернатив

Кількість експертів, які вважають що між досліджуваними парами є

наступна залежність Остаточний висновок

f p ≈ a, b 6 3 1 a bf a, c 7 3 0 a сf a, d 9 1 0 a df b, c 3 1 0 b cf b, d 3 7 0 d bf c, d 2 1 7 с d≈

Таблиця 9. Попарні порівняння індивідуальних упорядкувань

цього методу можна чітко встановити колективне упорядку�вання, але за певних умов, це упорядкування може відрізня�тись від тих що отримані внаслідок застосування методівЖ. Борда та "більшості голосів". Метод попарних порівняньдоцільно використовувати тоді, коли між експертами не маєоднозначної впевненості.

Метод інтервальних та відносних оцінок слід вважати по�хідним від методу Ж. Борда, оскільки для визначення данихоцінок використовується таблиця зважених переважань, роз�рахована на основі правила Ж. Борда. Відтак, недоліки методуЖ.Борда переносяться і на цей метод. Перевагою даного ме�тоду є, те що на його основі можна відрізнити найкращу аль�тернативу від найгіршої за шкалою від найбільшого до наймен�шого, в той час як за методом Ж. Борда, шкала оцінок є проти�лежною.

Проведені дослідження показали, що метод Дж. Кеменінайбільш виважений, оскільки грунтується на таблиці відста�ней між окремими індивідуальними упорядкуваннями. Цейметод найбільш доцільний тоді коли не має чіткої упорядкова�ності досліджуваних альтернатив серед суб'єктів управління.Попри це, суттєвим недоліком цього методу є те, що коликількість альтернатив становить 4 і більше, таблиця відстанейбуде надзвичайно громіздкою, що ускладнює використанняметоду на практиці. Перевагою даного методу над усіма інши�ми є, те що він побудований на уже готовій таблиці "рішень"колективних упорядкувань, в якій передбачені усі ймовірні ва�ріанти, тож за будь�яких умов завжди буде знайдено чітке ко�лективне упорядкування.

Якомога об'єктивніше колективне упорядкування можебути знайдене тільки тоді, коли результати опитування бу�дуть проаналізовані за всіма існуючими методами. Якщо пе�реважання однієї із альтернатив є чітко вираженим, тоді цебуде "видно" на основі використання кожного з наведених ме�тодів. Якщо ж суб'єкти управління мають сумніви, тоді всіметоди покажуть відмінні результати, на основі яких все жможна буде створити найбільш раціональне колективне упо�рядкування. Проте, коли суб'єкти управління мають сумні�ви, з метою отримання правильної відповіді про переважан�ня досліджуваних альтернатив, варто змінити критерії відбо�ру фахівців до групи осіб, які залучені до процесу вироблен�ня і прийняття регулюючого рішення, збільшити їхнюкількість, запросити суб'єктів управління, які є фахівцями зінших галузей тощо.

ВИСНОВОКДоведено, що рішення керівників підприємств щодо впро�

вадження продуктових, технологічних або управлінських інно�вацій практично завжди потребують коригування. Причинамицього є те, що інновації вимагають застосування нестандарт�них підходів до вирішення проблемних ситуацій. Через високу

Альтер-

нативи

Інтервальна шкала Відносна шкала Оцінка в упорядкуванні,

визначена певною кількістю експертів

js Оцінка в упорядкуванні, визначена певною кількістю

експертів

jg

4 3 2 1 4 3 2 1 a 1 0,75 0,75 0,17 7,92 2 1,75 1,75 1,17 171,99 b 0,33 1 0 0,17 4,49 1,33 2 1 1,17 74,69 c 0,33 0,17 1 0,75 4,58 1,33 1,17 2 1,75 130,71 d 0,33 0,17 0,33 1 3,49 1,33 1,17 1,33 2 99,34

Таблиця 10. Порівняльні оцінки альтернатив за інтервальноюта відносною шкалами

ризиковість інноваційної діяльності, її капіталомісткість таінтелектуаломісткість розроблення і впровадження регулюю�чих рішень у системах управління інноваційною діяльністювідбувається колегіально (колективно). Дослідження показа�ли, що ключовою проблемою технологічного процесу прийнят�тя колегіального регулюючого рішення є вибір найкращогорішення з ряду альтернативних. Критичний аналіз відомих ме�тодів колективного упорядкування можливих альтернатив по�казав, що кожен з цих методів має певні недоліки, проте вихо�дом із ситуації є застосування кумулятивного підходу до уза�гальнення результатів аналізу існуючих альтернатив. Запро�понований підхід уможливлює адекватне упорядкування мож�ливих варіантів прийняття регулюючого рішення із урахуван�ням переважань кожного із суб'єктів управління, який береучасть у розробленні і реалізації регулюючого рішення.

Література:1. Гойко А.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та

пріоритетні напрями їх реалізації / А.Ф. Гойко. — К.: ВІРА�Р,1999. — 320 с.

2. Грабовецький Б. Є. Економічне прогнозування: навчаль�ний посібник / Б.Є. Грабовецький. — К.: ЦНЛ, 2003. — 188 с.

3. Кігель В. Р. Математичні методи ринкової економіки /В.Р. Кігель. — К.: Кондор, 2003. — 158 с.

4. Кігель В. Р. Методи і моделі підтримки прийняття рішеньу ринковій економіці / В.Р. Гігель: монографія. — К.: ЦУЛ, 2003.— 202 с.

5. Саати Т. Принятие решений. Метод анализа иерархий[Електронный ресурс] / Т Саати. — М.: Радио и связь, 1989.— Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/26182/

References:1. Hojko, A.F. (1999), Metody otsinky efektyvnosti investytsij

ta priorytetni napriamy ikh realizatsii [Methods for evaluating theeffectiveness of investment and priorities for their implementation],VIRA, Kyiv, Ukraine.

2. Hrabovets'kyj, B.Ye. (2003), Ekonomichne prohnozuvannia:navchal'nyj posibnyk [Economic forecasting: tutorial], TsNL, Kyiv,Ukraine.

3. Kihel', V.R. (2003), Matematychni metody rynkovoiekonomiky [Mathematical methods of market economy], Kondor,Kyiv, Ukraine.

4. Kihel', V.R. (2003), Metody i modeli pidtrymky pryjniattiarishen' u rynkovij ekonomitsi [Methods and models of decisionsupport in a market economy], TsUL, Kyiv, Ukraine.

5. Saati, T. (1989), Prinjatie reshenij. Metod analiza ierarkhij[Adoption decisions. The method of analysis yerarhyy.], Radio isvjaz', Moscow, Russia.Стаття надійшла до редакції 22.03.2016 р.


21www.economy.in.ua

УДК 656.224.072.44

Л. В. Марценюк,к. е. н., доцент кафедри економіки та менеджменту, Дніпропетровський національнийуніверситет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, м. Дніпропетровськ

РОЗРОБКА КЛАСИФІКАЦІЇ ТУРИСТИЧНИХ

ПОДОРОЖЕЙ З ВИКОРИСТАННЯМ РІЗНИХ

ВИДІВ ТРАНСПОРТУ

L. Martseniuk,

Ph.D., Dep. "Economics and Management",

Dnipropetrovsk National University of Railway Transport named after Academician V. Lazaryan, Dnipropetrovsk

DEVELOPMENT OF CLASSIFICATION OF TOURIST TRAVEL USING DIFFERENT MODESOF TRANSPORT

Приклади успішного функціонування туризму мають багато розвинених країн. На думку автора, і в

Україні одним із напрямів ефективного залучення коштів вітчизняних та іноземних інвесторів має стати

туристична галузь.

Задля ефективної організації туристичних послуг потрібна оновлена класифікація усіх видів трансG

портного туризму, яка б відрізнялася від існуючої визначенням раціонального їх призначення, зоною

використання, тривалістю подорожі, комфортом та ціновою політикою. Використання такої класифікації

дозволить чітко визначити раціональні умови та зони використання залізничного транспорту на конкуG

рентному ринку туристичних послуг.

Мета статті полягає в розробці удосконаленої класифікації туристичних подорожей різними видами

транспорту, яка базується на принципах оптимального їх використання в різних умовах відпочинку з

урахуванням надання повного комплексу туристичних послуг, трансферних перевезень, оглядових ексG

курсій, що дозволить туристичним компаніям визначати раціональні маршрути перевезень клієнтів, зниG

жувати витрати на свої послуги і отримувати додаткові прибутки.

Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять системний аналіз можливостей, переG

ваг та обмежень кожного виду транспорту, який може бути задіяний в процесі надання туристичних

послуг, теоретичні положення економічної науки в галузі ефективності туризму й управління туристичG

ними потоками.

Автором запропонована удосконалена класифікація туристичних подорожей різними видами трансG

порту. В результаті виконання поставлених завдань мають бути досягнуті наступні результати: залученG

ня коштів іноземних та вітчизняних інвесторів до розвитку та оновлення транспортної та туристичної

інфраструктури; розвиток туризму, зокрема, залізничного з організацією короткоG, середньоG та довгоG

тривалих оглядових туристичних подорожей у туристичних поїздах різного рівня; підвищення конкуG

рентоспроможності залізничного транспорту; оновлення рухомого складу; організація змістовного та

доступного з фінансової точки зору відпочинку для всіх верств населення; формування позитивної думG

ки у іноземних споживачів туристичних послуг щодо рівня сервісу.

Examples of successful operation of tourism is in many developed countries. According to the author, in

Ukraine one of the areas of effective fundraising domestic and foreign investors have become tourist industry.

For efficient organization of tourist services requires an updated transport classification of all types of tourism

that would differ from the existing definition of rational purpose, area of use, duration of travel, comfort and

pricing. Using this classification will clearly define the conditions and rational use of rail transport area in the

competitive tourism market.

The purpose of the article is to develop advanced classification of tourist travel by different modes of transport,

based on the principles of optimal use in different conditions of rest considering providing a full range of travel

services, shuttle transport, sightseeing tours, enabling travel companies to determine rational routes of

transportation customers, reduce costs for their services and receive additional income.

Theoretical and methodological basis of the study are systematic analysis capabilities, benefits and limitations

of each type of vehicle that may be involved in providing tourist services, theoretical principles of economics in

tourism and management efficiency tourist flows.



ВСТУПТуризм — це галузь, яка швидкими темпами розви�

вається у багатьох розвинених країнах. Саме завдякитуризму їм вдається наповнювати бюджети значнимикоштами. В Україні, враховуючи об'єктивні причини, ту�ризму приділяється недостатньо уваги в плані фінансу�вання галузі та підтримки на законодавчому рівні.

Туризм тісно пов'язаний із різними видами транс�порту, а отже, в контексті розвитку туризму потрібнорозвивати і транспортну галузь.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙПитаннями розвитку та реформування транспорту

та туристичної галузі, а також побудовою нових орга�нізаційних структур та форм управління займалися таківчені, як: В.В. Абрамов [1], Н.О. Алєшугіна, Ю.С. Бараш[2], Л.Г. Богуш, О.М. Гненний, В. Г. Гуляєв [3], О. Дем'ян�чук [4], А.О. Дергоусова, О.Г. Дейнека, В.Ф. Кифяк,С.В. Мочерний, І.М. Писаревський [8], П.О. Пшінько [7],В.I. Стрілець [9], Т.І. Ткаченко, Т.М. Ореховська,Ф.Е. Поклонський, Н.В. Чорненька [10], І.М. Школа таінші автори. Кожен з них вніс свій істотний вклад у дос�лідження з вищевказаних питань, але потрібно відзна�чити, що жоден з них не запропонував класифікацію ту�ристичних подорожей з використанням саме різнихвидів транспорту.

The author proposed an improved classification of tourist travel by various modes of transport. As a result of

the objectives to be achieved the following results: attracting foreign and domestic investors to develop and

upgrade transport and tourism infrastructure; tourism development, including the organization of railway shortG,

mediumG and longGterm survey of tourist travel in trains travel; improving the competitiveness of rail transport;

purchase of new rolling stock; organize a meaningful and accessible from a financial point of rest for all segments

of the population; form a positive opinion in the foreign consumers of tourism services on the level of service.

Ключові слова: туристична подорож, організаційна структура, туристичний потік, туристичний марш!рут, туристичний поїзд.

Key words: tourist trip, the organizational structure, tourist flow, tourist route, tourist train.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯЗадля ефективної організації туристичних послуг

потрібна оновлена класифікація усіх видів транспорт�ного туризму, яка б відрізнялася від існуючих визначен�ням раціонального їх призначення, зоною використан�ня, тривалістю подорожі, комфортом та ціновою по�літикою. Використання такої класифікації дозволитьчітко визначити раціональні умови та зони використан�ня залізничного транспорту на конкурентному ринкутуристичних послуг.

МЕТАМетою статті є розробка удосконаленої класифі�

кації туристичних подорожей різними видами транспор�ту, яка базується на принципах оптимального їх вико�ристання в різних умовах відпочинку з урахуванням на�дання повного комплексу туристичних послуг, транс�ферних перевезень, оглядових екскурсій, що дозволитьтуристичним компаніям визначати раціональні маршру�ти перевезень клієнтів, знижувати витрати на свої по�слуги і отримувати додаткові прибутки.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ

Для оптимального рішення організації туристич�ної діяльності з використанням різних видів транс�

Використовується тільки для доставки туристів у міста

відпочинку на різні континенти

Потребує трансфери для доставки туристів в аеропорт, готель і в зворотному напрямку

Термін подорожі до 11 год. Можливі пересадки

Використовуються літаки чартерних рейсів з салонами

vip та економ класів

Цінова політика на різні смаки

Авіаційний туризм

Чартерний Оглядовий

Використовується для проведення оглядових екскурсій малою авіацією

та на повітряних кулях

Відпочинок вночі у готелях, малих архітектурних формах, на

природі у наметах та ін

Комфорт від екстремального до 3-5 зірок

Цінова політика на різні смаки

Термін подорожі залежно від маршруту

Рис. 1. Характеристика туристичних подорожей авіаційним транспортом


23www.economy.in.ua

порту слід чітко визначити зони їх раціонального ви�користання. Майже усі види транспорту можуть ви�користовуватися для трансферних перевезень ту�ристів до місць відпочинку, проведення оглядовихекскурсій, але лише морський, річковий, залізничнийта інколи автомобільний транспорт можуть бути за�стосовані для одночасного надання комплексу тури�стичних послуг під час перевезень, а саме організа�ція ночівлі, ресторанного обслуговування та турис�тичних заходів. Ці види послуг не може надавати ав�іаційний транспорт (рис. 1).

Авіаційний транспорт є специфічним видом ту�ристичних перевезень, оскільки використовуєтьсядля доставки туристів до міста відпочинку за допо�могою рейсових та чартерних літаків окремих авіа�компаній. В цих умовах доставка туристів з аеро�портів до місць відпочинку додатково виконуєтьсяіншими видами транспорту: малою авіацією, автомо�більними трансферами, інколи катерами. Цей видтранспорту здатен доставляти туристів на будь�якийконтинент. Одночасно авіаційний транспорт можевикористовуватися як оглядовий вид туризму для оз�найомлення з мальовничою природою, історичнимипам'ятками, з місцями, які не доступні або важкодо�ступні для інших видів транспорту.

Автомобільний туризм. Найбільш розвинутий вУкраїні туризм з використанням автомобільноготранспорту (рис. 2).

Цей вид транспорту використовується за чотир�ма напрямами туристичної діяльності: трансферні

перевезення, материковий туризм, оглядовий туризмта самодіяльний туризм. Перший вид використо�вується для перевезення туристів у готелі, аеропор�ти та на вокзали спеціальними автобусами. Другийвид застосовується для надання комплексу турис�тичних послуг, але потребує додатково організаціюхарчування та проживання туристів в готелях інко�ли в автобусах. Третій вид автомобільного туризмузастосовується як допоміжний для відпочиваючих уготелях, а саме: проведення оглядових екскурсій, дляпоїздок туристів до магазинів та міста відпочинку.

Окремо слід розглядати самодіяльний туризм,який виконується власними або орендованими авто�мобілями для поїздок окремих туристів територієюУкраїни та за кордон. Цей вид туризму тяжкопіддається плануванню, оскільки статистика за да�ними перевезеннями майже відсутня.

Залізничний туризм можна застосовувати за чо�тирма основними напрямами (рис. 3): круїзний, ог�лядовий, трансферні перевезення та перевезення повузьким коліям.

Круїзний (термін запропоновано автором) вико�ристовується майже в усіх розвинутих країнах світудля туристичних подорожей. Цей вид залізничноготуризму дозволяє надавати весь комплекс туристич�них послуг з одночасною організацією туристів но�чівлею, ресторанним обслуговуванням, супровод�ження гідами у рухомому складі обладнаному Інтер�нетом, телебаченням та стабільним мобільним зв'яз�ком.

Рис. 2. Класифікація туристичних подорожей автомобільним транспортом

Трансферні перевезення

Використовується для поїздок у готелі, аеропорти та вокзали

Материковий туризм

Відпочинок вночі у готелі, інколи у комфортабельних автобусах

Термін подорожі до 4 год.

Термін подорожі до 14 діб Комфорт на різні смаки, Wi-Fi

Комфорт на різні смаки, Wi-Fi Цінова політика: оплата входить до

вартості основного туризму Цінова політика відповідає

2-5 зіркам

Використовується для туристичних подорожей у межах України та в інші країни Євразії

Використовується для поїздок на екскурсії, в магазини, міста

відпочинку та ін.

Термін подорожі. Залежно від маршруту

Комфорт на різні смаки, Wi-Fi

Цінова політика: поїздка оплачується додатково

Оглядовий Самодіяльний

Використовується для поїздок власними видами транспорту на екскурсії, міста відпочинку та ін.

Термін подорожі за власним бажанням

Відпочинок вночі у готелі, кемпінгу та на спеціальних зупинках

Комфорт на різні смаки, Wi-Fi

Автомобільний туризм



Оглядовий залізничний туризм використовуєть�ся для одноденних (інколи дводенних за умови відпо�чинку туристів у готелях) подорожей для знайомстваз мальовничою природою, історичними пам'яткамита іншими місцевими особливостями у супроводі гіда.

Трансферні перевезення виконуються спеціаль�ним пасажирським рухомим складом, електропоїз�дами або рейсовими автобусами для перевезення ту�ристів від міст проживання до аеропортів, автобус�них, морських та річкових вокзалів з метою подаль�ших подорожей та у зворотному русі.

Туристичні перевезення по вузьким залізничнимколіям виконуються спеціальним рухомим складоміснуючими вузькими коліями, які розташовані вгірських місцях із мальовничою природою, що багатіна активний відпочинок. Габарити вузькоколійногорухомого складу не дозволяють надати необхіднийкомфорт для відпочинку під час подорожі, томуорганізацією туристичних подорожей передбаченощотижневий відпочинок у готелях та ресторанне об�слуговування на проміжних станціях.

Морський туризм (рис. 4). Найбільш популярнимта комфортним у світі є морський туризм, який ви�конується сучасними морським судами.

Серед морських туристичних перевезень першемісце займає круїзний туризм. Для цього задіяніморські багатопалубні лайнери, на яких є все длякомфортного відпочинку: ресторани, зручні каюти,басейни, місця спокійного та активного відпочинку.

Маршрутами подорожі таких пароплавів передбаче�но зупинку у багатьох містах, що представляютьзначний інтерес для проведення екскурсій та відпо�чинку. Термін таких подорожей до 180 діб. Суттє�вим недоліком цих подорожей є їх висока вартість.В Україні цей вид туризму використовується лише умісті Одеса, куди можуть заходити океанські лайне�ри.

Оглядовий туризм призначений для знайомстваз місцевою природою, флорою та фауною, історич�ними та визначними пам'ятками і виконується мали�ми та середніми судами, на яких інколи передбаченоресторанне обслуговування безпосередньо під часплавання. Відпочинок туристів передбачено лише уготелях. На теренах України цей вид туризму можевикористовуватися лише у Чорному та Азовськомуморях.

Річковий туризм дуже схожий за своїм призна�ченням на морський, але діє тільки у межах України,оскільки після отримання країною незалежності вінмайже не використовується.

Круїзний туризм (рис. 5). Для річкового туризмуможе бути задіяні річні багато палубні, дизель�елек�троходи, сучасні та старовинні пароплави, річковілайнери, на яких є все для комфортного відпочинку:ресторани, каюти різного класу, басейни, місця спо�кійного та активного відпочинку. Маршрутами по�дорожі такого виду річного складу передбачено про�ходження гребель електростанцій, акваторії водо�

Рис. 3. Класифікація туристичних подорожей залізничним транспортом

Круїзний


Відпочинок вночі у поїзді та готелі

Оглядовий

Використовується для поїздок до міст відпочинку, на вокзали та у аеропорти

Відпочинок вночі у готелі

Термін подорожі до 14 діб

Поїздка оплачується додатково

Термін подорожі одна доба

Комфорт максимальний

Комфорт на різні смаки


Цінова політика 4 та 5 зірок

Цінова політика 2-4 зірок

По вузьким коліям


Термін подорожі до 3 – 7 – 14 діб



Загальні вимоги до усіх видів залізничних подорожей

Додатково можуть бути задіяні: – для доставки на кінцеві пункти подорожі: авіаційний, автомобільний морський та річковий транспорт; – для поїздки у готелі на екскурсії, в магазини, міста відпочинку та ін.: таксі, автомобільний, морський річковий транспорт та гелікоптери. Має обмеження поїздок у межах континенту

Для подорожей у межах материка

Для оглядових поїздок

Залізничний туризм


25www.economy.in.ua

сховищ, зупинку у багатьох містах, що представля�ють значний інтерес для проведення екскурсій тавідпочинку. Термін таких подорожей до 14 діб інко�

ли більше. Слід сказати, що цей вид туризму дужеперспективний тільки в акваторії великих судноплав�них річок.

Рис. 4. Класифікація туристичних подорожей морським транспортом

Круїзний

Використовується для туристичних подорожей у межах земної кулі

Оглядовий








Загальні вимоги до усіх видів морських подорожей

Додатково можуть бути задіяні: – для доставки на кінцеві пункти подорожі: авіаційний, автомобільний, морський та річковий транспорт; – для поїздки у готелі на екскурсії, в магазини, міста відпочинку та ін.: таксі автомобільний, морський річковий транспорт та гелікоптери. Не має обмежень поїздок

Відпочинок вночі на пароплаві та в

готелях

Використовується для поїздок на екскурсії, міста відпочинку та ін.

Морський туризм

Рис. 5. Класифікація туристичних подорожей річковим транспортом

Круїзний

Відпочинок вночі на пароплаві та в

готелях

Оглядовий








Загальні вимоги до усіх видів річкових подорожей

Додатково можуть бути задіяні: – для доставки на кінцеві пункти подорожі: залізничний, автомобільний, морський та річковий транспорт; – для поїздки у готелі на екскурсії, в магазини, міста відпочинку та ін.: таксі та автомобільний транспорт

Використовується для туристичних подорожей у межах басейнів великих та середніх річок різних країн Світу

Використовується для поїздок на екскурсії, міста відпочинку та ін.

Річковий туризм



Оглядовий туризм призначений для знайомстваз місцевою природою, флорою та фауною водосхо�вищ, історичними та визначними пам'ятками і вико�нується малими та середніми судами, на яких інколипередбачено ресторанне обслуговування безпосе�редньо під час плавання. Відпочинок туристів пе�редбачено лише у готелях. На теренах України цейвид туризму може використовуватися лише у чорно�му та азовському морях.

ВИСНОВКИНа базі представлених вище класифікацій (рис.

1—5) в таблиці 1 представлена загальна оновленакласифікація усіх видів транспортного туризму, якавідрізняється від існуючих визначенням раціональ�ним їх призначенням, зоною використання, макси�мальним терміном подорожі, комфортом та ціновоюполітикою. Використання такої класифікації дозво�лить чітко визначити раціональні умови та зони ви�

Таблиця 1. Класифікація туристичних подорожей різними видами транспорту

Вид основного транспорту,

яким виконуються туристичні подорожі

Підвид основного туризму

Призначення даного виду туристичних

перевезень

Де відбува-ється

відпочи-нок вночі

Термін подорожі

Комфортні умови

Цінова політика

Додаткова інформація

Залізничний Круїзний Для подорожі у межах материка в комфортному рухомому складі

У поїзді та готелях

До 14 діб Максимальні 4-5 зірок Додатково можуть бути задіяні: – для доставки на кінцеві пункти подорожі: авіаційний, автомобільний морський та річковий транспорт; – для поїздки у готелі на екскурсії, в магазини, міста відпочинку та ін.: таксі, автомобіль-ний, морський річковий транспорт та гелікоптери. Має обмеження поїздок у межах континенту


Для короткочасних перевезень туристів

У готелі На різні смаки, Wi-Fi

2-4 зірок

Оглядовий Для оглядових поїздок У готелі Залежно від маршруту

На різні смаки, Wi-Fi

2-4 зірок

По вузьким коліям

По існуючим вузьким коліям

У готелі До 14 діб На різні смаки, Wi-Fi

3-4 зірок

Авто-мобільний

Материковий Використовується для туристичних подорожей у межах України та в інші країни Євразії

У готелі До 14 діб інколи більше


3-5 зірок


Використовується для поїздок у готелі, аеропорти та вокзали

До 4 годин інколи більше


2-4 зірок

Оглядовий Використовується для поїздок на екскурсії, в магазини, міста відпочинку та ін.

У готелі Залежно від маршруту


Оплачу-ється додатково

Самодіяльний Використовується для поїздок власними або орендованими видами транспорту

У готелі, та кемпінгах

За власним бажанням


2-4 зірок

Морський Круїзний Використовується для туристичних подорожей у межах земної кулі

На кораблі та в готелях

До 180 діб Максимальний 4-5 зірок Додатково можуть бути задіяні: для доставки на кінцеві пункти подорожі: авіаційний, автомобільний морський та річковий транспорт; для поїздки у готелі на екскурсії, в магазини, міста відпочинку та ін.: таксі, автомобіль-ний, морський річковий транспорт та гелікоптери

Оглядовий Використовується для поїздок на екскурсії, міста відпочинку та ін.



1-4 зірок

Річковий Круїзний Використовується для туристичних подорожей у межах басейнів великих та середніх річок різних країн Світу

На кораблі та в готелях

До 14 діб інколи більше

Максимальний 3-5 зірок

Оглядовий Використовується для поїздок на екскурсії, міста відпочинку та ін.



1-4 зірок

Авіаційний Чартерний Використовується тільки для доставки туристів у міста відпочинку на різні континенти

У літаку До 11 год., можливі пересадки


VIP та економ клас

Оглядовий Використовується для проведення оглядових екскурсій малою авіацією та на повітряних кулях



Від екстре-мального до 3-5 зірок


27www.economy.in.ua

користання залізничного транспорту на конкурент�ному ринку туристичних послуг.

НАУКОВА НОВИЗНАТА ПРАКТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ

У статті автором запропоновано удосконаленукласифікацію туристичних подорожей різними вида�ми транспорту, яка базується на принципах опти�мального їх використання в різних умовах відпочин�ку з урахуванням надання повного комплексу тури�стичних послуг, трансферних перевезень, оглядовихекскурсій, що дозволить туристичним компаніямвизначати раціональні маршрути перевезень клієнтів,знижувати витрати на свої послуги і отримувати до�даткові прибутки.

Література:1. Абрамов В.В. Історія туризму: підручник / В.В.

Абрамов, М.В. Тонокошкур. — Харків: ХНАМГ, 2010.— 294 с.

2. Бараш Ю.С. Розвиток залізничного туризму вУкраїни / Ю.С. Бараш, А.О. Кравченко, О.С. Ясне�цов // Зб. наук. пр. Дніпропетр. нац. ун�ту залізн.трансп. ім. акад. В. Лазаряна "Проблеми економікитрансп.". — Дніпропетровськ, 2014. — Вип. 8. — С.7—11.

3. Гуляєв В.Г. Організація туристичних перево�зок / В. Г. Гуляєв. — Москва: Фінанси і статистика.2001. — 512 с.

4. Дем'янчук О. Туристична галузь [області] —мішок для наповнення бюджету / О. Дем'янчук //Вісті Рівненщини. — 2009. — №39/24 верес. — С. 7.

5. Марценюк Л.В. Напрямки розвитку внутріш�нього туризму в Україні // "Наука та прогрестранспорту" Дніпропетровського національногоуніверситету залізничного транспорту імені акаде�міка В. Лазаряна. — № 6 (54). — 2014. — С. 41—52.

6. Марценюк Л.В. Основні засади розвитку транс�портного туризму в Україні / Л.В. Марценюк // Вісн.Дніпропетр. нац. ун�ту залізн. трансп. ім. акад. В. Ла�заряна. — Д., 2013. — Вип. 47. — С. 24—32.

7. Перспективи розвитку залізничного туриз�му України на вузькоколійних лініях Закарпаття /В.Г. Кузнецов, П.О. Пшінько, Л.В. Кліменко [таін.]. — Наука та прогрес трансп. Вісн. Дніпропетр.нац. ун�ту залізн. трансп. — 2015. — № 4 (58). —С. 23—33.

8. Писаревський І.М. Туризм як національнийпріоритет: монографія / І.М. Писаревський. —Харків: ХНАМГ, 2010. — 284 с.

9. Стрілець В.І. Організація залізничного туриз�му в Україні як чинник підвищення прибутковості га�лузі / В.І. Стрілець, О.Ф. Ялбуган // Зб. наук. пр.Дніпропетр. нац. ун�ту залізн. трансп. ім. акад. В. Ла�заряна "Проблеми економіки трансп.". — Дніпропет�ровськ, 2011. — Вип. 2. — С. 114—117.

10. Чорненька Н.В. Організація туристичної ін�дустрії: навчальний посібник. — К.: Атіка, 2006. —264 с.

References:1. Abramov, V. (2010), Istoriia turyzmu [History of

tourism], KhNAMH, Kharkiv, Ukraine.2. Barash, Ju.(2014), "Development of rai lway

tourism in Ukraine", Visn. Dnipropetr. nats. un�tu zalizn.transp. im. akad. V. Lazariana "Problemy ekonomikytransp.", vol. 8, pp. 7—11.

3. Ghuljajev, V. (2001), Orhanizatsiia turystychnykhperevozok [Organization of tourist traffic], Finansy istatystyka, Moscow, Russia.

4. Dem'ianchuk, O. (2009), "Tourist industry of theregion — a means to supplement the budget", VistiRivnenschyny, vol. 24, pp. 7.

5. Martseniuk, L. (2014), "Types of domestic tourismin Ukraine", Visn. Dnipropetr. nats. un�tu zalizn. transp.im. akad. V. Lazariana, vol. 54, pp. 41—52.

6. Martseniuk, L. (2013), "Main directions of deve�lopment of tourism in Ukraine Transport", Visn.Dnipropetr. nats. un�tu zalizn. transp. im. akad. V.Lazariana, vol. 47, pp. 24—32.

7. Pshinjko, О. (2015), "Prospects for rai lwaytourism in Ukraine Transcarpathian narrow�gaugelines", Visn. Dnipropetr. nats. un�tu zalizn. transp. im.akad. V. Lazariana, vol. 58, pp. 23—33.

8. Pysarevsjkyj, I. (2010), Turyzm iak natsional'nyjpriorytet [Tourism as National Priority], KhNAMH,Kharkiv, Ukraine.

9. Strilecj, V. (2011), "Development of railwaytourism in Ukraine as a factor in increasing theprofitability of the industry", Visn. Dnipropetr. nats. un�tu zalizn. transp. im. akad. V. Lazariana "Problemyekonomiky transp.", vol. 2, pp. 114—117.

10. Chornenjka, N. (2006), Orhanizatsi iaturystychnoi industrii [The organization of tourismindustry], Atika, Kiev, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 21.02.2016 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИРозвиток інформаційно�комунікаційних засобів та

технологій пришвидшується з кожним роком, змінюю�чи бізнес�процеси та звичайне життя людей. На замінувеликим обчислювальним машинам прийшли персо�нальні комп'ютери, яких у свою чергу потіснили ноут�буки. Наразі поряд з ноутбуками використовують план�шети та смартфони, продуктивність яких не лише знач�но вища за продуктивність перших обчислювальних ма�шин, а й продовжує надалі зростати. Розвиваються за�соби та технології зберігання, обробки та передачі да�них за допомогою Інтернету: хмари та хмарні обчислен�ня, дротові та бездротові телекомунікаційні мережі і т.п.Використання таких засобів та технологій сприяє зро�станню ефективності діяльності будь�якого підприєм�ства не залежно від його розмірів (чи то мале торговепідприємство, чи то велике промислове виробництво).Очевидно, що надалі імплементація інформаційно�ко�мунікаційних засобів та технологій у бізнесі буде лишепоглиблюватися, витісняючи та/або замінюючи дедалібільшу кількість звичних дій. Наприклад, вже зараз убізнесі низка операцій має лише своє цифрове (вір�туальне) відображення без паперового (фізично відчут�ного) документального підтвердження її здійснення.

Взаємодія у бізнесі "людина�людина" ("Human�to�Human" — H2H) змінюється на взаємодії "машина�лю�дина", "людина�машина" ("Machine�to�Human" — М2Н,

УДК 65.01:658.8

В. І. Скіцько,к. е. н., доцент, докторант, доцент кафедри економіко:математичного моделювання,ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана", м. Київ

ЛОГІСТИКА В ІНДУСТРІЇ 4.0

V. Skitsko,

Candidate of Sciences (Economics), Docent, Postdoctoral Fellow, Associate Professor of Economic and Mathematical

Modeling Department, Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman, Kiev

LOGISTICS IN INDUSTRY 4.0

Індустрія 4.0 є промисловим виробництвом майбутнього, яке зумовить зміни як бізнесGпроцесів окреG

мого підприємства, так і його взаємозв'язків із контрагентами. Зокрема істотних змін зазнає логістика. В

даній статті досліджено зміни, які можуть статися із основними складовими частинами логістики в

Індустрії 4.0: матеріальним потоком, логістичною операцією, логістичною функцією, логістичним ланG

цюгом постачання, логістичною мережею, логістичною системою. Досліджено питання поділу компаній,

що надають логістичні послуги, на операторів різного рівня в Індустрії 4.0. Наведено умовний приклад

логістичного ланцюга поставок продукції за нинішніх умов та в Індустрії 4.0. Показано, що в Індустрії 4.0

в логістичному ланцюгу поставок зменшиться кількість можливих напрямів протікання матеріального

потоку, а продукція одразу після її виготовлення буде відправлятися покупцю, що може зумовити зникG

нення поняття "Склад готової продукції".

Industry 4.0 is the industrial production of the future, which will lead to changes in business processes of an

individual enterprise and its relationships with contractors. In particular, significant changes will take place in

logistics. In this article we investigate the changes that may happen to the main components of the Logistics in

Industry 4.0: material flow, logistics operation, logistics function, logistics supply chain, logistics network and

logistics system. We also investigate the question of division of companies that provide logistics services to

operators of different levels in the Industry 4.0. We provide a conditional example of the logistics products supply

chain at current situation and in Industry 4.0. It is shown that in Industry 4.0 logistics supply chain the number

of possible directions of flow of material stream will be reduced and products immediately after their manufacture

will be sent to the buyer, which could lead to the disappearance of the concept of "Warehouse of finished products."

Ключові слова: Четверта промислова революція, Індустрія 4.0, логістика, логістичний ланцюг поставок.Key words: The Fourth Industrial Revolution, Industry 4.0, Logistics, Supply chain.

"Human�to�Machine" — Н2М) та "машина�машина"("Machine�to�Machine" — М2М). Наразі міжмашиннавзаємодія дістала такого розвитку, що науковці тафахівці розвинутих країн світу почали говорити пропочаток Четвертої промислової революції (або Індуст�рію 4.0), сутність якої полягає в тому, що усі фізичніоб'єкти будуть певним чином постійно підключені доєдиної світової інформаційної мережі з метою обмінуінформацією між ними без безпосереднього залученнядо цього людини [1].

Згідно з основними засадами Індустрії 4.0 виробни�че устаткування (в цілому та його вузли) та продукція,яка виготовляється за його допомогою (в цілому та їїдеталі), є активними системними компонентами, що ке�рують своїми виробничими та логістичними процесами[2, 3]. Складність виробництва та вибагливість спожи�вачів підвищується з кожним роком: відбувається змен�шення обсягів партій виробленої продукції разом іззбільшенням кількості варіантів цієї продукції, ринокзбуту здійснює суттєвий вплив на кінцеву ціну готовоїпродукції, якість сервісного обслуговування починаєграти дедалі важливішу роль у прийнятті рішення по�купцем [4]. Промислове виробництво стає клієнтооріє�нтованим та прагне стати персоналізованим. Частковоці проблеми можна вирішити за допомогою 3D�прин�терів, використовуючи які кожен із споживачів зможевдома виготовити необхідну йому продукцію з враху�


29www.economy.in.ua

ванням своїх власних бажань. У цьому випадку логісти�ка готової продукції від виробника до споживача будезамінена на логістику сировини та запчастин.

Отже, в рамках Індустрії 4.0 окрім кардинальнихзмін у промисловому виробництві, суттєві зміни відбу�дуться й в логістиці, що потребують системних дослід�жень.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙНаразі досліджень та публікацій щодо різних ас�

пектів Індустрії 4.0 опубліковано досить великакількість. Переважно це є роботи зарубіжних науковцівта фахівців, в яких логістика досліджується як один ізаспектів Індустрії 4.0. Проте робіт, присвячених сутопроблемам функціонування логістики, логістичних си�стем, логістичних ланцюгів постачання в умовах Четвер�тої промислової революції, обмаль.

Зокрема, професор Август�Вільгельм Шеєр (August�Wilhelm Scheer) в своїй роботі "Індустрія 4.0: від кон�цепцій до впроваджень" ("Industry 4.0: From vision toimplementation") [5] описує логістику в умовах Індустрії4.0 наступним чином. Згідно з його уявленнями, спожи�вач буде робити замовлення будь�яким зручним йомуспособом за допомогою різних засобів комунікації (зви�чайного комп'ютера, ноутбука, планшета чи смартфо�на) і зможе змінювати та відстежувати замовлення незалежно від того, за допомогою якого пристрою це за�мовлення було зроблено на початку. З технічної точкизору це означає, що користувацький інтерфейс буде ав�томатично адаптуватися до засобу комунікації, а спо�живач зможе вносити будь�які зміни щодо характерис�тик продукції, яку він замовляє, до моменту початку їївиготовлення. Така персоналізація продукції зумовитьзбільшення кількості постачальників, зменшеннякількості комплектуючих та обсягу сировини в однійпартії, зменшення глибини виробництва [5]. Процес зна�ходження нових постачальників буде достатньо швид�ким і вони одразу будуть інтегруватися у загальний ло�гістичний ланцюг постачання, в якому будь�який йогоучасник зможе у будь�який момент часу дістати по�трібну йому інформацію, наприклад, за допомогоювіртуальної центральної бази даних та радіочастотнихідентифікаторів (RFID) [5].

У [2] наводиться приклад використання кіберфізич�них систем (які є одним із основних компонент Індустрії4.0) у транспортуванні продукції із специфічними тем�пературними умовами зберігання. В цьому випадку упа�кування продукції містить датчики контролю темпера�тури зовнішнього середовища і при відхиленні її від нор�ми надсилає відповідний сигнал до системи контролювантажівки, яка у свою чергу змінює температуру все�редині холодильної установки до потрібної без втручан�ня людини. Така технологія перевезення наразі вже ви�користовуються при транспортуванні пакетів плазмикрові [2].

На думку автора статті [6], завдяки інноваціям Чет�вертої промислової революції витрати на транспорт тазв'язок будуть зменшуватися, логістика та глобальнілогістичні ланцюги постачання стануть більш ефектив�ними і т.п. Однієї із таких інновацій, яка істотно вплинена логістику, є Інтернет Речей. Технологічними пере�думовами використання Інтернету Речей у логістиціможна вважати [7]: постійне зростання кількості мо�більних засобів комунікації; орієнтація інформаційнихтехнологій на споживача; сенсорні технології досягну�ли наразі такого розвитку, що можуть бути використаніу логістиці промислового виробництва; поява мобіль�них мереж п'ятого покоління (5G); подальший розви�ток хмарних обчислень та великих даних. Використан�ня Інтернету Речей в логістиці дозволить здійснюватипрозорий та цілісний контроль уздовж усього логі�стичного ланцюга постачання, задовольняючи потреби:кінцевих споживачів щодо відстеження їх замовлень уреальному часі; промислових підприємств щодо конт�

ролю за продукцією, яка вимагає особливих умов транс�портування; логістичних операторів щодо побудовиоптимальних транспортних мереж [7].

Використанню Інтернету Речей в логістиці такожприсвячена доповідь [8], в якій поряд із терміном "Інду�стрія 4.0" зустрічається термін "Логістика 4.0" та гово�риться, що у логістичному ланцюгу його компоненти єавтономними, взаємодіють між собою через ІнтернетРечей та обмінюються інформацією за допомогою хмар.Інтернет Речей дозволяє ефективно управляти логістич�ним ланцюгом постачання як цілісним об'єктом управ�ління, на противагу розбиттю такого ланцюга на окремісегменти з метою забезпечення більшого контролю надпроцесами на кожному з них і відповідно кращого ро�зуміння та визначення проблемних ділянок [9]. Окрімтого, у статі [9] на прикладі транспортування лікарсь�ких засобів показано використання радіочастотнихідентифікаторів (RFID) у логістиці.

У статті [10] Енн Філд (Anne Field) наводить низкускладових частин логістики, для яких впровадженняІнтернету Всього (Internet of Everything — IoE) можебути достатньо корисним, зокрема: попереджуючийремонт та діагностика (за допомогою Інтернету Всьогоінженери можуть отримувати в реальному часі даніщодо стану рухомого складу і при виявлені потенцій�них проблем одразу повідомляти водія; моніторинг умовперевезення продукції); оптимізація розкладів (вирі�шення задачі сортування залізничних вагонів, які сто�ять в тупику); здоров'я та безпека водія (моніторингстану водія з метою, зокрема, недопущення його заси�нання, що може зумовити аварійну ситуацію на дорозі).

Автори роботи [11] досліджують зміни, які відбу�дуться в управлінні логістичними ланцюгами поставкипродукції в Індустрії 4.0. Зокрема вони говорять, щозавдяки використанню інноваційних інформаційних тех�нологій (хмарних обчислень, кіберфізичних системтощо) логістичні ланцюги поставок в Індустрії 4.0 ста�нуть більш гнучкими та прозорими, з'явиться потреба унових засобах обробки інформації для прийняття ефек�тивних рішень в управлінні логістичним ланцюгом по�ставок через зростання обсягу даних, їх деталізацію тадоступність в режимі реального часу.

Серед вітчизняних робіт хотілось б зазначити ро�боту Григорак М. Ю. [12], в якій є згадування поняття"Індустрія 4.0" та досліджуються різні аспекти інтелек�туалізації логістичної діяльності підприємств в умовахнового етапу розвитку світової економіки.

Можна зробити висновок, що незважаючи на акту�альність Індустрії 4.0 як концепції інноваційного про�мислового виробництва майбутнього, що зумовитьзміни в різних секторах економіки, грунтовних та сис�темних досліджень щодо логістики в Індустрії 4.0 об�маль у світовому науковому просторі та фактичновідсутні у вітчизняному. Тому даною статтею хотілосьби деякою мірою заповнити цю прогалину вітчизняно�го наукового середовища.

МЕТА СТАТТІМета статті полягає у дослідженні змін, які торк�

нуться основних понять (складових) логістики вІндустрії 4.0.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДо основних понять (складових) логістики можна

віднести [13]: матеріальний потік, логістична операція,логістична функція, логістичний ланцюг постачання,логістична мережа, логістична система тощо.

Матеріальний потік — це множина матеріальнихресурсів (до яких відносять сировину, матеріали та ком�плектуючі, що необхідні для виготовлення продукції;продукція, що пройшла лише частину виробничогопроцесу; готова продукція; товари, придбані з метою по�дальшого перепродажу) як єдиний цілісний об'єкт уп�равління, до якого застосовуються різні логістичні опе�



рації на певному часовому інтервалі [13; 14]. Якщо ма�теріальний потік розглядається у визначений моментчасу (статичний стан матеріального потоку), тоді він пе�ретворюється у матеріальні запаси [13; 14]. Основнимипоказниками матеріального потоку є напруженість(інтенсивність переміщення матеріальних ресурсів) тапотужність (обсяги продукції, що переміщуються заодиницю часу) [13].

Наразі виробництво промислових товарів є серійним:за допомогою заздалегідь чітко визначених устаткуван�ня, технологій та процесів виготовляється уніфікованапродукція. В Індустрії 4.0 виробництво промислових то�варів залишиться серійним, проте продукція буде персо�налізованою (вироблятися згідно вимог конкретного спо�живача), а устаткування, технології та процеси набудутьгнучкості. Наприклад, зараз підприємство виготовляєдеяку кількість однакової продукції, яка розвозиться помагазинам, і відповідно різні споживачі можуть в різнихмагазинах купити однакову продукцію. В Індустрії 4.0підприємство буде виготовляти ту ж саму кількість, алеперсоналізованої, продукції промисловим способом, якаможе бути доставлена одразу різним споживачам, оми�наючи магазини. В цьому випадку напруженість матері�ального потоку підвищиться, а потужність залишитьсяна такому ж рівні, або підвищиться. Швидке виконанняіндивідуальних замовлень споживачів у масовому вироб�ництві вимагає змін у формуванні виробничих запасіввиробництва: кількість різних партій комплектуючих,сировини та матеріалів збільшиться, але розмір самихпартій значно зменшиться [5]. Все це зумовить зміни влогістичних операціях, які виконуються із матеріальнимпотоком на усьому шляху його руху від постачальникасировини до кінцевого споживача.

Логістична операція — це сукупність дій, які спря�мовані на перетворення матеріального та/або інформа�ційного потоку, окрім технологічних операцій вироб�ництва матеріального блага [13; 14]. До логістичних опе�рацій з матеріальним потоком відносять: навантажен�ня, транспортування, розвантаження, комплектування,складування, пакування тощо [13; 14]. До логістичнихоперацій з інформаційним потоком відносять дії, пов'я�зані із збиранням, обробкою та передачею інформації,що відповідає матеріальному потоку [14].

В Індустрії 4.0 сутність логістичних операцій незміниться, проте зміниться виконавець цих операцій —на зміну людині прийдуть кіберфізичні та мехатроннісистеми, автономні роботи тощо. Людина із активногоучасника логістичних процесів та виконавця логістич�них операцій перетвориться у спостерігача, якому відве�дена роль контролера. В Індустрії 4.0 кількість однихлогістичних операцій значно збільшиться, інших —зменшиться. Зокрема, на наш погляд, через персоналі�зацію виробництва збільшиться кількість та різно�манітність логістичних операцій щодо виробництва про�дукції. Проте можуть значно скоротитися логістичніоперації щодо складування та управління запасами. Цепов'язано із тим, що індивідуальна продукція одразупісля її виробництва буде прямувати до споживача.

Використання 3D�принтерів може у майбутньомузмінити саму концепцію промислового виробництва:фактично кожен вдома зможе мати свою власну фаб�рику. В цьому випадку, кількість логістичних операційз матеріальним потоком фактично буде зведено до нуля,проте кількість логістичних операцій із інформаційнимпотом залишиться такою, як є, або збільшиться. Протев цьому випадку, набудуть своєї значимості логістичніоперації щодо постачання необхідних комплектуючихта матеріалів для таких принтерів.

Окрім того, якщо наразі ініціатором виготовленняпродукції є підприємство�виробник, то в Індустрії 4.0ініціатором виробництва продукції стане споживач. Аце зумовить зміни у низці логістичних операціях.

Укрупнена група логістичних операцій, які спрямо�вані на досягнення їх спільної мети та реалізацію цілей

логістичної системи, називається логістичною функцією[14]. До основних логістичних функцій відносять [13]:постачання та закупівля; виробництво; збут, дистрибу�ція та розподільна логістика; складування; транспорту�вання; управління запасами. Окрім того, тут потрібнотакож зазначити реверсивну логістику, за допомогоюякої здійснюється управління зворотними потоками.Логістичні операції виконуються зазвичай не однимпідприємством, а групою підприємств, деякі з яких мо�жуть виконувати лише одну логістичну функцію, на�приклад, перевізник відповідає за транспортування,мережа супермаркетів дбає про забезпечення продажупродукції тощо [13]. Проте їх усіх пов'язує єдиний ма�теріальний потік, оптимізація якого наразі відбуваєть�ся в межах однієї логістичної функції без грунтовнихдосліджень взаємного впливу із суміжними функціями[13; 14]. В Індустрії 4.0 все буде поєднано за допомогоюІнтернету Речей, а тому в цьому випадку управлінняматеріальним потоком буде здійснюватися цілісно ізврахуванням вимог усіх функцій та учасників логістич�ного процесу. Проте в цьому випадку виникає питання,де буде знаходитися "центр" прийняття управлінськихрішень щодо протікання матеріального потоку на усіхйого етапах, починаючи від постачання сировини на ви�робництво і закінчуючи отриманням споживачем гото�вої продукції.

Окрім того, зроблені вище висновки для логістич�них операцій в Індустрії 4.0 будуть доречні й для логі�стичних функції.

Упорядковані певним чином учасники логістичногопроцесу формують на основі довготривалого партнер�ства логістичний ланцюг постачання з метою оптимізаціїпереміщення матеріального потоку та підвищення ефек�тивності діяльності кожного із них (постачальника си�ровини, виробника, дистриб'ютора, роздрібного продав�ця, логістичного оператора, споживача) [15]. Проте ло�гістичний ланцюг не є гнучким для споживача з точкизору задоволення його потреб у якості, характеристикта вартості продукції, вартості послуг доставки тощо.Для Індустрії 4.0 характерним буде наявність замістьлогістичних ланцюгів постачання логістичних мереж.

Особливість логістичних мереж полягає у можли�вості залучати кілька конкуруючих або кооперуючихпідприємств на кожному етапі протікання (трансфор�мації) матеріального потоку та супроводжуючого йогоінформаційного згідно із індивідуальними вимогами спо�живачів [15]. В Індустрії 4.0 учасники логістичних мережбудуть взаємодіяти через Інтернет Речей на різних уп�равлінських рівнях. Наприклад, устаткування одного ви�робництва зможе "спілкуватися" із устаткуванням іншо�го виробництва напряму, оминаючи жорстку ієрархіюпідпорядкування обох підприємств. Це зумовить розмит�тя виробничих меж між такими підприємствами та взає�мне проникнення на рівні виробничих та логістичних опе�рацій. Юридично це будуть різні підприємства, проте зточки зору функціонування бізнес�процесів їх можнавважати цілісною виробничою системою. В результатіотримаємо єдину виробничо�логістичну мережу, в якійусі взаємодіють із усіма. Для визначення ефективних кон�цепцій управління учасниками виробничо�логістичноїмережі та взаємовідносинами між ними потрібно ввестипоняття логістичної системи [13].

Логістична система — це спеціально організованаінтеграція логістичних елементів, ланок чи підсистем умежах певної економічної системи для оптимізації про�цесів трансформації матеріального потоку [15]. ВІндустрії 4.0 складовими частинами логістичних системна відповідних рівнях будуть автономні роботи, кібер�фізичні та мехатронні системи тощо. На сьогодні існу�ють загальновизнані класифікації логістичних мереж зарізними ознаками, які будуть актуальними і у майбут�ньому. Проте в умовах Індустрії 4.0, коли межі (насам�перед інформаційні) між підприємствами будуть розми�тими, чітко визначити логістичні системи буде важче. У


31www.economy.in.ua

цьому випадку, на наш погляд, потрібно буде говоритипро умовні логістичні системи.

В Індустрії 4.0 дістане подальшого розвитку й прий�нятий у розвинутих країнах поділ компаній, що нада�ють логістичні послуги, на операторів різного рівня. За�лежно від ступеня інтегрованості діяльності логістич�ного оператора з діяльністю замовника та пропонова�них ним логістичних послуг, виокремлюють наступнірівні логістики [12; 13; 15]:

— логістика першої сторони (First Party Logistics —1PL). Всі логістичні операції та управління ними підприє�мство здійснює самостійно без будь�якого залученнясторонніх організацій;

— логістика другої сторони (Second Party Logistics— 2PL) передбачає, що управління логістичним ланцю�гом постачання здійснює підприємство, а базові логі�стичні послуги (транспортування та складське зберіган�ня) виконує стороння організація на замовленняпідприємства;

— логістика третьої сторони (Third Party Logistics— 3PL) передбачає, що стороння організація дляпідприємства виконує цілий комплекс логістичних по�слуг, які розширяють межі базових. Зокрема, окрім ба�зових логістичних послуг можуть надаватися послугимитного оформлення вантажів, маркування вантажів,контроль обігу тари, що підлягає поверненню, тощо;

— логістика четвертої сторони (Fourth Party Logistics— 4PL). Логістичні оператори цього рівня окрім організаціїта управління логістичним ланцюгом постачання продукціїпідприємства�замовника надають йому також консуль�таційні послуги щодо оптимізації його виробничої та/абозбутової діяльності [13]. В цьому випадку підприємстволише займається виробництвом та маркетингом, а усієюлогістикою займається логістичний оператор, який працюєза принципом подвійного аутсорсингу, тобто, використо�вуючи склади та транспортні засоби 3PL�операторів,здійснює управління цілим ланцюгом постачання, розвива�ючи власні інформаційні технології та підвищуючи рівеньзнань власних інтелектуально�трудових ресурсів [15];

— логістика п'ятої сторони (Fifth Party Logistics —5PL). 5PL�оператор є представником електронногобізнесу, для якого характерний високий рівень інте�лектуалізації діяльності, що передбачає створення тафункціонування складних інтелектуальних систем уп�равління логістичними мережами [12].

На нашу думку, в Індустрії 4.0 зазначені рівні надан�ня логістичних послуг (окрім останнього) не будуть ак�туальними через повсюдне використання Інтернету Ре�чей та підвищення інтелектуальної складової усіх речей(устаткування та його компонентів, продукції та її еле�ментів, транспортних засобів тощо). Вважаємо, що 5PL�оператори в Індустрії 4.0 стануть логістичними операто�рами початкового рівня, а використання автономних ро�ботів та кіберфізичних систем не лише у виробництві, а йлогістиці зумовить появу операторів наступного рівня —6PL. В діяльності 6PL�операторів мають використовува�тися усі розробки технічного прогресу, які складаютьоснову Індустрії 4.0: Великі дані та їх аналіз; автономніроботи; моделювання; горизонтальна та вертикальна си�стемна інтеграція; Промисловий Інтернет Речей; кібер�безпека; Хмари; адитивне виробництво; розширена (абовіртуальна) реальність [16]. Не дивлячись на тотальне ви�користання інформаційно�комунікаційних засобів та тех�нологій, людина буде займати одне із основних місць уфункціонуванні таких операторів. Поява 6PL�операторіввідбудеться одночасно із появою повноцінних промис�лових виробництв Індустрії 4.0.

Розвиток штучного інтелекту зумовить й появу аб�солютно незалежних від людини виробництв та відпо�відно логістичних мереж. В цьому випадку можна будеговорити про появу 7PL�операторів. Подальший науко�во�технічний прогрес у майбутньому зумовить появуоператорів вищих рівнів (8PL, 9PL,…).

Серед фахівців існує така класифікація рівнів логі�стики [17]: 6PL (передбачає використання штучногоінтелекту в управлінні логістичними мережами), 7PL(автономні роботи спроможні будуть самостійно ство�рювати та тестувати альтернативні логістичні мережіпостачання та обирати найкращий); 8PL (буде створеносуперкомітет для аналізу результатів конкурентів); 9PL(передбачає появу краудсорсингу управління у логі�стиці); 10PL (логістичним мережам поставок буде при�таманна самосвідомість і вони будуть працювати абсо�лютно самостійно).

Покажемо можливі зміни у логістиці в Індустрії 4.0на умовному прикладі. Нехай, для загального випадкуучасниками логістичного ланцюга поставок продукціїнаразі є: N постачальників сировини; виробник про�дукції; логістичний центр; К дистриб'юторів; М мага�зинів; деяка сукупність покупців (див. рис. 1). Зауважи�

Рис. 1. Узагальнена структурна схема логістичного ланцюга поставок продукції за сучасних умов

Джерело: побудовано автором.



мо, що на схемах в даній статті деякі логістичні процесита потоки навмисно упущені для легшого сприйняття.

Припустимо, що центральним підприємством логі�стичного ланцюга поставок є виробник, в межах якоговиокремимо такі його складові частини, як "Промисловевиробництво" та "Склад". Низка постачальників згіднозамовлень виробника здійснюють постачання на вироб�ництво необхідної сировини та складових продукції. Го�това продукція складується у виробника та спрямовуєть�ся до логістичного центру. До дистриб'юторів продукціяможе потрапляти із складу готової продукції виробниката логістичного центру. До магазинів товар потрапляє яквід дистриб'юторів, так і від логістичного центру. Коженпокупець може здійснити покупку продукції в будь�яко�му магазині. На рисунку 1 показані напрями протіканняматеріального потоку, які будуть існувати в будь�якомувипадку (наприклад, напрямок від промислового вироб�ництва до складу, від складу до логістичного центру) таваріативні (наприклад, від складу до дистриб'юторів, відмагазинів до покупців тощо).

В Індустрії 4.0 замість магазинів, в яких покупціздійснюють покупки, буде існувати портал замовлень,на якому покупці самостійно будуть замовляти продук�цію, задаючи власні унікальні її характеристики із су�купності можливих, (див. рис. 2). Ця інформація буденадходити безпосередньо на виробництво. Операціїлогістичного центру зазнають змін, зокрема, будездійснюватися доставка продукції безпосередньо допокупця, тому на рисунку 2 блок "Логістичний центр"перейменовано на "Логістичний оператор". Низкаблоків схеми з рисунку 2 (на відміну від схеми з рисунку1) не містить зображення людей ("Промислове вироб�ництво", "Склад"), що відповідає використанню авто�номних роботів, кіберфізичних систем тощо. Як бачи�мо, в Індустрії 4.0 для загального випадку логістичнийланцюг поставок продукції зазнає певних змін: змен�шиться кількість можливих напрямків протікання мате�ріального потоку, зокрема, через усунення із ланцюгадистриб'юторів та магазинів, функції яких буде вико�нувати логістичний оператор та портал замовлень. Занинішніх умов дистриб'ютори, магазини, логістичнийцентр (оператор) та виробник можуть перевозити, пе�ресортовувати, зберігати товар тощо. В Індустрії 4.0логістичний оператор буде зосереджений на транспор�туванні готової продукції без довготривалого її збері�

гання, тому що виготовлена продукція буде одразу позавершенню виробництва спрямовуватися до покупця,який її замовив.

ВИСНОВКИЧетверта промислова революція (або Індустрія 4.0)

не є фантастикою, вона вже твориться низкою розви�нутих країн світу. І хоча це лише фрагменти повноцін�них промислових виробництв майбутнього, проте необ�хідно вже зараз замислюватися як це вплине на бізнес�процеси як окремого підприємства, так і його партнерів,а також їх взаємозв'язки. Зокрема істотних змін зазнаєлогістика.

В даній статті ми дослідили зміни, які можуть статисяіз основними складовими частинами логістики в Індустрії4.0: матеріальним потоком, логістичною операцією, логі�стичною функцією, логістичним ланцюгом постачання, ло�гістичною мережею, логістичною системою. Наведеноумовний приклад логістичного ланцюга поставок про�дукції за нинішніх умов та в Індустрії 4.0. Окрім того, дос�ліджено питання поділу компаній, що надають логістичніпослуги, на операторів різного рівня в Індустрії 4.0.

У подальших дослідженнях вбачаємо за доцільногрунтовніше дослідити можливі зміни логістичного лан�цюга поставок не для загального випадку, а для конк�ретного. Окрім того, потребує досліджень й питанняутворення доданої вартості готовою продукції. Наприк�лад, використання 3D�принтерів може значно зменши�ти таку вартість, проте виникають дискусійні питання,чи буде це корисним для економіки в цілому.

Література:1. Как нам начать четвертую промышленную рево�

люцию [Електронний ресурс] // Власть денег. — 2015.— № 9/434. — Режим доступу: http://www.dsnews.ua/future/kak�nam�nachat�chetvertuyu�promyshlennuyu�revolyutsiyu�05092015101200

2. Индустрия 4.0: производственные процессы бу�дущего. Интервью с профессором Вольфгангом Валь�стером [Електронний ресурс] // Журнал "Тенденции вавтоматизации". — Режим доступу: http://www.up�pro.ru/library/opinion/industriya�4.0.html

3. Жемлиханов Т. "Индустрия 4.0": революция безпотерь? / Т. Жемлиханов // Электротехнический рынок.— 2015. — № 5—6 (65—66). — С. 32—36.

Рис. 2. Узагальнена структурна схема логістичного ланцюга поставок продукції в Індустрії 4.0

Джерело: побудовано автором.


33www.economy.in.ua

4. Supply Chain Factor [Електронний ресурс]. — Ре�жим доступу: http://www.agiplan.de/ru/temy/themen/detail/supply�chain�factory�1.html

5. Scheer A.�W. Industry 4.0: From vision toimplementation [Електронний ресурс] / A.�W. Scheer //Whitepaper. — № 9. — August 2015. — Режим доступу:http://aws�institut.de/wp�content/uploads/2016/02/AWScheer_Whitepaper5_Industry�4�0�EN.pdf

6. Schwab K. The Fourth Industrial Revolution. WhatIt Means and How to Respond [Електронний ресурс] /K. Schwab // Foreign Affairs. — December 12, 2015. — Ре�жим доступу: https://www.foreignaffairs.com/articles/2015�12�12/fourth�industrial�revolution

7. Macaulay J. Internet of Things in Logistics: Acollaborative report by DHL and Cisco on implications anduse cases for the logistics industry [Електронний ресурс] /J. Macaulay, L. Buckalew, G. Chung, M. Kuckelhaus // DHLTrend Research, Cisco Consulting Services. — 2015. — Ре�жим доступу: http://www.dhl.com/content/dam/Local_�Images/g0/New_aboutus/innovation/DHLTrendReport_�Internet_of_things.pdf

8. Hulsmann T. Logistics 4.0 and The Internet of Things[Електронний ресурс] / T.Hulsmann // Workshop"Platforms for connected Factories of the Future". —Brussels. — 5—6 October. — 2015. — Режим доступу:http://ec.europa.eu/information_society/newsroom/image/document/2015�44/8_huelsmann_11945.pdf

9. Алтайская Е. "Интернет Вещей": помощь в цепипоставок ЛС [Електронний ресурс] / Е. Алтайская,С. Шабанов // Фармацевтическая газета "МосковскиеАптеки". — 16.07.2013. — Режим доступу: http://mosapteki.ru/material/internet�veshheyo�pomoshh�v�cepi�postavok�ls�1197

10. Field A. Logistics get a lot smarter [Електроннийресурс] / A. Field. — October. — 19. — 2015. — Режимдоступу: http://newsroom.cisco.com/feature�content?�articleId=1722112

11. Schrоder M. Industry 4.0 And Its Impact On SupplyChain Risk Management [Електронний ресурс] / M. Schrо�der, M. Indorf, W. Kersten // 14th International Conference"Reliability and Statistics in Transportation and Communication(RelStat)". — Riga, 15—18 October 2014. — Режим доступу:http://www.tsi.lv/sites/default/files/editor/science/Conferences/RelStat14/schroeder_indorf_kersten.pdf

12. Григорак М.Ю. Теоретичні положення інтелек�туально зорієнтованої логістики / М.Ю. Григорак //Бізнес Інформ. — 2015. — №2. — C. 20—29.

13. Горбенко О.В. Логістика: навч. посіб. / О.В. Гор�бенко. — К.: Знання, 2014. — 315 с.

14. Гаджинский А.М. Логистика: учебник / А.М. Гад�жинский. — 16�е изд., перераб. и доп. — М.: Издательс�ко�торговая корпорация "Дашков и Ко", 2008. — 484 с.

15. Крикавський Є.В. Логістичні системи: навч. по�сібник / Є.В. Крикавський, Н.В. Чорнописька. — 2�гевид., доп. — Львів: Видавництво Львівської політехні�ки, 2012. — 312 с.

16. Ruβmann M. Industry 4.0: The Future of Produ�ctivity and Growth in Manufacturing Industries [Елект�ронний ресурс] / M. Ruβmann, M. Lorenz, P. Gerbert,M. Waldner, J. Justus, P. Engel, M.Harnisch. — 2015. —Режим доступу: https://www.bcgperspectives.com/content/articles/engineered_products_project_business_�industry_40_future_productivity_growth_manufac�turing_industries/

17. 10PL — Logistics to the Power of 10 [Електрон�ний ресурс] // Сайт компанії "Dedola Global Logistics".— Режим доступу: http://dedola.com/10pl/

References:1. The site of Delovaya stolica (2015), "How do we start

the fourth industrial revolution", Vlast deneg, [Online], no.9/434, available at: http://www.dsnews.ua/future/kak�nam�nachat�chetvertuyu�promyshlennuyu�revolyutsiyu�05092015101200 (Accessed 25 February 2016).

2. The site of Business Portal "Production mana�gement", (2014), "Industry 4.0: the future productionprocesses. Interview with Professor Wolfgang Wahlster",Magazine "Trends in automation", [Online], available at:http://www.up�pro.ru/library/opinion/industriya�4.0.html (Accessed 25 February 2016).

3. Zhemlixanov, T. (2015), "Industry 4.0": a revolutionwithout a loss?", Electrical market, no. 5—6 (65—66), pp.32—36.

4. The site of Agiplan GmbH, "Supply Chain Factor",[Online], available at: http://www.agiplan.de/ru/temy/themen/detail/supply�chain�factory�1.html (Accessed 16March 2016).

5. Scheer, A.�W. (2015), "Industry 4.0: From vision toimplementation" , Whitepaper, [Online], no. 9, available at:http://aws�institut.de/wp�content/uploads/2016/02/AWScheer_Whitepaper5_Industry�4�0�EN.pdf (Accessed16 March 2016).

6. Schwab, K. (2015), "The Fourth Industrial Revo�lution. What It Means and How to Respond", ForeignAffairs, [Online], available at: https://www.foreignaf�fairs.com/articles/2015�12�12/fourth�industrial�revolution(Accessed 16 March 2016).

7. Macaulay, J. Buckalew, L. Chung, G. Kuckelhaus, M.(2015), "Internet of Things in Logistics: A collaborativereport by DHL and Cisco on implications and use cases forthe logistics industry", DHL Trend Research, CiscoConsulting Services, [Online], available at: http://www.dhl.com/content/dam/Local_Images/g0/New_�aboutus/innovation/DHLTrendReport_Internet_of_�things.pdf (Accessed 16 March 2016).

8. Hulsmann, T. (2015), "Logistics 4.0 and The Internetof Things", Workshop "Platforms for connected Factoriesof the Future", [Online], Brussels, 5—6 October, 2015,available at: http://ec.europa.eu/information_society/newsroom/image/document/2015�44/8_huelsmann_�11945.pdf (Accessed 16 March 2016).

9. Altayskaya, E. Shabanov, S. (2013), "Internet of Things:assistance in the supply chain of medicines", Farmatse�vticheskaya gazeta "Moskovskie Apteki", [Online], availableat: http://mosapteki.ru/material/internet�veshheyo�pom�oshh�v�cepi�postavok�ls�1197 (Accessed 16 March 2016).

10. Field, A. (2015), "Logistics get a lot smarter", [On�line], available at: http://newsroom.cisco.com/feature�content?articleId=1722112 (Accessed 16 March 2016).

11. Schroder, M. Indorf, M. Kersten, W. (2014),"Industry 4.0 And Its Impact On Supply Chain RiskManagement", 14th International Conference "Reliabilityand Statistics in Transportation and Communication(RelStat)", Riga, [Online], available at: http://www.tsi.lv/sites/default/files/editor/science/Conferences/RelStat14/schroeder_indorf_kersten.pdf (Accessed 16 March 2016).

12. Grygorak, M. Yu. (2015), "Theoretical Provisionsof the Intellectually�Oriented Logistics", Business Inform,no. 2, pp. 20—29.

13. Gorbenko, O. V. (2014), Logistika [Logistics], Zna�nnya, Kyiv, Ukraine.

14. Gadzhinskiy, A.M. (2008), Logistika [Logistics],Izdatelsko�torgovaia korporaciia "Dashkov i Ko", Moscow.

15. Krykavskyy, Ye. V. Chornopyska, N.V. (2012),Logistychni systemy [Logistics Systems], VydavnytsvoNacionalnogo universytetu "Lvivska politekhnika", Lviv,Ukraine.

16. Ruβmann, M. Lorenz, M. Gerbert, P. Waldner, M. Justus,J. Engel, P. Harnisch, M. (2015), "Industry 4.0: The Future ofProductivity and Growth in Manufacturing Industries" [Online],available at: https://www.bcgperspectives.com/content/articles/engineered_products_project_business_�industry_40_future_productivity_growth_manufac�turing_industries/ (Accessed 25 February 2016).

17. The site of Dedola Global Logistics. "10PL —Logistics to the Power of 10", [Online], available at: http://dedola.com/10pl/ (Accessed 16 March 2016).Стаття надійшла до редакції 30.03.2016 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИРозвиток залізничного транспорту завжди впливав

і продовжує впливати на соціально�економічний стансуспільства, його політичну сферу життєдіяльності,соціальну структуру, на можливості до подальшого ци�вілізаційного розвитку. Дана проблема є надважливоюдля державної політики, що інтегрує концептуальні роз�робки теоретиків і практиків. У цій якості проблема роз�витку залізничного транспорту входить у предметнеполе сучасної економічної науки у якості одного із ос�новних напрямів перетворень економіки та суспільногожиття в Україні. Окрім того, на сучасному етапі вона єскладовою подальшого реформування державної влас�ності з метою її більш органічного включення в системуринкових відносин. Успішне вирішення цієї проблемизалежить не тільки від реалізації програм приватизації,а й від використання інших механізмів і форм, що неприпускають передачу приватним компаніям прав влас�ності в повному обсязі.

Тому в умовах проектування та реалізації структур�них реформ та розвитку конкуренції на залізничномутранспорті України актуалізується наукове обгрунту�вання стратегічних напрямів розвитку залізничної га�лузі, інструментів конкурентоспроможності залізниці.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙПитанням, що пов'язанні з реформуванням заліз�

ничної галузі України присвячені праці українських уче�

УДК 338.24.021.8�049.5

І. І. Рекун,к. е. н., доцент кафедри фінансів та економічної безпеки,Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. В. Лазаряна

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЗАЛІЗНИЧНОЇ

ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

I. Rekun,

Ph.D. in Economics, associate professor of the Department of finance and economic security,

Dnipropetrovsk national university of railway transport named after academician V. Lazaryan

STRATEGIC DIRECTIONS OF DEVELOPMENT THE RAILWAY SECTOR UKRAINE

У статті розглянуто існуючий стан залізничної галузі України та обгрунтовано вибір пріоритетних напрямівв стратегічному розвитку залізничної галузі України. Мета дослідження полягає у визначені засад організації,методологічних підходів і механізмів побудови стратегічних напрямів розвитку залізничної галузі в Україні.Автором визначено особливості формування стратегічних напрямів розвитку залізничної галузі України, яка нацей час перебуває у стані реформування. Здійснено порівняльний аналіз директивних і нормативних документіву сфері залізничного транспорту. Досліджено теоретикоGметодологічні підходи до визначення стратегічних наGпрямів розвитку економічних систем. Розроблено альтернативну концепцію інституціонального і фінансовогореформування залізничної галузі України як комплексу, що передбачає створення дворівневого (державного іприватного) конкурентного ринку вантажних і пасажирських перевезень. Аргументовано положення про розGробку комплексної характеристики залізничної галузі України як суб'єкта ринкових і фінансових відносин.

The existing conditions of the railway industry in Ukraine are discussed in the article. The choice of the strategicpriorities of the development of the railway sector in Ukraine is justified. The purpose of the study is to determine thefundamentals of organizing, methodological approaches and mechanisms of building strategic directions of developmentof the railway sector in Ukraine. The formation peculiarities of the strategic directions of the railway industry developmentin Ukraine, which at this time is in the state of reforming, are determined by the author. The comparative analysis oflegislative and regulatory documents in the sector of railway transport is implemented. Theoretical and methodologicalapproaches of determining the strategic directions of economic systems are studied. An alternative concept of institutionaland financial reforming of the railway sector in Ukraine as the complex, which requires creating a twoGlevel (public andprivate) freight and passenger traffic competitive market, is developed. The regulation of the railway sector complexcharacteristic development as the entity of market and financial relations is substantiated.

Ключові слова: реформування, конкуренція, європейські стандарти.Key words: reforming, competition, European standards.

них Бакаєва Л.О., Гаєвської Л.М., Кулаєва Ю.Ф., Ма�каренка М.В., Мукмінової Т.О., Новікової А.Н., Цвєто�ва Ю.М., Ревенка В.Л., Сича Є.М., Ейтутіса Г.Д. Знач�ний внесок у розвиток економіки залізничного транс�порту здійснили також російські вчені Абрамов А.П.,Бєлов І.В., Винниченко Н.Г., Галбурда В.Г., Дмитрієв В.А.,Ілловайський Н.Д., Канторович Л.В., Крейнер А.В., Ла�підус Б.М., Мазо Л.А., Резер М.М., Терьошина Н.П.,Толкачова М.М., Царьов Р.М., Шафіркін Б.І. та ін.

З точки зору теоретичного розгляду моделей заліз�ничної реформи вагомий вклад здійснено у працях за�рубіжних авторів. Серед них такі, як Ж. Матьє, К. Неш,М. Савіньї, Л. Томпсон. Моделі реформ залізниць де�тально досліджувалися Ф. Батіссом, Дж. Далтоном,П. Телльером, У. Шефердом, Дж. Шортом, Ф. Уілнером,У. Уотерсом.

Застосовуючи аналітичні методи до визначення ос�новних принципів та напрямків розвитку такої еконо�мічної системи, як залізнична галузь, дослідити її су�часний стан та обгрунтувати вибір пріоритетних на�прямів стратегічного розвитку залізничної галузі Ук�раїни.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою роботи є дослідження підходів та напрямів

стратегічного розвитку залізничної галузі України якодного з головних завдань реформування галузі, оцінцісучасного стану та потенціалу транспортної галузі.


35www.economy.in.ua


В умовах нових реалій сучасної світової економікиі, в першу чергу, глобалізації економіки — жодна галузьекономіки країни, жоден вид бізнесу, включаючи ітранспорт, не можуть успішно розвиватися без визна�чення стратегічних пріоритетів, політики постановкицілей і вибору засобів їх досягнення.

Україна як цілісна соціально�економічна системамає потенційні можливості, достатні для активноговходження в глобальну систему світового господарства:

— високий рівень кваліфікації кадрів, нарівні із низь�кою заробітною платою;

— наявність технологічно передових секторів, про�мисловості здатних до швидкого освоєння нових видівпродукції;

— значний сировинний потенціал;— наявність виробничої бази;— вигідне географічне положення, розвинена мере�

жа залізниць, водних і повітряних трас, трубопроводів,енергопостачання.

Останніми роками пріоритетні напрямки розвиткузалізничної галузі України були занотовані в таких до�кументах:

— Розпорядження Кабінету міністрів України "Просхвалення Транспортної стратегії України на період до2020 року";

— Про схвалення Концепції забезпечення націо�нальної безпеки у фінансовій сфері: розпорядження Ка�бінету Міністрів України від 15.08.2012 р. № 569�р.

— Закон України Про внесення змін до ЗаконуУкраїни "Про пріоритетні напрями розвитку науки і тех�ніки".

У Розпорядженні Кабінету міністрів України "Просхвалення Транспортної стратегії України на період до2020 року" визначені причини основних негараздівтранспортної галузі України. Зазначається, що незадо�вільний стан вітчизняної інноваційної та високотехно�логічної складової транспортної галузі пояснюється не�достатнім рівнем інвестування, низьким рівнем тарифівна соціально значимі пасажирські перевезення, щопідлягають державному регулюванню; обмеженимфінансуванням з державного та місцевих бюджетів;відсутністю коштів на просте відтворення основнихфондів внаслідок заниження їх вартості та недостат�нього рівня амортизаційних відрахувань; відсутністюінвестицій на умовах концесій, державно�приватногопартнерства; недосконалістю механізмів лізингу.

Нестача інвестицій призвела до стрімкого старіннярухомого складу та транспортної інфраструктури, щозумовлює невідповідність технічного і технологічногорівня вітчизняного транспорту європейським вимогам.Окрім того, відмічається про низький рівень сервісногообслуговування клієнтів, недостатньо використовуєтьсянаявний транзитний потенціал і вигідне географічне по�ложення країни. Спостерігається відставання в розвит�ку транспортної інфраструктури, транспортно�логістич�них технологій, мультимодальних перевезень, рівня кон�тейнеризації, що зумовлює високу частку транспортнихвитрат у собівартості продукції [1]. Окрім того, "Укрза�лізниця" потерпає від несприятливих політико�економі�чних обставин, які торкнулися її досить болюче.

Важливою проблемою є те, що понад 25 років експ�луатуються 58,9 % пасажирських залізничних вагонів[5]. Тому актуальна проблема удосконалення технічнихзасобів залізниці, яку, на сьогоднішній день, можна ви�рішити за рахунок поліпшення якості використання тех�нічних засобів, які забезпечують більш високі парамет�ри експлуатаційної роботи транспорту. В такому разіна початковому етапі їх застосування будуть підвищу�ватися якісні показники функціонування транспортутаких, як технічна швидкість, вага вантажних поїздів.Також завдяки першочерговому збільшенню кількостістаціонарних технічних засобів. У такому разі в процесі

експлуатації технічних засобів з великою мірою зносуна мало завантажених лініях створюється можливістьдосягти більш швидкого збільшення кількісних показ�ників роботи мережі. В майбутньому, в міру поліпшен�ня економічних показників країни, необхідно забезпе�чити високу якість технічних об'єктів залізничноготранспорту за рахунок посиленої заміни рухомого скла�ду і засобів розвитку путей.

Нагальною проблемою є необхідність кардинально�го реформування залізничної галузі України. Алездійснюючи відповідні економічні реформи, важливо нетільки вчасно виявляючи загрози, але й знаходячи ме�ханізми їх нейтралізації. Для цього існують відповідніматеріально�технічні умови і можливості.

Залізнична галузь України з точки зору ефективностіволодіє певними перевагами перед іншими видами транс�порту, оскільки за низкою напрямків своєї роботи вонамає кращі фінансово�економічні, енергетичні та еко�логічні показники. Цей вид транспорту здатний круглийрік перевозити великі обсяги вантажів на далекі відстаніі в екстремальних кліматичних умовах. Тому велика ува�га до вирішення проблем цієї галузі приділяється Уря�дом України. Так, наприклад, у Розпорядженні Кабінетуміністрів України "Про схвалення Транспортної стратегіїУкраїни на період до 2020 року" зазначається, що онов�лення рухомого складу, включаючи і залізничного рухо�мого складу, буде відбуватись за рахунок закупівельвітчизняної продукції і для цього мають бути створенідержавою організаційні, фінансові і економічні умови длямодернізації вітчизняних виробництв, здатних забезпе�чити потреби транспортного сектору необхідною про�дукцією, що не поступається за своїми технічними харак�теристиками кращим світовим зразкам.

Залізничний транспорт України є провідною галуз�зю в дорожньо�транспортному комплексі країни, якийзабезпечує 82% вантажних і майже 50% пасажирськихперевезень, здійснюваних всіма видами транспорту. Ек�сплуатаційна мережа залізниць України складає майже22 тис.км з яких 45% електрифіковано. На залізницяхфункціонують 1492 залізничних станцій, 55 локомотив�них і 48 вагонних депо, 110 дистанцій колії, 69 дистанційсигналізації і зв'язку, 44 дистанцій енергопостачання [4].

Як видно із таблиці 1, для України залізничний транс�порт на тривалу перспективу залишиться основним пе�ревізником вантажів та пасажирів. Але слід зазначити,що пасажирські перевезення в останні роки мають нега�тивну динаміку майже за всіма видами транспорту, завинятком авіаційного. У 2013 р. загальний обсяг переве�зень пасажирів порівняно з 2007 р. скоротився на 17 %, ут.ч. залізничним транспортом — на 4,5%, автомобільним— на 17,3 %, водним — на 30 %, міським електротранс�портом — на 18,4%. Пояснюється це різними причинами,серед яких — скорочення попиту на транспортні послу�ги певних категорій населення внаслідок зменшення їхніхдоходів, а також низька якість послуг, зростання тарифівна проїзд, недостатній рівень безпеки перевезень.

У законодавстві України установлені базові прин�ципи управління залізничною галуззю. Українська за�лізниця займає: друге місце за вантажообігом (36%),перше місце за пасажиро�обігом. Загальна протяжністьзалізниць — 21,6 тис. км., електрифікованих колій —9878 км (45 %).

Густота залізниць — 38 км 1 тис. км кв., Донбас —52 км 1 тис. км. кв. За довжиною мережі залізницьУкраїна посідає третє місце в Європі (23 тис. кілометрівзалізниць). Приблизно стільки ж (до 25 тис. км) стано�вить протяжність залізниць підприємств (у т.ч., під'їзнихшляхів і відгалужень). Залізничний транспорт України— четвертий у світі після Росії, США і Канади за обся�гом вантажних перевезень. Українські залізниці вдвічіперевищують сумарний обсяг перевезень 12�ти разомузятих країн Європейського Співтовариства [6].

Стратегією науково�технічної політики України узалізничній галузі є вихід на світовий рівень за техніч�



ними параметрами та якістю послуг. Важливим на�прямом співробітництва України з ЄС є впроваджен�ня європейських стандартів виробництва на промис�лових підприємствах України. Слід зазначити, що наЄвразійському континенті за обсягами вантажних пе�ревезень залізниці України займають четверте місце,поступаючись лише залізницям Китаю, Росії та Індії.Вантажонапруженість українських залізниць (річнийобсяг перевезень на 1 км) в 3—5 разів перевищуєвідповідний показник розвинених європейськихкраїн. Окрім того, територією України проходять 3залізничних транспортні коридори — № 3, 5, 9. Че�рез українські порти Ізмаїл і Рені здійснюється взає�модія з панєвропейським коридором №7, який про�ходить річкою Дунай. Сьогодні довжина національ�ної мережі залізничних транзитних коридорів в Україніскладає 3162 км. Це головним чином двоколійні елект�рифіковані, обладнані автоблокуванням магістралі, щохарактеризуються високим рівнем використання техні�чних засобів. Окрім того, розвиваються перевезення поМТК ТРАСЕКА (Європа — Кавказ — Азія).

Укрзалізниця є одним із засновників Ради із заліз�ничного транспорту держав�учасників Співдружності. Вумовах глобалізації залізнична галузь України є ще й важ�ливим геополітичним і геоекономічним ресурсом, особ�ливо якщо враховувати вигідне географічне розташуван�ня України в Європі. Таке розташування сприяє розвит�ку географії бізнесу та міжнародних зв'язків. Слідвідмітити, що залізниці Європи створюють необхіднутранспортну інфраструктуру за фінансової підтримкигромадян і компаній Європи через пасажирські переве�зення та перевезення вантажні, здійснювані по всьомуконтиненту. Тим не менше, велика частина європейськоїмережі вже працює на максимальній потужності, тоді якочікування клієнтів ростуть у плані зростання швидкостізалізничних перевезень, їх доступності, комфорту, пун�ктуальності, надійності, гнучкості і відстеження (фрах�ту). Нові технології необхідні для задоволення цих ви�мог і подальшого підвищення ролі, яку залізні дорогивідіграють у забезпеченні надійного, доступного, безпеч�ного і екологічно чистого транспорту для довгих і корот�ких дистанцій. Європейська інтеграція є одним з основ�них пріоритетів української державної політики. Протетранспортна система країни все ще не відповідає стан�дартам і вимогам ЄС і відзначається суттєвим відставан�ням щодо інфраструктури, обладнання і норм. Україназадекларувала готовність здійснити все можливе длямодернізації своєї транспортної системи шляхом підпи�сання та ратифікації низки відповідних міжнародних кон�венцій, а також участі в міжнародних організаціях, гар�монізації внутрішніх норм і стандартів щодо роботитранспорту з вимогами європейських співтовариств.Зближення українського права з співтовариствами ЄС єне тільки інструментом поглиблення економічної коопе�рації з ЄС, але також важливим засобом підвищення по�дальшого розвитку України в цілому.

На відміну від ЄС, де частка вантажних перевезеньзалізничним транспортом складає 8%, в Україні заліз�ницею перевозиться до 60% вантажів (без урахуваннятрубопроводу). Основними факторами розвитку заліз�ничного транспорту ЄС вважає питання управлінняінфраструктурою, 7 гарантування недискримінаційнихумов доступу до залізничних мереж, лібералізації залі�зничних вантажних перевезень, ліцензування залізнич�них підприємств тощо [8].

Розвиток інфраструктури залізничного транспортумає бути спрямований на приведення існуючої мережізалізниці у відповідності до світових стандартів безпе�ки і швидкості руху нарівні з оптимізацією мережі за�собами побудови нових дільниць, виходячи із потребнаселення, економіки і промисловості України.

В Україні питанням, що пов'язані із комерційноюдіяльністю залізниці, приділено набагато менше уваги,оскільки залізничний транспорт знаходиться у дер�

жавній власності і, питання про відкриття ринку заліз�ничних вантажних перевезень та перевезень пасажирівна конкурентній основі в Україні поки що не віднесенодо актуальних. У законодавстві України не передбаче�но окремого органу, який би виконував окремо функціїіз розподілення потужностей інфраструктури, як цепотребує система ЄС. Що стосується технічних стан�дартів залізничної транспортної галузі в Україні, товони зараз знаходяться в процесі модернізації відпові�дно до міжнародних стандартів. Оскільки Україна при�єдналась до Конвенції про міжнародні залізничні пере�везення (КОТІФ) нещодавно, то практична реалізаціяприведення технічних стандартів до вимог вказаної Кон�венції має тривати до 2015 року [2].

У "нових індустріальних країнах" пріоритетні на�прямки державного фінансування стосуються підтрим�ки технологічно передових галузей економіки, які ви�значають науково�технічний вектор країни. Для підви�щення ефективності міжнародного науково�технічно�го співробітництва слід спрямувати інвестиційні ресур�си на:

— розвиток комп'ютерних мереж;— нові ліки та засоби захисту рослин;— створення автомобілю та літака нового поколі�

ння, кардинальну модернізацію залізничного транс�порту;

— розвиток природоохоронних технологій;— розробку нових функціональних біоматеріалів;— розробку нових економних джерел енергії.Для науково�технічного прориву України є такі пе�

редумови, як матеріальні, інтелектуальні та виробничіресурси, проте існує брак фінансової підтримки цихпроектів з боку іноземних інвесторів. Такий підхідпідтверджується принципом вільного переливання ре�сурсів, який є однією із основних умов функціонуванняринкової економіки, оскільки він забезпечує гнучкістьмеханізму синергетичності систем, сприяє структурнимзмінам в економіці, здійсненню антикризових захиснихзаходів. Процес аллокації ресурсів (фінансових, ін�вестиційних, інтелектуальних, інноваційних, трудових)реалізується за допомогою відповідних інституцій. Самез їх допомогою можна забезпечити найбільш ефектив�ний і оптимальний розподіл ресурсів відповідно дореальних потреб економічної системи. Застосуваннязазначених інституційних правил і норм у формуванніта розвитку ринкового господарства створює сприят�ливий клімат для розвитку системи економічних відно�син і забезпечення її ринкової спрямованості [7].

Головним елементом механізму ринкової системи єконкуренція, яка є певним середовищем, в яке зануренадана система і поза яким вона функціонувати не може.Саме конкуренція забезпечує єдність дії всіх елементівринкового механізму, об'єднуючи в єдине ціле всі гос�подарюючі суб'єкти, конкуруючі між собою, нав'язую�чи їм одну і ту ж гру або зобов'язуючи їх грати за одни�ми і тими ж, єдиним для всіх, правилам. На сьогоднішнійдень Україна займає 76 місце в Індексі глобальної кон�курентоздатності WEF, по сусідству з Гватемалою.Індекс складений зі 113 детальних параметрів, об'єдна�

Показник 2012 2013 2014Перевезено вантажів – всього (млн тонн) 657 644,9 632залізничний 469 457 442водний 10 8 6автомобільний 178 179 184авіаційний 0,1 0,1 0,1Перевезено пасажирів – всього (млн пас.) 6980 6812 6620залізничний 430 429 425водний 8,0 6,6 7,3автомобільний 3612 3449 3341авіаційний 8 8 8міський електричний 2922 2919 2838

Таблиця 1. Динаміка обсягів перевезень вантажіві пасажирів в Україні


37www.economy.in.ua

них в 12 контрольних показників, які й визначають на�ціональну. У 2010—2011 році вона посідала 89�е місце, ау 2008—2009 — 72�е, тобто спостерігається від'ємна тен�денція, хоча є незначні покращення, які більшою міроюбули пов'язані з переходом уряду до евроінтеграційноїполітики. Конфлікт у східній частині країни і в Кримуне вплинув на результати рейтингу глобальної конку�рентоспроможності держав, оскільки він був складенийще до загострення ситуації, і швидше за все наслідкибудуть відчутні в майбутньому конкурентоздатність [3].Розвиток конкурентного середовища на залізничномутранспорті, яке стало можливим завдяки поділу функціїреалізації програми структурного реформування, зу�мовлює необхідність введення нових підходів до побу�дови системи тарифоутворення, розширенню методівнепрямого державного регулювання тарифів на основіантимонопольного законодавства. І всі ці заходи спря�мовані на вирішення загальнодержавного завдання зформування ринкової економіки України в цілому.

Підвищення транспортної забезпеченості вимагаєрозвитку та будівництва нових ліній і транспортнихвузлів, тоді як матеріально�технічної бази залізничноїгалузі характеризується високим ступенем зносу і ви�магає активного оновлення. У зв'язку з тим, що заліз�нична інфраструктура часто виступає основою для роз�витку інших галузей, а отже, створює значний мульти�плікативний ефект, оцінка інвестиційної привабливостізалізничних проектів має істотну специфіку. Як прави�ло, такі проекти вимагають значних ресурсів і маютьтривалі терміни реалізації, а прогноз майбутніх транс�портних потоків і потенційного ефекту об'єктивно маєвисокий ступінь невизначеності. Це стає перешкодою вобгрунтуванні вигідності проекту для інвесторів і зни�жує, таким чином, їх інвестиційну активність.

ВИСНОВКИТранспортна система України є найбільш важливою

частиною виробничої інфраструктури, а її розвиток —одне із пріоритетних завдань держави. Дієвим способомпідвищення ефективності та забезпечення кількісних іякісних характеристик функціонування державної влас�ності служить розвиток партнерських відносин державиі приватного сектора: спільних підприємств, контрактноїсистеми, угод про розподіл продукції. Ефективне управ�ління інноваційними процесами на залізничному транс�порті в сучасних умовах неможливо без оцінки зв'язківміж різними факторами і результативними показниками,виявлення їх тенденцій та розробки економічних норма�тивів і прогнозів розвитку. Залізнична галузь, щорічнорозвиваючись, продовжує ставити перед суспільствомнові завдання, щоб відповідати очікуванням держави іекономіки, а головне — очікуванням людей як кінцевихспоживачів послуг залізниці. Так, наприклад, перед "Ук�рзалізницею" постало ключове питання про оновленнястратегії розвитку. "Укрзалізниця" має відбутися у якостігосподарського суб'єкту, отримати необхідний досвідфункціонування на ринкових принципах, фактично за�ново інтегруватися в економіку України, її галузей.

Першочергову роль у процесі реалізації стратегіїмає відіграти наука, чиї інноваційні розробки дозволя�ють знизити витрати на оновлення інфраструктури іпідвищити ефективність реалізації інвестицій, а такожзабезпечити безпеку і зручність користуванням транс�портом для клієнтів. Окрім того, за сучасних часів не�можливо недооцінити ступінь міжнародної кооперації.Саме вона, на наше переконання, здатна дати поштовхновому розвитку вітчизняній залізничній галузі. Логікареформ, які були проведені в інших галузях економікиУкраїни, попередній досвід створення державних ком�паній на основі промислових підприємств (електроенер�гетиці, газової промисловості, в телекомунікаційномусекторі) дають підстави вважати, що залізнична галузьУкраїни вступає у простір реальних серйозних змін, го�ловні з яких мають відбутися в ментальності людей, що

займаються залізничним бізнесом і тих, які працюють уцій галузі.

Реструктуризація залізничної сфери в Україні ви�магає внесення докорінних змін в системі управліннягалуззю, в її виробничу та організаційно�управлінськуструктуру. Вибір стратегії ринкових перетворень на за�лізничному транспорті відбувається у гострих дискусіяхі протистоянні точок зору керівництва "Укрзалізниці"як штабу галузі, з одного боку, і керівників економіч�ного та фінансового блоків Уряду України — з іншого.

Література:1. Головкова Л.С. Сукупний економічний потен�

ціал корпорації: формування та розвиток: монографія/ Л.С. Головкова. — Запоріжжя: КПУ, 2009. — 340 с.

2. Собкевич О.В. Модернізаційні пріоритети рефор�мування транспортно�дорожнього комплексу в Україні:аналіт. доп. — К.: НІСД, 2013. — 32 с.

3. Немировська О. Функціонування корпоративногокапіталу в економіці України / О. Немировська // Еко�номіст. — 2014. — № 9 (335). — Київ, 2014. — С. 32—34.

4. Офіційний сайт Укрзалізниці [Электронный ре�сурс]. — Режим доступу: http://www.uz.gov.ua/press_�center/latest_news/archive/main_2011/242866/

5. Про схвалення Транспортної стратегії України наперіод до 2020 року: розпорядження Кабінету МіністрівУкраїни від 20 жовтня 2010 року № 2174 [Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2174�2010�%D1%80

6. Тарангул Л.Л. Розміщення продуктивних сил:навч. посібник / Л.Л. Тарангул, І.О. Горленко, Г.І. Євту�шенко. — К.: Академія державної податкової службиУкраїни, 2000. — 264 с.

7. Ткач А.А., Осташ Г. Ключевые институты эко�номики и новая экономическая история: монография /А.А. Ткач, Г. Осташ // Rzeszоw. — 2014. — 212. с.

8. Транспортна політика України та її наближеннядо норм Європейського Союзу [Електронний ресурс].— Режим доступу: http://www.undp.org.ua/files/en_�76033transport_system_reform_jun2010.pdf

References:1. Golovkova, L. (2009), Sukupnyj ekonomichnyj

potentsial korporatsii: formuvannia ta rozvytok [Thecombined economic potential of corporations: Formationand development], KPU, Zaporizhia, Ukraine.

2. Sobkevych, A. (2013), Modernizatsijni priorytetyreformuvannia transportno�dorozhn'oho kompleksu vUkraini [Modernization priorities for reforming thetransport system in Ukraine], NISD, Kyiv, Ukraine.

3. Nemirovsky, A. (2014), "Operation of corporatecapital in the economy of Ukraine", Ekonomist, vol. 9, pp.32—34.

4. The official site of Ukrzaliznytsia (2011), "Ukrzaliznytsiaplans technical re�equipment of fixed assets", available at: http://www.uz.gov.ua/press_center/latest_news/archive/main_2011/242866/ (Accessed 10 March 2016).

5. Cabinet of Ministers of Ukraine (2010), "On approvalof the Transport Strategy of Ukraine till 2020", availableat: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2174�2010�%D1%80 (Accessed 10 March 2016).

6. Tarangul, L. (2000), Rozmischennia produktyvnykhsyl [Placement of the productive forces], Akademiiaderzhavnoi podatkovoi sluzhby Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

7. Tkach, A. and Ostash, G. (2014), Kljuchevye institutyjekonomiki i novaja jekonomicheskaja istorija [Key InstitutesNew Economy and Economic History], Rzeszоw, Poland.

8. Syryjchyk, T. Furhal's'ki, A. Klimkevych, Kh.Kamola, M. Diachenko, T. Puhachov, M. and Filipenko, O.(2010), Transportna polityka Ukrainy ta ii nablyzhennia donorm Yevropejs'koho Soiuzu [Transport Policy of Ukraineand its approximation to EU legislation], Analitychno�doradchyj tsentr Blakytnoi strichky, Kyiv, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 30.03.2016 р.



ВВЕДЕНИЕУкраинское Причерноморье включает части Чер�

ного и Азовского морей (в пределах юрисдикции Ук�раины) и прилегающие к ним административно�тер�риториальные единицы Одесской, Николаевской,Харьковской, Запорожской и Донецкой областей, а

УДК 322.122

Е. В. Степанова,к. э. н., доцент кафедры экономики и международных экономических отношений,Международный гуманитарный университет, г. Одесса

ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ

УКРАИНСКОГО ПРИЧЕРНОМОРЬЯ В НОВЫХ

ГЕОПОЛИТИКОGЭКОНОМИЧЕСКИХ

УСЛОВИЯХ

K. Stepanova,

Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Department of Economics

and International Economic Relations, International Humanitarian University, Odessa

PROBLEMS AND PERSPECTIVES OF DEVELOPMENT OF THE BLACK SEA REGION OF UKRAINEIN THE NEW GEOPOLITICAL AND ECONOMIC CONDITIONS

В статье рассматриваются геополитические и геоэкономические трансформации в бассейне Черного

моря, влияющие на развитие Украинского Причерноморья и национальную безопасность Украины в цеG

лом. Обсуждаются проблемы Украинского Причерноморья: потеря устойчивости развития, разрушение

экономической, технологической, социальной и экологической инфраструктуры, снижение геополитиG

ческого статуса Украины в бассейне Черного и Азовского морей. Рассматривается экономический ущерб

от аннексии Крыма.

Определяются национальные интересы Украины в Черноморском регионе в геополитической, геоG

экономической, экологической и военной сферах. Особое внимание обращается на возникновение ноG

вых факторов как угроз, так и возможностей для возрождения Украинского Причерноморья. ОбосновыG

вается необходимость разработки национального проекта "Возрождение Украинского Причерноморья",

в рамках которого необходимо предусмотреть разработку системы правовых и организационных мер по

обеспечению социальноGэкономического возрождения Украинского Причерноморья.

The paper addresses the issues of geopolitical and geoeconomic transformations in the Black Sea basin,

affecting development of Ukrainian Black Sea Region and the national security of Ukraine as a whole. The paper

discusses the problems of Ukrainian Black Sea Region — loss of sustainability, destruction of economic,

technological, social and environmental infrastructure, loss of geopolitical status of Ukraine in the Black and

Azov Seas. Economic assessment of damage caused by annexation of the Crimea is provided.

The paper also considers national interests of Ukraine in the Black Sea Region in the geopolitical, geoeconomic,

environmental and military spheres. Special attention is drawn to the new factors of threats and opportunities

for the revival of Ukrainian Black Sea Region. The necessity of development of the national project "Revival of

Ukrainian Black Sea Region" in order to provide the system of legal and organizational measures for socioG

economic revival of Ukrainian Black Sea Region is discussed.

Ключевые слова: Черноморский регион, Украинское Причерноморье, национальные интересы, морехозяй!ственный комплекс.

Key words: Black Sea Region, Ukrainian Black Sea Region, national interests, maritime complex.

также Автономную Республику Крым, имеющую ста�тус временно оккупированной территории.

Украинское Причерноморье занимает особое ме�сто в системе международных экономических отно�шений в силу его морского положения. Согласно те�ории морского могущества Альфреда Мэхена — аме�


39www.economy.in.ua

риканского военно�морского теоретика и историка— морские страны имеют преимущество над конти�нентальными. Эффективно используемое морскоеположение трактуется по А. Мэхену как "морскаямощь", предопределяющая исторические судьбыстран и народов [1, с. 301—302]. Формулой морско�го могущества является: торговый флот + военныйфлот + морская инфраструктура. При этом морскоемогущество в современных условиях определяетсяне столько военным соперничеством, сколько бла�гами торговли.

Среди регионов Украины Украинское Причерно�морье относится к числу крупнейших как по разме�рам, так и по экономическому, научно�техническо�му и военно�оборонному потенциалу. Ему принад�лежит особая роль в развитии экономики Украины иобеспечении ее безопасности. Настоящее социаль�но�экономическое развитие Украинского Причерно�морья осуществляется в сложных и противоречивыхрегиональных условиях. В геополитической и гео�экономической макроструктуре региона "БольшоеПричерноморье" (более подробнее это понятие бу�дет уточнено ниже) Украинское Причерноморье пе�рестало быть одним из главных действующих субъек�тов и превратилось в объект разнополярных инте�ресов других стран.

АНАЛИЗ ПУБЛИКАЦИЙЗа последние годы современным проблемам Ук�

раинского Причерноморья посвящено достаточнобольшое количество публикаций [2—10], в том чис�ле монографических работ В.К. Симоненко; С.Р. Гри�невецкого, С.С. Жильцова, И.С. Зонна и др. В насто�ящее время требуют рассмотрения вопросы освое�ния экономического потенциала Украинского При�черноморья в контексте новых геополитических ус�ловий и долгосрочных национальных и региональныхинтересов Украины [11].

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧИУкраинское Причерноморье сохраняет хотя и по�

дорванный, но достаточный потенциал как для от�

стаивания национальных интересов Украины в мега�регионе Средиземноморье — Черноморье — Каспий,так и возрождения Украины как морской державы[12]. Исходя из вышеизложенного, в настоящей ста�тье ставится задача исследовать наиболее актуаль�ные вопросы повышения значимости УкраинскогоПричерноморья для возрождения Украины и обес�печения ее национальной безопасности в новых гео�политических условиях в контексте новых нацио�нальных идеологем, определяемых в "Стратегии ус�тойчивого развития "Украина�2020" (2015 г.), Воен�ной доктрины Украины (2015 г.) и др.

Изложение основного материала. За последниедва десятилетия в бассейне Черного моря сформи�ровалась новая архитектура региональных систем,значение которых для развития Украинского При�черноморья и Украины в целом, несомненно, будетвозрастать (Особенности этих систем нами обобще�ны в таблице 1).

До недавнего времени в бассейне Черного моряудавалось поддерживать мир и устойчивые торгово�экономические отношения. Как отметил в свое вре�мя посол Турции в Украине Эрдоган Ишджан: "Чер�ное море никогда не было местом больших столкно�вений или даже конфликтов во время всего периодапресловутой холодной войны" [13].

В современной истории бассейн Черного моря ив целом регион Большого Причерноморья превраща�ется в арену мировых геополитических конфликтов.

Практически сразу же после распада СССР ту�рецкая сторона заявила свои претензии на домини�рование в Черноморском регионе. Черноморскиестраны, оказавшиеся в новой геополитической ситу�ации, фактически стали формировать свои новые на�циональные интересы и права на морские акватории.

С провозглашением независимости бывших рес�публик СССР начался новый период в их взаимоот�ношениях в качестве уже независимых государств,который характеризовался как сотрудничеством, таки конкуренцией.

С того времени на территориях бывших союзныхреспублик имели место четыре крупных, ныне "за�

Таблица 1. Региональные системы в бассейне Черного и смежных морях

Региональные системы Структура и состав

1 2 3 I. Украинское

Причерноморье (УП)

Включает в себя: Одесскую, Николаевскую, Херсонскую, Запорожскую и Донецкие области, АРК (временно оккупированная территория).

II. ГУАМ Политико-консультационный альянс четырех стран постсоветского пространства – Грузия, Украина, Азербайджан, Молдова. Согласно Уставу основными целями ГУАМ являются: — утверждение демократических ценностей, обеспечение верховенства права и уважения прав человека; — обеспечение устойчивого развития; — укрепление международной и региональной безопасности и стабильности; — углубление европейской интеграции для создания общего пространства безопасности, а также расширение экономического и гуманитарного сотрудничества; — развитие социально-экономического, транспортного, энергетического, научно-технического и гуманитарного потенциала; — активизация политического взаимодействия и практического сотрудничества в сферах, представляющих взаимный интерес

III. ОЧЭС Включает в себя:1) страны, входящие в Организацию Черноморского экономического сотрудничества (ОЧЭС): Азербайджан, Албания, Армения, Болгария, Греция, Грузия, Молдавия, Российская Федерация, Румыния, Сербия, Турция, Украина. Непосредственный выход к Черному морю имеют Украина, Болгария, Румыния, Турция, Грузия, Российская Федерация; 2) наблюдатели при ОЧЭС: Австрия, Беларусь, Германия, Египет, Израиль, Италия, Польша, Словакия, США, Тунис, Франция, Хорватия, Чехия; 3) Партнеры организации: Великобритания, Венгрия, Иордания, Иран, Кипр, Республика Корея, Словения, Черногория, Япония

IV. Регион «Большое Причерноморье» (РБП)

Согласно А. А. Язьковой [2, с. 30-31], РБП – регион Европы, объединяющий страны, которые имеют общие интересы, прежде всего, в сфере экономики и безопасности, связанные общностью исторических и культурных традиций. Географически РБП объединяет страны Юго-Восточной Европы, Балканы и Кавказ, прибрежные государства Северного и Южного Причерноморья.



мороженных" конфликта — Нагорный Карабах,Приднестровье, Южная Осетия и Абхазия.

23 года независимости Украина пережила без ме�жэтнических конфликтов. За эти годы Украина и дру�гие страны наработали значительный комплекс меж�дународно�правовых инструментов для обеспеченияравноправных и взаимовыгодных отношений в поли�тической, торгово�экономической и иных сферах.

В частности, с РФ среди основных договоровбыли подписаны Договор о дружбе, сотрудничествеи партнерстве (вступил в силу 1.04.1999), Договор обукраинско�российской государственной границе(вступил в силу 23.04.2004), соглашения о разделеЧерноморского флота, его статусе и другие [14].

Кроме того, Украина и Россия являются сторо�нами целого ряда многосторонних международныхдоговоров. Это, в частности, Будапештский Мемо�рандум 1994 года, в соответствии с которым США,Великобритания и Россия (позже к нему присоеди�нились Франция и КНР) дали гарантии Украине от�носительно ее независимости, суверенитета и терри�ториальной целостности. Украина и Россия являют�ся подписантами Хельсинского заключительногоакта 1975 года, устава ООН и многих других между�народных конвенций, которыми регулируются со�временные международные отношения.

Отношения между Украиной и Россией склады�вались более и менее ровно до недавнего времени. В2013 году правительственное решение по поводу при�остановки подписания Соглашения об ассоциацииУкраины с Европейским Союзом явилось причинойсоциального взрыва и массовых протестов в стране.Украинский народ продемонстрировал решимостьзащищать свой цивилизационный выбор — европей�скую интеграцию.

Воспользовавшись сложившейся обстановкой, в2014 году РФ незаконно аннексировала Крымскийполуостров под предлогом "защиты русскоговоря�щих соотечественников". Аннексия Крыма представ�ляет угрозу не только для суверенитета и террито�риальной целостности Украины, но и для основмеждународного правопорядка, и будет иметь нега�тивные последствия для всей системы международ�ных отношений. Детальный анализ этих последствийпредставлен в одной из работ А. В. Задорожного [15].

Действия РФ стали грубым нарушением всех ос�новных принципов международного права, закреп�ленных в Уставе ООН, Декларации о Принципахмеждународного права 1970 г., в Хельсинском Зак�лючительном акте Совещания по безопасности и со�трудничеству в Европе 1975 г., на которых базиру�ется современный мировой порядок.

Аннексия Крыма и военные действия на Донбас�се привели к значительному ущербу для украинскойэкономики. В частности, специалисты в области гео�политики из США — Пьер М. Спри (соавтор воен�ной реформы Пентагона, стартовавшей в 60�е годы)и Франклин Спинни (бывший военный аналитик Пен�тагона) обратили внимание на статью Уильяма Бро�ада "Захватив Крым, Путин приобрел море топлив�ных ресурсов", опубликованную в NewYorkTimes 17мая 2014 г.

Авторы отмечают, что аннексия Крыма влияет навозможность реализации суверенных прав в исклю�чительной экономической зоне, нормативное регу�лирование которой предусмотрено в КонвенцииООН по морскому праву 1982 года.

Аннексия Крыма Россией не повлекла никакихизменений для Румынии, Болгарии, Турции и Грузии,однако лишила Украину возможности реализовы�вать свои суверенные права на 67 тыс. км2 в исклю�чительной экономической зоне. При этом для РФ втаком случае этот показатель увеличивается болеечем в 2 раза — с 48 тыс. до 115 тыс. км2 [16].

Сумма убытков Украины от аннексии Крыма Рос�сийской Федерацией на сегодняшний день превыша�ет 2,4 трлн грн. По словам советника Министра ин�формационной политики Эмине Джеппар, Россияприсвоила более 42,2 тыс. объектов имущества го�сударственных предприятий и организаций Украи�ны, более 1,5 тыс. объектов государственного иму�щества Украины, более 600 объектов частной соб�ственности граждан Украины, более 220 объектовкультурного наследия в Крыму, более ста объектовимущества научных учреждений, более 600 курорт�но�санаторных учреждений, 154 объекта из сферыприродных заповедников, 1022 отделения украинс�ких банков, 14 тысяч памятников культуры, 300 ты�сяч музейных экспонатов [17].

В 2013 году в Украине на долю Крыма приходи�лось 63% добычи водных биоресурсов. В результатеаннексии Крыма Украина лишилась части своегофлота, 108 единиц которого остались в Крыму. Изних 20 портовых, 11 государственных и 60 частныхрыболовных судов. Еще 17 единиц принадлежалитерриториальным органам Госрыбагентства.

На сегодня в Ильичевский морской рыбный порт(с 18 февраля 2016 г. город носит название Черно�морск) возвращено только 6 судов, из которых 4 —рыболовные. По данным Ассоциации рыболовов Ук�раины, океанический рыбопромышленный флот Ук�раина потеряла почти полностью. Кроме одного суд�на, перерегистрированного в Ильичевском морскомрыбном порту, все корабли этого класса остались вКрыму [18].

Начиная с 1 января 2014 года, в связи с времен�ной потерей контроля над активами ГАО "Черномор�нефтегаз", "Нафтогаз" выделил его из баланса груп�пы, что привело к убыткам в 2014 году на сумму 13,8млрд грн. [19].

В 2014 году группа признала обесценение деби�торской задолженности и имущества, которое нахо�дится в АР Крым, на сумму 5,8 млрд грн. в составепрочих операционных расходов.

После аннексии Крыма была потеряна значитель�ная часть боевых кораблей. В настоящее время неконтролируются ВМЧ Украины — подводная лодка"Запорожье", ракетный катер "Приднепровье", ма�лый противолодочный корабль "Луцк", малый про�тиволодочный корабль "Хмельницкий", малый про�тиволодочный корабль "Тернополь", морской траль�щик "Чернигов", морской тральщик "Черкассы", про�тиводиверсионный катер "Феодосия", большой де�сантный корабль "Константин Ольшанский".

Сейчас ВМС Украины включают 3 корабля, 5 ка�теров, 1 тральщик, около 30 вспомогательных судов.А Черноморских флот РФ насчитывает более 2500судов, из которых 43 являются боевыми.

Значительный ущерб был понесен из�за военныхдействий на Донбассе. За 2014 году в составе прочихоперационных расходов был признан убыток на сум�му 7,2 млрд грн. в результате оккупации части До�нецкой и Луганской областей и боевых действий навостоке Украины. Также "Нафтогаз" признал поте�ри около 400 млн м3 газа, несанкционированно по�лученного из газотранспортной системы на оккупи�рованных территориях.

Украина использует дипломатические и юриди�ческие возможности, чтобы восстановить контрольнад активами в АР Крым и получить возмещение по�несенных убытков. В частности, "Нафтогаз Украи�ны" подготовил иск по факту захвата двух современ�ных нефтедобывающих платформ — "Петр Годова�нец" и "Украина".

Необходимо отметить, что в настоящее времяМеждународный уголовный суд в Гааге не может от�крыть по обращению Украины уголовное дело отно�сительно незаконной аннексии Крыма Россией [20].


41www.economy.in.ua

По словам официального представителя Между�народного уголовного суда Фади Эль�Абдалла, с2017 года возможно получение новой функции —рассматривать дела, связанные с актами агрессии,среди которых — аннексия. Данная норма записанав Римском статуте, но может вступить в силу с 2017года в случае положительного голосования по по�воду активизации этой части судебной ответствен�ности. В случае положительного результата такоепреступление, как аннексия попадет под юрисдик�цию суда.

Кроме того, соответствующие поправки в уставдолжны ратифицировать страны, которые являютсяучастницами этого документа. Поскольку это новаяпоправка в Римский статут, потребуется 30 ратифи�каций плюс положительное голосование.

Но даже в случае положительного завершенияпроцедуры с новой функцией Международного уго�ловного Суда не факт, что Украина сможет обра�титься с заявлением по поводу аннексии Крыма. Воз�можно, что события, которые произошли до вступ�ления поправки в силу, не будут рассматриватьсясудом.

Необходимо отметить, что Украина за последниегоды постепенно утратила свои геополитические по�зиции и в Придунайском регионе. Значительные пре�ференции в Черноморском регионе получила Мол�дова, которая благодаря политической уступчивос�ти Украины приобрела статус седьмого причерно�морского государства и возможность постройкипорта в Джурджулештах. Строительство этого пор�та создало серьезную конкуренцию украинским пор�там в Рени, Измаиле, Черноморске, Одессе, практи�чески занимающихся перевалкой грузов того же ас�сортимента, и наносит ущерб развитию Украинско�го Придунавья.

Таким образом, геополитические и геоэкономи�ческие трансформации в последние десятилетия при�вели к следующим, принципиально важным для бу�дущего Украинского Причерноморья и Украины в це�лом, прогнозным оценкам:

— потеря на достаточно длительный период ус�тойчивости развития Украинского Причерноморья,усложняющаяся аннексией Крыма, разрушениемэкономической, технологической, социальной и эко�логической инфраструктуры;

— существенно снизится геополитический статусУкраины в бассейне Черного и Азовского морей посравнению с тем, которым обладала Украина на ко�нец 1991 г.;

— нарушена устойчивость коммуникационногокаркаса Украины, который в течение нескольких сто�летий формировался на геополитических осях Запад— Восток — Юг (морские рубежи). Украина лиши�лась одной из фундаментальных основ — статусаморской державы.

В то же время, несмотря на то, что в геополити�ческой макроструктуре стран Черноморского бас�сейна Украина в настоящее время не является глав�ным действующим субъектом, она остается крупнымгосударством в системе мегарегиона Средиземномо�рье — Черноморье — Каспий, имеющим свои нацио�нальные интересы и являющимся стратегическимпартнером в формировании и развитии ОЧЭС и ре�гиональной и глобальной систем безопасности.

Черноморский регион в настоящее время для Ук�раины приобретает особое значение в плане обеспе�чения территориальной и пограничной безопаснос�ти и защиты геополитических, экономических, воен�но�оборонных и ресурсно�экологических интересов[12, с. 11].

По нашему мнению, наиболее значимые (фунда�ментальные) национальные интересы в Черноморскомрегионе можно свести к следующим четырем сферам.

Геополитическая сфера национальных интересовУкраины в исследуемом регионе связана с уникаль�ным геополитическим положением УкраинскогоПричерноморья — выход в Черное море и Мировойокеан, это исторический перекресток народов и тор�говых путей.

Геополитический аспект национальных интере�сов Украины включает обеспечение сохранения тер�риториальной целостности; доступа к ресурсам Чер�ного и Азовского морей; формирование условий дляравноправного сотрудничества стран�участницОЧЭС и смежных регионов (Средиземноморье и Кас�пий); снижение геополитической напряженности вмегарегионе Средиземноморье — Черноморье —Каспий.

Геоэкономическая сфера национальных интере�сов Украины в Черноморском регионе связывается сэффективным использованием ресурсно�экономи�ческого потенциала региона для развития регионовУкраинского Причерноморья и Украины в целом; сдальнейшей интеграцией Украины в ЕвропейскийСоюз и другие международные экономические сис�темы на основе активного участия Украины в меж�дународном разделении труда.

Сфера экологии национальных интересов Укра�ины в исследуемом регионе включает в себя необхо�димость обеспечения управляемого использованияживых и неживых ресурсов региона; естественноговоспроизводства биологических ресурсов; сохране�ния биоразнообразия Черного и Азовского морей;организацию эффективного управления природо�пользованием в регионе; обеспечение экологическойбезопасности морской, в т. ч. военно�морской дея�тельности Украины.

Военная сфера национальных интересов Украи�ны в исследуемом регионе определяется необходи�мостью реализации следующих главных целей поли�тики Украины: эффективная реализация обороннойстратегии государства на южных и восточных рубе�жах; участие в создании системы общей региональ�ной безопасности; реализация и защита государ�ственных интересов Украины в бассейне Черного иАзовского морей; возрождение и эффективное ис�пользование военно�морского потенциала Украины;обеспечение безопасности плавания, производствен�ной и иной деятельности украинских судов в Черноми Азовском морях и других регионах Мирового оке�ана.

В этом плане развитие военно�морской деятель�ности в Украине, связанной с защитой государствен�ных интересов и обеспечением безопасности Украи�ны следует отнести к категории высших государ�ственных приоритетов.

В качестве особо важных задач, отражающих на�циональные интересы Украины, по нашему мнению,следует выделить:

— восстановление национального морехозяй�ственного комплекса как необходимого условия воз�рождения Украины в качестве морской державы;

— обеспечение надежной защиты государствен�ного суверенитета, территориальной целостности,защиты экономических интересов государства в Чер�ном и Азовском морях;

— развитие торгового судоходства, портовой де�ятельности, судостроения и судоремонта, приморс�кой рекреационной деятельности, комплексное ос�воение природных ресурсов моря, развитие морско�го рыбного хозяйства;

— формирование системы транспортных коридо�ров в целях расширения внешнеэкономического со�трудничества и усиления позиций Украины в меж�дународной транспортной системе.

Решение указанных выше задач позволит суще�ственно ускорить социально�экономическое разви�



тие Украинского Причерноморья и приблизить егов среднесрочном плане к европейским стандартам.

Принимая во внимание возрастающее геополити�ческое и геоэкономическое значение УкраинскогоПричерноморья, крайне необходима разработка на�ционального проекта "Социально�экономическое иинфраструктурное развитие Украинского Причерно�морья". Главными целевыми установками такогопроекта должны быть следующие:

— эффективная реализация устойчивого разви�тия Украинского Причерноморья с учетом геостра�тегических интересов возрождения и обеспечениянациональной безопасности Украины;

— создание необходимой инфраструктуры и бла�гоприятного инвестиционного климата для развитияприоритетных отраслей экономики УкраинскогоПричерноморья — морской экономики (морскойтранспорт, судостроение, морское машиностроениеи приборостроение); агропромышленного комплек�са с мощной перерабатывающей базой; туристско�рекреационного комплекса; новых направлений ин�новационной экономики;

— создание новой действенной инфраструктурывоенно�морских сил Украины, которая должна рас�сматриваться как важный элемент морехозяйствен�ного комплекса Украины;

— развитие социальной сферы, достижение ев�ропейских социальных нормативов, формированиеусловий обеспечения наивысшей социальной ценно�сти, определяемой по Конституции Украины (ст. 3)как человек, его жизнь и здоровье, честь и достоин�ство, безопасность.

ВЫВОДЫ1. На современном этапе развития Украины рез�

ко возросло стратегическое значение УкраинскогоПричерноморья в связи с необходимостью обеспе�чения экономической безопасности, территориаль�ной целостности и национальной безопасности Ук�раины в целом в условиях внутренних и в еще боль�шей степени внешних дестабилизирующих факторов.

2. В стратегии развития Украинского Причерно�морья необходимо учитывать:

— особенности геополитической ситуации в мега�регионе Средиземноморье — Причерноморье — Кас�пий, характеризующейся динамичностью, противоре�чивостью и усиливающейся конфликтогенностью;

— наличие территориальных претензий странПричерноморского региона друг к другу, которыесоздают латентные конфликтные ситуации в Боль�шом Причерноморье.

3. Анализ внешней политики и стратегии круп�ных и влиятельных субъектов международных отно�шений в большом Причерноморье показывает, чтоУкраина, с одной стороны, рассматривается в каче�стве серьезного стратегического партнера в форми�ровании региональной и европейской системы безо�пасности; а с другой — их политика направлена нато, чтобы ограничить доминирование Украины в Чер�номорском бассейне.

4. Изложенное выше дает основание поставитьвопрос о необходимости разработки национально�го проекта "Возрождение Украинского Причерномо�рья", в рамках которого необходимо предусмотретьразработку системы правовых и организационныхмер по обеспечению социально�экономического воз�рождения Украинского Причерноморья.

Литература:1. Дергачев В.А. Геополитический словарь�спра�

вочник. — К.: КНТ, 2009. — 592 с.2. Симоненко В.К. Украинское Причерноморье:

потенциальные возможности и перспективы развития/ В.К. Симоненко. — К.: Вища школа, 1996. — 242 с.

3. Симоненко В.К. Регионы Украины: проблемыразвития / В.К. Симоненко. — К.: Наукова думка,1997. — 264 с.

4. Гриневецкий С.Р. Черноморский узел / С.Р.Гриневецкий, С.С. Жильцов, И.С. Зонн. — М.: 2007.— 170 с.

5. Гриневецкий С.Р. Геополитическое казиноПричерноморья / С.Р. Гриневецкий, С.С. Жильцов,И.С. Зонн. — Восток�Запад, 2009. — 352 с

6. Средиземноморье — Черноморье — Каспий:между большой Европой и Большим Ближним Вос�током / Под ред. Н.П. Шмелева, В.А. Гусейнова, А.А.Язьковой. — М.: ИД "Граница", 2006. — 216 с.

7. Політика України у Чорноморське�Каспійсько�му регіоні у контексті стратегії Європейського Союзу:від взаємодії до співпраці / Зб. Матеріалів між народ.наук. конференції (Одеса, 17—18 липня 2008 р.) / Ре�гіональний філіал Національного інституту стратегі�чних досліджень — Фонд ім. Фрідриха Еберта в Ук�раїни та Білорусі. — Одеса: Фенікс, 2008. — 256 с.

8. Хількевіч В. Основні тенденції розвитку ситу�ації в Чорноморському регіоні. Загрози і виклики Ук�раїни / В. Хількевич, Є. Лосев // Чорноморська без�пека. — 2008. — № 4 (7). — С. 26—32.

9. Проблеми соціально�економічного розвиткуУкраїнського Причорномор'я в умовах фінансово�економічної кризи / Зб. матеріалів науково�практич�ної конференції (Одеса, 3 березня 2009 р.) / Регіо�нальний філіал Національного інституту стратегіч�них досліджень у м. Одесі. — Регіональне представ�ництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в України та Біло�русі / За заг. ред. О.О. Воловича. — Одеса: Фенікс,2009. — 202 с.

10. Стратегічні пріоритети політики України вЧорноморському регіоні: аналітична доповідь, ма�тер. кругл. Стола / М.О. Воротнюк, А.М. Захарчен�ко, І.В. Максименко та ін..; за ред. А.О. Филипенко // Регіон. Філіал ін�ту стратегічних досліджень. —Одеса: Фенікс, 2013. — 168 с.

11. Буркинский Б.В. Методологические и при�кладные основы исследования национальных и реги�ональных интересов (социо�эколого�экономическийконтекст) / Б.В. Буркинский, В.Н. Степанов. — Одес�са: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2011. — 72 с.

12. Филипенко А.О. Щодо стратегічних пріори�тетів реалізації потенціалу України як морської дер�жави / А.О. Филипенко, В.В. Баришникова, К.Е. Сте�панова. — Одеса: Регіонал. Філіал Нац�го інститутустратегічних досліджень, 2012. — 36 с.

13. Интервью Эрдогана Ишджана — посла Тур�ции в Украине / День. — 2007. — 19 июня. — С. 7.

14. Трюхан В. Аннексия Крыма. Как это было?[Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.nv�online.info/by/465/opinions/80753/

15. Задорожный А.В. Последствия аннексии Крым�ского полуострова для международного правопоряд�ка // Национальный юридический журнал: теория ипрактика №6�2014 с. 292�296 [Электронный ресурс]. —Режим доступа: http://www.jurnaluljuridic.in.ua/archive/2014/6/65.pdf

16. Спри Пьер. Грубейший просчет ЕС — США— Еххоn / Пьер Спри, Франклин Спинии // "2000".— 2014. — № 22 (30 мая) — С. А6.

17. Два года аннексии Крыма: Украина потерялаболее 42 тысяч объектов государственного имуще�ства [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.golos�ameriki.ru/content/crimea�annexation�anniversary/3240553.html

18. Інфографіка: скільки риби добуває Україна —[Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://forbes.ua/ua/business/1396670�infografika�skilki�ribi�dobuvae�ukrayina

19. "Нафтогаз" через анексію Криму зазнавзбитків у 19,6 млрд — звіт НАК "Нафтогаз України"


43www.economy.in.ua

[Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://zik.ua/news/2015/09/29/naftogaz_cherez_aneksiyu_�krymu_zaznav_zbytkiv_v_196_milyarda_628906

20. Международный трибунал не может открытьдело об аннексии Крыма Россией [Электронный ре�сурс]. — Режим доступа: http://www.unian.net/society/1210374�mejdunarodnyiy�tribunal�ne�mojet�otkryit�delo�ob�anneksii�kryima�rossiey.html

References:1. Dergachev, V.A. (2009), Geopoliticheskij slovar'�

spravochnik [Geopolitical Dictionary Directory], KNT,Kyiv, Ukraine.

2. Simonenko, V.K. (1996), Ukrainskoe Pricherno�mor'e: potencial 'nye vozmozhnosti i perspektivyrazvitija [Ukrainian Black Sea region: the potential anddevelopment prospects], Vishha shkola, Kyiv, Ukraine.

3. Simonenko, V.K. (1997), Regiony Ukrainy:problemy razvitija [Regions of Ukraine: problems ofdevelopment], Naukova dumka, Kyiv, Ukraine.

4. Grineveckij, S.R. Zhil'cov, S.S. and Zonn, I.S.(2007), Chernomorskij uzel [Black Sea knot], Moscow,Russia.

5. Grineveckij, S.R. Zhil'cov, S.S. and Zonn, I.S.(2009), Geopoliticheskoe kazino Prichernomor'ja[Geopolitical Casino Black Sea], Vostok�Zapad,Moscow, Russia.

6. Shmelev, N.P. Gusejnov, V.A. and Jaz'kova, A.A.(2006), Sredizemnomor'e — Chernomor'e — Kaspij:mezhdu bol'shoj Evropoj i Bol'shim Blizhnim Vostokom[Mediterranean — Black Sea — Caspian Sea, betweenthe Wider Europe and the Greater [Middle East], ID"Granica", Moscow, Russia.

7. Friedrich�Ebert�Sti ftung (2008), "Pol iticsUkraine in the Black Sea�Caspian region in the contextof the EU strategy: from interaction to cooperation",Zb. Materialiv mizh narod. nauk. konferentsii [Coll.Materials Science. conference], Rehional'nyj filialNatsional'noho instytutu stratehichnykh doslidzhen' �Fond im. Fridrykha Eberta v Ukrainy ta Bilorusi, Odesa,Ukraine, 17�18 July.

8. Khil'kevich, V. and Losev, Ye. (2008), "Majortrends in the situation in the Black Sea region. Threatsand challenges Ukraine", Chornomors'ka bezpeka, vol.4(7), pp. 26—32.

9. Friedrich�Ebert�Stiftung (2009), "The problems ofsocio�economic development of the Ukrainian Black Searegion in terms of financial and economic crisis", Zb.materialiv naukovo�praktychnoi konferentsii [Coll.Proceedings of the conference], rehional'nyj filialNatsional'noho instytutu stratehichnykh doslidzhen' u m.Odesi. — Rehional'ne predstavnytstvo Fondu im.. FridrikhaEberta v Ukrainy ta Bilorusi, Odesa, Ukraine, 3 march.

10. Vorotniuk, M.O. Zakharchenko, A.M. Maksymenko,I.V. (2013), Stratehichni priorytety polityky Ukrainy vChornomors'komu rehioni: analitychna dopovid', mater.kruhl. Stola [Strategic policy priorities of Ukraine in theBlack Sea region: an analytical report mater. round. Table],Feniks, Odesa, Ukraine.

11. Burkinskij, B.V. and Stepanov, V.N. (2011),Metodologicheskie i prikladnye osnovy issledovanijanacional'nyh i regional'nyh interesov (socio�jekologo�jekonomicheskij kontekst) [Methodological and appliedbases of research of national and regional interests(social, ecological and economic context)], IPRJeJeINAN Ukrainy, Odesa, Ukraine.

12. Fylypenko, A.O. Baryshnykova, V.V. andStepanova, K.E. (2012), Schodo stratehichnykhpriorytetiv realizatsii potentsialu Ukrainy iak mors'koiderzhavy [As for potential strategic priorities of Ukraineas a maritime state], Rehional. Filial Nats�ho instytutustratehichnykh doslidzhen', Odesa, Ukraine.

13. Den' (2007), "Interview Ishdzhan Erdogan —Turkey's Ambassador to Ukraine", Den', 19 june, p. 7.

14. Trjuhan, V. (2014), "The annexation of theCrimea. How it was?", available at: http://www.nv�online.info/by/465/opinions/80753/ (Accessed 10 April2016).

15. Zadorozhnyj, A.V. (2014), "The consequences ofthe annexation of the Crimean Peninsula to theinternational legal order", Nacional'nyj juridicheskijzhurnal: teorija i praktika, vol.6, pp. 292—296.

16. Spri , P. and Spini i , F . (2014), "Grossmiscalculation of the EU — US — Exxon", "2000", vol.22, p. A6.

17. Burnos, T. (2016), "Two years of the annexation ofthe Crimea: Ukraine has lost more than 42 thousandobjects of state property", available at: http://www.golos�ameriki.ru/content/crimea�annexation�anniversary/3240553.html (Accessed 10 April 2016).

18. Forbes (2015), "Infographic: How many fishextracts Ukraine", available at: http://forbes.ua/ua/business/1396670�infografika�skilki�ribi�dobuvae�ukrayina (Accessed 10 April 2016).

19. Zik (2015), "Naftogaz" through annexation of Cri�mea has suffered damages in 19.6 billion � report "NaftogazUkraine", available at: http://zik.ua/news/2015/09/29/naftogaz_cherez_aneksiyu_krymu_zaznav_zbytkiv_�v_196_milyarda_628906 (Accessed 10 April 2016).

20. UNIAN (2015), "The International Tribunal cannot open the case of the Russian annexation of Crimea",available at: http://www.unian.net/society/1210374�mejdunarodnyiy�tribunal�ne�mojet�otkryit�delo�ob�anneksii�kryima�rossiey.html (Accessed 10 April 2016).Стаття надійшла до редакції 30.03.2016 р.



УДК 332.1 (045)

О. В. Камінська,к. е. н., голова циклової комісії туристичного обслуговування,Комунальний вищий навчальний заклад Тульчинське училище культури, м. ТульчинГ. В. Іванченко,к. е. н., старший викладач кафедри менеджменту та адміністрування,Вінницький торговельно:економічний інституту Київського національноготорговельно:економічного університету, м. Вінниця

ЦЕНТР КОМПЕТЕНЦІЙ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНОG

КООРДИНУЮЧА ІНСТИТУЦІЯ РЕГІОНАЛЬНОГО

КЛАСТЕРА

O. Kaminska,

PhD in Economics, the chairman of travel service departmet of Tulchin School Culture

Н. Ivanchenko,

PhD in Economics, assistant professor of management and administration,

Vinnytsia Trade and Economic Institute of Kyiv National University of Trade and Economics

COMPETENCE CENTER AS THE ORGANIZATIONAL AND COORDINATING INSTITUTIONOF THE REGIONAL CLUSTER

У статті досліджено теоретичні засади формування кластера в регіоні, визначено основні складові

кластерної моделі. Автори доводять, що кластерна модель сприяє підвищенню конкурентоспроможності

регіону, підвищенню компетентності робочої сили. В статті визначено передумови формування кластерів,

що пов'язані із комплексом заходів щодо визначення можливості для залучення суб'єктів господарюванG

ня до об'єднання та посилюють співробітництву між ними, ефективній організації роботи всередині клаG

стера та наданню послуг учасникам кластера, підвищенню компетентності робочої сили, стимулюють

інноваційну та інвестиційну діяльність у регіоні.

У межах кластера посилюється кооперація, концентрація, конкуренція, комунікація, координація взаєG

модії підприємствGучасників, у результаті чого зростає конкурентоспроможність регіону та формуються

компетенції об'єднання, активізується інноваційна діяльність, диверсифікуються види економічної діяльG

ності в регіоні.

У статті запропоновано принципову схему функціонування Центру компетенцій як основу підвищення

кадрового потенціалу регіону, активізації інноваційної складової діяльності, координації реалізації інноG

ваційної політики в кластері. Пріоритетними завданнями Центру компетенцій визначено: розвиток умінь

і навичок безперервного пошуку і отримання нових знань, оволодіння новими компетенціями в процесі

вирішення завдань, що стоять перед регіональним кластером; розвиток знань, умінь, навичок і компеG

тенцій адміністративноGуправлінського персоналу підприємств і організацій кластера та посадових осіб

регіональних органів управління з подолання кризових явищ в процесі активізації інноваційної діяльG

ності; підтвердження, визнання, сертифікація та ліцензування знань і умінь, освоєних у попередній пракG

тичній діяльності.

In the article the theoretical base of a cluster in the region, the main components of the cluster model. The

authors argue that the cluster model promotes regional competitiveness, enhance workforce competency. In the

article the prerequisites for the formation of clusters associated with a set of measures to identify opportunities

to attract businesses to the association and strengthen cooperation between them, effective organization of work

within the cluster and service members of the cluster, capacity building workforce, stimulate innovation and

investment in the region.

Within the cluster enhanced cooperation, concentration, competition, communication, coordination of

interaction of participating companies, resulting in increased competitiveness of the region and emerging

competencies association, active innovation, diversified economic activities in the region.


45www.economy.in.ua Джерело:

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИНа шляху інтеграції України до європейського еко�

номічного простору постає проблема вибору ефектив�ної моделі ведення бізнесу, що спрямована на підвищен�ня конкурентоспроможності як окремого регіону, так ікраїни загалом. Одним із таких типів сучасних струк�тур є кластерні моделі організації економічної діяль�ності. Міжнародний досвід доводить доцільність вико�ристання кластерних утворень у підвищенні рівня еко�номічного розвитку регіонів, конкурентоспроможностіїх економіки. Кластери є ефективним інструментом уподоланні негативних факторів, які стримують соціаль�но�економічний розвиток регіонів та країни загалом.

Необхідність побудови кластерних моделей розвит�ку регіонів обумовлена економічним ефектом та сприяєпідвищенню рівня їх конкурентоспроможності. Самекластери як форма співпраці підприємств та організаційрегіону дають змогу підвищити ефективність формуван�ня та використання виробничого, торговельного, тру�дового, інноваційного, інвестиційного та інформаційно�го потенціалів регіону. Отже, перехід на кластерну мо�дель, виходячи з наявного потенціалу території, сприя�тиме підвищенню динамічності, збалансованості, інно�ваційності та ефективності регіонального розвитку, за�безпечить підвищення рівня конкурентоспроможностірегіону.

АНАЛІЗУ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬПроблеми формування, функціонування та розвит�

ку інтегрованих науково�виробничих об'єднань, іннова�ційних систем і підсистем на різних ієрархічних рівнях ів різних галузях, присвячені праці вітчизняних і зару�біжних науковців: М. Вoйнарeнка, С. Сoкoлeнка, О. Пап�ковської, М. Портера, О. Федулова, Дж. Хамфрi та інші.Разом з тим, маловивченими залишається низка питаньтеорії та методики формування та функціонування кла�стерів як специфічної форми організації науково�вироб�ничих та інноваційних інтегрованих формувань в регіоні.До теперішнього часу недостатньо напрацьований тео�ретико�понятійний і методологічний апарат досліджу�ваної проблеми, не визначені специфічні особливості ічинники формування кластерів у регіонах України.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ(ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ)

Кластери сприяють активізації інноваційної діяль�ності в регіонах, розвиткові науки. Однак таке є мож�ливим лише за умови підвищення компетентності робо�чої сили. Тому метою статті є розробка теоретичнихоснов та рекомендацій щодо формування та розвиткукластерів у регіонах України в умовах становлення інно�ваційної економіки.

Для дoсягнeння мeти дoслiджeння булo пoставлeнoтакi задачi:

— визначити передумови формування кластерів;— розробити організаційну модель функціонуван�

ня центру компетенцій як основи для посилення інно�ваційної підсистеми регіонального виробничо�іннова�ційного кластера.

In the article the basic scheme of functioning of the Centre as a basis competences improve human resource

capacity in the region, enhance innovation component activities, coordinating the implementation of innovation

policy in the cluster. Priority of the identified competencies: development of skills and continuous search for

new knowledge, learn new competencies in the solution of problems faced by regional clusters; development of

knowledge, skills and competencies of administrative and managerial personnel cluster of businesses and

organizations and officials of regional governments to tackle the crisis in the activation of innovation;

acknowledgment, recognition, certification and licensing knowledge and skills mastered in the previous practice.

Ключові слова: регіональний кластер, кластерна модель, конкурентоспроможність регіону, компе!тентність робочої сили.

Key words: regional cluster, cluster model, regional competitiveness, competence workforce.


Сучасні умови господарювання, інтеграція Українидо європейського економічного простору, нові підходиу сфері державного управління розвитком регіонів, де�централізація обумовлюють необхідність використан�ня ефективних та інноваційних методів управління еко�номічними процесами на регіональному рівні із засто�суванням кластерного підходу. Кластер як форма коо�перації виробництв на певній території із застосуван�ням інноваційних технологій та поєднаних процесомстворення єдиного кінцевого продукту вже давно от�римав практичне застосування в умовах України.

Кластерний підхід як один із способів підвищенняконкурентоспроможності економічного розвитку ре�гіонів отримав широкий розвиток у всіх країнах світу,що зумовлено широкомасштабним позитивним досвідомкластеризації економік розвинених країн, які доводятьефективність такого підходу. У більшості високорозви�нених країн світу сформовані кластерні ініціативи ста�ли базовою складовою стратегічного розвитку.

Аналіз кластерних ініціатив, реалізованих за останнідесять років у різних країнах, показує, що висока кон�курентоспроможність їх економік заснована на пере�вагах окремих кластерів, що підсилюють конкуренто�спроможність цих держав і оптимізують управління на�ціональною економікою.

Передумовою формування кластерів у регіоні є роз�робка та реалізація цілої низки заходів, що визначаютьможливості для залучення суб'єктів господарювання докооперації, об'єднання та сприяють співробітництву міжними, ефективній організації роботи всередині класте�ра та наданні послуг учасникам кластера, для підвищен�ня компетентності робочої сили, стимулювання інно�вацій та підприємництва, для розвитку маркетинговоїдіяльності та пошуку можливостей для брендингу ре�гіонів, стимулювання та реалізації інвестиційної діяль�ності із розподілом ресурсів та інвестицій.

Погоджуємось із думкою М. Войнаренка, що для усп�ішного формування кластера необхідні наступні складові:ініціатива (від підприємців, представників влади, громадсь�ких організацій, торгово�промислових палат) щодо реа�лізації спільних проектів; інновації — нові, оригінальні, не�стандартні ідеї, "ноу�хау", що здатні зацікавити інвесто�ра; інтеграція зусиль влади, бізнесу та інституцій, щосприяє активізації інвестиційної діяльності; інформація(формування бази даних інноваційних розробок, створен�ня сайтів) щодо пріоритетів та перспектив розвитку регіо�ну; інтерес в отриманні вигоди від вкладеного капіталу.

Формування кластерів сприяє отриманню переваг тапідвищенню конкурентоспроможності кожного учасни�ка об'єднання. Конкуренція, що відбувається всерединікластерного утворення, значно відрізняє його від іншихформ партнерства та співпраці підприємств. Тобто кла�стер являє собою поєднання кооперації та конкуренції,які доповнюють один одного та створюють передумовидля розвитку інноваційних процесів. Взаємозв'язок ізвнутрішніми потребами споживачів кластера базуєтьсяна конкуренції, з зовнішніми — на кооперації.



Формування кластера грунтується на концентраціїпідприємств, організацій на певній території, що сприяєкооперації праці та спільній координації діяльності, по�ширення партнерських зв'язків, забезпечення конку�ренції всередині об'єднання, налагодження комунікацій,з метою формування концепції економіки знань, щосприятиме поширенню компетентності учасників та по�ширенню знань всередині кластера. Сутність координаціїдіяльності учасників кластерного об'єднання та і гори�зонтальні зовнішні зв'язки всередині кластера впливаютьна ефективність роботи. Мінімальне число рівнів ієрархіїуправління кластером сприяють спільному вирішеннюзавдань, формуванню потужної інформаційної системи,що дозволяє автоматизувати завдання управління танадає можливість менеджменту учасників сконцентру�вати свої зусилля на виконанні головних завдань, швид�ко адаптуватись до змін зовнішнього середовища.

У рамках взаємодії в кластері відбуваються комуні�каційні процеси, які сприяють формуванню всерединікластерів формальних і неформальних взаємозв'язківміж його учасниками, якісному веденню бізнесу та ефек�тивній координації зусиль щодо пристосування до умовзовнішнього середовища. Кластеризація сприяє підви�щенню рівня компетентності в регіоні, оскільки розви�ток інформаційних та маркетингових зв'язків міжпідприємствами�учасниками формує стандарти вироб�ництва та якості продукції, культуру її споживання,підвищення рівня життя населення регіону. Учасникикластера взаємодіють в межах наявних компетенцій, щодає можливість спільного вирішення поставлених зав�дань на основі практичного досвіду, застосування уміньта знань при вирішенні професійних завдань.

Компетентність менеджменту підприємств, органі�зацій та установ, об'єднаних у кластер, дає можливістьправильно вирішити поставлені завдання, успішно дія�ти на основі практичного досвіду, застосовувати умін�ня та знання при вирішенні поставлених професійнихзавдань. Ці чинники в сукупності підвищують конкурен�тоздатність регіону, створюючи нові умови та вимогидо ведення бізнесу (рис. 1).

Формування кластерних утворень відбувається наоснові співпраці, поширення партнерських зв'язків,спільної координації діяльності об'єднання та призво�дить до зростання ділової активності, покращення інве�стиційного клімату та привабливості регіону. Центрикластерів, як правило, спеціалізуються на видах еконо�мічної діяльності, що пов'язані із використанням

спільних ресурсів, технологій, ринків та мають віднос�но близьке географічне розташування. Створення кла�стера є важливе для регіону та сприятиме надходжен�ню інвестицій, зайнятості населення, ефективному роз�поділу ресурсів та приведе до підвищення конкурен�тоспроможності регіону.

Для первинного розвитку кластера державнапідтримка має велике значення для, створює передумо�ви для поєднання національного бачення, стратегії еко�номічного розвитку та регіонального потенціалу. В су�часній науці кластери розглядаються як інтеграційніформи організації партнерства в регіоні, що забезпечуєшвидкі темпи економічного розвитку. Кластер сприяєформуванню зв'язків між учасниками кластера, ство�ренню конкурентного середовища, сприяє забезпечен�ню розвитку регіональної економіки [3].

Отже, результатом впровадження кластерної мо�делі розвитку регіону буде активізація, ефективне фор�мування та використання його економічного потенціа�лу, що, у свою чергу, забезпечить: зростання промис�лового виробництва в регіоні; розвиток допоміжних таобслуговуючих галузей; покращення якості, зменшен�ня собівартості, підвищення конкурентоспроможностіпродукції, послуг кластеру, що надасть можливість за�воювати нові ринки збуту; розвиток існуючих та ство�рення нових регіональних брендів; створення нових ро�бочих місць; підготовка в навчальних закладах спеці�алістів, в яких є потреба в регіоні, зокрема, для класте�ра; розвиток нематеріальних активів; створення мож�ливостей для залучення інвестицій. Таким чином, побу�дова в регіоні ефективної кластерної моделі розвиткудозволить вирішити низку проблем стагнації промисло�вості; завоювання ринків збуту продукції та послуг; по�долання безробіття; досягнення стійкого економічногозростання на основі інноваційної моделі розвитку еко�номіки регіону; інвестиційної привабливості регіону.

Cучacнi пoтpeби в eфeктивнiй дiяльнocтi iннoвaцiйнoїпiдcиcтeми peгioнaльнoгo кластера вимaгaють фopмувaнняeфeктивнoгo кaдpoвoгo пoтeнцiaлу, щo, в cвoю чepгу,oбумoвлює нeoбхiднicть виpoблeння пpинципoвo нoвихпiдхoдiв дo poзвитку кaдpoвoгo пoтeнцiaлу.

Aктивiзaцiя, пpиcкopeння i дiєвa peзультaтивнicтьвиpiшeння дaнoї пpoблeми мoжe бути уcпiшнo дo�cягнутa тiльки в пpoцeci eфeктивнoї взaємoдiї peгio�нaльних opгaнiв упpaвлiння, бiзнecу тa ocвiти. З цiєюмeтoю дoцiльним є cтвopeння в paмкaх iннoвaцiйнoїпiдcиcтeми peгioнaльнoгo виpoбничo�iннoвaцiйнoгo

К Л А С Т Е Р

Ініціатива Інновації Інформація Інтерес Інтеграція

Комунікація Конкуренція

Координація

Концентрація Компетенція

Компетентність

Інфраструктура

Кооперація

Спеціалізація

Синергія

Співробітництво

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ РЕГІОНУ

Рис. 1. Концепція формування кластера

Джерело: розроблено автором на підставі [1; 4].


47www.economy.in.ua

клacтepу Цeнтpу кoмпeтeнцiй (pecуpcнo�кaдpoвoгoцeнтpу) як opгaнiзaтopa i кoopдинaтopa peaлiзaцiїiннoвaцiйнoї пoлiтики клacтepа (pис. 2).

Мета Центру кoмпeтeнцiй пoлягaє у зaбeзпeчeннiвсіх cклaдoвих eлeмeнтiв peгioнaльнoгo виpoбничo�iн�нoвaцiйнoгo клacтepа нeoбхiднoю нaукoвoю, iнфopмa�цiйнoю, пpaвoвoю тa мeтoдичнoю пiдтpимкoю в чacтинiвикoнaння зaвдaнь, пoв'язaних з нaкoпичeнням знaнь,poзвиткoм умiнь, нaвичoк, кoмпeтeнцiй i oбмiнoм нимиу вiдпoвiдних гaлузях дiяльнocтi.

Пpiopитeтними зaвдaннями Цeнтpу кoмпeтeнцiй вcучacних умoвaх пoвиннi бути:

— poзвитoк i нaвчaння умiнням тa нaвичкaм бeз�пepepвнoгo пoшуку i нaбуття нoвих знaнь, oвoлoдiннянoвими знaннями в пpoцeci виpiшeння зaвдaнь ви�poбничo�iннoвaцiйнoгo клacтepу;

— poзвитoк знaнь, умiнь, нaвичoк тa кoмпeтeнцiйкepiвних пpaцiвникiв, мeнeджepiв тa cпeцiaлicтiвпiдпpиємcтв i opгaнiзaцiй клacтepa, aдмiнicтpaцiйвлaдних cтpуктуp щoдo пoдoлaння кpизoвих явищ впpoцeci aктивiзaцiї iннoвaцiйнoї дiяльнocтi; coцiaльнo�пoлiтичних, coцiaльнo�eкoнoмiчних тa iнших aктуaльнихвикликiв cучacнoгo cуcпiльcтвa;

— визнaння, cepтифiкaцiя тa лiцeнзувaння знaнь iумiнь, ocвoєних у минулiй пpaктичний дiяльнocтi.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХДОСЛІДЖЕНЬ

Запропонована організаційна модель діяльностіінноваційної підсистеми регіонального кластеру, в ос�нові якої лежить формування центру компетенцій якорганізатора і координатора реалізації інноваційноїполітики в кластері. Пріоритетними завданнями Цент�ру компетенцій визначено: розвиток умінь і навичок без�перервного пошуку і отримання нових знань, оволодін�ня новими компетенціями в процесі вирішення завдань,що стоять перед регіональним виробничо�інноваційнимкластером; розвиток знань, умінь, навичок і компетенційадміністративно�управлінського персоналу підприємстві організацій кластера та посадових осіб регіональнихорганів управління з подолання кризових явищ у про�цесі активізації інноваційної діяльності; підтверджен�ня, визнання, сертифікація та ліцензування знань і умінь,освоєних у попередній практичній діяльності.

Література:1. Войнаренко М.П. Кластери в інституційній еко�

номіці: монографія / М.П. Войнаренко. — Хмельниць�кий: ХНУ, 2011. — 502 с.

2. Іванченко Г. В. Розробка кластерної моделі роз�витку регіонів: методологічний підхід [Електронний ре�сурс] / Г.В. Іванченко // Ефективна економіка. — 2013— № 5. — Режим доступу: http://www.economy.na�yka.com.ua/?op=1&z=2049

3. Папковська О.E. Формування кластерної політи�ки в регіонах України / O.Е. Папковська // Праці Одесь�кого політехнічного університету. — 2011. — № 1. — С.239—243. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Popu_2011_1_47

4. Передовий досвід розвитку кластерів // For theProgramme Sustainable Economic Development andEmployment Promotion (SEDEP) in the Ukraine PN:2007.2159.7 — Київ, 2009. — 69 с.

5. Портер М. Международная конкуренция / М. Пор�тер; пер. с англ. — М.: Международные отношения, 1993.— 896 с.

References:1. Vojnarenko, M. P. (2011), "Clusters in institutional

economics: monograp", Khmelnytskyi National University,Khmelnytskyi, Ukraine.

2. Ivanchenko, H. V. (2013), "Development of thecluster model of regional development: a methodologicalapproach", Efektyvna ekonomika, [Online], vol . 5, availableat: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2049/(Accessed 17 May 2013).

3. Papkovs'ka, O. E. (2011), "Formation of cluster po�licy in the regions of Ukraine", Pratsi Odes'kohopolitekhnichnoho universytetu. vol. 1, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Popu_2011_1_47 (Accessed 12 Jan2011).

4. Advanced experience in cluster development (2009)For the Programme Sustainable Economic Developmentand Employment Promotion (SEDEP) in the Ukraine PN,Kyiv, Ukraine.

5. Porter, M. (1993), Mezhdunarodnaja konkurencija[International competition], Mezhdunarodnye otnoshenija,Moscow, Russia.Стаття надійшла до редакції 01.04.2016 р.

Пропозиції по консалтинговим та навчальним проектам

PEГIOНAЛЬНI OPГAНИ УПPAВЛIННЯ ТA МICЦEВOГO CAМOВPЯДУВAННЯ

Бюджeтнi нaвчaльнi пpoeкти

ЦEНТP КOМПEТEНЦIЙ

(pecуpcнo-кaдpoвий цeнтp)

Opгaни мicцeвoгo

caмoвpядувaнн Гpoмaдcькi oб’єднaння в cфepi

клacтepнoї тa

iннoвaцiй-нoї

дiяльнocтi

ЮPИДИЧНI OCOБИ (acoцiaцiї, гpoмaдcькi

oб’єднaння, пiдпpиємcтвa тoщo)

ФIЗИЧНI OCOБИ (гpoмaдcькi opгaнiзaцiї,

нaceлeння)

Зaмoвлeння, кoнтpaкти, дoгoвopи нa викoнaння кoнcaлтингoвих тa нaвчaльних пpoгpaм

Пропозиції по консалтинговим та навчальним проектам

Pиc. 2. Пpинципoвa cхeмa opгaнiзaцiї функцioнувaння Цeнтpу кoмпeтeнцiйРозроблено автором.



УДК 331.225.3

І. М. Суворова,к. е. н., доцент, доцент кафедри економіки,Національний авіаційний університет, м. КиївО. С. Борисенко,к. е. н., доцент, доцент кафедри маркетингу та ресурсозабезпеченняНаціональний авіаційний університет, м. Київ

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ

СИСТЕМИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ МОТИВАЦІЇ

КАДРІВ У ПРОЦЕСІ ПРОАКТИВНОГО

УПРАВЛІННЯ АВІАТРАНСПОРТНИМИ

ПІДПРИЄМСТВАМИ УКРАЇНИ

I. Suvorova,

Ph.D., associate professor, assistant professor of economics,

National aviation university, Kyiv

О. Borysenko,

Ph.D., associate professor, assistant professor of marketing and and the provision of resources,

National aviation university, Kyiv

METHODICAL APPROACHES TO IMPLEMENTATION OF INDIVIDUAL MOTIVATION TRAININGDURING PROACTIVE MANAGEMENT OF AIR ENTERPRISE UKRAINE

У період економічної кризи і жорсткої конкуренції, ринок авіаційних перевезень вимагає від авіаG

транспортних підприємств України найвищої якості сервісу для забезпечення безпеки польотів. ДомогG

тися підвищення цих показників можливо тільки за допомогою висококваліфікованих кадрів. Тому індиG

відуальна мотивація кадрів повинна займати одне з основних місць в управлінні персоналом у процесі

проактивного управління авіатранспортними підприємствами України.

На нинішньому етапі розвитку України проблема матеріального заохочення фахівців набуває особG

ливо важливого значення, оскільки, форми, методи оплати праці та індивідуальна мотивація кадрів, на

жаль, не завжди відповідають результативності їх праці. Звідси виникає об'єктивна необхідність у ствоG

ренні методичних підходів до впровадження системи індивідуальної мотивації кадрів у процесі проакG

тивного управління авіатранспортними підприємствами України, які змогли б, за допомогою дієвих ваG

желів і мотивів, підвищити зацікавленість фахівців: продуктивно і якісно працювати.

Основна ідея стимулювання фахівців авіатранспортних підприємств України повинна полягати в тому,

що варіюючи системою економічної мотивації кадрів адміністрація авіакомпаній повинна спонукати

фахівця вибирати ту чи іншу дію. Таким чином, головне завдання економічної мотивації повинно полягаG

ти в тому, щоб знайти таку оптимальноGдопустиму систему стимулювання, яка б максимізувала власну

цільову функцію конкретного фахівця.

З метою підвищення рівня ефективності праці фахівців, запропоновані методи індивідуального матеG

ріального стимулювання фахівців авіатранспортних підприємств України. Даний методичний підхід оцінG

ки індивідуальної мотивації кадрів, застосовується при розподілі преміального фонду заробітної плати.

Він складається з коефіцієнта індивідуального внеску в рішення поставленого завдання і коефіцієнта, що

відображає рівень кваліфікації фахівця.

During the economic crisis and fierce competition, air transport market requires an air transport enterprise

Ukraine the highest quality of service and safety. To achieve these parameters may improve only by qualified

personnel. Therefore, individual motivation of staff should take one of the main places in personnel management

in the proactive management of air transport enterprises of Ukraine.

At the current stage of development of Ukraine a problem of material incentives specialists is particularly

important because the forms, methods of remuneration and motivation of individual staff, unfortunately, does

not always correspond to the impact of their work. Hence the objective need in creation of the methodical


49www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ період економічної кризи та жорсткої конку�

ренції, ринок авіаційних перевезень вимагає від авіат�ранспортних підприємств України найвищої якості сер�вісу та забезпечення безпеки польотів. Досягти підви�щення цих показників можливо лише за допомогою ви�сококваліфікованих кадрів. Тому вважаємо, що самеіндивідуальна мотивація кадрів повинна займати однеіз основних місць в управлінні персоналом в процесіпроактивного управління авіатранспортними підприє�мствами України. Зазначимо, що працівники незадово�лені не стільки величиною заробітної плати (ЗП),скільки її несправедливістю, відсутністю її зв'язку з ре�зультатами їхньої праці, хаосом у співвідношенні ЗПфахівців різних підрозділів, різкою різницею в ЗП од�норідних фахівців на авіатранспортних підприємствахУкраїни. Звідси — плинність кадрів, нестабільність ко�лективів, втрати авіакомпаній на навчанні нових кадрівтощо.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙМетодологічні основи та практичні аспекти еконо�

мічної мотивації відображені в працях вітчизняних і за�рубіжних вчених таких, як: Т. Бадоєв [1], Л. Верещаги�на [2], Е. Ветлужских [3], В. Гриньова [4], Г. Куликов[5], Э. Мерманн [6], Г. Монастирська [7], А. Колот [8],В. Слиньков [9] та інші. Між тим, слід зазначити, що придостатній кількості та грунтовності досліджень у сферіекономічної мотивації, на жаль, питанням індивідуаль�ної мотивації кадрів у процесі проактивного управлін�ня авіатранспортними підприємствами України не при�діляється достатньої уваги.

approaches to the introduction of individual motivation of staff in the proactive management of air transport

enterprises of Ukraine, which would be able by means of effective checks and motivation to increase the interest

of specialists productively and efficiently run.

So the basic idea of stimulating specialists air transport enterprises of Ukraine should be in that system

varying economic motivation of personnel, administration airlines should induce a specialist to choose an action.

Thus, the main task should be concluded economic motivation to find a bestGacceptable system of incentives

that would have maximum efficiency.

In order to improve the efficiency of labor experts, the methods of individual material incentives for specialists

of air transport enterprises of Ukraine. This methodical approach individual motivation of staff assessment is

applied in the distribution of premium payroll. It consists of individual contribution factors to solve the problem

and coefficient, which reflects the level of professional qualifications.

Ключові слова: мотивація, індивідуальна мотивація, заробітна плата, фонд оплати праці, авіатранс!портні підприємства.

Key words: motivation, individual motivation, wages, payroll, air transport enterprise.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯНа нинішньому етапі розвитку України проблема

матеріального заохочення фахівців набуває особливоважливого значення, оскільки форми, методи оплатипраці та індивідуальної мотивації кадрів, на жаль, незавжди відповідають результативності їх праці. Звідсивиникає об'єктивна необхідність, у процесі формуван�ня цілей статті у створенні методичних підходів до впро�вадження системи індивідуальної мотивації кадрів впроцесі проактивного управління авіатранспортнимипідприємствами України, які б змогли за допомогоюдійових важелів і мотивів підвищити зацікавленістьфахівців продуктивно й якісно працювати.


Успіх діяльності авіакомпаній, як і будь�якої орга�нізації, що діє в ринковому середовищі, значноюмірою визначається рівнем ефективної праці кадрів.При цьому він значною мірою буде залежати від ма�теріального заохочення їхньої праці. Отже, наявністьдієвої системи матеріального заохочення до ефектив�ної праці є однією з необхідних умов ефективноїдіяльності авіатранспортних підприємств України.При цьому слід зазначити, що матеріальне заохочен�ня кадрів зводиться, в основному, до матеріально�гро�шових винагород, і в системі управління вони явля�ють собою маніпулювання різного роду формами таметодами ЗП.

У світовій практиці мотивації персоналу існує безлічтрактувань визначення мотивації, найбільш поширені зяких наведені на рисунку 1.

МОТИВАЦІЯ

це усвідомлене прагнення до певного типу задоволення потреб, до успіху

це все те, що активізує діяльність людини

це сили, що існують усередині людини чи поза неї, що

пробуджують у неї ентузіазм і ретельність до виконання певних дій

це процес стимулювання кого-небудь до діяльності, спрямованої на досягнення цілей підприємства

Рис. 1. Основні підходи до трактування терміну "мотивація"



Така розмаїтість визначень свідчить проте, що мотивація персоналу — це складне і ба�гатопланове явище. З'ясовуючи сутність іприроду мотивації, всі автори мотиваційнихтеорій і визначень мотивації насамперед ха�рактеризували це явище як процес, що відбу�вається в самій людині і спрямовує її поведі�нку в конкретне русло. Будь�яка діяльністьутворюється інтелектуальною і фізичноюскладовими, які перебувають у різномуспіввідношенні залежно від специфіки праці[10]. І якщо розробити нову системи індиві�дуальної мотивації кадрів в процесі проактив�ного управління авіатранспортними підприє�мствами України, це буде сприяти розв'язан�ню непростих економічних та соціальних про�блем, а значить, і вирішенню проблем підви�щення рівня життя фахівців. Не викликаєсумнівів те, що вона зацікавить та спрямуєфахівців авіакомпаній на максимальну реалізацію фізич�них та інтелектуальних можливостей і зростання про�дуктивності праці.

В умовах сучасної перехідної економіки відбуваєть�ся реструктуризація мотиваційної сфери шляхом підви�щення ролі матеріальної складової заохочення. Відпо�відна винагорода за працю стає головним чинником мо�тивації праці всіх висококваліфікованих кадрів [7].

Різноманіття існуючих систем оплати праці наведе�но на рисунку 2.

Отже, основна ідея стимулювання фахівців авіат�ранспортних підприємств України повинна полягати втому, що варіюючи системою економічної мотиваціїкадрів, адміністрація авіакомпаній повинна спонукува�ти фахівця обирати ту або іншу дію. Таким чином, го�ловне завдання економічної мотивації повинне уклада�тися в тому, щоб знайти таку оптимально�допустимусистему стимулювання, яка б мала максимальну ефек�тивність. В свою чергу, адміністрація авіатранспортнихпідприємств України повинна побудувати таку системустимулювання, яка б максимізувала власну цільову фун�кцію конкретного фахівця.

У зв'язку із вищезазначеним, пропонуємо Коефі�цієнт індивідуальної мотивації кадрів (КІМК), який єузагальненою кількісною оцінкою індивідуальноготрудового внеску кожного працівника в загальні ре�зультати авіатранспортних підприємств України, яківикористовуються при колективній оплаті праці [11—15], враховуючи індивідуальні здібності фахівців,ефективність їх праці, якість занять і наукової робо�ти, дотримання ними дисципліни, ставлення до своїхслужбових обов'язків тощо. Розглядаючи кадровийсклад авіатранспортних підприємств України зазна�чимо, що він складається з фахівців різноманітнихнапрямків: продаж, тарифи, вантажні перевезення,технічне обслуговування повітряних суден, наземнеобслуговування польотів, управління польотами,льотний, фінансовий, адміністративний та інший пер�сонал. Всі фахівці зазначених напрямків працюютьдля досягнення головної мети авіакомпанії — забез�печення безпеки, пунктуальності та регулярності по�льотів, а також надання клієнтам сервісу, що відпов�ідає міжнародним стандартам. У свою чергу керівни�ки авіакомпаній повинні мотивувати їх на ефективнупрацю.

При розподілі ЗП фахівців відповідно до тарифнихсіток і відпрацьованого часу не враховуються:

— індивідуальний вклад окремо фахівця;— якість виконуваних робіт;— дотримання дисципліни та інші показники робо�

ти фахівців авіатранспортних підприємств України, щостворює зрівняльність в оплаті їх праці.

Застосування КІМК для оцінки праці фахівців і роз�поділ преміального фонду посилює залежність ЗП відрезультатів їх праці.

КІМК застосовується при розподілі преміальногофонду (надтарифної частини ЗП). Сюди долучаютьсядодаткові науково�практичні платні роботи, премія,економія фонду оплати праці, отримана в результатівивільнення персоналу і не використана на доплати запоєднання професій, збільшення обсягів виконуванихробіт, інші види колективної оплати праці та кошти, щододатково надходять до фонду ЗП за рішенням керів�ництва авіатранспортних підприємств України.

Тарифна частина ЗП розподіляється між працівни�ками авіакомпанії, виходячи з годинних тарифних ста�вок і відпрацьованого часу, незалежно від встановленогопрацівникові КІМК.

Колективним заробітком не є і за допомогою КІМКне розподіляються:

— доплати за роботу в наднормовий час, у вихідніта святкові дні;

— надбавки за професійну майстерність, стаж ро�боти;

— оплата за час виконання державних або громадсь�ких обов'язків;

— винагороди за винаходи і раціоналізаторські про�позиції;

— виплати з тимчасової непрацездатності, вагіт�ності, пологів та інші види індивідуальних виплат.

Порядок визначення і застосування КІМК вста�новлюється самим трудовим колективом авіакомпанії.Авторам пропонується розглядати КІМК як середнєдвох коефіцієнтів:

2ркkівkКІМК

+= (1),

де івk — коефіцієнт індивідуального внеску у вирі�шення поставленого завдання;

ркk — коефіцієнт, що відображає рівень кваліфікаціїфахівця.

Як правило, розмір коефіцієнта індивідуального вне�ску у вирішення поставленого завдання коливається віднуля до двох. Базовим рекомендовано застосовуватикоефіцієнт, рівний одиниці. Він є середньою оцінкоюпраці виконавців і встановлюється тим членам колекти�ву, які в розрахунковому місяці виконали встановленізавдання, суворо дотримували вимоги професійноїдіяльності, якості виконуваних робіт, охороні праці,трудовій дисципліні, інші вимоги, передбачені посадо�вими обов'язками.

Загальний коефіцієнт індивідуального внеску у ви�рішення поставленого завдання підвищується або зни�жується (вага має знак + або �) залежно від індивіду�ального вкладу фахівця в результати колективної працівідповідно (табл. 1).

Наведені в таблиці 1 коефіцієнти, що знижують, по�значаються знаком "мінус" (�), і за негативної оцінки ре�зультатів трудової діяльності фахівця віднімаються від

ФОРМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ

ВІДРЯДНА ПОГОДИННА

системи оплати праці

проста погодинна

погодинно-преміальна

акордно-відрядна

відрядно-прогресивна непряма відрядна

відрядно-преміальна пряма відрядна

Рис. 2. Форми та системи оплати праці


51www.economy.in.ua

його базового коефіцієнта індивідуального внеску увирішення поставленого завдання. Коефіцієнти, щопідвищують, позначаються знаком "плюс" (+) при ви�конанні роботи, що виходить за межі передбаченої час�тки завдання (частки роботи, що передбачалась та невиконана іншим працівником) і при позитивній оцінцірезультатів праці підсумовуються з базовим коефіцієн�том індивідуального внеску у вирішення поставленогозавдання.

Якщо протягом місяця фахівцю проставлено декіль�ка коефіцієнтів, що підвищують або знижують, топідсумковий коефіцієнт індивідуального внеску у вирі�шення поставленого завдання визначається за форму�лою:

SKівk ±=1 (2),де 1 — значення базового коефіцієнту індивідуаль�

ного внеску у вирішення поставленого завдання;SК — сума коефіцієнтів, що знижують та підвищу�

ють, встановлених за місяць.Зниження базового коефіцієнту індивідуального

внеску у вирішення поставленого завдання до нуля оз�начає повне позбавлення фахівця суми премії, що роз�поділяється, винагороди тощо.

Коефіцієнти, що підвищують і знижують, встанов�люються (у табелі, спеціальному журналі і так далі) про�тягом місяця у міру оцінки трудової діяльності фахів�ця. Після закінчення місяця адміністрація авіакомпаніїна основі проставлених фахівцю коефіцієнтів, що підви�щують і знижують, визначає коефіцієнт індивідуально�го внеску у вирішення поставленого завдання за місяцьі позначає його в протоколі, який виноситься на обго�ворення на засіданні відділу і після затвердження підпи�сується усіма її членами.

Ефективність застосування коефіцієнта індивіду�ального внеску у вирішення поставленого завдання ба�гато в чому залежить від зрілості колективу,дотримання гласності, активної участі усіхйого членів у вирішенні питань морального іматеріального стимулювання. Застосуванняпропонованого коефіцієнта сприяє розвиткудемократичних засад в управлінні, зміцнен�ню, вихованню колективізму, свідомого став�лення до праці. Застосування коефіцієнтаіндивідуального внеску у вирішення постав�леного завдання дозволяє самим фахівцямдавати об'єктивну оцінку їх праці.

На відміну від системи розрахунку кое�фіцієнту індивідуального внеску у вирішен�ня поставленого завдання, розрахунок кое�фіцієнта, що відображає рівень кваліфікаціїфахівця не передбачає колективного обгово�рення розподілу премій.

Розрахунок коефіцієнта, що відображаєрівень кваліфікації фахівця базується на пе�ріодичних атестаціях співробітників, які занеобхідності підтверджуються відповіднимидипломами, свідоцтвами, сертифікатамитощо, на основі яких визначається рівень оп�лати праці працівників авіатранспортнихпідприємств України на наступний період.

Авторами, за допомогою програми Mic�rosoft Excel, створена електронна таблиця,

яка розраховує додаткову ЗП (преміальний фонд)одного фахівця в залежності від його КІМК.

Базовий коефіцієнт, що відображає рівень квал�іфікації фахівця k

рк розраховується на основі показ�

ників, зразковий перелік яких наведено в таблиці 2.Всі показники таблиці 2 поділено на чотири ка�

тегорії, яким, на думку керівництва авіакомпанії, на�дається ранг від більшого до меншого за ступенемважливості, після чого розраховується вага кожноїкатегорії.

У таблиці 3 наведено приклад розрахунку коеф�іцієнту, що відображає рівень кваліфікації фахівця післяпроведеної атестації.

Показник рівня кваліфікації фахівця — це підсумокбалів, отриманих фахівцем за кожною категорією.

Коефіцієнт рівня кваліфікації фахівця — це часткавід максимальної кількості балів у категорії, помноже�ної на вагу категорії:

В

і категоріївбалівкількістьаМаксимальніїкваліфікацрівняПоказник

ркk ×∑=

=4

1категоріїВага× (3).

Додаткова ЗП — це добуток коштів преміальногофонду, розрахованих на одного працівника та КІМК:

КІМКSплатаЗ ×=/ (4).При розподілі колективної премії за період, що пе�

ревищує місяць (премії — за квартал, винагороди — зарік і так далі), КІМК фахівця визначається як середньо�арифметична величина місячних КІМК.

Для оцінки доцільності та раціональності заходів,які спрямовані на підвищення ефективності функціону�вання керованих об'єктів, можливо використовувати двапідходи:

— теоретичне вивчення проблеми;— експериментальне спостереження і побудова вис�

новків щодо доцільності здійснених заходів.

ВИСНОВКИІндивідуальна мотивація кадрів, у процесі проактив�

ного управління авіатранспортними підприємствамиУкраїни, повинна займати одне із основних місць вуправлінні персоналом. Отже, основна ідея стимулюван�ня фахівців авіатранспортних підприємств України по�винна полягати в тому, що варіюючи системою еконо�мічної мотивації кадрів, адміністрація авіакомпаній по�винна спонукувати фахівця обирати ту або іншу дію.

Вид роботи

Коефіцієнт індивідуального

внеску у вирішення поставленого завдання

Коефіцієнт (+), за кожен випадок

Коефіцієнт (-) за кожен випадок

Робота 1 Вага 1 Робота 2 Вага 2 … Робота N Вага N

Таблиця 1. Показники оцінки коефіцієнта індивідуальноготрудового вкладу фахівця

Найменування показників 1 бал

за кожний показник

ІКТ-КОМПЕТЕНТНІСТЬ Використання текстового редактораВикористання електронних баз данихВикористання програм Пошук інформації в INTERNET..........ОРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА МОБІЛЬНІСТЬ Висока мотивація поставлених цілей Повне досягнення цілей і виконання завдань Раціональність використання часуУміння спілкування з клієнтами Уміння роботи в колективі..........НАВЧАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ Володіння іноземними мовамиЗдатність до самоосвітиРеалізація принципу науковості навчанняДотримання принципу доступності та посильності в навчанні ……….ПРОФЕСІЙНІ НАВИЧКИДосвід роботи Використання професійних можливостей Уміння використовувати професійні навички в екстремальних ситуаціях ……….

Таблиця 2. Показники оцінки рівня кваліфікації фахівця



Таким чином, головне завдання економічної мотиваціїповинне укладатися в тому, щоб знайти таку оптималь�но допустиму систему стимулювання, яка б мала мак�симальну ефективність. У свою чергу, адміністраціяавіатранспортних підприємств України повинна побу�дувати таку систему мотивації, яка б максимізувалавласну цільову функцію конкретного фахівця.

З метою підвищення рівня ефективності праціфахівців, запропоновано методи індивідуального мате�ріального стимулювання фахівців авіатранспортнихпідприємств України. Даний методичний підхід оцінкиіндивідуальної мотивації кадрів, застосовується прирозподілі преміального фонду ЗП. Він складається зкоефіцієнта індивідуального внеску у вирішення постав�леного завдання та коефіцієнта, що відображає рівенькваліфікації фахівця.

Література:1. Бадоев Т.Л. Методика изучения структуры тру�

довой деятельности / Т.Л. Бадоев. Проблемы индуст�риальной психологии. — Ярославль, 1981. — С. 15—33.

2. Верещагина Л.А. Психология потребностей и мо�тивация персонала / Л. . Верещагина, И.М. Карелина. —Х.: Гуманитарный центр, 2002. — 153 с.

3. Ветлужских Е. Мотивация и оплата труда: Инст�рументы. Методики. Практика / Е. Ветлужских. — М.:Альпина Бизнес Букс, 2007. — 133 с.

4. Гриньова В.М. Проблеми мотивації праці пер�соналу підприємства: монографія / В.М. Гриньова,І.А. Грузина. — Х.: ВД "ІНЖЕК", 2007. — 184 с.

5. Куликов Г.Т. Мотивация труда наемных работни�ков / Институт демографии и социальных исследова�ний НАН Украины. — 2�е изд., перераб. — К., 2006. —244 c.

6. Мерманн Э. Мотивация. Инструменты мотивациидля успеха организации: пер. с нем. / Э. Мерманн. — Х.:Гуманитарный Центр, 2007. — 184 с.

7. Монастирська Г.В. Мотивація наукової діяльностів умовах економічних перетворень у країні / Г.В. Монас�тирська // Проблеми науки. — 2006. — № 3. — С. 15—21.

8. Колот А.М. Мотивація персоналу: підручник /А.М. Колот — К.: КНЕУ, 2002. — 345 с.

9. Слиньков В.Н. Мотивация, стимулирование иоплата труда: практические рекомендации / В.Н. Слинь�ков. — К.: Дакор, КНТ, 2008. — 336 с.

10. Гегешидзе Д.Л. Теоретические аспекты совре�менного понимания интеллектуальной составляющейтруда / Д.Л. Гегешидзе, Н.Г. Новикова // Журнал депо�нированных рукописей. — 2001. — № 8. — Режим дос�тупу: http://creativeconomy.ru ("Креативная экономи�ка").

11. Гаврилов Р.В. Производительность труда: пока�затели планирования и методы измерения / Р.В. Гаври�лов. — М.: Экономика, 1985. — 120 с.

12. Гольбин Я.А. Производительность труда и ме�тоды её измерения / Я.А. Голубин. — Минск: Высшэй�шая школа, 1974. — 145 с.

13. Машинский И.А. Трудовые показатели и их при�менение / И.А. Машинский. — М.: Экономика, 1972. —207 с.

14. Назаров М.Г. Производительность труда: изме�рение, анализ, резервы / М.Г. Назаров. — М.: Экономи�ка, 1977. — 206 с.

15. Борщевский И.И. Производительность труда:методы анализа и прогнозирования / И.И. Борщевский,В.А. Трухов; под ред. А.А. Ракова. — Минск: Наука итехника, 1988. — 141 с.

References:1. Badoev, T.L. (1981), "Methods of studying the

structure of employment", Problemy industrial'noypsikhologii, рр. 15—33.

2. Vereshhagina, L.A. and Karelina, I.M. (2002),Psihologiya potrebnosteyi i motivaciya personala [Psy�chology needs and motivation], Humanitarian center,Kharkiv, Ukraine.

3. Vetluzhskih, E. (2007), Motivaciya i oplata truda:Instrumenty. Metodiki. Praktika [Motivation and wage],Alpina Business Books, Moscow, Russia.

4. Hryn'ova,V.M. and Hruzyna, I.A. (2007), Problemymotyvatsii pratsi personalu pidpryiemstva [Problemsmotivation of personnel], VD "INZhEK", Kharkov, Ukraine.

5. Kulikov, G.T. (2006), Motivaciya truda naemnyhrabotnikov [Motivation of employees], 2nd ed, Institute ofDemography and Social Studies National Academy ofSciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine.

6. Mermann, Je. (2007), Instrumenty motivacii dlyauspeha organizacii [Tools motivation for the success of theorganization], Humanitarian Center, Kharkov, Ukraine.

7. Monastyrs'ka, H.V. (2006), "Motivation researchactivities in terms of economic reforms in Ukraine", Prob�lemy nauky, vol. 3, pp. 15—21.

8. Kolot, A.M. (2002), Motyvatsiia personalu [Moti�vation of staff], KNEU, Kyiv, Ukraine.

9. Slin'kov, V.N. (2008), Motivaciya, stimulirovanie ioplata truda [Motivation, promotion and remuneration oflabor], Dakor, KNT, Kyiv, Ukraine.

10. Gegeshidze, D.L. and Novikova, N.G. (2001), "Theo�retical aspects of the modern understanding of theintellectual component of labor", Zhurnal deponirovannyhrukopisej. Kreativnaja ekonomika, vol. 8, available at: http://www.creativeconomy.ru (Accessed 10 April 2016).

11. Gavrilov, R.V. (1985), Proizvoditel'nost' truda: po�kazateli planirovaniya i metody izmereniya [Productivity:performance planning and measurement methods], Еco�nomics, Moscow, Russia.

12. Gol'bin, Ja.A. (1974), Proizvoditel'nost' truda imetody eyo izmereniya [Productivity and methods of itsmeasurement], Higher School, Minsk, Belarus.

13. Mashinskij, I.A. (1972), Trudovye pokazateli i ihprimenenie [Employment indicators and their application],Еconomics, Moscow, Russia.

14. Nazarov, M.G. (1977), Proizvoditel'nost' truda:izmerenie, analiz, rezervy [Labour productivity: mea�surement, analysis, reserves], Еconomics, Moscow, Russia.

15. Borshhevskij, I.I. and Truhov V.A. (1988), Proiz�voditel'nost' truda: metody analiza i prognozirovaniya[Productivity: Methods of Analysis and Forecasting],Science and Technology, Minsk, Belarus.Стаття надійшла до редакції 04.04.2016 р.

Таблиця 3. Розрахунок коефіцієнта, що відображає рівень кваліфікації фахівця після проведеної атестації

№ Категорія Ранг Вага категорії

Максимальна кількість балів в категорії

Показник рівня кваліфікації фахівця

Коефіцієнт рівня кваліфікації фахівця

1 2 3 4 5 6 7

1 Ікт-компетентність ІВС 2 0,250 7 6 0,21

2 Організаційна діяльність та мобільність

2 0,250 7 5 0,18

3 Навчальна діяльність 3 0,375 6 4 0,25 4 Професійні навички 1 0,125 5 2 0,05 Загалом 8 1,000 25 17 0,69


53www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИНині можна впевнено стверджувати, що забезпечен�

ня розвитку конкуренції є "наріжним каменем" усієїекономічної філософії щодо функціонування ринковоїекономіки. Очевидно, що без створення процесів супер�ництва між суб'єктами господарювання ринкова еконо�міка втрачає свою сутність. Саме тому, важливими таактуальними стають дослідження щодо ідентифікаціїдисфункцій, обумовлених неспостережуваною еконо�мікою. Слід відзначити, що в наш час, коли суб'єкти гос�подарювання проводять форсовану гонку щодо макси�мізації вартості, неспостережувані економічні процесивиступають важливим фактором накопичення капіталівдля окремих агентів ринку, і водночас є детермінантоюпригнічення конкуренції та зниження рівня життя со�ціуму в цілому. Розвиток таких суперечливих тенденційбуде суттєво позначатися на забезпеченні стійкого соці�ально�економічного розвитку в країні.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙТеоретико�методологічними аспектами неспостере�

жуваної економіки займалися такі науковці, як В.І. Ав�дійський [1], К.Т. Бекжанова [2], О. О. Бренделева [3],В. В. Криворотов [4], Ю. В. Латов [5] та ін. Разом з тим ідосі залишаються недостатньо дослідженими основніпричини та фактори виникнення цього типу економіки.У вітчизняній економічній науці майже відсутні при�кладні дослідження, що стосуються функціонування не�спостережуваної економіки в аграрній сфері.

УДК 330.837

В. М. Семцов,к. е. н., доцент кафедри фінанси і кредит, Вінницький навчально:науковий інститут економікиТернопільського національного економічного університету, м. Вінниця

НЕСПОСТЕРЕЖУВАНА ЕКОНОМІКА ЯК ФАКТОР

СОЦІАЛЬНОGЕКОНОМІЧНОГО ЛАНДШАФТУ УКРАЇНИ

Semtsov V.,

PhD (Economics), Associate Professor, Department of finance

and credit Vinnitsa research institute of Economics Ternopil National Economic University, Vinnytsia

NONGOBSERVED ECONOMY AS A FACTOR OF SOCIAL AND ECONOMIC LANDSCAPE OF UKRAINE

У статті проведено аналіз неспостережуваних економічних процесів, що відбуваються в аграрному секGторі України. Особливу увагу приділено сучасним тіньовим економічним схемам. Розглянуто взаємозв'язокміж неспостережуваною економікою та процесами забезпечення стійкого соціальноGекономічного ландшафGту в Україні. Встановлено, що вітчизняний аграрний сектор економіки має чіткі ознаки системної кризи в проGцесах регулювання ринкового середовища. Продемонстровано недоліки проведення системного контролю задіяльності вітчизняних агентів ринку. Здійснено критичний аналіз аргументів щодо проведення гуманізаціївідповідальності за правопорушення в економічній сфері. Ідентифіковано основні обставини, які слід врахоGвувати під час протидії неспостережуваним економічним операціям. На основі аналізу емпіричних даних зробGлено висновок про необхідність посилення відповідальності суб'єктів господарської діяльності за участь у неGспостережуваних економічних процесах.

The article analyzes the observed economic processes taking place in the agrarian sector of Ukraine. Specialattention is given to modern economic shady schemes. We consider the relationship between the unobserved economyand the processes of sustainable socioGeconomic landscape in Ukraine. It was established that the domestic agriculturalsector has clear signs of a systemic crisis in the process of regulating the market environment. Demonstrated theshortcomings of the system of control over the domestic market agents. The critical analysis of arguments concerningthe humanization of responsibility for violations in the economic sphere. The identified main factors to consider whenunobservable counter transactions. Based on the analysis of empirical data concluded that the need for strengtheningthe responsibility of business entities for participating in unobservable economic processes.

Ключові слова: аграрна сфера, підприємство, неспостережувана економіка, податки, державне регулювання.Key words: agrarian sector, businesses, non!observed economy, taxes, government regulation.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯЗавданням статті є ідентифікувати сучасний стан,

причини та особливості розвитку неспостережуваноїекономіки, а також запропонувати механізми протидіїїї виникнення (на прикладі аграрної сфери Вінницькоїобласті).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯНеобхідно відзначити, що під "неспостережуваною

економікою", під час досліджень, ми розуміли економі�чну діяльність та / або соціально�економічні відносини,які систематично не ідентифікуються органами влади та/ або соціумом. До найбільш поширених форм проявунеспостережуваної економіки в аграрній сфері слідвіднести: несплату податків та / або зборів, а такожфіктивну діяльність.

Дослідження показали, що значна кількість сучаснихсуб'єктів господарювання концентрують свої зусилля нена створенні благ в реальному секторі економіки, аздійснюють пошук механізмів (схем) (рис. 1) ухилення відсплати обов'язкових платежів (податків, зборів та ін.).

Необхідно відзначити, що керівники та /або зас�новники таких підприємств (наприклад, ПП "Савант —А", ТОВ "Тукан Лтд" (див. рис. 1) та ін.), як правило,укладали договори оренди приміщення на один місяць,а потім суб'єкти господарювання зникали у невідомо�му напрямку. На нашу думку, подібні неспостережу�вані схеми нівелюють ринкові основи. Між тим недо�оцінка неспостережуваної економіки перешкоджає



проведенню чіткого регулювання діяльності тіньовихагентів ринку.

Хотілося б відзначити, що значний вплив на розвитокнеспостережуваної економіки здійснюють інституційніугоди, які активно використовуються під час економічнихконфліктів між власниками та / або вищим менеджмен�том на вітчизняних підприємствах. Наприклад, у 2011—2014 рр. службові особи ДП "Українська горілчана ком�панія "Nemiroff" (ЄДРПОУ 30805594, м. Немирів, Вінниць�ка область) здійснювали виведення з обороту фінансовихресурсів шляхом укладання специфічних, на нашу думку,заздалегідь невигідних угод щодо постачання товарно�ма�теріальних цінностей (зерно та ін.) з такими підприємства�ми, як ТОВ "Компанія Терра агро", ПП "Комплект�Маг�нетік", ТОВ "Ніка Світ", ПП "Полтава�Проект�Монтаж",ТОВ "Елам Ойл" та ін. Укладання угод формально відбу�валося відповідно до діючого законодавства. Разом з тим,з обороту ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff"було виведено більше 42 млн грн. Цікаво відзначити, щозавдання матеріальної шкоди кредиторам призвело дотого, що 22.07.2014 р. Господарським судом Вінницької об�ласті було порушено провадження у справі про банкрут�ство ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff". І хочаоргани влади у 2015 р. намагалися інкримінувати кримі�нальне правопорушення за фактом доведення до банкрут�ства (ст. 219 КК України [6]), проте на практиці довестицей вид правопорушення є досить складним завданням.

Отож, як бачимо, дисфункціональність інституційнихугод змушує під час ідентифікації неспостережуваної еко�номіки надавати першочергового значення інституційно�му середовищу, оскільки саме останнє, на нашу думку,значною мірою ініціює агентів ринку до проведення опе�рацій, котрі є неспостережуваними зовнішнім учасникам(соціуму, у т. ч. органам влади).

Процеси, які реально відбуваються в економіці,свідчать про необхідність підвищення ролі контролю ворганах влади за діяльністю агентів ринку, а також щодозапобігання корупції. Особливо гостро ця проблема про�являється в аграрному секторі економіки. Наприклад, ТОВ"Прод — Тор" (ЄДРПОУ 39254345) у 2015 р. сформувалодля інших суб'єктів господарювання фіктивний податко�вий кредит на суму близько 7 млн грн. Необхідно відзна�чити, що основним видом діяльності агента ринку було:

оптова торгівля зерном, тютюном та кормами для тва�рин. Звертає увагу на себе той факт, що директоромцього підприємства була фізична особа (рис. 2), якаодночасно була зареєстрована і директором іншогопідприємства, а саме: ТОВ "Ділові ініціативи"(ЄДРПОУ 39529293), яке ніби займалося посередниц�твом у торгівлі товарами. Слід відзначити, що у 2015р. підприємству ТОВ "Ділові ініціативи" вдалося сфор�мувати фіктивний податковий кредит на суму більше6 млн грн. Важливо відзначити, що в момент держав�ної реєстрації ТОВ "Прод�Тор" та ТОВ "Ділові ініціа�тиви" фізична особа — директор перебувала в місцяхпозбавлення волі, а тому не могла фізично провестиреєстрацію. Більш того, цікавим є те, як інші підприє�мства (наприклад, ПП "Династія�2012" (ЄДРПОУ38343842), ТОВ "АПК Поділля" (ЄДРПОУ 39146416)та ін.) здійснювали підприємницьку діяльність з цимипідприємствами�примарами.

Таким чином, діюча система державного контро�лю за діяльністю вітчизняних агентів ринку залишаєть�ся неефективною. Парадоксально, але новітні техно�логії щодо здачі електронної звітності, лібералізаціязаконодавства дозволяють підприємствам�правопо�рушникам тривалий час уникати відповідальності.

Повертаючись до розгляду ситуації на рисунку 2,слід відзначити, що і в цьому випадку основою виник�нення та функціонування неспостережуваних про�цесів були інституційні угоди. Очевидно, що ця та /або інша подібна махінація є можливою за умови двохосновних варіантів розвитку. Варіант 1: третя сторо�на ("?"), підробивши документи фізичної особи або

взявши заздалегідь доручення, скористалася ситуацією зметою максимізації вартості. Між тим слід зразу відзна�чити, що цей варіант не містить системних небезпек, а ха�рактеризується елементами шахрайства. Звідси, по вели�кому рахунку, з економічної точки зору, неважливо чи зна�ходиться третя сторона ("?") у змові з фізичною особою�директором. На нашу думку, набагато небезпечніше длясоціуму є Варіант 2: згідно з яким відбувається захоплен�ня державного регулятора з метою проведення неспосте�режуваних економічних процесів. Безперечно, що в основіцього варіанту лежить корупція окремих представниківвлади, які, маючи доступ до специфічної інформації щодоусунення фізичної особи (взяття під варту), забезпечилиреєстрацію суб'єктів господарювання, а також провели рядпсевдофінансових операцій.

Отож, як бачимо, неспостережувана економіка можебути продуктом захоплення державного регулятора, і, якнаслідок, здатна загострювати проблеми корупції. Томуособливу увагу слід приділяти більш повному та ефектив�ному використанню владного потенціалу щодо ідентифі�кації "ідейних натхненників" тіньових схем.

Комусь це може здатися дивним, проте діюче вітчиз�няне законодавство дозволяє проводити суб'єктам госпо�дарювання неспостережувані економічні процеси навітьпри умові, коли органи влади здійснили ідентифікацію по�рушень. Наприклад, у 2015 р. ТОВ "Гольфстрім ТМ"(ЄДРПОУ 35791653), маючи кримінальне провадження,тривалий час продовжувало реєстрацію податкових доку�менти в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Окремим питанням є контроль за діяльністю дрібнихфермерських господарств. Наприклад, Фермерське госпо�дарство "Еко�Гарант" (ЄДРПОУ 34303570), яке знаходи�лося у с. В. Митник Хмільницького району Вінницької об�ласті, здійснювало оренду земельної ділянки сільськогос�подарського призначення площею близько 22 га. При цьо�му основні засоби були відсутні. Разом з тим, це госпо�дарство у 2014 р. змогло активно реалізовувати послугищодо випробуванню хімічних препаратів на адресу іншихагентів ринку. Тим самим, порушивши діюче законодав�ство (ст. 209 Податкового кодексу України [7]) на загаль�ну суму близько 44 тис. грн., оскільки пільгове оподатку�вання не було передбачено в частині надання послуг повипробовуванню хімічних препаратів.

ПП "Савант - А" ЄДРПОУ 36390838

м. Вінниця

ТОВ "Глобатекс" ЄДРПОУ 39420016

м. Львів

ТОВ "Тукан Лтд" ЄДРПОУ 39352560

м. Вінниця

ТОВ "Максвел торг" ЄДРПОУ 39268599

м. Вінниця

1 1

Реальний сектор економіки 3 4

2

Примітки: 1 — товар (одяг вживаний) на загальну суму ПДВ близь�ко 9 млн грн.; 2 — товар (яблука, помідори, огірки та ін.) на загальнусуму ПДВ близько 1 млн грн.; 3 — декларація реалізації іншого товарупідприємствам реального сектору економіки (автошини, автозапчас�тини, сантехніка та ін.); 4 — декларація реалізації іншого товарупідприємствам реального сектору економіки ( ящики, піддони, сітката ін.).

Рис. 1. Типова схема впливу неспостережуваних економічнихпроцесів на реальний сектор економіки


55www.economy.in.ua

Очевидною реальністю в аграрному секторі є недотри�мання вимог земельного законодавства фермерськимигосподарствами. Слід відзначити, що досить поширенимзалишається явища, коли фермери не бажають перегля�дати, в силу різних причин, договори оренди землі в якихрозмір орендної плати не відповідав законодавчо встанов�леній нормі. Так, наприклад, лише на території Жмеринсь�кого району Вінницької області у 2014—2015 рр. залиша�лися не переглянутими договору оренди землі по такихгосподарствах, як ФГ "ОР", ФГ"Оксамит", ФГ "Жмеринсь�кий зернопромисловий комплекс" та ін. У результаті чоговтрати місцевих бюджетів складають сотні тисяч гривень.

Не можна не розуміти, що саме створення та забезпе�чення державою справедливості, тобто рівних умов веден�ня бізнесу, є важливим фактором захисту конкурентногосередовища. Неспостережувана економіка руйнує діючусистему управління, а також дає імпульс для масових соц�іально�економічних дисфункцій. Слід відзначити, що цейтип економіки виникає виключно з практичної діяльностіконкретних агентів ринку.

Ось один приклад. У 2015 р. сільськогосподарськепідприємство СТОВ "Агрокруп" (ЄДРПОУ 37338124) завідсутності основних фондів, виробничих активів, складсь�ких приміщень, транспортних засобів та технічного пер�соналу задекларувало господарську діяльність з іншимисуб'єктами господарювання, зокрема реалізацію сільсько�господарської продукції власного виробництва такимагентам ринку, як ТОВ "Полонське" (ЄДРПОУ 38305063),ТОВ "Торговий дім "Укрсварка" (ЄДРПОУ 35245578), ТОВ"НВП Гідро — Альфа" (ЄДРПОУ 37091004). Необхідновідзначити, що вищим менеджментом підприємства СТОВ"Агрокруп" було задекларовано лише реалізація насіннясоняшнику ТОВ "Торговий дім "Укрсварка" на загальнусуму ПДВ близько 2,5 млн грн., а також сої на адресу ТОВ"Полонське" майже 2,54 млн грн. При цьому важливовідзначити наступне: 1) площа сільськогосподарських угідьорендованих СТОВ "Агрокруп" у 2015 р. становила близь�ко 8,39 га, що фактично унеможливлює реальність виро�щення сільськогосподарської продукції у такій обсягах;2) підприємство СТОВ "Агрокруп" було зареєстроване у2011 р. на території Погребищенського району, а у другійполовині 2015 р. воно перейшло на державний облік у м.Київ, але вищий менеджмент (директор та бухгалтер водній особі) був зареєстрований у м. Львові; 3) вищий ме�неджмент СТОВ "Агрокруп" у 2015 р., намагаючись ввес�ти органи влади в оману, задекларував оренду сільсько�господарської землі у загальній площі близько 6228 га, доречі, як правило, це були суб'єкти господарювання з іншихрегіонів, наприклад, ТОВ "Близнюки" (Одеська область),ТОВ "Сатурн" (Миколаївська область) та ін., при чому ре�ально такої оренди не здійснювалося.

Таким чином, аналіз вищезазначеного дозволяє намчітко стверджувати, що вищий менеджмент та /або зас�новники СТОВ "Агрокруп" не вирощували самостійно сою

та насіння соняшника у 2014 р., авідтак, операції щодо поставкивласно вирощеної продукції є про�явом не спостережуваної економі�ки ( які, до речі, мають каратися за�конодавством відповідно до ст. 205КК України [6]). І такі протиріччя— це реальність вітчизняного аг�рарного сектору економіки.

Масовим є явище, коли суб'єктигосподарювання декларують значніобсяги доходів і при цьому звітуютьпро відсутність найманих праців�ників, як наслідок, податок на до�ходи фізичних осіб не сплачується.Так, наприклад, станом на01.01.2015 р. найбільша кількість та�ких підприємств значилося на об�ліку в м. Києві — 4580 суб'єктів,Дніпропетровська — 1218 агентів,

Харківська область — 908 та ін.Цілком очевидно, що усуваючись від вирішення про�

блем обумовлених негативною дією неспостережуваноїекономіки, ми фактично провокуємо суб'єктів господарю�вання до того, щоб саме цей різновид відносин ставав по�всякденним компонентом нашого життя. Нині в центріуваги соціуму знаходиться питання щодо несплати та / абонесвоєчасної сплати єдиного соціального внеску на загаль�нообов'язкове державне соціальне страхування (далі —єдиного соціального внеску) вітчизняними суб'єктами гос�подарювання, котрі працюють в аграрній сфері. Подібнівипадки є непоодинокими. Наприклад, у 2013—2014 рр.посадові особи ПАТ "Хмільниксільмаш" (м. Хмільник,Вінницька область) під час нарахування єдиного соціаль�ного внеску не проводили його перерахування до бюдже�ту. Результат — ухилення від сплати єдиного соціальноговнеску на суму близько 677 тис. грн.

На нашу думку, відсутність чіткої організації у бо�ротьбі з неплатниками єдиного соціального внеску фак�тично компрометує органи влади. Більш того ми глибокопереконані, що лише дієвий політичний імпульс у по�єднанні з відповідною правовою базою може вирішитипроблеми сплати єдиного соціального внеску на загаль�нообов'язкове страхування.

Підприємства аграрної сфери, виступаючи суб'єкта�ми розвитку неспостережуваної економіки, слугують длянас свідченням того, що заходи контролю та покарання збоку державної влади потребують ретельного вивіреннята перевірки на предмет встановлення свідомого або не�свідомого умислу. Наприклад, у 2014 р. було розпочатокримінальне провадження щодо службових осіб підприє�мства ТОВ "Тульчинський маслосирзавод" (ЄДРПОУ34465052), яке було розміщене у м. Тульчин Вінницькоїобласті. Цей суб'єкт господарювання у 2012 р. не включивдо складу валових доходів кредиторську заборгованість,до речі, термін позовної давності якої минув по взаємо�розрахунках з ТОВ "Профітіс�Б" (ЄДРПОУ 36192868, м.Київ), на загальну суму близько 6228 тис. грн., а звідсивідповідно було завищено суму податкового кредиту ТОВ"Тульчинським маслосирзаводом" по взаєморозрахункахз ТОВ "Профітіс�Б" на суму майже 1038 тис. грн. Діїпідприємства передбачають ознаки порушення ст. 135, 198Податкового кодексу України, і по факту можна конста�тувати ухилення від сплати податків у великих розмірах.Однак все ж таки, на нашу думку, влада повинна ретельнорозбиратися в характері порушень, тобто чітко встанов�лювати, що приховується за неспостережуваною економ�ічною операцією: безвідповідальність та "легковагість" (не�професіоналізм) службових осіб підприємства у відно�шенні до сплати обов'язкових бюджетних надходжень чисвідоме втілення заздалегідь злочинних задумів. Адже цеє об'єктивною потребою для соціуму.

Окремим питанням є аналіз надмірно та помилковозарахованих коштів до бюджету. Так, станом на 01.01.2015 р.

Примітки: – експліцитний зв'язок; – імпліцитний зв'язок.

ТОВ "Прод-Тор" (ЄДРПОУ 39254345)

ТОВ "Ділові ініціативи" (ЄДРПОУ 39529293)

Фізична особа

? Варіант 2

Варіант 1

Регулятор

Рис. 2. Механізм створення та функціонування неспостережуваної схеми ваграрній сфері



на Вінниччині найбільші суми переплат ПДВ до бюджетумали: ТОВ "ЛВН Лімітед" — майже 6,1 млн грн.; ТОВ"Віойл�Агро" — близько 3,2 млн грн.; ТОВ "Аграна ФрутУкраїна" — близько 17,8 млн грн. І хоча переплати фор�мально здійснювалися в рамках правового поля, проте самевони можуть потенційно сприяти проведенню неспосте�режуваних економічних процесів.

Неспостережувані економічні операції характерні ідля державних підприємств. Наприклад, у 2014 р. поса�дові особи ДП "Тростянецький спиртовий завод" незакон�но зберігали, з метою подальшого збуту, спирт загальнимоб'ємом близько 7400 дал. Необхідно відзначити, що відпо�відно висновку експертизи НДЕКЦ УМВС України уВінницькій області зазначена спиртовмісна рідина невідповідала вимогам ДСТУ 4221:2003 "Спирт етиловий рек�тифікований. Технічні умови", оскільки її міцність стано�вила близько 93,1%. Таким чином, у діях посадових осібспиртзаводу вбачаються ознаки правопорушення, що пе�редбачено ст. 204 КК України [6]. Отож, пошук ефектив�них механізмів контролю за вищим менеджментом дер�жавних підприємств є важливим завданням.

Особливої уваги потребують неспострежувані проце�си в сфері банкрутства та взяття фінансових зобов'язань.Наприклад, у 2013 р. агент ринку ПП "Агротехпостачплюс" (ЄДРПОУ 35111493, м. Вінниця) уклало угоду з ТОВ"Подільські цукроварні" (ЄДРПОУ 36327881, смт. Кри�жопіль, Крижопільський район, Вінницька обл.,) Предметугоди — поставка/прийняття та оплата запчастин. Слідвідзначити, що відповідно до умов цієї угоди ТОВ "Агро�техпостач плюс" передало ТОВ "Подільські цукроварні"запчастини до транспортних засобів на загальну сумублизько 955 тис. грн. На момент укладання угоди ТОВ"Подільські цукроварні" здійснювало активну господарсь�ку діяльність. Наприклад, у агента ринку були серйозніактиви: цукрові заводи у Чернівецькому, Крижопільсько�му Тростянецькому районах Вінницької області; автотран�спорт та ін. Важливо відзначити, що протягом 2013—2014рр. вищий менеджмент ПП "Агротехпостач плюс" неодно�разово письмово звертався до керівництва ТОВ"Подільські цукроварні" щодо необхідності перерахуван�ня коштів за реалізовану продукцію, проте жодних кон�структивних відповідей не отримав.

Принципово важливо відмітити, що у листопаді 2014р. Господарський суд Вінницької області порушив провад�ження у справі про банкрутство ТОВ "Подільські цукро�варні" (справа № 902/1608/14). Погасити свої зобов'язан�ня ТОВ "Подільські цукроварні" не змогло, оскільки упідприємства відсутні основні засоби. Разом з тим, зі скла�ду товариства "своєчасно" у законний спосіб були виве�дені цукрові заводи і на їх базі створено нові суб'єкти гос�подарювання. Наприклад, створено ТОВ "Шугер К" (с.Капустяни Тростянецького району Вінницької області) набазі колишнього Капустянського цукрового заводу;підприємство ТОВ "Сато М" (с. Моївка Чернівецького рай�ону Вінницької області) утворилося на основі колишньо�го заводу "Моївський цукор"; ТОВ "Світкар" (с. Соколів�ка Крижопільського району Вінницької області) було ство�рено на базі Соколівського цукрового заводу.

Таким чином, нині соціум практично позбавленийможливості встановити, що криється за реальними еко�номічними процесами: об'єктивні перешкоди розвитку суб�'єкта господарювання чи неспостережувані економічніпроцеси (опортуністична модель поведінки). Разом з тим,загроза свідомого доведення суб'єкта господарювання добанкрутства з метою заподіяння фінансової шкоди іншимсуб'єктам господарювання, як бачимо, залишається над�звичайно актуальною проблемою. В свою чергу, влада покищо не використала у повній мірі потенціал регулюванняінституційного середовища у боротьбі з неспостережува�ною економікою.

ВИСНОВКИМасштаби та практичні аспекти протидії неспостере�

жуваній економіці свідчать, що заходи, котрі вживає ук�

раїнська влада, залишаються недостатніми, оскількивідсутня комплексність у діях, а також неналежне фор�мування цілей регулювання діяльності агентів ринку. Ство�рюється враження, що ця боротьба є більшою мірою імпро�візацією аніж чітка програма дій. Безперечно, що в такихумовах інерційного розвитку, держава, створюючи спри�ятливі умови ведення тіньового бізнесу, мимоволі стиму�лює виникнення неспостережуваної економіки.

Агресивні дії суб'єктів господарювання щодо участі внеспостережуваних економічних процесах обумовленізначною мірою гуманізацією законодавства. Практикафункціонування неспостережуваної економіки свідчить,що гуманізація законодавства є невиправданою на дано�му етапі для нашої держави. Очевидно, що тактичні ма�неври влади у цьому напрямі неминуче призведуть до стра�тегічних помилок щодо забезпечення стійкого соціально�економічного розвитку в державі. Саме тому, адекватневизначення ступеня та міри відповідальності за участь унеспостережуваних економічних процесах є необхідноюумовою для такого розвитку.

Література:1. Авдийский В.И. Теневая экономика и экономичес�

кая безопасность государства: учеб. пособие / В.И. Авдий�ский, В.А. Дадалко. — 2�е изд., доп. — М.: Альфа�М: Инф�ра�М, 2010. — 496 с.

2. Бекжанова Т.К. Исследование проблем измерениятеневой экономики (на примере Казахстана) / Т.К. Бек�жанова. — М.: ИНФРА�М, 2012. — 139 с.

3. Бренделева Е.А. Неоинституциональная экономи�ческая теория: учеб. пособие / Е.А. Бренделева. — М.: Делои Сервис, 2006. — 352 с.

4. Криворотов В.В. Экономическая безопасность го�сударства и регионов: учебное пособие / В. В. Криворо�тов, А.В. Калина, Н.Д. Эриашвили. — М.: ЮНИТИ�ДАНА,2011. — 351 с.

5. Латов Ю.В. Теневая экономика: учеб. пособие длявузов / Ю.В. Латов, С.Н. Ковалев; под ред.: В.Я. Кикотя,Г.М. Казиахмедова. — М.: Норма, 2006. — 336 с.

6. Україна. Закони. Кримінальний кодекс України від05.04.2001 р. № 2341�III (із змінами та доповненнями)[Електронний ресурс]: Офіційний сайт Верховної РадиУкраїни. — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341�14

7. Україна. Закони. Податковий кодекс України від02.12.2010 р. № 2755�VI (із змінами та доповненнями)[Електронний ресурс]: Офіційний сайт Верховної РадиУкраїни. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755�17

References:1. Avdyjskyj, V. Y. (2010), Tenevaia ekonomyka y eko�

nomycheskaia bezopasnost hosudarstva [The shadow economyand economic security of the state], Alfa�M, Moscow, Russia.

2. Bekzhanova, T. K. (2012), Issledovanie problem izmerenijatenevoj jekonomiki (na primere Kazahstana) [Research problemsof measuring the underground economy (for exampleKazakhstan)], INFRA�M, Moscow, Russia.

3. Brendeleva, E. A. (2006), Neoinstitucionalnajajekonomicheskaja teorija [Neo�institutional economic theory],Delo i Servis, Moscow, Russia.

4. Krivorotov, V. V. Kalina, A. V. and Jeriashvili, N. D. (2011),Jekonomicheskaja bezopasnost gosudarstva i regionov [Theeconomic security of the state and the regions ], Juniti�Dana,Moscow, Russia.

5. Latov, J. V. and Kovalev, S. N. (2006), Tenevaja jekonomika[The shadow economy], Norma, Moscow, Russia.

6. The Verkhovna Rada of Ukraine (2001), The CriminalCode of Ukraine, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2341�14 (Accessed 28 March 2016).

7. The Verkhovna Rada of Ukraine (2010), Tax Code ofUkraine, available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755�17 (Accessed 29 March 2016).Стаття надійшла до редакції 04.04.2016 р.


57www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИВ умовах ринку підприємству досить проблематич�

но планувати збут, який залежить, насамперед, від знаньреалій ринку, від відповідності його продукції потребамринку, а також від використовуваних заходів по стиму�люванню збуту. Саме тому підприємству необхідно роз�робляти план збуту продукції з урахуванням сучаснихреалій, активно використовуючи концепцію маркетин�гу, яка докорінно змінює підходи до розуміння метидіяльності, завдань, методів реалізації та засобів їх до�сягнення [6].

За рахунок інтеграції функції маркетингу у систе�му планування збуту продукції здійснюється більш гли�боке і ефективне поєднання збуту із дослідженням рин�кової ситуації, плануванням асортименту продукції,змінюється характер роботи, пов'язаної з реалізацієюпродукції. На перший план висуваються потреби та ви�моги споживачів, а не виробника товару, виробник стаєактивним учасником збуту продукції завдяки глибокійвзаємодії з працівниками торговельних організацій.

У зв'язку з цим представляє інтерес дослідження пи�тання маркетингового забезпечення планування збутупродукції в сучасних умовах, яке неможливе без розроб�ки таких методів управління виробничо�збутовою діяль�ністю, які б допомагали орієнтуватися на потреби ринкуяк основи для досягнення цілей діяльності підприємства.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

Різні аспекти планування збуту продукції знайшливідображення в наукових працях багатьох зарубіжнихвчених, серед яких І. Ансофф, Г. Армстронг, Ф. Котлер,П. Дойль та вітчизняних, до яких, зокрема, належатьЛ.В. Балабанова, С.С. Гаркавенко, Т.О. Примак, А.О. Ста�ростіна та інші.

Їх роботи в тому числі певною мірою присвячені те�оретичним і практичним аспектам маркетинговихпідходів до виробничо�збутової політики підприємства.

УДК: 658.8:338.2

Т. В. Ільченко,к. е. н., доцент, Дніпропетровський державний аграрно:економічний університет

ДО ПИТАННЯ МАРКЕТИНГОВОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЛАНУВАННЯ ЗБУТУ

ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

T. Ilchenko,

Ph.D., Associate Professor of marketing department

Dnipropetrovsk State Agrarian and Economic University, Dnipropetrovsk

QUESTIONS TO MARKETING PLANNING SOFTWARE SALES OF ENTERPRISE

У статті проаналізовано маркетингові підходи, що сприяють ефективному плануванню системи збуG

ту продукції на підприємстві.

The article analyzes the marketing approaches that promote effective planning system sales in the enterprise.

Ключові слова: збут продукції, планування збуту, маркетинг, дослідження ринку, канал розподілу.Key words: selling production, sales planning, marketing, market research, distribution channel.

Проте більшість наукових праць мають загальнийметодологічний характер, не в повному обсязі врахову�ючи особливості використання маркетингових підходівпри плануванні збуту продукції підприємства в сучас�них умовах.

МЕТА СТАТТІДослідження особливостей маркетингового забез�

печення планування збуту продукції підприємства в су�часних умовах. Визначення факторів, що впливають напланування збуту та їх врахування в збутовій діяльностіпідприємства.


Діяльність підприємств у сучасних умовах повиннагрунтуватись на цілком обгрунтованих, раціональних,науково підкріплених теоретичних основ, що дають змо�гу проводити політику системи збуту найбільш ефектив�ніше.

План збуту має велике значення для досягнення цілейзагальної стратегії підприємства, тому що він наближе�ний до інтересів кінцевого споживача. Цей план повиненформуватися відповідно до певної політики, що відобра�жала б направлення планів збуту на багато років упереді підкорялася цілям стратегії, як загальної, так і марке�тингу. Для досягнення цього застосовуються спеціальніметоди прогнозування, планування, координації дій, кон�тролю, обліку й аналізу роботи зі збуту [2].

Враховуючи, що збут — це діяльність по забезпе�ченню реалізації продукції, представимо межі органі�зації планування збуту, які охоплюють:

— організацію інформаційного забезпечення простан ринку, проведення маркетингових досліджень іскладання прогнозів збуту;

— підписання договорів на постачання продукції;— вибір форм і методів збуту, організація системи

розподілу;



— створення маркетингової комунікації та органі�зація правового забезпечення;

— організацію сервісного та післяпродажного об�слуговування.

Використання концепції маркетингу на підприємствізмінює методи, за допомогою яких досягаються цілівиробництва і збуту продукції [2]. За рахунок інтеграціїфункції маркетингу у систему управління підприєм�ством здійснюється більш глибоке і ефективне поєднан�ня збуту із дослідженням ринкової ситуації, плануван�ням асортименту продукції, змінюється характер робо�ти, пов'язаної з реалізацією продукції. На перший планвисуваються потреби та вимоги споживачів, а не вироб�ника товару, виробник стає активним учасником збутупродукції завдяки глибокій взаємодії з працівникамиторгівельних організацій. З іншого боку, працівникизбутозабезпечуючих служб, завдяки тісній взаємодії зіншими підрозділами відділу маркетингу мають доступдо більш глибокої інформації про своїх клієнтів, щопідвищує ефективність комерційних комунікацій в сис�темі управління.

Отже, зазначемо завдання та функції відділу мар�кетингу, який за нинішніх умов є найбільш пошире�ним організаційним підрозділом вітчизняногопідприємства по забезпеченню збутової діяльності(рис. 1) [2].

Фактори, що впливають на планування збутової по�літики підприємства, поділяють на три групи: факторитовару, становища підприємства й ринку [5].

До факторів товару, які впливають на плануваннязбуту є:

— відмінність ціни даного товару від ціни аналогіч�них товарів конкурентів (ціна може бути обмежуючимфактором для збуту);

— взаємозамінність товару іншими товарами;— залежність від необхідного для його виробницт�

ва устаткування;— непряма користь для покупця;— рівень платоспроможного попиту на товар.Фактори можливостей підприємства, що впливають

на планування збуту включають:— загальний стан підприємства на ринку (сформо�

ваний імідж, престиж підприємства з позиції самогопідприємства й на думку споживачів і партнерів);

— фінансові кошти, які підприємство планує виді�лити для проведення збутових заходів;

— загальна структура номенклатури продукції;— гнучкість виробничої й збутової програми

підприємства (можливості швидкого переходу на випускнової продукції).

До факторів ринку, що впливають на плануваннязбуту є:

— загальна місткість ринку, тип ринку (який розви�вається, стабільний й ін.);

— розподіл ринку між конкурентами (частки ринкуосновних конкурентів);

— чинність конкурентної боротьби, позиціяпідприємства в конкуренції;

— еластичність попиту (вплив цінової політики навеличину попиту);

— число посередників у процесі руху товарів від ви�робника до споживача (рис. 2).

Збутовий потенціал підприємства визначає його ви�робничу діяльність, зокрема виробничу програму. Зіншого боку, розробка плану збуту є завершальним ета�пом складання виробничої програми. Крім того, планзбуту є основою для складання планів для відділу по�стачання, відділу кадрів, економічного й фінансовоговідділів. Іноді план збуту складається одночасно із пла�ном постачання, тому що другий характеризує мате�ріальну основу першого.

Маркетинговий підхід до планування збуту про�дукції передбачає [1]:

— проведення маркетингових досліджень;

— визначення етапу життєвого циклу кожного то�вару (ЖЦТ), що впливає на обсяг його реалізації;

— визначення факторів й ступеню їхнього впливуна збут продукції.

Загальна мета ринкових досліджень при плануваннізбуту заключається у визначенні умов, при яких забез�печується найбільш повне задоволення попиту населен�ня в товарах даного виду й створюються передумови дляефективного збуту виробленої продукції. У процесі до�сліджень ринку виявляють:

— розмір ринку конкретної продукції;— сегмент, на якому спостерігається найбільший об�

сяг продажів продукції підприємства;— споживачів продукції підприємства;— реакцію споживачів на продукцію підприємства;— конкурентів, стратегію й рівень конкурентоздат�

ності їх продукції.При цьому особлива увага приділяється аналізу ди�

наміки й структури споживчого попиту, його прогно�зуванню. Попит показує кількість товарів, які спожи�вачі готові й у стані придбати по діючих ринкових цінахпротягом певного періоду часу. Для підприємства по�пит визначає обсяг продукції, що вони можуть продатина ринку тепер й, отже, повинні зробити в планованомуперіоді.

При вивченні попиту на продукцію досліджуються[4]:

1) загальна місткість ринку протягом планового пе�ріоду (Q):

Q = n × q × p (1),де n — кількість покупців товару;q — середня кількість покупок одного покупця;p — середня ціна товару.2) ємність територіального ринку, де функціонує

підприємство;3) результати ринкового тестування, що проводить�

ся з метою вивчення можливостей реалізації новоготовару;

4) результати аналізу даних про реалізації продукціїв попередні роки.

Отже застосування маркетингових досліджень доз�воляє не тільки виявити попит на товари підприємства,

Функції відділу маркетингу

Планування і організація збуту

Організація післяпродажного обслуговування

Мотивація працівників

Контроль за процесом збуту

Рис. 1. Функції відділу маркетингу по забезпеченнюзбутової діяльності

Фактори, що впливають на планування збуту

Фактори товару Фактори

можливостей підприємства

Фактори ринку

Рис. 2. Фактори, що впливають на планування збутупродукції


59www.economy.in.ua

але й забезпечити обгрунтованість планів виробництвай збуту продукції.

Для вирішення завдань по реалізації продукціїпідприємство передбачає у плані збуту й інші маркетин�гові завдання, у тому числі [1]:

— забезпечення регулярності, швидкості і якості по�ставок продукції;

— одержання повторних замовлень;— пошук довгострокових контактів;— використання активних каналів збуту;— застосування ефективного ціноутворення.Також поряд із зазначеними вище чинниками на

зміст плану збуту продукції вирішальний вплив робить:— механізм господарювання в країні;— система господарських зв'язків (договорів)

підприємства;— технічне оснащення структурних підрозділів

підприємства;— послуги сторонніх організацій: консалтингові, на�

укові, маркетингові.Безумовно, що план збуту повинен бути максималь�

но обгрунтованим. Інформація для розробки плану збу�ту повинна бути максимально достовірною, повною йточною. Інакше може виникнути ситуація невірогідностіплану збуту, що призвде до негативних наслідків дляпідприємства.

План збуту, як правило, включає такі розділи:1. Продукція, її види й обсяг збуту по періодах. Пла�

нування обсягу збуту здійснюється по видах продукціїв натуральних, а потім, після обгрунтування ціни, у вар�тісних одиницях виміру. Ураховуються асортименти йчастка кожного виду продукції, тобто структура про�дукції, що випускається.

2. Ціноутворення. Всі розрахунки цього розділу про�водяться в порівнянних цінах. При визначені ціни вико�ристовують наступні основні методи: витратний ("со�бівартість плюс"); орієнтація на ринкову ціну, тобтоціну, обумовлену співвідношенням споживчого попитута товарної пропозиції ринку; використання середньо�галузевих цін; орієнтація на ціни продукції підприємств�конкурентів або цінового лідера.

3. Нові види продукції. Робота з новою продукцієювключає ряд етапів, частина з яких стосується безпосе�редньо маркетингу й збуту: вивчення ринку, підготовкапрограми ринкових випробувань, підготовка докладно�го плану маркетингу й т.д.

4. Канали розподілу продукції.5. Умови збуту продукції. Цей розділ плану збуту

передбачає: умови оплати продукції; систему знижок інадбавок; систему господарських зв'язків.

6. Витрати обігу. Розрахунок витрат обігу по збутуможе бути частиною загального плану витрат обігупідприємства.

7. Організація збуту, у тому числі сервіс. Розділскладається менеджерами відділу збуту за узгодженнямз економічними службами й включає: просування про�дукції; систему поширення продукції; міри стимулюван�ня збуту; навчання персоналу по збуту; сервісні послу�ги (до й після продажу).

8. Якість продукції й обслуговування. Цей розділпередбачає дотримання й контроль за обговореними вконтрактах стандартами продукції: їхня відповідністьдіючим стандартам, а також передбаченим моделям,розміру, кольорам, упакуванню й ін.

Також у будь�якому плані реалізації, як правило,вказується кількість продукції кожного виду, а такожробіт і послуг, які будуть реалізовані в майбутньому пе�ріоді. При рівномірних поставках планований обсяг про�дажів на плановий строк можна визначити як сполучен�ня середньодобового випуску продукції на період часу:

Ппр = Вс × Тпер (2),де: Ппр — плановий обсяг продажів;Вс — середньодобовий випуск продукції;Тпер — період часу.

При нерівномірному або нестабільному вироб�ництві, яке піддається сезонним коливанням, план реа�лізації звичайно складається щомісяця.

Показник обсягу реалізації продукції зв'язує кож�не підприємство з усіма своїми споживачами на відпо�відних ринках збуту. Реалізованою вважається прода�на готова (товарна) продукція. Її показник поєднує нетільки обсяг виробленої в плановому році нової про�дукції, але й залишки нереалізованої в минулому(звітному) році готової продукції. У загальному видірічний обсяг реалізації розраховується по формулі [4]:

РП = ТП + НРПн — НРПк (3),де РП — плановий річний обсяг реалізації;ТП — плановий обсяг товарної продукції;НРПн — залишки готової (нереалізованої) про�

дукції на початок року;НРПк — залишки готової (нереалізованої) про�

дукції на кінець року.Нереалізована продукція включає готову продукцію

на складі й відвантажену, але не оплачену продукцію.Плановий обсяг збуту продукції визначається в дію�

чих цінах на момент складання плану. Фактичний обсягреалізованої продукції визначається:

— у фактично діючих протягом звітного періодуцінах для розрахунку валового прибутку від реалізаціїпродукції;

— у планових цінах — для оцінки виконання планупо збуті.

Сукупний обсяг продажу продукції в планованомуроці визначається по всіх видах і строках поставок про�дукції, а також умовах її оплати й відвантаження, по�годжених зі споживачами.

Після розробки концепції маркетингу в галузі збу�ту важливим завданням цього відділу на підприємстві єпланування збуту продукції. Саме в процесі плануван�ня закладені в концепції ідеї переносяться в сферу прак�тичних дій. Послідовність розробки плану збутупідприємства, що використовує маркетинг, можна пред�ставити так:

1. Підготовка прогнозів загальногосподарської іринкової кон'юнктури.

2. Підготовка прогнозу збуту підприємства.3. Розробка фінансового кошторису збуту.4. Встановлення норм збуту.5. Вибір каналів розподілу товарів.6. Складання планів збуту.7. Розробка планів торгової інформації.8. Статистичний аналіз ходу продажу.Отже, планування починається з підготовки про�

гнозів ринкової кон'юнктури й збуту стосовно як галузів цілому, так і підприємства. Можуть розроблятися про�гнози: короткострокові — на 3—12 місяців, середньо�строкові — 1—5 років, довгострокові — на 5—25 років.Звичайно, такі прогнози можуть базуватися лише наглибоких маркетингових дослідженнях розвитку еко�номіки, зокрема на прогнозах НТП на тривалу перспек�тиву [4].

На третьому етапі планування збутової діяльностіпідприємства визначається фінансовий кошторис збу�ту, в якому основне місце займають витрати обігу. Вониможуть бути розраховані на базі прогнозів обсягу про�дажу і торгових витрат. У результаті підсумовуванняокремих кошторисів на кожну товарну групу складаєть�ся зведений кошторис збуту. Загальні торгові витративключають: заробітну плату робітників збутового апа�рату, транспортні й складські витрати, торгові знижки іт. п.

Відповідальність за складання кошторису і контрольза його дотриманням покладається на керівництвовідділу збуту.

Важливим моментом у плануванні є встановленнязавдань щодо збуту на певний проміжок часу, їх виз�начення не можна зводити до механічного поділу об�сягу реалізації на число уповноважених, на яких по�



кладається збут або окремої групи товарів, або в пев�ному географічному районі чи секторі ринку. На об�сяг роботи цих уповноважених впливає багато різно�манітних факторів: географічні фактори, товар (одинвид, група, весь асортимент), характер діяльності(відвідування нових клієнтів, повторні замовлення,спеціалізовані види робіт), одиниця виміру збуту, базавиміру результатів, період часу, база винагороди.Найефективнішою системою стимулювання збуту єсистема виплат преміальних сум понад заробітну пла�ту. Широко можуть використовуватися також систе�ми групового заохочування, націлені на стимулюван�ня діяльності товарних груп [1].

Вибір каналу збуту, що є одним з етапів плануван�ня, здійснюється таким чином, щоб протягом тривало�го часу продавати максимальну кількість продукції знайменшими витратами. При виборі необхідно керува�тися: розміром й доступністю ринку; вартістю транспор�тування й зберігання запасів; традиційним або перева�жаючим рівнем знижки для посередників; обсягом спе�ціальних знань, необхідних для продажу товарів кінце�вому споживачеві.

Кожне підприємство намагається скоротити шляхтовару від заводу до споживача з метою збільшенняпродажу і зменшення витрат. З цією метою і вибираєть�ся один з каналів збуту, які вище розглядалися.

Складовим елементом системи планування збутупродукції є також розробка планів торгової інформації.Збутові підрозділи є водночас і постачальником, і спо�живачем інформації. Велике значення має торговаінформація, її призначення полягає у здійсненні певно�го впливу на оптові підприємства, фірмові магазини,торгових уповноважених відділів збуту [3].

Торгова інформація включає: всі види демонстраціїтоварів групам співробітників всередині підприємства,посередникам торгово�розподільчих організацій таіншим заінтересованим особам; інструктажі для тор�гових уповноважених і торгові конференції; комерц�ійну кореспонденцію і бюлетені; навчальні посібники;рекламу для торгових працівників; каталоги для них таінші види видань для посередників; документи й рек�ламні матеріали, що використовуються торговимиуповноваженими; підбірки зразків, які вони демонст�рують; поштові рекламні матеріали, що направляють�ся посередникам; матеріали для виставок, які органі�зовуються для працівників торгівлі. Метою плануван�ня торгової інформації є передача послідовних пере�конливих комерційних відомостей торговому персона�лу підприємства і через нього — в торгово�розподіль�чу мережу.

План торгової інформації визначає, що слід повідо�мити, коли, кому і де. Він має бути орієнтований на по�середника і враховувати його проблеми. Будь�яка не�точність у передачі відомостей призводить до втратінформації, за які підприємство�виробник розрахо�вується так само, як за неефективність виробництва абореклами.

Завершальним етапом планування збуту є статис�тичний аналіз ходу продажу. Завдання його полягає усвоєчасному повідомленні про будь�які істотні відхилен�ня від планів і кошторисів продажу. На основі цьогомають бути переглянуті плани й кошторис з урахуван�ням дії нових факторів.

За допомогою сучасних методів і техніки можна заданими торгових звітів скласти необмежене число гра�фіків і таблиць, які використовуються керівництвомпідприємства для ефективного прийняття рішення.

Отже, маркетингові підходи є важливим чинникомефективного планування системи збуту продукціїпідприємства, бо вони забезпечують підприємство не�обхідною інформацією, заходами, які допоможуть до�сягти запланованих обсягів збуту й при цьому задоволь�нити потреби ринку та підвищити конкурентоспро�можність підприємства.

ВИСНОВКИУ контексті проведених досліджень можна зробити

висновки, що характерною тенденцією ефективногопланування системи збуту продукції підприємства є ви�користання маркетингових підходів.

За рахунок інтеграції функції маркетингу у систе�му управління підприємством здійснюється більш гли�боке і ефективне поєднання збуту із дослідженням рин�кової ситуації, плануванням асортименту продукції,змінюється характер роботи, пов'язаної з реалізацієюпродукції.

На основі досліджень нами представлені завданнята функції відділу маркетингу, який за нинішніх умов єнайбільш поширеним організаційним підрозділом віт�чизняного підприємства по забезпеченню збутовоїдіяльності, а саме: планування і організація збуту, орга�нізація післяпродажного обслуговування, мотиваціяпрацівників, контроль за процесом збуту.

Виявлено фактори, що впливають на планування збу�тової політики підприємства, які поділяють на три гру�пи: фактори товару, становища підприємства й ринку.

А також більш детально розглянуто послідовністьта зміст розробки плану збуту продукції підприємства,яке дотримується в своїй діяльності концепції марке�тингу.

Література:1. Балабанова Л.В. Стратегічне маркетингове управ�

ління збутом підприємств / Л.В. Балабанова, Ю.П. Мит�рохіна: підруч. — Донецьк: Дон. ДУЕТ, 2009. — 246 с.

2. Балабанова Л.В. Маркетинг / Л.В. Балабанова:підруч. — 2�ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання�Прес,2004. — 646 с.

3. Близнюк С.В. Маркетинг в Україні: проблеми ста�новлення та розвитку / С.В. Близнюк. — 20ге вид., випр.і доп. — К.: Політехніка, 2004. — 400 с.

4. Близнюк С.В., Близнюк А.С. Управління марке�тинговою діяльністю підприємства: Наукова моногра�фія / С.В. Близнюк, А.С. Близнюк — К.: Зовнішня тор�гівля. — 2012. — 240 с.

5. Курбацька Л.М., Ільченко Т.В., Кадирус І.Г., За�харченко Ю.В. Маркетингове забезпечення діяльностіаграрних підприємств в умовах ринкового середовища/ Л.М. Курбацька, Т.В. Ільченко, І.Г. Кадирус, Ю.В. За�харченко // Агросвіт. — 2013. — № 10. — С. 25—31.

6. Янишин Я.С., Кашуба Ю.П. Удосконалення орга�нізації управління збутом продукції в агропідприємстві/ Я.С. Янишин, Ю.П. Кашуба // Економіка АПК. — 2013.— № 9. — С. 67—70.

References:1. Balabanova, L.V. and Mitrokhina, Y.P. (2009), Stra�

tegichne marketyngove upravlinnya zbutom pidpryiemstv[Strategic marketing enterprise sales management],Don.DUET, Donetsk, Ukraine.

2. Balabanova, L.V. (2004), Marketing [Marketing], 2nded, Znannya�Press, Kyiv, Ukraine.

3. Blyznyuk, S.V. (2004), Marketing v Ukraini: problemystanovlennya ta rozvytku [Marketing in Ukraine: problemsof formation and development], Politekhnika, Kyiv,Ukraine.

4. Blyznyuk, S.V. and Blyznyuk, A. S. (2004), Uprav�linnya marketingovoy diylnisty pidpruemstva: Naykovamonografia [Managing the marketing activities of the com�pany: Scientific monograph], Zovnichnia torgivlia, Kyiv,Ukraine.

5. Kurbatska, L. M. Ilchenko, T. V. Kadyrus, I. G. andZaharchenko, Y. V. (2013), "Marketing maintenance ofactivity agricultural enterprises in the market environment",Agrosvit, vol. 10, pp. 25—31.

6. Yanyshyn, Y.S. and Kashuba, Y.P. (2013), "Productssales management improvements to agribusiness",Ekonomika APK, vol. 9, pp. 67—70.Стаття надійшла до редакції 05.04.2016 р.


61www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИРезультати аналізу зарубіжного та вітчизняного дос�

віду свідчать, що корпоративне управління доцільно виз�начити як комплексну систему внутрішніх і зовнішніх ме�ханізмів, спрямовану на оптимізацію структури корпора�тивних відносин для забезпечення гармонізації інтересівусіх суб'єктів корпоративних відносин і реалізації ефек�тивного інвестиційного процесу в акціонерному товариствідля максимізації його капіталізації. При цьому мета кор�поративного управління за класичним варіантом полягаєв захисті учасників корпоративних відносин від неефек�тивної діяльності найманих менеджерів. Ступінь залучен�ня учасників за допомогою корпоративного управліннябагато в чому визначається економічними, правовими,історичними й етичними нормами та традиціями.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙТеоретичні основи корпоративного управління до�

сліджені зарубіжними та вітчизняними вченими, у роботахяких розглянуто формування і розвиток корпоративногоуправління, його нормативна регламентація та взаємодіяучасників корпоративних відносин. Проблемами корпора�тивного управління за кордоном займалися такі учені, якМ. Альберт, Р. Акофф, І. Ансофф, С. Кліфф, Д. Кері, Д.Лайт, М. Мескон, Д. Паунд, У. Салмон, Ф. Хедоурі. Особ�ливий внесок у вітчизняну економічну науку в галузі кор�поративного управління здійснено у роботах дослідників І.Бондар, Д. Баюри, В. Гриньової, В. Євтушевського, М. Ігна�тенка, Т. Момот, М. Небави. Проте визначення його сут�ності в умовах аграрних підприємств потребує подальшихрозробок.

УДК 338:001.8

Ю. М. Кривець,к. е. н., докторант, Херсонський державний агарний університет

СУТНІСТЬ ТА ІДЕНТИФІКАЦІЯ КАТЕГОРІЇ

КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ АГРАРНИМИ

ПІДПРИЄМСТВАМИ

Yu. Krivets,

candidate of economic sciences, doctoral candidate, Kherson State Agrarian University

THE NATURE AND IDENTIFICATION OF THE CATEGORY OF CORPORATE MANAGEMENTOF AGRARIAN ENTERPRISES

У статті визначено зміст категорії корпоративного управління аграрними підприємствами. ІдентифіG

ковано його чинники, особливості, принципи використання. Виявлено переваги та проблеми впровадG

ження. Запропоновано засоби та шляхи підвищення ефективності шляхом поширення корпоративної

соціальної відповідальності. Обгрунтовано необхідність подальших наукових розробок на основі сисG

темного аналізу та синтезу як основоположного методологічного підходу наукового пізнання у цьому

напрямі.

The article defines the content category of the corporate management of agrarian enterprises. To identify

factors, characteristics, principles of use. Advantages and problems of implementation. Proposed tools and ways

to increase efficiency through the dissemination of corporate social responsibility. The necessity for further

research on the basis of the system analysis and synthesis as the fundamental methodological approach of

scientific knowledge in this area.

Ключові слова: корпоративне управління, аграрні підприємства, категорія, сутність, переваги, пробле!ми, принципи, соціальна відповідальність.

Key words: corporate governance, agrarian company, category, essence, advantages, problems, principles, socialresponsibility.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІМетою статті є уточнення категорії корпоративного

управління аграрними підприємствами через оцінку взає�мозв'язку його ефективності з питаннями розвиткусільських територій та необхідність включення у його струк�туру корпоративної соціальної відповідальності, удоскона�лення на основі системно�структурного аналізу й синтезу.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬУ світовій аграрній економіці в умовах інтеграційних та

глобалізаційних тенденцій значимість корпоративного уп�равління, яке обумовлене поділом повноважень володінняі управління в акціонерних товариствах, посилюється з ук�рупненням або злиттям компаній агробізнесу і збільшеннякількості різновекторних інтересів їх акціонерів. Високаякість корпоративного управління сприяє успішному роз�витку та підвищенню інвестиційної привабливості аграрнихкорпорацій, дає додаткові гарантії акціонерам, партнерам,клієнтам і сприяє зміцненню системи внутрішнього конт�ролю. Нині виділяють кілька підходів до визначення сут�ності корпоративного управління (табл. 1).

Таким чином, єдиного універсального визначення сут�ності корпоративного управління, яке можна було б рівноз�начно застосувати для різних ситуацій, країн і правовихсистем, не існує. Вона розглядається з позиції певнихпідходів або завдань застосування та оцінки. Найбільш до�цільним уявляється розглядати корпоративне управліннясистемно, розуміючи під цим поняттям, насамперед, систе�му взаємодії органів та структур корпоративного правлін�ня, управління вартістю аграрного підприємства та йогостійким розвитком відповідно до прийнятих цілей для за�



безпечення найбільш вигідного перерозподілу сконцентро�ваних у корпорації ресурсів як запоруки конкурентоспро�можної діяльності в теперішньому та майбутньому вимірі.

Корпоративне управління — це не тільки і не стількиорганізація діяльності ради директорів, система взаємин закціонерами та дотримання їх прав. Це інтегрований підхіддо побудови основ і механізмів, за допомогою якихздійснюється управління бізнесом, у тому числі питання стра�тегічного планування, управління ризиками, забезпеченнявідповідності діяльності компанії вимогам законодавстватощо, які б дозволили агроформуванню успішно конкуру�вати на ринку, дотримуючись при цьому інтересів усіх заці�кавлених сторін. Таким чином, корпоративне управліннярозглядається у широкому сенсі слова і відображає взаємо�дію безлічі суб'єктів економічних відносин з питань забезпе�чення ефективності діяльності аграрних підприємств і захи�сту інтересів зацікавлених сторін (акціонерів, ради дирек�торів, менеджерів, інвесторів, кредиторів, співробітників,постачальників, покупців, державних чиновників, місцевихорганів влади; місцевого населення та ін.), а також довгост�рокову стратегію присутності на аграрному ринку загалом.

У формулюванні визначення корпоративного управлі�ння як системи необхідно визначити її структурні елемен�ти: об'єкт управління; суб'єкти управління; цілі корпоратив�ного управління; механізми корпоративного управління [5,с. 96]. Визнаючи правомірність більшості розглянутихпідходів, погоджуємося з таким. По�перше, об'єктом кор�поративного управління є корпорація. Об'єктом може вис�тупати господарське товариство або інтегроване корпора�тивне об'єднання, що залежить від специфіки вибору об�'єкта дослідження. По�друге, найбільш обгрунтованим таперспективним вважаємо підхід у визначенні корпоратив�ного управління як системи взаємовідносин. Адже загаль�ну проблематику складають протиріччя та конфлікти інте�ресів у відносинах зацікавлених осіб — суб'єктів корпора�тивного управління. При цьому коло суб'єктів має бути роз�ширеним на всіх зацікавлених осіб. В академічній літературідля визначення кола зацікавлених осіб прийнято викорис�товувати термін "стейкхолдери".

Система корпоративного управління включає підсис�тему корпоративного самоуправління й підсистему органі�заційного корпоративного управління (виконавчу підсис�тему). Суб'єктом підсистеми корпоративного самоуправлі�ння є загальні збори акціонерів і спостережні ради. Пред�метом корпоративного самоуправління є відносини з фор�мування та використання акціонерного капіталу, створен�ня умов (зовнішніх і внутрішніх) для ефективного функціо�

нування агроформування як цілісної системи, а також гар�монізації інтересів акціонерів і корпоративного менеджмен�ту. Таким чином, система корпоративного управління по�єднує в собі положення законодавства, нормативних вимогі враховує практику господарювання в корпоративномусекторі. Це дозволяє агроформуванням залучати фінансо�во�інвестиційні, інноваційні й людські ресурси, ефективноздійснювати господарську діяльність і продовжувати своєфункціонування, підвищувати вартість акцій і врахувати прицьому інтереси всіх суб'єктів корпоративних відносин.

Отже, система корпоративного управління включає су�купність юридичних і соціально�поведінкових норм та правил,у рамках яких функціонує корпоративне утворення і на базіяких будуються взаємовідносини між його учасниками. Су�часна українська модель корпоративного управління, що скла�лася під впливом національних, історичних, політичних, еко�номічних, соціальних і культурних традицій, сучасних госпо�дарських реалій характеризується рядом особливостей із на�явністю компонентів усіх традиційних моделей, а саме: віднос�ною розпорошеністю власності (але відсутністю ліквідногофондового ринку, низьким рівнем розкриття інформації йслабкими інституціональними інвесторами); стійкою тенден�цією до концентрації власності й контролю (але при відсут�ності відповідального ефективного власника, уваги до дрібнихакціонерів, адекватного фінансування та ефективного моні�торингу); елементами перехресних володінь і формуваннямскладних корпоративних структур різного типу (але привідсутності тяжіння до будь�якого типу).

Система корпоративного управління являє собоюорганізаційну модель, за допомогою якої аграрне підприє�мство представляє і захищає інтереси своїх інвесторів. Цясистема містить у собі багато складових: від ради директорівдо схем оплати праці виконавчої ланки та механізмів ого�лошення банкрутства. Тип застосовуваної моделі залежитьвід структури корпорації, що існує в рамках аграрної рин�кової економіки, і відображає сам факт поділу функцій во�лодіння та управління сучасною корпорацією.

Корпоративне управління внаслідок своєї вагомості векономічному житті вже давно стало важливим напрямкомдіяльності людства. Останнім часом спостерігається зрос�тання інтересу суспільства до проблеми корпоративногоуправління. Причина подібної ситуації полягає в тому, щопроблеми, які вирішує корпоративне управління, тісно по�в'язані з рядом поширених сьогодні явищ, які заслугову�ють на особливу увагу: зростання ролі приватного сектора;посилення тенденцій до інтернаціоналізації та інтеграціїаграрної економіки; нові умови конкуренції. Слід також

Автор, джерело Визначення поняття «корпоративне управління» Д.О. Баюра [1, с. 12] Система цілеспрямованого формування процесу діяльності акціонерного товариства

(корпорації) та впливу між акціонерами і зацікавленими особами В.А. Євтушевський [2, с. 25] Процеси регулювання власником руху його корпоративних прав з метою отримання прибутку,

управління корпоративним підприємством, відшкодування витрат через отримання частки майна при його ліквідації

Д.В. Задихайло [3, с. 18] Сукупність юридичних, економічних, організаційних норм і правил, у межах яких функціонує корпорація (товариство) і на основі яких вибудовуються взаємини між усіма її учасниками

Т.В. Момот [6, с. 17] Комплексна система внутрішніх і зовнішніх механізмів, що спрямована на оптимізацію структури корпоративних відносин для забезпечення гармонізації інтересів усіх суб’єктів корпоративних відносин і реалізації ефективного інвестиційного процесу в акціонерному товаристві дія максимізації його капіталізації

М.І. Небава [7, с. 12] Процеси регулювання власником руху його корпоративних прав із метою отримання прибутку, управління корпоративним підприємством, можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами, відшкодування витрат через отримання частки майна при його ліквідації

А. Шлейфер, Р. Вишні [11, с. 737]

Шляхи та способи, за допомогою яких інвестори гарантують отримання доходу на вкладений у корпорацію капітал

Д. Деніс [10, с. 62] Набір механізмів (як інституціональних, так і створених на ринку), які стимулюють менеджерів компанії приймати рішення, що максимізують вартість компанії для її власників.

А.Б. Педько [8, с. 21] Система взаємин, що складається між різними учасниками корпоративних відносин, із приводу розподілу влади, власності і доходів в акціонерному товаристві, яка підлягає чіткому правовому регулюванню

С.А. Румянцев [9, с. 16] Система виборних та призначених органів, які здійснюють управління діяльністю відкритих акціонерних товариств, що відображає баланс інтересів власників і спрямована на забезпечення максимально можливого прибутку від усіх видів діяльності товариства згідно з нормами чинного законодавства

Таблиця 1. Узагальнені підходи учених до визначення категорії "корпоративне управління"


63www.economy.in.ua

відзначити, що однією з тенденцій останнім часом є зміщен�ня акцентів в управлінні в бік людського чинника і нематер�іальних активів таких, як фірмова назва, патенти, бренди,торгові знаки та марки, ділова репутація, стратегічні угодий ноу�хау в сфері організації та здійснення виробництва.

Таким чином, особливості корпоративного управліннястворюють умови для досягнення поставлених цілей інтег�рованого об'єднання аграрних підприємств як системи. Як ібудь�яка система, корпоративне управління будується придотриманні чітко визначених та науково обгрунтованихпринципів. Відповідно до світової практики, можна виділи�ти такі основні принципи корпоративного управління:

— захист прав акціонерів�власників;— прозорість (розкриття) відповідної фінансової

інформації про діяльність товариства;— контроль за діяльністю правління;— незалежність наглядової ради у визначенні стратегії

товариства, затвердженні бізнес�планів та важливих гос�подарських рішень, моніторингу його діяльності;

— значна роль зацікавлених осіб в управлінні аграрнимпідприємством.

Слід зазначити, що саме корпоративні аграрні підприє�мства забезпечили в Україні небувалу концентрацію зем�лекористування та капіталів, всебічну модернізацію аграр�ного виробництва, впровадження інновацій у бізнес�про�цеси і на цій основі — передові позиції на світових аграрнихринках. З іншої сторони, вони призвели до вимивання ре�сурсів сільських територій, сприяють соціальному розша�руванню сільських жителів, безробіттю на селі, занепадуінфраструктури. Тому обов'язковою складовою корпора�тивного управління та діяльності агрокорпорацій у ціломумає бути корпоративна соціальна відповідальність передсуспільством [4, с. 80]. Її практика є невід'ємною умовоюгосподарювання у розвинутих країнах та має значні масш�таби і позитивні результати у стратегічному вимірі.

ВИСНОВКИПоняття "корпоративне управління" в сучасній еко�

номіці аграрних підприємств та в менеджменті, як правило,визначене неточно, охоплює величезну кількість різних еко�номічних явищ та процесів. Найбільш повно його можнавизначити як певну сукупність управлінських рішень, яківпливають на те, як відбувається розвиток всередині кор�порації, що знаходиться під управлінням або контролемвідповідальних осіб. Узагальнюючи різні трактування цьо�го поняття, можна зробити висновок, що корпоративнеуправління в агросфері варто розглядати у трьох аспектах,що не суперечать один одному, а доповнюють один одного:як науку (самостійну галузь знань); як організаційну мо�дель, яка, з одного боку, повинна бути регулятором взає�мовідносин між суб'єктами корпоративних відносин: менед�жерами та власниками компаній, з іншого — координуватицілі різних зацікавлених сторін, спрямувати їх у єдине рус�ло, при цьому забезпечувати ефективне функціонуваннякорпорації; як систему або процес, за допомогою якогоуправляється і контролюється діяльність агрокорпорацій,підзвітних акціонерам.

Отже, корпоративне управління є новим напрямом еко�номічної аграрної науки та господарської практики, томунедостатньо структуроване за змістом та термінологією. Нанашу думку, розробка та обгрунтування теоретичних за�сад корпоративного управління суб'єктів господарюванняагросфери потребує системного аналізу та синтезу як ос�новоположного методологічного підходу їх здійснення.Важливим напрямом подальшого дослідження є ідентифі�кація й поглиблене вивчення структурних елементів систе�ми корпоративного управління і, на цій основі, — обгрун�тування критеріїв та показників оцінювання її ефективності.

Література:1. Баюра Д.О. Корпоративне управління як об'єкт нау�

кового дослідження / Д.О. Баюра // Вісник Київського на�ціонального університету. Економіка / За ред. В.Д. Базиле�вича. — К.: Вид�во КНУ. — 2008. — Вип. 99�100. — С. 26—29.

2. Євтушевський В.А. Стратегія корпоративного управ�ління: монографія / В.А. Євтушевський, К.В. Ковальська,Н.В.Бутенко. — К.: Знання, 2007. — 287 c.

3. Задихайло Д.В. Корпоративне управління: навч. посіб./ Д.В. Задихайло, О.Р. Кібенко, Г.В. Назарова. — Харків:Еспада, 2003. — 333 c.

4. Ігнатенко М.М. Теоретичні засади та практичні на�прями формування корпоративної соціальної відповідаль�ності аграрних та харчових підприємств / М.М. Ігнатенко // Економіка АПК: міжнар. наук.�вир. жур. — № 1. — 2015.— С. 78—83.

5. Кузьмін О.Є. Менеджмент: теоретичні засади та прак�тичні аспекти / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник. — Львів: Вид�во "Львівська політехніка", 2006. — 152 с.

6. Момот Т.В. Вартісно�орієнтоване корпоративне уп�равління: від теорії до практичного впровадження: моно�графія / Т.В. Момот. — Харків: ХНАМГ, 2006. — 380 с.

7. Небава М.І. Теорія корпоративного управління: вуз�лові питання / М.І. Небава. — К.: Центр навчальної літера�тури, 2004. — 295 с.

8. Педько А.Б. Власність, контроль і конфлікт інтересівв акціонерних товариствах / А.Б. Педько. — К.: Вид. дім"Києво�Могилянська академія", 2008. — 325 с.

9. Румянцев С.А. Українська модель корпоративногоуправління: становлення та розвиток / С.А. Румянцев. —К.: Т�во "Знання": КОО, 2003. — 149 с.

10. Denis D., McConnel J. 2003. International CorporateGovernance. [pdf] ECGI, Finance Working Paper, 5, р. 62.Available at: <http://www.gobiernodelaempresa.cl/files/cge/biblioteca/acad/D.%20Denis%20y%20J.%20McCon�nell%20International%20Corporate%20Governance.pdf>

11. Shleifer A. and Vishny R.W. (1997), A Survey ofCorporate Governance. The Journal of Finance, 52: 737—783.

References:1. Bayura, D.O. (2008), "Corporate governance as an object

of scientific research", Visnyk Kyivskogo natsionalnogouniversitetu. Ekonomika, vol. 99—100, pp. 26—29.

2. Yevtushevs'kyj, V.A. Koval's'ka, K.V. and Butenko, N.V.(2007), Stratehiia korporatyvnoho upravlinnia [Strategy ofcorporate management], Znannia, Kyiv, Ukraine.

3. Zadykhajlo, D.V. Kibenko, O.R. and Nazarova, H.V.(2003), Korporatyvne upravlinnia [Corporate management],Espada, Kharkiv, Ukraine.

4. Ihnatenko, M.M. (2015), "Theoretical bases and practicaldirections for the formation of corporate social responsibilityof agricultural and food enterprises", Ekonomika APK, vol. 1,pp. 78—83.

5. Kuz'min, O.Ye. and Mel'nyk, O.H. (2006), Menedzhment:teoretychni zasady ta praktychni aspekty [Management:theoretical foundations and practical aspects], L'vivs'kapolitekhnika, L'viv, Ukraine.

6. Momot, T.V. (2006), Vartisno�oriientovane korpo�ratyvne upravlinnia: vid teorii do praktychnoho vprovadzhennia[Value�oriented corporate management: from theory topractical implementation], KhNAMH, Kharkiv, Ukraine.

7. Nebava, M.I. (2004), Teoriia korporatyvnohoupravlinnia: vuzlovi pytannia [The theory of corporategovernance: core issues], Tsentr navchal'noi literatury, Kyiv,Ukraine.

8. Ped'ko, A.B. (2008), Vlasnist', kontrol' i konflikt interesivv aktsionernykh tovarystvakh [Ownership, control and conflictof interest in joint stock companies], Kyievo�Mohylians'kaakademiia, Kyiv, Ukraine.

9. Rumiantsev, S.A. (2003), Ukrains'ka model' kor�poratyvnoho upravlinnia: stanovlennia ta rozvytok [Ukrainianmodel of corporate governance: formation and development],Znannia, Kyiv, Ukraine.

10. Denis, D. and McConnel, J. (2003), "InternationalCorporate Governance", Finance Working Paper, vol. 5, рp. 62.

11. Shleifer, A. and Vishny, R.W. (1997), "A Survey ofCorporate Governance", The Journal of Finance, vol. 52, pp.737—783.Стаття надійшла до редакції 10.04.2016 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИНизька ефективність економіки України, що не дозво�

ляє їй забезпечувати вимоги суспільного розвитку, в значніймірі зумовлена проблемами структурного характеру. Подо�лання глибоких структурних диспропорцій в національнійекономіці, на причинах, проявах та небезпеці яких наголо�шують науковці [7; 8; 9; 13; 16], та реалізація цілей її струк�турного оновлення актуалізують невідкладність проведен�ня активної структурної політики та вироблення дієвих ме�ханізмів структурного реформування.

УДК 338.24.021.8

А. Ю. Васіна,к. е. н., доцент, докторант кафедри менеджменту та публічного управління,Тернопільський національний економічний університет

ОРГАНІЗАЦІЙНОGФУНКЦІОНАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ

СТРУКТУРНОГО РЕФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ

ЕКОНОМІКИ: ТЕОРЕТИЧНІ Й МЕТОДОЛОГІЧНІ

ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ

A. Vasina,

postdoctoral student of the Management and Public Administration Department,

Ternopil National Economic University, Associate Professor, PhD in Economics

ORGANIZATIONAL AND FUCTIONAL MECHANISM OF THE NATIONAL ECONOMY SRTUCTURALREFORMING: THEORETICAL AND METHODOLOGICAL BACKGROUNDS TO FORMATION

Ключові слова: структурне реформування, організаційно!функціональний механізм, структурні перетво!рення економіки.

Key words: structural reforming, organizational and functional mechanism, structural transformations of economy.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬПитання удосконалення структурних характеристик

української економіки, пошуку варіантів розв'язання на�зрілих проблем її структурного збалансування, вироблен�ня механізмів реалізації структурної політики знаходятьсяв полі зору широкого кола дослідників, а саме: Т.І. Артьо�мової [13], Я.В. Белінської [14], В.Г. Бодрова[2], В.К. Га�ліцина [17], О.В. Галіциної [17], В.М. Гейця [13], Я.А. Жалі�ла [14], О.Ю. Ємельянової [11], С.А. Єрохіна [5], Ю.В. Кін�дзерського [6], І.В. Крючкової [12], А.Ф. Мельник [7],

У статті обгрунтовано необхідність удосконалення підходів до формування організаційноGфункціоG

нального механізму структурного реформування національної економіки як передумови удосконалення

її структури. Визначено теоретикоGметодологічні засади побудови механізму структурного реформуванG

ня економіки з виділенням специфіки його організаційної і функціональної складової. Ідентифіковано

проблеми формування ефективного організаційноGфункціонального забезпечення структурного рефорG

мування економіки України. Наголошено, що організаційноGфункціональний механізм структурного реG

формування національної економіки доцільно розглядати в двох аспектах: як механізм організаційноG

функціонального забезпечення формування і підтримки в актуальному стані цілісної системи структурG

ного реформування національної економіки з виділенням окремих організаційноGфункціональних підсиG

стем в єдиному управлінському процесі; як сукупність функціональних механізмів розв'язання проблем

і досягнення окремих цілей структурування економіки. З урахуванням проблемних аспектів структурG

ного реформування економіки України, наведено підходи щодо удосконалення формування його оргаG

нізаційноGфункціонального механізму.

The necessity of improvement of the approaches to the formation of the organizational and functional

mechanism of the national economy structural reforming as a background of its structure improvement is studied

in the paper. The theoretical and methodological backgrounds to the formation of the structural reforming

mechanism distinguishing the specifics of its organizational and functional component are defined. The issues

of formation of the effective organization and functional provision of Ukraine's economy structural reforming

are identified. It is emphasized that the organization and functional mechanism of the national economy structural

reforming should be considered as the following: as the mechanism of the organization and functional provision

of the formation and support in the current status of the entire system of the national economy structural reforming

distinguishing the certain organization and the functional subsystems in the integrated managerial process; as

a complex of the functional mechanisms of the problems solution and achieving of the certain objectives of the

economy structuring. Taking into consideration the challenging issues of the structural reforming of the economy

of Ukraine the approaches towards the improvement of the formation of its organizational and functional

mechanism are discussed.


65www.economy.in.ua

А.П. Павлюка [14], Д.С. Покришки [14], Н.М. Попадинця[10], Н.К. Самченко [17], О. В. Собкевич [11], О.П.Суслова[17], Ю.М. Чайки [19], Р.І. Шепетька [2], Л.В.Шинкарук [13].

НЕВИРІШЕНІ ЧАСТИНИ ПРОБЛЕМИПопри значний науковий інтерес до проблематики

структурної трансформації національної економіки, бага�тогранне висвітлення аспектів реалізації структурної пол�ітики, питання формування цілісного організаційно�функ�ціонального механізму структурного реформування украї�нської економіки залишаються ще недостатньо відпрацьо�ваними, що й обумовило вибір теми дослідження

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМетою дослідження є обгрунтування теоретико�мето�

дологічних засад та вироблення підходів до удосконаленняформування організаційно�функціонального механізмуструктурного реформування національної економіки.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯПроведення ефективної структурної політики, спро�

можної створити передумови комплексного розв'язанняназрілих проблем соціально�економічного розвитку краї�ни, вимагає формування дієвої управлінської системи, в якійби детерміновано функціонували й розвивались підсисте�ми функціонального й організаційного забезпеченняздійснення структурних реформ.

Масштабність, складність, різноманітність цілей та зав�дань структурного реформування національної економікив умовах значної мінливості та невизначеності середовищаїї розвитку, з одного боку, та низький рівень дієвості ме�ханізмів цілеспрямованого структурного оновлення еконо�мічної системи, з іншого боку, обумовлюють необхідністьсистемного підходу до дослідження організаційно�функці�онального механізму структурного реформування з розк�риттям сутності його складових елементів, взаємозв'язків івзаємозалежностей між ними.

Теоретико�методологічну основу побудови організац�ійно�функціонального механізму структурного реформу�вання економіки складає змістовне наповнення самого тер�міну "механізм", який в економічній літературі розглядаєть�ся як "система ланок, пристрій, спосіб, які визначають по�рядок певного виду діяльності", як "система прямих і опо�середкованих взаємозв'язків між економічними явищами іпроцесами, передусім між їх протилежними сторонами, атакож між підсистемами і елементами, які виникають урізних типах економічних систем та між ними" [3, с. 496].

У вітчизняній науці ще не вироблено єдиного підходудо визначення поняття "організаційно�функціональний ме�ханізм структурного реформування економіки", попри те,що питання формування механізмів структурного розвит�ку національної економіки [19, с. 31—41], механізмів реалі�зації структурної політики регіону [10, с. 49], структурнихтрансформацій в окремих галузях [11, с. 35—40] знайшлишироке висвітлення у науковій літературі в контексті розг�ляду організаційно�економічного механізму структурнихзрушень, структурних змін, структурної перебудови, струк�турної корекції і характеризуються значними методологіч�ними розбіжностями щодо масштабів, способів, методів,технологій управлінського впливу.

Актуальність дослідження механізму структурного ре�формування національної економіки з акцентуванням ува�ги на організаційному та функціональному аспектах обу�мовлена такими основними моментами:

1) важливістю забезпечення комплексного управлінсь�кого впливу на широкий спектр процесів структуруваннянаціональної економіки, що охоплює її багатоаспектніструктурні характеристики;

2) необхідністю виокремлення організаційно�функціо�нального механізму формування і підтримки в актуальномустані цілісної системи структурного реформування націо�нальної економіки з виділенням окремих функціональнихпідсистем в єдиному управлінському процесі;

3) потребою вироблення ефективних функціональнихмеханізмів розв'язання проблем і досягнення цілей струк�турування економіки в рамках підготовки й здійснення дер�жавно�управлінських рішень у режимі суб'єктно�об'єктнихуправлінських відносин;

4) значимістю комплексного застосування інструмен�тарію управлінського впливу на процеси структурного ре�формування, який би поряд з економічними важелями та�кож включав адміністративні, правові, соціально�політичні,

морально�етичні, і цим самим сприяв адекватному управлі�нському реагуванню на виклики структуруванню національ�ної економіки.

Методологічною передумовою розкриття сутностіорганізаційно�функціонального механізму реформуваннявиступає розгляд змістовних характеристик його організа�ційної й функціональної складової та взаємозв'язків міжними. В науковій літературі поняття функціонального ме�ханізму державного управління економічними процесами,одним з елементів якого виступає функціональний механізмструктурного реформування економіки залишається щенедостатньо обгрунтованим в методологічній площині.Дуже часто застосовується спрощений підхід, коли функц�іональний механізм вирішення певної управлінської пробле�ми розглядається як набір управлінських функцій без на�лежного розкриття їх взаємозв'язку з іншими елементамисистеми управління.

Приналежність структурного реформування економі�ки до державно�управлінських механізмів дозволяє засто�сувати при його аналізі теоретико�методологічні засади,вироблені наукою державного управління. Узагальненняпідходів до розкриття сутності функціональних механізміввирішення державно�управлінських проблем, підводить довисновку, що основу функціонального механізму структур�ного реформування економіки має складати сукупністьфункцій державного управління й регулювання щодо реал�ізації цілей структурної політики, які знаходяться у взає�модії і взаємозв'язку, конкретизуються у функціях органіввлади різних рівнів та реалізуються через набір конкрет�них технологій управління.

До базових методологічних засад побудови функ�ціональних механізмів реалізації структурних реформ доц�ільно віднести:

— застосування процесного підходу, що дозволить ви�будовувати функціональні механізми як неперервну су�купність взаємопов'язаних управлінських функцій, націленихна досягнення єдиного кінцевого результату;

— системний підхід, у відповідності з яким будь�якийфункціональний механізм цілеспрямованої структурноїтрансформації є підсистемою системи структурного рефор�мування національної економіки і функціонує у відповід�ності до запитів останньої;

— забезпечення гнучкості й адаптивності функціональ�них механізмів у відповідності до пріоритетів та цілей струк�турної політики, з одного боку, та особливостей структу�рування економіки в розрізі структурних вимірів й середо�вища, що його визначають — з іншого;

— внесення базових функцій щодо вироблення й реалі�зації структурної політики в реєстр функцій органів влади,забезпечення їх належного юридичного оформлення та зак�ріплення в компетенційних актах цих органів з узгоджен�ням повноважень по вертикалі й горизонталі;

— визначення базових функціональних моделей струк�турного збалансування національної економіки як наміжсекторальному рівні, так і в розрізі окремих секторів таструктурних вимірів, що сприятиме підвищенню дієвостіструктурних реформ в результаті врахування специфікицілей структурування та особливостей розвитку структур�них елементів національної економіки;

— орієнтація функціональних механізмів на паралель�не забезпечення превентивних заходів щодо запобіганняпоглибленню й появі структурних диспропорцій в націо�нальній економіці та перманентне оновлення структури еко�номічної системи у відповідності до вимог і викликів сус�пільного розвитку;

— забезпечення в рамках функціональних механізмівоптимального поєднання функцій прямого впливу на струк�турування економіки з функціями структурного оновленнячерез регулювання функціонування й розвитку агентів рин�ку;

— формування й поєднання функціональних механізмівструктурного реформування на основі проектно�програм�ного�цільового підходу, що закладає основу для комплекс�ного охоплення багатоаспектних структурних проблем тазавдань структурної модернізації національної економіки.

При виробленні механізмів реалізації структурних ре�форм економіки заслуговують на увагу принципи формуван�ня функціональних структур управління, напрацьовані уп�равлінською наукою й практикою, а саме: відповідності уп�равлінських функцій стану керованих об'єктів та середови�щу їх розвитку; достатньої різноманітність функцій, яка бсприяла виробленню ефективних варіантів управлінського



впливу; закріплення чіткої відповідальність за реалізаціюфункцій шляхом усунення дублювання; забезпечення належ�ної міжфункціональної координації; підкріпленості управл�інських функцій відповідним управлінським інструментарієм;надання суб'єкту реалізації функцій достатніх повноваженьдля досягнення ефективності управлінського впливу.

Функціональний механізм структурного реформуванняреалізується в єдності з організаційним механізмом, вонивиступають двома взаємопов'язаними та взаємозумовлени�ми підсистемами інтегрованого механізму структуруваннянаціональної економіки.

Основу розкриття сутності організаційного механізмуструктурного реформування економіки складають такі ба�зові категорії, як "організаційний механізм", "організацій�ний механізм управління", "організаційна структура управ�ління". В енциклопедичній літературі організаційний ме�ханізм трактується як послідовність етапів проектуванняструктур, детального аналізу й визначення системи цілей,продуманого виділення організаційних підрозділів і формїх координації для забезпечення функціонування деякогокомплексу (організаційної системи) [4, с. 262]. Організац�ійний механізм у державному управлінні науковцями виз�начається як підсистема управління, призначена для пере�творення певного організуючого впливу органу державноївлади (суб'єкта) в бажану (цільову) поведінку, результа�тивність та ефективність діяльності об'єкта управління [4,с. 263]. Базисом організаційного механізму структурногореформування економіки виступає організаційна структу�ра державного управління — компонент системи держав�ного управління, який об'єднує певну сукупність держав�них організацій, їх персонал, ресурси, що виділяються і вит�рачаються супільством на формування та реалізацію дер�жавно�управлінських впливів. А відтак, організаційний ме�ханізм структурного реформування національної економі�ки слід розглядати як сукупність організаційних структурй організаційних форм управління, що формуються орга�нами влади, які залучаючи і використовуючи різні види ре�сурсів, налагоджуючи взаємовідносини з елементами сусп�ільної системи забезпечують реалізацію функцій структур�ного реформування економіки. До засад його ефективногофункціонування, враховуючи досвід вирішення державно�управлінських завдань, можна віднести: єдність мети функ�ціонування всіх елементів організаційного механізму, щовизначається цілями структурної політики; динамічністьвзаємозв'язків в організаційній структурі реалізації струк�турної політики у відповідності до трансформації цілей тафункцій структурного реформування економіки;ієрархічність організаційної структури і наскрізна реаліза�ція цілей та завдань структурної політики; поєднання цент�ралізації і децентралізації в процесі реалізації структурнихреформ; формування мережевих структур управління.

У реалізації структурної політики бере участь значнакількість владних інституцій, які функціонують на загально�державному, регіональному муніципальному рівнях, однак їхдіяльність, за відсутності єдиної стратегії структурної пере�будови економіки України, як свідчать проведені досліджен�ня, в більшості випадків носить ситуаційний характер, пов'я�зана з реагуванням на проблемні ситуації і не є стратегічноспрямованою на структурну модернізацію економіки.

Функціонування організаційного і функціональногомеханізмів об'єктивно може бути оцінено за умови діагнос�тики їх інтегрованого впливу на основі використання струк�турно�функціонального аналізу — методу системного дос�лідження соціальних явищ і процесів як структурнорозчле�нованої цілісності, в якій кожен елемент структури має виз�начене функціональне призначення [18].

Враховуючи характерні особливості побудови й функ�ціонування складових організаційно�функціонального ме�ханізму структурного реформування національної еконо�міки він може бути визначений як система функціональнихмеханізмів, сформованих в орієнтації на цілі структурноїполітики за процесним підходом, підкріплена організацій�ними механізмами, сформованими органами влади різнихрівнів в результаті побудови організаційних структур тавироблення організаційних форм управління для забезпе�чення цілеспрямованих структурних перетворень з викори�станням певного набору управлінського інструментарію.

Формування організаційно�функціонального механізмуструктурного реформування національної економіки прохо�дило в контексті і впродовж всього періоду реалізації адмін�істративної реформи в Україні, яка розпочалася у 1998 році іметою якої було визначено створення ефективної системи

державного управління суспільним розвитком. Однак, у про�цесі реалізація адміністративної реформи виявився цілий рядпроблем, що завадили формуванню ефективного організац�ійно�функціонального забезпечення управління суспільнимрозвитком в цілому і структурного реформування економіки,зокрема. Серед таких проблем слід виділити:

1) відставання адміністративної реформи від соціально�економічних перетворень в Україні, за якого змістовне на�повнення та темпи змін в системі державного управлінняне сприяли формуванню організаційно�функціональнихмеханізмів, спроможних адекватно відреагувати на струк�турні проблеми в українській економіці і запропонуватиефективні варіанти їх вирішення з використанням інновац�ійних підходів;

2) зосередження основної уваги на реформуванні сис�теми органів влади, а не на державно�управлінської систе�ми в цілому. За таких умов не забезпечувалася належна взає�моузгодженість між функціональними й організаційнимимеханізмами структурного реформування економіки;

3) неузгодженість адміністративної реформи з реформоюадміністративно�територіального устрою та муніципальноюреформою створило цілий ряд бар'єрів для формування на�лежного інституційного забезпечення структурного рефор�мування економіки, узгодженого вироблення й реалізаціїструктурної політики на макро�, мезо� та локальному рівнях;

4) відсутність комплексного підходу до перетворень всистемі державного управління, в наслідок чого набулизначного поширення інституційні прогалини забезпеченнячіткої детермінації між визначенням цілей структурногореформування, функціональними механізмами їх реалізації,організаційним забезпеченням, управлінськими технологі�ями, що застосовуються органами влади для впливу наструктурні перетворення;

5) непослідовні та необгрунтовано часті трансформаціїорганізаційно�функціональної структури державного апа�рату зумовили нечіткість відповідальності, нестабільність,невизначеність у роботі органів влади, порушення порядкуїх взаємодії й інституційної пам'яті, що в свою чергу, несприяє їх зосередженню на стратегічних завданнях струк�турної політики;

6) недостатність приділення уваги при виробленні уп�равлінських механізмів питанням гармонізації регулятивнихфункцій між країнами, що звужує можливості адекватногореагування в процесі структурного реформування на вик�лики глобалізації.

Сформовані за таких умов механізми структурного ре�формування національної економіки виявилися вкрай не�ефективними, часто формальними, неспроможними проти�стояти глобальним і внутрішнім викликам структуруваннюекономічних систем, забезпечити структурні реформи якцілісний процес, що включає комплекс дій щодо вирішеннясистемних структурних проблем і запобігання їх виникнен�ню в майбутньому.

З позиції врахування багатовимірності системних ха�рактеристик та з метою об'єктивізації діагностики і вироб�лення бачення щодо подальшого удосконалення, організа�ційно�функціональний механізм структурного реформуван�ня національної економіки доцільно розглядати в двох ас�пектах, а саме:

1) як механізм організаційно�функціонального забезпе�чення формування і підтримки в актуальному стані цілісноїсистеми структурного реформування національної еконо�міки з виділенням окремих організаційно�функціональнихпідсистем в єдиному управлінському процесі;

2) як сукупність функціональних механізмів розв'язан�ня проблем і досягнення окремих цілей структурування еко�номіки в рамках підготовки й реалізації державно�управлі�нських рішень у режимі суб'єктно�об'єктних управлінськихвідносин.

Виділення таких аспектів дозволяє застосувати загаль�ний і частковий підходи до аналізу механізмів ціле�спрямованих структурних перетворень. При цьому в рам�ках загального підходу прослідковується механізм�управ�лінська система досягнення загальних стратегічних цілейструктурного реформування національної економіки, а врамках часткового — реалізація часткових цілей, зорієнто�ваних на окремі структурні характеристики економіки, ви�рішення певних структурних проблем, використанняадаптованих до специфіки об'єктів управління функціональ�них механізмів. Часткові організаційно�функціональні ме�ханізми виступають складовими загального, співвідносять�ся як ціле і частина, система і підсистеми.


67www.economy.in.ua

Механізм організаційно�функціонального забезпечен�ня формування і підтримки в актуальному стані цілісноїсистеми структурного реформування національної еконо�міки слід розглядати як модель (від лат. modulus — "міра,аналог, зразок"), яку доцільно сформувати базуючись натеоретичний засадах управлінської й економічної науки,враховуючи зарубіжний досвід проведення реформ. Середосновних, чітко детермінованих елементів�підсистем такоїмоделі доцільно виділити:

1) підсистему аналізу структури економіки в статиці ідинаміці, яка б включала: аналіз структури національноїекономіки в розрізі основних структурних вимірів; іденти�фікацію структурних дисбалансів; діагностику впливуструктури економіки на досягнення цілей суспільного роз�витку; визначення трендів структурної трансформації на�ціональної економіки; оцінку структури ресурсів національ�ної економіки та умов їх залучення;

2) підсистему стратегічного аналізу середовища струк�турування національної економіки, в рамках якої доцільно:ідентифікувати елементи середовища структурування еко�номіки; здійснювати стратегічний аналіз інституційних чин�ників трансформації структури національної економіки звикористанням технологій форсайту; діагностувати дієвістьваріантів поєднання ринкових і державних інститутів в про�цесі здійснення структурних перетворень; проводити оцін�ку адаптації структури національної економіки до світово�го ринку, рівня її інтеграції у світову економічну систему;аналізувати ресурсний потенціал для усунення структурнихдисбалансів і зміни структури національного продукту;

3) підсистему обгрунтування критеріїв та вибору індика�торів структурних зрушень у національній економіці, яка бпередбачала визначення та обгрунтування показників�орієн�тирів, на досягнення яких мають спрямовуватись структурнізміни та через які повинні поєднуватись цілі суспільного роз�витку з цілями структурної політики. При цьому заслуговуєна увагу обгрунтований науковцями [16] полікритеріальнийпідхід до формування цілей структурного реформування;

4) підсистему прогнозування та моделювання структур�них зрушень в національній економіці, в рамках якої доц�ільними є прогнозування: макроекономічних структурнихпараметрів економіки; міжсекторальної збалансованостіекономіки; впливу структурних трансформацій на соціаль�но�економічний розвиток країни; формування структурноїоснови економіки; технологічної структурної стійкості еко�номіки; ресурного забезпечення структурного оновленняекономіки; розвитку видів діяльності та галузей� провай�дерів структурного удосконалення;

5) підсистему окреслення цілей та визначення пріори�тетів структурного реформування національної економіки,в рамках якої слід вирішувати завдання щодо: визначеннясистеми цілей структурної політики та відображення їх че�рез кількісні і якісні показники; нормативного закріпленняцілей структурного реформування у програмі структурноїперебудови економіки, як складовій Стратегії економічно�го та соціального розвитку України; конкретизації цілейструктурного реформування економіки в цілях довгостро�кових, середньострокових, короткострокових програмнихдокументів розвитку галузей (сфер діяльності), регіонів,діяльності органів влади; обгрунтування джерел ресурсно�го забезпечення цілей структурної політики;

6) підсистему функціональних механізмів структурногореформування національної економіки, в рамках якої маєреалізуватись механізм координації процесів структурногореформування як по вертикалі — приведення цілей й ме�ханізмів структурного оновлення економіки у відповідністьдо пріоритетів соціально�економічного розвитку країни таінституційного середовища, так і горизонталі — виробленняадаптивних до цілей структурного реформування функціо�нальних механізмів, їх узгодження, поєднання та включенняу цілісну систему управління структурними перетворення�ми. Оскільки функціональні механізми структурного рефор�мування економіки реалізуються в рамках різних видів дер�жавної економічної політики, важливим є їх узгодження таоптимальне поєднання за такими управлінськими функція�ми, як: регулююча, розподільча, контрольна, стратегування.При цьому функціональні механізми слід орієнтувати на па�ралельне вирішення таких двох груп завдань: 1) забезпечен�ня загальних умов структурного збалансування економіки;2) удосконалення структури економіки через стимулювання"точок зростання". Вирішення першої групи завдань вимагаєдієвих управлінських механізмів, вироблення яких є доціль�ним у рамках реалізації реформ, передбачених Стратегією

сталого розвитку "Україна — 2020" [1], а саме: механізмівдерегуляції та розвитку підприємництва; захисту економіч�ної конкуренції; регулювання корпоративних відносин, рин�ку капіталу, сфери трудових відносин; механізмів грошово�кредитного, фінансового, податкового, митного регулюван�ня. Через призму удосконалення структури економіки слідрозглядати цілі й заходи, визначених Стратегією, реформтранспортної інфраструктури, енергетики, управління дер�жавною власністю, регіональної політики, освіти, земельноїреформи, а також програм: розвитку українського експор�ту, енергоефективності, енергонезалежності, залучення інве�стицій, розвитку інновацій, туризму. Структурна модерніза�ція національної економіки шляхом стимулювання "точокзростання" вимагає зосередження уваги владних структур навиробленні й реалізації механізмів, зорієнтованих на: вияв�лення і використання "ексклюзивних" конкурентних перевагекономіки; активізацію механізмів ринкової самоорганізаціїта підприємницької ініціативи в напрямі технологічного онов�лення структури економіки; визначення дієвих важелів дер�жавної підтримки видів діяльності, які б забезпечили струк�турування економіки за принципом мультиплікатора; стиму�лювання утворення кластерів; сприяння інтеграції суб'єктівгосподарювання з метою кращого залучення їх потенціалудо виконання завдань структурної політики; формування ізабезпечення ефективного функціонування індустріальнихта технологічних парків, спеціальних економічних зон; вико�ристання переваг публічно�приватного партнерства; підви�щення ефективності розробки й реалізації національних про�ектів; спрямування інвестиційних потоків з використаннямінструментарію проектного управління; сприяння розвиткупроектів, спроможних вмонтовувати Україну у світові вироб�ничі ланцюги;

7) підсистему формування організаційного забезпечен�ня структурного реформування національної економіки,серед основних завдань якої слід виділити: нормативне зак�ріплення функцій структурного реформування економікиза органами влади; формування адаптивних організаційнихструктур реалізації структурної політики на основі оптим�ізації взаємодії між органами влади; забезпечення суб'єктівструктурного реформування необхідними ресурсами в не�обхідних обсягах; вироблення й закріплення управлінськихпроцедур й процесів вирішення структурних проблем та до�сягнення цілей структурного оновлення на різних рівнях ре�алізації структурної політики; запровадження організацій�них форм управлінської діяльності, які б дозволяли ефек�тивно застосовувати управлінський інструментарій в про�цесі реалізації функцій структурного реформування;

8) підсистему моніторингу реалізації структурної політи�ки, яка б інформувала про хід процесів структурного рефор�мування, сигналізувала про відхилення і формувала інформа�ційно�аналітичне підгрунтя для коригування цілей та об'єктив�ної адаптації організаційно�функціональних механізмів.

Як складна система, організаційно�функціональниймеханізм структурного реформування економіки можеефективно забезпечувати реформаторський процес за умо�ви взаємодії з суспільню системою та підтримання своєїспроможності на основі перманентного перегляду на паред�мет актуальності змістовних характеристик кожної скла�дової, дотримання між ними чіткої послідовності та жорст�кої детермінації. Досвід проведення економічних реформсвідчить, що часто причиною їх низької ефективності ста�вало порушення синхронності функціонування й трансфор�мації складових елементів механізмів реалізації. А це спо�нукає до зосередження уваги на необхідності паралельно�го дотримання таких базових методологічних засад функц�іонування механізму структурного реформування економ�іки як адаптивність та цілісність.

ВИСНОВКИПроведені дослідження дозволяють зробити такі вис�

новки:— попри наявність глибоких структурних деформацій

в національній економіці, які практично виводять її функц�іонування поза інтереси суспільства, в Україні відсутнійцілісний, цілеорієнтований, нормативно закріплений орган�ізаційно�функціональний механізм структурного реформу�вання економіки. Вироблення ефективного механізмуструктурного реформування економіки є одніє з відправ�них умов виходу країни з системної кризи, а відтак, повин�но стати пріоритетом державної економічної політики;

— в умовах перманентної політичної нестабільності танепослідовної державної економічної політики, формуван�



ня організаційно�функціонального механізму структурно�го реформування економіки носить спонтанний характер,залишається поза чіткою цілеорієнтацією та системністю;

— механізм організаційно�функціонального забезпе�чення формування й підтримки в актуальному стані цілісноїсистеми структурного реформування національної еконо�міки доцільно формувати як управлінську систему, яка бзабезпечувала перманентне цілеспрямоване структурнеоновлення економіки і включала сукупність строго детерм�інованих підсистем�елементів з певним функціональнимнавантаженням, яке реалізується через управлінські функціїз використанням арсеналу управлінського інструментарію;

— функціональні механізми структурного реформуван�ня економіки слід оптимально поєднувати в орієнтації напаралельне вирішення таких двох груп завдань, як забезпе�чення загальних умов структурного збалансування еконо�міки та удосконалення структури економіки через стиму�лювання "точок зростання".

Література:1. Стратегія сталого розвитку "Україна�2020". Схвале�

на Указом Президента України від 12 січня 2015 року №5/2015 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5/2015

2. Бодров В.Г., Шепетько Р.І. Структурна політика вумовах загострення міжнародної конкуренції /В.Г.Бодров,Р.І. Шепетько// Міжнародна економічна політика. — 2014.— № 2 (21). — С. 78—98.

3. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. — Т. 1 /С.В. Мочерний, Я.С. Ларіна, О.А. Устенко, С.І. Юрій/ За ред.С.В. Мочерного. — Львів: Світ, 2005. — С. 496.

4. Енциклопедія державного управління: у 8 томах /Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; наук.�ред.колегія: Ю.В. Ковбасюк (голова) та ін. — К.: НАДУ, 2011, т.6. — С. 262.

5. Єрохін С.А. Структурна трансформація національноїекономіки (теоретико�методологічний аспект) / С.А. Єрохін.— К.: Світ знань, 2002. — 528 с.

6. Кіндзерський Ю. В. Промисловість України: страте�гія і політика структурно�технологічної модернізації: мо�нографія / Ю.В. Кіндзерський; НАН України, ДУ "Ін�т екон.та прогнозув. НАН України". — К., 2013. — 536 с

7. Мельник А. Структурні дисбаланси розвитку еконо�міки регіонів України / А. Мельник // Журнал європейськоїекономіки. — 2012. — №11, т. 1. — С. 115—137.

8. Механізм структурних зрушень в економіці України:монографія / В.І. Кононенко, О.О. Веклич, Л.М. Шаблистата ін.; відп. ред. д. е. н. В.І. Кононенко. — К., ін�т економікиНАНУ, 2002. — 228 с.

9. Моделі ідентифікації макроекономічних дисбалансівв Україні: кол. моногр. / За ред. д�ра екон. наук Скрипничен�ко М.І.; НАН України, ДУ Інститут економіки та прогнозу�вання НАН України. — К., 2015. — 544 с.

10. Попадинець Н. М. Суть механізму реалізації регіо�нальної структурної політики/ Н.М. Попадинець // Регіо�нальна економіка. — 2014. — № 3. — С. 49.

11. Собкевич О.В., Ємельянова О.Ю. Інвестиційні меха�нізми структурних трансформацій у транспортній галузі /О.В. Собкевич, О.Ю. Ємельянова // Інноваційна економіка.— 2013. — № 4. — С. 35—40.

12. Структурна гармонізація економіки України як чин�ник економічного зростання / За ред. д�ра екон. наукІ.В. Крючкової. — К.: "Експрес", 2007. — 520 с.

13. Структурні зміни та економічний розвиток України:монографія / В.М. Геєць, Л.В. Шинкарук, Т.І. Артьомова таін.; за ред. Л.В. Шинкарук; Ін�т економіки та прогнозуванняНАН України. — К., 2011. — 696 с.

14. Структурні перетворення в Україні: передумови мо�дернізації економіки / А.П. Павлюк, Д.С. Покришка, Я.В.Белінська [та ін.]; за ред. Я.А. Жаліла. — К.: НІСД, 2012. —104 с.

15. Структурні реформи економіки: світовий досвід,інститути, стратегії для України: монографія / О.І. Амоша,С.С. Аптекарь, М.Г. Білопольський та ін. — Тернопіль: Еко�номічна думка ТНЕУ, 2011. — 848 с.

16. Структурні трансформації в національній економіці:проблеми діагностики та інституційного забезпечення: мо�ногр. / За ред. д�ра екон. н., проф. А.Ф. Мельник. — Тер�нопіль: ТНЕУ. — 532 с.

17. Структурно�функціональний аналіз та моделюваннярозвтитку економіки: монографія / Галіцин В.К., Суслов О.П.,Галіцина О.В., Самченко Н.К. — К.: КНЕУ, 2013. — 377 с.

18. Структурно�функциональный анализ. Философскаяэнциклопедия [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_ philosophy/ 4856

19. Чайка Ю.М. Механізми структурного розвитку на�ціональної економіки/ Ю.М. Чайка // Вісник КНТЕУ. —2011. — №3. — С. 31—41.

References:1. President of Ukraine (2015), Decree "On Strategy for

Sustainable Development "Ukraine � 2020", available at: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5/2015 (Accessed 10 April2016).

2. Bodrov, V.H. and Shepet'ko, R.I. (2014), "Structural policyin the face of the deteriorating international competition",Mizhnarodna ekonomichna polityka, vol. 2 (21), pp. 78—98

3. Mochernyj, S.V. Larina, Ya.S. Ustenko, O.A. and Yurij,S.I. (2005), Ekonomichnyj entsyklopedychnyj slovnyk[Economic Encyclopedic Dictionary], Svit, L'viv , Ukraine.

4. Kovbasiuk, Yu.V. (2011), Entsyklopediia derzhavnohoupravlinnia : u 8 tomakh [Encyclopedia of government: in 8volumes], NADU, Kyiv, Ukraine.

5. Yerokhin, S.A. (2002), Strukturna transformatsiianatsional'noi ekonomiky (teoretyko�metodolohichnyj aspekt)[The structural transformation of the national economy(theoretical and methodological aspect)], Svit znan', Kyiv,Ukraine.

6. Kindzers'kyj, Yu. V. (2013), Promyslovist' Ukrainy:stratehiia i polityka strukturno�tekhnolohichnoi modernizatsii[Ukraine Industry: strategy and policy of structural andtechnological modernization], DU "In�t ekon. ta prohnozuv.NAN Ukrainy", Kyiv, Ukraine.

7. Mel'nyk, A. (2012), "Structural imbalances of economicdevelopment of regions of Ukraine", Zhurnal ievropejs'koiekonomiky, vol.11, no.1, pp. 115—137.

8. Kononenko, V.I. Veklych, O.O. and Shablysta, L.M.(2002), Mekhanizm strukturnykh zrushen' v ekonomitsi Ukrainy[The mechanism of structural changes in the economy of Ukraine],in�t ekonomiky NANU, Kyiv, Ukraine.

9. Skrypnychenko, M.I. (2015), Modeli identyfikatsiimakroekonomichnykh dysbalansiv v Ukraini [Models identifymacroeconomic imbalances in Ukraine], DU — Instytutekonomiky ta prohno zuvannia NAN Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

10. Popadynets' N. M. (2014), "The essence of themechanism for the implementation of regional structuralpolicy", Rehional'na ekonomika, vol. 3, p. 49.

11. Sobkevych, O. V. and Yemel'ianova, O. Yu. (2013),"Investment mechanisms of structural transformations in thetransport sector", Innovatsijna ekonomika, vol. 4, pp. 35—40.

12. Kriuchkova, I.V. (2007), Strukturna harmonizatsiiaekonomiky Ukrainy iak chynnyk ekonomichnoho zrostannia[Structural harmonization economy of Ukraine as a growthfactor], Ekspres, Kyiv, Ukraine.

13. Heiets', V. M. Shynkaruk, L. V. and Art'omova, T. I.(2011), Strukturni zminy ta ekonomichnyj rozvytok Ukrainy[Structural change and economic development of Ukraine], In�t ekonomiky ta prohnozuvannia NAN Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

14. Pavliuk, A.P. Pokryshka, D.S. and Belins'ka, Ya.V.(2012), Strukturni peretvorennia v Ukraini: peredumovymodernizatsii ekonomiky [Structural transformations inUkraine: preconditions of economic modernization], NISD, Kyiv,Ukraine.

15. Amosha, O.I. Aptekar', S.S. Bilopol's'kyj, M.H. (2011),Strukturni reformy ekonomiky: svitovyj dosvid, instytuty,stratehii dlia Ukrainy [Structural reform of the economy:international experience, institutions, strategies for Ukraine],Ekonomichna dumka TNEU, Ternopil', Ukraine.

16. Mel'nyk A.F. (2012), Strukturni transformatsii v natsio�nal'nij ekonomitsi: problemy diahnostyky ta instytutsijnohozabezpechennia [Structural transformations in the nationaleconomy: problems of diagnosis and institutional support],TNEU, Ternopil', Ukraine.

17. Halitsyn, V.K. Suslov, O.P. Halitsyna, O.V. and Samchenko,N.K. (2013), Strukturno�funktsional'nyj analiz ta modeliuvanniarozvtytku ekonomiky [Structural and functional analysis andmodeling of economic development], KNEU, Kyiv, Ukraine.

18. Philosophical encyclopedia (2016), "Structural andfunctional analysis", available at: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_ philosophy/ 4856 (Accessed 10 April 2016).

19. Chajka Yu.M. (2011), "Mechanisms structuraldevelopment of the national economy", Visnyk KNTEU, vol. 3,pp. 31—41.Стаття надійшла до редакції 12.04.2016 р.


69www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИТарифна політика — це важлива частина комерцій�

ної діяльності авіакомпанії, яка безпосередньо впливаєна місце даної компанії на ринку повітряних перевезень

УДК 332.021:330.11.4:656.7.071.13(045)

І. П. Панасюк,к. е. н., старший викладач кафедри фінансів, обліку і аудиту,Національний авіаційний університет, м. КиївА. М. Іванова,студентка 4:го курсу, Національний авіаційний університет, м. Київ

ВПЛИВ ЕКОНОМІЧНИХ ФАКТОРІВ НА

ТАРИФНУ ПОЛІТИКУ АВІАКОМПАНІЇ

I.Panasiuk,

к. е. н., senior lecturer of the Department of Finance, accounting and auditing,

National aviation University, Kyiv

A. Ivanova,

4th years student of National aviation university, Kiev

THE IMPACT OF ECONOMIC FACTORS ON THE AIRLINE TARIFF POLICY

У статті розглянуто різновиди тарифів авіакомпаній, особливості застосування їх для різних катеG

горій пасажирів. Визначено основні відмінності, переваги та недоліки між традиційними та low cost пеG

ревізниками. Досліджено ціни на авіаквитки різних авіакомпаній світу та виявлено основні складові варG

тості авіаквитка такі, як ціна на паливо, вартість технічного обслуговування повітряного судна, навігаG

ція тощо. Вивчено економічну залежність між вартістю авіаквитка та такими показниками, як: індекс

інфляції, курс валют, пасажирооборот та інші. Досліджено зміни ціни на паливо за останні п'ять років та

вплив цього фактора на тарифи авіакомпаній. Зроблено висновок про доцільні напрями ефективної таG

рифної політики авіакомпанії та виявлено відмінності у підходах щодо формування тарифної політики

різними компаніями світу.

In the article author considered difference between fares airlines and their application features for different

categories passengers. It was considered main distinctions, benefits and weaknesses between traditional and

low cost transporters. It was compared airline prices different airlines and found the main components airline

value such as price of fuel, the value of aircraft maintenance, navigation etc. It was studied economical dependence

between airline value and economic indexes such as: inflation rate, currency exchange rates, the passenger

turnover and other. It was researched changes in prices of fuel the last five years and influence this factor on

fares airlines. It was concluded about appropriate directions of effective tariff policy airlines and found difference

in the approaches to the formation of tariff policy different companies of the world.

Ключові слова: тарифна політика авіакомпанії, традиційна авіакомпанія, low cost, тариф авіаквитка,такси, економічні фактори.

Key words: the airline tariff policy, the traditional airline, low cost, a fare ticket, the taxes, the economic factors.

і фінансові результати її діяльності. Тому формуваннятарифної політики, а зокрема встановлення ціни наавіаквиток займають вагоме місце. Через те, що на фор�мування тарифної політики впливає ряд економічних

Види тарифів авіакомпанії

Опублікова-ні тарифи ІАТА

Опублікова-ні тарифи авіакомпанії

Конфіден-ційні тарифи авіакомпанії

Спеціальні пропозиції

Рис. 1. Різновиди тарифів авіакомпаній



факторів та держава, розгляд даних аспектів займаєважливе місце.

Аналіз останніх досліджень і публікацій пока�зав, що вагомий внесок у розробку даної проблемизробили наступні вітчизняні та зарубіжні економі�сти: Афанасьєв В.Г., Артамонов Б.В., Бугайко Д.О., Го�родецька Л.О., Гудз К.І., Жебка В.В., Загорулько В.М.,Зайончик Л.Г., Кононова Л.М., Костроміна Е.В., Ку�лик В.А., Кулаєв Ю.Ф., Мірошніков А.В., Мова В.В.,Полянська Н.Є., Щелкунов В.І., Юн Г.М., Ященко Л.А.та інші.

МЕТА СТАТТІМета статті полягає у дослідженні впливу фак�

торів соціально�економічного характеру на ді�яльність авіакомпанії крізь призму тарифної полі�тики.


Тарифна політика авіакомпанії є основною складо�вою її загальної цінової і маркетингової стратегії. Та�рифи компанії узгоджуються з тарифами, що встанов�люються Міжнародною асоціацією повітряного транс�порту (ІАТА). Величина залежить від відстані між пун�ктами перельоту, наявності зупинок за маршрутом, ви�дом перельоту (традиційним чи low cost), а також відтого здійснюється переліт в один кінець або в обидва. Упрактиці повітряних перевезень існують окремі групитарифів (рис. 1), які визначаються порядком їх розроб�ки і умовами застосування.

Усі наведені види тарифів за умов застосуванняпідрозділяються на нормальні (базові) і спеціальні. Нор�мальні тарифи — це повні найдорожчі тарифи. Вонизмінюються залежно від сезону. Пасажир, що придбав

Нормальні тарифи

першого класу (F)

бізнес класу (С)

економ класу (V)

Рис. 2. Різновиди тарифу в залежності від класу обслуговування

Спеціальні тарифи

Групові Застосовуються при наявності мінімальної кількості пасажирів, об’єднаних за будь-якою ознакою в одну групу. Вони мають силу тільки для конкретної туристичної подорожі

Екскурсійні Розраховані на туристів і мають обмеження щодо мінімальних і максимальних термінів перебування за кордоном, передбачають обов’язковий політ в обидва кінці

Молодіжні Спеціалізуються на плануванні та продажу турів для молоді та студентів. Дані тарифи діють для власників карток ISIC або FIYTO.

Інклюзивні При визначенні ціни подорожі до неї включається не тільки вартість перевезення туриста, а й інші основні і додаткові послуги

Індивідуальні До них відносять такі тарифи: молодіжні, екскурсійні, відкриті кругові тарифи для короткочасних пекиджтурів

Рис. 3. Різновиди спеціальних тарифів

Таблиця 1. Різниця між традиційними рейсами та low cost

Традиційний перевізник Напрями відмінності Low cost компанія

Орієнтований на різні напрямки, континенти Ринок, на якому здійснює перевезення Більше орієнтований на внутрішній ринок або на польоти з недалекими відстанями

Зручність для пасажира (час вильоту і посадки, дні тижня) Розклад Човникові рейси за вибраними

напрямами Аеропорти з розвиненою інфраструктурою (значна вартість оплати обслуговування ПС і комерційне завантаження)

Вибір аеропорту З обмеженою інфраструктурою (дешеве або безкоштовне обслуговування ПС)

Ціна відповідає сервісу Тарифна політика Низький рівень, що доступний більшостіПропонується бронювання, ведеться лист очікування Бронювання Без резервування місць

Традиційна схема: порейсова, вільна, саморегістрація Реєстрація По номеру (коду) перед вильотом, у

результаті – список пасажирів

Харчування/напої у залежності від класу, додаткове обслуговування, друковані видання, фільми, музика, сувеніри

Сервіс на борту

Без харчування, напоїв, преси і фільмів. Економія на прибиранні салону, що займає вагому частину у вартості сервісного обслуговування

Диференціація по вартості і послугам в аеропорту (окремі зали, норми безкоштовного багажу, ручної поклажі)

Класи обслуговування Єдиний клас обслуговування з високою густотою крісел

Транспортування нормативного багажу безкоштовно, можна об’явити вартість, перевезти домашніх улюбленців; багато затримок і втрат багажу

Багаж

Тільки ручна поклажа (обмеження у кг до мінімуму) або обмежений багаж; випадків втрати (затримки) незначний відсоток


71www.economy.in.ua

квиток за нормальним тарифом, може змінити датувильоту, повернути квиток назад у касу навіть після ви�льоту літака, зробити декілька зупинок за маршрутом,міняти маршрут і т.д. Квитки, куплені за базовими та�рифами, підлягають обміну і поверненню практично безобмежень. Від базового тарифу для різних категорійпасажирів встановлюються знижки. Нормальні тарифирозрізняються в залежності від класу обслуговування(рис. 2).

Спеціальні тарифи — це всі тарифи, які опубліко�вані в офіційних довідниках перевізників і на екранахсистем бронювання. Це найдешевші типи тарифів, про�те їх дешевизна припускає досить велику кількість об�межень при застосуванні. Правило, яке використовуютьпри цьому перевізники, відображає таку закономірність— чим дешевше тариф, тим жорсткіше умови його зас�тосування. Спеціальні тарифи можна поділити на 5 груп,які зображено на рисунку 3.

Варто зазначити, що дані спеціальні тарифи є знач�но дешевшими, ніж нормальні тарифи (першого, бізнеста економ класів). Це пов'язано з тим, що нормальні та�рифи у більшості використовують традиційні перевізни�ки, а спеціальні тарифи більш привабливі для low costавіакомпаній. Більше того, low cost мають ряд переваг упорівнянні з традиційними перевізники, а саме: низькаціна авіаквитка, велика кількість рейсів (за невеликийперіод часу), незначний відсоток втрати (затримки) ба�гажу і т.д. Основні відмінності традиційних рейсів та lowcost показано у таблиці 1.

На основі проведеного аналізу зроблено висновок,що між даними типами перевізників існують глобальнівідмінності, в першу чергу виділяють рівень сервісу івартість перевезення. Позитивна динаміка зростанняпопиту на low cost сприяє збільшенню пасажиропотокуданих перевізників за рік приблизно на 30%. Прикла�дом може слугувати приріст пасажиропотоку за 2014рік компанії Ryanair (одного з найбільших low cost уЄвропі), який склав 28%, у той самий час такі традиційні

перевізники як British Airways, Air France, Lufthansaмали щорічне збільшення пасажиропотоку на декількавідсотків.

Для визначення основних складових тарифної пол�ітики традиційної авіакомпанії необхідно розглянутидля початку, з чого складається вартість авіаквитка(табл. 2).

На основі даного дослідження можна зробити вис�новок, що дістатися з Києва до Парижа 15�го лютого2016 року можна такими авіакомпаніями: МАУ, AirFrance, British Airlines, Czech Airlines, KLM, TurkishAirlines, Lufthansa, Austrian і т.д. Будуючи маршрут з пе�ресадою, пасажир значно економить час польоту, томупереліт складе 3 години такими авіакомпаніями, як МАУта Air France. Крім економії часу польоту, беззапереч�ною перевагою прямих маршрутів є також економія насумі збору (такси) аеропорту, у якому може відбувати�ся пересадка. Обираючи рейс з пересадкою, пасажирможе самостійно визначатися з маршрутом польоту, асаме: обирати країну, територією якої буде відбувати�ся транзит, наприклад: Англія, Німеччина, Австрія,Польща, Чехія, Нідерланди, Туреччина чи інша країна.Час польоту при цьому значно відрізняється, діапазонскладає від 7 до 9 годин льоту. Ціна польоту залежитьвід двох основних факторів: ціни тарифу (що встанов�люється авіакомпанією) та збору (такси) певного аеро�порту.

Здебільшого ціна на рейси з пересадкою відрізняєть�ся у більшу сторону, ніж на прямі рейси, наприклад рей�си таких авіакомпаній, як KLM, LOT, Lufthansa, Austrian,хоча і значно поступаються прямим рейсам по часу по�льоту, але є значно більшими у ціні. Рейси з пересадкоютаких авіакомпаній, як British Airlines, Czech Airlines,Turkish Airlines є виправдано меншими у ціні, ніж прямірейси, бо мають більший час польоту. Така відмінністьнапряму залежить від ціни тарифу самої авіакомпанії(за виключення такси аеропорту, що приблизно одна�кове у різних авіакомпаніях), дане співвідношення так�

№ п.п.

Назва авіакомпанії

Час у польоті, год Місто пересадки Ціна тарифа,

грн. Сума збору (такси), грн.

Загальна сума авіаквитка, грн.

Прямі рейси1 МАУ 3 год - 5660,00 781,00 6441,00 2 Air France 3 год - 7289,00 545,00 7834,00

Рейси з пересадкою3 British Airlines 9 год Лондон 3253,00 1347,00 4600,00 4 Czech Airlines 8 год Прага 2710,00 2751,00 5461,00 5 KLM 8 год Амстердам 5920,00 887,00 6807,00 6 Turkish Airlines 9 год Стамбул 4032,00 2891,00 6923,00 7 МАУ 7 год Амстердам 3395,00 2151,00 5546,00 8 LOT 6 год Варшава 7312,00 2531,00 9843,00 9 Lufthansa 7 год Мюнхен 10310,00 3558,00 13868,00 10 Austrian 8 год Вена 10215,00 3634,00 13849,00 11 Lufthansa 7 год Франкфурт 10310,00 3702,00 14012,00

Таблиця 2. Ціни на авіаквитки різних авіакомпаній світу сполучення Київ=Парижна 15.02.2016 р.

0

5000

10000

15000

20000

25000

30000

МАУ

Air

Fran

ce

Bri

tish

Air

lines

Cze

ch A

irlin

es

KL

M

Tur

kish

Air

lines

МАУ

LO

T

Luf

than

sa

Aus

tria

n

Luf

than

sa

Загальна сума авіаквитка, грн.

Сума збору, такси, грн.

Ціна тарифа, грн.

Рис. 4. Розподіл ціни авіаквитка між ціною тарифу та сумою такси



си і тарифу можна зобразити у вигляді такого рисунка4.

Дана схема графічно показує, яку частину від за�гальної суми авіаквитка складають ціна тарифу тасума збору (такси). Проаналізувавши, можна зроби�ти висновок, що у жодному з випадків ціна тарифуне складає більше ніж 50% від загальної суми авіак�витка. Це зумовлено тим, що дана ставка такси по�винна бути схвалена уповноваженим органом з пи�тань цивільної авіації та погоджена з КонференцієюІАТА з координації тарифної політики.

Тариф авіакомпанії необхідно розглядати яксуму основних його складових частини, які поданона рисунку 5.

Дане дослідження показує, що домінуючий впливвартості авіатарифу складає паливо, а саме 28%, та�ким чином, ціна на нього є занадто важливою як дляперевізників, так і для пасажирів.

В Україні ціна авіаційного палива, значно вище,ніж в інших країнах та в Євросоюзі (рис. 6). Згідно зданими міжнародної асоціації повітряного транс�порту IATA, в кінці 2013 р. ціна на реактивне паливона світових ринках перебувала в районі $120 за ба�рель (близько 6200 грн. за тонну). Аеропортпольського міста Жешув згоден заправляти літаки заціною $1065 за тонну (близько 8600 грн.). У той жечас український постачальник, компанія "Укртат�нафта", пропонує авіаційне паливо за умови відван�таження залізничним транспортом по 11 660 грн. затонну. Причиною такої відмінності цін є те, що уЄвросоюзі палива для цивільної авіації звільнено відакцизу, а паливо для міжнародних рейсів звільненовід ПДВ. Крім додаткового податкового навантажен�ня, на ціну палива в Україні суттєво впливає моно�полізація ринку. За даними "Вісника держзакупі�вель", в останні роки одним з найбільших постачаль�

ників авіаційного палива для державних структур єТОВ "Перша Паливна Компанія, стратегічним парт�нером фірми є російський "Лукойл". Ця "Перша па�ливна" у грудні отримала контракт Донецького аеро�порту на постачання палива у 2014 році на суму 580млн грн. по 14 500 тис. грн./т. Це більш ніж у півторарази дорожче від ціни на реактивне паливо у Польщі.

На основі проведеного дослідження можна зро�бити висновок, що вартість авіаційного палива навітчизняному ринку, починаючи з 2010 по 2015 роки,невпинно зростала. Порівнюючи з ціною на авіацій�не паливо у Польщі, вартість в Україні майже у дварази вища. Значною частиною у ціні авіаквитка та�кож є обслуговування самого повітряного транспор�ту та пасажирів на борту. До обслуговування суднаможна включити витрати на: обслуговування устат�кування, механізмів та приладів, необхідних для по�льоту повітряного судна, а також обладнання, вста�новленого на повітряному судні та необхідного длявиконання польотного завдання і т.д. До обслугову�вання пасажирів можна включити: харчування наборту; дорожні набори з предметами індивідуальноїгігієни; презентування на борту платного асортимен�ту продуктів з каталогу sky shop; свіжі прес�видан�ня і т.д. До вартості авіаквитка також входить паса�жирський збір за обслуговування пасажирів в аеро�вокзалі до початку реєстрації та витрати пов'язані звикористанням та утриманням терміналів й інших за�собів обслуговування.

На авіатариф у першу чергу впливає ціна на па�ливо, що у свою чергу є економічною категорією абоекономічним показником (табл. 3).

З даного дослідження можна зазначити, що згрудня 2012 року по грудень 2015 року ціна на пали�во, індекс інфляції та середньозважений курс дола�

0%5%

10%15%20%25%30%35%

Тех

.обслуговуванн

ялітака

Пальне

Пасаж

ирськи

й збір

Навігація

Аеропортовський

збір

Рентабельність

Харчуванн

япасажирів

Зліт

-посадка

Добові та

харчування

персоналу

Рис. 5. Складові вартості авіаційного тарифу

0,002000,004000,006000,008000,00

10000,0012000,0014000,0016000,0018000,0020000,00

Сер

.10

Лис

.10

Лют.

11Тра

.11

Сер

.11

Лис

.11

Лют.

12Тра

.12

Сер

.12

Лис

.12

Лют.

13Тра

.13

Сер

.13

Лис

.13

Лют.

14Тра

.14

Сер

.14

Лис

.14

Лют.

15

Рис. 6. Динаміка ціни на паливо в Україні з 2010 по 2015 роки, грн.


73www.economy.in.ua

ра на міжбанківському валютному ринку Українизбільшилася відповідно на 57%, 18% та 67%. За цейсамий період пасажирооборот збільшився на 1,5%(за умови відносно стабільного та пропорційногозростання всіх наведених показників, пасажирообо�рот повинен зростати приблизно на 3% за рік). Бе�ручи до уваги те, що за той самий період тариф наавіаквиток збільшився на 67%, можна зробити вис�новок, що усі вищеперераховані значення є взаємо�залежними між собою. Отже, такі економічні показ�ники прямо пропорційно впливають на тариф авіак�витка.

ВИСНОВОКЗ ДАНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Ціна на авіаквиток будь�якої авіакомпанії скла�дається з двох основних показників: тарифу авіаком�панії та такси. На тариф авіакомпанії значною міроювпливає ряд економічних показників держави таких,як ціна на паливо, індекс інфляції, курс валюти таінші. При збільшенні даних економічних показниківвартість авіаквитка збільшується пропорційно. Це усвою чергу негативно впливає на обсяг пасажироо�бороту, який відповідно зменшується.

Спираючись на дане дослідження можна зро�бити висновок, що для економічно вигідної діяль�ності авіакомпанії тарифна політика повинна бутиадаптованою до змін ринкового середовища. Узв'язку з тим, що ціна на авіаквиток значною міроюзалежить від ціни на паливо, то економічно до�цільно для авіакомпанії співпрацювати з контраген�тами, які пропонують найдешевшу ціну. Не меншважливо для авіакомпанії сформувати таку тариф�ну політику, яка б була конкурентоспроможною.Прикладом може слугувати, авіакомпанія BritishAirlines, вартість квитків якої у 1,5 рази нижче, ніжу Turkish Airlines і у 3,3 рази нижче, ніж у Austrian,беручи до уваги однаковий час у польоті. Важли�вим факторам є також високий рівень сервісногообслуговування.

Література:1. Повітряний кодекс України від 04.05.93 р. №

3168 — XII.2. Положення про Державну авіаційну службу

України від 8 жовтня 2014 р. № 520.3. Полянская Н.Е. Организация коммерческой

работы на воздушном транспорте. — 2�е изд., до�полн. и перераб. — К.: НАУ, 2006. — 396 с.

Ціна на паливо, грн.

Індекс інфляції, %

Пасажирооборот, млрд. пас/км

Середньозважений курс $ на

міжбанківському вал. ринку України

Тариф на авіаквиток,

грн.

грудень 2012 р. 9456,00 100,2 10,85 7,99 2244,00

березень 2013 р. 10004,00 100,0 11,32 7,99 2247,00

липень 2013 р. 11020,00 100,3 11,76 7,99 2250,00

грудень 2013 р. 11660,00 100,5 12,56 7,99 2290,00

березень 2014 р. 14283,00 102,2 12,34 9,06 2898,00

червень 2014 р. 17280,00 104,6 11,86 11,75 3312,00

грудень 2014 р. 18050,00 108,0 11,58 15,78 4498,00

квітень 2015 р. 18305,00 114,0 11,24 21,78 6889,00

грудень 2015 р. 22193,00 122,0 11,02 24,55 6889,00

Таблиця 3. Залежність тарифу на авіаквиток від певних економічних чинників

Джерело: Державіаслужба, Мінфін України (http://index.minfin.com.ua/).

4. Кулаев Ю.Ф., Щелкунов В.И. Экономика граж�данской авиации Украины. — 2�е изд., дополн. и пе�рераб. — К.: "Феникс", 2010 — 736 с.

5. Висоцька І.І. Стан та перспективи розвитку па�сажирських авіаційних перевезень на внутрішніхлініях України. — Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. —569—575 с.

6. Щелкунов В.И. Основные составляющие жиз�недеятельности авиакомпаний Украины в условияхперехода на рыночные экономические отношения //Проблеми інформатизації та управління: Зб. наук.пр.: Вип. 7. — К.: НАУ, 2003. — 21—25 с.

7. Бугайко Д.О., Рибалко О.Л. Тенденції розвит�ку ринку авіаційних перевезень України // Економі�ка, підприємництво та менеджмент. — Журнал нау�кових праць: Випуск 9. — К.: НАУ, 2007. — 80—85 с.

8. Висоцька І.І. Економіка: проблеми теорії тапрактики: зб. наук. праць. — Дніпропетровськ: ДНУ,2010. — 234—245 с.

References:1. The Verkhovna Rada of Ukraine (2016), Air code

of Ukraine, available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3393�17 (Accessed 22 March 2016)

2. Cabinet of Ministers of Ukraine (2016),"Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine "Onapproval of the State Aviation Service of Ukraine",available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/520�2014�п (Accessed 21 March 2016)

3. Polyanskaya, N.E. (2006), Organization of thecommercial operation of air transport, 2nd ed, NAU,Kyiv, Ukraine.

4. Kulaev, Y.F. and Schelkunov, V.I. (2010),Economics of Civil Aviation of Ukraine, Phoenix, Kyiv,Ukraine.

5. Visotska, І.І. (2004), Status and prospects of de�v e lo pme nt o f pa sse n ge r a i r tr a n spo r ta t i o n o ndomestic routes Ukraine, DNU, Dnipropetrovsk,Ukraine.

6. Schelkunov, V.I. (2003), The main components ofthe Ukrainian airlines ability to live in the conditions oftransition to market economic relations, NAU, Kyiv,Ukraine.

7. Buhayko, D.O. and Rybalko, A.L. (2007), Trendsin the market of air transportation Ukraine, NAU, Kyiv,Ukraine.

8. Visotska, І.І. (2010), Economy: problems oftheory and practice, DNU, Dnipropetrovsk, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 22.03.2016 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ сучасних умовах функціонування наявність по�

тужної ресурсної бази підприємства не гарантує до�статнього рівня конкурентоспроможності на ринку,якщо матеріально�ресурсний потенціал не буде раціо�нально організований. Потреби глобального ринку спо�нукають підприємства постійно створювати нові про�дукти або удосконалювати існуючі задля утримання тарозширення конкурентних позицій, а також отриман�ня сталого прибутку. Вищезазначене вимагає відпідприємств переходу на нові методи управління, осно�вою яких є знання. Для ефективного застосування знать

УДК 005.94:339.137.2

М. В. Руденко,к. е. н., доцент кафедри економіки та управління,Черкаський навчально:науковий інститут,Державний Вищий навчальний заклад "Університет банківської справи"В. О. Криворучко,студент, Черкаський навчально:науковий інститут,Державний Вищий навчальний заклад "Університет банківської справи"

УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ ЯК КОНКУРЕНТНА

ПЕРЕВАГА ПІДПРИЄМСТВА

M. Rudenko,

PhD (Econ.), associate Professor of the Department of economics and management

of Cherkasy educationalGscientific institute, State higher educational institution "University of banking"

V. Kryvoruchko,

student of Cherkasy educationalGscientific institute, State higher educational institution "University of banking"

KNOWLEDGE MANAGEMENT AS A COMPETITIVE ADVANTAGE OF ENTERPRISE

У статті досліджено проблему управління знаннями як важливого активу діяльності підприємства.

Доведено важливість знань у процесі формування конкурентної переваги організації в умовах загостG

рення конкурентної боротьби на внутрішньому та зовнішньому ринках. Визначено сутність знань та проG

цес їх утворення, ідентифікації та застосування. Проаналізовано існуючі моделі управління знаннями та

сфокусовано увагу на складності адаптації зарубіжних систем управління знаннями до сучасних умов

діяльності українських підприємств.

Авторами запропоновано власну модель управління знаннями, яка побудована на системноGпроцесG

ному підході та передбачає взаємодію трьох складових: людського потенціалу, організаційних і бізнесG

процесів. Обгрунтовано переваги застосування даної моделі на практиці такі, як збільшення ефективG

ності використання всіх наявних ресурсів підприємства, впровадження інновацій, зниження витрат від

невикористаних інтелектуальних активів, що сприяє отриманню додаткових конкурентних переваг.

The problem of knowledge management as an important asset of the company is researched in this article.

The importance of knowledge in the process of forming a competitive advantage in conditions of increased

competition in the domestic and foreign markets is proved. The essence of knowledge and the process of their

formation, identification and using is identified. There is analysed the existing models of knowledge management

and focused attention on the complexity of adaptation of foreign knowledge management systems to current

conditions of Ukrainian enterprises.

The authors suggested their own model of knowledge management that is based on systematic and process

approach and provides the interaction of three components: human resources, organizational and business

processes. The advantages of using this model in practice, such as increasing the efficiency of existing enterprise

resources, innovation, reducing costs from unused intellectual assets, which helps to ensure a more competitive

advantages.

Ключові слова: управління знаннями, підприємство, людський потенціал, ефективність, конкурентна пе!ревага.

Key words: knowledge management, enterprise, human potential, efficiency, competitive advantage.

на всіх етапах виробництва та реалізації продукціїпідприємства необхідна розробка раціонального інстру�ментарію управління знаннями.

Управління знаннями поступово стає важливим фак�тором формування управлінського потенціалу сучасно�го підприємства. Підходи до управління знаннями по�винні інтегрувати та врівноважувати людські та техно�логічні компоненти знань. Парадигма управління знан�нями не є новою, а лише переосмислює відомі технологіїуправління до сучасних реалій роботи підприємства.

Ефективний менеджмент знань має бути одним ізпріоритетних напрямів розвитку управлінського та тех�


75www.economy.in.ua

нологічного процесу на вітчизняних підприємствах, ос�кільки інтеграція нашої країни в європейський та світо�вий простір значно посилює конкурентну боротьбу тавимагає пошуку нових більш досконалих методів управ�ління. Досвід високорозвинутих країн показує, що за�рубіжні підприємства приділяють значну увагу проце�сам генерації знань, їх оновлення та раціональногоуправління знаннями в процесі виробничої діяльності.В Україні вищезазначені процеси проходять занадто по�вільними темпами і, як наслідок, у процесі входженнянашої країни в зону вільної торгівлі вітчизняні підприє�мства не витримають конкуренції з їм подібними зару�біжними товаровиробниками в тому числі через за�старілість знань, яка відображається в неконкурентос�проможному продукті на ринку.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙВеличезний потенціал людського капіталу та інте�

лектуальних активів у формуванні та підтримці довгос�трокової перспективи успіху будь�якого підприємствасформувало досить новий напрям досліджень в еко�номіці та управлінні, який привертає увагу багатьохнауковців світу. Проблема генерації та управління знан�нями досліджувалася як зарубіжними, так і вітчизня�ними вченими. Серед західних науковців даного напря�му досліджень виділимо роботи В. Буковіца, К. Віїга,Л. Едвінсона, Т. Коулопоулоса, Д. Моррісона, І. Нонаки,Р. Руглеса, П. Сенге, Д. Скирме, А. Слітовького, Д. Сно�удена, Р. Уільямса, А. Фроста [1—9]. Заслуговують ува�ги надбання російський науковців А. Гапоненко, А. Зо�тової, Т. Орлової, Л. Трофімової [10—12]. Економічнаскладова управління знаннями та їх вплив на конкурен�тоспроможність суб'єктів господарювання знайшливідображення в дослідженнях українських науковцівА. Босак, Ю. Вовк, А. Криштафовича, М. Мартиненко,А. Наливайка, О. Сороки, В. Томах, Л. Федулової [13—19]та інших. Питання технічної складової управління знан�нями висвітлено в роботах Л. Віткіна, Л. Хімічової [20].

Враховуючи значні здобутки науковців у цьому на�прямку, зауважимо, що питання пов'язані з необхідні�стю розробки структурної моделі управління знання�ми адаптованої до умов вітчизняних підприємствах є не�достатньо дослідженими та потребують додаткової ува�ги з боку наукової спільноти.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ ДОСЛІДЖЕННЯМетою статті є дослідження теоретичних аспектів

підвищення ефективності функціонування підприємствшляхом розробки структурної моделі управління знан�нями на основі науково обгрунтованого підходу щодостворення, використання, генерації та оновлення знань.Для реалізації поставленої мети вважаємо за необхідневирішити наступне наукове завдання: розробка струк�турної моделі управління знаннями на підприємстві.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУЗнання — це сила, яка підтримує діяльність будь�

якої системи. Це той невидимий ресурс, який прояв�ляється в синергійному ефекті від найбільш раціональ�ного використання землі, праці та капіталу. Саме знан�ня є першочерговим елементом процесу сталого розвит�ку підприємств. У наш час досягають успіху лише ті су�б'єкти господарювання, які значну увагу приділяютьосвіті, науці, постійному оновленню знань та їх ефек�тивному застосуванні на практиці. Знання — особливийресурс, він не має фізичної форми, його головною озна�кою є дискретність або неподільність — вони або є, абоїх немає. Знання існують лише як ціла величина, яка приможливому поділі фактично втрачає свій логічний зміст.

Для ефективного управління знаннями на підпри�ємстві їх необхідно класифікувати, в економіці існує на�ступний загальний поділ знань:

— явні (мають певну кодифікацію, наприклад, у до�кументах);

— неявні (не є документованими, формуються зде�більшого на власному досвіді в процесі роботи);

— вбудовані знання (заблоковані в певних об'єктахчи процесах на стадії їх створення).

Явні знання, фактично, формуються в процесі дов�готривалого використання та наукового підтверджен�ня ефективності застосування неявних знань. Неявнізнання розглядаються як найбільш цінне джерелоінформації для підприємства, яке здатне призвести допевного прогресу в процесі діяльності організації. Од�нак існує суттєва проблема управління неявними знан�нями — це відсутність їх кодифікації та можливості по�ширення, наприклад, в паперовому чи електронномувигляді. Неявні знання — це власний досвід, інтуїтивнеприйняття рішень, яке кодифікується лише в мозку тогосуб'єкта, який його створив.

Ефективне управління явними та неявними знання�ми потребує набору різних методів менеджменту. До ме�тодів управління явними знаннями відносять навчання,обмін інформацією, інформаційні технології та систе�ми тощо. До неявних методів управління — система на�ставництва, корпоративна культура, створення спільнотпрофесіоналів і т.д.

Відношення підприємств до явних та неявних знаньдосить суперечливо. З одного боку, більшість підпри�ємств намагаються перевести неявні знання в явні, зметою незалежності від окремих працівників та продуб�лювати свої здобутки. З іншого боку, організація не за�цікавлена у переході надбаних конкурентних переваг уформу зрозумілу конкурентам та готову для дублюван�ня. Тому підприємства намагаються зберігати свої кон�курентні переваги у формах, які важно дублюються, асаме специфічні тренінги, корпоративна культура, спе�ціальні системи обслуговування клієнтів і т.д.

Розділяємо думку А. Фроста щодо формуваннязнань на підприємстві, яке відбувається в три етапи: 1) збірфактів і цифр, які пов'язані за певними ознаками; 2) наоснові фактів акумулюється інформація, яка формуєть�ся після аналізу, зіставлення фактів, обрахунку відпов�ідних показників і формулюванні певних висновків проті чи інші явища; 3) формування знань як продукту ро�зуміння інформації та генерування нових ідей, "ноу�хау"на основі наявної інформації [9].

Сформована та активно діюча система управліннязнаннями на підприємствах та корпораціях є одним ізважливих інструментів у боротьбі з конкурентами. Най�вища користь від управління знаннями досягається внаступних областях: планування діяльності підприєм�ства, обслуговування клієнтів, навчання та підвищеннякваліфікації персоналу, співпраця в рамках реалізаціїпроектів підприємства тощо.

Побудова на підприємстві ефективного механізмууправління знаннями потребує чіткого розуміння, щопредставляють собою знання. Помилково ототожню�вати дані чи інформацію та знання. Знання можна уяв�ляти як кінцевий продукт оброблення фактів та інфор�мації. Дані — це сукупність об'єктивних фактів про тічи інші явища та процеси, що відбуваються напідприємстві. Наприклад, дані про обсяг виробленоїпродукції чи кількість покупців за певний період. Даніне можуть пояснити тих чи інших тенденцій та про�слідковувати динаміку вищезазначених показників. Вис�новки можна робити лише після застосування інстру�ментарію аналізу даних, а після систематизації дані пе�ретворюються в інформацію.

Інформація являє собою потік повідомлень, які пе�ретворюються на знання. Це своєрідне послання, вира�жене у вигляді документу, відео чи аудіо файлу. Інфор�мація — це результат аналізу даних, який повідомляєпро стан чи тенденцію певних явищ або процесів напідприємстві.

Водночас знання — це більш ширша категорія ніжінформація, яка включає в себе певні висновки, зроб�лені на основі аналізу даних та сформовані на їх базі



рекомендації щодо вирішення потенційно можливихпроблем чи покращення існуючої ситуації на підпри�ємстві. Знання відіграють роль тих структурних еле�ментів, які забезпечують організацію даних. Наприклад,відомості про персонал підприємства всього лише дані.Проте, модель, яка представляє відомості про кожногопрацівника і включає в себе його ідентифікаційні дані,інформацію про освіту, кар'єрний ріст в організації,взаємопов'язуючи вище згадані елементи, — це відпо�відно знання. Вони фактично дозволяють структуризу�вати інформацію про співробітників і в результаті ана�лізу відповідних даних отримувати нові знання просклад працівників та тенденції розвитку людського ка�піталу на підприємстві [10].

Вважаємо, що знання для підприємства являють со�бою комбінацію досвіду, цінностей організації, контек�стної інформації, оцінок, які формують загальні рамкидля адаптації нового досвіду та інформації. Тобто знан�ня виступають як продукт діяльності підприємства, якпредмет кінцевого споживання, як виробничий ресурс,як засіб трансакцій та тезаврації прибутку. Необхідністьуправління знаннями виникла у підприємств за наявноїпотреби перетворення знань в актив, який здатний по�силити рівень конкурентних переваг будь�якої органі�зації.

Однією з ключових проблем ефективного управлі�ння знаннями є необхідність забезпечення доступу лишедо тих знань, які потрібні співробітникам у процесіїхньої діяльності, зберіганні знань, оновленні та відки�данні у разі старіння. Важливою частиною управліннязнаннями виступають технології поширення, адаптації,конвертації і використання саме неявних знань, які тісновзаємопов'язані з емоціями, принципами, прихильністютощо.

В основі будь�якого процесу покладена певна ідеячи модель, яка являє собою сукупність науково�обгрун�тованих підходів до того чи іншого об'єкта управління.Аналіз надбань науковців [1—10; 16] дозволяє сформу�лювати декілька різних підходів до формування моде�лей управління знаннями в залежності від точки зорута напряму досліджень окремого автора.

Відома чотирифазна модель управління знаннямиSECI або "Спіраль знань" запропонована японськимидослідниками І. Нонакою та Х. Такеучі [5] являє собоюсистему передачі знань між чотирма фазами — соціалі�зація, екстерналізація, комбінація, інтерналізація черезтри рівні соціальної агрегації, а саме: індивід, група, кон�текст. Фактично, дана модель представляє собою спіра�леподібний рух знань від індивіда до колективу, тобтоїх поширення від одного джерела до великого масивукористувачів. При цьому знання проходять процес пе�ретворення із неявних (певні навички, досвід) у явні,тобто застосовуються своєрідні моделі, загальноприй�няті концепції і методи. Проте застосування даної мо�делі має певні труднощі через суттєві невідповідностіорганізаційних структур вітчизняних та японськихпідприємств, для яких була розроблена модель.

Концепція Слівотскі�Моррісона [7] побудована навикористанні знань для розробки моделі отриманняприбутку та моделі інноваційного бізнесу. Основна про�блема фактичного застосування даної моделі полягає узанадто складному механізмі моделювання прибутку тазалученні до моделювання відповідних фахівців позапідприємством.

Модель управління знаннями запропонована К. Ві�їнгом [2] базується на чотирьох основних положеннях:створення і застосування знань у технологіях та проце�дурах виробництва, систематичні дослідження знань,оцінювання знань для кожного типу бізнесу та активнеуправління знаннями протягом всього життєвого цик�лу товару та інновацій. Однак існує ряд обмежень, якіне дозволяють ефективно використовувати дану модельна практиці. Зокрема, це імовірність виникнення про�блем в процесі оцінювання знань, методи та процедури

оцінки, спірність їх результатів на базі яких, фактично,і відбувається управління знаннями.

У моделі Л. Едвінсона [3] представлено взаємодіючотирьох складових інтелектуального капіталу, а саме:людського капіталу, структурного капіталу, бізнес�ак�тивів та інтелектуальної власності. Вищезазначена мо�дель має суто теоретичний характер, а практичне її ви�користання ускладнюється важкістю управлянням ок�ремими бізнес�процесами.

Д. Сноуден [8] пропонує модель управління знан�нями, яка включає чотири елементи: явні та неявні знан�ня, активи знання, віра, визначеність і невизначеністьрішень щодо цілей та причинних зв'язків. Дана модельздатна існувати лише за рахунок сприятливого мораль�ного клімату в організації, тому практичне застосуван�ня значно обмежене, оскільки довіра та визначеність нехарактерні всім підприємствам, а особливо за умов жор�сткої конкуренції.

Модель управління знаннями П. Сенге [6] являє со�бою концепцію організації, що навчається. Вона ба�зується на п'яти уміннях підприємства, зокрема, до нихвідносять навички удосконалення особистості, інтелек�туальні моделі, корпоративне бачення, групова страте�гія та системне мислення. Однак складність її застосу�вання полягає у слабкому корпоративному баченні знач�ної кількості вітчизняних підприємств.

Таким чином, проаналізувавши існуючі моделі управ�ління знаннями констатуємо, що кожна з моделей уп�равління знаннями потребує певних умов щодо можли�востей її використання. Насамперед, це наявністьстійкої організаційної культури на підприємстві, спри�ятливий моральний клімат, ініціативність працівників,що фактично є передумовою створення неявних знань,увага до цінності людського та інтелектуального капі�талу з боку керівництва, а також можливість акумулю�вання знань з метою їх подальшого аналізу, викорис�тання та вдосконалення. Відповідні моделі здатні існу�вати в мікроекономічному середовищі тих країн, під яківони розроблялися. Аналіз сучасного стану підприємствпоказує, що адаптувати вищезазначені моделі в ук�раїнські реалії надзвичайно важко, тому з метою підви�щення ефективності функціонування підприємств існуєнеобхідність розробки вітчизняної моделі управліннязнаннями.

Авторами запропонована власна модель управлін�ня знаннями підприємства, яка побудована на систем�но�процесному підході і передбачає послідовність тавзаємодію процесів: створення та розвитку людськогопотенціалу, організаційних процесів з формування таінформаційного забезпечення бази знань та бізнес про�цесів у конкурентному середовище. Розроблений авто�рами алгоритм процесу управління знаннями включаєтри взаємопов'язані складові, зокрема, ресурсна, орган�ізаційна та маркетингова складова (рис. 1).

Ресурсна складова управління знаннями базуєтьсяна наявному людському капіталі підприємства, якийфактично є джерелом знань, їх генератором такористувачем. Ресурсний блок складається із: створення(отримання) знань, ефективного використання наявнихзнань, системи підготовки та перепідготовки праців�ників задля оновлення і поповнень умінь та навичок,обміну знаннями та повторного використання активівзнань для поліпшення процесу прийняття рішень, спри�яння комунікації, співпраці і взаємодії, мотивації співро�бітників для оволодіння новими знаннями необхіднимидля підприємства, тобто є вихідною інтелектуальноюбазою для формування конкурентних переваг.

Організаційна складова управління знаннями перед�бачає формування інформаційної бази знань, їх сорту�вання, систематизацію, групування, зберігання та охо�рону знань як інтелектуальної власності, в тому числі істворення інформаційних сховищ та систем знань,отримання знань із зовнішніх джерел, впровадженнязмін до існуючих організаційних структур та організа�


77www.economy.in.ua

ційної культури підприємства, сприяння пошуку новихінструментів збереження накопичених знань, підтрим�ка змін щодо існуючих зовнішніх мереж (зв'язків), ство�рення середовищ знань, таких як неструктурована взає�модія та проектні команди, вдосконалення системиінформаційної складової системи управління знаннями.

Маркетингова складова включає використання на�явних баз знань на практиці, застосування їх у конку�рентному середовищі та здатність впливу на економічніпроцеси підприємства, аналіз макроекономічного сере�довища функціонування та зіставлення можливостейпідприємства з реально існуючим ринковим попитом напродукцію. Комунікація знань підприємства передбачаєвзаємодію знань організації з даними та вимогами спо�живачів і створення нових знань, які дозволять сфор�мувати раніше не існуючі конкурентні переваги задлязадоволення нових вимог споживачів.

Запропонована авторами модель управління знання�ми спрямована на створення нової вартості, реалізованоїв продуктах, людях та процесах за допомогою раціональ�ного формування і використання знань на підприємстві.Основною перевагою реалізації даної моделі на практиціє збільшення ефективності використання всіх наявних ре�сурсів підприємства, впровадження інновацій, вдоскона�лення обслуговування клієнтів, зниження втрат від не ви�користаних інтелектуальних активів тощо.

Застосування запропонованої моделі сприяє ство�ренню умов для отримання наступних переваг підприє�мства над конкурентами: економія ресурсів (матеріаль�них і фінансових) за рахунок повторного використаннязнайдених раніше ефективних рішень; використанняінтелектуальних активів партнерів здійснюючи спільнірозробки та впроваджуючи спільні інноваційні рішен�ня; швидке реагування на вимоги споживачів за допо�могою ефективних інноваційних рішень на основі знань;прискорене впровадження інновацій в продукціюпідприємства для постачання її на ринок.

ВИСНОВКИ ТА НАПРЯМИ ПОДАЛЬШИХДОСЛІДЖЕНЬ

Ефективне функціонування підприємств в умовахзагострення конкурентної боротьби на внутрішньому тазовнішньому ринках супроводжується необхідністюпостійного управління знаннями, що дозволить поси�лити конкурентні переваги та перетворити підприємствоу самоорганізовану систему. Управління знаннямипідприємства виступає в ролі своєрідного регулятора,який допомагає і працівнику, і організації в цілому ос�воювати новий досвід, інтелектуально збагачуватися таефективно взаємодіяти.

Застосування авторської моделі управління знання�ми сприятиме розвитку людського потенціалу підприє�мства, раціональному використанні наявних знань таумінь на практиці, організації зберігання та поширеннізнань в межах підприємства. Ефективна реалізація кож�ної складової процесу управління знаннями дозволитьпідвищити конкурентоспроможність підприємства.

У подальших дослідженнях увагу буде сконцентро�вано на аналізі застосування запропонованої моделіуправління знаннями та його адаптації до конкретнихумов функціонування підприємств з різними цілями,потребами, інфраструктурою, матеріальними, фінансо�вими та людськими ресурсами.

Література:1. Bukowitz W. The Knowledge Management Fieldbook.

Upper Saddle River / W. Bukowitz, R. Williams. — N.J.:Financial Times, Prentice Hall, 1999.

2. Wiig К. Knowledge Management: An Introductionand Perspective / К. Wiig // Journal of KnowledgeManagement. — 1997. — Vol.1. — Iss:1, P. 6—14.

3. Edvinsson L. Intellectual Capital: realizing yourcompany's true value by fi nding its hidden brainpower (1sted.) / L. Edvinsson, M. Malone. — N.Y.: Harper Business,1997. — 230 p.

Рис. 1. Структурна модель управління знаннями підприємства



4. Коулопоулос Т. Управление знаниями / Т. Коу�лопоулос, К. Фраппаоло. — М.: Эксмо, 2008. — 224 с.

5. Нонака И. Компания — создатель знания. Зарож�дение и развитие инноваций в японских фирмах / И. Но�нака, Х. Такеучи. Пер. с англ. А. Трактинского. — М.:ЗАО "Олимп�Бизнес", 2011. — 384 с.

6. Сенге П. Пятая дисциплина: искусство и практи�ка обучающейся организации. — Пер. с англ. — М.: ЗАО"Олимп�бизнес", 2011. — 448 с.

7. Сливотски А. Маркетинг со скоростью мысли (ин�новации в модели бизнеса) / А. Сливотски, Д. Морри�сон. — М.: Эксмо, 2003. — 448 с.

8. Сноуден Д. Руководить при любой погоде: муд�рый руководитель, прежде чем взяться за проблему,сверится с управленческим барометром / Д. Сноуден.Har. Bus. Rev. — М.: ЗАО "Алмаз�Пресс", 2007. — № 12.С. 50—58.

9. Frost A. Failure factors of synthesis of knowledgemanagement / A. Frost / A Synthesis of Knowledge Ma�nagement Failure Factors. [Electronic resource]. — Accessmode: http://www.knowledge�management�tools.net/ASynthesis of Knowledge Management Failure Factors.pdf

10. Гапоненко А.Л. Управление знаниями. Как пре�вратить знания в капитал: учеб. пособие / А.Л. Гапонен�ко, Т.М. Орлова. — М.: Эксмо, 2008. — 400 с.

11. Трофимова Л.А. Управление знаниями. Учебноепособие / Л.А. Трофимова, В.В. Трофимов. — СПб.:Изд�во СПбГУЭФ, 2012. — 77 с.

12. Зотова А.С. Особенности формирования систе�мы управления знаниями в организации / А.С. Зотова,Н.А. Тимощук // Основы экономики, управления и пра�ва. — 2013. — №2 (8). — С. 60—63.

13. Босак А.О. Теоретичні аспекти формування сис�тем управління знаннями машинобудівних підприємств /А.О. Босак // Вісник НТУ "ХПІ". Технічний прогрес таефективність виробництва. — 2010. — № 8. — С. 37—42.

14. Вовк Ю.Я. Процес управління знаннями підприє�мства та його особливості / Ю.Я. Вовк // Науковийвісник НЛТУ України. — 2013. — Вип. 23.17. — С. 343—352.

15. Мартиненко М.В. Управління організаційнимизнаннями підприємства: теоретичний аспект: монографія/ М.В. Мартиненко. — Харків: ІНЖЕК, 2013. — 218 с.

16. Наливайко А.П. Стратегічне управління знання�ми підприємства: монографія / А.П. Наливайко О.М. Гре�бешкова, Л.П. Батенко та ін. — К.: КНЕУ, 2014. — 445 с.

17. Сорока О.В. Управління знаннями у сучаснихорганізаціях / О.В. Сорока // Сборник научных трудовSWorld. материалы Международной научно�практичес�кой конференции "Современные проблемы и пути ихрешения в науке, транспорте, производстве и образо�вании 2013". — Одесса, 2013. — Вып. 2. — Т. 35. — С.20—27.

18. Томах В.В. Сутність процесу управління знання�ми підприємств промисловості / В.В. Томах // Пробле�ми економіки. — 2014. — № 2. — С. 161—166.

19. Федулова Л.І. Економіка знань: підручник / Л.I. Фе�дулова. — К.: Інститут економіки прогнозування, 2009.— 600 с.

20. Віткін Л.М. Сучасна система технічного регу�лювання України: теорія та практика: монографія / Л.М.Віткін, Г.І. Хімічева, А.С. Зенкін. — К.: Університет еко�номіки та права "КРОК", 2011. — 494 с.

References:1. Bukowitz, W. and Williams, R. (1999), The Knowledge

Management Fieldbook, Financial Times, Prentice Hall,New Jersey, the USA.

2. Wiig, К. (1997), Knowledge Management: AnIntroduction and Perspective, Journal of Knowledge Mana�gement, vol.1, iss:1, pp. 6—14.

3. Edvinsson, L. (1997), Intellectual Capital: realizingyour company's true value by finding its hidden brainpower,1st ed, Harper Business, New York, the USA.

4. Koulopoulos, T. (2008), Upravlenye znanyiamy[Knowledge management], Eksmo, Moscow, Russia.

5. Nonaka, Y. and Takeuchy, Kh. (2011), Kompanyia —sozdatel znanyia. Zarozhdenye i razvytye innovatsyj v ya�ponskykh fyrmakh [The knowledge creating company.Developing of innovations on Japanese companies], ZAO"Olymp�Byznes", Moscow, Russia.

6. Senhe, P. (2011), Piataya dystsyplyna: iskusstvo ipraktyka obuchauschejsya orhanyzatsyi [The Fifth Discip�line: the art and practice of the learning orhanization], ZAO"Olymp�byznes", Moscow, Russia.

7. Slivotski, A. and Morrison, D. (2003), Marketynh soskorostu mysly (innovatsyy v modely byznesa) [Marketingat the speed of thought], Eksmo, Moscow, Russia.

8. Snouden, D. (2007), Rukovodyt pry liuboj pohode:mudryj rukovodytel, prezhde chem vziatsia za problemu,sverytsia s upravlencheskym barometrom, [Manage in anyweather: wise leader before taking up the problem consultwith management barometer], Har. Bus. Rev, ZAO "Almaz�Press", vol. 12, pp. 50—58, Moscow, Russia.

9. Frost, A. (2014), "Failure factors of synthesis ofknowledge management" available at: http://www.kno�wledge�management�tools.net/A Synthesis of KnowledgeManagement Failure Factors.pdf (Accessed 25 January2014).

10. Haponenko, A.L. and Orlova, T.M. (2008),Upravlenye znanyiamy. Kak prevratyt znanyia v kapytal.Ucheb. posobye [Knowledge management. How totransform the knowledge to the capital. Tut.], Eksmo,Moscow, Russia.

11. Trofymova, L.A. and Trofymov, V.V. (2012),Upravlenye znanyiamy. Uchebnoe posobye [Knowledgemanagement. Tutorial], SPbHUEF, St�Peterburg, Rus�sia.

12. Zotova, A.S. (2013), "Features of formation ofknowledge management in the organization", Osnovyekonomyky, upravlenyia y prava, vol. 2, pp. 60—63.

13. Bosak, A.O. (2010), "Theoretical aspects ofknowledge management systems in engineering companies",Visnyk NTU "KPI", vol. 8, pp. 37—42.

14. Vovk, Yu.Ya. (2013), "The process of knowledgemanagement in the company and its features", Naukovyjvisnyk NLTU Ukrainy, vol. 23.17, pp. 343—352.

15. Martynenko, M.V. (2013), Upravlinnia orhanizat�sijnymy znanniamy pidpryiemstva: teoretychnyj aspekt.Monohrafiia [Managing organizational knowledgeenterprise: theoretical aspect. Monography], INZhEK,Kharkiv, Ukraine.

16. Nalyvajko, A.P. (2014), Stratehichne upravlinniaznanniamy pidpryiemstva. Monohrafiia [Strategicknowledge management of company. Monograph], KNEU,Kyiv, Ukraine.

17. Soroka, O.V. (2013), "Knowledge management inmodern organizations", Sbornyk nauchnykh trudov SWorld.Materyaly mezhdunarodnoj nauchno�praktycheskojkonferentsyy "Sovremennye problemy y puty ykh reshenyiav nauke, transporte, proyzvodstve y obrazovanyy 2013"[Conference Proceedings of the International EconomicConference "Current problems on ways of their resolvingin science, transport, producing and education"] Odessa, vol.2, pp. 20—27.

18. Tomakh, V.V. (2014), "The essence of knowledgemanagement process on industry companies", Problemyekonomiky, vol. 2, pp. 161—166.

19. Fedulova, L.I. (2009), Ekonomika znan [Knowledgeeconomics], Instytut ekonomiky prohnozuvannia, Kyiv,Ukraine.

20. Vitkin, L.M. Khimicheva, H.I. and Zenkin, A.S.(2011), Suchasna systema tekhnichnoho rehuliuvanniaUkrainy: teoriia ta praktyka. Monohrafiia [Modern systemof technical regulation of Ukraine: Theory and Practice.Monograph], Universytet ekonomiky ta prava "KROK",Kyiv, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 07.04.2016 р.


79www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЗагострення конкурентної боротьби між окремими

підприємствами з виробництва і перероблення сільськогос�подарської продукції та окремими торговельними маркамивизначає необхідність застосування дієвих інструментіврозвитку діяльності.

Задоволення попиту споживачів відіграє важливу рольдля зміцнення позицій на ринку. В свою чергу доступністьінформації про наявність продуктів, їх властивості та цінусприяє кращому задоволенню потреб споживачів. Отже,розгляд інструментів збору та розповсюдження інформаціїпро продовольчу продукцію є актуальним завданням.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

Дослідженням питань, пов'язаних зі збором та розпов�сюдженням інформації про продовольчу продукцію присвя�чено праці таких науковців, як Ф. Джефкінс, Р. Дудяк, Ф. Кот�лер, В. Липчук, А.Р.Рабаданов, О.Г. Фадєєва, Г.В. Черевкота інші. Однак, незважаючи на значні наукові здобутки вче�них у дослідженні зазначеної проблеми, актуальними зали�шаються питання щодо алгоритму здійснення маркетинго�вих досліджень реклами як необхідного елементу розпов�сюдження інформації про продовольчу продукцію.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯЗавданнями статті є розкрити інформацію про продук�

ти, що надається споживачам; розглянути зміст дефініції"реклама"; ризначити основні питання алгоритму здійснен�ня маркетингових досліджень реклами.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДля забезпечення повноцінного життя людини, харчу�

вання має визначальну роль. Споживання продуктів харчу�вання сприяє росту і розвитку організму, забезпечує функ�ціонування всіх внутрішніх процесів, а також здійсненнязовнішньої роботи і пересування людини.

Підприємства з виробництва та перероблення сіль�ськогосподарської продукції забезпечують українськийринок вітчизняними продуктами харчування, тож товаро�виробник зобов'язаний надати повну, тобто достовірну танеобхідну інформацію покупцеві про продукти [4, с. 242].

Інформація доводиться до споживачів перед здійс�ненням покупки або замовленням товарів (послуг). Можнавиділити наступні відомості, які містить така інформація:

— позначення або знак товарів і послуг, назва товару;— відомості про відповідність вітчизняної продукції до

УДК 338.43

К. Г. Туболець,к. е. н., асистент кафедри економічної теорії та економіки сільського господарстваДніпропетровський державний аграрно:економічний університет

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПОСЛУГ ЗІ ЗБОРУ

ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ

ПРО ПРОДОВОЛЬЧУ ПРОДУКЦІЮ

E. Tubolec,

PhD in Economics, assistant Dnipropetrovsk State Agrarian аnd Economic University

FEATURES OF THE DEVELOPMENT OF THE COLLECTION AND DISSEMINATIONOF INFORMATION ON FOOD PRODUCTS

У статті розкрито інформацію про продукти, що надається споживачам. Розглянуто зміст дефініції

"реклама". Визначено основні питання алгоритму здійснення маркетингових досліджень реклами.

The article information about the products provided to consumers is disclosed. The content of the definition

of "advertising" is considered. The main directions of the algorithm of the advertising market research.

Ключові слова: інформація, послуги, продовольча продукція, розповсюдження.Key words: information, services, food products distribution.

вимог, установлених нормативними документами, а такожназва документів;

— надання характеристик продуктів харчування: номі�нальна кількість (маса, обсяг тощо); склад; поживна (хар�чова) цінність продукту; дата виготовлення; строк придат�ності, кінцева дата споживання та номер партії виробницт�ва; умови зберігання;

— інформація про харчові домішки не натуральногопоходження;

— відомості про ціну та умови придбання товарів і по�слуг;

— гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);— назва та місцезнаходження виробника (виконавця,

продавця) товарів та послуг [6, с. 14].Здатність привернути увагу людей на основі інформації

про продукцію, створити інтерес у споживачів і в резуль�таті спонукати їх до дії є професійно�технологічною сутні�стю реклами [6].

Зміст такої категорії, як "реклама" в економічній літе�ратурі трактується в широкому діапазоні. До числа найбільшпоширених визначень даної дефініції відноситься наступ�не: "реклама — це вид діяльності, який направлений на до�сягнення бажаного стану у майбутньому для підприємств,фірм, громадських організацій через поширення інформації,яка здійснює вплив на свідомість людини, з метою отриман�ня необхідної реакції з боку споживачів" [5, с. 57].

На думку професора Ф. Котлера, "реклама — це формикомунікації, метою яких є поширення інформації, що можебути реалізовано за допомогою платіжних засобів" [1, с. 256].

У країнах Північної Америки тлумачення терміну "рек�лама" подано у розумінні текстових повідомлень, які вико�ристовуються у засобах масової інформації (у пресі, по ра�діо, телебаченню і т.д.). Наведене визначення не охоплюєзаходи, направлені на збільшення продажу продукції, а та�кож на заходи, які мають за мету завоювання доброзичли�вого ставлення громадськості, тобто "паблік рілейшнз". Дотого ж "реклама" в даному випадку не орієнтована на фор�мування зв'язків між виробниками і споживачами [2, с. 87].

Узагальнивши тлумачення дефініції "реклама" можли�во заключити, що зазначена категорія являє собою:

— сукупність засобів, які використовуються для ознай�омлення з підприємством або товаром;

— мистецтво здійснювати психологічний вплив на лю�дей з метою пошуку додаткового прибутку;

— оповіщення населення різними засобами для створен�ня широкої популярності товарів і фірм з метою залученняспоживачів, глядачів;



— масова комунікація, на основі якої можуть бути ство�рені зв'язки між виробниками та споживачами [1; 3; 5].

Питання та проблеми розвитку теорії та практики рек�ламної діяльності є об'єктом уваги багатьох вітчизняних ізакордонних дослідників. Більшість з них, обгрунтовуючисвої наукові положення, дотримуються наступної системипоглядів щодо конкретних споживачів рекламної продукції:

— у людині від природи закладена потреба в дотриманніособистих інтересів;

— людина від природи обачна і розважлива (длябільшості людей характерний розсудливий підхід до задо�волення особистих потреб і обачність при ухваленні рішен�ня про покупку товару) [1; 6].

Врахування та використання цих положень у рекламнійдіяльності вимагає знання особливостей споживання, струк�тури потреб і попиту, тенденцій розвитку ринку, основниххарактеристик власних товарів і товарів конкурентів, особ�ливостей здійснення маркетингової, в тому числі, реклам�ної діяльності конкурентів і, що особливо важливо, знаннявласних можливостей [3, c. 138].

Реклама, за ідеєю відомого маркетолога Д. Бернстайна, по�винна по безпосередності впливу на покупця відповідати вимо�гам відомої формули VIPS (Visibility, Identity, Promise,Singlemindedness, що означає Наочність, Розпізнаваність, Обіцян�ка, Цілеспрямованість). При всьому цьому реклама повинна бути"цікавою, незвичайною, специфічної і спонукальною " [6].

На думку одного з найбільш відомих у теорії рекламиавторів Френка Джефкинса, "реклама — це найбільш сти�мулююче зі всіх можливих повідомлень, звернене до спо�живача товару або послуги, які виготовлені за мінімальноможливою ціною" [7, с. 89].

Завдяки інформації про наявність продуктів, їх властивості,ціни та умови використання ринок працює злагоджено, сприяєкращому задоволенню запитів споживачів і зниженню сукуп�них витрат покупців і продавців при передачі товару [3, 5].

Дослідження у сфері рекламної діяльності в агробізнесімає свої специфічні ознаки, пов'язані з особливостями га�лузі та властивостями самої сільськогосподарської про�дукції, до яких дослідники відносять:

— сировинний характер;— великі обсяги;— значні коливання якості;— сезонні та річні коливання обсягів виробленої про�

дукції;— географічна розосередженість і концентрація;— коливання витрат виробництва;— різний рівень матеріально�технічного забезпечення фер�

мерських господарств і великих аграрних підприємств [3; 4; 7].Серед професіоналів рекламного бізнесу в аграрному

виробництві склалося тверде переконання, що реклама —один з найбільш дієвих інструментів розвитку аграрногоринку. У сучасних умовах прибуток підприємств значноюмірою залежить від тактики маркетингу: зміна смаку про�дукту, нова конструкція і оформлення упаковки, знижки зціни або захоплююча реклама можуть зумовлювати успіхабо невдачу аграрного бізнесу [6, с. 15].

На підставі узагальнення матеріалів, що містяться в літе�ратурних джерелах, сформульовано п'ять питань (абоетапів) алгоритму здійснення досліджень у сфері реклами[1; 6; 7]. Формулювання відповідей на них повинне переду�вати розробці плану рекламної кампанії. Сутність цих про�грамних питань полягає в наступному:

1. Якої мети повинна досягти дана рекламна кампанія?Прикладом може бути досягнення певного рівня продажів.

2. Час та місце рекламної кампанії.3. Яка стратегія даної конкретної кампанії?4. Які тактики можуть бути використані?5. Вартість рекламної кампанії? На скільки вигідне це

вкладення?При проведенні досліджень у сфері реклами необхідно

здійснювати систематичний збір і аналіз інформації, при�значення якої полягає в полегшенні розробки або оцінцірекламних стратегій, оголошень, а також кампаній в засо�бах масової інформації.

Вважаємо за необхідне відзначити наступне:1. Реклама має бути правдивою, не містити тверджень

або зображень, які прямо або побічно можуть ввести по�купця в оману.

2. Реклама не повинна зловживати довірою покупця, ви�користовувати його недосвідченість або недолік знань. Прицьому варто зазначити, що реклама, навіть та, яка не зловжи�ває довірою споживачів, може впливати на підсвідомість лю�

дей і використовуватися для маніпуляцій і цілеспрямованогоформування певних невиправданих очікувань.

3. Рекламний текст має бути ясним, природним і зрозу�мілим, але в той же час емоційно значимим.

4. Дієвість реклами повинна досягатися за допомогоюобрання відповідних рекламних засобів та їх оригінальності,влучності, регулярній повторюваності. Основними елемен�тами, що забезпечують дієвість реклами, є слово, звук,світло, колір, форма та дія.

Варто зазначити, що деякі вітчизняні підприємства звиробництва та перероблення сільськогосподарської про�дукції не приділяють значної уваги розповсюдженню інфор�мації про власні товари та послуги, а тому зазвичай не ви�користовують рекламу у своїй діяльності. Винятком можутьбути окремі великі сільськогосподарські підприємства, яківикористовують широкий спектр носіїв реклами власноїпродукції та послуг[6, 7].

Проте реклама для підприємств з виробництва та пере�роблення сільськогосподарської продукції є одним з найбільшдієвих інструментів розвитку діяльності. У сучасних умовахприбуток підприємств значною мірою залежить від тактикимаркетингу. Зміна смаку продукту, нова конструкція і офор�млення упаковки, знижки на ціну або захоплююча рекламаможуть зумовлювати успіх або невдачу аграрного бізнесу.

ВИСНОВКИРозкрито відомості, які містить інформація, що надаєть�

ся споживачам перед здійсненням покупки, а саме: назватовару, відповідність вітчизняної продукції до вимог, вста�новлених нормативними документами, харчові домішки ненатурального походження, ціна товарів і послуг та інше.

Розглянуто тлумачення дефініції "реклама", в результатічого виявлено, що зазначена категорія являє собою: су�купність засобів, які використовуються для ознайомлення зпідприємством або товаром, оповіщення населення різнимизасобами, масову комунікацію, на основі якої можуть бутистворені зв'язки між виробниками та споживачами.

Визначено необхідність реалізації певних етапів, які пере�дують розробці плану рекламної кампанії підприємств з ви�робництва та перероблення сільськогосподарської продукції,а саме: досяжність певного рівня продажів; час та місце рек�ламної кампанії; стратегія кампанії; тактика; ціна кампанії.

Література:1. Котлер Ф. Основы маркетинга: [пер. с англ. В.Б. Бо�

брова]. — М.: Ростинтэр, 1996. — 704 с.2. Черевко Г.В. Маркетинг продовольчого ринку: досвід

США та проблеми України / Г.В. Черевко, О.Г. Фадєєва, Г.В.Астратова // Економіка АПК. — 1996. — № 4. — С. 86—90.

3. Гончарук В.А. Маркетинговое консультирование /В.А. Гончарук. — М.: Дело, 1998. — 319 с.

4. Крикавський Є. Промисловий маркетинг і логістика:навч. посібник / Є. Крикавський, Н. Чухрай. — Львів: Дер�жавний університет "Львівська політехніка", 1998. 307 с.

5. Дудяк Р. Маркетинг: теорія, методика, практика:навч. посібник / Р. Дудяк, В. Липчук. — Львів: НВР "Ук�раїнські технології", 2001. — 260 с.

6. Рабаданов А.Р. Маркетинговая информация в АПК/ А.Р. Рабаданов, П.Ф. Аскеров // Российское предприни�мательство. — 2008. — № 12. — С. 12—15.

7. Джефкінс Ф. Реклама: практичний посібник / Ф.Джефкінс; пер. англ.; доп. і ред. Д. Ядіна. — К.: Знання, 2001.— 456 с.

References:1. Kotler, F. (1996), Osnovy marketinga, Rostynter,

Moscow, Russia.2. Marchenko, G.V. Fadeeva, O.G. Astratova, G.V. (1996),

"Marketing of the food market: the USА experience andproblems of Ukraine", Economika APK, vol. 4, pp. 86—90.

3. Goncharuk, V.A. (1998), Marketynhovoe konsultyro�vanye, Delo, Moscow, Russia.

4. Krikavsky, Je. Chukhray, N. (1998), Promislovijmarketing і logіstika, Lviv, Ukraine.

5. Dudjak, R. Lipchuk, V. (2001), Marketing: theory,methodology, practice, Lviv, Ukraine.

6. Rabadanov, A.R. Askerov, P.F. (2008), "MarketingInformation in APC", Rossijskoe predprinimatel'stvo, vol. 12,pp. 12—15.

7. Dzhefkins, F. (2001), Reklama: practychnyj posіbnik,Znannya, Kyiv, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 14.04.2016 р.


81www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИРозвиток ринкової економіки, модернізація вироб�

ництва, розвиток наукомістких технологій викликаютьзначні зміни в структурі зайнятості і призводять дозміни професійно�кваліфікаційної структури попиту наринку праці, підвищення вимог роботодавців до якостіробочої сили. При цьому істотно збільшується конку�ренція на ринку праці, що не може не позначитися назайнятості молоді.

Безробіття серед молоді є однією з серйозних со�ціально�економічних проблем для сучасного суспіль�ства. Відсутність роботи веде молодих людей до повноїдеградації: з'являються проблеми в розвитку і станов�

УДК 331.5

Н. В. Діденко,старший викладач кафедри економічної теорії та міжнародної економіки,Харківський інститут фінансів УДУФМТ, м. ХарківО. Ф. Родак,старший викладач кафедри економічної теорії та міжнародної економіки,Харківський інститут фінансів УДУФМТ, м. Харків

ПРОБЛЕМА ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

МОЛОДІЖНОГО БЕЗРОБІТТЯ В СУЧАСНОМУ

СУСПІЛЬСТВІ

N. Didenko,

Senior lecturer in Economics and International Economics

Kharkiv Institute of Finance UDUFMT, Kharkiv.

O. Rodak,

Senior lecturer in Economics and International Economics

Kharkiv Institute of Finance UDUFMT, Kharkiv.

THE PROBLEM AND SOLUTIONS TO YOUTH UNEMPLOYMENT IN MODERN SOCIETY

У статті аналізується стан молодіжного безробіття, наводяться статистичні дані, що характеризують

безробіття серед молоді, розкрито основні причини і наслідки низької конкурентоспроможності молоG

дих людей на ринку праці. Розглянуто шляхи зниження рівня безробіття серед молоді.

In stattі rozglyanuto aktualnі problemi bezrobіttya molodі Sered, doslіdzheno Reason yogo viniknennya.

Proanalіzovano rіven zaynyatostі that bezrobіttya molodі Ukraine. Rozglyanuto osnovnі eg regulyuvannya

molodіzhnoї zaynyatostі on stateGsponsored that regіonalnomu rіvnі. Sformovanі zavdannya schodo

pokraschennya processes pratsevlashtuvannya molodih spetsіalіstіv. Viznachenі osnovnі eg znizhennya rіvnya

bezrobіttya molodі on market analysis pratsі that pіdvischennya rіvnya pratsevlashtuvannya.

Ключові слова: ринок праці, зайнятість, молодіжне безробіття, працевлаштування, якість життя мо!лоді, якість освіти, шляхи зниження напруженості на молодіжному ринку праці.

Key words: labor market, employment, youth unemployment, employment, quality of life of young people, qualityof education, ways to reduce tensions in the youth labor market.

ленні особистості, розпадаються шлюби, зменшуєтьсянароджуваність, збільшується кількість злочинів, поши�рюються наркоманія, алкоголізм, дитяча бездог�лядність.

Як показує аналіз ситуації на ринку праці, незва�жаючи на відносно високий рівень мобільності мо�лоді на ринку праці, дана категорія населення є од�нією з найбільш уразливих в плані безробіття. Су�часний стан суспільства та тенденції його розвиткубагато в чому визначають стан молоді на ринку праці,а також формування сукупності факторів, що харак�теризують появу і динаміку молодіжного безробіт�тя.




Оскільки дане економічне явище є однією з найваж�ливіших проблем будь�якої країни світу, то й до її ви�рішення зверталася велика кількість зарубіжних та украї�нських науковців. Зокрема це: Дж. М. Кейнс, А. Маршалл,А. Оукен, В.В. Адамчук, Б.М. Генкін, І.М. Чистяков,П.О. Нікіфоров [1], А.О. Вольська [1], Л.М. Колишня [3],О. Пазюк [4], О. Пономарьова [4], Т.М. Соколова [8], В.Юрчишин [5], Д. Акімов [6], Г.В. Левчук [7].

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУМолодіжне безробіття — соціально�економічне

явище, при якому особи у віці 15�29 років перебуваютьу пошуку роботи і готові приступити до неї, але не мо�жуть реалізувати своє право на працю, тим самим втра�чають основні засоби до існування. Даний вид маргіналь�ного безробіття є своєрідним індикатором соціальногостану молоді, показує ступінь адаптації молоді на рин�ку праці, її конкурентоспроможність.

Згідно з даними статистичного офісу ЄС Євроста�ту в березні 2015 р. кількість безробітних в 28 держа�вах Європейського Союзу налічувало 23 млн 748 тис.осіб, з яких 18 млн 105 тис не мали роботи в 19 країнахЄврозони. У порівнянні з лютим 2015 р. в цілому в ЄСбезробіття скоротилося на 75 000 осіб, а в зоні євро —на 36 000. Якщо порівнювати показники безробіття зберезнем 2014 р., то в ЄС в цілому вона скоротилася на1 млн 523 тис. чоловік, а в зоні євро стало менше на 679 000безробітних.

У відсотковому відношенні число безробітних у28 країнах Євросоюзу було 9,8% (в 2014 р. 10,4%), а вЄврозоні — 11,3% (в 2014 р. — 11,7%). Ця статистикасвідчить про позитивну динаміку на європейському рин�ку праці, хоча не у всіх країнах ситуація виглядає бла�гополучною. Найменший рівень безробіття в березні2015 р. відзначений в Німеччині — 4,7%, найвищий — вГреції (25,7%) та Іспанії (23,0%). У порівнянні з мину�лим роком безробіття скоротилося в 22 країнах Євро�союзу, в 5 державах ЄС вона виросла, а в Австрії зали�шилася на тому ж рівні. Найбільше зниження числа без�робітних відзначено в Ірландії (з 12% до 9,8%), Іспанії(з 25,1% до 23,0%) і Польщі (з 9,6% до 7,7%). Найбіль�ший приріст безробітних стався в Хорватії (з 17,3% до18,2%), Фінляндії (з 8,4% до 9,1%), Італії (з 12,4 до 13%),Франції (з 10,1 до 10,6%) та Бельгії (з 8,4% до 8,5%).

Для зіставлення в США в березні 2015 р рівень без�робіття був 5,5%, знизившись з 6,6% в березні 2014 р.

У березні 2015 р. безробіття серед молоді (громадя�ни до 25 років) в ЄС досягла 20,9%, а в єврозоні — 22,7%.Найменший рівень безробітних серед молоді в березні2015 р. був зафіксований в Німеччині (7,2%), Австрії(10,5%), Данії і Голландії (по 10,8%). Найбільше числомолодих безробітних відзначено в Греції (50,1%), Хор�ватії (45,5%) та Італії (43,1%). Ситуація із зайнятістюмолоді залишається однією і найважливіших соціально�економічних проблем в країнах Європейського Союзуна сучасному етапі.

У сучасному українському суспільстві безробіттясеред молоді також є однією з національних проблем.І пов'язано це з тим, що молодь — це майбутнє сусп�ільства, а її трудова діяльність є джерелом коштів длясоціального забезпечення різних категорій населен�ня.

Молоді люди складають 35% працездатного насе�лення країни, проте, будучи більш учнями, енергійни�ми, впевненими у власних силах і оптимістичними в по�рівнянні з іншими групами населення, вони особливоуразливі перед лицем життєвих проблем, зокрема вонизазнають великих труднощів при пошуку роботи і по�дальше працевлаштування.

За даними фахівців, молодь представляє найбільшчисленну групу безробітних. Крім того, близько 50%працюючої молоді становить групу з низьким профе�

сійним статусом, тобто працює не за фахом. Аналізякісних характеристик молоді дозволяє зробити вис�новок, що проблеми молодіжного безробіттявідрізняються від проблем безробіття інших груп на�селення. Так, будучи мобільнішими, перспективнимиі працездатними молоді люди є слабо соціалізованоюі низько продуктивною частиною трудових ресурсівкраїни.

Оцінюючи молодіжний ринок праці, можна відзна�чити, що його особливістю є низька конкурентоспро�можність молоді в порівнянні зі старшими віковими гру�пами. Особливо гостро ця проблема стоїть передпідлітками і молоддю у віці від 20 до 24 років. За данимиДержавної служби статистики України у І кварталі 2015року рівень зайнятості серед осіб у віці 25—29 років ста�новив 71,1% та був вищим, ніж в середньому серед всіхвікових груп (56,0%), а серед осіб віком 15—24 роки цейпоказник склав лише 27,9%. Низький рівень зайнятостітаких осіб обумовлений тим, що молодь у такому віцінавчається та не має стійких конкурентних переваг наринку праці. Рівень безробіття, визначений за методо�логією Міжнародної організації праці (МОП) середмолоді у віці 25—29 років у І кварталі 2015 року стано�вив 12,2%. Серед осіб у віці 15—24 роки цей показник уІ кварталі 2015 року — 22,8% та був більш як удвічі ви�щий, ніж цей показник серед всіх вікових груп. Високийрівень безробіття обумовлений тим, що значна частинамолодих людей не має необхідних професійних навичокі досвіду роботи [2].

Відповідно до Закону України "Про сприяння со�ціальному становленню та розвитку молоді в Україні",до молоді відносяться громадяни України віком від 14до 35 років. У І півріччі 2015 року статус безробітного удержавній службі зайнятості мали 405,5 тис. осіб у віцідо 35 років. Серед безробітних у віці до 35 років, зареє�строваних у державній службі зайнятості, які мали про�фесійний досвід, станом на кінець червня 2015 року:кожний п'ятий раніше працював в оптовій та роздрібнійторгівлі, у переробній промисловості працювало 15,7%молодих осіб; у сфері державного управління й оборо�ни — 13,0%; у фінансовій та страховій діяльності — 10%,у сільському, лісовому та рибному господарстві — 9,2%[9].

Для подолання проблеми безробіття, зокрема середмолоді, державною службою зайнятості здійснюютьсязаходи активної політики сприяння зайнятості населен�ня: надання інформаційних, консультаційних та про�форієнтаційних послуг, створення банку вакансій тапошук підходящої роботи, сприяння в працевлашту�ванні громадян, у тому числі шляхом організації під�приємницької діяльності, організація професійноїпідготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікаціїбезробітних, організація і фінансування громадськихробіт, виплата допомоги по безробіттю.

Разом з тим існує певний дисбаланс між характе�ристиками бажаної і дійсної роботи. Так, більшістьвипускників навчальних закладів, які перебувають наобліку як безробітні, мають економічні, бухгалтерськіта юридичні спеціальності. У той час як найбільш зат�ребуваними є кваліфіковані робітники за такими про�фесіями: токарі, фрезерувальники, верстатники, на�ладчики устаткування, слюсарі різних видів вироб�ництв, арматурники, бетонщики, муляри, будівельни�ки, монтажники, теслі, електромонтери, водії різнихкатегорій, швачки. З професій службовців затребуваніінженери різних профілів (інженери�конструктори,інженери�технологи, механіки, метрологи), вихова�телі дитячого садка, лікарі, фельдшери, медсестри,вчителі.

При цьому слід зазначити, що молодим громадянамскладніше психологічно, ніж людям середнього віку,звертатися в звичайні державні установи служби зай�нятості населення. Також складніше залучати молодь утимчасову зайнятість та громадські роботи в силу оче�


83www.economy.in.ua

видної не престижності тих видів діяльності, які входятьдо складу громадських робіт і заходів тимчасової зай�нятості.

Проблеми соціального захисту безробітної молодіне цілком відрегульовані на законодавчому рівні, щовідчутно впливає на її матеріальне становище та соціаль�ну поведінку.

Останнім часом наявна тенденція до збільшеннякількості безробітної молоді, у якої безробіття три�ває понад рік, і, як наслідок, руйнуються професійнінавички. До того ж молоді люди розраховують на до�помогу держави, батьків, що також знижує мотиваціюдо праці.

Демографічну структуру ринку праці України утво�рюють більше ніж на третину молоді люди, а саме: без�робітна молодь таких груп, як:

— випускники загальноосвітніх шкіл, професійно�технічних і вищих навчальних закладів;

— звільнені у зв'язку зі змінами в організації вироб�ництва;

— військовослужбовці, звільнені зі строкової служ�би у Збройних силах;

— жінки, які перебували у відпустці з догляду задітьми, домогосподарки;

— інші категорії (звільнені у зв'язку з плинністюкадрів, школярі 9—10 класів, молодь, незайнята більшеодного року, та ін.).

Як показує практика, більшість випускників зна�ходять роботу за допомогою знайомих, в інтернетіабо газетах. Близько 10% — звертаються у Державнуслужбу зайнятості або в університетські центри зай�нятості.

Основними мотивами, що спонукають молодь зміни�ти роботу або знайти додатковий заробіток, є:

— низький рівень оплати праці;— кар'єрне зростання;— незадоволеність умовами праці;— майбутнє звільнення або закінчення строку кон�

тракту;— невиплата заробітної плати;— невідповідність роботи отриманій кваліфікації;— інші особисті причини.Порівняно зі світовими даними цифри офіційного

молодіжного безробіття в Україні, на перший погляд,не критичні. Проте відомості Держстату рідко відобра�жають реальну картину.

Проблему загострюють надзвичайно низькі за�робітні плати, які пропонуються українцю на початкукар'єрного шляху. Невисока платня, відсутність перс�пектив та підтримки — усе це значно звужує можливостісучасної молоді.

Проблемною є мотивація працевлаштування випус�кників. Аналіз трудової орієнтації випускників профе�сійних навчальних закладів показав, що майже дві тре�тини випускників за 2—3 місяці до закінчення навчан�ня не знають свого майбутнього місця роботи. Тобтонавчальні заклади готують певним чином неконку�рентоспроможну на ринку праці робочу силу, тобтомайбутніх безробітних, витрачаючи на це значні кош�ти внаслідок несформованості механізму реалізаціїмотивів.

Випускники шкіл з повною середньою освітоюдещо переоцінюють свої можливості щодо продов�ження навчання й отримання бажаної професії, ос�кільки часто реалії сьогодення не збігаються зі спо�діваннями молодого покоління. Відомо, що продов�жують подальше навчання далеко не всі бажаючі.При цьому планують вступити до ВНЗ близько 77%з�поміж бажаючих продовжити навчання, а до про�фесійних навчальних закладів — лише близько 12%.Що стосується пошуків роботи, то тільки близько 3%випускників загальноосвітніх шкіл виявляють бажан�ня шукати роботу одразу після закінчення школи[11].

Іноді випускники відмовляються від роботи че�рез низьку заробітну плату. Молоді без досвідунавіть у столиці пропонують працювати за 1,5—2,5тис. грн. Це стосується різних сфер. На роботу з та�кою заробітною платою можна влаштуватися опера�тором до колл�центру, кур'єром, касиром, секрета�рем, помічником бухгалтера чи юриста. Говорити проте, що нині створено широку базу для працевлашту�вання молоді, котра не досягла 18 років, не можна.Влада вирішує цю проблему, реалізуючи програмуквотування робочих місць для неповнолітніх,інвалідів, іншого молодіжного контингенту, виділя�ючи досить значні кошти на створення нових робо�чих місць, яких, як і раніше, не вистачає. Підліткамможуть запропонувати некваліфіковану роботу ку�р'єра, озеленювача, прибиральника тощо.

Слід також зазначити, що користуються найбіль�шим попитом вакансії робітничих спеціальностей, яків масовому порядку пропонують у центрі зайнятості,випускників залучають мало. В результаті ці чинни�ки роблять дану групу молоді соціально вразливоюна ринку праці.

У зв'язку з цим вважається доцільною розробказаходів, спрямованих на створення оптимальнихумов для самовизначення кожної молодої людинипри виборі роботи, що відповідає його професійно�му рівню. Для зниження напруженості на молодіж�ному ринку праці необхідно проводити роботу в га�лузі професійної орієнтації молоді, розробляти різніпрограми соціальної адаптації. Особливу увагу не�обхідно приділяти інформованості молоді про ста�новище на ринку праці. Однією з форм наданняінформації можуть стати невеликі відеофільми пропрофесії, які можуть використовуватися в профорі�єнтаційній роботі з молоддю під час проведення кон�сультацій, а також семінарів з професійної орієн�тації для школярів і неблагополучних сімей привідвідуванні шкіл, дитячих будинків, інтернатів, ви�ховної колонії. Також необхідно використовуватисоціальні мережі, щоб інформувати молодих людейпро затребуваних професійних навичках.

Недоцільно готувати фахівця, який, випустив�шись з вищого навчального закладу, не зможе знай�ти застосування своїм знанням і навичкам, отрима�ним в ході навчання. Як показує практика, в данийчас навіть висококваліфіковані молоді люди не ма�ють можливості вивчити особливості конкретнихпрограм своїх знань за фахом і в підсумку втрача�ють кваліфікацію. Як правило, це обумовлено тим,що інформація про потреби в трудових ресурсахпідприємств і організацій часто розкидана по різнихджерелах: засоби масової інформації, ярмарки ва�кансій, що проводяться службами зайнятості тапідприємствами. У зв'язку з необхідністю система�тизації інформації про вакансії в навчальних закла�дах потрібно створювати не номінальні, а функціо�нальні Центри сприяння зайнятості учнівської мо�лоді та працевлаштування випускників. Вузівськіцентри зайнятості повинні виконувати наступніфункції: прогнозувати потреби, проводити активнуроботу зі студентами, надавати інформацію про ре�альної ситуації на ринку праці, взаємодіяти з цент�рами зайнятості, роботодавцями, молодіжнимиорганізаціями. В даний час навчальні заклади нада�ють інформацію про працевлаштування своїх випус�кників, але часто ця інформація є фрагментарною інедостовірною. Тому слід налагодити системний ме�ханізм зворотного зв'язку, коли освітній заклад от�римує інформацію про реальні працевлаштуваннясвоїх випускників. Оцінку ефективності працевлаш�тування необхідно проводити в кілька етапів: скла�дання прогнозу працевлаштування випускників;оцінка власних очікувань і працевлаштування сту�дентів на момент здачі держіспиту та на момент вру�



чення диплома; аналіз реального працевлаштуваннявипускників (через 2—3 місяці після закінчення вузуі далі з періодичністю 3—5 місяців). При цьому важ�ливо не просто провести анкетування (опитування),а взяти активну участь у сприянні зайнятості моло�дих людей.

Необхідно зберігати і створювати робочі місця длямолодих людей; збільшувати число підприємств, якіспівпрацюють з Центром зайнятості населення, що доз�волить значно урізноманітнити набір вакансій. А цент�рам зайнятості пропонувати випускникам освітніх ус�танов стажування на підприємствах і організаціях. На�давати субсидії роботодавцям, які працевлаштовуютьмолодь.

Актуально участь кадрових агентств у заходах, щопроводяться Центрами зайнятості: ярмарках вакансій,щоквартальних нарадах в Центрі зайнятості з праців�никами кадрових служб, взаємовідвідування з метоювирішення конкретних завдань з працевлаштування гро�мадян. Для найбільш ефективного сприяння зайнятостімолоді необхідно посилити взаємодію між навчальни�ми закладами, центром зайнятості, кадровими служба�ми та підприємствами. Така спільна робота буде взає�мовигідна як для навчальних закладів (працевлаштуван�ня випускників); кадрових агентств (знання загальноїобстановки в місті, підбір персоналу, спілкування з ко�легами з проблеми); так і для Центру зайнятості насе�лення (інформування про укладені договори на стажу�вання випускників із зазначенням підприємств і спе�ціальностей за створеним робочим місцях і, як наслідок,працевлаштування жителів міста).

ВИСНОВКИЗ огляду на новітні наукові розробки та світову

практику формування ефективної політики регулюван�ня зайнятості і безробіття в Україні, запорукою вирі�шення проблеми є розробка і реалізація широкого ком�плексу відповідних заходів, насамперед, у соціально�трудовій сфері. Слід посилити увагу щодо оновлення тапідвищення технічного рівня робочих місць, зокрема,для того, щоб кожне з них забезпечувало зайнятомупрожитковий мінімум і подальше зростання заробітноїплати (з урахуванням інфляції). Це дозволить привестизаробітну плату у відповідність з продуктивністю праці,ліквідувати фіктивні робочі місця, зменшити прихованебезробіття [7].

Рівень безробіття в країні напряму залежить від ста�ну економіки країни. Проблема безробіття в країні єоднією з головних. Безробіття не може бути доцільнимні в економічному, ні в соціальному плані, оскільки йогозростання створює цілий комплекс проблем: скоро�чується купівельна спроможність населення, бюджетвтрачає платників податків, підприємство — персонал.Зростають ризик соціального напруження, додатковівитрати на підтримку безробітних. Безробіття вва�жається, з одного боку, важливим стимулятором актив�ності працюючого населення, а з іншого — великим сус�пільним лихом. Всі країни світу прикладають багато зу�силь для подолання безробіття, але жодній ще не вда�лося ліквідувати його повністю.

Література:1. Нікіфоров П.О., Вольська А.О. Фінансово�еко�

номічні аспекти праці та боротьби з безробіттям /Фінанси України. — 2008. — №10. — С. 23—30.

2. Статистичні дані Державного комітету статисти�ки України [Електронний ресурс]. — Режим доступу:www.ukrstat.gov.ua

3. Колишня Л.М. Безробіття в умовах формуванняринкових відносин // Україна: аспекти праці. — 2010.— № 6. — С. 9—11.

4. Пазюк О., Пономарьова О. Проблеми безробіттяв Україні // Україна: аспекти праці. — 2004. — № 2. —С. 3—10.

5. "Азаровщина" і безробіття замість податковоїсправедливості [Електронний ресурс]. — Режим досту�пу: http://www.dw�world.de/dw/article/0,,6246736,00

6. Полторак В.А., Акімов Д.І. Соціальний маркетингта регулювання соціальних проблем у кризовомусуспільстві / Вісник Львівського Університету. — 2010.— Вип. 4. — С. 260—266.

7. Левчук Г.В. Сучасні проблеми, тенденції та аналізбезробіття населення в Україні // Вісник Бердянськогоуніверситету економіки. — № 3 (7). — 2009. — С. 75—79.

8. Соколова Т.М. Структура зайнятості та безробі�ття: проблеми та тенденції / / Україна: аспекти праці.— 2010. — №2. — С. 7—11.

9. Державна служба зайнятості України [Електрон�ний ресурс]. — Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/control/uk/statdatacatalog/list/category?cat_id=3054

10. Українська правда. Економічна правда. Молоді�жне безробіття: втрачене покоління [Електронний ре�сурс]. — Режим доступу: http://www.epravda. com.ua/news /2012/03/16/318783/view_print

11. Романюк О.В. Проблеми працевлаштування мо�лоді [Електронний ресурс] / О.В. Романюк. — Режимдоступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dtr_ep/ 2011_6/files/EC611_53.pdf

12. Аналітична записка щодо перспективи запровад�ження в Україні гарантованого забезпечення молодіпершим робочим місцем [Електронний ресурс]. — Ре�жим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/Decem�ber2009/15.htm

References:1. Nikiforov, P.A. and Wolski, A.A. (1993), "Economic

and financial aspects of employment and combatingunemployment", Finance of Ukraine, vol. 10, pp. 23—30.

2. State Statistics Service of Ukraine (2015), Statisticalinformation, available at: http://www.ukrstat.gov.ua/(Accessed 10 April 2016).

3. Kolishnya, L.M. (2010), "Unemployment in theconditions of formation of market relations", Ukraine:aspects of labour, vol. 6, pp. 9—11.

4. Pazyuk, A. and Ponomareva, V. (2004), "The problemof unemployment in Ukraine", Ukraine: aspects of labour,vol. 2, pp. 3—10.

5. Tejze, Ye. (2010), "Azarovschyna" and unemploymentinstead of tax fairness", available at: http://www.dw�world.de/dw/article/0,,6246736,00 (Accessed 10 April2016).

6. Poltorak, V.A. and Akimov, D.I. (2010), "Socialmarketing and regulation of social problems society incrisis", Bulletin of Lviv University, vol. 4, pp. 260—266.

7. Levchuk, G.V. (2009), "Contemporary issues, trendsand analysis of unemployment of the population in Ukraine",Bulletin of Berdyansk University of Economics, vol. 3(7),pp. 75—79.

8. Sokolova, T.M. (2010), "The structure of employmentand unemployment: issues and trends",Ukraine: aspects oflabor, vol. 2, pp. 7—11.

9. State employment service of Ukraine (2016), availableat: http://www.dcz.gov.ua/control/uk/statdatacatalog/list/category?cat_id=3054 (Accessed 10 April 2016).

10. Ukrainian Pravda. Economic truth (2012), "Youthunemployment: a lost generation", available at: http://www.epravda.com.ua/news/2012/03/16/318783/view_�print (Accessed 10 April 2016).

11. Romaniuk, V.A. (2011), "The problems of youth em�ployment", available at: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dtr_ep/2011_6/files/EC611_53.pdf (Accessed 10April 2016).

12. National Institute for Strategic Studies (2009),Analytical note on the prospects for the introduction inUkraine of guaranteeing the youth first workplace, availableat: http://old.niss.gov.ua/Monitor/December2009/15.htm(Accessed 10 April 2016).Стаття надійшла до редакції 16.03.2016 р.


85www.economy.in.ua

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИФормування облікової політики суб'єктів держав�

ного сектора, як і суб'єктів інших секторів економіки,передусім базується на принципі альтернативності,який означає, що при затвердженні облікової політи�ки управлінський обліковий персонал має обрати одиніз існуючих, запропонованих відповідним нормативнимабо рекомендуючим документом, підходів [14, с. 66]. З1 січня 2015 року набрали чинності Методичні реко�мендації щодо облікової політики суб'єкта державно�го сектора [7], відповідно до яких погодженню суб�'єктами вищого рівня підлягають принципи та методи,застосовувані під час оцінки конкретної статті фінан�сової звітності. Одноваріантні методи оцінки, облікута процедур до розпорядчого документа, згідно з ре�комендаціями, включати недоцільно. Однак й інфор�мація про порядок організації бухгалтерського облікубюджетної установи не розкривається даними реко�мендаціями. Отже, виникає необхідність їх доповнен�ня стосовно: структури облікової політики; інформаціїпро види діяльності установи, особливо додаткової;відображення аналітичних даних про отримані дохо�ди та понесені витрати від надання послуг у відомос�тях обліку, фінансовій звітності; дотримання вимогбюджетного законодавства щодо формування та ви�конання кошторису установи.

УДК 657:336.1

К. О. Обиход,асистент кафедри інноваційної діяльності в АПК,Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ

ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ

НАУКОВИХ УСТАНОВ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРА

K. Obykhod,

assistant of department of innovation in AIC, National University of life and environmental sciences of Ukraine, Kyiv

CONCEPT OF CONSTRUCTION ACCOUNTING POLICY IN SCIENTIFIC INSTITUTIONS OF PUBLICSECTOR

У статті розглянуто економічну сутність терміна "облікова політика" та доцільність її формування у наукоGвих установах державного сектора. Наведено історичне походження даної лексеми, досліджено законодавчерегулювання формування структури наказу про облікову політику. Облікова політика установ державногосектора регулюється в декілька рівнів, на кожному з яких установлюють свої особливості ведення системибухгалтерського обліку. Запропоновано доповнення інформації про види власних надходжень, класифікаціюдоходів і витрат для цілей бухгалтерського обліку та зведення отриманих даних у формах облікових регістрівдля формування достовірної фінансової звітності та дотримання вимог бюджетного законодавства стосовноформування та виконання кошторису наукової установи. Рекомендовані положення облікової політики буGдуть висвітлені у розпорядчому наказі про облікову політику, сформованому головним бухгалтером і затверGдженим керівником установи. Він є основним внутрішнім документом, яким регулюється організація облікоGвого процесу установи й одним із перших документів, що використовують сторонні організації при перевірцідіяльності установи та внутрішні користувачі.

The economic essence of the term "accounting policy" and the reasonability of its constructions in scientificinstitutions of public sector has considered in the article. Historical origins of analyzed term and legal regulation ofstructure order of accounting policy has researched. Accounting policy in institutions of public sector is regulating forseveral levels, also special features of accounting systems has regulated at each of levels. Complement of suchinformation has offered as to: the types of own incomes, classification of income and expenses for accounting, groupall facts in economic activity at accounting lists, form a reliable financial reporting and compliance budget legislation,execution of the estimate of the scientific institutions. Recommended thesis of accounting policy will fix in the directiveorder, which had formed by the chief accountant and the head of establishment. It is the main inboard document,which organization had regulated the process of accounting and one of the first documents had used thirdGpartyorganizations during audit the institution.

Ключові слова: наукові установи, надання послуг, доходи, витрати, групувальні відомості, кошторис,фінансова звітність.

Key words: scientific institutions, services, income, expenses, accounting list, estimate, financial statements.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬУ економічній літературі знаходимо навіть моно�

графії, присвячені сутності та порядку формування об�лікової політики в установах і на підприємствах, авто�рами яких є: Житний П.Є., Кулик В.А., Барановська Т.В.,Гомбоєва А.М., Журавель Г.П., Міщенко С.М., Пушкар М.С.Формуванню окремих пунктів облікової політики при�свячували свої статті науковці: Акімова Н.С., Бірюк О.Г.,Боримська К.П., Войналович О.П., Гарасим П.М., Дем�чук Т.П., Домбровська Н.Р., Зборовська Н.С., КалюгаЄ.В., Коробова Н.М., Костенко О. М., Костюченко В.М.,Крутова А.С., Міщенко С.М., Свірко С.В., Руденко О.В.,Хомин О.П. та інші. Проте варто зазначити, що пи�тання відображення витрат і доходів від надання по�слуг науковими установами, враховуючи всі законо�давчі зміни щодо регулювання бухгалтерського об�ліку в державному секторі, не були розглянуті повноюмірою.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯДля достовірного відображення формування об�

лікової політики установами державного сектора уданій статті будуть досліджені такі питання:

— виникнення терміна "облікова політика";— роль, значення та структура побудови наказу про

облікову політику;



— запропоновано доповнення щодо облікової по�літики у частині розкриття інформації стосовно надан�ня послуг установами державного сектора, враховую�чи їх галузеву приналежність.

ВИКЛАДЕННЯ ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУТермін "облікова політика" має іноземне походжен�

ня. Перші спроби формування облікової політики на рівніпідприємства пов'язують із намаганнями уряду США у1929 р. запровадити офіційні стандарти фінансового об�ліку. Введення у практику окремих елементів обліковоїполітики зроблено у 1932 р. Дж. Меєм у листі від Амери�канського інституту бухгалтерів до Нью�Йоркської фон�дової біржі [4, с. 8]. Першим нормативним документом,що регламентував документальне оформлення обліковоїполітики, стало Положення про облікову політику длякомпаній, акції яких розміщені на фондових ринках, роз�роблене у 1934 р. Комісією з цінних паперів і бірж США.Необхідність створення даного документу була виклика�на потребою впорядкування обліку на підприємствах післяВеликої депресії 1929—1933 рр. І тільки набагато пізніше,національним стандартом 1972 р., правила розробки та до�кументального оформлення облікової політики були по�ширені на інші підприємства [12, с. 21—22].

Офіційно поняття "облікова політика" (accountingpolisy) у міжнародну практику обліку введено Міжнарод�ним стандартом бухгалтерського обліку (надалі — МСБО)1 "Розкриття облікової політики" у 1975 р. Зокрема, відпо�відно до першої редакції МСБО 1 "Розкриття обліковоїполітики", це певні принципи, основи, домовленості, пра�вила та практика, прийняті підприємством для складаннята подання фінансових звітів [4, с. 9].

В Україні, що на той час перебувала у складі СРСР,облікової політики у 70�х роках ХХ ст. ще не існувало,оскільки бухгалтерський облік за радянських часів розви�вався за активної участі держави. Законодавство регулю�вало методичне забезпечення бухгалтерського обліку тане передбачало можливості декількох варіантів відобра�ження в обліку та звітності одних і тих же господарськихоперацій [4, с. 9]. Поява поняття "облікова політика" у бух�галтерському обліку пострадянських країн і його офіцій�не закріплення пов'язана з процесами реформування бух�галтерського обліку відповідно до міжнародних стан�дартів. В Україні потреба в розробці облікової політикидля конкретного підприємства та створення внутрішньо�го розпорядчого документу про облікову політику виник�ла у зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про бух�галтерський облік та фінансову звітність в Україні" та По�

ложень (стандартів) бухгалтерського об�ліку в 1999 р. [11].

Незважаючи на певні розбіжності утрактуванні терміна, думки науковців од�нозначні: облікова політика є важливимдокументом для затвердження обранихоблікових методів і принципів для забез�печення якісного, безперервного проход�ження інформації від етапу первинногоспостереження до узагальнюючого —складання звітності [15, с. 26] у всіх, неза�лежно від сфери діяльності та організац�ійно�правових форм і видів діяльності [13,с. 16]. При цьому потрібно зауважити, щоєдиними (спільними) будуть лише вихідніположення, а надалі вона має свої особли�вості в кожній установі [5, с. 368]. Тобтооблікова політика є систематизованимінформативним джерелом даних про поря�док документального відображення та си�стематизації всіх господарських подій ізметою оперативного управління й узагаль�нення даних у фінансовій звітності. Взагаліоблікова політика визначає ідеологію еко�номіки установи на тривалий період [6, с.36], сприяє посиленню обліково�аналітич�

них функцій в управлінні, дає змогу оперативно реагува�ти та відображати у фінансових звітах зміни, що відбува�ються у ринковому середовищі.

Облікова політика є важливим інструментом, завдякиякому існує можливість оптимального поєднання держав�ного регулювання і власної ініціативи установи в питан�нях організації та ведення бухгалтерського обліку [4, с.10]. Облікова політика установ державного сектора регу�люється в декілька рівнів (рис. 1), кожному з яких прита�манні свої особливості ведення системи бухгалтерськогообліку.

Перший рівень формування облікової політики маєзагальний характер організації та ведення бухгалтерсько�го обліку, встановлює порядок застосування документів іформ звітності, є обов'язковим для всіх установ. Суб'єкта�ми формування облікової політики на даному рівні є Вер�ховна Рада України та Міністерство фінансів України.Другий рівень містить методологічні особливості бухгал�терського обліку, характерні для установ державного сек�тора. Суб'єктами його регулювання виступає відомчеміністерство, яке розробляє методичні рекомендації.Третій рівень формування облікової політики вносить ко�рективи до організації та проведення облікової роботи,що характерні для установи або групи установ і не супе�речать чинному законодавству. Суб'єктом регламентаціїоблікової політики виступає головний розпорядник бюд�жетних коштів, який може вносити додаткові пункти дооблікової політики установи, що повніше розкриваютьгалузеві особливості. У процесі формування обліковоїполітики Лаговська О. А. рекомендує за необхідне врахо�вувати особливості економічної, соціальної та екологіч�ної політики у розрізі складових вартості підприємства [5,с. 370].

Система організації облікової політики, на думкуСвірко С. В., передбачає два рівні регулювання фінансо�вого обліку суб'єктів державного сектора: зовнішній івнутрішній [14, с. 65]. Зовнішнє регулювання виражаєтьсяв установленні та визначенні національними стандартамиосновних позицій методології та методики фінансовогообліку, у тому числі порядку складання та поданнязвітності, має на меті забезпечити методологічну єдністьщодо бухгалтерського обліку суб'єктів державного сек�тора в цілому. Така форма управління підсистемою фінан�сового обліку в науковій літературі набула назви "обліко�ва політика на рівні країни" [14, с. 65]. Внутрішнє регу�лювання облікового процесу здійснюється в межах зако�нодавчих актів, утім, цілковито перебуває у веденнісуб'єктів державного сектора, які реалізують свої права і

Рис. 1. Вплив законодавчих органів на формування облікової політики внаукових установах НААН України

Джерело: удосконалено автором на підставі [15, с. 20].

1 рівень регламентації

– Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", від 16.07.1999 № 996-XIV";

– Бюджетний Кодекс України; – Податковий Кодекс України; – Постанови Кабінету Міністрів України; – Накази Державної служби статистики України



– Національне положення (Стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі та Методичні рекомендації по їх застосуванню, затверджені Міністерством фінансів України;

– Розпорядження Державної казначейської служби України;

– Накази Міністерства аграрної політики та продовольства України

Контролюючий суб’єкт державного сектору – Головний розпорядник коштів і керівник установи


87www.economy.in.ua

завдання у формі вироблення облікової політики власноїустанови.

У своїх дослідженнях Кулик В.А. виділяє, крім зазна�чених вище рівнів формування облікової політики, міжна�родний і міждержавний [4, с. 10]. Міжнародний рівень об�лікової політики включає принципи та правила веденняобліку згідно з міжнародними стандартами бухгалтерсь�кого обліку та фінансової звітності, а також ряд тлума�чень Ради з Міжнародних стандартів бухгалтерського об�ліку. Міждержавна облікова політика містить аспекти об�лікової політики підприємств — членів міждержавних об�'єднань, зокрема, деякі Директиви ЄС із уніфікації вимогщодо розкриття інформації у бухгалтерській звітності.Варто відмітити, що виокремлення таких видів плануван�ня облікової політики є недоречним. Індустріально роз�винені країни запропонували нову ідеологію глобалізму,що не включає історичного розвитку різних країн, тра�дицій і національних особливостей [16]. Кожна країна,зацікавлена в розвитку й активній економічній діяльностіз іншими країнами, змушена приймати умови глобалізації,які мають негативні сторони для розвитку країни. Томупідтримуємо думку вітчизняних учених (Кірейцев Г. Г. [3],Бутинець Ф. Ф. [1] та ін.) щодо потреби дотримання прин�ципу: мислити глобально, а діяти локально [16]. Розвитокоб'єктів і методології бухгалтерського обліку необхідноздійснювати у всебічному взаємозв'язку з економічноютеорією та світовими тенденціями, надбанням національ�ної практики та шкіл бухгалтерського обліку, з відслідко�вуванням тенденцій міжнародних стандартів.

Облікова політика установ державного сектора повин�на розроблятись відповідно до пункту 5 ст. 8 Закону Ук�раїни "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність вУкраїні" [11]. Оскільки наукові установи Національноїакадемії аграрних наук України (далі — НААН) маютьагропромислову спрямованість, то під час формуванняоблікової політики використовували Методичні рекомен�дації щодо складання розпорядчого документа про обліко�ву політику в бюджетних установах (організаціях) [8]. З 1січня 2015 року набрали чинності Методичні рекомендаціїщодо облікової політики суб'єкта державного сектора [7],які застосовуються під час оцінки конкретної статті фінан�сової звітності. Проте у них не розкривається інформаціяпро порядок організації бухгалтерського обліку бюджет�ної установи. Так, Методичні рекомендації [7] містятьтільки загальні положення формування розпорядчого до�кументу про облікову політику, а саме: він повинен скла�датися на основі НП(С)БОДС та інших нормативно�пра�вових актів із бухгалтерського обліку в державному сек�торі; погоджуватися з суб'єктом державного сектора ви�щого рівня, який затверджує кошторис; облікова політи�ка може враховувати галузеві особливості діяльності су�б'єкта державного сектора; на основі принципу послідов�ності облікова політика суб'єкта державного сектора маєпередбачати постійне (із року в рік) застосування прий�нятої стабільної облікової політики.

Відповідно до НП(С)БОДС 101 "Подання фінансовоїзвітності", яке набуде чинності з 1 січня 2017 року, "об�лікова політика" — це сукупність принципів, методів і про�цедур, що використовуються суб'єктом державного сек�тора для складання та подання фінансової звітності [10].Тобто отримуємо звуження функціональності обліковоїполітики. На практиці, та і в раніше затверджених норма�тивних актах, наказ про облікову політику мав два розді�ли: "Порядок організації бухгалтерського обліку бюджет�ної установи"; "Принципи та методи, які застосовуютьсяпід час оцінки конкретної статті фінансової звітності" [8].Тому наразі бухгалтери в установах державного сектораповинні складати наказ про облікову політику, який місти�тиме законодавчо закріплені положення про принципи таметоди обліку тільки альтернативних варіантів обліку кон�кретних об'єктів [7]. Інформація щодо організації бухгал�терського обліку в наказі не повинна бути подана, такимчином складається окремий наказ. Такі зміни є незручни�ми через відсутність організаційної інформації, тому про�

понуємо доповнити Методичні рекомендації [7] положен�нями стосовно структури облікової політики та розкрит�тя необхідної інформації про види діяльності установи, аособливо додаткової діяльності; класифікацією доходів івитрат від додаткової діяльності.

Існує розбіжність поглядів науковців щодо структу�ри положення про облікову політику (табл. 1) [9, с. 82].Одна група (Натарова О.В., Методичні рекомендації) за�багато уваги приділяє загальним положенням; друга (Ку�жельний М.В., Линник В.Г., Бутинець Ф.Ф., Олійник О.В.,Свірко С.В.) взагалі не звертає уваги на основні особли�вості установи, види діяльності та галузеві ознаки. Підтри�муємо третю групу науковців (Завгородній В. П., БоднарВ. М.) стосовно формування структури облікової політи�ки, але з певними уточненнями щодо розділів обліковоїполітики.

Запропонуємо на основі проаналізованого матеріалуструктуру наказу про облікову політику, яка повинна скла�датися з таких розділів:

1. Загальні положення (містить коротку інформаціюпро організаційно�правову форму установи, місцезнаход�ження, мету діяльності та види діяльності відповідно достатуту; необхідно вказати ступінь розпорядника бюджет�ної установи й організації, які знаходяться в підпорядку�ванні).

2. Організація бухгалтерського обліку (наводятьсядані про форму ведення бухгалтерського обліку, штат бух�галтерії, розподіл обов'язків і підпорядкування праців�ників згідно з Положенням про відділ бухгалтерськогообліку; також вказують працівників, які мають правопідпису; матеріально відповідальних осіб; робочий планрахунків; графік документообігу; склад інвентаризаційноїкомісії. Велику за обсягом інформацію групують у додат�ки до наказу).

3. Методика бухгалтерського відображення — міститьінформацію по конкретних об'єктах обліку, а саме надан�ня послуг установою:

1) доходи від надання послуг є власними надходжен�нями установ державного сектора, які отримуються до�датково від коштів загального фонду. Власні надходжен�ня включаються до доходів від обмінних операцій спец�іального фонду та регулюються статтею 13 "Складові ча�стини бюджету" БКУ;

2) власні надходження поділяються на такі групи: пер�ша — доходи від надання послуг (від обмінних операцій);друга — інші доходи;

3) інформація про витрати від надання послуг повин�на групуватися за: групами послуг, елементами витрат,статтями калькуляції, центром виникнення витрат, тема�ми договорів; календарними періодами. Витрати, пов'язаніз наданням послуг (виконанням робіт) із метою отриман�ня власних надходжень, що надаються установами згідноз їх основною та додатковою (господарською) діяльністю,визнаються одночасно з отриманням доходу або виходя�чи із умов договору та ступеня завершеності операції знадання послуг (виконання робіт) на дату балансу, якщоможе бути достовірно оцінений результат цієї операції;

4) собівартість наданих послуг складається з вироб�ничої собівартості послуг, які були реалізовані протягомзвітного періоду, та нерозподілених загальновиробничихвитрат. Облік виробничих витрат та їх розподіл між об�'єктами обліку здійснюється за статтями калькуляції;

5) облік доходів і витрат від надання послуг відбуваєть�ся на рахунках:

711 "Доходи від надання послуг розпорядниками бюд�жетних коштів", який призначено для обліку інформаціїпро доходи від надання послуг і реалізації продукції відгосподарської діяльності;

161 "Виробництво розпорядників бюджетних коштів"із відкриттям субрахунків нижчого порядку для групуван�ня витрат від окремої групи послуг;

811 "Витрати від надання послуг розпорядниками бюд�жетних коштів", де групуються витрати відповідно еле�ментів витрат і статей калькуляції;



821 "Витрати з продажу активів розпорядниками бю�джетних коштів", де відображається собівартість реалізо�ваних активів. Робочий план рахунків наводиться у додат�ку до наказу про облікову політику;

6) планування витрат для надання послуг здійснюєтьсяна основі розрахунків під час оформлення договору в"Калькуляції надання послуги", де зазначають підставу длянадання послуги (номер договору), замовника, центр на�дання послуги, узгоджені терміни, статті калькуляції по�слуги в цілому та протягом кварталів року (можливо ско�рочувати перелік статей калькуляції у розрізі груп послуг).Для перевірки фактичних поточних витрат, які виникаютьпід час надання послуги, з плановими калькуляційнимивитратами формують "Картку обліку фактичних витрат на�дання послуг". Наприкінці надання послуги установи скла�датимуть "Звіт з надання послуг", де міститься інформа�ція про заплановані та фактичні витрати та можливі відхи�лення за статтями калькуляції;

7) протягом місяця дані про доходи записують у "Мемо�ріальний ордер № 14 Накопичувальна відомість нарахуван�ня доходів від надання послуг установами державного сек�тора", які формуватимуться за кожним видом доходів якнакопичувальні відомості. Зазначений регістр відображати�ме таку інформацію: дата проведення нарахування, номер іназва документа, що підтверджує операцію; зміст послуги;центр виникнення доходів (залежно від організаційної струк�тури наукова установа поділяється на відділи або лабора�торії); код програмної класифікації (65910601, 65910302 таінші); код класифікації доходів (250101103, 250101204);

8) для отримання більшої аналітичної інформації ус�танова формуватиме додаткові групувальні відомості:"Зведена відомість по доходах від надання послуг", "Кар�тка доходів від надання послуг", "Звіт про надходженнядо спеціального фонду кошторису"; "Зведена відомість повитратах від надання послуг", "Звіт про виконання кошто�рису витрат від надання послуг";

9) аналітична інформація сприятиме формуванню до�стовірної фінансової звітності, а саме форми № 2�дс "Звітпро фінансові результати". На підставі запропонованихзведених відомостей по доходах і витратах від наданняпослуг матимемо можливість згрупувати інформацію пронадання послуг науковими установами в цілому за рік урозрізі центрів виникнення витрат у таблиці 1. "Власні над�ходження" форми № 5�дс "Примітки до фінансовоїзвітності". Інформація буде розкривати облікову політи�ку підприємства у розрізі класифікації наданих послуг.

4. Додатки до наказу містять пронумеровані орга�нізаційні документи: перелік нормативно�законодавчихактів, якими у своїй діяльності керується установа; перелікпервинних документів, зведених бухгалтерських доку�ментів, регістрів бухгалтерського обліку, звітності.

Дана структура облікової політики буде слугуватиструктурованим джерелом інформації та задовольнятипотреби всіх користувачів. Таким чином, у ході проведе�ного дослідження встановлено, що облікова політика єсистематизованим інформативним джерелом даних провиди діяльності установи, організацію бухгалтерського об�ліку та містить принципи, методи та порядок документаль�ного відображення і систематизації усіх господарськихподій із метою оперативного управління й узагальненняданих у фінансовій звітності. Взагалі, облікова політикавизначає ідеологію економіки установи на тривалий пері�од, сприяє посиленню обліково�аналітичних функцій вуправлінні, дає змогу оперативно реагувати на зміни.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХДОСЛІДЖЕНЬ

Установлено певні проблеми з формуванням обліко�вої політики в наукових установах державного сектора,що пояснюється галузевою спеціалізацією та недоскона�лістю нормативно�методологічної бази. Загальні правилаформування облікової політики повинні бути законодав�чо закріплені, які в масштабах кожної окремої галузі уточ�нюватимуться із урахуванням особливостей кожної ок�ремої установи.

Управлінський вектор облікової політики науковихустанов державного сектора дозволить отримати інфор�мацію про доходи і витрати за видами наданих послуг. Зап�ропоновані зміни у структурі облікової політики науко�вих установ сприятимуть:

— своєчасності відображення фактів виникнення до�ходів і витрат від надання послуг на рахунках бухгалтерсь�кому обліку (субрахунки 711 "Доходи від надання послугрозпорядниками бюджетних коштів", 161 "Виробництворозпорядників бюджетних коштів", 811 "Витрати від на�дання послуг розпорядниками бюджетних коштів", 821"Витрати з продажу активів розпорядниками бюджетнихкоштів");

— систематизації отриманих доходів і понесених вит�рат у зведених відомостях, регістрах обліку, які надаютьможливість аналізу кожного виду діяльності наприкінцізвітного періоду;

_____________________________________1 6591060 — Фундаментальні дослідження, прикладні наукові і науково�технічні розробки, виконання робіт за державними

цільовими програмами і державним замовленням у сфері агропромислового комплексу, підготовка наукових кадрів.2 6591030 — Фундаментальні дослідження у сфері природничих і технічних наук у сфері агропромислового комплексу.3 25010110 — Розроблення технічних проектів та проведення експертиз.4 25010120 — Надання інформаційних послуг (консультацій).

Таблиця 1. Структура розділів облікової політики установ державного сектора

Джерело: удосконалено автором на підставі [2; 9].

Перелік розділів Науковець1. Загальні положення. 2. Організаційно-правова форма установи. 3. Рівень бюджету, з якого установа отримує фінансове забезпечення. 4. Рівень установи як розпорядника коштів. 5. Галузева належність установи. 6. Види діяльності установи (основні та додаткові) відповідно до статуту

Методичні рекомендації

1. Методичні принципи побудови бухгалтерського обліку. 2. Техніка ведення бухгалтерського обліку. 3. Організація роботи бухгалтерської служби

Кужельний М. В. і Линник В. Г.

1. Загальні положення. 2. Облікова політика. 3. Організація ведення облікової політики Завгородній В. П. 1. Методологічні принципи та порядок ведення бухгалтерського обліку. 2. Організація роботи облікового апарату. 3. Технічна організація обліку й організація бухгалтерського обліку

Бутинець Ф. Ф., Олійник О. В., Шигун М. М., Шулепова С. М.

1. Організація бухгалтерського обліку. 2. Методичні основи бухгалтерського обліку Свірко С. В. 1. Загальні положення, організаційно-правова форма установи. 2. Рівень бюджету, з якого установа отримує фінансове забезпечення. 3. Рівень установи як розпорядника коштів. 4. Галузева належність установи. 5. Види діяльності установи (основні та додаткові) відповідно до статуту. 6. Кількість персоналу, що працює в установі. 7. Організація бухгалтерського обліку

Натарова О. В.

1. Загальні положення. 2. Організація бухгалтерського обліку. 3. Техніка облікового відображення.4. Методика облікового відображення

Боднар В. М.

1. Загальна інформація про установу. 2. Організація бухгалтерського обліку. 3. Методика бухгалтерського обліку (по об’єктах). 4. Додатки до наказу

Пропозиція автора


89www.economy.in.ua

— відображенню зведених даних про отримані дохо�ди та понесені витрати від надання послуг у фінансовійзвітності та примітках до неї;

— дотриманню вимог бюджетного законодавства сто�совно формування та виконання кошторису наукової ус�танови.

Запропоновані положення облікової політики будутьвисвітлені у розпорядчому наказі про облікову політику,сформованому головним бухгалтером і затвердженомукерівником установи, який після його затвердження на�буває статусу юридичного документу. Він є основнимвнутрішнім документом, яким регулюється організаціяоблікового процесу на підприємстві й одним із першихдокументів, які використовуються сторонніми організац�іями при перевірці діяльності установи та внутрішніми ко�ристувачами.

Література:1. Альфа і омега бухгалтерського обліку або моя бол�

існа не сповідь / За ред. проф. Бутинця Ф.Ф. — Житомир:ПП "РУТА", 2007. — 328 с.

2. Боднар О.В. Окремі аспекти формування обліковоїполітики підприємства стосовно витрат на виробництвопродукції / О.В. Боднар // Облік і фінанси. — 2014. — № 2(64). — С. 14 —18.

3. Кірейцев Г.Г. Глобалізація економіки й уніфікаціяметодології бухгалтерського обліку / Г.Г. Кірейцев. —Житомир: ЖДТУ, 2007. — 68 с.

4. Кулик В. А. Облікова політика підприємства: набу�тий досвід та перспективи розвитку: монографія / В.А.Кулик. — Полтава: РВВ ПУЕТ, 2014. — С. 373.

5. Лаговська О. А. Облікова політика підприємства якінструмент управління його вартістю: реалізація гармоні�заційних властивостей / О.А. Лаговська // Вісник Донець�кого національного університету економіки і торгівлі ім.М. Туган�Барановського. — 2012. — № 3(55). — С. 366—371.

6. Левочок М.Т. Основні засади облікової політикипідприємства / М.Т. Левочок // Бухгалтерський облік,аналіз та аудит: проблеми теорії, методології, організації.— 2008. — № 1. — С. 36—39.

7. Методичні рекомендації щодо облікової політикисуб'єкта державного сектора: затверджено наказомМіністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №11 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://buhgalter.com.ua/zakonodavstvo/metod�recomendacii�buhobliku�subjektiv�derjavnogo�sektoru/metodichni�rekomendatsiyi�shchodo�oblikovoyi�politiki/

8. Методичні рекомендації щодо складання розпоряд�чого документа про облікову політику в бюджетних уста�новах (організаціях): затв. наказом Міністерства аграрноїполітики України від 28 січня 2009 р. № 56 [Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://www.uapravo.net/akty/postanovi�resolution/akt5bqpa4a.htm

9. Натарова О.В. Облік та контроль доходів від об�мінних операцій державного сектора: дис. на здобуттязвання канд. екон. наук: спец. 08.00.09 / О.В. Натарова. —К., 2013. — 234 с.

10. Національне положення (стандарт) бухгалтерсь�кого обліку в державному секторі 101 "Подання фінансо�вої звітності": затв. наказом Міністерства фінансів Украї�ни від 28.12.2009 р. № 1541 [Електронний ресурс]. — Ре�жим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0095�11/page

11. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність вУкраїні: Закон України від 16.07.99 р. № 996�XIV [Елект�ронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996�14

12. Пушкар М. С. Теорія і практика формування об�лікової політики: монографія / М.С. Пушкар, М.Т. Щир�ба. — Тернопіль: Карт�бланш, 2010. — 260 с.

13. Сахчинская Н. С. Учетная политика коммерческихорганизаций: методология фор�мирования и механизмреализации: автореф. дис. на соискание ученой степени

д�ра экон. наук: спец. 08.00.12 / Н. С. Сахчинская. — Толь�ятти, 2011. — 39 с.

14. Свірко С.В. Облікова політика суб'єктів держав�ного сектора: позиції міжнародної теорії та практики /С.В. Свірко // Економічні науки. — Серія "Облік і фінан�си". — 2009. — № 6 (24). — Ч. 1. — С. 65—77.

15. Свірко С.В. Організація бухгалтерського обліку вбюджетних установах / С.В. Свірко. — К.: КНЕУ, 2006. —380 с.

16. Joseph E. Stiglitz. Globalization and its Discontents.:пер. с английского; примечания Г.Г. ПИРОГОВА. — W.W.Norton&Company. NewYorkLondon. 2002. — С. 301.

References:1. Butynets, F. (2007), Alfa i omeha bukhhalterskoho

obliku abo moia bolisna ne spovid [Alpha and Omegaaccounting or not my painful confession], RUTA, Zhytomyr,Ukraine.

2. Bodnar, O. (2014), "Some Aspects of DevelopingCompany Accounting Policy in Relation to Production Costs",Accounting and Finance, vol. 2, no. 64, pp. 14.—18.

3. Kireitsev, H. (2007), Hlobalizatsiia ekonomiky yunifikatsiia metodolohii bukhhalterskoho obliku [Economicglobalization and standardization of accounting methodology],ZhDTU, Zhytomyr, Ukraine.

4. Kulyk, V. (2014), Oblikova polityka pidpryiemstva:nabutyi dosvid ta perspektyvy rozvytku [The accounting policyof the enterprise: the experience and perspectives ofdevelopment], RVV PUET, Poltava, Ukraine.

5. Lahovska, O. (2012), "The accounting policy of enter�prises like as tool to control its cost: the implementation ofharmonization properties", Visnyk Donetskoho natsionalnohouniversytetu ekonomiky i torhivli im. M. Tuhan�Baranovskoho,vol. 3, no. 55, pp. 366—371.

6. Levochok, M. (2008), "Basic principles of accountingpolicy", Bukhhalterskyi oblik, analiz ta audyt: problemy teorii,metodolohii, orhanizatsii, no. 1, pp. 36—39.

7. "Methodical recommendations on accounting policies ofthe public sector. (2015), available at: https://buhgalter.com.ua/zakonodavstvo/metod�recomendacii�buhobliku�subjektiv�derjavnogo�sektoru/metodichni�rekomendatsiyi�shchodo�oblikovoyi�politiki/ (accessed March 20, 2016).

8. "Methodical recommendations for the compilation ofadministrative documents of accounting policy in budgetaryinstitutions (organizations)". (2009), available at: http://w w w . ua pr a v o . n e t/ a kty/ po sta n o v i � r e so l ut i o n /akt5bqpa4a.htm (accessed October 20, 2015).

9. Natarova, O. (2013), "Accounting and control of incomefrom exchange operations of the public sector", Dissertationof Cand.Sci. (Econ.), 08.00.09, Natinal university of life andenvironmental sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine.

10. "National regulations (standard) of accounting in thepublic sector 101 "Presentation of Financial Statements",(2009), available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0097�11/page (accessed October 15, 2015).

11."On Accounting and Financial Reporting in Ukraine",Law of Ukraine, (1999), available at: http://zakon4.ra�da.gov.ua/laws/show/996�14 (accessed October 20, 2015).

12. Pushkar, M. and Shchyrba, M. (2010), "Theory andpractice of formation of accounting policy". Kart�blansh,Ternopil, Ukraine.

13. Sakhchynskaia, N. (2011), "Theory and practice offormation of accounting policy" Abstract of Cand.Sci. (Econ.)dissertation, 08.00.12, Toliatty, Russian Federation.

14. Svirko, S. (2009), "The accounting policies of the publicsector: the position of the international theory and practice",Ekonomichni nauky, Seriia "Oblik i finansy", vol. 6, no. 24, pp.65—77.

15. Svirko, S. V. (2006), Orhanizatsiia bukhhalterskohoobliku v biudzhetnykh ustanovakh [Organization of accountingin budgetary institutions], KNEU, Kyiv, Ukraine.

16. Joseph, E. Stiglitz. (2002), Globalization and itsDiscontents. W.W. Norton&Company. NewYork.Стаття надійшла до редакції 23.03.2016 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИАналіз сучасного стану науково�технічної та інно�

ваційної сфери в Україні свідчить про те, що за рівнемінноваційної активності, місцем високотехнологічноїпродукції в структурі виробництва та експорту, обсягівфінансування науки, розвитку інноваційної інфраструк�тури Україна значно відстає від розвинених країн [1]. Усучасних складних умовах оцінка впливу зовнішньогосередовища набуває дедалі більшого значення, оскіль�ки його стан і напрям розвитку певною мірою визнача�ють інноваційні можливості підприємства [3]. Будівельніпідприємства функціонують у складній економічній си�туації, обумовленій великою кількістю та динамічністювнутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на гос�подарську діяльність будівельників. У такому середо�вищі недосконалість методів управління інноваційнимпотенціалом ставлять під загрозу і його результа�тивність і подальше існування будівельного підприєм�ства в цілому. Для ефективного виконання управлінсь�ких функцій необхідно розуміти дію зовнішніх сил тавживати заходи з нейтралізації їх негативної дії науправління інноваційним потенціалом будівельногопідприємства.

УДК 658.5:338.439

І. О. Каширнікова,аспірант, асистент кафедри обліку, економіки і управління персоналом підприємства,Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, м. Дніпропетровськ

МЕТОДИЧНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ

ІННОВАЦІЙНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ

БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

I. Kashyrnikova,

postgraduate student, assistant of the department of accounting, economics and human resources

management of enterprise, Prydniprovs'k state academy of civil engineering and architecture

THE METHODICAL APPROACH TO THE MANAGEMENT OF THE INNOVATION POTENTIALOF BUILDING ENTERPRISE

У статті розглянуто існуючі підходи до управління інноваційним потенціалом будівельного підприєG

мства, проаналізовано їх переваги та недоліки. На основі проведеного аналізу сформульовано власний

підхід до управління інноваційним потенціалом як складної сукупності взаємопов'язаних елементів. У

відповідності до запропонованого підходу, визначено мету та завдання управління інноваційним потенG

ціалом. Здійснено систематизацію принципів управління інноваційним потенціалом підприємства з їх

поділом на загальні та критеріальні. Розроблений методичний підхід спрямовано на забезпечення підвиG

щення ефективності управління інноваційним потенціалом будівельного підприємства.

The article reviews existing approaches to managing innovation potential of the construction company,

analyzed their advantages and disadvantages. Based on the analysis formulated it's own approach to managing

innovation potential as a complex set of interrelated elements. According to the proposed approach, determined

goals and objectives of innovative potential. Systematized the principles of innovative potential of enterprise

dividing in common and criterial. The methodical approach aimed at improving the efficiency of managing

innovative potential of the construction company.

Ключові слова: зовнішні фактори, управління, аналіз, вагомість, інноваційний потенціал, будівельнепідприємство.

Key words: external factors, management, analysis, validity, innovation potential, building enterprise.


Принципи та підходи до управління інноваційнимпотенціалом досліджувалися багатьма науковцями.Втім, недостатньо розглянутим залишається питання.

МЕТА СТАТТІМетою статті є на основі порівняльної характерис�

тики існуючих підходів до управління інноваційним по�тенціалом розробити власний методичний підхід длябудівельного підприємства із застосуванням критеріаль�них принципів.


Для забезпечення ефективного формування та ви�користання інноваційного потенціалу ним необхідноуправляти. Сучасним поглядам на управління інновац�ійним потенціалом підприємства відповідають наступніпідходи до практики управління: системний, ситуацій�ний, процесний.

Переваги та недоліки різних підходів до управлінняінноваційним потенціалом наведені в таблиці.


91www.economy.in.ua

Розглянувши порівняльну характеристику різнихпідходів до управління інноваційним потенціалом, ми вва�жаємо найбільш прийнятним для використання систем�ний підхід, але з певним його доповненням, а саме: намина основі системного сформульовано підхід до управлі�ння інноваційним потенціалом як до складної сукупностівзаємопов'язаних елементів, що за�безпечують органічне поєднанняресурсної та результативної скла�дової управління інноваційним по�тенціалом та готовність до їх вико�ристання під впливом внутрішніх тазовнішніх чинників шляхом реалі�зації системи злагоджених дій постимулюванню розробки та впро�вадження інновацій для досягненняінноваційних цілей підприємства.

Даний підхід передбачає певнупослідовність дій, поєднаних в ета�пи (рис. 1).

Як видно з рисунка 1, послі�довність процесу управління інно�ваційним потенціалом розпочи�нається з підготовчого етапу, врамках якого, перш за все, визна�чається мета та завдання управлі�ння інноваційним потенціалом. Нанашу думку, мета управління інно�ваційним потенціалом може бутисформульована наступним чином:забезпечення формування та ефек�тивного використання інновацій�ного потенціалу підприємства.

Мета управління інноваційнимпотенціалом підприємства має ре�алізовуватися шляхом виконанняпоставлених завдань, адже вони єконкретизацією у просторі і часізмісту мети управління для окре�мих структурних підрозділів, вико�навців відповідно до їх функціо�нального призначення.

У відповідності до запропоно�ваного нами підходу, завданнямиуправління інноваційним потенці�алом підприємства є:

— оцінювання формування тавикористання інноваційного по�тенціалу підприємства, тобто йогоресурсної та результативної скла�дових;

— забезпечення ефективного формування та вико�ристання інноваційного потенціалу;

— розробка рекомендацій щодо вдосконалення про�цесу управління інноваційним потенціалом.

Після визначення мети та завдань управління інно�ваційним потенціалом визначаються принципи, яким

Таблиця 1. Порівняльна характеристика підходів до управління інноваційним потенціалом підприємства

Підхід Автори Переваги Недоліки Процесний Р. Леп,

С. Фірсов, О. Шилов, С. Чеботар, Є. Чермошенцева

Розглядає управління як послідовність неперервних функцій. Враховує взаємозв’язки між функціями управління

Відсутнє ретельне дослідження об’єкта управління, його внутрішньої будови, структури, зв’язків між його елементами. Недостатньо уваги приділено вивченню впливу змін зовнішнього та внутрішнього середовища

Ситуаційний І. Причепа, О. Бондар, Т. Тищенко, В. Глущенко

Враховує конкретний набір обставин, які найбільше впливають на об’єкт управління в конкретний момент часу. Намагається узгодити конкретні прийоми та концепції з конкретними ситуаціями для ефективного досягнення мети орієнтований на оперативне вирішення встановленої проблеми

Неможливість виділити всіх змінних, які діють на об’єкт управління, що призводить до викривленого сприйняття ситуації. Нестача об’єктивної та достовірної інформації спонукає до здогадок та припущень, що робить можливим прийняття хибних рішень

Системний Т. Балабанова В. Калишенко, Л. Мартюшева, Т. Васильєва, С. Леонов, Я. Кривич

Розглядає об’єкт управління як складну відкриту систему, досліджує зв’язки між її структурними елементами, їх взаємний вплив. Декларує наявність взаємного впливу системою та зовнішнім середовищем. Не розділяє управлінські функції, розглядаючи їх як єдине ціле

Не дозволяє визначити, які з елементів системи є найбільш важливими. Не визначає основні змінні, що впливають на управління; як зовнішнє середовище впливає на результати управління

Рис. 1. Послідовність процесу управління інноваційним потенціаломпідприємства

Визначення мети та завдань управління інноваційним потенціалом

Діагностичний етап

Підготовчий етап

Визначення принципів управління інноваційним потенціалом та їх розподіл на загальні та критеріальні

Вибір показників оцінки управління інноваційним потенціалом та розподіл їх на показники формування і використання інноваційного потенціалу

Збір інформації для управління інноваційним потенціалом

Діагностика інноваційного потенціалу

Організаційно-мотиваційний етап

Вибір інструментів і важелів впливу на формування і використання інноваційного потенціалу

Контрольний етап Спостереження і перевірка процесу формування і використання інноваційного потенціалу

Етап прогнозування

Визначення факторів ризику втрати інноваційного потенціалу

Виявлення невикористаних резервів формування та використання інноваційного потенціалу

Встановлення планових показників формування та використання інноваційного потенціалу

Обґрунтування спрямованості впливу детермінантів на результативну складову інноваційного потенціалу на основі економіко-математичного моделювання

Визначення відхилень поточних значень показників формування та використання інноваційного потенціалу від їх планових значень

Оцінка факторів ризику втрати інноваційного потенціалу

Визначення прогнозного значення показників оцінки управління інноваційним потенціалом з врахуванням факторів ризику

Використання виявлених резервів

Визначення детермінантів по ресурсній та результативній складовим інноваційного потенціалу та встановлення їх взаємозвязку

Етап планування

Визначення елементів механізму управління інноваційним потенціаломЕтап формування механізму управління Формування з елементів механізм управління інноваційним потенціалом

Стимулювання до ефективного управління формуванням і використанням інноваційного потенціалу

Оцінка формування інноваційного потенціалу

Оцінка використання інноваційного потенціалу

Оцінка управління інноваційним потенціалом



повинно підпорядковуватися управління інноваційнимпотенціалом підприємства, тобто загальноприйняті пра�вила поведінки підприємства, які воно має визначити длясебе і в подальшому застосовувати з метою ефективно�го формування та використання інноваційного потен�ціалу.

Принципи управління інноваційним потенціаломдосліджувалися багатьма науковцями. Зважаючи на те,що ми розглядаємо управління інноваційним потенціа�лом як систему, на нашу думку, слід зупинитися на ви�вченні принципів управління, запропонованих тими на�уковцями, що також дотримуються системного підхо�ду до управління інноваційним потенціалом підприєм�ства. Такими науковцями є І. Радзівіло, Т. Васильєва, С. Лео�нов, Я. Кривич, О. Сумець.

І. Радзівіло, зазначає, що система управління інно�ваційним потенціалом підприємства повинна відповіда�ти принципам цілеспрямованості, ефективності, комп�лексності, наукової обгрунтованості, гнучкості, адап�тивності, систематичності, своєчасності та безперерв�ності.

Т. Васильєва, С. Леонов, Я. Кривич серед принципівуправління інноваційним потенціалом наводять принци�пи системності, перспективності, прогресивності,співвідношення, реальності, обмеженості та взаємоза�мінності ресурсів, цільової направленості використан�ня інноваційного потенціалу, адаптивності, динаміч�ності, здатності інноваційного потенціалу до розвитку.

У своїй роботі Я. Кривич вносить власні пропозиціїщодо основних принципів, на основі яких здійснюєтьсяпобудова управління інноваційним потенціаломпідприємства. До таких принципів відноситься перспек�тивність, прогресивність, реальність, релевантність, си�стемність, адаптація, "розумна крайність" ринкових по�зицій та "розумна орієнтація" на потреби клієнта.

О. Сумець, розглядаючи принципи формування уп�равління процесами інноваційного розвитку, наводитьсеред них принципи системності, комплексності, орієн�тації на інноваційний шлях розвитку, балансу інтересівсуб'єктів інноваційного розвитку, "розумної орієнтації"на забезпечення запитів споживачів, підтримка рівно�ваги між споживанням та виробництвом природних ре�сурсів, альтернативні варіанти розвитку, виправданогоризику, гнучкого реагування та "розумної "крайності"ринкових позицій".

Існує ще безліч поглядів на принципи управлінняпідприємством взагалі та інноваційним потенціалом зок�рема. Нами було здійснено систематизацію принципівуправління інноваційним потенціалом підприємства з їхподілом на загальні та критеріальні, яку наочно зобра�жено на рисунку 2.

Систематизувавши погляди науковців до принципівуправління інноваційним потенціалом, ми вбачаємо за

належне серед загальних принципів, дояких належать принципи цілеспрямова�ності, правової регламентації, науковоїобгрунтованості, єдності науки та прак�тики, балансу інтересів, динамічності,адаптивності, планомірності та систем�ності виокремити останній принцип якбазовий.

Принципу системності підпорядко�вуються: принцип цілісності (залежністькожного елемента, властивостей і відно�син управління інноваційним потенціа�лом від його місця та функцій усерединіцілого); принцип структурності (мож�ливість опису системи управління інно�ваційним потенціалом через визначенняїї структури); принцип відкритості(взаємозалежність системи управлінняінноваційним потенціалом і зовнішньо�го середовища); принцип ієрархічності(чітко встановлена підпорядкованість

елементів системи управління інноваційним потенціаломпідприємства один одному); принцип синергії (немож�ливість зведення властивостей системи управління інно�ваційним потенціалом до суми властивостей її складо�вих); принцип комплексності (взаємообумовлений тапропорційний взаємоузгоджений розвиток системи уп�равління інноваційним потенціалом як єдиного потенц�іалу, який забезпечує зв'язок усіх підсистем і елементів);принцип взаємозамінності (можливість компенсування,до певної межі, недостатнього розвитку однієї складо�вої інноваційного потенціалу випереджаючим розвит�ком інших складових); принцип взаємозалежності (на�явність тісного взаємозв'язку між складовими іннова�ційного потенціалу підприємства та системи управлін�ня ним).

Окремо нами виділено критеріальні принципи управ�ління інноваційним потенціалом, до складу яких відно�симо:

1) принцип достатності (в ході управління іннова�ційним потенціалом підприємства має досягатися балансміж наявними ресурсами та цілями, які воно переслідуєпри здійсненні інноваційної діяльності);

2) принцип затребуваності (процес управління маєспрямовуватися на дослідження потреб споживачів тапошук шляхів досягнення максимального їх задоволен�ня);

3) принцип прогресивності та унікальності (ви�вчення та практичне застосування прогресивних методівуправління, впровадження досвіду провідних під�приємств, інноваційна спрямованість виробництва);

4) принцип націленості на розвиток (управлінняінноваційним потенціалом має спрямовуватись не лишена його збереження та ефективне використання, а й найого примноження);

5) принцип зваженості рішень (у ході управліннямають розглядатися декілька альтернативних варіантіврішень та надаватися їх оцінка з точки зору можливогорезультату від їх впровадження та ризикованості їхприйняття);

6) принцип своєчасності (управління інноваційнимпотенціалом потребують оперативного реагування су�б'єктом управління на зміни інформації про функціо�нування об'єкта управління);

7) принцип швидкості реалізації (управління інно�ваційним потенціалом має забезпечувати швидкістьвпровадження інновацій та отримання віддачі від їхвпровадження);

8) орієнтація на якість та екологічність (впровад�ження інновацій не повинно призводити до погіршенняякості продукції та її екологічності);

9) принцип прозорості (управління інноваційнимпотенціалом має бути зрозумілим, послідовним та діє�вим).

Принципи управління інноваційним потенціалом

Загальні Критеріальні

цілеспрямованості

правової регламентації

наукової обґрунтованості

єдності науки та практики

балансу інтересів

динамічності

адаптивності

планомірності

достатності

затребуваності

прогресивності та унікальності націленості на розвиток

зваженості рішень

своєчасності

швидкості реалізації

орієнтації на якість та екологічність

прозорості

цілісності

структурності

відкритості

ієрархічності

синергії

комплексності

взаємозамінності

взаємозалежності системності

Рис. 2. Систематизація принципів управління інноваційним потенціаломпідприємства

Джерело: розроблено автором.


93www.economy.in.ua

Базуючись на критеріальних принципах управлінняінноваційним потенціалом, визначаються критерії йогооцінки та встановлюються показники, що їх розкрива�ють.

Що стосується показників оцінки інноваційногопотенціалу підприємства, то вони мають відповідативстановленим критеріям та, водночас, розподіляютьсяна показники, що характеризують формування іннова�ційного потенціалу, та показники, що характеризуютьйого використання з позиції оцінки ресурсних та ре�зультативних показників.

Крім того, на підготовчому етапі послідовностівідбувається збір інформації, необхідної для управлін�ня інноваційним потенціалом будівельного підприєм�ства.

Діагностичний етап передбачає здійснення діагнос�тики інноваційного потенціалу, а саме оцінку його фор�мування та використання. Оцінивши формування та ви�користання інноваційного потенціалу (тобто його ре�сурсну та результативну складову) можна дати оцінкупроцесу управління інноваційним потенціалом в ціло�му.

На наступному етапі відбувається визначення еле�ментів механізму управління інноваційним потенціаломбудівельного підприємства та його формування.

Етап планування передбачає, в першу чергу, визна�чення детермінантів по ресурсній та результативнійскладовим інноваційного потенціалу будівельного

підприємства. Після того, як такі детермінанти будутьвизначені, відбувається обгрунтування спрямованостівпливу детермінантів по ресурсній складовій на резуль�тативну складову інноваційного потенціалу будівельно�го підприємства. Таке обгрунтування потребує засто�сування методів економіко�математичного моделюван�ня. Крім того, з врахуванням виявленого впливу детер�мінантів по ресурсній складовій на результативну скла�дову інноваційного потенціалу будівельного підприєм�ства, встановлюються планові показники формуваннята використання інноваційного потенціалу.

Організаційно�мотиваційний етап послідовностіпроцесу управління інноваційним потенціалом передба�чає здійснення вибору інструментів і важелів впливу наформування і використання інноваційного потенціалу.А також стимулювання працівників до його ефективно�го формування і використання.

Контрольний етап передбачає здійснення спостере�ження і перевірки процесу формування і використанняпотенціалу, визначення відхилень поточних значеньпоказників формування і використання інноваційногопотенціалу від їх планових значень.

На етапі прогнозування, перш за все визначаютьсяфактори ризику втрати інноваційного потенціалу таздійснюється їхня оцінка. З врахуванням результатівтакої оцінки визначаються прогнозні значення показ�ників оцінки управління інноваційним потенціалом, ви�являються невикористані резерви формування та вико�

Теоретичне забезпечення

Управління формуванням інноваційного потенціалу

Управління використанням інноваційного потенціалу Ре

сурсна

складова

Результативна

складова

Ресурси

Результат

Управління інноваційним потенціалом

Мета управління інноваційним потенціалом

Завдання управління інноваційним потенціалом

Науково-методичне забезпечення

Принципи управління інноваційним потенціалом

Загальні

Критеріальні

Критерії управління інноваційним потенціалом

Показники оцінки формування та використання інноваційного потенціалу

Інформаційне забезпечення

Збір інформації

Інформаційна база

Нормативно-правове забезпечення

Законодавчо-правова база управління інноваційним потенціалом

Практичне забезпечення

Розробка управлінських рішень щодо формування і використання інноваційного потенціалу

Організаційне забезпечення

Організаційна структура

Розподіл зобов’язань та повноважень

Практична реалізація

Формування механізму управління інноваційним потенціалом

Оцінка невикористаних резервів

Методи управління інноваційним потенціалом

Оцінка ризику втрати інноваційного потенціалу

Рис. 3. Методичний підхід до управління інноваційним потенціалом



ристання інноваційного потенціалу та визначаютьсяможливості використання виявлених резервів.

Методичний підхід до управління інноваційним по�тенціалом представлено на рисунку 3.

Як видно з рисунка, запропонований методичнийпідхід включає блоки теоретичного, науково�методич�ного, інформаційного, нормативно�правового, органі�заційного та практичного забезпечення, а також блокпрактичної реалізації управління.

Теоретичне забезпечення управління інноваційнимпотенціалом включає:

— управління формуванням та управління викори�станням інноваційного потенціалу;

— мету управління інноваційним потенціалом;— завдання управління інноваційним потенціалом.Науково�методичне забезпечення управління інно�

ваційним потенціалом включає:— принципи управління інноваційним потенціалом

(загальні та критеріальні);— критерії управління інноваційним потенціалом;— показники оцінки формування та використання

інноваційного потенціалу;— методи управління інноваційним потенціалом.Сьогодні існує багато методів управління, які доз�

воляють розв'язувати питання, пов'язані з забезпечен�ням ефективного формування та використання іннова�ційного потенціалу підприємства.

Згідно з нашим підходом, в якості методів управлін�ня інноваційним потенціалом можуть бути використаніяк економічні, адміністративні, так і соціально�психо�логічні методи.

Економічні методи управління передбачають ціле�спрямований вплив на формування та використанняінноваційного потенціалу підприємств. Стимулятори тадестимулятори, що лежать в основі економічних ме�тодів, визначаються на основі експертного опитування,методів статистичного моделювання, методів PEST�ана�лізу.

Адміністративні методи використовуються длявпливу на процес та структуру управління інноваційнимпотенціалом. Ці методи забезпечують чіткий розподілобов'язків в апараті управління щодо управління ресур�сною та результативною складовими інноваційного по�тенціалу. Прийняття управлінських рішень згідно з цимиметодами здійснюється на основі існуючої нормативно�правової бази.

Соціально�психологічні методи управління включа�ють виявлення проблем і напрямів впливу з метою гар�монізації взаємовідносин працівників в процесі управ�ління інноваційним потенціалом підприємства.

Інформаційне забезпечення управління інновацій�ним потенціалом передбачає:

— здійснення збору інформації про формування тавикористання інноваційного потенціалу підприємства;

— формування інформаційної бази для оцінки тауправління інноваційним потенціалом підприємства.

Інформаційне забезпечення здійснюється шляхомвикористання сучасних методів пошуку, збирання таобробки якісної та кількісної інформації, а саме: опи�сового метода, багатовимірних таблиць, багатовимірноїрегресії, факторного аналізу, дисперсійного аналізутощо.

Специфіка інформаційного забезпечення полягає втому, що в ході його здійснення не створюється нова, азбирається, обробляється і представляється вже наяв�на інформація в зручній для споживача формі. А весьпроцес підготовки інформації спрямований на створен�ня інформаційних ресурсів, під якими, в самому вузь�кому розумінні, ми бачимо сукупність документів і ма�сивів документів, баз даних інформаційних ресурсів.Саме інформаційні ресурси є тим необхідним компонен�том, з якого, за допомогою інформаційних засобів, спо�живач може одержувати необхідну інформацію. Фор�мування інформаційних ресурсів управління інновацій�

ним потенціалом є надзвичайно важливим, тому що вонибагато в чому визначають ефективність інформаційно�го забезпечення управління в цій сфері.

Інформаційне забезпечення управління інновацій�ним потенціалом на підприємстві пропонується здійсню�вати за трьома етапами: 1) забезпечення інформаційноїпідтримки процесів формування та використання інно�ваційного потенціалу; 2) відслідковування інформаціїпро зміну вибраних критеріїв та показників за конкретнічасові проміжки; 3) формування контрольної інфор�мації на запланованих оціночних етапах та надання їїкерівництву для прийняття управлінських рішень щодонеобхідних коригувань управління формуванням тавикористанням інноваційного потенціалу [8].

Нормативно�правове забезпечення управління інно�ваційним потенціалом представлено законодавчо�пра�вовою базою управління інноваційним потенціаломпідприємства. Наразі в Україні не існує нормативно�правових актів, що регламентували б управління інно�ваційним потенціалом підприємства, тому при йогоздійсненні слід керуватися законами, що регулюютьінноваційну, наукову і науково�технічну діяльність.

Інноваційна діяльність підприємств різних галузейта сфер господарювання, перш за все, регламентуєтьсяЗаконом України "Про інноваційну діяльність", де пред�ставлені термінологія та основні аспекти державногорегулювання в сфері інноваційної діяльності, охаракте�ризовано правовий режим інноваційних проектів, про�дуктів, інноваційних підприємств та методологію їх дер�жавної реєстрації, а також особливості фінансовоїпідтримки та міжнародного співробітництва в сферіінноваційної діяльності.

У Законі України "Про наукову і науково�технічнудіяльність" визначаються організаційні, правові тафінансові засади функціонування та розвитку науково�технологічної сфери України [6].

Крім зазначених вище законів, слід відзначити ЗаконУкраїни "Про пріоритетні напрями інноваційної діяль�ності в Україні", який створює правову базу для концен�трації ресурсів держави на провідних напрямках науко�во�технологічного оновлення виробництва, забезпечен�ня вітчизняного ринку конкурентною, наукомісткою про�дукцією та виходу з нею на світовий ринок [9].

Організаційне забезпечення управління інновацій�ним потенціалом передбачає:

— формування сприятливої організаційної струк�тури;

— здійснення розподілу зобов'язань та повноваженьза функціями управління.

Управління інноваційним потенціалом підприємствавимагає створення гнучких і динамічних структур, до�повнених неформальними зв'язками. Великого поши�рення набули "змішані" організаційні форми, що скла�даються з декількох видів організаційних структуруправління. Саме використання таких організаційнихформ дозволяє враховувати всі особливості організаціїзалежно від її цілей і ресурсного забезпечення.

Структура управління являє собою співвідношенняокремих підрозділів у відповідності до закріпленої ворганізаційних документах ієрархії. На нашу думку,організаційне забезпечення управління інноваційнимпотенціалом підприємств вимагає встановлення ієрархіївідповідальності в процесі виникнення проблем, плану�вання результатів і проміжних показників для виявлен�ня взаємозв'язків між ними, встановлення ієрархії прий�няття управлінських рішень.

Основу організаційного забезпечення управлінняінноваційним потенціалом складає делегування повно�важень, яке представляє собою процес розподілу обо�в'язків, завдань та відповідальності щодо управлінняформуванням та управління використанням інновацій�ного потенціалу. Саме на основі делегування повнова�жень здійснюється визначення складу, ієрархії підпо�рядкування і чисельності окремих ланок управління [4].


95www.economy.in.ua

Що стосується практичного забезпечення управлі�ння інноваційним потенціалом, то воно передбачаєздійснення оцінки управління інноваційним потенціаломза складовими та в цілому. Оцінка за складовими здійс�нюється на основі визначеної системи показників ресур�сної та результативної складових управління іннова�ційного потенціалу. Щодо загальної оцінки управлінняінноваційним потенціалом, то вона дається на основікомплексного показника ефективності, що розрахо�вується як співвідношення між індексами зміни бальнихоцінок результативної та ресурсної його складових.

Слід зазначити, що на основі комплексного показ�ника робляться висновки про ефективність управлінняінноваційним потенціалом (якщо комплексний показникбільше 1) або про неефективне управління інноваційнимпотенціалом (якщо комплексний показник менше за 1).

На основі результатів оцінки управління інноваційнимпотенціалом, а також розподілу зобов'язань та повнова�жень за функціями управління в рамках практичної реал�ізації механізму управління інноваційним потенціаломздійснюється планування цільових ресурсних та резуль�тативних показників, досягнення яких стає можливим зав�дяки належній мотивації. За допомогою контролю за до�сягнутим рівнем показників відбувається організація зміну формуванні та використанні інноваційного потенціалу.

Практична реалізація стає можливою за допомогоюінструментів та важелів впливу на інноваційний потен�ціал. При цьому обов'язковим є встановлення загрозвтрати інноваційного потенціалу, визначення та реалі�зація внутрішніх резервів (невикористаних можливо�стей) підвищення ефективності управління на основіоцінки ресурсних та результативних показників.

Отже, запропонований підхід до управління інно�ваційним потенціалом підприємства базується на побу�дові об'єднаних в єдине ціле структурно впорядкованихзабезпечення управління та його практичної реалізації,що спрямовані на забезпечення підвищення ефектив�ності управління інноваційним потенціалом.

ВИСНОВКИФормування ефективного управління інноваційни�

ми процессами на будівельних підприємствах, йогозміцнення, розгортання слід починати з проведенняоцінки впливу факторів зовнішнього середовища на ре�зультативність управлінської діяльності по формуван�ню і використанню інноваційного потенціалу будівель�ного підприємства. Встановлено, що на сьогодні пози�тивні результати управління можуть знижуватися підвпливом факторів зовнішнього середовища.

Перспективи подальших досліджень стосуютьсямоделювання показника управління інноваційним по�тенціалом будівельного підприємства з метою встанов�лення його прогнозного рівня з врахуванням адаптаціїдо впливу зовнішнього середовища та розробці на ційоснові ефективних заходів щодо підвищення рівня інно�ваційності будівельного підприємства.

Література:1. Ганущак Л.М. Оцінка інноваційного потенціалу

та ефективність його реалізації на підприємствах /Л.М. Ганущак // Сучасні проблеми розвитку національ�ної економіки і шляхи їх розв'язання: кол. моногр. / Занаук. ред. д.е.н., проф. М. М. Єрмошенка. — К.: Національ�на академія управління, 2008. — Розд. 2.6. — С. 162—165.

2. Гончарова Н. П. Технологія формування іннова�ційного потенціалу підприємств / Н. П. Гончарова //Сучасні проблеми розвитку національної економіки ішляхи її розв'язання: кол. моногр. / За наук. ред. д. е.н., проф. М.М. Єрмошенка. — К.: Національна академіяуправління, 2008. — Розд. 2.1. — С. 128—136.

3. Мартюшева Л.С. Інноваційний потенціал підприє�мства як об'єкт економічного дослідження / Л.С. Мар�тюшева, В.О. Калишева // Фінанси підприємств. — 2002.— №10. — С. 61—66.

4. Жихор О.Б. Оцінка ефективності інноваційнихпроектів підприємства: автореферат дис. на здобуттянаук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 "Економі�ка, організація та управління підприємствами" / О.Б. Жи�хор. — Харків, 2002. — 18 с.

5. Костевко В. І. Методологічні питання оцінюван�ня ефективності інноваційної діяльності підприємства/ В.І. Костевко // Вісник Національного університету"Львівська політехніка". Проблеми економіки та управ�ління. — 2011. — № 698. — С. 66—73.

6. Лященко О.В. Проблеми оцінки ефективності ви�користання інноваційного потенціалу підприємства /О.В. Лященко // Економічний вісник Донбасу. — № 2(20). — 2010. — С. 176—180.

7. Маслак О.І., Квятковська Л.А. Система оцінкипоказників інноваційного потенціалу промисловогопідприємства / О.І. Маслак, Л.А. Квятковська // Елект�ронне наукове фахове видання "Ефективна економіка"[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=�1&iid=298

8. Новак О.В. Напрямки формування інноваційно�го потенціалу у будівництві / О.В. Новак // Теория ипрактика экономики и предпринимательства: VIІ Меж�дунар. науч.�практ. конф., 11—13 мая 2010 г.: тезисыдокл. — Симферополь, 2010. — С. 112—113.

9. Суркова Ю.О. Проблеми реалізації інноваційноїмоделі розвитку у вітчизняному будівельному комплексі/ Ю.О. Суркова // Фінанси України. — 2008. — №6. —С. 99—110.

References:1. Hanuschak, L. M. (2008), "Evaluation of innovative

capacity and efficiency of its implementation in enterprises",Suchasni problemy rozvytku natsional'noi ekonomiky ishliakhy ikh rozv'iazannia [Modern problems of the nationaleconomy and their solutions], Natsional'na akademiiaupravlinnia, Kyiv, Ukraine, pp. 162—165.

2. Honcharova, N. P. (2008), "The technology createinnovative potential of enterprises", Suchasni problemyrozvytku natsional'noi ekonomiky i shliakhy ii rozv'iazannia[Modern problems of the national economy and theirsolutions], Natsional'na akademiia upravlinnia, Kyiv, Uk�raine, pp. 128—136.

3. Martiusheva, L.S. and Kalysheva, V.O. (2002), "Mo�dern problems of the national economy and ways of solving",Finansy pidpryiemstv, vol. 10, pp. 61—66.

4. Zhykhor, O.B. (2002), "The innovative potential ofthe enterprise as an object of economic research

Evaluating the effectiveness of innovation enterprises",Ph.D. Thesis, Economy, Kharkiv, Ukraine.

5. Kostevko, V. I. (2011), "Methodological issues evalu�ating the effectiveness of innovation enterprises", VisnykNatsional'noho universytetu "L'vivs'ka politekhnika". Pro�blemy ekonomiky ta upravlinnia, vol. 698, pp. 66—73.

6. Liaschenko, O.V. (2010), "Problems of evaluating theeffectiveness of the use of innovative potential of enterprise",Ekonomichnyj visnyk Donbasu № 2 (20), S. 176—180.

7. Maslak, O.I. and Kviatkovs'ka, L.A. (2010), "Systemperformance evaluation of innovative potential of industrialenterprises", Elektronne naukove fakhove vydannia"Efektyvna ekonomika", vol.9, available at: http://www.eco�nomy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=298(Accessed 10 April 2016).

8. Novak, O.V. (2010), "Directions formation ofinnovative potential in building", Teoryia y praktykaekonomyky y predprynymatel'stva: VII mezhdunar. nauch.�prakt. konf. [Theory and Practice of Economics and Bu�siness: the VII Intern. scientific�practical. Conf.], Sym�feropol', Ukraine, 11—13 may, pp. 112—113.

9. Surkova, Yu.O. (2008), "Problems of innovativedevelopment model in the domestic construction industry",Finansy Ukrainy, vol. 6, pp. 99—110.Стаття надійшла до редакції 05.04.2016 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ Ринки небанківських фінансових послуг України є

частиною глобальної фінансово�економічної системиУкраїни і включають до свого складу страхові компанії(СК), кредитні спілки (КС), недержавні пенсійні фонди(НПФ), ломбарди та інші фінансові установи. Зазначеніринки, з одного боку, суттєво залежать від фінансово�економічного стану держави, а з іншого — самі вплива�ють на цей стан. Проблеми, що виникають у процесі фун�кціонування ринків небанківських фінансових послуг,перспективи розвитку, шляхи подолання проблем і підви�щення їх ефективності, повинні бути предметом пост�ійного аналізу і відповідного реагування органів держав�ної влади. Для розробки і реалізації необхідних заходіввпливу регулятора на ринки небанківських фінансовихпослуг з метою орієнтації їх діяльності у вигідному длядержави і суспільства напрямку потрібно, в першу чергу,виявити основні закономірності розвитку цих ринків. Утому числі в періоди фінансово�економічних потрясінь.Оцінити їх стійкість і стабільність в умовах кризовогостану економіки. Вивчення і розкриття названих актуаль�них питань має наукове і практичне значення.


Дослідженню ринків небанківських фінансових по�слуг присвячена велика кількість глибоких наукових

УДК 336.74

О. В. Клименко,магістр, головний спеціаліст, аналітично:організаційний відділ,Національна комісія, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, м. Київ

РИНКИ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ

ПОСЛУГ: ПИТАННЯ СТІЙКОСТІ В УМОВАХ

ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

O. Klymenko,

master's degree, general specialist of analytical and organizational department

of National Commission for the State Regulation of Financial Services Markets

MARKETS OF BANKING FINANCIAL SERVICES: PROBLEMS OF STABILITY IN THE ECONOMICCRISIS

У статті проаналізовано показники діяльності ринків небанківських фінансових послуг в умовах криG

зового стану економіки України. Виявлено основні закономірності їх розвитку. Показано, що стійкість і

стабільність цих ринків прямо залежить від стану економіки держави, рівня пенсій та заробітної плати

працюючих громадян України. Запропоновано заходи, що спрямовані на підвищення стабільності функG

ціонування ринків небанківських фінансових послуг.

The article analyzes the performance of markets of nonGbank financial services in conditions of economic

crisis. The basic laws of their development have been revealed. It is shown that the stability of these markets

depends on the state of the economy, the level of income, wages, pensions of the citizens of Ukraine. The measures

aimed at improving the functioning of markets, the stability of nonGbanking financial services have been offered.

Ключові слова: економіка, фінанси, ринки небанківських фінансових послуг, розвиток, закономірності.Key words: economy, finance, non!bank financial services markets, development, consistent patterns.

праць вітчизняних та зарубіжних вчених. Відомі публі�кації в більшості присвячені розгляду окремих сфер цихринків (страхуванню, кредитної кооперації та інших) іконкретним науковим чи практичним питанням у різнихсферах ринків. Назвати всіх авторів і всі публікації, зро�зуміло, немає можливості. Окремі наукові роботи, щоблизькі за змістом до даної теми, розглянуті у нашихстаттях [1—4]. Наприклад, у роботі [5] грунтовно про�аналізовано розвиток ринків небанківських фінансовихпослуг в період до 2010 року. Але після публікації цієїстатті пройшов певний час, протягом якого на розгля�нутих ринках відбулись суттєві зміни. На основі аналі�зу досліджень і публікацій останнього періоду в ціломуможна заключити, що питання впливу фінансово�еко�номічних криз на стійкість та стабільність ринків небанк�івських фінансових послуг у науковій літературі все�бічно не розкриті. І це при тому, що поглибленого ана�лізу потребує залежність фінансових показників фун�кціонування ринків небанківських фінансових послуг відстану економіки держави, а також визначення можли�вості прогнозування і формування стратегії розвиткуцих ринків в умовах певної невизначеності і динамічностіекономічного середовища України.

МЕТА СТАТТІ Метою статті є виявлення закономірностей розвит�

ку ринків небанківських фінансових послуг, у тому числі


97www.economy.in.ua

в умовах кризового стану економіки України, а такожоцінка стійкості і стабільності цих ринків.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ Основу матеріалів досліджень склали фактичні по�

казники діяльності ринків небанківських фінансових по�слуг протягом 2005—2015 років. Теоретичною базоюдослідження є фундаментальні положення загальноїекономічної теорії, праці вітчизняних і закордонних вче�них у галузях економіки та фінансів. У процесі виконан�ня роботи використані сучасні методи системно�струк�турного та формально�логічного аналізу, економіко�статистичні методи, методи прогнозування, порівняльніпідходи та узагальнення. Застосовані методики статис�тичної обробки великих масивів інформації, регресій�ний та кореляційний аналізи. Інформаційну базу скла�ли законодавчі і нормативні акти Верховної Ради і Ка�бінету Міністрів України, офіційні матеріали Держав�ної служби статистики, Національного банку України(НБУ), Національної комісії, що здійснює державнерегулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нац�комфінпослуг).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯПри проведенні даного дослідження будемо розу�

міти, що ринки небанківських фінансових послуг — цетакі ж ринки, як і всі інші. А тому стійкість і стабільністьринків небанківських фінансових послуг прямо зале�жить від стану економіки держави, який характери�зується величиною валового внутрішнього продукту(ВВП), платіжного балансу країни, рівня інфляції, кур�су гривні по відношенню до долара, середньої заробіт�ної плати, рівня пенсій та інших чинників [2].

Згідно з офіційними статистичними даними [6]рівень падіння ВВП у 2015 році порівняно з 2014 рокомсклав 10%, а порівняно з 2013 — 16%. Значно погірши�лись також інші показники фінансово�економічногостану держави. На початку 2016 року стабілізації і при�пинення спаду економіки, на жаль, ще не відбулося.Наприклад, середня по Україні заробітна плата в січні2016 року знизилась на 16,5% до 4362 грн. з 5230 в грудні2015 року. Відомо, що в усі роки в січні рівень заробіт�ної плати завжди знижувався відносно попередньогомісяця, оскільки в січні через свята менше робочих місць.А в лютому місяці середня зарплата починала зростати.Але в попередні роки падіння заробітної плати не пере�вищували 12%. Безумовно, що всі сегменти (СК, КС,НПФ та інші) ринків небанківських фінансових послугреагують на помісячні коливання показників економі�ки держави і на помісячні реальні доходи громадян. Алев даному аналізі стійкості і стабільності ринків небанк�івських фінансових послуг будемо оперувати їх фінан�совими показниками за підсумками року, тобто макро�показниками, а не помісячними результатами.

Підкреслимо також, що при аналізі фінансових по�казників ринків небанківських фінансових послуг, якінайбільш тісно пов'язані з доходами громадян, було бдоцільним і правильним розглядати залежність діяль�ності цих ринків від ВВП на душу населення. Але у зв'яз�ку з відсутністю достовірних даних щодо кількості на�селення, яке фактично проживає в Україні (без враху�вання громадян, від'їхавших з країни на заробітки табіженців), будемо оперувати показниками ВВП по ро�кам. Зміни в часі загального розміру ВВП і ВВП на душунаселення характеризуються подібною динамікою. На�приклад, за два останні роки ВВП на душу населеннязнизився майже у два рази з 3900 до 2109 доларів (даніМВФ за жовтень 2015 року). Загальний ВВП за підсум�ками 2013 року складав 182,026 млрд доларів, а за 12місяців 2015 року — 90,616 млрд доларів. Тобто ці по�казники по великому рахунку змінювалися однаково.

Фінансові показники економіки України у 2005—2015 роках наведені у таблиці 1. Як бачимо, різкі зміниВВП, курсу гривні, середніх зарплат і пенсій відбулися

в періоди фінансово�економічних криз у 2008—2009 інайбільше 2014—2015 роках. У той же час статистикадемонструє [6] дуже тісну пряму залежність заробіт�ної плати (рис. 1.а) і рівня пенсій (рис. 1.б) від ВВП. Ко�ефіцієнт кореляції R між рівнем зарплати і ВВП близь�кий до одиниці (R2=0,9373), а між рівнем середньої пенсіїі ВВП він трохи менший (R2=0,8034). Такий факт, першза все, обумовлений тим, що заробітну плату своїм пра�цівникам визначають безпосередньо суб'єкти підприє�мництва (промислові та інші підприємства) в залежностівід результатів своєї діяльності їх діяльності і вплив дер�жави тут значно менший, ніж при визначенні рівняпенсій громадян України. Лінійні рівняння регресії, щоописують залежність середніх зарплат і пенсій від ВВПв Україні, показані на рисунку 1.

Зазначені економічні кризи в державі кардинальновплинули і на показники діяльності ринків небанківсь�ких фінансових послуг. Так, протягом 2014—2015 роківпродовжувалась відмічене в роботах [1—2] скороченнякількості страхових компаній, кредитних спілок, недер�жавних пенсійних фондів. Чисельність СК зменшиласьз 407 у 2013 році до 382 у 2014 і 368 у вересні 2015 року[7]. Кількість КС за цей період зменшилась з 628 накінець 2013 року до 589 і 588 у 2014 і 2015 роках, а НПФз 108 одиниць у 2008 році до 81; 76 і 72 у 2013, 2014 і 2015роках. Підкреслимо, що зазначене зменшення кількостіустанов, що працюють на ринках небанківських послуг,не слід розглядати як негативний фактор розвитку цієїсфери економіки держави. В 2015 році Нацкомфінпос�луг виключив з Державного реєстру фінансових уста�нов 30 СК по причині їх неплатоспроможності. І це бе�зумовно позитивне рішення, яке буде сприяти оздоров�ленню страхового ринку.

Згідно із даними, наданими в статті [2] і звіті [7] кре�дитні спілки в Україні демонстрували позитивну дина�міку розвитку в 2005—2008 роках. А саме: активи КС зацей період зросли в три рази з $378,2 до $1192,0 млн. В2011—2013 роках активи КС були на відносно близько�му рівні $299,5 — $324 млн, а потім спостерігалось їхрізке зменшення до $196,7 млн у 2014 і до $100,4 млн увересні 2015 року. Подібно змінювався по рокам і капі�тал КС, але значення цього показника приблизно в 2,5—3,0 рази менші. Зазначимо, що інтенсивність зростаннякапіталу КС у 2005—2008 роках була меншою, ніж інтен�сивність зростання активів, внесків членів КС на депо�зитні рахунки і обсягів надаваємих членам КС кредитів.Різке падіння капіталу КС у доларовому вимірі спосте�рігалось у 2009 році і було обумовлено стрибком офі�ційного курсу гривні по відношенню до долара США(табл. 1). Підкреслимо, що після падіння у 2009 році всіхпоказників (активів, капіталу, обсягів кредитів, наданихчленам КС, внесків членів КС на депозитні рахунки)діяльності кредитних спілок їх фінансовий стан неуклінно погіршувався.

Заборгованість за неповерненими та прострочени�ми кредитами в КС почала інтенсивно зростати з 2007року і досягла найбільшого значення у 2010 році. Прицьому цей показник фінансового стану КС демонстру�вав транспортне запізнення приблизно на 2 роки в ре�агуванні на економічну кризу 2008—2009 років. Оче�видно, що випереджувальні темпи надання кредитівчленам КС над темпами зростання капіталу КС, а потімнеповернення кредитними спілками депозитів івідсотків по депозитам своїм членам призвели до бан�кротства і ліквідації значної кількості КС у наступніроки. Тільки у 2009—2010 роках вкладники грошей вкредитні спілки не змогли повернути близько 1,5мільярда гривень. Детально причини суттєвого по�гіршення сфери кредитних спілок після 2008 року роз�глянуті в нашій статті [3].

Представлені на рисунку 2 дані свідчать, що фінан�сові показники КС протягом останнього десятиріччя непроявляли залежності від ВВП держави. Так, коефіціє�нти кореляції з ВВП активів КС мають незначні величи�



ни — R2=0,0858; капіталу КС — R2=0,1323; обсягів кре�дитів, наданих членам КС, — R2=0,118; внесків членів КСна депозитні рахунки — R2=0,0537. Фінансові показни�ки КС синхронно демонстрували ейфорійне зростанняв період 2005—2008 років, а потім — синхронне падіння(рис. 2). При цьому заборгованість за кредитами повідношенню до активів КС в названий період часу пост�ійно погіршувалось. Так, з 4—5% у 2005—2006 роках цевідношення збільшилось до 10—39% протягом 2008—2010 років. Заборгованість за неповернутими й простро�ченими кредитами суттєво перевищувала обсяги влас�ного капіталу КС в 2009—2010 роках. Зокрема в 2009році у 1,45 рази [2].

Фінансові показники діяльності кредитних спілокзалежать головним чином від внесків членів КС на де�позитні рахунки. На рисунку 3 показані залежності ка�піталу кредитних спілок і кредитів, наданих членам КС,від внесків на депозитні рахунки. Коефіцієнт кореляціїміж капіталами КС і внесками на депозитні рахункиблизький до одиниці R2 = 0,9912. А кореляція наданихчленам КС кредитів з внесками на депозитні рахунки ха�рактеризується значенням R2 = 0,9807.

Як і слід було очікувати, активи і капітал КС тіснопов'язані один з одним. Коефіцієнт кореляції між акти�вами КС і їх капіталом має високе значення (R2 = 0,909),а рівняння лінійної регресії активів від капіталу КС маєвигляд: у = 3,6625х — 83,879. З іншого боку, залежністькапіталу від активів КС визначається рівняннямy=0,248x+35,1.

Важливо підкреслити, що протягом розглядаємогоперіоду внески членів КС на депозитні рахунки не зале�жали від рівня середньої заробітної плати і середньоїпенсії в Україні. Вірогідно це обумовлено тим, що кре�дитна кооперація найбільш поширена в сільській місце�вості, де доходи значного прошарку населення склада�ються в більшості за рахунок ведення власного госпо�дарства. А ці заробітки практично не відображені в дер�жавній статистиці. Пенсіонери, як правило, не вступа�ють у члени КС.

Головний висновок з наведеного короткого аналізуполягає в тому, що кредитна кооперація дуже чутливореагує на економічні кризи, на знецінення українськоївалюти. Запас стійкості кредитних спілок відносно не�великий.

Аналізуючи стан розвитку і показники діяльностікредитних установ, необхідно звернути увагу, що за дваостанніх роки на 19,6% збільшилась кількість інших крімКС кредитних установ, а саме: з 85 на кінець 2013 рокудо 110 станом на 31.12.2015. За даними Нацкомфінпос�луг [7] у Державному реєстрі налічувалося 1518 відок�ремлених підрозділів кредитних установ, в тому числі593 таких підрозділів КС та 925 інших кредитних уста�нов. При цьому, якщо загальні активи КС за названийперіод скоротились від 2598,8 до 2064,3 млн грн., то ак�тиви інших кредитних установ збільшились з 8137,8 до17441,7, їх капітал з 2434,4 до 3154,3, а обсяг виданихкредитів з 3981,8 до 7691,0 млн грн. За останній рік на�звані показники зросли на 37,8; 19,1 і 49,7% відповідно.

Рис. 1. Залежність середньої заробітної плати (а) і середньої пенсії (б) від ВВП

Джерело: складено автором за даними Державної служби статистики України [6] і Національного банку України [8].

Таблиця 1. Фінансові показники економіки України у 2005—2015 роках(млн грн. — у чисельнику, млн доларів США — у знаменнику)

Джерело: складено автором за даними Державної служби статистики України [6] і Національного банку України [8].

Показники Рік

2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 Внутрішній валовий продукт (ВВП) України

441452 --------- 86142

544153 --------- 107753

720731 --------- 142719

948056--------- 179992

913345--------- 117228

1082569---------- 136419

1316600----------- 165244

1408889--------- 176309

1454931 ---------- 182026

1566728--------- 131805

1979458--------- 90616

Офіційний курс гривні до долара США, середній за період

5,1247

5,05

5,05

5,2672

7,7912

7,9356

7,9676

7,991

7,993

11,8867

21,8447

Середня зарплата, грн./долар США

806 ------- 157,3

1041 -------- 206,1

1351 -------- 267,5

1806 -------- 342,9

1906 -------- 244,6

2239 -------- 282,1

2633 -------- 330,5

3026 -------- 378,7

3274 -------- 409,6

3480 -------- 292,8

4207 -------- 192,6

Середня пенсія, грн./долар США

316,8 -------- 61,8

406,8 -------- 80,5

478,4 -------- 94,7

776,0 -------- 147,3

934,3-------- 119,9

1032,6---------- 130,1

1151,9---------- 144,6

1253,3--------- 156,8

1470 ---------- 183,9

1670 --------- 140,5

1670-------- 76,4


99www.economy.in.ua

За даними Нацкомфінпослуг кредитний портфель не�банківських фінансових установ збільшився за рік на~30% і складав на кінець 2015 року 14,46 млрд грн., з яких10,08 млрд грн. відноситься до кредитних установ. Афінансові компанії збільшили свій кредитний портфельдо 1,52 млрд грн.

Позитивну динаміку в 2015 році демонстрували та�кож ломбарди. Їх кількість становила 482, тобтозбільшилась на 5 одиниць. При цьому ломбарди розши�рили кількість відокремлених відділень до 5672.

Висловлені в пресі припущення і пояснення, що за�значена тенденція обумовлена тим, що у зв'язку з банк�рутством ряду банків їх інвестори перейшли працюватив сектор небанківського кредитування правомірна лишечастково. На думку автора даної статті, головна причи�на полягає в тому, що у зв'язку із зменшенням доходів іпогіршенням фінансового стану населення України вкраїні зросла потреба в фінансових установах, які не�рідко без довідки про доходи та інших гарантувальнихзаходів надають громадянам відносно невеликі сумикредитів на короткий строк. У ці установи, як і в лом�барди, громадяни звертаються в разі невідкладної по�треби в грошах і коли отримати кредит у банках немож�ливо.

Згідно з орієнтовними оцінками ломбарди в Україні в2015 році видавали кредити розміром в середньому ~1,2 тис.грн. у ~85% випадків під заставу дорогоцінних металів.В якості застави ломбарди приймають речі, що маютьринкову вартість і попит. Цифрову і побутову техніку

інші товари і навіть автомобілі. Рівеньвикупаємості в ломбардах дорогоці�нностей власниками достатньо висо�кий 75—90% і залежить цей рівень,перш за все, від відповідності застав�ної оцінки речей їх реальній ринковійвартості. Слід очікувати, що в най�ближчому майбутньому асортименттоварів застави розшириться і будевключати одяг, взуття, інші предметиповсякденного вжитку. В результатіломбарди почнуть виконувати част�ково функції також комісійних мага�зинів, що працювали в часи Радянсь�кого Союзу.

Показники діяльності страховихкомпаній (СК) на ринку небанківськихфінансових послуг України протягомостаннього десятиліття проілюстро�вані графіками на рисунках 4—5.Підкреслимо, що сумарні активистрахового ринку в десятки разів пе�ревищують такий же показник для

кредитних спілок. При цьому обсяги активів СК посту�пово збільшувались і в гривнях, і в доларовому еквіва�ленті до 2014 року. Коливання обсягів активів СК у пер�іод з 2005 по 2013 рік мали значно меншу амплітуду, ніжаналогічного показника діяльності КС [2]. На кризи2008—2009 і 2014—2015 років СК зреагували відносноспокійніше. В період 2005—2008 років неукліннозбільшувались обсяги активів за балансом і обсяги спла�чених статутних фондів СК, валові страхові премії і ва�лові страхові виплати. Після 2008 року, в якому булидосягнуті максимальні значення цих показників, обся�ги сплачених статутних фондів, страхові премії і стра�хові виплати постійно зменшувались. Активи за балан�сом після різкого падіння у 2009 році поступово зрос�тали до 2013 року, але потім також зменшились більшеніж у двічі. За 2015 рік загальні активи СК зменшилисьна 13,6%, до 60,7 млрд грн.

Важливо відмітити, що рівень страхових виплат повідношенню до рівня страхових премій (у відсотках)досяг свого максимуму у 2009 році. Тобто з транспорт�ним запізненням приблизно на один рік. В подальші рокицей показник зменшився і демонстрував нестабільність.

Діяльність СК у 2015 році характеризується наступ�ними показниками у гривневому вимірі [7]. За підсум�ками 2015 року СК отримали ~30,3 млрд грн. страховихпремій, що на 13,4% більше, ніж у 2014 році. Страховівиплати збільшились на ~60% до 8 млрд грн. У 2015 роціСК збільшили свої резерви до 18,46 млрд грн., на 16,6%.Позитив полягає в тому, що збільшилась до 12,6 млрд

Рис. 2. Залежність фінансових показників кредитних спілок від ВВП України

Джерело: складено автором за даними Державної служби статистики України [6] іНацкомфінпослуг [7].

Рис. 3. Залежність капіталу КС (а) і кредитів, наданих членам КС (б), від обсягів внесків членів кредитних спілок надепозитні рахунки

Джерело: складено автором за даними Нацкомфінпослуг [7].



грн. доля активів СК, зосереджених в банківських вкла�дах, а не в акціях. У 2014 році СК мали банківські вкладина суму ~9 млрд грн. Обсяги активів СК в акціях на про�тязі 2015 року зменшились на ~34% і становили 11,9 млрдгрн. У доларовому вимірі ці показники виглядають нетак ефектно, оскільки вплив на них коливань курсугривні був відчутним.

Обсяги небанківських фінансових послуг в Українізалежать головним чином від матеріального стану насе�лення держави, а саме від доходів громадян, заробітноїплати працюючих, рівня пенсійного забезпечення. Наве�дені в таблиці 1 та на рисунку 1 дані свідчать, що середнязаробітна плата і середня пенсія в Україні знаходяться впрямій залежності від ВВП країни. Активи за балансом СКзростають пропорційно зростанню ВВП (рис. 4). Ко�ефіцієнт кореляції активів за балансом СК до обсягів ВВПвисокий складає (R2=0,8734), а залежність активів СК доВВП визначається рівнянням регресії у=0,0432х — 113,42.В той же час обсяги сплачених статутних фондів СК, ва�лові страхові премії і валові страхові виплати в абсолют�ному вимірі значно слабше реагують на зміни ВВП. Так,обсяг сплачених статутних фондів СК зростає з підвищен�ням ВВП відповідно до рівняння у = 0,099х + 343,28 приR2=0,5053. При відображенні цієї залежності нелінійнимрівнянням другого порядку маємо R2 = 0,5436. В даномувипадку і подальшому розгляді нелінійних рівнянь друго�го або вищих порядків значення R2 характеризує квадраткореляційного відношення. Показники R2 відображаютьдолю дисперсії залежної змінної, котра обумовлена відпо�відним аргументом. Квадрат коефіцієнта кореляції вало�вих страхових премій від ВВП складає R2 = 0,489, а вало�вих страхових виплат від ВВП — R2 = 0,3389 при лінійнійрегресії і R2 = 0,3715 при рівнянні другого порядку.

Відношення до ВВП активів за балансом, валовихстрахових премій і валових страхових виплат більшвідчутно змінюються по рокам. Ці показники протягом2005—2015 років постійно знижувались. Особливо змен�шувалось відношення до ВВП валових страхових премій.Від ~28% у 2005 році до ~13% у 2015 році. Але відношен�ня до ВВП активів за балансом СК, валових страховихпремій і валових страхових виплат не проявляють за�лежності від абсолютного значення ВВП (рис. 5).

Від абсолютних величин страхових премій суттєвозалежать обсяги активів страхових компаній (R2 = 0,6987),що є очікуваним і зрозумілим. Лінійне рівняння залеж�ності активів СК від розміру страхових премій в розмір�ності млн доларів США має вигляд у = 1,5157х+1538,5. Втой же час відношення страхових виплат до страховихпремій не залежить від абсолютних величин страховихпремій. Той відмічений факт, що рівень страхових вип�лат (відношення валових страхових виплат до валовихстрахових премій) досяг максимуму (майже 40%) у 2009році, а потім впав до ~25% у 2010 і до ~10% у 2013 рокахсвідчить про те, що цей показник дуже чутливо реагує наскачки курсу гривні (табл. 1).

У цілому ж залежність в абсолютному вимірі страхо�вих виплат від страхових премій простежується (рис. 6),про що свідчить достатньо високе значення коефіцієнтакореляції (R2 = 0,709) між цими показниками. Необхіднотакож звернути увагу і на іншу особливість ринку страху�вання. В деяких його секторах потреба в збільшенні стра�хових виплат змушує СК підвищувати рівень страховихпремій. Наприклад, у зв'язку із зростанням вартості за�пасних частин до автомобілів і вартості їх ремонту, обу�мовленими девальвацією гривні, були підвищені як стра�хові виплати в сфері "автоцивілки", так і страхові премії.

Рис. 4. Залежність фінансовіх показників діяльності страхових компаній від ВВП України

Джерело: складено автором за даними Державної служби статистики України [6] і Нацкомфінпослуг [7].

Рис. 5. Залежність фінансовіх показників діяльності страхових компаній від ВВП України

Джерело: складено автором за даними Державної служби статистики України [6] і Нацкомфінпослуг [7].


101www.economy.in.ua

Якщо ж розглядати залежність відношеннявалових страхових виплат до ВВП від відношен�ня валових страхових премій до ВВП, то ця за�лежність значно слабше. При визначенні цієї за�лежності лінійним рівнянням у=0,2019х+0,0476маємо R2 =0,3844. В разі використання рівняннядругого порядку у = — 0,2373х2+1,1841х —0,913 величина R2 = 0,5082. Квадратична функ�ція значно краще описує цю залежність. Але вцілому використання тут ВВП в якості масштаб�ної величини призводить до послаблення вира�зу характеру розглядаємої залежності. Зазна�чене додатково засвідчує той факт, що страховіпремії і виплати напряму слабо пов'язані з ВВПдержави. На ці показники більш суттєво впли�вають інші фактори.

Обсяги сплачених статутних фондів знач�ною мірою формуються за рахунок валовихстрахових премій, а тому між цими показника�ми відстежується сильна прямо пропорційназалежність (R2 = 0,885). У свою чергу від обсягівсплачених статутних фондів прямо залежать розміриактивів за балансом (у млн дол. США у=2,708х+1236; R2

=0,6594) і валові страхові виплати. Остання залежністьв абсолютному вимірі (млн дол. США) визначаєтьсярівняннями у=0,5673х�314,39 при R2=0,883 і у=0,0003х2�0,3731х+349,48 при R2 =0,931.

ВИСНОВКИНезважаючи на системну кризу економіки України

ринки небанківських фінансових послуг проявили пев�ну стійкість, а деякі їх сегменти продемонстрували зро�стання, розвиток. Криза довіри суспільства до влади, щообумовлена економічною кризою і повільним впровад�женням демократичних реформ знайшла своє відлуннятакож в зниженні довіри громадян до певних секторівринків небанківських фінансових послуг. Саме тому пер�шочергове завдання полягає в економічному зростаннікраїни, відновленні довіри громадян до політики дер�жави і до ринків небанківських фінансових послуг. Прицьому зазначена довіра в суспільстві згідно із загаль�ноприйнятими судженнями пов'язана з наявністюстійких законодавчих і нормативних актів, що забезпе�чують прогнозовану поведінку як держави, так ісуб'єктів ринку. Висловлена позиція по суті співпадає зпоглядами автора роботи [9] на розвиток страховогоринку з позицій інституціональних теорій.

Актуальне завдання України полягає в євроінтег�рації сфери ринків небанківських фінансових послуг, увпровадженні європейських стандартів на цих ринках[4]. При цьому відповідно до європейської практикинеобхідно забезпечити повну відкритість інформації, втому числі фінансової щодо діяльності всіх секторівринків, що розглядаються.

Література:1. Клименко О.В. Розвиток системи регулюван�

ня ринків небанківських фінансових послуг в Україні /О.В. Клименко // Економіка України. — 2014. — №5. —С. 58—69.

2. Клименко О.В. Закономірності розвитку ринківнебанківських фінансових послуг / О.В. Клименко //Фінанси України. — 2014. — №6. — С. 80—94.

3. Клименко О.В. Проблеми ринків небанківсь�ких фінансових послуг в Україні і шляхи їх вирішення /О.В. Клименко // Економіка та держава. — 2014. — №6.— С. 102—107.

4. Клименко О.В. Євроінтеграція сфери ринків не�банківських фінансових послуг / О.В. Клименко // Еко�номіка та держава. — 2016. — №2. — С. 109—112.

5. Левченко В.П. Ринок небанківських фінансових по�слуг: поточний стан та перспективи розвитку / В.П. Лев�ченко // Збірник наукових праць. ДНВЗ "Українськаакадемія банківської справи НБУ". — 2010. — С. 379—

393 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: //archive.nbuv.gov.ua/portal/.../10_29_43.pdf?

6. Офіційний сайт Державної служби статистикиУкраїни [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua

7. Звіт про роботу Національної комісії, що здійс�нює державне регулювання у сфері ринків фінансовихпослуг за 9 місяців 2015 року: Офіційний сайт [Елект�ронний ресурс]. — Режим доступу: http://nfp.gov.ua/files/sektor/sk_9_mis_2015.pdf

8. Офіційний сайт Національного банку України[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=36807&cat_id=36798

9. Слободянюк О.В. Страховий ринок у категоріяхінституціональних теорій / О.В. Слободянюк // Еконо�міка та держава. — 2016. — №2. — С. 61—64.

References:1. Klymenko, O.V. (2014), "Development of Market

Regulation of non�banking financial services in Ukraine",Ekonomika Ukrainy, vol. 5, pp. 58—69.

2. Klymenko, O.V. (2014), "Patterns of non�bank fi�nancial services markets in Ukraine", Finansy Ukrainy, vol.6, pp. 80—92.

3. Klymenko, O.V. (2014), "The problems of non�bankingfinancial services market in Ukraine and ways of theirsolution", Ekonomika ta derzhava, vol. 6, pp. 102—107.

4. Klymenko, O.V. (2016), "Eurointegration sphere ofnon�banking financial services in Ukraine", Ekonomika taderzhava, vol. 2, pp. 109—112.

5. Levchenko, V.P. (2010), "Market non�bank financial ser�vices: current state and development prospects", Zbirnyk nau�kovykh prats'. DNVZ "Ukrains'ka akademiia bankivs'koi spravyNBU" [Online], pp. 379�393, available at: http://archive.�nbuv.gov.ua/portal/…/10_29_43.pdf (Accessed 10 April 2016).

6. State Statistics Service of Ukraine (2015), Statisticalinformation, available at: http://www.ukrstat.gov.ua/(Accessed 10 April 2016).

7. National Commission for State Regulation ofFinancial Services Markets (2015), "Report on the work ofthe National Commission for State Regulation of FinancialServices Markets in Ukraine for 9 months 2015", availableat: http://nfp.gov.ua/files/sektor/sk_9_mis_2015.pdf(Accessed 19 January 2016).

8. National Bank of Ukraine (2015), "Dynamics ofstructural units operating banks in Ukraine", available at:http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_�id=36807&cat_id=36798 (Accessed 10 April 2016).

9. Slobodyanyuk, O.V. (2016), "The insurance marketin categories of institutional theories", Economika taderzhava, vol. 2, pp. 61—64.Стаття надійшла до редакції 11.04.2016 р.

Рис. 6. Залежність валових стартових виплат від валовихстрахових премій. Цифри біля позначок — рік

Джерело: складено автором за даними Нацкомфінпослуг [7].

НОВІ ВИДАННЯ


В умовах економічної нестабільності, диспро�порцій на фінансових ринках, порушення партнерсь�ких зв'язків із інвесторами з різних країн світу внас�лідок політичної кризи в Україні та воєнних дій наСході держави, питання забезпечення економічноїбезпеки вітчизняних суб'єктів господарської діяль�ності набуває особливої актуальності. Спрямуваннязначної частини державного бюджету на воєнні тасоціальні витрати гальмує відновлення економіки,що ставить під загрозу нормальне функціонуванняпереважної більшості підприємств, установ, органі�зацій. Непростий період свого розвитку пережива�ють нині і фінансові установи. Зважаючи на це, важ�ливим завданням як для власників та керівниківфінансових установ, так і для представників держав�них органів влади, є об'єднання зусиль та визначен�ня стратегічних орієнтирів зміцнення економічноїбезпеки фінансових установ, досягнення яких забез�печувалось би активним сприянням з боку УрядуУкраїни та регуляторів фінансового ринку з оглядуна необхідність стабілізації та якісного розвиткуфінансового сектору держави, що підкреслює акту�альність теми монографічного дослідження.

Монографія присвячена дослідженню передумовформування системи економічної безпеки фінансо�вих установ в умовах підвищення ризиковості їхдіяльності. Вдало вибраний предмет і об'єкт науко�вого дослідження обумовили цілісний розгляд про�блеми та розроблення практичних рекомендацій іконкретних пропозицій щодо впровадження системекономічної безпеки у практику функціонуваннявітчизняних фінансових установ.

У першому розділі роботи розглянуто теорети�ко�методологічні засади організації та функціону�

РЕЦЕНЗІЯНА МОНОГРАФІЮ "ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ

ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ"

(АВТОР — Н. В. ЗАЧОСОВА)

вання системи економічної безпеки фінансових ус�танов і запропоновано авторські підходи до тлума�чення окремих складових категоріального апаратуекономічної безпеки фінансових установ.

У другому розділі досліджено науково�методо�логічні підходи до управління системою економіч�ної безпеки фінансових установ, що дало змогу ви�явити основні напрямки для оптимізації цього про�цесу у практиці діяльності фінансових посередни�ків.

У третьому розділі проведено діагностику умоворганізації, функціонування та розвитку системиекономічної безпеки фінансових установ в Україні,та статистично підтверджено доцільність модерні�зації системи економічної безпеки фінансових уста�нов із урахуванням впливу сучасних небезпек та заг�роз.

У четвертому розділі автором запропонованоконцептуальні основи забезпечення економічної без�пеки фінансових установ в Україні.

Результати, висновки та рекомендації автора мо�нографії можуть бути досить широко використані якна теоретичному рівні, так і у практичній діяльностідержавних регуляторів фінансового ринку, саморе�гулівних організацій, а також у науково�дослід�ницькій і викладацькій роботі під час підготовки лек�цій і семінарських занять у навчальних закладах, дездійснюється підготовка професіоналів з управлін�ня фінансово�економічною безпекою.

Все висловлене вище дає підстави стверджувати,що робота автора є вагомим внеском у теорію і прак�тику побудови систем економічної безпеки профе�сійних учасників фінансового ринку і тому можебути рекомендована до друку.

ПЕРЕДПЛАТА

ВИДАННЯ МОЖНА ПЕРЕДПЛАТИТИ З БУДЬ!ЯКОГО МІСЯЦЯ!— ЧЕРЕЗ РЕДАКЦІЮ (ТЕЛ. 458�10�73);

— ЧЕРЕЗ ДП "ПРЕСА"(У КАТАЛОЗІ ВИДАНЬ УКРАЇНИ);

— ЧЕРЕЗ ПЕРЕДПЛАТНІ АГЕНТСТВА: "САММІТ", "ІДЕЯ", "БЛІЦ ІНФОРМ", "KSS", "МЕРКУРІЙ","ПРЕСЦЕНТР", "ВСЕУКРАЇНСЬКА ПЕРЕДПЛАТНА АГЕНЦІЯ", "ФЛОРА", "ПЕРІОДИКА", "КОБЗАР",

"ДІАДА", "ДОНБАС ДЕ�ЮРЕ", "ДІЛОВА ПРЕСА", "ФАКТОР"

РЕЦЕНЗЕНТ: Л. Г. Шемаєва, д. е. н., професор, завідувач відділу фінансової безпеки, Національний інсти!тут стратегічних досліджень.

Економiка та держава · Rudenko M., Kryvoruchko V. KNOWLEDGE MANAGEMENT AS A...

Documents

Transcript of Економiка та держава · Rudenko M., Kryvoruchko V. KNOWLEDGE MANAGEMENT AS A...