High Heel

HighHeel

№1

Грудень2010

H I G H H E E L №1 2010 1

ЗМIСТ

Р Е Т Р О С П Е К Т И В А

П І Д Б О Р И.

І СТО Р І Я

Н А Р О Д Ж Е Н Н Я

C . 14

ФО

ТО

РЕ

ПО

РТ

АЖ

БРАЗ

ИЛ

ЬСЬК

ИЙ

ФУТ

УРИ

ЗМ С

. 10

С Т И Л Ь Ж И Т Т Я

КОЛ Е К Ц І ЯУС ЬО ГОЖ И Т Т ЯС. 8 Т Р Е Н Д C. 4

І ТАЛ І Й С Ь К И Й Д И З А Й Н Д ЖУ З Е П П Е З А Н ОТ Т І


КОЛ Е К Ц І ЯУС ЬО ГОЖ И Т Т ЯС. 8

2 H I G H H E E L №1 2010

Д У М К И В Г О Л О С

Н А Й В І Д О М І Ш І Ф РА З ИП Р О В З УТ Т Я

C. 17

Я К П РА В И Л Ь Н О О Б И РАТ И В З УТ Т ЯС. 20

З Д О Р О В ’ Я

В З УТ Т Я З К О Н О П Е Л Ь С . 18

H I G H H E E L №1 2010 3

ЛИСТ РЕДАКТОРА

Попелюшка знала те, що знають усі жінки: цінність пари бездоганних туфельок на підборах. Коли вона делі-катно одягла кришталевий черевичок, то здобула не лише предмет заздрості своїх сестер й усіх місцевих дівчат, а і принца у якості нареченого, і значний фінансовий капітал, про який не могла мріяти раніше. Приблизно щось таке за-думувала і гоголівська Оксана, просячи у Вакули черевич-ків, як у самої імператриці.

В той час, як більшість жінок не обирають взуття з метою докорінно змінити своє життя, все ж залишається незбаг-ненний зв’язок між жінкою і її туфельками. Коротше кажу-чи, жінки одержимі взуттям.

Психологи із завзяттям шукали приховане значення цієї залежності, починаючи зі стандартних фалічних символів, закінчуючи таємничими посудинами, на кшталт амфор. Хтось стверджує, що жінки, котрі колекціонують взуття, насправді, затяті фетишистки, інші говорять, що вони та-ким чином шукають символічного «просвітлення». На-справді ж, усе значно простіше — говорить модний кри-тик Холлі Брубах. Пара нових туфель «очевидно не зможе зцілити розбитого серця чи полегшити головний біль», — пише вона, — «однак полегшить симптоми і точно розвіє хандру».

High Heel знається на такій залежності і знає майже все про взуття. Хто придумав підбори і де знаходить натхнен-ня італійський метр Джузеппе Занотті, у чому секрет він-тажного взуття і як правильно підібрати ідеальні туфлі.

Отож, якщо ви один з тих, кого називають shoe addicts, ви правильно обрали видання.

Євгенія Куца

4 H I G H H E E L №1 2010

IТАЛIЙСЬКИЙ ДИЗАЙНGIUSEPPE ZANOTTI

Мої сини, взуття, музика, фотографії чи спогади, а також уся моя навіженість — це п’ять речей, без яких я б ніколи не зміг прожити.

Кожна жінка повинна мати у своїй шафі принаймні три комплекти взуття — на будь-який випадок: вечірні туфлі з коштовностями у стилі ретро

від Джузеппе Занотті, туфлі з пласкою підошвою на кожний день від Джузеппе Занотті та туфлі-човники модні цього сезону.

У процесі створення взуття насамперед мене надихає жінка, потім мої подорожі, а також музика. Поєднуючи усе це, я мушу транслювати чуттє-

вість жінки у чуттєвість мого взуття і моїх думок. Звичайно, я зважаю і на стиль, і на зручність також! Однак моєю музою є і завжди була моя чарівна

дружина Чінзія.

Коли я створюю взуття , я, звісно, свідомий модних течій, але більше уваги я звертаю на те, як це підійде і як це буде виглядати на жінці, яка буде

його носити. Я створюю взуття, яке робить жінку сильнішою, і сподіваюсь, жінки відчувають себе сексуальними і отримують задоволення, коли

носять взуття від Джузеппе Занотті.

Фото з сайту www.zimbio.com

Т Р Е Н Д

H I G H H E E L №1 2010 5

Джузеппе Занотті народився в ма-леньку містечку Сан Мауро Пасколі, неподалік від Ріміні, місцевості, відо-мою своєю довголітньою традицією виробництва взуття. До речі, Рімі-ні — рідне місто і Федеріко Фелліні, по вулицях якого прогулювалась його легендарна Градіска, з фільму «Амар-корд».

На початку 1980-х Занотті ді-джеїв по нічних клубах Італії, але невдовзі інстинктивний потяг до мистецтва, дизайну й моди в цілому узяв верх над Джузеппе. З того часу він почав від-відувати усі покази прет-а порте в Мі-лані та Парижі. Однак найбільше, що його по-справжньому цікавило, була і залишається зараз — жіноча ніжка. Це, по суті, предмет його пристрас-ті, який і привів Занотті у професію. Отож, він полишив усі свої пульти і навушники і зайнявся справою, якою, здавалося, дихало усе в його рідному Ріміні.

тя, інший відділ — окремо під дизайн підборів, а також найняв спеціаліста з вишивки. Формула успіху Занноті — фокус на творчому підході до справи та кваліфікованій роботі найвищої якості. В уявленні Джузеппе взуттєва фабрика має бути більш схожою на будинок моди, робота якого спрямо-вана на те, щоб догодити ніжці кож-ної клієнтки, а не на індустріальний концерн, що масово виробляє неціка-ве й типове взуття.

«Я П А М’Я ТА Ю П А РУ ТУФ Е Л Ь, Я К І Н О С И Л А М О Я М АТ И: В СТ И Л І 60-Х, Я К У Ф І Л Ь М АХ З ОД Р І Х Е П Б Е Р Н, Н А Д В ОХД Ю Й М О В И Х П І Д Б О РАХ. ДУЖ Е Е Л Е ГА Н Т Н І»

Спочатку він працював з невеликими виробниками як вільний фріланс-ди-зайнер, а вже зовсім скоро завдяки своєму таланту та енергії Занотті роз-почав співпрацю з провідними будин-ками моди. На початку 90-х дизайнер відчув бажання створювати моделі та стилі без будь-яких обмежень, і це був саме той час, коли він викупив взут-тєву фабрику Vicini. Він перевіз свій стайл-офіс на зовсім маленьку фабри-ку, відкрив окремий відділ, який за-ймався розробкою прикрас для взут-

«В М О Ї Х КОЛ Е К Ц І Я Х З А В ЖД И П Р И СУТ Н Є Ч ОЛ О В І Ч Е Н АЧ АЛ О. СХОЖ Е Н А Т Е, ЩО Я ТА К И М Ч И Н О М В І ДД А Ю Н АЛ Е Ж Н Е ТА К И М О СО Б И СТО СТ Я М, Я К Б Ь Я Н КА Д ЖА Г Г Е Р, Д Ж Е Й Н Б І Р К І Н. Ц І Д А М И Н АД И ХАЛ И М Е Н Е Н А З М І Ш А Н Н Я КА М І Н Н Я, Л А Н Ц ЮЖ К І В, П Р Я ЖО К, Ш Н У Р І В О К У Д И З А Й Н І. П ОТ І М Я П І Д Б И РА Ю ДО В З УТ Т Я І Д Е АЛ Ь Н И Й КОЛ І Р, П І ДО Ш В У, ЩО Б Н А Й К РА Щ И М Ч И Н О М П І Д К Р Е С Л И Т И Ч И СТОТУ Ї Ї Л І Н І Й І П Е Р Е Т В О Р И Т И Н А М И СТ Е Ц Ь К И Й О Б’Є КТ»

Першу колекцію презентували в Нью-Йорку, і покупці одразу ж при-йняли недосвідченого італійця разом з його «коштовним» взуттям. Успіх і популярність Занотті сприяли зрос-танню його власної компанії. Джу-зеппе розпочинав бізнес з маленькою групою робітників, і вже зовсім скоро створенням елегантного дизайнер-ського взуття займались більше ніж 300 експертів. Перший бутік з’явився у Мілані в 2000 році, наступні відкри-

вались в найбільших містах, модних столицях світу: Нью-Йорк, Париж, Лондон, Москва, Дубаї — на сьогод-нішній день вже існує понад 50 точок продажу по всьому світі. Незважаю-чи на успіх власного бізнесу, Занотті продовжує співпрацю з такими відо-мими брендами як Balmain, Proenza Schouler, Thakoon, Christopher Kane, Christian Dior, Missoni Vera Wang та Delfina Delettrez. І вже багато років поспіль стиль Джузеппе залишається незмінним — безпрограшний мікс наїву та рок-н-роллу. HH

6 H I G H H E E L №1 2010

Фото з сайту www.giuseppezanottidesign.com

H I G H H E E L №1 2010 7

8 H I G H H E E L №1 2010

КОЛЕКЦIЯ УСЬОГО ЖИТТЯ

Колекціонувати можна різні речі: картини, листівки, старі платівки, чоловіків…і звісно ж взуття. Як правило, для тих, хто захоплюється таким колек-ціонуванням, взуття — це справжній фетиш. Предмет захоплення, пристрасті, фан-тазій, що однак не позбавлений ефекту привласнення. Основний пунктик в цьому контексті — володіти. Володіти рідкісним, винятковим та унікальним — на тан-кетці, на шпильці, зі шнурівкою та без...

Імельда Маркос

Колекція Маркос, 1986

І СТО Р І Я П Е Р Ш А. І М Е Л ЬД А М А Р КО С

Якби дружина колишнього диктатора Філіппін Фердінанда Маркоса одягала нову пару туфель щодня, їй би знадоби-лось приблизно вісім років для того, аби нарешті приміря-ти кожну пару взуття зі своєї колекції. Пристрасть Імельди до туфельок виявилась просто таки маніакальною — в її колекції налічувалось більше 3 тисяч пар. Для такої шале-ної кількості черевичків заснували навіть окремий музей.

Взуття Імельди могло бути як в п’яти однакових варіаціях, так і у великій кількості однофасонного взуття різних ко-льорів. Фабрика, що взувала Маркос, звісно ж була названа «Імельда».

Свої екстравагантні витрати на взуття в той час, як біль-шість населення Філіппін знаходилась за межею бідності, Маркос пояснювала досить оригінальною причиною: за її словами, вона хотіла стати «свого роду світлом, путівною зіркою для знедолених». Куди саме хотіла привести зубо-

жілих філіппінців Імельда своїми туфлями, залишається, втім, незрозуміло. Однак взуттєва пристрасть Маркос не залишилась поза увагою, у 2009 році в Нью-Йорку поста-вили бродвейське шоу із назвою «Імельда: новий мюзикл» про історію життя відомої марнотратки.


H I G H H E E L №1 2010 9

Джонатан Велфорд (справа) з другом Кеном Норма-ном (зліва) у вантажній «гардеробній», 1998

Микола Бельченко. Фото Gazeta.Ua

І СТО Р І Я Д РУ ГА. Д ЖО Н АТА Н В Е Л Ф О РД

І СТО Р І Я Т Р Е Т Я. М И КОЛ А Б Е Л ЬЧ Е Н КО

Куратор та історик моди Джонатан Велфорд колекціонує не просто взуття — його пристрасть вінтажні черевики. Зібрання налічує понад 700 пар взуття, датованого від 17 століття й до сьогодення, слабкість колекціонера — жіно-чі туфельки періоду від 1920–х до 1970-х років. Джонатан збирає вінтажні екземпляри вже 11 років з того часу, як почав працювати в Bata, відомій компанії з виробництва й продажу взуття. Найбільше йому подобається те, що взут-тя не займає багато місця, а також, що воно є найбільш гар-ним й практичним елементом гардеробу.

За спостереженнями Велфорда, за минулі 20 років, а осо-бливо відчутно — останні 10, з’явився тренд колекціону-вати взуття за іменем дизайнера, а не стилем чи епохою. Отож, сучасні колекціонери поповнюють зібрання ту-фельками від Перуджа, Феррагамо, Вів’є, тобто творіннями тих модельєрів, що були першими легендами взуттєвого дизайну. Чомусь не дуже шанують американських дизай-нерів, окрім як таких відомих імен як Бет Левайн (яка пра-цювала модельєром у свого чоловіка Герберта Левайна), Сеймур Трой чи Палтер Делізо.

Джонатан також поділяє любителів вінтажу на дві катего-рії: ті, хто носить вінтаж і ті, хто його лише колекціонує. На його думку, люди, купуючи вінтажні туфлі-човники з

У колекції киянина Миколи Бельченка понад 10 тисяч пар взуття, яке чоботар збирає майже два десятиліття. Ще на початку 1990-х пан Бельченко почав зби-рати цікаві зразки. Першим експонатом стали повоєнні шиті валянки з чунями. А потім чоловік почав скуповувати ношене взуття на Пташиному базарі, що на Куренівці, дещо приносили люди. Спочатку було лише радянське., а у часи пере-будови з’явилося імпортне, переважно італійське.

Нині однокімнатна квартира пана Бельченко, в прямому значенні, завалена взут-тям, власне, так само, як і кіоск, гараж та дача. Є усе: від постолів до босоніжок, туфель, чобіт та унтів. Різних моделей, віку, розміру, кольору й походження. Лише домашніх капців — чоловічих, жіночих, дитячих — до 1000 пар. Особливо пи-шається майстер повоєнними гумовими калошами для жіночих туфель та чобо-тами початку ХХ століття зі шпорами для верхової їзди. Має також і німецькі воєнні чоботи на дерев’яній підошві, личані постоли, яким, за словами, колекціо-нера, майже 150 років. Є американські військові туфлі 1950-х років, ковбойське взуття. Навіть жіночий черевик 44 розміру та малесенькі сувенірні — з металу, кераміки, пластмаси у вигляді дармовиса. HH

відкритим пальцем 1940-х років для свого власного гарде-робу, потім усвідомлюють, що це занадто цінний екземп-ляр аби його зношувати. Та зрештою і вік взуття дається взнаки: матеріали вже не достатньо міцні, шкіра з роками всихає, а сатин стирається. Однак, досвідчені колекціонери знають, що за умови правильного догляду черевики з 1950-х чи 1960-х років будуть у бездоганній формі.

10 H I G H H E E L №1 2010

БРАЗИЛЬСЬКИЙ ФУТУРИЗМФ О Т О Р Е П О Р Т А Ж

Андреа Чавес — молода дизайнерка взуття з Бразилії. У пошуках текстури, осо-бливих форм і візуальних ефектів Андреа створює радше мистецькі об’єкти, аніж повсякденне взуття.

Чавес виросла в шумному мегаполісі Сан-Паулу, і саме це дало їй розуміння того, що красу можна віднайти у хаосі, концепті, на якому ґрунтується її дизайн.

«Prism shoe» A study of structure // photo by Ian Murphy

H I G H H E E L №1 2010 11

«The invisible shoe» (mirrored surface) // photo by Fernando Biagioni

«The invisible shoe» (mirrored surface) // photo by Fernando Biagioni

12 H I G H H E E L №1 2010

«Velcro shoe» — Form & Material // photo by Ian Murphyе

Twirled» (Metal and PVC) // Part of a study of optical effect

H I G H H E E L №1 2010 13

«Prism shoe» A study of structure // photo by Ian Murphy

«Form & Texture» (Leather & Sycamore wood) // photo by Ian Murphy

14 H I G H H E E L №1 2010

ПIДБОРИ.IСТОРIЯ НАРОДЖЕННЯ

Як і більшість аксесуарів, без яких ми нині не можемо уявити нашого життя, підбори винайшли аж ніяк не для краси. Перші каблуки слугували підпорою для взуття єгипетських землеробів, аби їм було легше пересу-ватись по пухкому, зораному ґрунту. В Давній Греції взуття з товстими під-ошвами, особливо на п’ятах, що на-зивались котурни, носили актори на сцені — так вони здавались вищими і граціознішими.

В Середньовічній Європі, що захли-налась нечистотами, були популярні дерев’яні підошви на шкіряних реме-нях — їх надягали прямо на взуття і називали «сабо». На Сході щось по-дібне носили в банях, аби не обпекти ноги на гарячій підлозі. На Русі перші підбори з’явились в XIV столітті. Їх вирізали з цільного шматка дереви-ни і вкладали в чобіт попід підошву, зверху все обшивали шкірою. Існує версія, що російське слово «каблук» походить з тюркської мови і означає «п’ята».

Отже досі такий аксесуар, як підбо-ри мав суто чоловічий характер. Що ж стосується «стосунків» підборів з жіноцтвом, то почалось усе з гені-альної конструкції Леонардо да Вінчі, що нагадує сучасні підбори. Однією з перших модниць, що оцінила винахід митця, була Катерина Медічі, герцо-гиня Орлеанська, вона замовила для свого гардеробу декілька пар взуття на підборах. З’явившись у вищому світі в таких туфельках, вона, в пря-мому сенсі, продемонструвала свій високий статус. В епоху бароко про-

Фото: Fox Photos/Hulton Archives/Getty

Р Е Т Р О С П Е К Т И В А

H I G H H E E L №1 2010 15

Фото: Hulton Archive/Getty Фото: H Armstrong Roberts/Retrofile/Getty

тистояння чоловічої і жіночої моди на підбори досягнуло апогею.

У 80-х роках XVII століття набули популярності жіночі туфлі на таких височенних підборах, що дами могли ходити в них, лише опираючись на тростину. Але чоловіки не бажали від-ставати від жінок… Взуття паризь-ких модників мало і шести, і восьми сантиметрові підбори! Ажіотаж на закаблуки змусив короля Франції Людовіка XIV випустити спеціальні укази, що регламентували висоту під-борів за станами в суспільстві. Най-вищі підбори мав право носити лише сам король.

Саме Людовік XIV започаткував моду на знаменитий червоний каблук — вважалось, він символізував бруталь-ну чоловічу силу і підкреслював сек-суальність. Достойною відповіддю жінок на такий своєрідний вияв мас-кулінності стала…шпилька. Вина-

хідницею найчуттєвішого каблука в історії стала некоронована королева Франції, маркіза Жанна де Помпадур. В епоху рококо підбори перетвори-лись в справжній витвір мистецтва — сукні нарешті оголили щиколотки. Каблуки обтягували оксамитом, ін-крустували дорогоцінним каміннім. Однак, в період правління Наполео-на Бонапарта про підбори «забули». Диктатор, що став імператором, був невисокого зросту, але продовжува-ти традицію своїх попередників не став. Каблук був оголошений сим-волом соціальної нерівності і в моду увійшли балетки. Тільки наприкінці XIX століття високі підбори знову привернули увагу модельєрів. Але з того моменту і по сьогоднішній день цей взуттєвий атрибут сприймається лише як символ жіночої привабли-вості.

XX сторіччя — золоті часи моди на туфлі і туфельки! Дизайн видозміню-

юся з небувалою швидкістю. Підбо-ри робили то високими, то низькими. Іноді тонкими як гвіздок, а іноді ши-рокими, як меблеві ніжки, а часом ви-гинали так, що складалося враження, наче каблук хотів утекти з-під п’яти своєї господині. А модним взуттям на початку століття вважалися лаковані або шнуровані чоботи зі світлим вер-хом та чорними лакованими каблука-ми.

Щодо сучасної шпильки, то претен-дентами на першість її винаходу є три модельєри. Перший з них – Роже Вів’є. Ще у 1953 році для коронації Єлизавети Англійської він створив ексклюзивні туфельки на тонких і ви-соких підборах, прикрашених рубіна-ми. В числі відомих клієнток Вів’є були Джекі Кеннеді, Марлен Дитрих, Софі Лорен, Одрі Хепберн, Марія Каллас, Елізабет Тейлор, і мільйони інших не менш відомих модниць.

16 H I G H H E E L №1 2010

Другим королем дамського взуття був Раймоне Массаре. Гордість Мас-саре — туфлі на височенній шпильці, прикрашеній перлами, діамантами і рубінами. В одному з інтерв’ю ди-зайнер зізнався, що створив туфлі не для продажу, а просто здійснив свою давню мрію справжнього митця. В результаті туфлі придбала невідома дама за 1 мільйон франків.

Винахідником найвищої шпильки став Сальваторе Феррагамо. Це ста-лось у 1953 році. Перші шпильки були дерев’яними і легко ламались. Але Сальваторе вставив усередину каблука металевий стержень і ство-рив фурор у світі моди! До речі, ще одна новинка від Феррагамо зробила його ім’я просто легендарним – він обтягнув каблук шкірою. Перша ді-вчина, що приміряла елегантну но-винку, взяла участь у відомій фото-сесії. Сьогодні ці фотокартки відомі кожному — чарівна блондинка на-магається стримати легку сукню, що підіймається уверх теплим повітрям підземки. Так, цю дівчину звали Мер-лін Монро, і її образ у нових туфель-ках став найкращою рекламою: жін-ки почали купляти туфлі на шпильці в «промислових» масштабах. В честь великого метра у Флоренції відкрили музей моди. HH Фото: Fox Photos/Hulton Archives/Getty

ДУМКИ ВГОЛОС

H I G H H E E L №1 2010 17

«У МЕНЕ БАГАТО ТУФЕЛЬ. ЛЮБЛЮ ДИ-ВИТИСЯ НА НИХ, ОДНАК, НЕ ЗНАЮ, СК ІЛЬКИ ЇХ В МОЇЙ КОЛЕКЦІ Ї . БУВАЄ ТАКИЙ СОБ І НАСТР ІЙ П ІТИ КУПИТИ СОБ І ТУФЕЛЬ. В УКРА ЇН І Я ЦЕ РОБЛЮ ВКРАЙ Р ІДКО, БО У НАС ТУТ ЯК ІСЬ ДРАКОНСЬКІ Ц ІНИ. НАЙУЛЮБЛЕНІ-ШІ МОЇ УЛЮБЛЕНІ - СОНІ Р ІКЕЛЬ І МАРК ЯКОБС. У НИХ Є ЕЛЕГАНТНІ РЕЧ І, НА ЯК І ДИВЛЮСЬ, АЛЕ ВЗУВАЮ ВКРАЙ Р ІДКО. Т ІШИТЬ МЕНЕ ТО, ЩО КОЛИСЬ ВСЕ ЦЕ СТАНЕ В ІНТАЖЕМ І ПЕРЕЙДЕ В СПАДОК ДО ДОЧКИ, ЧИ ВНУЧКИ. КОЛИ КУПУЮ ЯК ІСЬ НЕПО-

ТР ІБНІ КРАСИВІ РЕЧ І, ТО У МЕНЕ ЗА-ВЖДИ ТАКА МОТИВАЦІЯ. П ІДБОРИ МОЖНА НОСИТИ В СУМЦІ. КАЖУТЬ, ЩО КОЖЕН КРОК У П ІДБОРАХ — ЦЕ МІКРОСТУС МОЗКУ. САМЕ ТОМУ ІНТЕ-ЛЕКТУАЛИ ХОДЯТЬ Т ІЛЬКИ НА ПЛАС-КІЙ П ІДОШВІ. З ІНШОГО БОКУ, ТУФ-ЛІ — ЦЕ ТАКА ЗБРОЯ, МОЖНА ВЗУТИ І В ІДМАЗАТИСЬ В ІД МЕНТІВ, ТИПУ, Я ТАКА ДУРНЕНЬКА, ЗРОБ ІТЬ ЗА МЕНЕ ВСЕ, ЩО ХОЧЕТЕ. ТОМУ, ЯКЩО ШО, У МЕНЕ ВДОМА Є РЕЗЕРВНІ ЗАПАСИ ЗБРОЇ»

І Р Е Н А КА Р П А

«Я НЕ ЗНАЮ, ХТО ВИНАЙШОВ П ІДБОРИ, АЛЕ УС І Ж ІНКИ БАГАТО ЧИМ ЗАВДЯЧУЮТЬ Ц ІЙ ЛЮДИНІ»

М Е РЛ І Н М О Н РО

«МАЛО НЕ НАЙВАЖЛИВІШІ РЕЧ І У ЖИТ Т І — ХОРОШЕ Л ІЖКО І ЗРУЧНЕ ВЗУТ ТЯ. АДЖЕ УСЕ ЖИТ ТЯ МИ ПРОВОДИМО АБО У Л ІЖКУ, АБО У ВЗУТ Т І»

М А РС Е Л Ь А Ш А Р

«ВИ ОДЯГАЄТЕ ВИСОКІ П ІДБОРИ — І ВИ ЗМІНЮЄТЕСЬ»

М А Н ОЛ О Б Л А Н І К

«ДАЙТЕ Д ІВЧИНІ ПРАВИЛЬНЕ ВЗУТ ТЯ — І ВОНА П ІДКОРИТЬ СВ ІТ»

Б Е Т М І ДЛ Е Р

«НАЙКРАЩІ ДРУЗ І Д ІВЧИНА НЕ Д ІАМАНТИ — А П ІДБОРИ»

У І Л Ь Я М РО СС І

«Я ЛЮБЛЮ В БУКВАЛЬНОМУ СЕНСІ СТАВИТИ ЖІНКУ НА П’ЄДЕСТАЛ»

В І В’Є Н В Е СТ В УД

18 H I G H H E E L №1 2010

ВЗУТТЯ З КОНОПЕЛЬ

Одяг із конопляного полотна в Україні носили ще наші прабабці. Щодо взуття, то житомирський майстер Олег Земнухов каже, що це його своєрідне відкриття. З ко-нопляної матерії умілець виготовляє зовнішні деталі, а також устілки. Запевняє, що таке взуття зручне та корисне, оскільки коноплі володіють антисептичними та бактерицидними властивостями.

Ескізи моделей Олег виготовляє влас-норуч, необхідний досвід здобув ще навчаючись в Київському університе-ті технологій та дизайну. Коноплі для виробництва привозить з Полтави та Сум. Саме там вирощують технічні сорти цієї рослини, які не мають нар-котичних властивостей. Вже на цьо-му етапі виникають певні складнощі – для вирощування промислових конопель потрібна спеціальна ліцен-зія, яку отримати вкрай важко, адже зовнішньої різниці між промисло-вими сортами і наркотичними немає

ніякої. Тому Земнухов відмовився від ідеї самостійно виробляти сирови-ну — в приватних підприємців він купує конопляне волокно, пряжу або вже готові тканини.

Для своїх перших виробів Олег при-дбав матеріалів на 2 тис. грн. У при-ватному будинку майстра було вста-новлено верстат, на якому він сам ткав полотно. Двохсотрічний рари-тет майстер придбав у знайомої бабу-сі за символічну суму — 100 доларів. Ще четверо осіб працювали у взуттє-

вій майстерні. Поступово Земнухов почав розширювати асортимент й експериментувати з дизайном. Разом зі спеціалістами по виготовленню че-ревиків він розробив кілька напрямів взуття під власною торговою маркою Hemps (від hemp — технічні коноплі та string — шнурок): спортивні моде-лі, варіант «стріт», взуття для народ-них танців.

Вибір саме конопляної сировини майстер пояснює її корисними влас-тивостями: «Одяг з конопель має ба-


H I G H H E E L №1 2010 19

гато переваг перед іншими натураль-ними виробами, тими ж лляними: це і міцність, і цінні лікувальні власти-вості, наприклад антибактеріальна і ранозагоювальна, речі з конопель не вбирають неприємні запахи, мають чудову терморегуляцію», — пояс-нює Земнухов. Власноруч виткану тканину майстер фарбує тільки нату-ральними барвниками — кропивою, цибулинням. Навіть ґудзики — з еко-логічно чистого матеріалу, дерева чи кокосу. Підошва зі шкіри або корку.

Технологія виробництва виробів із конопель довша і складніша, ніж, приміром, зі шкіри. Тому Олег багато часу приділяє вдосконаленню діді-вських методів виготовлення ткани-ни і шиття. За ідеями він часто виру-шає до майстерень на Західну Україну. «Нещодавно я запатентував масажні устілки з конопель із полином, що ма-ють хороші антибактеріальні власти-вості», — розповідає майстер. А ще торік Земнухов запропонував покуп-цям осінньо-зимовий варіант взуття. За словами Олега, йому довелося по-мудрувати над тим, як забезпечити його водостійкість. Майстер вирішив робити новинку, використовуючи просочення з конопляної олії.

На його думку Земнухова, наразі ко-нопля стала новим елітним матеріа-лом для сучасних дизайнерів і дозво-лила створити новий напрям моди. В найближчих планах Олега відкрити майстерню разом із другом модельє-ром. HH

«СОТ Н І РО К І В В І Т Р И Л А ТА КА Н АТ И Н А КО РА Б Л Я Х РО Б И Л И С Ь Л И Ш Е З КО Н О П Л Я Н О ГО В ОЛ О К Н А. С Л О В О «CA N VA S» (П ОЛ ОТ Н О) П І Ш Л О В І Д СТА РОА Н ГЛ І Й С Ь КО ГО С Л О В А «CA N E VA S», Я К Е В С В О Ю Ч Е Р ГУ П І Ш Л О В І Д Л АТ И Н С Ь КО ГО С Л О В А «CA N N A B I S». Р Е М Б РА Н ДТ І В А Н ГО Г Т В О-Р И Л И С В О Ї КА РТ И Н И Н А КО Н О П Л Я Н И Х П ОЛ ОТ Н АХ. Я К І С Н І ФА Р Б И ДО 1937 Р. ТА КОЖ В И ГОТО В Л Я Л И С Ь Н А О С Н О В І КО Н О П Л Я Н О ГО М АС Л А»

«М О Ї КЛ І Є Н Т И — Л ЮД И Р І З Н О ГО СТАТ КУ І В І КУ. С Е Р Е Д П О КУ П Ц І В Б УЛ И І В І С І М Д Е С Я Т И Р І Ч Н І Б А Б УС І, Я К І З ГАДУ В АЛ И, ЩО З А М ОЛ ОДУ Н О-С И Л И П А РУС И Н О В Е В З УТ Т Я І ДЛ Я К РАС И Н А-Т И РАЛ И Й О ГО К Р Е Й ДО Ю. З А М О В Л Я Л И У М Е Н Е ТУФ Е Л Ь К И ДЛ Я ОД Н О Р І Ч Н О ГО М АЛ Ю КА»

20 H I G H H E E L №1 2010

НIМЕЦЬКI ВЧЕНI НАВЧАТЬ,ЯК ПРАВИЛЬНО ОБИРАТИ ВЗУТТЯ

Науковці з Франкфурта спільно з лікарями-ортопедами представили дослідження про те, як правильно обирати взуття. Як виявилось, більшість покупців невірно визначають свій розмір, купуючи то замалі, то завузькі черевики. Дві третини вза-галі обирають черевики на розмір більші, як результат — 82 відсотки німців носять незручне взуття

Фото надані Барбарою Браун, Das Schuhinstitut GmbH


H I G H H E E L №1 2010 21

Найбільше за останні 50 років до-слідження людської стопи, прове-дене німецьким Інститутом взуття та Федеральним союзом німецької взуттєвої промисловості, показало, що більшість людей носять взуття не свого розміру, навіть не здогадуючись про це. Десять тисяч ніжок чоловіків і жінок, що взяли участь в експеримен-ті, довели, що хибний розмір взуття часто є причиною багатьох захворю-вань: від болю у спині до хронічних мігреней.

«Дослідження проводилось за допо-могою 3D-сканера, до уваги також брались такі показники, як вік, зріст і вага», — розповідає доктор Моніка Ріхтер. Керівник дослідження також зазначила, що у навіть у промислово розвинених країнах 60 відсотків до-рослого населення страждає від про-блем з ногами, хоча 98 відсотків з них народжуються зі здоровими ступня-ми. «Експерти вважають, що непра-вильно підібране взуття є основною причиною для цього», — говорить д-р Ріхтер.

«Я К ЩО ХО Ч Е Ш З А Б УТ И П РО УС І С В О Ї П РО Б Л Е М И — ОД Я Г Н И Ч Е Р Е В И К И Н А РО З М І Р М Е Н Ш І»

М А Р К Т В Е Н

«З А В Е Л И К Е В З УТ Т Я ТА К СА М О Н Е Б Е З П Е Ч Н Е, Я К І З А М АЛ Е»

«В З УТ Т Я Н Е Т І Л Ь К И О С Н О В Н И Й З М І СТ Н А Ш О Ї РО Б ОТ И, АЛ Е І Н А Ш А П Р И СТ РАСТ Ь»

Більшості німців обирають завеликі черевики, особливо це стосується чо-ловіків. Замале взуття, за даними до-слідження, носять 20 відсотків жінок і 12 чоловіків.

Причину цього вчені вбачають у не-достатній поінформованості людей, адже уся література про взуття стосу-ється більше моди, дизайну чи історії його виникнення. Щоб навчити по-

Щодо простих порад, то лікар-ор-топед д-р Беккер радить частіше змі-нювати взуття, якщо один день ви ходили на підборах, то на наступний краще одягнути черевики з пласкою підошвою. Також лікар відзначає, що навіть момент покупки взуття грає певну роль: «Наші ноги товщі ввече-рі, ніж вранці. Тому краще купувати взуття увечері».

купців більш ретельно підходити до вибору черевиків, науковці предста-вили книжку з порадами під назвою «Як підібрати зручне взуття?», де ак-центується увага більше на тому, що комфортне взуття — це передусім здоров’я, а не лише сезонний тренд.

Клаудія Шульц, прес-координатор Інституту взуття розповіла, що в Ні-меччині середній розмір ноги у чо-ловіків досить маленький — усього 42-ий, лише у п’яти відсотків німець-ких чоловіків розмір ноги — 46, а у жінок переважно 38–39. Щодо кіль-кості взуття, то жінки купують в се-редньому шість пар черевиків на рік, в той час як чоловіки — усього дві. «Дослідження показало, жінки під-ходять більш свідомо до процесу ви-бору взуття, їм подобається приміря-ти черевики в магазинах, чоловіки ж, навпаки, чомусь бояться показувати свої ноги», — розповідає Клаудія.

Крім того, дослідники розробили електронний вимірювач розміру взуття, який визначає довжину і ши-рину стопи, відповідно і правильний розмір. Планується, що подібний чудо-пристрій вже скоро з’явиться у більшості взуттєвих магазинів Ні-меччини. Також очікується, що в магазинах працюватиме спеціально підготовлений персонал, що допо-магатиме покупцям з вибором роз-міру. Інститут взуття, що знаходиться у Франкфурті, для цього організовує спеціальні курси, усі охочі можу про-слухати такі лекції. HH

HighHeel

High Heel

Documents

Transcript of High Heel