1 В мережі силаЯк співпрацювали ремісники в андриховському осередку?

Печатка цеху ковалів, столярів, стельмахів і слюсарів з 1741 року

З 17 століття селяни з околиць Андрихова за-ймались тканням лляних полотен.В 18 столітті вони створили великий ткацький осередок, який експортував за кордон Речі Посполитої понад 80% своєї про-дукції.

На той період у Польщі не було іншого осередку з такими широкими торговими контактами.Великий масштаб продукції і міжнародна торгівля були можливі завдяки співпраці між селянами та ремісниками.На успіх ткачів і комерсантів працювали також:• Ковалі, колісники, стельмахи і лимарі –

готували вози з товаром для далеких торгових експедицій.

• Столяри і теслі – конструювали і ремонту-вали ткацькі верстати, знаряддя до обробки полотна.

• Постачальники пряжі – скуповували лляну пряжу і продавали її на торгах і ярмарках.

Печатка села Андрихув з ініціалами його власника Станіслава Анквіча

2 Андриховський віз Щоб торговець міг вирушити в дорогу зі своїм товаром, він потребував міцного хорошого возу.Звідси андриховська спеціальність – кований віз пристосований для далеких подорожей.Над його виробництвом працювали:• Стельмах – займався виробництвом кон-

струкції возу та його твердих дерев’яних частин.

• Колісник – виготовляв колеса до возу, які потім підковував коваль.

• Коваль – виконував ковані елементи возу і підковував коней, ремонтував знаряддя, необхідні для обробки полотна.

• Лимар – доповнював конструкцію возу елементами з шкіри, особливо це стосуєть-ся упряжі.

• Столяр – готував скрині на полотна, які були частиною возу.

Ян Кжак, андриховський колісник, і його співробітники. Виробники возів часто були сусідами, завдяки чому вони працювали швидко і продуктивно.

3 Знаряддя

Тесля на роботі

Щоб ткачі змогли виткати полотно вони потребували певних знарядь. Перш ніж виткане полотно попадало в продаж, воно вимагало обробки. Знаряддя до продукції виготовляли: столярі, теслі і бондарі. Маючи спеціалізоване знаряддя і обстановку, ткач міг зосередитись на тканні, завдяки чому був здатний виробити більше полотна.• Столяр – виготовляв ткацький верстат,

постачаючи таким чином ткачеві зна-ряддя до роботи. Часто його другою спеціальністю було токарство.

• Тесля – будував приміщення і будівлі, що служили для обробки полотна – від-білювання, виварювання, прання та прасування.

• Бондар – виробляв дерев’я-ні балії, джбани, підковані

бочки та інший посуд, необхідний для об-робки полотна.

Бондар

4 Доля полотнаПеред тим як полотно надходило в продаж, його багато разів полоскали і прали. Також його піддавали біленню і качанню. Оброб-ка полотна в Андрихові залежала від водної системи міста.Над річками і озерами будували приміщення, де відбілювали, виварювали і прали полотно. • Прання – після того як полотно знімали з

ткацького верстату його прали, використо-вуючи попіл з деревини бука.

• Відбілювання – полотно розкладалось на березі річки, після цього поливалось во-дою і сушилось на сонці. Цей процес пов-торювався декілька разів аж до настання бездоганної білості полотна (це тривало де-кілька тижнів)

• Прасування – після відбілювання полотно розкачували (розгладжували) в качалках, що урухомлювались за допомогою коней. Качали до появи так званого свічення тоб-то блиску. Лише під кінець ХІХ століття по-чали використовувати водну пару для пра-

сування полотна.

Крамар тримає полотно у руках

5 Співробітництво двигун торгівлі

Торговці тиків Початково займались роздріб-

ною торгівлею. Їх полотна купу-вали охоче, бо вони були якісні і недорогі. В 18 столітті торгівля квітнула. Торговці тиків почали

організовувати торгові експеди-ції, використовуючи ковані вози. Ці вантажівки з 18 століття дола-

ли маршрут з Андрихова до Льво-ва, Стамбула, Александрії, Вене-ції, Марселя, Барселони, Любека, Гамбурга, Гданська і Москви. Ок-

рім полотен у декілька місячну подорож брали з собою речі що-денного вживання: штани, бала-

хон, кожух, під яким спали, ка-занок і скриню, в якій тримали

документи і гроші.

ТкачіПотреба на лляні полотна була така висока, що росла кількість тих селян, які ставали профе-сійними ткачами. Наприкінці 18 століття в андрихівському осередку функціонувало аж 600 ткацьких верстатів, які працю-вали весь рік. На тканні відпра-цьовували також кількасот се-лян, які виготовляли полотна взимку, коли не було роботи в полі. Понад половина мешкан-ців Андрихова працювала в ткацтві. Майже в кожному домі стукав ткацький верстат. Місце-ві ткачі могли виробляти в рік навіть 20 тисяч штук полотна по 60 ліктів (59,6 см) кожна.

Ткач виробляв полотна високої якості, а торговець тиків (льняного одягу) організовував їх продаж. Обоє мали вигоду від співпраці. Ткач мав стабільний ринок збуту, а торговець тиків черпав вигоду від продажу всередині країни і за кордоном.

Торгівля розвивалась також і тому, що в Андрихові відбувалось аж 12 ярмарків в рік. Ярмарки були головним джерелом забезпечення продуктів для пряжі. На них приїжджали численні ремісники, навіть не зв’язані з ткацтвом, які могли тут продавати свої вироби.

6 В мережі силаСпівпраця ремісників в андриховському осередку.

Як працював андри-ховський кластер?

Графічний дизайн і підготовка тексту:Малопольський Інститут Культурина базі матеріалів наданих Товариством любителів Андрихова

Фірми в кластері діють як андриховські підприємці з 18 століття: спільно працюють у сферах, де співробітництво приносить їм всім користь.

Коваль – під-ковував вози і виробляв мета-леві знаряддя

Ткач – виробляв полотна

Стельмах – будував вози

Тесля – будував

прасувальні

і будівлі, де

відбілювали

полотно

Колісник – виготовляв колеса до возів

Столяр –

конструював

і ремонтував

ткацькі

верстатиЛимар –

виготовляв

упряж для

коней

Торговець

тиків – ор-

ганізовував

продажПокупець пряжі – до-ставляв пряжу ткачам

Бліхар – відбілював полотно

Гладильщик – прасував вироблене

полотно

Фарбувальник

– фарбував

полотно

Зараз

кластером

називають

групу місцевих

підприємств, які

пов’язані між собою

спільними інтересами.

Фірми стають більш

конкурентоспроможними

завдяки співпраці в

кластері.

Кластер (мережа)

З ткацтва і торгівлі полотном жили не тільки ткачі і торговці тиків. На тканні льону заробляли також й інші ремісники. Завдяки співпраці, спеціалізації і поділу завдань мешканці андриховського осередку розвинули торгівлю до міжнародного масштабу.