21, 2018 Slovak international scientific journal...

№21, 2018

Slovak international scientific journal

VOL.1

The journal has a certificate of registration at the International Centre in Paris – ISSN 5782-5319.

The frequency of publication – 12 times per year.

Reception of articles in the journal – on the daily basis.

The output of journal is monthly scheduled.

Languages: all articles are published in the language of writing by the author.

The format of the journal is A4, coated paper, matte laminated cover.

Articles published in the journal have the status of international publication.

The Editorial Board of the journal:

Editor in chief – Boleslav Motko, Comenius University in Bratislava, Faculty of Management

The secretary of the journal – Milica Kovacova, The Pan-European University, Faculty of Informatics

Lucia Janicka – Slovak University of Technology in Bratislava

Stanislav Čerňák – The Plant Production Research Center Piešťany

Miroslav Výtisk – Slovak University of Agriculture Nitra

Dušan Igaz – Slovak University of Agriculture

Terézia Mészárosová – Matej Bel University

Peter Masaryk – University of Rzeszów

Filip Kocisov – Institute of Political Science

Andrej Bujalski – Technical University of Košice

Jaroslav Kovac – University of SS. Cyril and Methodius in Trnava

Paweł Miklo – Technical University Bratislava

Jozef Molnár – The Slovak University of Technology in Bratislava

Tomajko Milaslavski – Slovak University of Agriculture

Natália Jurková – Univerzita Komenského v Bratislave

Jan Adamczyk – Institute of state and law AS CR

Boris Belier – Univerzita Komenského v Bratislave

Stefan Fišan – Comenius University

Terézia Majercakova – Central European University

1000 copies


Partizanska, 1248/2

Bratislava, Slovakia 811 03

email: [email protected]

site: http://sis-journal.com

mailto:[email protected]

http://sis-journal.com/

CONTENT

CHEMISTRY

Basiladse Ts., Shanidze G.,

Mamardashvili M., Kvirkvelia N., Tbatatadze S. ELABORATION OF A NEW ECONOMIC AND

RAPID METHOD FOR DETERMINATION Of

OZONE CONCENTRATION ................................. 4 Perepelitsa Ya.A., Skopintsev I.V. INVESTIGATION OF THE PROPERTIES OF

POLYMER COMPOSITE MATERIALS BASED ON

OIL-POLYMER RESIN FOR PRODUCTION OF

SPORTS APPLICATION ........................................ 8

Fedenko Yu., Kyrii S., Miakushko L., Pechonchyk I. REGULARITIES OF COAGULATION

PURIFICATION OF NATURAL WATER BY

COAGULANTS BASED ON IRON (III)

CHLORIDE............................................................ 11

CONSTRUCTION AND ARCHITECTURE

Zhuk P.M. CRITERIA IMPORTANCE ANALYSIS IN

ECOLOGICAL BUILDING ASSESSMENT

SYSTEMS BASED ON RISK MANAGEMENT

METHODS ............................................................ 14

ECONOMY

Panfilovа E.A., Kryachko V.I. OUTSOURCING TECHNOLOGIES OF

PERSONNEL MANAGEMENT: OUTOSTAFFING,

LEASING, CRAWSORSING................................ 20

EXPERIMENTAL PHARMACOLOGY AND TOXICOLOGY

Matkarimov B.Kh., Mamarasulova D.,

Khasanov D.Sh., Jalolov O.K.,

Ahmedova N.M., Kasymov A.L. MORPHOLOGICAL AND CYTOLOGICAL

SUBSTANTIATION OF METHODS OF

DISINFECTION OF THE CAVITY OF THE

FIBROUS CAPSULE IN RECURRENT LIVER

ECHINOCOCCOSIS. ............................................ 26

Abdulhamidov M.A., Khasanov D.Sh.,

Jalolov O.K., Ishanchaeva N.K.,

Xadjamova Z.M., Mamarasulova D.Z. EVALUATION OF THE RESULTS OF

COLORECTAL CANCER TREATMENT BY

COMBINING STANDARD CHEMOTHERAPY

WITH THE USE OF TARGETED THERAPY ..... 34

HISTORY

Lashuk N. THE PROBLEM OF THE FREEMASONRY OF

THE RUSSIAN EMPIRE IN MODERN

UKRAINIAN AND RUSSIAN

HISTORIOGRAPHY............................................. 36

HISTORY OF ART

Rohozha M.M. URBAN MOTIVES IN CREATIVE ART OF KIEV

ARTIST VADIM MIKHALCHUK ....................... 41

INORGANIC CHEMISTRY

Ryzhova O., Khokhlov M. DEVELOPMENT AND IMPLEMENTATION OF

FUSIBLE LOW-FLUORIDE ENAMEL COATINGS

FOR LOW CARBONSTEEL ................................ 48

MATERIALS SCIENCE AND MECHANICS OF MACHINES

Gorova O., Lu Han ANALYSIS OF NON-CONSUMABLE

ELECTRODE ARC WELDING OF THIN PLATES

............................................................................... 55

Chaika V.A., Savin V.V.,

Savina L.A., Osadchy A.V., Rybin M.G. CHANGES IN THE STRUCTURE OF

MEHANOACTIVED GRAPHITE ........................ 61

POLITICAL SCIENCES

Holovko I. THEORETICAL BASES OF THE STUDY OF

PARADIPLOMACY AS A FORM OF

INTERNATIONAL COOPERATION .................. 66

SOCIAL COMMUNICATION STUDIES

Porpulit E. «INFORMATIONAL SPACE», «MASS MEDIA

SPACE», «MEDIA SPACE: SCIENTIFIC

RECEPTION OF THE TERMS ............................. 72

4 Slovak international scientific journal # 21, (2018)

CHEMISTRY

РАЗРАБОТКА НОВОГО, СРАВНИТЕЛЬНО ЭКОНОМИЧНОГО МЕТОДА ОПРЕДЕЛЕНИЯ

КОНЦЕНТРАЦИИ ОЗОНА

Басиладзе Ц.М.

К.х.н., научый сотрудник лаборатории радиационной химии

Агладзе Института неорганической химии и электрохимии

Шанидзе Г.В.

К.х.н.,научный сотрудник лаборатории радиационной химии

Мамардашвили М.И.

К.х.н.,научный сотрудник лаборатории радиационной химии

Квирквелия Н.М.

Научный сотрудник лаборатории радиационной химии

Табатадзе С.В.

Сотрудник Института неорганической химии и электрохимии

ELABORATION OF A NEW ECONOMIC AND RAPID METHOD FOR

DETERMINATION Of OZONE CONCENTRATION

Basiladse Ts.

Candidate of Chemical Sciences, Researcher worker of Laboratory

of Radiation Chemistry

R. Agladze Institut of Inorganiс Chemistry and Elektrochemistry

Shanidze G.



Mamardashvili M.



Kvirkvelia N.

Researcher worker of Laboratory of Radiation Chemistry

Tbatatadze S.

Сolleague of Institut of Inorganiс Chemistry and Elektrochemistry

Аннотация

За последние годы озон применяется в многих отраслях народного хозяйства, в частности, сельском

хозяйстве, пищевой промышленности, медицине и т.д. Особо важная роль отводится озону в пищевой

промышленности и медицине, так как благодаря своей сильной окислительной способности, он является

дезинфицирующим и вместе с тем химически безвредным веществом. При обработке озоном различных

пищевых продуктов (мясо, рыба, яйца, сыр и др.) продлевается срок их хранения при более высокой тем-

пературе, чем в холодильных установках. В процесе озонирования гибнут микробы, бактерии, вирусы,

вредные химические вещества и уменьшается содержание нитратов в фруктах и овощах. Как известно,

участвуя в различных процессах, озон разлагается на молекулярный и атомарный кислород: в воздухе в

течении получаса, в воде – в течение двух часов. Продукты разложения озона не загрязняют окружающую

среду и не образуют канцерогенные вещества, как это имеет место при применении других химических

средств. В ряде случаев, в особенности сельком хозяйстве следует учитывать концетрацию озона в озонно-

воздушной или озонно-водной смесях, так как избыток озона может вызвать нежелательные последствия

и вследствие этого уменьшение урожайности. Целью предложенной работы является разработка нового

упрощенного и более экономичного метода определения концентрации озона. В настоящее время известно

несколько методов установления концетрации озона, которые характеризуются некоторыми сложностями.

Одним из таких методов является иодометрия, предусматривающая применение дополнительных реакти-

вов (иодид калия, буферный раствор, тиосульфат натрия, раствор йода) при этом обязательно проведение

титрации. В представленной работе предложен физико-химический метод определения концентрации

озона, который отличается простотой. Основой метода является построение калибрационной кривой зави-

симости оптической плотности растворов разных концентраций йода с использованием фотоэлектроколо-

риметра КФК – 3 при λ = 360 нм и последующим пересчетом на концентрацию озона. Добавление крахмала

обуславливает получение более стабильного комплекса, что исключает ошибку в связи с улетучиванием

йода и дает возможность более точного измерения концентрации озона при λ = 600 нм.

Slovak international scientific journal # 21, (2018) 5

Следовательно, предложенный нами метод определения концентрации озона сравнительно экономи-

чен и дает возможность более быстрого измерения концентрации озона.

Abstract

In recent years, Ozone is more and more widely used in different fields of economy: agriculture, medicine

and food industry. The usage of Ozone is especially important in medicine and food industry, because it’s a strong

abluent and chemically safe substance. It’s known that, in case of ozone use, the temperature and storage duration

of food (fish, meat, cheese, eggs etc.) is higher, than in refrigerators. Ozonization process destroys microbes, bac-

teria’s, harmful substances, viruses, mould, also it decreases the content of nitrates in fruits and vegetables. In the

process, after half an hour in air and two hours in water, ozone breaks into oxygen atoms and forms oxygen mol-

ecules and releases no carcinogenic substances, which often happens while using different chemicals. Thus, we

can assume, that ozone usage guarantees ecologically safe environment.

In many cases, especially in agriculture, the quantity of ozone usage is predefined, as excessive dosage leads

to undesirable results and reduces the harvest capacity. Because of this, it’s important to set the concentration of

ozone beforehand. Nowadays, there are different methods of measuring ozone concentration, which have some

difficulties. Iodometry is one of these methods, which includes using of extra reagents (buffered solution, Potas-

sium Iodide (KI), Sodium Thiosulfate (Na2S2O3·5H2O), Iodine). In addition to that, it is important to hold Titration

process.

The presented work offers a new, economical method of defining the ozone concentration. The proposed

method is based on rectilinear dependence of Iodine concentration and relevant optical density (λ=360nm) on

ozone concentration with further calculations. Similar results are obtained by adding starch to Iodine solution

(λ=600nm), which forms stable complex with Iodine excluding inaccuracy caused by Iodine volatility.

The definition of Ozone concentration with the method known in literature and the one proposed by us is

quite similar. Thus, the method, which we offer, is simple and also it gives the possibility of measuring ozone

concentration more rapidly.

Ключевые слова: определение концентрации озона, иодометрия, иодид калия (КI ), буферный рас-

твор, тиосульфат натрия (Na2S2O3 .5 H2O), раствор I2.

Keywords: determination of ozone concentration, iodometry, potassium iodide (KI), buffered solution, so-

dium thiosulfate (Na2S2O3.5H2O), iodine I2.

За последние годы озон, из-за своих высоких

окислительных свойств все чаще применяется во

многих отраслях народного хозяйства, в сельском

хозяйстве, медицине, пищевой промышленности и

т. д.

Применение озона способствует сохранению

экологической чистоты окружаюшей среды. Во

время участия в различных процессах озон разлага-

ется на молекулярный и атомарный кислород в воз-

духе в течение получаса, в воде в течение 2-х часов.

Естественно, продукты разложения озона не загряз-

няют окружающую среду и при этом не образуют

канцерогенные вещества, как в некоторых случаях

имеет место вследствие применения хлора и фтора.

Особо важная роль отводится озону в пищевой

промышленности, благодаря своим дезинфицирую-

щим и сильным окислительным свойствам.При об-

работке озоном различных продуктов (мясо,рыба,

яйца,сыр и др.) продлевается срок их хранения при

более высоких температурах, чем в холодильных

установках. Во время озонирования уничтожаются

различные микробы, бактерии, вирусы, плесень, а

также наблюдается уменьшение содержания нитра-

тов во фруктах и овощах.

Благодаря своим сильным окислительным

свойствам озон применяется в медицине( 1 ) для

стерилизации некоторых принадлежностей меди-

цинского назначения и в терапии многих заболева-

ний .

В сельском хозяйстве озон применяется для

интенсификации всхожести и роста сельскохозяй-

ственных культур с целью увеличения урожайно-

сти, а также для более длительного сохранения не-

которых скоропортящихся продуктов, для дезин-

фекции хранилищ и т.д.(2-3).

Во всех перечисленных случаях обязательно

надо учитывать концентрацию озона в озонно-воз-

душной или озоно-водной смесях , так как избыток

озона может вызвать нежелательные последствия.

Целью предложенной работы является разра-

ботка нового упрощенного и более экономичного

метода определения концентрации озона.

В настоящее время известно несколько мето-

дов установления концентрации озона, которые ха-

рактеризуются некоторыми сложностями. Одним

из таких методов является иодометрия, которая

предусматривает применение дополнитеных реак-

тивов (КI, буферный раствор, тиосульфат натрия,

раствор I2), при этом обязательно проведение тит-

рации(4). Процесс описывается следующими реак-

циями:

2Na2S2O3+ I2 Na2S4O6 + 2NaI (1 )

2KI + O3 + H2O I2 + O2 + 2KOH (2 )

Концентрация озона определяется реакцией

(2). Недостатком данного метода можно считать

обязательное применение дополнительных реакти-

вов и при определении количества I2 учитывание

субъективного фактора.

В представленной работе предложен физико-

химический метод определения концентрации

озона, который отличается простотой.

Первым этапом метода является построение

калибрационной кривой зависимости оптической

плотности растворов от концентрации йода в рас-

творах различных концентраций с использованием

фотоэлектроколориметра КФК-3 при λ =360 нм.

https://en.wikipedia.org/wiki/Water_of_crystallization


Экспериментально установлено, что получен-

ная зависимость является прямолинейной и прямая

проходит через начало координат (рис. 1 ).

Рис.1 Зависимость оптической плотности – D от концентрации C - I2 ( λ =360 нм)

Это дает возможность применения метода для

определения концентрации I2 и соответствующей

концентрации O3 /рис.2/.

Рис.2 Зависимость оптической плотности –D от концентрации C – О3 ( λ =360нм )

Аналогичные результаты получены при добав-

лении крахмала к растворам I2 ( λ =600 нм ) ,(рис. 3

)

0

0,2

0,4

0,6

0,8

1

1,2

0 1 2 3 4 5

Ряд1

D

C[J2]*102 г/л

0

0,2

0,4

0,6

0,8

1

1,2

0 0,2 0,4 0,6 0,8 1

Ряд1

D

C[O3}*102 г/л


Рис.3

Зависимость оптической плотности-D от концентрации C - I2 (с добавлением крахмала, при λ =600 нм)

Добавление крахмала обуславливает получе-

ние более стабильного комплекса, что исключает

ошибку в связи с улетучиванием I2 и дает возмож-

ность более точного измерения концентрации О3 (

рис.4 )

Рис.4 Зависимость оптической плотности-D от концентрации C - О3

(c добавлением крахмала при λ =600 нм )

Данные, полученные предложенным нами ме-

тодом определения концентраций озона практиче-

ски совпадают с данными определенными извест-

ным в литературе методом (4) и составляют 0,34.10-

2 и 0,31.10-2 г\л соответстенно.

Экспериментальные данные, полученные в

присутствии крахмала в обоих случаях полностью

совпадают и составляют 0,3 г\л соотвественно.

Следовательно, предложенный нами метод

определения концентрации озона сравнительно

экономичен и дает возможность более быстрого из-

мерения концентрации озона.

Список литературы

1. Применение озона в сельском хозяйстве.

Препринт Украинской Ассоциации озонотерапев-

тов и производителей медоборудования. Харьков,

2016, с.7.

2. Р.Г.Тушурашвили, М.В.Панчвидзе, Ц.М.Ба-

силадзе, Г.И.Хидешели, Г.В. Шанидзе, М.И.Ма-

мардашвили, Н.М.Квирквелия. « Применение

озона в сельском хозяйстве с целью интенсифика-

ции прорастания и роста семян некоторых культур

«.Тбилиси,Известия национальной академии наук

Грузии, серия химическая, 2015, т. 41, №4, с.384-

385.

3. Р.Г.Тушурашвили, М.В.Панчвидзе, Ц.М.Ба-

силадзе,Г.В.Шанидзе, М.И.Мамардашвили,

Н.М.Квирквелия. «Применение озона для хранения

скоропортящейся плодоовощной продукции и цит-

русов», Тбилиси, Известия национальной академии

наук Грузии, серия химическая, 2016, т.42, № 2, с.

179-180.

4. Шарло Г. Методы аналитической хи-

мии.Москва, «Химия», 1969,с. 1204.

0

0,5

1

1,5

2

2,5

3

0 1 2 3 4

Ряд1

D

C[J2]*102 г/л

0

0,5

1

1,5

2

2,5

3

0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7

Ряд1

D

C[O3] * 102 г/л


ИССЛЕДОВАНИЕ СВОЙСТВ ПОЛИМЕРНЫХ КОМПОЗИЦИОННЫХ МАТЕРИАЛОВ НА

ОСНОВЕ НЕФТЕПОЛИМЕРНОЙ СМОЛЫ ДЛЯ ПРОИЗВОДСТВА ИЗДЕЛИЙ СПОРТИВНОГО

НАЗНАЧЕНИЯ

Перепелица Я.А.

1 курс магистратуры;

Скопинцев И.В.

кандидат технических наук, профессор.

Московский политехнический университет.

INVESTIGATION OF THE PROPERTIES OF POLYMER COMPOSITE MATERIA LS

BASED ON OIL-POLYMER RESIN FOR PRODUCTION OF SPORTS APPLICATION

Perepelitsa Ya.A.

1 course of magistracy;

Skopintsev I.V.

candidate of technical Sciences, Professor.

Moscow Polytechnic University.

Аннотация

В статье приводятся результаты исследований по разработке хрупких композиционных материалов

на основе полимеров для производства спортивных снарядов. Физико-механические свойства рассматри-

ваемых композитов сильно зависят от степени наполнения нефтеполимерной смолой и наличием пласти-

фикатора. В данной работе представлены зависимости, полученные в ходе экспериментов. С их помощью

можно определить рецептуру хрупких композиционных материалов с учетом технологических и эксплуа-

тационных характеристик.

Abstract

The article provides the research results on the development of fragile composite materials on the basis of

polymers for development of implements. The physicomechanical properties of the composites under considera-

tion highly depend on the degree of filling with the petroleum resin and the presence of a plasticizer. In this article,

the dependency obtained in the course of experiments is presented. With its help, it is possible to determine the

formula of fragile composite materials, taking into account technological and operational characteristics.

Ключевые слова: нефтеполимерная смола, пластификатор, известняковый порошок, стеариновая

кислота.

Keywords: Petroleum resin, plasticizer, calcareous powder, stearic acid.

В состав хрупких композиционных материа-

лов для спортивных снарядов входит наполнитель

(известняковый порошок), связующее (нефтеполи-

мерная смола «Химпласт»), а так же пластификатор

(стеариновая кислота).

В качестве значимых физико-механических

показателей для изделий - спортивных снарядов

были выбраны: ударная вязкость, прочность на из-

гиб, вязкость, плотность.

Физико-механические показатели композитов

на основе смолы «Химпласт» оценивались в зави-

симости от степени её наполнения известняковым

порошком (70 - 80% по массе с шагом в 1%). Также

было определено, что влияние пластификатора рас-

пространяется только на значения текучести рас-

плава и теплостойкость образцов.

Основная часть физико-механических показа-

телей определялась по стандартным методикам с

использованием образцов стандартной формы

(рис.1)

Рис.1 Стандартный образец.

Полученные зависимости значимых показате-

лей композитов от степени наполнения и наличия

пластификаторов представлены на рисунках 2-5.

10

±1


Рис 2. Зависимость ударной вязкости от степени наполнения композитов смолой «Химпласт».

Рис 3. Зависимость прочности на изгиб от степени наполнения композитов смолой «Химпласт»

Рис 4. Зависимость показателя текучести расплава от степени наполнения композитов смолой

«Химпласт»: 1-без пластификатора, 2-содержащей 0,5% стеариновой кислоты


Рис 5. Зависимость плотности от степени наполнения композитов смолой «Химпласт».

Оценка теплостойкости проводилась по внеш-

нему виду изменения формы образцов различных

рецептур по наличию/отсутствию пластификатора

и содержанию смолы (20 и 30% по массе), образцы

подвергались тепловому воздействию от 45 до 65

°С (с шагом 5°С) в течение одного часа. В качестве

критерия оценки теплостойкости использовалось

отклонение одной плоской грани образца от иде-

ально ровной поверхности. Полученные резуль-

таты представлены в таблице 1, где «+» обозначены

образцы прошедшие испытания и «-» образцы не

прошедшие испытания.

Таблица 1.

Теплостойкость образцов изготовленных на основе смолы «Химпласт»

Таким образом, из представленных на рисун-

ках 2-5 и таблице 1 экспериментальных данных,

можно определить составы хрупких композитов на

основе смолы «Химпласт», в зависимости от фи-

зико-механических характеристик, оценить их

свойства, исходя от степени наполнения и наличия

пластификатора. Зависимости ударной вязкости,

прочности на изгиб, показателя текучести расплава

и плотности дают точную характеристику хрупких

композитов и могут быть использованы для под-

бора рецептуры с заданными технологическими и

эксплуатационными свойствами.


1. Ахназарова С. Л., Кафаров В. В., Оптимиза-

ция эксперимента в химии и химической техноло-

гии, М., 1978.

2. Думский, Ю. В. Химия и технология нефте-

полимерных смол: монография / Ю. В. Думский, Б.

И. Но, Г. М. Бутов. — М.: Химия, 1999.

3. Химическая энциклопедияТ. 4: Полимерные

материалы. М.: Большая Рос.энцикл., 1995.

4. Полимерные композиционные материалы:

структура, свойства, технология: учеб. пособие. -

изд. перераб. / под ред. А.А. Берлина - СПб.: Про-

фессия, 2009. - 560 сю, ил.


REGULARITIES OF COAGULATION PURIFICATION OF NATURAL WATER BY

COAGULANTS BASED ON IRON (III) CHLORIDE

Fedenko Yu.

Ph.D., assistant, The Department of The Technology of Inorganic Substances,

Water Purification and General Chemical Technology

Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute

Kyrii S.

Assistant, The Department of The Technology of Inorganic Substances,



Miakushko L.

Master Student, The Department of The Technology of Inorganic Substances,



Pechonchyk I.

Master Student, The Department of The Technology of Inorganic Substances,



Abstract

The review of modern coagulation methods had been made. Regularities of coagulation purification of natural

water by iron (III) chloride had been researched. The rational conditions of coagulation had been determined. It

had been established that the method of «script» is express, simple and relatively adequate for quantitative evalu-

ation of the effectivity of coagulation and can be used both in the laboratory and in the field.

Keywords: coagulation, natural water, iron (III) oxide, micelle, dose of coagulant.

Introduction

Coagulation (from Latin coagulatio-coagulation,

condensation), the combination of particles of a dis-

persed phase in aggregates due to adhesion (adhesion)

of particles in their collisions. Collisions occur as a re-

sult of Brownian motion, as well as sedimentation,

movement of particles in the electric field (electrocoag-

ulation), mechanical action on the system (mixing, vi-

bration), etc. Characteristic features of coagulation are

an increase in turbidity (intensity of scattered light), the

appearance of flocculent formations - floccula hence

the term flocculation, often used as a synonym for co-

agulation), the separation of the initially stable to sedi-

mentation system (sol), with the separation of the dis-

persed phase in the form of coagulum (sediment,

cream). With a high content of dispersed phase parti-

cles, coagulation can lead to the curing of the entire vol-

ume of the system due to the formation of spaces, a grid

of coagulation structure (see gels, structure formation).

In relatively coarse-dispersed systems (suspensions), in

the absence of Brownian motion of primary particles,

coagulation can be judged from the change in sedimen-

tation-from the settling of independent primary parti-

cles with the gradual accumulation of sediment (struc-

tureless sedimentation) to the settling of aggregates by

a continuous layer; at a sufficiently high concentration

of particles in the system, such a layer forms a clear

boundary (structural sedimentation). In addition, coag-

ulation results in an increase in the final volume of the

precipitate [1].

The process, the inverse of coagulation, - the de-

cay of aggregates to primary particles, is called pepti-

zation. Between coagulation and peptization, a dy-

namic equilibrium can be established which, for sys-

tems with Brownian motion of particles, corresponds to

the condition: where E is the binding energy of the par-

ticles in the contact, z is the coordination number of the

particle in the spaces, the coagulum structure, v3 is the

volume per particle in the ash (for the particle density

nv3 = 1 / n), vk is the effective volume at which the par-

ticle moves relative to the equilibrium position in the

spaces, the coagulation structure, and k is the Boltz-

mann constant. T is the absolute temperature [2]. In ly-

ophilic disperse systems, characterized by low values

of the specific interfacial energy and the binding energy

E, the conditions can be realized when 1 / 2zE <

kTln(v1/vk) and coagulation is thermodynamically im-

possible. In lyophobic systems, when the potential min-

imum on the curve of the dependence of the energy E

on the distance between the particles is sufficiently

deep, the concentration of the sol particles n = 1 / v3 in

equilibrium with the coagulate is negligible, i.e. coagu-

lation can be considered almost irreversible [3].

The stability of lyophobic sols to coagulation can

be caused by the presence of an energy barrier in a cer-

tain region of distances between particles, which pre-

vents their further approach and is associated with the

predominance of repulsion of particles over their attrac-

tion due to intermolecular interactions. According to

the Deryagin-Landau-Vairway-Overbeek theory

(DLVO theory), the appearance of such a barrier is con-

sidered as a result of the electrostatic repulsion of par-

ticles because of the presence of a double electric layer

on their surface [4]. Repulsion of particles may have

other causes, for example, it may be due to the fact that

the boundary (solvate) layers of the liquid have a struc-

ture different from the structure in the volume of the


dispersion medium, or by the presence of adsorption

surfactant layers (the structural-mechanical barrier

along the Rebinder), and also be associated with other

long-range surface forces [5].

So, the aim of presented work was to research reg-

ularities and scientifically substantiate coagulation pu-

rification of real samples of natural lake water from

Kyiv.

Materials and methods

The solution of (FeCl3) of different concentrations

(25, 50,100, 200, 300, 400 mg/L) had been used as co-

agulant. The sample of salt FeCl3·6H2O (ch.p., manu-

facturer - China) had been dissolved in distilled water

for preparation of working solution of the coagulant.

Working solution of FeCl3 had the concentration 1 g/L.

Iron coagulant had been used because it works at the

widest range of pH (4÷11)

Sample of water for coagulation had been taken

from one of lakes in Kyiv. The investigated water had

been researched without pH correction.

The transparency of water had been measured by

«script» method. The standard font is placed at a dis-

tance of 4 cm from the bottom, the test sample is poured

into the cylinder so that it is possible to read the font

and determine the maximum height of the water col-

umn under a cylinder 60 cm high and 3–3,5 cm in di-

ameter. The method of quantitative determination of

transparency is based on the determination of the height

of water column. it is still possible to distinguish visu-

ally (to read) a black font 3,5 mm high and a line width

of 0,35 mm on a white background.

Discussion

Figure 1 illustrates the dependence of the transpar-

ency of water on dosage of the coagulant.

Figure 1 – The dependence of the transparency of water on dosage of the coagulant.

As can be seen from fig. 1, the transparency of wa-

ter is obviously increased and maximum of it is ob-

served at the dose of coagulant 300 mg/L. If the con-

centration of coagulant exceeds 300 mg/L, the transpar-

ency of water begins to decrease. This connects with

additional water pollution by the solution of coagulant

and shows that coagulation of investigated samples

should be conducted at concentrations of the coagulant

300 mg/L. So, investigated water is related to the cate-

gory of high-muddy waters.

Figure 2 shows the dependence of the time of for-

mation and beginning of sedimentation of flakes on

dosage of the coagulant.

Figure 2 - The dependence of the time of formation and beginning of sedimentation of flakes on dosage of the

coagulant (1 – time of formation; 2 – time of sedimentation).

0

2

4

6

8

10

12

14

0 100 200 300 400

Tra

nsp

aren

cy,

cm

Dose of coagulant, mg/L


According to the data, presented in figure 2, time of formation and sedimentation are decreased at in-creasing of the dose of coagulant. Time of formation and sedimentation isn’t changed in case of doses of co-agulant 200 mg/L and more. In comparison with the

data in figure 2, the optimal dose of iron coagulant from economic point of view is 300 mg/L.

The dependence of the height of precipitate on the time of coagulation at different doses of iron coagulant is presented in figure 3.

Figure 3 – The dependence of the height of precipitate on the time of coagulation.

The increasing of dosage of coagulant causes the

increasing of the height of precipitate, as can be seen from figure 3. The height of precipitate is decreased af-ter 30 minutes for concentrations of the coagulant in water 300 and 400 mg/L. It shows that the concentra-tion of flakes in water suspension is high at high con-centration of coagulant and flakes aggregates sediments

with higher rate. Sedimentation is finished during 30 minutes after addition of the coagulant.

The dependence of the height of transparent layer from the time of coagulation is shown in figure 4. Pre-sented data are agreed with figure 3.

Figure 4 – The dependence of the height of transparent layer on the time of coagulation.

The height of transparent layer is the biggest at the

concentration of coagulant 300 mg/L, as showed in fig-ure 4. The rational time of the coagulation is 30 minutes. Total finishing of sedimentation is reached at 30 minutes. It can be noted, that the height of transpar-ence is higher in case of the dose of coagulant 25 mg/L than in case of 400 mg/L at the time of coagulation 10 minutes. On our opinion, it can be connected with spa-tial obstacles for ions of coagulant at high concentration of it, which prevent rapid formation of micelles and continuous aggregation [6]. The regularities of coagu-lation are kept at other researched concentrations of iron coagulant.

Conclusions The coagulant based on iron (III) chloride can be

successfully applied for purification of high-muddy natural waters of surface origins. Optimal conditions of coagulation are following:

- the dose of iron (III) chloride – 300 mg/L; - time of coagulation – 30 minutes. The method of «script» is express, simple and rel-

atively adequate for quantitative evaluation of the ef-fectivity of coagulation and can be used both in the la-boratory and in the field.

The investigated water is related to high-muddy waters.

References

1. Зонтаг Г., Штренге К. Коагуляция и устойчи-вость дисперсных систем, пер. с нем., Л., 1973;

2. Дерягин Б. В. Теория устойчивости коллои-дов и тонких пленок, М., 1986;

3. Запольский А. К., Баран А. А. Коагулянты и флокулянты в процессах очистки воды, Л., 1987.

4. Vieno N., Tuhkanen T., Kronberg L. Removal of Pharmaceuticals in Drinking Water Treatment: Ef-fect of Chemical Coagulation // Environmental Tech-nology, 2006. – Vol. 27. – p. 183–192.

5. Cheng Y. L., Wong R. J., Lin J. C. Water Coag-ulation Using Electrostatic Patch Coagulation (EPC) Mechanism // Driving Technology (An International Journal), 2010. – Vol. 28. – Issue 7. – p. 850–857.

6. Liu G., Zhang X., Talley J. Effect of Copper (II) on Natural Organic Matter Removal During Drinking Water Coagulation Using Aluminum-Based Coagu-lants // Water Environment Research, 2007. – Vol. 79. – № 6. – p. 593–599.

0

5

10 20 30 40 50Hei

ght

of

pre

cipit

ate,

cm

Time of coagulation, min

25 mg/L

50 mg/L

100 mg/L

200 mg/L

300 mg/L

39

40

41

42

43

10 20 30 40

Hei

ght

of

tran

spar

ent

layer

, cm

Time of coagulation, min

25 mg/L

50 mg/L

100 mg/L

200 mg/L

300 mg/L

http://www.chemport.ru/data/chemipedia/article_1683.html

https://iahr.tandfonline.com/author/Vieno%2C+N

https://iahr.tandfonline.com/author/Tuhkanen%2C+T

https://iahr.tandfonline.com/author/Kronberg%2C+L

https://www.ingentaconnect.com/content/wef/wer;jsessionid=ct9catjkq8ihp.x-ic-live-01


CONSTRUCTION AND ARCHITECTURE

CRITERIA IMPORTANCE ANALYSIS IN ECOLOGICAL BUILDING ASSESSMENT

SYSTEMS BASED ON RISK MANAGEMENT METHODS

Zhuk P.M.

Candidate of Technical Sciences, Associate Professor

Moscow Institute of Architecture (State Academy)

Abstract

Systems of assessment of ecological building and ecological certification of buildings gain popularity in dif-

ferent countries, as well as at the international level. Due to the rating character of offered systems an important

point of their development, improvement and application is justification of the importance of each of criterion.

The analysis of some methods which can be used for justification of ponderability of separate criteria or their

groups that will allow to increase the adequacy of the assessment is provided in the article. Systems known to date

suggest evaluation of criteria ponderability through making a political decision on equal ponderability of base

categories or with the help of statistical analysis of experts’ opinion on criteria ponderabiliy. The article provides

an approach based on assessment of risks rising from refusal of implementation of a certain criterion during build-

ing design or construction. This approach allows comparing probability of environmentally hazardous effects and

value of economic damage caused by them.

Keywords: system of assessment of ecological building, ecological requirements to real estate objects, meth-

ods of risk assessment, quality measurement, importance of criteria (basic categories).

Introduction Main ecological building evaluation systems used

in foreign practice include Leadership in Energy and

Environmental Design LEED USA, Building Research

Establishment Environmental Assessment Method

BREEAM Great Britain, Deutsche Gesellschaft für Na-

chhaltiges Bauen DGNB Germany, Haute Qualité En-

vironnementale HQE France, Comprehensive Assess-

ment System for Built Environment Efficiency

CASBEE Japan. In Russia their equivalents are the

STO NOSTROY standard 2.3.5.4-2011 «Ecological

building. Residential and public buildings. Rating sys-

tem for environmental sustainability assessment» and

GOST R 54964‒2012 «Compliance assessment. Envi-

ronmental requirements for real estate assets». The

above-mentioned systems suggest a rating assessment

of environmental criteria with definition of criteria

groups importance.

Improving adequacy and precision of assessment

based on development of weighting parameters for cri-

teria suggested by system is considered one of the most

pressing issues of ecological building evaluation sys-

tems development [1]. Upon that the following should

be taken into consideration:

- goal of each criterion (what problems does this

criterion help to solve exactly);

- criterion character (its structure, number of indi-

cators, expert or computational methods of definition);

- area, defining the necessity of introducing cer-

tain weighting parameter;

- nature of criteria weighting (scientific re-

searches, regional specifics, necessity for comparison

with other systems).

Weighting parameter in rating assessment systems

must be introduced with consideration for such im-

portant areas as policy significance, public interest in

certain problem, relevant pattern of evaluation data uti-

lization, etc.

Criteria structure is a basis of all evaluation sys-

tems and along with ponderability of each criterion has

a decisive impact on establishing overall performance

score [2, 3, 4]. Methods of defining ponderability

within building sustainability assessment systems, are

as a rule linked with processing of data on importance

of certain indicators received from experts. Herewith

some methods (for example, HBSAtool-PT) suggest

putting more emphasis on such important criteria

groups as comprehensive social and economic con-

cerns, rather than focusing on reducing potential envi-

ronmental impacts [5].

Methodology

The above-mentioned evaluation systems use rat-

ing approach and are based on expert opinions. At the

same time, field measurements are required for opinion

formation or ecological studies on certain indexes con-

duction. This being said, criteria importance analysis

calls for modern methods of field measurements results

and expert assessments processing. As a procedural

framework, for example, risk theory and qualimetric

analysis can be used, which are often based on expert

assessments. Some of the qualimetry methods are intro-

duced in Table 1.


Table 1

Qualimetrical methods for defining ecological building criteria importance

Methods Brief method characteristic Specifics of utilization for ecological building evaluation systems

Value

Evaluation of characteristics

(criteria) in value or monetary

equivalent

Advantages: possibility of utilization at object designing stage, re-

liability while defining energy efficiency parameters.

Drawbacks-, difficulties in correlation of value and ecological pa-

rameters as well as in expression of many criteria in value units

Delphi

Survey of expert groups in sev-

eral rounds with quantitative

answers to questions raised

Advantages-, possibility of reaching consensus on results of sur-

vey with huge number of experts, strategic nature of conclusions.

Drawbacks-, method is underdeveloped in national practice, possi-

bility of neglecting the right option due to lack of support

Probabilistic

Accident emergence risk eval-

uation based on alignment of

system criteria values with in-

dexes of human health or envi-

ronment status

Advantages-, object safety and security, predictive impact. Draw-

backs, difficulties in mathematical processing of results due to

possible errors because of multifactorial researches; difficulties

due to working in factors’ scores area far from accident

We can conclude that modern qualimetry methods

are largely associated with risks evaluation and are of-

ten combined with them. Specialists in area of ecology

and environment protection note the best opportunities

of probabilistic methods [6]. Utilization of probabilistic

methods with regard to expert assessments, such as

Fine-Kinney and Elmeri methods for risk evaluation is

an important modern trend.

The Fine-Kinney method was introduced by W.T.

Fine in Naval ordnance laboratory, USA in 1971 under

the name of «mathematical evaluation for controlling

hazards», in 1976 it was further developed by a group

of researchers from the California Naval Weapons Cen-

ter under the guidance of G. F. Kinney and renamed as

«practical risk analysis for safety management». The

point of this method is that risk is evaluated as a com-

bination of exposure to hazardous factor, probability of

threat uprising and consequences for people health or

environment. In sustainable building evaluation system

exposure parameter can be defined as adversities re-

lated to failure of meeting demands in certain area (for

instance, surpassing average power consumption level

or acoustic discomfort due to excess noise level) upris-

ing frequency. In the process of expert assessment ex-

posure value can range from «never» to «always»

value. Intermediate values may include «very rarely»,

«rarely», «sometimes», etc. The exposure can be given

an adequate frequency (daily, weekly, monthly, yearly,

etc.).

Presentation of Results

In general, criteria groups (so-called base catego-

ries) are roughly the same almost in any ecological

building assessment systems. As a proof studies con-

ducted by specialists of Institute for international archi-

tectural documentation in Munich as well as Institute

for building and infrastructural management of High

school of Swiss confederation in Zurich [7, 8] can be

looked into. Comparison between systems with regard

to their opinion is set out in Table 2.

Table 2

Comparison between systems of ecological building assessment on criteria groups presence based on source

analysis [8] and GOST R 54964-2012 «Compliance assessment. Environmental requirements for real estate as-

sets»

Criteria group Assessment criteria

Evaluation systems

DGNB LEED BREEAM Minergie-

Есо

Green stand-

ards

Ecological

Environmental impact/pollu-

tions + + + + +

Materials/resources + + + + +

Waste + + + + +

Water + + + + +

Economical Life-cycle costs + +

Stability of value +

Sociocultural

Safety + +

Barrier-free environment + +

Regional and social aspects +

«Energy»

СО, emission + + + +

Energy efficiency + + + + +

Renewable energy + + + + +

Energy-saving building en-

velope + + + + +

Engineering equipment of

building + + + +


Energy consumption moni-

toring + + + +

Intermediate measurements + + +

Electrical equipment of

building + + + +

«Comfort and

health»

Thermal comfort + + + + +

Inner air quality + + + + +

Acoustic comfort + + + +

Visual comfort + + + + +

User needs consideration + + + +

Functional Floor efficiency + +

Reshaping capabilities + +

Technical

Fire safety + +

Working life + + +

Suitability for repair and

cleaning +

Environmental resistance + + +

«Design/

innovations»

Architecture + +

Construction artfulness +

Innovations + +

«Processes/

management»

Design process + + +

Construction processes + + + + +

Operational acceptance + + +

Operation + + +

«Location»

Local estimate of site + + + +

Transport connection + + + +

Bicyclers comfort + + + +

Despite the likeness of assessment criteria, differ-

ence in their importance and approaches to utilization

should be noted. For instance, the Russian STO

NOSTROY standard 2.3.5.4-2011 provides the follow-

ing ponderability parameters for environmental sus-

tainability categories: external environment comfort

and quality - 10,8%, facility architecture and design

quality - 9,2 %, internal environment comfort and ecol-

ogy - 13,3%, sanitation quality and waste management

- 3,9%, water conservation - 6,1%, energy conservation

and energy efficiency - 18,5%, appliance of alternative

and renewable energy - 9,2%, ecology of project instal-

lation, operation and disposition - 9,8%, economical ef-

ficiency - 10%, preparation quality and project manage-

ment - 9,2% [9]. At the same time in BNB (Bewertung-

ssystem Nachhaltiges Bauen), a sustainable building

assessment system used for federal projects in Ger-

many, another layout of criteria groups is suggested:

ecological quality - 22,5%, economical quality - 22,5%,

sociocultural and functional quality - 22,5%, technical

quality - 22,5%, design and construction process qual-

ity - 10%, location parameters (beyond general assess-

ment, as an additional parameter) - 0%. Moreover, each

certain criterion within a group has its own ponderabil-

ity in total rating, which is defined with accuracy up to

the thousandth of one percent, ex.gr.: visual comfort -

2,411%, barrier-free environment -1,607%, and bicy-

clers comfort - 0,804%. Also there is a problem of dif-

ference in scales of criteria groups within one system,

in other words there are criteria both global and local.

For instance, criteria group «materials» can include

vast number of issues, related to materials life-cycle or

only certain aspects of their utilization. In some sys-

tems emission criteria are unified with materials crite-

ria, in others they are highlighted as a separate group.

Therefore, in Table 3 a generalization of different as-

sessment criteria and approaches to definition of their

ponderability in different systems is conducted.

Table 3

Criteria and their ponderability in different ecological building evaluation systems

Ecological building

evaluation system Criteria amount Criteria ponderability

DGNB 43 general + 6 individ-

ual aspects

ecological quality - 22,5%, economical quality - 22,5%, sociocul-

tural and functional quality - 22,5%, technical quality - 22,5%,

process quality - 10%, location quality (additional criteria)

LEED 54 general + 10 bonus

points

place, complying with sustainability requirements - 26 points, wa-

ter usage efficiency - 10 points, energy and atmosphere - 35

points, materials and resources - 14 points, interior microclimate -

15 points, innovations and design – 6 bonus points, regional ad-

vantages – 4 bonus points

BREEAM

61 general + 10 addi-

tional criteria for unique

situations

management - 12%, health and comfort - 15%, power - 19%, wa-

ter - 6%, materials - 12,5%, waste - 7,5%, land use and ecology -


10%, emissions - 10%, transport - 8%, innovations - 10% (addi-

tional criteria for unique situations)

Minergie 73 general + 13 exep-

tions

Minergie system operates on two criteria groups - «Comfort» and

«Energy efficiency», and Minergie-Eco - on «Health» and

«Building ecology» criteria

Russian GOST 50 general criteria

Method of project indicators compliance with stated requirements

combines with methods of parameters instrumental confirmation.

Definition of criteria importance is a prerogative of certification

system, registered by the Federal agency for technical regulation

and metrology

The probability in the context of criteria pondera-

bility evaluation under Fine-Kinney method is defined

by direct influence of failure to comply with require-

ments of certain criterion (problems with waste treat-

ment, rate of utility cost surpassing average season

level, etc.). Consequences are the easiest to formulate,

because they can be transformed into real financial

equivalent. Risks categorization method can be applied

followed by introduction criteria ponderability indexes

on the principle of maximum indexes values for higher

risk categories and minimum – for small and moderate

risks into rating evaluation system. This method allows

easy switching to numerical indicators as expert’s in

case of conditional assessment by specialists and as

probabilistic measures in case of applying mathemati-

cal computational instrument. Both gauss and linear

generalized models are used in probability calculation

with statistical analysis methods. Also, Bayesian statis-

tics models which do not require digital data processing

for calculation of further distributions, suit for these

computations. In Table 4 an example of expert ponder-

ability assessment within «comfort and health» cate-

gory for a certain residential building in Russia is

shown.

Table 4

Analysis of ecological building systems’ criteria importance

Criterion Risk value by Fine-

Kinney method Risk characterization

Proposed ponderabil-

ity within assessment

category

Thermal comfort 90 considerable (70-200) 23%

Interior air quality 120 considerable (70-200) 31%

Acoustic comfort 135 considerable (70-200) 35%

Visual comfort 30 moderate (20-70) 8%

User needs’ consideration 15 small (0-20) 3%

The Elmeri method centers around definition of

index, which is represented by ratio of indexes, values

of which are described as «bad» in comparison with

standard and actual to total amount of analyzed criteria.

Multiplying the result by 100%, a conclusion about risk

size can be made. Improvement of method is related to

additional ranking of indexes in numerator with the use

of multipliers.

Evaluation of risks for criteria ponderability defi-

nition shall be conducted in accordance with generally

accepted algorithms, formulated, as an example, for

personnel safety assessment [10]. For instance, the fol-

lowing stages can be recommended: 1) cataloguing

possible environmental impacts; 2) defining possible

impact subjects (users, environmental components); 3)

evaluating risks in numerical terms (by expert and com-

putational methods); 4) including evaluation results in

construction and finished buildings assessment system.

While cataloguing possible environmental impacts at

designing stage it is recommended to attract experts

from such areas as sociology, architecture, different as-

pects of engineering, economics, ecology, etc. Both

user categories (residents, bypassers, car owners, bicy-

clers, people of different mobility) and environmental

components (biota, soil and geological environment, at-

mosphere, hydrosphere, etc.) must be considered as

subjects of impact. Interesting results were obtained

from researches by professor I. Balderyan from Pots-

dam university about utilization of risk theory for envi-

ronmental problems evaluation [11]. The following cri-

teria groups were suggested in these researches: global

climate changes; nuclear power; gene engineering; uti-

lization of industrial equipment, causing problems for

environment; drug manufacturing; utilization of mate-

rials, causing environmental impact; genetically modi-

fied food; car driving. Criteria expert assessment was

performed in three approximations, which let distribute

the ponderability of suggested parameters. Expert

methods are known to be actively and successfully used

in qualimetry as well, in particular for building material

utilization efficiency evaluation [12, 13]. Consistency

of experts’ opinions is quite rationally proposed to be

calculated with the use of Kendall coefficient, which is

used in nonparametric correlations to link quantitative

and qualitative indexes. Spearmen coefficient can be

used successfully as well (Table 5).


Table 5

Data variant for rank correlation coefficients calculation

Criterion Criterion

value

Ranks d

Squares of rank

difference (d) S+ s-

I (by order) II (by value)

Interior environment comfort and ecol-

ogy 13 1 1 0 0 3 0

Object architecture and layout quality 9 2 3 - 1 1 1 1

Exterior environment comfort and qual-

ity 10 3 2 1 1 1 0

Sanitation quality and waste treatment 4 4 4 0 0 0 0

Total 2 5 1

In order to evaluate the degree of relation between

base categories (criteria) and their ponderability in the

suggested ecological certification system rank correla-

tion can be used. The rank correlation is a degree of de-

pendence between parameters being considered with

the regard to the fact that it is difficult to define this

dependence quantity-related. Rank correlation is de-

fined with the use of Spearman and Kendall coeffi-

cients and brings the following results. Spearman coef-

ficient (р) is defined through difference between ranks

(d) depending on sample size: р = 1 - 6 х х2/ 4 х (42 -

1) = 0,8. Kendall coefficient is defined with regard for

direct and reverse ranks order (S+ and S'): т = (5 - 1)/

0,5 х 4 (4 - 1) = 0,66. Spearmen coefficient equals to ρ

= 1 – 6 х Σ di2 / n (n2 ‒ 1), where di – ranks difference,

Σ di2 – sum of squared ranks difference, and n – sample

volume. Kendall coefficient, in turn, equals to τ = (P(p)

‒ P (q))/ 0,5 N (N ‒ 1), where P(p) – number of coinci-

dences; P (q) – number of inversions; N – sample vol-

ume. Achieved results confirm the possibility of using

coefficients for studying ecological criteria interrela-

tions and ponderability. That being said, the final goal

of interrelations study is a predictive estimate of assess-

ment process development.

As for utilization of expert methods, it is important

not only to be able to process acquired results and range

indexes, but also to constantly reconsider relevance and

ponderability of the most important criteria. Upon that

assessment impartiality will be increasing with the in-

crease of independent criteria amount. While using

building sustainability evaluation systems it is im-

portant consider the possibility of receiving values

close to threshold. While in instrumental assessment it

can be solved by calculating a margin of error,™ in ex-

pert assessment ponderability coefficient plays the

leading role.

Discussion

All of the above-mentioned approaches can be

successfully used and if necessary customized for defi-

nition of criteria ponderability importance within eco-

logical building system, which is an important step in

improving its adequacy. As seen from Tables 2 and 3,

all systems’ data are relatively equal and therefore eval-

uation results can be if necessary brought to a common

standard. However formulation of such standard is un-

likely to happen any time soon, in particular due to sys-

tems’ business competition in market. Nevertheless, if

we set a goal to acquire comparable indexes within rat-

ing system, which would be interesting in analysis of

building huge complexes for world-class events (for

example, Olympics or World football championship),

several ways of localization can be defined. For one,

conduction of international localization and achieve-

ment of comparable results of different ecological

building assessment systems requires execution of the

following algorithm.

First, to develop localization concept (set goals,

lay out ways of their achievement, define differences in

their units of measuring and possibilities of certain in-

dexes comparison). Regional differences within one

country or between countries can have an impact on ge-

ological, climate conditions, features of natural and na-

ture-manmade systems functioning. Possibility of re-

newable power sources utilization and engineering in-

frastructure traits also play an important role in

studying different ecological building evaluation sys-

tems. Moreover, when developing localization concept

region cultural and social characteristics should not be

neglected as well as difference in economic develop-

ment and projects financing structure.

Secondly, to use national evidential base at the

level of legislation and regulatory papers. An example,

related to development of the GOST R 54964-2012

«Compliance assessment. Environmental requirements

for real estate assets» national standard. Its evidential

base which is defined by too specific parameters from

sanitation rules and standards, as well as lack of suffi-

ciently complete regulatory documentation for some of

indexes, can lead to poor efficiency in utilization of this

standard. The process of national evidential base con-

sideration calls for codification of regulatory acts in the

corresponding area with partition of requirements in

those not reckoned among criteria but related to assess-

ment subject; those falling under international stand-

ards and other regulatory papers, and those included in

legislation of the state, for which the system localiza-

tion is performed.

Thirdly, to align with national specification of de-

velopment and construction process as well as infra-

structural features. Rules of conducting tender proce-

dures, orders distribution and operational acceptance

requirements. Moreover, with self-regulated organiza-

tions operating in Russia, requirements to staff qualifi-

cation for contracting organizations, customer service,

etc. Infrastructural features include resource base of

construction (its location, accessibility of data on prod-

ucts safety and so on), power supply, water supply and

water disposal systems’ specifics as well as construc-

tion and domestic waste management procedures.


Finally, in the fourth place, during evaluation sys-

tems’ localization at the international level it is essen-

tial to set border values and parameters for different in-

dicators. Border values of criteria groups must on the

one hand, take regional (or national) specifics into ac-

count, on the other – to secure evaluation results com-

parability.

Conclusion

A fundamental issue in localization of evaluation

systems at the international level is a definition of land-

mark values and parameters for different indicators.

Landmark values of different criteria groups must on

one hand take into account regional (or national) spec-

ifications and on the other hand provide comparability

of evaluation results. The main goal of the research is a

probability of risk evaluation methods utilization for

processing of criteria ponderability expert systems

data, as well as establishing an interconnection between

expert opinions and environment condition indicators’

values. Thus, rating assessment system of building sus-

tainability becomes more adequate. For instance, exist-

ing rating assessment systems do not fully consider

backward concentration of certain polluting substances

in design area, which can be considered with the help

of risk evaluation. Improving methods of criteria pon-

derability definition based on risk evaluation methods

in buildings’ environmental certification systems al-

lows localization of system for a certain country, re-

gion, users’ way of thinking at the program level. This

can play a leading role in development of building pro-

jects sustainability assessment systems.

The above-considered methods from areas of risk

evaluation and quality assessment can be used for defi-

nition of ponderability indexes for certain criteria, but

when using them we must take into account: 1) neces-

sity of regional specifics consideration (for instance,

natural and climatic features influence energy effi-

ciency and increase the importance of this criterion in

regions with low daily mean temperatures); 2) proba-

bility of dual-sided positive effects in «object - environ-

ment» system (positive objects’ impact on the environ-

ment can be evaluated by biodiversity criterion or other

methods of bio-indication); 3) «ricochet effect» in en-

ergy efficiency analysis, in particular power use poli-

cies of residents (for instance, calculations made under

BREEAM system are wrong when residents increase

room temperature during night time).

Concluding the above, proposed methods allows

not only making buildings’ sustainability assessment

more effective but using ecological criteria when

choosing location or designing construction objects

more successfully. This can gradually improve quality

of designed objects from the perspective of safety and

comfort for people.

References

1. Rudolphi, A. Nachhaltigkeitsstandards in

Deutschland und Internationale Adaption. Green Build-

ing - nachhaltig und innovativ Bauen. TU Berlin: Ber-

lin, 2012.

2. Castro, M.F.; Mateus, R.; Braganca L. A critical

analysis of building sustainability assessment methods

for healthcare buildings. Environ. Dev. Sustain. 2015,

17, 1381-1412

3. Lee, W.L.; Chau C.K.; Yik, H.F.W.; Burnett J.;

Tse, M.S. On the study of the credit-weighting scale in

a building environmental assessment scheme. Building

and Environment. 2002, 37, 1385-1396

4. Wallbaum, H.; Ostermeyer Y.; Salzer, C.; Zea

Escamilla, E. Indicator based sustainability assessment

too; for affordable housing construction technologies.

Ecological Indicators. 2012, 18, 353-364

5. Castro, M.F.; Mateus, R.; Braganca L. Sustain-

ability assessment method for healthcare buildings –

criteria for materials selection in the Portuguese con-

text. International HISER Conference on Advances in

Recycling and Management of Construction and Dem-

olition Waste. Delft University of Technology: Delft,

The Netherlands, 2017, 260-263

6. Sturman, W.I. Ecological mapping. Aspekt-

Press: Moscow, Russia, 2003.

7. Ebert, T.; Essig, N.; Hauser, G. Zertifizierungs-

systeme für Gebäude: Nachhaltigkeit bewerten, Inter-

national Systemvergleich, Zertifizierung und Ökono-

mie. Institut für international Architektur-Dokumenta-

tion: München, Germany, 2010.

8. Wallbaum, H.; Hardziewski, R. Minergie und

die anderen - Vergleich von vier Labels. TEC21. 2011,

47, 32-39.

9. Tabunshchikov, Y.A.; Naumov, A.L; Miller,

Y.V. Criteria of energy efficiency in green construc-

tion. Energy saving. 2012, 1, 1-9

10. Toynissen, K. Application of risk assessment

in the sphere of health and safety of workers. Approxi-

mation of health and safety at work legislation (Project

No.: EuropeAid/119764/С/ SV/RU). Moscow, 2006.

11. Balderjahn, I. Bedeutung von Risikokriterien

bei der Bewertung von Umweltproblemen. (For-

schungsbericht Nr. 10/ 1999). Universität Potsdam:

Potsdam, 1999

12. Barinova, L.S. Criteria for evaluation of effi-

ciency of use of building materials. Building materials.

2005, 6, 5-9

13. Guseva, T.V.; Molchanova, Y.P.; Pankina,

G.V.; Petrosyan, E.R. Green Standards: modern meth-

ods of environmental management in building. Compe-

tence. 2012, 8, 22-28


ECONOMY

АУТСОРСИНГОВЫЕ ТЕХНОЛОГИИ УПРАВЛЕНИЯ ПЕРСОНАЛОМ: АУТСТАФФИНГ,

ЛИЗИНГ, КРАУДСОРСИНГ

Панфилова Е.А.

к.э.н. доцент, Ростовский государственный экономический университет (РИНХ),

Ростов-на-Дону, Россия

Крячко В.И.

магистрант, Южный Федеральный Университет(ЮФУ), Ростов-на-Дону, Россия

OUTSOURCING TECHNOLOGIES OF PERSONNEL MANAGEMENT:

OUTOSTAFFING, LEASING, CRAWSORSING

Panfilovа E.A.

Ph.D. Associate Professor, Rostov State Economic University (RINH), Rostov-on-Don, Russia

Kryachko V.I.

Master's degree, Southern Federal University(SFU), Rostov-on-Don, Russia

Аннотация

В статье рассмотрены основные подходы к понятию аутсорсинга персонала, аутстаффинга, лизинга

персонала, краудсорсинга, что позволяет систематизировать научные точки зрения и различные позиции

научного сообщества, относительно объекта, предмета и инструментов управления человеческими ресур-

сами предприятия, применяющихся с целью устойчивого и конкурентного развития экономических субъ-

ектов.

Abstract

The main approaches to the concept of personnel outsourcing, outstaffing, personnel leasing, crowdsourcing

are considered in the article, which allows to systematize scientific points of view and various positions of the

scientific community regarding the object, subject and tools of human resource management of an enterprise used

for the purpose of sustainable and competitive development of economic entities.

Ключевые слова: управление человеческими ресурсами, управление персоналом, аутсорсинговые

технологии, аутсорсинг персонала, аутстаффинг, лизинг персонала, краудсорсинг

Keywords: human resources management, personnel management, outsourcing technologies, personnel out-

sourcing, outstaffing, personnel leasing, crowdsourcing

Технологии управлении персоналом в органи-

зациях постоянно совершенствуются. В основе со-

временных разработок заложены новые концепции,

помогающие оказывать влияние на работу всего

коллектива, что в конечном итоге способствует эф-

фективному функционированию предприятия [17]

В настоящий момент набирают популярность

аутсорсинговые инструменты управления персона-

лом, являясь достаточно эффективными при дости-

жении ключевых целей компании. [10] По данным

журнала «Fortune», как минимум 90% современных

компаний применяют аутсорсинг для реализации

хотя бы одного бизнес-процесса. Расходы на по-

купку аутсорсинговых услуг постоянно растут, а

рынок таких услуг быстро расширяется. [4]

С этих позиций целесообразно рассмотреть ос-

новные подходы к понятию аутсорсинга персонала,

аутстаффинга, лизинга персонала, краудсорсинга,

что позволит систематизировать научные точки

зрения и различные позиции научного сообщества,

относительно объекта, предмета и инструментов

управления человеческими ресурсами предприя-

тия, применяющихся с целью устойчивого и конку-

рентного развития экономических субъектов.

Термин «аутсорсинг» (Outsourcing) дословно

переводится с английского как «привлечение сто-

ронних ресурсов» [24]. Относительно внешних ре-

сурсов в данном понятии речь идёт о передаче ряда

неосновных функций, направленных на поддержа-

ние бизнеса, сторонним предприятиям для повыше-

ния концентрации на выполнении ключевой дея-

тельности компании.

В определении аутсорсинга W. M. Lankford and

F. Parsa в 1999 г. основной акцент при идентифика-

ции аутсорсинга делается на «приобретение това-

ров или услуг у внешних источников» [26]. Со-

гласно данному подходу, подавляющее большин-

ство компаний имеют аутсорсинговую бизнес–

модель. Исключение в таком случае составят

только компании с полным циклом производства.

В работе Кадыева Т.А. отмечается, что на ос-

нове аутсорсинга организация оптимизирует свои

бизнес-процессы посредством концентрации на

профильной деятельности, тем самым уходя от вы-

полнения непрофильных функций [12].

В тоже время в работе Аникина Б.А. [2] аут-

сорсинг рассматривается как многоаспектное явле-

ние с разных сторон и даётся несколько определе-


ний данного понятия. По его мнению, авторов, аут-

сорсинг представляет собой отказ от выполнения

неосновных функций/задач/бизнес-процессов ком-

пании и их передача внешним компаниям. Авторы

обосновывают, что обращение компании за помо-

щью к сторонним организациям по поводу решения

некоторых вопросов тоже является аутсорсингом.

Далее развивая свой процессный подход к аут-

сорсингу Аникин Б.А. и Рудая И.Л. определяют

аутсорсинг как процесс передачи функций или биз-

нес-процессов сторонним организациям, которые

обладают всеми необходимыми ресурсами для их

реализации [2].

В работе Календжян С.О. [13] рассматривает

аутсорсинг преимущественно как отказ компании

от выполнения некоторых функций и передачу их

реализации другим организациям не определённый

период.

Дж. Б. Хейуд при определении аутсорсинга

говорит об аутсорсинге как о передаче целого под-

разделения и всей операционной деятельности, его

касающейся сторонней организации, специализи-

рующейся на выполнении функций передаваемого

подразделения [23].

Различные определения аутсорсинга в зару-

бежной и отечественной научной литературе отра-

жены на рис. 1.

Рисунок 1 – Определения понятия аутсорсинг (составлено авторами)

Как видно на рис. 1, различные понятийные

рамки аутсорсинга отражают в определенной сте-

пени эволюцию взглядов на аутсорсинговые ин-

струменты в системе управления экономических

субъектов, что позволяет проследить динамику

научных подходов и основных акцентов исследова-

ния аутсорсинга.

Достаточно специализировано определяют

аутсорсинг Андерсон Э. и Тринкл Б., подразумевая

под этим понятием всего лишь процесс размещения

заказа на оказание некоторого рода услуг одной

компанией для другой [1]. Данное определение не

учитывает управленческих изменений в организа-

ционной структуре при осуществлении аутсор-

синга.

По мнению Валишевской Т.И. и Сорокиной

Н.Г. [8] процесс аутсорсинга – это комплексное

стратегическое решение.

В современном менеджменте под аутсорсингом понимаютвыполнение отдельных функций (производственных, сервисных, информационных, финансовых, управленческих и пр.)

или бизнес-процессов (организационных, финансово-экономических, производственно-технологических, маркетинговых) внешней организацией, располагающей необходимыми для этого ресурсами, на основе долгосрочного соглашения

Аникин и Рудая, 2009

Автор

Брайан Хейуд, 2004

Аникин, 2003

Борзунова, 2009

Андерсон и Тринкл, 2006

Аутсорсинг – это перевод внутреннего подразделения или подразделений предприятия и всех связанных с ними активов в организацию поставщика услуг, предлагающего оказывать некую услугу в течение определенного времени по

оговоренной цене

Аутсорсинг – это использование услуг сторонних компаний для выполнения своих задач

Аутсорсинг – это привлечение внешних ресурсов для решения собственных проблем (например, разработки проектов)

Аутсорсинг – это способ организации деятельности компании за счет сосредоточения на главном, ключевом направлении

деятельности и передачи непрофильных функций внешним специализированным фирмам на договорной основе

Аутсорсинг подразумевает исключительно размещение заказа на выполнение работ сторонней организацией по договору подряда

Аутсорсинг – это отказ от собственного бизнес-процесса в течение определенного в договоре срока и приобретение услуг по реализации этого бизнес- процесса у другой компании

Определение Аутсорсинга

Календжян. 2003

Аутсорсинг – это отказ от собственного бизнес-процесса и приобретение услуг по реализации этого бизнес-процесса у других организаций

Котляров, 2010

Аутсорсинг – это передача бизнес-процессов на исполнение сторонним исполнителям (аутсорсерам) и концентрация компании на профильных для неё видах деятельности, что позволяет предприятию снизить свои издержки и повысить

рентабельность

Костин, 2013

Аутсорсинг – это такое организационно-экономическое решение о выделении непрофильных бизнес-функций или частей бизнес-процесса компании специализированному стороннему подрядчику, которое способствует прозрачности бизнес-процессов, росту инвестиционной привлекательности и, как следствие, повышению конкурентоспособности бизнеса в

целом

Lankford, Parsa, 1999 Приобретение товаров или услуг из источников, внешних по отношению к организации

Валишевская, Сорокина, 2007

Аутсорсинг – это комплексное стратегическое решение, направленное на реструктуризацию предприятия с передачей отдельных функций или бизнес-процессов внешним исполнителям

Аутсорсинг – способ оптимизации деятельности предприятий за счет сосредоточения на основном предмете и передачи непрофильных функций и корпоративных ролей внешним специализированным компаниям

Кадыев, 2000


Такой подход является новшеством в эволю-

ции развития подходов к аутсорсингу, и прибли-

жает аутсорсинг к стратегическому и организаци-

онному подходам, рассматривая его как управлен-

ческий инструмент развития компании.

В своей работе Борзунова О.А. [7] предлагает

отличный от других авторов подход, который кон-

центрируется не на самих передаваемых функциях,

а на возможности компании сосредоточиться на

своём основном виде деятельности без отвлечения

на выполнение вспомогательных функций.

В свою очередь И.Д. Котляров также рассмат-

ривает аутсорсинг с позиции снижения издержек и

возможности большей концентрации на профиль-

ной деятельности компании [15].

В отличие от предыдущего автора, Костин И.Б.

рассматривает аутсорсинг как вариант организаци-

онно-экономического решения, направленного на

повышение инвестиционной привлекательности

компании и создания для неё дополнительных кон-

курентных преимуществ путём отказа от выполне-

ния непрофильных бизнес-функций [14]

Так, само понятие аутсорсинга впервые воз-

никло в 1980-х г. прошлого века, и постепенно всё

больше компаний стали обращаться к подобному

виду организации бизнес-процессов. В 1990-х г.

было уже сформулированы довольно чёткие теоре-

тические подходы к определению данного явления

в бизнесе.

Тем не менее, в 1999 г. подход к аутсорсингу

был довольно примитивен, и определение данного

термина являлось очень обобщённым, несмотря на

то, что в 2000 г. Кадыев Т.А. [12] уже определял

аутсорсинг довольно прогрессивно. Затем, вплоть

до 2007 г. авторы рассматривали аутсорсинг как

процесс передачи функций/бизнес-процессов/задач

сторонним организациям, специализированным на

конкретном принимаемом на выполнение профиле.

С 2007 г. аутсорсинг начинает рассматриваться в

качестве определённой формы организационно-

экономического устройства, в которой компания

стремится сфокусироваться на её основном виде де-

ятельности.

Следует отметить, что несмотря на расшире-

ние рамок принятия аутсорсинговых технологий в

управлении организацией и ее персоналом, одно-

значного содержательного понимания аутсорсинга

еще не сложилось. Можно выделить следующие

три направления рассмотрения аутсорсинга: 1)аут-

сорсинг как сосредоточение на профильной дея-

тельности; 2)аутсорсинг как использование внеш-

них источников; 3)аутсорсинг как отказ от опреде-

лённых функций/процессов. Основные подходы к

понятию аутсорсинг, отражены на рис.2.

В процессе детерминации данных подходов

возникла необходимость ввести ещё один крите-

рий, которой часто вносил значительное различие

между представителями каждого подхода: как ав-

тор относится к аутсорсингу, как к простому про-

цессу, подобно, например, заказу очередной партии

сырья, или как к организационному устройству.

Так, к подходу к определению аутсорсинга как

использование внешних источников отнесены

Lankford, Parsa, Брайан Хейуд, Андерсон и Тринкл,

Аникин Б.А. и Рудая И.Л. Все они при определении

аутсорсинга не говорят об организационном

устройстве компании вообще. При этом Валишев-

ская Т.И. и Сорокина Н.Г., также относясь к аутсор-

сингу как передаче функций/процессов на внешнее

исполнение, в первую очередь упоминают, что это

стратегическое решение, направленное на реструк-

туризацию предприятия.

К аутсорсингу как к сосредоточению на про-

фильной деятельности относятся Котляров И.Д.,

Кадыев Т.А., Костин И.Б. и Борзунова О.А. Все,

кроме Котлярова И.Д., определяют аутсорсинг как

определённый способ организационного устрой-

ства. Котляров И.Д. относится к аутсорсингу как

процессу передачи функций/процессов на исполне-

ние внешним источникам для достижения целей

максимальной концентрации на профильной дея-

тельности, поэтому данный автор на схеме на рис.2

занимает смежную позицию между первым и вто-

рым подходами.


Рисунок 2 – Основные подходы к понятию аутсорсинг (составлено авторами)

В качестве отказа от реализации некоторых

функций/процессов аутсорсинг рассматривают

Аникин Б.А. и Календжян С.О. При этом Аникин

Б.А., как и Котляров И.Д., занимает смежную пози-

цию, так как в 2003 г. в своих трудах он говорил о

том, что аутсорсинг это и отказ от выполнения

функций/процессов, и их передача сторонним орга-

низациям одновременно.

В современных условиях технологической не-

стабильности, бурный рост информационного об-

мена в аутсорсинге необходим как управленческое

средство, обеспечивающее устойчивость и конку-

рентоспособность компании.

Часто отождествляются понятия «аутсорсинг»

и «аутстаффинг». Аутстаффинг возник в 1970 - е

годы во время падения экономики западных стран.

Основная идея аутстаффинга - это привлечение ор-

ганизацией внештатного специалиста, имеющего

соответствующие знания, профессиональные

навыки и опыт, на время выполнения определен-

ного проекта. [20]

Функцией аутстаффинга пользуются разные

компании из разных сфер экономической деятель-

ности: производственные, сервисные, научные ор-

ганизации, банки, торговые, транспортные компа-

нии и т.д. Переход на данный вид услуги зависит от

цели, которую поставила компания перед собой.

Как правило под аутсорсингом персоналом по-

нимают, как организационное решение, передачи

стороннему подрядчику некоторых бизнес – функ-

ции или частей бизнес–процесса компании, обычно

не являющихся частью ее основной деятельности,

но, тем не менее. необходимых для ее полноцен-

ного функционирования [6].

В свою очередь под аутстаффингом понимают

вывод собственного персонала компании за штат

компании-заказчика и оформление его в штат ком-

пании-провайдера, при этом он продолжает рабо-

тать на прежнем месте и выполнять свои прежние

обязанности, но обязанности работодателя по отно-

шению к нему выполняет уже компания – провай-

дер [16]. Другими словами, аутстаффинг - типичная

кадровая технология, благодаря которой компания

минимизирует затраты на персонал. Смысл её в по-

лучении налоговых выгод, за счет эффективного

управления собственным персоналом. Аутсорсинг

персонала намного сложнее аутстаффинга.

Самое главное отличие аутсорсинга от

аутстаффинга заключается в том, что компания, ко-

торая заказала услугу аутсорсинга, покупает услугу

полностью, а при аутстаффинге компания покупает

только труд сотрудников. И в одном и в другом слу-

чае, такие отношения оформляются юридически по

договору об оказании услуг.

На ряду с аутсорсингом и аутстаффингом пер-

сонала существуют такие понятия как «лизинг пер-

сонала» [9] и «краудсорсинг» [22].

Лизинг персонала рассматривается как сред-

ство увеличения количества фактически работаю-

щих на компанию работников без увеличения штат-

ной численности и трудозатрат отдела по управле-

нию персоналом [5].

Данный механизм схож с наймом привлечен-

ного персонала, однако нанимается персонал на

длительный период, под конкретные проекты, в

связи с чем к нему предъявляются специфические

требования [19].


Лизинг персонала позволяет оперативно реа-

гировать на изменяющиеся условия рынка. Конку-

рентная борьба заставляет лизингодателей дивер-

сифицировать свою деятельность, предоставлять

более гибкие схемы, находить новые формы взаи-

моотношений с лизингополучателями.

В условиях цифровизации бизнес–процессов, а

также активного использования интернет–техноло-

гий в качестве инструмента взаимодействия со

всеми заинтересованными сторонами организации

– все чаще используется технологии краудсор-

синга. Различные определения краудсорсинга отра-

жены на рис. 3.

Рисунок 3 –Определения краудсорсинга (составлено авторами)

В понятии краудсорсинга, предложенного Хей

Д. [22], основной акцент отдается – передаче вы-

полнения работ от агента к неопределенной боль-

шой группе людей на основе открытого конкурса.

В определении краудсорсинга Егерева С. В.,

Захаровой С. А. [11] подчеркивается, что передача

производственных функций организации осу-

ществляется к волонтёрам и добровольцам с помо-

щью информационных технологий. В определении

Г. Грефа указывается универсальный характер и

широта охвата управленческой технологии крауд-

сорсинга. [21] С позиции Haklay М. [25] краудсор-

синг может использоваться не только на предприя-

тиях, но при организации научной и образователь-

ной деятельности. Типичный пример

краудсорсинга в этой сфере –системы распределён-

ных вычислений, в которых компьютеры волонтё-

ров используются, в основном, для расчёта различ-

ных научно-исследовательские моделей, монито-

ринга и анализа данных.

Научный краудсорсинг на основе принципа

участия в производстве знаний позволяет в усло-

виях цифровой экономики привлекать к научной

деятельности широкие круги интернет–пользовате-

лей, обладающих различным уровнем профессио-

нальной квалификации, имеющих различную сте-

пень подготовленности, различных национальных

и возрастных характеристик. [18]

С помощью краудсорсинга открытому интер-

нет–сообществу передаются производственные и

управленческие функции компании, тем самым че-

ловеческий капитал партнеров и клиентов «встраи-

вается» в производственный процесс организаций.

Например, компании экономят издержки при разра-

ботке дизайна продукта, привлекая для его обсуж-

дения широкую аудиторию своих интернет–поль-

зователей, поскольку потребители коллективно ге-

нерируют большое количество инновационных

идей и продуктов [27].

Важнейшими характеристиками краудсор-

синга являются: 1) передача определенных функ-

ций очень широкому кругу лиц; 2) разбиение ра-

боты на мелкие части; 3) необходимость координа-

ции участников краудсорсинга посредством

информационных технологий; 4) услуги краудсор-

синга предоставляются как правило бесплатно,

либо оплата незначительна.

Однако несмотря на свою специфику оплаты и

интернет–технологии реализации краудсорсинг

ориентирован на использование внешних ресурсов

для компании, охватывая широкий круг участни-

ков.

Краудсорсинг как разновидность аутсорсинго-

вых технологий управления, позволяет компании

сконцентрировать ресурсы на осуществлении своей

профильной деятельности посредством передачи ее

отдельных функций открытому интернет–сообще-

ству клиентов, партнеров и других заинтересован-

ных сторон компании.

Проанализировав различные аутсорсинговые

технологии управления персоналом следует отме-

тить, что для различных сфер деятельности и раз-

нообразных бизнес–задач, применяется различный

управленческий инструментарий привлечения

внешнего персонала, позволяющий организациям

адаптироваться в современных условиях ведения

бизнеса с целью обеспечения максимальной эконо-

мической эффективности и устойчивости развития.



1. Андерсон Э. Аутсорсинг в продажах / Ан-

дерсон Э., Тринкл Б. – М.: 2006. – 416 с.

2. Аникин Б.А. Аутсорсинг и аутстаффинг: вы-

сокие технологии менеджмента / Аникин Б.А., Ру-

дая И.Л. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: 2009. — 320

с.

3. Аникин Б.А. Аутсорсинг: создание высоко-

эффективных и конкурентоспособных организа-

ций. – М.: 2003. –192 с.

4. Аутсорсинг как возможность успешной ор-

ганизации бизнеса [Электронный ресурс]. Режим

доступа: http://fortune.com/ (дата обращения:

15.07.2017)

5. Безруких А.П. Кулькова И.А. Дифференциа-

ция бизнес-процессов рекрутинговых компаний в

зависимости от типа их деятельности на рынке

труда // Интернет-журнал Науковедение. – 2014. -

№6

6. Богатова Е.Р. Аутсорсинг и аутстаффинг // В

курсе правого дела. – 2010. - №13. – с. 98 – 100

7. Борзунова О.А. Перекладываем работу на

чужие плечи: договор аутсорсинга // Кадровая

служба и управление персоналом предприятия. –

2009. – № 11. – С. 12-22

8. Валишевская Т.И., Сорокина Н.Г. Аутсор-

синг как стратегическая модель обеспечения конку-

рентоспособности российских предприятий // Вест-

ник Оренбургского государственного универси-

тета. – 2007. – №6. – С. 83-89

9. Гушенко О.П. Лизинг персонала // Биржа ин-

теллектуальной собственности. 2015. Т. 14. № 4. С.

47-50.

10. Добреньков, В. И. Управление человече-

скими ресурсами : социально-психологический

подход : учеб. пособие / В. И. Добреньков, А. П.

Жабин, Ю. А. Афонин. - М. : КДУ, 2013. - 359 c.

11. Егерев С. В., Захарова С. А. Краудсорсинг

в науке // Альманах Наука. Инновации.

Образование. 2013. — № 14. — с. 175-186

12. Кадыев Т. Аутсорсинг и развитие компа-

нии: особенности аутсорсинга на различных фазах

развития компании // Материалы конференции

«Управление в России – отказ от иллюзий». – М.:

2000. – С.120

13. Календжян С.О. Аутсорсинг и делегирова-

ние полномочий в деятельности компаний. – М.:

2003. – 272с.

14. Костин И.Б. Аутсорсинг как инновацион-

ный метод ресурсосбережения //Управление эконо-

мическими системами. – 2013. – № 4. – С. 11

15. Котляров И.Д. Аутсорсинг как особая

форма межфирменного сотрудничества // Экономи-

ческий анализ: теория и практика. – 2010. – № 32

(197). – С. 22–26.

16. Курбанов А.Х. Плотников В.А. Аутсор-

синг: история, методология, практика. М.: ИНФРА-

М. - 2013. с. - 112

17. Мишурова И.В., Панфилова Е.А. Корпора-

тивное управление. –М.: Юрайт, 2015. 492 с.

18. Пирожкова С.В. Принцип участия и совре-

менные механизмы производства знаний в науке //

Эпистемология и философия науки. 2018. Т.

55. № 1. С. 67-82.

19. Родинова Н.П., Иванова М.М. Организаци-

онно-экономический механизм внедрения привле-

ченного персонала на предприятии //Управление

экономическими системами: электронный научный

журнал. 2011. № 12 (36). С. 50.

20. Сафарова Е.Ю. Как оптимизировать рас-

ходы на персонал: аутстаффинг, аутсорсинг, лизинг

персонала Монография. М. 2009.264с.

21. Сбербанк – краутсорсинг [Электронный

ресурс] // sberbank 21.ru. (дата обращения

26.02.2018)

22. Хау Д. Краудсорсинг. Коллективный ра-

зум как инструмент развития бизнеса, 2014. – 296

с.

23. Хейвуд Б. Дж. Аутсорсинг. В поисках кон-

курентных преимуществ. – М.: 2004. – 174 с.

24. Электронный словарь «Мультитран»

[Электронный ресурс]. Режим доступа:

https://www.multitran.ru (дата обращения:

01.07.2018)

25. Haklay M. Citizen Science and Policy: A Eu-

ropean Perspective. Washington, DC: Woodrow Wil-

son International Center for Scholars, 2015. 67 p.

26. Lankford W. M., Parsa F. Outsourcing: a pri-

mer // Management Decision. – 1999. – № 1.

27. Hippel E., Ogawa S., Jong J.P.J. The Age of

the Consumer-Innovator. // MIT Sloan Management

Review. - №53. 1 – (2011). [Электронный ресурс].

Режим доступа:

http://sloanreview.mit.edu/article/the-age-of-the-

consumer-innovator (дата обращения: 01.07.2018).

https://elibrary.ru/item.asp?id=23786655

https://elibrary.ru/contents.asp?id=34083729


https://elibrary.ru/contents.asp?id=34083729&selid=23786655
















EXPERIMENTAL PHARMACOLOGY AND

TOXICOLOGY

МОРФОЛОГИЧЕСКОЕ И ЦИТОЛОГИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ МЕТОДОВ

ОБЕЗЗАРАЖИВАНИЯ ПОЛОСТИ ФИБРОЗНОЙ КАПСУЛЫ ПРИ РЕЦИДИВНОМ

ЭХИНОКОККОЗЕ ПЕЧЕНИ

Маткаримов Б.Х.

к.м.н. доцент

6Андижанский государственный медицинский институт

Кафедры общей хирургии и ВПХ

Мамарасулова Д.З.

д.м.н. доцент

Андижанский государственный медицинский институт

Кафедра онкологии и медицинской радиологии

Хасанов Д.Ш.




Жалолов О.К.

Ассистент



Ахмедова Н.М.



Кафедра акушерства и гинекологии

Касымов А.Л.

д.м.н. доцент

6Андижанский государственный медицинский институт

Кафедры общей хирургии и ВПХ

Узбекистан. Город Андижан

MORPHOLOGICAL AND CYTOLOGICAL SUBSTANTIAT ION OF METHODS OF

DISINFECTION OF THE CAVITY OF THE FIBROUS CAPSULE IN RECURRENT

LIVER ECHINOCOCCOSIS.

Matkarimov B.Kh.

Assistant Professor

Andijan State Medical Institute Department of General Surgery and Military Field Surge

Mamarasulova D.

Doctor of medical sciences, Associate Professor

Andijan State Medical Institute

Department of Oncology and Medical Radiology

Khasanov D.Sh.

PhD, Associate Professor



Jalolov O.K.

Assistant



Ahmedova N.M.


Andijan State Medical Institute Department of Obstetrics and Gynecology

Kasymov A.L.

Doctor of medical sciences, Associate Professor

Andijan State Medical Institute Department of General Surgery and Military Field Surge

Uzbekistan. The city of Andijan


Аннотация

В данной научно-исследовательской работе проведена клиническая оценка обеззараживающего эф-

фекта антипаразитарных растворов используемых в практике при обработке остаточной полости фиброз-

ной капсулы во время эхинококкэктомии. Авторами использованы морфологические и цитологические

исследования фиброзной капсулы и содержимое эхинококковой кисты и при этом было установлено, что

0,02% раствор декасана обеспечивает полноценное обеззараживание зародышевых элементов эхинокок-

ковой кисты. Исследования показали, что при тщательной антипаразитарной обработки кисты основанные

на принципах апаразитарности и антипаразитарности при эхинококкэктомии снижается риск послеопера-

ционных осложнений и рецидивов заболевания.

Abstract

In this research work, a clinical evaluation of the disinfecting effect of antiparasitic solutions used in the

practice of treating the residual cavity of the fibrous capsule during echinococcectomy was carried out. The authors

used morphological and cytological studies of the fibrous capsule and the contents of the echinococcal cyst, and it

was found that a 0.02% solution of decanasse provides a complete disinfection of the embryonic elements of the

echinococcal cyst. Studies have shown that with careful antiparasitic treatment, cysts based on the principles of

aparasiticity and antiparasiticity in echinococcectomy reduce the risk of postoperative complications and relapse

of the disease.

Ключевые слова: Эхинококкоз, рецидив, декасан, киста, цитология.

Keywords: Echinococcosis, relapse, decassane, cyst, cytology.

Эхинококкоз - это тяжелое паразитарное забо-

левание, которое до настоящего времени остается

серьезной медицинской проблемой.

Несмотря на значительные достижения в хи-

рургии печени, внедрение новых технических

средств при выполнении операции частота ослож-

нений и рецидивов уменьшилась незначительно [1,

2, 3]. Лечение эхинококкоза печени (ЭП) в основ-

ном оперативное и одним из важнейшим этапом хи-

рургического лечения является обеззараживание

плодоносных элементов паразита [11, 12].

К настоящему времени предложено больное

число медикаментозных средств и физических фак-

торов, но одни из них токсичны, другие обладают

слабым антипаразитарным действием [8,10]. Ис-

следователи при изучении эффективности средств

определяли гибель сколексов в содержимом кисты

и полости фиброзной капсулы после ее обработки,

но и они носят противоречивый характер [4].

Поиск эффективных и безопасных способов

антипаразитарной обработки при эхинококэктомии

(ЭЭ) в настоящее время является актуальной

научно-практической задачей [1, 3]. По мнению ав-

торов в настоящее время необходим поиск таких

сколексоцидных препаратов, которые могли бы до-

стичь максимальной гибели плодоносных элемен-

тов. Критериями гибели паразитарных элементов,

обработанных антипаразитарным агентом, при-

знаны: прекращение двигательной активности про-

тосколексов при температуре 37-400С, уменьшение

количества известковых телец и изменение морфо-

логической структуры протосколексов, деструкция

короны крючьев и кутикулярной оболочки про-

тосколексов.

В публикациях последних лет как признак не-

жизнеспособности зародышевых элементов чаще

используется свойство протосколексов окраши-

ваться в нативном препарате при их гибели. В

настоящее время важной проблемой в хирургиче-

ском лечении ЭП является поиск новых способов

эффективной антисептической и антипаразитарной

обработки остаточной полости и фиброзной кап-

сулы кисты с целью обеззараживания зародышевых

элементов паразита во время ЭЭ. Несмотря на со-

блюдение правил апаразитарности, внедрение раз-

личных химических и физических методов воздей-

ствия на паразита, результаты хирургического ле-

чения ЭП не всегда удовлетворительны [7, 8, 9, 10].

В качестве сколексоцидных средств были ис-

пытаны различные бактерицидные, бактериостати-

ческие и противопаразитарные препараты: 3% рас-

твор хлорида натрия, 0,04% хлоргексидин, 2-5%

настойка йода, раствор фурацилина (1:5000), рива-

нола (1:1000), 1-15% водные и глицериновые рас-

творы формалина, 1% диоксидина. Однако боль-

шинство из них не получили широкого практиче-

ского применения вследствие низкой

противопаразитарной активности или токсичности.

Все это обуславливает актуальность настоящей

проблемы, что и явилось поводом к проведению

данного исследования.

Цель исследования: Поиск путей оптимиза-

ции профилактических и лечебных мероприятий у

больных рецидивным эхинококкозом печени для

уменьшения рецидивов заболевания.

Материал и методы: В основу работы поло-

жены результаты обследования и лечения 47 боль-

ных рецидивным ЭП, оперированных на базе ка-

федры общей и ВПХ АГМИ и в хирургических кли-

никах РНЦЭМП Андижанского филиала за период

с 2012-2017 гг. При хирургическом лечении реци-

дивного ЭП мы придерживались классификацией

Ф.Г. Назырова (2005г). Для объективной оценки ре-

зультатов хирургического лечения осложненного

ЭП пациенты были условно разделены на две

группы. В первую контрольную группу вошли

22(46.8%) больные, лечившихся в период с 2012-

2015 гг, до внедрения новых технологий и которым

были применены стандартный подход в диагно-

стике и лечения. Во вторую (основную группу)

были включены 25(53.2%) обследованных за пе-

риод с 2015-2017 гг, больных рецидивным ЭП, ко-


гда стали предпринимать оптимизированные ме-

тоды диагностики и лечения. В нашем исследова-

нии мужчины составили 19(40.4%), а женщины

28(59.6%) больных. Наибольшее количество боль-

ных 23(48.9%) было в молодом возрасте (25-45л), в

зрелой группе (46-59л) – 7 (14.9%) больных, в юно-

шеской (18-24л) – 14(29.8%) и в группе лиц пожи-

лого возраста (60-74л)-3(6.4%) больных. При реци-

дивах ЭП чаще выявлялись паразитарные кисты

диаметром до 10см (63.3%) и реже кисты диамет-

ром 20см и более (28.1%). Из 47 больного с рециди-

вами эхинококкоза 1 рецидив заболевания наблю-

дался у 26 больных (53.3%), 2 рецидива- у

12(25.5%) и более 2 рецидивов- у 9(19.1%). Всем

поступившим больным производилось комплекс

клинических, лабораторных, инструментальных

исследований (рентгенография грудной клетки,

УЗИ, КТ, МРТ и др). Анализируя данные о локали-

зации эхинококковых кист при рецидивном ЭП, мы

отметили более частое поражение правой доли пе-

чени, имевшее место у 27 (57,4%) больных, причем

у 17 (36,1%) пациентов кисты располагались в под-

диафрагмальной области. Наиболее часто нами ди-

агностировано эхинококковое поражение правой

доли печени – 27 (57,4%) больных, в левой доле па-

разит обнаружен у 15 (31,9%) больного, эхинокок-

коз правой и левой доли печени – у 5 (10,7%) боль-

ных.

Из 22 больных рецидивным ЭП контрольной

группы различные варианты закрытой ЭЭ печени

использованы у 7, открытая ЭЭ у 8 больных, полу-

закрытая у 7. 25 больным рецидивным ЭП основ-

ной группы различные варианты закрытой ЭЭ ис-

пользованы у 12, открытая ЭЭ у 6 больных, полуза-

крытая у 7 больных.

После лапаротомии и ревизии органов брюш-

ной полости в основной группе больных вокруг ки-

сты укладывали марлевые салфетки пропитанные

теплым раствором декасана, производили пунк-

цию, аспирировали содержимое кисты, после чего

полость заполнялась теплым раствором 0.02% де-

касана с экспозицией 5-8мин., затем после эвакуа-

ции гермицида вскрывали фиброзную капсулу и

определяли целостность хитиновой оболочки с по-

следующим ее удалением. Полость фиброзной кап-

сулы дополнительно обрабатывалась декасаном в

течении 4-5 мин. В контрольной группе нами был

использован в качестве обеззараживания полости

фиброзной капсулы раствор фурациллина, до и по-

сле обеззараживания полости фиброзной капсулы

во время ЭЭ нами бралась содержимое кисты для

проведения цитологического исследования. Иссле-

дуя действия декасана на плодоносные элементы

эхинококка сравнивали его действия с раствором

фурациллина. Нами для антипаразитарной обра-

ботки ОП был использован раствор Декасан-1, 10-

Декаметилен-бис (N,N-диметилментоксикарбонил-

метил)- аммония дихлорид. Декасан это антимик-

робный, антисептический, противогрибковый пре-

парат. Длительное применение декасана не вызы-

вает каких- либо токсических воздействий (В.П.

Ковальчук и соавт., 2002). Международное назва-

ние: Декаметоксин. Препарат выпускается: ООО

«Юрия-Фарм» (Украина г. Киев) в упаковке по 50-

100-200-400 мл.

Методика цитологических и морфологиче-

ских исследований.

Специальным разделом исследований явля-

лась цитология содержимого кист на наличие ско-

лексов и определения сроков гибели зародышевых

элементов под влиянием обеззараживающих

средств. Кроме того, осуществляли морфологиче-

ское исследование фиброзной капсулы до и после

обеззараживания.

Полость фиброзной капсулы в контрольной

группе больных дополнительно обрабатывалось

раствором фурацилина, а в основной группе 0,02%

раствором декасана в течении 4-5 минут. В обеих

исследуемых группах до и после обработки поло-

сти фиброзной капсулы бралась содержимое кисты

для цитологического исследования и иссекали ма-

териал из стенки кусочков фиброзной капсулы раз-

мером 1,0х1,0см для гистологического исследова-

ния.

Препараты фиксировали в 10% растворе фор-

малина. Кроме того, в этих группах были выпол-

нены морфологические исследования фиброзной

капсулы. Препараты окрашивали гематоксилин

эозином.

Для проведения цитологических исследований

заготавливались нативные препараты и окрашива-

лись гемотоксилин эозином по методу Папанико-

лау. Микроскопические исследования проводили

на микроскопе CYAN производства Бельгия.

С учетом этого обстоятельства одной из основ-

ных задач было выполнение цитологических и мор-

фологических исследований для определения эф-

фективности обеззараживания плодоносных эле-

ментов эхинококка под влиянием антисептических

растворов фурацилина и декасана.

Суммируя вышеизложенное в комплекс диа-

гностических методов исследования на доопераци-

онном этапе обследования с использованием УЗИ,

рентгенологического, КТ, МРТ, цитологических и

морфологических исследований позволяет диагно-

стировать рецидивный ЭП, установить локализа-

цию, выяснить количество, размеры кист, состоя-

ние жизнедеятельности паразита и выбрать рацио-

нальную тактику хирургического лечения[5, 6, 8].

Обсуждение полученных результатов.

В момент операции у больных с рецидивным

ЭП в контрольной группе соблюдением строго

принципов апаразитарности и антипаразитарности

пунктировали кисту, брали ее содержимое до и по-

сле обработки полости антисептическим раствором

фурацилина и выполняли цитологические исследо-

вания по определению жизнеспособности сколек-

сов и их окрашиванию в бурый цвет 1% водным

раствором эозина.

Цитологические исследования проводились по

методике Папаниколау.

Эта методика более достоверна и позволяет су-

дить об эффективности метода обеззараживания.

Полученные результаты даны в таблице №1.


Таблица №1

Результаты влияния антисептического раствора фурацилина на жизнеспособность плодоносных элемен-

тов эхинококка в контрольной группе

Метод обеззараживания Количество боль-

ных

Экспозиция (в минутах) % погибших ско-

лексов

3 5 10

Антисептический раствор фураци-

лина 22 70,0 80,0 90,0

Применение антисептического раствора фура-

цилина до 5минут не оказывало губительного дей-

ствия на сколексы и через 10 минут экспозиции вы-

явлено 90% погибших сколексов, отсутсвовали

крючья и отмечено сгушение внутренней струк-

туры.

Результаты цитологического исследования

представлены на рис.1-4.

Живой сколекс с целой герминативной обо-

лочной с целостным внутренним клеточным содер-

жимом (рис.1).

Рис.1. Живой сколекс до обработки фурацилином Рис.2. Через 3 минуту после экспозиции

фурацилином

На третьей минуте экспозиции, когда уже

определяются изменения формы сколекса в сто-

рону вытягивания и набуханием клеточной мем-

браны (рис.2). На 5минуте экспозиции наблюдается

разрушение герминативной оболочки со сгуще-

нием клеточной структуры и с частичным окраши-

ванием в бурый цвет (рис.3).

Таким образом, наши цитологические иссле-

дования свидетельствуют, что антисептический

Рис. 3. Состояние сколекса через 5минут после

экспозиции фурацилином Рис.4. Через 10минуту после экспозиции

фурацилином


раствор фурацилина является эффективным обезза-

раживающим препаратом при обработке полости

фиброзной капсулы во время эхинококкэктомии,

однако через 10 минут % погибших сколексов со-

ставляло 90%.

Особое внимание было обрашено на морфоло-

гическое состояние фиброзной капсулы до обезза-

раживания и после обработки раствором фураци-

лина. Эти исследования были выполнены у 12 боль-

ных, для гистологического исследования брали

материал путем иссечения кусочков стенки фиброз-

ной капсулы разрезами 1,0х1,0см. Морфологиче-

ские исследования фиброзной капсулы до обра-

ботки полости, показало продуктивное воспаление

и инфильтрацию фиброзной капсулы с признаками

нарушения гемодинамики (рис.5).

Коллагеновые волокна, составляющие соеди-

нительнотканную основу фиброзной капсулы, раз-

рыхлены, местами образуя щели. В иссеченной

фиброзной капсуле отмечается продуктивное вос-

паление с развитием продуктивного васкулита.

Рис. 5. Фиброзная капсула до обработки

фурацилином, окраска гемотоксилин-эозином, ув.

Х64.

Рис. 6. Фиброзная капсула после (через 3минуты)

обработки фурацилином, окраска гемотоксилин-

эозином, ув. Х64.

После обработки полости фиброзной капсулы

антисептическим раствором фурацилина в стенке

капсулы отмечается нарушение гемодинамики на

уровне сосудов микроциркуляторного русла по

типу застойного полнокровия с очагами периваску-

лярного кровоизлияния. Отмечалось умеренное

нарастание процесса разрыхления коллагеновой ос-

новы фиброзной капсулы с образованием щелей

(рис.6.).

Таким образом, морфологические исследова-

ния фиброзной капсулы показали, что антисептиче-

ский раствор фурацилина ведет к умеренному раз-

рыхлению коллагеновых волокон, образованию

«щелей», и более эффективному обеззараживанию

капсулы периваскулярной ткани печени.

В основной группе больных мы строго придер-

живались принципам апаразитарности во время

оперативного вмешательства, которое заключалась

в проведении ряда мероприятий, направленных на

предотвращение контакта содержимого кисты с

оперируемым органом, полостями и операционной

раной с целью профилактики интраоперационной

диссеминации зародышевых элементов удаляемой

кисты.

Для обеспечения апаразитарности, важное зна-

чение придавали операционному доступу, прави-

лам изоляции операционного поля и апаразитар-

ным способам эвакуации содержимого удаляемых

кист. Наряду с этим в данной исследуемой группе

больных, мы также придерживались к строгих

принципов антипаразитарности, заключающиеся в

обеззараживании зародышевых элементов парази-

тарной кисты. С этой целью в исследуемой группе

мы особое внимание обратили на эффективные ме-

тоды антипаразитарной обработки содержимого

удаляемых кист 0,02% раствором декасана. В ос-

новной группе больных во время ЭЭ полость фиб-

розной капсулы дополнительно обрабатывалась де-

касаном в течение 3-5минут. До и после обеззара-

живания полости фиброзной капсулы 0,02%

раствором декасана брали содержимое кисты для

проведения цитологического исследования. Цель

цитологического исследования была также направ-

лена для определения жизнеспособности сколексов

и их окрашиванию в бурый цвет 1% водным раство-

ром эозина. Указанная методика позволяла нам су-

дить об эффективности метода обеззараживания,

которые представлены в таблице №2.

Результаты воздействия дезинфицирующего,

антисептического, антимикробного, противогриб-

кового препарата 0,02%-раствора декасана на жиз-

неспособность плодоносных элементов эхинококка

в основной группе больных.


Таблица №2

Метод обеззараживания Количество

больных Экспозиция (в минутах) % погибших сколексов

3 5 10

Декасан 0,02% 25 90,0 100,0 100,0

Использование 0,02% раствора декасана уже

на 3 минуте оказывало губительное действие на

сколексы и при этом было выявлено 90% погибших

сколексов. Это проявлялось тем, что вторичные

элементы эхинококка были неподвижными, интен-

сивно окрашивались в бурый цвет, внутренняя их

структура почти не дифференцировалась. Исследо-

вания, проводимые при экспозициях с 5 по 10 ми-

нуте существенных различий не выявило, все ско-

лексы были погибшие. При этом было установлено,

что оптимальное время экспозиции составляет 4-5

минут. Результаты цитологического исследования

представлены на рис.7-10. Живой сколекс с целой

герминативной оболочкой с целостным внутрен-

ним клеточным содержимым (рис.7).

Рис. 7. Живой сколекс до обработки 0,02%

декасаном.

Рис. 8. Через 3 минуту после экспозиции 0,02%

декасаном.

На третьей минуте экспозиции определялась

изменение формы сколекса в сторону вытягивания

и набухания клеточной мембраны(рис.8). На 5 ми-

нуте экспозиции наблюдалось разрушение герми-

нативной оболочки со сгущением клеточной струк-

туры и с частичным окрашиванием в бурый цвет

(рис.9,10).

Подитоживая результаты цитологических ис-

следований в основной группе больных можно по-

лагать, что 0,02% декасан по своему сколексоцид-

ному действию не уступает антисептическому рас-

твору фурацилина, что и явилось для нас

основанием для использования 0,02% раствора де-

касана в клинике, как эффективное обеззараживаю-

щее средство полости фиброзной капсулы. И в дан-

Рис. 9. Через 5 минуту после экспозиции 0,02%

декасаном.

Рис. 10. Через 10 минуту после экспозиции

0,02% декасаном.


ной исследуемой группе больных, мы важное зна-

чение придавали морфологическим исследованиям

фиброзной капсулы до обеззараживания и после

обработки 0,02% раствором декасана. Исследова-

ния были проведены у 10 больных, для гистологи-

ческого анализа брали материал путем иссечения

кусочков стенки фиброзной капсулы размерами

1,0х1,0см до и после обработки полости. Состояние

фиброзной капсулы до обработки показано на

рис.11. Морфологические исследования показали,

что после экспозиции в 3 минуты после обработки

фиброзной капсулы 0,02% раствором декасана об-

наруживается умеренная воспалительная инфиль-

трация с признаками нарушения гемодинамики, ги-

перемии сосудов, кровоизлияниями вокруг сосудов

(рис.12).Коллагеновые волокна, составляющие со-

единительнотканную основу фиброзной капсулы,

незначительно были разрыхлены, местами образуя

щели. Вокруг же сосудов отмечалось продуктивное

воспаление, продуктивный васкулит.

После экспозиции в 3-5 минут в стенке кап-

сулы отмечалось нарушение гемодинамики с выра-

женной гиперемией сосудов микроциркуляторного

русла по типу застойного полнокровия, с очагами

периваскулярного кровоизлияния. Просматрива-

ется нарастание процесса разрыхления коллагено-

вой основы фиброзной капсулы с образованием ще-

лей (рис. 12).

Итак, морфологические исследования фиброз-

ной капсулы показали, что 0,02% раствор декасана

ведет к разрыхлению коллагеновых волокон, обра-

зованию щелей. Это способствует проникновению

раствора декасана в периваскулярную ткань пе-

чени, что способствует максимальному обеззара-

живанию капсулы.

В раннем послеоперационном периоде

наибольшее число специфических послеопераци-

онных осложнений наблюдалось у 9 больных кон-

трольной группы (31.7%), в то время как в основной

осложнения возникли у 2(8%).

Отдаленные результаты нами изучены у 23

больных основной и 19 контрольной группы. От-

личные результаты установлены у 18 больных ос-

новной и 10 больных контрольной. Хорошие ре-

зультаты установлены у 4 больных основной, у 2

больных контрольной, неудовлетворительные у 1

основной и у 7 контрольной группы.

Рецидивы отмечало у 4 (16%) больных кон-

трольной группы, в основной группе у (1)больного

был диагностирован рецидив. Итак, рецидив сни-

зился с 16% до 4%.

Таким образом, выбор лечебно – диагностиче-

ской тактики при рецидивном ЭП в большинстве

случаев зависит от характера поражения, количе-

ства и размеров ЭК, а также в выборе наиболее оп-

тимального доступа и методов изоляции операци-

онного поля, антипаразитарной обработки кисты и

рационального дренирования остаточных поло-

стей, основанные на принципах апаразитарности и

антипаразитарности эхинококкэктомии, повышают

радикальность операций и резко снижают вероят-

ность рецидивов заболевания.

Выводы:

1. Применение 0,02% раствора Декасана ока-

зывает в 100% губительное действие на плодонос-

ные элементы эхинококка в экспозиции 3 минуты,

что нашло подтверждение цитологическими и мор-

фологическими исследованиями.

2. На основании морфологического исследова-

ния фиброзной капсулы установлено, что 0,02%

раствор Декасана ведет к разрыхлению коллагено-

вых волокон и образованию щелей, что способ-

ствует проникновению раствора декасана в пери-

васкулярную ткань печени, обеспечивая при этом

максимальное обеззараживание капсулы.

3. Оптимизированная пред и послеоперацион-

ное ведение больных с использованием эффектив-

ных методов эхинококкэктомии и обработка оста-

точной полости Декасаном позволило снизить по-

слеоперационные осложнения на 23,7%, а

рецидивов эхинококкоза на 12%.

Рис. 11.Фиброзная капсула до обработки

декасаном окраска гемотоксилин-эозином,

Ув.х64

Рис. 12.Фиброзная капсула через 3минуты после

обработки декасаном, окраска гемотоксилин -

эозином, Ув.х64



1. Абдоков А.Д. Клиническая оценка принци-

пов апаразитарности и антипаразитарности в хи-

рургии эхинококкоза печени: Авт. дисс. ... канд.

мед. наук. - Ставрополь, 2012.-21 с.

2. Акилов X.А., Байбеков И.М., Хайитов А.К.

Эффективность обработки остаточной полости

перманганатом калия после эхинококкэктомии из

печени в сравнительном аспекте // Хирургия Узбе-

кистана. - 2008. - №1. - С. 6-8.

3. Алиев М.А., Баймаханов Б.Б., Федотовских

Г.В. и др. Морфологическое выявление зародыше-

вых элементов эхинококка в фиброзной капсуле пе-

чени и оценка эффективности обработки остаточ-

ной полости печени комбинированным способом. //

Хирургия Узбекистана 2006. - №3- СП.

4. Алиев М.Ж., Эффективность методов обез-

зараживания полости фиброзной капсулы при эхи-

нококкоза печени // Автореф. дисс. ... канд. мед.

наук. - Бишкек -2015.-С.24

5. Артыков Ж.Б. Выбор и оптимизация хирур-

гической тактики при эхинококкозе селезенки с ис-

пользованием современных диагностических тех-

нологий: Автореф. дисс. ... канд. мед. наук. - Таш-

кент, 2011. - 24 с.

6. Аскерханов Г.Р., Халилов А.Х., Магамедов

С.З., и др. Хирургическое лечение эхинококкоза

легких. Актуалные вопросы современное хирургии.

Астрахань, 2016; 12.

7. Вафин А.3. Айдемиров А.Н., Попов А.В.,

Маланка М.И., Абдоков А.Д., Хушвактов У.Ш.

Особенности повторных операций на печени при

рецидивах эхинококкоза // Материалы XVIII меж-

дународного конгресса хирургов - гепатологов

стран СНГ «Актуальные проблемы хирургической

гепатологии» (Альманах Института хирургии им.

А.В. Вишневского). - М., 2011. - Том 6, №2. - С. 94-

95.

8. Шевченко Ю.Л., Назыров Ф.Г., Хирургия

эхинококкоза // Монография –М. -2016.-С.287.

9. Шевченко Ю.Л., Эхинококкоз сердца. Хи-

рургическое лечение инфекционного эндокардита

и основы гнойно-септической кардиохирургии. М.:

Династия, 2015 392-409.

10. Aslan M, Yiiksel P, Polat E, Cakan H, Ergin

S, Oner YA, Zengin K, Ankan S, Saribas S, Torun MM,

Kocazeybek B. The diagnostic value of Western blot

method in patients with cystic echinococcosis // New

Microbiol. - 2011. -Vol.34, №2. - P. 173-177.

11. Назыров Ф.Г., Девятов А.В., Махмудов

У.М. Критические ситуации при повторных опера-

циях у больных с рецидивами эхинококкоза орга-

нов брюшной полости // Материалы XVIII между-

народного конгресса хирургов - гепатологов стран

СНГ «Актуальные проблемы хирургической гепа-

тологии» (Альманах Института хирургии им. А.В.

Вишневского). - 2011. - Том 6, №2. - С. 108.

12. Назыров Ф.Г., Ильхамов Ф.А. Классифика-

ция эхинококкоза печени и методов его хирургиче-

ского лечения // Анналы хирургической гепатоло-

гии. -2005.-Т.Ю.-№ -1 . -С.8


EVALUATION OF THE RESULTS OF COLORECTAL CANCER TREATMENT BY

COMBINING STANDARD CHEMOTHERAPY WITH THE USE OF TARGETED

THERAPY

Abdulhamidov M.A.

2nd degree master



Khasanov D.Sh.




Jalolov O.K.

Assistant



Ishanchaeva N.K.

doctor oncologist mammologist

Andijan Branch of the Republican Scientific and Practical Medical Center of Oncology and Radiology

Xadjamova Z.M.

doctor oncologist proctologist

Andijan Branch of the Republican Scientific and Practical Medical Center of Oncology and Radiology

Mamarasulova D.Z.

doctor of medical sciences Associate Professor



Uzbekistan. The city of Andijan

Abstract

The article presents immediate and long-term results of a comparative study of the therapy of metastatic

colorectal cancer, which includes three regimens of therapy using the targeted drug (Avastin). The data on unde-

sirable phenomena registered during the treatment of patients are given

Keywords: metastatic colorectal cancer, targeted therapy, bevacizumab.

Relevance of the topic. For many years, colorec-

tal cancer is one of the most common types of malig-

nant tumors in the world [1,2]. The results of treatment

of patients with metastatic colorectal cancer for a long

time remained unsatisfactory. Target drugs, acting on

various growth factors of tumor cells block the prolif-

eration of the latter, which in combination with chemo-

therapeutic agents summarizes the antitumor effect

[3,7]. The development of targeted therapy signifi-

cantly influenced the improvement of long-term results

of treatment of patients with metastases of colorectal

cancer [4,5]. The article outlines the main recommen-

dations on the use of targeted drugs in the second line

of therapy for disseminated colorectal cancer, describes

the mechanism of action, efficacy, toxicity, and specific

features of use [6]. The data on new targeted drugs un-

dergoing the study phase within the framework of clin-

ical trials are presented. Currently, targeted drugs such

as bevacizumab, aflibercept, cetuximab and pani-

tumumab have been registered in the 2nd line for the

treatment of colorectal cancer [2,3,4,5].

Purpose of the study. Ways to improve the results

of treatment of colorectal cancer by combining stand-

ard chemotherapy with the use of targeting therapy.

Material and methods of the study: The study

was conducted on the basis of the Andijan Regional

Oncology Dispensary in the Department of Proctology.

The study involved 64 patients aged 28 to 74 years, the

average age of patients was 53.8 years, of which 43

men (57.3%), 32 women (42.7%).

Results. The main group I (group I) consisted of

30 people who, after removal of the primary tumor with

the purpose of affecting metastases in the liver, per-

formed local ethyl destruction with ethyl alcohol, fol-

lowed by systemic polychemotherapy in the standard

with the inclusion of Avastin targeted drug.

The control group II consisted of 34 patients who

did not receive locoregional and targeted treatment. In

20 patients of this group, systemic chemotherapy was

performed after removal of the primary foci, and in 14,

for various reasons, only symptomatic treatment.

The presence of histological verification of the pri-

mary tumor and metastatic liver damage was an indis-

pensable requirement. Among the histological types of

the primary tumor, variants of the moderate- and low-

differentiated adenocarcinoma predominated.

By sex, age, localization of the primary tumor, the

groups were comparable. The most frequent tumor lo-

calization was direct (27-33%), rarely sigmoid (18-

27%), and the cecum (1423%). The overwhelming ma-

jority of patients in both groups had a regional lym-

phatic lesion.

The main method for diagnosing tumor liver dam-

age, regional lymphatic collectors near the primary fo-

cus was ultrasound (ultrasound). It was conducted on


the "Mindray-6" (China) in real time. Electronic sen-

sors were used - convective 3.5 MHz and linear 5 MHz

and also sectoral mechanical 3 MHz.

Systemic chemotherapy. Systemic chemotherapy

was performed in 30 patients. As a chemotherapeutic,

5-fluorouracil (5-FU) was used at a course dose of 4 to

5 g. The drug was administered as a 30-minute intrave-

nous infusion, an average of 1 g / day (600 mg / m2).

The courses were repeated in 4-6 weeks.

In the main group, in addition to systemic chemo-

therapy, targeted therapy with Avsatin was carried out.

Evaluation of treatment effectiveness and statisti-

cal treatment methods. The evaluation of the results

was based on the dynamics of patient complaints, phys-

ical examination, clinical and laboratory data and

pathomorphological studies, and the results of radiation

diagnostic methods. The main objective methods of

evaluation were CT and angiography of the liver. To

assess the treatment of synchronous metastases of col-

orectal cancer, the WHO Guidelines for the Report on

the Results of Cancer Therapy (WHO, Geneva, 1979)

was used 1 month after the treatment.

The proposed algorithm of treatment allowed to

achieve high survival rates in the studied group of pa-

tients. The median overall survival was 49.1 months

(95% CI: 36.4 - 61.8). Annual, three- and five-year

overall survival reached 100%; 70.4% (95% CI: 58.6 -

82.2) and 48% (95% CI: 33.9 - 62.1), respectively. The

median time without progression was 28.8 months

(95% CI: 17.2 - 40.4). One-year and three-year progres-

sion-free survival was 84.1% (95% CI: 74.6 - 93.6) and

46.7% (95% CI: 32.4 - 61), respectively. To identify

patients who use the two-component HT regimens will

have the greatest benefit, it is advisable to determine the

factors of the prognosis. In our work, the prognostic

value of 32 clinical and morphological characteristics

was assessed. Among them, the potential negative im-

pact on the prognosis was: localization of the primary

tumor in the rectum; metastases in regional lymph

nodes at the time of diagnosis (N +); bilobar metastases

in the liver; elevated after completion of preoperative

CT the level of CEA (> 5 ng / ml); lack of objective

effect; absence or minimal pathomorphological re-

sponse (0, I, II degrees).

Among the unfavorable prognostic factors - ab-

sence or minimal signs of pathomorphosis, elevated

more than 5 ng / ml level of CEA before the planned

liver resection; bilobar metastatic liver damage. Simul-

taneous combination of three unfavorable prognostic

factors significantly worsened the survival of patients.

In the first two years after local ethyl destruction of the

liver, all 19 patients with an unfavorable group were di-

agnosed with disease progression. The median time

without progression was 13.7 months (95% CI: 9.6 -

17.8). In the absence of factors of unfavorable progno-

sis, the median time without progression was not

achieved, with an average follow-up period of 33.6 ±

2.4 months. The difference is statistically significant (p

= 0.0002). The median overall survival of patients with

metastases in both liver fractions, the untreated thera-

peutic effect on preoperative chemotherapy (CEA be-

fore liver resection> 5 ng / ml, therapeutic pathomor-

phism 0, I, II degrees) was 24.4 months (95% CI: 21.8

- 26.9). In the comparison group, the median overall

survival was not achieved, with an average observation

period of 50.5 ± 4.7 months. The difference is statisti-

cally significant (p = 0.00004).

Conclusions. Thus, high therapeutic results, in-

cluding CRC patients with multiple metastases in both

liver fractions, testify to the oncological justification of

the combined treatment combining surgical interven-

tion with preoperative HT with targeted treatment. The

greatest prognostic value are: the severity of therapeu-

tic pathomorphosis, the level of CEA before surgical

treatment and the number of affected lobes of the liver.

The selection of a number of clinical and morphologi-

cal factors contributes to the individualization of the

life expectancy of patients.

The proposed algorithm of treatment allowed to

achieve high survival rates. The median overall sur-

vival was 49.1 months. Annual, three- and five-year

overall survival reached 100%; 70.4% and 48%, re-

spectively. Median time without progression - 28.8

months. One- and three-year progression-free survival

was 84.1% and 46.7%, respectively.

References 1. Hicklin DJ, Ellis LM. Role of the vascular en-

dothelial growth factor pathway in the tumor growth

and angiogenesis. J ClinOncol 2005; 23: 1011–27.

2. Shibuya M, Claesson-Welsh L. Signal transduc-

tion by VEGF receptors in regulation of angiogenesis

and lymphangiogenesis. Exp Cell Res 2006; 312: 549–

60.

3. Giantonio B., Catalano P., Meropol N. et al.

Bevacizumab in Combination With Oxaliplatin, Fluor-

ouracil, and Leucovorin (FOLFOX4) for Previously

Treated Metastatic Colorectal Cancer: Results From the

Eastern Cooperative Oncology Group Study E3200 // J.

Clin. Oncol. – 2007. – Vol.20. – Р.1539 1544.

4. Kabbinavar F., Hurwitz H.I., Fehrenbacher L. et

al. Phase II, randomized trial comparing bevacizumab

plus fluorouracil (FU)/leucovorin (LV) with FU/LV

alone in patients with metastatic colorectal cancer // J.

Clin. Oncol. – 2003. – Vol.21. – P.60.

5. JaafarBennouna, Javier Sastre, Dirk Arnold et

al., on behalf of the ML18147 Study Investigators.

Continuation of bevacizumab after first progression in

metastatic colorectal cancer (ML18147): a randomised

phase 3 trial. // The LANCET Oncology – 2013. –

Vol.14, No. 1. – p.29-37.

6. Sagaydak, I. V. Liver resection plus local de-

struction of liver metastases for patients with metastatic

colorectal cancer. / I.V. Sagaydak, A.N. Polyakov, E.S.

Chuchuev, E.V. Chernoglazova, Y.I. Patyutko. // Ann.

of Oncol. – Abstract book of the 35 th ESMO Congress,

Milan, 8-12 October 2010. - 2010. - Suppl. 8. - Vol. 21

–viii 206.

7. Черноглазова, Е.В. Ультразвуковая волюмо-

метрия для оценки регенерации печени после пред-

операционной химиотерапии и гемигепатэктомии

по поводу метастазов колоректального рака. / Е.В.

Черноглазова, Г.В. Вышинская, В.Н. Шолохов,

М.С. Махотина, С.Л. Гуторов. // Достижения совре-

менной онкологии. Материалы Всероссийской

научно-практической конференции с международ-

ным участием. - 2010. - С. 115.


HISTORY

ФЕНОМЕН МАСОНСТВА ІМПЕРІЇ РОМАНОВИХ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ТА

РОСІЙСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ

Лашук Н.

Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка

Україна, м. Чернігів,

THE PROBLEM OF THE FREEMASONRY OF THE RUSSIAN EMPIRE IN M ODERN

UKRAINIAN AND RUSSIAN HISTORIOGRAPHY

Lashuk N.

CHNPU

Анотація У статті аналізується історія масонства як одна з актуальних проблем російських та українських

історіографічних студій кінця ХХ – початку ХІХ століття, автором втілено спробу виділити основні етапи

вивчення російського масонства конклавом корифеїв постмодерної історичної думки. Зроблені висновки

про характер і рівень дослідження проблеми масонства Російської імперії вітчизняними та російськими

науковцями кінця ХХ – початку ХХІ століття.

Abstract The article is devoted to the study of Freemasonry problem of the Russian Empire as one of the topical prob-

lems of the Russian and Ukrainian historiographic studies from the late 20th – early 21st centuries. The author

makes an attempt to review the main stages in the study of Russian Freemasonry by the conclave of the leading

figures of postmodern historical thought. Conclusions are drawn about the nature and level of research of Freema-

sonry problem of the Russian Empire by Russian and Ukrainian -speaking scientists of the late 20th – early 21st

centuries

Ключові слова: масонство, історіографія, лібералізм, ложа, «вільні каменярі».

Keywords: Freemasonry, historiography, liberalism, Lodg, "Freemasons".

На сьогоднішній день в умовах глобалізації та

швидкої інформатизації світового суспільства

українська історіографія переживає суттєві методо-

логічні зрушення, які супроводжуються активним

розвитком вітчизняних шкіл історіописання, впро-

вадженням досвіду зарубіжних методологічних ін-

новацій. У такому ракурсі історіографія російсь-

кого масонства дає змогу проілюструвати концеп-

туальні та методологічні трансформації упродовж

певного періоду на прикладі конкретної історичної

проблеми зарубіжними і вітчизняними дослідни-

ками, виявивши як здобутки, так і прогалини та

«білі плями» в дослідженні питання братства

«вільних каменярів» корифеями російськомовного

наукового простору.

Мета статті полягає у тому, щоб система-

тизувати в повному обсязі російську та українську

історіографію кінця ХХ – початку ХХІ століття

щодо проблеми масонства Російської імперії, оха-

рактеризувати основні етапи вивчення дослідни-

ками питання російських масонських лож, про-

аналізувати ступінь дослідження історії масонства

в історіографії, яка охоплює широкий тематичний

спектр досліджень, включаючи національний та ме-

тодологічний аспекти.

На початку ХХ ст. «завіса» комуністичного ре-

жиму, що довгий час затьмарювала розум нау-

ковців, нарешті зникла. Відкривається доступ до

архівних матеріалів, до того ж поступово зникає

ідеологічний аспект у наукових працях провідних

дослідників «королівського мистецтва». Все це

спричинило неабияку активність авторів у питанні

вивчення ролі масонської організації у житті

російського суспільства. До того ж, якщо у 1960–

1970-ті рр. історики користувалися переважно мак-

ротеоретичними підходами (економічні цикли, тео-

рія конфлікту, модернізація, влада тощо), то почи-

наючи з 1980-х рр., під дією постмодерних методо-

логічних інновацій, вони звертають увагу на

мікроаналіз з залученням відповідних теоретичний

концепцій.

У пострадянській історіографії російського ма-

сонства доцільно охарактеризувати два етапи роз-

витку, умовно обумовлені зміною та різнобарвні-

стю методологічного арсеналу вчених: період з

1990-х рр. – до початку 2000-х рр. можна виділити

як перший етап дослідження, коли відбувається

справжній науковий «бум» у вивченні історії росій-

ського масонства, починає зникати радянська полі-

тична заангажованість, дослідники відкидають

«глобальні схеми» та працюють над «конкретною»

історією, подають доволі нові, «свіжі» погляди на

цю проблему; другий етап розпочинається з почат-

ком ХХІ ст., коли ажіотаж з цієї проблеми посту-

пово стихає і, навіть, можна констатувати, що дос-

лідження братства «вільних каменярів» суттєво

йдуть на спад. На цьому етапі дослідники, певною


мірою, відмежовуються від традиційної схеми ви-

вчення історії розвитку російського масонства, бі-

льше уваги приділяючи синкретичним темам на пе-

ретині історії і інших дисциплін, ролі братства «ві-

льних каменярів» у житті суспільства на певних

етапах історичної дійсності, меті появи цієї органі-

зації, її трансформації під дією певних чинників тієї

чи іншої епохи.

На першому етапі дослідження російського

масонства в пострадянській історіографії, пережи-

вши суттєву постмодерну методологічну рефлек-

сію, науковці працюють переважно у декількох на-

прямках: літературознавчому, напрямку політич-

ного масонства та вивченні вільномулярства в

загальновсесвітньому контексті.

Літературознавчий напрям, який ниткою Аріа-

дни проходить по всій російській історіографії,

продовжує своє існування і за післярадянської

доби, дослідники якого, доповнюють його новими

методологічними концепціями. У руслі цього на-

пряму працювали С. Некрасов, С. Аржанухін,

К. Елбакян та ін.

Історик Сергій Некрасов [19–20], який дослі-

джував життя і творчість філантропа М. І. Новікова,

не оминув увагою і питання масонства в житті

останнього, підкресливши, що сам просвітник під

«ім’ям» справжнього масонства розумів «те, яке

веде за допомогою самопізнання і освіти до етич-

ного виправлення найкоротшою стежкою по доро-

гах християнської моралі» [19, с. 64]. Праці С. Не-

красова, які спиралися також і на радянську історі-

ографію (здебільшого роботи 80-х років, які вже

мали суттєвий методологічний відхід від класичних

радянських теоретиків) все ж таки змогла розірвати

колишні бар’єри у вивченні таємних організацій і

висвітлювали нову сторону масонського питання.

Дослідник подав досить адекватний погляд на євро-

пейський містицизм, включаючи і російський сег-

мент, без заангажування матеріалу виключно міфо-

логічною теорією «жидо-масонства», з врахован-

ням постмодерних новацій, і в цьому неабиякий

історіографічний сенс наукових праць С. Некра-

сова.

Неможливо не зазначити величезний внесок у

вивчення історії масонства в руслі літературниць-

кого напряму видатного російського історика і фі-

лософа С. В. Аржанухіна [3–4]. Дослідник у ви-

вченні історії братства «вільних каменярів» зверта-

ється до джерел позитивістської (дорадянської)

літератури, в такий спосіб дещо відмежовуючись

від історіографічних міфів радянських істориків.

Наряду з викладом історії братства «вільних каме-

нярів», автор намагається розкрити масонський си-

мволізм, сенс «пошуків істини» адептів «королівсь-

кого мистецтва», що надає роботі нового звучання

у порівняні з дослідженнями попередників. Загалом

це перша ґрунтовна філософська робота з даної те-

матики, що базується на використанні архівних

джерел та включає релігійно-філософський аналіз

масонської символіки, а також творів адептів віль-

номулярства, до того ж містить історіографічний

сегмент дорадянського історіописання.

В. М. Острецов розглядав проблему взає-

мозв’язку масонства і культури [23]. Попри синкре-

тичний характер праці, висновки автора досить су-

перечливі і не відходять від радянської методологі-

чної практики дослідження Ордену, яка базувалася

на принципах створення «образу ворога». В. М. Ос-

трецов назвав масонство «антихристиянським ру-

хом ХІХ – ХХ століття», до того ж дослідник зазна-

чив, що Тора та іудаїзм стали його основою. Автор

дискутує з іншими науковцями, зазначаючи про те,

що масонство зі своїми європейськими ідеями лише

намагалося спаплюжити справжню російську мен-

тальність, і не змогло прижитися, бо стало, так би

мовити, «паразитуючим організмом» Російської ім-

перії. Однак, попри те, що «королівське мистецтво»

це європейський феномен, на нашу думку, в Росії

воно отримало нове життя і не було позбавлено

своєї «російської ментальності», про що свідчить,

наприклад, той самий масонський містицизм, який

в Російській імперії набув форм шукання «внутрі-

шньої церкви» у лоні православ’я і практичних ме-

тодів самовдосконалення.

У руслі проблеми співвідношення містичного

масонства і релігії досліджувала російське братство

«вільних каменярів» К. Елбакян [42]. Авторка кон-

статує, що незважаючи на те, що церковний авто-

ритет і «патріархальний» устрій духовного життя

були ще дуже сильні (це відчувалося навіть у колах

передової інтелігенції, не кажучи вже про селянс-

тво та інші прошарки суспільства), все ж їм на зміну

поступово, але неухильно, приходив раціоналізм

«освіченого розуму», в утвореному суспільстві

з’являлася «звичка» до розумової роботи. Дотик ір-

раціонального з раціональним і висвітлився у ма-

сонстві, яке все більше і більше охоплювало дворя-

нську інтелігенцію.

Ще одним істориком літературницького на-

пряму, що не обминув історію масонства був відо-

мий російський літературознавець В. І. Сахаров

[26–28]. Однак, попри авторитет у науковому сере-

довищі, дослідження Всеволода Івановича щодо

масонського питання, на нашу думку, є досить нев-

далими. Наприклад, в його праці «Иероглифы воль-

ных каменщиков. Масонство и русская литература

XVIII — начала XIX вв.» [26] науковець подав

«Список Сахарова» [26, с. 208], де вчений помістив

65 імен видатних діячів літератури і мистецтва, ого-

лосивши їх «масонами», однак дослідник не навів

жодного доказу їх приналежності до Ордену, до

того ж власне книга побудована на винайдених ав-

тором і досить суперечливих схемах, в яких помітні

журналістські нотки літературного критика. Виб-

рана В. І. Сахаровим манера «аналізу» дозволяє

йому вигадувати факти, яких ніколи не існувало. Це

і масонське «миропомазання», і масонська музика

Бортнянського, який ні в одну ложу «вільних каме-

нярів» не входив, і т.зв. «жрецький» одяг масонів

[26, с. 29] й т.п. Попри величезний науковий досвід,

роботи В. І. Сахарова, що мали на меті розкрити ва-

жливу і складну тему про вплив масонства на росій-

ську літературу, не змогли подолати пострадянсь-

кої методологічної кризи.


Необхідно зазначити, що літературознавчий

напрям, який так довго існував у російській історі-

ографії, до кінця 1990-х рр. вичерпав себе, коли

стало можливим вивчення масонства за допомогою

більш ширших підходів. Паралельно з вищевказа-

ним, ще в кін. 1980-х рр., провідні науковці вивчали

братство «вільних каменярів» у політичному ключі.

Дослідженням політичного масонства займалися

такі відомі російські історики, як О. Ф. Соловйов

[33–37], В. І. Старцев [38–40]. Політичний напрям

дослідження історії масонства в пострадянській іс-

торіографії не однорідний, науковці прямо проти-

лежно визначають значення масонства в російській

історії.

Дослідник Д. А. Андрєєв [1, 2] зазначив, що

політичне масонство відновило свою діяльність у

1906 р., за підтримки Великої Ложі Франції, коли в

Москві була сформована перша російська ложа

«Відродження» [2, с. 3]. Її політичною доктриною

стало створення надпартійної «ліберально-буржуа-

зної» коаліції. Протягом 1912–1915 рр., на думку

автора, масонство досягло апогею у своїй діяльно-

сті, адже вдалося створити ложу «Великий Схід на-

родів Росії» [2, с. 8], яка об’єднала широкий спектр

суспільних сил, головним чином професійних полі-

тиків, які пропагували ідею надпартійної коаліції,

що могла стати основним інструментом політич-

ного масонства. Кінець існуванню «Великого

Сходу народів Росії» поклала Жовтнева революція.

Зовсім інший погляд на проблему політичного

масонства запропонував О. А. Платонов [25]. Він

зазначив, що відродженню у Росії масонських лож

на початку ХХ ст. сприяли зарубіжні уряди, які ви-

користовували «вільних каменярів» в якості своїх

агентів [25, с. 3]. Історик зазначив, що після Жовт-

невої революції масонство не зникло і навіть по-

чало пристосовуватись до існуючої політичної си-

туації і шукати можливості співпраці з більшови-

ками.

Такі досить суперечливі висновки намагався

спростувати відомий дослідник масонства О. Ф.

Соловйов [33–37], зазначаючи, що «Великій Схід

народів Росії» не підтримував зв’язків з іноземними

центрами ордену і, тим паче, не мав наміру сформу-

вати «світовий уряд». У цей час виникає дискусія

між провідними російськими істориками з приводу

братства «вільних каменярів»: О. Ф. Соловйов про-

тистояв із досить близьким з ним за історичною

проблематикою дослідження масонства істориком

А. І. Серковим [30–32]. Основний недолік роботи

А. І. Серкова, на думку першого, в некритичному

наслідуванні автором оцінок і свідчень самих масо-

нів, а також його бездоказові нападки на критиків

ордену, починаючи від С. Мельгунова і закінчуючи

Н. Берберовою. А. І. Серков, один із представників

напряму політичного масонство у пострадянській

історіографії, відмічав, що ніякої масонської змови,

яка призвела би до утвердження більшовизму і

вбивства царської сім’ї не існувало. У дійсності між

більшовизмом і «королівським мистецтвом» не

було практично ніяких зв’язків.

Своєрідну позицію зайняв у цій дискусії В. І.

Старцев [38–40]. Не поділяючи теорії «масонської

змови», він, тим не менш, визнавав величезну роль,

яку грали масонські зв’язки у консолідації сил лібе-

ральної буржуазії на шляху до влади. З істориків-

масонознавців ліберального кола В. І. Старцев єди-

ний, хто намагався, хоча і в дуже обережній формі,

ставити питання про реальну роль масонів у подіях

1917 року [39].

Такі широкі дискусії з приводу масонського

питання говорять про новий методологічний шлях

розвитку російських історіографічних шкіл, де ко-

лишні радянські вихованці намагаються діяти в ра-

мках світових інноваційних історичних процесів.

В узагальнюючому тандемі пропагували свої

роботи відомі російські історики і масонознавці С.

П. Карпачов [11], В. С. Брачов [8], В. М. Курбатов

[17] та ін. [7, 21, 29].

На початку ХХІ ст. в історичних дослідженнях

відбуваються методологічні зміни, вчені шукають

нові траєкторії теоретичних пошуків у гуманітар-

них науках останніх десятиліть, відходять від відп-

рацьованої в минулому столітті схеми теоретичних

новацій, саме з цього часу розпочинається другий

період вивчення фантому масонства в пострадянсь-

кій історичній думці. Активно прослідковується си-

нкретизм в історичних дослідженнях, пропагу-

вання таких тем як «масонство і соціологія», «ма-

сонство і правова культура» та ін., при цьому

міждисциплінарна взаємодія в історичних працях

відбувалася у рамках поєднання теорії із власне іс-

торичної дисципліни і неісторичних методів дослі-

дження. Однією із найпопулярніших у наукових іс-

торичних колах областей знань стає культурна ан-

тропологія, на теоріях і методах якої будується

історична антропологія, історія ментальності, істо-

рія буденності і навіть «нова» політична історія. Ві-

дбувається зміна власне теорії історії в ХХІ ст. у

провідних світових центрах історичної науки, по-

пуляризування історичних матеріалів, історичні

сюжети стають типовими для формату «cultural

studies».

Потрібно також зазначити, що у цей період до-

слідники формулюють низку нових тем у вивченні

російського масонства. Л. М. Вдовина розглядала

проблему впливу вольтеріанства і масонства на сус-

пільне життя ХVIII ст. [9]. Т. А. Ніколаєва [22], до-

сліджуючи філософські пошуки масонів, зазначила

про містичну екзальтацію ідей «вільних каме-

нярів». Досить цікавий погляд на масонську про-

блему подав М. A. Хрєнов, який застосував суб-

культурний принцип до тлумачення історичного

процесу і розглядав масонство «як одну з перших

субкультур, в межах якої відбувалася консолідація

індивідів, схильних до духовної діяльності, тобто

інтелігенції» [41, с. 224].

Однією з новотворчих робіт про історію ма-

сонства на даному етапі є стаття А. Є. Кіясова [12].

Масонознавець висвітлює актуальні питання історії

масонського руху у Росії початку XX ст. Виник-

нення політичного масонства історик пояснює ре-

волюційним бродінням в країні, що зробило немо-

жливим появу традиційних колишніх лож, а спри-

чинило їх трансформацію. Більшість відновлених

до початку XX ст. лож виявилися в руках людей,


близьких до політики. Саме вони були зацікавлені

у використанні масонських структур з метою кон-

солідації ліберально-демократичної опозиції у ре-

волюційній Росії. Така модель поведінки була про-

диктована прикладом ложі Великого Сходу

Франції, керівництво якого вже давно використо-

вувало потенціал впливового масонського Обряду

для зміцнення республіканських інститутів влади

[12, с. 44]. Дослідник відмітив, що через таке

«західне копіювання», відмежованість від націо-

нально-культурних традицій призвели до неприй-

няття масонства в Росії, до створення образу «чу-

жака», або «змовника», що орієнтується на якісь во-

рожі зовнішні сили, і це призвело до поразки.

Можна погодитися, що це була одна з причин,

проте основна картина постає тільки в повному

комплексі вивчення даного питання, адже не можна

відмежовувати масонство від російської історії, що

звичайно відбило тінь на тих чи інших подіях.

Також ще однією з найновіших публікацій

щодо масонського питання в російській історії є

стаття А. Ю. Мінакова щодо питання співвідно-

шення масонства і російського консерватизму [18].

Така тема є новинкою в російській історіографії,

адже масонство завжди асоціюється з ліберальними

тенденціями, проте автор доводить, що «ко-

ролівське мистецтво» було однією з ознак, яка

вплинула на формування російського консерва-

тизму у правовому аспекті. У масонстві, яке тра-

диційно пов’язують виключно з космополітизмом,

були і носії антизахідних націоналістичних

настроїв. До таких автор відносить, наприклад, Д.

П. Рунича. Він засуджував прозахідну політику Ро-

манових, починаючи з Петра І, за відмову від

народних традицій і звичок, оголосив історичний

шлях Росії відмінним від європейського [18, с. 74].

У рамках теми дослідник відмічає, що на різ-

них етапах своєї біографії, більше ранньої, членами

масонських лож були такі знакові для російського

консерватизму діячі, як М. М. Карамзін, О. С. Ши-

шков, Ф.В. Ростопчин та ін [18, с. 75]. І хоча не мо-

жна стверджувати, що все масонство ґрунтувалося

на принципах консерватизму, проте такі влучні уто-

чнення автора не можна залишати поза увагою у ви-

вченні феномену Ордену на теренах імперії Рома-

нових, що говорить про складність масонських си-

стем, їх трансформацію на різних етапах історії під

дією конкретних історичних викликів.

Українська історична наука теж не залишила

поза увагою постмодерні віяння і розглядала фено-

мен масонства у контексті національного питання

[5, 24]. У своїй основі українські дослідники спира-

лися на працю С. Єфремова «Масонство на

Україні», де сучасник детально описав українське

політичне масонство у боротьби за ліберальні цін-

ності періоду монархічної імперії.

Першою ґрунтовною працею про власне

українське масонство стала монографія наразі відо-

мої української дослідниці Оксани Крижановської

[15]. Авторка використала широкий спектр україн-

ських архівних джерел, а також узагальнюючи

праці попередників не лише про російське, а й про

польське масонство, що дає змогу констатувати про

різні шляхи проникнення ідей братства «вільних

каменярів» до найбільших українських міст. Ще од-

ним аспектом досліджень О. Крижавської стало

висвітлення масонських сюжетів в академічних

студіях представників Київської духовної академії

[14], що є невід’ємною частиною усеімперського

релігійного дискурсу з приводу діяльності масонсь-

ких систем як філософсько-релігійного вчення.

У контексті вивчення історії масонства

політичні події першої третини ХХ ст. відігравали

ключову роль [6, 10, 13, 16, 43]. Дослідники роблять

цікаві висновки про фактор впливу масонських си-

стем у процесі національних змагань М. Грушевсь-

кого.

Отже, пострадянська історіографія, яка отри-

мала в спадок низку політичних міфів своїх попе-

редників, поклала початок новим методам до-

слідження масонської проблеми у руслі постмодер-

ної історії. І хоча цей період не був залишений без

низки протиріч, дискусій, він все ж додав досить

нові, більш ґрунтовні відповіді на питання причин

появи масонської організації, її трансформації, а го-

ловне, значення її для історії Росії імперського

періоду. Думки авторів сучасної української та

російської історіографії ілюструються у декількох

великих тематичних пластах, а також включають

вузько направлені мікротеми. І хоча багато прога-

лин все ж вдалося розтлумачити завдяки впро-

вадженню інноваційної методологічної бази, але

ще до сьогодні масонський «пазл» не складений до

кінця і дослідникам залишається чималий пласт ро-

боти у вирішенні прогалин та темних плям історії

братства «вільних каменярів». До сьогодні дискусії

щодо «королівського мистецтва» на теренах

Російської імперії залишаються відкритими, однак

аналіз попередніх фактів, співвідношення масонсь-

кої історії з історією загальною, паралельне до-

слідження джерел різних країн приносять свої по-

зитивні результати. І тому поступово «фантом» ма-

сонства та його негативний образ, міфологізований

протягом століть, сподіваємося, все ж буде до-

цільно пояснений до кінця.

Список літератури

1. Андреев Д. А. Русская периодическая печать

начала ХХ века о масонстве. Вестник Московского

университета.Серия8.История.1992.№ 1. С. 27–38.

2. Андреев Д. А. Эволюция политической док-

трины русского масонства 1906–1917 гг. Вестник

Московского университета. Серия 8. История.

1993. № 4. С. 3–12.

3. Аржанухин С. В. Образ человека по уставу

вольных каменщиков. Философские науки. 1991.

№ 11. С. 167–173.

4. Аржанухин С. В. Философские взгляды рус-

ского масонства: по материалам журнала "Магазин

свободнокаменщический": монографія. Екатерин-

бург: Уральский государственный университет

имени А. М. Горького, 1995. 231 с.

5. Білокінь С. Масонство в Україні. Українська

культура. 2002. № 3. С. 34–36.

6. Богданова Т. Є. Масонські організації Укра-

їни (1900–1920): історіографія проблеми. 07.00.06 –


історіографія, джерелознавство та спеціальні істо-

ричні дисципліни: автореф. дис. на здоб. наук. сту-

пеня канд. іст. наук. Дніпропетровський національ-

ний університет. Дніпропетровськ, 2005. 20 с.

7. Бокова В. М. Эпоха тайных обществ. Мос-

ква: Реалии-пресс, 2003. 656 с.

8. Брачев В. С. Масоны в России: от Петра I до

наших дней: монографія. Санкт-Петербург:

ЭКСМО, 2003. 639 с.

9. Вдовина Л. Н. Вольтерьянство и масонство

в контексте духовной жизни русского общества в

последние десятилетия XVIII в. Вестник Москов-

ского университета. Серия 8. История. 2006. № 3.

С. 92–105.

10. Іванова Л. Г. Національне питання в про-

грамах перших таємних організацій в Україні: [сло-

в'янське товариство, масони, союз порятунку та

ін.]. Україна між Сходом і Заходом: до проблеми

становлення національної ідеї в українській суспі-

льно-політичній думці в контексті східноєвропей-

ського розвитку (І половина ХІХ ст.): матеріали до

спецкурсу. Київ, 2007. С. 40–52.

11. Карпачев С. П. Масонство и масоны в Рос-

сии ХVІІІ – ХХІ веков. Ступени масонского мастер-

ства (древний и принятый шотландский ритуал).

Москва: В. П. Быстров, 2007. 192 с.

12. Киясов C. Е. Последние масоны россий-

ской империи. Известия Саратовского универси-

тета. 2011. Т.11. Сер. История. Международные

отношения, вып.2, ч. 2. С. 40–45.

13. Конта Р. Масонські ложі та ідея державот-

ворення в Україні в першій чверті ХIХ ст. Переяс-

лав-Хмельницький державний педагогічний уні-

верситет ім. Г. Сковороди. Наукові записки з укра-

їнської історії: зб. наук. ст. Переяслав-

Хмельницький, 2005. Вип. 17. С. 63–67.

14. Крижановська О. О. Історія масонства в

дисертаційних працях слухачів Київської духовної

академії (кінець ХIХ–початок ХХ ст.). Український

історичний журнал. 1997. № 1. С. 87–93.

15. Крижановська О. О. Таємні організації:

масонський рух в Україні. Київ: Наш час, 2009. –

200 с. № 1.

16. Кузьменко А. Діяльність масонських орга-

нізацій: світовий та український досвід організацій

масонів у правовому полі. Юридична газета. 2010.

№ 45(9 листопада). С. 22.

17. Курбатов В. М. Тайное общество масонов.

Москва: Наука –Пресс, 2006. 416 с.

18. Минаков А. Ю. Масонство и русский кон-

серватизм. Российская империя в историческом ре-

троспективе: сб. науч. тр. V Междунар. науч.

конф. (г. Белгород, 28–29 января 2010 г.). Белгород;

Чернигов, 2010. С. 71–75.

19. Некрасов С. М. Обряды и символы воль-

ных каменщиков. Наука и религия. 1974. №10. С.

64–67.

20. Некрасов С. М. Апостол добра. Повество-

вание о Н. И. Новикове. Москва: «Русский путь»,

1994. 179 с.

21. Никитин А. Л. Мистики, розенкрейцеры и

тамплиеры в Советской России. Исследования и

материалы. Москва: Аграф, 1998. С. 193–241.

22. Николаева Т. А. Философские искания

русскогго масонства ХІХ вв. Вестник МГТУ. 2010.

том 13. №2. С. 403–497.

23. Острецов В. М. Масонство, культура и

русская история. Историко-критические очерки.

Москва: Издательское общество ООО «Штрих-

тон», 1998. 123 с.

24. Пінчук Ю. Масонство в Україні / Ю. Пін-

чук, Т. Яблунівська. Пам’ять століть. 1997. № 6.

С. 131–136.

25. Платонов O. A. Терновый венец России:

история масонства (1731–1995). Москва: Родник,

1995. 704 с.

26. Сахаров В. И. Иероглифы вольных камен-

щиков. Масонство и русская литература XVIII – на-

чала XIX вв. Mосква: Жираф, 2000. 216 с.

27. Сахаров В. И. Калигулы последний час:

император Павел I и вольные каменщики. Родина.

1997. № 7. С. 56–73.

28. Сахаров В. И. Под знаменем я стою багро-

вым. Родина. 1995. № 2. С. 32–46.

29. Сергеев А. Г. Масонство в Европе и Рос-

сии. Правители государств и отцы церкви Европы

за 2000 лет. Владимир: Посад, 1997. С. 508–511.

30. Серков А. И. Из истории русского масон-

ства: ложа Трех добродетелей и декабристы. Вест-

ник Московского университета. Сер. 8. История. –

1988. № 5. С. 65–78.

31. Серков А. И. История русского масонства

1845–1945 гг. Санкт-Петербург: Издательство

имени Н. И. Новикова, 1997. 400 с.

32. Серков А. И. Придет ли к нам «Великий

Восток»? Родина. 1993. № 11. С. 85–87.

33. Соловьев О. Ф. Масонство в России. Во-

просы истории. 1988. № 10. С. 3–25.

34. Соловьёв О. Ф. Масонство далёкое и близ-

кое. Новая и новешая история. 1992. № 4–5. С. 55–

81; №5. С. 136–166.

35. Соловьев О. Ф. Споры вокруг масонства:

некоторые итоги. Вестник АН СССР. 1990. № 9.

С. 11–28.

36. Соловьев О. Ф. Храм «вольных каменщи-

ков. Эхо планеты. 1990. № 29–30. С. 34–37.

37. Соловьев О.Ф. Масонство в мировой по-

литике XX века. Москва: Российская политическая

энциклопедия, 1998. 256 с.

38. Старцев В. И. Время открывает то, что не

могла найти и царская полиця. Наука и жизнь.

1989. №. 10. С. 49–53.

39. Старцев В. И. Российские масоны ХХ

века. Вопросы истории. 1989. №. 6. С. 33–50.

40. Старцев В. И. Русское политическое ма-

сонство начала XX века.: учеб. пос. к специальному

курсу. Санкт-Петербург: Третья Россия, 1996.

С.49–51.

41. Хренов H. A. Масонство как субкультура.

Мир психологии. 2000. №3. С. 223–240.

42. Элбакян Е. С. Масоны. Кто они? Кентавр.

1995. №4. С. 100–113.

43. Яблунівська Т. Місце масонства у політи-

чній системі України (1907–1917). Нова політика.

2000. № 1. С. 45–49.


HISTORY OF ART

УРБАНИСТИЧЕСКИЕ МОТИВЫ В ТВОРЧЕСТВЕ КИЕВСКОГО ЖИВОПИСЦА ВАДИМА

МИХАЛЬЧУКА

Рогожа М.М.

Доктор философских наук, профессор,

Киевский Национальный Университет имени Тараса Шевченко

URBAN MOTIVES IN CREATIVE ART OF KIEV ARTIST VADIM MIKHALCHUK

Rohozha M.M.

Doctor of Sciences in Filosophy, Professor,

Kiev National Taras Shevchenko University

Аннотация В статье рассмотрена тема города в живописи киевского живописца Вадима Михальчука. Анализиру-

ется массив произведений, созданных в период с начала 2000-х гг. до сегодняшнего дня в технике масля-

ной живописи. Акцентирована полижанровость творчества художника, доминантными выделены урбани-

стические мотивы в контексте пейзажного жанра, подчеркнуто использование метода стилизации как ос-

новного иструмента художественного языка мастера

Abstract The article deals with the theme of the city in the painting by Kiev artist Vadim Mikhalchuk. The article

analyzes the array of the works, created in the period from the early 2000-s to the present day in the technique of

oil painting. Multi-genre characteristic of the creative art by painter as dominant, urban motives in the context of

the landscape genre with the stylization as the main tool of the artistic language of the painter have been accented.

Ключевые слова: современная украинская живопись, пейзаж, декоративность, урбанистический мо-

тив, образ города

Keywords: contemporary Ukrainian painting, landscape, decorative character, urban motif, image of the city

Одна из наиболее сложных, но первостепен-

ных задач искусства живописи – создание настрое-

ния. Настроенческий компонент присущ в большей

степени пейзажному жанру, хотя, разумеется, при

помощи богатого арсенала художественного языка

художник может добиться ожидаемого эффекта и в

иных жанрах. Где-то поможет палитра, где-то вы-

ручит ритм, кое-где автор прибегнет к помощи не-

стандартных композиционных решений, в чем-то

подспорьем будет фактура красочного слоя. Но все

же лучшая сфера живописи, в которой художник

формирует настроение зрителя, – это пейзаж. По-

этому легко понять, что киевский художник Вадим

Михальчук, творческое кредо которого зиждется на

эпикурейском восприятиии жизни и желании пере-

дать его зрителю, выбрал для себя наиболее резуль-

тативный путь создания образного ряда, строяще-

гося в первую очередь на настроенческом компо-

ненте. Однако, с другой стороны, его задача крайне

усложнена тем, что среди основных характерных

черт художественного языка мастера – стилизация,

декоративность, плоскостность, а это не лучшие по-

мощники в деле создания образа инструментарием

пейзажного жанра. Поэтому художнику прихо-

дится искать то, что компенсирует малую степень

эмоциональной выразительности произведений,

создаваемых в такой манере.

Вадим Михальчук – представитель современ-

ной киевской школы, одна из тех творческих лич-

ностей, которые своей многовекторностью заслу-

жили право на звание создателей современного арт-

пространства страны. Живописец, преподаватель,

искусствовед, коллекционер, представитель Укра-

инского культурного фонда и Национального Со-

юза Художников Украины [1], он делает немало

для того, чтобы контент мировой художественной

культуры был представлен и укрепляющим свои

позиции украинским сегментом. Вадим имеет до-

статочно широкий диапазон жанровых интересов, в

его живописи есть и пейзажи («Карпатская сказка»,

2000 г., холст, масло; «Верховина», 2004 г., холст,

масло; «Карпаты. Кофе с коньяком», 2013 г., холст,

масло), и натюрморты («Веселье», «Три бутылки»,

«Четыре апельсина», все – 2000 г., холст, масло;

«Физалис», «Рандеву», обе – 2002 г., холст, масло;

«Натюрморт с алоэ», 2003 г., холст, масло; «Под-

солнухи», 2004 г., холст, масло), и беспредметные

композиции («Веселая пятница. Клуб “Опиум”»,

«Композиция», «Ночная радуга», все – 2001 г.,

холст, масло; «Свет в конце тоннеля», 2002 г.,

холст, масло; «Сон Микки Мауса», 2003 г., холст,

масло), и сюжетные композиции, создаваемые с

крайне яркой стеенью стилизации («Женское сча-

стье», «Мечта идиота», «Рассвет», все – 2003 г.,

холст, масло). Пожалуй, один из немногих жанров,

которым художник не отдает предпочтение, это

портрет. Причиной тому – специфическая индиви-

дуальная манера художника: он великолепный сти-


лизатор, «лепит» образы при помощи геометриза-

ции, локальных пятен, витражности с доминирую-

щей ролью контура, поэтому портрет в привычном,

традииционном понимании этого термина для него

не характерен. При этом условно трактованные об-

разы встречаются и в его творческом багаже

(«Портрет», 2002 г., холст, масло; «Автопортрет.

Суббота», 2007., холст, масло). Это не те работы, в

которых основным критерием является внешнее

сходство, это «схваченное» состояние, характер,

переданный или при помощи палитры, или при по-

мощи ритмики, ассоциативного ряда. Индивиду-

альность никогда не бывает в центре внимания ма-

стера, его образы типизированы [5], это лишь во-

площение того или иного состояния, чаще

беззабостости, сиюминутности и веселья, которые

обозначаются искусствоведами как философия ре-

лакса [2] («Клуб. 4.00. Надя. Начало», 2010 г.,

холст, масло; «Запах лилий», 2011 г., холст, масло;

«Сигарета перед сном», 2012 г., холст, масло).

Пейзажный жанр лучше всего передает

настроенческий компонент, даже в случае, когда

основной инструмент художника – стилизация, ко-

гда нужного эффекта достичь сложнее. В. Михаль-

чук обращается к пейзажу часто, но корпус его пей-

зажных работ неоднороден. Работы можно условно

классифицировать, разделяя на две части, – природ-

ные мотивы и урбанистика. Природа в холстах В.

Михальчука в большинстве случаев передана при

помощи карпатских мотивов – начиная с ранних ра-

бот, художник обращается к карпатской линии

своих пейзажей и проводит ее красной нитью через

все годы творческой активности: 2000 г. – «Карпат-

ская сказка», 2004 г. – «Верховина», 2008 г. – «Кар-

паты. Горная река», 2009 г. – «Карпатское подво-

рье», 2013 г. – «Карпаты. Кофе с коньяком», плодо-

витый на карпатские мотивы 2014 г. – «Карпатская

пастораль» (рис. 1), «Карпатская сказка», «Кар-

паты. Речка Черемош» (все – холст, масло). Все ра-

боты декоративны, витражны по своему характеру,

пестры по колористике, созданы с использованием

исключительно локальных цветов, большх по плос-

кости пятен и с доминирующей ролью контура.

Рис. 1. Михальчук В. «Карпатская пастораль». 2014 г., холст, масло

Однако если природные мотивы передают

настроение вцелом, заражая эпикурейским отноше-

нием ко всему и зрителя, то урбанистические мо-

тивы В. Михальчука имеют и иную черту, они бо-

лее индивидуальны. Каждый холст – это сконцен-

трированный сгусток характера города, его

портрет, образ. Они более геометризированы, гра-

фичны, что обусловлено спецификой изображае-

мых объектов, но каждая передает особенности го-

рода, его особенности, вкус, цвет (и речь не только

о колористике, но главное – об эмоциональном

окрасе, дающем безошибочную узнаваемость). Ху-

дожник, находящийся в постоянном движении, гер-

бом которого с полным правом можно было делать

Perpetuum Mobile, не может не ощущать индивиду-

альность каждого города, в котором хоть раз побы-

вал. Поэтому в его творческом багаже – целый об-

разный ряд, хотя и создаваемых в одной манере, без

смены стилистики, но состоящий из безошибочно

узнаваемых «портретов городов».

Каждый раз (за редким исключением) автор

выбирает в качестве ядра композиции наиболее ха-

рактерные уголки городского пейзажа, благодаря

которым зритель мгновенно считывает пласт ин-

формации и узнает город, со всеми его особенно-

стями. Великобритания, Индия, Испания, Италия,

Китай, Россия, США, Турция, Франция – красоч-

ные пейзажи различных городов калейдоскопно

сменяют друг друга в памяти зрителя, создавая мо-

заику воображения. Часто впечатлительность ху-

дожника провоцирует появление того или иного

холста сразу после (или даже во время) какого-то

вояжа. Нередко появление ряда произведений – это


«послевкусие» от очередной поездки, ставшей при-

чиной для вдохновения художника. Но, пожалуй,

наиболее часты все же мотивы Киева, родного для

живописца. Самые знаковые памятники города, его

храмы и известные светские сооружения, образ-

чики разных архитектурных стилей, различных

эпох – от древнерусских культовых зданий до при-

меров модерна в его национальном ключе – можно

найти в его работах. «Киев. Старый ипподром на

улице Суворова» (2001 г., холст, масло), «Киев. Ан-

дреевский спуск» (2003, 2011 и 2017 гг., холст,

масло), «“Летающая тарелка” Флориана Юрьева”»

(2004 г., холст, масло), «Киев. Софиевская пло-

щадь» (2005 и 2012 гг., холст, масло), «Киев. Дом

Барона», «Киев. Софиевский собор» (обе – 2006 г.,

холст, масло), «Киев. Полнолуние» (2007 г., холст,

масло), «Киев. Дом врача» (2008 г., холст, масло),

«Киев. Дом с химерами», «Киев. Комплекс зданий

НИИ НТИ» (обе – 2009 г., холст, масло), «Киев. Ми-

хайловский Златоверхий монастрь» (2011 г., холст,

масло), «Киев. Улица Ярославов Вал. Дом Барона»,

«Красные облака» (обе – 2013 г., холст, масло),

«Киев. Гостиница “Салют”» (2015 г., холст, масло),

«Киев. Введенский монастырь» (2017 г., холст,

масло), «Киев. “Тарелка” Флориана Юрьева» (2018

г., холст, масло). Все эти холсты – дань городу, в

котором художник сформировался как творческая

личность и работает всю жизнь. Интересно, что ху-

дожник отображает не только святыни, храмовые

сооружения, которые можно воспринимать как зна-

ковые памятники города, но и те уголки Киева, ко-

торые отнюдь не так древни, но любимы старожи-

лами, хорошо известны жителям города.

Киевская рапсодия В. Михальчука очень об-

ширна, и отдельной линией в ней выделяются виды

Киево-Печерской лавры. Это место имеет особый

цвет в палитре художника, особое значение. На тер-

ритории лавры расположена Национальная акаде-

мия руководящих кадров культуры и искусств, ко-

торую заканчивал Вадим и где работает уже на про-

тяжении многих лет. Здесь, в монастырских

корпусах, в зданиях XVII-XVIII вв., проходят заня-

тия для будущих дизайнеров, режиссеров, хореог-

рафов, музыкантов, а В. Михальчук читает лекции

для будущих искусствоведов. Это место всегда

имело особенный дух, формирующий творческую

свободу и личностное начало в любом студенте, ко-

торый здесь находится. И сама лавра как нельзя лу-

чше отвечает этой задаче. Сюда десятилетиями хо-

дят на этюды художники, как уже состоявшиеся,

так и только начинающие, чаще всего – весной и

осенью, когда монастырские пейзажи особенно

красивы. С лаврских холмов открываются прекрас-

ные виды на столицу, чем грех не воспользоваться

художнику, что и делает постоянно В. Михальчук

(«Киево-Печерская лавра» (2004 и 2013 гг.,

Рис. 2. Михальчук В. «Вечер над Экономическими воротами». 2007 г., холст, масло

холст, масло), «Вечер над Экономическими во-

ротами» (2007 г., холст, масло, рис. 2). То в своей

традицинной манере, синтезирующей в себе эле-

менты влияния постимпрессионизма, кубизма, поп-

арта, то (в зависимости от настроения и характера

самого объекта) с легким оттенком влияния Ю. Хи-

мича, когда холст становится приближенным по ху-

дожественным эффектам к монотипии, он то и дело

возвращается к лаврским пейзажам.


При несомненном домиировании киевских мо-

тивов в творческом багаже В. Михальчука есть и

образы других украинских городов, вдохновяющие

его на создание живописных холстов, в первую оче-

редь это «Южная Пальмира» – Одесса, которую ма-

стер писал и посещение которой стало толчком для

написания нескольких работ в других жанрах

(«Одесса. Дождь на улице Преображенской»,

«Одесса. Грековка. Маша», «Одесса. Маша.

Дождь», все – 2018 г., холст, масло). Одесса не мо-

жет не оставить приятного осадка в душе человека,

который умеет чувствовать город, и, конечно, киев-

ский художник гулким эхо откликнулся на этот зов

«жемчужины у моря». Одесса подобна шуму, кото-

рый мы с детства привыкли слушать, приложив к

уху раковину, – она остается с человеком даже по-

сле того, как он покинул ее уютные неповторимые

дворики («Одесса. Утро», 2017 г., холст, масло).

Она пробуждает желание рисовать, писать, пусть

даже не ее, но в ней и благодаря ей, она создает

настроение, влечет тех, кто умеет жить в полную

силу, поэтому эпикурейская кисть В. Михальчука

не могла не зазвучать в унисон в с этим городом.

Постоянное движение как обычное состояние

художника стало причиной появления и целого

ряда картин, которые можно объединить в своеоб-

разный цикл «путевых заметок в цвете». Из года в

год появлялись все новые живописные «дорожные

карты». Интересно, что в львиной доле урбанисти-

ческих мотивов художника, где есть изображение

солнца, оно выступает в качестве того «гвоздя ком-

позиции», который замыкает на себе движение

взгляда зрителя. Солнечный диск чаще представлен

или корасным, или желтым, локальное пятно

солнца в любом случае играет знакокую роль. В

2000 г. художник пишет работу «Индия. Мавзолей

Тадж Махал» (холст, масло»). Пр всей симметрии

композиции и ее кажущейся традиционности она

притягательна своей стилизацией, упрощенностью

языка и декоративностью. Уже в этом холсте по-

явится мотив красного солнца, элемента, подобно

замкóвому камню композиции притягивающего к

себе взгляд зрителя во многих работах. Появится он

и в холсте «Венеция» того же, 2000 г. (холст,

масло). Только здесь масса пятна солнца будет го-

раздо крупнее, фактически оно и станет смысловым

центром композиции, выстроенной так, что взгляд

зрителя фокусируется на солнечном багряном

диске и, устав от его насыщенности, плавно пере-

ходит к вертикали фонаря на венецианской набе-

режной, останавливаясь и отдыхая на этом компо-

зиционном стержне. Благодаря заниженному гори-

зонту, яркости локальных пятен работа

воспринимается очень динамичной.

София Константинопольская представлена на

суд зрителя под знаком желтого солнца («Ночь над

Стамбулом», 2001 г., холст, масло). В этом холсте

использован интересный, эффектный и результа-

тивный для восприятия прием – архитектурные

объекты и пейзажные вкрапления расположены над

пятном водной глади, которая хранит пятна отраже-

ния. Эти обобщенные пятна, дающие эффект зер-

кальности, оказывают и обобщающее воздействие

на композицию, помогают глазу собрать все эле-

менты воедино, избегнув дробности. Интересно,

что в 2002 г. автор еще раз обратится к турецкой

сюжетной линии, и на этот раз его снова привлечет

ночная пейзажная красота – работа «Полночь в

Стамбуле» (2002 г., холст, масло) будет иметь уже

иную композиционную схему, без той горизонталь-

ной симметричной ясности, которая в первый раз

привлекла художника зеркальностью водной глади.

Но и на сей раз первый план будет украшать водное

зеркало, только внимание сконцентрировано уже

не столь на нем, сколько на багровом небе, контра-

стирующем с рвущей ясностью стронцианового

солнечного диска.

Под тем же желтым солнцем в 2002 г. увидел

свет и Париж на холсте В. Михальчука («Париж»,

2002 г., холст, масло, рис. 3). Это, пожалуй, один из

наиболее обобщенных и знаковых холстов худож-

ника. Впечатлению содействует и заниженный го-

ризонт, дающий возможность давлеть на ощущения

оранжнвому небу с большим диском солнца, и две

вертикали, кулисно замыкающие композицию и

притягивающие к себе внимание, одна, Эйфелева

башня – багрянцем тепла, другая – холодностью

камня. Самые узнаваемые места города в данном

случае обыграны цветом как нельзя лучше для пе-

редачи настроения. Прием заниженного горизонта

В. Михальчук использует и в другом виде Парижа,

в 2008 г. («Париж. Елисейские Поля», холст,

масло).


Рис. 3.

Михальчук В. «Париж». 2002 г., холст, масло

Рис. 4. Михальчук В. «Париж. Елисейские Поля».

2008 г., холст, масло

Мотив красного солнца снова появляется в

2003 г. в работе «Москва. Кремль» (холст, масло).

Здесь солнечный диск становится вершиной почти

треугольной композиции, венчающей рябушкин-

ски-пеструю, цветную горизонталь вида москов-

ского кремля, в некольких местах разорванную вер-

тикалями крепостнымх башен, увенчанных ярко-

желтыми пятнами куполов. Мощь геометрии пей-

зажа усугублена тяжелой синью непроницаемого

неба, отвечающего общей суровости вида. Это ас-

кетичная красота, северного духа, с иными доми-

нантами. Та же рябушкински-балаганная пестрота,

калейдоскопность многоцветия передана и в холсте

«Красные звезды на Красной площади» (2009 г.,

холст, масло). Но эта работа гораздо более живая,

менее зажатая строгим геометризмом, в ней есть

некая «пряничность», цветность собора Василия

Блаженного прекрасно отображает ярмарочность

образа праздничной Москвы.

Совершенно иной характер носит американ-

ский мотив, в 2005 г. воплощенный в работе «По-

следняя ночь в Лос-Анджелесе» (холст, масло).

Здесь тоже есть знаменитые сооружения города

(даже надпись на стене не дает зрителю не заме-

тить, что он имеет дело с Walt Disney Concert Hall),

но и они, и передний план с его декоративным ре-

шением, и даже небольшой желтый солнечный

диск деформированы так, словно вид плывет и рас-

текается. Эта сознательная деформация образов со-

здает эффект динамичности, некоего беспокойства

ритма, что рождает движение, контрастирующее с

мощным покоем и статичностью московского пей-

зажа, умиротворенностью карпатских видов и

слегка подрагивающими в водной глади турецкими

видами. Такая же жизнерадостаная картина создана

и в работе «Лас-Вегас. Казино “Париж”» (2016 г.,

холст, масло), где основной настроенческий компо-

нент заключается в локальном пятне розового цвета

неба.

Довольно динамичен итальянский шлейф вос-

поминаний художника. Редко какая творческая

личность остается равнодушной к видам родины

Ренессанса, иключением не стал и киевский живо-

писец. В 2006 г. его восприятие Рима трансформи-

ровалось в холст «Рим. Колизей» (холст, масло).

Традиционный прием выбора знаковых памятни-

ков, уже привычный мотив красного солнца (здесь

– багряного, но слегка перекрытого пятном облака)

немного оживляется тем, что в произведении ис-

пользованы усиливающие декоративность розовые

вкрапления, приближающие работу к поп-артов-

ской трактовке образов, оживляющую каменные

глыбы урбанистических мотивов, усиливающие тот

самый гормон «радости», который заложен в рим-

ской сюите архитектуры.

Те же розовые пятна поп-артовского звучания

затронули и северный мотив петербургского вида,

который появился в 2010 г. Знаковый символ север-

ной российской столицы, легендарный «Медный

всадник» («Медный всадник», 2010 г., холст,

масло) трактован в привычной мозаично-витраж-

ной манере, однако сам памятник представлен с не

очень привычного ракурса, почти со спины, что

усиливает мощь глыбы Гром-Камня, на котором

восседает конная фигура Петра, но и делает общий

вид не столь избитым благодаря свежести ракурса.

Беспокойно небо, переданное динамичными по

очертаниям пятнами разной светосилы, контрасти-

рующими друг с другом, усиленными розовой яр-

костью вплесков, оранжевым диском солнца. Это

небо белых ночей, края северного сияния, города

холодной, строгой красоты. Ощущение величия

подчеркнуто приемом заниженного горизонта, бла-

годаря использованию которого энергетика неба


становится господствующим явлением во всей ком-

позиции, лишь усиленная ярким пятном зелени

пятна памятника.

В 2011 г. художник вновь вдохновляется ита-

льянской симфонией в камне, что становися причи-

ной появления работы «Флоренция» (2011 г., холст,

масло). Но, вопреки традиции, он не делает цен-

тром композиции какой-либо знаковый памятник, а

концентрирует внимание на протяженности акве-

дуков, маленьких домиках, таким образом, переда-

вая дух ренессансных улочек и тосканскую разме-

ренность.

Совсем иначе В. Михальчук увидел Восток. В

2012 г. он пишет холст «Мумбаи. Ворота Индии»,

открывая целую линию восточных мотивов. Эти ра-

боты не назовешь циклом, поскольку они создава-

лись в разные годы и как отголоски вдохновения от

разных стран и городов, но их объединяет любовь к

Востоку со всеми его специфическими особенно-

стями, величием и красочностью. В индийской ра-

боте снова актуализуется мотив солнечного диска,

на этот раз – оранжевого, цвета восточных пряно-

стей и жары. В этой работе отчетливо переклика-

ются водная и небесная гладь, запараллеленные

благодаря ритму контура, витражно ограничиваю-

щего плоскости пятен разных цветов.

Немного неожиданным, пестро-праздничным

увидел художник Лондон («Лондон. Набережная

Темзы», 2012 г., холст, масло) – всегда такой непри-

ступный, чопорный, туманно-серый, у него он

предстал перед зрителем в довольно пестрой гамме,

традиционной для В. Михальчука, с вызывающе

малиновым солнечным диском, столь не похожим

на общий английский дух.

Последние пару лет мастер снова чаще обра-

щается к мотивам Востока, фаворитом в урбанисти-

ческих мотивах стал Китай, с которым киевский ху-

дожественный мир активно налаживает творческие

всвязи, в чем немаловажную роль играет и Глава

Наблюдательного Совета Украинского Культур-

ного Фонда, член Бюро секции живописи Наци-

нального Союза Художников Украины В. Михаль-

чук. В 2016 г. появляется холст «Великая Китайская

стена» (холст, масло), любопытный не только

своим нестандартным для городских пейзажей ху-

дожника обилием зелени, в которой утопает

древнекитайское чешуйчато-каменное чудо, но и

наличием двух солнечных дисков – красного и ро-

зового. Для ощущения глубины контраста между

древностью и сверхсовременным городом, и, в то

же время, чтобы подчеркнуть непрерывность тра-

диций в Китае и глубокое их почитание, художник

создал работу «Шенджен. Новый микрорайон»

(2017 г., холст, масло, рис. 5). Совсем иным пред-

стал китайский кульурной слой в работе «Харбин.

Софиевский

Рис. 5. Михальчук В. «Шенджен. Новый микрорайон». 2017 г., холст, масло

собор» (2018 г., холст, масло). Благодаря не-

много необычному ракурсу, чуть снизу, масштаб-

ность сакрального памятника становится еще ощу-

тимее. Фактически, этот холст – демонстрация

мультикомпонентной культурной среды Китая.

Не остались без внимания у В. Михальчука и

испанские архитектурные диковинки – в работе

«Барселона. Парк Гуэль» (2017 г., холст, масло).

Барселона с ее праздничностью и цветностью

должна была поразить воображение фонтанирую-

щего художника, что вполне закономеро и произо-

шло. В этом холсте, как можно видеть и во могих

американских мотивах, в карпатских пейзажах, нет

геометрической стройности и схематизма, они бо-

лее свободны, доминирует пятно, но не линия, от-

сюда живописно-декоративное начало господ-

ствует над графичностью.

Все урбанисические мотивы киевского живо-

писца В. Михальчука насыщены сочностью цвета,

звучны благодаря пестрой и богатой палитре, хра-

нят влияние весьма разных художественных стиле-

вых образцов. Помимо того, что они хорошо отоб-

ражают характер того или иного города, «послевку-

сие» от посещения той или иной страны, эти работы

выплняют не только свою классическую, привыч-


ную функцию – эстетическую, т.е. созданы для лю-

бования зрителем. Можно сказать, что эти работы

имеют и прикладную функцию – благодаря своей

декоративности они органично вписываются в со-

временный интерьер, становясь его характерообра-

зующим элементом.


1. Вадим Михальчук. Современный украин-

ский художник. – Электронный ресурс. – Режим до-

ступа: http://mykhalchuk.org/ru.html

2. Єфремова В. Ода радості або філософія рела-

ксу/В. Єфремова. – Електронний ресурс. – Режим

доступу: http://konshu.org/events/3534.html/

3. Игнатов Е. Гедонизм как стилеобразующий

фактор в творческой манере Вадима Михальчука/Е.

Игнатов. – European Multi Science Journal. 2018. –

№17. – Р. 4-10.

4. Михальчук Вадим Володимирович. – Елек-

тронний ресурс. – Режим доступу:

https://www.nakkkim.edu.ua/instituti/institut-praktich-

noji-kulturologiji-ta-art-menedzhmentu/kafedra-

mistetstvoznavchoji-ekspertizi

5. Романенкова Ю. В. Леди, дама, синьора, фе-

мина: женские образы в живописи Вадима Михаль-

чука [Текст] / Ю. В. Романенкова // Молодий вче-

ний. – 2018. – №9.

http://mykhalchuk.org/ru.html

http://konshu.org/events/3534.html/

https://www.nakkkim.edu.ua/instituti/institut-praktichnoji-kulturologiji-ta-art-menedzhmentu/kafedra-mistetstvoznavchoji-ekspertizi




INORGANIC CHEMISTRY

РАЗРАБОТКА ЛЕГКОПЛАВКИХ МАЛОФТОРИСТЫХ ЭМАЛЕВЫХ ПОКРЫТИЙ ДЛЯ

МАЛОУГЛЕРОДИСТОЙ СТАЛИ

Рыжова О.П.

кандидат технических наук, доцент кафедры химической технологии керамики и стекла ГВУЗ

«Украинский государственный химико-технологический университет»

Хохлов М.А.

кандидат технических наук

DEVELOPMENT AND IMPLEMENTATION OF FUSIBLE LOW-FLUORIDE

ENAMEL COATINGS FOR LOW CARBONSTEEL

Ryzhova O.

Ph.D., Associate Professor of the Department of Chemical Technology of Ceramics and Glass of the State

Higher Educational Institution "Ukrainian State University of Chemical Technology"

Khokhlov M.

Ph.D.

Аннотация

Исследовано влияние на свойства фритт и оптические характеристики белых малофтористих титано-

вых эмалевых покрытий дополнительного введения К2О в составы эмалей в комплексе с модифицирую-

щими добавками Li2O и ВаО. Установлены оптимальные концентрации оксидов хрома и кобальта в со-

ставе исследуемых эмалей для получения кремовых и серо-голубых эмалевых покрытий. Получены глад-

кие, плотные, белые и цветные стеклопокрытия с хорошим блеском и необходимыми физико-

химическими свойствами, которые могут быть использованы для нанесения их на стальные изделия хо-

зяйственно-бытового назначения.

Abstract

The effect of additional addition of К2О to the enamel compositions in the composition with modifying ad-

ditives Li2O and BaO on the properties of frit and the optical characteristics of white low-fluorides of titanium

enamel coatings was studied. Were established the optimal concentrations of potassium, chromium and cobalt

oxide in the research enamels for obtaining white, cream and gray-blue enamel coatings. Smooth, dense, white

and colored glass coverings with good gloss and the necessary physicochemical properties were obtained, which

can be recommended for application to steel products for domestic purposes.

Ключевые слова: малофтористая эмаль, модифицирующие добавки, растекаемость, белизна, кри-

сталлизация

Keywords: low-fluoride enamel, modifying additives, spreadability, whiteness, crystallization

Постановка проблемы. Стеклоэмали, кото-

рые содержат в своём составе диоксид титана, за-

нимают важное место в эмалировочной отрасли

промышленности и широко применяются для анти-

коррозионной защиты металлических санитарно-

технических изделий и стальной посуды. Совре-

менный уровень развития науки в области стекло-

образного состояния позволяет прогнозировать

свойства эмали по её химическому составу. Однако

это не касается эмалей, содержащих диоксид ти-

тана, поскольку получение этих покрытий базиру-

ется на принципах направленной кристаллизации,

которая обусловливается образованием в резуль-

тате термообработки исходного стекла многофаз-

ной структуры [1].

В условиях рыночной экономики, очень остро

стоит вопрос экономии энергетических ресурсов. В

течение последних лет возникла острая необходи-

мость разработки отечественной легкоплавкой ти-

тановой эмали, которая бы отвечала требованиям,

предъявляемым к покрытиям, которые контакти-

руют с пищевыми продуктами. В эмалировочной

отрасли промышленности одним из самых энерго-

затратных, кроме варки эмалей, является этап об-

жига эмалевых покрытий. Снижение температуры

обжига на 20-40 °С может способствовать значи-

тельным экономическим сбережениям.

Анализ последних исследований и публика-

ций. Для улучшения плавления фритты (снижение

температуры варки) и увеличение текучести при

обжиге эмали, в состав шихты добавляют фтори-

стые соединения. Структурное расположение

фтора в стеклоэмали действует на вязкость рас-

плава эмали во время обжига, влияет на процессы

кристаллизации и превращения модификаций TiO2

и, соответственно, на оптические свойства титано-

вых покрытий. Одной из проблем использования

фтористых эмалей является сильное выветривание

фтора при варке эмалей и во время обжига эмале-

вых покрытий – до 40%. В свободном состоянии


фтор очень реакционно активный и негативно вли-

яет на здоровье людей и окружающую среду [2, 3].

Большинство предприятий Европейского со-

юза уже длительное время используют фритты с

пониженной температурой обжига, но разработки в

этом направлении продолжаются [2]. Кроме того,

отечественными и зарубежными исследователями

проводятся работы по синтезу и внедрение в произ-

водство безфтористих и малофтористих белых ти-

тановых эмалей. Получение качественных стекло-

покрытий достигается путем варьирования основ-

ных компонентов натрий-боро-силикатной

системы и замещение фторидов на щелочные ок-

сиды [4]. Также проводятся исследования по совер-

шенствованию режима обжига титановых покры-

тий. Предлагается после обжига повторно нагре-

вать эмаль до определенной температуры и

выдерживать изделия определенное время для бо-

лее интенсивного выделения анатаза в белых тита-

новых эмалях [5].

Основным направлением создания титановой

эмали незначительным его содержанием, является

корректировка составов фтористых эмалей, исполь-

зуемых на данный момент в эмалировочной от-

расли промышленности с сохранением или улуч-

шением технологических свойств эмалевых фритт,

а также оптических и эксплуатационных свойств

покрытий[6].

Задачей исследования было получение бе-

лой, кремовых и серо-голубых малофтористой ти-

тановой эмали с пониженной температурой обжига

– 800-820°С, с химической стойкостью, соответ-

ствующей ГОСТ 24788-2001 и воспроизведением

заданных оптических показателей покрытия в соот-

ветствии с аналогичной зарубежной титановой эма-

лью «FERRO» марки 2018.

Изложение основного материала. Состав

стандартной отечественной фриттой ЭСП-117, ос-

новной проблемой которой является повышенная

температура обжига – 850°С [7], был выбран в ка-

честве базового для корректировки и получения ма-

лофтористой эмали, которая, с одной стороны,

должна иметь пониженную температуру обжига, с

другой – обеспечивать высокую химическую стой-

кость покрытия.

Фтористые соединения выполняют роль пред-

глушителей в процессе формирования эмалевого

покрытия. Поэтому для компенсации ослабления

их катализирующего влияния на процесс кристал-

лизации оксида титана при обжиге стеклослоя, в со-

ставе исследуемых эмалей было увеличено в 2,3

раза содержание Р2О5, который по литературным

источникам также способствует кристаллизации

титановых эмалей.

В соответствии с поставленной задачей: повы-

сить легкоплавкость фритты без потери ее химиче-

ской стойкости, на основе литературных данных [8,

9] были выбраны оксиды Li2O и ВаО, которые ак-

тивно уменьшают вязкость силикатных стекол.

Предполагается, что введение в состав исследуе-

мой эмали третьего щелочного оксида и второго

щелочно-земельного с различными радиусами ка-

тионов может привести к повышению химической

устойчивости и снижения температуры обжига

стеклопокрытия.

В исходную стеклоэмаль выбранные оксиды

вводили одновременно более 100 мас.% в неболь-

шом количестве до 1,25 мас.%, с шагом 0,25 мас.%

в качестве модифицирующих добавок. Введение в

состав эмали Li2O и ВаО не ухудшило показатель

выщелачиваемости – полученные эмали соответ-

ствуют первому гидролитическому классу водо-

стойкости (ГОСТ 10134.1-82). Особенно каче-

ственно эти добавки повлияли на растекаемость ис-

следуемых эмалей. Лучший показатель

растекаемости (43 мм) получился при соотношении

Li2O / ВаО = 2 : 3 [10].

Известно [6], что оттенок белого цвета титано-

вой эмали зависит от двух факторов: соотношение

анатаза (голубой цвет) и рутила (желтый цвет) в по-

крытии и размера их кристаллов, которые выделя-

ются и растут во время обжига покрытий. Кроме

того существует гипотеза [11], что переход анатаза

в рутил не полиморфное превращение, а результат

перехода анатаза в расплав и последовательного

выделения уже кристаллов рутила при более высо-

ких температурах. Таким образом, динамика изме-

нения вязкости эмалевого расплава при обжига

имеет большое значение для описанных выше про-

цессов. Если вязкость при повышении температуры

во время обжига будет меняться медленнее, про-

цесс перехода анатаза в рутил будет протекать с

меньшей скоростью.

Одним из компонентов, который способствует

получению таких стекол, является оксид калия. По-

этому в состав стеклоэмали, которая содержит со-

отношение Li2O / ВаО = 2 : 3, вводили дополни-

тельно до 4 мас.% К2О с интервалом 1 мас.% и ана-

лизировали его влияние на оптико-цветовые

характеристики титановых покрытий.

Введение добавки К2О до 2 мас.% в состав ис-

следуемой эмали существенно снижает растекае-

мость с 43,0 до 31,0 мм; дальнейшее увеличение

этого оксида до 4 мас.% приводит к росту растека-

емости – 49,4 мм (рис. 1). Несмотря на повышенное

содержание щелочных компонентов, все эмали от-

носятся к первому классу водостойкости. Это

можно объяснить тем, что триады щелочных окси-

дов Li2O-Na2O-K2O, которые отличаются радиу-

сами катионов, создают полищелочной эффект или

так называемый «эффект подавления», то есть из-

менение количества одного из щелочных окислов

снижает активность другого [8].


Рис. 1. Зависимость растекаемости фритты (мм) от содержания добавки К2О

Исследуемые эмали обжигали в различных

температурных режимах: в лабораторных условиях

в муфельной печи (780-850°С), в промышленных на

ООО «Новомосковская посуда» в печи №8 (обжиг

покровных эмалей) и печи №1 (обжиг деколей). Оп-

тико-цветовые характеристики исследуемых по-

крытий определялись в эмалевой лаборатории

ГВУЗ «УГХТУ» на компараторе цвета КЦ-3 и блес-

комере ФБ-2.

Увеличение количества К2О до 4 мас.% в ис-

следуемой эмали приводит к росту коэффициента

диффузного отражения (КДО – 82-87%) при всех

режимах обжига (рис. 2).

Рис. 2. Зависимость КДО (1), КЗО(2) и степени желтизны G (3) от количества К2О: а - лабораторный

обжиг (Тобж 800оС) б - производственный обжиг (печь №8); в - производственный обжиг (печь №1)


Обратно-пропорционально изменяется ход

кривой коэффициента зеркального отражения

(КЗО) по отношению к кривой КДО при лаборатор-

ном обжиге (рис. 2, а) и в печи №1 (рис. 2, в): при

увеличении количества оксида калия до 3 мас.%

блеск снижается, а при следующем шаге варьиро-

вания К2О до 4 мас.% – начинает расти.

С увеличением содержания оксида калия в по-

крытиях, которые обжигались в печи №8, показа-

тель блеска линейно снижается с 67 до 57% (рис.2,

б).

Соответственно, положительным влиянием

оксида калия на оптические характеристики иссле-

довательских эмалей является существенное увели-

чение глушения покрытий. В то же время, рост кон-

центрации оксида калия в составе эмали привел к

увеличению показателя желтизны при всех видах

обжига (рис.2).

Наиболее качественным является покрытие с

дополнительным содержанием в стеклоэмали К2О 3

мас.% сверх 100 мас.% исходного состава. Оно ха-

рактеризуется плотной белой поверхностью, отлич-

ной заглушенностью, первым гидролитическим

классом водостойкости и удовлетворительным по-

казателем желтизны при всех режимах обжига.

Для выяснения характера кристаллизации и

идентификации кристаллических фаз проводили

дифференциально-термический анализ фритт и

рентгенофазовый анализ покрытий эмалей, исполь-

зуемых в производстве стальной посуды, а именно:

отечественной ЭСП-117 и марки 2018 «FERRO», а

также малофтористой исследуемой с содержанием

3 мас.% К2О более 100 мас.% исходного состава.

Фиксирование кривых ДТА проводили при

подъеме температуры до 900оС и дальнейшем охла-

ждении до 500оС (рис. 3). Такой метод построения

кривых позволил зафиксировать при понижении

температуры выраженные эндоэффекты, свиде-

тельствующие об интенсивной кристаллизации при

охлаждении эмалевого расплава. По характеру кри-

вых ДТА установлено следующее:

- для всех кривых ДТА при нагревании стекол

после эндоэффекта размягчения наблюдается эк-

зоэффект, который связан с выделением кристалли-

ческой фазы анатаза в интервале температур 530-

600 оС;

- на кривой охлаждения для всех эмалей

наблюдается следующее: сразу при понижении

температуры выделяется кристаллическая фаза, о

чем свидетельствует выраженные эндоэффекты в

интервале температур 865-880 оС;

- кривые производственной эмали «FERRO»

(б) и исследуемой (в) имеют схожий характер: ши-

рокий эндоэффект размягчения, на котором наблю-

дается раздвоение пиков экстремумов для первой

эмали – 510 и 575 оС, для второй – 500 и 570 оС;

- эмали «FERRO» (б) и исследуемая (в) имеют

наибольшую температуру экзоэффектов выделения

кристаллической фазы – 600 оС;

Рис. 3. Дифференциально-термический анализ титановых эмалей:

а – ЭСП-117; б – «FERRO»; в – исследуемая

Для идентификации кристаллических фаз глу-

шения было проведено рентгенофазовый анализ на

установке ДРОН-3 титановых эмалевых покрытий

после обжига в лабораторных условиях при 820оС в

течение 4 минут (рис. 4).


Рис. 4. Рентгенофазовый анализ эмалевых покрытий после обжига при 830 ° С:

а – ЭСП-117; б – «FERRO»; в – исследуемая

Рентгенограммы эмалей характеризуются ин-

тенсивными пиками кристаллизации TiO2 в форме

анатаза.

В табл. 1 приведена сравнительная характери-

стика исследуемой и производственных стеклоос-

нов по данным дифференциально-термического и

рентгенофазового анализов, а также их оптические

характеристики.

Таблица 1

Сравнительные показатели ДТА и ренгенофазового анализа эмалевых покрытий и их оптико-цветовые

характеристики

Название

эмалей

Дифференциально-термический анализ Рентгенофазовый анализ

КДО,

% G, %

Тmax

эндоэф-

фекта

размяг-

чения,

оС

Температур-

ный интервал

эндоэффекта

размягчения, оС

Тmax эк-

зоэфекта вы-

деления кри-

сталлической

фазы, оС

Относительная интенсив-

ность максимальных пи-

ков, %

Іанатаз

d=0,3510нм

Ірутил

d=0,1687нм

ЕСП-117 525 70 560 98,3 33,0 75 3,78

«FERRO» 510, 575 100 600 100,0 29,0 75 -2,40

Исслед. 500, 570 110 600 100,0 20,2 87 4,97

Анализом комплексных исследований выяв-

лено, что лучшими, учитывая два основных показа-

теля – белизна и показатель желтизны, а также по

визуальной оценке покрытий, являются эмали

марки 2018 «FERRO» и исследуемая с повышен-

ным содержанием К2О до 3 мас.%. После получе-

ния положительных результатов с исследуемой ти-

тановой эмалью, а также на основе предыдущих ис-

следований [12] было принято решение разработать

стеклоосновы для получения покрытий кремового

и серо-голубого цвета.

Для получения кремового цвета в состав тита-

новой фритты добавляли Cr2O3 в количестве от 0,01

до 0,15 мас.%. Наиболее оптимальное содержание

оксида хрома для получения необходимого кремо-

вого цвета – 0,05-0,07 мас.%.

Для получения серо-голубого цвета в состав

титановой фритты добавляли CоO в количестве от

0,1 до 0,8 мас.%. Наиболее оптимальное содержа-

ние оксида кобальта для получения необходимого

серо-голубого цвета – 0,3-0,5 мас.%.

Для получения шликеров для малофтористих

кремовых (МФК) и серо-голубых (МФСГ) покры-

тий использовали следующие компоненты: фритту,

глину часовоярскую, NaNO2 и воду. Помол выпол-

няли в производственных мельницах объемом 50


кг. После старения в течение 24 часов, шликер

наносили на загрунтованные металлические изде-

лия методом окунания и обжигали в конвейерной

печи №8 и в печи №1 для обжига деколей по дей-

ствующим на предприятии температурно-времен-

ным режимам. Гостовские аналоги ЭСП-140 и

ЭСП-130 обжигаются только в печи №8, так как в

печи №1 получается недожог эмалевого покрытия

из-за пониженного температурного режима.

В табл. 2 приведены свойства исследователь-

ских фритт и покрытий. Растекаемость определяли

в соответствии с ГОСТ 24405-80, химическую стой-

кость в соответствии с ГОСТ 24788-2001. Испыта-

ния проводили в условиях ООО «Новомосковская

посуда».

Таблица 2

Свойства исследовательских фритт и покрытий

Свойства Номера исследовательских эмалей

МФК МФСГ

Растекаемость, мм 44,0 38,0

Химическая стойкость, мг/см2∙г 0,14 0,14

Миграция бора в модельном растворе HAc 4,0%, мг/дм3 1,69 2,04

Миграция в водной вытяжке фтора, мг/дм3 0,11 0,03

В соответствии с данными из табл. 2 кремовые

и серо-голубые стеклопокрытия можно использо-

вать для внешнего и внутреннего эмалирования из-

делий хозяйственно-бытового назначения.

Исследовательские эмали обжигали в лабора-

торных и промышленных условиях. По внешним

признакам исследовательские эмалевые покрытия

имеют плотную структуру, качественную безде-

фектную поверхность с высоким блеском (рис. 5).

а б

Рис. 5. Внешний вид изделий с исследовательскими покрытиями:

(а) кремовая, (б) светло-голубая

В табл. 3 приведены оптико-цветовые характе-

ристики исследовательских покрытий, которые

определялись в эмалевой лаборатории ГВУЗ

«УГХТУ» на компараторе цвета КЦ-3 и блескомере

ФБ-2.

Таблица 3

Оптико-цветовые характеристики эмалевых покрытий

№ эмали и

цвет покры-

тия

Темпер.

режим

Координаты цвета Координаты

цветности Чистота

цвета (Р),

%

Цвето-

вой тон

(λ), нм

Блеск

(КЗО), % X Y Z x y

МФК (кре-

мовый)

800 оС

(лабор.) 84,27 73,72 16,52 0,4828 0,4223 38 586 83

№8 82,62 72,60 16,30 0,4816 0,4232 40 586 70

№1 80,89 70,66 16,27 0,4819 0,4210 38 586 75

ЕСП-140

(кремовый) 820 оС 71,82 62,40 13,11 0,4750 0,4220 27 582 68

МФСГ

(серо-голу-

бой)

800 оС

(лабор.) 77,08 70,19 26,79 0,4428 0,4032 2 490 75

№8 76,57 70,09 25,93 0,4436 0,4060 2 490 61

№1 74,02 67,94 26,16 0,4403 0,4040 2 490 66

ЕСП-130

(серо-голу-

бой)

820 оС 45,30 47,80 60,20 0,4340 0,4050 2 480 75


Как видно из табл. 3, исследовательские эмале-

вые покрытия имеют более высокие оптико-цвето-

вые характеристики, в сравнении с гостовскими

аналогами.

Выводы. Установлено, что для получения ка-

чественных белых титановых эмалей необходимо

использовать в составе триаду щелочных компо-

нентов Na2O, K2O, Li2O, а также щелочно-земель-

ный ВаО. Введение в состав эмали Li2O и ВаО с раз-

личными радиусами катионов приводит к повыше-

нию химической стойкости (1-й гидролитический

класс водостойкости) и снижение температуры об-

жига стеклопокрытия (800 оС). Дифференциально-

термическим и рентгенофазовым анализами уста-

новлено, что для регулирования процесса выделе-

ния анатазной формы диоксида титана в вязкостно-

температурном интервале обжига покрытий легко-

плавкая малофтористая фритта должна содержать

повышенное количество оксида калия.

Разработанные малофтористые белые, кремо-

вые и серо-голубые титановые эмалевые покрытия

характеризуются гладким, блестящим и плотным

стеклослоем со стабильными оптико-цветовыми

характеристиками при различных режимах обжига.

Цветовые характеристики разработанных стеклоэ-

малей имеют лучшие показатели в сравнении с по-

крытиями на основе гостовских фритт ЭСП-117,

ЭСП-140 и ЭСП-130. Кремовые и серо-голубые

стеклопокрытия можно использовать для внешнего

и внутреннего эмалирования изделий хозяй-

ственно-бытового назначения. Эмали по сравне-

нию с гостовскими аналогами являются более лег-

коплавкими, о чем свидетельствуют положитель-

ные результаты обжига при температуре 800 °С в

лабораторных условиях ГВУЗ «УГХТУ». Мало-

фтористые кремовая и серо-голубая титановые

эмали используется в серийном производстве на за-

воде по выпуску эмалированных изделий хозяй-

ственно-бытового назначения

ООО «Новомосковская посуда».


1. Брагина, Л.Л. Особенности структуры и за-

кономерности процессов формирования стеклопо-

крытий в системе Na2O – B2O3 – ZnO – SiO2 /

Л.Л. Брагина, О.В. Саввова // Стекло и керамика. –

2009. – №7. – С. 29–31.

2. Hellmold, P. Development of new, free of fluo-

rine white enamels / P. Hellmold, B. Rödicker, К. Hart-

mann // 19th International Enamellers Congress – Ven-

ice, 2001. – Р. 145–152.

3. Петцольд, А., Пешманн Г. Эмаль и эмалиро-

вание: справочник – М.: Металлургия, 1990. –574 с.

4. Lips, K. Food Contact materials in Europe: a

challenge for the enamel industry / K. Lips, D. Jacobs,

N. Nyssen // 23rd International Enamellers Congress –

Florence, 2015. – Р. 209–221.

5. Liang, M. Microstructure and Properties of an

Enamel Containing Nano-sized Crystals of Titanium

Dioxide / Liang Menglin, Xiao Hanning, Zhuang

Liyuan // 22nd International Enamellers Congress –

Cologne, 2012.

6. Sarrazy, K. Low fire enamels for new pre-

primed steels / K. Sarrazy, A. Aronica, A. Leseur //

23rd International Enamellers Congress – Florence,

2015. – Р. 88–100.

7. ГОСТ 24405-80. Эмали силикатные

(фритты). Технические условия – Введ.01.07.81.

8. Аппен, А.А. Химия стекла /А.А. Аппен // –

Л: Химия, 1974. – 352 с.

9. Ходаковская, Р.Я. Химия титансодержащих

стекол и ситаллов / Ходаковская Р.Я. – М.: Химия,

1978. – 288 с.

10. Рижова, О.П. Розробка білих титанових

емалевих покриттів зі зниженою температурою ви-

палу / О.П. Рижова, М.А. Хохлов, Р.І. Кислична //

Технологический аудит и резервы производства. –

2015. – №4/4(24). – С. 25–30.

11. Pagliuca, S. Porcelain (Vitreous) Enamels and

Industrial Enamelling Processes. The Preparation, Ap-

plication and Properties of Enamels [Text] / Silvano

Pagliuca, William D. Faust. – Third Edition, Mantova:

Tipografia Commerciale, 2011. – 900 p.

12. Рыжова, О. Влияние малых модифицирую-

щих добавок на свойства эмалевых покрытий / О.

Рыжова, М. Хохлов // Proceedings of University of

Ruse- 2016, volume 55, book 10.1. – C. 120-124.


MATERIALS SCIENCE AND MECHANICS OF

MACHINES

ИССЛЕДОВАНИЕ ПРОЦЕССА ЭЛЕКТРОДУГОВОЙ СВАРКИ ТОНКИХ ПЛАСТИН

НЕПЛАВЯЩИМСЯ ЭЛЕКТРОДОМ

Горовая Е.П.

к.т.н.

Лу Ган

магистр

Национальный технический университет «Харьковский политехнический институт»

ANALYSIS OF NON-CONSUMABLE ELECTRODE ARC WELDING OF THIN

PLATES

Gorova O.

PhD

Lu Han

postgrade

National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute»

Аннотация Проведено исследования термодеформационных процессов дуговой сварки тонких пластин неплавя-

щимся электродом путем моделирования сварки в пакете ANSIS Workbench программного комплекса ко-

нечно-элементного анализа ANSYS. Приведены результаты численных экспериментов термодеформаци-

онных процессов при сварке тонких пластин из стали AISI 316.

Abstract Thermodeformation processes during arc welding of thin plates by non-consumable electrode are researched

by simulating in ANSIS Workbench package of ANSYS software system for the finite element analysis. The

results of numerical experiments during welding of thin plates made of AISI 316 steel are presented.

Ключевые слова: моделирование, электродуговая сварка, термодеформационный процесс, неплавя-

щийся электрод, ANSIS Workbench.

Keywords: modeling, electric arc welding, thermo-deformation process, non-consumable electrode, ANSIS

Workbench.

При исследовании процессов сварки в послед-

нее время широко применяется компьютерное мо-

делирование. Проведение большого количества

натурных экспериментов достаточно трудоемко и

затратно, а при исследовании тепловых полей во

всех точках объема свариваемых тел – затрудни-

тельно. Причем, результаты моделирования термо-

деформационных процессов сварки в программных

комплексах конечно-элементного анализа ANSYS,

ABAQUS дают хорошее совпадение с натурным

экспериментом [1, 2, 3, 4, 5].

Целью работы является исследование термоде-

формационных процессов электродуговой сварки

пластин из стали AISI 316 (табл. 1) неплавящимся

электродом в среде инертных газов.

Исследование проводили методом моделиро-

вания термодеформационных циклов в среде при-

кладной программы ANSIS Workbench в 3D поста-

новке для различных режимов сварки (табл.2).

Таблица 1.

Химический состав стали AISI 316 в % [6]

C Mn Cr Ni Mo Si S P Fe

<0,08 <2,0 16,0-18,0 10,0-14,0 2,0-3,0 <1,0 <0,03 <0,045 остальн.


Таблица 2.

Режимы сварки

№ U(В) I(А) Скорость, (м/ч)

1 17.7 108.8

36 2 20.8 128.0

3 23.9 134.4

4 17.7 108.8

41 5 20.8 128.0

6 23.9 134.4

7 17.7 108.8

47 8 20.8 128.0

9 23.9 134.4

Пакет ANSIS Workbench программного ком-

плекса конечно-элементного анализа ANSIS позво-

ляет моделировать любой вид сварки с учетом про-

цессов, происходящих при сварке. Для моделирова-

ния термодеформационных процессов сварки

используются два модуля Transient Thermal и Static

Structural. При моделировании входными парамет-

рами выступают: технологические параметры

сварки (табл. 1), источник тепла в виде двойного эл-

липсоидного источника Голдака [2]); геометриче-

ские параметры источника тепла [2] и свариваемых

деталей (рис. 1); теплофизические и прочностные

свойства материала (табл. 3), коэффициент излуче-

ния материала, постоянная Стефана-Больцмана,

температура окружающей среды (200С); коэффици-

ент конвекции, зависящий от температуры, принят

в виде кусочно-линейной функции согласно [8].

Таблица 3.

Теплофизические и прочностные свойства стали AISI 316 [7]

Температура

(0K)

Плотность

(кг/м3)

Теплоёмкость

(Дж/кг·град)

Теплопро-

водность

(Вт/м·град)

Предел проч-

ности

(Н/м2)

Модуль

Юнга

(Н/м2)

Предел текучести

(Н/м2)

273 8038.70 456.28 13.29 6.45E+08 2.00E+11 3.47E+08

373 7997.02 494.23 14.99 6.20E+08 1.96E+11 2.11E+08

473 7954.03 522.74 16.62 4.60E+08 1.92E+11 1.67E+08

573 7909.76 543.92 18.19 4.40E+08 1.72+11 1.45E+08

673 7864.18 559.87 19.72 4.20E+08 1.68E+11 1.35E+08

773 7817.31 572.69 21.26 4.00E+08 1.60E+11 1.29E+08

873 7769.13 584.49 22.81 3.80E+08 1.52E+11 1.23E+08

973 7719.66 597.38 24.42 3.60E+08 1.44E+11 1.17E+08

1073 7668.90 613.45 26.09 3.40E+08 1.35E+11 1.11E+08

1173 7616.83 634.82 27.86 3.20E+08 1.27E+11 1.05E+08

1273 7563.47 663.58 29.76 3.00E+08 1.19E+11 9.90E+07

1373 7508.81 701.85 31.81 2.54E+08 1.05E+11 6.60E+07

1473 7452.85 751.72 34.03 9.80E+07 2.00E+10 2.40E+07

1573 7395.60 815.30 36.46 3.90E+07 7.00E+09 1.05E+07

1623 7354.75 869.09 38.29 2.70E+07 5.56E+09 1.00E+07

Выходными параметрами являются 3D распре-

деление тепловых полей, распределение времен-

ных и остаточных напряжений, деформаций.

Рис 1. Геометрическая модель

Геометрическая модель для сварки двух пла-

стин встык без разделки кромок представляет собой

две пластины, соединенные встык, размером

100х50 и толщиной 3 мм (рис. 1). 3D модель была

создана в графическом модуле Design Modeler. Вы-

бор конечного элемента для расчёта в пакете


ANSYS Workbench производился автоматически.

Для данной геометрической модели выбран гэкса-

эдрический конечный элемент (рис. 1). В резуль-

тате нестационарного теплового расчета получили

температурные поля и температурные циклы в точ-

ках на поверхности сварного шва и в зоне термиче-

ского влияния для 9-ти режимов (табл.2). Из ана-

лиза полученных результатов по распределению

тепла представляют интерес режимы сварки 2, 3, 6,

9 (рис. 2).

Параметры режима сварки № 9 обеспечивают

полное проплавление металла, а высокая скорость

обеспечивает меньшую тепловую погонную

нагрузку на поверхность, наиболее узкую зону тем-

ператур интервала хрупкости (рис 2, рис. 3, рис. 5).

Как видно из рис. 4 при одинаковой мощности

источника сварочного тепла с увеличением скоро-

сти сварки максимальная температура сварного

шва уменьшается. Влияние скорости сварки на гра-

диент температуры относительно невелико по срав-

нению с мощностью теплового источника (рис. 5),

однако сокращается время пребывания материала в

температурном интервале хрупкости.

а) режим №3 б) режим №6

в) режим №9 г) режим №2

Рис. 2. Температурные поля в поперечном сечении при режимах сварки

Таким образом, скорость сварки является важ-

ным параметром процесса, который влияет на каче-

ство сварки и технологическую прочность металла

шва.

а) б) в)

Рис. 3. Температурные поля во время сварки режима 9: а) 0,2 с; б) 3,9 с; в) 7,9 с

а) б)

0 1 2 3 4 5 6 7 8 90

500

1000

1500

2000

2500

Тем

пер

ату

ра

(℃)

Расстояние от центра шва (мм)

v3= 36 м / ч

v6= 41 м / ч

v9= 47 м / ч

0 1 2 3 4 5 6 7 8 90

500

1000

1500

2000

2500

Тем

пер

ату

ра

(℃)

Расстояние от центра шва (мм)

Q3= 3202 Вт

Q2= 2662 Вт

Q1= 1925 Вт


Рис. 4 Распределение максимальных температур по оси Y:

а) - при разных скоростях и одной мощности, б) - при разной мощности

а) точка 1 (0, 50, 3) б) точка 2, (2, 50, 3)

в) точка 3, (3, 50, 3) г) точка 4, (4, 50, 3)

Рис. 5. Температурные циклы

На рис.6 представлены результаты определе-

ния временных и остаточных напряжений деформа-

ций для девятого режима сварки модели без закреп-

ления на ее поверхности. На диаграмме видно, что

при сварке возникают сжимающие продольные

временные и остаточные напряжения σхх. Макси-

мум, которых достигает 350 МПа на 11 с и 33 с при

750 0С и 4000С соответственно. Процесс сварки

длился 12 с. Эти продольные σхх и поперечные

напряжения σуу, пластические деформации εхх ста-

билизируются уже на 45с после начала сварки.

Рис. 6. Кинетика изменения продольных σхх, поперечных σуу напряжений и продольных пластических

деформаций εхх от температуры Т в ЗТВ 1 мм от центра шва

Для режима сварки № 9 получены эквивалент-

ные напряжения по Мизесу во время сварки и после

сварки до полного остывания (рис.7). Предел проч-

ности стали AISI 316 составляет 515-580 МПа. Та-

ким образом, во время сварки появляются доста-

точно большие кратковременные максимальные эк-

вивалентные напряжения: на 0,2с – 726,22 МПа, на

3,9 с – 917,56 МПа. Остаточные эквивалентные

напряжения при полном остывании образца доста-

точно малы и составляют 0,008612 МПа, что значи-

тельно меньше допустимого напряжения.

Также получены распределения относитель-

ных пластических деформаций в эти же моменты

времени. Как видно из рис.8, эквивалентные пла-

стические деформации кратковременные. После

остывания образца до 40 0С пластические деформа-

ции практически исчезают (8·10-8), осталось два

4 6 8 10 12 14 16 183 200

500

1000

1500

2000

2300Т

емп

ерат

ура/℃

Время/с

2

3

6

9

4 6 8 10 12 14 16 183 200

500

1000

1500

2000

2300

Тем

пер

атура/℃

Время/с

2

3

6

9

4 6 8 10 12 14 16 183 200

500

1000

1500

2000

2300

Тем

пер

ату

ра/℃

Время/с

2

3

6

9

4 6 8 10 12 14 16 183 200

500

1000

1500

2000

2300

Тем

пер

атура/℃

Время/с

2

3

6

9

0 5 10 15 20 25 30 35 40 45-600

-500

-400

-300

-200

-100

0

100

200

300

400

500

600

700

800

900

1000

1100

1200

Время (с)

-2.0

-1.8

-1.6

-1.4

-1.2

-1.0

-0.8

-0.6

-0.4

-0.2

0.0

0.2

T

ε

σxx

T/℃ σ/МПа ε/%

σyy

-1500

-1000

-500

0

500

1000

1500

2000

2500

3000


очага в месте соединения (рис.8г) с максимальной

относительной пластической деформацией 7·10-7.

=

а) б)

в) г)

Рис. 7 Распределение эквивалентных напряжении по Мизесу для режима №9 во время сварки: а) 0,2с, б)

3,9с, в) 7,9с и г) 3000с после сварки.

а) б)

в) г)

Рис. 8.

Распределение деформаций для режима 9 во время сварки, а) 0,2с, б) 3,9с, в) 7,9с и г) после сварки 3000с.

Также получены распределения остаточных

напряжений (рис. 9) вдоль осей геометрической мо-

дели (рис. 1), которые показывают, что остаточные

напряжения на поверхности пластины малы по

осям X-X, Y-Y и не превышают допустимых.


а) б)

Рис. 9. Распределение остаточных напряжений а) по X-X б) по Y-Y

Выводы

1) Тепловые процессы при дуговой сварке ока-

зывают влияние на кинетику напряженно-деформи-

рованного состояния. Термодеформационные про-

цессы и превращения в металлах при сварке опре-

деляют технологическую прочность металла шва,

качество сварки.

2) Решение термодеформационной задачи поз-

воляет оценить распределение температурных по-

лей в объеме, температурных циклов в точках, сте-

пень однородности напряженно - деформирован-

ного состояния и определить распределение

продольных и поперечных остаточных напряже-

ний, пластических деформаций в сварочной модели

в целом. Причем, температурные поля являются

определяющими при оптимизации режимов сварки.

3) По температурным полям в поперечном се-

чении и в объеме, по температурным циклам можно

судить о качестве сварки по глубине проплавления,

ширине сварного шва, ширине зоны термического

влияния, коэффициенте формы провара и темпера-

турах в сварочной ванне и в участках зоны терми-

ческого влияния.

4) Мощность теплового источника и скорость

является важными параметрами сварки. Для аусте-

нитных сталей высокая скорость обеспечивает

меньшую погонную тепловую нагрузку на поверх-

ность металла и меньшее время нахождения ме-

талла в температурной зоне хрупкости.


1. Киселев С.Н., Киселев A.C., Куркин А.С. и

др. (1998) Современные аспекты компьютерного

моделирования тепловых, деформационных про-

цессов и структурообразования при сварке и сопут-

ствующих процессах. Сварочное производство, 10,

31-33.

2. Монфаред Афшин Хейдари, Пантелеенко А.

Ф. (2011), Математическое моделирование свароч-

ных деформаций в тонких пластинах. Вестник

БНТУ, 5, 18-25.

3. Прохоренко В.М., Яхно Б.О., Прохоренко

Д.В. (2011), Моделирование напряженно-деформи-

рованного состояния при сварке стыковых соедине-

ний средствами программного комплекса

ABAQUS. Вісник НТУУ «КПІ», Машинобудування:

збірник наукових праць, т1, 61, 134-139.

4. Иванченко А.Б., Жэньцзе Чжань (2015) Мо-

делирование температурного состояния сваривае-

мых деталей в условиях сварки неплавящимся элек-

тродом. Ученый XXI века, 5, 6-7.

5. Ющенко К.А., Червяков Н.О., Калина П.П.

(2006) Энергетические характеристики малоампер-

ных дуг. Автоматическая сварка, 4, 21-25.

6. Cталь AISI 316/SS. URL:

http://emk24.ru/wiki/astm_steels/stal_aisi_316_ (июль

2018)

7. Andrea Capriccioli, Paolo Frosi, (2009) Multi-

purpose ANSYS FE procedure for welding processes

simulation. Fusion Engineering and Design, 84, 546-

553.

8. Григорьев Б.А., Цветков Ф.Ф. (2005) Тепло-

массообмен: Учеб. пособие. Москва, МЭИ.

0 20 40 60 80 100-10000

0

10000

20000

30000

40000

50000

Нап

ряж

ени

е (П

А)

X (мм)

σxx

σyy

σzz

-30 -20 -10 0 10 20 30

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

7000

8000

Нап

ряж

ени

е (П

А)

Y (мм)

σxx

σyy

σzz


CHANGES IN THE STRUCTURE OF MEHANOACTIVED GRAPHITE

Chaika V.A.

Candidate of technical sciences,

Associate Professor of Institute of Physics

and Mathematics and Information Technology

Immanuel Kant Baltic Federal University

Savin V.V.

Doctor of physical and mathematical sciences

Head of the Laboratory of Physical Materials Science


Savina L.A.

Candidate of technical sciences,

Associate Professor of Institute of Physics

and Mathematics and Information Technology


Osadchy A.V.

Candidate of physical and mathematical sciences

Senior Researcher of Prokhorov General Physics

Institute of Russian Academy of Sciences

Rybin M.G.

Candidate of physical and mathematical sciences

Senior Researcher of Prokhorov General Physics

Institute of Russian Academy of Sciences

Abstract

Using the techniques of Raman spectroscopy, the influence of short-term high-energy mechanoactivation

treatment (MAT) on the possibility and regularity of the transformation of chemical bonds between carbon atoms

was investigated. Graphite MPG-7 was processed for no more than an hour at 1000 and 1500 rpm. Similar non-

linear changes in the characteristics of the graphite MAT structure were revealed for the two treatment regimes. It

is shown that processing for an hour with less energy leads to a greater accumulation of energy in the substance.

Keywords: mechanoactivation treatment, Raman spectrum, 3D phase, structural ordering of matter, packs of

graphene layers

Introduction

Nanocarbon materials with various properties are

becoming increasingly popular. New and new methods

of obtaining them are being developed [1, 2]. MAT

technology of carbon materials is one of the promising

technologies.

The multi-hour MAT of graphite and carbon ma-

terials is accompanied by nonequilibrium processes, as

a rule, by stepwise (jumplike) changes in the character-

istics (near and long-range order parameters) of the ma-

terial structure and its phase components [3, 4].

To detect changes in the structure in carbon mate-

rials, Raman spectroscopy methods are often used. In

literary data, the overwhelming majority of Raman

studies of graphite pertain to annealing, pressure treat-

ment, laser treatment, and there are practically no data

from Raman studies on the effect of MAT on structural

changes in graphite [5, 6, 7].

In this paper, an analysis of the Raman spectra of

MAT graphite was carried out after a brief treatment in

a high-energy ball system at the Emax plant in order to

determine the effect of MAT on structural changes.

Materials and Methods

The material for MAT was graphite IPG-7. The

treatment was carried out in a high-energy ball mill

Emax at a mass ratio of balls to a loading weight of 4.5:

1. Continuous processing time is 10, 30, 50 and 60

minutes at 1000 rpm and 20, 40, 60 minutes at 1500

rpm in the residual air atmosphere.

Raman spectra were obtained on a Raman Raman

HR Evolution Raman spectrometer using a wavelength

of 633 nm. The laser power is about 10 milliwatts, the

grating is 600 divisions per millimeter, the accumula-

tion of 10 seconds 3 times.

Results

Figure 1 shows the Raman spectra of graphite

MAT at 1000 rpm. The spectrum features are mainly

determined by the level of clustering (condensation) of

carbon atoms, the degree of ordering of atoms in sp2-

hybridization, the disruption of C-C bonds, the fraction

of the phase with sp3 -hybridization of carbon [8].

Graphite with a perfect crystal macrostructure has

only one (G) line of the first order at 1582 cm-1. The G-

type vibrations of graphite molecules are formed by

carbon atoms located in sp2-states and located in the

plane of graphite meshes; a similar mode is present in

all cases when carbon atoms contain carbon atoms with

double bonds, ie, this mode refers not only to six-mem-

bered (aromatic) carbon rings. As noted in the paper

[9], in the spectrum of graphite having defects of gra-

phene layers, and also in the case where the size of the

crystallites or domains is small, there are additional

lines of the first order: in the region of 1355 cm-1 - D1,

about 1620 cm-1 - D2, as well as several weaker lines in


the region of 1400-1500 cm-1 - D3 and 1100-1200 cm-1

- D4.

On the one hand, the intensity of the D1 line is

strictly related to the proportion of six-membered (aro-

matic) carbon rings. If the aromatic clusters are small,

then the position of the maximum shifts to the region of

higher frequencies; when the amount of undistorted ar-

omatic rings is reduced, for example, in the transition

of nanocrystalline graphite to amorphous carbon, the

frequency and intensity of the D1-maximum decreases.

The presence in the graphene layers of not only six-

membered carbon rings also reduces the amplitude of

the D1 peak and increases its width [9]. This can serve

as an explanation for the displacement of the position

of the D1 line (instead of the 1355 cm-1 line is in the

range of 1329-1340 cm-1). But, on the other hand, as

noted by the authors of [10], the 1332 cm-1 line corre-

sponds to a diamond-like structure.

The observed non-uniform displacements of the

lines, both first and second order, are presented in Table

1.

Fig.1. Raman spectra of graphite after MAT at 1000 rpm

Table 1

Displacement piek of Raman spectra of MAO graphite

rotation 1000 rpm 1500 rpm

time, min 10 30 50 60 20 40 60

D4 - - - - 1075,64 1110,13 1222,73

D1 1329,05 1322,38 1324,85 1339,95 1320,75 1318,86 1316,82

D3 - - - 1453,5 1457 1405,78 1446,07

G(k) - - - 1532,37 1492,76 1505,02 -

G 1570,17 1573,31 1593,97 1574,4 1568,18 1564,57 1557,0

D2 1610,07 1610,46 1606,92 1606,03 1601,11 1594,53 1591,95

S1 2463,14 2453,4 2457,55 2447,15 2458,01 2439,65 2383,28

S3 2922,39 2899,27 2916,64 2924,05 2925,28 2898,5 2939,28

S2 2685,96 2652,22 2659 2689,01 2653,53 2632,88 2655,83

The D4 line is practically not identified on the

spectrogram, and the D3 line (1453.5 cm-1), although

shifted, becomes clearer after 60 minutes of treatment.

The D1 line is first shifted to the low frequency region

broadens and increases the intensity, and after 60

minutes of processing the frequency increases and the

intensity decreases, which allows one to assert about

the decrease in the sizes of aromatic clusters. Line D2

shifts from 1616.26 cm-1 to 1606.03 cm-1. But due to

the expansion, peak G absorbs this line. In addition, a

splash of 1532.37 cm-1 appears, which, according to the


authors [11, 12], corresponds to nanographite, inter-

layer defects, disordered sp3 clusters, or disorder in the

form of amorphous carbon. It is proposed to denote this

line G (k).

In the second-order spectral region for the original

graphite, there are higher harmonics of graphite disper-

sion: 2720 cm-1 - S2 (the most intense line), 3240 cm-1

- S4 (weak but clear maximum), and 2450 cm-1 Raman

lines, S1 and 2935 cm-1 - S3. For MAT graphite, after

60 minutes, these lines are strongly shifted towards

smaller values: 2691.78; 3232.12; 2447.15 and 2924.5

cm-1, respectively, although the ratio of line intensities

is preserved. There is also an insignificant reflex in the

region of 2000 cm-1, which corresponds to the onset of

the carbon amorphization process [13].

Analyzing the features of the change in the Raman

spectrum of graphite MAT at 1500 rpm (Fig. 2), atten-

tion is drawn to the presence of halo in an amorphous

type after 40 minutes of processing, both for first-order

lines and for lines of the second order, the order of its

intensity is manifested more. After 60 minutes, the halo

decays, the spectrum is characterized by an increased

noise background and the presence of many small

peaks. Thus, the amorphization process started after 40

minutes relaxes after 60 minutes and the structure of the

powder particles is ordered.

According to Raman spectra, the changes during

MAT of such characteristics of the treated material as

the degree of disordering of R1, the size of La

crystallites, the thickness of the pack of graphene layers

Leq and (S1-D1), the corresponding change in internal

pressure were analyzed. The characteristics are

determined by the formulas described in [9], and their

changes with the course of processing time are shown

in Fig. 3.

Fig.2. Raman spectra of graphite after MAT at 1500 rpm


Fig.3. Change in characteristics over time MAO

The generally accepted parameter of the degree of

disordering of R1 to 60 minutes of processing de-

creases, however, the peak S2 is broadened, and the in-

crease in the peak area according to [9] indicates an in-

crease in disordering. The reason for this disagreement

lies, perhaps, in the sizes of the crystallites produced

and their concentration.

According to the Raman spectra, the concentration

of crystallites to 40 minutes MAT increases, and by 60

minutes decreases by almost 3.3 times. In this case, the

crystallite size increases, and at 1500 rpm in 3.5 times,

and the thickness of the packs of graphene layers is 4

times.

This allows us to make the assumption that the

crystallites are combined, and in such a way that the

thickness of the packs of graphene layers increases, i.e.

crystallites are combined oriented, and not randomly.

At first glance, there is nothing incomprehensible in the

association of crystallites; in MAT powder there are a

lot of small particles, which due to increasing plasticity

can serve as interlayer layers. But an increase in the

thickness of the packets of graphene layers indicates

that when the crystallites are combined, the layers turn

out to be practically parallel, and not two particles are

combined, but more. However, another version is pos-

sible: the proposed formula Leq = 8,8 [14] is not

suitable for analysis of the Raman spectra of MAT

powders.

The assumption that the graphene layers increase

due to the intercalation of atoms from the processing

atmosphere is not confirmed. the analysis of the chem-

ical composition of the substance does not reveal large

impurities. The increase in defects in the layers also

cannot give an increase in thickness by 3 or more times.

An estimate of the change in internal pressure of the

corresponding line difference (S1-D1) shows a slight

decrease to 60 minutes of treatment. There is an as-

sumption that an increase in the thickness of a packet

of graphene layers occurs due to the transition from

chemical bonds between atoms to physical interaction

between layers, for example, due to electrification.

Discussion

The revealed changes in the characteristics of

MAO graphite in a short-term treatment at 1000 and

1500 rpm are of a similar nature. However, treatment

with a lower energy (at 1000 rpm) leads to more accu-

mulation of energy in the substance.

The process of transformation of the structure with

MAO graphite, obviously, cannot be described only

from the point of view of changing chemical bonds and

structural transitions, but requires introducing an un-

derstanding of the mechanism of physical interaction

between the elements: particles, crystallites and gra-

phene layers.

Acknowledgments

Research was supported by Ministry of Education

and Science of the Russian Federation, state task no.

16.4119.2017/PCh. This research was supported by the

Russian Academic Excellence Project at the Immanuel

Kant Baltic Federal University also.

References

1. S. A. Pyachin, M. A. Pugachevsky “New tech-

nologies for the production of functional nanomateri-

als: laser ablation, electrospark effect” Khabarovsk,

2013 - 38 p.

2. Yershova T.V., Skurikhin A.A., Yudina T.F. //

Izv. Vissh. Uchebn. Zaved. Khim. Khim Tekhnol.

2008/ V. 51 N 10. P. 87-89 (in Russian).

3. S. V. Opalev, E. A. Belenkov “Experimental

study of the change in the structure of graphite during

mechanical grinding”, Proceedings of the Chelyabinsk

Scientific Center, 2004. issue 3 (24). pp. 27-30.


4. V.A. Chaika, V.V.Savin, L.A.Savina, A. V.

Osadchy and I.S.Zherebcov. Structural-phase changes

of graphite during mechanochemical treatment, Key

Engineering Materials, 2018, Vol. 777, pp. 205-209.

5. M. A. Kosareva, L. A. Baikova, Y. A. Ni-

konenko, A. N. Gabdullin Nanotechnologies in educa-

tion: allotropic modifications of carbon as a component

of shungite (The Education and science journal, 2016,

N8(137)), pp. 51-65.

6. E.A. Belenkov, V.A. Ali-Pasha Structure of 3D

graphite (Crystallography. 2011. V. 56, N 1), pp. 107-

112.

7. N. E. Kornienko, A. D. Rud, A.N. Kirichenko

The manifestation of high external and internal pres-

sures in the vibrational spectra of diamonds and onion-

like nanocarbon. Sat. Thesis dokl. 10th International

Conference "Carbon: the fundamental problems of sci-

ence, materials science, technology". Troitsk, 2016. pp.

216-219.

8. P. J. F. Harris, S. C. Tsang “High resolution

electron microscopy studies of non-graphitizing car-

bons” Philosophical Mag. A, 1997. Vol. 76, N 3. pp.

667–677.

9. M. M. Filippov. Raman spectroscopy as a

method for studying deeply-carbonized organic matter.

Part 1. The main directions of use. Proceedings of the

Karelian Research Center of the Russian Academy of

Sciences, 2014, N 1, pp. 115-134.

10. A. D. Rud ', L. I. Ivashchuk, N. I. Kuskova, G.

M. Zelinskaya, V. N. Uvarov, E. E. Melnichuk Struc-

ture of amorphous carbon obtained by the method of

electric breakdown of hydrocarbon fluids Chemistry

and Chemical Technology? 2010. V. 53, issue 10, pp.

38-43.

11. I. S. Biske, V. A. Koldey Spectroscopy of Ra-

man scattering of graphite from deposits and ore occur-

rences of Ladoga Ladoga. Geology and minerals of Ka-

relia, 2014, issue 17, pp.103-109.

12. T. P. Dyachkova, Yu. A. Khan, N. N. Baly-

bina, E. A. Burakova, A. A. Baranov, N. V. Orlova, A.

V. Rukhov Investigation of Raman spectra of function-

alized carbon nanotubes, Fundamental research, 2015,

N. 9-3, pp. 444-449.

13. V. S. Dozhdikov, A. Yu. Basharin, P. R.

Levashov. Amorphous carbon, hardened from liquid

carbon: structure and properties over a wide range of

pressures, Bulletin of the Technological University,

2016. V. 16. № 21. pp. 32-37.

14. Larouche N., Stansfield B. L. Classifying

nanostructured carbons using graphitic indices derived

from Raman specters // Carbon. 2010. P. 620-629.


POLITICAL SCIENCES

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАРАДІПЛОМАТІЇ ЯК ФОРМИ

МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА

Головко І.К.

аспірант кафедри міжнародних відносин

факультету суспільних наук та міжнародних відносин

Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

THEORETICAL BASES OF THE STUDY OF PARADIPLOMACY AS A FORM OF

INTERNATIONAL COOPERATION

Holovko I.

post-graduate student of the Department of International Relations

Faculty of Social Sciences and International Relations

Oles Honchar Dnipro National University

Анотація

Стаття присвячена вивченню існуючих підходів до трактування поняття «парадипломатія», визна-

ченню його характерних ознак, аналізу сучасних наукових концепцій щодо дослідження проблеми участі

регіонів у міжнародному співробітництві. В цьому контексті проаналізовано різні підходи до визначення

терміну «регіон» та розглянуто погляди представників різних наукових шкіл до розуміння концепції «па-

радипломатії». Встановлено, що існує уніфікований підхід до трактування феномену парадипломатії як

явища делегування значної частини владних повноважень як субнаціональним регіонам, так і регіонам, що

виникли в результаті транскордонного співробітництва.

Abstract

The paper is devoted to the study of existing approaches to the interpretation of the concept of

"paradiplomacy", the definition of its features, the analysis of modern scientific concepts in relation to the study

of the problem of regional participation in international co-operation. In this context, different approaches to the

definition of the term "region" are analyzed, and the views of representatives of various scientific schools are

examined, in order to understand the concept of "paradiplomacy". It has been established that there is a unified

approach to the interpretation of the concept of paradiplomacy as a phenomenon of the delegation of a significant

part of the authorities as subnational regions and regions that arose as a result of cross-border cooperation.

Ключові слова: регіон, парадипломатія, субнаціональний актор, транскордонне співробітництво, ре-

гіоналізм, глобалізація.

Keywords: region, paradiplomacy, subnational actor, cross-border cooperation, regionalism, globalization.

У сучасному світі в умовах інтенсифікації між-

народних відносин чітко простежується дві тенден-

ції. З одного боку, це процеси глобалізації, праг-

нення політичних акторів до взаємопроникнення і

відкритості, з іншого - процеси регіоналізації, пра-

гнення окремих територій і народів до збереження

національно-культурної своєрідності, історичної

спадщини, етнічної самобутності, досягненню по-

літичної автономії. Обидва ці процеси, будучи вза-

ємопов'язаними і взаємообумовленими, в значній

мірі впливають на політичні процеси і інститути

будь-якої держави. В умовах розмивання кордонів

між «внутрішніми» і «зовнішніми» вимірами полі-

тики глобалізація через акторів міжнародної полі-

тики, таких як наднаціональні політичні організа-

ції, транснаціональні корпорації, починає активно

впливати і на внутрішньополітичні процеси в дер-

жаві, тим самим залучаючи до міжнародних відно-

син і регіональних акторів, міжнародна діяльність

яких визначається як парадипломатія.

У зв'язку з вищезазначеними аспектами розви-

тку світоустрою в науковому співтоваристві актуа-

лізувалися дослідження таких питань, як вивчення

різних підходів до трактування поняття «парадип-

ломатія», визначення його універсальних характе-

ристик, аналіз наукових концепцій, які присвячені

дослідженню проблем участі регіонів у міжнарод-

них відносинах. Наукові праці, присвячені даними

аспектам, є концептуальною основою для аналізу

процесів парадипломатії, що обумовлює необхід-

ність їх детального розгляду і вивчення.

У своїх наукових роботах І. Духачек і П.Сол-

датос, поряд з типологізацією нових учасників між-

народних відносин, одними з перших здійснили

аналіз дефініції «парадипломатія» [12]. Питанням

участі у міжнародних відносинах субнаціональних

одиниць присвячені роботи Дж. Кінкейда [15]. Су-

часний стан та перспективи розвитку парадиплома-

тії в міжнародній практики розвинених країн дослі-

джував А. Лекур [16]. А. Кузнєцов провів теоре-

тико-методологічний аналіз сучасних концепцій

політичної регіоналістики [5]. Питання, пов'язані зі


становленням і розвитком парадипломатії європей-

ських регіонів, представлені в роботах Т. Зонової

[4].

Мета даної статті полягає в узагальненні тео-

ретичного міждисциплінарного досвіду дослідни-

ків парадипломатії, виділенні типових особливос-

тей парадипломатії на основі їх досліджень, систе-

матизація категоріально-понятійної бази

дослідження цього явища.

Оскільки категорії «парадипломатія» і «ре-

гіон» тісно взаємопов'язані і зумовлюють один од-

ного, то, безумовно, необхідно зупинитися на інте-

рпретації дефініції «регіон» в сучасній науковій лі-

тературі. Поняття «регіон» на сьогоднішній день

має широке поширення як в комплексі суспільних

наук, так і на повсякденному рівні, і серед дослід-

ників відсутній уніфікований підхід до його тракту-

вання на сьогоднішній день.

У політичній науці при визначенні «регіону»

зазвичай виходять з розуміння його як внутрішньо-

державної політичної одиниці. У внутрішньополі-

тичних відносинах в державах, побудованих на ос-

нові федералізму або регіоналізму, виділяється три

рівні державного управління: національний, регіо-

нальний та місцевий. З цієї точки зору «регіон» ви-

значається як конкретна територія, інституційна

структура, для якої характерна наявність власних

органів політичної влади, нормативно-правове вре-

гулювання взаємовідносин з іншими рівнями полі-

тичної влади [6, c. 8].

У теорії міжнародних відносин «регіон» також

інтерпретується за допомогою категорії актора

міжнародної діяльності. Варто зазначити, що серед

фахівців з питань геополітики та міжнародних від-

носин регіон розглядається перш за все як група

країн, які між собою пов'язані більше, ніж з іншими

країнами [1, c. 24]. Держави, об'єднані в такий ре-

гіон, мають такі інтегруючі чинники як близькість

розташування, схожі методи економічної діяльно-

сті та ін. Для усунення колізій в трактуванні «регі-

ону» як структурної частини держави і як актора

міжнародних відносин такі дослідники як Т. Кон, Д.

Меррілл, П. Сміт, П. Циганков вводять уточнюючі

дефініції, такі як «субнаціональний актор» [10, p.

73], «внутрішньодержавні регіони» [8]. В даному

випадку «регіон» інтерпретується так само, як і в

політологічному підході: як інституціоналізоване

співтовариство всередині іншого інституціоналізо-

ваного суспільства (держави).

У роботах дослідників регіональних процесів,

в тому числі парадипломатії, простежуються

спроби конкретизувати поняття «регіон». Так, А. С.

Кузнєцов виділяє дві основні стратегії конкретиза-

ції даного поняття, де перша стратегія, на його ду-

мку, зводиться до спроби створити синтетичне ви-

значення, а друга - полягає в більш вузькому трак-

туванні поняття «регіон» з введенням додаткових

дефініцій, що докладно розкривають його зміст [5,

c.14]. У цьому контексті дослідник запозичує по-

няття з арсеналу західної і вітчизняної політичної

науки і наводить такі поняття, як «простір» (area),

що позначає неінституціоналізовані регіони, «суб-

федеральна одиниця» (federated constituent) і «неце-

нтральний уряд» (non-central government).

Термін «субфедеральна одиниця» був запропо-

нований американцем Дж. Кінкейдом [15, p. 10]. У

сучасній науковій літературі аналогічним є поняття

«субфедеральна одиниця», введене в науковий обіг

Б. Штульбегом і В. Введенським [9, c. 134]. Дане

поняття є занадто вузьким, зводячи політологічне

розуміння регіону до терміна «суб'єкт федерації».

Концептуально іншим є поняття «нецентральний

уряд» (non-central government), запропоноване М.

Китінгом [13]. Даний термін, по-перше, вказує на

інституційну характеристику регіону, а по-друге,

дозволяє застосувати поняття до територіальних

одиниць як федерації, так і унітарної держави.

Проте, якщо головним недоліком поняття «субфе-

деральна одиниця» є його вузькість, то термін «не-

центральний уряд» представляється недостатньо

конкретним. Під нецентральною владою можна ро-

зуміти як владу власне регіонального рівня, так і рі-

вня місцевого самоврядування. Це стосується і по-

няття «локальний уряд» (local government), запро-

поноване М. Гудерьяном. Він вживає дане поняття

як по відношенню до рівня регіону, так і по відно-

шенню до рівня муніципалітетів.

Найбільш успішним прикладом конкретизації

поняття «регіон» в науковому дискурсі вважається

поняття «субнаціональний актор» (subnational

actor) або «субнаціональна одиниця» (subnational

unit), запропоноване, зокрема, А. Лекуром як сино-

нім «регіону» [16]. Таке визначення «регіону» вка-

зує саме на те, що він знаходиться на рівні політич-

них відносин, що поступаються лише державному

рівню. Подібне визначення наводиться і в Деклара-

ції з регіоналізму в Європі, прийнятої на Асамблеї

Регіонів Європи (АРЄ) 4 грудня 1996 року в Базелі,

де «регіон» визначається як «територіальне утво-

рення державного законодавства, що володіє рів-

нем, наступним за рівнем держави, і має політичне

самоврядування» [3]. У цьому ж документі вказу-

ються істотні ознаки регіону. Зокрема, в документі

підкреслюється, що регіон повинен бути визнаний

конституцією або іншими законами; йому повинні

бути гарантовані автономія, ідентичність, повнова-

ження і форма управління; регіон повинен мати

власну конституцію, статут автономії або закон, які

є частиною правової структури держав; регіон по-

винен висловлювати власну політичну ідентич-

ність, яка може бути забарвлена в найрізноманіт-

ніші політичні форми [3].

Таким чином, проаналізувавши різні підходи

до визначення сутності поняття «регіон», можна

розглядати його як безпосереднього субнаціональ-

ного актора і визначати як територіально-політичне

утворення, яке функціонує на регіональному рівні.

При цьому необхідно зазначити, що визнання регі-

ону як субнаціонального актора внутрішньополіти-

чних і зовнішньополітичних відносин не означає

заперечення його культурно-історичної самобутно-

сті і економічної самостійності.

Зміна світового устрою в 1980-1990-х стала

причиною зміцнення процесів регіоналізації, що


супроводжуються розширенням міжурядових орга-

нізацій, таких як ЄС, створенням міжнародних ор-

ганізацій, пошуком нових інструментів реалізації

транскордонних контактів. Саме в цей час діяль-

ність субнаціональних одиниць привертає увагу до-

слідників, які, спираючись на практику, починають

досліджувати досвід міжнародного співробітниц-

тва субнаціональних акторів як повноправних, від-

носно самостійних учасників міжнародного співро-

бітництва. Участь субнаціональних акторів у зовні-

шньополітичних відносинах в науковій літературі

отримало назву парадипломатії. Вперше дане по-

няття з'являється в роботах північноамерикансь-

кого дослідника федералізму 80-х рр. минулого сто-

ліття І. Духачека і британського дослідника Д. Де-

ріана.

І. Духачек, досліджуючи зміни, що відбува-

ються в федеративних відносинах, за яких регіони

починають вести активну міжнародну діяльність,

запропонував позначити дану діяльність регіонів

терміном «парадипломатія». На його думку, пара-

дипломатія складається «з політичних контактів рі-

зних держав, які формуються через контакти субна-

ціональних влади не тільки з торговими, промисло-

вими або культурними акторами зарубіжних країн,

але також і з усілякими агентами зовнішніх зв'язків

національних урядів» [12, p.15]. Далі він зазначає,

що «парадипломатія - це термін, який може бути

використаний для опису тих ініціатив і дій субнаці-

ональних одиниць, що відбуваються поза межами

їх національної держави і що несуть в тій чи іншій

мірі якийсь сепаратистський message в рамках еко-

номічних, соціальних і культурних контактів з іно-

земними державами [12, p.15].

Д. Деріан використовував поняття «парадип-

ломатія» при дослідженні процесу трансформації

класичної дипломатії. На відміну від І. Духачека

відправною точкою для Д. Деріана є не регіон як ак-

тор, а сама діяльність на міжнародній арені. Тому

під парадипломатією він розуміє міжнародну діяль-

ність будь-якого актора, крім держави: регіону, тра-

нснаціональної корпорації, мас-медіа, некомерцій-

ної організації та інших [11]. Даний підхід, втім, не

знайшов значної підтримки серед інших дослідни-

ків, оскільки він надає поняттю «парадипломатія»

невизначеності.

Те, що Д. Деріан називає міжнародною діяль-

ністю, можна без втрати сенсу назвати світовою по-

літикою, яка і відрізняється від поняття «міжнаро-

дні відносини» тим, що включає в себе комунікацію

не тільки між державами, але і між іншими акто-

рами (регіонами, ТНК, політичними лідерами, зло-

чинними угрупованнями та іншими [11, p. 56]. У

той же час термін «парадипломатія» найуспішніше

застосується саме до зовнішньополітичної діяльно-

сті регіону в силу того, що приставка «пара-» вказує

на паралельність або доповнення. Додатковою до

дипломатії держав є саме дипломатія регіонів як

політичних утворень, які займають рівень, наступ-

ний відразу за державним рівнем.

Одне з найбільш ґрунтовних визначень по-

няття «парадипломатія» було запропоновано аме-

риканським вченим Дж. Макнівеном. «Парадипло-

матія, - відзначає дослідник, - це термін, що відно-

ситься до міжнародної діяльності, яка має місце по-

ряд (звідси використання грецької приставки

«пара-») з традиційною дипломатичною діяльні-

стю. Традиційна дипломатія спирається на міждер-

жавні відносини. Парадипломатія здійснюється

субнаціональними одиницями, такими як провінції

і міста» [17, p. 178]. При цьому саме використання

приставки «пара-» і прикметника «паралельний»

викликає невдоволення ряду дослідників. Так, на-

приклад, М. Китінг зазначає, що назвати явище па-

ралельним означає визнати те, що воно не має без-

посереднього зв’язку з іншими процесами і яви-

щами [13]. При цьому М. Китінгом розглядаються

ще два терміни, якими позначають міжнародну дія-

льність регіону і які також, на його думку, не поз-

бавлені недоліків.

Першим терміном є «протодипломатія». Його

М. Китінг вважає невдалим, оскільки приставка

«прото» позначає «первинний», «вихідний», «при-

мітивний». На його думку, цей термін можна вико-

ристовувати щодо діяльності субнаціональних уря-

дів, спрямованої на здійснення першого етапу пере-

ходу до незалежності за допомогою підготовки

міжнародної думки і пошуку союзників, які будуть

готові визнати їх на ранній стадії незалежності [13].

Інший невдалий, з точки зору М. Китінга, тер-

мін - «субнаціональна дипломатія». На думку дос-

лідника, цей термін передбачає неодмінне підпо-

рядкування зовнішніх зв’язків регіонів зовнішній

політиці держави, в той час як це не завжди так. Для

ілюстрації цієї тези слід навести приклад Бельгії,

регіони і спільноти якої за деякими міжнародними

питаннями не підпорядковані федеральному уряду

[13]. При цьому, зважаючи на недоліки понять «па-

радипломатія», «протодипломатія» і «субнаціона-

льна дипломатія», М. Китінг стверджує про пере-

вагу використання самої основи «дипломатія», бо

вона підкреслює ненасильницький характер діяль-

ності регіонів, а по-друге, вказує на комплексність

даної діяльності .

Уже згадуваний при дослідженні поняття «ре-

гіон» Дж. Кінкейд пропонує використовувати по-

няття «дипломатія суб'єктів» (constituent

diplomacy), що акцентує увагу на те, що її учасники

є складовою частиною держав [15, p. 4–5]. Однак, в

світовому науковому співтоваристві вважається,

що даний термін є ще більш невдалим, оскільки він

невдало зводить поняття «регіон» до поняття «суб-

федеральна одиниця», яке виключає участь в між-

народній діяльності регіонів унітарних держав.

У сучасній політичній науці і нормативно-пра-

вових документах найбільш часто використову-

ється просто словосполучення «міжнародна діяль-

ність регіонів» без подальшої конкретизації [7, c.

109]. Однак такому поняттю також не вистачає то-

чності, а саме ідентифікації рівня самостійності ре-

гіонів в даному питанні.

Характеризуючи підходи до визначення тер-

міна «парадипломатія», необхідно більш детально

зупинитися на етапах становлення і розробки цього


терміна представниками різних політичних шкіл і

напрямків.

Увага представників політичної науки до між-

народної діяльності регіонів стала результатом під-

вищеного інтересу до дослідження політичних про-

цесів, що відбуваються на регіональному (субнаці-

ональному) рівні. Перш за все це стосується

північноамериканських дослідників. Починаючи з

50-х рр. ХХ ст. в США і Канаді створюються різні

спільноти, що ставлять за мету дослідження політи-

чних процесів на рівні штатів і провінцій.

Основними напрямками цих досліджень стало

вивчення відносин між центром і регіонами, регіо-

нальних політичних інститутів, а також електораль-

них процесів і феномена регіональних еліт. Мали

місце і дослідження активності штатів і провінцій в

міжнародній політиці, але всі ці роботи, так чи ін-

акше пов'язані з цією проблематикою, перебували в

руслі вищеназваних напрямів, а сама проблема уча-

сті регіонів у міжнародних відносинах мала харак-

тер певного «побічного продукту» у процесі ана-

лізу таких явищ, як сепаратизм, федералізм, дипло-

матія, транснаціоналізм і політекономія [5, c. 20].

Так, представники гарвардської школи міжнарод-

них відносин Р. Кохен і Дж. Най, які займалися до-

слідженням транснаціональної проблематики, в од-

ній з робіт початку 1970-х рр. відзначали, що для

системи міжнародних відносин характерним є під-

вищення тенденції до взаємозалежності, за якої ві-

дбувається плюралізація міжнародного поля, поява

нових інструментів впливу і нових автономних ак-

торів [14, p. 19]. Ця тезу про появу нових учасників

світового політичного процесу була підтримана і

розвинена Дж. Розенау. Займаючись, так само як і

Р. Кохен і Дж. Най, дослідженням транснаціональ-

них відносин, він відзначав, що «сучасна система

міжнародних відносин відтепер не може бути ви-

ключною прерогативою національної держави,

тому повноваження з широкого кола питань пере-

ходять до учасників наднаціонального і субнаціо-

нального рівня» [18, p. 2].

Кардинально змінюватися ситуація в дослі-

дженнях, присвячених проблемам парадипломатії,

починає з 80-х рр. минулого століття. У політичній

регіоналістиці відбувається серйозний прорив у ви-

вченні парадипломатії, який був пов'язаний з поя-

вою інституційно згуртованих груп вчених, які ви-

вчають феномен участі регіонів у міжнародних від-

носинах. Це спричинило появу двох шкіл

парадипломатії, які на сьогоднішній день вже стали

класичними: компаративістської школи парадипло-

матії і школи дослідження міжнародних відносин.

Так, в 1984 році вийшов спеціальний номер

американського політологічного журналу

«PUBLIUS: The Journal of Federalism», повністю

присвячений проблемі участі субнаціональних оди-

ниць в міжнародних відносинах. Прийнято вва-

жати, що саме з виходом даного номера журналу

почалося формування одного з двох основних на-

прямків парадипломатичних досліджень - компара-

тивістської школи парадипломатії (comporativists),

представниками якої є І. Духачек, Г. Мічелман, П.

Солдатос, Дж. Кінкейд, І. Фрай, які розробили но-

вий категоріальний апарат, що використовується

для дослідження даного феномена, і визначили пе-

рспективні орієнтири для подальших наукових до-

сліджень [16]. Даний категоріальний апарат дозво-

ляє найбільш повно розглядати концепт парадипло-

матії, включаючи різні рівні міжнародної взаємодії,

на яких і реалізується міжнародна діяльність регіо-

нів.

В Європі інституціоналізація парадипломатич-

них досліджень як самостійної галузі політичної

науки відбулася трохи пізніше, в середині 1990-х

рр., і проходила в дещо іншому напрямку. На від-

міну від США, парадипломатичні дослідження єв-

ропейської політичної школи беруть коріння, як

правило, не з вивчення федералізму і демократиза-

ції внутрішньої політики, а з аналізу процесів роз-

витку націоналізму в європейських державах і про-

блем сепаратизму. Особлива увага в даній школі

приділялася мотивам міжнародної діяльності регіо-

нів, а також впливу зовнішніх факторів, зокрема

глобалізації на дану діяльність. Через зазначені об-

ставини північноамериканський дослідник А. Ле-

кур, відніс більшість північноамериканських дослі-

дників до компаративістської школи, а європейсь-

ких дослідників (М. Китінга, Б. Хокінга, Ф.

Альдекоа) – до представників школи дослідження

міжнародних відносин (international relatios

scholars) [16, p. 3].

Як вже зазначалося вище, заслуговує на увагу

концепція І. Духачека, якого цілком виправдано

вважають засновником школи «компаративістів»,

який запропонував використовувати термін «пара-

дипломатія» для позначення міжнародної діяльно-

сті регіонів. У роботі «Порушений суверенітет: на

шляху до типологізації нових акторів у міжнарод-

них відносинах» він першим виділяє різні категорії

парадипломатії. Залежно від географічних масшта-

бів дослідник виділяє три категорії парадипломатії

[12, p. 15]. До першої категорії він відносить транс-

кордонну регіональну парадипломатію (cross-

border regional paradiplomacy), яка характеризує

співробітництво прикордонних регіонів, що об'єд-

нані географічною близькістю і, як наслідок, спіль-

ністю проблем і підходів до їх вирішення.

Як другу категорію парадипломатії І. Духачек

виділяє трансрегіональну (макрорегіональну) пара-

дипломатію, яку визначає як співпрацю регіонів,

що не мають спільних кордонів, але входять до

складу держав, які цей спільний кордон мають. Ця

категорія співпраці більш формалізована і повинна

не суперечити вимогам дипломатичного міждержа-

вного протоколу. На сучасному етапі розвитку між-

народних відносин яскравим прикладом такої спів-

праці є єврорегіони.

Нарешті, третю категорію парадипломатії І.

Духачек визначає як глобальну парадипломатію -

міжнародне співробітництво регіонів географічно

віддалених держав.

Наступним етапом розвитку парадипломатич-

них досліджень в Європі став дослідний проект-се-

мінар (1997 р) в м. Більбао (Іспанія), який зібрав


значну кількість відомих політологів, що займа-

ються проблемою вивчення участі субнаціональ-

них акторів в міжнародних відносинах. Результа-

том цього наукового форуму стала поява збірника

наукових праць «Парадипломатія в дії», який зго-

дом перевидавався неодноразово. У ньому про-

блема участі регіонів у міжнародних відносинах

аналізувалася через призму націоналізму і теорії

міжнародних відносин, що було не характерним

для попередніх досліджень цього явища.

Окремої уваги серед європейських дослідників

парадипломатії заслуговує точка зору М. Китінга -

засновника концепції «школи дослідження міжна-

родних відносин».

При дослідженні природи парадипломатії М.

Китінг приділяє увагу впливу на міжнародну діяль-

ність регіону двох чинників: націоналізму і регіона-

лізму, - відзначаючи при цьому, що дані явища під

впливом процесів глобалізації трансформувалися у

нові форми. На його думку, залежність національ-

них економік від світової економіки і криза націо-

нальних цінностей призводять до того, що жителі

регіонів, особливо тих, які виділені за етнічною

ознакою, намагаються знайти альтернативу глоба-

льній культурі та економіці на регіональному рівні.

Влада регіонів, отримуючи підтримку з боку насе-

лення, намагається забезпечити власні інтереси на

міжнародній арені [13]. Відзначаючи особливість

нового націоналізму, М. Китінг пише, що «етнічні

меншини прагнуть не до сепаратизму, а до залу-

чення уваги з боку міжнародного співтовариства. В

таких умовах парадипломатія стає важливим ін-

струментом етнорегіональних еліт, які, активізу-

ючи свою міжнародну діяльність, домагаються пе-

вної компенсації і можливості підвищити статус ре-

гіону не юридично, через визнання суверенітету, а

фактично, стаючи повноцінним учасником міжна-

родних відносин» [13].

Таким чином, якщо раніше деякі регіони нама-

гались забезпечення протекціонізму, то новий регі-

оналізм передбачає прагнення до вільної торгівлі.

Це викликано прагненням регіонів залучити капі-

тал, створити нові робочі місця, а також вбудувати

в глобальну економіку малий і середній бізнес. Го-

ловним інструментом досягнення цих цілей також

стає парадипломатія.

Розвиток парадипломатичних досліджень при-

звів до формування комплексного підходу розгляду

участі регіонів у міжнародних відносинах. Саме за-

стосування комплексного підходу дозволило ство-

рити інтегративну теоретичну модель парадипло-

матії, за допомогою якої можна розглядати паради-

пломатію як через призму внутрішніх структурних

змін держави, так і через призму розвитку націона-

лізму та впливу глобалізації. Прикладом такої тео-

ретичної моделі є концепція канадського дослід-

ника А. Лекура.

У роботі «Політичні дослідження парадипло-

матії: досвід розвиненого світу» А. Лекур пропонує

досліджувати парадипломатію за допомогою ряду

наступних ключових питань: які чинники вплива-

ють на активність регіонів (субнаціональних уря-

дів); як здійснюється міжнародна діяльність регіо-

нів; які наслідки для держави має міжнародна акти-

вність регіонів [16, p.8]. При аналізі поставлених

питань дослідник виділяє як внутрішні (децентралі-

зація держав) так і зовнішні (глобалізація) фактори,

що активізують міжнародну діяльність регіонів. У

другому питанні А. Лекур досліджує рівні паради-

пломатичної діяльності, стратегію регіонів, зок-

рема, такий аспект як вибір партнерів для співробі-

тництва і методи здійснення цієї співпраці, а під на-

слідками А. Лекур має на увазі реакцію держави на

парадипломатичну діяльність регіонів, а також

структурні зміни у взаєминах центру з регіонами,

які виникають як результат такої діяльності.

Особлива увага в сучасних дослідженнях пара-

дипломатії приділяється питанням суверенітету.

Так, процеси регіоналізації та парадипломатії Т. Зо-

новою досліджуються як похідні глобалізації. Як

відомо, глобалізація несе загрозу національному

суверенітету, в той же час парадипломатія, що на-

дає регіонам повноваження, раніше віднесені до ви-

ключної компетенції національних урядів, а саме

міжнародні зв'язки, в дійсності дозволяє вибуду-

вати структуру, в якій як повноправні актори світо-

вої політики присутні і регіони, і держави. Т. Зо-

нова, досліджуючи досвід держав - членів Європей-

ського Союзу, приходить до висновку, що

«дипломатичні відносини між регіонами є не тільки

закономірним підсумком еволюції світової полі-

тики, але також відображають і інтереси самих дер-

жав, виступаючи додатковим каналом впливу» [4].

Слід зазначити, що такий дослідник як І. Р. На-

сіров, в монографії «Міжнародне співробітництво

регіонів» комплексно підходить до дослідження па-

радипломатії. Ним визначаються і детально розгля-

даються такі чинники зростання міжнародної акти-

вності регіону, як глобалізація, демократизація, не-

військові загрози безпеки, а також особлива увага

приділяється етнокультурного фактору. І.Р. Насі-

ров також детально вивчає напрямки і форми між-

народної діяльності регіонів, а також наслідки такої

діяльності для держави, відзначаючи, що «вони мо-

жуть як привести до зростання сепаратизму, так і,

навпаки, послабити його» [6, c. 203].

Питання впливу етнічної складової на міжна-

родну діяльність регіону займають центральне мі-

сце в роботах В. Н. Валуєва. При цьому етнічність

він вважає не просто фактором, а ресурсом. Дослі-

дник зауважує, що не тільки міжнародна діяльність

може сприяти забезпеченню інтересів регіону,

утвореного за національною ознакою, а й сама «на-

ціональна ідентичність регіону може сприяти заро-

дженню і активізації міжнародної діяльності даного

регіону» [13].

Вагомий внесок у вивчення процесів парадип-

ломатії внесли роботи і українських дослідників.

Так, в роботах Т.О. Грачевської парадипломатія ро-

зглядається як складова частина процесів регіоналі-

зації на сучасному етапі розвитку міжнародних від-

носин [2]. Український дослідник В. Ціватий розг-

лядає парадипломатію як інноваційну тенденцію

класичної дипломатії, а також виділяє концепт па-

радипломатії як інституційний напрямок реалізації


транскордонного та політико-дипломатичного

співробітництва України [8].

Таким чином, поняття «регіон» і «парадипло-

матія», не дивлячись на те, що вони пов'язані між

собою, є складними і неоднозначними. Існує кілька

трактувань цих понять. Так, «регіон» може, в зале-

жності від контексту, визначатися по-різному: як

категорія економічної, історичної, культурологіч-

ної і політичної сфер, а також міжнародних відно-

син. Термін «парадипломатія» також може визнача-

тися по-різному в залежності від того, кого вважати

її суб'єктом. Крім цього, існує також досить велика

кількість термінів, які претендують на те, щоб різ-

нобічно описати явища і процеси, що позначаються

словами «регіон» і «парадипломатія». У випадку з

«регіоном» це «простір», «субфедеральна одиниця»

і «нецентральний уряд». Близькими до «парадипло-

матії» ж є поняття «протодипломатія», «субнаціо-

нальна дипломатія», «дипломатія суб'єктів федера-

ції» і просто «міжнародна діяльність регіонів». Мо-

жна відзначити, що дослідження парадипломатії у

західній науці розвивалися в основному в двох на-

прямках. Історично першим був напрямок, предста-

вники якого звернулися до вивчення питань міжна-

родної участі регіонів у наслідок дослідження про-

блем федералізму. Основний акцент в даних

дослідженнях зроблений на вивченні структурних

змін всередині держав, що призводять до виник-

ненню парадипломатії. Представники другого на-

прямку, що виник значно пізніше, прийняли кате-

горіальну базу, розроблену представниками пер-

шого (сам термін «парадипломатія» і розуміння

«регіону» як «субнаціонального актора»), однак ак-

цент в їх дослідженнях був зміщений визначення

співвідношення парадипломатії з такими явищами,

як націоналізм, регіоналізм і глобалізація. Най-

більш продуктивним є аналіз парадипломатії в па-

радигмі інтегративної теоретичної моделі, яка до-

зволяє проаналізувати внутрішні та зовнішні чин-

ники виникнення парадипломатії, форми моделі

участі регіонів у міжнародних відносинах, а також

реакцію держави і наслідки розвитку дипломатії як

для держави, так і для регіонів. Однак, не дивлячись

на наявність декількох поглядів на феномен пара-

дипломатії, представники всіх напрямків поділя-

ють точку зору, що парадипломатія - це явище де-

легування значної частини владних повноважень

регіонам, як субнаціональним так і тим, які виникли

в результаті транскордонного співробітництва, а ін-

струменти і механізми реалізації парадипломатії не

мають принципових відмінностей від інструментів

офіційної дипломатії.


1. Ватыль В. Регионализация: общетеоретиче-

ские и геополитические аспекты // Регионалистика

: сб. науч. тр. / под ред. д-ра полит. наук, проф. В.Н.

Ватыля. Гродно: ГрГУ, 2009. 212 с.

2. Грачевська Т. Парадипломатія як складова

процесів регіоналізації на сучасному етапі // Грані.

No 12, 2014. С. 77 – 82.

3. Декларация по регионализму в Европе. –

http://aer-www.ameos.net/fileadmin/user_up-

load/PressComm/Publications/DeclarationRegional-

ism/.dam/l10n/ru/DR_RUSSE.pdf. (28.08.2018)

4. Зонова Т. Парадипломатия европейских ре-

гионов // Вся Европа. No 4 (43), 2011. –

http://www.amberbridge.org/article?id= 106.

(30.08.2018).

5. Кузнецов А. Парадипломатия: трактовки и

теоретические модели. – http://discourse-

pm.ur.ru/discours6/kuznecov.php. (02.09.2018)

6. Насыров И. Международное сотрудничество

регионов: мировая практика и опыт Татарстана. –

Казань : Изд-во Казан. гос. ун-та, 2007. 329 с.

7. Фарукшин М. Субъекты федераций в между-

народных отношениях // Полис. № 6, 1995. С. 109 –

118.

8. Ціватий В. Новаційні тенденції сучасної ди-

пломатії: концепт парадипломатії як інституційний

напрям реалізації транскордонного та політико-ди-

пломатичного співробітництва України // Зовнішні

справи. № 7, 2016. С. 36 – 39.

9. Штульберг Б., Введенский В. Региональная

политика России: теоретические основы, задачи и

методы реализации. – М. : Гелиос АРВ, 2000. – 208

с.

10. Cohn Т., Merrill D. eld., Smith P. North

American Cities in an Interdependent World: Vancou-

ver and Seattle as International Cities // The New Inter-

national Cities Era. Provo, 1989. P. 73– 118.

11. Der Derian J. On Diplomacy: A Genealogy of

Western Estrangement. Oxford, 1987. 258 p.

12. Duchacek I. Perforated Sovereignties: To-

wards a Typology of New Actors in International Rela-

tions // Federalism and International Relations. The

Role of Subnational Units. Oxford, 1990. P. 1 – 33.

13. Keating M. Paradiplomacy and Regional Net-

working // Forum of Federations. – http://www.fo-

rumfed.org/libdocs/ForRelCU01/924-FRCU0105-eu-

keating.pdf. (28.08.2018)

14. Keohane R., Nye J. Transnational Relations

and World Politics. Cambridge : Harvard University

Press, 1972. 460 p.

15. Kincaid J. Foreign Relations of Constituent

Units : Working Paper // Forum of Federations. Winni-

peg, 2001.

16. Lecours A. Political Issues of Paradiplomacy:

Lessons from the Developed World. –

https://www.clingendael.org/sites/de-

fault/files/pdfs/20081217_cdsp_diplomacy_pa-

per_paradiplomacy.pdf. (29.08.2018)

17. McNiven J. Canadian Provincial Trade Of-

fices in the United States // States and Provinces in In-

ternational Economy. Berkley, 1993. P. 167– 183.

18. Rosenau J. The Study of Global Interdepend-

World Affairs. – http://www.kazanfed.ru/papers/1.

(02.09.2018)

http://discourse-pm.ur.ru/discours6/kuznecov.php

http://discourse-pm.ur.ru/discours6/kuznecov.php


SOCIAL COMMUNICATION STUDIES

«ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР», «МАС-МЕДІЙНИЙ ПРОСТІР», «МЕДІАПРОСТІР»:

НАУКОВА РЕЦЕПЦІЯ ПОНЯТЬ

Порпуліт О.

Доцент, кандидат філологічних наук, докторант, Інститут журналістики, Київський національний

університет імені Тараса Шевченка

«INFORMATIONAL SPACE», «MASS MEDIA SPACE», «MEDIA SPACE:

SCIENTIFIC RECEPTION OF THE TERMS

Porpulit E.

Associate Professor, PhD (Philology), Institute of Journalism,

Taras Shevchenko National University of Kyiv

Анотація З’ясовано наукові погляди на уживані в галузі гуманітарних і соціальних наук терміни –

«інформаційний простір», «мас-медійний простір» і «медіапростір». Подано репрезентативний «зріз»

функціонування термінів у дослідницьких студіях. Обґрунтувано доречність і необхідність вироблення

інтеграційного визначення поняття «медіапростір» на підвалинах соціальнокомунікаційного підходу, що,

в свою чергу, сприятиме усуненню «однобічності» в інтерпретації поняття та виокремленню провідних

вимірів медіапростору з їх подальшою деталізацією.

Abstract The usage of terms “informational space”, “mass media space” and “media space” in humanitarian and social

sciences is determined. Representative summary of certain terms functioning in research studies is given. The need

to formulate an integral definition of the term “media space” based on socio-communicative approach is supported.

It would cause gradual elimination of “one-sidedness” in interpretation of the term and separate media space into

main dimensions with the aim of their further circumstantiation.

Ключові слова: інформаційний простір, мас-медійний простір, медіапростір, провідні виміри

медіапростору.

Keywords: informational space, mass media space, media space, main dimensions of media space.

Поняття «медіапростір», «мас-медійний

простір», «медіареальність», «медіасередовище» на

вітчизняній дослідницькій ниві з’явилися

порівняно недавно, але доволі активно й впевнено

завойовують позиції лідерів у сфері наукових інте-

ресів й обговорень, про що, наприклад, свідчить те-

матика й проблематика останніх конференції в га-

лузі гуманітарних і соціальних наук: ІІ Всеукраїн-

ська науково-практична конференція «Сучасний

мас-медійний простір: реалії та перспективи ро-

звитку» (Вінниця, 12–13 жовтня 2016 р.), Всеукра-

їнська науково-практична конференція

«Медіапростір: проблеми і виклики сьогодення»

(Київ, 25 квітня 2018 р.), ІІІ Всеукраїнська науково-

практична конференція «Сучасний мас-медійний

простір: реалії та перспективи розвитку» (Вінниця,

25 жовтня 2018 р.) та ін. Паралельно з відносно но-

вими термінами побутують і, так би мовити, «сми-

слові попередники» [5, с. 69] цих понять: словоспо-

лучення «інформаційний простір», «інформаційно-

комунікативний простір», «інформаційне середо-

вище», «інформаційне поле» тощо. Розмаїття

термінів, відсутність чіткого змістового на-

повнення, варіативність наукового розуміння дає

змогу угледіти в поняттях риси синонімічних

еквівалентів, «метафор» більшою мірою, ніж нау-

кових термінів [5, с. 70]. У світлі викладених заува-

жень у межах наукової розвідки ставимо мету –

з’ясувати наукові погляди на найбільш уживані в

галузі гуманітарних і соціальних наук терміни –

«інформаційний простір», «мас-медійний простір»

і «медіапростір», обґрунтувати доречність і необ-

хідність вироблення інтеграційного визначення по-

няття «медіапростір».

Наукова рецепція поняття «інформаційних

простір» може бути продемонстрована поданими

нижче визначеннями, перелік яких, безумовно, не

претендує на вичерпну картину функціонування

терміна в дослідницьких студіях, проте певною

мірою репрезентує своєрідний «зріз» означеної

проблематики:

1) розглянувши інтерпретації поняття «інфор-

маційний простір» у межах кібернетичного, філо-

софсько-методологічного, геополітичного, но-

осферного, семантичного, соціокультурного, ін-

формаційно-комунікаційного підходів, О. Дубас

(2010) доводить правомірність використання

терміна «інформаційно-комунікаційний простір» у

значенні «форма існування інформаційних систем,

яка забезпечує й стимулює оперативні інфор-

маційні взаємодії виробників інформації та її спо-

живачів, трансляцію знань, накопичених в інфор-


маційних ресурсах, і їхнє збереження в сформо-

ваній інформаційній інфраструктурі, сукупність ко-

мунікаторів, реципієнтів, значеннєвих повідом-

лень, комунікаційних каналів і засобів комунікації»

[6, с. 231];

2) М. Яковенко (2011) до провідних властиво-

стей інформаційного простору уналежнює

«трансісторичність» і культурний динамізм [22,

с. 26] і пропонує робочий варіант визначення –

«домінантна складова сучасного простору куль-

тури, що визначає рівень, характер і спрямованість

культурного розвитку та зумовлює її провідні еле-

менти: наукові, духовні та естетичні» [22, с. 26];

3) А. Ярох (2011) потрактовує інформаційний

простір як «сукупність інформації, яка зберігається

та циркулює в процесі соціальних комунікацій» [23,

с. 30], суб’єкти інформаційного простору (індивіди,

громадські / професійні об’єднання громадян,

соціальні й державні інституції тощо) продукують

інформаційні транзакції, функціями яких є «інфор-

мування; аналіз, оцінка і побудова моделі розвитку;

прийняття управлінських рішень» [23, с. 31];

4) у контексті інформаційного права С. Єсімов

(2015) пропонує інформаційний простір визначити

«як сукупність інформаційних технологій, інфор-

маційних систем, інформаційно-телекомунікацій-

них мереж, що уможливлює на основі єдиних прин-

ципів забезпечити інформаційну взаємодію дер-

жавних органів, організацій і громадян» [7, с. 33];

5) констатуючи розвиток інформаційного сус-

пільства, в межах якого інформаційна безпека не

може бути обмежена виключно технічним захистом

інформації, а потребує складної розгалуженої сис-

теми, базовими поняттями якої, на думку О. Го-

ловко та Д. Бабич (2016), є інформаційний простір

та кіберпростір: «інформаційний простір як сукуп-

ність елементів інформаційної взаємодії та безпосе-

редньо інформації, яка використовується

суб’єктами інформаційних відносин, співвідно-

ситься з поняттям кіберпростір як ціле та частина.

Кіберпростір виступає як сфера соціальної діяльно-

сті, пов’язана з обігом інформації у Всесвітній ін-

формаційної павутині, а також в інших інформа-

ційно-комунікаційних мережах» [2 , с. 76];

6) визначивши інформаційний простір як «су-

купність інформаційних об’єктів, які поширюються

його суб’єктами через наявні засоби комунікації»

[18, с. 135], О. Солдатенко наголошує на відсутно-

сті в Україні «комплексного закону та відповідних

підзаконних нормативно-правових актів щодо пра-

вового регулювання контролю інформаційного

простору в мережі Інтернет, де чітко б визначалися:

правовий статус суб’єктів контролю; зміст контро-

льних відносин; використання контролю; правові

норми щодо юридичної відповідальності контро-

люючих та підконтрольних суб’єктів» [18, с. 139];

7) критикуючи панівний на сьогодні геополі-

тичний підхід у визначенні категорії «інформацій-

ний простір» як суверенної території щодо поши-

рення на ній будь-якого знакового втілення інфор-

мації через будь-які канали ЗМІ, М. Шевченко

посилається на М. Слюсаревського і його «реля-

ційну теорію інформаційного простору», згідно з

якою «інформаційний простір є станом (і, водночас,

результатом) перманентної взаємодії процесів ви-

робництва та споживання інформації. …Параметри

інформаційного простору… обумовлені темпо-

рально-психологічними характеристиками пе-

ребігу інформаційних процесів і соціально-психо-

логічними характеристиками споживачів інфор-

мації» [21, с. 105]. Авторка пропонує під категорією

«інформаційний простір» розглядати «скоордино-

вану, багаторівневу структуру, що акумулює ре-

зультати комунікаційної діяльності суспільства, за

допомогою конкретних компонентів системи ін-

формації та зв’язку» [21, с. 105];

8) окрему групу становлять наукові студії, при-

свячені стану і перспективам розвитку національ-

ного інформаційного простору (Бондар Ю. , Здоро-

вега В., Костилєва С., Фурман Р., Шевченко М. та

ін.) як «сукупності інформаційних потоків націо-

нального та іноземного походження, поширюваних

на території України, як складне поліфункціо-

нальне явище, багатовимірний феномен» [11,

с. 165–166 ]; як «єдина (але безпомилкова) ознака

національної ідентифікації» [21, с. 106]. Ю. Бідзіля

виокремлює національний і міжнародний інфор-

маційні простори, враховуючи «територію

розповсюдження інформаційного продукту, інфра-

структуру, технологічні засоби й можливості

зберігання інформації, доступ до неї, міжнародні

угоди в галузі комунікації» [17, с. 45]. Активність

терміна «національний інформаційний простір» є

віддзеркаленням суспільно-політичного клімату

країни останніх років, наслідком зростання на зако-

нодавчому рівні потреби в контролі державою ін-

формаційного простору в мережі інтернет, пор.:

Указ Президента України від 25.02.2017 № 47/2017

«Про рішення Ради національної безпеки і оборони

України від 29 грудня 2016 року “Про Доктрину ін-

формаційної безпеки України”», Указ Президента

України від 15.05.2017 № 133/2017 «Про рішення

Ради національної безпеки і оборони України від 28

квітня 2017 року “Про застосування персональних

спеціальних економічних та інших обмежувальних

заходів (санкцій) ”» та ін.

Подані визначення об’єднує можливість зве-

сти поняття «інформаційний простір», «національ-

ний інформаційний простір» до сукупності вироб-

леного інформаційного продукту, вписати їх у пло-

щину горизонтального і вертикального поширення

інформації, обмежити обсягами споживання та ін-

тенсивністю інформаційних потоків, лімітувати

певною територією і кордонами.

Основою мас-медійного простору А. Зуєв

визначає «циркуляцію інформації, яку забезпечу-

ють мас-медіа» [8, с. 5], до мас-медіа автор уналеж-

нює засоби масової інформації, Інтернет, а також

«прояви масової культури, як ток-шоу та серіальна

стилістика» [8, с. 1]. Суголосними є зауваження

А. Слободянюка й О. Хоменко щодо постійного,

безперервного генерування мас-медійного про-

стору засобами масової інформації (телебачення,

газети, радіо, журнали та Інтернет) [19] . В

аксіологічному аспекті, наголошує А. Зуєв, мас-

медійний простір фіксує остаточну «перевагу маси


над людиною та неможливість … існування особи-

стості як енергетичної цілісності етичних, естетич-

них та пізнавальних переконань» [8, с. 5]. На інфор-

маційній порожнечі, неоригінальності й шаблонній

патогенності змісту, масовізації мас-медійного про-

стору акцентує О. Рак, пропонуючи чотирифазову

модель (фаза позитивної інформації, фаза корисної

інформації, фаза активного пошуку, фаза взаєморе-

зультативності) переформатування мас-медійного

простору в інформаційний медіапростір з орієнта-

цією на індивідуального представника соціуму [15].

Провідними ознаками сучасного мас-медійного

простору Г. Куц називає спрощеність інформації,

апелювання до базових людських інстинктів,

таблоїдизацію ЗМІ, і як наслідок, узвичаєння «три-

вожного тренду домінування маргінесу (основного

споживача ідей популізму) у виборі суспільного

майбутнього» [12, с. 112]. Занепокоєння у нау-

ковців викликає й відкритість національного мас-

медійного простору, втрата державою важелів кон-

тролю над змістом і поширенням мас-медійного

простору. А. Скорик доводить, що основою для збе-

реження національної ідентичності, поставленої на

варті «наступові масової культури», «у техно-

логічних новаціях мас-медійного простору» є

соціокультурна цінність [16, с. 41]. Мас-медійний

простір розглядається науковцями як джерело про-

дукування і поширення нових виразних і несподіва-

них засобів образності, експресивних і конотацій-

них мовностилістичних новацій (Л. Пашинська)

[14], як «багаторівнева модель, участь у творенні

якої беруть смисли, створювані як мас-медіа, так і

різними соціальним інститутами як штучно, так і в

процесі відображення соціальних практик» [20,

с. 661]. Спільним положенням у трактуванні по-

няття є певний гіркий присмак, обумовлений

усвідомленням мас-медійного простору як своєрід-

ного каркасу, провідні елементи якого – інфор-

маційна спрощеність, відтінок «жовтопресовості»,

маніпулятивний характер, змістова і тематична не-

оригінальність і шаблонність, популяризація стан-

дарту масової свідомості – підкріплюють і допов-

нюють одна одну.

Немає спільності, єдності й у трактуванні по-

няття «медіапростір». Так, констатуючи

розбіжності в інтерпретації поняття

«медіапростір», обумовлений на думку С. Грицай

«надмірно прикладним професійним характером

досліджень» [4, с. 237], авторка пропонує визна-

чення поняття на засадах міждисциплінарного під-

ходу: «медіапростір є за своєю суттю не стільки ре-

транслятором інформації, але і її виробником, усі

події об’єктивно існуючого світу створюють інфор-

маційні передумови, у зв’язку з чим медіапростір

постає як складна, глобальна система, що самоор-

ганізується, містить усі соціально-культурні скла-

дові, які здатні генерувати інформаційні переду-

мови і запити, здатні забезпечувати потреби в ін-

формації всіма можливими комунікаційним

засобами» [4, с. 242].

Геополітичний ракурс, задіяний в дослідженні

В. Конах, дав змогу авторці окреслити медіапростір

як «складову інформаційного простору, що роз-

міщується на певній території, де взаємодіють різні

політичні суб’єкти, що керуються необхідністю

контролювати власний інформаційний сегмент,

ефективно протистояти конкурентам і розши-

рювати сферу свого впливу» [9, с. 117]. Дослідниця

акцентує, що наявні на сьогодні наукові підходи до

визначення поняття «медіапростір» можуть бути

зведені до трьох стрижневих, конститутивних кри-

теріїв: 1) сфера особливих інформаційних відносин

між людьми (соціологічний та психологічний під-

ходи), 2) символічний простір знаків (культуро-

логічний підхід), 3) «інформатизований» фізичний

простір (геополітичний підхід, технологічний

підхід та підхід в межах теорії журналістики) [9,

с. 118]. В. Конах наводить далеко не повний перелік

провідних властивостей медіапростору: мобіль-

ність, конвергентність, інтерактивність [9, с. 124],

підкреслюючи, що медіапростір «перетворився на

середовище, в якому не лише мас-медіа здійснюють

інформування за принципом один до багатьох, а й

поступово стираються кордони між виробниками й

користувачами інформації та відбувається ко-

мунікаційна взаємодія між учасниками інформацій-

них відносин за принципом багатьох до багатьох»

[9, с. 124]. Обмеженість названими властивостями

не дала дослідниці змогу виконати поставлену мету

– «сформулювати авторське інтегральне визна-

чення» [9, с. 113] поняття «медіапростір» .

Провідну роль у генеруванні й ініціюванні

медіапростору К. Горська відводить контенту: «З

одного боку, сьогоднішній медіапростір фор-

мується за рахунок професійного медіапродукту – і

саме він встановлює модні тренди та втримує кон-

тентну ”розстановку сил”, з другого, – активна

аудиторія самостійно бере участь у його на-

повненні чи модерує діяльність медій через оцінку

їхнього контенту, коментарі, участь у плануванні

тематики номера» [3, с. 355]. На взаємодії засобів

масової інформації і аудиторії як обов’язковій

умові існування медіапростору наголошує й І. Ли-

товченко [13], внаслідок чого медапростір, з по-

гляду авторки, «являє собою певну відкриту

соціальну систему, характеризується складністю,

нелінійністю, нестабільністю та повсякчасно про-

низується різноманітними потоками інформації»

[13].

Акцент на ролі медіапростору у формуванні,

становленні й функціонуванні світогляду сучас-

ника, в еволюції ціннісних орієнтирів і переконань,

у виробленні та впровадженні моделей і стерео-

типів поведінки зроблено в розвідці Н. Головано-

вої. На означення нового базового медіапростору

авторка пропонує використовувати термін «реа-

ловірт» – «тривимірний світ безмежних можливо-

стей і властивостей, йде процес його стрімкого роз-

ширення на основі створення нової системи відтво-

рення сигналів, руху інформаційних потоків» [1,

с. 30]. Глобалізація, інтенсифікація технологічних

інновацій, «насиченість медіапростору соціаль-

ними змістами» [1, с. 34] сприяє, на думку Н. Голо-

ванової, погляду на «простір будь-якого дискурсу

як частку медіапростору – багатоемоційний,


полілогічний, полізмістовний» [1, с. 34], як

наслідок, «немає одного консолідованого опису,

немає єдиної конгломератної програми, такого про-

стору немає в природі – як єдності» [1, с. 34].

Окреслені тенденції дають змогу констату-

вати, що на сьогодні у різних галузях досягнено ва-

гомих результатів у вивченні категорій «інфор-

маційний простір», «мас-медійний простір»,

«медіапростір», проте ще актуальнішим і затребу-

ванішим вбачається необхідність комплексного ос-

мислення й формулювання інтеграційного визна-

чення поняття «медіапростір», що, на нашу думку,

можливе в межах соціальнокомунікаційного під-

ходу [10, с. 19–20], критеріями реалізації якого ма-

ють стати дослідження соціальних параметрів

суб’єктів і об’єктів медіапростору, дослідження

соціальних параметрів умов, ефектів і наслідків ін-

формаційно-комунікаційної взаємодії, здійснюва-

ної в медіапросторі. Обраний ракурс усуває «одно-

бічність» в інтерпретації медіапростору і дає змогу

виокремити його провідні виміри – технологічний,

інформаційно-комунікаційний, психологічний, те-

риторіальний, соціальний, часовий – з їх подаль-

шою деталізацією.


1. Голованова Н. В. Медіапростір як важливий

чинник побудови інформаційного суспільства

[Електронний ресурс]. Актуальні проблеми дер-

жавного управління. 2017, № 1 (51). С. 27–35. URL:

http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2017-

1/doc/1/04.pdf

2. Головко О. М., Бабич Д. С. Кристалізація де-

фініцій «кіберпростір» та «інформаційний простір»

як концептуального базису інформаційної безпеки

[Електронний ресурс]. Актуальні проблеми юри-

дичної науки та практики. 2016, № 1 (2). С. 72–77.

URL: http://apjp.stu.cn.ua/uk/nissue/item/417-

golovko-o-m-babich-d-s-kristalizatsiya-definitsiy-

kiberprostir-ta-informatsiyniy-prostir-yak-kontseptual-

nogo-bazisu-informatsiynoyi-bezpeki.html

3. Горська К. О. Медіаконтент цифрової доби:

трансформації та функціонування : дис. … докт.

наук із соц. комун.: 27.00.01 – теорія та історія

соціальних комунікацій. Київ, 2016. 449 с.

4. Грицай С. В. Визначення поняття

«медіапростір» з позицій міждисциплінарного під-

ходу. Вісник Харківської державної академії

культури. 2012, Вип. 36. С. 236–244.

5. Дзялошинский Й. Медиапространство Рос-

сии: коммуникационные стратегии социальных ин-

ститутов. Москва: Издательство АПК и ППРО,

2013. 479 с.

6. Дубас О. П. Інформаційно-комунікаційний

простір: поняття, сутність, структура [Електронний

ресурс]. Сучасна українська політика. Політики і

політологи про неї. Київ, 2010, Вип. 19. С. 223–232.

URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/han-

dle/123456789/26693

7. Єсімов С. С. Інформаційний простір у кон-

тексті інформаційного права [Електронний ресурс].

Вісник Національного університету «Львівська

політехніка». Юридичні науки. 2015, № 825. С. 31–

36.

URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnulpurn_2015_825_

7

8. Зуєв А. Мас-медійний вирок людському

[Електронний ресурс]. Філософські обрії. 2006,

Вип. 16. URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/han-

dle/123456789/2106

9. Конах В. К.Виникнення та еволюція поняття

«медіа-простір» в науковій думці [Електронний ре-

сурс]. Вісник Дніпропетровського університету. –

2015, № 2. С. 112–129. URL:

https://visnukpfs.dp.ua/in-

dex.php/PFS/article/viewFile/689/729

10. Корнєєв В. Актуальний стан і перспективи

розвитку наукових досліджень соціальних ко-

мунікацій в Україні. Київ: ПАЛИВОДА А. В., 2016.

342 с.

11. Костилєва С. Становлення і

функціонування національного інформаційного

простору України (90-ті роки ХХ ст.) у світлі віт-

чизняних досліджень [Електронний ресурс]. URL:

http://history.org.ua/Jour-

nALL/graf/graf_2002_11/15.pdf

12. Куц Г. М. Популізм у контексті таблоїдиза-

ції масс-медійного простору: політико-культурний

вимір. Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Серія «Теорія

культури і філософія науки». 2017, Вип. 57. С. 111–

115.

13. Литовченко І. В. Інституалізація медіапро-

стору в інформаційному суспільстві: соціально-

філософський аналіз [Електронний ресурс]. Вісник

Національного авіаційного університету. Серія :

Філософія. Культурологія : зб. наук. праць. Київ :

НАУ. 2015, Вип. 2 (22). С. 42–45. URL:

http://er.nau.edu.ua:8080/handle/NAU/19926

14. Пашинська Л. М. Детермінологізація як

спосіб формування неофразем у сучасному

україномовному мас-медійному просторі. Вісник

КНЛУ. Серія Філологія. 2017, Том 20, № 1. С. 97–

102.

15. Рак О. Трансформація сучасних мас-медіа

до накопичення корисних знань: оцінка та пла-

нування [Електронний ресурс]. Освіта регіону.

2016, Вип. 3. URL: http://social-science.com.ua/arti-

cle/1387.

16. Скорик А. Я. Мас-медіа як віддзеркалення

соціокультурних трансформацій суспільства.

Вісник Національної академії керівних кадрів

культури і мистецтв. 2017, № 4. С. 37–41.

17. Словник журналіста: Терміни, мас-медіа,

постаті / за заг. ред.. Ю. М. Бідзілі. Ужгород: ВАТ

«Видавництво ‟Закарпаття”», 2007. 224 с.

18. Солдатенко О. Інформаційний простір у

мережі інтернет: правове регулювання та контроль

[Електронний ресурс]. Підприємництво, господар-

ство і право. 2018, №5. С. 134–140. URL: http://pgp-

journal.kiev.ua/archive/2018/5/27.pdf

19. Хоменко О., Слободянюк А. Засоби масо-

вої інформації як «четверта влада» [Електронний

ресурс]. Наукові проблеми державотворення

України. Вінниця, 2017. URL: https://confer-

ences.vntu.edu.ua/index.php/e-democracy/e-democ-

racy2017/paper/viewFile/3469/2925

http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2017-1/doc/1/04.pdf

http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2017-1/doc/1/04.pdf

http://apjp.stu.cn.ua/uk/nissue/item/417-golovko-o-m-babich-d-s-kristalizatsiya-definitsiy-kiberprostir-ta-informatsiyniy-prostir-yak-kontseptualnogo-bazisu-informatsiynoyi-bezpeki.html




http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9670200

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9670200

http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26693

http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/26693

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9629409:%D0%90:%D0%AE%D1%80%D0%B8%D0%B4.%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA.

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9629409:%D0%90:%D0%AE%D1%80%D0%B8%D0%B4.%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA.

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=vnulpurn_2015_825_7

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=vnulpurn_2015_825_7

https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/viewFile/689/729

https://visnukpfs.dp.ua/index.php/PFS/article/viewFile/689/729

http://history.org.ua/JournALL/graf/graf_2002_11/15.pdf

http://history.org.ua/JournALL/graf/graf_2002_11/15.pdf

http://er.nau.edu.ua:8080/handle/NAU/19926

http://social-science.com.ua/article/1387

http://social-science.com.ua/article/1387

http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2018/5/5_2018.pdf

http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2018/5/5_2018.pdf

http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2018/5/27.pdf

http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2018/5/27.pdf

https://conferences.vntu.edu.ua/index.php/e-democracy/e-democracy2017/paper/viewFile/3469/2925




20. Чернявська Л. В. Концептуальний простір

мас-медіа [Електронний ресурс]. Молодий вчений.

2016, № 3. С. 658–662. URL:

http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2016/3/155.pd

f

21. Шевченко М. Поняття національного ін-

формаційного простору та його характристики

[Електронний ресурс]. URL: http:////ukrin-

fospace.pp.ua/article/download/141098/138228

22. Яковенко М. Інформаційний простір: філо-

софські аспекти формування поняття [Електронний

ресурс]. Вісник Національного університету

«Львівська політехніка». 2011, № 692: Філософські

науки. С. 22–27. URL: http://ena.lp.edu.ua:8080/han-

dle/ntb/10307,

23. Ярох А. І. Інформаційний простір та засоби

масової інформації: концептуальна модель [Елек-

тронний ресурс]. Вiсник Харкiвського нацiональ-

ного унiверситету iм. В.Н. Каразiна. 2011, № 968.

Сер.: Соціальні комунікації. Вип. 3. С. 30–34. URL:

http://dspace.univer.kharkov.ua/bit-

stream/123456789/5629/2/jarokh.pdf

http://ukrinfospace.pp.ua/article/download/141098/138228

http://ukrinfospace.pp.ua/article/download/141098/138228

http://ena.lp.edu.ua:8080/handle/ntb/10307

http://ena.lp.edu.ua:8080/handle/ntb/10307

http://dspace.univer.kharkov.ua/bitstream/123456789/5629/2/jarokh.pdf

http://dspace.univer.kharkov.ua/bitstream/123456789/5629/2/jarokh.pdf

№21, 2018


VOL.1

The journal has a certificate of registration at the International Centre in Paris – ISSN 5782-5319.

The frequency of publication – 12 times per year.

Reception of articles in the journal – on the daily basis.

The output of journal is monthly scheduled.

Languages: all articles are published in the language of writing by the author.

The format of the journal is A4, coated paper, matte laminated cover.

Articles published in the journal have the status of international publication.

The Editorial Board of the journal:

Editor in chief – Boleslav Motko, Comenius University in Bratislava, Faculty of Management

The secretary of the journal – Milica Kovacova, The Pan-European University, Faculty of Informatics

Lucia Janicka – Slovak University of Technology in Bratislava

Stanislav Čerňák – The Plant Production Research Center Piešťany

Miroslav Výtisk – Slovak University of Agriculture Nitra

Dušan Igaz – Slovak University of Agriculture

Terézia Mészárosová – Matej Bel University

Peter Masaryk – University of Rzeszów

Filip Kocisov – Institute of Political Science

Andrej Bujalski – Technical University of Košice

Jaroslav Kovac – University of SS. Cyril and Methodius in Trnava

Paweł Miklo – Technical University Bratislava

Jozef Molnár – The Slovak University of Technology in Bratislava

Tomajko Milaslavski – Slovak University of Agriculture

Natália Jurková – Univerzita Komenského v Bratislave

Jan Adamczyk – Institute of state and law AS CR

Boris Belier – Univerzita Komenského v Bratislave

Stefan Fišan – Comenius University

Terézia Majercakova – Central European University

1000 copies


Partizanska, 1248/2

Bratislava, Slovakia 811 03

email: [email protected]

site: http://sis-journal.com

mailto:[email protected]

http://sis-journal.com/

21, 2018 Slovak international scientific journal...

Documents

Transcript of 21, 2018 Slovak international scientific journal...