2011_6

Газета Західної конференції церкви адвентистів сьомого дня

ТЕМА НОМЕРАТЕМА НОМЕРА

№ 6 (89) червень 2011 року

Звіт секретаря ЗК за 2007-2011 рр.

Весняні турніри

“Я співаю для Ісуса”

“Просіть і дано вам буде”

Не просто похід

Поезія “Вірую і визнаю”

с.4 с.6 с.8

с.10 с.14 с.9

VII з’їзд Західної конференції:

Обрано нову адміністрацію с.2

2

Голос Надії № 6 (89) червень 2011 рокуНОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИ НОВИНИНОВИНИЗахідна конференція

Антонюк Олександр Івановичпрезидент

Народився у 1959 році на Буко-вині у сім’ї адвентистів.

У 1980 році прийняв хрещення. Одружений. З дружиною Тетяною виховав і одружив трьох дітей: сина і двох доньок.

Освіта: закінчив економічний факультет Чувашського державного університету, магістр богослов’я уні-верситету Андрюса. Викладає в УГІ на богословському факультеті.

У 1983 був покликаний на служіння.

У 1985-1991 рр. звершував пасторське служіння у республіці Татарстан.

У 1991 був обраний скарбником Волго-уральської конференції. Після її поділу на три конференції, у 1994-му зайняв посаду секретаря Волго-Вятської конференції. Через півроку був обраний у цій конференції пре-

зидентом і обіймав цю посаду про-тягом двох термінів.

У дев’яностих роках приклав чимало зусиль для реалізації масш-табного церковного проекту: будів-ництві християнського культурного центру у м. Нижній Новгород, який може розмістити 1800 чоловік. Саме там розташована телестудія «Лицом к лицу», звідки у 2008 році тран-слювалась супутникова програма Артура Штелє «Дорога до щастя, дорога до зірок». У цьому ж примі-щенні розмістились офіс конферен-ції, адвентистська школа, спортзал, теслярська майстерня; на території центру розташовані теплиці,де мож-на пройти навчальний курс по техні-ці Міттлайдера. Тут же, з його ініціа-тиви, був організований філіал ЗДА. І хоча він працював не на постійній основі, проте, там отримали вищу богословську освіту усі пастори з Волжської, Волго-Вятської, Ураль-ської конференцій та Східно-Сибір-ського місіонерського поля.

З 1992 по 2007 рік працював із всесвітньо відомим євангелістом Джоном Картером. Спільно з ним, у якості другого євангеліста, провів за цей час 14 програм. Після кожної програми продовжував проводити зустрічі протягом 2-3 тижнів. Усі про-грами проводились у великих пала-цах спорту або стадіонах, як примі-ром Санкт-Петербурзький СКК, де на перший день програми прийшло 28 000 відвідувачів.Протягом усього часу він виконував ще й обов’язки організатора і менеджера.

Загалом за цей період було охре-щено більше 14 000 чоловік, органі-зовано десятки громад.

У березні 1999 був обраний пре-зидентом Східно-Дніпровської кон-ференції Українського Уніону.

З 2002 року звершував служін-ня євангеліста УУК. Провів десятки євангельських програм, після яких було охрещено понад 7000 чоловік і організовано десятки нових громад. На території Західної конференції ним були проведені євангельські програми у м. Рівно, м. Ковель та на ВБ «Барвінок».

«Хочу працювати для Господа і Його Церкви. Я - українець, але більшу частину свого життя провів за кордоном, тому не можу добре розмовляти українською. Нехай Бо-жий народ молиться за мене, щоб Бог допоміг мені, за максимально короткий час, стати «повноцінним» українцем, - щоб я міг проповідува-ти українською мовою про Спасите-ля Ісуса Христа так, як я проповід-ував раніше російською. Прошу Вас молитись і за справу Божу, щоб усі ми могли знаходитись під керівни-цтвом Святого Духа, щоб Він пере-магав усі наші «людські» погляди на роботу Божу. Щоб під Його керівни-цтвом ми мали натхнення викону-вати цю роботу найкращим чином; щоб завдяки нашому служінню, посвяченості Богові і Церкві, люди у Західній конференції були приго-товані до скорої зустрічі з Христом. Бажаю, щоб кожна громада, кожен член Церкви мав близькі стосунки з Богом, щоб Він міг кожного вико-ристати для досягнення тієї місії, яку Христос поклав на нашу Церкву».

обрали

адміністрації

Західної конференції

На сьомомуз’їзді

новоїчленів

підготувала Ольга Ношин

3

Голос Надії № 6 (89) червень 2011 року

Рубін Ігор Леонідовичсекретар

Народився у 1974 році у м. Торчин, Волинської області в сім’ї службовців. У 1995 одружився. З дружиною Оксаною виховує доньку Даніелу.

Освіта: Закінчив державну агро-екологічну академію в м. Житомирі. Закінчив заочне навчання у Заокській Духовній Академії. Потім Національний університет Острозька академія, магістр філософії (релігієзнавства). Викладає в УГІ філософські дисципліни.

У 1994 прийняв хрещення після євангельської програми, яка проходила в Житомирі наприкінці 1993 року.

З 1996 року почав служіння у першій громаді м. Житомира як пастор початкі-вець, яке звершував до 1998 року.

Наприкінці 1998 був скерований у Вінницьку обл. селище Оратів де на той час було троє членів громади. Після проведеної євангельської програми гро-мада була зареєстрована з кількістю 13 членів. На початок 1999 року вона вже нараховувала 15 членів і троє готувались до хрещення.

У 1999 був запрошений звершувати служіння в громадах Західної конферен-ції: 1999-2000 рр. Іваничі, Мишів, Коло-на; 2001-2004 рр. Пожарки, Рожище; 2004-2009 рр. Стрий, Дрогобич; 2009-2011 рр. Луцьк-2, Ківерці.

За час служіння провів більше 15 євангельських програм.

«Ісус сказав «...щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав... щоб єдине були, як єдине і Ми». (Iван.17:21-22)

Моє щире побажання для Церкви: збудовувати єдність, збудовувати Божу сім’ю в Його любові. Це - найкраще свід-чення для світу, який деградує і сповне-ний злом. У сучасному цивілізованому світі, який щодня пропонує іноваційні рішення і технології, ми не зможемо від-повісти його викликам якщо не будемо мати любові. Нехай Господь допомо-же нам мати таку любов, яка згуртує і об’єднає нас для роботи на Ниві Божій в останній час».

Михайловський Микола Мироновичскарбник

Народився у 1950 році у сім’ї адвен-тистів, батько звершував служіння пре-світера у громаді с. Княже. Коли у СРСР церква була знята з реєстрації зібрання проводили у їхньому домі.

Заочно закінчив Заокську духовну академію. Одружений. З дружиною Ан-тоніною виховує двох синів: Андрія та Сергія.

Охрестився у 1969 році, у берез-ні 1989 був покликаний на служіння,

у тому ж році був посвячений у ду-ховний сан.

Своє служіння на ниві Божій почав з рідної громади с. Княже Сокальсько-го району Львівської області. 1989-1995 -с. Княже, Соснівка, Червоноград; 1995-1997 с. Рожище, Пожарки; 1997-200 м. Сокаль; 2000-2003 м. Мукачево

У 2003 році був обраний скарбни-ком Західної конференції, де і звершує служіння до цього часу.

За час його служіння у Західній конференції фінансова підтримка слу-жителів зросла на 5,69%, порівняно з 2007 роком.

Основний акцент було зроблено на фінансуванні роботи відділів. Найбіль-шу підтримку отримує відділ адвен-тистської місії. Частка витрат на даний відділ становить в середньому 15% від бюджету. Ці кошти були вкладені у проведення євангельських програм, підтримку та розповсюдження газети «Вічний скарб», допомогу у придбан-ні проекторів для громад. Особли-вим чином церква підклується за своє майбутнє - дітей та молодь, фінансово сприяючи їх розвитку. Значна фінансо-ва підтримка була надана для організа-ції конференційного музичного фести-валю «Я співаю для Ісуса».

Ефективно діяв проект «Молитов-ний будинок за 50 грн». У 2007-2011 рр. завдяки йому були зібрані кошти для громад Береги, Броди, Торчин, Кос-топіль, Шацьк, Стрий, Ужгород-2, Сар-ни, Скулин, Ходорів, Коб. Поляна, М. Мідськ. Було завершено будівельні та

ремонтні роботи і посвячено молитов-ні будинки у громадах Буштино, Терес-ва, Підвиноградово, Дротинці, Новосе-лиця, Виноградово, Маневичі, Торчин, Миколаїв, Радехів, Сівки. Закінчено облаштування офісу ЗК та реконстру-йовано дві квартири для проживання пасторів у с. Липники, неподалік від Львова.

Серед особливих проектів, якими опікується церва, можна назвати: БВ «Барвінок», яка працює на потстійній основі; студія для ЗМЦ ТК «Надія»; Початкова школа «Живе Слово» на базі 3-ї львівської громади, там же йдуть до завершення будівельні ро-боти у християнському кафе «Добра надія» (проект ЄАД); цільові збори для проектів ADRA, а саме: ремонт приміщень у будинках престарілих, сиротинцях та інтернатах (Львів, Рів-не, Вол.Волинський, Тячево, Мукаче-во), допомога постраждалим від сти-хійних лих, хворим.

«Нам усім ще багато потрібно зро-бити для Господа. Тому зростаймо самі та виховуймо членів громад у благо-говійному відношенні до церковних фінансів, як до святині Господньої. Пам’ятаймо, що Небо оцінює не кіль-кість дару, а кількість любові, вірності, посвячення, з якими цей дар прино-ситься. Господь покликав нас поєдна-тися у досконалій впевненості, що наш Бог і Спаситель попіклується про нас, якщо ми виконуватимемо Його місію в очікуванні нашого скорого прибуття в небесний дім».

4


Шановні члени Церкви АСД в Західній конференції!Разом з вами хочу віддати славу Богові словами

Вічного Євангелія, які записані в 1Тим.1:17 «А Цареві віків нетлінному, невидимому, Єдиному Богові, честь і слава на вічні віки» .

Усі ми розуміємо, що завдяки Богу, Церква АСД на нашій території розвивалась і зростала. І для того, щоб в майбутньому покращити служіння Церкви, відбува-ються такі заходи, як з’їзд. З’їзд делегатів від кожної громади - це ще одна можливість зупинитись на наших дорогах, проаналізувати діяльність та виконання місії Церкви, а також намітити плани на майбутнє.

Сьогодні дозвольте мені поділитись тією інформа-цією, яка поступила від кожної громади і яку ми при-готували для вас.

З початку 2007 року, на початок 2011 року за звіт-ний період на території ЗК, яка розташована в чоти-рьох областях України, приєдналося до Церкви АСД через водне хрещення 1018, через визнання віри 56 та перевідний лист 458 чоловік. Загальна кількість тих, хто приєднався до Церкви в Західній конференції ста-новить 1532 чол. Якби протягом тих чотирьох років членів Церкви не переводили, не хоронили, не ви-ключали, то ми б зростали швидкими темпами. Але, на жаль, з території ЗК переїхали в іншу місцевість 500 чол., померло 472, виключили 283 і втратили 74 чол. Загальна кількість тих, що вибули із ЗК становить 1428 чол. За чотири роки ми зросли на 104 чол. і на початок 2011 року загальна кількість членів церкви становить 6941 чоловік в 111 громадах ЗК.

Якщо говорити конкретніше, по чотирьох областях, то картина по нашій конференції виглядає так:

• Волинська область - має площу 20,2 тис. кв. км з населенням 1 036 516 жителів. За чотири роки насе-лення Волинської області зменшилось на 18 384 чол. У цій області є 29 громад АСД з 2115 членами церкви. На початку 2007 р. було 2057 членів церкви. Таким чином Церква АСД на Волині зросла на 58 чоловік. За чотири роки через хрещення, визнання віри та перевідні лис-ти до членів Церкви на Волині приєдналось 522 лю-дей. За минулий звітний період - 382. На початку 2007 року на одного члена церкви припадало 513 жителів Волині, а на початок 2011 року на одного члена церкви припадає 490 чоловік.

• Закарпатська область - має площу 12,8 тис. кв. км з населенням 1 244 876 жителів. За чотири роки на-селення Закарпатської області зменшилось на 9 024 чол. У цій області є 43 громад АСД, в яких нараховуєть-ся 2521 чол. На початку 2007 р. було 2510 членів церк-ви. Церква АСД в Закарпатті зросла на 11 чоловік. За чотири роки до Церкви в Закарпатті приєдналось 482 чол. За минулий звітний період - 462. На початку 2007

року на одного члена церкви припадало 500 жителів Закарпаття, а на початок 2011 року на одного члена церкви припадає 493 чоловік.

• Львівська область - має площу 21,8 тис. кв. км з населенням 2 548 900 жителів. Населення Львівщини також зменшилося на 62100 чол. У Львівській облас-ті є 21 громада із 1435 членів Церкви АСД. За чотири роки Церква у Львівській області зменшилася на 1 чол. На початку 2007 року нараховувалось 1436, а на по-чатку 2011 року - 1435. За чотири роки до Церкви на Львівщині приєдналося 293, але вибуло 294 . На почат-ку 2007 року на одного члена церкви припадало 1818 жителів Львівщини, а на початок 2011 року на одного члена церкви припадає 1776 чоловік. Це сталося за-вдяки зменшенню населення області.

• Рівненська область - має площу 20 тис. кв. км з населенням 1 152 686 жителів. Кількість населення Рівненської області також зменшилося на 16614 чол. У Рівненській області є 18 громад із 870 членів Церкви АСД. За чотири роки Церква у Рівненській області зрос-ла на 36 чол. За цей період приєдналось 235, а вибуло 199 чол. На початку 2007 року на одного адвентиста припадало 1401 чол., а на початку 2011 року - 1323.

По ЗК на 1 члена церкви на початок 2007 року припадало 890 жителів чотирьох областей, а на по-чаток 2011 року припадає 862 жителя.

За цих чотири роки в 10-ти громадах ЗК не було хрещення:

Волинська обл. - Дроздні, Малинівка, Ст.Загорів.Закарпатська обл. - В.Лази, Береги, Вишково і Новоселиця.Рівненська обл. - Березне, Рокитне, Смордва.

Кількість громад Західної конференції, які зросли за звітний період – 51 (за минулий звітний період -54):

• Волинь - 16 (за минулий звітний період - 12)• Закарпаття - 14 (за минулий звітний період -21)• Львівщина - 12 (за минулий звітний період - 10)• Рівненщина - 9 (за минулий звітний період - 11)

Кількість громад, які зменшились у кількості членів церкви:

• Волинь - 10 (за минулий звітний період - 12• Закарпаття - 20 (за минулий звітний період - 19• Львівщина - 7 (за минулий звітний період - 10Рівненщина - 8 (за минулий звітний період - 4

Громади ЗК, які не зросли і не зменшились:

• Волинь - 3 (за минулий звітний період - 3)• Закарпаття - 9 (за минулий звітний період - 1• Львівщина - 2 (за минулий звітний період - 0 )

ЗВІТ секретаря Західної конференції

за 2007 – 2011 роки

5


• Рівненщина - 1 (за минулий звітний період - 1)За звітний період утворилось дві громади: Шацьк

та Рівне-3. СЛУЖИТЕЛІ ЗК

На сьогодні в ЗК звершують служіння:23 рукопокладених пастори, з них один - на БВ

«Барвінок», і один в ЗМЦ ТК «Надія»40 помічників пастора, один на БВ «Барвінок»9 починаючих служителів17 служителів по контракту7 керівників відділів ЗК2 працівника на БВ «Барвінок»7 працівників ЗМЦ ТК «Надія»3 працівники офісуВсього 108 служителів та працівників ЗК

Молитовних будинків в ЗК є більше ніж гро-мад – 119 на 111.

Служіння адміністрації ЗК.

Адміністрація ЗК регулярно проводила щомісячні зустрічі служителів. На кожну зустріч готувався поря-док денний та важливі, цікаві матеріали. Проводились семінари для служителів, пресвітерів, дияконів, секре-тарів, керівників відділів.

Відвідувались громади та члени церкви. Адміні-страція приймала участь в ділових зібраннях громад, роботі виконавчих комітетів.

Один раз у півтора місяці, а при необхідності і час-тіше, відбувались зустрічі членів Ради ЗК.

Секретар ЗК В.І.Скиба

Кількість молитовних будинків в Західній конференції станом на кінець III кв. 2010 р.

Область КількістьГромад Молитовних будинків Оренда Квартира

пасторапосвячено будова реконструкція Всього:Волинська 29 21 3 6 30 2 4

Закарпатська 43 36 4 9 49 3 8Львівська 21 10 1 10 21 3 8

Рівненська 18 5 2 12 19 2 6Всього 111 71 10 37 119 10 26

Кількість служителів по Західній конференції станом на 1 грудня 2010 р.

Область/ відділення

Паст

ори

Пом

ічни

ки п

аст

орів

Паст

ори

поча

ткі

вці

(в т

.ч. п

о пр

. 300

*300

*300

)

Всьо

го п

аст

орів

Кері

вник

и ві

дділ

ів н

е па

стор

и

По к

онт

ракт

у не

пов.

роб

. де

нь

Міс

іоне

ри

Всьо

го с

луж

ител

ів

Пенс

іоне

ри

Техн

ічні

пра

цівн

ики

Техн

ю п

раці

вник

и по

ко

нтра

кту

Прак

тик

ант

и ЗД

А

РАЗО

М

Адміністрація 3 3 3 3Керівники відділів 1 1 2 2 2БВ «Барвінок» 1 1 2 2 2 4ЗМЦ ТК «Надія» 1 1 1 7 8Волинська 6 8 2 16 4 20 4 24Закарпатська 6 13 1 20 9 29 6 35Львівська 2 12 2 16 7 1 24 3 3 1 31Рівненська 3 5 4 12 3 15 2 17Всього по областях

23 40 9 72 7 17 0 96 15 12 1 124

6


Весняні турніри відбулись на Закарпатті

17 і 25 квітня відбулись два обласні спортивні турніри у вже традиційному місці проведення спортивних змагань на

Закарпатті — місті Хуст.

Волейбольний турнір об’єднав молодь шести ко-манд. Крім господарів турніру на змагання прибули команди з Ужгорода, Виноградова, Тячева, Іршави, Ільниці. Цікаво відмітити, що в Ужгородській команді чотири гравці були представниками слабкої половини, але не слабкими вони виявилися у грі з сильними бра-тами. Тому закономірно посіли почесне третє місце. А переможцями турніру і володарями головного призу, вже вдруге поспіль, стала команда з м. Тячів, яка у не-легкій фінальній боротьбі здолала амбіційну команду з Виноградова.

Футбольний турнір виявився також цікавим і наси-ченим. Вперше прибули на цей турнір аж дві команди з с. Руське Поле і одна з м. Тячів. А команда «Світло лю-бові» з Виноградова була представлена однією сім’єю (5 братів гравців і тренер батько), причому всі вони на-лежать до іншої конфесії – загалом вісім команд. Се-ред учасників були й служителі (6 пасторів), які підтри-мали молодь наших громад. Цього разу переможцями виявилися ільничани, які показали чудову злагоджену гру. А хустська команда вже втретє була учасником фі-нальної гри. Відповідно «Руплёвка» з Руського Поля

посіла третє місце. Але головним результатом цих зма-гань стало навіть не вручення кубків з спеціальним на-писом, грамот, дипломів і подяк, а хороший настрій, бадьорий дух, християнське спілкування молоді на-ших громад. А в боротьбі за перемогу можна було взя-ти для себе чимало духовних уроків, зокрема вихован-ня волі до перемоги над гріхом і прагнення отримати головну, найкращу нагороду - вінець вічного життя.

Віктор Власюк Фото Андрій Савін

У Луцьку хор «Моріа» розповів про «Історію одного царства».

Саме таку назву мало вечірнє музичне служіння, яке відбулось 23 квітня у першій громаді м.

Луцьк з ініціативи молоді місцевої громади.

На початку служіння керівник молодіжного від-ділу Західної конференції Олег Алексеєв звернувся до присутніх з коротким зверненням, в якому на прикладі історії про покликання Самуїла наголосив про те, що сьогодні кожному важливо почути голос Бога і сліду-вати Йому. Молодіжний хор виконав пісні з реперту-ару Осло госпел-хору, твори Дона Моена, Дональда Лоуренса, Андрю Крауча, Мікаела Барретта та Ламара Кемпбелла у перекладі Елли Павлюк, Ольги Книш, Со-фії Масюк та Валентини Кулініч. Сольним співом при-красили служіння Галина Книш, Людмила Голота та Іван Катюшко. У піснях звеличувалася Божа милість, висловлювалася впевненість і надія у Його вірності та скорому поверненні. Протягом служіння всі присутні об’єднувалися разом у загальному співі таких відомих

усім пісень як «Вірний Спасителю мій», «В земній до-лині», вивчили нову пісню з репертуару хору «Моріа» «Дякую Тобі», разом з імпровізованим дитячим хо-ром, який був організований під час служіння з при-сутніх дітей, заспівали пісеньку «Я візьму з неба любо-ві чуть-чуть». Ведучий програми Олександр Євтушок у коротких репризах розповів історію про коронування одного Царя, яке відбулося в Палестині трішки більше ніж 2 000 років тому.

«Служіння дуже швидко закінчилося, хоч і трива-ло півтори години, хотілося щоб воно було трішки до-

7


вше. Прошу вас, не обмежуйте себе лише зовнішніми проектами, орієнтуючись на місіонерські програми, проводьте такі служіння в громадах» - по закінченні служіння висловила своє бажання Ірина Матвійчук. «У цьому колективі вміло і майстерно поєдналися хор та сучасний інструментальний супровід. Це звучить свіжо і по-новому. Дуже натхненно! Наші громади є спрагли-ми за такими служіннями» - поділилася враженнями старший диригент хору першої громади м. Луцьк Люд-мила Гаспарова.

Це було перше служіння хору у стінах молитовного будинку. За час свого існування (майже 1,5 роки) моло-діжний госпел-хор провів концертні програми спільно з проектами «Живи за Біблією» та «Країна здоров’я», виступаючи у будинках культури та у парках.

Валентина Кулінічфото Салюк Анатолій

із сайту www.adventpicture.ru

Адвентисти пропагували здоровий спосіб життя у Луцьку

24 квітня відбувся футбольний турнір під назвою «Адвентисти за здоровий спосіб

життя»

8 футбольних команд з міст Володимир-Волин-ський, Камінь-Каширський, Ковель, Луцьк, Рівне, Кос-топіль, Житомир, Буча (УГІ) було розділено на 2 групи. В результаті у півфінал вийшли чотири команди: Жито-мир, Ковель, Буча, Костопіль. У фіналі прийняли участь

команда з Житомира та команда з Бучі (УГІ). Перемогу в турнірі здобула футбольна команда з Житомира.

Слід також відмітити, що футбольна команда УГІ прибула на турнір до Луцьк із Барселони, де вони мали нагоду прийняти участь у футбольному турнірі серед адвентистських учбових закладів. Так що футбол – це досить популярне явище не тільки серед Луцьких ад-вентистів. Після вручення кубка переможцям турніру всіх учасників було запрошено в приміщення духовний центру на святковий спортивний обід. Наші славні гос-

подині під керівництвом Анастасії Карпік та її помічни-ці Тетяни Євтушок, як завжди здивували всіх смачним борщем, волинськими пирогами від Діни Шевчук та іншою смакотою. Наступний турнір заплановано про-вести в червні 2011 року. Запрошуємо на цей турнір не тільки футболістів, а також й глядачів.

Якщо говорити більш детально на тему футболу в Західному регіоні церкви АСД, слід зауважити, що останні декілька футбольних турнірів були проведе-ні на досить високому рівні. Завдяки активній позиціі «головного футболіста Луцькф» Костянтина Шевчука футбольні матчі серед адвентистів Заходу України ста-ли надзвичайно популярним явищем. Це тішить, тому що таким чином молодь залучається до певного виду місіонерської роботи. Саме той факт, що футбольні тур-ніри відбуваються в сучасному спортивно-розважаль-ному центрі Адреналін-сіті підтверджує цю думку.

Костянтин Шевчук переконаний в тому, що ре-форма здорового способу життя це не тільки правиль-не харчування, а й фізичні вправи, не залежно від віку людини. Футбольні турніри протягом останніх років від-буваються один раз в сезон: весна, літо, осінь. Остан-ній турнір відбувся 24 квітня 2011 року. В цьому турнірі прийняли участь 8 футбольних команд . Молодь церкви АСД з різних міст України дедалі все більш активно про-являє своє бажання взяти участь в такій спортивній по-дії. Луцький духовний центр завжди гостинно відкриває двері для всіх заходів, що ведуть до збудування та духо-вного і фізичного збагачення нашого суспільства.

Людмила Гаспаровафото Олег Карпик

із сайту www.jesuslove.ru

8


У Сваляві благословляли дітей30 квітня в Свалявській громаді церви Адвентистів Сьомого Дня відбулось урочисте богослужіння, на якому звершили молитву благословення відразу над трьома

дітьми.

Троє молодих сімей принесли в дім молитви своїх діточок, щоб через молитву пастора, Господь благословив їх. Після проповіді пастора Михайла Спасюка, була звершена молитва посвячення над дітками: Ельдаром, Лукою та Іринкою. Батьки дали обітницю перед Богом та церквою, що будуть вихо-вувати їх в любові до Бога та людей. Церква також дала обітницю в тому,що буде допомагати у вихо-ванні цих дітей.

В псалмі 127;3 Давид сказав: «Насліддя від Гос-пода, - це діти, нагорода від Нього плід черева». А мудрий Соломон книзі Приповісток говорить: «Ко-рона для старших онуки». І тому напевно сьогод-ні ми помічаємо, як бабусі і дідусі віддають бага-то часу для своїх онуків. Я впевнений, що Господь буде допомагати і оберігати діток від всього злого, і дасть мудрість батькам у вихованні дітей.

Хочу привітати батьків словами цього вірша:Діток малих Ісус любивНа Свої руки брав,І послуху маленьких вчивІ їх благословляв.Ростіть розумні діточки

Щасливі та міцні,Немов у полі квіточкиПрекрасні, запашні.Господь, Він Батько нашА ми Його є діти,Собою нас від смерті спасЗа це Його хваліте.

Михайло Спасюк

У Західній конференції знову співали для Ісуса

Понад 250 чоловік відвідало чотириденний музичний молодіжний фестиваль Західної конференції «Я співаю для Ісуса» який відбувався 6-9 травня 2011 року на території

відпочинкової бази «Барвінок»,

Молоді автори та виконавці представили до уваги присутніх сорок три музичних твори, серед яких: 15 ав-торських пісень, 4 акапельні композиції, 10 вокальних та 6 інструменальних творів, а також 8 номерів у но-мінації «Християнський гурт». Фестивальна програма була призначена на неділю, у суботу ж, усі бажаючі мо-гли взяти участь у святковому музичному богослужінні.

У номінації «Вокал» переможцями фестивалю ста-ли: Галина Книш м. Львів, Леся Матяшук м. Шацьк, Іван Катюшко м. Рівне; у номінації «Інструментальне вико-нання» перемогу здобули Альбіна Тиводар та Рогач Оля з с. Бедевля Закарпатської обл., які виконали твір

дуетом на саксофонах, а також гурт «Сіон» збірний з Волинської області під керівництвом Олега Тарасюка і інструментальний квартет під керівництвом Юрія За-дерецького, м. Львів.

Серед гуртів визначилися такі переможці: гурт «Еліезер» з м. Ківерці (керівник Світлана Юнчик), гурт «Сіон» з міст Волинської області та рівненський гурт «Філадельфія» (кер. Любомир Скороход) - у номінації «Християнський гурт». Переможці у номінації «Ака-пельний гурт» розташувались наступним чином: квар-тет «Глорія» м. Львів (кер. Уляна Оліярник), квартет під керівництвом Ірини Мокрушенко, м. Вол. Волинський та молодіжний хор з м. Ковель (кер. Алла Юхимчук).

9


Родзинкою фестивалю стали два концерти гостей з Польщі: у п’ятницю – Даніеля Клюски з Гдині, а у суботу вокального ансамблю «Філео» з Кракова. Незважаю-чи на принципові відмінності у стилях виконання, гості з Польщі не залишили байдужими нікого з присутніх у залі, про що свідчили гучні і тривалі аплодисменти. Даніель Клюска (автор і виконавець) провів у суботу ввечері семінар на тему «Як написати християнську пісню», який виявися дуже доречним, з огляду на кіль-кість зареєстрованих виконавців у номінації «Автор-ська пісня». Після вечірнього богослужіння молодь, на знак подяки гостям з Польщі, організувала спілкування у дружній атмосфері, яке завершилось неформальним але дуже професійним і натхненним концертом.

Ведучі фестивалю: Ольга Ношин, Дарія Литовчен-ко, Сергій Шевчук та Павло Ваценко, - підготували ці-каву і насичену програму. Темою фестивалю у цьому

році вони обрали «Музику народів світу». Присутні ді-знались багато цікавого з народної музики шотланд-ців, іспанців, італійців, народів Кавказу та близького сходу і, звичайно, українців.

Організатори висловлюють подяку за допомогу в організації фестивалю адміністрації Західної конфе-ренції, та відпочинкової бази «Барвінок», а також усім тим, хто допомагав матеріально, морально, фізично і молитовно. А зокрема: молитовній групі 3-ї львів-ської громади, Ігору Загоруйко, Миколі Гончару, Віталію Скороходу, Івану Логіну, Павлові Фестеру, Оксані Василевич, Олегу Сокирко, Павлові Нараєв-ському, Геннадію Шевчуку, Валерію Павлюку.

Ольга Ношин

Вірую і визнаюВірую, Господи, і визнаю, Що Ти - Син Бога живого, Прийшов на Землю, щоб душу мою Спасти від усього злого.

Ти за причасника в Храмі Святім Прийми мене в Тайній Вечері, Тайну Твоїм ворогам не повім І не відкрию їм двері.

Не як той Юда цілую Тебе, Щоб віддати на муки… Але як розбійник той, за життя, До Тебе підношу я руки,

Господи Боже, мене пом’яни У Твоїм Царстві Небеснім, І благодаттю мене осіни - Нехай і грішний воскресне,

Нехай Причастя це пресвяте На кару мене не осудить, Але на щасливе і вічне життя Душу і тіло пробудить.

Боже, Ти милостивим грішному будь Мені у великій провині - Численні гріхи Ти забудь, Прости мені грішному нині.

Наталія Кушинська, м. Львів

Поезiя

10


€ 0,44

€ 0,44

€ 0,44

€ 0,44

€ 0,44

€ 0,44

€ 0,44€ 0,44

€ 0,44

€ 0,44

€ 0,44

ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВА ЖИВАВІРАЖива

Дорогі друзі! Я хочу вас запитати:чи любите ви звіряток?А пташок?Сьогодні я вам розкажу одну дуже цікаву історію, про

одного хлопчика і дівчинку, які дуже-дуже люблять пташок. Вони цілими годинами можуть сидіти біля вікна в кухні і спо-стерігати за пташками, які прилітають до годувальниц,і яку змайстрував для них татко. Особливо взимку, коли на вули-ці холодно і вся земля вкрита білим пухнастим снігом, і коли пташкам важко знайти для себе їжу. Вони цілими зграйками прилітали, щоб поживитися різноманітними крупами, які кожного ранку носила до годувальниці мама. Туди прилітали різноманітні пташки: синички, снігурі, голуби, прилітала дуже гарна сойка, а також прилітали сороки та ворони.

А знаєте яких пташок було найбільше?Найбільше було розбишак-горобчиків, вони між собою

дуже часто сварилися, часом навіть затівали бійки за їжу, яка була в годувальниці.

Спостерігаючи за пташками братчик і сестричка бачили які розумні ці горобчики. Зранку вони ніколи не прилітають всі разом, а прилітає лише один – розвідник. Він може при-летіти за годину декілька разів. Прилетить подивиться, що го-дувальниця порожня, зробить декілька кіл, ізнову відлетить. А коли мама в годувальницю насипле крупи, він починає ще-бетати, і за декілька хвилин годувальниця вже уся обліплена пташками. Але між ними існував один принцип – сім’я, бать-ко якої прилітав першим, наглядав, щоб усі з його сім’ї поїли, тому дуже часто між горобчиками-батьками виникали бійки.

І ось, спостерігаючи за пташками, братчик і сестричка сильно полюбили їх. Одного гарного сонячного дня, коли вони сиділи біля вікна, почали просити татка і маму, щоб їм купили пташок. Мама з татком пообіцяли, що коли в літ-ку у братика буде день народження, то вони обов’язково подарують їм папужку. Але йшли дні, а до дня народжен-ня було ще далеко.

Скажіть любі друзі,- чи легко чекати свого дня народжен-ня? Дуже важко! І братчик із сестричкою не могли так довго чекати. Одного разу братчик каже: «Треба просити Бога, щоб скоріше прийшов день народження і щоб нам подарували папужку!». Минуло не так багато часу з того дня як братчик почав молитися і просити у Бога пташку, і одного осіннього дня, коли батько майстрував щось у гаражі, він краєчком ока побачив, що щось яскраве пролетіло повз нього, і сіло непо-далік в гаражі.

Друзі, як ви думаєте, хто це був? Так! Це була гарна блакитна із довгим хвостиком папуж-

ка-самичка; пташка почала гарно щебетати. Батько скорень-ко зняв із себе курточку і спіймав пташку. І так у Богданчика

і Вероніки (так звали братчика і сестричку) з’явивилась гарна папужка. Вони дякували Богу за пташку, бо знали, що цю пташку їм міг подарувати тільки Господь.

Проминула осінь, настала зима. Коли на вулиці світило сонечко пташка співала, а коли падав сніг чи коли небо вкри-вали сірі, темні хмари, Чіка, так діточки назвали пташку, су-мувала. В такі дні братчик із сестричкою думали, що Чіка не співає тому, що їй сумно самій, вона не має з ким гратися. І ось одного вечора Богданчик говорить мамі: «Мамочко, у мене є сестричка, я маю з ким гратися, а у Чіки немає ніко-го, їй сумно самій, давай купимо для неї хлопчика!». Мама відповіла: «Розумієш синочку, у нас зараз мало коштів, по-чекайте до серпня, на День народження ми подаруємо вам хлопчика для Чіки». «Мамочко, але ми дуже - дуже хочемо! – не давав мамі спокою Богданчик, - Давайте будемо просити у Бога, щоб Він дав для Чіки хлопчика!». Друзі, ви знаєте, Бог не змусив Себе довго просити.

Одного весняного гарного дня, коли Вероніка з Бог-данчиком гуляли на подвір’ї біля свого будинку, до них прилетіла ще одна папужка. Вона була блакитна, як Чіка, з довгим хвостиком.

На перший погляд їх неможливо було відрізнити. Богданчик з радістю побіг до бабусі. «Бабусю,бабусю, -

голосно кликав він, - до нас прилетіла ще одна пташка, бери швидше курточку». Бабуся каже: «Та це не може бути, звідки їй узятись, це мабуть Чіка!».

«Та ні, це не Чіка»,- каже Богданчик. Підходить бабуся, а пташка підлетіла майже до самих дверей будинку. Бабуся по-дивилася на пташку і каже: «Не треба нам нічого, ніякої кур-точки». Підійшла до пташки і спокійно взяла її руками.

Дорогі друзі, ви собі тільки уявіть скільки то було радості, і не тільки у діточок, а і у батька, і у мами, і у дідуся із бабусею – усі мало не підскакували від радості. А ще більше радості було тоді, коли вони дізнались, що друга папужка – самець.

Ось у них уже пара. Як кажуть - повна сім’я!І довго вони стояли на колінах і дякували Господу Ісусу

Христу за цей безцінний подарунок, який Він подарував їм цієї весни.

Дорогі друзі, Господь чує всі наші молитви. А тим більше діточок яких він сильно-сильно любить. Недаремно Він звер-тається навіть до дорослих і каже їм: «… Пустіть діточок, і не бороніть їм приходити до Мене, - бо Царство Небесне нале-жить таким.» Мат. 19:14

Діточки, Ісус вас сильно-сильно любить, тож не бійтеся просити, разом з батьками, того, що ви сильно хочете, просіть у Ісуса, і Він дасть вам, по вашому проханні.

Кушинський Богдан, громада Львів-3

«Просіть, і даноВам буде!»

11


ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА ОсОблИВА

ДУМКАОсоблива

30 квітня у м. Дубно відбулося урочисте бого-служіння. Воно розпочалося загальним співом у супроводі духового оркестру громади: «…всі разом сурмили і співали в один голос на хвалу й славу Гос-поду». 2Хр.5:13

З духовними роздумами про повернення Бо-жого Ковчегу в храм Господній, який збудував цар Соломон, звернувся пастор громади Геннадій Пристай. «Загримів звук сурм, цимбалів та інших музичних інструментів, що хвалили Господа… тоді дім Господній наповнився хмарою Господньої сла-ви! І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Дім Бо-жий». 2Хр.5:13

Мелодія хвали – це атмосфера небес. Багато сторінок Священного писання наповнені небесною музикою. При створенні світу, коли разом співали всі зорі поранні; при випробуваннях Божого наро-ду в пустелі, їх об’єднувала мелодія тріумфу, вдяч-на пісня Мойсея: «Співайте для Господа, бо дійсно звеличився Він».

Псалми Давида – це джерело постійного на-тхнення. Саме у Бога, він черпав все нові і нові теми для музики та співу, всю славу віддаючи Йому: «Не нам, Господи, не нам, але йменню Своєму дай сла-ву за милість Твою, за правду Твою». Пс. 112:9

При народжені Ісуса Христа, теж звучала боже-ственна мелодія небес, «Слава Богові на висоті, а на землі – мир в людях добра воля». Лук.2:14

В небесному храмі, також звучать дивовижні звуки музики та пісень: «І співають нову пісню про-голошуючи: Ти достойний узяти книгу і відкрити її печаті, бо Ти був заколений і викупив нас Богові Своєю кров’ю». Об.5:9

Вольфганг Амадей Моцарт сказав: «Я не хочу, і не можу псувати свій талант, який дав мені Всемо-гутній Бог. Бог перш за все! Від Нього нам потрібно шукати нашого щастя і турбуватись про вічність»

Бог перш за все! Ось на Кого необхідно направ-ляти свій зір і свої музичні таланти. «З вдячністю співайте Богові у ваших серцях псалми, прослав-лення, духовні пісні. І все, що тільки робите, сло-вом або ділом – усе робіть в Ім’я Господа Ісуса, дя-куючи через Нього Богові Отцеві». Кол.3:16,17

Своїм чудовим співом, хор громади, молодь, діти і оркестр супроводжували роздуми про славу Господню.

Постійно дякуймо Господу за Його любов до нас, за Його величну жертву на Голгофі. Дякуймо Ісусу Христу, за ті благословення, що ми отримуємо щодня, за Його заступницькі молитви, які Він за-раз звершує в Небесному храмі – Святому Святих. «Дякуйте Господу – добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя». Пс.135:1

Людмила Пристай

«Буду Господа»для

співати

€ 0,44

€ 0,44

€ 0,44

€ 0,44

€ 0,44

€ 0,44

€ 0,44€ 0,44

€ 0,44

€ 0,44

€ 0,44

12


ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ІсТОРІЯ ЦЕРКВИІсторія

У міжвоєнний період Церква адвентистів на Волині та в Галичині, як і у всій Польщі, не мала офіційно-

го визнання як юридична особа – “церква”, а лише як толерантна секта. Тому вона, звичайно, не могла мати своє власне церковне майно. Богослужіння проводи-лися в орендованих приміщеннях або в приватних бу-динках віруючих.

Церковна адміністрація адвентистів Польщі, щоб, якимось чином, вирішити проблему приміщень для задоволення релігійних потреб прихожан, перейняла досвід адвентистів США, які, на перших порах діяль-ності, також не мали статусу юридичної особи. Але, з метою отримання та користування церковним май-ном, скористалися, так званим «business law», згідно якого релігійні об’єднання могли створювати корпора-ції, тобто світські інституції, які набували права особис-тої власності.

Розв’язування питання власності культових споруд адвентистів Польщі могло бути вирішено двома шля-хами: створення світської інституції (товариства), або ж на основі права бізнесу, створення торгової спілки. З цих двох можливостей, кращою і найменш кропіткою, з погляду на юридичні вимоги, був другий шлях, тобто створення бізнесової спілки, була обрана форма това-риства з обмеженою відповідальністю. В цій ситуації вирішено створити в Варшаві саме такий тип товари-ства, який би мав видиму форму законного права, про-те, насправді, фіктивного характеру.

20 листопада 1923 року і 30 січня 1924 року че-рез нотаріуса Томаша Мішевського, юридично, було створено будівельне товариство «Конструкція», спіл-ка з обмеженою відповідальністю в Варшаві. 4 лютого

1924 року організована спілка була включена до Торго-вого Реєстру в справі В № XVI-3151. 1

Метою товариства було: «запровадження в Вар-шаві та іншій місцевості Польського панства підпри-ємства, яке набувало нерухомість і землі під забудову, а також виконувало реконструкції будівель, зводило нові будинки та надавало в оренду приміщення».

Засновниками товариства «Конструкція» були се-меро осіб, які мали певну частку в капіталі товариства і керували його діяльністю. Керівниками товариства були: Теодор Вілл, Рудольф Куніц, а з 18 січня 1933 року Вільгельм Чембор і Теофіл Бабієнко. Керівництво представляло інтереси спілки у зовнішніх стосунках, щорічно викупляли патенти, вели фінансові книги під наглядом фінансових структур держави та розвивали діяльність товариства з метою здобуття об’єктів і орен-ди їх Церкві та громадам, а також фізичним особам, переважно служителям і діячам Церкви. Свої доходи спілка черпала з надходжень з оренди будинків та приміщень.

Таким чином, у міжвоєнний період, товариство «Конструкція», для Церкви Адвентистів Польщі, слугу-вало вирішенням проблем з приміщеннями для цер-ковних потреб, закриваючи прогалину в правовому стані Церкви. Принаймі, 10 об’єктів, умовно, здава-лись в оренду громадам.2

В протестантизмі культовим спорудам не надава-ли особливого значення, тому зазвичай богослужіння проходили в приватних будинках, а влітку, особливо, коли проводилися конференції, під час яких збиралось чимало людей - в клунях.

В 1925 році на Волині був лише один молитовний дім, спеціально призначений для релігійних потреб. Ось так він описаний очевидцем: ”Зупинились ми в Свинюхах, щоб побачити молитовний будинок – єди-ний на Волині. У ньому ще не було підлоги і стільців, але ззовні це був гарний будинок з мешканням для євангеліста, який складався з кухні та кімнати біля зали для зібрань. Молитовний будинок вартував братам близько 700 доларів – 3000 марок. Ми провели там, після обіду, два зібрання, і одне ввечері. Перед вечір-нім зібранням відбулося хрещення 4-х осіб. Здається, що будинок, побудований для 100 віруючих незаба-ром буде замалим.”3

Молитовний будинок у Свинюхах (Привітне) був побудований на землі, яку відпустив Васинюк Іван Сте-1 Lyko Z. Sytuacja prawna Kosciola Adwentystycznego w Polsce Miedzywojennej

1918-1939 / Zachariasz Lyko. – Warszawa: “Znaki Czasu”, 1979. - S. 68;2 Там само.- С. 249-253;3 “Der Adventbote”/ Гамбург. : № 24, 1929 С. 59

Історія будівництва молитовних будинків

на Волині в с. Пожарки та Свинюхи (Привітне)

Перший будинок молитви Церкви на Західній Україні. Побудований 1928 р.

13


панович. Він майже не відрізнявся від звичайної се-лянської хати, і був критий соломою. Перед війною, на цьому ж місці,і почали будувати новий будинок, який вже більше був схожий на культову споруду. Повніс-тю викінчити його до війни не вдалося, а після війни він був закритий, деякий час його використовували, як клуб, а потім він опинився в центрі колгоспної са-диби і, коли його не змогли вже використовувати, як клуб і, тим більше, як культову споруду, то його просто розібрали.4

Траплялися випадки, коли члени церкви були над-то жертовними, щодо придбання чи побудови моли-товного будинку на власній землі. Та їх щедрість деко-

ли межувала із нерозсудливістю, що вимагало, інколи, втручання у ці рішення керівників Церкви. Ось так описується в журналі “Der Adventbote” подібна ситуа-ція на Волині: ”Брат, що в цій клуні керував зібранням, запропонував, по закінченню літніх робіт, продати сво-їх обох коней, а за виручені гроші закупити деревину для будівництва власного молитовного будинку. Та на-ступного ж року він знову потребував би коней. І нам коштувало чималих зусиль, щоб відмовити його від цього задуму.”5

Новостворене в 1927 році Східно-Польське об’єднання Адвентистів мало потребу в великому при-міщенні для проведення щорічних звітно-виборчих конференцій, а також центру для навчання колполте-рів. Таким місцем було обрано с. Пожарки Рожищан-

4 Шевчук В.Особистий архів,Аудіо запис розмови з Лаценком Павлом Андрійовичем/ Шевчук Валентин. – Свинюхи. : 29 грудня, 2002

5 “Der Adventbote”/ Гамбург. : № 18, 1925 С. 30

ського району Волинської області. Село Пожарки було обрано з наступних міркувань. По-перше, в ньому про-живало багато адвентистів, об’єднаних в громаду, яка кількісно посідала друге місце. Неподалік, в німецькій колонії Оленівка, проживали активні у служінні грома-ди німці-адвентисти. За їх ініціативою був створений оркестр духових та народних інструментів. Така наяв-ність активних і посвячених людей була необхідною кадровою базою для проведення і організації громад-ських заходів. По-друге, населений пункт знаходився майже в центрі Східно-Польського об’єднання та не-подалік від залізничної зупинки, що уможливлювало зручність добирання гостей та делегатів.

Весною 1927 року розпочалось будівництво моли-товного будинку в селі Пожарки. Дерев’яна будова в центрі села виросла за один день. Дві бригади май-стрів, якими керували два рідні між собою брати: Йов і Степан Майданці, заздалегідь, кожен на своїй при-ватній території, заготовляли конструкції майбутнього дому молитви. В один день, у неділю, ці конструкції були звезені на місце запланованої споруди, й до захо-ду сонця стіни і дах з кроквами дивували жителів села. Така поспішність будівництва була викликана з при-чини відсутності документів і проекту на будівництво, а також крайньою необхідністю у цьому приміщенні. Згідно Польського законодавства, незаконно збудова-ний будинок не дозволяли демонтувати, якщо на даху уже стояли крокви. Коли наступного дня у село завітав комендант Сокель, представник влади із сусіднього села, з метою заборони будівництва – він не зміг пе-решкодити винахідливим адвентистам. Через кілька тижнів документація та дозвіл на будівництво Дому Молитви були привезені з Варшави відповідальним за будову Теодором Віллом, який на той час був керівни-ком будівельного товариства «Конструкція».

Новозбудований молитовний будинок в селі По-жарки відіграв надзвичайно важливе значення в іс-торії адвентизму на Заході України. Щорічно там про-водилися конференції, на яких присутніми були сотні гостей, делегатів, та керівників Церкви з Варшави, Англії, а також із Сполучених Штатів Америки. В цьому приміщенні проводились різноманітні навчальні про-грами для членів Церкви та служителів.

(Закінчення на с.15)

Старий дім молитви в с. Пожарки

1925 рік. Дім молитви в с. Свинюхи (Привітне)

14


насСЛІДОПИТАМИзвуть...

8 травня 2011 з м. Ковель розпочав-ся краєзнавчий слідопитський похід організований Григорієм Антонюком

(керівник Волинських слідопитів м.Вол.Волинськ). Первинною метою походу встановили пошук і розроблення до-ступного туристичного маршруту, а також місця стоянки слідопитського дитячого табору. Маршрут походу починався в с.Старе Нуйно і завершу-вався в с.Глухи, протяжністю сягав 40 км.

Напередодні походу погода не вель-ми сприяла подорожі, певно тому й багато чисельна компанія ектрима-

лів трансформувалася в невеличкий спецзагін слідопитів-наставників. Се-ред учасниів мандрівки були представ-

ники Ковеля, Луцька, Іваничів, Львова, Любомля.

Вже на початку маршруту було видно Боже благословення на запла-новану справу. На небі жодної хмарки, під ногами сухий грунт, а на серцях ра-дість. Протягом усього походу учас-ники мали змогу отримувати духовне підбадьорення від звершуваних моли-тов і коротких духовних проповідей.

Справжній похід не обмежується лише пішою ходою і туристи форсу-

Не простопохід

15


вали ріку Тур’ю на підручному засобі, яким виявився човен рибалок. Пере-правившись на другий берег виявили, що це на справді не берег, а острів і знову усі мали нагоду взяти участь у «круїзі на океанському лайнері», який під вагою дорослих людей ледь не за-черпував воду. Маршрут пролягав че-рез три мальовничі Волинські озера, і невеличкі населені пункти та хутори. Відбувались зустрічі з місцевим на-селенням, під час яких презентувався «Слідописький» клуб.

Сумувати, одним словом, не дово-дилось, адже кожен був залучений до розведення багаття, приготування їжі, розгортання наметів, молитов-них служінь.

Приємна втома, від прожитих двох днів на природі, не затьмарювала ра-дості від досягнення запланованих цілей. Маршрут прокладено, карти місцевості уточнено, місце табору вивчено.

Бог зберіг учасників від кліщів, змій і негоди. Такий похід – це хороший привід відволіктись від повсякденних турбот, і в спокої природи згадати про Творця всього живого й неживого, Який звертається до людей не тільки з сторінок Біблії, а й через створену Ним природу.

Приєднуйтесь до нас наступ-ного разу…

Слідопит-початківець Олександр Коропець

(Продовження. Початок на с.12) Молитовний будинок в Пожарках став духовною

«меккою» для адвентистів на Волині та Галичині. З ростом Церкви в Пожарках та у Східно-Польському об’єднанні, виникла необхідність у розширенні мо-литовного приміщення. Тому, в 1936 році, під керів-ництвом Олексія Вєсєлова, була проведена рекон-струкція Дому Молитви в Пожарках, в результаті якої, у приміщенні з’явилось 80 додаткових сидячих місць.6

Навіть у радянські часи, молитовний дім в селі Пожарки об’єднував багатьох адвентистів Волині, які 6 Шевчук В. Особистий архів,Аудіо запис розмови з Грицюком Дмитром

Дмитровичем / Шевчук Валентин. – Пожарки: 16 травня, 2010

приходили туди на богослужіння. Особливо багато се-ред них було молодих осіб. Тому, щоби перешкодити розвитку Церкви, в 1952 році, цей молитовний буди-нок був спалений за ініціативи місцевого партійного керівництва, одним з яких був голова села, в той час, Тимощук Іван.

Звичайно ж, важливим для церкви було і завжди буде наявність молитовного будинку. Адже, це як центр, де збираються однодумці. Адвентисти розуміли це, тому так наполегливо добивалися цього.

Валентин Шевчук.

200Запитань доДуха Пророцтва

“Біблія - наш найбільший авторитет і правило віри. Свідоцтва не містять в собі нового світла, але ставлять перед собою мету - нагадати, відновити у свідомості людей вже відкриті в Слові Божому істини... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...”

Елен Уайт

“Голос Надії” - газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня.Засновник - Церква адвентистів сьомого дня.Свідоцтво про реєстрацію - РВ№345 від 4.10.2002 р.Відповідальний за випуск - директор Відділу інформації ЗК Ольга Ношин [email protected]Редакційна колегія: Борис Коржос, Володимир Скиба, Віталій Шевчук.Комп’ютерна верстка і дизайн - Ольга НошинГазета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а тел. 237-12-13Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопоич С.А.Наклад 600 примірників

52. Чи використовував Ісус якісь переваги і силу, які ми не можемо використовувати?«У Своїй людській природі Христос покладався на божественну силу Бога; це перевага, якою може користуватись кожен член людської сім’ї. Христос не застосовував нічого такого, чого не може застосувати людина у своїй людській природі, стаючи причасником Божственного єства». (Ознаки часу 17 червня 1897р.)

53. Чи був Ісус спокушуваний застосувати Свою силу?«В останньому випробувані Він зосередив усю Свою силу і здібності, щоб протистояти

небезпечній схильності —застосувати Свою силу і позбавитись небезпеки — перемогти силу князя темряви». (Коментар АСД ЄГУ на Євр.2:14 с.930)«Христові було важко - зберегти рівень людської природи і не піднятись вище їхнього рівня, як причасників Божественного єства». (Там же)

54. Чому так мало написано про дитинство і юність Ісуса Христа?«Писання мовчить про дитинство і юність Ісуса, але саме з цього батьки можуть взяти важливий урок. Він є нашим Прикладом у всьому. Короткий опис дитинства і юності Христа показує, як батькам так і дітям, що чим непомітніше і

спокійніше проходить період дитинства і юності, тим менше уваги приділяється неприроднім веселощам, тим більше є шансів, що вдасться сформувати у дітях чистоту, простоту і істинно моральну людську гідність». (Моє житя сьогодні с.299)

А ви знаєте, що...... Еллен Уайт провела повних 11 років в місіонерському служінні за кордоном. Навіть на старості вона багато подорожувала. Одного разу, протягом одного року, вона не була вдома сім місяців. З серпня 1885 по серпень 1887 вона працювала в Європі. З останніх днів грудня 1891 до 1900 року — на місіонерському полі Австралії.

2011_6

Documents

Transcript of 2011_6