Організація і планування ...pan_sg... · 2016-03-02 · аграрних...

Організація і планування сільськогосподарського виробництва

За редакцією доктора економічних наук, професора М.М. Ільчука, кандидата економічних наук, професора Л.Я. Зрібняка

Видання друге, перероблене і доповнене

Затверджено Міністерством аграрної політики України як підручник для студентів економічних спеціальностей вищих аграрних закладів освіти ІІІ-ІV

рівнів акредитації

Київ – 2008

Авторський колектив: д.е.н., професор М.М. Ільчук (глави 19, 22, 23, 26, 27, 28); к.е.н., професор Л.Я. Зрібняк (вступ, глави 1, 2, 4, 9, 10, 13, 14); к.е.н., доцент І.А. Коновал (глави 5, 11, 18); д.е.н., професор О.В. Шкільов (глава 3; глави 15, 17 – спільно з О.Д. Баланом; глава 16 – спільно з М.І. Ібатулліним); д.е.н., професор О.Ю. Єрмаков (глави 20, 21); к.е.н., доцент Ш.І. Ібатуллін (глава 12) (Національний аграрний університет); д.е.н., професор П.С. Березівський, к.е.н., доцент Н.І. Михалюк (глави 6, 7, 8) (Львівський державний аграрний університет); д.е.н., професор В.І. Губенко (глава 24); к.е.н., доцент А.А. Ільєнко (глава 25) (Білоцерківський державний аграрний університет). Рецензенти: д.е.н., проф. Дем’яненко С.І., КНЕУ

д.е.н., проф. Червен І.І., Миколаївський державний аграрний університет

Організація і планування сільськогосподарського виробництва. Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих аграрних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації. М.М. Ільчук, Л.Я. Зрібняк та ін. за ред. М.М. Ільчука, Л.Я. Зрібняка. К.: 2008. – с. ISBN

Підручник написано відповідно до нової програми курсу. Висвітлено особливості організації і планування сільськогосподарського виробництва в умовах ринкової економіки. Розглянуто наукові основи організації і планування виробництва в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності і господарювання, організацію виробничих ресурсів аграрних формувань, питання земельних і майнових відносин, організацію рослинницьких і тваринницьких галузей. Особливу увагу приділено плануванню діяльності господарюючих суб’єктів, механізму ефективного їх функціонування.

Для студентів вищих аграрних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації. Корисний для керівників і спеціалістів аграрних підприємств організацій різних форм власності і господарювання. Може бути використаний студентами аграрних коледжів та інших навчальних закладів аграрного профілю. ISBN М.М. Ільчук, Л.Я. Зрібняк

3

ЗМІСТ Вступ 12

РОЗДІЛ І. Наукові основи організації і планування

сільськогосподарського виробництва 17

Глава 1. Предмет завдання і методи науки “Організація і

планування сільськогосподарського виробництва” 17

1.1. Особливості сільськогосподарського виробництва та поняття

сільськогосподарського підприємства 17

1.2. Предмет і методи науки 19

1.3. Завдання науки 24

Глава 2. Система ведення господарства 27

2.1. Поняття і класифікація систем ведення господарства 27

2.2. Порядок обґрунтування системи господарства в

сільськогосподарських підприємствах 29

2.3. Система рослинництва 30

2.4. Система тваринництва 34

2.5. Система обслуговуючих і підсобних виробництв 35

Глава 3. Розвиток земельних і майнових відносин в аграрній

сфері 37

3.1. Реформування сільськогосподарських підприємств у ринкові

структури та особливості їх створення 37

3.2. Роздержавлення, паювання земель та їх грошова оцінка 45

Глава 4. Види підприємств і об’єднань, їх організаційно-

економічні основи 54

4.1. Види сільськогосподарських підприємств 54

4.2. Організаційно-економічні основи недержавних

сільськогосподарських підприємств 58

4.3. Організаційно-економічні основи державних


4.4. Організаційно-економічні основи міжгосподарських і

4

агропромислових формувань 76

4.5. Організація акціонерних товариств 84

4.6. Інші організаційно-правові форми господарювання в аграрній

сфері АПК 91

Глава 5. Організаційно-економічні основи фермерських

господарств 96

5.1. Фермерське господарство – форма підприємництва в сільському

господарстві 96

5.2. Порядок створення фермерського господарства 98

5.3. Діяльність фермерського господарства 102

РОЗДІЛ ІІ. Виробничі ресурси сільськогосподарських

підприємств і організація їх використання 107

Глава 6. Організація використання земельних ресурсів та

території аграрних формувань 107

6.1. Земля – основа матеріального виробництва в сільському

господарстві 107

6.2. Основи земельного законодавства 110

6.3. Види земельних угідь, їх призначення, облік та ефективність

використання 112

6.4. Організація землеустрою та території аграрних формувань 120

6.5. Організація робіт з охорони земельних ресурсів 127

Глава 7. Організація використання засобів виробництва в

аграрних формуваннях 131

7.1. Засоби виробництва, джерела їх формування і відтворення 131

7.2. Комплектування підприємств засобами виробництва і методика

розрахунку потреби в техніці 150

7.3. Організація внутрішньогосподарського транспорту 155

7.4. Організація технічного обслуговування, ремонту та

зберігання техніки 163

5

7.5. Організація нафтогосподарства та електрогосподарства


Глава 8. Організація використання трудових ресурсів в аграрних

формуваннях 176

8.1. Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів

аграрних формувань і мотивація праці 176

8.2. Поняття ринку праці, його елементи і функції 183

8.3. Основні принципи і прогресивні форми організації праці 192

РОЗДІЛ ІІІ. Планування виробництва у сільськогосподарських

підприємствах 202

Глава 9. Перспективне планування у сільськогосподарських


9.1. Завдання і основні принципи планування економічного і

соціального розвитку сільськогосподарських підприємств в

умовах ринкової економіки 202

9.2. Методи і нормативна база планування 206

9.3. Система внутрішньогосподарського планування 209

9.4. Основні положення методики перспективного планування в


Глава 10. Річне і оперативне планування в сільськогосподарських


10.1. Зміст і порядок розроблення річного плану

сільськогосподарського підприємства 222

10.2. Планування розвитку галузей рослинництва 225

10.3. Планування розвитку галузей тваринництва 226

10.4. Планування розвитку підсобних підприємств і промислів 228

10.5. План по праці і фонду заробітної плати 229

10.6. Планування засобів виробництва та використання їх 230

10.7. Планування собівартості продукції і рентабельності

виробництва 232

6

10.8. Соціальний розвиток колективу сільськогосподарського

підприємства 240

10.9. Річні виробничі програми бригад, тваринницьких ферм 241

10.10. Оперативне планування у сільськогосподарських


10.11. Організація контролю за виконанням планів і виробничих

програм 246

РОЗДІЛ ІV. Бізнес-планування та інвестиційне проектування

розвитку аграрного виробництва 250

Глава 11. Бізнес-план сільськогосподарського підприємства,

його зміст і методика складання 250

11.1 Сутність і завдання бізнес-планування в діяльності підприємства 250

11.2. Функції та види бізнес-планів 253

11.3. Структура бізнес-плану 256

11.4. Обґрунтування концепції бізнесу 259

11.5 Розроблення виробничого і організаційного планів 268

11.6. Фінансовий план та оцінка ризиків 270

Глава 12. Інвестиційне проектування розвитку аграрного

виробництва 281

12.1. Теоретичні основи інвестиційного проектування 281

12.2. Зміст інвестиційного проекту розвитку аграрного виробництва

та методика його розробки 286

12.3. Методи оцінки ефективності інвестиційного проекту 294

12.4. Впровадження інвестиційного проекту у виробництво 298

РОЗДІЛ V, Основи раціональної організації виробництва у


Глава 13. Спеціалізація і поєднання галузей


13.1 Поняття, економічний зміст і значення спеціалізації


7

13.2. Галузі сільськогосподарських підприємств 302

13.3. Фактори і форми спеціалізації 305

13.4. Показники і рівень спеціалізації 309

13.5. Виробничі типи підприємств 314

Глава 14. Розміри сільськогосподарських підприємств та їх

підрозділів 318

14.1. Показники розмірів сільськогосподарських підприємств 318

14.2. Раціональні розміри сільськогосподарських підприємств.

Поєднання великого, середнього і дрібного виробництва 321

14.3. Методи обґрунтування раціональних розмірів

сільськогосподарських підприємств та їх виробничих підрозділів 323

14.4. Обґрунтування розмірів фермерських господарств 327

Глава 15. Економічний механізм господарювання в аграрній

сфері 330

15.1. Формування економічного ринкового механізму в аграрному

секторі АПК 330

15.2. Правове забезпечення економічних ринкових реформ в АПК 338

15.3. Формування прибутку підприємств та його розподіл 346

15.4. Економічні взаємовідносини сільськогосподарських

підприємств 352

Глава 16. Внутрішньогосподарські відносини в

сільськогосподарських підприємствах ринкового типу 357

16.1. Формування внутрішньогосподарських виробничих і

обслуговуючих підрозділів на постійній і тимчасовій основі 357

16.2. Організаційні форми підрозділів та формування їх структури і

кваліфікаційного складу 369

16.3. Організація процесів праці та їх принципи 378

16.4. Орендні відносини в сільськогосподарських підприємствах на

пореформеному етапі їх розвитку 382

8

Глава 17. Організація матеріального стимулювання праці в


17.1. Організаційно-правові основи мотивації та оплати праці 399

17.2. Тарифна система, її призначення та складові частини 410

17.3. Форми, види та системи оплати праці 424

17.4. Додаткова оплата праці та преміювання працівників за кінцеві

результати діяльності 434

РОЗДІЛ VI. Організація галузей рослинництва, тваринництва,

промислових виробництв та промислів 440

Глава 18. Організація рільництва 440

18.1. Завдання і спеціалізація рільництва 440

18.2. Сутність та економічна оцінка застосування інтенсивних

технологій в рільництві 443

18.3. Організація системи сівозмін і структури посівних площ 451

18.4. Принципи організації основних виробничих процесів та

економічна оцінка варіанту технологічного процесу 459

18.5. Організація виробництва зерна 466

18.6. Організація виробництва цукрових буряків 479

Глава 19. Організація кормової бази 484

19.1. Принципи організації кормової бази 484

19.2. Види і групи кормів. Типи кормовиробництва і годівлі 486

19.3. Кормовий план і баланс кормів 490

19.4. Організація польового кормовиробництва 492

19.5. Організація використання природних кормових угідь 501

19.6. Удосконалення організації кормової бази 503

Глава 20. Організація овочівництва 509

20.1. Особливості організації товарного виробництва овочів

відкритого і закритого ґрунту 509

20.2. Організація овочівництва відкритого ґрунту 511

20.3. Організація овочівництва закритого ґрунту 519

9

20.4. Маркетингова концепція беззбиткового виробництва овочевої

продукції в сільськогосподарських підприємствах 525

20.5. Агропромислове комбінування в овочівництві та організація

збуту овочів 532

Глава 21. Організація садівництва і виноградарства 538

21.1. Особливості організації товарного виробництва плодів, ягід

і винограду 538

21.2. Виробничі типи спеціалізованих садівницьких і виноградарських


21.3. Концентрація і розміри виробництва плодів, ягід та винограду 548

21.4. Державне регулювання та підтримка садівництва і

виноградарства 556

21.5. Організація садообороту і території садів та виноградників 560

21.6. Організація праці та виробничих процесів у садівництві та

виноградарстві 563

21.7. Агропромислове комбінування у садівництві та виноградарстві.

Організація збуту плодів, ягід та винограду 569

Глава 22. Організація скотарства 576

22.1. Виробничі типи підприємств і об’єднань з виробництва

продукції скотарства 576

22.2. Організація ферм і комплексів у скотарстві. Розміри ферм 581

22.3. Організація відтворення стада великої рогатої худоби.

Структура стада 585

22.4. Організаційно-економічні вимоги до способів і систем

утримання великої рогатої худоби 588

22.5. Годівля великої рогатої худоби, машинне доїння корів,

прибирання ферм і первинна обробка молока 595

22.6. Організація вирощування і відгодівлі молодняку 604

22.7. Організація дорощування і відгодівлі великої рогатої худоби 607

22.8. Переоснащення та реконструкція молочних ферм – основний

10

шлях розвитку скотарства 608

22.9. Інвестиції в інфраструктуру галузі скотарства та їх окупність 616

Глава 23. Організація свинарства 622

23.1. Розвиток свинарства у ринковому середовищі 622

23.2. Типи і розміри свинарських підприємств 625

23.3. Відтворення стада 628

23.4. Організація і утримання основного поголів’я 633

23.5. Організація відгодівлі свиней 638

Глава 24. Організація вівчарства 640

24.1. Стан, проблеми та перспективи розвитку вівчарства 640

24.2. Виробничі типи спеціалізованих вівчарських підприємств.

Внутрішньогалузева спеціалізація і міжгосподарське кооперування

та раціональні розміри вівчарських підприємств і ферм 645

24.3. Система ведення галузі, способи утримання та їх організаційно-

економічне обґрунтування 648

24.4. Організація відтворення стада овець 652

24.5. Організація годівлі та утримання поголів’я овець 656

24.6. Організація стриження овець 658

24.7. Організація відгодівлі і нагулу овець та отримання смушків

і овчин 659

24.8. Особливості оплати праці в галузі та методика розрахунку

розцінок за одиницю продукції 661

Глава 25. Організація птахівництва 664

25.1. Стан та перспективи розвитку птахівництва 664

25.2. Виробничі типи спеціалізованих птахівницьких підприємств 665

25.3. Організація та технологія виробництва на птахопідприємствах 671

25.4. Особливості організації та оплати праці в птахівництві 692

25.5. Впровадження економічного механізму взаємовідносин у

птахівництві 694

Глава 26. Організація підсобних виробництв і промислів 697

11

26.1. Необхідність і передумови розвитку підсобних виробництв 697

26.2. Класифікація підсобних підприємств та їх подальший розвиток 702

РОЗДІЛ VII. Організація виробничо-економічних зв’язків

сільськогосподарських підприємств з іншими сферами АПК 707

Глава 27. Організація матеріально-технічного забезпечення


27.1. Система матеріально-технічного забезпечення та формування

ринку засобів виробництва 707

27.2. Форми матеріально-технічного забезпечення АПК в умовах

ринку 714

27.3. Організація виробничого обслуговування сільськогосподарських


Глава 28. Організація зберігання, переробки та реалізації

продукції сільськогосподарських підприємств 728

28.1. Зберігання та переробка сільськогосподарської продукції

в сучасних умовах 728

28.2. Ринок сільськогосподарської продукції та продуктів її

переробки 732

12

Вступ

Сільськогосподарське виробництво є основою життя людей. В цій

галузі в 2005р. було вироблено валової продукції на суму 92,5 млрд. грн. (в

фактичних цінах). Вартість основних виробничих фондів галузі становить

71,1 млрд. грн. В сільській місцевості проживає 15127,1 тис чол.

В той же час аграрний сектор економіки є досить складним і

трудомістким. Останнє в значній мірі обумовлено впливом на

сільськогосподарське виробництво грунтово-кліматичних та економічних

умов. А тому для забезпечення стабільного розвитку аграрного виробництва

велике значення має розробка та запровадження технологічних, технічних та

організаційно-економічних заходів, а також економічних механізмів

регулювання розвитку галузі.

Не дивлячись на певні періоди піднесення сільськогосподарського

виробництва, воно ще в значній мірі відстає від рівня розвитку цієї галузі в

розвинутих країнах Європи і США.

Одночасно з реформуванням галузей економіки сільськогосподарське

виробництво зазнало великих змін. Погіршилась матеріально-технічна база

сільськогосподарських підприємств, зменшилось виробництво продукції,

знизились показники ефективності господарювання.

Подолання кризового стану в сільському господарстві можливе при

поєднанні зусиль держави, керівників і спеціалістів, працівників підприємств

всієї сфери АПК.

Законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України протягом

останніх років щодо розвитку АПК, спрямовані на підтримку сільського

господарства, перетворення його у високоефективний сектор економіки.

В процесі реформування аграрного сектора економіки створені

агроформування ринкового типу, а саме: сільськогосподарські виробничі

кооперативи, господарські товариства (переважно товариства з обмеженою

відповідальністю), приватні (приватно-орендні) підприємства, фермерські

господарства та інші форми господарювання, які працюють на засадах

13

приватної власності на землю і майно. Розвиток різних форм

господарювання, утвердження господаря землі і майна, підвищення

заінтересованості працівників сільського господарства у високопродуктивній

праці сприятимуть насиченню внутрішнього споживчого ринку товарами і

послугами, виробленою продукцією і сировиною для повного забезпечення

потреб населення, а також розширення експортних можливостей країни.

Створення за активної участі селян кооперативів і акціонерних

товариств з сервісного обслуговування сільськогосподарських підприємств

на ринкових засадах має забезпечити господарства технікою, засобами

механізації, надання їм інших агротехнічних послуг за доступними цінами.

Законом України “Про державну підтримку сільського господарства

України” передбачені основні напрямки державної підтримки у бюджетній,

кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного

управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та

розвитку аграрного ринку, забезпечення продовольчої безпеки країни.

Відповідно до Закону України “Про основні засади державної аграрної

політики на період до 2015 р.” передбачено комплекс заходів, які спрямовані

на забезпечення сталого розвитку аграрного сектору економіки.

Для забезпечення пріоритетного розвитку аграрної сфери і всього АПК,

передбаченого законодавством України, держава має взяти активну участь у

формуванні ринку засобів виробництва і продовольчих товарів,

удосконаленні системи ціноутворення та податкової, фінансово-кредитних

відносин в АПК, створенні сприятливих умов для сільськогосподарського

товаровиробника за допомогою кредитних, податкових пільг, державного

інвестування та ін. Це розширить можливості для зміцнення матеріально-

технічної бази підприємств, вирішення соціальних проблем на селі.

У вирішенні питань раціональної організації виробництва в умовах

ринкової економіки велика роль належить сільськогосподарській науці, яка

широко використовуючи вітчизняний і зарубіжний досвід, визначає

перспективи розвитку виробництва. Спеціалісти і керівники підприємств

14

повинні забезпечити реалізацію наукових досягнень у практичній діяльності

на виробництві.

Ефективна організація виробництва головним чином залежить від

визначення його довготермінової мети, обґрунтування організаційної і

виробничої структури підприємства, забезпечення необхідними ресурсами,

розробки перспективного плану розвитку підприємства, визначення форм

внутрішньогосподарських економічних відносин, чіткої системи планування,

обліку, аналізу і контролю, матеріального стимулювання працівників та

створення їм належних соціальних умов.

Високоефективне виробництво можливе при забезпеченні

сільськогосподарських підприємств висококваліфікованими керівниками і

спеціалістами на кожній ділянці роботи. В умовах ринкової економіки

зростає роль спеціалістів сільського господарства, зокрема економічного

профілю. Вони повинні мати глибокі знання щодо раціональної організації і

планування виробництва на аграрних формуваннях ринкового типу, ведення

його на основі комерційного госпрозрахунку.

В ринкових умовах, коли підприємства працюють самостійно, несуть

відповідальність перед державою, партнерами по виробничо-фінансовій

діяльності, від економіста підприємства вимагається обґрунтованість

організаційно-економічних заходів, постійний контроль за витратами і

результатами діяльності підприємства та його окремих підрозділів,

запровадження методів мотивації працівників до високопродуктивної праці,

постійне виявлення резервів виробництва, що ведуть до зростання прибутку

як на поточні витрати, так і на функціонуючий капітал.

Економіст-аграрник повинен також володіти знаннями

ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур

і виробництва продукції тваринництва, методами раціонального

використання виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств.

На основі глибокого аналізу розвитку галузей підприємства необхідно

постійно виявляти резерви збільшення виробництва високоякісної

15

конкурентоспроможної на внутрішньому і зарубіжному ринках продукції,

зниження витрат праці і коштів на її одиницю, збільшення прибутку та

підвищення рентабельності виробництва.

Мета навчальної дисципліни “Організація і планування

сільськогосподарського виробництва” – дати майбутнім спеціалістам і

керівникам аграрної сфери АПК наукові знання з ефективної організації

сільськогосподарського виробництва в умовах багатоукладної економіки і

розвитку ринкових відносин. Нині особливого значення набувають знання

організаційно-економічних, фінансових, правових і соціальних основ нових

видів підприємств, форм господарювання, внутрішньогосподарських

економічних відносин у підприємствах.

Теоретична і практична підготовка майбутніх економістів-аграрників

повинна відповідати вимогам ринкової економіки, високоефективному

веденню аграрного бізнесу, розвивати широке економічне мислення,

діловитість, ініціативність, підприємницькі навички, творчий підхід до

вирішення питань організації і планування сільськогосподарського

виробництва з метою досягнення максимальної прибутковості кінцевих його

результатів.

Всі ці питання викладені у пропонованому підручнику, який написаний

у відповідності з новою програмою дисципліни “Організація і планування

сільськогосподарського виробництва”, рекомендованому Міністерством

аграрної політики України вищих навчальних закладів аграрної освіти ІІІ-ІV

рівнів акредитації.

17

РОЗДІЛ І НАУКОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ПЛАНУВАННЯ

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

Глава 1. Предмет, завдання і методи науки “Організація і планування

сільськогосподарського виробництва”

1.1. Особливості сільськогосподарського виробництва та поняття

сільськогосподарського підприємства

У розв'язанні проблем подальшого розвитку АПК України та його

важливої складової — сільського господарства велике значення мають

організація і планування виробництва в основних його ланках —

сільськогосподарських підприємствах та об’єднаннях.

Сільське господарство є продовольчою базою для населення і

джерелом сировини для промисловості. Як і будь-яке виробництво, воно має

дві сторони: продуктивні сили, до яких належать люди і засоби

виробництва, і виробничі відносини, тобто відносини людей у процесі

виробництва.

Процес виробництва включає такі основні елементи: праця, предмети

праці та засоби праці. Процес праці — це доцільна діяльність людини,

спрямована на виробництво матеріальних і духовних благ, а предмети праці

— все те, на що спрямована праця людини (земля, рослини, тварини та ін.).

Засобами праці є все те, за допомогою чого людина в процесі виробництва

діє на предмети праці і видозмінює їх (трактори, різні сільськогосподарські

машини тощо). Предмети праці і засоби праці разом становлять засоби

виробництва. За участю людей і засобів виробництва здійснюється

виробничий процес, в результаті якого виробляється певна продукція.

Сільське господарство, що є сукупністю галузей, має свої особливості

порівняно з іншими галузями економіки. Це треба враховувати при

18

вирішенні питань організації виробництва в сільськогосподарських

підприємствах і об'єднаннях, розробленні планів його розвитку.

Земля у сільському господарстві, на відміну від інших галузей, є

головним засобом виробництва. В інших галузях економіки вона є лише

просторовим операційним базисом здійснення виробничого процесу. Якщо

інші засоби виробництва в процесі функціонування зношуються і

замінюються, то властивості землі при правильному використанні не

погіршуються, а навпаки, поліпшуються. Тому при складанні планів

підприємства та їх виконанні слід добиватися максимального поліпшення та

повного використання всіх земельних угідь господарства.

У сільськогосподарському виробництві економічний процес

відтворення тісно пов’язаний з біологічним, у зв’язку з чим робочий період

не збігається з часом виробництва, а, як правило, за тривалістю менший за

нього. Це пояснюється тим, що природні умови зумовлюють сезонний

характер сільськогосподарського виробництва в багатьох його галузях,

особливо в рослинництві. Тому в організації виробництва в

сільськогосподарських підприємствах, зокрема під час розроблення планів

його розвитку, визначають певне поєднання (пропорції) галузей і культур,

створення підсобних підприємств та промислів для зменшення сезонності

виробництва, забезпечення найкращого використання трудових ресурсів і

засобів виробництва, більш рівномірного надходження коштів.

Особливістю сільськогосподарського виробництва є також

використання створеної продукції (насіння, молодняк тварин тощо) як

вихідного матеріалу в подальшому процесі виробництва.

На відміну від промисловості, в сільському господарстві виробництво

розосереджене на великій території, що призводить до додаткових витрат

праці і засобів при виконанні різних виробничих процесів.

Ведення виробництва здійснюється на основі поєднання різних форм

власності і форм господарювання. Сільськогосподарську продукцію

виробляють недержавні й державні сільськогосподарські підприємства,

19

фермерські господарства, особисті господарства населення. Відповідно

значною мірою змінюються форми і методи управління АПК. Згідно із

чинним законодавством, підприємства дістали повну господарську

самостійність.

У зв’язку з наявністю у сільському господарстві різних форм

господарювання існують відмінності у плануванні в сільськогосподарських

підприємствах з різною формою власності, розподілі продукції, доходів та ін.

Врахування особливостей сільського господарства при організації і

плануванні виробництва дає змогу більш повно використати виробничі

ресурси недержавних, державних, міжгосподарських підприємств та

об'єднань, інших форм господарювання.

Підприємство є основною організаційною ланкою економіки України.

Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання створений органами

державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими

суб’єктами для задоволення суспільних потреб шляхом систематичного

здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої

господарської діяльності в порядку, передбаченому законом України.

Процес приватизації в АПК сприяв розвиткові фермерських

господарств, а також особистих селянських господарств.

1.2. Предмет і методи науки

Наука про організацію і планування сільськогосподарського

виробництва вивчає економічну сторону розвитку даної галузі. Вона

узагальнює практику ведення сільського господарства і розробляє шляхи

його подальшого розвитку найбільш ефективними способами. Предмет

“Організація і планування сільськогосподарського виробництва” спирається

на економічну теорію ринкового господарства. Завдання курсу полягає в

тому, щоб установити, як слід використовувати в практичній діяльності

20

об'єктивні економічні закони суспільства, визначати розміри, темпи,

пропорції у розвитку сільськогосподарського виробництва.

Наука “Організація і планування сільськогосподарського виробництва”

тісно пов’язана з такими науками, як “Аграрна економіка”, “Економічний

аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств”,

“Сільськогосподарська статистика” та ін. Ці науки дають матеріал для

розв'язання завдань організації та планування сільськогосподарського

виробництва, визначення обґрунтованих масштабів і пропорцій розвитку

галузей. При цьому збирають та аналізують звітні дані, на основі яких

виявляють закономірності розвитку галузей сільськогосподарського

виробництва і визначають показники на плановий період.

Організація і планування сільськогосподарського виробництва

спирається також на дані біологічних і сільськогосподарських наук. При

цьому використовуються досягнення агрономічних та зоотехнічних наук

(вимоги до вирощування різних культур, особливості технології виробництва

по зонах, прогресивні норми годівлі і нормативи витрат на утримання худоби

тощо).


пов'язана також з технічними науками, дані яких використовуються при

вирішенні питань раціонального використання техніки, техніко-економічному

обґрунтуванні планів сільськогосподарських підприємств. Науково-

технічний прогрес, створення нових машин, механізмів та устаткування

істотно впливають на економічні показники розвитку галузей, у зв’язку з чим

виникає потреба у зміні нормативів, пропорцій при вирішенні питань

організації і планування сільськогосподарського виробництва.

Велике значення для вдосконалення організації і планування

сільськогосподарського виробництва має розвиток економічної кібернетики.

Використання економіко-математичних методів, сучасної комп’ютерної

техніки значно прискорює вирішення багатьох, особливо складних питань

21

організації сільськогосподарського виробництва, складання планів, підвищує

їх якість.

Наука “Організація і планування сільськогосподарського

виробництва”, ґрунтуючись на економічних законах суспільства і

використовуючи найновіші дані економічних та інших наук, вивчає такі

основні питання:

наукові основи організації і планування сільськогосподарського

виробництва;

виробничі ресурси сільськогосподарських підприємств і організація їх

використання;

планування виробництва у сільськогосподарських підприємствах;

основи раціональної організації виробництва у сільськогосподарських

підприємствах;

організація галузей рослинництва, тваринництва, промислових

виробництв та промислів;

організація виробничо-економічних зв'язків сільськогосподарських

підприємств з іншими сферами АПК в умовах ринкових відносин.

Спираючись на об’єктивні економічні закони суспільства, ця наука

вивчає можливості і шляхи отримання максимальної кількості необхідних

видів високоякісної продукції сільського господарства при мінімальних

затратах праці і коштів на її одиницю.

Отже, “Організація і планування сільськогосподарського виробництва”

– це економічна наука, яка на основі об’єктивних законів розвитку

природи і суспільства вивчає закономірності раціональної побудови,

планування і економічно ефективного ведення виробництва на

сільськогосподарських підприємствах та в їх об'єднаннях з метою

отримання максимального прибутку.

Поняття “Організація і планування виробництва” включає: організацію

і планування продуктивних сил, організацію виробничих процесів,

22

проведення аналізу і планування економічних результатів виробництва та

реалізації продукції.

В основу організації сільськогосподарського виробництва покладено

такі головні принципи: ведення виробництва з використанням різних форм

господарювання; правильна пропорційність у розвитку галузей та окремих

елементів виробництва; ведення виробництва на основі комерційного

госпрозрахунку, різних форм оренди; здійснення розширеного відтворення в

господарствах; економія живої та уречевленої праці, підвищення її

продуктивності та досягнення високої рентабельності виробництва.

Загальним для всіх наук методом пізнання є діалектичний метод.

Відповідно до цього методу, явища, факти, процеси слід вивчати не

ізольовано, а у зв'язку з іншими явищами і процесами, не в статиці, а в

динаміці, в переході від кількісних змін до якісних, у боротьбі

протилежностей, у боротьбі нового зі старим. Діалектичний метод також

вимагає розглядати практику як критерій істини.

При проведенні дослідження використовують також такі загальні

методи як індукція і дедукція. При використанні індукції вивчають окремі

однорідні факти, явища, які потім узагальнюють і виводять загальне правило,

тобто в процесі дослідження ідуть від часткового до загального. Дедукція –

це метод дослідження, коли на основі загальних правил вивчають часткові

явища, факти, тобто дослідження виконують від загального до часткового.

Крім загальних методів пізнання кожна наука має свої методи і

прийоми вивчення явищ і фактів. У курсі “Організація і планування

сільськогосподарського виробництва” широко використовують аналітичний,

статистичний, розрахунково-конструктивний, монографічний,

експериментальний, економіко-математичні та інші методи.

При використанні аналітичного методу порівнюють показники

підприємства, його окремих галузей за ряд років, показники фактичні і

планові, показники передових господарств. Вивчають зв'язок між окремими

чинниками, вплив певних із них на результативні показники господарств.

23

Статистичні методи широко використовують при вивченні масових

явищ за допомогою групування господарств за тими чи іншими ознаками. Ці

методи дають змогу вивчати звітні дані, аналізувати вихідні матеріали для

розроблення планів. Наприклад, групуванням господарств з приблизно

однаковими природними умовами за рівнем урожайності

сільськогосподарських культур, собівартістю продукції та іншими

показниками можна виявити невикористані резерви виробництва продукції,

точніше обґрунтувати ці показники на плановий період.

Монографічним методом вивчають досвід кращих типових

підприємств, їх підрозділів та окремих працівників, що досягли найвищих

виробничих результатів. При цьому всебічно вивчають фактори, що сприяли

досягненню цих показників (впровадження комплексної механізації,

прогресивні методи організації праці, вдосконалення технології виробництва

тощо). Отримані дані використовують для обґрунтування планових

показників.

Розрахунково-конструктивний метод допомагає виявити ступінь

впливу різних факторів на певний показник і визначити на цій основі планові

показники. Так, плануючи показники зростання продуктивності праці,

встановлюють, які фактори впливають на них. З урахуванням цих факторів

обчислюють показники на плановий період. При цьому розробляють кілька

варіантів розв'язання певного завдання, з яких вибирають той, що забезпечує

найвищий економічний ефект.

Експериментальний метод передбачає проведення економічного

експерименту. Його використовують при впровадженні нових форм

організації праці, нормуванні праці, застосуванні прогресивних форм оплати

праці та ін. За даними експерименту розробляють рекомендації щодо їх

використання.

Економіко-математичні методи з використанням комп’ютерних

технологій застосовують для розв'язання складних економічних завдань, що

залежить від багатьох факторів і умов виробництва. Прикладом такого

24

завдання є розроблення структури виробництва, яка б забезпечила

максимальний вихід продукції, максимальний прибуток та ін.

1.3. Завдання науки

Завдання науки “Організація і планування сільськогосподарського

виробництва” випливають із завдань, що стоять перед сільськогосподарським

виробництвом на сучасному етапі. Основними з них є: високі темпи

розвитку, вдосконалення ведення галузей сільського господарства для

забезпечення необхідного обсягу виробництва певних видів продукції при

мінімальних затратах праці і коштів та максимальній прибутковості

сільськогосподарських підприємств. У вирішенні цих завдань велике

значення мають раціональна організація всіх галузей сільськогосподарського

виробництва, науково обґрунтоване планування економічного й соціального

розвитку сільськогосподарських підприємств.


повинна вказувати шляхи практиці ведення сільського господарства як у

сучасний період, так і на перспективу. Виходячи із завдань, що стоять перед

сільським господарством, ґрунтуючись на даних аналізу його розвитку за

попередній період, використовуючи досягнення науки і передового досвіду,

необхідно добиватися ведення виробництва найбільш досконалим способом,

збільшувати виробництво сільськогосподарської продукції, підвищувати її

ефективність.

З цією метою в кожному підприємстві необхідно здійснювати розробку

ефективних заходів для використання його виробничого потенціалу на основі

раціональної системи ведення господарства, спеціалізації та інтеграції

виробництва з урахуванням економічної оцінки землі, забезпеченості

виробничими фондами і трудовими ресурсами. В кожному господарстві

необхідно вести боротьбу за економію і бережливість, раціональне

використання робочої сили, матеріальних і фінансових ресурсів, зниження

25

собівартості продукції, підвищення продуктивності праці і рентабельності

виробництва.

Організація і планування на сільськогосподарських підприємствах

здійснюються на основі комерційного розрахунку і самофінансування,

договірних зобов'язань з урахуванням природно-економічних умов. Чинним

законодавством підприємствам надано право самостійно визначати

структуру виробництва, обсяги продажу продукції, інші виробничі та

економічні показники, розпоряджатися на свій розсуд виробленою

продукцією і госпрозрахунковим доходом.

В умовах ринкових відносин зростає роль планування

сільськогосподарського виробництва. Необхідна наукова обґрунтованість

планових рішень при розробці перспективних, річних і оперативних планів.

Вони повинні бути зорієнтовані на підприємництво, комерційні підходи,

конкурентне середовище, в якому знаходяться сільськогосподарські

підприємства.

В системі господарського розрахунку в сучасних умовах особливе

значення має вдосконалення внутрішньогосподарських економічних

відносин, оцінка діяльності госпрозрахункових підрозділів підприємства.

Вдосконалення техніки і технології виробництва в рослинницьких і

тваринницьких галузях вимагає змін в організації трудових процесів при

виробництві продукції рослинництва і тваринництва, а також в організації і

матеріальному стимулюванню праці.

В ринкових умовах виникають нові форми матеріально-технічного

забезпечення і виробничого обслуговування сільськогосподарських

підприємств. При цьому важливим завданням є економічне обґрунтування

виробничо-економічних зв’язків сільськогосподарських товаровиробників з

підприємствами, які постачають матеріально-технічні засоби та виконують

різні види виробничого обслуговування (агрохамічного, зооветеринарного,

меліоративного, транспортного та ін.).

26

Важливе значення в ринкових умовах господарювання має проблема

своєчасності і вигідної реалізації виробленої сільськогосподарської

продукції. В зв’язку з цим необхідно обґрунтувати канали і строки її

реалізації. Як показує досвід, ефективними при цьому є довготривалі

економічні зв’язки з партнерами по закупках продукції, що дає гарантію

вигідного її збуту. Для цього на підприємствах повинна бути організована

служба маркетингу.

В результаті вивчення навчальної дисципліни “Організація і

планування сільськогосподарського виробництва” студенти повинні знати

закономірності розвитку сільськогосподарського виробництва, оволодіти

питаннями організації і планування виробництва в сільськогосподарських

підприємствах різних організаційно-правових форм, знати питання

ефективного використання виробничого потенціалу підприємства форми

організації і матеріального стимулювання праці, організацію

внутрішньогосподарських економічних відносин в підприємствах, форм

економічних зв’язків підприємства з споживачами його продукції і

постачальниками матеріально-технічних ресурсів, питання кооперування та

інтеграції сільськогосподарського виробництва з іншими сферами АПК.

На основі вивчення курсу студенти повинні вміти обґрунтовувати

виробничу і організаційну структуру підприємства; складати перспективні,

річні і оперативні плани господарства, виробничі програми

госпрозрахункових підрозділів; складати технологічні карти вирощування і

збирання сільськогосподарських культур, виробництва продукції

тваринництва. Вони повинні вміти визначати найбільш раціональні форми

організації праці та її оплати в підприємстві; організовувати виконання

виробничих процесів в рослинницьких і тваринницьких галузях; підводити

підсумки виробничої діяльності госпрозрахункових колективів та

підприємництва в цілому, раціонально розподіляти валову продукцію і

доходи підприємства, визначати найбільш вигідні канали реалізації продукції

27

розробляти заходи щодо підвищення ефективності виробництва в

підприємстві.

Контрольні запитання і завдання

1. Як здійснюється розвиток ринкових відносин в аграрній сфері АПК?

2. В чому полягають основні засади державної аграрної політики на

перспективу?

3. Які є особливості сільськогосподарського виробництва і як вони

впливають на його організацію?

4. Який зміст предмета “Організація і планування

сільськогосподарського виробництва”?

5. Які методи дослідження використовуються в науці “Організація і

планування сільськогосподарського виробництва”?

6. Які основні завдання цієї науки на сучасному етапі в умовах

ринкових відносин?

Глава 2. Система ведення господарства

2.1. Поняття і класифікація систем господарства

Для ефективного розвитку аграрного виробництва необхідне найбільш

повне і раціональне використання виробничих ресурсів підприємств. Цьому

сприяє впровадження науково обґрунтованої системи господарства.

Система господарства — це правильна спеціалізація підприємства,

раціональне поєднання галузей, які разом з комплексом соціально-

економічних, агрозоотехнічних та організаційних заходів спрямовані на

всебічне використання виробничого потенціалу підприємства, отримання

максимального прибутку.

Класифікація систем господарства здійснюється: 1) за регіональними

рівнями (для країни, зони, області, району, підприємства); 2) за галузевим

принципом (системи рослинництва, системи тваринництва, системи

28

допоміжних і обслуговуючих виробництв для підприємства); 3) за

технологічною ознакою (системи землеробства, системи удобрення, системи

годівлі худоби, системи машин, системи оплати праці та ін.); 4) за

структурним принципом (виробнича, організаційна, соціальна структура

підприємства).

Поняття науково обґрунтованої системи господарства охоплює всі

сторони аграрного виробництва: раціональне розміщення і спеціалізацію;

правильне поєднання галузей; інтенсифікацію; найбільш ефективні напрями

використання капітальних вкладень; впровадження прогресивних методів

організації праці; вдосконалення форм управління і планування виробництва;

підвищення матеріальної заінтересованості працівників у збільшенні

виробництва продукції і зниженні її собівартості, підвищенні ефективності

всіх галузей. Основні її ланки — спеціалізація та раціональне поєднання

галузей, системи рослинництва, тваринництва, машин, організаційно-

економічних заходів тощо. Чим нижче регіональний рівень, для якого

розробляється система господарства, тим глибшим і конкретнішим має бути

її розроблення.

На формування системи господарства аграрного підприємства, її

розвиток впливає сукупність факторів і умов виробництва. Головним із них є

ресурсний потенціал господарства, тобто наявність матеріально-технічних,

трудових і земельних ресурсів підприємства (рис. 2.1).

До раціональної системи господарства ставляться такі основні вимоги:

виконання договірних зобов'язань з виробництва певних видів товарної

продукції, вдосконалення спеціалізації виробництва, правильне поєднання

галузей, найбільш повне і раціональне використання ресурсного потенціалу

(землі, трудових ресурсів, основних та оборотних фондів), зменшення

сезонності використання трудових ресурсів протягом року, підвищення

ефективності всіх галузей.

При обґрунтуванні системи господарства конкретного

сільськогосподарського підприємства визначають його раціональну

29

виробничу й організаційну структуру. При цьому кількість галузей, які

склалися в господарстві, може зберігатись або змінитись у зв'язку із

впровадженням нових високоврожайних сортів сільськогосподарських

культур, високопродуктивних порід тварин, нових високопродуктивних

машин тощо.

Система господарства розробляється для кожного конкретного

підприємства. При цьому широко використовуються рекомендації наукових

установ, кращі досягнення підприємств та їх виробничих підрозділів,

нормативні матеріали та ін.

2.2. Порядок обґрунтування системи господарства в

сільськогосподарських підприємствах

Обґрунтування системи господарства в конкретному підприємстві

пов'язане з проведенням певної аналітичної роботи, а також розробленням

різних організаційно-економічних, технічних і технологічних заходів на

перспективу. Порядок роботи при цьому може бути таким: аналіз галузей

підприємства за останні роки та виявлення резервів їх подальшого розвитку;

уточнення загальногосподарської і внутрішньогосподарської спеціалізації,

кооперування та інтеграція виробництва; система рослинництва; система

кормовиробництва; система тваринництва; система заходів щодо механізації,

електрифікації та автоматизації виробництва; система обслуговуючих і

підсобних виробництв; система організації та оплати праці і баланс праці;

організаційна, виробнича структура і структура управління підприємством;

соціальний розвиток колективу підприємства; розвиток особистих

господарств населення; капітальні вкладення; економічна ефективність

системи ведення господарства.

Особливо важливим у проектуванні системи господарства є

оптимізація виробничої структури підприємства, а також обґрунтування

систем рослинництва і систем тваринництва.

30

2.3. Система рослинництва

Система рослинництва визначає склад і співвідношення в підприємстві

таких галузей, як рільництво, кормовиробництво, овочівництво, садівництво,

а також комплекс заходів щодо їх ведення, який охоплює техніку, технологію

та організацію виробництва.

Технологічною основою рослинництва є система землеробства, тобто

комплекс організаційно-економічних та агротехнічних заходів щодо

раціонального використання землі, підвищення врожайності

сільськогосподарських культур, збереження та підвищення родючості ґрунту.

Система землеробства розробляється з урахуванням умов конкретної

природно-економічної зони і включає:

Організація і планування ...pan_sg... · 2016-03-02 · аграрних...

Documents

Transcript of Організація і планування ...pan_sg... · 2016-03-02 · аграрних...