Незалежна газета.Засновник і редактор

Юрій Шеляженко.№ 9 (47)

30 вересня 2012 рокуГаряча лінія: (097) 317-93-26

E-mail: say@truth.in.uaСайт: www.truth.in.ua

Мета бандократії і ї їзасоби досягненняметиЕфект незаштореноговікнаФабрикатори справТимошенкозашиваютьсяЩо занадто, то нездравоПоходеньки одного«антиколектора»«Брехні слухають, абрехунів б'ють»У Партії регіонів невсі вдома?Право знати? Тількине в суді!Революція в душіДоктор всея РусиКоли я не бажаю(оповідання)

у випуску:

Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.

2

3

4

5

6

7

8

Амністія за $1500?Це нечесно!

Колишній головний бухгалтер Гайворонськоїрайонної ради Кіровоградської області Валентина Руденкоперетворила своє життя на детектив, перед виходом напенсію зажадавши повернення до районного бюджету2,6 млн. грн. Ці кошти були незаконно розтраченікерівництвом Гайворонської райдержадміністрації у змовіз прокурором району Прокопчуком (який, зокрема,отримав з бюджету «на телефонні розмови» 100 000 грн.).

Б у х г а л т е р н а п е н с і ї В а л е н т и н а Р у д е н к о н епіддається прокурорсько-суддівському шантажу.

Про

довж

ення

на с

тор.

5

Після цього її звинуватили у незаконних виплатах собі насуму 17 тис. грн. та завгоспу на суму 14 тис. грн.Бездоказовість обвинувачень, відзначена у численнихрішеннях судів, включаючи виправдальний вирок (пізнішескасований), не заважає прокурорським впертопереслідувати бухгалтера на пенсії під прикриттям суддіАпеляційного суду Кіровоградської області, який вимагаввід бухгалтерки самооговору та 1500 доларів за амністію.

ПРО ВЛАДУ ТА РАДУ- А чи правда, любий свате,Що ця клята владаКревні гроші у громадиБезсовісно краде?У Верховній нашій РадіТеж про це волають:

“Не грабуйте та не крадітьБез кінця і краю!”...- До казни всі, курви, ласі.Глянь, які в них рила!Вони просять менше красти,Щоб їм теж лишилось!Геращенко П. І., м. Горлівка

НЕ МОВЧИ!СКАЖИ НІ

РЕПРЕСІЯМ“ЗА НАКЛЕП”

2 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠9 (47) â³ä 30 âåðåñíÿ 2012 ðîêóÒð è á ó í à

Мета бандократії і ї їзасоби досягнення метиКоли півтора роки тому тільки-но починалася

кампанія фабрикування низки кримінальних справ протиТимошенко Ю.В. як екс-Прем’єр-міністра України таокремих членів її команди, Юлія Володимирівна ще тодіодразу зазначила, що метою цих зухвалих наїздів єнедопущення лідерів опозиції до участі у парламентськихвиборах. І ми дійсно зараз саме це спостерігаємо.

Однак, здається, така мета – не єдина. У бандитськихугрупувань, що сьогодні керують державою, є тупа жагапомсти видатним громадським діячам за багатократноорганізований ними спротив бандитам і бандитизму увладі.

Адже опозиційні політики безперервнопротестують проти бандократії, що добре запам’ятовуєтьсянародові. Пам’ятаємо, як під час виступу Кучми у ВерховнійРаді України Луценко Ю.В. поклав перед ним лапті натрибуну, а той судорожно їх змахнув на підлогу. Як ЛуценкоЮ.В. вселюдно спалив опудало Кучми в ході однієї з першихмасових акцій «Україна без Кучми». Як той же Луценко Ю.В.підготував для розповсюдження листівки проти зека у владіта приміщення, де вони зберігалися, було атакованоспецпідрозділом «Беркут» і вилучений наклад листівокбуло знищено. При цьому Луценко Ю.В. з трибуниВерховної Ради України натякнув, що Янукович самздогадався, про кого йдеться, адже у листівках прізвища“Янукович” не згадувалося.

Юлія Володимирівна також неодноразовоприлюдно пошивала у дурні Януковича у всіх його спробахвступити з нею у публічну дискусію. Страх Януковича передтакими діалогами набув нечуваних масштабів, що призвелодо його панічної відмови від передвиборних дебатів наПрезидентських виборах 2010 р., всупереч вимогамчинного, на той час, Закону України «Про вибориПрезидента України». І це поставило його у ще більшжалюгідне становище, ніж якби він зазнав фіаско у цихдебатах. Окрім того, Янукович розумів, що Ю. В. Тимошенко,яка спромоглася свого часу організувати і вивести навулиці сотні тисяч громадян, в тому числі під часПомаранчевої революції, є для нього і його клануруйнівною небезпекою.

Категорична незгода Ю. В. Тимошенко зрезультатами виборів Президента у 2010 р. і намагання їхоскаржити у судовому порядку зробили перемогуЯнуковича «пірровою» і вщент зруйнували ейфоріюпереможця. Замість пихатих святкувань бідолазі довелосяшукати, разом із своїми поплічниками, способи руйнаціїсудового процесу, що було зроблено звичними для ньогоприйомами. Було перекуплено Портнова і його команду,що здійснювали всю підготовку і супроводженняматеріалів судового позову Тимошенко Ю. В. Зупинивши утакий спосіб судовий процес, Янукович зазнавдемонстрації неповаги до нього депутатів опозиційнихфракцій у Верховній Раді України під час прийняття нимприсяги, які покинули залу засідань і тим самимпродемонстрували неповну легітимність його якПрезидента України в очах усієї світової спільноти. Можнаі надалі згадувати політичні стусани бандократам відопонентів з опозиції, форпостом якої є партія «ВО«Батьківщина», фракція «БЮТ-Батьківщина», а тоді ще «БлокЮлії Тимошенко».

Однак найбільш вразливим для Януковича і тих,кого він привів до влади, були аж ніяк не політичнісуперечки і не публічні демонстрації проти бандократів.Основна доля провладної люті викликана цілкомконкретними практичними діями опозиційних політиків.

Серед них варто згадати дії тодішнього Міністравнутрішніх справ Ю.Луценка, коли, за його офіційноюдоповіддю у парламенті, МВС було завершено попереднєслідство більш як по 3000 кримінальних справах,пов’язаних із корупцією, та передано їх органампрокуратури для подальшого розгляду в судах різнихінстанцій і юрисдикцій, і що за дуже тривалий термін досуду з органів прокуратури потрапило тільки 26 справ, асудові рішення було ухвалено лише по 3-х! Цейдокументально підтверджений факт свідчив про повнупідконтрольність судів і органів прокуратури ПрезидентуЮщенку (як у подальшому виявилося, співтрапезникуЯнуковича з єдиного корита) та його оточенню, Партіїрегіонів та решткам оточення Кучми, адже всі цікримінальні справи порушувалися проти їхньої братви, щобула і сьогодні є локомотивом кримінальної та корупційноїдіяльності у владних ешелонах України. Найбільш яскравимі показовим був арешт Бориса Колєснікова (нині віце-прем’єр-міністр України) та тримання його у Лук’янівськомуСІЗО протягом певного часу.

Ю. В. Тимошенко, як Прем’єр-міністр, видаливши у2008 році посередника «РосУкрЕнерго» з газового ринку,завдала суттєвого удару по особистим статкам В. Януковичаі В. Ющенка одночасно, в цьому причина співпадінняінтересів двох, здавалося б, заклятих опонентів у знищенніу будь-який спосіб Ю. В. Тимошенко як політика, як лідераоднієї з найпотужніших політичних сил України,розчавленні і розпорошенні цієї політичної сили як такої.Якщо додати до цього особисту образу Ющенка В. А. наТимошенко Ю. В. за її величезну популярність, панічнийстрах Януковича перед Тимошенко Ю. В. і Луценко Ю. В. якосновними організаторами, натхненниками такомандувачами Помаранчевої революції – нескладноуявити той кумулятивний виплеск люті першихособистостей держави на цих двох мужніх людей, щоцілком присвятили себе Україні. «Вирішити з нимипитання», як з Портновим, не виходило, тож було прийнятеєдине правильне, на їх думку, рішення: «Посадити за будь-яку ціну і у будь-який спосіб». Нинішня влада пішла тимсамим шляхом, що й Кучма колись, наступаючи на одні й ті

ж самі граблі, бо арешт Ю. В. Тимошенко у 2001 р., заПрезидентства Кучми, по сфабрикованих справах, вподальшому виявився одним з найпотужнішихкаталізаторів його політичного небуття. Натомість іншогоспособу заткнути рота і прибрати з політичної арени цихлідерів опозиції жодна бандитська олігархічна владазнайти не здатна.

Тим не менше, ця зграя імітує політичнуневмотивованість знущань над опозиційними політиками,зловживаючи нечесно здобутими владнимиповноваженнями, хоча усьому світові відомо про фактичніобставини політичних переслідувань та вибірковогосудочинства в Україні.

Наступна мета бандократії, що чітко простежуєтьсяу ганебних політичних переслідуваннях, полягає у тому,щоб тримати якомога довше у повній ізоляції відсуспільства Тимошенко Ю.В., Луценка Ю.В та їх однодумціву владі, бізнесі, політиці тощо, щоб не допустити для себеповторення політичної долі Кучми та Ющенка. Саме дляцього і відшукуються та по крихтах збираються хоч якісьшматочки компромату, які б дозволили відкривати нові інові кримінальні справи проти цих справжніх лідерів націїта, імітуючи один за другим їх судовий розгляд, кожногоразу додавати й додавати нові терміни ув’язнень тамільярдних (нікчемних і не обґрунтованих нічим)матеріальних стягнень, особисто наживаючись у такийцинічний спосіб. І ні до чого їм ані Закони, ані Конституція.

Все інше, що відбувається навколо опальнихопозиційних політиків – суцільна мішура і відвертіполітичні переслідування.

От було б добре, якщо б настільки ж ретельносьогоднішня бандократія досліджувала діяння своєїбратви, яка дійсно заслуговує на підвищену увагунеупереджених правоохоронних і судових органів!

Цікаво було б дізнатися об’єктивну інформацію іпринципову неупереджену правову оцінку щодо:

- необґрунтованого і непродуманого придбаннякорейських потягів «Хюндай»;

- закупівлі непридатних до інтенсивної експлуатації,ненадійних і неекономних машин швидкої допомоги зазавищеними цінами;

- закупівлі партії шкільних автобусів позаконкурсом;

- штучного і навмисного розвалу підприємств знаступним їх банкротуванням і придбанням наближенимидо влади чиновниками і олігархами за безцінь, як,наприклад, шахт у Северодонецьку;

- розбійної спадщини Черновецького, що лише заофіційними даними роздеребанив разом із «молодоюкомандою» більше 2000 га землі та безліч нерухомихоб’єктів на території м. Києва, а також 70 млрд. грн. зміського бюджету Києва;

- списання 24 млрд. грн. боргів «обленерго», що євласністю олігархів;

- протизаконного будівництва вертолітнихмайданчиків, їх інфраструктури та придбання гелікоптерівза бюджетний кошт для Президента України;

- невиправданих витрат на забудову під ЄВРО-2012,в тому числі аеропортів, стадіонів, доріг і т.і.;

- позаконкурсної і з сумнівною метою закупівлі позавищених цінах відеокамер для виборчих дільниць;

- незаконного повернення 11,2 млрд. м. куб. газу до«РосУкренерго», цілком законно вилученого свого часуурядом Ю. В. Тимошенко на користь держави;

- стрімкого, мало не подвійного, підвищення цін набензин на тлі такого ж падіння світових цін на нафту упорівнянні з 2008-2009 роками;

- хабарів і подачок у ВУЗах, школах, медичнихзакладах, що стало нормою;

- невідповідного витрачання кредитів МВФ тавикликаного цим закриття кредитних ліній;

- продажу дешевого газу внутрішнього видобудкуна експорт по світових цінах, натомість постачаннянаселенню дорогого російського газу;

- таємниці заволодіння Міжгір’ям;- зростання у 18 разів статків сина Януковича за два

останніх роки.Чи дочекаємося ми чесного розслідування цих та

інших економічних злочинів? Мабуть, так. Але не за часівцієї влади... Народний депутат України О. Тищенко

Тільки-но прийшов до влади Янукович, Генеральнапрокуратура, щойно присягнувши йому на вірність,викинула в інформаційний простір сенсаційну новину проте, що Ю. В. Тимошенко проходить по 30 кримінальнихсправах. Пройшло 2 роки, і тепер ГПУ веде розмову проміфічні 15 таких справ (а де ж 30?), не вдаючись у подробиціі деталі, як і минулого разу.

Дуже свербить у прислужників диктаторськогорежиму вислужитись перед патроном та довести своювідданість захисту його особистих інтересів (коли владазміниться, ці щури будуть так само шукати своє місце підсонцем в нових умовах).

Все б нічого, тільки одна біда – по жодній зкримінальних справ, як кажуть, не зрощуються вуса збородою.

Справи, що Генпрокуратурою роздмухувалися насамому початку останньої хвилі (2011 рік і далі) політичнихпереслідувань Ю. В. Тимошенко, по Кіотському протоколуі стосовно закупівлі автомобілів для сільської медицини,виявилися пшиком. Не по зубах фальсифікаторамсформувати хоч якусь доказову базу, незважаючи на сотнітомів зібраної у цих справах макулатури (тільки справастосовно Кіотського протоколу складається з 193 томів!).Виявилося, що до суду передавати нема чого.

Газова справа розсипається у пил і піде у небуття,як тільки її розгляне Європейський суд з прав людини, божодна судова процедура по цій справі не проведенавідповідно до Конституції України та Законів України.

Справа по ЄЕСУ, несподівано витягнута з-піднафталіну, навряд чи справляє «оптимістичне» враженняна фальсифікаторів. Скоріш за все, її спіткає доляпопередніх справ. Та й взагалі, цю справу було порушенояк резервну, щоб зімітувати для Тимошенко Ю. В. статуспідсудної поряд зі статусом засудженої, щоб у разі провалупо газовій справі були правові підстави не випускати її насвободу, продовжувати тримати за гратами.

Поки судові засідання по справі ЄЕСУ здійснити невдається з причин знаходження Ю. В. Тимошенко настаціонарному лікуванні, Генеральна прокуратура активнофабрикує справу про, нібито, причетність Ю. В. Тимошенкодо вбивства Є. Щербаня. Однак ця активність не приноситьбажаного результату.

Слід нагадати, що Перший заступник Генеральногопрокурора України Р. Кузьмін виявився звичайнимбрехуном перед світовою спільнотою, бо ще у червні 2012р. обіцяв висунути офіційні звинувачення Ю.В. Тимошенко,посилаючись перш за все на матеріали, що нібито надійшливід сина Є. Щербаня – Руслана. Однак після депутатськогозвернення Г. Москаля з посиланням на офіційнозадокументований кримінальний злочин цього Руслана,який покриває ГПУ в обмін на «співробітництво» стосовнозвинувачень Ю. В. Тимошенко, упевненість Кузьміна кудисьзникла, а розкрутка цієї авантюри суттєво загальмувалася.

Судорожні пошуки виходу з цієї ситуаціїпотребували заповнення чергової паузи оббріхуваннямЮ.В. Тимошенко чимось іншим. Нещодавно тими ж вищимикерівниками ГПУ та пенітенціарною службою Українивлаштовано серію інтерв’ю зі співкамерницею Ю.Абапловою та сусідкою по лікарняній палаті Ю. В.

Нашій антинародній владі вкрай не вистачаєаргументів, щоб переконати світ у підступності дійЮ.В.Тимошенко як за часів її перебування у владі, так і вякості видатного опозиційного політика сучасності.

Тому влада не гребує фабрикаціями, інсинуаціямита підтасовками. Але нічого в неї не виходить, звідусіль вухастирчать, які може не помітити тільки заангажована чиупереджена свідомість.

Згадаймо, як тиражувався на всіх сайтах відеоролик,в якому жінка, схожа на Ю. В. Тимошенко, бігає по, нібито,тюремній камері, активно готуючись до відвідання їїбажаними гостями. Згодом з’являється чоловік, схожий наїї захисника Власенка, і вони палко обіймаються, милуютьсята цілуються як закохана пара.

Презентував цю стряпню ніхто інший, як генералЛісіцков, начальник Пенітеціарної служби України. Прицьому він запевняв, що відеозйомки справжні, без купюр іпідробок. Але, коли журналісти запитували його: «Чомурозмита картинка, особливо обличчя?», «Хто і за чиїмдозволом проводив відеозйомку?», а також вказували наігрові елементи – відповіді отримати не вдалося. Горе-презентант не спромігся пояснити і повне неспівпаданняпогоди у день зйомок (дата зафіксована на ролику) зфактичним її станом за синоптичними спостереженнями.У відеоролику через маленьке віконце під стелеюприміщення світило яскраве сонце, хоча насправді цейдень був хмарним. Лісіцков не став це коментувати,виставивши себе повним бовдуром на цьому ефектінезаштореного вікна, що неспростовно доводить зухвалупідробку. Після такого фіаско цей ролик зник з усіх сайтів,як і розмови про справжність цієї стряпні.

Ця ганебна історія нічому не навчила твердолобихтюремників, очолюваних Лісіцковим. Вони весь часперебування Ю. В. Тимошенко у їх гестапівських катівняхзастосовують щодо неї все нові власні протизаконнітупоголові «винаходи». Цілодобовий теленагляд за нею хочв камері, хоч в лікарні, і у всіх місцях її знаходженнявиправдовують, начебто, дозволом кримінально-виконавчого кодексу, але не можуть пояснити, чому такої«честі» заслуговує лише єдина засуджена в нашій державі...

Окрім теленагляду, ще й живі наглядачі по декількаосіб знаходяться поряд, особливо під час усіх її зустрічей звідвідувачами. Влада нервує, бо впливові міжнародніполітики, ігноруючи Януковича, систематично вимагаютьдозволу на зустріч з Ю. В. Тимошенко.

Синдром підглядання у замочну шпарину охопивтюремників, які транслюють «картинку» у високі кабінети,де й генеруються всі схеми подальших катувань та знущань.Прагнучи вловити хоч якісь відхилення від норми у їїповедінці для її публічного приниження, влада вмикає своюхворобливу фантазію, намагається штучно створити абосфальсифікувати «інформаційні приводи» та щоразунаражається на все той же ефект незаштореного вікна.

От і останніми днями ми, читачі, глядачі та Інтернет-

3Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠9 (47) â³ä 30 âåðåñíÿ 2012 ðîêó Òð è á ó í à

Фабрикатори справ Тимошенко зашиваютьсяТимошенко, пані Мельник. Їжаку зрозуміло, з якою метоютюремники підсаджують сусідів до політв’язнів, тому цейфарс не справив враження на громадську думку, навпаки,негатив повернувся бумерангом до нинішньої бандитськоївлади і її прислужників.

Потрапивши таким чином у чергову халепу, ГПУтерміново організовує викид у інформаційний простіріншого інформаційного приводу у вигляді відеозаписузаяви Миколи Мельниченка, нібито, одному замериканських інформаційних агентств, про, нібито,наявність у нього аудіозаписів з кабінету Кучми про якісьрозмови стосовно причетності Ю. В. Тимошенко до сплатикоштів вбивцям Є. Щербаня.

Розрахунок простий. Все українське суспільство ісвітова спільнота з певним ступенем довіри ставиться доМельниченка як такого, що викрив вищих посадовцівкраїни як замовників і організаторів вбивства Г. Гонгадзе,а його «плівки» з цього приводу визнано аутентичними івітчизняними, і міжнародними експертами.

У цій ситуації мало хто замислиться над тим, що 10років тому М. Мельниченко, можливо, і був таким собі РобінГудом, що насмілився зробити спробу вивести на чистуводу злочинців у владі, але вже довгий час ця людиназаробляє на життя виключно за рахунок зібраних ним«компроматів», якими маніпулює і спекулює у залежностівід того, скільки і від кого за це отримує.

Ще декілька місяців тому М. Мельниченко відвертоназивав Р. Кузьміна головним організатором виконанняполітичних замовлень і висловлював думку, що в нього вже«куля летить», а зараз ми спостерігаємо, що Р. Кузьмін,тільки-но почувши побрехеньки Мельниченка (невиключено, що ним же й організовані), терміновозазбирався до США, щоб «допитати» його (не зважаючи нате, що для наших правоохоронних органів М. Мельниченкознаходиться у міжнародному розшуку).

Звертає на себе увагу той факт, що уся ця камарильянавколо Ю. В. Тимошенко відбувалася під час Кримськогосаміту впливових політиків багатьох держав.Фальсифікатори зашиваються і зі шкіри лізуть геть, щоббудь-якою брехнею вибілити свою звірячу сутність.

Р. Кузьмін – той взагалі потрапив у безвихідь. Аджесаме він нахвалявся, що обов’язково посадить Тимошенкоі на нього лягає особиста відповідальність за все, що з цимпов’язано. Саме він затверджував висновки слідчих,прокурорів і суддів та керував підготовкою всіх рішень,ухвал, вироків для будь-яких інстанцій, що булиобов’язковими для оголошення, незалежно від подій, щовідбувалися у судах.

Тому, якщо міжнародним судом буде прийнятепозитивне рішення по скарзі Ю. В. Тимошенко, яке Україназмушена буде виконувати, і готовність це зробити вжевисловив Янукович, бахвальство Р. Кузьміна аукнетьсяйому втратою посади, а може, ще й тюремним ув’язненнямза фальсифікації, перевищення службових повноважень,

тиск на суди і слідство, збитки по штрафах, які будезобов’язана виплатити держава і т. і. Подальшеперебування Ю. В. Тимошенко за гратами забезпечує йомуразом із Януковичем, Пшонкою та іже з ними багатонеприємностей з боку ЄС і США.

Перш за все, марно сподіватись на допуск Р.Кузьміна до Лазаренка і Мельниченка на території США дляїх «допиту». Та й просто на територію США потрапити йомутепер може бути проблематично, особливо після Саміту вЯлті, де влучну оцінку йому надав один з учасників цьогоСаміту, старший науковий співробітник Інститутуміжнародної економіки Петерсона, Андерс Аслунд. Вінсказав: «Цей виступ (Р.Кузьміна) став кращоюконтрпропагандою української влади. Він виглядав якбандит, вів себе як бандит і говорив як бандит» (побачивби Аслунд усю портретну галерею нинішньої влади!). Аколишній посол США в Україні Стівен Пайфер додав: «Неуявляю, навіщо його сюди направили. Я не знайшов жодноїлюдини, яку б він переконав».

З такими враженнями і таким «реноме» та під«Мурку», що є гімном бандитів у владі, яку Р. Кузьмінвиконує прилюдно на фортеп’яно, навряд чи він будебажаним гостем у США.

Цікаво, що, вчинивши суто політичну розправу надЮ. В. Тимошенко і членами її команди, цей суб’єкт зроздратуванням ставиться до власних «художеств», колиїх називають своїми іменами. Навіть на цьому Самітізахлинався брехнею про те, що захист Ю. В. Тимошенко вході судових процесів, нібито, оперував виключнополітичними уявленнями замість посилань на нормизакону і тим самим, мовляв, провалив справу та є основнимвинуватцем її ув’язнення. Справді, цинізму цієї людининемає меж, адже в житті все відбувалося навпаки і цезадокументовано у моїй присутності. Саме обвинувачення,формулюючи свої клопотання, і суд, ухвалюючи своїрішення по кожному з епізодів, не спромоглися назватистатті закону, які порушила Ю.В. Тимошенко. Натомістьзахист по кожній висловленій фразі робив чітке посиланняна норму закону, акцентував на політичній вмотивованостіта неправосудності переслідування лідерів опозиції.

Дарма наша Генеральна прокуратура і найвищікерівники держави тримають за дурнів усіх вітчизняних таміжнародних політиків, вважаючи, що людям можназгодувати будь-яку брехню, а ті лише вуха розвішуватимуть.Стороннім неупередженим спостерігачам, як нікому, добревидно, з якою метою рветься Р. Кузьмін до США. Йому кончепотрібен компромат на Тимошенко Ю. В. Для нього цепитання життя і смерті. Він буде влаштовувати торги,шантажувати, залякувати, домовлятися і т. і., аби за будь-яку ціну отримати від Лазаренка і Мельниченкакомпрометуючу інформацію. До речі, Генеральнапрокуратура жодним чином не реагує на безліч«невигідних» «генеральній лінії» Кузьміна інформаційнихприводів, які час від часу публікуються у ЗМІ та інтернеті,

адже висловлюються інші (більш правдоподібні) версії танаводяться кричущі факти стосовно причетності довбивства Є. Щербаня саме сьогоднішніх і тодішніхможновладців та непричетності до цього Ю. В. Тимошенко.

Натомість, не встигла з’явиться у Інтернет-просторісумнівного змісту заява Мельниченка, як Р. Кузьмін виявивготовність негайно летіти світ за очі (за кошти платниківподатків), щоб отримати (чи разом з Мельниченкомсфабрикувати) те, чого йому вкрай не вистачає, і тому вінзашивається.

Та й сам Мельниченко в інтернеті розкрив«таємницю полішинеля», зізнавшись, що останнім часомактивно співпрацює з Р. Кузьміним. За таких умовамериканська сторона, і не тільки, розуміє злочинністьнамірів цього представника бандитської влади і томунавряд чи дозволить собі «пустити козла в город». Останнєрішення Сенату США стосовно України красномовносвідчить про це.

Відчуваючи провали усіх спроб знищити народнудовіру до Тимошенко Ю. В. і Об’єднаної опозиції «ВО«Батьківщина», влада у вкрай пришвидшеному темпівдається до нових інсинуацій. Якщо раніше компромат ікримінальні справи за сумнівною інформацією з’являлисячас від часу, то сьогодні протягом одного дня їх можевиникнути декілька.

Вже терміново організовано і проведено засіданняГосподарського суду м. Києва за позовом Міноборони РФдо Кабінету Міністрів України щодо повернення «боргу»ЄЕСУ 15-ти річної давнини і Україна на рівному місці самасобі програла цю справу (як у випадку з 11,2 млрд. куб. м.газу на користь Фірташа) тільки заради того, щоб знайтипідходи до чергових звинувачень Ю.В. Тимошенко.

Ще не оговтавшись від мордобою за брехню пропедофілію у стані БЮТ, Григорій Омельченко виліз вInternet з новою брехнею про, нібито, агентурну діяльністьЮ. В. Тимошенко на користь ФСБ Росії. Ще б пак,«наркоманкою» її вже виставляли без жодного доказу,«транжирою» теж (тільки фактів бракує), і, звісно,«воровкою» (однак жодного доказу «крадіжки» ані грошей,ані нерухомості, ані інших цінностей не знайдено). Робилиїї «коханкою Шуфрича» для посміху перед людьми (однаксам Шуфрич, коли полаявся зі своїми ж бандитами,зізнався, що це була піар-акція для підняття його рейтингу).А під час інформаційного голоду виставляли наобговорення її зачіску, одяг, прикраси, походження тощо івсе з негативним підтекстом. Тепер залишається тількидержавна зрада, бо на цьому перелік злочинів і«морального падіння», що значаться у Кримінальномукодексі та Біблії, закінчується.

Всі мерзенні фантазії в асортименті – від брудногоказкаря і склочника з Генеральної прокуратури. А щоробити? Зашиваються фабрикатори. Після виборів їхчекають висновки. Незалежно від того, хто прийде довлади... Народний депутат України Тищенко О.І.

Ефект незаштореного вікнакористувачі, виявилися свідками чергової інформаційноїхвилі проти Ю. В. Тимошенко з боку злочинної влади, якане може залишити без адекватної відповіді її звернення догромадян України з нагоди Дня Незалежності.

Як зазвичай це робить влада, в усіх виданнях та наІнтернет-сайтах 10 вересня 2012 року одночасно з’явиласяінформація про інтерв’ю колишньої співкамерниці Ю. В.Тимошенко, Юлії Абаплової, яка начебто сама на ньогонапросилася (Тимошенко Ю. В. чомусь не може ніякнапроситись). Одразу кидається в око склад провладнихінтерв’юерів та закритість і поспішність процесу, оскількивін не був навіть проанонсований.

По-перше, з якої «радості» Юлія Абаплова зажадалаб інтерв’ю, якщо п’ять місяців минуло з того часу, коли їїмиттєво сховали тюремники саме у день побиття Ю. В.Тимошенко і її примусової доставки до лікарні? Адже живісвідки тих подій були вкрай небажаними особами. Якщовже Карпачову затравили за її відвертість, то що могли бзробити з Абапловою?.. Тим не менше, від гріха подалі їїізолювали так, що до цього часу про неї нічого не буловідомо. І раптом несподівано Абаплова розповідає про те,як Тимошенко, нібито, симулювала хворобу, як годинамизаймалася фізичними вправами в душі (цікаво, як вона цебачила через закриті двері?), які екзотичні передачі Ю. В.Тимошенко отримувала мало не щодня і у кількості, якоюможна було б нагодувати всю колонію (цікаво, де все це Ю.В. Тимошенко зберігала? Чи щодня викидала? Бо з оглядуна її комплекцію до ув’язнення та враховуючи свідчення їївідвідувачів, в тому числі Карпачової та німецьких лікарів,вона схудла не менш як на 7-10 кг). Багато інших капостейпро Ю. В. Тимошенко висловила ця людина, але йпродиктовані їй владою факти, як і вище наведені, ніяк неузгоджуються зі здоровим глуздом.

Коли Власенко С. В. заперечив ці нісенітниці івисловив цілком обґрунтовані підозри, що тюремникитортурами примусили Абаплову дати таке інтерв’ю,заздалегідь підготовлене владою (читай – тюремниками задорученням влади) та продемонстрував лист, написанийвласноруч Абапловою ще п’ять місяців тому про методироботи з нею тюремників у їх намаганнях використати їїсвідчення для паплюження Ю. В. Тимошенко, владу охопиласправжня паніка, бо знову спрацював ефектнезаштореного вікна.

Тоді знову без попереднього анонсуванняАбаплова «забажала» дати чергове інтерв’ю (виключнопровладним виданням) та синхронно з нею таке самебажання і у той самий час з’явилося «цілком випадково» усусідки Ю. В. Тимошенко по лікарняній палаті пані Мельник.Звичайно, для такого провладного шабашу було миттєво

надано всі необхідні дозволи (яких Ю. В. Тимошенко неможе домогтися місяцями), розроблені сценарії, виписанітексти.

Що ж нового ми дізналися з цих інтерв’ю чибрифінгів?

Абаплова визнала той факт, що лист,продемонстрований Власенком, написаний нею. Але,нібито, під тиском погроз і уговорів (під цілодобовимнаглядом телекамер та при декількох наглядачах-тюремниках?!). Для повноти картини слід зауважити, що цебула не записка, а лист на 9-ти аркушах формату А4.

Абаплова запевняє, що Ю. В. Тимошенкопогрожувала їй та членам її родини. Незрозуміло, чим і якможе вплинути Ю. В. Тимошенко на чиєсь життя позамежами колонії... Проблеми і небезпеку можна очікуватитільки від влади, на «допомогу» якої Ю. В. Тимошенко ажніяк не може розраховувати!

Ще більш «цікавою» була інформація пані Мельникпро більш ніж дружні стосунки між Ю. В. Тимошенко і С. В.Власенком, та ще й підкріплено цей ганебний наклеп уІнтернеті згаданим вище відеороликом (часів перебуванняЮ. В. Тимошенко у Лук’янівському СІЗО, де про паніМельник ще й гадки не було). Розрахунок примітивнопростий: є фальшива картинка, яка супроводжуєфальшивий текст, і хто буде розбиратись, коли це було і зким та як воно було насправді? Побрехеньки пані Мельникпро те, як вона «спостерігала» близькі відносиниТимошенко Ю. В. і Власенка С. В., є по своїй суті абсурдними,бо, маючи попередній досвід провокацій тюремників,навряд чи захисник та підзахисна ризикнули б даруватитакий шикарний інформаційний привід нашій ганебнійвладі.

І навіть якщо абстрагуватись від такої брехні таприпустити, що це було насправді, то це приватна справадвох дорослих людей і не може бути сенсацією длярозголосу. У такому випадку тих, хто втручається уприватне життя, варто було б притягнути до суду тастягнути штрафні санкції.

Однак насправді все дуже примітивно. На ВласенкаС. В. влада вже давно точить зуб за його безкомпромісністьі юридичну грамотність, якою він здобув повагу всьогосуспільства. Його брифінгів, прес-конференцій і коментарівпо справі Ю. В. Тимошенко чекають десятки, а інколи сотніпредставників ЗМІ, як єдиного джерела об’єктивноїінформації. Спаплюжити і принизити Власенка С. В. – однеіз головних завдань влади. Але ухопити його нема за що.Тому на нього нацьковують молодиків, щоб облили йогозеленкою, і ганяють по усіх ЗМІ недолугі висловлюванняйого колишньої безпутньої дружини, та й до Ю. В.

Тимошенко намагаються таким чином пристебнути, щобпоказати «аморальність» їх обох та «заангажованість»Власенка С. В. як захисника, вплинути таким чином насвідомість наших громадян. Владу весь час тягне ізолюватийого від підзахисної. Навіть Кримінально-процесуальнийкодекс регіонали змінили, в тому числі, для того, щобскасувати інститут захисників. Але ефект незаштореноговікна дозволяє усім і кожному надати відповідну оцінкуфігурантам цих резонансних подій. І правда переможе, бо,як кажуть в народі, шило в мішку – або погоду занезаштореним вікном – сховати неможливо.

Народний депутат України О. Тищенко

Тюремники не тільки взяли собі за метузробити нестерпним життя у в’язницірепресованого лідера опозиції ЮліїТимошенко, вони ще й принижують їїбезсоромною брехнею.

4 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠9 (47) â³ä 30 âåðåñíÿ 2012 ðîêóÒð è á ó í à

Що занадто, то не здравоЄ таке прислів’я. Воно влучно описує події навколо

Ю. В. Тимошенко. Влада добрехалася до ручки і подальшимїї інформаційним подачам вже ніхто не вірить.

Кримський саміт вочевидь добряче вплинув насвідомість Януковича, але, як завжди, не в розумінніздорового глузду.

Усвідомивши, що незабаром вимушений будеприбрати кістляві руки підконтрольного «правосуддя» відрепресованих лідерів опозиції, диктатор надав новізавдання або зробив відповідні натяки вірнопідданійГенеральній прокуратурі. Адже саме зараз, як з рогудостатку, у засоби масової інформації та Internet-простірпосипалися нові звинувачення проти Ю. В. Тимошенко у«злочинах», які вона не скоювала.

Але, вибудовуючи пастки для Ю. В. Тимошенко,влада сама у них потрапляє. Таке сталося із заборгованістюЄЕСУ Міністерству оборони Росії п’ятнадцятирічноїдавності.

Насправді цю проблему було врегульовано десятьроків тому, в тому числі, в судовому порядку. Але владагостро потребує нового компромату і створила провладнутимчасову слідчу комісію у Верховній Раді України зрозслідування діяльності Ю. В. Тимошенко підголовуванням горезвісної Богословської, яка саманапросилася на лист від Міністра оборони РФ Сердюковапро «повернення» неіснуючого «боргу». Більша частинаписьмової маячні комісії Богословської грунтувалася самена цьому листі. Потім вона намагалася у напівприватномуформаті (без доручень парламенту) довести до відома РадиЄвропи і ОБСЄ свої побрехеньки, нікчемно реагуючи наобурення європейців протизаконним ув’язненням Ю. В.Тимошенко. Місія Богословської виявиласяпропагандистським марнотратством, як і декількааналогічних спроб Р. Кузьміна очорнити Ю. В. Тимошенков Америці та в Європі.

Після появи листа Міноборони РФ вище російськекерівництво заявило про своє здивування спізнілістю таненалежним форматом цього документа, але українськавлада робила все, щоб він був чинним, інакше на тоймомент не було чим шантажувати Ю. В. Тимошенко, щобзламати її у будь-який спосіб, а в суспільстві посіятинегативне враження стосовно її діяльності ще у далекі 90-ті. «Застовпили» це питання і в обвинувачувальнихвисновках по «газовій справі». Хоч одне до іншого не маєжодного стосунку.

У подальшому, роздмухавши на рівному місціскандал з Росією стосовно ціни на газ (замість того, щобскористатися правом встановлення знижок, щопередбачене газовими контрактами, чи зробитивнутрішню диверсифікацію газопостачання за рахунок газувласного видобутку, тощо), наша «проффесійна» влада вособі трикутника Янукович-Азаров-Бойко з невидимимцентром (Фірташ) наразилася на гнів російської сторонивнаслідок власної твердолобості, от і отримала судовийпозов до Уряду України по давно забутих і врегульованих«боргах ЄЕСУ». Тепер сама не знає, що з цим робити, таздійснює суперечливі кроки.

З одного боку, уряд на офіційному рівні не визнаєцих боргів, оскільки не існує державних гарантій.

З іншого боку, Господарський суд м. Києва (просамостійність якого смішно говорити) миттєво, безвивчення всіх обставин справи, приймає рішення накористь російської сторони (а інакше як підв’язатиЮ.В.Тимошенко під цю справу? Бо всі інші прокурорськіфантазії не мають судової перспективи).

Вітчизняні та іноземні експерти здивовані такимрішенням. Навіть Азаров під тиском шквалу критичнихкоментарів готовий звернутися з апеляцією на церішення та робить одну за одною заяви з цьогоприводу.

Суспільство звикло до того, що його заяви тазапевнення, як і Януковича, нічого не варті. Але неважкоспрогнозувати, що цього разу рішення апеляційного судубуде продиктоване політичною кон’юнктурою. Адже метаЯнуковича-Азарова зрозуміла. Вона полягає у тому, щобза будь-яку ціну (навіть шляхом повної міжнародноїізоляції України) залишити Ю. В. Тимошенко за гратамина більш тривалий термін, ніж її репресували зараз, танамалювати зі стелі ще декілька мільярдів її«заборгованості перед державою», щоб вже ніколи невийшла на свободу. А для цього необхідно до 15 жовтня2012 р. (коли відбудеться чергове засідання Київськогорайонного суду Харкова по справі ЄЕСУ) наповнити цюсправу «конкретним змістом». Це може статися тільки увипадку програшу Кабінету Міністрів у Київськомуапеляційному господарському суді та винесення судовогорішення про те, що конкретно Ю. В. Тимошенкоодноосібно винна у перерахуванні Кабінетом МіністрівУкраїни «боргів ЄЕСУ» російському Міністерству оборониза рішенням українських судів.

У такий спосіб замах на економічний злочин, якийнині інкримінують Ю. В. Тимошенко, перетвориться, зарозрахунками фальсифікаторів, на економічний злочин звеликим строком ув’язнення і непосильнимибагатомільярдними фінансовими обтяженнями.

Але тут влада з її власними фальсифікаціями, зреанімацією давно врегульованої і забутої справип’ятнадцятирічної давності у будь-якому випадкупотрапляє у халепу.

Якщо апеляційний господарський судзадовольнить скаргу КМУ (якої ще нема, як завжди, є тількинаміри), то справа проти Тимошенко Ю. В. тежрозвалюється за відсутністю складу злочину. А якщо незадовольнить, як і у випадку неоскарження Азаровимрішення господарського суду – з’явиться черговий«головний біль» у підконтрольних Януковичу суддів тапрокурорів, адже перевести стрілки конкретно на Ю. В.

Тимошенко буде дуже й дуже важко.На таку масштабну фальсифікацію, що

потребуватиме рішень суддів багатьох інстанцій,знадобиться декілька років. А це ізоляція не тількиТимошенко Ю. В., а й України в цілому на довгі роки.

Відчуваючи слабкість своєї позиції у справі ЄЕСУ,влада поспіхом затьмарює не тільки суть цього питання, ай вщент розкритиковану її версію про причетність Ю. В.Тимошенко до вбивства Євгена Щербаня. І викидаєчерговий компромат на неї – цього разу у вигляді«державної зради», посилаючись на, знову ж таки, міфічніматеріали (яких ніхто не бачив, навіть самі фальсифікатори)про те, що вона, нібито, є штатним агентом ФСБ Росії. Владабоягузливо вкладає це в уста народного депутата УкраїниГригорія Омельченка. Історія один в один з нещодавнопроваленою авантюрою Р. Кузьміна стосовно сина ЄвгенаЩербаня, Руслана.

Ніяк влада не второпає, що чим більше вона зі шкірилізе, щоб хоч у чомусь звинуватити Ю. В. Тимошенко, та щей за тупо схожими сценаріями – тим менше легковірнихлюдей знайдеться, які цю стряпню сприймуть. Що занадто,то не здраво...

Але нездорові потяги цієї влади досягли апогею увимогах і наполяганнях поважати її брехливу інформацію,сприймати її за істину в останній інстанції, не піддаватисумнівам і навіть не критикувати.

Влада прагне закріпити свою «правоту» назаконодавчому рівні, погрожуючи журналістам

кримінальною відповідальністю за “наклеп”, і навіть наміжнародному рівні, демонструючи невдоволеннярішенням, щойно ухваленим Сенатом США стосовноУкраїни.

Намагання апологетів українського беззаконняі бандитського «безпрєдєлу» боднути США докорамина кшталт «у вас теж негрів лінчують» напросилися начітку відповідь екс-держсекретаря Кондолізи Райс, яказазначила, що американська судова система і її судиприсяжних є настільки незалежними від влади інезаангажованим та непідкупними, що, коли вониприймають якесь рішення, воно не викликає сумнівуу жодної людини, а тим більше - цілих іноземнихдержав. В Україні, на жаль, поки що все навпаки.

Увесь світ обурений надуманістю інесправедливістю судилищ над Ю. В. Тимошенко і членамиїї команди, а тим часом українська влада продовжує робитисвою чорну справу...

Кондоліза Райс дала зрозуміти, що така влада непотрібна ані її громадянам, ані світовій спільноті, з якоювона у подальшому буде не здатна контактувати. Цянездатність визначається повною відсутністюдержавницького мислення перших осіб, поряд ізнадлишками у них власних амбіцій і вельможних хотінь.

Влада гвалтує країну у протизаконний спосіб і невідчуває меж здорового глузду. Тільки наростаючийнародний гнів зможе поставити бандократів на місце.

Народний депутат України О. Тищенко

Роздмухавши на рівному місціконфлікт з Росією стосовно ціни на газ,наша «проффесійна» влада в особітрикутника Янукович-Азаров-Бойко зневидимим центром (Фірташ) отрималасудовий позов до Уряду України по давнозабутих і врегульованих «боргах ЄЕСУ».Господарський суд міста Києва, просамостійність якого смішно говорити, миттєво,без вивчення всіх обставин справи, приймає рішення накористь російської сторони. Все для того, щоб за будь-якуціну залишити Ю. В. Тимошенко за гратами та намалюватизі стелі ще декілька мільярдів її «заборгованості переддержавою», щоб вже ніколи не вийшла на свободу.

5Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠9 (47) â³ä 30 âåðåñíÿ 2012 ðîêó Ê ð èì ³ í à ë

Скандальна кримінальна справа ВалентиниРуденко, про яку ми писали у лютневому випуску («Купиамністію чи сядь без вини», газета «Правдошукач» № 2 (40)від 29.02.2012 р.), продовжує блукати коридорамиправосуддя. Між тим працівники прокуратури, десфальсифікували цю справу і примудрилися письмовонабрехати з три короба у відписці нашій редакції, навітьне чешуться закрити її та припинити ганьбити своєвідомство.

Нагадаємо, що Валентина Руденко працювала напосаді начальника фінансово-господарського відділуГайворонської райдержадміністрації, з 5.07.2004 р. булапереведена на посаду керуючого справами. З 15.09.2004стала головним бухгалтером Гайворонської районної ради.В зв’язку з виконанням своїх нових обов’язків їй сталовідомо, що на той час у райдержадміністрації багато роківіснувала практика покриття представницьких та апаратнихвитрат у борг, за рахунок районного бюджету. ГоловаГайворонської РДА М. Рябокучма неодноразово звертавсядо голови райради В. Делінгевича з листами проперенесення цієї заборгованості на наступний рік «в зв’язкуз недостатнім фінансуванням». Наприкінці 2005 року,напередодні чергових місцевих виборів і закінченняповноважень голови райради В. Делінгевича, головбухпочала писати йому доповідні щодо необхідностіповернення коштів.

От одна з цих доповідних: «Прошу Вас вирішитипитання про погашення заборгованності ГайворонськоюРДА, яка виникла в результаті використання коштіврайонного бюджету на покриття видатків ГайворонськоїРДА. Згідно листів голови РДА Рябокучми М. С. районноюрадою, згідно Вашого дозволу, проводилась оплатавидатків РДА, яка фінансується з державного бюджету, асаме: на запасні частини та обслуговування автомобіляголови РДА "Опель-Омега" в сумі 993,6 тис. грн.; паливно-мастильні матеріали на автомашину Опель-Омега в сумі475,3 тис.грн.; видатки на загальнорайонну програму"швидкого реагування", яка не була фактично проведената затверджена сесією районної ради і ні в яких матеріалахне відображена, а видатки на послуги мобільного зв’язкуоплачувались за рахунок районного бюджету, в тому числіпрокурору Гайворонського району Прокопчуку Д., іскладають більше 100.0 тис. грн. згідно рахунків, які янадавала Вам та голові РДА. Прошу Вас також дати вказівкузавгоспу Кравцу М.В. отримати шифер, що знаходиться назбереженні, згідно Ваших листів від 22.04.05 р. та вказівокголови РДА Резніка В. О., у ПП Охновского в кількості 134листа на сумму 2 506 грн. та вирішити питання згосподарською групою, що перебуває у трудовихвідносинах з Гайворонською РДА, а заробітну платуотримує в Гайворонській районній раді. Сума заробітноїплати працівникам, які перебувають в трудових відносинахз іншою установою, на даний час складає 1108872 грн. 75коп. Всього заборгованість Гайворонської РДА передбюджетом району на 13.06.05 року складає 2677772.75 грн.Робіть щось». Принциповість бухгалтера чиновникам не

Амністія за $1500? Це нечесно!сподобалась. Її почали кожного дня запрошувати допрокуратури, тримали там мало не до півночі. Її чоловік,полковник-афганець, змушений був чекати закінченнядопитів під вікнами прокуратури.

Зрештою прокурор Прокопчук – той самий,телефонні розмови якого обійшлися районному бюджетуу 100 тис. грн. – порушив проти неї кримінальну справу. Іне припинив переслідування навіть після того, якВалентина Руденко пішла на пенсію. Її мордуютьбрехливими обвинуваченнями вже дванадцять років,причому прокурор Прокопчук, за словами пані Руденко,пропонував їй та її чоловіку за певну суму «якось-такось»сховати кримінальну справу під його стіл. Можна довгопереказувати перипетії «розслідування» та судовоїтяганини у цій справі – як пані Руденко виправдовували,як потім справу повертали на додаткове розслідування...Для стислості обмежимося подіями останнього часу.

1 серпня 2012 року постановоюДобровеличківського районного суду Кіровоградськоїобласті кримінальну справу по обвинуваченню ВалентиниРуденко втретє повернуто на додаткове розслідування.Мотивуючи своє рішення, суд вказав на грубі порушенняправа на захист обвинуваченої, зазначив, що органидосудового слідства не повністю виконали вказівки суду з2009 року про повне, всебічне та об’єктивне дослідженняобставин справи.

Тобто, прокуратурою не виконано рішення судувсупереч Конституції України. Більше того, суд з’ясував, щоз матеріалів справи зникли важливі документи: книгиштатного розпису, головна книга, виписка історій операцій,протокол виїмки та ін. «Добуті в ході судового слідствадокази, що підтверджують фальсифікацію мого злочинупрокурором Прокопчуком, зникли з матеріалівкримінальної справи» – стверджує Валентина Руденко.

З об’єктивністю дослідження обставинкримінальної справи у слідчого прокуратури В. Фречкисправді серйозні проблеми, бо старі докази зі справикудись зникли, нових доказів немає і головним «методомслідства» залишається тиск на експерта. Слідчий призначивповторну комісійну експертизу тому самому експертуОлені Ляшенко, яка в 2010 році на судовому засіданнізізналася у своїй помилці. Коли в 2006 році вона проводилаекспертизу по справі Руденко, доданих до постановислідчого документів було недостатньо, тому вона заявилаклопотання слідчому про надання всіх необхіднихбухгалтерських документів. Однак ці документи надані небули, і вона погодилася на вимогу слідчого провестиекспертизу «на підставі того, що є». В суді виявилося, щоексперту не було надано розпорядження голови РДА пропокладення на головного бухгалтера райадміністраціїобов’язків головного бухгалтера райради з встановленнямнадбавки з оплати праці у розмірі 50%. Тому введеним воману експертом було нараховано «порушень» аж на 17,5тис. грн. Після цього О. Ляшенко підтвердила, що вонадійсно при підрахунках зробила помилку, не провелакорегування розміру заробітної плати, відпускних та

Початок на перш

ій шпальті

матеріальної допомоги.«Незважаючи на мої відводи експерту та заявлені

клопотання про надання на експертизу фінансовихдокументів, які б мали юридичну доказову силу івідповідали вимогам офіційних документів, слідчийФречка надав на проведення експертизи ті ж самі нікчемнідокументи та документи кримінальної справи, по якійзакрито провадження. Крім того, витребуваних додатковосамим експертом матеріалів слідчим прокуратури ненадано. Натомість слідчий Фречка 2 грудня 2011 рокунадіслав експерту лист про те, що місцезнаходженняненаданих на дослідження документів Гайворонської РДАневідоме і цим же листом дав вказівку експерту проводитиекспертизу по тих «документах», що надані длядослідження та містяться в матеріалах кримінальноїсправи. Тобто, прокуратурою надана вказівка експертупровести недостовірну експертизу» – каже ВалентинаРуденко.

Що стосується права на захист, то складаєтьсявраження, що слідчий Фречка взагалі волів би позбавитиобвинувачену цього права. У лютому ц. р. він звернувся доГайворонського районного суду з вимогою обмежититермін на її ознайомлення з матеріалами справи. Суддя В.Поліщук провів засідання за участі двох представниківГайворонської прокуратури, заступника прокурора І.Яневич та слідчого В. Фречки, незважаючи на відсутністьсамої Валентини Руденко та її захисника. На ознайомленняз матеріалами кримінальної справи, які складають 11 томів(або більше ніж 4000 аркушів), суддя «щедро» давобвинуваченій... 4 дні!

Подібні ж «дива» відбулися із трьома заявами прозлочин, поданими бухгалтеркою на пенсії проти своєїнаступниці на посаді головного бухгалтера райради паніЗолотової, яка, працюючи у контрольно-ревізійномувідділі, без проведення ревізії сфабрикувала дляпрокурора Прокопчука «довідку» про результати нібитопроведеної ревізії, намалювала у цій «довідці» всі мислиміі немислимі гріхи пані Руденко, після чого успішно зайнялаїї місце. Прокурор Прокопчук вперто відмовляєтьсяпорушувати кримінальну справу проти своєї спільниці уцькуванні Валентини Руденко, а його начальник, прокурорКіровоградської області Сергій Ленський, умив руки та «невбачає порушень» у діях підлеглого прокурора-махінатора.І це після того, як 1 серпня Добровеличківським районнимсудом прийнято рішення про направлення кримінальноїсправи на додаткове розслідування у зв’язку із значнимипорушеннями на досудовому слідстві!

Залишається тільки запропонувати Генеральномупрокурору України Віктору Пшонці не брати на керівніпосади у органах прокуратури таких умисно-«короткозорих» осіб, які нічого «не вбачають» і не хочуть«вбачати», коли йдеться про встановлені судом кричущіпорушення у роботі органів прокуратури. Може, Ви,шановний Вікторе Павловичу, допоможете своїм підлеглимодягти окуляри чи, скажімо, промити очі замість того, щобумивати руки?

43-річний Федір Олексюк закликає позичальниківне повертати гроші банкам та кредитним спілкам, обіцяєборонити їх від фінансистів і колекторів, суддів іправоохоронців. Хто він: справжній рятівник громадян, щопотрапили в скруту, чи ділок-лицедій, який на бідах людейбудує власне благополуччя? (Закінчення. Початок дивітьсяу випусках №№ 41, 42-43, 45 газети «Правдошукач»).

«Антиколекторство –це суцільне шахрайство»

Ми попросили експертів висловити свою думкустосовно так званого антиколекторства.

Голова ради Незалежної асоціації банків України,голова правління ПАТ «Укрсоцбанк» Борис Тимонькін:

– Насправді це фінансове шахрайство. Кращедомовлятися з банками, шукати компроміси.

Член ради Незалежної асоціації банків, головаправління АКБ «ПриватБанк» Олександр Дубілет:

– Антиколекторська діяльність – це значною міроюшахрайська схема ділків, які хочуть видурити гроші уклієнтів банків. Вони беруть за свої послуги чималі гроші,але я ще не бачив клієнта, якому така співпраця пішла бина користь. Замість погашення кредиту люди марновитрачають свої гроші, оскільки їхній борг від цього тількизростає, накручуються штрафи, пені.

Фінансовий експерт, екс-голова правління ПАТ«Банк Форум» Ярослав Колесник:

– Усі антиколектори – це насправді пошук заробіткуна рівному місці. Не думаю, що для позичальниказвернення до них можна вважати оптимальним шляхом. Цевидурювання грошей і затягування процесу. Треба йти івирішувати проблему в банку. Позичальника там почують.

Президент Українського аналітичного центруОлександр Охрименко:

– У будь-якій критичній ситуації на ринку завждиз’являються шахраї. Вони розуміють, що у позичальників єпроблеми, і починають з людей гроші витягувати, знаючинаперед, що нічого з цього не вийде. Їхні розмови, заяви –усе це виключно для того, щоб заробити нанеплатоспроможних клієнтах банків та кредитних спілок.

На ловця й звір біжитьПід час цього журналістського розслідування ми

багато дізналися про Федора Олексюка: підприємця, який

втягнув у боргову яму і розвалив низку фірм;«антиколектора», який, закликаючи до боротьби знеправомірними діями колекторів, жодного разу незмагався з ними у відкритому судовому процесі, якийуперто і досі безкарно дискредитує банківську систему таринок кредитної кооперації; псевдо-правозахисника, якийвідсутність юридичних знань намагається замінитипустопорожнім популізмом, консультує позичальниківкредитних установ так, що лише зменшує їм шансивирішити проблеми, погіршує кредитні історії; “борця засправедливість” з кримінальним минулим, який продовжуєошукувати споживачів фінансових та інформаційнихпослуг. Судіть самі, чи потрібно мати справу з такими«антиколекторами» та «правозахисниками».

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *Федір Олексюк бездоказово назвав це

журналістське розслідування замовним, бо, бачте, його«люди, які працюють в Інтернеті», повідомили, що, нібито«інформація кидалася з ресурсів банківських іколекторських». Тоді я поставив нашому «герою» декількаключових запитань: про його конфлікти із законом; просудимість та про ефективність для позичальників такзваного антиколекторства у його виконанні.

Ось як вивертався Федір Олексюк:– Що стосується мого конфлікту з правоохоронними

органами, у мене сьогодні коло хати дєжурить машина. Умене хочуть забрати квартиру, бо я такий самопозичальник, як і ви. Сьогодні провіряють діяльність моїхорганізацій за три останні роки перед антиколекторством.Мені докладують, що міліція прямо-таки тисне: пишіть наФедора Олексюка інформацію. В 2000-му році менеарештували. Але арештували саме тому, що я написавкнижку, яка вийшла в березні, а у вересні у мене почалисяпроблеми, які були сім років. Хотіли організовану злочиннугрупу мені приписати. Два рази моя справа була уВерховному суді, і нічим не закінчилось, бо не знайшлося,чим зачепити, щоб дати умовно. Все це скінчилось. Я длятого і пішов у правозахист, щоби захистити себе, свою сім’юі інших. Що стосується клієнтів, помогли чи не помогли,назвіть хоть одну особу, яка втратила майно, звернувшисьдо нас, і я замовчу. Виграти справи в судах не можна тому,що Вищий спеціалізований суд прийняв рішення, якеперешкоджає цьому.

Така відповідь здатна розчулити кожного. Однакпроаналізуємо, чи сказав наш “герой” хоч слово правди?

Походеньки одного “антиколектора”По-перше, твір, через який буцімто Ф.Олексюк

зазнав утисків, згадується в матеріалах його кримінальноїсправи у зовсім іншому контексті: як частина шахрайськихдій з кредитними коштами, які 06.05.2000 р. були отриманіконтрольованою ним фірмою «Синтез» в Івано-Франківській обласній дирекції «Укрсоцбанку» дляпроведення весняно-польових робіт. Суд встановив, щозначна частина цих грошей була використана не зацільовим призначенням, у тому числі 10 000 грн. незаконноперераховано підприємству «Стрім ЛТД» (м. Львів) саме навидання книги «Крик душі». Це один із епізодів злочину, завчинення якого у 2002 р. (а не у вересні 2000 р., як кажетепер горе-антиколектор) він був затриманий, а27.12.2006 р. засуджений на 5 років позбавлення волі.

По-друге, вирок Федору Олексюку не бувскасований, злодій відбув свій строк від дзвінка до дзвінка.Додатковим доказом тому є постанова Косівськогорайонного суду Івано-Франківської області від 10.02.2009р.Цим рішенням, як видається, суто формально Ф.Олексюкбув визнаний таким, що виправився і звільнений відпокарання, яке він відбував умовно.

По-третє, рішенням Першотравневого районногосуду м. Чернівці від 3 грудня 2010 р. на квартиру МиколиЖабки, недобросовісного позичальника кредитної спілки«Альянс Україна» та клієнта Федора Олексюка, зверненостягнення. Таким є фінал невдалих спроб спілчанина за«допомогою» свого представника поширити неправдивуінформацію про нібито скоєння злочину посадовимиособами кредитора, аби уникнути цивільноївідповідальності за неповернення позичених коштів. Цейприклад розвінчує міф про якісь суцільні імунітетськіздібності Ф. Олексюка та його структур щодо заставногомайна позичальників, які порушують умови кредитнихдоговорів.

Нарешті, зрозуміла роздратованість Ф.Олексюкарішенням Вищого спеціалізованого суду України з розглядуцивільних і кримінальних справ від 06 липня 2011 року,яким фактично було визнано правомірність кредитуваннябанками клієнтів в іноземній валюті. Зрозуміло, за наявностітакого вердикту псевдозахиснику значно важче дуритилюдей перспективою визнання кредитних договорівнедійсними.

Олександр КРИВЕНКОhttp://a-kryvenko.blogspot.com/

akryvenko64@gmail.com, +380 63 241-36-81

6 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠9 (47) â³ä 30 âåðåñíÿ 2012 ðîêóÑ óñ ï ³ ë ü ñ ò â î

Народна мудрість, як завжди, влучна. Брехатипогано, але хто ладен вірити першим-ліпшимпобрехенькам? І якщо люди вірять наклепам, в чомупроблема: у наклепах або у нашій легковірності?

Наклеп солодко спочаткуВітерцем тихенько віє.Як струмок, поволі, м’ягкоЛлється в помисли людськії...З натовпу гримить на жертвуІ ярлик “злочинця” клеїть.Хто оббріханий - той мертвийДля суспільства, для людей.

Так, у вільному перекладі, звучать уривки з арії LaCalunnia у опері «Севільський цирульник». Хто не чув цейкласичний панегірик наклепу проникливим басом АнатоліяКочерги? І хто не бачив у житті на власні очі моторошногопроцесу, оспіваного у цій арії?

Покарання за наклеп мають давню історію.Наприклад, за «кримінальним кодексом» вавілонськогоцаря Хаммурапі, вибитим на чорному базальтовому стовпібільш ніж три з половиною тисячі років тому – наклепника,що неправдиво звинуватив когось у крадіжці, належитьвбити.

«Регіонал» Віталій Журавський вирішивповернутися до класики жанру: вніс законопроект № 11013про кримінальну відповідальність за наклеп. Йогопідтримали в першому читанні.

Зараз вже лунають істеричні припущення, що заанекдоти про Януковича нам світять реальні строки і тюрма(рік виправних робіт чи 17 000 грн. для «простих смертних»,два роки чи 25 500 грн. для журналістів та громадськихдіячів).

Однак насправді не такий страшний наклеп, як йогомалюють.

«Наклеп, тобто умисне поширення завідомонеправдивих відомостей, що ганьблять честь і гідністьіншої особи або підривають її ділову репутацію, якщо такідії спричинили тяжкі наслідки» – досить чітке юридичнеформулювання.

«Завідома неправдивість» відомостей означає, щов суді має бути доведено: винною особою, по-перше,поширено «відомості», а не оціночні судження; по-друге,ці відомості «завідомо неправдиві», тобто, обвинуваченийзаздалегідь знав, що каже неправду.

Причинний зв’язок наклепу із «тяжкиминаслідками», по-третє, означає, що внаслідок наклепу

потерпілому має бути спричинено страждання, щовикликали суттєве погіршення здоров’я або матеріальнізбитки на суму не менш ніж 4 250 грн. (про визначеннязмісту поняття «тяжких наслідків» нещодавно вийшлагрунтовна стаття Р. Лемехи в «Часописі Академії адвокатуриУкраїни»).

Якщо ці три умови не виконані, склад злочинувідсутній.

Наприклад, якщо ви скажете «Вітя гандон» – це ненаклеп, бо ви лише ображаєте Вітю, не поширюючи пронього ніяких неправдивих відомостей. А якщо ви скажете«Вітя вкрав державне майно, я таке читав в газеті», це небуде наклепом, бо, навіть якщо насправді Вітя не вкравдержавне майно, ви все одно могли не знати, що в газетіопублікована брехня.

Якщо ви збрешете, що у бабусі, яка торгує насіннямбіля входу в метро, все насіння з Чорнобиля – це буденаклепом тільки у тому разі, якщо бабуся доведе, що вирозвалили її підприємство і вона ніяк не могла купитидозиметр та демонструвати всім охочим, що насіння нерадіоактивне. З іншого боку, бабуся може подати на вас всуд цивільний позов, вимагаючи стягнення з вас моральнихзбитків у розмірі вартості дозиметра, який вона змушенабула купити з вашої вини. І якщо суд виявиться незвичносправедливим, або якщо бабуся нагодує суддю насінням, їїпозов матиме всі шанси на успіх.

Небезпечний не сам закон про кримінальнувідповідальність за наклеп, а тенденції, які він відображає.

«Брехні слухають, а брехунів б'ють»Ясно, що за цим законом мало кого буде засуджено, однакможна чекати на епідемію обшуків, зокрема, в редакціяхта оселях журналістів у пошуках доказів «умисності»поширення недостовірної інформації. Під час обшуківвилучатимуть редакційну документацію, розкриютьконфіденційні джерела, «знаходитимуть» зброю,наркотики, порнографію. І це буде спричинено не самимзаконом про наклеп, а тим, що це щоденна практикадіяльності правоохоронних органів. Вони і зараз можутьвдертися у будь-яку редакцію чи оселю журналіста націлком законних підставах, просто не роблять цього, бохочуть виглядати пристойно. Прийняття закону про наклепбуде сигналом всім «правоохоронцям», що пропристойність тепер можна турбуватися менше.

До речі, кримінальної відповідальності за наклеп неіснує у Великобританії та США – країнах, де найбільшецінується індивідуальна недоторканність людини.Замислимося, чому так. Ми вчимо дітей, що не можна лізтиу бійку, коли тобі кажуть неприємні слова, і це абсолютноправильно – це культурно. На брехню і образу требавідповідати відкритістю, прагненням порозумітися таз’ясувати стосунки, у гіршому разі, вимогою провідшкодування явних збитків. Якщо людина живе в країнівільних та гідних людей, цінує себе, добре знає правду,знає, що інші люди не дурні і не повірять першим-ліпшимпобрехенькам про неї – така людина не кинеться зкулаками на брехуна.

Тепер оті «товариші», що «служать народу України»,заціджуватимуть кулаком апарату легального державногопримусу в пику кожному наклепнику. Отже, наша державане хоче вчити людей бути гідними і розумними, плекатинезалежність власних суджень, самостійно відрізнятиправду від брехні, зло від добра. Натомість держава лізе вбійку з наклепниками. Це може бути правильно і логічнотільки в одному випадку: якщо цій державі не потрібнісвідомі громадяни, натомість вона бере під захист праволегковірних дурників залишатися легковірнимидурниками, не потерпаючи від наклепу – тобто, явноїбрехні, яку будь-яка розумна людина бачить наскрізь закілометр, бо шила в мішку не сховаєш.

А далі, панове, нас чекає елементарна монополіядержави на наклеп. Бо з новим табу буде так само, як зіншими: всі наклепники підуть шукати захисту до вождиківз начальства і знайдуть такий захист у формі гігієнічногоошийника. І будуть брехати далі – бо не можуть інакше –скажімо, про злочинну опозицію та про гнилий кризовийзакордон, на який не слід орієнтуватися. Ласкаво просимодо тоталітаризму.

Днями, керуючись своїми релігійнимипереконаннями, я звернувся з листом до всіх 22-х партій,які висунули виборчі списки кандидатів у депутати.

У листі уточнюється, чи є метою партії-адресатазакріпачення населення, роздмухування конфліктів зінакомислячими або все ж таки діалог з усімазацікавленими сторонами про шляхи розвитку Українськоїдержави як спільної власності громадян.

Також у цьому листі політичним силампропонується підтвердити свою готовність захищатисвященний принцип суверенітету особистості у ВерховнійРаді України, а саме:

- запровадити прості процедури одноосібногозаснування фізичними особами юридичних осіб дляведення законної господарської, суспільно-політичної,громадської, релігійної та іншої діяльності;

- спростити встановлені законом процедуриконтролю за самостійною діяльністю людей, включаючирозпорядження приватною власністю та створенняорганізацій, виходячи з принципу, що така діяльність маєвважатися правомірною, поки не доведено протилежного.

Яким було моє здивування, коли лист, адресованийПартії регіонів, за кілька днів повернувся назад з поміткою"за зазначеною адресою не проживає"!

Право громадян надсилати поштою письмовізвернення усім організаціям, зокрема, політичним партіямгарантується статтею 5 Закону України "Про зверненнягромадян".

Це право гарантується, зокрема, обов'язком партіїповідомляти Міністерству юстиції України та державному

У Партії регіонів не всі вдома?реєстратору правильну адресу керівних органів партії таінформувати їх про зміну такої адреси. Дані про адресупартії стають доступними в Інтернеті та можуть бутивикористані, щоб надіслати партії листа.

Якщо партія нікого не повідомляє про зміну адреси,вона порушує приписи статті 11 Закону України "Прополітичні партії в Україні" та статті 19 Закону України "Продержавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців".

Виявивши таке порушення, Міністерство юстиціїУкраїни має оголосити партії попередження. Якщо і післяцього партія приховуватиме свою правильну адресу, до неїможуть бути застосовані певні санкції, аж до анулюваннясвідоцтва про реєстрацію, якщо подібне неподобствопродовжуватиметься протягом трьох років.

За даними на сайті Міністерства юстиції України,адреса Партії регіонів – "м.Київ, вул. Кудрявська, 3/5". Такасама адреса вказана у єдиному державному реєстріюридичних осіб, причому запис про Партію регіонівостанній раз оновлювався 24.07.2012 р.

Чому ж повертаються листи, надіслані за цієюадресою? Я бачу лише одне пояснення: у Партії регіонів невсі вдома...

Юрій Шеляженко, для Gazeta.ua

Хто думає, що українські судді є такими собі рабамилампи чи бюрократами без почуття гумору – той сильнопомиляється. Інакше, я гадаю, всесвітній день права знати28 вересня не був би обраний для насмішки надконституційним принципом гласності правосуддя.

Нам часто доводиться писати про реалії нашогосудочинства. Гадаємо, що всі українські судові журналістимріють про доступ до матеріалів резонансних справ, якіслухалися у відкритих судових засіданнях. Але така розкіш,щоб прийти в канцелярію суду та отримати справу дляознайомлення, як це зробив Сергій Лещенко зі справоюЛазаренка у США – для нас, на жаль, поки недоступна. Босамі судді бояться гласності.

Теоретично, у матеріалах кримінальних, цивільних,адміністративних справ по відкритих процесах не можебути конфіденційної інформації, оскільки ці справи маютьслухатися гласно. Всі імена та факти оголошуються увідкритих судових засіданнях, їх можуть почути і записатина власний диктофон всі, хто забажав прийти на засідання.

До речі, зараз закон прямо дозволяє всім бажаючимкористуватися диктофоном на відкритих судовихзасіданнях. Цей прямий дозвіл, передбачений ч. 2 ст. 11Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дозволяєне питати згоди на диктофонний запис у головуючого судді.Ми мали честь неодноразово успішно відстоювати передсудами всіх інстанцій, включаючи апеляційні та вищі, своє

право включати диктофон на відкритих судових засіданнях,не питаючи ні у кого дозволу.

Окрім того, рік тому редакція газети «Правдошукач»пішла на штурм канцелярії Печерського районного судуміста Києва з вимогами надати публічну інформацію, щоміститься у протоколі судового засідання та офіційномузвукозаписі процесу Юлії Тимошенко, а також уобвинувальному висновку, який оголошувався на гласномусудовому засіданні. У доступі до цих документів намвідмовили, мотивуючи тим, що при здійсненні судочинствасудді керуються тільки процесуальними кодексами, а ЗаконУкраїни «Про доступ до публічної інформації» для них неуказ. Ми оскаржили відмову у доступі до публічноїінформації, і на нас чекав новий сюрприз: Окружнийадміністративний суд міста Києва відмовив нам навіть управі позиватися до Печерського районного суду,пославшись на давню постанову пленуму Верховного Судупро те, що з суддями не можна судитися. У відповідь миподали апеляційну скаргу, де пояснили, що постановапленуму ВС застаріла, бо на час її прийняття ще не існувалоЗакону України «Про доступ до публічної інформації».Київський апеляційний адміністративний суд погодився знашими доводами, скасував ухвалу про повернення позовубез розгляду і зобов’язав суд першої інстанції розглянутинаш позов.

Позов розглядав той самий суддя Арсірій, який рік

Право знати? Тільки не в суді!тому незаконно відмовив у прийнятті позову до розгляду.І чомусь саме 28 вересня він обрав для того, щоб відмовитижурналістам у праві знати подробиці судового засідання усправі Юлії Тимошенко, які відповідно до конституційногопринципу гласності судочинства не можуть бути секретом.

Аргументація судді Арсірія за рік не змінилася. Вінвважає, що відправлення правосуддя не є здісненнямвладних управлінських функцій, і цим перекреслюєконституційний принцип поділу влади на законодавчу,виконавчу і судову. Суддя Арсірій написав у своємурішенні, що Закон України «Про доступ до публічноїінформації» нібито не регулює доступ до матеріалівсудових справ, оскільки доступ до матеріалів справрегулюється процесуальними кодексами та законом просудоустрій. В самих законах та кодексах такого обмеженняна доступ до інформації не передбачено. І те, що написавсуддя Арсірій, не є прямою нормою закону. Суддяпідкреслює у своєму рішенні, що дійшов такого висновкусам, «проаналізувавши» законодавство. Ми з цим«аналізом» не згодні і подаватимемо апеляційну скаргу.

Передбачаємо, що через два-три роки зазабезпеченням права кожного українця на гласністьсудочинства можна буде звертатися до ЄвропейськогоСуду з прав людини. Після того, як апеляційна та касаційнаінстанція очікувано залишать в силі «жарт» судді Арсірія,приурочений до всесвітнього дня права знати.

7Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠9 (47) â³ä 30 âåðåñíÿ 2012 ðîêó Ðå ë ³ ã ³ ÿРеволюція в душі

Святейший Патриарх Московский и всея РусиКирилл получил степень почетного доктора в МосковскомГосударственном университете. Свою докторскую речьглава Русской Православной Церкви посвятил проблемамлечения государства от безнравственности.

Начал Святейший ab ovo, с извечного Богомданного естественного нравственного закона. Заметим вскобках: если бы такой закон даже не существовал, егоследовало бы выдумать – то есть, осуществить в каждойотдельно взятой светлой голове.

Но закон есть, если он действует, и его нету, еслион не действует. Между тем Патриарх дважды упомянул о«падшем», «пораженном грехом» мире, в котором«разрушен» нравственный закон. Зная из СМИ некоторыеподробности личной жизни первосвященника, чистопсихологически можно понять такой подход. А далееКирилл противоречит сам себе, цитируя посланиеримлянам апостола Павла: «когда язычники, не имеющиезакона, по природе законное делают, то, не имея закона,они сами себе закон: они показывают, что дело закона уних написано в сердцах». Стало быть, извечныйнравственный закон и не приходит извне, он у каждогочеловека в душе (сердце, разуме, доброй воле – называйтекак хотите этот источник Божественного откровения,только не противопоставляйте разум сердцу, потому чтоони идут рука об руку, если человек владеет собой, а того,кто не владеет собой, трудно назвать в полной меречеловеком).

Думаю, суть природы человека в тойответственности, которую мы берем на себя вместе сгордым самоназванием «Человек Разумный». Нравственното, что разумно: разумное личное убеждение, разумнаявзаимовыгодная договоренность. Разум заставляет насвидеть связь между грехом и последствиями, избегатьгрехов или искупать их. Пока мы остаемся людьми, ничтоне может разрушить нравственный закон внутри нас.

Однако Святейший Патриарх Кирилл проповедуетдругие взгляды, говорит о разрушении нравственногозакона и о том, что церковь с государством должны«поддерживать» правильный нравственный закон:государство – «принуждать» к нему силой; церковь –«формировать» его в душах.

Что же это за закон? Согласно акцентам вдокторской речи Патриарха Кирилла, естественныйнравственный закон включает в себя: приоритетценностей, которые передаются по традиции из поколенияв поколение; покорность властям; запрет «отниматьневинную жизнь» и вести гражданскую войну, т. е. «если95 % населения в соответствии со всеми легальнымидемократическими процедурами проголосуют заистребление остальных 5 %»; особая забота о стариках ибольных; предосудительность аборта; сохранениенеизменными традиционных брачных отношений.

Со всем этим можно согласиться. Все это разумно,а потому нравственно - с учетом серьезных оговорок.

Возьмем ценности, которые передаются потрадиции из поколения в поколение. Одни учат историю,чтобы не совершать ошибок, а другие настаивают на своемправе повторять ошибки предков. Ясно, что неразумноеупрямство не имеет ничего общего с нравственностью.

Или возьмем покорность властям. Одни считаютвластью пугающую силу, другие бесстрашно повинуютсялишь голосу разума и не позволяют себя запугать даже подугрозой смерти. Ясно, что нравственная властьустанавливается добровольным соглашением междуравноправными людьми. Власть, основанная на страхе,неразумна и не имеет ничего общего с нравственностью;

покорность такой власти – это рабство, а рабство всегдабезнравственно.

Что касается щепетильной темы абортов итрадиционной семьи, она достойна отдельного разговора.Но важно понимать, что новые технологии иобщедоступность полезных знаний дают людям новыевозможности разумно устраивать свою жизнь. Этонеизбежно и, главное, это правильно.

Аборт распутницы и аборт, сохраняющий жизньженщине либо предотвращающий рождение уродца – этодве большие разницы.

Изменение понятия брака может бытьбезнравственным, если оправдывается половаянеумеренность, и одновременно может бытьнравственным, если речь идет о более разумнойорганизации семейной жизни, например, послезаключения взаимовыгодного брачного контракта.Нерушимость брака не может основываться на безумии:если пара не уживается, нельзя суеверно продолжатьсчитать ее каким-то андрогином и отрицать право наразвод.

Кроме того, я считаю безнравственнымираспространенные представления о предосудительностиодиночества. Мыслящий человек воспринимаетодиночество как шанс собраться с мыслями, придуматьчто-нибудь хорошее. Жаль, что массовая культуранавязывает людям с детства стереотип, будто одиночестводелает человека неполноценным (если не преступником)и в одиночестве почему-то обязательно надо страдать искучать.

Одиночество – это школа владения собой,нравственности и самосовершенствования. Разумновыбрав время, ты уединяешься с книгой, планшетом или

ноутбуком, полным доступной интересной информации.Еще лучше – фантазировать и воплощать фантазии вличной, созданной своими силами творческойлаборатории, уходя в прекрасный мир позитивныхдевиаций. Кто не умеет наслаждаться одиночеством, те влюбом коллективе заставляют страдать окружающих своейчрезмерной потребностью в опеке и заботе.

Общественные, в том числе семейные отношения– это среда, в которой мы живем и которую можем самисоздавать благодаря божественным дарам разума идоброй воли. Если бы люди не пересматривали традицииобщественных отношений, жизнь не менялась бы клучшему, подобно жизни рыб в реках или муравьев вмуравейниках.

Когда-то главы семей торговали своими детьми.Мужчина только к старости мог назвать себясамостоятельным, женщина до смерти оставаласьпридатком мужчины или умирала вместе с ним согласножестокому обычаю древних племен. В наше времядостижения цивилизации, особенно доступность знаний,позволяют человеку в раннем возрасте становитьсятворцом своего счастья, не покоряясь слепо принуждениюсильных и своим собственным вредным инстинктам.

Наша цивилизация воспитывает разумных – азначит, нравственных – людей. Но что заставляет, в общем-то, неглупого человека с высокой академической кафедрывыступать на тему внедрения нравственности из-подпалки? Выступать всерьез, с полной поддержкойаудитории: никто не потребовал открытия полемики, а застенами, как мы слышали, 27% населения уже готовы кпорке за грехи...

Рискну предположить, что разговоры о«разрушении нравственного закона» глубокоиррациональны. За ними – голые эмоции: лень думать обудущем и рационально планировать свою жизнь,нежелание принимать перемены и жить по-новому, страхутратить доверие людей и власть, обретенные, кстати, нестолько сознательными усилиями служения обществу,сколько в результате конъюнктуры табачно-водочногорынка и непредсказуемых подводных течений вмутноватом политическом болотце. За этими эмоциями –презрение к человеческому разуму как таковому, гордынясредневекового слуги, однажды получившего в наследстводом вместе с домочадцами и почувствовавшего себягосподином, но так и не осознавшего, что настоящимхозяином может быть лишь хозяин своей судьбы; желаниеманипулировать людьми, лишенными воли и слившимисяв экстатической толпе.

Сама мысль о принуждении к нравственностивызывает внутреннее сопротивление у каждойдействительно нравственной личности, потому что этоглубоко безнравственная мысль. Можно заставитьчеловека повиноваться дисциплине, можно дать пищу дляразмышлений в виде знаний истории, законов исвященного писания, но свою нравственность человеквсегда формирует самостоятельно и по-своему. Потому чтонравственность – внутренний, суверенный закон.Нравственность никчемна и лицемерна, если она неучреждена для себя самим человеком, созидающей силойи доброй волей своего разума.

Поэтому не стоит нас лечить от безнравственности.Естественный нравственный закон всегда есть внутрикаждого человека. Вместо этого лучше бы вылечитьсоциальные институты, начиная с государства и церкви,от расчета на глупость людей и самовоспроизводствадураков в грядущих поколениях согласно высочайшеутвержденному стандарту.

Ви знову живете у передчутті революції. Прогнози,що завтра все зміниться, стали звичними і регулярними,наче божевільні віщування про кінець світу.

Вам не подобається, як влаштоване суспільство. Вамне подобаються люди навколо і, тим більше, не подобаєтьсяначальство. Ви нікого не хочете слухати, ні з ким не хочетедомовлятися. Ви єдині лише у гніві та в очікуванні чудес.

Ви хочете змін. Старше покоління сподівається назміну поколінь. Молодші заглядають в рот старшим вочікуванні наказу змінитися. Мрійники ненавидятьреальність, чекаючи, що їх мрії здійснить хтось інший.Реалісти ненавидять мрії, чекаючи, що план дій для нихвигадає хтось інший – та ще й заплатить їм за те, щоб вонизнайшли своє щастя!

Ви не існуєте, бо не мислите. Не хочете думати,«ламати голову». Солодке забуття – ваша головна потреба,і ви кладете на ніч під подушку непрочитані книжки замістьтого, щоб уважно читати їх, міркуючи над кожним словом.Ви підкоряєтеся відчуттям та імпульсам замість того, щобволодіти собою. Ви постійно жертвуєте собою,перекладаючи відповідальність за себе на когось іншого.

Ви очікуєте дива у будь-якій формі, окрім власнихдобрих справ. Але дива не станеться, поки ви шукаєте йогозовні, а не всередині себе.

Ви відчуваєте, що всесвіт недосконалий, і це справдітак. Що б ви не вподобали, кого б ви не полюбили, рано чипізно доведеться розчаруватися. Бо навколо вас неманічого досконалого. Все, що збоку, рано чи пізно починаєвиглядати недосконалим. Достатньо глянути на себе збоку,щоб розчаруватися в собі.

І ніякої революції не станеться, якщо викричатимете про своє розчарування. Всі кричать, а світ неміняється. Розчарування можна перебороти, відкинувшиненависть та зневіру, прийнявши всесвіт таким, який є –не як даність, а як інструмент самоудосконалення, бо визавжди знаходитесь в центрі всесвіту, ви є всесвіт і виміняєте себе на краще, удосконалюючи всесвіт.

Людина – не те, чим виглядає збоку. Людина –невидима, ідеальна душа, яка володіє всесвітом, у якійзавжди є прагнення досконалості. Це голос Божий, світлоз неба, шепіт совісті, водоспад доброї волі. Тому не варто

чекати змін та революцій. Користуйтеся внутрішнімімпульсом, словом Божим всередині себе, щоб рухатинедосконалий всесвіт у досконалому напрямку.

Знаю, зазвичай ви стоїте спиною до Бога.Повернутися обличчям до Бога – це найголовнішареволюція. Людям, яким вистачає натхнення спілкуватисяз Богом, вистачить також натхнення на будь-яку добрусправу.

Сприйміть релігію не як тінь минулого, а як джерелонатхнення. Повірте у майбутнє, побудоване власнимисилами. Не за чужим, а за власним планом. Майбутнє,особисто змальоване вами на чистому аркуші всесвіту. Длявас, створених за образом та подобою Бога-творця, нема іне може бути якогось остаточного священного писання, босвященне писання твориться щодня у спілкуванні людей зБогом. Нема і не може бути якогось споконвікуправильного традиційного обряду, бо звичних обрядівварто дотримуватися лише в очікуванні одкровення, якезмінює звички разом із уявленнями про звичне. Нема і неможе бути якоїсь єдино правильної церкви або релігійноїгромади, бо жодна сила, навіть сила організованої людськоїмаси та громадської думки більшості, не може стримуватипокликання вільних душ самостійно звертатися до Бога татворити добро від Божого імені.

Щоб перемогти усі розчарування, треба здійснитиреволюцію у власній душі. Стати суверенною особистістю,опанувати свою долю, знайти щастя на самоті. Навчитисятворити добро і домовлятися з людьми про спільнетворення добра, спільну вигоду, спільне благо. Бо непочуття, а розумний договір людей, які високо цінуютьодин одного, є основою людської солідарності тадосконалості суспільства.

Як би не хотілося жити всліпу, треба боротися зсобою та підкоряти свої потреби добрій волі розуму. І коливи переможете себе, ви зрозумієте, що справжня перемога– не помста, не знищення ворога, а творення своєї вільноїдуші, чесної, гідної і тому непереборної.

Доктор всея Руси

8 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠9 (47) â³ä 30 âåðåñíÿ 2012 ðîêóÏ ð î ç à

Передплачуйте газету “Правдошукач” в усіх поштових відділеннях України! Передплатний індекс 49608. Вартість 2,24 грн./міс.

Засновник, редактор, видавець:Шеляженко Юрій Вадимович

(фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532).Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого

засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р,видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р.

Тираж 2100 примірників. Розповсюджуєтьсябезкоштовно та по передплаті (ціна 2 грн. 24 коп.).

Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042,м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82.

Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435.Електронна пошта: say@truth.in.uaПідписано до друку 30.09.2012 р. Віддруковано у

ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”, вул. Чехова, 12-а,Вінниця, 21034, тел. 0432-556397. Замовлення № 126608.

Всеукраїнська незалежна газета

Оповідання Юрія Шеляженка.

Алея парку. Вологе жовте листя з червонимипрожилками на чорному, як нічне небо, асфальті. Шорохкросівок. Вітер перегукується із хлоп’ячою балаканиною.Їх п’ятеро. Вони нудьгують.

– Вже скоро,– обіцяє один.От і прийшли. Це схоже на цитадель. Цитадель

спокою, відгороджену стіною з вічнозелених кущів. Побоках входу стоять на сторожі дві туї. В камінь під ногамиміцно влиті металеві літери: «Приватна власність ВалентиниСвітко. Ласкаво просимо, дотримуйтесь порядку».

Всередині – височезний дуб. Навколо дерева – трискамійки під навісами. Затишно.

– І що тут?– Місце, де можна відпочити.– Куди ти нас привів?!– Я тут завжди відпочиваю. Читаю книжки.Хлопці перезираються. Гніваються.– Ми хотіли розважитись після школи! Ти сказав, що

знаєш місце!– Він ненормальний.– Капець.– Дивіться, білка!На землі біля дуба білка нахиляє голову праворуч.

Люди цікавляться нею, а вона цікавиться людьми. Високідовгі вуха наче подвоюють її зріст. Нема сумнівів: вонапідслуховує.

– Так, білки живуть тут на дереві.– Серед бездомних тварин епідемія сказу. По

телевізору казали.Це звучить жорстко.– Вона виглядає здоровою.– Ти не можеш знати.– Вона не бездомна, вона живе на дереві.– Годі вже! Ловіть її!Хлопець заступає дорогу. Один з супутників

спльовує, інший стискає кулаки.– Відійди, придурок! – кричить третій.Той не відходить. Всі накидаються на нього, хапають

за руки, б’ють. Він відбивається, штовхає кривдниківруками і ногами. Падає розірвана синя сумка. Вилітають навсі боки й тонуть в осінньому листі підручники, зошити,мобільний телефон: батарейка окремо, корпус окремо.

– Не бийте його! Я нагодую всіх цукерками! – лунає,як свисток на футбольному полі, сильний дівочий голос.

Бійка зупиняється. Підходить незнайома дівчина.– Як вам не соромно!– Іди звідси і засунь свої цукерки...– Тут не можна битися. Вас фільмує прихована

камера.Хлопці перезираються та задкують до виходу.

Тікають. Дівчина кричить услід:– Навіщо ти йдеш з ними?Той, що заступився за білку, зупиняється.

Обертається. Отримує ззаду удар ногою. Вибух сміху.– Залишайся з нею!– Це його дівчина!Він не звертає уваги. Кульгаючи, повертається. На

губах кров: закусив, щоб не розплакатись.– Мене звуть Наталя.Наталя руда і синьоока.– Павло.Павло бритоголовий. Така гігієнічна мода.– Куди ж ти пішов, Павле, коли розгубив всі речі?Хлопець нарешті помічає, що загубив сумку.

Кидається збирати підручники та зошити. Вставляєбатарейку назад в мобільний телефон. Піднімає уламкикришки.

– Треба його відремонтувати,– коментує дівчина.– Та вже зламалося!– Все одно відремонтуємо. Запрошую тебе в гості.– Десь тут живеш?– На вулиці Костенко.– А я у провулку Програмістів.– Це ті нові багатоповерхівки?– Так, ми живемо на 16 поверсі.Вони виходять. Білка видряпалася на дерево і

сидить на гілці, проводжаючи пару загадковим поглядомочей-ікринок.

– Тобі тут, мабуть, подобається, Павле.– Звідки знаєш?– Я тебе бачила багато разів.– Здається, я тебе теж бачив. Але був зайнятий

книгою.– Я теж думала про щось своє. Інакше б давно

познайомились. Ти сміливий, захищав білку. Хоча білкасама втекла б від твоїх друзів.

– Які то друзі... Однокласники. А ти в нашій школі,245-й?

– Ні, я вчуся вдома. По дистанційній програмі черезінтернет та у тренінгових центрах кілька разів на тиждень.Один з тренінгових центрів у нашому будинку, там живевчитель хімії. Ми робимо прості досліди.

– А ми на уроках хімії тільки переписуємо з дошкиформули... Ти що, одиначка?

– Нас називають одинаками. Це проблема?– Ні, але ви якісь не такі...– Ну, ви теж не такі, як ми.Удвох одночасно посміхаються.– Я чув, що місце, де росте дуб, також належить

комусь з ваших.– Так, господині Валентині Світко. Вона

ландшафтний дизайнер, живе в нашому будинку.– Як ти її назвала?– «Господиня». Вона просить всіх її так називати. Їй

подобається.– Вона справді встановила там камери

спостереження?– Не знаю. Це було б правильно. Але я все вигадала,

щоб зупинити бійку.– У нашому класі дівчата не втручаються в бійки

хлопців.– Мабуть, їм подобається видовище. Вам,

колективістам, аби побитися.– А ви, одинаки, плюєте на інших з високого

балкона.Далі крокують мовчки. Павло вже не кульгає.– Я не вмію битися,– зізнається Павло,– Батько не

дає грошей, щоб ходити в спортзал. А в школі урокифізкультури не кращі за просту зарядку.

– От і добре. Якщо ти не вмієш битися, ти не б’єшся.– Що?!– Якщо не вмієш лаятися – не лаєшся. Якщо не вмієш

красти – не крадеш. Коротше, треба вміти щось добре.– Я чоловік, маю вміти битися.– Якщо б ти вмів битися, ти був би не чоловіком, а

забіякою.– Всі нормальні чоловіки вміють битися! Це спорт!– У спорті не б’ються, а змагаються. І чоловіки, і

жінки. Б’ються забіяки, коли нема розуму домовитись міжсобою.

Розпочинається запекла суперечка. Нарешті,виклавши один одному купу різних поглядів на життя, дітипогоджуються, що кожен має вміти захистити себе і словом,і ділом. Підходять до будинку Наталі.

Ліфт. Прізвища й імена поряд з кнопками поверхів.Двері квартири з написом «Наталя Висока».

– Твою мати теж звуть Наталя?– Ні, це моя особиста квартира. Я її орендую в

корпорації забудовника. Одинакам з семи років належитьжити самостійно, якщо ти не знав.

– А де живуть батьки?– Тато – двома поверхами вище. Мама до кінця року

знімає кімнату в Шовковому Хмарочосі у Пекіні, а потімпоїде до Йоханнесбургу. Вона виготовляє незвичні харчовідобавки за спеціальним проектом, щоб випробувати всіінгредієнти в світі.

– Ви з нею, мабуть, рідко зустрічаєтесь.– Майже щотижня проводимо відеоконференції.– Все одно, вона занадто відірвалася від сім’ї.– Я сама собі сім’я. А договір про моє народження

та виховання батьки в основному виконали. Залишкизобов’язань мати може виконати дистанційно.

– Виконати... що?!– Вони з батьком домовилися до повноліття

позичати мені дві чверті вартості оренди могопомешкання. Решту я плачу сама. Втім, батьки дуже добрідо мене. Я планую до п’ятнадцяти років повернути борг.

Маленька затишна кімната. Незастелене ліжко.Кондиціонер. Замість трьох стінок – полиці з книжками,іграшками і купою інших предметів, призначення багатьохважко зрозуміти. Деякі полиці виглядають акуратно, іншізанедбані та захаращені – схоже, ними давно некористувалися. Одна стінка жовтувата з каліграфічнимивізерунками тексту від стелі до підлоги, підкресленозаголовок: «Декларація суверенітету особистості НаталіВисокої». Це екран інтернет-консолі. Павло скануєпоглядом незнайоме приміщення.

– Бачиш декларацію? Я її підписала п’ять років тому,коли мені було сім. Там є кілька вдалих поліпшеньпорівняно зі звичаями. Я пишаюся своєю декларацією.

Наталя бере скотч зі столу, заваленого паперами, ісклеює кришку від мобільного телефону. Віддає Павлу.

– Тримай! До речі, у нашій тренінговій асоціації зпідприємництва є пацан, який страхує мобільники. Внесок– двадцять гривень на місяць. У разі, якщо телефонрозбився без твоєї вини і це підтвердять свідки або

Коли я не бажаювідеозапис, він дасть тобі новий дешевий мобільник замістьстарого. Займається цим з десяти років і поки не прогорів.

– Скільки йому років?!– Чотирнадцять.– Він крутий. А мені батьки навіть не дадуть грошей

на таку страховку.– Тоді зароби сам.– Розкажеш, як?– Нема проблем!– Тоді давай дружити.– На яких умовах?– Що?! Ти не зрозуміла: давай будемо друзями!– Це ти не зрозумів. Ми, одинаки, не дружимо. Ми

укладаємо угоди.– Точно, я про це чув. Але дружба... Це як сім’я.– Отож. Сім’я – це угода про зібраність життя людей,

коли я декларую свою здатність жити самостійно,допомагаю старим вести господарство або колидомовляюся з кимось народити і поставити на ноги людинуна певних умовах. Дружба – те саме. Отже, які умови угодипро дружбу ти пропонуєш?

– Ну, не знаю... Вибач, але... Я можу запропонуватируку і серце?

– Ні, любов’ю не торгують. Тримай свої почуття присобі. Це загальний принцип, але ти його не знав, тому хайце буде першою умовою угоди. Згоден тримати своїпочуття при собі?

– Згоден.– Добре. В обмін я розповідатиму, як живуть

одинаки.– А ще як ви дружите?– Я могла б тобі заплатити сто гривень за участь у

фільмі за моїм сценарієм, бо цей фільм треба зняти длятренінгу по відеоблогам. Сюжет буде на десять хвилин, алепопрацювати над ним доведеться половину дня. Скажучесно, щоб ти потім не ображався: я розміщу сюжет уплатній навчальній мережі і зароблю на ньому разів у трибільше, ніж заплачу тобі. Я маю класний сценарій.

– Добре, домовились. Що тобі ще від мене треба?Наталя посміхається:– Дивне питання. Нічого не треба.– А договір про дружбу?!– Договір потрібен нам обом для

самовдосконалення. Ти ж знаєш, одинакам нічого не требані від кого.

– Може, вам не треба дихати?!– Не треба, це відбувається само собою!Діти сміються.– Ви, одинаки, дивні. Чому вам нічого не треба?– Я сама думала над цим. Але мої думки дорого

коштують.– Мені не подобається бути самотнім. Я люблю свою

сім’ю.– Можна прекрасно бути самотнім в сім’ї. Ти сам собі

сім’я! Ти просто не контролюєш свої почуття. Я тебе навчунасолоджуватись самотністю. Зараз не печерна доба, щобліпитися до кого попало просто від невміння належати собі.До речі, не дружи з тими однокласниками, які тебескривдили.

– Ти не розумієш. Вони сильні. Я хочу ходити з ними.– Навіщо? Ганятися за білками? Бити когось?– Ну, не знаю.– Проаналізуй. Побачиш, вигідніше бути самотнім.– Мати каже, що я ще малий для філософії. Я люблю

маму і слухаюсь її.– Ти теж дивний. Слухайся себе. Щасти тобі.– Бувай.Дівчина крутить регулятор прозорості. Стіна-екран

перетворюється на вікно. На вулиці дощ. Наталя позичаєПавлу парасольку. Хлопець іде додому.

Дівчина замислюється. Знімає з полиці книжкувідомого поета. Перегортає кілька сторінок, ставить намісце. Заплющує очі, за хвилину розплющує. Бере аркушпаперу. Пише:

Я не бажаю на плечах сидіти.Сама збудую сходи в висоту.Я не бажаю жити просто й сито.Коли я не бажаю, я росту!